Визнання арбітражної угоди недійсною
У статті розглянуто питання недійсності арбітражної угоди, визначені етапи, на яких виникає дане питання, досліджені підстави для визнання арбітражної угоди недійсною....
Збережено в:
Дата: | 2010 |
---|---|
Автор: | |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2010
|
Назва видання: | Держава і право |
Теми: | |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/34352 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Цитувати: | Визнання арбітражної угоди недійсною / М.М. Мальський // Держава і право. — 2010. — Вип. 49. — С. 390-396. — Бібліогр.: 16 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraineid |
irk-123456789-34352 |
---|---|
record_format |
dspace |
spelling |
irk-123456789-343522012-06-03T12:33:52Z Визнання арбітражної угоди недійсною Мальський, М.М. Цивільне, підприємницьке, господарське та трудове право У статті розглянуто питання недійсності арбітражної угоди, визначені етапи, на яких виникає дане питання, досліджені підстави для визнання арбітражної угоди недійсною. В статье рассмотрен вопрос недействительности арбитражного соглашения, определены этапы, на которых возникает данный вопрос, исследованы основания для признания арбитражного соглашения недействительным. This article analyses the issue of invalidity of the arbitration agreement, marks out the stages on which this matter arises, examines the grounds for invalidity of the arbitration agreement. 2010 Article Визнання арбітражної угоди недійсною / М.М. Мальський // Держава і право. — 2010. — Вип. 49. — С. 390-396. — Бібліогр.: 16 назв. — укp. 1563-3349 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/34352 uk Держава і право Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
collection |
DSpace DC |
language |
Ukrainian |
topic |
Цивільне, підприємницьке, господарське та трудове право Цивільне, підприємницьке, господарське та трудове право |
spellingShingle |
Цивільне, підприємницьке, господарське та трудове право Цивільне, підприємницьке, господарське та трудове право Мальський, М.М. Визнання арбітражної угоди недійсною Держава і право |
description |
У статті розглянуто питання недійсності арбітражної угоди, визначені етапи, на яких виникає дане питання, досліджені підстави для визнання арбітражної угоди недійсною. |
format |
Article |
author |
Мальський, М.М. |
author_facet |
Мальський, М.М. |
author_sort |
Мальський, М.М. |
title |
Визнання арбітражної угоди недійсною |
title_short |
Визнання арбітражної угоди недійсною |
title_full |
Визнання арбітражної угоди недійсною |
title_fullStr |
Визнання арбітражної угоди недійсною |
title_full_unstemmed |
Визнання арбітражної угоди недійсною |
title_sort |
визнання арбітражної угоди недійсною |
publisher |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
publishDate |
2010 |
topic_facet |
Цивільне, підприємницьке, господарське та трудове право |
url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/34352 |
citation_txt |
Визнання арбітражної угоди недійсною / М.М. Мальський // Держава і право. — 2010. — Вип. 49. — С. 390-396. — Бібліогр.: 16 назв. — укp. |
series |
Держава і право |
work_keys_str_mv |
AT malʹsʹkijmm viznannâarbítražnoíugodinedíjsnoû |
first_indexed |
2025-07-03T15:21:16Z |
last_indexed |
2025-07-03T15:21:16Z |
_version_ |
1836639665089675264 |
fulltext |
390 Держава і право • Випуск 49
М.М. МАЛЬСЬКИЙ. ВИЗНАННЯ АРБІТРАЖНОЇ УГОДИ НЕДІЙСНОЮ
У статті роз г ля ну то пи тан ня недійсності арбітраж ної уго ди, виз на чені ета пи, на
яких ви ни кає да не пи тан ня, досліджені підста ви для виз нан ня арбітраж ної уго ди
недійсною.
Ключові слова: міжна род ний ко мерційний арбітраж, арбітраж на уго да,
недійсність арбітраж ної уго ди.
В ста тье рас смо т рен во прос не дей ст ви тель но с ти ар би т раж но го со гла ше ния,
оп ре де ле ны эта пы, на ко то рых воз ни ка ет дан ный во прос, ис сле до ва ны ос но ва ния для
при зна ния ар би т раж но го со гла ше ния не дей ст ви тель ным.
Ключевыеслова:меж ду на род ный ком мер че с кий ар би т раж, ар би т раж ное со гла
ше ние, не дей ст ви тель ность ар би т раж но го со гла ше ния
This article analyses the issue of invalidity of the arbitration agreement, marks out the
stages on which this matter arises, examines the grounds for invalidity of the arbitration
agreement.
Keywords:international commercial arbitration, arbitration agreement, invalidity of the
arbitration agreement.
Арбітражна угода як інститут міжнародного комерційного арбітражу,
зобов’язуєїїсторониподатиспір,щоохоплюєтьсянею,нарозглядтретейському
суду,одночасноперешкоджаючирозглядативідповіднийспірвдержавномусуді.
Дійсна арбітражнаугода є, поперше,правовоюосновою іправовимджерелом
набуття третейським судом своєї компетенції розглядати конкретний спір,
аподруге,умовоюдійсностітаюридичноїсилиарбітражногорішення,винесе
ногопоцьомуспору1.
Суттєвоюперешкодоюнашляхурозглядуспорувміжнародномукомерційно
муарбітражієможливанедійсністьарбітражноїугоди.Запереченнякомпетенції
арбітражногосуду,зазвичай,ґрунтуєтьсянанедійсностіарбітражноїугоди.Вод
ночас,недійсністьарбітражноїугодинеєєдиноюпідставоюоспорюваннякомпе
тенціїарбітражногосуду.Втратачинностічинеможливістьвиконанняарбітраж
ноїугодитакожперешкоджаютьарбітражномурозгляду.
Сторона може заявити заперечення проти розгляду справи в арбітражному
судідо,підчас,абопісляарбітражногорозгляду.Відповідно,нацихжежетапах
можерозглядатисяпитаннядійсностіарбітражноїугоди.
Відповідніправовінорми,щорегулюютьпитаннядійсностіарбітражноїуго
ди і визначають підстави визнання арбітражної угоди недійсною містяться в
національномузаконодавстві іміжнароднихправовихактах.Щодоостанніх,то
основними є – НьюЙоркська конвенція про визнання і виконання іноземних
арбітражних рішень 1958 року (далі – НьюЙоркська конвенція), Європейська
конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 року і Типовий закон
ЮНСІТРАЛпроміжнароднийкомерційнийарбітраж1985року(далі–Типовий
законЮНСІТРАЛ),якийбувімпламентованийвЗаконУкраїни«Проміжнарод
нийкомерційнийарбітраж»№4002ХІІвід24.02.1994.
Питання дійсності арбітражної угоди може вирішуватися як державним
судом, так і третейським.Так, згіднодоктрини«компетенціїкомпетенції», тре
тейський суд,приймаючирішення стосовно своєї компетенції, розглядає також
питаннядійсностіарбітражноїугоди.
390 Держава і право • Випуск 49
©МАЛЬСЬ КИЙ Маркіян Маркіяно вич – аспірантЛьвівськогонаціонального уні
верситетуіменіІванаФранка
391Юридичні і політичні науки
Питання про дійсність арбітражної угоди вирішується державним судом:
а)при пред’явлені позову до нього всупереч наявності арбітражної угоди (п. 3
ст.ІІНьюЙоркськоїконвенції,п.1ст.8ТиповогозаконуЮНСІТРАЛ);б)прироз
глядізверненнядоньоговпорядкуп.3ст.16ТиповогозаконуЮНСІТРАЛ;в)при
розглядізаявипроскасуванняарбітражногорішення(пп.1п.2ст.34Типового
законуЮНСІТРАЛ) або визнання / виконання арбітражного рішення (пп.1 п.1
ст.36ТиповогозаконуЮНСІТРАЛ,пп.ап.1ст.VНьюЙоркськоїКонвенції).
Незважаючи на те, що питання дійсності арбітражної угоди може постати
неодноразово, підстави недійсності арбітражної угоди, які застосовуються при
цьому,навсіхетапахєідентичними.
Єдинимвиняткомєпершийетап,наякомудержавнийсудвирішуєпитання
протечивінможерозглядатиспірпосутічиповинен,зазаявоюзаінтересованої
сторони, передати його на розгляд третейському суду. На цьому етапі обсяг
перевіркидійсностіарбітражноїугодиємінімальниміобмежуєтьсяперевіркою
наявності«дефектівволі».Тобто,державнийсудможевизнатиарбітражнуугоду
недійсною на цьому етапі лише з обмеженого кола причин, а саме: «примусу,
помилки,обману,відмовичисуперечностіфундаментальнимпринципам»2.
Уцьомуконтексті,якзауважуєБ.Карабельников,існуєнайсерйознішасупе
речність між російським і англійським (а також французьким) текстом Нью
Йоркськоїконвенції3.Уп.3ст.ІІанглійськоговаріантаКонвенціївказуєтьсятер
мін «null and void», що насправді означає «нікчемність», а не «недійсність».
АвториКонвенціїнасправдімалинаувазісаме«нікчемність»,ане«недійсність»,
щопідтверджуєтьсяпп.ап.1 ст.VКонвенції, дев англійськійверсії вживається
іншийтермін(«void»),авросійськійверсії,зновужтаки,–«недійсність».Ана
логічна помилка міститься і в російському варіанті п.1 ст.8 Типового закону
ЮНСІТРАЛ,атакожвп.1ст.8ЗаконуУкраїни«Проміжнароднийкомерційний
арбітраж».
Отож, формально, застосування українськими судами повного перегляду
арбітражної угоди на предмет її недійсності, відповідно до п.1 ст.8 Закону
України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та п.3 ст.ІІ НьюЙоркської
конвенції є виправданим і ґрунтується на тому,що в українській та російській
версії відповідних документів міститься саме термін «недійсність», а не
«нікчемність». Проте, враховуючи, що автори НьюЙоркської конвенції, як і
Титового законуЮНСІТРАЛ, мали на увазі саме «нікчемність» (що підтверд
жується англійськими / французькими варіантами документів, які є однаково
автентичнимизросійськими)вважаємозадоцільневнестивідповіднізмінивп.1
ст.8ЗаконуУкраїни«Проміжнароднийкомерційнийарбітраж»тазастосовувати
на практиці п.3 ст.ІІ НьюЙоркської конвенції саме в розумінні англійської та
французькоїверсії.
Більше того, існує думка,що не тільки до арбітражного розгляду, але й на
інших етапах (під час арбітражного розгляду і після нього) арбітражна угода
можевизнаватисьнедійсною«лишевочевиднихвипадках»4.М.Богуславський
зауважує,щоарбітражнаугодаможебутивизнананедійсноюлишевтомувипад
ку,якщовнійбудутьвиявленідефективолі(помилка,обманіт.п.),порушення
вимогзаконудозмістуіформиукладеноїарбітражноїугоди5.
Можнастверджувати,щов іноземнійлітературітасудовійпрактицінасьо
годнішнійденьсформуваласяпрезумпціядійсностіарбітражноїугоди.Визнання
арбітражноїугодинедійсноючискасування/невиконаннярішення,винесеного
на її підставі в значній мірі залежить від дій сторони, яка оспорює дійсність
арбітражної угоди. Арбітраж чи суд за відсутності спору, щодо дійсності
391Юридичні і політичні науки
392 Держава і право • Випуск 49
арбітражної угоди рідко розглядає це питання з власної ініціативи. Так, до
арбітражногорозглядудержавнийсудрозглядатимепитаннядійсностіарбітраж
ноїугодилишевтомувипадку,якщосторонаарбітражноїугодизвернетьсявсуд,
всуперечційугоді.Підчасарбітражногорозгляду,якщоарбітражнийсудвизнає
себекомпетентнимрозглядатиспірітимсамимвизнаєдійсністьарбітражноїуго
ди, то сторона має право оскаржити відповідну постанову арбітражного суду,
винесенуякпитанняпопередньогохарактеру.Тобтовіддійсторонизалежитьчи
судбудерозглядатипитаннядійсностіарбітражноїугодинацьомуетапі.Після
арбітражногорозглядусаместоронаарбітражноїугоди,якаоспорюєїїдійсність,
повиннапоставитивідповіднепитанняіподатиналежнідоказисудуприпроце
дуріскасуваннячивизнання/виконанняарбітражногорішення.
Привирішенніпитаннядійсностіарбітражноїугодипостаєпроблемавизна
ченняправа,якепідлягаєзастосуванню.Пп.ап.1ст.VНьюЙоркськоїконвенції
передбачає,щоувизнанніівиконанніарбітражногорішенняможебутивідмов
лено при недійсності арбітражної угоди за законом, якому сторони цю угоду
підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, – за законом держави, де
рішеннябуловинесено.Аналогічнеположенняміститьсяівпп.1п.1ст.36Типо
вогозаконуЮНСІТРАЛ,звідкивонобулоімпламентованоівЗаконУкраїни«Про
міжнароднийкомерційнийарбітраж».Зцієїжпідстави(недійсністьарбітражної
угоди)відповіднодопп.1п.2ст.34ТиповогозаконуЮНСІТРАЛ,арбітражне
рішенняможебутискасованедержавнимсудом.
Напершийпоглядвказаневищеположеннячітковизначаєправонапідставі
якоговизначаєтьсядійсністьарбітражноїугоди.Проте,проблемаполягаєвтому,
що,зазвичай,арбітражнаугоданепередбачаєправо,якезастосовуєтьсядонеї.
М.Рос вказує, що при цьому слід застосовувати право, яке застосовується до
основного договору, якщо тільки сторони прямо не передбачили інше6. Так, у
справі,щорозглядаласявнімецькомусудісуд,булозазначено,щохоч,сторони
обрали японське право, як право,що застосовується до контракту, такий вибір
можнарозцінитиякопосередкованийвибіріправа,щозастосуєтьсядоарбітраж
ноїугоди7.
ВодночасУ.Хаас стверджує,що вибір права стосовно основного договору,
який містить арбітражну угоду, як правило, не означає вибір права стосовно
арбітражноїугоди.Убільшостіправовихсистемахрозрізняєтьсяправо,якарегу
лює основний контракт і арбітражну угоду8. Б.Карабельников наголошує, що
автоматичне поширення норм матеріального права, вибраного сторонами, на
вирішення питання дійсності арбітражної угоди недопустиме в силу принципу
автономностіарбітражноїугоди.Тількиякщовдокументі,підписаномусторона
ми,міститьсяпрямавказівкапроте,щообранесторонамиправопідлягаєзасто
совуваннюідопитаннядійсностіарбітражногорішення,арбітриможутьоціню
ватидійсністьосновногодоговоруіарбітражноїугодизаоднаковиминормами9.
Г.Борн,підсумовуючидискусію, стосовнотогочивартопоширювативибір
права,щозастосовуєтьсядоконтракту,наарбітражнуугоду,зазначив,що«вибір
права,щозастосовуєтьсядоарбітражноїугоди(завідсутностіпрямоговибору),
за звичай, вимагає вибору між двома альтернативами – матеріальне право,що
застосовуєтьсядоконтрактуабоправомісцяарбітражногорозгляду(презюмую
чи,щоцеправовідрізняєтьсявідправа,щозастосовуєтьсядоконтракту)».
Отож,хочНьюЙоркськаконвенціятаТиповийзаконЮНСІТРАЛпередбача
ють,якеправослідзастосовуватидовизначеннядійсностіарбітражноїугодипісля
арбітражногорозглядуприскасуванні,визнанніівиконанніарбітражногорішен
ня,напрактицічастовиникаютьтруднощізвизначеннямцьогоправа.Водночас,
392 Держава і право • Випуск 49
393Юридичні і політичні науки
п.3ст.ІІНьюЙоркськоїконвенції, як іп.1ст.8Типового законуЮНСІТРАЛ,не
визначає право, яке слід застосовувати суду при вирішенні питання дійсності
арбітражної угодидопочатку арбітражногорозгляду.Б.Карабельников зазначає,
щопроцюпроблемув різнийчас висловлювалисярізні думки,проте останнім
часом домінує тенденція, згідно з якою державні суди державучасниць Нью
Йоркськоїконвенціїпривирішенніпитаннядійсностіарбітражноїугоди,згідноз
ст.ІІКонвенції,повиннізастосовуватиколізійнінормипп.ап.1ст.VНьюЙорксь
коїконвенції.Хочацятенденціяєдомінуючою,вдеякихдержавах(наприклад,в
США)судидлявирішенняцьогопитаннязастосовуютьмісцевезаконодавство10.
Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 року
(далі– Європейська конвенція) більш чітко регулює питання права, яке слід
застосовуватипривизначенідійсностіарбітражноїугоди.Пп.2ст.VIКонвенції
передбачає,щопривинесеніпитанняпронаявністьчидійсністьарбітражноїуго
дидержавнісуди,вякихвиникаєтакепитання,повиннікеруватися,якщопитан
ня стосується правоздатності сторін, законом, який до них застосовується, а з
іншихпитань:а)законом,якомусторонипідпорядкувалиарбітражнуугоду;б)за
відсутності вказівки стосовно цього – законом держави, в якій повинно бути
винесенорішення;в)завідсутностівказівокназакон,якомусторонипідпорядку
валиарбітражнуугоду,іякщовтоймомент,колицепитанняпосталопереддер
жавним судом, неможливо визначити, в якій державі повинно бути винесено
арбітражнерішення,–законом,якийзастосовуєтьсявсилуколізійнихнормдер
жавногосуду.
Такимчином,державнимітретейськимсудамизабезпечуєтьсябагатоступе
невий контроль того, щоб арбітражний розгляд відбувався на підставі дійсної
арбітражноїугоди.Вженастадіїукладанняарбітражноїугодислідврахувати,що
їїдійсністьможебутиперевіренаяктретейськимсудом,такідержавнимсудом.
При цьому, можливе застосування різного права на різних етапах перевірки
дійсності арбітражної угоди. Тобто, сторонам слід врахувати ризик того, що
навіть,якщоарбітражнийсудвизнаєарбітражнуугодудійсною,адержанийсуд
місцяарбітражунескасуєарбітражнерішення,прийнятенапідставітакоїугоди
і тим самимпідтвердитьдійсність арбітражної угоди, то судкраїни визнання /
виконанняарбітражногорішенняможе,застосовуючиприцьомуіншеправо,виз
натиарбітражнуугодунедійсною.
Повернемося до питання підстав недійсності арбітражної угоди. В.Чубарєв
зауважує,щодлявирішенняпитанняпродійсністьарбітражноїугодизастосову
ютьсятісамікритерії,щойдлязвичайногоконтракту.Додаючи,щоарбітражна
угодаповиннабутиукладенавналежнійформідієздатнимиособами,щомають
необхідні повноваження для укладання цієї угоди, а угода не повинна містити
дефективолі,формиабозмісту11.Водночаснеслідзабувативцьомуконтекстіі
пропринципавтономностіарбітражноїугоди.Самезавдякицьомупринципуми
можемоговоритиокремопропроблемахдійсностіарбітражноїугодиіправа,що
застосовуєтьсядлявирішенняцьогопитання.
М.Мос на підставі аналізу п.1 ст.ІІ НьюЙоркської конвенції виділяє три
необхідні умови дійсності арбітражної угоди: а) вимога письмової форми; б)
вимога визначення конкретних правових відносин; в) можливість вирішення
арбітражем. Ці ж умови дійсності арбітражної угоди виділяють А.Редферн і
М.Хантер12. Г.Борн розділяє формальну та матеріальну дійсність арбітражної
угоди.Виділимонаступніпідставивизнаннянедійсноюарбітражноїугоди:недо
393Юридичні і політичні науки
394 Держава і право • Випуск 49
тримання вимог, щодо змісту арбітражної угоди; недотримання вимоги, щодо
формиарбітражноїугоди;відсутністьповноваженьсторінабодефектволі.
Так, для дійсності арбітражної угоди необхідно, щоб вона відповідала
мінімальним вимогам стосовно її змісту,щоб зі змісту арбітражної угоди було
чітко видно волю сторін на передачу спору саме в арбітраж.Можна виділити
наступніістотніумовиарбітражноїугоди:а)згоданапередачупевнихспорівна
вирішеннятретейськогосуду;б)визначенняколаправовідносин,спірзякихпере
дається на вирішення третейського суду; в) вид арбітражу: арбітраж ad hoc чи
постійнодіючийарбітражнийорган,компетентнийрозглядатиспір.
Правовимнаслідкомтого,щооднаізсуттєвихумоварбітражноїугодинебуде
узгодженасторонами,можебутивизнанняцієїугодинедійсноюаботакою,щоне
може бути виконаною. Що ж стосується правових наслідків відсутності в
арбітражнійугодіфакультативнихумов,тоценеможебутипідставоюдлявиз
нанняарбітражноїугодинедійсною,томущотакідодатковіумовиможутьбути
узгодженісторонамивходівирішенняспору,адеякізнихвирішеніскладомтре
тейськогосуду.Щодовимогидоформиарбітражноїугоди,тоарбітражнаугода
маєбутиукладенавписьмовійформі,хочарядюрисдикційвизнаютьарбітражну
угодуівуснійформі.Вимогудописьмовоїформиарбітражноїугодислідтрак
туватишироко.Типовий законЮНСІТРАЛ іНьюЙоркська конвенціянадають
сторонамширокіможливостістосовноспособуукладанняарбітражноїугоди.
Важливим питанням є дієздатність і повноваження сторін на укладання
арбітражноїугоди. Якщосторонаарбітражноїугодиуклалаїї,немаючивідповід
них повноважень чи дієздатності, це є підставою для визнання такої угоди
недійсною.Водночас,цяпідставанедійсностіарбітражноїугодинеєбеззапереч
ною.Судоваіарбітражнапрактикапоказує,щонавітьзавідсутностіповноважень
наукладанняарбітражноїугодивонаможебутивизнанадійсною,наприкладу
зв’язкуізфактомвиконанняумовосновногодоговорувякомувонаміститься.
Передачаспорунарозглядтретейськомусуду–цеправосторін,анеобов’я
зок.Призюмується,щосторони,якіуклалиарбітражнуугодудіютьзвласноїволі
і свідомі своїх дій. Водночас, часом на практиці може бути навпаки, тоді має
місце«дефектволі»сторінарбітражноїугоди.
Цивільнеправобільшостідержавпередбачаєможливістьвизнаннянедійсною
угоди,укладеноюбезвільноговолевиявленнясторін.Так,наприклад,вп.3ст.203
ЦивільногокодексуУкраїнисередзагальнихвимог,додержанняякихєнеобхідним
длячинностіправочинузазначаєтьсяінаступнавимога–волевиявленняучасника
правочинумає бути вільним і відповідати його внутрішній волі.Недодержання
цієївимогиєпідставоюнедійсностіправочинувідповіднодоп.1ст.215Цивільно
гокодексуУкраїни.Недійснийправочинунестворюєюридичнихнаслідків,крім
тих,щопов’язанізйогонедійсністю(п.1ст.216ЦивільногокодексуУкраїни).
Дефект волі сторони арбітражної угоди може полягати в тому,що сторона
арбітражноїугодиуклала їїпідвпливом:а)примусу;б)обманучив)помилки.
Визнанняарбітражноїугодинедійсноюзцихпричинпрямонепередбаченоані
НьюЙоркською,аніЄвропейськоюконвенціями.Немістятьсявідповіднінорми
івТиповомузаконіЮНСІТРАЛ.Водночас,невиникаєсумнівів,щоарбітражна
угодаукладенапідвпливомпримусу,обманучипомилкиєнедійсною.
Українськезаконодавство,якізаконодавствобільшостідержав,непередбачає
окремихнорм,щодовизнаннянедійсноїарбітражноїугодизпричинипримусу,
обману чи помилки. Водночас, відповідно до ст. 229231 Цивільного кодексу
394 Держава і право • Випуск 49
395Юридичні і політичні науки
Україниправочинможебутивизнанийнедійсним,якщовінвчиненийпідвпли
вомпомилки,обманучинасильства.Доцільновідповідніположеннязастосовува
тиідонедійсностіарбітражноїугоди.
Г.Борнзауважує,щосторониарбітражноїугодирідкооспорюютьїїдійсність
по причині примусу чи обману у тому числі і тому,щопринцип автономності
арбітражноїугодивідіграєособливурольвцьомувипадку.Так,визнанняоснов
ного контракту недійсним у зв’язку з тим,що він був укладений під впливом
обману,неведезасобоюавтоматичноїнедійсностіарбітражногозастереження,
якеміститьсявцьомуконтракту.Сторона,якастверджує,щоарбітражнаугодає
недійсноюзпричиниобмануповиннадовестинедійсністьсамеарбітражноїуго
ди.Наприклад,якщосторонуввеливоманустосовнотоваручийогоякості,тоце
немаєнічогоспільногозмеханізмомвирішенняспору,іспірможебутипереда
ний на вирішення третейського суду попри недійсність основного контракту13.
ВизначальноюсправоюзцьогоприводувСШАєPrimaPaintCorp. v.Flood&
ConklinManufacturingCo.уякійсудвирішив,щодоводивідповідачапроте,що
контракт між сторонами, який містив арбітражне застереження, укладений під
впливомобмануне є запереченнямипроти самої арбітражноїугоди.Внаслідок
цьогоарбітражнийсуд,навідмінувіддержавного,єкомпетентнийрозглядатиі
вирішитинаявністьобману14.
Частішепостаєпитання«помилки»,якпідставидовизнанняарбітражноїуго
динедійсною.Згіднозфранцузькоюсудовоюпрактикою,увипадку,колисторона
арбітражноїугодинезнала,щоіснуєзв’язокміжарбітромтаіншоюстороною,
таканеобізнаністьєпомилкоюврезультатіякоїарбітражнаугодамаєбутивизна
нанедійсною.Проте,існуютьіпротилежніприклади.Так,усправі,якурозглядав
Апеляційнийсудм.Париж,позивачстверджував,щовіннезнавначасукладання
арбітражноїугоди,щовіцепрезидентАрбітражногосудуприМіжнароднійтор
говельнійпалатієюристомпротилежноїсторони,іпросивсудвизнатиарбітраж
нуугодунедійсноюзпідставипомилкиабообману.Проте,судвідмовивуцьому
клопотанні, так як «не було чітко встановлено, що на момент укладання кон
трактів,якімістилиарбітражнезастереження,віцепрезидентАрбітражногосуду
вжепрацювавякюриствідповідача»15.
Якщоарбітражнезастереженняміститьсявконтрактіміжфізичноюіюридич
ноюособоюієпідставивважати,щофізичнаособа,підписуючиданийнезвич
нийдлянеїконтракт,небуласвідоматого,щодляконтракту знизькоюціною
спосібарбітражноговирішенняспоруємалопідходящимівзв’язкузцимправо
назахистцієїособиможевважатисяпорушеним,тоєімовірність,щодержавний
судвсуперечтакійарбітражнійугодірозглянеспірпосуті.Тобто,якщофізична
особа,якійневідоміреаліїміжнародногокомерційногоарбітражу,підписуєкон
тракт,щоміститьарбітражнезастереження,тоскорішзавсетакаособадієпід
впливомпомилки,непідозрюючинаскількидорогимтанеефективнимєміжна
родний арбітраж в контексті незначної «побутової угоди». Тобто, має місце
дефектволі,щоведезасобоюнедійсністьарбітражноїугоди.
У країнах загального права сформувалася доктрина forum non convenience,
згідно з якоюфорум (арбітраж чи суд), обраний сторонами,може відмовитися
розглядати справу, так як є більш підходящий форум для сторін. Ця доктрина
застосовується інастадіївизнання івиконання іноземнихарбітражнихрішень.
Так, у справіMonegasque de Reassurance SAM (Monde Re) vNAKNaftogaz of
UkraineandStateofUkraine16апеляційнийсудСШАдругогоокругувідмовиву
виконаніарбітражногорішення,винесеноговМоскві,наосновідоктриниforum
395Юридичні і політичні науки
396 Держава і право • Випуск 49
nonconvenience.Прицьомусудзауважив,щост.VНьюЙоркськоїконвенціїне
містить вичерпного переліку підстав невизнання і невиконання іноземного
арбітражногорішенняі,щост.ІІІКонвенціївказуєназастосуванняпроцесуаль
ногоправакраїни,деіноземнеарбітражнерішеннявизнаєтьсяівиконується,що
включає(увипадкуСША)доктринуforumnonconvenience.
Підсумовуючизазначимонанеобхідностідотриманнявимог,якіставлятьсядо
змістутапроцедуриукладанняарбітражноїугоди.Віншомувипадкуіснуєризик
визнаннявідповідноїугодинедійсною.Наслідкомцьогоможестатинеможливість
арбітражногорозгляду.Винесененапідставінедійсноїарбітражноїугодирішення
можебутискасоване,авйоговиконанніівизнанніможебутивідмовлено.
1.Цірат Г.Міжнароднийкомерційнийарбітраж:Навч.посіб.–К.:Істина,2002.–С.
19.2.United StatesDistrictCourt,SouthernDistrictofNewYork,04.03.1985//AlbertJan
vandenBerg(ed),YearbookCommercialArbitrationVolumeXII1987,VolumeXII(Kluwer
LawInternational1987)pp.532–535.3. Ка ра бель ни ков Б.Исполнениерешениймеждуна
родныхкоммерческихарбитражей.КомментарийкНьюйоркскойконвенции1958г.и
главам30и31АПКРФ2002г.4.Yearbook of Commercial Arbitration.Vol.X.–P.368.
5.Бо гу слав ский М.Международный коммерческий арбитраж. –М., 1993. – С. 10. 6.
Roth. M. The UNCITRAL Model Law on International Commercial Arbitration. //
Practicioner’sHandbook on InternationalArbitration, edited byDr. FrankBerndWeigand,
VerlangC.H.BeckMűnchen,2002.–P.1280.7. Hanseatisches Oberlandesgericht,Hamburg,
07.02.1989.//AlbertJanvandenBerg(ed),YearbookCommercialArbitrationVolumeXV
1990,VolumeXV(KluwerLawInternational1990)pp.455–464.8.U. Haas.Convention
onRecognitionandEnforcementiofForeignArbitralawards.//Practicioner’sHandbookon
InternationalArbitration,editedbyDr.FrankBerndWeigand,VerlangC.H.BeckMűnchen,
2002.–P.491;9.Ка ра бель ни ков Б.Исполнениерешениймеждународныхкоммерческих
арбитражей.КомментарийкНьюйоркскойконвенции1958г.иглавам30и31АПКРФ
2002г.10. Тамже.11.Чу барєв В.Міжнароднеприватнеправо:Навч.посіб.–К.:Атіка,
2006. –С.563.12. Redfern A., Hunter M. Law andPractice of InternationalCommercial
Arbitration, London, 2004. – P. 134. 13. Born G. International Commercial Arbitration,
(Kluwer Law International 2009). – P. 715. 14. Prima Paint Corp. v. Flood & Conklin
ManufacturingCo.388U.S.395(U.S.S.Ct.1967)//[http://caselaw.lp.findlaw.com/scripts/
getcase.pl?court=us&vol=388&invol=395];15. Fouchard, Gaillard, GoldmanonInternatio
nal Commercial Arbitration, Kluwer Law International, The Hague, 1999. – P. 310.
16. Monegasque deReassuranceSAM(MondeRe)vNAKNaftogazofUkraineandStateof
Ukraine311F3d488(2002).//[http://openjurist.org/311/f3d/488/arbitrationbetweenmone
gasquedereassurancessamvnaknaftogazofukraine].
396 Держава і право • Випуск 49
Розділ 5. Цивільне, підприємницьке, господарське та трудове право
М.М. Мальський. Визнання арбітражної угоди недійсною
|