Проблеми нукознавства у творчому доробку В. I. Вернадського
Рецензiя на книгу: Мочалов И.И., Оноприенко В.И. В.И.Вернадский: Наука. Философия. Человек. — Кн. 1. Наука в исторических и социальных контекстах. — М.: ИИЕТ им. С.И. Вавилова РАН, 2008. — 408 с....
Gespeichert in:
| Datum: | 2009 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2009
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/3425 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Проблеми нукознавства у творчому доробку В. I. Вернадського / Є. Кулiш // Вісн. НАН України. — 2009. — № 3. — С. 65-69. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-3425 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-34252011-07-19T14:56:12Z Проблеми нукознавства у творчому доробку В. I. Вернадського Кулiш, Є. Рецензії Рецензiя на книгу: Мочалов И.И., Оноприенко В.И. В.И.Вернадский: Наука. Философия. Человек. — Кн. 1. Наука в исторических и социальных контекстах. — М.: ИИЕТ им. С.И. Вавилова РАН, 2008. — 408 с. 2009 Article Проблеми нукознавства у творчому доробку В. I. Вернадського / Є. Кулiш // Вісн. НАН України. — 2009. — № 3. — С. 65-69. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/3425 uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії Рецензії |
| spellingShingle |
Рецензії Рецензії Кулiш, Є. Проблеми нукознавства у творчому доробку В. I. Вернадського |
| description |
Рецензiя на книгу: Мочалов И.И., Оноприенко В.И. В.И.Вернадский: Наука. Философия.
Человек. — Кн. 1. Наука в исторических и социальных контекстах. — М.: ИИЕТ им. С.И. Вавилова РАН, 2008. — 408 с. |
| format |
Article |
| author |
Кулiш, Є. |
| author_facet |
Кулiш, Є. |
| author_sort |
Кулiш, Є. |
| title |
Проблеми нукознавства у творчому доробку В. I. Вернадського |
| title_short |
Проблеми нукознавства у творчому доробку В. I. Вернадського |
| title_full |
Проблеми нукознавства у творчому доробку В. I. Вернадського |
| title_fullStr |
Проблеми нукознавства у творчому доробку В. I. Вернадського |
| title_full_unstemmed |
Проблеми нукознавства у творчому доробку В. I. Вернадського |
| title_sort |
проблеми нукознавства у творчому доробку в. i. вернадського |
| publisher |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Рецензії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/3425 |
| citation_txt |
Проблеми нукознавства у творчому доробку В. I. Вернадського / Є. Кулiш // Вісн. НАН України. — 2009. — № 3. — С. 65-69. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kulišê probleminukoznavstvautvorčomudorobkuvivernadsʹkogo |
| first_indexed |
2025-07-02T06:43:14Z |
| last_indexed |
2025-07-02T06:43:14Z |
| _version_ |
1836516476401483776 |
| fulltext |
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 3 65
РецензIЇ
Тема творчої спадщини В.І. Вернадсько-
го продовжує хвилювати філософів, іс-
ториків науки, культурологів, політологів,
учених різних спеціальностей. У Москві
опубліковано ще одну фундаментальну ро-
боту на цю тему. У передмові до видання
«В.И. Вернадский: Наука. Философия. Че-
ловек» академік РАН Б.С. Соколов наголо-
шує на багатофакторності аналізу науки у
творчості видатного вченого і пояснює ав-
торський задум нової книги про нього.
У п’яти главах — «Историко-гума ни-
тарные аспекты науки», «Наука и обще-
ство», «Философия и методология науки»,
«Социология науки», «Проблемы развития
науки и ее историография» — розглянуто
широке коло питань: проблеми наукового
світогляду, ноосфери, науки і держави, нау-
ки і освіти, етики наукової творчості, мис-
тецтва і релігії у їх співвідношенні з нау-
кою, специфіка розуміння В.І. Вернадським
методології і соціології науки, його внеску
в розроблення проблем методології іс то ри-
ко-наукового дослідження.
Для Володимира Івановича дуже харак-
терний високий рівень рефлексії щодо нау-
кової діяльності і наукової праці. Протягом
усього життя він цікавився не тільки кон-
кретними предметами наук, які досліджу-
вав (а їх спектр був надзвичайно широкий),
але й наукою в цілому, її природою, шляха-
ми її руху, закономірностями розвитку,
формами організації, характером наукової
творчості, порівнянням науки з іншими ви-
дами творчості, роллю науки в економіці та
суспільстві. Для В.І. Вернадського не були
другорядними такі теми, як розвиток форм
спілкування вчених, історія наукових шкіл,
комунікацій, публікацій, історія норм і кри-
ПРОБЛЕМИ НАУКОЗНАВСТВА
У ТВОРЧОМУ ДОРОБКУ В.І. ВЕР НАДСЬКОГО
Мочалов И.И., Оноприенко В.И. В.И.Вернадский: Наука. Философия.
Человек. — Кн. 1. Наука в исторических и социальных контекстах. — М.:
ИИЕТ им. С.И. Вавилова РАН, 2008. — 408 с.
66 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 3
теріїв цінностей у науковій спільноті, соці-
альна відповідальність учених і т.д. Вузлові
події в розвитку науки він пов’язував із ді-
яльністю різних дослідницьких об’єднань
усередині дисциплінарної структури нау-
ки. Історію науки Володимир Іванович роз-
глядав у зв’язку з конкуренцією, полемі-
кою між науковими школами, у зв’язку з
розробленням конкурентних концепцій і
методів. Його зацікавлення проблемами
логіки, методології та соціології науки, пси-
хології наукової творчості стимулювало їх
висвітлення філософами, логіками, соціо-
логами, психологами.
Нетривіальність поглядів В.І. Вернадсько-
го на науку і наукову творчість можна про-
демонструвати на прикладі взаємин науки
й держави, чому в книзі приділено багато
уваги.
Це питання — одне з головних у науково-
філософській творчості Володимира Іва-
новича. До нього він повертається неод-
норазово, починаючи з 10-х і закінчуючи
30–40 рр. ХХ ст. Це й зрозуміло, оскільки,
працюючи тривалий час у різних держав-
них наукових і педагогічних установах,
учений не міг залишатися байдужим до
розв’язання низки принципових питань
державної політики щодо науки, впливу
науки на державу.
Вимоги В.І. Вернадського до державної
політики стосовно науки мають норматив-
ний характер і є вираженням певного ідеа-
лу, до якого повинне прагнути людство, яке
зрозуміло значення науки у своєму житті.
Але його погляди зовсім не були утопічни-
ми. Процес проникнення науки в державне
життя не можна розглядати як скоромину-
ще і випадкове явище. Він має закономір-
ний характер, оскільки підготований усією
попередньою історією людства, і з часом не
тільки не слабшатиме, але й, навпаки, зако-
номірно посилюватиметься. Правильно зро-
зумілий державний інтерес, що проявля-
ється в зростанні економіки й добробуту
народу, використанні природних ресурсів і
розвитку продуктивних сил, зміцненні обо-
рони країни і т.д., по суті збігається з інте-
ресами розвитку науки, вимагає всілякого
заохочення і стимулювання наукового про-
гресу в найрізноманітніших напрямах.
В.І. Вернадській вводить у науковий обіг
надзвичайно важливе і глибоке поняття на-
укової потужності країни, яка в межах кож-
ної наукової дисципліни визначається здат-
ністю держави охопити своїми власними
силами все коло проблем світової науки в
цілому. Таким чином, від наукової потуж-
ності країни залежить те, якою мірою дер-
жава здатна використовувати науку і нау-
кові досягнення для зростання добробуту
народу. Але наукова потужність країни —
це насамперед безпосередній результат
творчої роботи наукового середовища, яке
може існувати в сучасних умовах фактично
лише за умов постійної допомоги з боку
держави, якісний та кількісний рівень яко-
го безпосередньо залежить від цієї держав-
ної підтримки. За посередництва науково-
го середовища держава повинна бути мак-
симально гнучкою та оперативною в оволо-
дінні новими галузями науки. Інтереси
суспільства й держави повинні повністю
збігатися. Суспільство та його різноманітні
представницькі органи, з одного боку, і дер-
жава як представницький орган суспіль-
ства — з другого, повинні об’єднатися з ме-
тою всесвітнього розвитку наукових знань.
Якщо держава, оскільки вона враховує
інтереси науки й ними керується, впливаю-
чи безпосередньо на хід наукового розви-
тку, виступає щодо науки як своєрідна нау-
кова сила, перевтілена в політичну форму,
то відповідно наука, впливаючи на держа-
ву, виступає стосовно неї як своєрідна по-
літична сила в науковій формі.
Аналізуючи проблему бюджетних асиг-
нувань на науку, В.І. Вернадський зазначає,
що вони досить часто незначні порівняно з
її майбутніми завданнями. З цього приводу
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 3 67
вчений неодноразово наголошував, що, ви-
ходячи із своїх власних інтересів, держава
не може й не повинна жити лише потреба-
ми сьогодення, а має дивитися далеко впе-
ред. Не треба забувати, що фінансові ви-
трати на наукові дослідження рано чи піз-
но окупляться сторицею. При цьому було б
неправильно обмежувати мету держави
розвитком тільки прикладних галузей нау-
ки, що відразу ж дають максимальний прак-
тичний результат. Наука єдина й нероз-
дільна. Не можна піклуватися про розви-
ток одних наукових дисциплін, залишаючи
поза увагою інші. Разом з тим із нескінчен-
ної кількості завдань науки держава пови-
нна вибирати пріоритетні, які мають прин-
ципове значення.
Організаторська діяльність держави в га-
лузі науки і наукових досліджень повинна
мати свої межі, за які вона (держава) — для
своєї ж власної користі й для користі нау-
ки — виходити не повинна. Надмірне пе-
ребільшення організаторської діяльності
держави неминуче перетворює цю діяль-
ність на дріб’язкову опіку і регламентацію.
В.І. Вернадський говорить про те, що орга-
нізація наукових досліджень — це пере-
довсім справа самодіяльної творчості са-
мих учених. Значну увагу вчений приді-
ляв питанню охорони свободи науки і на-
укової творчості від дріб’язкової опіки з
боку держави. І все-таки в певних межах,
що не порушують свободи наукової твор-
чості, «втручання» держави в справи нау-
ки і корисне, і необхідне.
В.І. Вернадський підкреслював надзви-
чайну роль наукової техніки (приладів і
різноманітної наукової апаратури) в розви-
тку сучасної науки і необхідність того, щоб
держава опікувалася повним задоволенням
потреб науки в цій галузі.
До аналізу питання про взаємозв’язок
держави і науки, зауважує вчений, слід під-
ходити з урахуванням конкретних історич-
них обставин. В історії суспільства наука
не завжди знаходила собі місце в держав-
ній діяльності, так само як не завжди дер-
жава підтримувала розвиток науки. Для
того щоб наука проникала в державне жит-
тя, необхідні дві умови: наявність у країні
творчих наукових сил і сприятливих для
цього зовнішніх умов, що виражаються, зо-
крема, в культурному і науковому спілку-
ванні країни з іншими державами.
На основі вивчення історії розвитку нау-
ки В.І. Вернадський доходить висновку про
те, що в тих випадках, коли наука не знахо-
дила прямої підтримки з боку держави,
вона йшла в обхід державних організацій,
шукала і знаходила інші шляхи і засоби для
свого поступу.
Оригінальні ідеї В.І. Вернадського про
освіту взагалі й вищу зокрема. Вони спів-
звучні із сучасними процесами реформу-
вання освітньої системи й можуть надати
додаткові вагомі аргументи під час вибору
напрямів реформ.
Своєрідність вищої школи, її суттєва від-
мінність від науково-дослідних установ по-
лягає, на думку вченого, в тому, що вона не
може обмежити свою діяльність тільки за-
вданнями організації навчальної і науково-
дослідної роботи. Із стін вищої школи по-
винен виходити не просто фахівець, збага-
чений певними знаннями і навичками, —
вища школа зобов’язана формувати також і
особистість, глибоко переконану в необхід-
ності застосування своїх знань для добро-
буту людей. Фахівець — це посланець нау-
ки, який іде в народ. Він повинен бути на-
самперед гуманістом, увесь напрям його
подальшої діяльності повинен повністю
відповідати гуманістичній сутності науки.
На думку В.І. Вернадського, з цього зако-
номірно випливає, що будь-яка вища осві-
та, навіть коли йдеться про викладання
вузькоспеціальних дисциплін, повинна
бути певною системою наук, що включає
також і загальноосвітні наукові дисциплі-
ни, у коло яких мають входити також і гу-
68 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 3
манітарні науки, адже без їхньої участі ви-
ховна мета, яка стоїть перед вищою шко-
лою, не може бути досягнута.
Цікавлячись протягом усього свого жит-
тя проблемами історії науки, створивши
низку фундаментальних праць у цій галузі
й виявившись найбільшим організатором її
вивчення в Росії, В.І. Вернадський, природ-
но, не міг залишити поза увагою деякі на-
ріжні теоретичні питання історії науки як
наукової дисципліни.
Історія науки, вважав Володимир Івано-
вич, — це самостійна наукова дисципліна.
Це особлива наука зі своїми завданнями і
методами дослідження, з науковим апара-
том, що спирається на вивчення реальних
фактів історії наукової думки, із своїми ви-
сновками й узагальненнями, які виплива-
ють із цих фактів. Проте вона має не тільки
спільні з усіма іншими науковими дисци-
плінами риси, які самі по собі є вже цілком
достатніми для того, щоб необхідність її іс-
нування стала очевидною. Історія науки
має також свою специфіку, яка ще більш
посилює її пізнавальне значення. Вона по-
лягає в тому, що досліджує хід розвитку са-
мого наукового пізнання, а це вдвічі підви-
щує наукову цінність історії науки.
Знання історії науки допомагає будь-
якому вченому адекватно оцінити свої влас-
ні досягнення, дає йому об’єктивний крите-
рій для оцінювання того нового, що він до-
сягнув, — ступінь його важливості, наукової
цінності, практичного значення і новизни.
Лише шляхом аналізу будь-якого наукового
дослідження в певних історичних межах
можна не збитися зі шляху, отримати справ-
ді те, що раніше не було відоме.
Знання історії науки й сформоване на цій
основі вміння пов’язати свою роботу з ми-
нулим досвідом людства в зазначеній сфері,
побачити зв’язок між ними дає в руки до-
слідника точний компас для вирішення за-
вдань, що стоять перед ним, для творчої по-
становки нових проблем. Це також допома-
гає вченому передбачати прийдешнє, шляхи
майбутнього розвитку наукового пізнання,
характер зміни його форм і методів.
Із цих причин історичний аспект у будь-
якому науковому дослідженні — це найваж-
ливіший і необхідний елемент наукового піз-
нання в цілому, органічно йому властивий.
Історик науки, як і будь-який історик,
завжди пізнає минуле ніби крізь призму
теперішнього часу, крізь ті досягнення су-
часної йому наукової думки. Саме таке ви-
вчення історії науки є також найважли-
вішою вимогою її науковості. В.І. Вер над-
ський сприяв формуванню самосвідомості
істориків науки як представників особли-
вої наукової дисципліни. Розуміючи науку
як «систему з рефлексією», він, як типовий
природодослідник, дивився на її минуле
очима сучасного вченого, що дало йому
можливість сформулювати низку важли-
вих особливостей таких фундаментальних
категорій методології історико-наукового
дослідження, як «минуле», «теперішнє»,
«май бутнє» науки, «історичне джерело»,
«історична реконструкція», «закономір-
ність розвитку науки». Ці терміни продо-
вжують бути певним базисом для теорети-
ків і філософів науки у зв’язку з посилен-
ням уваги до «людського елемента» науки,
проникненням в історико-наукове дослі-
дження духу соціокультурного, психологіч-
ного й соціологічного аналізу.
У рецензованій книзі показано, що бага-
то думок В.І. Вернадського не можна звес-
ти до спрощених схем і рішень. Такі, напри-
клад, його судження про відносини науки і
релігії. Глибока емоційно-психічна нала-
штованість ученого виражалася частково і
в традиційній для багатьох людей його по-
коління релігійній формі, вона вплинула
на ті сторони його світогляду, які були
пов’язані з тлумаченням природи релігії,
тенденцій її розвитку. Суперечність між на-
уковим світоглядом В.І. Вернадського, з
одного боку, і елементами його «релігійної
ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 3 69
налаштованості» — з другого, стала одним
з істотних творчих імпульсів духовного
розвитку особистості вченого. Це, зокрема,
визначило його незмінно негативне став-
лення до переслідування релігії, насаджен-
ня примітивного атеїзму в радянський пе-
ріод. Володимир Іванович рішуче відхиляв
спроби зарахувати його в ідейні союзники
більшовицького атеїзму. У монографії на-
голошено, що не можна, та й навряд чи по-
трібно, однозначно відповісти на питання
про те, ким же був видатний учений — теїс-
том, атеїстом, деїстом, пантеїстом.
Автори пишуть: «Достатньо сказати, що
його Душа була широко відкрита Світу,
вбираючи в себе всі його іпостасі і відтінки,
а в більш специфічному значенні, що нас
тут цікавить, він був релігійно-нерелігійним
Мудрецем, який вільно мислить і вільно
відчуває. Його душевний світ був такий ба-
гатий і такий динамічний, що кожний охо-
чий може знайти в ньому те, що шукає».
Це лише окремі штрихи до портрета
В.І. Вернадського, які можуть дати уяв-
лення про зміст і тональність монографії.
Автори мають на меті видати ще дві книги
про творчість В.І. Вернадського: «Наука и
философия в динамике пространства куль-
туры» та «Наука, человек, общество в ис-
торических контекстах». Якщо їхній задум
втілиться, це буде значним внеском у вер-
надськознавство.
Є. КУЛІШ,
академік НАН України,
член-кореспондент РАН
|