Фундаментальна наука i суспiльний розвиток

Напередодні Загальних зборів НАН України — вищої наукової організації нашої країни — не буде зайвим ще раз порушити питання про значення фундаментальної науки на сучасному етапі. Уже давно не варто нікого переконувати в тому, що наукові знання відіграють провідну роль у задоволенні матеріальних і...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Локтєв, В.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2009
Теми:	Актуально
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/3436
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Фундаментальна наука i суспiльний розвиток / В.М. Локтєв // Вісн. НАН України. — 2009. — № 3. — С. 6-13. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-3436
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-34362011-07-19T15:27:27Z Фундаментальна наука i суспiльний розвиток Локтєв, В.М. Актуально Напередодні Загальних зборів НАН України — вищої наукової організації нашої країни — не буде зайвим ще раз порушити питання про значення фундаментальної науки на сучасному етапі. Уже давно не варто нікого переконувати в тому, що наукові знання відіграють провідну роль у задоволенні матеріальних і духовних потреб людини. Ще К. Маркс зазначав, що наука — це продуктивна сила. Нині ж, характеризуючи економічний розвиток тієї чи іншої країни, говорять передусім про наукоємні виробництва, конкурентоздатність в умовах ринку виробів, забезпечену наукою і запропонованими нею технологіями. Саме до таких можна віднести виробництво мікроелектронних інтегральних схем для інформаційної та обчислювальної техніки, системи мобільного і телезв’язку, наноматеріали з якісно новими властивостями, включаючи фармацевтичні препарати, виготовлені за допомогою нанотехнологій або генної інженерії, тощо. 2009 Article Фундаментальна наука i суспiльний розвиток / В.М. Локтєв // Вісн. НАН України. — 2009. — № 3. — С. 6-13. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/3436 uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Актуально Актуально
spellingShingle	Актуально Актуально Локтєв, В.М. Фундаментальна наука i суспiльний розвиток
description	Напередодні Загальних зборів НАН України — вищої наукової організації нашої країни — не буде зайвим ще раз порушити питання про значення фундаментальної науки на сучасному етапі. Уже давно не варто нікого переконувати в тому, що наукові знання відіграють провідну роль у задоволенні матеріальних і духовних потреб людини. Ще К. Маркс зазначав, що наука — це продуктивна сила. Нині ж, характеризуючи економічний розвиток тієї чи іншої країни, говорять передусім про наукоємні виробництва, конкурентоздатність в умовах ринку виробів, забезпечену наукою і запропонованими нею технологіями. Саме до таких можна віднести виробництво мікроелектронних інтегральних схем для інформаційної та обчислювальної техніки, системи мобільного і телезв’язку, наноматеріали з якісно новими властивостями, включаючи фармацевтичні препарати, виготовлені за допомогою нанотехнологій або генної інженерії, тощо.
format	Article
author	Локтєв, В.М.
author_facet	Локтєв, В.М.
author_sort	Локтєв, В.М.
title	Фундаментальна наука i суспiльний розвиток
title_short	Фундаментальна наука i суспiльний розвиток
title_full	Фундаментальна наука i суспiльний розвиток
title_fullStr	Фундаментальна наука i суспiльний розвиток
title_full_unstemmed	Фундаментальна наука i суспiльний розвиток
title_sort	фундаментальна наука i суспiльний розвиток
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Актуально
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/3436
citation_txt	Фундаментальна наука i суспiльний розвиток / В.М. Локтєв // Вісн. НАН України. — 2009. — № 3. — С. 6-13. — укр.
work_keys_str_mv	AT loktêvvm fundamentalʹnanaukaisuspilʹnijrozvitok
first_indexed	2025-07-02T06:43:46Z
last_indexed	2025-07-02T06:43:46Z
_version_	1836516509000663040
fulltext	6 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 3 АКТУАЛЬНО Напередодні Загальних зборів НАН України — вищої наукової організації нашої країни — не буде зайвим ще раз порушити питання про значення фундамен- тальної науки на сучасному етапі. Уже давно не варто нікого переконувати в тому, що наукові знання відіграють провідну роль у задоволенні матеріальних і духовних потреб людини. Ще К. Маркс зазначав, що наука — це продуктивна сила. Нині ж, характеризуючи економічний розвиток тієї чи іншої країни, го- ворять передусім про наукоємні виробництва, конкурентоздатність в умовах ринку виробів, забезпечену наукою і запропонованими нею технологіями. Саме до таких можна віднести виробництво мікроелектронних інтегральних схем для інформаційної та обчислювальної техніки, системи мобільного і телезв’язку, наноматеріали з якісно новими властивостями, включаючи фармацевтичні препарати, виготовлені за допомогою нанотехнологій або генної інженерії, тощо. В. ЛОКТЄВ ФУНДАМЕНТАЛЬНА НАУКА І СУСПІЛЬНИЙ РОЗВИТОК Водночас не можна обмежувати значен- ня науки лише практичними потреба- ми людей. Вона має ставити фундаменталь- ні питання — наприклад, з’ясовувати струк- туру мікро- і макросвіту, походження Все- світу й узагалі життя, вивчати різноманіття живих і неживих систем. Загальновідомо: розвинуті країни витрачають на наукові до- слідження не менше ніж кілька відсотків ВВП, що демонструє місце і значення нау- ки в сучасному світі. І це цілком зрозуміло, адже відкриття в астрофізиці чи фізиці еле- ментарних частинок коштують дуже доро- го, оскільки потребують досконалого облад- нання: гігантських телескопів, багатокіло- метрових прискорювачів, потужних косміч- © ЛОКТЄВ Вадим Михайлович. Академік НАН України. Академік-секретар Відділення фізики і астроно- мії НАН України (Київ). 2009. них апаратів. Часто ці прилади не може створити одна держава, навіть якщо вона дуже багата. Саме тому сьогодні дедалі час- тіше вдаються до наукової кооперації та спільних досліджень. Експериментальні й теоретичні (зазвичай міжнародні) групи та- лановитих фахівців напружено вивчають глибинні питання, що розширюють межі людських знань. До речі, міжнародна коопе- рація в галузі фундаментальних досліджень дозволяє будь-якій країні бути обізнаною з передовими сучасними технологічними на- прямами, а також відслідковувати в разі по- треби технічні ноу-хау, що важливо для збе- реження конкурентоздатності за умов жор- сткого економічного змагання. ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 3 7 На жаль, сучасники піонерських відкрит- тів не завжди розуміють їхню прогресив- ність і доцільність. Виникає логічне запи- тання: навіщо державам витрачати чималі кошти на те, що не дає безпосередньої ви- годи? Чому б не розвивати лише приклад- ні галузі, швидку і зрозумілу віддачу яких легко пояснити платникам податків? Можу довго і завзято відстоювати по- зиції фундаментальної науки, але наведу лише два, на мій погляд, найяскравіші ар- гументи. По-перше, попри відсутність безпосеред- нього впровадження, непряме застосування так званих «побічних» результатів часто, хоча й нескоро, стає неоціненним. Згадаймо суперкомп’ютери, надпровідні магніти, при- скорювачі та детектори різно манітних ви- промінювань, томографи, комп’ютерні мере- жі, супутниковий зв’язок, Інтернет тощо. Усе це виникло в процесі фундаментальних фізичних досліджень. Науковці взагалі й фізики зокрема вже давно працюють на межі можливого. Для розв’язання сучасних наукових проблем приладів, стандартних і адекватних постав- леним цілям, зазвичай не існує, їх створю- ють «під задачу». Найсвіжіший наочний приклад — будівництво і тестовий запуск восени 2008 р. у Міжнародному ядерному центрі (ЦЕРН) у Женеві Великого адрон- ного колайдера для спостереження за наро- дженням і взаємними перетвореннями но- вих елементарних частинок. Жоден із су- часних суперкомп’ютерів неспроможний проаналізувати отриману завдяки йому ін- формацію. Необхідність її оброблення сти- мулювала появу відсутнього раніше обчис- лювального Інтернету, який отримав назву грід-технології. Погодьтеся, цікаво: при- скорювач ще не запущено, його тільки до- водять до ладу, а грід-обчислення живуть своїм життям. Їх застосовують не лише фі- зики і математики-обчислювачі, але й фар- макологи, синтезуючи нові речовини для ліків, економісти — для оцінювання ро бо- ти великих підприємств і корпорацій, ме- теорологи — під час прогнозування погоди, геофізики — для з’ясування ризиків земле- трусів, екологи — для визначення ступеня забруднення довкілля парниковими газа- ми. Очевидно, будуть і нові ракурси його застосування, зокрема прогнозування ри- зиків використання шляхів, запропонова- них для виходу з економічної та фінансо- вої кризи 2008–2009 рр. Важливою для України є вітчизняна грід-мережа, що об’єд- нує обчислювальні кластери НАН України, КНУ ім. Тараса Шевченка, НТУ України «КПІ», дослідницькі та освітні установи Львова і Харкова. Її розширення триває. По-друге, фізичні й узагалі всі фунда- ментальні лабораторії та колективи фахів- ців украй необхідні для оперативної допо- моги в разі виникнення непередбачених си- туацій і для попередньої експертизи їхніх наслідків. Вони уникають заборонених на- укою шляхів, прискорюючи і суттєво зде- шевлюючи прикладні розроблення. НА ЗАХИСТ НАШОЇ ФУНДАМЕНТАЛІСТИКИ Звернімо увагу на певну загальну зако- номірність усіх лабораторних дослі- джень. Зазвичай між різними їхніми етапа- ми існує більш-менш чітка межа. Спочатку перевіряють те, що прагнуть отримати і що матиме прикладне значення. Лише після того практично впроваджують результати досліджень. Якщо ж виникають неперед- бачувані явища, то наступний етап — їхнє вивчення. Це і є суто фундаментальний по- шук, що найчастіше спричиняє абсолют- но непередбачуваний результат. Подібні пошуки, а до них належать і дослідження основних властивостей матерії, становлять зміст справжніх фундаментальних дослі- джень без очевидних і завчасно очікуваних можливостей їх практичного застосування. Не зовсім правильно ототожнювати «фундаментальність» лише з ґрунтовністю, 8 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 3 непорушністю і глибинністю. Розв’язуючи прикладні завдання, ми також послуговує- мося непорушними і чітко встановленими законами. Натомість під час дослідження незрозумілих питань світобудови змуше- ні висувати гіпотези, імовірність яких ще треба довести. Під тиском нових даних або внаслідок виявлених внутрішніх супереч- ностей більшість із них доводиться відки- дати. Тому «фундаментальність» нерозрив- но пов’язана зі сміливістю запропонованих ідей. З огляду на відсутність кращого загаль- ноприйнятого терміна поговоримо про со- ціальну роль фундаментальної науки. В од- ній зі своїх статей видатний радянський фізик-теоретик Я. Зельдович навів історич- ний анекдот про французького математика й астронома П. Лапласа, який понад усе прагнув з’ясувати точну форму Землі, тоб- то відношення довжини екватора до довжи- ни меридіана. Його науковій цікавості не стали на заваді політичні реалії Французь- кої революції, коли про асигнування на прецизійні геофізичні вимірювання не вар- то було навіть мріяти. Справа в тому, що Лаплас вдався до хитрощів і запропонував Конвенту нову, по суті революційну, оди- ницю довжини — метр, визначивши його як 1/40000000 частину земного екватора. Конвент підтримав цю ідею, виділивши вченому гроші на проведення необхідних вимірювань. А він відповідно продемон- стрував, наскільки сильно Земля сплюще- на на полюсах і розтягнута у своїй еквато- ріальній частині внаслідок обертання та дії відцентрової сили. Ці дані стали довідко- вими, увійшли до підручників і різних на- вігаційних документів. Проте хтось може і запитати: чи не спе- кулював знаменитий учений довірою чле- нів Конвенту? Чи не були його дії відвер- тим задоволенням власної цікавості за дер- жавний кошт, як любив називати заняття наукою знаний радянський фізик-ядерник Л. Арцимович? До речі, людей, що поділя- ють погляди Л. Арцимовича, предостатньо. Особливо, якщо згадати вчених острова Лапути і тематику їхніх досліджень, сати- рично описаних Дж. Свіфтом у «Подорожі Гуллівера». Осмілюся назвати подібний по- гляд поверховим і абсолютно помилковим. Спробую в цьому переконати читачів. Механіка Ньютона важлива для машино- будування — від простих токарних станків до автомобілів, а також авіаційних і косміч- них літальних апаратів, у тому числі для й засобів зв’язку. Електродинаміку М. Фара- дея та Дж. Максвела покладено в основу всієї електрифікації — як промислової, так і побутової. Вона дозволила інженерам — ро- сіянинові О. Попову (1895 р.) й італійцеві Г. Марконі (1897 р.) — незалежно один від одного винайти радіо. Розкриття будови атома і створення квантової механіки в пер- шій пол. ХХ ст. допомогли А. Ейнштейну передбачити так зване індуковане випромі- нювання, яке дозволило радянським дослід- никам М. Басову і О. Прохорову спочатку створити підсилювачі електромагнітного випромінювання, а згодом — мазери і лазе- ри, які широко застосовують, починаючи від космосу й закінчуючи медициною. Ще одним надзвичайно перспективним їх вико- ристанням може стати спалювання за допо- могою керованої лазерним опроміненням термоядерної реакції, що забезпечить люд- ство енергією фактично в необмежених об- сягах. Нарешті, розвиток фізики атомного ядра, започаткованої Е. Резерфордом, спри- яв вивченню ядерних процесів, завдяки яким створено потужну ядерну енергетику з її власним способом спалювання урану. Звичайно, є й негативні наслідки наукового поступу, зокрема створення і накопичення величезної кількості зброї масового зни- щення. У будь-якому разі цей майже хрес- томатійний перелік можна продовжувати. Проте сказаного досить, щоб усвідомити вагу і непересічну роль наукового пошуку. ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 3 9 Цікаво, що автори переважної більшості винаходів не сподівалися на резонанс своїх відкриттів: А. Ейнштейн навіть не підозрю- вав про приховані можливості введених ним у фізичний обіг стимульованих атом- них переходів чи існування лазерів; Е. Ре- зерфорд, якому надокучали журналісти, до кінця свого життя заперечував будь-яку не- наукову користь ядерної фізики. Проте були й передбачливі винахідники: М. Фа- радей на питання про значення спостере- женої ним електромагнітної індукції загад- ково відповідав: «А хіба можна, дивлячись на новонародженого малюка, передбачити, чого він досягне у своєму житті?» Проте не будемо зловживати авторитета- ми і спиратимемося лише на історичні свід- чення. Бо, як зауважував Я. Зельдович, та- кий досвід має і силу, і слабкість. Як би там не було, він нас навчає, а з іншого боку, є історичним, тобто стосується ситуації, яка була характерною для науково-технічної сфери раніше, потім змінилася і, що важли- во, розвивається невпинно, постійно наби- раючи обертів. Наука не стоїть на місці. Ми знаємо сьо- годні набагато більше окремих фактів, ніж це було, скажімо, 40–50 років тому, глибше розуміємо взаємодію різних напрямів одні- єї науки, зовнішні зв’язки з іншими науко- вими галузями. Як відомо, першим кроком людства на шляхові пізнання стало розді- лення єдиного природознавства на окремі, більш доступні для вивчення сектори. Це дозволило досягти досконалості в окремих галузях. У сер. ХХ ст. виникли міжгалузеві технології — космонавтика, енергетика, об- числювальна техніка, а згодом — і надгалу- зеві інформаційні технології. Удосконален- ня і мініатюризація електронних пристроїв створили передумови для народження на- ноіндустрії, яка змінює фундамент розви- тку всіх галузей економіки постіндустрі- ального суспільства. Об’єднуючи на атом- ному рівні всі природничі науки, нанопід- ходи повертають нас до єдиної картини світу. Відбувається, по суті, третя техноло- гічна революція після землеробства і тва- ринництва, а потім промислової революції, пов’язаної з винаходом парового двигуна. Ситуація динамічно змінюється в міру роз- витку пізнання. Саме тому важливо виро- бити принципи, щоб базувати на них свої оцінки й передбачення. Головним досягненням нашого часу мож- на назвати принцип відповідності, який до- волі широко трактує конкретний «принцип відповідності» Н. Бора, введений в обіг під час розроблення теорії атома. Коротко його можна викласти так: існують теорії, які для певної науки встановлено назавжди; нові теорії мають відповідати цим неодноразо- во перевіреним теоріям, розвиваючи та змі- нюючи їх лише в новій галузі застосування. Два наочні приклади цієї аксіоми: — раз і назавжди ньютонівська класична механіка встановлена для відносно малих швидкостей; — нуклони — частинки, з яких побудо- вано ядра, — є структурованими, складаю- ться з іще менших «цеглинок» із дробовим (!) зарядом — кварків, які за жодних умов не можна вилучити з ядра. При цьому за- гальна схема побудови атома, що склада- ється з ядра та електронів, не змінилася — вона довічна. Новий ступінь у фізиці ядра не змінює також ані хімії, ані атомної фі- зики і не обіцяє, так мені здається, нових джерел енергії. Із наведених прикладів і принципу від- повідності зробимо висновок: народилося знання загальних законів розвитку самої науки, яке не дозволяє давати необґрунто- вані обіцянки. Тож згадувані вище нанотех- нології — це лише нова культура, що об’єд- нує відомі нам науки, орієнтована, зокрема, на конструювання принципово нових мате- ріалів шляхом їх атомно-молекулярного збирання. На такі матеріали існує попит у всіх сферах виробництва — від будівництва 10 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 3 і легкої промисловості до медицини та ін- форматики. Поряд із прикладами плідного викорис- тання досягнень фундаментальної науки (атомна енергетика, авіація, радіо і телеба- чення, інформатика, електроніка) не вар- то забувати і про «безперспективні» фун- даментальні винаходи. Так, загальна тео- рія відносності (ЗТВ), або створена А. Ейн- штейном геометрична теорія тяжіння (1916 р.), є, безсумнівно, великим ідейним надбан- ням, що розвинуло наші уявлення про сили природи, повністю прояснивши суть сили тяжіння, звівши її до геометрії. Коли нові дані дозволили зробити найбільше відкрит- тя останнього десятиліття — довести існу- вання темної матерії, ЗТВ разом із кван- товою фізикою стає єдиним дороговказом на шляхові розкриття таємниць Всесвіту в разі поєднання зусиль фахівців із астро- номії та космології задля побудови єдиної теорії. Водночас ЗТВ не має практичних (енергетичних, інформаційних, медичних і, скажімо, побутових) застосувань, оскільки для їх опису достатньо ньютонівської тео- рії чи, як інколи говорять, постньютонів- ського наближення ЗТВ. Тож не можна — і не треба! — підкреслювати, що будь-яка по- слідовна теорія обов’язково матиме прак- тичні наслідки. ПОТРЕБИ, РЕАЛЬНІСТЬ І ПЕРСПЕКТИВИ iще один, як на мене, найвагоміший зріз поняття «фундаментальна наука» — за- доволення духовних потреб і цікавості як людства загалом, так і пересічної людини зокрема. Ми звикли, що духовні потреби — це образотворче мистецтво, музика, літера- тура, краса природи. Проте цього, переко- наний, замало — справжнє знання та світо- розуміння також є важливою потребою нормально розвинутої особистості. Ця по- треба властива переважній більшості лю- дей, а не лише вченим, які професійно її за- безпечують. Наприклад, композитори, кіль- кість яких порівняно невелика, розвивають музичне мистецтво, що згодом збагачує людство. Сприйняття та усвідомлення особли- вої краси науки не може виникнути спон- танно. Його треба виховувати з дитинства. Цілком можливо, що саме фахівці (маю на увазі і себе особисто) винні в недостатній популяризації досягнень, сутності науки, її гармонії та незвичайної досконалості. Не- допрацьовує і середня школа, яка могла б значно ширше подавати учням загальні уявлення про завдання, методологію і ви- соку ефективність наукових пошуків. На- томість спостерігаємо зворотний процес — під лозунгами гуманітаризації навчання й загального виховання з навчальних дисцип- лін вилучають природничі науки або сут- тєво скорочують обсяг обов’язкових годин, відведених для них. Будь-який викладач технічного університету може сьогодні за- свідчити неймовірне і подеколи неприпус- тиме падіння фізико-математичного рівня абітурієнтів, що, безперечно, позначається на інтелектуальному рівні (принаймні се- редньому) випускників. Особисто я дуже сподіваюся, що ана- логічно до того, як драматичні застосу- вання досягнень ядерної фізики (саме за- стосування!) в післявоєнний період сут- тєво підвищили престиж фізики та ін- ших природничих наук, так і потреба випереджувального розвитку наноінду- стрії поверне суспільство до розумін- ня необхідності зробити розвиток науки державним пріоритетом. Сподіваюся та- кож, що в недалекому майбутньому зрос- туть асигнування на науку, роль науков- ця в країні підвищиться і буде гідно оці- нена суспільством, а отже — збільшиться кількість абітурієнтів, що прагнуть вчи- тися на природничих та інженерних фа- культетах університетів. Інакше Україна ризикує залишитися на узбіччі науково- технічного прогресу. ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 3 11 ФУНДАМЕНТАЛЬНА НАУКА І РЕЛІГІЯ Запам’яталося неординарне порівняння функцій фундаментальної науки і ре- лігії: «Великі прискорювачі та космічні ра- кети є незаперечними чинниками розвитку будь-якої держави. А в середні віки таку ж роль виконували великі собори». Згоден, у певні історичні періоди релігія справді ви- конувала роль рушія прогресу: об’єднувала нації, впорядковувала життя суспільства. Скажу більше, розвиток науки, її незапере- чні досягнення і вплив на світоглядні на- станови мали б знівелювати роль і місце релігії в суспільстві. Проте цього не стало- ся. Це варто або зрозуміти, або пояснити. Будучи атеїстом за вихованням, за матері- алістичною освітою, аніскільки не сумні- ваючись у безмежних можливостях науки, я не втрачаю сподівання, що раціоналіс- тичний науковий світогляд стане загаль- ним і єдиним. Водночас визнаю, що релігія — це об’єктивний історичний факт. І це ще одне свідчення того, що людина незалеж- но від місця народження, раси, соціально- го походження і виховання має глибоко за- кладену ідею власного духовного розвитку. Хотів би, щоб інтерес до науки і наукового розкриття таємниць природи в духовному житті людини посів те місце, яке досі за- ймає віра в Бога. Гадаю, буде доречно підкреслити відмін- ність між наукою і релігією (хоча перекона- ний, що це відомо читачеві). Релігія ґрунту- ється насамперед на вірі й припускає існу- вання чудес. Крім того, релігій багато, вони народжувались у всі часи, за різних істо- ричних умов, у різних народів, які, до речі, перебували на різних щаблях структурних знань про Всесвіт. Інколи — і це добре ві- домо — боротьба релігійних конфесій між собою набувала нелюдських, жорстоких, часто кривавих, форм. Заради різних іпос- тасей Бога інакодумців спалювали, стра- чували, гнали зі споконвічно рідних місць проживання. На відміну від релігії, наука досліджує незалежні від людини об’єктивні законо- мірності буття природи в найзагальніших її формах. Тому наукова картина світу єди- на, хоча експериментально встановлених, перевірених наукових фактів і гіпотез теж вистачає. Отримані результати, якщо вони правильні, не залежать від країни, націо- нальності чи соціального походження до- слідників — теоретиків і експериментато- рів. Саме це об’єднує всіх вчених світу в одну сім’ю. Якщо наукові погляди і знання правиль- но пропагувати, то міжнародний та інтер- національний характер фундаментальної науки матиме повагу й підтримку всіх на- родів і країн. Неможливо переоцінити зна- чення цього важливого фактора саме те- пер, у період загострення економічної та фінансової кризи. Зважаючи на жорстку міжнародну конкуренцію в галузі високих і точних, у тому числі й нанотехнологій, можна передбачити лише невелике штуч- не обмеження взаємообміну інформацією, щоб запобігти використанню наукових до- сягнень заради звичайнісінького зиску (заповнення ринку дешевшими або доско- налішими товарами широкого вжитку). Натомість у фундаментальній науці за- тримка з оприлюдненням або втаємничен- ня отриманих результатів загрожує втра- тою. Бо винахід може зійти з кінця іншого пера або народиться в іншій лабораторії. Прикладів вистачає. Як анекдот сприйма- ють сьогодні історії про те, як колись, здо- бувши нове знання і зафіксувавши його на папері, автор клав його в конверт і запові- дав: «Прошу розкрити через 10—20 років». Сучасний винахідник, навпаки, поспішає зробити свої ідеї, гіпотези, здогадки, роз- рахунки чи відкриті експериментальні за- кономірності надбанням якомога ширшої, насамперед міжнародної, аудиторії фахів- ців. Для цього їх оприлюднюють у фахових журналах, на конференціях, в Інтернеті. 12 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 3 Зростає роль особистого спілкування че- рез виступи на семінарах і спеціальних ро- бочих нарадах. Тож на фундаментальну науку покладе но ще одну неофіційну, але благородну місію — зміцнення міжнарод- них стосунків, оскільки наукові зв’язки фактично не залежать від політичної та економічної кон’юнктури. КОСМОС І МІКРОСВІТ ФУНДАМЕНТАЛЬНОЇ НАУКИ Стародавні греки високо цінували чис- ту науку як гру довільного розуму, але зверхньо дивилися на її практичне застосу- вання. Сьогодні ж усе навпаки — прикладні дослідження і взагалі прикладна наука ма- ють такий статус, що в розвинених країнах їхнє фінансування випереджає фундамен- тальні пошуки. Але останні не слід залиша- ти поза увагою. Потрібно усвідомлювати роль фундаментальної науки для майбут- нього, розуміти перспективи застосування її результатів, які інколи досить абстрактні. Фундаментальна наука була, є і буде на- прочуд вдалим і корисним витвором люд- ського розуму, бо вдосконалює і розум, і душу. Тож віддамо їй належну повагу і за- хоплюватимемося її невичерпними можли- востями. Наведу кілька яскравих прикладів близь- кої мені теоретичної фізики. Один із них — фізика елементарних частинок. Понад 100 років тому винайдено електромагнетизм, близько 100 років досліджують радіоактив- ність, які тривалий час вважали абсолютно різними явищами. Справді, електрони — це рухливі заряджені частинки, що існують не народжуючись і не зникаючи. Водночас ра- діоактивність передбачає саме викид елек- трона з атомного ядра, або його (електро- на) народження. Підкреслю, до акту сво- єї появи електрона в ядрі не було. Існує й зворотний процес — захоплення електро- на ядром, який до того перебував на одній із атомних орбіт. Здавалося б, стабільне та необмежене в часі існування, з одного боку, і миттєві процеси народження/знищення, з другого, не пов’язані між собою. Проте під тиском експериментальних фактів другої пол. ХХ ст. почали розвиватися теорії, де ці два напрями фізики поєднувались. При цьому рух електрона (зокрема по дротах) вже уявлявся як його зникнення в одному місці й народження в другому. Електромаг- нітне поле також структуроване, його опи- сують сукупністю частинок — фотонів, що поширюються зі швидкістю світла. Аналі- зуючи схожість і відмінність електромаг- нетизму та радіоактивності, фізики дійшли висновку, що, крім згаданих, мають існува- ти й інші частинки, подібні до фотонів, але заряджені і не лише зі скінченою, але й із відносно великою масою, що вдвічі пере- вищує масу ядра водню. Вони теоретично мали б бути нестабільними й рухатися зі швидкістю, меншою за світлову. Для ціле- спрямованого пошуку створили спеціальну прецизійну апаратуру й у середині 80-х рр. ХХ ст. їх зафіксували. Тут іще раз варто на- голосити на глибині сучасної фізичної тео- рії, силі її прогнозів, а отже, й на сенсі фун- даментальної науки в цілому. Ще один промовистий приклад фізичних досягнень — нечуваний прогрес наук про Всесвіт, зокрема астрофізики й космології, на межі ХХ–ХХІ ст. Уже відома картина його розширення. Це незаперечний факт. Новий щабель розвитку наших поглядів про Всесвіт, характерний для останніх 10– 15 років, — пошук причини самого явища розбігання галактик, або за яким сценарієм і під дією яких факторів виникла ситуація, еволюцію якої ми спостерігаємо сьогодні. Не викладатиму складних теоретичних по- глядів, проте зауважу, що відкриття темної матерії — одна з найвизначніших наукових подій останніх десятиліть, яка може суттє- во змінити наші уявлення про будову не тільки макро-, але й мікросвіту. Поступово з’ясовуємо, що гравітаційна взаємодія з ре- човиною може компенсувати витрати енер- ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2009, № 3 13 гії на створення нової речовини з так зва- ного вакууму, що не є тривіальною порож- нечею. Крім того, за певних умов гравіта- ція спричинює відштовхування окремих частин цілої системи, що й зумовлює спо- стережене у Всесвіті прискорене розбіган- ня галактик. Подібні твердження — це лише при пущення сучасної теорії, ще не доведені експериментально. Але вони не суперечать загальним принципам, як-от закони збереження, тому цілком імовірні. Вони дозволяють вибудовувати логіку і напрям експериментальних досліджень, що дуже важливо за умови їхньої дорож- нечі. Отже, ми сьогодні переживаємо часи інтенсивного на ко пичення цікавих даних про Всесвіт, які не завжди передбачить найсміливіший фантаст. Це безпосередній доказ того, що фундаментальна фізика розвивається. Представники інших наукових напрямів легко б навели свої «канонічні» досягнен- ня фундаментальних знань, але принагідно зауважу, що космос і мікросвіт — дві най- більші протилежності, між якими в тій чи іншій послідовності розташоване все інше. На цьому можна було б поставити крапку. Але насамкінець нагадаю про ще одну важ- ливу функцію фундаментальної науки — формування світогляду нації і виховання кадрів. У сер. 30-х рр. ХХ ст. директорові Ленінградського фізико-технічного інсти- туту академіку А. Йоффе радили не загли- блюватися в ядерну фізику, бо вона не су- місна, не суголосна слову «технічний» у на- зві Інституту. Чим це все закінчилося всім відомо: кадри, виховані установою, швидко розв’язали атомну проблему (роботу очо- лив вихованець ЛФТІ І. Курчатов). Навіть тоді, коли такої нагальної потреби не вини- кає, вчені — фахівці у фундаментальних пи- таннях — найцінніші виконавці, що роз в’я- зують завдання прикладної науки завдяки своїй сміливості, нестандартним підходам і високій кваліфікації. Ми вступаємо в епоху суспільства знань, коли разом з економічним розвитком підви- щується рівень нашого розуміння природи, що відповідно потребує інтелектуального зростання суспільства, а також з’ясування законів їхнього спільного існування та вза- ємовпливу. Щиро вірю, що нам пощастить на цьому шляхові уникнути хибних рішень і завдяки невпинній змінюваності природи невичерпний процес її пізнання залишить- ся перманентною потребою людства.

Фундаментальна наука i суспiльний розвиток

Репозитарії

Схожі ресурси