Політична комунікація як фактор зміцнення і розвитку демократії
Пропонується система базових позицій для аналізу політичної комунікації з точки зору зміцнення і розвитку демократії. Такий аналіз на основі розвитку запропонованих критеріїв відкриває нові можливості для розуміння політичних процесів, що відбуваються в Україні....
Saved in:
Date: | 2011 |
---|---|
Main Author: | |
Format: | Article |
Language: | Ukrainian |
Published: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2011
|
Series: | Держава і право |
Subjects: | |
Online Access: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/34132 |
Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Cite this: | Політична комунікація як фактор зміцнення і розвитку демократії / Ю.Г. Рубан // Держава і право. — 2011. — Вип. 52. — С. 644-648. — Бібліогр.: 11 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraineid |
irk-123456789-34132 |
---|---|
record_format |
dspace |
spelling |
irk-123456789-341322012-06-02T12:12:07Z Політична комунікація як фактор зміцнення і розвитку демократії Рубан, Ю.Г. Політичні науки Пропонується система базових позицій для аналізу політичної комунікації з точки зору зміцнення і розвитку демократії. Такий аналіз на основі розвитку запропонованих критеріїв відкриває нові можливості для розуміння політичних процесів, що відбуваються в Україні. Предлагается система базовых позиций для анализа политической коммуникации с точки зрения укрепления и развития демократии. Такой анализ на основе развития предложенных критериев открывает новые возможности для понимания политических процессов в Украине. The article proposes the system of basic positions for an analysis of the political communication from the strengthening and development of democracy point of view. Based on the further development of the proposed criteria such an analysis opens new possibilities for the understanding of the political processes in Ukraine. 2011 Article Політична комунікація як фактор зміцнення і розвитку демократії / Ю.Г. Рубан // Держава і право. — 2011. — Вип. 52. — С. 644-648. — Бібліогр.: 11 назв. — укp. 1563-3349 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/34132 uk Держава і право Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
collection |
DSpace DC |
language |
Ukrainian |
topic |
Політичні науки Політичні науки |
spellingShingle |
Політичні науки Політичні науки Рубан, Ю.Г. Політична комунікація як фактор зміцнення і розвитку демократії Держава і право |
description |
Пропонується
система
базових
позицій
для аналізу політичної
комунікації
з точки
зору
зміцнення
і розвитку
демократії.
Такий
аналіз на основі
розвитку
запропонованих
критеріїв
відкриває
нові можливості
для розуміння
політичних
процесів,
що відбуваються
в Україні. |
format |
Article |
author |
Рубан, Ю.Г. |
author_facet |
Рубан, Ю.Г. |
author_sort |
Рубан, Ю.Г. |
title |
Політична комунікація як фактор зміцнення і розвитку демократії |
title_short |
Політична комунікація як фактор зміцнення і розвитку демократії |
title_full |
Політична комунікація як фактор зміцнення і розвитку демократії |
title_fullStr |
Політична комунікація як фактор зміцнення і розвитку демократії |
title_full_unstemmed |
Політична комунікація як фактор зміцнення і розвитку демократії |
title_sort |
політична комунікація як фактор зміцнення і розвитку демократії |
publisher |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
publishDate |
2011 |
topic_facet |
Політичні науки |
url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/34132 |
citation_txt |
Політична комунікація як фактор зміцнення і розвитку демократії / Ю.Г. Рубан // Держава і право. — 2011. — Вип. 52. — С. 644-648. — Бібліогр.: 11 назв. — укp. |
series |
Держава і право |
work_keys_str_mv |
AT rubanûg polítičnakomuníkacíââkfaktorzmícnennâírozvitkudemokratíí |
first_indexed |
2025-07-03T15:05:30Z |
last_indexed |
2025-07-03T15:05:30Z |
_version_ |
1836638672713154560 |
fulltext |
Ю. Г. РУБАН. ПОЛІТИЧНА КОМУНІКАЦІЯ ЯК ФАКТОР ЗМІЦНЕННЯ І
РОЗВИТКУ ДЕМОКРАТІЇ
Про по нується си с те ма ба зо вих по зицій для аналізу політич ної ко мунікації з точ ки
зо ру зміцнен ня і роз вит ку де мо кратії. Та кий аналіз на ос нові роз вит ку за про по но ва них
кри теріїв відкри ває нові мож ли вості для ро зуміння політич них про цесів, що відбу ва
ють ся в Ук раїні.
Ключовіслова: політи ка, ко мунікація, політич на ко мунікація
Пред ла га ет ся си с те ма ба зо вых по зи ций для ана ли за по ли ти че с кой ком му ни ка ции с
точ ки зре ния ук реп ле ния и раз ви тия де мо кра тии. Та кой ана лиз на ос но ве раз ви тия
пред ло жен ных кри те ри ев от кры ва ет но вые воз мож но с ти для по ни ма ния по ли ти че с
ких про цес сов в Ук ра и не.
Ключевыеслова: політи ка, ком му ни ка ция, по ли ти че с кая ком му ни ка ция.
The article proposes the system of basic positions for an analysis of the political com
munication from the strengthening and development of democracy point of view. Based on the
further development of the proposed criteria such an analysis opens new possibilities for the
understanding of the political processes in Ukraine.
Keywords: Politics, communication, political communication.
Демократичнаполітикаможебутилишепублічною,тобтотакою,деокремі
особиігрупилюдейповідомляютьспівгромадянпросвоїпогляди,планиіочіку-
вані результати.Цейдемократичнийпростір обміну думкаминастільки важли-
вий,що вільна преса традиційно розглядається політичною теорією як основа
демократії.Більше150роківтомуА.деТоквільзазначив:«Щобільшеярозгля-
даюнезалежністьпресиіїїпринципововажливінаслідки,тобільшеяперекону-
юсь,щовсучасномусвітівонаєголовнимчинавітьосновоположнимелементом
свободи»1.
Позасумнівом,цядумкасправедливаісьогодні.Протеособливостімедійного
середовищанапочаткуХХІст. іновіспособипредставленнявньомуполітики
змушують заново оцінити зв’язки у трикутнику «медіа-політка-демократія».
Українськіреаліїдаютьбагатийматеріалдлятакогоаналізу.
ЧиможеповнотапредставленняполітичногоспектрууЗМІслужитигарантією
укоріненняірозвиткудемократії?Досвід2004-2010роківсвідчить–однозначну
відповідь дати непросто. Критичний погляд на політику змушує визнати,що її
рушійноюсилоюєінтересдоздобуття,здійсненнячиутриманнявлади.Цейінте-
рес мотивує політиків до представлення себе у ЗМІ на звуженому полі питань
відповіднодоїхособистихікорпоративнихцілей.Врезультатіважливіпроблеми
іцілісегментисуспільно-політичногожиттярозглядаютьсявладоюіопозицієюв
межахєдиногонеальтернативногопідходу,абожвзагалінерозглядаються.
В медійному просторі сучасної України домінують декілька структур, які
діютьзметоюотриманняприбуткуїхвласниками.Дотогож,частоціструктури
пов’язанізінтересамивладиітакимчиноммедіазтранслятораполітичногопро-
цесу стають його активними учасниками. Чи може така сукупність мотивацій
стимулюватидемократичнийпроцесякреалізаціюцінностей і інтересів грома-
дян?Ценеочевидно.
644 Держава і право • Випуск 52
©РУ БАН Юрій Гри го ро вич–кандидаттехнічнихнаук,здобувачНаціональноїака-
деміїдержавногоуправлінняприПрезидентовіУкраїни
Щоббутиконкурентними,підтримуватиінтересспоживачівдосвогопродук-
ту,сучаснімедіадинамічнооновлюютьформатипредставленняполітикиізісво-
гобокузмушуютьполітиківунихвписуватися.Аналізпочутогоіпобаченогов
таких «інформаційно-розважальних» шоу дозволяє говорити про медіа як про
інструментманіпуляціївиборцями.
Таких питань виникає дуже багато.У пошуках відповіді на нихфілософія,
соціологія,політологіятаіншінаукизісферигуманітарногознаннявжетривалий
часвиділяютьвідображеннярізнихсферлюдськогожиттяумедійномуполіяк
окреме явище – комунікацію і використовують поняття про нього для аналізу
суспільства,влади,ринку,обмінутощо.
Використанняпоняттякомунікаціїдляаналізусуспільно-політичнихпроцесів
спираєтьсянацілийрядфілософськихпідходів,середякихвартоназватиекзис-
тенційний(К.Ясперс,А.Камю);герменевтичний(Х.-Г.Гадамер,П.Рікер);струк-
туралістський(Р.Барт,М.Фуко);постструктуралістський(П.Бурдьє);семіотич-
ний (Ю. Лотман, Ч. Пірс); мовно-філософський (Л. Вітгенштайн); соціально-
функціональний(Т.Парсонс,Е.Гідденс,Н.Луман),нео-кантіанськапрактично-
дискурсивнафілософія(Ю.Габермас,К.Апель).
Зточкизорурозвиткудержавиісуспільства,внапрямкудемократіїважливим
єаналізкомунікаціїусферіполітики,тобтополітичноїкомунікації.Вартозаува-
жити,що більшість публікацій на тему присвячуються методам мовного, сим-
вольноготавціломуінформаційноговпливунавиборців,використаннюінфор-
маційнихресурсівітехнологійдлязмінипріоритетівсуспільноїдумки,комуніка-
тивним стратегіям медіа, партій і окремих політиків, динаміці інформаційного
середовища.
Часторезультатидослідженьвисвітлюються з точки зоруреалізації завдань
політичноїреклами,виборчихтехнологій,зв’язківізгромадськістю(англ.-public
relations).Наприклад,широкозастосовуєтьсядляаналізуполітичноїкомунікації
структурно-функціональний (системний) підхід, започаткований Д.Істоном,
Г.Алмондом, К.Дейчем. Продуктивним для такого вивчення процесу сучасної
політичної комунікації є підходи, в основі яких лежать, зокрема, «парадигма
користування та задоволення» (Дж.Маклеод, Л.Бекер), «пізнавально-посеред-
ницька»модель(В.Евеланд),вивченняпроцесівмедійногоформуванняпорядку
денного(В.Блад,Х.Кеплінгер,Е.Роджерс),дослідженняглобальнихкультурних
перетворень (М.Кастеллс, Ф.Уебстер), різноманітні моделі впливу ЗМІ
(К.Спаркс,Ф.Сиберт,Д.Блумлер,М.Гуревич,Б.Макнейр).
Аналізурізнихаспектівполітичноїкомунікаціївконтекстісуспільно-політич-
нихпроцесів,атакожформуванню/модифікаціїпідїївпливомпоглядівнавладу,
державу і державне управління в українському суспільстві приділили увагу
вітчизнянінауковціГ.Почепцов,Ф.Кирилюк,М.Култаєва,О.Токовенко,В.Дем-
ченко,Ю.Сурмін,П.Гнатенко,В.Кривошеїн.
К.Сандерсвизначаєполітикуяк«людськудіяльність,уходіякоїрізніінтере-
сизалученихдонеїгрупприводятьсядозгодиувстановленомупорядку,причому
цядіяльністьвключаєсловаівчинкияквїхфункціональному,таківсимволічно-
музначенні»2.Протетакевизначеннявключаєпоняттязгоди,використанняякого
справедливе лише в усталених демократіях. Проте в українських умовах
доцільніше спиратися на визначення Шанталь Муфф, що не відкидає
конфліктності.Вонапропонуєрозглядатиполітикуяк«системупрактик,дискур-
суіпереконань,щоспрямованінаорганізаціюпевногопорядкуінаорганізацію
645Юридичні і політичні науки
людського співіснування в умовах, які завжди потенційно призводять до
конфлікту»3.
Для аналізуполітичної комунікаціїможе використовуватись її визначення з
точки зору теорії систем. Д.Блумлер і М.Гуревич визначають політичну
комунікацію як систему, що складається з політичних інституцій в їх
комунікаційнихаспектах,медійнихінституційвїхполітичнихаспектах,налаш-
тованості суспільства до політичної комунікації, комунікаційно-релевантних
аспектівполітичноїкультури4.
Більш змістовно-орієнтоване визначення дає Б.Макнейр: «Політична
комунікація–цеспрямовананадосягненняпевнихцілейкомунікаціяпрополіти-
ку,щовключаєкомунікаціюполітичнихакторівзметоюдосягненнявизначеної
нимимети,атакожвсюкомунікацію,щоспрямованадонихівсюкомунікацію
щодонихіїхдіяльності»5.Прицьомуособливоважливурольвідіграютьактори,
які можуть діяти «стратегічно» завдяки володінню певною владою, тобто
матеріальними і символічними ресурсами, здатними змінювати політичний
простір.
Для розуміння влади в політичній комунікації важливим є зауваження Н.
Лумана:«Владуслідвідрізнятивідпримусу.Усвоємукрайньомуваріантіпримус
зводитьсядозастосуванняфізичногонасильстваітимсамимдопідмінивласни-
мидіямивладитихдійлюдей,яківладаневзмозівикликати.Здійснюючипри-
мус,той,хтойогопрактикує,покладаєнасебетягарвідборуіприйняттярішень.
Убільшостівипадківможнастверджувати,щодопримусуінасильствавдаються
черезбраквлади»6.
Такимчиномсправедливоакцентуєтьсяназначеннісимволічногоресурсув
політичнійкомунікаціївлади,якийукінцевомупідсумкувиступаєуформідовіри
донеї.ПриздійсненніаналізуполітичноїкомунікаціївУкраїніважливоврахову-
вати,щовладаякматеріальнийісимволічнийресурснезосереджуєтьсявиключ-
новрукахПрезидентачиКабінетуМіністрів,вонаєурізнихакторів,зокремаів
опозиційних.ЯкстверджувавМ.Фуко:«Неіснуєєдиногоцентру,звідкибивип-
ливаливідносинивлади,алеіснуєпереплетіннявладнихвідносин,якевпідсумку
іробитьможливимпануванняодногосуспільногокласунадіншим,однієїгрупи
над іншою»7. Відносини влади постають у вигляді владної комунікації, яка є
особливоважливоюдляаналізупідсистемоюполітичноїкомунікації.
Розуміння політичної комунікації як системи, спрямованої на організацію
порядкуіспівіснуваннялюдей,робитьможливимпостановкупитанняпроїїроль
уформуванні характеристик такогопорядку.Аджецейпорядок, тобто система
відносин, може бути демократичним, авторитарним, тоталітарним, він може
зазнаватибільшогочименшоговпливуглобалізаціїчимодерну.Спираючисьна
таке розуміння можна сформулювати певний набір вимог до політичної
комунікації,необхіднихдлярозвиткудемократії,реалізаціїправісвободгрома-
дян.
Перше.Політичнакомунікаціянеминучекомунікуєконфліктніпозиції,якіне
допускаютьраціональногорозв’язанняшляхомпереконанняоднієїзпротиборчих
сторінсилоюаргументівідобровільногоприйняття«спільногоблага»вумовах
повної рівності. В цьому полягає різниця, якщо скористатися термінами Б. де
Жувенеля,між«науковим»і«політичним»8.Політичніпроблемипринциповоне
можутьбутизведенимидонаукових,вцьомупричинанездійсненностівсіхпост-
політичних утопій (від марксистського «відмирання держави» до ліберального
646 Держава і право • Випуск 52
«кінцяісторії»).Потенційноконфліктнірішенняполітичнихпроблемприймає і
реалізуєвлада.
Друге. При аналізі політичної комунікації дуже важливо розуміти, що
«політичність»притаманнанелишетакимявищамякдержава,влада,парламент,
вибори. В українських умовах вона стає властивою тим явищам, які нібито є
неполітичнимизавизначенням–родина,церква,спорт,наука.Приклад–спільні
зРосієючемпіонатпофутболучинавчальніпосібникизісторії.
З іншого боку, при аналізі важливо показувати необхідність включення до
політичноїкомунікаціїтихпредметів,яківладавиводитьзполітики.Насамперед,
це стосується економічної сфери, де механізми захисту інтересів певних груп
бувають настільки відпрацьованими, що можуть сприйматись як «економічні
закони».ЯкзауваживА.Лернер:«Економіказавоювалатитулкоролевисоціаль-
нихнаукколивибралавякостісвоєїсферидослідженьтіпроблеми,яківжебули
вирішеніполітично»9.
Третє.Неможливістьзведенняполітичнихпроблемдонауковихнеозначаєщо
розум і раціональність є несуттєвими в політичній комунікації. Понад те,
«об’єктивні закони історії» чи формули на зразок «політика є концентрований
виразекономіки»неможутьбутипідставоюдлярозумінняполітичноїкомунікації
чиїїаналізу.Маємовиходитизтого,щовсяполітика,порядокнеюстворенийі,
відповідно, її комунікація є результатом людської діяльності.Політичні актори
прагнуть діяти стратегічно, максимізуючи чи оптимізуючи свій інтерес так, як
вонийогорозуміють.
Четверте.Політичнийреалізмнеєсинонімомполітичногоцинізмуіваналізі
політичної комунікації мають виділятись і враховуватисьморальні імперативи.
МаємовражаючийприкладполітичноїкомунікаціїМ.Горбачова,аналізякоїбув
би неадекватним без врахування «нового політичногомислення».Отже, аналіз
має розкривати форми і способи участі морального, а не лише раціонального
(інструментального)розумувполітицітаїїкомунікуванні.
П’яте.Стабільністьдемократіївимагає,щобполітичнакомунікаціярозряджа-
лаіманентнийполітиціантагонізм.Недосяжнимєототожненняпартикулярного
інтересупевноїсоціальноїгрупизінтересамисуспільствавцілому(наприклад,
«безкласове суспільствоврезультатіперемогипролетаріату»вмарксистському
розумінні). Тому важливою є конкретизація на зразок «в чиїх інтересах
здійснюєтьсяданаполітика?»або«хтовизначаємежіміж«ми»і«вони»іпрочию
ідентичністьідемова?».
Шосте.Длядемократичногорозвиткупотрібначіткаартикуляціяіпредстав-
лення в політичній комунікації конфронтуючих політичних позицій. Якщо в
політичній комунікації цього не відбувається, зростає небезпека виродження
демократичноїполітичноїборотьбивзіткненняміжцінностями,щонепідляга-
ютьобговоренню.
Сьоме.Щобгарантуватидемократію,політичнакомунікаціямаєвстановлю-
ватиневід’ємневідполітикирозділеннями/вонитакимчином,щобвоносполу-
чалося з визнанням плюралізму. «Інший»має поставати в ній не як ворог,що
підлягає знищенню,аяксуперник, зпозицієюякогоможнаборотися, алейого
правозахищатицюпозиціюніколинебудепоставленопідсумнів.Вцьомукон-
текстіважливимєкомунікування«страхупереджорстокістю»,вїїрізноманітних
правових,економічнихтавсіхіншихіпостасях,якйоговизначаєЮ.Шклар10.
Восьме.Можливо,найважливіше.Аналізполітичноїкомунікації,якужегово-
рилося вище, не може знайти «об’єктивну» позицію в оцінці політичної
647Юридичні і політичні науки
комунікації.Звідсивиникаєпитанняпродостовірністьрезультатіваналізуіпро
системукоординатдляоцінкидемократичноїчинедемократичноїспрямованості
певноїкомунікації.
Такусистемукоординатпропонуєсучаснийсоціальнийлібералізм,щоспи-
рається на роботи Д. Ролза, Б. Кроче, П. Кругмана. Як зазначає Б.Капустін,
«гноблений,що підіймається проти гноблення, є конкретною історичною істи-
ною, яку в специфічній ситуаціїмає відкриватиполітичнафілософія,що зали-
шаєтьсявірноюсобі»11.Відповідно,істинностіполітицііполітичнійкомунікації
надає звільнення. Це дуже важливо в українській ситуації, де демократична
політика,щобматисмисл,повиннаорганізуватипорядокізабезпечитиспівісну-
ваннялюдей,більшістьзякихперебуваютьнамежібідностіабозацієюмежею.
Попривсюскладністьпроблемиоцінкиполітичноїкомунікаціїзточкизору
розвитку і укорінення демократії, можна запропонувати певний цілісний набір
характеристик демократично спрямованої комунікації. Набір, обґрунтований у
статті, не є вичерпним і може розвиватись. Але він відкриває можливості для
аналізу політичної комунікації з точки зору ліберальних підходів до політики.
Такий аналіз на основі виділених характеристик необхідний для повнішого
розумінняспрямованостіполітичнихпроцесів,щовідбуваютьсявУкраїні.
1.Ток виль Алек сис де.ДемократиявАмерике/Пер.сфр.–М:Прогресс,1992,554
с.2. Sanders K.CommunicatingPolitics in theTwenty-FirstCentury. –London:Palgrave
Macmillan,2009.–269p.3. Муфф Ш.Демократиявмногополярноммире //Прогно-
зис.– 2009. –№ 2. – С. 59-71. 4. Blumler, J.G. and M.Gurevich. The Crisis of Public
Communications. – London: Routledge, 1995. – 416 p. 5. McNair B.An Introduction to
Political Communication. – London: Routledge, 2007, 367 p. 6. Лу ман Н. Власть. –M:
Праксис,2001.–227с.7. Фу ко Ми шель.Интеллектуалыивласть:Избранныеполыти-
ческиестатьи,выступленияиинтервью/Пер.сфр.–М:Праксис,2006.–Ч.3.–320с.
8. Jouvenel B.ThePureTheoryofPolitics. Indianapolis:LibertyFund.–2000.–348p.9.
Ка пу с тин Б.Критикаполитическойфилософии.Избранныеэссе.–М.:Издательский
дом«Территориябудущего»,2010.–С.15.10. Shklar J.PuttingCrueltyFirst.–Daedalus
111:3,Summer1982.–Р.81-94.11.Ка пу с тин Б.Цит.работа.
648 Держава і право • Випуск 52
Розділ 10. ПОЛІТИЧНІ НАУКИ
Ю. Г. Рубан. ПолІтиЧна комунІкацІЯ Як фактор змІцненнЯ І розвитку демократІЇ
|