Політична система і демократія в Україні: до проблеми співвідношення
Аналізуються проблеми співвідношення політичної системи і демократії в Україні. Розглядається світовий досвід демократичного імперативу, зокрема ліберальна демократія, соціальна демократія, плюралістична демократія та ін., а також можливості їх заровадження в політичній системі сучасної України....
Gespeichert in:
Datum: | 2010 |
---|---|
1. Verfasser: | |
Format: | Artikel |
Sprache: | Ukrainian |
Veröffentlicht: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2010
|
Schriftenreihe: | Держава і право |
Schlagworte: | |
Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/34373 |
Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Zitieren: | Політична система і демократія в Україні: до проблеми співвідношення / О.В. Косахівська // Держава і право. — 2010. — Вип. 49. — С. 744-751. — Бібліогр.: 14 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraineid |
irk-123456789-34373 |
---|---|
record_format |
dspace |
spelling |
irk-123456789-343732012-06-04T12:11:08Z Політична система і демократія в Україні: до проблеми співвідношення Косахівська, О.В. Політичні науки Аналізуються проблеми співвідношення політичної системи і демократії в Україні. Розглядається світовий досвід демократичного імперативу, зокрема ліберальна демократія, соціальна демократія, плюралістична демократія та ін., а також можливості їх заровадження в політичній системі сучасної України. Анализируются проблемы соотношения политической системы и демократии в Украине. Рассматривается мировой опыт демократического императива, в частности либеральная демократия, социальная демократия, плюралистическая демократия и др., а также возможности их функционирования в политической системе современной Украины. The article analyzes the problem of the relationship of the political system and democracy in Ukraine. We consider the global experience of the democratic imperative, especially liberal democracy, social democracy, pluralist democracy and others, as well as their ability to function in the political system of modern Ukraine. 2010 Article Політична система і демократія в Україні: до проблеми співвідношення / О.В. Косахівська // Держава і право. — 2010. — Вип. 49. — С. 744-751. — Бібліогр.: 14 назв. — укp. 1563-3349 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/34373 uk Держава і право Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
collection |
DSpace DC |
language |
Ukrainian |
topic |
Політичні науки Політичні науки |
spellingShingle |
Політичні науки Політичні науки Косахівська, О.В. Політична система і демократія в Україні: до проблеми співвідношення Держава і право |
description |
Аналізуються проблеми співвідношення політичної системи і демократії в Україні. Розглядається світовий досвід демократичного імперативу, зокрема ліберальна демократія, соціальна демократія, плюралістична демократія та ін., а також можливості їх заровадження в політичній системі сучасної України. |
format |
Article |
author |
Косахівська, О.В. |
author_facet |
Косахівська, О.В. |
author_sort |
Косахівська, О.В. |
title |
Політична система і демократія в Україні: до проблеми співвідношення |
title_short |
Політична система і демократія в Україні: до проблеми співвідношення |
title_full |
Політична система і демократія в Україні: до проблеми співвідношення |
title_fullStr |
Політична система і демократія в Україні: до проблеми співвідношення |
title_full_unstemmed |
Політична система і демократія в Україні: до проблеми співвідношення |
title_sort |
політична система і демократія в україні: до проблеми співвідношення |
publisher |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
publishDate |
2010 |
topic_facet |
Політичні науки |
url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/34373 |
citation_txt |
Політична система і демократія в Україні: до проблеми співвідношення / О.В. Косахівська // Держава і право. — 2010. — Вип. 49. — С. 744-751. — Бібліогр.: 14 назв. — укp. |
series |
Держава і право |
work_keys_str_mv |
AT kosahívsʹkaov polítičnasistemaídemokratíâvukraínídoproblemispívvídnošennâ |
first_indexed |
2025-07-03T15:22:35Z |
last_indexed |
2025-07-03T15:22:35Z |
_version_ |
1836639747863216128 |
fulltext |
744 Держава і право • Випуск 49
О.В. КОСАХІВСЬКА. ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА І ДЕМОКРАТІЯ В УКРАЇНІ:
ДО ПРОБЛЕМИ СПІВВІДНОШЕННЯ
Аналізу ють ся про бле ми співвідно шен ня політич ної си с те ми і де мо кратії в Ук раїні.
Роз гля дається світо вий досвід де мо кра тич но го імпе ра ти ву, зо к ре ма лібе раль на де мо
кратія, соціаль на де мо кратія, плю ралістич на де мо кратія та ін., а та кож мож ли вості
їх за ро ва д жен ня в політичній си с темі су час ної Ук раїни.
Клю чові сло ва: політич на си с те ма, де мо кратія, до к т ри на, дер жа ва, си с те ма вла
ди, політичні відно си ни, на род.
Ана ли зи ру ют ся про бле мы со от но ше ния по ли ти че с кой си с те мы и де мо кра тии в
Ук ра и не. Рас сма т ри ва ет ся ми ро вой опыт де мо кра ти че с ко го им пе ра ти ва, в ча ст но с
ти ли бе раль ная де мо кра тия, со ци аль ная де мо кра тия, плю ра ли с ти че с кая де мо кра тия
и др., а так же воз мож но с ти их функ ци о ни ро ва ния в по ли ти че с кой си с те ме со вре мен
ной Ук ра и ны.
Ключевыеслова: по ли ти че с кая си с те ма, де мо кра тия, до к т ри на, го су дар ст во, си с
те ма вла с ти, по ли ти че с кие от но ше ния, на род.
The article analyzes the problem of the relationship of the political system and democracy
in Ukraine. We consider the global experience of the democratic imperative, especially lib
eral democracy, social democracy, pluralist democracy and others, as well as their ability to
function in the political system of modern Ukraine.
Keywords: political system, democracy, the doctrine, the state system of government,
political relations, the people.
ПринципамифункціонуванняполітичноїсистемисуспільствавУкраїнівизна
чено:суверенітет,демократизм,правовийхарактерсуспільства,політичний,еко
номічнийтаідеологічнийплюралізм,соціальнаспрямованістьфункціонуванняі
розвиткусуспільстватощо.Принципдемократизмусуспільстваполягаєнасампе
редуреальнійприналежностівладибезпосередньовсьомународові,анеокремій
йогочастині.Відповіднодост.5КонституціїУкраїни«єдинимджереломвладив
Українієнарод». Формамибезпосередньогоздійсненнявладинародомє,зокре
ма, вибори, референдуми, народна законодавча ініціатива, право відкликання
депутатів,вякихмаютьправобратиучастьусігромадяниУкраїни,якідосягли
18років.
Поняттюдемократії,якііншимсоціальнополітичнимкатегоріям,яківідоб
ражають життєдіяльність людей, властивий кількісноякісний характер. Демо
кратіямаєбезлічградацій.Порізномувпливаютьнанеїепохи,еліти,маси,що
надаєсутностідемократіїсамобутності,визначеності,аводночасактуалізуєком
плексне вивчення, яке передбачає розгляд її складових у у взаємодії з іншими
реаліямивнутрішньоєдиноїцілісноїполітичноїсистеми.
Отже,метадослідження–проаналізуватиполітичнусистемусучасноїУкраїні
з урахуванням можливості запровадження різних моделей демократії, відомих
світовійтавітчизнянійполітичнійдумці.
Серед праць, присвячених демократичному розвитку, переважають дослі
дженнязарубіжнихвчених,зокремаР.Аллена,Н.Боббіо,Р.Даля,Р.Дарендорфа,
М.Дюверже,Г.Ласкі,Д.РісменаЮ.Хабермаса,С.Хантінгтонатаін.Активузу
744 Держава і право • Випуск 49
© КОСАХІВСЬКА Ольга Валеріївна – аспірантка Інституту держави і права
ім.В.М.КорецькогоНАНУкраїни
745Юридичні і політичні науки
ються дослідження проблем демократії і в Україні – праці В. Горбатенка,
І.Кресіної,М.Михальченка,В.Скрипнюка,В.Цвєткова,Л.Шкляратаін.
Одним з найважливіших принципів демократичної політичної системи
суспільства,яканиніутвердиласятаодержалазаконодавчезакріпленнявКонсти
туції України, є плюралізм, різноманітність, зокрема політична, економічна та
ідеологічна.Політичнарізноманітність(політичнийплюралізм)полягаєвбагато
партійності і свободі політичної діяльності. На сучасному етапі особливістю
плюралізму в Україні є функціонування різних його форм (партій, ідеологій
тощо)нелишевмежаходногойтогожтипу,айрізнихтипів.Так,політичний
плюралізмполягаєунаявностіякнизкиправих,такілівихпартій.
ОцінюючисучаснуполітичнусистемувУкраїні,їїподальшудолютаврахо
вуючисвітовийдосвіддемократичного імперативу,перевагу сліднадавативла
снимфундаментальнимцінностямтаідеалам,притаманнимукраїнськійдемокра
тичнійкультурі.ЄдиноїпарадигмидемократіївУкраїнінеповиннобути,боне
існуємоделідемократії,придатноїдлябудьякогосуспільства,натомістьіснують
загальні принципи її функціонування. Світ сьогодні такий взаємопов’язаний і
багатоаспектний,щонеіснуєжодноїідеальноїпарадигми.Повиннабутивзаємо
проникливагамаідейзазбереженнябазовихзасад.ДляУкраїницемоглаббути
доктринасоціальноїдемократії,якаубереглабкраїнунвідсоціальнихпотрясінь,
законодавчапідтримкамалогоісередньогобізнесу,щопризведедоформування
численноїсередньоїверствинаселення.Томунауковийінтересвикликаєпитання
про те, яка модель демократії найбільш прийнятна для політичної системи
українськогосуспільства.
УXVIIIст.сформуваласядоктриналіберальноїдемократії,уякійполітична
думкавідобразилаформуорганізаціївладиіпоєдналасвободу,народовладдята
закон.Ліберальнадемократіящодополітичноїтагромадянськоїсвободинапер
шийпланпоставилаостанню,босамевонавідображалаліберальніпринципипро
незалежністьособистогожиттяіндивідавідполітичноївлади.Ідетьсяпронизку
особистих прав: недоторканність особи, свободу совісті, слова, зборів, друку
тощо.Основнимуправлінськимпринципомстало«правліннячереззакони,ане
через людей». Державна влада не може зазіхати на свободу особи, її безпеку,
власність,особистіправа,свободуслова.Держава,якасповідуєліберальнудемо
кратію, вважав Н. Боббіо, передбачає передусім поширення самоуправління1.
Особливезначеннядоктриналіберальноїдемократіїнадаєпринципуподілувла
ди. Найбільш розвиненим і самостійним інститутом ліберальної демократії є
представницькадемократія,щоуособлюєтьсявиборнимпредставницькимзако
нодавчим органом. Не заперечуючи безпосереднє волевиявлення народу, лібе
ральнадемократіяпротистоїтьбеззаконню.
Ліберальнамодельсуспільногоідержавногоустроювідіграєнеабиякурольі
в досягненні значних успіхів у сфері економіки, адже в ринкових умовах ця
модельдаєстрімкезростанняпродуктивностіпраці.
ЗдругоїполовиниXIXст.,колиідеїдемократіїнабулизначногопоширення,і
до початку XX ст., коли в Україні відроджується державність, в українській
політичнійдумціпанувавнародницькийнапрям,якийнесповідувавпринципів
ліберальноїдемократії,анадававперевагусоціальнимідеям.Зверненнядолібе
ральноїдемократіїтаелітаризмуслідпов’язуватизвиникненнямконсервативної
політичноїтечії,найбільшвідомимипредставникамиякоїбулиВ.Липинський,С.
Томашівський,В.Кучабський.
745Юридичні і політичні науки
746 Держава і право • Випуск 49
Досвідукраїнськоїдемократії,зокремавиборчихкампаній,засвідчуєздатність
людейаналізуватиаспектисуспільногожиттявтермінах«демократизм»,«лібе
ралізм», «конституційність», але така здатність корелює з освітою, статтю,
національністюіневпливаєнавибірпрограми.80відсотківвиборціву1990р.,
1994р.голосувалинезаідеологію,азавирішенняоднієїчикількохцікавихдля
нихпроблем,наприклад,підвищеннярозмірупенсії,працевлаштуваннягромадян
тощо.
ІталійськийвченийН.Боббіовпраці«Майбутнєдемократії»визначивоснови
соціальноїдемократії.Доктринальнотакуформудемократіїобґрунтувалиамери
канські вчені Ґезе, Браун, німецькі Ріттер, Мейєр та ін. Соціальна демократія
розглядаєтьсянимияксуспільнасистема,якапов’язуєгромадянськесуспільство
з властивими йому елементами самоврядування, має широке представництво
народу в управлінні справами суспільства. За соціальної демократії активно
діють інститути громадянського суспільства: профспілки, творчі, муніципальні
об’єднання тощо. Доктрина соціальної демократії містить вимоги про свободу
поглядів, друку, про гармонізацію інтересів через соціальне партнерство, про
справедливістьісолідарність.Доктринасоціальноїдемократіїбазуєтьсянаприн
ципах народовладдя, а не масократії, формує демократію як складний синтез
суспільногобагатовладдя.
Тутвідбуваєтьсянайбільшвдалепоєднаннявладитих,хтоуправляє,звладою
тих,кимуправляють.Хоча,якзазначаєЗ.Бжезинськийвпраці«Великашахівни
ця»,Європамає проблему, яка полягає в існуванні досить обтяжливої системи
соціального забезпечення, якапідриває її економічнужиттєдіяльність.Справді,
недолікомсоціальноїдемократіїєте,щосоціальнігарантіїсприяютьформуван
нютакогоявища,яксоціальнийпаразитизм,здатнийзавдатикорозійноговпливу
на демократичну політичну систему, на загальний розвиток соціального, еко
номічного,культурногожиттячерезвтратутоготворчогоімпульсу,якийформує
життєздатногогромадянина.
Базовимицінностямисоціалдемократіїє:свобода,справедливість,рівність,
солідарність,пріоритетправлюдини,демократія.К.Каутськийрозглядавдемо
кратію як атрибут соціальної природи особистості, а демократичні норми – як
визначальні для всіхформ людського співжиття.Він стверджував: «Людина за
своєю природою не тільки соціальна, а й демократична істота, або, правильно
кажучи,потягдодемократичноїдіяльностіодназхарактернихрисїїсоціальної
природи»2.Уцентріувагисоціалдемократизмупостаєідеястворення«соціаль
ноїдержави»якелементаформування«солідарногосуспільства»,депоєднували
сяб:індивідуальністьтворчостітаколективнасолідарність.
Якщодо60хроківXXст.соціалдемократинадавалиперевагудержавному
регулюванню економіки, державній формі власності, які соціально захищали б
найбідніших,тонасучасномуетапісоціалдемократизмвизнаєекономічнуефек
тивність приватної власності, при цьому намагаючись підтримувати соціальну
рівновагузарахунокзбільшеннябюджетнихвидатківнасоціальнусферу,орієнту
ючисьнапредставниківрізнихсоціальнихгруп.Українськесуспільствозасвоєю
природоюнайбільшсхильнедосоціалдемократизму,боісторичноукраїнському
народовібулипритаманнітакіриси:самоврядуванняякосновадержавногоуст
рою(прикладомможутьбутитакіінститути,яквічеантів,вічеуКиївськійРусі,
копнеправо,магдебурзькеправо,козацькіради),вільнеземлеволодінняісолідар
негосподарюванняувиглядізимівниківукозацькудобу,кооперативногоруху.
746 Держава і право • Випуск 49
747Юридичні і політичні науки
Зразком останнього є розвиток західних українських земель, які до Другої
світовоївійнивходилидоскладуПольщі.Українцібулитамдискриміновані,але,
об’єднавшись,у20–30хрокахXXст.,утвориликооперативнуорганізацію«Мас
лосоюз»,яка,руйнуючидрібнігосподарства,реалізовуваламаслоімолочніпро
дукти.Невдовзівонивитіснилипольськіпродуктизісвогоринкуінавітьвийшли
назовнішній.
В Україні переплітаються як демократичні, так і аристократичні традиції,
включаючи історично традиційну приватну власність. Гетьманська влада часів
БогданаХмельницького,хочіхарактеризуваласяавторитарністю,аленебуладес
потичною.Їїобмежувалиправаівольностілицарськогостану,якийколективно
бравучастьвуправліннідержавоюічлениякогокористувалисяособистоюсво
бодою.МістаУкраїнималисвоєсамоврядування,ацеркватадуховнийстанбули
незалежними.
Крімтого,свідченнямсоціопримиреннявполітичнійсистеміУкраїниєнама
ганнябільшостівідповіднодозаконуураховуватипотребименшостізоглядуна
децентралізацію,аненаконцентраціювлади.Так,згіднозіст.132Конституції
України,територіальнийустрійУкраїниґрунтуєтьсяназасадахпоєднанняцент
ралізаціїідецентралізаціїуздійсненнідержавноївлади,збалансованостісоціаль
ноекономічногорозвиткурегіонів.
У70–80тірокиXXст.узахіднихкраїнахпереважаладоктринаплюралістич
ноїдемократії,викладенаупрацяхГ.Ласкі,М.Дюверже,Р.Дарендорфа,Р.Даля,
Д. Рісмена, Р.Аллена і була відображенням постіндустріального суспільства. І
коливУкраїніпочалипоширюватисядемократичніідеїтапрагнення,вонибазу
валисяпереважноназасадахдоктриниплюралістичноїдемократії.
Враховуючидосвіддемократичнорозвинутихдержав,вУкраїнітакасутність
демократіїзнайшлаправовезакріпленнявКонституції:суспільнежиттявУкраїні
ґрунтуєтьсяназасадахполітичної,економічноїтаідеологічноїбагатоманітності.
Основнимиположеннямиплюралізмуякінституціональногоявищає:поперше,
суспільствоскладаєтьсязвеликоїкількостірізнихгруп,алежодназнихнеможе
бутивиразникомзагальногоінтересу;подруге,виборинеобхідніякзасібвизна
чення волі громадян; потретє, держава повинна втілювати вжиття колективні
рішення,якінезалежатьвідбезпосередньоговпливуполітичноїелітичисоціаль
нихгруп3.
Прихильники плюралістичної демократії, наприклад, німецький учений
Г.Фалькенмарк у праці «Влада, теорія і значення» керується тим, що вплив,
необхіднийдляприйняттяполітичнихрішень,неоднаковорозподіляєтьсясеред
громадян,неіснуємонополіїнавладуівідсутняправлячаеліта4.Ті,хтомаєеко
номічну монополію, становлять тільки одну з багатьох соціальних груп, які
реально впливаютьна владу, а накопичуватиполітичні ресурсидлябудьякої з
нихнеможливо.Політичнасистемаєвідносновідкритою:кожнаактивнаіюри
дично залегітимізована група має реальну можливість впливу на рішення, що
приймаються в межах політичної системи. Важливе значення для політичного
плюралізмумаєринковаекономіказїїекономічноюбагатоманітністю,якавпли
ває на демократію через корпоративні зв’язки. Поява неокорпоративізму в
останнідесятиліттявикликанапотребоювстановленняпорядкуувідносинахміж
соціальнимигрупами,якімаютьспільні інтереси, тадержавою,внаслідокчого
зростатиме комунікабельність, вирішуватимуться конфліктні ситуації та більш
сприятливимбудешляхдоконсенсусу.
747Юридичні і політичні науки
748 Держава і право • Випуск 49
Англійський політолог Е. Косон у праці «Плюралізм, корпоративізм та
функціядержави»,розглядаючипитанняпроспіввідношенняплюралізму,еліта
ризмуікорпоративності,дійшоввисновкупроможливістьпозитивноговирішен
ня суперечностейміжплюралістичною складовою та елітарними концепціями.
Згіднознеоелітаристськимипоглядами«пірамідальнаструктуравладизхарак
тернимдлянеїнерівномірнимрозподіломприбутківібагатствцілкомсуміснаіз
плюралізмомнастільки,наскількицейрозподілпідтримуєтьсязвичнимиполітич
нимипроцедурами,наякіневпливаєгруповаконкуренція»5.
Неокорпоративізм визнає владу та авторитет держави, силу її економічних,
соціальнихіполітичнихрішень.Отже,корпоративізмразоміздемократієюможе
сприяти гармонізації суспільства, врегулюванню соціальних та політичних
конфліктів. Важливою складовою доктрини плюралістичної демократії є наяв
ністьбагатопартійноїсистемизобов’язковимчергуваннямпартійворганахдер
жавноївлади.Багатопартійністьтаструктурованаопозиціяєважливоюумовою
існування стабільної демократії, громадянського суспільства. «Вони (партії) є
спробою, – вважає відомий політолог Д.Шумпетер, – урегулювати політичну
конкуренцію саме так, як це відбувається у сфері торгівлі. Психологічна і
технічна сторони партійного управління та партійного рекламування, гасла та
маршовімелодії–нелишеаксесуари.Вони–сутьполітики»6.
Недоліком доктрини плюралістичної демократії є, на нашу думку, примен
шення ролі народного та державного суверенітетів, які постають основними
засадничимипринципамиконституційноголаду,державногоустроюізакріплені
вконституціяхбільшостікраїн,яківважаютьсядемократичнорозвинутими.Саме
на такусутьдемократії звертаєувагуЖ.Ж.Руссо,наголошуючи,що«суверен
може надати правління всьому народові чи більшій його частині. Такій формі
правліннядаютьназвудемократія»7.
Через певну суперечність у доктрині плюралістичної демократії німецький
ученийГ.Лойфер,незаперечуючибагатоманітностіурозуміннідемократії,відда
вавперевагуврозуміннідемократіїідеїнародногосуверенітету,якийдаєкожно
му громадянину мандат активної участі у політиці. Він висловлював серйозну
стурбованістьможливістю«забюрократитидемократію»ітомувважавнеприпу
стимим,щоббюрократибралинасебефункціїполітичногокерівництвавумовах
«дефіцитучасу»уполітиків.
Питанняпроконсолідаціюпартійноїсистемибезпосередньостосуєтьсяпер
спективдемократіївпосткомуністичнихкраїнах.Мидотримуємосябільшменш
узгодженоїпозиціївполітичнійнауці,заснованійнаісторичномудосвідізахідних
країн:стабільністьпартійнихсистемчастозалежитьвідсоціальнихіполітичних
розмежуваньвумовахполітичноїконкуренції.Це–попередняумовадлястанов
ленняірозвиткуплюралістичноїпартійноїсистеми.Чіткаструктурасоціальнихі
політичнихрозмежувань єпередумовоюконсолідаціїпартійної системи,підви
щенняїїсталостіізменшенняфрагментації8.
З другої половиниXX ст. центром елітарних ідей стаютьСША.ДоДругої
світової війни елітарні теорії переважали у Європі, оскільки існував потяг до
цінностейелітаризму.ВамериканськійполітикоправовійдумціупрацяхС.Кел
лера,О.Штаммлера,Д.Рісменапереважалаінтерпретаціяелітизпозиційструк
туривладитасоціальнополітичноговпливу.
Сутьдемократичногоелітаризмуполягаєпередусімутому,щопропагується
принцип різноманітності еліт, який повинен гарантувати врахування інтересів
748 Держава і право • Випуск 49
749Юридичні і політичні науки
різнихсоціальнихгруп.Наступнимпринципомєрозподілсфервпливуміжелі
тоютаелекторатом,народнимимасами.Цимпосилюєтьсярольелітиякджерела
владичерезвпливфракційупарламентах,лобізмкорпоративнихгруптощо.Вод
ночас варто зауважити,що поняття елітимаєшироке тлумачення.Це не лише
правлячапартія,айлідериполітичноїопозиції(такзвана«контреліта»),якікон
ституційно впливають на управління економічною, соціальною, політичною,
духовноюсферамижиттясуспільства.
Американський дослідник С. Хантінгтон поєднує плюралізм та елітаризм.
Крім того, до передумов демократії він відносить економічні, соціальні,
зовнішньополітичнітакультурніфактори.Високийрозвитокекономіки,найого
думку,забезпечуєвисокийрівеньосвіченості,ерудиції,розвитокзасобівмасової
інформації,щоведедодемократизаціїполітичноїсистемисуспільства.Навітьіз
матеріальнихпозиційтакийрівеньсприяєдемократичності,оскількиматеріальні
цінностірозподіляютьсябільшсправедливо,ніжубіднихкраїнах.Зоглядунаце
вчений обґрунтовував і демократичність правління, яке можливе тоді, коли
більшістю суспільства є стабільний середній клас.Усі політичні демократії, за
С.Хантінгтоном, мають ринкову економіку. До необхідних умов демократич
ності,(адженевсіринковікраїнимаютьдемократичнісистеми)американський
політолог зараховує «розпилення» економічної влади та існування приватної
власності.Такахарактеристикастворюєальтернативиідаєможливістьелітам,які
контролюютьекономіку,обмежуватидержавнувладуйвикористовуватидемок
ратичні засоби з метою залучити її на службу своїм інтересам. У новій праці
«Двадцять років потому: майбутнє Третьої хвилі»Ф.Хантінгтон зауважує, що
між ступенем демократизації і ступенем економічного розвитку існує досить
тісний зв’язок.«Нерозглядаючибагатінанафтукраїниякокремийвипадок,–
зазначаєполітолог,–усінайбагатшікраїнисвіту,крімСінгапуру,маютьдемокра
тичнуформуправління,авсінайбіднішікраїнисвіту,завиняткомІндіїіщедвох
трьох,–неєдемократичними»9.
ТакийімперативС.Хантінгтонпояснюєкількомапричинами.Поперше,еко
номічнезростаннязумовлюєпідвищеннярівняурбанізаціїтаосвіченості,сприяє
зрушеннямуструктурізайнятості,прицьомузбільшуєтьсячисленністьсереднь
огокласу,алезменшуєтьсякількістьселяніпослаблюєтьсяїхняроль.Це,усвою
чергу, зумовлює створення профспілок, політичних партій і громадських асо
ціаційзметоюзахистусвоїхінтересів.Подруге,економічнезростаннязабезпе
чуєзростаннядержавнихіприватнихресурсів,якіможутьбутирозподіленіміж
різними групами у суспільстві, а це стимулює в політиці схильність до ком
промісів і терпимості. Потретє, економічне зростання веде до ускладнення
структуриекономіки,щоунеможливлюєдиктатдержави,якцепрактикуєтьсяв
країнахзкомандноюекономікою.Почетверте,послабленнядержавногорегулю
ванняекономіки зумовлюєстворення і розвитокнезалежнихцентріввлади, які
базуються на приватному володінні капіталом, технологіями і комунікаціями.
Поп’яте, демократія несумісна з економічною зрівнялівкою, яка досягається
лишезадопомогоюпримусовихавторитарнихметодів10.
Політичнанаукаостаннімчасомприділяєзначнуувагудоктринікорпоратив
ної демократії як формі захисту інтересів усіх членів корпорації, наприклад,
робітників, підприємців, селян тощо. Демократія у цьому випадку постає як
інституціональний механізм для вироблення політики, державних рішень за
допомогоюпрофспілок,представниківполітичної еліти, елітибізнесу.Держава
749Юридичні і політичні науки
750 Держава і право • Випуск 49
впливаєнацейпроцесчереззаконодавствоякрегулюючийінститут,недопуска
ючи конкуренції еліт, а запроваджуючи консенсусні методи прийняття рішень.
Найбільшнаочнимдлярозумінняпрактичної дії цієї доктрини є врегулювання
соціальнихвідносин,коливстановлюєтьсяоплатапраці,забезпечуєтьсяохорона
праці,впроваджуєтьсясоціальнезабезпеченнятощо.Прихильникицієїдоктрини
ставляться до демократії цілкомпрагматично. І всеж прагматизм, який нині в
Україніпроголошеномайжедержавноюполітикою,незавждиможеспрямовува
тисяналюдинуівідображатиїїінтереси.Людинавтакійсистеміпрагматичних
дій,оцінок,поглядівпостаєякодиниця, запрограмовананавирішеннязавдань,
якіпереважнопотрібнісуспільству,особливовладі.
ІншийкритерійрозуміннядемократіїзастосовуєамериканськийполітологА.
Лейпхарт,формуючипринципи,якірозкриваютьнамдоктринупартисипаторної
демократії:«Реальнимдемократичнимурядомможевважатисятакийуряд,який
у більшості випадків досить повно відображає волю більшості громадян».
Успішнефункціонуваннядемократії,надумкуА.Лейпхарта,передбачає:свободу
зборів таорганізацій, свободуслова,право загального голосування, виборність
громадськихпосад,правозмаганняполітичнихпартійзаактивністьелекторату
на виборах, плюралізм джерел інформації, вільні і справедливі вибори, узгод
женість політики уряду з волею громадян. Останні два принципи визначають
загаломступіньдемократизмуполітичногоправління11.
Плебісцитарна демократія доктринально була сформульована німецьким
соціологомМ.Вебером.Сутьїїполягалавтому,щохаризматичнийлідер,попер
ше, обирається прямим голосуванням народу; подруге, несе перед народом
відповідальність;потретє,підноситьсянадбюрократією,здійснюєнаднеюкон
троль «згори». М. Вебер стверджував, що пануванню шанованих людей та
управліннючерезпарламентарівнастаєкінець.«Вождемстаєлишетой,утому
числі через головупарламенту, комупідпорядковуєтьсяцямашина (маєтьсяна
увазі підпорядкування економіки політиками, які не входять до парламенту).
Іншими словами, створення такихмашинозначаєнаступплебісцитарної демо
кратії»12.
АнглійськівченіН.Елдер,А.Томас,Д.Артерупраці«Змішанадемократія?
Уряд і політика скандинавських країн» обґрунтовують концепцію консенсусної
демократії стосовно Норвегії, Данії, Фінляндії як її практичне втілення. Вони
розуміють ліберальну демократичну державу як державу, що характеризується
низькимрівнемопозиціїтаконфліктностіупроцесіздійсненняпріоритетівдер
жавноївлади,алеводночасзвисокоюпитомоювагоюдомовленостіувиробленні
державноїполітики13.
ЯкстверджуєС.Хантінгтон,ізчасівДругоїсвітовоївійнибулозаведеновиз
начатидемократію«майжевинятковоутермінахвиборів».Демократіяутакому
випадкурозглядаєтьсяякзасібутворенняорганіввладийуповноваженняїхщодо
відповідальності.Сутьдоктринивиборноїдемократіїівиборчоїтехнологіїполя
гаєутому,щоправителітапідлегліявляютьсобоюоднуособу,дотогожперші
одержуютьсвійстатусчерезпроцедуруголосування.Демократичністьполітич
ноїсистемизалежитьвідтого,наскількиобираютьсякерівники,чипритаманна
чесністьвиборчомупроцесу,якрегулярнопроводятьсявибори,яквільноірівно
правнопроходитьзмаганнякандидатівзаголосивиборців.
Якщожрозглядатидемократіюякорганізацію,тоцілкомлогічностверджува
ти,що вона має свої характерні риси. До них належать ієрархія, формалізація
750 Держава і право • Випуск 49
751Юридичні і політичні науки
відносин, функціональна спеціалізація як критерії розвитку та раціональної
діяльності.Якщобільшачастинарезультатівроботицієї організації забезпечує
інтересивсіх,тодієпідставиназиватиціелементикритеріямираціональноїдемо
кратії.Раціональністьдемократіївиявляєтьсяпередусімутому,щодемократіяє
насамперед владою не особистостей чи політичних партій, а конституції і,
відповідно до неї, – законів, неухильне дотримання яких забезпечується всіма
механізмамидержави14.
Зоглядунаокреслені тенденції розвиткуполітичної системи і становлення
демократичного українського суспільства насамперед важливо зазначити, що
вониформуютьсязапринципомпірамідальноїієрархії:змасовоюбазоювоснові,
вершиною державної влади у вищому ешелоні, що визначає форму держави і
формуправліннявУкраїні.Відповіднорозвиваютьсяпідсистеми,якімаютьвер
тикальні структури (від масової бази – до керівних установ): партії, суспільні
організації,спілкитощо.Накожномузрівнівутворюютьсяспецифічніструктури
івідносиниміжними.Пошукшляхівїхподальшоговдосконалення–однезцен
тральнихзавданьнауковогодослідження,щоконкретизуєтьсянизкоюосновних
положень. Серед них на першому місці – розвиток сучасної теорії політичної
системисуспільстванетількиїїінституційнихелементівівідносин,айнеінсти
туційних,нелишеофіційних,айприхованихелементівіфункцій;розчленування
політичноїсистемиУкраїнинавертикальніструктуриінститутів,горизонтальні
рівнівладиікомпетенції;внутрішнійподілналегальніінелегальніструктурита
функції. Йдеться також про відносини між суб’єктами влади; про визначення
ієрархіїелементівсистемиівідносиниміжнимитаосновнихпідрозділівсисте
ми.Отже,вимагаютьврахуванняівідносиниміжсуб’єктамитаоб’єктамиполіти
ки,механізмпередачівладиіполітичнихімпульсівусистемі«суб’єкт–викона
вець».
Убудьякийісторичнийперіодполітичнасистемаєконкретноюполітичною
ситуацією, порівняно тривалою в часі і стабільною. Від специфіки суспільних
відносин, рівня розвитку суспільства залежить, чи буде ця ситуація достатньо
усталеною,щовизначає здатністьсистемирозвиватися, адаптуватисядо зміну
суспільствіійогозовнішньомуоточенні.
1.. Рисіч Й. Парадигма демократії в Україні (політикоправовий аналіз). Моно
графія.–Дніпропетровськ,2001.–С.67.2. Ка утсь кий К.Социализмбездиктатуры//
Новоевремя.–1990.–№28.–C.15.3. Рисіч Й.Цит.праця.4. Falkenmark G.Power,
theoryandvalue/G.Falkenmark.–Goteborg,1982.–Р.65.5. Ми халь чен ко Н.И.Украин
скоеобщество:трансформация,модернизацияилилимитрофЕвропы?–К.:Институт
социологииНАНУ,2001.–С.57.6. Міллер Ж.Політикоадміністративнісистемикраїн
ЄС:Порівняльний аналіз. –К.: Генеза, 1997. –С. 102.7. Рус со Ж.–Ж. Трактаты.Об
общественномдоговоре,илипринципыполитическогоправа//Историяполитических
иправовыхучений:Хрестоматия;укл.Г.Демиденко.–Х.,1999.–С.34.8. Ели се ев С.М.
Социальныеиполитическиеразмежевания,институциональныепредпосылкииусло
вияконсолидациипартийныхсистемвдемократическомтранзите//Полис.–2004.–№
56. – С. 65. 9. Хантінгтон С.Ф. Двадцять років по тому: майбутнє Третьої хвилі //
Українськіваріанти.–1999.–№1–2.–С.23.10. Тамсамо.11. Lijphart A.Democracie,
Pattersofmajoritarianandconsensusin21countries.–NewHaven:London.,1984.–Р.46.
12. Ве бер М. Избранные призведения; пер. с нем.; сост., общ. ред. и послесл.Ю.Н.
Давыдова.–М.:Прогресс,1990.–С.674675.13. Elder N., Thomas A., Arter D. Thecon
sensualdemocracy?TheGovernmentandPoliticsoftheScandinaviasstates.–Oxford,1982.
–Р.5.14. Рисіч Й.Цит.праця.
751Юридичні і політичні науки
Розділ 10. Політичні науки
О.В. Косахівська. Політична система і демократія в україні: до проблеми співвідношення
|