Концепт «державна політика» в сучасній науці
Розглядається концепт «державна політика» в межах сучасних суспільно-політичних досліджень, аналізується його зміст та міждисциплінарний підхід до аналізу. Визначається необхідність його наукового осмислення в межах науки про політику та доцільність розгляду як теорії середнього...
Gespeichert in:
Datum: | 2011 |
---|---|
1. Verfasser: | |
Format: | Artikel |
Sprache: | Ukrainian |
Veröffentlicht: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2011
|
Schriftenreihe: | Держава і право |
Schlagworte: | |
Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/34021 |
Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Zitieren: | Концепт «державна політика» в сучасній науці / Г.В. Музиченко // Держава і право. — 2011. — Вип. 52. — С. 656-662. — Бібліогр.: 7 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraineid |
irk-123456789-34021 |
---|---|
record_format |
dspace |
spelling |
irk-123456789-340212012-06-01T13:23:10Z Концепт «державна політика» в сучасній науці Музиченко, Г.В. Політичні науки Розглядається концепт «державна політика» в межах сучасних суспільно-політичних досліджень, аналізується його зміст та міждисциплінарний підхід до аналізу. Визначається необхідність його наукового осмислення в межах науки про політику та доцільність розгляду як теорії середнього рівня, що поєднує теоретичні уявлення та емпіричні дослідження, що дає змогу політичній науці відповідати на виклики часу. Рассматривается концепт «государственная политика» в рамках современных общественно-политических исследований, анализируется его содержание и междисциплинарный поход к его анализу. Определяется необходимость его научного осмысления в рамках науки о политике, а также целесообразность рассмотрения как теории среднего уровня, объединяющей теоретические представления и эмпирические исследования, которые дают возможность политической науке отвечать на вызовы современности. The definition of "public policy" within the limits of modern political researches is considered in article, its maintenance and an interdisciplinary campaign to its analysis is analyzed. Necessity of its scientific judgement within the limits of a science about the politician, and also expediency of consideration as the theory of the average level uniting theoretical representations and empirical researches which will give the chance to a political science to answer present calls is defined. 2011 Article Концепт «державна політика» в сучасній науці / Г.В. Музиченко // Держава і право. — 2011. — Вип. 52. — С. 656-662. — Бібліогр.: 7 назв. — укp. 1563-3349 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/34021 uk Держава і право Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
collection |
DSpace DC |
language |
Ukrainian |
topic |
Політичні науки Політичні науки |
spellingShingle |
Політичні науки Політичні науки Музиченко, Г.В. Концепт «державна політика» в сучасній науці Держава і право |
description |
Розглядається
концепт
«державна
політика» в межах
сучасних
суспільно-політичних
досліджень, аналізується його
зміст та міждисциплінарний
підхід до аналізу. Визначається
необхідність
його
наукового
осмислення
в межах
науки
про політику
та
доцільність розгляду
як теорії
середнього
рівня, що поєднує теоретичні
уявлення
та
емпіричні дослідження,
що дає змогу
політичній науці
відповідати
на виклики
часу. |
format |
Article |
author |
Музиченко, Г.В. |
author_facet |
Музиченко, Г.В. |
author_sort |
Музиченко, Г.В. |
title |
Концепт «державна політика» в сучасній науці |
title_short |
Концепт «державна політика» в сучасній науці |
title_full |
Концепт «державна політика» в сучасній науці |
title_fullStr |
Концепт «державна політика» в сучасній науці |
title_full_unstemmed |
Концепт «державна політика» в сучасній науці |
title_sort |
концепт «державна політика» в сучасній науці |
publisher |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
publishDate |
2011 |
topic_facet |
Політичні науки |
url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/34021 |
citation_txt |
Концепт «державна політика» в сучасній науці / Г.В. Музиченко // Держава і право. — 2011. — Вип. 52. — С. 656-662. — Бібліогр.: 7 назв. — укp. |
series |
Держава і право |
work_keys_str_mv |
AT muzičenkogv konceptderžavnapolítikavsučasníjnaucí |
first_indexed |
2025-07-03T14:58:50Z |
last_indexed |
2025-07-03T14:58:50Z |
_version_ |
1836638254007320576 |
fulltext |
Г.В. МУЗИЧЕНКО. КОНЦЕПТ «ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА» В СУЧАСНІЙ
НАУЦІ
Роз гля дається кон цепт «дер жав на політи ка» в ме жах су час них суспільнополітич
них досліджень, аналізується йо го зміст та міждис циплінар ний підхід до аналізу. Виз
на чається не обхідність йо го на уко во го ос мис лен ня в ме жах на уки про політи ку та
доцільність роз гля ду як те орії се ред нь о го рівня, що поєднує те о ре тичні уяв лен ня та
емпіричні досліджен ня, що дає змо гу політичній на уці відповіда ти на вик ли ки ча су.
Ключовіслова: дер жав на політи ка, на ука про політи ку, де дук тивні те орії, індук
тивні те орії, се ре дин ний рівень на уки
Рас сма т ри ва ет ся кон цепт «го су дар ст вен ная по ли ти ка» в рам ках со вре мен ных
об ще ст вен нопо ли ти че с ких ис сле до ва ний, ана ли зи ру ет ся его со дер жа ние и меж дис
цип ли нар ный по ход к его ана ли зу. Оп ре де ля ет ся не об хо ди мость его на уч но го ос мыс ле
ния в рам ках на уки о по ли ти ке, а так же це ле со об раз ность рас смо т ре ния как те о рии
сред не го уров ня, объ е ди ня ю щей те о ре ти че с кие пред став ле ния и эм пи ри че с кие ис сле до
ва ния, ко то рые да ют воз мож ность по ли ти че с кой на уке от ве чать на вы зо вы со вре мен
но с ти.
Ключевыеслова: го су дар ст вен ная по ли ти ка, на ука о по ли ти ке, де дук тив ные те о
рии, ин дук тив ные те о рии, те о рия сред не го уров ня
The definition of "public policy" within the limits of modern political researches is con
sidered in article, its maintenance and an interdisciplinary campaign to its analysis is ana
lyzed. Necessity of its scientific judgement within the limits of a science about the politician,
and also expediency of consideration as the theory of the average level uniting theoretical
representations and empirical researches which will give the chance to a political science to
answer present calls is defined.
Keywords: public policy, policy science, deductive theories, inductive theories, the aver
age level theory
Складністьісуперечливістьсоціально-економічногойполітичногорозвитку
нашоїкраїнизумовлюютьпотребувтеоретичномуосмисленнійрозробцінауко-
во обгрунтованого інструментарію, за допомогою якого можна зробити ефек-
тивнішимпроцесдержавноїрозбудови.Безтеоретичногознання,щобезпосеред-
ньо слугує конкретній державотворчій практиці, неможливе виконання стра-
тегічного завдання – побудови демократичної держави й громадянського
суспільстванатеренахУкраїни.
Нинівідчуваєтьсягострийдефіцитузагальнюючихдослідженьщодоконцеп-
туалізації організаційно-управлінських засад державної політики в реальному
соціально-економічномутасоціокультурномусередовищі звисокоюдинамікою
соціальнихпроцесів.Дотеперне створенорозгорнутої теоретичноїмоделідер-
жавної політики, не повною мірою визначено її змістовні, структурні та
функціональніособливості,нерозробленоконцептуальниймеханізмформування
та здійснення ефективної державної політики в Україні. Це значно ускладнює
проведенняреформаційнихсуспільнихперетворень,актуалізуєпроблемунадан-
няїмчіткішоїсоціальноїспрямованості,динамізмуйефективності.Томувиникає
необхідністьбільшдетальногоаналізуіснуючихмоделейдержавно-управлінських
структур–суб’єктівдержавноїполітикитавиробленняконцепціїефективної її
656 Держава і право • Випуск 52
©МУ ЗИ ЧЕН КО Ган на В’яче славівна–кандидатполітичнихнаук,доцентОдесько-
годержавногоекономічногоуніверситету
реалізаціївумовахшвидкоплиннихсоціально-економічнихзмін.
Уформуванняцієї проблематики якнапряму суспільно-політичного знання
вагомийвнесокбувзробленийтакимивченими,якМ.Вебер,К.Маркс,Дж.Баче-
нен, К.Ліндблом, Р.Сімеон, М.Аткінсон, Д.Істон, П.Джексон та інші. Серед
вітчизнянихпрацьзтеоретичнихпитаньформуваннядержавноїполітикитреба
зазначитипублікаціїІ.Г.Біласа,В.Д.Бондаренка,О.У.Валевського,Б.А.Гаєвського,
А.С.Гальчинського,Р.М.Зварича,В.Г.Кременя,В.І.Лугового,М.І.Михальченка,
В.А.Ребкало,І.В.Розпутенка,Ф.М.Рудича,В.А.Скуратівський,В.В.Тертички,
Л.Є.Шкляратаінших.
Зазвичай під політикою (від грецького politika – державні або громадські
справи)розуміютьсоціальнудіяльністьуполітичнійсферісуспільства,спрямо-
вануголовнимчином,надосягнення,утримання,зміцненнятареалізаціювлади.
Український дослідник В. Терличка1 пропонує на початку всіх політичних
дослідженьвизначитисязпоняттями,адженасьогоднішнійденьвиникаєбагато
проблем з лінгвістичними особливостями тлумачення слова «політика», яка в
іншихмовах,наприклад,ванглійській,маєподекількатермінів,яківідобража-
ютьрізнізазмістомпоняття.
Типовими прикладами визначень цих двох понять можна вважати такі:
політика(politics)–цесферавзаємовідносинрізнихсоціальнихгруптаіндивідів
увикористанніінститутівпублічноївладизадляреалізаціїсвоїхсуспільнозначу-
щихінтересівіпотреб2;суспільнанаука,щовивчаєполітичніінституціїіприн-
ципитаповедінкувлади3.Політикувцьомурозуміннідосліджуютьпереважно
політичніаналітики;політика(policy)–цеплан,курсдійабо«напрямдій,прий-
нятий ідотримуванийвладою,керівником,політичноюпартієюта інше»4;пев-
ний курс дій, обраний заради вигідності, зручності тощо5.Саме в такому кон-
текстірозумієтьсятермін«державнаполітика»загаломчиїївідповіднийнапрям:
зовнішня, внутрішня, економічна, соціальна, культурна тощо. Близькими за
змістом (але не синонімами) є терміни «програма» і «стратегія». Відповідно,
політикаяккурсабонапрямдійєпредметоманалізуполітики,якийздійснюють
аналітикиполітики.
Як зазначає В. Тертичка, чітке усвідомлення різниці та взаємозв’язку між
поняттямиpoliticsіpolicy сприятимеутвердженнювукраїнськійнауковійлітера-
турітермінологічноїчистотийкоректномузастосуваннюполітичногоаналізуй
аналізу політики до вирішення суспільних проблем. Для зручності й чіткості
розуміннятерміна«політика»якpolicyйумовногодистанціюваннявідpoliticsє
можливістьдлясвоєрідноголінгвістичноготесту,тобтоумовноїзамінийогосло-
вами «програма» чи «стратегія»: якщо зміст словосполучення суттєво не
змінюється,тоцеєполітикаякpolicy (державнаполітика–державнапрограма;
державна політика – державна стратегія тощо), в інших випадках йдеться про
політикуякpolitics6.
Щодотермінуpublic,тойогодокладноохарактеризовановдослідженні«Анг-
ло-український ґлосарійтермінів іпонять з аналізудержавноїполітикитаеко-
номіки»:длясферианалізуполітикиусталенимєвживання(ізваріантів:держав-
на,публічна,громадська,суспільна)«державнаполітика».Тобто,законтекстомі
змістовими особливостями для поняття public policy адекватним є «державна
політика», і зворотнийпереклад (в анотаціяхдо статей, в авторефератах тощо)
англійськоюмовоюякstate policyневідповідаєсферівживаннядефініції«дер-
жавнаполітика»вукраїнськійпрактиці танесприяєкристалізації аналізудер-
657Юридичні і політичні науки
жавноїполітики.
Всучаснійсуспільно-політичнійдумцідоситьчастопаралельновживаються
терміни«державнавлада»та«публічнавлада»,яківангломовнійредакціїмають
однаковевираженняякpublic policy.
Термін«публічнаполітика»євідносноновим.Вінбуввведенийвлексикон
європейськоїадміністративноїтаполітичноїнаукив1970-хрокахякбуквальний
перекладтермінуpublic policy. Цейтермінпротиставляєтьсятерміну politics, який
позначає діяльність і боротьбу традиційних політичних дійових осіб (зокрема,
політичних партій, зацікавлених груп, синдикатів чи нових соціальних рухів),
спрямованихназахопленнязаконодавчоїчиурядовоївладиздотриманнямкон-
ституційнихчиінституційнихнорм.Якзазначаєгрупафранцузькихдослідників,
«поняття публічної політики відноситься до гри влади, в рамках інституційної
окремоїчастини,міжрізнимипублічнимиособами,які,успівпрацічивпроти-
стояннізприватнимичинапівдержавнимидійовимиособаминамагаютьсякон-
кретнорозв’язатиколективнупроблему».
Концепціяпублічноїполітикипропонуєрозглядатидержавуі,більшшироко,
політико-адміністративнусистемузасилоюїївпливунаекономікутасуспільство.
Незаперечуючичиприховуючивідносинисили,невід’ємнівідвсьогополітико-
адміністративногопроцесу,аналізпублічноїполітикивіддаєперевагуіснуючим
адміністративниморганізаціям(державнійвладітамісцевомусамоврядуванню),
яківиникають,таїхнімреальнимвитратамнакожногогромадянина.
Акцент робиться на розуміння складних механізмів публічної діяльності.
Політичні інституції, що колись були в епіцентрі науково-дослідних інтересів,
тепераналізуютьсяпідкутомзорупроблеміпереваг,яківонинадаютьдійовим
особампублічноїполітики.Мовайдепророзуміння«державивдії»,починаючи
зпублічнихтаприватнихосіб,втягнутихвокремийсектор, з їхніхресурсівта
інституцій,якікеруютьїхдіяльністю.Цітриосновніелементидозволяютьзро-
зумітиіндивідуальнутаколективнуповедінку,атакожрезультати,яківониотри-
мують, як в плані впливу на громадянське суспільство, так і в інституційному
плані,тобтостосовноорганізаціїполітико-адміністративноїсистеми.
Такийпідхідмаєзаметуописатиізрозумітилогікудійцихнапівдержавних
структурзточкизоруїхньоговнескуурозв’язаннявизначенихколективнихпро-
блем. У цьому розумінні, даний підхід «відповідає» соціальній, політичній та
економічнійреаліям: точкоювідлікубудь-якогоемпіричногоаналізуєщоденна
діяльністьдержавнихорганівівивченняїхдопомоги,щодозволяєрозташувати
публічних дійових осіб в прострі та часі, а також проаналізувати публічну
діяльність«insitu».Вдійсності,мовайдепровстановленняінтерфейсуміждер-
жавою,авбільшширокомурозумінні,–міжпублічнимидійовимиособамита
громадянським суспільством, тобто визначення поля примирення інтересів
(медіації)публічнихосіб,які,яквважається,захищаютьзагальніінтересиідба-
ютьпродовгостроковуперспективу,таприватнимиособами,якізазвичайзахи-
щаютьокреміінтереси,вкороткостроковомуконтексті.
Такийаналіздаєзмогуспростуватипідхід,заякимдержава,їїінституціїтаїї
публічнаполітикаєкатегоріями,якіпостійнозмінюютьсяіякіслідінтерпретува-
тизалежновідсутоутилітарнихцілей.Реконструюючианалітичніроздумипро
«державу в конкретних умовах», аналіз публічної політики намагається також
окреслитидеякіпроцеси,щоперіодичноповторюютьсяпривзаємодіїпублічних
таприватнихдійовихосіб.
658 Держава і право • Випуск 52
Розбіжність в поняттях «державна політика» та «публічна політика», яка
виниклавнаслідокперекладуангломовноготермінуpublic policy, породжуєплу-
танину в наукових дослідженнях, однак, на нашу думку, це лише лінгвістична
різниця,наякунаголошувавВ.Тертичка,томувподальшомубудемовважатиїх
словами-синонімами.Це, доречі, підтверджується й самими дослідниками дер-
жавноїполітики(М.Говлет,М.Рамен,В.Тертичкатаін.)тапублічноїполітики
(П.Кньопфель,К.ЛарюФ.Варон,Н.Малишеватаін.).
Дляукраїнськоїполітичноїнаукибільшхарактернимєвживаннясаметерміну
«державнаполітика»,якийіранішешироковикористовувавсявполітичнійтеорії
тапрактиці,колизачасіврадянськоївладивсісферисуспільногожиттяконтролю-
вала влада, отже термін «державна політика» вміщував майже всі аспекти
управліннякраїною.Пострадянськийпростір, який зазнавдемократичнихпере-
творень,додавдосистемиполітичноївлади іншихакторів– інститутмісцевого
самоврядування, громадянське суспільство, політичні партії тощо, однак цент-
ральнимакторомполітичногожиттязалишаєтьсядержава,томудлятакихкраїн
термін «державна політика» не обмежується лише діями одного актора в особі
держави,авміщуєдіївсіхакторівполітичноїсистеми,якімаютьвідношеннядо
предметусправиіможутьпосприятирозв’язаннюконкретноїпроблемичипропо-
зиції.
Існує багато визначеньпоняття «державна політика».У своїйпередмові до
аналізу публічної політикиТеніг у 1980-х рр. відзначає їхщонайменше сорок.
Серед багатьох конкуруючих визначень деякі з них є дуже складними, інші є
зовсімпростими.Неперераховуючивсі,нагадаємодекільказних:1)Державна
політикаєвсете,щовладавибирає,робитицечинеробити(Т.Дай);2)Держав-
наполітика–ценабірвзаємопов’язанихрішень,прийнятихсуб’єктомполітики
чи їх групою для вибору цілей та засобів їх досягнення в рамках специфічної
ситуації, в якій ці рішеннямають, в принципі, бути вмежах повноважень цих
суб’єктів(В.Дженкінс);3)Державнаполітика–цецілеспрямованийкурсдій,що
виконується суб’єктом чи їх групою, що займаються проблемою чи питанням
(Дж.Андерсон);4)Державнаполітикаєпродуктомдіяльностіоргану,наділеного
публічноювладоютаурядовоюлегітимністю(Мені,Теніг);5)Державнаполітика
складаєтьсяздіяльності,спрямованоїнавирішенняпублічноїпроблемивпевно-
мусередовищі,ісамечерезполітичнихдійовихосіб,постійнозмінюючисьвчасі,
вибудовуютьсявідносини(Лем’ї).
Незважаючи на їхні різновиди, всі вони узгоджуються в певних ключових
аспектах.Вонизгідні,щодержавнаполітикавипливаєзрішеньвладиіщорішен-
нянічогонеробитиєтакоюжполітикою,якірішеннящосьробити.
Цілкомприродноможе виникнутипитанняпро відповідність такого тлума-
чення державної політики предмету дослідження політичної науки, адже кон-
кретнідіїдержавитаіншихпублічнихакторів,тащейуконкретновзятійгалузі
чи сфері дій, можуть розцінюватися і як предмет дослідження такої науки як
державнеуправління,аюридичнінаукибудутьпретендуватинаспільнийпред-
метдослідження, оскількиважливоюскладовоютакого аналізу є законність та
легітимність дій публічних акторів в даній сфері. Теза про аналіз публічної
політикинапредметреальнихвитратпублічнихакторівнакожногогромадянина
взагалієпредметомдослідженняекономічноїнауки,асаметеоріїфінансів.
Відповідь на дане запитання лежить в площині еволюції політичної науки.
Розвиваєтьсяполітичнанаука,аотже,розвивається,деталізуєтьсятаеволюціонує
659Юридичні і політичні науки
йпредметїїдослідження.
До50-хрр.XXст.дослідженняполітичногожиттязосереджувалисянанор-
мативних чи моральних аспектах дії влади або на роботі певних політичних
інститутів.Уповоєннуерудеколонізації,відбудовизруйнованихвійноюкраїні
встановлення нових інститутів міжнародного керівництва дослідники політики
шукалипідхід,якийпоєднавбиїхнідослідженнязпитаннямиправосуддя,спра-
ведливості,атакожсоціального,економічноготаполітичногорозвитку.Утакому
контексті змін та переоцінок з’явилося декілька нових підходів у дослідженні
явищполітики.Однівченізосереджувалисянамікро-рівняхлюдськоїповедінки
і психології громадян, виборців, керівників та керованих. Інші концентрували
увагунахарактеристикахнаціональнихсуспільствікультур;щеіншіспрямову-
валидослідженнянаприродунаціональнихіглобальнихполітичнихсистем.
Протеодинізтакихрозробленихпідходівіснуєідосі.Вінзосереджуєтьсяне
стількинаструктуріінститутіввладичиповедінцісуб’єктівполітики,ненатому,
що владамає чиповинна робити, а на тому,що вона насправді робить.Таким
підходом,щобазуєтьсянадержавнійполітицічинаїїрозробці,є,якценазвали
засновники,наукапрополітику(policyscience).
ЗаснованаГеролдомЛасвеломта іншимидослідниками зіСШАтаВелико-
британії, наука про політику, як очікувалось, «.. мала б витіснити традиційну
політологію(politicalscience),інтегруючидослідженняполітичноїтеоріїтапрак-
тики без впадання у стерильність формальних правових досліджень»7. Ласвел
пропонував, щоб наука про політику мала три виразні характеристики, які б
відрізняли її від раніше розроблених підходів: багатогалузевість, здатність
вирішуватипроблемитачітканормативністьнауки.ПідбагатогалузевістюЛас-
велрозумівте,щонаукапрополітикумалабвідійтивідвузькогодослідження
політичних інститутів і структур та охопити у собі досягнення таких наук як
соціологіяй економіка,правотаполітика.Підвирішеннямпроблемвінмавна
увазі,щонаукапрополітикумалабчіткодотримуватисяканоніврелевантності,
орієнтуючи себе на вирішення реальних проблем, а не займатися чисто ака-
демічними та часто безрезультатними дебатами, якими, наприклад, славиться
тлумаченнякласичних,інодірозмитих,політичнихтекстів.Чітканормативність,
згіднозЛасвелом,означає,щонаукапрополітикунемалабховатисяпідмаскою
«наукової об’єктивності», а повинна була визнавати неможливість розділення
цілейтазасобівабоцінностейтаметодівудослідженняхдійвлади.
М.ГовлеттаМ.Рамешзазначають,щобігчасувніспевнікорективиутри
визначені Ласвелом компоненти політичного орієнтування. По-перше, хоча
акцентнабагатогалузевостізберігається,заразіснуєвеликакількістьлітератури,
щозосереджуєтьсянанауціпрополітикувзагалі.Внашчасцянаукавеликою
міроюєокресленою«дисципліною»зунікальнимнаборомконцепцій,сферінте-
ресів,ізвласнимлексикономтатермінологією.Хочабагатозцихконцепційзапо-
зичені з інших дисциплін, їх використання в контексті досліджень державної
політики надало їм дещо особливого звучання. По-друге, за останні 40 років
зацікавленнябагатьохдослідниківполітикивиключноуконкретномувирішенні
проблемфактичнозійшлонанівець.Уреальномусвітідержавноїполітикиреаль-
наперевагааналізучастопідпорядковуєтьсяполітичнійнеобхідності.По-третє,
закликдонаукипрополітику залишатисячітконормативноютакожзмінився з
плиномчасу,протеменшоюмірою,ніжіншіосновоположнітерміни.Здебільшо-
660 Держава і право • Випуск 52
го,дослідникиполітикивідмовилисявиключативеличиниізсвогоаналізуінапо-
лягалина оцінюванні якцілей, так і засобівполітики, а також самогопроцесу
творенняполітики.
Нинінаукапрополітикуякокремадисципліна,щомаєсвійунікальнийпред-
метдослідження,окремийвідполітичноїнаукитаіншихсуспільнихнаук,єдуже
дискусійним.Єгрупадослідників,яківідстоюютьсамостійністьнаукивмежах
коласуспільнихнаук,єйгрупаприхильниківневиокремленнянаукипрополіти-
кувокремудисципліну,авизначеннятакоїлишеякнапрямудослідженьвмежах
політичноїнауки,однак,підкреслюютьнаміждисциплінарностіданогопредмету
дослідження.Головнимаргументомостанніхєте,щосучасністьвзагаліхаракте-
ризується зростаючою популярністю міждисциплінарних досліджень, оскільки
жодна наука не в змозі дати повну відповідь на питання сьогодення, окрім як
поєднавшизусиллябагатьохнауктавідмовившисьвідлінійногоаналізубуття.
Майжевсісуспільніпроцесизаразмаютьознакискладноорганізованихсистем,
томунаука,першзавсе,групасуспільнихнаук,маєйтишляхомневиокремлення
новихдисциплін,анавпаки,поєднаннязусильвсіхнауквмежаходногопредмету
дослідження.
Отже,державнаполітикаєпредметомдослідженнябагатьохнаук(політичної
науки, державного управління, права, економіки, соціології, тощо), однак ком-
плекснеїїдослідженняможливолишезаумовпоєднанняїхзусиль.Сучасніуяв-
ленняпродержавнуполітикумаютьсоліднунауковуспадщину,декожназтеорій
такожнезпроведенихдослідженьзробилисвійвнесоквзагальнеуявленняпро
державнуполітику.Всіцізнанняможнаумовноподілитинадвігрупитеорій,як
цепропонуютьзробитиМ.ГовлеттаМ.Рамеш:групадедуктивнихтеорійтагру-
паіндуктивнихтеорій.Нанашудумку,такакласифікаціяєспробоюрозмістити
всіміжгалузевідослідженнязавідповіднимигрупами.
Дедуктивнийметодмаєбагатопослідовниківтаслабовідміннихверсіййого
застосуваннядоконкретнихполітичнихявищ.Протеваналізітвореннядержав-
ноїполітикипомітнітрийогозагальніпідтипи,щорізнятьсябазовоюодиницею
аналізу–суспільнийвибір,класовийаналіз танеоінституціоналізм. Індуктивні
теоріїнамагаютьсязастосуватиуніверсальніпринципидодослідженняполітич-
нихявищтапобудованіне«згоривниз»,якдедуктивні,анавпаки–«знизувго-
ру». Тобто, вони залежать від накопичення великої кількості емпіричних
дослідженьбудь-якихявищдлясвоїхвихіднихданих,зякихвонинамагаються
синтезуватиузагальнюючісудження.Засамоюсвоєюприродоюцітеоріїменш
елегантні та згруповані, ніж дедуктивні теорії, часто вони не мають цілком
об’єднаногочиуніфікованогонаборутеоретичнихсуджень,якіможназастосову-
ватидовипадку,щорозглядається,протевони,завизначенням,завжди«розбудо-
вуються».Подібнододедуктивних теорій, існуєдекількапідтипів індуктивних
політичнихтеорій,якіможнарозрізнитизатим,чивонифокусуютьсянаокремих
особах,групахабоінститутахусвоїхспробахпояснитиполітичнийсвіттатво-
реннядержавноїполітики.Дотакихтеорійвідносятьтеоріїекономікидостатку,
теорію плюралізму та корпоративізму та державництво (статизм) як наукову
теорію.
Проте, як зазначають самі автори, наукапрополітикунеможе розвиватися
простим використанням однієї з існуючих загальнотеоретичних конструкцій,
дедуктивнихчиіндуктивних.Розвитоктеоріївнауціпрополітикумаєвкоріню-
ватисяна«середньомурівні».Тобтотеоріяполітикинеможеінемаєбутичимось
661Юридичні і політичні науки
більшим,ніжчастинарозвиткубільшзагальноїтеоріїполітичнихявищ,чиїкон-
туристанутьзрозумілимивпевниймоментумайбутньому.
Підсумовуючизазначимо,щодержавнаполітикасьогоднієскладнимявищем,
дослідитиякийможливолишезаумовкомплексногоміждисциплінарногопідхо-
ду, яких поєднував би в собі всебічні знання про державну політику в межах
наукипрополітику.
Визнаючи доцільність групування всіх підходів в межах дедуктивних та
індуктивнихтеорій,насьогоднішнійденьвиникаєпотребавспеціальнійнауковій
конструкції, моделі державної політики, яка б відповідала серединному рівню,
тобтопоєднувалабвсобікращітеоретичніузагальненнятаемпіричнідосліджен-
ня,аотже,спроможнабулабвідповідатинавикликисучасногополітичногопро-
цесу, пропонуючи конкретні дії та програми з урахуванням доцільності та
відповідностіцілямвсіхгруп,щоскладаютьнаселеннясучаснихкраїнсвіту.
Такебаченнядержавноїполітикивідкриваєновігоризонтинауковогопошуку
длякраїнпострадянськогопростору,якізвиклидотлумаченнядержавноїполіти-
ки як дій виключно держави щодо урегулювання всіх сфер життя. Однак
сучасністьспонукаєдорозширенняколаучасниківполітичногопроцесу,аотже,
розширює коло суб’єктів державної політики та виокремлюючи «державну
політику»та«політикудержави»якокремідефініціїполітичногоаналізу.
1. Тер тич ка В. Аналіз державної політики і політологія // Політичний менедж-
мент.–2004.–№6(9).–C.3-22.2. Еко номічний розвитокідержавнаполітика:Навч.
посібник/Ю.Бажал,О.Кілієвич,О.Мертенстаін.;Зазаг.ред.Ю.Єханурова,І.Розпу-
тенка.–К.:Вид-воУАДУ,2001.–С.370.3. Еко номічний розвитокідержавнаполітика:
Навч.посібник/Ю.Бажал,О.Кілієвич,О.Мертенстаін.;Зазаг.ред.Ю.Єханурова,
І.Розпутенка.–К.:Вид-воУАДУ,2001.–С.272.4. Тамсамо.–С.370.5. Кілієвич О.
Англо-український ґлосарій термінів і понять з аналізу державної політики та еко-
номіки.–К.:Вид-воСоломіїПавличко«Основи»,2003.–С.262.6. Тер тич ка В.Цит.
праця.7. Гов лет М., Ра меш М.Дослідженнядержавноїполітики:циклитапідсистема
політики/Перекл.зангл.О.Рядова.–Львів:Кальварія,2004.–С.11.
662 Держава і право • Випуск 52
Розділ 10. ПОЛІТИЧНІ НАУКИ
Г.В. МузиЧенко. КОНЦЕПТ «ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА» В СУЧАСНІЙ НАУЦІ
|