Особистісний підхід у кримінально-правовому регулюванні

Особистісний підхід у кримінально-правовому регулюванні

Визначені особливості реалізації особистісного підходу в кримінально-правовому регулюванні та кримінальному судочинстві. Наводяться науково обгрунтовані принци­пи реалізації особистісного підходу при визначенні форми і виду винної поведінки. Висловлюється думка, що на даний час має місце недостатнє...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2010
1. Verfasser: Мартенко, О.Л.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2010
Schriftenreihe:Держава і право
Schlagworte:
Кримінальне право, кримінальний процес та криміналістика
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/34378
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Особистісний підхід у кримінально-правовому регулюванні / О.Л. Мартенко // Держава і право. — 2010. — Вип. 49. — С. 501-507. — Бібліогр.: 7 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-34378
record_format dspace
spelling irk-123456789-343782012-06-04T13:01:46Z Особистісний підхід у кримінально-правовому регулюванні Мартенко, О.Л. Кримінальне право, кримінальний процес та криміналістика Визначені особливості реалізації особистісного підходу в кримінально-правовому регулюванні та кримінальному судочинстві. Наводяться науково обгрунтовані принци­пи реалізації особистісного підходу при визначенні форми і виду винної поведінки. Висловлюється думка, що на даний час має місце недостатнє використання психологічних знань в кримінально-правовому регулюванні саме через відсутність досліджень, пред­метом яких були б психологічні принципи інститутів кримінального права, які лежать в основі правозастосовної діяльності. Определены особенности реализации личностного подхода в уголовно­правовом регулировании и уголовном судопроизводстве. Наводятся научно обоснованные принци­пы реализации личностного подхода при определении формы и вида виновной поведе­ния. Высказывается мысль, что в настоящее время имеет место недостаточное использование психологических знаний в криминально-­правовом регулировании именно из­-за отсутствия исследований, предметом которых были бы психологические принци­пы институтов криминального права, которые лежат в основе правоприменительной деятельности. The article is devoted to determination of features of realization of personality approach in the criminal-legal adjusting and criminal trial. The scientifically grounded principles of realization of personality approach are pointed at determination of form and type of guilty conducts. Selected and grounded certain types of criminals. An idea speaks out, what pres­ently the insufficient use of psychological knowledges takes a place in the criminal-­legal adjusting exactly for lack of researches, the article of which would be psychological principles of institutes of criminal right, which are underlaid legal activity. 2010 Article Особистісний підхід у кримінально-правовому регулюванні / О.Л. Мартенко // Держава і право. — 2010. — Вип. 49. — С. 501-507. — Бібліогр.: 7 назв. — укp. 1563-3349 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/34378 uk Держава і право Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Кримінальне право, кримінальний процес та криміналістика
Кримінальне право, кримінальний процес та криміналістика
spellingShingle Кримінальне право, кримінальний процес та криміналістика
Кримінальне право, кримінальний процес та криміналістика
Мартенко, О.Л.
Особистісний підхід у кримінально-правовому регулюванні
Держава і право
description Визначені особливості реалізації особистісного підходу в кримінально-правовому регулюванні та кримінальному судочинстві. Наводяться науково обгрунтовані принци­пи реалізації особистісного підходу при визначенні форми і виду винної поведінки. Висловлюється думка, що на даний час має місце недостатнє використання психологічних знань в кримінально-правовому регулюванні саме через відсутність досліджень, пред­метом яких були б психологічні принципи інститутів кримінального права, які лежать в основі правозастосовної діяльності.
format Article
author Мартенко, О.Л.
author_facet Мартенко, О.Л.
author_sort Мартенко, О.Л.
title Особистісний підхід у кримінально-правовому регулюванні
title_short Особистісний підхід у кримінально-правовому регулюванні
title_full Особистісний підхід у кримінально-правовому регулюванні
title_fullStr Особистісний підхід у кримінально-правовому регулюванні
title_full_unstemmed Особистісний підхід у кримінально-правовому регулюванні
title_sort особистісний підхід у кримінально-правовому регулюванні
publisher Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
publishDate 2010
topic_facet Кримінальне право, кримінальний процес та криміналістика
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/34378
citation_txt Особистісний підхід у кримінально-правовому регулюванні / О.Л. Мартенко // Держава і право. — 2010. — Вип. 49. — С. 501-507. — Бібліогр.: 7 назв. — укp.
series Держава і право
work_keys_str_mv AT martenkool osobistísnijpídhídukrimínalʹnopravovomuregulûvanní
first_indexed 2025-07-03T15:22:55Z
last_indexed 2025-07-03T15:22:55Z
_version_ 1836639768317788160
fulltext 501Юридичні і політичні науки О.Л. МАРТЕНКО. ОСОБИСТІСНИЙ ПІДХІД У КРИМІНАЛЬНО- ПРАВОВОМУ РЕГУЛЮВАННІ Виз на чені особ ли вості ре алізації осо бистісно го підхо ду в криміна ль но­пра во во му ре гу лю ванні та криміна ль но му су до чинстві. На во дять ся на уко во об грун то вані прин ци­ пи ре алізації осо бистісно го підхо ду при виз на ченні фор ми і ви ду вин ної по ведінки. Вис­ лов люється дум ка, що на да ний час має місце не до статнє ви ко ри с тан ня пси хо логічних знань в криміна ль но­пра во во му ре гу лю ванні са ме че рез відсутність досліджень, пред­ ме том яких бу ли б пси хо логічні прин ци пи інсти тутів криміна ль но го пра ва, які ле жать в ос нові пра во за с то сов ної діяль ності. Клю­чові­ сло­ва: осо бистість зло чин ця, зло чин на по ведінка, криміна ль но­пра во ве ре гу лю ван ня, осо бистісний підхід, ви на, відповідальність. Оп ре де ле ны осо бен но с ти ре а ли за ции лич но ст но го под хо да в уго лов но­пра во вом ре гу ли ро ва нии и уго лов ном су до про из вод ст ве. На во дят ся на уч но обос но ван ные прин ци­ пы ре а ли за ции лич но ст но го под хо да при оп ре де ле нии фор мы и ви да ви нов ной по ве де­ ния. Вы ска зы ва ет ся мысль, что в на сто я щее вре мя име ет ме с то не до ста точ ное ис поль зо ва ние пси хо ло ги че с ких зна ний в кри ми наль но­пра во вом ре гу ли ро ва нии имен но из­за от сут ст вия ис сле до ва ний, пред ме том ко то рых бы ли бы пси хо ло ги че с кие прин ци­ пы ин сти ту тов кри ми наль но го пра ва, ко то рые ле жат в ос но ве пра во при ме ни тель ной де я тель но с ти. Клю­че­вые­сло­ва: лич ность пре ступ ни ка, пре ступ ное по ве де ние, уго лов но­пра во вое ре гу ли ро ва ние, лич но ст ный под ход, ви на, от вет ст вен ность. The article is devoted to determination of features of realization of personality approach in the criminal­legal adjusting and criminal trial. The scientifically grounded principles of realization of personality approach are pointed at determination of form and type of guilty conducts. Selected and grounded certain types of criminals. An idea speaks out, what pres­ ently the insufficient use of psychological knowledges takes a place in the criminal­legal adjusting exactly for lack of researches, the article of which would be psychological principles of institutes of criminal right, which are underlaid legal activity. Key­words: criminal, criminal behaviour, criminal­legal adjusting, personality approach, guilt, responsibility. Один­із­по­сту­латів­юри­дич­ної­пси­хо­логії­по­ля­гає­в­то­му,­що­трак­ту­ван­ня­зло­ чин­ної­ по­ведінки­ як­ довільної­ (усвідо­мле­но­ ке­ро­ва­ної)­ за­без­пе­чує­ мож­ли­вості­ без­по­се­ред­нь­о­го­ за­сто­су­ван­ня­ осо­бистісно­го­ підхо­ду­ у­ су­часній­ кон­цепції­ криміна­ль­но­пра­во­во­го­ ре­гу­лю­ван­ня.­ Це­ тим­ більше­ важ­ли­во,­ що­ «від­ са­мо­го­ суспільства,­від­дер­жа­ви­за­ле­жить,­чи­вва­жається­пев­на­дія­зло­чин­ною­в­кон­крет­ ний­проміжок­ча­су.­Лю­ди­на­не­на­ро­д­жується­«під­пев­не­за­ко­но­дав­ст­во».­Вод­но­ час­ кож­на­ осуд­на­ осо­ба­ як­ носій­ свідо­мості­ та­ волі­ в­ змозі­ виріши­ти­ ди­ле­му:­ вчи­ни­ти­ чи­ні­ те,­що­ криміна­ль­ним­ за­ко­ном­ за­бо­ро­не­но.­ Здатність­ до­ вибірко­ вості­по­ведінки­є­за­са­дою­криміна­ль­ної­та­іншої­відповідаль­ності.­Як­спра­вед­ли­ во­ ствер­д­жує­ С.А.­ Та­ра­рухін:­ «…­ кож­ний­ зло­чин­ –­ склад­ний­ акт­ людсь­кої­ по­ведінки,­ за­леж­ний­ від­ прий­нят­тя­ рішен­ня­ вчи­ню­ва­ти­ ту­ чи­ іншу­ дію­ або­ ж­ відмо­ви­ти­ся­ від­ цьо­го.­ Здатність­ лю­ди­ни­ до­ вибірко­вості­ по­ведінки­ не­ є­ її­ біологічною­ сутністю,­ це­ сфе­ра­ свідо­мості­ осо­би,­ її­ мо­раль­них­ та­ пра­во­вих­ за­сад»1.­ Та­ка­ здатність­ (як­ i­ кож­на­ інша)­ мо­же­ варіюва­ти­ в­ до­сить­ ши­ро­ких­ ме­жах.­ В­ од­них­ ви­пад­ках­ зву­жен­ня­ її­ зу­мов­ле­не­ не­роз­ви­неністю­ (не­сфор­мо­ 501Юридичні і політичні науки ©­МАР ТЕН КО Олек сандр Ле онідо вич – кан­ди­дат­юри­дич­них на­ук,­до­цент­Київсько­ го­національ­но­го­універ­си­те­ту­внутрішніх­справ 502 Держава і право • Випуск 49 ванiстю)­соціаль­них­яко­с­тей­осо­би­с­тості,­в­інших­–­їх­де­фор­мацією­та­фор­му­ван­ ням­ ан­ти­суспiльної­ спря­мо­ва­ності,­ при­чо­му­ в­ гра­нич­них­про­явах­ во­на­на­бу­ває­ фор­ми­го­тов­ності­діяти­зло­чин­но. Не­обхідність­осо­бистісно­го­підхо­ду­без­сумнівна­для­юристів,­але­криміна­ль­ ний­за­кон­орієнто­ва­ний­на­«се­ред­ню­лю­ди­ну»,­якої­на­справді­не­існує.­Як­за­зна­ ча­ють­ок­ремі­на­уковці­(Л.Є.­Вла­ди­ми­ров,­В.В.­Ро­ма­нов,­Е.В.­Ро­ма­но­ва),­зло­чи­ни­ вчи­ню­ють­ся­ осо­ба­ми:­ а)­ че­рез­ злу­ во­лю,­ б)­ че­рез­ ома­ну­ ро­зу­му,­ в)­ під­ гнітом­ тяж­ких­життєвих­об­ста­вин,­г)­че­рез­психічну­не­до­статність2.­З­поміж­за­зна­че­них­ ка­те­горій­осіб­ли­ше­пер­ша­є­справді­зло­чин­ця­ми:­це­лю­ди­зі­злим,­кам’яним­сер­ цем,­яке­не­знає­жа­лості.­Дру­га­ка­те­горія­–­осо­би,­які­ма­ють­не­пра­виль­ний­по­гляд­ на­людські­відно­си­ни­ і­вва­жа­ють,­що­за­до­во­лен­ня­при­ст­ра­с­тей­ і­ є­справжнь­ою­ ме­тою­існу­ван­ня.­Тре­тя­–­ті,­що­бо­ро­ли­ся­з­тяж­ки­ми­об­ста­ви­на­ми­жит­тя,­але­не­ ви­т­ри­ма­ли­ цієї­ нерівної­ бо­роть­би;­ і­ на­решті,­ чет­верті­ –­ осо­би­ зі­ змен­ше­ною­ осудністю,­яким­психічна­не­до­статність­не­доз­во­ляє­про­ти­сто­я­ти­зло­чин­ним­спо­ ну­кан­ням.­З­ог­ля­ду­на­та­ку­не­впев­неність­на­уко­вих­по­зицій­слід­за­ува­жи­ти,­що­ ком­плексні­ пси­хо­логічні­ досліджен­ня­ з­ цієї­ про­бле­ма­ти­ки­ про­во­дять­ся­ до­волі­ повільно,­а­уза­галь­нені­вис­нов­ки­фор­му­лю­ють­ся,­здебільшо­го,­на­підставі­адап­ то­ва­но­го­ви­ко­ри­с­тан­ня­за­галь­них­пси­хо­логічних­знань.­Це­у­ко­т­рий­раз­підкрес­ лює­ак­ту­аль­ну­не­обхідність­роз­роб­ки­на­уко­во­го­кон­цеп­ту­аль­но­го­підхо­ду­з­да­ної­ те­ма­ти­ки.­ Ре­алізація­ осо­бистісно­го­ підхо­ду­ зу­мов­люється­ не­обхідністю­ виз­на­чен­ня­ у­ криміна­ль­но­му­ су­до­чинстві:­ ком­плек­су­ істот­них­ оз­нак­ суб’єкта­ криміна­ль­ної­ відповідаль­ності,­ як­ здат­но­го­ до­ ке­ро­ва­ної­ по­ведінки­ у­ відповідних­ си­ту­аціях;­ істот­них­ оз­нак­ осо­би­с­тості­ й­ по­ведінки­ для­ ди­фе­ренціації­ та­ індивіду­алізації­ відповідаль­ності­і­по­ка­ран­ня;­меж­і­форм­ви­ко­ри­с­тан­ня­пси­хо­логічних­знань­при­ роз­гляді­кон­крет­ної­осо­би­чи­фактів­про­ти­прав­ної­(зло­чин­ної)­по­ведінки. Довільність­ (усвідо­мле­на­ ке­ро­ваність)­ по­ведінки­ в­ криміна­ль­но­ зна­чу­щих­ си­ту­аціях­ в­ криміна­ль­но­му­ праві­ виз­на­чається­ че­рез­ пра­вові­ по­нят­тя­ ви­ни­ й­ відповідаль­ності.­Са­ме­вин­на­по­ведінка­є­за­галь­ною­пе­ре­ду­мо­вою­криміна­ль­ної­ відповідаль­ності­ й­ криміна­ль­но­пра­во­вої­ дієздат­ності­ (осуд­ності).­ Вив­чен­ня­ су­до­вої­ прак­ти­ки­ та­ співстав­лен­ня­ її­ з­ дис­по­зиціями­ ст.ст.­ 23­25­ КК­ Ук­раїни­ засвідчує­ існу­ван­ня­ чо­ти­рь­ох­ типізо­ва­них­ варіантів­ оцінки­ вин­ної­ по­ведінки:­ пе­ред­ба­чав­ суспільно­ не­без­печні­ наслідки­ і­ ба­жав­ їх­ на­стан­ня­ (пря­мий­ уми­ сел);­пе­ред­ба­чав­суспільно­не­без­печні­наслідки­і­хо­ча­не­ба­жав,­але­свідо­мо­при­ пу­с­кав­їх­на­стан­ня­(не­пря­мий­уми­сел);­пе­ред­ба­чав­мож­ливість­на­стан­ня­суспільно­ не­без­печ­них­ наслідків,­ але­ лег­ко­важ­но­ роз­ра­хо­ву­вав­ на­ їх­ відвер­нен­ня­ (не­о­бе­ режність­у­формі­зло­чин­ної­са­мо­впев­не­ності);­не­пе­ред­ба­чав­мож­ли­вості­на­стан­ ня­суспільно­не­без­печ­них­наслідків,­хо­ча­по­ви­нен­був­і­міг­їх­пе­ред­ба­чи­ти­(не­о­ бе­режність­у­формі­зло­чин­ної­нед­ба­лості). За­зна­чені­схе­ми­є­до­сить­про­сти­ми,­що­доз­во­ляє­ор­га­нам­до­су­до­во­го­розсліду­ ван­ня­ і­ су­ду­ вирішу­ва­ти­ пи­тан­ня­ про­ на­явність­ чи­ відсутність­ ви­ни­ суб’єкта­ у­ кон­кретній­кримінальній­си­ту­ації,­спи­ра­ю­чись­на­вста­нов­лені­оз­на­ки­події­та­дій­ її­ учас­ників.­ Здатність­ суб’єкта­ до­ усвідо­мле­ної­ во­льо­вої­ по­ведінки­ (фак­тич­на­ на­явність­та­кої­по­ведінки)­при­цьо­му­ото­тож­нюється­з­на­явністю­осуд­ності.­На­ цьо­му­рівні­по­тре­ба­у­ви­ко­ри­с­танні­пси­хо­логічних­знань­при­за­сто­су­ванні­норм­ пра­ва­не­ви­ни­кає:­центр­до­ка­зу­ван­ня­пе­ре­но­сить­ся­на­по­шук­об’єктив­них­підстав­ для­криміна­ль­ної­відповідаль­ності­(об’єкта­й­об’єктив­ної­сто­ро­ни),­якою­є­вчи­ нен­ня­осо­бою­суспільно­го­не­без­печ­но­го­діян­ня.­Між­тим,­уза­галь­нен­ня­су­до­вої­ 502 Держава і право • Випуск 49 503Юридичні і політичні науки прак­ти­ки­свідчить­про­на­явність­низ­ки­про­блем­них­си­ту­ацій,­які­не­мо­жуть­бу­ти­ вирішені­ли­ше­на­рівні­за­сто­су­ван­ня­пра­во­вих­знань,­оскільки­по­тре­бу­ють­роз­ гля­ду­пси­хо­логічної­мо­делі­вин­ної­по­ведінки. Пер­ша­ з­них­по­ля­гає­у­не­обхідності­ виз­на­чен­ня­місця­ви­ни­ та­ відповідаль­ ності­в­су­куп­ності­об­ста­вин,­що­зу­мов­лю­ють­на­явність­скла­ду­зло­чи­ну.­У­ч.­1­ст.­ 62­Кон­сти­туції­Ук­раїни­ ствер­д­жується:­ «Осо­ба­ вва­жається­ не­ви­ну­ва­тою­у­ вчи­ ненні­зло­чи­ну­і­не­мо­же­бу­ти­підда­на­криміна­ль­но­му­по­ка­ран­ню,­до­ки­її­ви­ну­не­ бу­де­до­ве­де­но­в­за­кон­но­му­по­ряд­ку­і­вста­нов­ле­но­об­ви­ну­валь­ним­ви­ро­ком­су­ду».­ Оче­вид­но,­що­йдеть­ся­про­не­обхідність­виз­на­чен­ня­«ви­ну­ва­тості»­(як­су­куп­ності­ об’єктив­ної­та­суб’єктив­ної­сто­ро­ни­скла­ду­зло­чи­ну)­чи­«не­ви­ну­ва­тості»­осо­би,­ про­ до­ве­ден­ня­ її­ ви­ни­ (тоб­то­ суб’єктив­ної­ сто­ро­ни­ ви­ну­ва­тості)­ при­ су­до­во­му­ роз­гляді­криміна­ль­ної­спра­ви.­Ба­жа­ю­чи­вра­ху­ва­ти­по­ло­жен­ня­Кон­сти­туції,­за­ко­ но­да­вець­вво­дить­по­нят­тя­ви­ни:­це­–­«психічне­став­лен­ня­осо­би­до­вчи­ню­ва­ної­ дії­чи­бездіяль­ності­та­її­наслідків».­Але­по­нят­тя­ви­ну­ва­тості­при­цьо­му­відсутнє.­ То­му­в­на­уко­во­прак­тич­но­му­ко­мен­тарі­до­КК­Ук­раїни­П.С.­Ма­ти­шевсь­кий­зму­ ше­ний­ був­ по­яс­ню­ва­ти,­ що­ «це­ по­ло­жен­ня­ не­ мо­же­ бу­ти­ вит­лу­ма­че­не­ в­ то­му­ ро­зумінні,­ що­ ви­на­ є­ за­галь­ною­ підста­вою­ криміна­ль­ної­ відповідаль­ності.­ Суб’єкт­ і­ суб’єктив­на­ сто­ро­на­ ста­нов­лять­ суб’єктив­ну­ підста­ву­ криміна­ль­ної­ відповідаль­ності,­а­об’єкт­і­об’єктив­на­сто­ро­на­–­об’єктив­ну­підста­ву,­і­тим­са­мим­ ство­рю­ють­єди­ну­підста­ву­криміна­ль­ної­відповідаль­ності,­а­не­ви­на,­навіть­як­що­ її­ро­зуміти­в­ши­ро­ко­му­плані»3. При­цьо­му­са­ме­по­нят­тя­«відповідальність»­у­чин­но­му­КК­Ук­раїни­відсутнє:­ згідно­ч.­3­ст.­65­суд­при­зна­чає­по­ка­ран­ня,­«вра­хо­ву­ю­чи­ступінь­тяж­кості­вчи­не­ но­го­зло­чи­ну,­осо­бу­вин­но­го­та­об­ста­ви­ни,­що­пом’як­шу­ють­і­об­тя­жу­ють­по­ка­ ран­ня».­Але­як­що­«ступінь­тяж­кості­вчи­не­но­го­зло­чи­ну»­–­індивіду­аль­ний­по­каз­ ник­ рівня­ суспільної­ не­без­пе­ки­ вчи­не­но­го­ осо­бою­ ок­ре­мо­го­ зло­чи­ну,­ то­ він­ пе­ред­ба­чає­вста­нов­лен­ня­фор­ми­ви­ни­(умис­лу­чи­не­о­бе­реж­ності),­мо­ти­ву,­спо­со­ бу­і­об­ста­нов­ки­вчи­нен­ня­зло­чи­ну,­тяж­кості­наслідків,­сту­пе­ня­участі­кож­но­го­із­ учас­ників­гру­пи­то­що,­от­же­–­виз­на­чен­ням­міри­відповідаль­ності­кож­ної­осо­би­за­ вчи­не­не­діян­ня. Не­обхідність­ збе­ре­жен­ня­ по­нят­тя­ «відповідальність»­ про­сте­жується­ і­ при­ тек­с­ту­аль­но­му­аналізі­ст.ст.­66,­67­та­ст.­69­КК­Ук­раїни:­за­на­яв­ності­інших­рівних­ умов­суд­за­на­яв­ності­декількох­об­ста­вин,­що­пом’як­шу­ють­відповідальність­має­ пра­во­«при­зна­чи­ти­інше­по­ка­ран­ня,­ниж­че­від­най­ниж­чої­межі...­або­пе­рей­ти­до­ іншо­го,­ більш­ м’яко­го­ ви­ду­ ос­нов­но­го­ по­ка­ран­ня,­ не­ за­зна­че­но­го­ в­ санкції...».­ Та­ки­ми­об­ста­ви­на­ми­мо­же­бу­ти­з’яв­лен­ня­із­зізнан­ням,­щи­ре­ка­ят­тя­або­ак­тив­не­ спри­ян­ня­роз­крит­тю­зло­чи­ну.­Во­ни­впли­ва­ють­на­по­ка­ран­ня,­оскільки­змен­шу­ ють­не­ступінь­ви­ни­і­не­тяжкість­наслідків,­а­са­ме­ступінь­відповідаль­ності­як­ пев­ної­мо­раль­ної­оцінки­осо­би­с­тості. Іншим­ар­гу­мен­том­на­ко­ристь­існу­ван­ня­по­нят­тя­«відповідальність»­є­ди­фе­ ренціація­пря­мо­го­й­не­пря­мо­го­умис­лу,­ос­нов­на­відмінність­між­яки­ми­по­ля­гає­у­ во­льо­во­му­мо­менті.­При­не­пря­мо­му­умислі­осо­ба­ба­жає­вчи­ни­ти­кон­крет­не­діян­ ня­і­усвідо­млює­йо­го­фак­тич­ну­сто­ро­ну,­але­«ви­яв­ляє­бай­дужість»­до­мож­ли­вих­ соціаль­но­не­без­печ­них­наслідків.­З­по­зицій­пси­хо­логії,­бай­дужість­–­не­відсутність­ оціноч­но­го­ став­лен­ня,­ а­ йо­го­ ігно­ру­ван­ня­ (витіснен­ня)­ за­ ра­ху­нок­ ак­тивізації­ за­хис­них­ме­ханізмів.­Інши­ми­сло­ва­ми,­суб’єкт­усвідо­млює­мож­ливість­на­стан­ня­ суспільно­ не­без­печ­них­ наслідків,­ хо­ча­ й­ не­ ста­вить­ся­ до­ цьо­го­ з­ до­стат­нь­ою­ відповідальністю. У­пси­хо­логії­відповідальність­роз­гля­дається­як­еле­мент­осо­би­с­тості,­пов’яза­ 503Юридичні і політичні науки 504 Держава і право • Випуск 49 ний­ з­усвідо­мле­ним­про­це­сом­внутрішньо­го­кон­тро­лю­ і­ ре­аль­ною­відповідаль­ ною­ по­ведінкою4.­ Для­ пра­во­за­с­то­су­ван­ня­ та­ке­ виз­на­чен­ня­ є­ над­лиш­ко­вим,­ оскільки­криміна­ль­на­відповідальність­–­це­пе­ред­ба­че­ний­за­ко­ном­дер­жав­но­при­ му­со­вий­ вплив­ сто­сов­но­ осо­би,­ яка­ вчи­ни­ла­ зло­чин.­ Та­ким­ чи­ном,­ по­нят­тю­ «відповідальність»­на­дається­інший­зміст­у­порівнянні­з­пси­хо­логією,­співпа­да­ ють­ли­ше­по­нят­тя­ (терміни).­ І­хо­ча­ок­ремі­ав­то­ри­юри­с­ти­при­висвітленні­про­ бле­ми­ криміна­ль­ної­ відповідаль­ності­ зга­ду­ють­ про­ ро­бо­ти­ з­ пси­хо­логії­ відповідаль­ності,­ мож­на­ зро­би­ти­ од­но­знач­ний­ вис­но­вок­ про­ те,­ що­ відповідальність­ у­ криміна­ль­но­пра­во­во­му­ зна­ченні­ ви­ра­жає­ ли­ше­ логіко­юри­ дич­не­співвідно­шен­ня­за­подіяної­шко­ди­і­санкції­за­неї. От­же,­ без­сумнівно,­ ди­фе­ренційо­ва­не­ ви­ко­ри­с­тан­ня­ пси­хо­логічних­ знань­ у­ кон­тексті­по­нять­ви­ни­і­відповідаль­ності­не­обхідне,­хо­ча­їхня­роль­тут­не­є­од­но­ знач­ною.­Так,­фа­хові­пси­хо­логічні­ знан­ня­слід­ за­сто­со­ву­ва­ти,­ко­ли­йдеть­ся­про­ про­блемні­ си­ту­ації,­ пов’язані­ з­ ме­жа­ми­ вин­ної­ відповідаль­ності­ (на­при­клад,­ щи­ре­ ка­ят­тя,­ силь­не­ ду­шев­не­ хви­лю­ван­ня,­ об­ме­же­на­ осудність,­ особ­ли­ва­жор­ стокість­й­ін.),­відме­жу­ван­ням­умис­лу­від­не­о­бе­реж­ності,­а­не­о­бе­реж­ної­про­ви­ни­ від­ви­пад­ку.­Тут­не­обійти­ся­без­про­фесійно­го­ви­ко­ри­с­тан­ня­пси­хо­логічних­знань­ для­фор­му­лю­ван­ня­і­роз’яс­нен­ня­відповідних­ха­рак­те­ри­с­тик­(оз­нак).­Але­ска­за­не­ не­слід­по­ши­ри­ти­на­фор­му­лю­ван­ня­са­мих­дефініцій­ви­ни­і­відповідаль­ності,­що­ ма­ють­ви­со­кий­ступінь­аб­ст­ракції­й­у­той­же­час­прості­за­схе­мою:­по­тре­би­пра­ во­за­с­то­сов­чої­прак­ти­ки­цілком­за­до­воль­ня­ють­ся­кон­ст­рукцією,­що­ви­ко­ри­с­то­вує­ ли­ше­де­які­еле­мен­тарні­по­ло­жен­ня­пси­хо­логії. При­ви­ко­ри­с­танні­в­криміна­ль­но­му­праві­по­нят­тя­«ви­на»­юри­с­та­ми­нерідко­ вка­зується­на­йо­го­«пси­хо­логізм»,­от­же,­на­не­обхідність­йо­го­відповідності­по­ло­ жен­ням­пси­хо­логії­(хо­ча­во­но­є­скоріше­мо­раль­но­етич­ним).­При­цьо­му,­як­пра­ ви­ло,­по­си­ла­ють­ся­на­виз­на­чен­ня­вчин­ку­як­«ціле­с­пря­мо­ва­но­го­во­льо­во­го­ак­ту».­ Але­при­пе­ре­ході­до­опи­су­по­нят­тя­ви­ни­в­криміна­ль­но­му­праві­це­ро­бить­ся­вже­ без­ звер­тан­ня­ до­ пси­хо­логічних­ дефініцій,­ а­ шля­хом­ логічно­го­ кон­ст­ру­ю­ван­ня­ виключ­но­юри­дич­них­по­нять. Не­хту­ван­ня­ пси­хо­логічни­ми­ знан­ня­ми­ при­зве­ло­ до­ то­го,­ що­ у­ ст.­ 23­ КК­ Ук­раїни­тра­диційно­(як­і­в­відповідних­стат­тях­по­пе­редніх­Криміна­ль­них­ко­дексів­ та­ на­уко­вих­ публікаціях­ із­ криміна­ль­но­го­ пра­ва)­ ствер­д­жується,­ що­ ви­на­ є­ «психічним­став­лен­ням­осо­би­до­вчи­ню­ва­ної­дії­чи­бездіяль­ності­та­її­наслідків»,­ хо­ча­на­зва­ти­та­ке­виз­на­чен­ня­на­уко­во­пси­хо­логічним­не­мож­на.­Цей­термін­взя­ тий­ із­ за­старілих­ робіт­ по­ пси­хо­логії­ і­ в­ її­ су­час­но­му­ по­нятійно­му­ апа­раті­ відсутній;­юри­с­та­ми­ж­він­звич­но­ви­ко­ри­с­то­вується­на­інтуїтив­но­му­(по­бу­то­во­ му)­рівні.­Ви­ну­скла­дає­свідо­ме­і­во­льо­ве­став­лен­ня­осо­би­не­до­всіх­об­ста­вин,­ що­ха­рак­те­ри­зу­ють­діян­ня,­а­ли­ше­до­тих,­що­є­оз­на­ка­ми­скла­ду­да­но­го­зло­чи­ну­ і­ха­рак­те­ри­зу­ють­йо­го­об’єкт­і­об’єктив­ну­сто­ро­ну,­а­іноді­й­суб’єкт. При­цьо­му­слід­вра­хо­ву­ва­ти,­що­відсутність­(на­явність)­суб’єкта­в­криміна­ль­ но­пра­во­во­му­сенсі­не­то­тож­не­з­відсутністю­(на­явністю)­суб’єкта­в­сенсі­пси­хо­ логічно­му.­Це­ відно­сить­ся,­ зо­к­ре­ма,­ до­ криміна­ль­но­пра­во­вих­ по­нять­ умис­лу­ і­ не­о­бе­реж­ності,­що­не­ма­ють­го­то­вих­пси­хо­логічних­ана­логів­і­їхня­пси­хо­логічна­ ха­рак­те­ри­с­ти­ка­ ста­но­вить­ со­бою­ до­сить­ склад­ну­ кон­ст­рукцію.­ У­ свою­ чер­гу,­ по­нят­тя­ пси­хо­логічної­ го­тов­ності­ до­ вчи­нен­ня­ суспільно­не­без­печ­них­ дій­ (зло­ чинів)­шир­ше­за­змістом­і­в­часі­ви­ни­кає­раніше,­ніж­уми­сел;­влас­не­ка­жу­чи,­во­на­ є­не­обхідною­умо­вою­ви­ник­нен­ня­умис­лу.­Ви­ко­ри­с­то­ву­ю­чи­при­цьо­му­такі­ба­зові­ по­нят­тя,­як­усвідо­мле­на,­довільна­й­ціле­с­пря­мо­ва­на­по­ведінка,­ми­мог­ли­б­виз­на­ 504 Держава і право • Випуск 49 505Юридичні і політичні науки чи­ти­за­гальні­межі­вин­ної­відповідаль­ності,­але­не­відме­жу­ва­ти­на­вмис­не­діян­ня­ від­не­о­бе­реж­но­го.­Тим­більше,­не­мож­на­ото­тож­ню­ва­ти­по­нят­тя­умис­лу­з­про­ява­ ми­волі.­Відповідно,­в­пси­хо­логічно­му­кон­тексті­вчи­нен­ня­зло­чи­ну­з­не­о­бе­реж­ ності­відбу­вається­при­відсут­ності­ан­ти­суспільної­спря­мо­ва­ності­і­спри­чи­няється­ склад­ною­взаємодією­не­спри­ят­ли­во­го­ (або­ суб’єктив­но­ так­ трак­то­ва­но­го)­ збігу­ зовнішніх­об­ста­вин­та­пев­но­го­ком­плек­су­вла­с­ти­во­с­тей­осо­би­с­тості. Сло­во­спо­лу­чен­ня­«психічне­став­лен­ня»­з­пси­хо­логічної­точ­ки­зо­ру­є­над­лиш­ ко­вим.­Став­лен­ня­(відно­шен­ня)­завжди­є­про­явом­психічної­ак­тив­ності­осо­би­с­ тості;­во­но­мо­же­бу­ти­повністю­усвідо­мле­ним­(раціоналізо­ва­ним,­ інте­лек­ту­аль­ ним)­або­ж­не­усвідо­млю­ва­ним­(емоційним,­по­чуттєвим),­але­в­будь­яко­му­ви­пад­ ку­осо­бистісно­ за­барв­ле­ним.­Як­ за­зна­чав­Г.С.­Ко­с­тюк,­ «по­ло­жен­ня­про­ єдність­ психіки­і­по­ведінки,­свідо­мості­й­діяль­ності­осо­би­с­тості­...­відкри­ло­шлях­справді­ об’єктив­но­го­пізнан­ня­психіки,­свідо­мості,­без­якої­не­мож­на­зро­зуміти­дій­осо­ би­с­тості.­ Свідомість­ на­ле­жить­ їй,­ є­ суб’єктив­ною,­ внутрішньою­ вла­с­тивістю­ і­ вод­но­час­ це­ зв’язок­ з­ об’єктив­ним­ зовнішнім­ світом...»5.­Це­ по­ло­жен­ня­ цілком­ роз­пов­сю­д­жується­ і­ на­ не­усвідо­млені­ ас­пек­ти­ по­ведінки:­ «єдність­ зовнішніх­ і­ внутрішніх­умов­у­по­ведінці­осо­би­с­тості­ви­раз­но­ви­с­ту­пи­ла­в­досліджен­нях­про­ це­су­ут­во­рен­ня­її­ус­та­но­вок. І­спра­ва­тут­не­тільки­в­то­му,­що­сам­термін­«психічне­став­лен­ня»­ма­ло­інфор­ ма­тив­ний,­оскільки­став­лен­ня­осо­би­до­чо­гось­(до­ко­гось)­не­мо­же­бу­ти­ніяким­ іншим,­ аніж­ «психічним»,­ а­ точніше­ –­ соціаль­но­пси­хо­логічним­ фе­но­ме­ном.­ На­ба­га­то­більш­зна­чи­мо­те,­що­за­ко­но­да­вець­при­виз­на­ченні­ви­ни­орієнтується­на­ логіко­юри­дичні­по­бу­до­ви,­для­яких­не­потрібне­пси­хо­логічне­трак­ту­ван­ня.­Тут­ про­явив­ся,­ як­ і­ в­ряді­ інших­ви­падків,­не­по­вний­ збіг­ сфе­ри­ інте­ресів:­ з­ од­но­го­ бо­ку,­ за­ко­но­дав­чо­го­ ре­гу­лю­ван­ня­ і­ пра­во­за­с­то­су­ван­ня,­ з­ іншо­го­ –­ пси­хо­логії.­ Відповідно­ви­яв­ляється­і­розбіжність­рівня­аб­ст­ракції,­об­ся­гу­і­гли­би­ни­про­ник­ нен­ня­в­ті­чи­інші­яви­ща­і­де­талізації­їхньо­го­опи­су. По­нят­тя­ «ви­на»­ є­ пе­ре­ду­мо­вою­ і­ не­обхідною­ скла­до­вою­ тріади:­ ви­на­ –­ відповідальність­ –­ по­ка­ран­ня.­ В­ об’єктив­но­му­ сенсі­ на­явність­ ви­ни­ зу­мов­лює­ відповідальність­ за­ неї­ осо­би­ і­ са­ме­ то­му­ обу­мов­лює­ пев­не­ по­ка­ран­ня;­ в­ суб’єктив­но­му­–­усвідо­млен­ня­відповідаль­ності­за­свою­по­ведінку,­а­точніше­–­за­ по­ру­шен­ня­пев­них­норм,­що­спри­чи­няє­ви­ник­нен­ня­по­чут­тя­про­ви­ни.­І­на­впа­ки,­ виз­нан­ня­ по­ка­ран­ня­ не­спра­вед­ли­вим­ ніве­лює­ по­нят­тя­ відповідаль­ності­ і­ на­дає­ мож­ливість­за­пе­ре­чу­ва­ти­влас­ну­ви­ну.­Дум­ка­про­мож­ли­ве­по­ка­ран­ня­більше­хви­ лює­пра­во­по­руш­ни­ка,­ ніж­ аб­ст­рактні­ уяв­лен­ня­про­ відповідальність.­Підтвер­д­ жен­ням­цьо­му­є­існу­ван­ня­ме­ханізмів­пси­хо­логічно­го­за­хи­с­ту. Різним­ка­те­горіям­і­різним­ви­дам­зло­чин­ної­по­ведінки­відповіда­ють­свої­спе­ цифічні­спо­со­би­обґрун­ту­ван­ня­й­ви­прав­дан­ня­ви­б­ра­них­варіантів­по­ведінки,­що­ виз­на­чається­ особ­ли­во­с­тя­ми­ зло­чин­ної­ спеціалізації.­ При­чо­му­ вив­чен­ня­ на­ми­ ма­теріалів­криміна­ль­них­справ­та­про­ве­дені­пси­хо­логічні­досліджен­ня­свідчать,­ що­ви­прав­дан­ня­влас­них­дій­має­ста­лий­ха­рак­тер,­варіюють­ню­ан­си,­але­ха­рак­тер­ і­сутність­по­зиції­не­зміню­ють­ся. Це­мож­на­по­яс­ни­ти,­пе­ре­дусім,­впли­вом­ан­ти­суспільної­спря­мо­ва­ності­осо­би­ на­ ха­рак­тер­ соціаль­ної­ пер­цепції.­ Цим­ зу­мов­люється­ вибірковість­ сприй­нят­тя,­ відбо­ру­з­соціаль­ної­дійсності­ли­ше­тих­фактів,­що­відповіда­ють­на­яв­ним­ус­та­ нов­кам­і­своєрідна­«не­прий­нятність»­всьо­го,­що­їм­су­пе­ре­чить.­Справжні­мо­ти­ви­ по­ведінки­при­цьо­му­транс­фор­му­ють­ся,­ви­дозміню­ють­ся,­ма­с­ку­ють­ся,­оформ­ля­ ють­ся­в­прий­нят­но­му­для­зло­чин­ця­ви­гляді.­От­же,­за­хисні­ме­ханізми­без­по­се­ред­ 505Юридичні і політичні науки 506 Держава і право • Випуск 49 ньо­ зу­мов­лю­ють­ся­ ціннісною­ си­с­те­мою­ осо­би­с­тості­ зло­чин­ця.­ Пси­хо­логічний­ за­хист­по­ля­гає­в­ре­ор­ганізації­усвідо­млю­ва­них­і­не­усвідо­млю­ва­них­ком­по­нентів­ і­в­пе­ре­ст­рук­ту­ру­ванні­їх­ієрархії.­Важ­ли­во,­що­при­цьо­му­по­ка­ран­ня­у­більшості­ ви­падків­прий­мається­як­не­за­слу­же­не,­не­спра­вед­ли­ве­чи­надмірне,­як­ре­зуль­тат­ упе­ре­д­же­но­го­став­лен­ня­до­своєї­пер­со­ни,­то­му­й­не­мо­же­слу­гу­ва­ти­до­статнім­ сти­му­лом­для­кри­тич­но­го­пе­ре­гля­ду­внутрішньої­по­зиції. Йдеть­ся­ не­ про­ що­ інше,­ як­ про­ відсутність­ оцінки­ влас­ної­ по­ведінки­ як­ не­при­пу­с­ти­мої.­Більшість­зло­чинців­у­прин­ципі­виз­на­ють­не­обхідність­існу­ван­ня­ пра­во­вих­і­мо­раль­них­норм,­але­щоб­уник­ну­ти­ви­ни­ка­ю­чо­го­при­цьо­му­когнітив­ но­го­ди­со­нан­су,­раціоналізу­ють­свою­по­ведінку.­Здебільшо­го­та­ка­раціоналізація­ на­бу­ває­фор­ми­ней­т­ралізації:­при­чи­ни­зло­чин­ної­по­ведінки­вба­ча­ють­ся­в­особ­ли­ во­с­тях­ суспільно­го­ ус­т­рою,­ най­б­лиж­чо­го­ ото­чен­ня,­ ви­на­ пе­ре­кла­дається­ на­ працівників­пра­во­охо­рон­них­ор­ганів,­по­терпілих­то­що. Дру­га­про­блем­на­си­ту­ація­по­ля­гає­у­то­му,­що­при­виз­на­ченні­фор­ми­вин­ної­ по­ведінки­та­ її­оцінці­провідне­ зна­чен­ня­по­вин­не­на­ле­жа­ти­як­сту­пе­ню­усвідо­ млен­ня­ змісту,­ так­ і­ вста­нов­лен­ню­мо­ти­ву.­При­ цьо­му­мож­на­ пе­ред­ба­чи­ти,­що­ по­ведінка­осіб­із­зни­же­ним­рівнем­са­мо­ре­гу­ляції­бу­де­більшою­мірою­зу­мов­лю­ ва­ти­ся­мо­ти­вацією­си­ту­а­тив­ною:­во­ни­праг­нуть­до­мак­си­маль­но­го­ви­ко­ри­с­тан­ня­ ситу­а­тив­них­мож­ли­во­с­тей­для­за­до­во­лен­ня­своїх­по­треб,­при­чо­му­са­ма­по­собі­ «до­ступність­ об­ста­нов­ки»­ мо­же­ про­во­ку­ва­ти­ у­ них­ ак­ту­алізацію­ відповідної­ моти­вації. Ба­жан­ня­ на­стан­ня­ зло­чин­но­го­ ре­зуль­та­ту­ або­ свідо­ме­ йо­го­ при­пу­щен­ня­ в­ те­орії­криміна­ль­но­го­пра­ва­ зви­чай­но­роз­гля­дається­як­ інте­лек­ту­аль­но­во­льо­вий­ ком­по­нент­умис­ної­ви­ни.­Між­тим,­су­часні­пси­хо­логічні­уяв­лен­ня­про­струк­ту­ру­ психічно­го­пе­ред­ба­ча­ють­ єдність­ трьох­ ком­по­нентів:­ інте­лек­ту­аль­но­го,­ емоцій­ но­­го­та­во­льо­во­го6.­Виз­на­ють­на­явність­емоційно­го­ком­по­нен­ту­в­струк­турі­зло­ чин­ної­по­ведінки­й­юри­с­ти,­хо­ча­й­пи­шуть­про­це­не­пря­мо,­а­опо­се­ред­ко­ва­но:­ «Про­цес­ фор­му­ван­ня­ мо­ти­ву­ зло­чин­но­го­ ак­ту­ відбу­вається­ не­ ли­ше­ на­ ґрунті­ анти­суспільних­ по­треб­ і­ інте­ресів,­ тут­ вирішаль­ним­ чи­ном­ впли­ва­ють­ та­кож­ асоціальні­по­гля­ди,­пе­ре­ко­нан­ня,­оцінка,­пе­ре­жи­ван­ня,­по­чут­тя,­емоційна­ак­тив­ ність­ та­ інші­ еле­мен­ти­ свідо­мості­ –­ психічна­ діяльність­ лю­ди­ни»7.­ Ли­ше­ при­ тако­му­цілісно­му­підході­ми­одер­жуємо­роз­гор­ну­ту­кар­ти­ну­свідо­мої­по­ведінки­ лю­ди­ни. От­же,­ по­ведінка­ осо­би­мо­же­ бу­ти­ наслідком­ ре­а­гу­ван­ня­ на­ пев­ну­ си­ту­ацію­ (ви­пад­ковість),­ а­ її­ мо­ти­ви­ –­ су­пе­реч­ли­ви­ми­ й­ не­послідо­вни­ми.­ Але­ зміст­ по­ведінки­ завжди­ зу­мов­люється­ «осо­бистісним­ смис­лом»­ і­ є­ відо­б­ра­жен­ням­ пе­ре­ко­нань­–­як­що­во­на­усвідо­мле­на,­або­ж­ус­та­но­вок­ (у­пси­хо­логічно­му­сенсі­ цьо­го­по­нят­тя)­осо­би­с­тості­–­як­що­імпуль­сив­на.­В­ос­тан­нь­о­му­ви­пад­ку­йдеть­ся­ про­ по­ле­за­леж­ну­ по­ведінку,­ що­ до­сить­ ча­с­то­ су­про­во­д­жується­ праг­нен­ням­ до­ пе­ре­жи­ван­ня­ри­зи­ку,­ до­ ви­бо­ру­ суспільно­не­без­печ­них­варіантів­ ре­а­гу­ван­ня­на­ соціаль­но­ней­т­раль­ну­си­ту­ацію. Кон­ста­тація­на­яв­ності­та­не­обхідність­ре­алізації­по­тре­би­у­ви­ко­ри­с­танні­пси­ хо­логічних­знань­для­криміна­ль­но­го­за­ко­но­дав­ст­ва­і­йо­го­за­сто­су­ван­ня­не­оз­на­чає­ зміщен­ня­ ак­центів­ у­ пра­во­во­му­ ре­гу­лю­ванні­ на­ ко­ристь­ пси­хо­логії,­ оскільки­ у­ будь­яко­му­ ви­пад­ку­ йдеть­ся,­ на­сам­пе­ред,­ про­ чіткий­ опис­юри­дич­но­ зна­чи­мих­ оз­нак­по­ведінки­в­їх­сут­ності. Для­ за­без­пе­чен­ня­ на­уко­во­обґрун­то­ва­них­ за­сад­ ре­алізації­ у­ криміна­ль­но­му­ су­до­чинстві­ осо­бистісно­го­ підхо­ду­ при­ виз­на­ченні­ фор­ми­ та­ ви­ду­ вин­ної­ 506 Держава і право • Випуск 49 507Юридичні і політичні науки по­ведінки­не­обхідно­здійсню­ва­ти­аналіз­всіх­ком­по­нентів­струк­ту­ри­психічно­го­ (інте­лек­ту­аль­но­го,­во­льо­во­го­та­емоційно­го),­ма­ю­чи­на­увазі,­що­в­кон­крет­но­му­ акті­людсь­кої­по­ведінки­ко­жен­ із­них­мо­же­бу­ти­відсутнім,­ і­тоді­вирішаль­но­го­ зна­чен­ня­на­бу­ває­сте­рео­типізо­ва­ний­по­ведінко­вий­фонд­(по­ле­за­леж­на­по­ведінка)­ лю­ди­ни. 1.­Юри дич на пси хо логія.­Підруч­ник­/­За­заг.­ред.­Я.Ю.­Кон­дратьєва.­–­К.:­Ви­дав­ни­ чий­дім­«Ін­Юре»,­1999.­–­С.­192–193.­2.­Юри ди че с кая пси хо ло гия.­Хре­с­то­ма­тия­/­Сост.:­ В.В.­ Ро­ма­нов,­ Е.В.­ Ро­ма­но­ва.­ –­ М.:­ Юристъ,­ 2000.­ –­ С.­ 61.­ 3.­ На уко во­прак тич ний­ ко­мен­тар­до­Криміна­ль­но­го­ко­дек­су­Ук­раїни.­–­2­ге­вид.­/­Відп.­ред.­С.С.­Яцен­ко.­–­К.:­ А.С.К.,­2003.­–­С.­44.­4.­Муз ды ба ев К.­Пси­хо­ло­гия­от­вет­ст­вен­но­с­ти:­Учеб.­по­со­бие.­–­Л.:­ На­ука,­1983.­–­С.­112.­5.­Ко с тюк Г.С.­На­вчаль­но­ви­хов­ний­про­цес­ і­роз­ви­ток­осо­би­с­ тості:­Навч.­посіб.­–­К.:­Ра­дянсь­ка­шко­ла,­1989.­–­С.­59.­6.­Ос но ви­пси­хо­логії:­Підруч­ник­ для­вузів­/­Ред.­О.В.­Ки­ри­чук,­В.А.­Ро­ме­нець.­–­К.:­Либідь,­1995.­–­631­с.­7.­Ги ля зев Ф.Г.­ Со­ци­аль­но­пси­хо­ло­ги­че­с­кие,­уго­лов­но­пра­во­вые­и­кри­ми­но­ло­ги­че­с­кие­ас­пек­ты­ви­ны:­ Учеб.­по­соб.­–­Уфа:­изд­во­Башк.­гос.­уни­вер­си­те­та,­1978.­–­С.­49. 507Юридичні і політичні науки Розділ 8. Кримінальне право, кримінальний процес та криміналістика О.Л. Мартенко. Особистісний підхід у кримінально-правовому регулюванні

Ähnliche Einträge