На меті — сталий розвиток України

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2007
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2007
Назва видання:	№2
Теми:	Пріоритети
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/344
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-344
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-3442008-10-07T17:09:23Z На меті — сталий розвиток України Пріоритети 2007 Article 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/344 uk №2 Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Пріоритети Пріоритети
spellingShingle	Пріоритети Пріоритети На меті — сталий розвиток України №2
format	Article
title	На меті — сталий розвиток України
title_short	На меті — сталий розвиток України
title_full	На меті — сталий розвиток України
title_fullStr	На меті — сталий розвиток України
title_full_unstemmed	На меті — сталий розвиток України
title_sort	на меті — сталий розвиток україни
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2007
topic_facet	Пріоритети
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/344
series	№2
first_indexed	2025-07-02T04:07:12Z
last_indexed	2025-07-02T04:07:12Z
_version_	1836506659870998528
fulltext	14 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 2 ПРIОРИТЕТИ НА МЕТІ — СТАЛИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНИ Для забезпечення економічного, соціального, науково-технічного та культурного роз- витку України, зокрема у регіональному розрізі, фахівцями НАН України в ініціа- тивному порядку розроблено проект Концепції переходу України до сталого розвитку. В її основу покладені ідеї і принципи, ухвалені Конференцією ООН з навколишнього середо- вища і сталого розвитку в Ріо-де-Жанейро (1992 р.), дев’ятнадцятою спеціальною сесією Генеральної Асамблеї ООН («Ріо+5», 1997 р.) та Всесвітнім самітом зі сталого розвитку в Йоганнесбурзі («Ріо+10», 2002 р.). Проект Концепції розроблявся на виконання розпорядження Президії НАН України від 2 червня 2006 року № 355 «Про підготовку проекту Концепції переходу України до сталого розвитку». За цим розпорядженням створено робочу групу у складі: академіка НАН України В.П. Кухара — голови, академіків НАН України Б.В. Буркинського, М.А. Го- лубця, членів-кореспондентів НАН України Б.М. Данилишина, Л.Г. Руденка, А.Г. Шапара та кандидата фізико-математичних наук П.М. Черінька — секретаря. 16 листопада 2006 р. розроблений проект Концепції винесено на розгляд спільного засі- дання Наукової ради НАН України з проблем навколишнього середовища і сталого роз- витку та Національного комітету України з програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера». В роботі засідання взяли участь провідні вчені НАН України, представники відповідних міністерств і відомств та громадських організацій. Рішенням спільного засідання Наукової ради НАН України та Національного комітету проект Концепції переходу України до сталого розвитку схвалено і рекомендовано після врахування висловлених пропозицій і зауважень подати до Верховної Ради та Кабінету Міністрів України для розгляду і затвердження за встановленим порядком. Зазначеним рішенням також підтримана пропозиція про підготовку звернення до Кабінету Міністрів стосовно розробки на основі затвердженої Концепції переходу України до сталого розвит- ку Національної стратегії сталого розвитку України та Національного плану дій щодо їх впровадження. Функції основного наукового розробника цих документів запропоновано покласти на Національну академію наук України. 13 грудня 2006 р. доопрацьований проект Концепції переходу України до сталого роз- витку подано до Верховної Ради і Кабінету Міністрів України для подальшого розгляду та затвердження. З огляду на значущість цього документа подаємо його у повному викладі. ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 2 15 Поклавши в основу подальшого розвитку країни добробут і безпеку людини, її праг- нення жити і творити в гармонії з природою, взявши до уваги основні ідеї і принци- пи, задекларовані на Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку (Ріо-де- Жанейро, 1992 р.), Україна започатковує процес змін, які за характером та обсягом екс- плуатації ресурсів, інвестиційною політикою, спрямуванням науки, освіти та науково-тех- нічного прогресу, захищеністю життєдіяльності нації відповідатимуть сьогоднішнім і майбутнім потребам, створять сприятливі умови для розвитку нації та збереження влас- тивостей природних компонентів і природно-ресурсного потенціалу країни, тобто запо- чатковує перехід на шлях сталого розвитку. Сталий розвиток визначено ООН як основ- ний напрям розвитку людської цивілізації на ХХІ століття, альтернативи йому немає, бо інший шлях призведе до всесвітньої екологічної катастрофи. При цьому загальнолюдські цінності (демократія, права людини, рівність, справедливість, добробут та ін.) залишають- ся незмінними. Перехід до сталого розвитку на глобальному рівні можливий лише за умов збереження необхідної якості навколишнього середовища, ліквідації і недопущення міжнаціональних, конфесійних, збройних, інших міжрегіональних конфліктів, тероризму на будь-якій ос- нові, ліквідації бідності, рівноправності жінок і зацікавленого виконання на національно- му, регіональному та місцевому рівнях всіх основних вимог цього розвитку. Концепція переходу України до сталого розвитку (далі — Концепція) визначає цілісну систему поглядів на збалансованість гуманістичного, соціального, економічного та еколо- гічного розвитку України, правові основи, принципи, завдання та організаційні заходи пе- реходу країни до сталого розвитку і є базовою для розробки відповідної стратегії, держав- них, регіональних та інших програм, проектів соціально-економічного розвитку на най- ближчу і віддалену перспективу. При розробці проекту Концепції враховані основні положення з цієї проблеми міжна- родних і вітчизняних документів. Проект Концепції підготовлений і представлений установами НАН України відповідно до розпорядження Президії НАН України від 02.06.06, № 355. КОНЦЕПЦІЯ ПЕРЕХОДУ УКРАЇНИ ДО СТАЛОГО РОЗВИТКУ 1. ОСНОВНІ ВИЗНАЧЕННЯ Для цілей Концепції терміни вживають- ся в такому значенні: Концепція — певний спосіб розуміння і трактування, основна точка зору або систе- ма поглядів на той чи інший предмет, яви- ще, процес тощо. Стратегія — послідовність дій, необхід- них для досягнення головної кінцевої мети. Сталий розвиток — такий розвиток сус- пільства, за якого задоволення потреб у природних ресурсах теперішніх поколінь не повинно ставити під загрозу можливості майбутніх поколінь задовольняти в них свої потреби, коли будуть узгоджені екологічні, економічні та соціальні складові розвитку, коли техногенне навантаження не буде пе- ревищувати можливостей навколишнього природного середовища до самовідновлен- ня, а суспільство усвідомить перевагу еко- логічних пріоритетів над іншими. Моніторинг сталого розвитку — система спостереження, аналізу та прогнозування 16 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 2 змін показників сталого розвитку внаслідок впливу антропогенної діяльності на навко- лишнє природне середовище та соціальну сферу з метою запобігання виникненню не- гативних наслідків для життє діяльності на- селення, обґрунтування та прийняття уп- равлінських рішень. Екологічна безпека — складова частина на ціональної та транснаціональної безпеки, що визначає захищеність права людини на безпечне для життя і здоров’я навколишнє середовище та забезпечує необхідні умови для відтворення природних ресурсів шля- хом регулювання техногенної діяльності. Екологічна криза — невідповідність со- ціально-економічного розвитку суспіль ст- ва еколого-ресурсним можливостям нав- колишнього середовища, що руйнує тради- ційну систему життєзабезпечення. Екосистема — природна чи створена лю- диною функціональна система всієї сукуп- ності живих істот, пов’язаних між собою трофічними та іншими зв’язками, яка взає- модіє з відносно однорідним абіотичним (наземним, ґрунтовим чи водним) середо- вищем. Геосоціосистема — просторово від ме- жована система, в якій функціонально по єднані екологічний, соціальний, еко- номічний, демографічний, гуманітарний, технічний та інші блоки, де відбувають- ся усі організовані й реалізовані людьми екологічні, соціально-економічні, демо- графічні, інформаційні та інші процеси. Граничне споживання ресурсів (екологіч- ний простір) — інтенсивність споживання природних ресурсів, яка не перевищує ін- тенсивності їх відновлення. Екологічна ємність території — узагаль- нений показник припустимого природно- техногенного навантаження, за якого не ви- никає загрози розвитку екологічної кризи в межах конкретної території. Екологічний ризик — ймовірність неспри- ятливих екологічних наслідків під час будь- яких (навмисних чи випадкових, посту- пових чи катастрофічних) антропогенних змін природних об’єктів і факторів. Природно-ресурсний потенціал терито- рії — сукупність природних ресурсів, які можуть бути реально використані у госпо- дарській діяльності за наявних технологій та соціально-економічних відносин. Природно-ресурсна рента — різниця між ціною, за якою природний ресурс продає- ться, і витратами на його вилучення з при- родного середовища та спричиненими при цьому втратами в екологічній сфері. Показники (параметри) розвитку — ве- личини, що кількісно чи якісно характери- зують стан складових і процес розвитку. Нормативні параметри сталого розвит- ку — значення показників розвитку, за яких досягається мета сталого розвитку. Індикатори сталого розвитку — показни- ки основних тенденцій розвитку за відно- шенням до нормативних показників стало- го розвитку. Життєвий цикл технологічної системи — послідовна зміна стадій розвитку системи від досліджень і розробок до впровадження у ви- робництво й далі, до заміни наступною, ефек- тивнішою та продуктивнішою системою. 2. МІЖНАРОДНІ ТА ВНУТРІШНІ ЧИННИКИ, ЩО ЗУМОВЛЮЮТЬ НЕОБХІДНІСТЬ ПЕРЕХОДУ УКРАЇНИ ДО СТАЛОГО РОЗВИТКУ Необхідність переходу України до стало- го розвитку зумовлена такими міжнарод- ними та внутрішніми передумовами і чин- никами. Міжнародні передумови: офіційне при- єднання України до рамкового документа ООН «Порядок денний на XXI століття», підписання Україною ряду міжнародних договорів, які зобов’язують уряд вести краї- ну в напрямку сталого розвитку. Основні внутрішні чинники: Екологічні чинники. Надмірне природно- техногенне навантаження, яке наближаєть- ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 2 17 ся до межі екологічної ємності території, що характерне для Донбасу, Промислового Придніпров’я, зони аварії на ЧАЕС і по- в’язане з надвисокою матеріало- та енер- гоємністю, великою відходністю техноло- гій господарського комплексу, супрово- джується такими негативними екологічни- ми чинниками в елементах біосфери: • в атмосфері — викиди шкідливих за- бруднюючих речовин і сполук у повітря, які призводять до зміни хімічного складу і фізичного стану атмосфери; • у гідросфері — забруднення поверх- невих і підземних вод промисловими і по- бутовими скидами, порушення природних режимів гідросфери, що спричинює зни- ження якості та вичерпання водних ре- сурсів, підтоплення значних територій, ак- тивізацію екзогенних процесів тощо; • у ґрунтах — забруднення, виснаження та знищення придатних до використання земельних ресурсів, дегуміфікація і втрата родючості; • у літосфері — активізація небезпечних проявів на земній поверхні ендогенних (ак- тивізація сейсмічної активності тощо) та екзогенних (формування провалів, зсувів, карстоутворення тощо) процесів у резуль- таті масштабного видобутку корисних ко- палин та інтенсивного використання надр в інших цілях; • у біоті — зниження продуктивності біо тичних систем, зменшення біорізнома- ніття, стійкості та стабільності, захисних, регуляційних та інших корисних функцій, загибель цих систем. Ресурсні чинники. Інтенсивна експлуата- ція природних ресурсів, що загрожує роз- витком дестабілізаційних факторів в еко- номічній та екологічній сферах, їх виходом за припустимі межі, зумовлює: • екологічно неприпустимі та економіч- но недоцільні обсяги використання природ- но-ресурсного потенціалу через деформова- ну структуру господарського комплексу; • некомплексність використання при- родних ресурсів, недостатнє впроваджен ня ресурсозберігальних технологій; • економічні втрати держави від екс- плуатації природних ресурсів через не- ефективний і недосконалий механізм пере- розподілу природно-ресурсної ренти. Соціально-демографічні та суспільні чин- ники. До основних належать: • низька тривалість життя, перевищен- ня смертності над народжуваністю, зро- стання кількості інфекційних захворювань (передусім СНІДу і туберкульозу); • занепад села, безробіття, масштабна трудова міграція працездатного населення за кордон та ін.; • низький рівень доходів, якості життя та захищеності життєдіяльності більшості населення; • недосконала нормативно-законодавча база забезпечення екологічних прав грома- ди, незадовільний стан законодавства щодо забезпечення охорони навколишнього се- редовища та переходу до сталого розвитку, низький рівень екологічної культури біль- шості населення та недостатня екологічна свідомість осіб, які приймають управлін- ські рішення в екологічній сфері. Економічні чинники. Серед основних: • застарілість, надмірна енерго- і ма- теріалоємність, значна відходність вироб- ничих технологій; • недосконалість експортного потенці- алу; • нерозвинений внутрішній ринок; • неконкурентоспроможність вітчизня- ної продукції; • відсутність соціальної орієнтації у ви- робництві; • високий рівень втрат ресурсів і недо- статній рівень утилізації та рециклювання антропогенної вторинної сировини. Особливо важким тягарем для України є проблеми ліквідації екологічних, соціаль- них та економічних наслідків Чорнобиль- 18 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 2 ської катастрофи, виходу з гострої еколо- гічної кризи в техногенно навантажених регіонах України (Донецько-Придніпров- ський регіон та ін.). Особливістю України як країни, що розвивається, є наявність високоосвіче- ного людського потенціалу. Зважаючи на це, а також враховуючи географічне роз- ташування території, клімат, якість ґрун- тів, обсяги і різноманітність корисних ко- палин та інші природні чинники, слід від- значити, що Україна має достатньо спри- ятливі умови для втілення засад сталого розвитку. 3. МЕТА І ПРИНЦИПИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ Метою переходу України до сталого роз- витку є забезпечення високої якості життя нинішнього і майбутніх поколінь шляхом збалансованого соціально-економічного і екологічного розвитку, відтворення навко- лишнього природного середовища, раціо- нального використання природно-ресурс- ного потенціалу країни, забезпечення охо- рони здо ров’я людини, її екологічної та со- ціальної захищеності. Досягнення цієї мети відпо відає культурним і світоглядним цін- ностям українського народу, в історії та традиціях якого завжди було бережливе ставлення до землі, води, рослинного і тва- ринного світу, природи загалом. Розроблення стратегії сталого розвитку, довгострокових програм соціально-еконо- мічного розвитку та охорони навколишньо- го природного середовища країни, інших програм, регіональних і місцевих планів дій має базуватися на таких основних за- гальних принципах сталого розвитку: — природні ресурси, які належать її на- родові і становлять матеріальну основу йо- го існування незалежно від форм власності, є обмеженими і мають використовуватися з урахуванням потреб нинішнього та май- бутніх поколінь; — використання природних ресурсів по- винно базуватись на заощадливому та нау- ковому підходах; — будь-яка антропогенна діяльність має узгоджуватися із законами природи та об- меженнями, які з цих законів випливають; — екологічно орієнтоване виробництво має бути економічно ефективним; — одержаний від господарської діяль- ності результат не може бути меншим від шкоди, заподіяної навколишньому природ- ному середовищу; — усі соціально-економічні перетворен- ня повинні спрямовуватися на утверджен- ня засад гуманізму, демократії і цінностей громадянського суспільства. Основні науково-організаційні при н ципи сталого розвитку: • науковість — максимальне викорис- тання результатів наукових досліджень структурно-функціональної організації ке- рованих геосоціосистем; • гуманність — програма сталого роз- витку будь-якої розмірності геосоціосис- теми має спрямовуватися на забезпечення сприятливих умов життя людини — ви- сокої якості навколишнього середови- ща, ефективної економіки і здорової лю- дини; • відповідність міжнародним нормам — програма сталого розвитку як глобальна може бути результативною лише у випадку, коли місцеві, регіональні і національні про- грами відповідатимуть міжнародним нор- мам, вимогам і рекомендаціям, викладеним у матеріалах конференцій у Ріо-де-Жаней- ро та Йоганнесбурзі; • узгодженість — програми сталого роз- витку всіх територіальних геосоціосистем (від сільських до державних) повинні уз- годжуватися між собою, спрямовуватися на виконання національної програми ста- лого розвитку, яка відповідає міждержав- ним і міжнародним програмам; ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 2 19 • регіональність — кожен фізико-гео- графічний район (наприклад, Передкарпат- тя, Полісся, Поділля, Закарпаття, При- дніпров’я тощо) має свої специфічні істо- ричні, етнічні, ґрунтово-гідрологічні, клі- матичні, біотичні, соціально-економічні, куль турологічні та інші особливості, які не- обхідно враховувати під час складання міс- цевих, районних й обласних програм ста- лого розвитку. Регіональність є однією з найвизначніших вимог формування націо- нальної програми; • цілісність — програма сталого розвит- ку складається виключно для цілісних, чіт- ко відмежованих у просторі, внутрішньо організованих, самоврядних і саморегульо- ваних геосоціосистем, компоненти яких пе- ребувають у закономірних функціональних зв’язках, охоплені єдиним контуром управ- ління, мають свою інтелектуальну пам'ять і чітко визначену мету управління; • комплексність — досягти мети сталого розвитку можна лише за умови інтегрова- ного збалансованого поєднання в єдиній комплексній програмі продуманої еколо- гічної, соціальної та економічної політики демократичних інститутів; • структурність — виділити таку кіль- кість провідних структурних блоків (на- приклад, ліс, рілля, луки, девастовані зем- лі; сільськогосподарські та промислові га- лузі виробництва, структура населення, управлінські, фінансово-економічні і пра- вові струк тури тощо), структурно-функціо- нальні показники яких будуть потрібними для обґрунтування оптимізаційних заходів, програми дій та управлінських рішень; • системність — передбачає розкриття взаємозв’язків і взаємозалежностей між усіма прийнятими для аналізу провідними структурними блоками керованої геосоціо- системи; • функціональність — структура і ро- бота керованої геосоціосистеми має бути проаналізована до такої міри, щоби можна було передбачити результати функціону- вання окремих тісно взаємопов’язаних бло- ків і геосоціосистеми загалом та спрогно- зувати ефективність регуляторних впли- вів (управлінських заходів); • керованість — розумне керування гео- соціосистемними процесами, забезпечення постійного прямого і, передусім, зворотно- го зв'язку між керованою системою та ре- гулятором (керівним органом); • реальність — програма сталого роз- витку повинна враховувати реальний стан керованої геосоціосистеми, її природних, виробничих та інтелектуальних ресурсів, взаємозв’язки з іншими геосоціосистемами та показники соціально-економічного обмі- ну між ними, можливості зовнішніх фінан- сових та інтелектуальних інвестицій, а та- кож реально запроектовані показники гео- соціосистем майбутнього; • етапність — реалізація програми ста- лого розвитку — довготривалий, праце- та капіталоємний процес; тому важливою умовою її результативності є обґрунтуван- ня вузлових етапів втілення в життя. Забезпечення сталого розвитку Украї- ни ґрунтується на притаманних державі геополітичних, географічних, демографіч- них, соціально-економічних та екологіч- них особ ливостях, з урахуванням яких основними цілями сталого розвитку є: економічний розвиток — формування со- ціально та екологічно орієнтованої інвести- ційно-інноваційної ринкової економіки, за- безпечення можливостей, мотивів і гаран- тій праці громадян, якості життя, раціо- нального споживання матеріальних ре- сурсів; охорона навколишнього природного сере- довища — створення громадянам умов для життя в якісному навколишньому природ- ному середовищі з чистими повітрям, зем- лею, водою, захист і відновлення біорізно- маніття, реалізація екологічного імперати- ву розвитку виробництва; 20 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 2 добробут — запровадження єдиних со- ціальних стандартів на основі науково об- ґрунтованих нормативів бюджетної забез- печеності одного жителя з урахуванням ре- гіональних особливостей; справедливість — встановлення гарантій рівності громадян перед законом, забезпе- чення рівних можливостей для досягнення матеріального, екологічного і соціального благополуччя; ефективне (стале) використання при- родних ресурсів — створення системи га- рантій раціонального використання при- родних ресурсів на основі дотримання на- ціональних інтересів країни та їх збережен- ня для майбутніх поколінь; стабілізація чисельності населення — припинення процесів депопуляції, фор- мування державної політики з метою збільшення тривалості життя і стабілізації чисельності населення, надання всебічної підтримки молодим сім’ям, охорона мате- ринства і дитинства; освіта — забезпечення гарантій доступ- ності освіти для громадян, збереження ін- телектуального потенціалу країни; міжнародне співробітництво — активна співпраця з усіма країнами і міжнародни- ми організаціями з метою збереження при- родних екосистем, раціонального вико- ристання ресурсів, гарантування безпеч- ного і сприятливого майбутнього. 4. ПОКАЗНИКИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ На сучасному етапі переходу до сталого розвитку створюються рамкові умови, що забезпечують можливість спільного, внут- ріш ньо збалансованого функціонування трі- ади — природа, населення, господарство. При цьому механізми розробки та прийняття рі- шень повинні бути орієнтовані на відповід- ні пріоритети, враховувати наслідки ре а- лізації цих рішень в економічній, соці альній, екологічній сферах і передбачати максималь- но повну оцінку витрат, вигод і ризиків. Для управління процесом переходу до сталого розвитку та оцінки ефективності використовуваних засобів доцільно вста- новлювати цільові орієнтири й обмеження із забезпеченням процедури контролю за їх досягненням (дотриманням). Цільові орієнтири можуть бути визна- чені інтегральними показниками, які ха- рактеризують: • якість соціального розвитку суспіль- ства в межах певної території (якість жит- тя населення); • якість навколишнього природного се- редовища; • еколого-економічну ефективність ви- робництва і споживання. Показники сталого розвитку необхідні для встановлення ступеня відповідності їх- ніх значень критеріям сталого розвитку. Структурно виділяються три основні рівні агрегування показників: • перший — узагальнена інтегральна оцінка соціального розвитку території та якості навколишнього середовища; • другий — агреговані соціальні та еко- логічні макропоказники; • третій — інформативні соціометричні та екологічні показники як показники ба- зового рівня. Прийняті для оцінки та аналізу базові (узагальнені вихідні) показники (додаток 1) відображають: • матеріальну складову добробуту, про- дук тивність трудових ресурсів як його джере- ла (показники життєвого рівня населення); • забезпеченість соціального розвитку ре сурсами — якість людських ресурсів, на- роджуваність населення, його здоров’я і зайнятість як оцінку запасу його розвитку на території (показники забезпеченості людськими ресурсами); • захищеність життєдіяльності як оцін- ку її безпеки в трьох основних аспектах: політико-правовому, соціально-економічно- ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 2 21 му і техно-природному (показники захище- ності життєдіяльності населення); • забезпеченість інтелектуальними ре- сурсами як потенціал наближення до еко- лого-соціальної сталості (показники забез- печеності інтелектуальними ресурсами). Якість навколишнього природного сере- довища — це не лише показники якості не- живої природи, а й здатність території як екосистеми до самовідновлення і самозахи- щеності з урахуванням природнокліматич- них факторів і здатності біотичної складової підтримувати обмінні процеси в сталому стані. Тому традиційні компоненти навко- лишньої неживої природи (атмосфера, лі- тосфера, гідросфера) повинні розглядатися з урахуванням змін, що відбулися у минуло- му для оцінки ступеня деградації системи, стану компонента, порівняно із серед- ньопланетним або еталонним змістом пара- метрів, що контролюються, рівня техноген- ного навантаження або вилучення ресурсів, природної захищеності компонента й небез- пеки подальшої деградації цієї системи. При цьому враховується не лише традиційний техногенний вплив (викиди, скиди, вилу- чення ресурсів тощо), а й природні неспри- ятливі фактори (ендогенні та екзогенні про- цеси, ерозія ґрунтів тощо). Виходячи із об- меженості простору, в якому зосереджена основна маса (до 95%) всього живого, межа- ми компонентів неживої природи, що вив- чаються, є: для атмосфери — приземний шар, для гідросфери — перший від поверхні водоносний горизонт, для літосфери — ґрун- товий покрив та гірські породи до першого від поверхні водоносного горизонту. Кількісна інтегральна оцінка індексу со- ціального розвитку та індексу якості нав- колишнього природного середовища одер- жує якісну інтерпретацію шляхом порів- няння її величин з граничними значеннями інтервалів інтегральної оцінки розвитку те- риторії, які визначаються експертно та ви- користовуються для побудови уніфікова- ної вимірювальної шкали показників. Ця шкала може бути використана для прий- няття управлінських рішень з оптимізації розвитку території (додаток 2). 5. ЕТАПИ ПЕРЕХОДУ ДО СТАЛОГО РОЗВИТКУ На шляху до сталого розвитку будуть ви- дозмінюватися уявлення про нього, оскіль- ки змінюватимуться знання про природу, людину, її потреби та засоби їх задоволен- ня. Саме тому реалізація принципів стало- го розвитку має здійснюватися поетапно. На першому (стабілізаційному) етапі не- обхідно створити передумови переходу до сталого розвитку: насамперед потрібно сфор мувати у суспільстві бачення розвит- ку Української держави на принципах РІО-92, спрямувати всі зусилля і ресурси на розв’язання гострих екологічних, еко- номічних та соціальних проблем, які пере- шкоджають переходу до сталого розвитку. Слід зупинити процеси деградації у сус- пільстві і природі, створити умови для комплексного оздоровлення природного середовища і відтворення природних ре- сурсів, а також досягти усвідомлення біль- шістю населення безальтернативності ста- лому розвитку та пріоритетності екологіч- них чинників над усіма іншими. На другому (підготовчому) етапі слід здій- снити перехід від економіки зростання до економіки розвитку, забезпечити комплекс- не оздоровлення природного середовища і надати пріоритетне значення відтворенню природних ресурсів, забезпечити умови для створення внутрішнього ринку, домогтися реальної єдності влади і суспільства (наро- ду). Необхідно розробити і впровадити в життя нову політику в галузі освіти і вихо- вання, науки і технологій відповідно до принципів і завдань сталого розвитку. На третьому (перехідному) етапі ма ють здійснюватися системні (структурні і функ- ціональні) перетворення в економіці, еко- логізація суспільно-економічних відносин, 22 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 2 технологічне оновлення виробництва. Слід остаточно подолати бідність як соціальне явище. Поступово наблизити витрати ре- сурсів на одиницю кінцевої продукції та якість життя народу до рівня розвинених європейських країн. На четвертому (сформованому) етапі (функціонування стратегії сталого розвит- ку) Україна має існувати як повноправний член спільноти розвинених країн світу, що перейшли на засади сталого розвитку. На різних етапах переходу до сталого розвитку виконання завдань повинно ско- ординовуватись і здійснюватись спільними зусиллями на державному, регіонально му та місцевому рівнях, за активної участі на- укових, освітніх, виробничих, фінансових, політичних та інших структур громад- ськості. Загальна стратегія і програми виконання її етапів мають базуватися на еколого-ре- сурсних, економічних та соціальних скла- дових розвитку, за відповідного інституцій- ного забезпечення. 6. ЕКОЛОГО-РЕСУРСНА СКЛАДОВА ПЕРЕХОДУ ДО СТАЛОГО РОЗВИТКУ Екологічну складову сталого розвитку варто розглядати в двох аспектах — при- родно-ресурсному та середовищеутворюю- чому. Природно-ресурсний аспект характери- зує масштаби та ефективність використан- ня різноманітних наявних природних ре- сурсів, а також напрями і засоби відтворен- ня та нарощування їх потенціалу. До основ- них видів природних ресурсів належать: земельні, поверхневі та підземні води, ко- рисні копалини, лісові, рекреаційні, біо- тичні та атмосферне повітря. Середовищеутворюючий аспект харак- теризує базові потреби людини в якісному середовищі життєдіяльності. До середови- щеутворюючих чинників належать: збере- ження і відновлення природних систем, їх- ньої біотичної розмаїтості і здатності до са- морегуляції як необхідної умови існування людського суспільства; забезпечення спри- ятливого стану навколишнього середовища як необхідної умови поліпшення якості життя і здоров’я населення. З огляду на викладене для переходу Ук- раїни до сталого розвитку необхідно підпо- рядкувати всю діяльність таким пріоритет- ним напрямам розвитку: 6.1. Збалансоване використання природно- ресурсного потенціалу Досягнення економічно доцільного й еко- логічно збалансованого використання при- родних ресурсів можливе через перебудову всього господарського комплексу та подо- лання нераціональної структури його тери- торіальної організації. Для цього потрібно: • забезпечити ефективне нормативно- правове регулювання державних функцій щодо власності, управління та використан- ня природних ресурсів; • створити та впровадити уніфіковані кадастри природних ресурсів; • при формуванні балансу природних ресурсів на всіх рівнях природокористу- вання обов’язковим є врахування можли- вості залучення техногенних родовищ і від- ходів; • створити ефективну фінансово-еконо- мічну систему, яка привела б у відповід- ність розмір плати за природні ресурси з екологічними збитками та іншими негатив- ними наслідками їх використання та вклю- чала би, крім фіскальних механізмів, заохо- чувальні механізми використання віднов- люваних (в тому числі енергетичних) ре- сурсів; • сприяти пошукові нових ресурсозбері- гальних, наукоємних технологій. Враховувати інтереси майбутніх поко- лінь у використанні природних ресурсів необхідно шляхом: ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 2 23 • визначення переліку невідновлюва- них природних ресурсів певної якості, ви- черпання яких можна прогнозувати через 25, 50, 75, 100 та більше років; • забезпечення державного контролю над обсягами, повнотою, ефективністю та доцільністю використання невідновлюва- них природних ресурсів; • здійснення пошукових і геологорозві- дувальних робіт для розширення сировин- ної бази невідновлюваних природних ре- сурсів; • забезпечення пріоритетності впро- вадження технологій, які б сприяли підви- щенню повноти та комплексності вико- ристання супутніх природних ресурсів і відходів; • виконання фундаментальних наукових досліджень зі створення екологічно безпеч- них технологій освоєння невідновлюваних ресурсів низької якості; ресурсів, розташо- ваних на великих глибинах у надрах, морях та океанах, космічному просторі; освоєнню їх альтернативних замінників тощо. Пріоритетні напрями раціонального ви- користання окремих видів природних ре- сурсів такі: Ресурси надр: • збереження запасів вуглеводневих енергетичних ресурсів шляхом зменшення енерго- і матеріалоємності економіки; • використання у виробництві замк- нутих технологічних циклів і рециклів для заміни первинних сировинних матеріалів на вторинні; • утворення з окремих видів велико- тоннажних відходів техногенних родовищ вторинної мінеральної сировини, перероб- ка якої з еколого-економічних позицій поки що є невигідною; • довгострокове прогнозування стану мі нерально-сировинної бази за якістю та кількістю окремих видів корисних копалин і створення кадастрів природних ресурсів; • упровадження маловідхідних ресурсо- зберігальних технологій добування та ком- плексної переробки сировини; • удосконалення механізмів ліцензу - ван ня та оплати за використання надр; • пошук і розвідка нових родовищ мі - не раль них вод і лікувальних грязей як основи «бальнеологічного» розвитку рек- реаційної ін фраструктури техногенно на- вантажених регіонів; • формування закінчених багатога лу - зе вих комплексів на базі поглибленої пе- реробки сировини; • пошук нових родовищ мінеральної сировини на принципах еколого-економіч- ної доцільності їх освоєння. Земельні та ґрунтові ресурси: • удосконалення системи землекорис- тування, охорона земельних ресурсів і збе- реження якості ґрунтів на принципах пос- тупового доведення до науково обґрун- тованих нормативів співвідношення між орними, залуженими та залісеними пло- щами для кожної ландшафтно-кліматич- ної зони; • приведення розораності сільськогос- подарських угідь до екологічно прийнятої норми (45—50%) з наступним цільовим ви- користанням вивільнених земель в інтере- сах суспільства (пасовища, високопродук- тивні лісові насадження тощо), створення екологічних коридорів; • різке обмеження можливостей вико- ристання родючих високопродуктивних зе- мель у сфері промислового, міського і до- рожнього будівництва; • пошук земель, які можна було б ввес- ти у господарське використання шляхом їх відновлення; • розширення масштабів рекультивації деградованих, забруднених, підтоплених і затоплених земель; • доведення до науково обґрунтованого співвідношення промислових, сільськогос- подарських і природних територій, яке має 24 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 2 становити відповідно 30, 40 і 30% у струк- турі урбанізованих територій. Водні ресурси: • забезпечення населення якісною пит- ною водою на основі пріоритетності пит- ного водопостачання перед іншими видами використання води; • захист водоносних горизонтів і поверх- невих вод від забруднень промисловими, побутовими стоками та поступове впрова- дження мораторію на скиди і перехід на за- мкнуті цикли водокористування; • охорона джерел і систем питного во- допостачання; • удосконалення правового та еконо- мічного механізмів регулювання водоко- ристування, зокрема, подальший розвиток басейнового принципу управління ресур- сами, відновлення природного режиму функ ціонування малих річок та обмеження господарської діяльності, яка призводить до порушення та забруднення на водоза- бірній площі й особливо на територіях ви- токів і водоохоронних зон, введення об- ґрунтованої плати за воду з метою економії водоспоживання; • охорона стратегічно важливих підзем- них водоносних горизонтів. Атмосферні ресурси: • збереження обсягів озоноруйнівних викидів і парникових газів на рівнях, що не перевищують узгоджених міжнарод них норм і квот; • впровадження механізмів регулюван- ня транскордонних переносів на міждер- жавному та міжрегіональному рівнях; • зниження викидів забруднень в атмос- феру від стаціонарних і нестаціонарних джерел; • рекультивація техногенних ландшаф тів і захист сільськогосподарських земель, охоп- лених вітровою ерозією і чорними бурями. Біотичні ресурси: • збереження та відновлення чисель- ності й ареалів природних популяцій видів рослин, грибів і тварин, у тому числі зане- сених до Червоної книги України та міжна- родних переліків рідкісних і таких, що пе- ребувають під загрозою зникнення, з ура- хуванням вимог міжнародних договорів, до яких приєдналася Україна; • збереження внутрішньопопуляцій но- го статевого, вікового, просторового і гене- тичного різноманіття природних популяцій, у тому числі збереження і відтворення гено- фонду мисливських тварин, а також харчо- вих, лікарських, декоративних і технічних видів рослин; • відновлення та ренатуралізація по- пуляцій раритетних видів з урахуванням їхніх вимог до умов природного середови- ща і впливу реінтродукції на функціональ- ну стійкість екосистем; • підтримання природних процесів фор- мування складу та структури угруповань, збереження і відтворення природних еко- систем, запобігання їх антропогенній де- градації та забезпечення невиснажливого використання їхніх біоресурсів; збережен- ня та відновлення природно-культурних комплексів і ландшафтного різноманіття на локальному та регіональному рівнях; • збереження рідкісних і таких, що пе- ребувають під загрозою зникнення, попу- ляцій диких і домашніх тварин у спеціаль- них центрах, на фермах, у генофондних господарствах; створення та підтримання діяльності спеціальних центрів збереження генофонду рослин, включаючи культурні види; штучне відтворення природних попу- ляцій з метою відтворення видів, що пере- бувають під загрозою зникнення; • доведення площі лісів та їх викорис- тання (лісові ресурси) до науково обґрун- тованих норм: — розширення площі лісів за рахунок лі- сотехнічної рекультивації девастованих і низькопродуктивних земель; — лісокористування на основі науково обґрунтованого лісовпорядкування з ме- ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 2 25 тою забезпечення безперервності сировин- ного ресурсу (деревини) та постійності еко- логічних функцій лісу; — глибока переробка деревини, вико- ристання безвідхідних технологічних цик- лів; — розширення площ лісовідновлення та раціональне лісокористування на основі впровадження новітніх технологій; — відновлення та розширення мережі полезахисних та інших захисних смуг і наближення їхньої структури до виконан- ня функцій екологічної мережі. Стосовно окремих етапів переходу до сталого розвитку слід передбачити такі за- ходи: На першому етапі — припинити інтен- сивне та неефективне використання усіх видів ресурсів; визначити першочергові завдання: • удосконалити нормативно-правову ба- зу щодо платного ресурсокористування з урахуванням принципів сталого розвитку; • здійснити ефективний облік та оцінку природних ресурсів; • забезпечити розробку та широке впро- вадження програм з ресурсозбереження; • опрацювати систему регулювання не- виснажливого використання біоресурсів з урахуванням інтересів різних секторів еко- номіки та місцевого населення; • розробити заходи щодо деградації біо- різноманіття та погіршення стану природ- них екосистем відповідно до міжнародних угод; • удосконалити правове забезпечення, зокрема, стосовно врахування вимог щодо раціонального використання природних ре- сурсів, збереження біорізноманіття і вклю- чення їх до програм соціально-економічного розвитку регіонів та України в цілому; • забезпечити гармонізацію українсько- го законодавства у сфері збереження та не- виснажливого використання природних ре- сурсів з європейським; • запровадити моніторинг використан- ня природних ресурсів. На другому етапі передбачається перехід до екологічно припустимого та економічно доцільного використання природних ре- сурсів. Для цього необхідно здійснити: • впровадження нових ресурсозбері- гальних та безвідхідних технологій комп- лексного видобутку та переробки природ- них ресурсів, формування та експлуатації техногенних родовищ; • упровадження новітніх технологій на базі використання нетрадиційних і віднов- люваних ресурсів; • розширене відтворення біорізноманіт- тя шляхом удосконалення механізму уп- равління збереженням та невиснажливим використанням біорізноманіття у складі єдиної екомережі України, створення ме- режі генетичних банків і центрів штучного розведення та акліматизації рідкісних видів рослин і тварин і таких, що перебувають під загрозою зникнення; • забезпечення періодичного планового моніторингу стану впровадження заходів та їх коригування. На третьому етапі необхідно досягти європейських показників витрат ресурсів на одиницю продукції за рахунок: • удосконалення механізмів стимулю- вання та впровадження технологій освоєн- ня важкодоступних невідновлюваних ре- сурсів і ресурсів низької якості; • стимулювання використання віднов- люваних природних ресурсів і ресурсів тех- ногенного походження; • завершення створення інституційної системи управління раціональним вико- ристанням природних ресурсів, збережен- ням і невиснажливим використанням біо- різноманіття. Після завершення третього етапу перехо- ду до сталого розвитку агреговані показни- ки якості атмосфери, поверхневих і підзем- них вод та ґрунтів, як і в цілому інтеграль- 26 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 2 ний показник якості навколишнього при- родного середовища, мають становити не менше 0,8 за уніфікованою вимірювальною шкалою (додаток 2). 6.2. Забезпечення екологічної стійкості природних систем Основні напрями в середовищеутворюю- чій сфері повинні спрямовуватися на реалі- зацію державної екологічної політики, що забезпечує збереження природних систем, підтримання їхньої цілісності, стабільності і життєзабезпечуючих функцій. Діяльність у цій сфері має спрямовува- тися на збереження і відновлення біотич- ного та ландшафтного різноманіття, до- статніх для підтримання здатності природ- них систем до саморегуляції і компенсації наслідків антропогенного впливу. Для цьо- го необхідно: • збереження і відновлення оптималь- ного для сталого розвитку країни та її ок- ремих регіонів комплексу наземних, пріс- новодних і морських природних екосистем; • розвиток мереж охоронних природ- них територій різного рівня і режиму, фор- мування на їх основі, а також на основі ін- ших територій природно-заповідного фон- ду та екологічної мережі України як не- від'ємного компонента розвитку регіонів і країни в цілому, збереження унікальних природних комплексів тощо; • збереження і відновлення цілісності природних екосистем, у тому числі запобі- гання їхній фрагментації у процесі госпо- дарської діяльності, будівництва гідротех- нічних споруд, прокладання автомобільних і залізничних шляхів, газо- і нафтопро- водів, ліній електропередач тощо; • збереження і відновлення природного біотичного різноманіття на господарсько освоєних й урбанізованих територіях. Завдання у сфері забезпечення спри- ятливого стану навколишнього природно- го середовища мають спрямовуватися на змен шення його забруднення викидами, скидами і відходами, а також зниження енерго- і ресурсоємності продукції і пос- луг. Для цього необхідні: • зменшення викидів і скидів забрудню- вальних речовин у навколишнє середови- ще, зниження промислових відходів через впровадження ресурсозберігальних і без- відхідних технологій в усіх сферах госпо- дарської діяльності; технологічне переоз- броєння і поступове виведення з експлуа- тації підприємств із застарілим обладнан- ням; оснащення підприємств сучасним природоохоронним устаткуванням; • забезпечення високої якості води, ґрун- тів та атмосферного повітря відповідно до сучасних науково обґрунтованих норм і ви- мог; • зменшення скидів стічних вод, пере- хід на широке впровадження замкнутих систем водоспоживання у господарському комплексі; • поліпшення екологічного стану міст за рахунок модернізації та використання екологічно безпечних видів транспорту, транспортних комунікацій і палива, у тому числі не вуглецевого; переважний розвиток екологічно безпечного громадського транс- порту як базового виду пересування у ве- ликих містах, особливо у їх культурно-ді- лових та історико-архітектурних центрах; • зменшення обсягів утворюваних від- ходів за рахунок підтримання виробництва товарів, розрахованих на максимально три- вале використання. 7. ЕКОНОМІЧНА СКЛАДОВА ПЕРЕХОДУ ДО СТАЛОГО РОЗВИТКУ Економічна система є складовою комп- лексного сталого соціо-еколого-економіч- ного розвитку території, для досягнення якого всі його сфери повинні бути збалан- совані. При цьому структурна перебудова еко- номіки має здійснюватися шляхом пере- ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 2 27 ходу від індустріально-аграрної моделі екстенсивного типу до конкурентоспро- можної, інноваційної ринкової економіки інтенсивного типу (орієнтованої як на зовнішній, так і на внутрішній ринки), де враховується повна економічна вартість використаних ресурсів і передбачається їх відновлення. Принципові напрями діяльності та зав- дання в економічній сфері такі: 1. Усі плани та програми економічного розвитку мають підпорядковуватися досяг- ненню збалансованості економічної систе- ми із соціальною та екологічною складови- ми сталого розвитку, а не бути самоціллю. 2. Жоден проект розміщення, забезпе- чення розвитку та ліквідації об’єктів ма- теріального виробництва, а також у цілому територіальної інфраструктури, не може здійснюватися без територіальної оцінки техногенного впливу на навколишнє сере- довище та без урахування екологічної єм- ності території. Імпорт і міжрегіональне пе- реміщення сировини, продукції та відходів також мають базуватися на цьому положен- ні і враховувати їхній життєвий цикл. 3. Ефективні економічні засади роз в’я- зання екологічних проблем в усіх галузях виробництва та послуг формуються на ос- нові впровадження та розвитку більш чис- того виробництва. 4. Усі проекти в економічній сфері не мо- жуть бути здійснені без проведення еколо- гічної експертизи, яка обов’язково врахо- вує всі чинники сталого розвитку, та обго- ворення і погодження з громадою. 5. Критерієм економічної доцільності й екологічної припустимості застосування промислових технологій є мінімізація вико- ристаних ресурсів та утворюваних відходів. 6. Виробництво необхідного обсягу то- варів і послуг, що забезпечують належну якість життя, здійснюється за умов не пе- ревищення протягом їх повного життєвого циклу екологічного простору території. 7. У сфері розбудови економіки діють екологічні важелі: підтримується все, що екологічно доцільне (податкові пільги), а екологічно неприйнятному ставляться пе- репони (штрафи). 8. Довгострокові прогнози та планування в економіці відбуваються етапами, адекват- но до діючої парадигми розвитку, і навіть за докорінних змін у ресурсній і сировин- ній базі, переходів на нові види енергоспо- живання принципи сталого розвитку не змінюються. 9. Випереджальні темпи економічного зростання, порівняно з темпами споживан- ня первинних енергетичних ресурсів, ма- ють забезпечуватись як за рахунок техніч- ного (технологічного), так і структурного енергозбереження. Реалізація цих принципових положень дасть змогу створити економічні передумо- ви гармонійного розвитку людини, досяг- нення та підтримання високої якості життя населення та якості навколишнього середо- вища. Для переходу на засади сталого розвитку головними напрямами функціональних і структурних перетворень у галузях і міжга- лузевих комплексах повинні стати: У сфері промисловості і транспорту: • формування ефективної у господар- ському та екологічному відношенні між- галузевої структури виробництва, що по- винна відповідати світовим стандартам і потребам економіки держави та її регіонів; • розширення відповідальності за нера- ціональне використання ресурсів, поступо- ве зменшення сировинних виробництв, на- рощування обсягу виробництв із закінче- ними технологічними циклами, що сприя- ють глибокій переробці та високій якості кінцевої продукції, використання таких циклів виробництв, які призводять до мі- німізації відходів; • технологічна модернізація виробництв шляхом упровадження новітніх наукових 28 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 2 досягнень, енерго- та ресурсозберігальних і маловідхідних технологій, широке застосу- вання відновлюваних, екологічно чистих джерел енергії, розв’язання проблеми ути- лізації відходів, що утворюються у процесі господарської та іншої діяльності; • впровадження нових екологічно без- печних транспортних систем, поетапне припинення використання етилованого бензину та свинцевих домішок; • докорінна зміна технологій в еколо- гонебезпечних галузях промисловості (в металургійній — перехід з мартенівської на конверторну виплавку сталі, технологію прямого відновлення заліза, у цементній — на сухий спосіб його виробництва та ін.); • мінімізація використання або повне вилучення токсичних матеріалів, зменшен- ня обсягів усіх видів викидів і скидів та зниження промислових відходів біля дже- рел їх виникнення шляхом заміни сиро- вини і технологій тощо. В аграрній сфері: • використання енергоефективних тех- нологій обробітку землі і підготовки її до посівів, оптимізація структури посівних площ; • упровадження екологічно обґрунтова- них систем ведення сільського господар- ства та адаптованих до місцевих умов тех- нологій; • реалізація заходів з підвищення про- дуктивності та ефективності тваринни- цьких галузей господарства; • розширене впровадження органічно- го землеробства, тобто сільськогосподар- ська діяльність із застосуванням біологіч- них методів захисту рослин та оптималь- ним використанням органічних і мінераль- них добрив; • реалізація заходів з підвищення ро- дючості ґрунтів і продуктивності орних земель за умов зменшення їхніх площ; • збільшення обсягу виробництва висо- коякісних продуктів харчування, обґрунто- вана зміна структури харчування населен- ня та забезпечення контролю якості сіль- ськогосподарської продукції; • запровадження високоефективних і безвідхідних технологій перероблення про- дукції рослинництва і тваринництва; • сприяння розвитку екологічно збалан- сованих сільських поселень; • впровадження ефективного контролю за використанням генетично модифікова- них організмів; • збереження полезахисних і ґрунто- захисних зелених насаджень. У сфері житлово-комунального госпо- дарства: • упровадження заходів з утеплення будинків; • заміна та модернізація котлів малої потужності на сучасні котли з підвищеним коефіцієнтом корисної дії; • упровадження систем обліку спожи- вання води, тепла та енергоресурсів; • комплексний підхід до забезпечення житла ресурсами шляхом оптимізації цен- трального та індивідуального постачання; • забезпечення населених пунктів очис- ними спорудами, організованими сміттє- звалищами. В енергетичній сфері: • упровадження нових технологій, про- гресивних стандартів, сучасних систем контролю, управління та обліку на всіх етапах виробництва, транспортування та споживання енергетичних продуктів, роз- виток ринкових механізмів, стимулюван- ня енергозбереження в усіх галузях еконо- міки; • підвищення технічного рівня та еко- логічної безпеки теплових електростанцій шляхом застосування новітніх ефективних технологій спалювання палива; • розвиток екологічно чистої енергети- ки відновлюваних джерел — будівництво вітрових електростанцій, використання со- нячної енергії, геологічна розвідка і техніч- ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 2 29 не освоєння родовищ геотермальних ре- сурсів, розроблення та впровадження біо- енергетичних установок, використання шахтного метану; • створення потужностей для перероб- ки, довготривалого та безпечного захоро- нення радіоактивних відходів; • розроблення та впровадження ефек- тивних механізмів економії енергії, в тому числі шляхом удосконалення цінової полі- тики; • реконструкція підприємств вугільної промисловості, реалізація заходів щодо створення власного паливно-енергетично- го циклу на основі нових ресурсозберігаль- них та екологічно безпечних технологій. Узагальнено за етапами переходу до ста- лого розвитку повинні відбуватися такі зміни: — на першому етапі здійснюється струк- турна перебудова економіки інноваційно- го напряму і забезпечується тотальна еко- номія як сировинних, так і не сировинних ресурсів, впроваджуються першочергові заходи зі зниження енергоємності та ма- теріалоємності виробництва. Цей етап пе- редбачає відродження та перебудову про- мисловості, створення гарантованої осно- ви для фундаментальних змін і формуван- ня раціонального промислового комплексу у подальшій перспективі. Протягом цього періоду передбачається досягнення стій- кої стабілізації та економічного зростання на основі випереджального розвитку нау- коємних галузей, стимулювання вироб- ництв, орієнтованих на внутрішній ринок споживчих товарів, тощо. Цей період поєд- нує в собі оздоровлення та відродження виробництва зі структурною перебудовою, стале зростання його обсягів; — на другому етапі здійснюються масш- табні екологічні реформи і реструктуриза- ція виробництва, набувають випереджаль- ного розвитку традиційні галузі сфери послуг в економіці. Стратегічна мета дру- гого періоду — формування єдиної про- мислової системи країни як органічної частини європейського простору, що вико- ристовує всі переваги своєї ресурсної бази, технологій, високорозвиненого інтелекту- ального потенціалу нації. Цей період ви- значається як інвестиційно-інноваційний і характеризу ється переходом на капіта- лоємний шлях розвитку зі значними об- сягами капіталовкладень у докорінну ре- конструкцію всіх галузей промисловості. При цьому передбачається широко вико- ристовувати накопичений потенціал ре- сурсів для інвестування; — на третьому етапі завершується пере- хід до постіндустріального суспільства на засадах інформатизації та інтелектуаліза- ції, досягаються макроекономічні показни- ки, характерні для розвинених країн світу, й енергетична незалежність держави. Його можна окреслити як переважно інновацій- ний. Стратегічною метою розвитку про- мислового комплексу України в цей період передбачено еволюційний перехід до ста- лого розвитку в постіндустріальному сві- товому суспільстві на підґрунті збережен- ня та безпеки життєвого простору людини, промислової діяльності з найменшими вит- ратами за рахунок високоефективного ви- користання матеріального та інтелектуаль- ного потенціалів. Наприкінці третього ета- пу промисловість сформується як цілісна виробничо-економічна система екзогенно- го типу (тобто не замкнена лише на себе). Така система забезпечує економічну неза- лежність держави та реалізацію стратегіч- ної мети — входження України на паритет- них умовах до числа провідних, техноло- гічно розвинених країн світу. 8. СОЦІАЛЬНА СКЛАДОВА ПЕРЕХОДУ ДО СТАЛОГО РОЗВИТКУ Подолання будь-яких соціальних проб- лем неможливе без забезпечення сталого розвитку, позбавлення ж його соціального 30 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 2 контексту робить цей розвиток беззмістов- ним. Тому перехід України до сталого розвит- ку потребує зміни політики в соціальній сфері, основними напрямами якої мають бути: збереження здоров’я людини; спри- яння поліпшенню демографічної ситуації; забезпечення соціальних гарантій людям, які потребують захищеності; досягнення нормативів якості життя, прийнятих у роз- винених країнах; досягнення орієнтирів су- часного рівня раціонального споживання для всіх верств населення; гуманізація сус- пільних відносин за рахунок реформуван- ня систем управління, освіти, науки, куль- тури та охорони здоров’я. Реалізація цих напрямів має враховува- ти передусім забезпечення біотичного ас- пекту життєдіяльності, що розглядається як рівень необхідності, а також соціального аспекту, який віддзеркалює рівень достат- ності соціальної сталості. Обидва рівні відображаються у стратегії дій як на найближчу, так і на подальшу пер- спективу. Крім цього, стратегія дій повинна базуватися на системі моніторингу сталості розвитку з урахуванням усіх соціальних складових і рівнів у прийнятті управлін- ських рішень. Рівень необхідності повинен охоплювати такі соціальні складові: • захищеність життєдіяльності населен- ня як оцінку її безпеки в соціально-еконо- мічному, політико-правовому і техно-при- родному аспектах; • забезпеченість соціального розвитку ресурсами (трудовими ресурсами, відтво- рювання населення, його здоров’я і зай- нятість як характеристики потенціалу його розвитку). Рівень достатності має включати такі складові: • життєвий рівень населення (мате рі- альну основу добробуту, продуктивність трудових ресурсів як його джерело); • забезпеченість інтелектуальними ре- сурсами як потенціал просування до со- ціальної сталості в рамках стратегії сталого розвитку за рахунок реформування освіт- ньо-наукової сфери та відновлення (відро- дження) рівня культури, побуту, харчуван- ня, охорони здоров’я та гармонізації взає- мовідносин з навколишнім середовищем. На першому (стабілізаційному) етапі, коли мають бути створені передумови пе- реходу до сталого розвитку, пріоритетним напрямом розв’язання проблем у соціаль- ній сфері є забезпечення біологічного ас- пекту життєдіяльності не нижче рівня су- часних нормативів якості життя, прийня- тих у розвинених країнах, встановлення гарантій рівності громадян перед законом, забезпечення рівних можливостей еколо- гічного, соціального та матеріального доб- робуту. Найсуттєвішим чинником для цього є за- провадження моніторингу сталості соціаль- ного розвитку, в якому слід акцентувати на таких складових: • захищеність життєдіяльності населен- ня як оцінка її безпеки. Для розв'язання проблем цієї складової першочерговим кро- ком слід вважати трансформацію системи соціального захисту відповідно до вимог сучасного суспільного устрою та економіки з ринковими відносинами (соціальні випла- ти, пенсії, зайнятість населення), а також розроблення системи заходів щодо підви- щення рівня природної та техногенної без- пеки; • забезпеченість соціального розвитку людськими ресурсами (включаючи здоров’я населення, його відтворення, трудові ре- сурси). Ці складові повинні визначатись пара- метрами, прийнятими в розвинених краї- нах; в інтегрованому вигляді вимірювані показники не можуть давати значень, мен- ших від 0,4 за уніфікованою шкалою (до- даток 2). ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 2 31 Пріоритетними заходами на цьому етапі мають бути: • розроблення стратегії сталого розвит- ку, плану дій і програм у розрізі регіонів, як безумовного гарантування соціальних пе- ретворень у національному масштабі; • введення лімітованого рівня природ- ної і техногенної безпеки на основі інтегро- ваних розрахунків екологічного простору територій; • розроблення національної та регіо- нальних програм запобігання дестабілізації демографічної ситуації; • забезпечення соціального захисту пенсіонерів із максимальним використан- ням їхніх досвіду та знань; • формування фондів соціальної допо- моги малозабезпеченим, створення мережі недержавних закладів, які надаватимуть соціальні послуги; • поглиблення реформування пенсій- ного забезпечення за рахунок: переходу на багаторівневу пенсійну систему; розмежу- вання пенсій, призначених за різними пенсійними програмами; введення пер- соніфікованого обліку пенсійних внесків у не державних пенсійних фондах, створен- ня системи інвестування пенсійних кош- тів; пролонговане введення подовженого пен сійного віку без лімітування прав на роботу; • введення системи моніторингу здо ро- в’я населення, насамперед дітей, молоді та жінок фертильного віку (як бази для зба- лансування демографічних процесів); • розробка заходів щодо сприяння по- ліпшенню демографічної ситуації (за раху- нок реформування пенсійної системи, що дасть змогу рівномірніше у часі розподіля- ти демографічне навантаження); • розширення системи кредитів для роз- витку малого бізнесу; • поліпшення ситуації на ринку праці за рахунок: оптимізації структури та масшта- бів зайнятості; розгортання активних прог- рам сприяння зайнятості, працевлаштуван- ня, залучення до громадських робіт; спри- яння розвитку екологічного бізнесу, еколо- гічного страхування та аудиту; розвиток системи установ різних видів і форм влас- ності, що надають соціальні послуги насе- ленню. На другому (підготовчому) етапі, коли забезпечуються умови для розроблення і впровадження політики сталого розвитку в освітньо-науковій сфері, пріоритетним на- прямом соціального розвитку має бути со- ціальний аспект життєдіяльності, що забез- печує рівень достатності складових: • матеріальний добробут населення — необхідна база для розвитку інтелектуаль- ного потенціалу; • інтелектуальний потенціал, який пев- ною мірою є найважливішим дієвим потен- ціалом сталого розвитку, а також суттєвою передумовою реалізації стратегії сталості на наступному, третьому (перехідному), етапі. Тому на другому етапі безперечним пріоритетом є сфери освіти, науки, культу- ри та охорони здоров’я. Ці складові повинні орієнтуватися на вимірювані значення (в інтегрованому виг- ляді) не менше 0,6 за уніфікованою шка- лою (додаток 2). На цьому етапі пріоритети мають спря- мовуватися на вирішення завдань підви- щення рівнів доходності як в індивідуаль- ному споживанні, так і в сфері макроеконо- мічних величин. Реалізовувати ці завдання слід за умов поступового перерозподілу трудових ре- сурсів зі сфер матеріального виробництва і обслуговування держави у сферу обслуго- вування людей, а саме — в науку, освіту, культуру, охорону здоров’я, соціальний і правовий захист. На третьому (перехідному) етапі ключо- вим критерієм досягнень у зміні політики соціальної сфери мають стати консолідація і розвиток усіх соціальних складових у кон- 32 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 2 тексті інтегрального показника сталості розвитку при переході українського сус- пільства до сталого розвитку. Інтегрований вимір рівнів необхідності і достатності со- ціального розвитку необхідно довести до значення 0,8 за уніфікованою шкалою (до- даток 2). Здоров’я населення та якість життя. Забезпечення здоров’я людини та її со- ціальної захищеності є пріоритетною полі- тикою держави. Перехід на засади сталого розвитку можливий за умови фізичного, психічного та морального здоров’я насе- лення. Складовими формування здоров’я разом із способом життя, спадковістю, до- ступністю ефективного відпочинку та якіс- ної медичної допомоги є вплив навколиш- нього природного середовища. Негативний вплив навколишнього при- родного середовища на здоров’я по в’я за- ний із: • забрудненим атмосферним повітрям; • недостатнім (за кількістю, якістю, різ- номаніттям тощо) харчуванням; • недостатністю забезпечення якісною питною водою; • безпосередньою дією фізичних (радіа- ційного, акустичного та ін.) полів; • естетичним станом навколишнього при родного середовища. Тому стратегія захисту здоров’я людей від негативного впливу чинників навко- лишнього природного середовища повинна відображати: • регламентацію надходження у навко- лишнє середовище речовин та енергії, шкідливих для здоров’я людей, забезпе- чення якості атмосферного повітря населе- них пунктів, ґрунтів, поверхневих і підзем- них вод, питної води, продуктів харчуван- ня відповідно до гігієнічних нормативів, дотримання норм радіаційної безпеки на- селення, допустимих рівнів акустичного, електромагнітного та інших видів шкідли- вого впливу на навколишнє середовище; • забезпечення у містах і сільській міс- цевості нормативної чисельності медично- го персоналу — від нижчої до верхньої ла- нок; • підвищення стійкості людського ор- ганізму шляхом розвитку профілактичної медицини, активізації санітарної просвіти населення (профілактичні програми щодо попередження й ліквідації шкідливих зви- чок), забезпечення якісного оздоровлення, відпочинку та збалансованого харчування; • розширення соціальних та економіч- них стимулів для формування активного і відповідального ставлення кожної особи до свого здоров’я, чистоти й естетичного стану навколишнього природного середо- вища. Основними завданнями підвищення яко- сті життя є: • зростання освітнього та культурного рівнів населення з питань сталого розвитку та створення умов для поліпшення мораль- но-психологічного стану суспільства; • збільшення рівня грошових доходів населення та підтримка малозабезпечених і соціально незахищених верств населення, а також молодих родин для задоволення їх- ніх потреб в оздоровленні; • захист материнства та дитинства, під- вищення ефективності профілактичної ме- дицини, насамперед дитячої, та створення умов якісного відпочинку й оздоровлення населення; • забезпечення екологічної безпеки та розв’язання питань, пов’язаних із захище- ністю життєдіяльності. Розвиток громадянського суспільства. Громадянське суспільство — суспільство громадян, які усвідомлюють і здійснюють своє право і відповідальність щодо участі в розвитку своєї країни, свого регіону, місця своєї життєдіяльності; суспільство, де ці права реалізуються постійно і без переш- код, а діяльність усіх суспільних прошарків є прозорою. ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 2 33 Чи не найголовнішою сферою активності громадськості є подолання проблем пере- ходу до сталого розвитку. Громадянське суспільство створює належні можливості для такої діяльності. Ці можливості мають ґрунтуватися на юридичних, організацій- них, технологічних і фінансових засадах. Однією із найважливіших особливостей діяльності щодо переходу до сталого роз- витку є відстоювання права суспільства на екологічно сприятливе навколишнє сере- довище і його готовність визнати це право одним із своїх пріоритетів у низці люд- ських цінностей (демократія, права люди- ни, добробут та ін.). Необхідною соціально-політичною умо- вою переходу на шлях сталого розвитку є відкрите громадянське суспільство та пра- вова держава. Досвід розвинених країн свід чить, що функціонування інститутів громадянського суспільства може забезпе- чити оптимальні умови для економічного зростання, врегулювання соціальних кон- фліктів і збалансованого використання при - родних ресурсів. Ефективність влади в демократичній державі значною мірою залежить від яко- сті її взаємодії з громадянським суспіль- ством у цілому та його неурядовими гро- мад ськими організаціями зокрема. Перехід до сталого розвитку передбачає активізацію діяльності об’єднань громадян, профспілок, ділових і наукових кіл, ураху- вання інтересів основних груп населення, зокрема жінок, дітей і молоді, за часткової фінансової підтримки їхньої діяльності з боку держави. Основними напрямами ді- яль ності у цій сфері є: • розроблення механізмів партнерства держави і широких кіл громадськості; • встановлення ефективного контролю громадян над діяльністю владних структур; • створення можливостей для активної участі населення в розробленні і широко- му обговоренні найактуальніших проектів і законів України стосовно збереження нав- колишнього середовища, здійснення гро- мадського контролю за його станом; • контроль на підприємствах усіх форм власності за умовами праці, особливо жі- нок і молоді; • діалог між молоддю і всіма громада- ми та органами державної влади з еколо- гіч них питань і безпеки майбутнього; • рівноправна участь у прийнятті рі- шень у сфері господарського розвитку під- приємств і територіальних одиниць, до- держання екологічних вимог сталого роз- витку. Активізація інститутів громадянського суспільства необхідна на всіх етапах до- сягнення сталого розвитку. На першому стабілізаційному етапі прі- оритетним має бути забезпечення політич- них, організаційних та інформаційних за- сад для ефективної і свідомої активізації громадян щодо їх участі у прийнятті рі- шень. На підготовчому і перехідному етапах першочерговості набуває забезпечення ре- альної та ефективної участі громадськості в одержанні інформації, прийнятті рішень і контролі за їх виконанням. Освіта, наука, культура. На шляху України до сталого розвитку особливе зна- чення належатиме освіті, науці, культурі. Освіта є головним засобом формування та відтворення інтелектуального потенціа- лу нації, нової системи світогляду цінно- стей і духовності громадян. Одне із ключових завдань освіти — фор- мування екологічної свідомості, здатності бачити світ у всіх його взаємозв’язках, включаючи взаємозалежність у системі «лю дина — економіка — суспільство — навколишнє середовище». Мета і зміст освіти мають бути націо- нально орієнтовані і підпорядковані реалі- зації принципів і завдань переходу України на засади сталого розвитку. 34 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 2 Пріоритетними завданнями на серед- ньо- та довготермінову перспективу у цій сфері є: • розробка освітніх програм, що містять знання про взаємозалежність економічного процвітання, добробуту і здоров’я людини, соціальної справедливості та збереження навколишнього середовища, про межі до- пустимого втручання у природу; • впровадження у загальноосвітню шко- лу моделей навчання, в основі яких лежать гуманітарно-естетична і природничо-нау- кова предметна інтеграція. При цьому всі предмети повинні бути екологічно орієнто- вані, спрямовані на розвиток інтелектуаль- ної і духовної сфер особистості; • постійне вдосконалення спеціальних навчальних програм зі сталого розвитку у закладах освіти, створення навчальних посібників з питань екологічної етики та екологічної економіки, видання науково- популярної літератури з цієї тематики; • формування необхідного базису знань, що спирається на ідеї взаємозалежності природи і суспільства, сталого розвитку та екологічної свідомості людини; • створення загальнодержавної системи безперервної екологічної освіти і вихован- ня, у тому числі з питань сталого розвитку, в усіх вікових групах населення; • забезпечення постійної інформованос- ті населення та громадських організацій з питань розв'язання місцевих, регіональних і загальнодержавних проблем сталого роз- витку; • створення за державної підтримки на- уково-дослідних і науково-освітніх центрів сталого розвитку; • розвиток за державної підтримки сис- теми освіти, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для різних галузей еко- номіки з питань сталого розвитку; • розширення мережі спеціальних нау- ково-дослідних і навчальних закладів еко- логічного, еколого-економічного та еко ло- го-правового спрямування; розроблення но вих навчальних програм з урахуван ням умов перехідного періоду, вдосконалення методики викладання екологічних дис- циплін; • забезпечення виконання міжнарод- них угод про доступність до екологічної інформації; залучення мас-медіа для об’єк- тивного висвітлення загальнодержавних, регіональних і місцевих екологічних про- блем, процесу переходу на засади сталого розвитку; • створення інформаційних видань мас- медіа для поширення відомостей з питань сталого розвитку. Сфера науки і технологій є тією сферою, де інтелектуальний ресурс людини зна- ходить способи ефективнішого та невис- нажливого використання наявних ресур сів, їх відтворення або заміщення, створення штучних ресурсів і впровадження їх у ви- робництво. Досягнення науки мають вирі- шальне значення для прогресу України на шляху до сталого розвитку. Для нарощування й підвищення ефек- тивності використання існуючого науково- го потенціалу необхідно вжити з боку дер- жави та української громадськості такі за- ходи: • посилити роль і дії держави щодо ре- формування національної системи науки у напрямі забезпечення національних інтере- сів та зміцнення держави; • сприяти розробці та впровадженню сучасних високоефективних наукоємних технологій через надання податкових пільг організаціям і підприємствам, які фінансу- ють науково-дослідні та конструкторсько- технологічні роботи; • здійснювати державну підтримку до- сліджень, пов’язаних із розробкою теоре- тичних основ та методології розв’язання гуманітарних проблем національного роз- витку з урахуванням тенденцій і процесів у сучасному світі; ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 2 35 • вважати інтелектуальний ресурс од- ним із найважливіших у державі, забезпе- чити надійну законодавчу та нормативну систему його захисту; • підтримувати наукові напрями, здатні привести до чіткішого розуміння функціо- нування процесів та явищ навколишнього середовища й забезпечити глибину оцінки можливостей нашої планети щодо задово- лення сучасних потреб людства. Вчені по- винні обґрунтувати шляхи ефективнішого використання енергії та природних ре- сурсів у таких галузях, як промисловість, сільське господарство і транспорт, ефек- тивнішого відтворення ресурсів і створен- ня штучних ресурсів, для заміни вичер- пуваних або важкодоступних, на основі на- но- та біотехнологій; • підтримувати наукові дослідження з оцінки наявності природних ресурсів, ви- користання енергії, впливу різноманітних факторів на стан здоров’я, а також демогра- фічних тенденцій разом з іншими пріори- тетними напрямами розвитку науки і тех- ніки; • розробляти актуальні програми і про- екти сталого розвитку, приймати управ- лінські рішення на всіх рівнях з урахуван- ням сучасних досягнень науки; • повний і відкритий обмін інформа- цією серед учених та державних і бізнесо- вих керівників, а також членів місцевих громад; • забезпечити питомі витрати на науку у внутрішньому валовому продукті до 4,0%. У сфері культури важливими напрямами повинні стати: • утвердження у світогляді українського народу загальнолюдських цінностей, особ- ливостей ідей гуманізму та демократії з ура- хуванням принципів сталого розвитку; • створення єдиного національного куль- турного простору і захист цього простору від негативних впливів процесів глобаліза- ції, інтернаціоналізації та космополітизму; • відродження багатовікової спадщини українського народу, його духовності і культури на основі притаманного йому бе- режливого ставлення до природи і з ураху- ванням принципів сталого розвитку; • гарантування громадянам свободи творчості й доступу до національних і сві- тових надбань як необхідної умови їх гар- монійного розвитку, формування менталь- ності; • сприяння формуванню екологічної культури в усіх верств населення. 9. РЕГІОНАЛЬНА І МУНІЦИПАЛЬНА ПОЛІТИКА СТАЛОГО РОЗВИТКУ Пріоритетними напрямами регіональної політики сталого розвитку є: — спрямування державної регуляторної політики на вирішення завдань поліпшен- ня соціально-економічного стану регіонів; — розроблення регіональних програм сталого розвитку; — реалізація місцевих планів дій щодо забезпечення еколого-економічної збалан- сованості розвитку кожного регіону шля- хом ефективної міжрегіональної госпо- дарської взаємодії; — організація регіональних систем моні- торингу за показниками збалансованого розвитку і відповідно до національної сис- теми моніторингу; — забезпечення органічної єдності роз- витку продуктивних сил регіонів із завдан- нями сталого розвитку країни в цілому; — упровадження механізму регіональної оцінки впливу народногосподарського ком- плексу на навколишнє природне середови- ще при плануванні розвитку та розміщенні продуктивних сил з урахуванням транскор- донного перенесення забруднювачів; — зміцнення соціально-економічних зв’я з- ків між регіонами, сприяння ефективній реалізації заходів, передбачених міжрегіо- нальними соціально-економічними та еко- логічними програмами; 36 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 2 — проведення класифікації регіонів Ук- раїни за рівнем техногенно-екологічного навантаження та розроблення системи при- родоохоронних заходів щодо зменшення негативних впливів на навколишнє середо- вище; — удосконалення структури промисло- вого (і загалом природно-територіального) комплексу у регіонах Донбасу, Придніпров’я та Прикарпаття; — розвиток курортно-рекреаційної сфе- ри і туризму у Карпатах, Причорномор’ї, Криму та північно-західній частині Ук- раїнського Полісся; — збереження етнографічної самобут- ності регіонів, охорона та відродження пам’яток природи, історії і культури. Основними напрямами сталого розвитку поселень є: • здійснення широкомасштабних захо- дів із соціально-економічного розвитку сільських поселень; • подолання диспропорцій у народно- господарських структурах поселень, насам- перед великих міст з надмірною концент- рацією промисловості, та стагнації багать- ох малих міських поселень; • зміна стратегії містобудування у на- прямі розширення обсягів спорудження комфортнішого житла, малоповерхових бу- динків садибного типу, розвитку малих і середніх населених пунктів. Створення сприятливого життєвого середовища з не- обхідною інфраструктурою соціально-по- бутового та культурного обслуговування населення; • забезпечення промислового розвитку слабоурбанізованих регіонів, зокрема По- лісся, зниження невиправданої техногенної перевантаженості високоурбанізованих ре- гіонів (Донбасу, Придніпров'я); • упорядкування і розвиток поселен- ських систем та агломерацій; • обмеження екстенсивного розвитку промисловості та екологізації виробництва субрегіональних систем розселення, зокре- ма, Київської, Донецької, Дніпропетров- ської та Харківської. Великі міста та промислові центри ма- ють розвиватися на основі реконструкції, модернізації, інтенсифікації та екологізації виробництва, прискорення розвитку соці- альної інфраструктури, раціонального ви- користання міських територій. Для середніх і малих міських поселень актуальними є зміцнення промислової бази та соціально-екологічної інфраструктури. Густота їхньої мережі, наявність трудових ресурсів, близькість до сільськогосподар- ського виробництва, місцевої сировини, рекреаційних ресурсів зможуть сприяти їх подальшому сталому розвитку. Особливо гостру потребу в комплексній соціально-економічній розбудові відчуває село. Великі села мають розвиватися як аг- ропромислові поселення, малі — як фер- мерські, з високомеханізованим рівнем ви- робництва. Заслуговує на увагу «оживлен- ня» занепалих сіл. Планування та розбудова населених пун- ктів повинні якнайповніше відображати ідею української державності, самобутність культури, духовність і традиції українсько- го народу, його національних меншин. 10. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ПЕРЕХОДУ ДО СТАЛОГО РОЗВИТКУ Перехід до сталого розвитку може бути здійснений за умови ефективного міжна- родного співробітництва та гарантування національних інтересів України. Основними напрямами міжнародного співробітництва у забезпеченні переходу України до сталого розвитку є: • участь України в опрацюванні гло- бальної, регіональних і міждержавних про- грам сталого розвитку й узгодження з ними національної програми цього роз- витку; ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 2 37 • створення максимально сприятливих умов для реалізації міжнародних програм у сфері інноваційного розвитку та розбудови інформаційного суспільства; • підвищення ефективності міжнарод- них програм шляхом удосконалення ме- ханізмів державного та громадського конт- ролю за їх виконанням; • правове та інституційне забезпечення використання механізмів фінансово-еконо- мічних розрахунків, передбачених міжна- родними договорами України, з урахуван- ням внеску кожної з країн у глобальну зба- лансованість розвитку біосфери («борги за природу», вуглеводневий кредит тощо); • інституційне забезпечення реалізації політики інтеграції до ЄС, COT, НАТО та інших міжрегіональних структур для роз- в'язання проблем сталого розвитку; • розвиток двосторонніх програм спів- робітництва з прикордонними державами, зокрема в галузі охорони навколишнього середовища та запобігання транскордонно- му забрудненню, програми екологічної кон- версії; • підвищення ефективності міжнарод- ної співпраці в рамках діяльності міжуря- дових комісій з питань торговельно-еконо- мічного співробітництва та подальше вдо- сконалення його механізму; • активізація участі України у загаль- ноєвропейських процесах — «Довкілля для Європи» та «Сталий розвиток для Євро- пи»; • відмова від зовнішнього фінансуван- ня нових проектів і створення виробництв, функціонування яких зумовлюватиме знач- ні обсяги небезпечних відходів, збільшення викидів і скидів забруднювальних речовин у навколишнє природне середовище або підвищення рівня екологічного ризику; • сприяння залученню іноземних інвес- тицій і технологій в екологічно «дружні» сфери виробництва — переробку відходів, енергозбереження, «безвідхідні» виробницт- ва та виробництва замкнутого циклу, розви- ток екологічно чистих технологічних цик- лів, а також у розвиток інформаційних тех- нологій, комунікацій, у тому числі шля хів сполучення (насамперед транспортних ко- ридорів), у галузі будівництва та машино- будування; • залучення іноземних інвестицій у роз- виток концесійної діяльності; • поступове впровадження європей - ської системи стандартів і нормативів у сфері охорони навколишнього природно- го середовища та здоров’я людини; • сприяння пріоритетному розвитку міжнародного наукового співробітництва та освітньої діяльності; • розвиток дво- і багатостороннього співробітництва та партнерства з охорони навколишнього середовища і раціонально- го використання природних ресурсів у при- кордонних областях, з визначенням прав та економічної відповідальності сторін у разі заподіяння шкоди навколишньому середо- вищу однією з них; • сприяння міжнародному співробіт- ництву в неурядовому секторі. 11. ІНСТИТУЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ Забезпечення переходу до сталого роз- витку передбачає скоординовані дії у всіх сферах суспільного життя, відповідну пере- орієнтацію соціальних, екологічних та еко- номічних інститутів держави, державне ре- гулювання задля посилення зацікавлено сті громадян, юридичних осіб і соціальних груп у вирішенні завдань сталого розвитку. Державне управління процесом перехо- ду до сталого розвитку передбачає розроб- лення системи прогнозних документів, ос- новним компонентом яких будуть зміни природно-ресурсного потенціалу нав ко- лиш нього середовища та окремих екосис- тем у процесі господарської діяльності. Вони, разом з Концепцією переходу до сталого розвитку, мають стати основою 38 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 2 Національної стратегії сталого розвитку, а також державних, галузевих і регіональ- них програм як складових плану дій його досягнення. Реалізація переходу до сталого розвитку неможлива без відповідного функціо ну- вання суб’єктів державного та громадсько- го управління, які повинні забезпечити: • Верховна Рада — прийняття законо- давчих і затвердження програмних заходів щодо стратегії сталого розвитку; • Президент — контроль діяльності за- конодавчої влади з реалізації стратегії ста- лого розвитку та забезпечення відпові- дального представництва України у між- народному співтоваристві щодо питань сталого розвитку; • Кабінет Міністрів — створення органі- заційних умов для здійснення заходів із за- безпечення екологічної безпеки і переходу України та її регіонів до сталого розвитку; • територіальне представництво і місце- ве самоврядування — здійснення заходів, спрямованих на перехід регіонів до сталого розвитку; • суди і прокуратура — системне узго- дження елементів чинного законодавства в межах стратегічних заходів щодо сталого розвитку; • політичні партії — забезпечення дієвої участі громадян у прийнятті органами вла- ди рішень, орієнтованих на досягнення ста- лого розвитку. Політичним та економічним умовам має відповідати система управління процесами збалансованого та екологічно доцільного використання природно-ресурсного потен- ціалу і збереження навколишнього середо- вища, що, зокрема, передбачає першочерго- ве формування державної системи моніто- рингу сталого розвитку, у тому числі ство- рення мережі моніторингу навколишнього середовища, аналіз та оцінка моніторинго- вої інформації, моделювання і прогнозу- вання екологічних, соціально-економічних і демографічних процесів, формування на- ціональних структур із забезпеченням уча- сті в них авторитетних і фахових представ- ників різних секторів суспільства: рад різ- них рівнів, державної служби, науки, бізне- су, основних політичних сил і громадських організацій, у програмах яких передбачені дії щодо розв’язання проблем сталого роз- витку. Необхідною передумовою впровадження інституційних перетворень при переході до сталого розвитку є: • урахування екологічного імперативу на всіх рівнях прийняття рішень у державі; • спрямованість політичного процесу на вирішення завдань переходу до сталого розвитку; • розроблення ефективних методів оці- нювання діяльності основних державних, політичних і громадських інституцій в ас- пекті переходу до сталого розвитку, які ре- алізують управління як на державному, так і на громадському рівнях; • удосконалення політичної системи на підставі оцінок її діяльності щодо переходу до сталого розвитку. Адміністративні реформи в країні мають спрямовуватися на послідовну реалізацію основних принципів переходу до сталого розвитку. Інституційне забезпечення слід здійсню- вати у повному обсязі на всіх етапах пере- ходу до сталого розвитку. 12. ОСНОВНІ МЕХАНІЗМИ, ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ СТАЛИЙ РОЗВИТОК ДЕРЖАВИ Реалізація моделі сталого розвитку пот- ребує застосування складної поліструктур- ної системи правових, економічних та ін- ших механізмів. Основними з них повинні бути: І. Державно-регулюючі механізми для забезпечення сталого розвитку України, що мають реалізовуватися в усіх напрямах її ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 2 39 державної політики: податковому, бюджет- ному, фінансово-кредитному, правовому, інвестиційному, промисловому, соціально- му, зовнішньоекономічному, екологічному тощо. ІІ. Правові механізми, які втілюються в законодавчому забезпеченні трансформа- ційних та адаптаційних процесів еконо- мічного зростання країни на засадах ста- лого розвитку. ІІІ. Фінансові механізми державного ре- гулювання, спрямовані на: • збалансованість бюджетних (вер ти- каль них і горизонтальних) та зовнішньо- бюджетних (дохідно-витратних) відносин; • підтримку вітчизняного виробника, реалізацію стратегічно важливих вітчизня- них соціальних, екологічних й економічних програм; • підсилення фіскально-регулюючих функ цій податкової служби України з ме- тою підвищення економічної та екологіч- ної активності населення; • орієнтованість фінансово-кредитної по- літики на підтримку й активізацію підпри- ємницької діяльності, аграрного сектору, забезпечення рівноваги кредитного попиту та кредитних пропозицій у країні; • підвищення інвестиційної привабли- вості країни. ІV. Економіко-виробничі механізми що- до нарощування економічного потенціа- лу держави, підвищення суспільної про- дуктивності праці, розвитку інновацій- ного комплексу, забезпечення конкурен- тоспроможності вітчизняної продукції і послуг, структурно-технологічної перебу- дови господарства на основі техніко-тех- нологічної реконструкції, впровадження сучасних енерго- і ресурсозберігальних, маловідхідних технологій, розвитку ви- робничої, інформаційно-комунікаційної, ринкової інфраструктури тощо. V. Соціально-економічні механізми, спря- мовані на: • підвищення зайнятості населення, пе- редусім за рахунок створення нових робо- чих місць, зокрема в сільській місцевості; • удосконалення соціально-фінансово- го розшарування суспільства шляхом утвер дження середнього класу та суттєво- го збільшення його частки доходів; • забезпечення адекватності обсягів оп- лати праці та її ефективності; • результативний захист доходів насе- лення від інфляції; • створення ефективної системи соці- ального страхування, яке забезпечувало б відповідність трудового внеску кожного працівника всім видам страхових виплат, включаючи пенсії; • реальне адресне фінансування со- ціального захисту незахищених верств на- селення. VI. Соціальні, світоглядні, наукові й ос- вітянські механізми переходу до сталого розвитку, які б забезпечували: • перебудову ідеології суспільно-при- родних відносин на основі визнання їх па- ритетності; • розвиток фундаментальних і приклад- них досліджень з проблем соціально, еко- номічно й екологічно збалансованого роз- витку; • підготовку високоосвічених спе- ціалістів усіх галузей знань із сучасним менталітетом, озброєних найновішими знаннями щодо досягнень науки і техніки; • цивілізоване розв'язання проблем спів- існування в Україні всіх конфесій тощо. 13. МОНІТОРИНГ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ТА УПРАВЛІННЯ Моніторинг здійснюється з метою до- слідження реальних змін у соціально-еко- номічній сфері, стані навколишнього при- родного середовища для корегування уп- равлінських рішень щодо забезпечення пе- реходу країни та її регіонів до сталого розвитку. 40 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 2 Основними завданнями системи моніто- рингу сталого розвитку є: • проведення систематичних спостере- жень, збирання та використання даних про ситуацію в соціально-економічній сфе рі та стан навколишнього природного середо- вища; • створення та ведення банків даних і забезпечення інформаційного обміну; • аналіз інформації, оцінка стану в со- ціально-економічній сфері та навколиш- ньому природному середовищі і впливу на нього факторів забруднення, прогнозу- вання змін та інформаційно-аналітична підтримка прийняття рішень з питань со- ціально-економічного розвитку, відтворен- ня нав колишнього природного середови- ща, раціонального використання при род- них ресурсів та екологічної безпеки; • удосконалення нормативного, мето- дичного і технічного забезпечення збирання, збереження, оброблення та аналізу даних; • забезпечення достовірності інформа- ції, що надається органам державної влади та органам місцевого самоврядування, гро- мадським і міжнародним організаціям. Система моніторингу організовується на загальнодержавному, регіональному та ло- кальному рівнях (відповідно у межах краї- ни, адміністративних одиниць та їх окре- мих територій). Показники соціально-економічного моні- торингу мають відображати: матеріальну складову добробуту, продуктивність трудо- вих ресурсів як його джерела; забезпеченість соціального розвитку ресурсами — якість людських ресурсів, народжуваність населен- ня, його здоров’я і зайнятість як оцінку за- пасу його розвитку на території; захищеність життєдіяльності як оцінку її безпеки в трьох основних аспектах: політико-правовому, со- ціально-економічному і техно-природному; забезпеченість інтелектуальними ресурсами як потенціал наближення до еколого-еконо- міко-соціальної ста лості. Показники екологічного стану форму- ються з інформації, яку отримують у про- цесі спостереження за такими екологічни- ми об’єктами системи моніторингу: атмос- ферне повітря, поверхневі та підземні води, біотичне різноманіття, ліси, землі, повод- ження з відходами, фізичні фактори впли- ву, геологічне середовище. З метою збирання, збереження, оброб- лення та аналізу даних і підготовки необ- хідної інформації створюються центри на загальнодержавному і регіональному рів- нях, а також на рівні суб’єктів системи моніторингу, які розроблятимуть програми та координуватимуть їх виконання. Моніторинг сталого розвитку дасть змо- гу здійснити: • належне забезпечення органів держав- ної влади та органів місцевого самовряду- вання, громадських і міжнародних органі- зацій обґрунтованою, об'єктивною і до- стовірною інформацією про соціально-еко- номічний стан та стан навколишнього при родного середовища на різних етапах переходу до сталого розвитку; • забезпечення управління у соціаль- но-економічній сфері та сфері охорони навколишнього природного середовища і раціонального природокористування на об’ єк тив ній інформаційній та науково об- ґрунтова ній основі відповідно до прин- ципів ста лого розвитку. ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 2 41 Для оцінки сталості розвитку запропоно- вано використання двох основних показни- ків: якості життя людей і якості навколиш- нього природного середовища. Якість життя людей визначається як від- повідність природного і соціального сере- довищ людським потребам. У контексті сталого розвитку якість життя суспільства має в основі сталу забезпеченість зазначе- ної відповідності для всього людського за- галу, чия життєдіяльність відбувається на відповідній території. Оцінка якості життя в соціальному ас- пекті може ґрунтуватися на індексі соціаль- ного розвитку. Він має відображати два шари життєдіяльності: біотичний (необхід- ний) і соціальний (достатній), які розгля- даються як у поточному, так і в перспектив- ному періоді. До верхнього рівня показни- ків, що формують індекс соціального роз- витку, належать як необхідні: захищеність життєдіяльності населення і забезпече- ність людськими ресурсами; як достатні — життєвий рівень населення і забезпеченість інтелектуальними ресурсами. Ці чотири показники агрегуються з по- казників другого рівня. Структура показника захищеності жит- тєдіяльності населення. Агрегований по- казник захищеності життєдіяльності насе- лення структурно складається з трьох мак- ропоказників: • показник техноприродної безпеки (ха- рактеризується індикаторами природної, технічної і технологічної безпеки); • показник соціального захисту (вклю- чає показник зайнятості, різні соціальні виплати); • показник правового захисту (залежить від криміногенної ситуації, діяльності су- дових органів, забезпеченості кадрами ор- ганів внутрішніх справ, судових та інших органів, а також обсягів інвестицій у право- ву сферу). Структура показника забезпеченості людськими ресурсами. Агрегований показ- ник забезпеченості людськими ресурсами структурно складається з трьох макропо- казників: • демографічного показника (агрегуєть- ся із вихідних індикаторів, що характери- зують рівні природного репродукування населення, зовнішньої міграції та демогра- фічного навантаження); • показника здоров’я населення (визна- чається параметрами загальної захворюва- ності населення, середньою тривалістю життя, показниками загальної непрацездат- ності і генетичного ризику для людини); • показника зайнятості (структурно скла дається із показників явного безробіт- тя, використання трудових ресурсів згідно з рівнем кваліфікації і коефіцієнта вико- ристання номінального фонду робочого часу). Структура показника життєвого рівня населення. Агрегований показник життєво- го рівня населення структурно складається з трьох соціальних макропоказників: • територіального доходу (визначаєть- ся базовими показниками, що характеризу- ють вироблений та спожитий дохід, а та- кож співвідношення спожитого доходу міськими та сільськими мешканцями); • індивідуального доходу (залежить від базових соціометричних індикаторів, по - ДОДАТОК 1 СТРУКТУРА ПОКАЗНИКІВ СТАЛОГО РОЗВИТКУ (ДЛЯ ОБҐРУНТУВАННЯ ЕТАПНОСТІ ПЕРЕХОДУ) 42 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 2 в’я заних з часткою населення, яке має дохід, менший прожиткового мінімуму; співвідношенням між доходами 10 % най- багатших та 10 % найбідніших мешканців, а також величиною середньої заробітної плати); • забезпеченості житлом (характери- зується базовими показниками, що відоб- ражають середню забезпеченість житловою площею; часткою населення, яке не має ін- дивідуального житла, а також забезпечене житлом нижче встановленої норми). Структура показника забезпеченості ін- телектуальними ресурсами. Інтегральний показник забезпеченості інтелектуальними ресурсами структурно складається з трьох макропоказників: • показник освіти (враховує обсяг інвес- тицій в освіту, її середню тривалість і чи- сельність тих, хто навчається в усіх нав- чальних закладах); • показник розвитку науки (залежить від індикаторів, що характеризують обсяг інвестицій у наукову сферу, чисельність на- уковців і результативність наукових до- сліджень); • показник розвитку культури (визна- чається інвестиційною активністю у сфері культури, чисельністю працівників культу- ри і кількісними показниками відвідува- ності закладів культури). Останні показники, в свою чергу, агрегу- ються з показниками третього і четвертого рівнів, які можуть уточнюватися та зміню- ватися, залежно від обставин, особливос- тей регіону і статистичної інформації. Для оцінки показника якості навколиш- нього природного середовища використову- ються агреговані показники якості атмосфе- ри, поверхневих і підземних вод та ґрунтів. Для характеристики якісного стану ат- мосфери застосовуються такі макропоказ- ники: • показник хімічних (фізико-хімічних) змін (забруднення) ; • показник фізичних змін (забруднення). Таким чином, макропоказник хімічного та фізико-хімічного забруднення формується в результаті агрегування показників забруд- нення: • пилового; • специфічними газоподібними речови- нами; • речовинами, що руйнують озоновий шар; • парниковими газами. Макропоказник фізичних змін в атмо- сфері складається з показників зміни: • радіаційного стану; • електромагнітного стану; • шумового стану; • теплового стану. Агрегований показник якісного стану поверхневих вод структурно складається з двох макропоказників: • забруднення водних ресурсів; • вилучення та використання водних ре- сурсів. Макропоказник забруднення водних ре- сурсів складається з показників: • забруднення хімічного та фізико-хі- мічного (базові індикатори характеризують забруднення завислими речовинами, міне- ральними солями, солями важких металів, штучними органічними сполуками); • зміни фізичного (радіоактивного та теплового) стану; • забруднення мікробіологічного. Кількісний склад базових індикаторів, що характеризують хімічне та фізико-хіміч- не забруднення поверхневих вод, як і ат- мосфери, визначається конкретними умо- вами господарської діяльності в регіоні. Він має охоплювати найпоширеніші (ха- рактерні) забруднювальні речовини, що міс- тяться в скидах стічних вод підприємств території. Макропоказник вилучення та викори- стання водних ресурсів визначається по- казниками: ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 2 43 • вилучення водних ресурсів (для цілей господарсько-питних, технічного водопо- стачання, зрошення); • коефіцієнта зарегульованості річок. Інтегральний показник якісного стану підземних вод структурно складається з трьох макропоказників: • забруднення водних ресурсів; • вилучення та використання водних ре- сурсів; • вплив на ґрунтовий покрив і рослин- ність. Макропоказник забруднення водних ре- сурсів складається з показників : • забруднення хімічного (базові індика- тори характеризують забруднення мінераль- ними солями, солями важких металів, орга- нічними сполуками); • змін фізичного (радіоактивного) стану; • забруднення мікробіологічного. Кількісний склад базових індикаторів, що характеризують хімічне забруднення під- земних вод, також визначається конкретни- ми умовами господарської діяльності в ре- гіоні і повинен охоплювати найпоширеніші (характерні) забруднювальні речовини. Макропоказник вилучення та викори с- тання водних ресурсів визначається показ- никами: • вилучення водних ресурсів (для цілей господарсько-питних, технічного водопос- тачання, зрошення); • показника водозабезпеченості. Агрегований показник якісного стану ґрунтового покриву структурно складаєть- ся з чотирьох макропоказників: • родючості ґрунтів (визначається дво- ма базовими показниками: безпосередньо родючістю ґрунтового покриву та вмістом гумусу); • забруднення ґрунтів (залежить від ба- зових показників, що характеризують за- бруднення легкорозчинними та токсични- ми солями, пестицидами, нафтопродукта- ми); • пошкодження ґрунтів (характери зу є- ться базовими показниками, які відобра- жають ступінь розмитості ґрунтового про- філю, площу, зруйновану екзогенними про- цесами та гірничими виробками, а також зайняту відходами і техногенними об’єк- тами); • функціонального використання тери- торії (визначається базовими показника- ми, що характеризують питому вагу площ урбанізованих територій, сільськогосподар- ських угідь, територій, які охороняються, а також лісів та луків). Крім того, для оцінки стану навколиш- нього середовища можуть бути використані показники біоти, у тому числі: – втрата видового складу рідкісних рос- лин і тварин України; – поява адвентивних видів (біологічне забруднення); – зростання кількості видів, занесених до Червоної книги України; – відсоток площі природоохоронних об’єк тів; – кількісна оцінка біотичного і ланд- шафтного різноманіття нових територій; – запаси біотичних ресурсів. 44 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 2 УСТАНОВИ НАН УКРАЇНИ — РОЗРОБНИКИ ПРОЕКТУ КОНЦЕПЦІЇ ПЕРЕХОДУ УКРАЇНИ ДО СТАЛОГО РОЗВИТКУ Проект Концепції підготовлений фахів- цями інститутів проблем природокористу- вання та екології і проблем ринку та еконо- міко-екологічних досліджень НАН Украї- ни. У доопрацюванні проекту Концепції бра- ли участь фахівці інститутів географії, еко- логії Карпат, ботаніки ім. М.Г. Холодного, Ради по вивченню продуктивних сил Ук- раїни та інших установ НАН України. МІЖНАРОДНІ І ВІТЧИЗНЯНІ ДОКУМЕНТИ, ПОЛОЖЕННЯ ЯКИХ ВРАХОВАНІ ПРИ ПІДГОТОВЦІ ПРОЕКТУ КОНЦЕПЦІЇ ПЕРЕХОДУ УКРАЇНИ ДО СТАЛОГО РОЗВИТКУ 1. Програма дій «Порядок денний на ХХІ століття», ухвалена конференцією ООН з навколишнього середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро (Саміт «Планета Земля», 1992 р.). 2. Методические подходы к выбору стратегии ус тойчиво го развития территории / Под ред. А.Г. Ша паря. — Днепропетровск: Институт проб лем природопользования и экологии НАН Украины. — 1996. — Т. 1. — 162 с.; Т. 2. — 82 с. 3. Програма дій подальшого впровадження «По рядку денного на ХХІ століття (РIO+5)», прийнята на 11-му пленарному засіданні де в’ятнадцятої спе ці- альної сесії Генеральної Асамблеї ООН 28 червня 1997 р. 4. Проект Концепції сталого розвитку України, роз роблений під науковим керівництвом С.І. До- рогунцова та В.Я. Шевчука. — К., 1997. 5. Проект Концепції переходу України до сталого розвитку, розроблений під керівництвом Ю.І. С а - мойленка та С.І. Курикіна, внесений на розгляд Верховної Ради України народними депутатами України Ю.І. Самойленком, В.Б. Ха заном. — 19.12.01, реєстр № 3234-1. 6. Декларація та план виконання рішень Все світ нього саміту зі сталого розвитку (РІО+10), 26 серп ня — 4 вересня 2002 р., Йоганнесбург. 7. Документи 5-ї Всеєвропейської конференції мі- ністрів навколишнього середовища «Довкілля для Європи» (21–23 травня 2003 р., Київ). 8. Проект Концепції переходу України до ста ло го розвитку, розроблений В.І. Ландиком, С.В. Се мен- цем, Т.М. Яхе євою. — 2004. 9. Проект Закону України «Про стратегію сталого розвитку України», розроблений Міністерством охорони навколишнього природного середовища України. — К., 2004. 10. Стратегічні напрями переходу України на засади сталого розвитку в контексті її інтеграції до Європейського співтовариства / За ред. Е.В. Соботовича. — К.: Салютис, 2005. — 44 с. Стан Діапазон оцінок Ознаки прийняття управлінських рішень Терміновість ухвалення рішення Радикальність змін Види управлінських рішень Уніфікована вимірювальна шкала для оцінок показників соціального розвитку території та якості навколишнього природного середовища Еталонний 1,0–0,8 Обмежень у часі прийняття Незначні Інформаційний рішень немає зміни періодичний контроль ситуації Сприятливий 0,8–0,6 Час прийняття рішень Помірні Нормуючі рішення контролюється Задовільний 0,6–0,4 Обмеження у часі прийняття Значні Тактичні регулюючі рішень незначні рішення Загрозливий 0,4–0,2 Критичні обмеження у часі Суттєві Планові зміни тактики прийняття рішень і стратегічні регулюючі рішення Критичний 0,2–0,0 Невідкладні дії з мобілізацією Принципові Планові зміни стратегії усіх ресурсів (тотальні) ДОДАТОК 2

На меті — сталий розвиток України

Репозитарії

Схожі ресурси