Регулювання розвитку містобудівного комплексу: економіко-правовий аспект

У статті оцінено сучасний стан та перешкоди для ефективного функціонування містобудівного комплексу в Україні, систематизовано сучасні проблеми у сфері регулювання містобудівної діяльності, проаналізовано відповідне нормативно-правове забезпечення. Розроблено рекомендації щодо економіко-правового за...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2012
Автор:	Рибак, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України 2012
Назва видання:	Схід
Теми:	Економіка
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33912
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Регулювання розвитку містобудівного комплексу: економіко-правовий аспект / О. Рибак // Схід. — 2012. — № 1 (115). — С. 88-93. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-33912
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-339122012-05-31T13:02:27Z Регулювання розвитку містобудівного комплексу: економіко-правовий аспект Рибак, О. Економіка У статті оцінено сучасний стан та перешкоди для ефективного функціонування містобудівного комплексу в Україні, систематизовано сучасні проблеми у сфері регулювання містобудівної діяльності, проаналізовано відповідне нормативно-правове забезпечення. Розроблено рекомендації щодо економіко-правового забезпечення розвитку містобудівного комплексу в сучасних умовах господарювання, визначено регіональні пріоритети містобудівної діяльності в Україні. The article assesses the current state of and obstacles to the effective functioning of the urban complexin Ukraine, systematized current problems in the regulation of urban development, analysis of a regulatory provision. The recommendations for economic and legal support urban development complex in the modern business environment, identified regional priorities of urban development in Ukraine. 2012 Article Регулювання розвитку містобудівного комплексу: економіко-правовий аспект / О. Рибак // Схід. — 2012. — № 1 (115). — С. 88-93. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33912 332.14: 711.4 uk Схід Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Економіка Економіка
spellingShingle	Економіка Економіка Рибак, О. Регулювання розвитку містобудівного комплексу: економіко-правовий аспект Схід
description	У статті оцінено сучасний стан та перешкоди для ефективного функціонування містобудівного комплексу в Україні, систематизовано сучасні проблеми у сфері регулювання містобудівної діяльності, проаналізовано відповідне нормативно-правове забезпечення. Розроблено рекомендації щодо економіко-правового забезпечення розвитку містобудівного комплексу в сучасних умовах господарювання, визначено регіональні пріоритети містобудівної діяльності в Україні.
format	Article
author	Рибак, О.
author_facet	Рибак, О.
author_sort	Рибак, О.
title	Регулювання розвитку містобудівного комплексу: економіко-правовий аспект
title_short	Регулювання розвитку містобудівного комплексу: економіко-правовий аспект
title_full	Регулювання розвитку містобудівного комплексу: економіко-правовий аспект
title_fullStr	Регулювання розвитку містобудівного комплексу: економіко-правовий аспект
title_full_unstemmed	Регулювання розвитку містобудівного комплексу: економіко-правовий аспект
title_sort	регулювання розвитку містобудівного комплексу: економіко-правовий аспект
publisher	Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Економіка
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/33912
citation_txt	Регулювання розвитку містобудівного комплексу: економіко-правовий аспект / О. Рибак // Схід. — 2012. — № 1 (115). — С. 88-93. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.
series	Схід
work_keys_str_mv	AT ribako regulûvannârozvitkumístobudívnogokompleksuekonomíkopravovijaspekt
first_indexed	2025-07-03T14:48:57Z
last_indexed	2025-07-03T14:48:57Z
_version_	1836637631597772800
fulltext	№ 1 (115) січень-лютий 2012 р. 88 ЕКОНОМІКА 11. Про допомоги по інвалідності, по старості та у зв'язку з втратою годувальника. Конвенція Міжнародної організації праці від 29.06.1967 № 128 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 12. Про стратегію подолання бідності : Указ Президента України від 15.08.2001 № 637 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 13. Смирнов С. Н. Социальная политика переходного пе- риода: от ужаса к комедии / С. Н. Смирнов. - М. : Компания Спутник +, 2008. - 392 с. 14. Україна в цифрах : 2010 рік / Державний комітет ста- тистики України. - К. : Вид-во "Август Трейд", 2011. - 251 с. 15. Соціальний захист населення України : [стат. зб.]. - К. : Державний комітет статистики України, 2011. - 123 с. 16. Атаманчук Г. В. Сущность государственной службы: история, теория, закон, практика : [монография] / Г. В. Ата- манчук. - [изд. 2-е, доп.]. - М. : Изд-во РАНС, 2008. - 312 с. 17. Дяченко Я. Я. Детінізація економіки у системі макро- економічного регулювання / Я. Я. Дяченко // Фінанси України. - 2006. - № 2 (123). - С. 68-77. 18. Цели в области развития. Декларация тысячелетия Организации Объединенных Наций [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://lnweb18.worldbank.org/ECA/Rus.nsf/ ECADocByUnid/5337A9786BD6F40A8. N. Rad PENSION REFORM AND SOCIAL DEVELOPMENT OF UKRAINE: PROBLEMS AND DEVELOPMENT PROSPECTS Several aspects of pension system reforming in Ukraine and its impact on qualitative changes in social environment have been analyzed. A wide range of problems has been identified and propositions to improve concepts of pension reforming have been made. Key words: pension system, social justice, quality of life, the state, society, development. © Н. Рад Надійшла до редакції 12.01.2011 УДК 332.14: 711.4 РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ МІСТОБУДІВНОГО КОМПЛЕКСУ: ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ* ОЛЕКСАНДР РИБАК, кандидат економічних наук, Голова Державної архітектурно-будівельної інспекції України, м. Київ У статті оцінено сучасний стан та перешкоди для ефективного функціонування місто- будівного комплексу в Україні, систематизовано сучасні проблеми у сфері регулювання місто- будівної діяльності, проаналізовано відповідне нормативно-правове забезпечення. Роз- роблено рекомендації щодо економіко-правового забезпечення розвитку містобудівного комплексу в сучасних умовах господарювання, визначено регіональні пріоритети місто- будівної діяльності в Україні. Ключові слова: містобудівний комплекс, регіональні пріоритети, місто, регулювання, органи місцевого самоврядування, генеральні плани. Постановка проблеми. Містобудівна діяльність є основою для розвитку території будь-якої держа- ви та має ґрунтуватися на суто науково обґрунтова- них техніко-економічних розрахунках з урахуванням геофізичних, соціальних, історичних, культурних та інших цінностей, що властиві певній території. Про- те за період розбудови економіки України саме містобудівна діяльність не мала чітко виражених пріоритетів, які підтверджували б курс стратегічних реформ, обраних на державному рівні. Серед ос- новних проблем, які стримують реформування у сфері містобудування та розвиток галузі, слід виок- ремити такі: неузгодженість законодавчого регулювання містобудівної діяльності із окремими підзаконними актами, відомчими документами; недотримання принципів саморегулювання відно- син між суб'єктами містобудівної діяльності та дер- жавою; низький рівень наукового обґрунтування норма- тивних актів щодо містобудівної діяльності поряд із її занормованістю. * Стаття підготовлена за матеріалами засідання Наукової Ради з економіко-правових проблем розвитку міст України Відділен- ня економіки НАН України, 1 грудня 2011 року, м. Донецьк. PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://zakon1.rada.gov.ua http://zakon1.rada.gov.ua http://lnweb18.worldbank.org/ECA/Rus.nsf/ http://www.pdffactory.com № 1 (115) січень-лютий 2012 р. ЕКОНОМІКА 89 Усе це багато в чому обумовлено недосконалі- стю існуючого економіко-правового забезпечення функціонування й розвитку містобудівного комплек- су, яке відповідало б вимогам сучасності. У таких умовах гостро постає необхідність запровадження нових принципів державної політики, що регулюють містобудівну діяльність в Україні. Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано вирішення проблеми. Тео- ретичні, методичні та практичні аспекти просторової організації містобудівних систем, удосконалення про- цесів і механізмів регулювання та управління місто- будуванням розглянуто в працях Н. Верхоглядової, М. Габрель, М. Губіної, О. Квасніцької, В. Кравчен- ко, І. Кривов'язюк, В. Любовного, К. Паливоди, О. Шевчук та ін. [1-9]. У дослідженнях цих авторів доволі широко висвітлюються питання розбудови нової моделі містобудівної діяльності в регіоні, ана- лізуються сучасні проблеми будівельної галузі Ук- раїни, вітчизняне містобудівне законодавство, про- понуються рекомендації щодо перспектив розвитку містобудівної політики, менеджменту та моніторин- гу. Разом із тим, указані розробки не дозволяють сформувати єдиного комплексного підходу до еко- номіко-правового забезпечення та визначення регі- ональних пріоритетів містобудівної діяльності. Низ- ка питань щодо розвитку містобудівного комплексу України в сучасних умовах господарювання не одер- жала достатнього висвітлення в науковій літературі та потребує подальших поглиблених досліджень. Об'єктивна потреба в розробці окресленого на- пряму й визначила мету дослідження. Метою статті є обґрунтування рекомендацій щодо економіко-правового забезпечення розвитку містобудівного комплексу в сучасних умовах гос- подарювання та визначення регіональних пріоритетів містобудівної діяльності в Україні. Виклад основного матеріалу. Забезпечення ефективного планування території на регіональному і місцевих рівнях є завданням містобудівної доку- ментації, велика частина якої розроблялася й зат- верджувалася ще в 60-80-х рр. ХХ ст. Тобто існуюча містобудівна документація, як правило, не придат- на для вирішення питань раціональної забудови на- селених пунктів. Переважна більшість генеральних планів міст, сіл, селищ уже вичерпали розрахункові терміни і за своєю актуальністю не відповідають сучасним со- ціально-економічним вимогам, ринковим процесам у державі, не відбивають змін у землевпорядній по- літиці, а також подій у соціальній, житловій сферах тощо. Зазначений стан містобудівної документації обумовив неготовність місцевої влади до значного зростання обсягів будівництва в останні роки. Водночас робота, що ведеться сьогодні з роз- роблення та оновлення містобудівної документації, насамперед генеральних планів, детальних планів територій, залишається вкрай незадовільною. Прак- тично не розпочато розробку планів зонування те- риторії. Відсутність містобудівної документації, тривалість і витратність її оновлення зменшує її дієвість та при- зводить до спроб земельних органів замінити місто- будівну документацію документацією із землеуст- рою, що обумовлює дублювання окремих положень зазначених видів документації. Унаслідок дуже складної процедури встановлення меж населених пунктів, що здійснюється з обов'яз- ковим урахуванням генеральних планів населених пунктів, мають місце факти оновлення тільки тих частин генеральних планів окремих населених пунктів, які пов'язані з вирішенням питань щодо включення додаткових земель у межі населених пунктів. Відсутність установлених меж (за даними Держкомзему, межі встановлені тільки в 64,3 % на- селених пунктів) інколи призводить до неузгодже- ного розпорядження землями й виникнення низки невідповідностей у рішеннях, діях та заходах органів виконавчої влади й органів місцевого самовряду- вання [10, с. 4]. Негативним наслідком недотриман- ня відповідних законодавчих і нормативних актів є відведення під забудову земельних ділянок існую- чих скверів, парків, часті випадки розміщення об'єктів будівництва в межах червоних ліній, в охо- ронних зонах об'єктів культурної спадщини. Інтен- сивне ущільнення житлової забудови в більшості випадків має наслідком погіршення умов проживан- ня населення, що неминуче призводить до виник- нення конфліктних ситуацій між мешканцями і влас- никами нерухомості та владою при вирішенні про- блемних питань щодо розміщення забудови та по- в'язаних із цим інфраструктурних об'єктів, благоуст- рою тощо. Неналежна взаємодія органів державної влади та місцевого самоврядування при вирішенні питань у сфері містобудування та землеустрою призводить до тривалості в часі їх розгляду. Отже, слід констатувати, що значною мірою складний сучасний стан у сфері містобудування в Україні обумовлений недосконалістю відповідної законодавчої бази. У зв'язку із цим окремо необхідно зупинитися на аналізі основних положень Закону України "Про ре- гулювання містобудівної діяльності" № 3038-VІ [11], прийнятого Верховною Радою України 17 лютого 2011 р. з урахуванням пропозицій Президента Ук- раїни, який замінив Закон України "Про планування і забудову територій" від 20 квітня 2000 р. № 1699-III [12]. Слід зазначити, що Закон України "Про регу- лювання містобудівної діяльності", яким змінюють- ся правова основа та система містобудівної доку- ментації і що є принципово новим у підходах до вирішення цілого комплексу існуючих проблем у дозвільно-погоджувальній системі в будівництві, виступає не тільки практичним втіленням реформа- торських ініціатив уряду в будівельній галузі, але й реальним кроком на шляху реформування сфери регіонального розвитку. Указаний Закон України за- безпечує сприятливі умови ведення бізнесу, розви- ток не тільки будівельної, але й цілої низки суміж- них галузей, істотне спрощення дозвільних і погод- жувальних процедур, а отже, значне поліпшення інвестиційного клімату на місцях. Так, сьогодні оптимальним принципом управлін- ня містобудівним розвитком територій, тобто регіонів та окремих населених пунктів, залишається ієрар- хічний підхід, який передбачає розробку містобуді- вної документації в певній послідовності на таких рівнях: загальнодержавному, включаючи Генеральну схему планування території України, схеми плану- вання окремих частин території України; регіональному, включаючи схеми планування території Автономної Республіки Крим, областей та районів; місцевому, включаючи Генеральні плани насе- PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com № 1 (115) січень-лютий 2012 р. 90 ЕКОНОМІКА лених пунктів, плани зонування територій і детальні плани території. Основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту, є Генеральний план населеного пункту. Нововведення стосуються тер- міну дії такої документації - віднині він не обме- жується, а зміни до Генерального плану населено- го пункту можуть вноситися не частіше, ніж один раз на п'ять років тільки Постановою Кабінету Міністрів України. Для населених пунктів, занесених до Списку істо- ричних населених місць України, у межах визначе- них історичних ареалів у складі Генерального пла- ну населеного пункту визначаються режими регу- лювання забудови та розробляється історико-архі- тектурний опорний план, до якого вносяться відо- мості про об'єкти культурної спадщини. Якщо чисельність населення в місті не переви- щує 50 тисяч осіб, то Генеральні плани можуть по- єднуватися з детальними планами всієї території таких населених пунктів. При цьому невід'ємною частиною Генерального плану населеного пункту є план земельно-господарського устрою цього насе- леного пункту, порядок складання якого визначаєть- ся відповідною Постановою Кабінету Міністрів Ук- раїни від 22 лютого 2008 р. № 79 [13]. Відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" запроваджується новий тип містобудівної документації - план зонування тери- торії. Він розробляється з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудів- них потреб у межах визначених зон і встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови, ландшафтної організації території. План зонування території може розроблятися в складі Генерального плану населеного пункту або як окрема містобудів- на документація після його затвердження. Детальний план території уточнює окремі поло- ження Генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію й розвиток те- риторії. Для територій за межами населених пунктів така містобудівна документація розробляється відповідно до схеми планування території району з метою визначення функціонального призначення територій. Також серед нововведень у сфері регулювання містобудівної діяльності слід зазначити вперше пе- редбачену обов'язковість розроблення на місцево- му рівні в складі містобудівної документації із зем- леустрою. При цьому розгляд і затвердження Гене- рального плану та плану зонування території відне- сено до компетенції сільських, селищних та міських рад, а детального плану території - до компетенції виконавчого органу відповідної ради. Експертизі містобудівної документації на місцевому рівні підля- гають лише Генеральні плани міст, тоді як експерти- за Генеральних планів селищ, сіл, планів зонуван- ня та детальних планів територій не здійснюється. До того ж слід окремо акцентувати увагу на за- провадженні низки заборон у сфері регулювання земельних відносин. Зокрема, з 1 січня 2012 р. передавання (надання) земельних ділянок у влас- ність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб унеможливлю- ється в разі відсутності плану зонування та деталь- ного плану території. Також забороняється зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або де- тальному плану території. З уведенням зазначених законодавчих норм про- блемним аспектом для органів місцевого самовря- дування стає необхідність оперативного замовлен- ня та виготовлення відповідної містобудівної доку- ментації, що природно пов'язано із витратами знач- ного обсягу фінансових ресурсів. На вирішення цього питання, пов'язаного із фінансуванням робіт з планування територій, спрямовано пункт 4 ст. 10 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" [11], яким передбачено можливість за- лучення коштів інвесторів для розроблення зонін- гу та детального плану території. При цьому вико- нання функцій замовника будуть здійснювати орга- ни місцевого самоврядування. Проте це унемож- ливлюється у випадках із населеними пунктами з обмеженими бюджетами та низькою інвестиційною привабливістю, що може призвести, у свою чер- гу, до значного гальмування надання ділянок для забудови. У зв'язку з реалізацією нової будівельної і місто- будівної політики в Україні, прийняттям значної кількості законодавчих та нормативно-правових актів у будівельній сфері, Державна архітектурно- будівельна інспекція України (далі - ДАБІ) набула не тільки нових функцій, але й нових повноважень. Сьогодні продовжується процес організації робо- ти та основним завданням при цьому виступає ко- ординація діяльності центрального й територіаль- них органів Інспекції так, щоб вони змогли вико- нувати повною мірою ті функції, які покладені на цю структуру. Відповідно до Указу Президента України від 8 квітня 2011 р. № 439/2011 [14], ДАБІ уповнова- жена виконувати функції державного контролю у сфері будівництва, ліцензійну діяльність, уведен- ня в експлуатацію об'єктів будівництва тощо. А з урахуванням нового статусу архітектурно-будівель- ного контролю до цих функцій додалися також функції інспекції житлово-комунального господар- ства, включаючи контроль за дотриманням держав- них норм і правил, відповідності узгодженій про- ектній документації, видачі документів дозвільно- го характеру у сфері будівництва. Також сьогодні на ДАБІ покладений контроль над постачальника- ми й виробниками послуг житлово-комунального господарства, кількістю і якістю цих послуг (якщо вони не стосуються монополістів); контроль над органами місцевої влади у сфері похоронної спра- ви; покладена функція відстеження дотримання державних стандартів, норм і правил у сфері пове- дінки з побутовими відходами; дотримання правил і норм технічної експлуатації житлових будинків, ко- ристування прибудинковими територіями тощо. Фактично Державна архітектурно-будівельна інс- пекція України тепер займається винятково інспек- ційною роботою, виявляючи порушення, а також ініціює від імені держави усунення порушень у сфері будівництва й житлово-комунального госпо- дарства. Зрозуміло, як і раніше, ДАБІ має повно- важення зупинити незаконне будівництво, накласти штрафні санкції і разом із правоохоронними органа- ми притягати до відповідальності за порушення містобудівного законодавства. PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com № 1 (115) січень-лютий 2012 р. ЕКОНОМІКА 91 Поза сумнівом, немає нічого досконалого, і За- кон України "Про регулювання містобудівної діяль- ності" також не позбавлений певних недоліків і дис- кусійних моментів. Серед негативних рис Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" необхідно виділити такі основні: збереження положень, відповідно до яких орга- ни місцевого самоврядування усуваються від по- вноважень щодо надання дозволу на виконання будівельних робіт, знесення незаконно збудованих будівель, прийняття будівель в експлуатацію; запровадження "короткого перехідного періоду", протягом якого місцевим радам необхідно розроби- ти або скорегувати відповідну містобудівну докумен- тацію та документацію із землеустрою, відсутність якої повністю зупинить з 1 січня 2011 р. будь-яке виділення земельних ділянок для містобудівних потреб. Водночас критична оцінка окремих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" [11] та аналіз відповідної літератури, присвяченої досліджуваній проблематиці [5, с. 13; 7, с. 46-47; 10, с. 4], дозволяють констатувати, що цей закон має порівняно зі своїм попередником - Законом України "Про планування і забудову тери- торій" - і ряд істотних позитивних змін в існуючій системі дозволів й узгоджень, включаючи: - декларування підходу: жодного будівництва за умови відсутності Генерального плану; - забезпечення загальної доступності матеріалів Генерального плану; - постійне ведення реєстрів дозволів на будів- ництво, початок робіт тощо, забезпечення їх відкри- тості (гарантованої доступності з розміщенням на без- коштовній основі в мережі Інтернет); - зменшення кількості дозвільних і погоджуваль- них процедур, скорочення часу їх проходження та переліку необхідних відповідних документів; - застосування в дозвільній системі в будівництві принципів обопільної згоди, єдиного вікна та органі- заційної єдності; - здійснення окремих видів господарської діяль- ності без отримання документа дозвільного харак- теру на основі декларації відповідності; - персоніфікація відповідальності суб'єктів місто- будівної діяльності, поступовий перехід від ліцен- зування господарської діяльності, пов'язаної зі ство- ренням об'єкта архітектури, до професійної атестації виконавців окремих видів робіт; - дерегуляція господарської діяльності шляхом передавання частини функцій із державного регу- лювання й контролю самоврядним організаціям; - обмеження можливості місцевих рад змінюва- ти Генеральний план. Так, Законом України "Про ре- гулювання містобудівної діяльності" закріплено вер- ховенство Генерального плану населеного пункту, зміни в який відтепер можуть вноситися не частіше, ніж один раз на п'ять років тільки Постановою Кабі- нету Міністрів України. Таким чином, основним ви- дом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стра- тегії планування й забудови території населеного пункту, є Генеральний план населеного пункту. У цілому, Закон України "Про регулювання місто- будівної діяльності" - рамковий і діятиме до набуття чинності Містобудівного кодексу України, у якому буде зосереджена вся нормативна база та її взає- модія в містобудівній сфері. При цьому слід зазна- чити, що в Містобудівному кодексі України необхід- но пов'язати декілька основоположних моментів, які створюватимуть передумови встановлення зрозумі- лих і прозорих правил гри у сфері містобудування: 1) верховенство Генерального плану й обов'яз- кову розробку детальних схем і схем зонування (що передбачено Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності"); 2) персональну відповідальність усіх учасників процесу створення об'єкта архітектури й будівницт- ва ( і, як наслідок, персональну сертифікацію фахівців); 3) обов'язкове страхування професійних ризиків і подальшої експлуатації об'єкта (це положення сьо- годні не враховане в жодному з нормативних актів); 4) реальні важелі для притягнення до відпо- відальності за порушення містобудівного законо- давства; 5) зрозумілі й прозорі умови для реалізації інвес- тиційних програм у містобудівній сфері. Загалом, Закон України "Про регулювання місто- будівної діяльності" і ряд подальших нормативно- правових актів щодо проектування, експертизи, гро- мадських слухань, містобудівного моніторингу й кадастру [11; 15] спрямовані на забезпечення стійко- го розвитку територій з урахуванням державних, суспільних і приватних інтересів. Уведені норми при- водять у відповідність із містобудівною документа- цією програми розвитку регіонів і населених пунктів, їх господарського, соціального та культурного роз- витку. Крім того, зростає увага до формування ре- гіональних пріоритетів у містобудівній діяльності. Зокрема, 24 листопада 2011 р. Верховною Ра- дою України прийнятий Закон України "Про внесен- ня змін до Закону України "Про регулювання місто- будівної діяльності", який дає можливість без доку- ментального підтвердження права власності або користування земельною ділянкою виконувати ре- конструкцію й капітальний ремонт об'єктів будівниц- тва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані. Відповідним змінам піддаєть- ся процедура ліцензування господарської діяль- ності, пов'язана зі створенням об'єктів архітектури, яка поширює повноваження територіальних органів інспекцій архітектурно-будівельного контролю в ча- стині розгляду матеріалів і прийняття рішення щодо видачі ліцензій, їх дублікатів, копій для структурних підрозділів, внесення змін у перелік робіт, переофор- млення або анулювання ліцензій. Таким чином, розповсюдження регіональних пріоритетів у питаннях ліцензування має супровод- жуватися також низкою супутніх процедур щодо професійної атестації відповідальних виконавців ок- ремих видів робіт (послуг), пов'язаних зі створен- ням об'єктів архітектури. Це підтверджується обра- ними напрямами державної політики щодо відповід- ного розширення повноважень регіональних і місце- вих органів влади. У зв'язку із цим видається необхідним на регіо- нальному рівні впорядкувати питання підготовки робочих кадрів, інженерно-технічного персоналу, підвищення кваліфікації фахівців для будівництва. Гостро також постають питання посилення регулю- ючої функції Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України в частині проведення навчання й атестації PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com № 1 (115) січень-лютий 2012 р. 92 ЕКОНОМІКА кадрів для отримання певних дозволів і ліцензій на місцях; підготовки та підвищення кваліфікації фахівців із затребуваних напрямів для регіону, зок- рема за питаннями містобудівного кадастру; розроб- ки й упровадження роз'яснювальної та методичної документації для будівельних підприємств та орга- нізацій, поліпшення їх інформаційного забезпечен- ня. Підставою для цього є Закони України "Про ре- гулювання містобудівної діяльності", "Про архітек- турну діяльність", Постанова Кабінету Міністрів Ук- раїни "Деякі питання професійної атестації відпові- дальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов'язаних зі створенням об'єктів архітектури" (згідно з п. 4 Порядку проведення професійної атестації відповідальних виконавців окремих видів робіт (по- слуг), пов'язаних зі створенням об'єктів архітектури, затвердженого цією Постановою, дозволяється пе- ренесення частини функцій щодо атестації на регіо- нальний рівень). Численні звернення підприємств та організацій зумовлюють потребу у створенні регіональних центрів, які будуть здатні проводити організаційну роботу з професійної атестації кадрів, допомагати підприємствам й організаціям методично, надавати своєчасну й вичерпну інформацію щодо дотриман- ня принципів державної політики в містобудуванні. Більше того, потреба в перенесенні атестаційних процедур саме на регіональний рівень пов'язана з особливими умовами територій, на яких здійснюєть- ся будівництво, реконструкція або інші види робіт. Для цього важливим є об'єднання зусиль конт- рольних територіальних органів архітектурно-буді- вельного контролю, провідних вищих навчальних закладів, громадських організацій і представників відомих у регіонах суб'єктів господарювання. При цьому серед функцій, які можуть бути пере- несені на регіональний рівень, доцільно запропону- вати такі: - проведення організаційної роботи щодо проход- ження фахівцями у сфері містобудування професій- ної атестації; - здійснення підготовчої роботи для проведення професійної атестації та підготовка документації для отримання кваліфікаційного сертифікату; - розробка й узгодження з Міністерством регіо- нального розвитку, будівництва та житлово-комуналь- ного господарства України кваліфікаційних вимог, питань та процедури професійної атестації; - проведення підвищення кваліфікації та пере- підготовки фахівців для будівництва; - ведення реєстру фахівців на регіональному рівні та відповідної організаційної роботи щодо їх внесен- ня до реєстру на державному рівні; - виконання регіонального замовлення на атес- тацію фахівців у сфері містобудування; - моніторинг ринку праці та забезпеченості бу- дівництва фахівцями, що пройшли професійну ате- стацію; - надання методичної допомоги та посилення інформаційного забезпечення будівельних підпри- ємств й організацій щодо новацій у цих сферах. Висновки Таким чином, підсумовуючи вищезазначене, можна зробити висновок, що поява проаналізова- них документів (Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Наказу Міністерства регі- онального розвитку, будівництва та житлово-кому- нального господарства України "Про затвердження Порядку проведення містобудівного моніторингу" [11; 15], майбутнього Містобудівного кодексу Украї- ни та ін.), а також розроблені рекомендації щодо формування регіональних пріоритетів у сфері місто- будування дозволять значно поліпшити рівень орга- нізаційно-економічного та нормативно-законодавчо- го забезпечення містобудівної діяльності в Україні. При цьому перспективи подальших досліджень можуть бути пов'язані із обґрунтуванням стратегіч- них напрямів розвитку містобудівного комплексу з точки зору системного підходу, а також із система- тизацією економічних індикаторів його розвитку в контексті визначених регіональних пріоритетів. ЛІТЕРАТУРА: 1. Верхоглядова Н. І. Аналіз будівельної галузі та перс- пективи розвитку будівельних підприємств України / Н. І. Вер- хоглядова, О. Є. Россіхіна // Прометей : регіон. зб. наук. праць з економіки. - Донецьк : ІЕПД НАН України, ДЕГІ, 2010. - Вип. 2 (32). - С. 66-71. 2. Габрель М. М. До питання нової моделі містобудівної діяльності в регіоні / М. М. Габрель // Регіональна економіка. - 1998. - № 1. - С. 28-31. 3. Габрель М. М. Просторова організація містобудівних систем / М. М. Габрель ; Інститут регіональних досліджень НАН України. - К. : Видавничий дім А.С.С, 2004. - 400 с. 4. Губина М. В. Основы градостроительного менеджмен- та и мониторинга / М. В. Губина. - К. : ВИРА-Р, 2002. - 248 с. 5. Квасніцька О. Містобудівне законодавство України: проблеми та перспективи розвитку / О. Квасніцька // Підпри- ємництво, господарство і право. - 2008. - № 7. - С. 12-15. 6. Кравченко В. І. Житлове будівництво і розвиток міст: новітні тенденції / В. І. Кравченко, К. В. Паливода. - К. : Вид. дім "Києво-Могилянська академія", 2006. - 117 с. 7. Кривов'язюк І. В. Комплексний підхід до вдосконалення системи управління містобудуванням / І. В. Кривов'язюк, Т. В. Балик // Регіональна економіка. - 2008. - № 1. - С. 42-49. 8. Любовный В. Я. Макроэкономические факторы разви- тия российских городов и задачи градостроительной поли- тики / В. Я. Любовный, О. С. Пчелинцев // Проблемы прогно- зирования. - 2006. - № 5. - С. 10-32. 9. Шевчук О. І. Регіональна політика житлового будівниц- тва: напрямки удосконалення : [монографія] / О. І. Шевчук. - Ужгород : ТзОВ "Ліга-Прес", 2010. - 211 с. 10. Рибак В. Альтернативи подальшому підвищенню ролі регіонів у розвитку держави немає / В. Рибак // Голос України. - 2011. - 20.04. - № 72 (5072). - С. 4. 11. Про регулювання містобудівної діяльності : Закон Ук- раїни від 17 лютого 2011 р. № 3038-VI // Офіційний вісник України. - 2011. - № 18. - Ст. 735. - (зі змін. та доп.). 12. Про планування і забудову територій : Закон України від 20 квітня 2000 р. № 1699-III // Офіційний вісник України. - 2000. - № 20. - Ст. 813. 13. Про затвердження Порядку складення плану земель- но-господарського устрою території населеного пункту : Постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2008 р. № 79 // Офіційний вісник України. - 2008. - № 15. - Ст. 386. 14. Про Положення про Державну архітектурно-будівель- ну інспекцію України : Указ Президента України від 8 квітня 2011 р. № 439/2011 // Офіційний вісник України. - 2011. - № 29. - Ст. 1247. 15. Про затвердження Порядку проведення містобудів- ного моніторингу : Наказ Міністерства регіонального розвит- ку, будівництва та житлово-комунального господарства Ук- раїни від 01 вересня 2011 р. № 170 // Офіційний вісник Украї- ни. - 2011. - № 88. - Ст. 3211. PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com № 1 (115) січень-лютий 2012 р. ЕКОНОМІКА 93 О. Rybak REGULATION OF URBAN COMPLEX: ECONOMIC AND LEGAL ASPECTS The article assesses the current state of and obstacles to the effective functioning of the urban complex in Ukraine, systematized current problems in the regulation of urban development, analysis of a regulatory provision. The recommendations for economic and legal support urban development complex in the modern business environment, identified regional priorities of urban development in Ukraine. Key words: urban complex regional priorities, the city, regulation, local governments, general plans. © О. Рибак Надійшла до редакції 27.12.2011 УДК 330. 85 СОЦІАЛЬНІ СТАНДАРТИ ЖИТТЯ ТА ПРОБЛЕМИ ПОДОЛАННЯ БІДНОСТІ В УКРАЇНІ ВІТА РОЄНКО, кандидат історичних наук, доцент кафедри економічної теорії Дніпродзержинського державного технічного університету ЛІЛІЯ ДОБРИК, кандидат економічних наук, доцент кафедри "Фінанси" Дніпродзержинського державного технічного університету У статті обґрунтовано роль соціальної політики держави, охарактеризовані соціальні стандарти в Україні та доведена необхідність їх переосмислення. За українським законо- давством соціальні стандарти є основою для розрахунку видатків на соціальні цілі та фор- мування на їх основі бюджетів усіх рівнів та соціальних фондів. В Україні система со- ціальних гарантій відсутня. Формування такої системи потребує вдосконалення соціаль- ної політики. Ключові слова: соціальні стандарти, прожитковий мінімум, соціальні гарантії. Постановка проблеми. Соціальна політика і со- ціальні стандарти є пріоритетними складниками еко- номічної політики, що пов'язані з глибинними зміна- ми в економіці. По-перше, економіка досягла такого рівня забезпечення, коли вона безпосередньо орі- єнтується на людину та її потреби, а по-друге, соці- альний компонент починає відігравати роль провідно- го чинника соціального розвитку. Формування пер- спективних напрямків сучасної соціальної політики - проблема, яка гостро постає сьогодні у вітчизняній і світовій економічній науці. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Пи- тання, пов'язані з соціальною політикою та розгля- дом соціальних стандартів і гарантій, досліджують як зарубіжні, так і вітчизняні фахівці. Серед сучас- них українських та російських авторів можна виді- лити В. Гейця (виконав комплексний аналіз стану та визначальних тенденцій економіко-соціального роз- витку України в період кризи) [14, 15], О. Амошу (роз- глядає питання, пов'язані із захистом прав та гарантій робітників у сфері охорони праці) [16], О. Крентовську (доводить, що важливим інструментом у побудові цілісної системи державних соціальних гарантій є соціальні стандарти та нормативи) [12, 13] та інших. Проте більшість авторів висвітлюють загальні або специфічні питання, і майже відсутні роботи, що характеризують сутність та особливості соціальних стандартів в Україні. Мета статті - аналіз головних елементів соціаль- ної політики, моделей її реалізації, а також вивчення закономірностей, принципів формування, засобів і методів соціально-економічного життя суспільства. Виклад основного матеріалу. Під соціальним стандартом розуміють певний мінімум благ цивілі- зації, які гарантує держава своїм громадянам. Сьо- годні немає єдиного трактування сутності соціаль- ного стандарту, що є однією з проблем, яка галь- мує прийняття та реалізацію на практиці державно- го управління. Наведемо декілька визначень стандарту стосов- PDF создан испытательной версией pdfFactory Pro www.pdffactory.com http://www.pdffactory.com

Регулювання розвитку містобудівного комплексу: економіко-правовий аспект

Репозитарії

Схожі ресурси