Історико-політичний досвід хвиль демократизації
Аналізується історичний та політичний досвід трьох хвиль демократизації та з’ясовуються причини виникнення у суспільстві демократизаційних хвиль.
Збережено в:
Дата: | 2011 |
---|---|
Автор: | |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2011
|
Назва видання: | Держава і право |
Теми: | |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/34112 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Цитувати: | Історико-політичний досвід хвиль демократизації / Н.А. Латигіна // Держава і право. — 2011. — Вип. 52. — С. 558-563. — Бібліогр.: 7 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraineid |
irk-123456789-34112 |
---|---|
record_format |
dspace |
spelling |
irk-123456789-341122012-06-02T12:24:35Z Історико-політичний досвід хвиль демократизації Латигіна, Н.А. Політичні науки Аналізується історичний та політичний досвід трьох хвиль демократизації та з’ясовуються причини виникнення у суспільстві демократизаційних хвиль. Анализируется исторический и политический опыт трьох волн демократизации і виясняются причини возникновения в обществе демократических волн. The article analyses historical and political experience of three former democratization waves and explains the reasons of democratization waves origin in a society. 2011 Article Історико-політичний досвід хвиль демократизації / Н.А. Латигіна // Держава і право. — 2011. — Вип. 52. — С. 558-563. — Бібліогр.: 7 назв. — укp. 1563-3349 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/34112 uk Держава і право Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
collection |
DSpace DC |
language |
Ukrainian |
topic |
Політичні науки Політичні науки |
spellingShingle |
Політичні науки Політичні науки Латигіна, Н.А. Історико-політичний досвід хвиль демократизації Держава і право |
description |
Аналізується історичний
та політичний
досвід трьох хвиль демократизації
та
з’ясовуються
причини
виникнення
у суспільстві демократизаційних
хвиль. |
format |
Article |
author |
Латигіна, Н.А. |
author_facet |
Латигіна, Н.А. |
author_sort |
Латигіна, Н.А. |
title |
Історико-політичний досвід хвиль демократизації |
title_short |
Історико-політичний досвід хвиль демократизації |
title_full |
Історико-політичний досвід хвиль демократизації |
title_fullStr |
Історико-політичний досвід хвиль демократизації |
title_full_unstemmed |
Історико-політичний досвід хвиль демократизації |
title_sort |
історико-політичний досвід хвиль демократизації |
publisher |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
publishDate |
2011 |
topic_facet |
Політичні науки |
url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/34112 |
citation_txt |
Історико-політичний досвід хвиль демократизації / Н.А. Латигіна // Держава і право. — 2011. — Вип. 52. — С. 558-563. — Бібліогр.: 7 назв. — укp. |
series |
Держава і право |
work_keys_str_mv |
AT latigínana ístorikopolítičnijdosvídhvilʹdemokratizacíí |
first_indexed |
2025-07-03T15:04:20Z |
last_indexed |
2025-07-03T15:04:20Z |
_version_ |
1836638600101363712 |
fulltext |
Н.А. ЛАТИГІНА. ІСТОРИКО-ПОЛІТИЧНИЙ ДОСВІД ХВИЛЬ
ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ
Аналізується істо рич ний та політич ний досвід трьох хвиль де мо кра ти зації та
з’ясо ву ють ся при чи ни ви ник нен ня у суспільстві де мо кра ти заційних хвиль.
Ключовіслова: де мо кра ти зація, ре во люційні ру хи, де мо кра тичній хвилі.
Ана ли зи ру ет ся ис то ри че с кий и по ли ти че с кий опыт трьох волн де мо кра ти за ции і
ви яс ня ют ся при чи ни воз ник но ве ния в об ще ст ве де мо кра ти че с ких волн.
Ключевыеслова: де мо кра ти зація, ре во лю ци он ные дви же ния, де мо кра ти че с кие
вол ны.
The article analyses historical and political experience of three former democratization
waves and explains the reasons of democratization waves origin in a society.
Keywords: democratization, democratization waves.
Однимзнайважливішихнаслідківрозпадусвітовоїсистемисоціалізмустало
впровадження політичної демократії як основної моделі суспільно-політичного
розвитку.Заокремимивинятками,доякихможнавіднести,зодногобоку,Кубу,
Північну Корею, а з іншого, нафтові монархії Близького Сходу, переважна
більшістькраїнсвітувизналадемократіюякнайприйнятнішуформуполітичної
системи.Томуневикликаєздивуванняте,щонинінавітьнаконцептуально-тео-
ретичному рівні відсутні достатньо опрацьовані проекти політичного устрою,
альтернативнідемократії.
З середини 70-х років ХХ століття розгортанням революційних рухів e
країнах Південної Європи – Греції, Іспанії та Португалії проти диктаторських
режимівпочаласясвогородудемократичнахвиля,якаохопиланемовусюплане-
ту.Періодзкінця80-хідопочатку90-хроків,якийзбігавсяіззакінченнямхолод-
ноївійниібіполярногосвітовогопорядку,ознаменувавсяподальшоюекспансією
демократичноїполітичноїсистеми,демократичнихінститутів,цінностей,наста-
новінорм(яквпозитивному,таківнегативномусенсі).
Проте, разом з тимнеможнане відзначити,щонизка відомихполітологів,
констатувавши сам факт розширення демократії, вважали, що к середині 80-х
роківдемократіявжевпритулнаблизиласядомежсвоїхможливостей.«Заневе-
ликимивинятками,–писав,наприклад,С.Хантінгтонв1985році,–демократія
досягла,можливо,апогеюсвогорозвиткувусьомусвіті»1.
І,насправді,широкерозповсюдженнядемократіїце,безперечно,одинзнай-
важливіших політичних феноменів останніх десятиріч, дослідженню якого
приділилипевнуувагувсвоїхпрацяхС.Хантінгтон,М.Вейнер,Дж.Саншайн,Р.
Емерсон,С.Верба,Г.Алмонд,Дж.Брюс.
Водночаствердженняпроте,щосвітнарештізнайшовостаточну,найбільш
прийнятну і ефективну форму організації суспільства, сьогодні чим далі, тим
більше виявляються недостатньо переконливими. Відомо, що дві перші хвилі
демократизації, незважаючина значні складнощі та суперечності, завершилися
формуванням класичних моделей демократичного режиму в країнах Західної
Європитаїхпереселенськихколоніях(США,Австралія,Канада,НоваЗеландія).
Згодомкрахсвітовоготаборусоціалізмунібитоознаменувавпочаток«тріумфаль-
558 Держава і право • Випуск 52
©ЛА ТИГІНА На талія Ана толіївна–докторполітичнихнаук,професорКиївського
національноготорговельно-економічногоуніверситету
ної ходи демократії» та її безхмарне майбутнє. Однак реалії останнього деся-
тиріччя замістьдедаліпереконливихпідтвердженьпришестя глобального«віку
демократії»(майжезаЄ.Хосбаумом)порушилинизкуновихпринциповихпитань
щодомайбутньогодемократичнихполітичнихінститутів,суспільстваідержавив
цілому. Тому підведення історичних підсумків різних хвиль демократизації є
актуальним і необхідним з огляду на визначення подальших перспектив демо-
кратіїідемократизації.
Першзавсе,потрібнодативизначеннящотакехвилядемократизації.Отже,
хвиля демократизації – це група переходів від недемократичних політичних
режимів до демократичних, які відбуваються в певний період часу, і кількість
яких значно перевищує кількість переходів у протилежному напрямі в даний
період.Доцієїхвилізазвичайналежитьілібералізаціяабочастковадемократи-
зація в тих політичних системах, котрі не стають цілком демократичними. В
сучасномусвітівжепройшлитрихвилідемократизації.Кожназнихстосувалася
порівняноневеликоїкількостікраїн,іпідчаскожноїзциххвильтакожздійсню-
валисяпереходиівнедемократичномунапрямі.Алепотрібнозазначити,щоне
всіпереходидодемократіївідбувалисятількивмежахциххвиль.Історіялюдства
невідрізняєтьсяупорядкованістю іне єодноспрямованимеволюційнимпроце-
сом.Закожноюзпершихдвоххвильдемократизаціїнастававвідкат,підчасяко-
годеякі,хочаіневсі,країни,щоздійснилиранішеперехіддодемократії,знову
поверталисядонедемократичногоправління.Черезцечастішевсьоговизначити
моментпереходувідданогорежиму(авторитарногочитоталітарного)доіншого
(демократичного)можналишеумовно.Такожумовновизначаютьсяідатихвиль
демократизаціїтавідкатів.
Кореніпершоїхвилідемократизаціїпотрібношукативамериканськійіфран-
цузькій революціях. Однак дійсне виникнення національних демократичних
інститутів–цефеноменХІХстоліття.Убільшостікраїндемократичніінститути
поступоворозвивалисяпротягомусьогостоліття,ісаметомувизначитиконкрет-
нудату,післяякоїдеякаполітичнасистемаможевважатисядемократичною,вель-
мискладноіможливолишезчасткоюумовності.Проте,незважаючинаце,Джо-
натан Саншайн висуває два переконливі критерії, які дозволяють встановити,
колиполітичнісистемиХІХстоліттядосягалихарактернихознакдемократично-
гомінімуму з огляду на ту епоху: 1) 50%дорослого чоловічого населеннямає
правоголосу;2)відповідальнийголовавиконавчоївладиповиненабозберігатиза
собою підтримку більшості у виборному парламенті або обиратися під час
періодичнихвсенароднихвиборів.Якщовзятицікритеріїнаозброєння,застосо-
вуючиїхдостатньовільно,можнасказати,щопершахвилядемократизаціїрозпо-
чаласязіСШАблизько1828р.2Скасуваннямайновогоцензуустарихштатахі
приєднанняновихштатівізвиборчимправомдлявсіхдорослихчоловіківдопо-
моглидовестичасткубілихчоловіків,якідійсноголосувалинапрезидентських
виборах1828року,більшніждо50%.Унаступнідесятиріччяііншікраїнипосту-
поворозширювалисвоєвиборчеправо,скорочувалиможливістьподанняголосу
однієюособоювдекількохвиборчихокругах,вводилитаємнеголосуванняівста-
новлюваливідповідальністьпрем’єр-міністрівтакабінетівпередпарламентами.
Швейцарія,заморськібританськідомініони,Франція,Великобританіяідекілька
дрібнихєвропейськихкраїнздійснилиперехіддодемократіїукінціХІХстоліття.
НезадовгодоПершоїсвітовоївійнибільшабоменшдемократичнірежимиуста-
новилиусебеІталіяіАргентина.ПіслявійнидемократичнимивжебулиІрландія
559Юридичні і політичні науки
іІсландія,якіщойноотрималинезалежність.Масовийрухдодемократіїрозгор-
тавсявдержавах,щосталинаступникамиімперійРоманових,ГабсбургівіГоген-
цоллернів. На початку 1930-х років, коли перша хвиля демократизації вже
успішнозавершилася,демократичнілавипоповнилиІспанія іЧілі.Вціломуза
стороківбільшеніжтридцятькраїнввелиусебепринаймнімінімальнізагально-
на-ціональнідемократичні інститути.У1830-хрокахА.деТоквільпередбачив
цейтренд(маєтьсянаувазідемократія),коливінтількизароджувався.В1920р.
Джеймс Брайс, розглядаючи історію демократії, розмірковував про те, чи не є
«тенденція до демократії, яка проглядається нині повсюдно, природною тен-
денцією,череззагальнийзаконсоціальногопрогресу»3.
Однаквцейчасдемократичнатенденціявжесходилананівецьіперетворюва-
ласяусвоюпротилежність.Домінантоюполітичногорозвитку1920-1930-хроків
буливідхідвіддемократіїіабоповерненнядотрадиційнихформавторитарного
правління,абоустановленнянових,масових,значнобільшжорстокихівсеохоп-
люючихформтоталітаризму.Такийрухназадвідбувавсяголовнимчиномвтих
країнах,якісприйнялидемократичніформибуквальнонапередодніПершоїсвіто-
воївійниабоодразупіслянеї,тадляякихнетількидемократія,алеі,вбагатьох
випадках,націябуличимосьновим.Цікавимиєісторичніпідрахунки:здванад-
цятикраїн,якістворилиусебедемократичніінститутидо1910року,лишеодна–
Греція – пережилапісля 1920 року відкат, а з сімнадцяти країн, які сприйняли
демократичні інститути в 1910-1931 роках, лише чотири зберегли їх протягом
1920–1930-хроків.
Першийвідкатвіддемократіїпочавсяу1922році,вберезніуРимі,колисум-
нозвісний диктатор Б. Муссоліні з легкістю отримав у своє розпорядження
нетривкуівельмикорумповануіталійськудемократію.Трохибільшедесятиріччя
знадобилосядлятого,щобмолодідемократичніінститутивЛитві,Польщі,Латвії
і Естонії були повалені в результаті авторитарних військових переворотів. Такі
країни,якЮгославіяіБолгарія,щоніколинезналиреальноїдемократії,підкори-
лисяновимформамбільшжорсткоїдиктатури.ЗахопленнявладиГітлеромв1933
році покінчило з демократією у Німеччині, зробило неминучою загибель
австрійської демократії у наступному році і, зрозуміло, у кінцевому підсумку
поклалов1938роцікрайчеськійдемократії.Грецькадемократія,вжеу1915році
розхитананаціональнимрозколом,булаостаточнопохованав1936році.Порту-
галіяв1926роцісталажертвоювійськовогоперевороту,якийспричинивтривалу
диктатуруСалазара.Військовіпутчівідбулисяв1930роцівБразиліїіАргентині.
Доавторитаризмув1933роціповернувсяУругвай.Військовийпереворот1936
рокупризвівдогромадянськоївійнивІспаніїі,якнаслідок,загибеліІспанської
республікив1939році.Нова,обмеженадемократія,установленав1920-хроках
вЯпонії,напочатку1930-хроківвиявиласявитисканоювійськовимправлінням.
Як засвідчують вищенаведені факти, ці зміни режимів віддзеркалювали
розквіт комуністичних, фашистських і мілітаристських ідеологій. У Франції,
Великобританіїііншихкраїнах,дедемократичніінститутизбереглися,антидемо-
кратичнірухинабиралисилу,черпаючиїїуполітичномувідчуженні1920-хроків
таекономічнійдепресії1930-хроків.Війна,якавеласязарадитого,щобзавоюва-
тисвітдлядемократії,замістьцьогостимулюваласуспільно-політичнірухи,як
праві,такіліві,котрінаполегливопрагнулизнищитиусідемократичнінадбання.
Друга світова війна поклала початок другій, короткій хвилі демократизації.
Союзницька окупація сприяла запровадженню демократичних інститутів у
560 Держава і право • Випуск 52
ЗахіднійНімеччині,Італії,Австрії,ЯпоніїіКореї,хочавтойжечасСРСРзавадив
впровадженню демократії, яка зароджувалася у Чехословаччині і Угорщині. В
кінці1940-х–напочатку1950-хроківприйшлидодемократіїТуреччинаіГреція.
ВЛатинськійАмериціУругвайповернувсядодемократіїпідчасвійни,ауБра-
зиліїіКоста-Ріцідемократичнізмінивідбулисявкінці1940-хроків.Учотирьох
іншихлатиноамериканськихкраїнах–Аргентині,Колумбії,Перу іВенесуелі–
вибори1945і1946роківпривелидовладивсенароднообраніуряди.Протевусіх
чотирьох країнах демократична практика виявилася досить нетривалою, і на
початку1950-хроківтамустановилисядиктатури.
Напочатку1960-хроківідругахвилядемократизаціївичерпаласебе.Вкінці
1950-х політичний розвиток та транзит режимів набули чіткого авторитарного
характеру4.
Глобальнийповоротвіншийвіддемократіїбікв1960-х–напочатку1970-х
роківнабуввражаючихрозмірів.Заоднимипідрахунками,в1962роціплодами
державнихпереворотіввусьомусвітібулитринадцятьурядів;в1975році–38.
За іншоюоцінкою,третиназ32діючихдемократій,які існувалиусвітів1958
році,перетвориласянаавторитарнірежимиусередині1970-хроків5.Цяхвиля
переходіввіддемократіїдоавторитаризмуєспецифічною,оскількивонаторкну-
ласяпевнихкраїн,такихякЧілі,Уругвай(такзвана«ШвейцаріяПівденноїАме-
рики»),ІндіяіФіліппіни,дедемократичнірежимипротрималисячвертьстоліття
ідовше.Авторитарнітранзитиподібногородупородилизначнобільшпесимістич-
нийпогляднапридатність демократії для країн,щорозвиваються, і підсилили
стурбованістьжиттєздатністютаефективністюдемократіїврозвинутихкраїнах,
девонаіснувалабагатороківібуладоволіусталеною6.
Однак,діалектикаісторичногорозвиткуцивілізаціїзновуспростувалатеоре-
тичніконструкції,створенісоціальноютаполітичноюнауками.Так,якпоказує
фактичнийаналіз,протягомп’ятнадцятироківпісляпадінняпортугальськоїдик-
татурив1974роцідемократичнірежимиприйшлиназмінуавторитарниммайже
втридцятикраїнахЄвропи,АзіїіЛатинськоїАмерики.
Отже,вціломурухдодемократіїносивглобальнийхарактер.Зап’ятнадцять
років третя демократична хвиля прокотилася по Південній Європі, затопила
ЛатинськуАмерику, дійшла доАзії і знищила диктатуру в Радянському блоці.
Згідностатистичнихданих,у1974роціввосьмиздесятипівденноамериканських
країнправилинедемократичніуряди,у1990році–вдев’ятикраїнахурядибули
демократичнообрані.У1973році,заданимиФрідом-Хауз,32%світовогонасе-
леннямешкалоувільнихкраїнах;у1976році,із-завведеннянадзвичайногостану
вІндії,–менше20%.У1990-му,однак,увільнихсуспільствахжилимайже39%
людства.
До теперішнього часу кожний наступний відкат анулював деякі, але не всі
переходидодемократії,щовідбулисяупопереднюхвилюдемократизації.Держа-
ви багаторазово змінювали обриси і розміри. За десятиріччя,щоминули після
Другоїсвітовоївійни,кількістьнезалежнихдержавподвоїлася,ачасткадемокра-
тичних держав у світі змінювалася з завидною регулярністю.В нижніх точках
двох відкатів 19,7% і 24,6% країн в світі були демократичними.На піках двох
хвильдемократизації–45,3% і32,4%.В1990роцідемократичні системибули
приблизнов45,4%незалежнихдержавсвіту–практичнояку1922році7.
Длятого,щобпояснитипричини,яківикликаютьхвилідемократизації,спро-
буємоуявитисобідеякиймікрокосмзшестиабстрактнихкраїн,позначенихциф-
561Юридичні і політичні науки
рами від 1 до 6.Припустимо також,щопротягомпорівняно короткогоперіоду
однаітажеполітичнаподія,асаме–демократизація–умовнопозначенаякх,
відбуваєтьсявкожнийзцихкраїн.Щовикликаєподібнемасовеявищех?Тут,на
думкуС.Хантінгтона,можливідекількапояснень8.
1. Єдина причина.Усішість х (тобто проявів демократизації) можутьмати
одну причину, назвемо її А, яка виникла незалежно від суспільно-політичних
подійутійабоіншійзшестикраїн.Цеможебути,наприклад,розквітдеякоїнової
наддержави або якась інша значна зміна у міжнародному розміщенні сил. Це
може бути велика війна або будь-яка важлива подія, що зачепила багато
суспільств.Деякілатиноамериканськідержави,наприклад,у1945та1946роках
абовстановилиусебедемократичнірежими,абопровелиновізагальнонародні
вибори.Наявніданісвідчать,щоцідемократизаційніпроцеси(х)взначніймірі
стали результатом єдиної причини (А), тобто перемоги союзників у Другій
світовійвійні.
2.Паралельнийрозвиток.Демократизаційніподії(х)можутьвикликатисясхо-
жимипроцесами,якіприводятьдопоявиоднихітихсамихнезалежнихзмінних
(схематичнопозначенихяка1,а2іт.ін.)тавідбуваютьсябільшабоменшодночас-
но в усіх шести країнах. Так, наприклад, вчені-теоретики стверджували, що
країнастаєготовоюдодемократизаціїлишетоді,колиминаєпевніпорогиеко-
номічногорозвитку,досягнувшиконкретногорівняваловогонаціональногопро-
дукту(ВНП)надушунаселенняабопевногорівняграмотності.Вданомувипад-
ку демократичний прогрес в кожній країні обумовлюється чимось, існуючим
всерединіцієїкраїниіхарактернимдлянеї,протесхожічинникиможутьбільш
або менш одночасно діяти при цьому і в інших країнах, породжуючи схожі
кінцевірезультати.
3.Сніговагрудка.Важливоюпричиною,якавикликаєдемократизацію(подію
х)воднійкраїні,можестатиефектнастанняцієїподіїхвіншій.Якщобусідемо-
кратизаційніпроцеси(х)відбувалисяабсолютноодночасно,цебулобнеможливо.
Однак повна одночасність буває, хоча і дуже рідко, тому прямопропорційно і
можливість одночасного розвитку демократизаційнихподій в різних країнах, в
жодномуразінезалежниходнавідіншої,стаєусеменшвірогідною.Звісткапро
значніполітичніподіїостаннімчасомрозповсюджуєтьсяпоусьомусвітумайже
миттєво,черезцедемократизація(подіях)воднійкраїнівсечастішемаєзмогу
практично в тойже самий час спровокувати подію, яка є зіставленою, в іншій
країні. Збільшується можливість дії ефекту наочності. Деяка своєрідна, навіть
унікальнавсвоємуродіпричинаа1можевикликатидемократизацію(х1)водній
країні, потім демократизація (х1) дає поштовх подіям, які можна зіставити, в
іншихкраїнах,аті,усвоючергу,можутьвплинутищенаякіськраїниітакдалі,
подібнодосніговоїгрудки.
4.Улюбленапанацея.Безпосередніпричинидемократизації(подіїх)врізних
країнахможутьтакожсуттєворозрізнятися.Автім,цірізніпричиниможутьвик-
ликати одну і туж саму реакцію, якщо еліти різних країн поділяють загальне
переконання в ефективності саме такої реакції, яка є улюбленоюпанацеєю від
усіхпроблем.Тобтошістькраїнспроможніодночасноздійснитиоднаковіперехо-
ди від одного режиму до іншого, щоб подолати цілковито різні проблеми:
інфляціюв одній з них, зникнення закону і порядку в іншій, поглиблення еко-
номічногоспадувтретій,військовупоразкувчетвертійіт.ін.Вданомувипадку
специфічні,індивідуальніпричиниполітичноїзміни(а1,b2,c3іт.п.)впливають
562 Держава і право • Випуск 52
назагальнийнабірполітичнихпереконань,породжуючисхожівідповідіх.
Отже,цічотириможливихпоясненняпричинвиникненняполітичнихдемо-
кратичниххвильнеєанівичерпними,анівзаємовиключаючимиінеобов’язково
суперечатьоднеодному.Вкожнійпевнійситуаціїможутьдіятиусічотиричин-
ники.
Таким чином, як переконливо підтверджують історичні докази, так звана
«третяхвиля»демократизації,щорозглядаласяяксвоєрідневирівнюваннясвіто-
вого політичного ландшафту за мірками і орієнтирами розвинутої, ліберальної
демократії класичного західного типу, практично призупинилася, а можливо
цілкомзавершиласясьогодні.Іхочазначніперешкодидлярозповсюдженнядемо-
кратіїіснуютьвбагатьохсучаснихсуспільствах,ценестаненазавадічетвертій
хвилідемократизації.Виходячизоб’єктивногоісуб’єктивногодосвідуминулого,
двомаключовимифакторами,відякихвмайбутньомубудутьзалежатистабільність
суспільногорозвитку іуспішнерозповсюдженнядемократії,єекономічнезрос-
танняіпрофесійнетаефективнеполітичнекерівництво.
1.Huntington S.P.Willworldcountriesbecomedemocratic?//Politicalsciencequarterly.
–1984.–№99.–P.218.2. Sunshine J.EconomicCausesandConsequencesofDemocracy:
AStudy inHistoricalStatisticsof theEuropeanandEuropean-PopulatedEnglish-Speaking
Countries:Ph.D.diss.–ColumbiaUniversity,1972.–P.48.3. Bryce J.ModernDemocracies.
–NewYork:Macmillan,1921.–Vol.1.–P.24.4. Emerson R.TheErosionofDemocracy//
Journal ofAsian Studies. – November 1960. – Vol.20. – P.1-2. 5. Verba S. Problems of
Democracy in the Developing Countries: Remarks. – Harvard – MIT Joint Seminar on
PoliticalDevelopment.–October6,1976.–P.6.6. Huntington S.P.TheGoalsofDevelopment
//UnderstandingPoliticalDevelopment/Ed.byM.Weiner,S.P.Huntington.–Boston:Little,
Brown,1987.–P.33.7. Хан тинг тон С.Третьяволна.ДемократизациявконцеХХвека.
–М.:РОССПЭН,2003.–С.36-42.8.Тамже.–С.42.
563Юридичні і політичні науки
Розділ 10. ПОЛІТИЧНІ НАУКИ
Н.А. ЛАТИГІНА. ІСТОРИКО-ПОЛІТИЧНИЙ ДОСВІД ХВИЛЬ ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ
|