Глобалізаційні аспекти соціокультурної ідентичності особистості

В статті розглянуті суб'єктивні та об'єктивні обумови усталення нових типів ідентичності в контексті трансформації ціннісно-нормативного середовища під впливом глобалізаційних процесів. Аналізуються механізми взаємозв'язку макросоціальних зрушень в сучасному спільстві з процесом соціо...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2004
1. Verfasser:	Воробйова, Л.С.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Кримський науковий центр НАН України і МОН України 2004
Schriftenreihe:	Культура народов Причерноморья
Schlagworte:	Вопросы духовной культуры – ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/34518
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Глобалізаційні аспекти соціокультурної ідентичності особистості / Л.С. Воробйова // Культура народов Причерноморья. — 2004. — № 52, Т. 1. — С. 125-128. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-34518
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-345182012-06-04T12:18:22Z Глобалізаційні аспекти соціокультурної ідентичності особистості Воробйова, Л.С. Вопросы духовной культуры – ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ В статті розглянуті суб'єктивні та об'єктивні обумови усталення нових типів ідентичності в контексті трансформації ціннісно-нормативного середовища під впливом глобалізаційних процесів. Аналізуються механізми взаємозв'язку макросоціальних зрушень в сучасному спільстві з процесом соціокультурної ідентифікації особистості. Висвітлюються чинники кризових тенденцій, притаманних статусній ідентифікації особистості в українському суспільстві і пропонуються шляхи оптимізації цього процесу. В статье расмотрены объективные и субъективные предпосылки образования новых типов идентичности в контексте трансформации ценностно-нормативной среды под воздействием глобализационных процессов. Анализируются механизмы взаимосвязи макросоциальнх преобразований современного общества с процессом социокультурной идентификации личности. Указаны факторы кризисных тенденций, присущих статусной идентификации личности в украинском обществе и предложены пути оптимизации этого процесса. 2004 Article Глобалізаційні аспекти соціокультурної ідентичності особистості / Л.С. Воробйова // Культура народов Причерноморья. — 2004. — № 52, Т. 1. — С. 125-128. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/34518 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Вопросы духовной культуры – ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ
spellingShingle	Вопросы духовной культуры – ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ Воробйова, Л.С. Глобалізаційні аспекти соціокультурної ідентичності особистості Культура народов Причерноморья
description	В статті розглянуті суб'єктивні та об'єктивні обумови усталення нових типів ідентичності в контексті трансформації ціннісно-нормативного середовища під впливом глобалізаційних процесів. Аналізуються механізми взаємозв'язку макросоціальних зрушень в сучасному спільстві з процесом соціокультурної ідентифікації особистості. Висвітлюються чинники кризових тенденцій, притаманних статусній ідентифікації особистості в українському суспільстві і пропонуються шляхи оптимізації цього процесу.
format	Article
author	Воробйова, Л.С.
author_facet	Воробйова, Л.С.
author_sort	Воробйова, Л.С.
title	Глобалізаційні аспекти соціокультурної ідентичності особистості
title_short	Глобалізаційні аспекти соціокультурної ідентичності особистості
title_full	Глобалізаційні аспекти соціокультурної ідентичності особистості
title_fullStr	Глобалізаційні аспекти соціокультурної ідентичності особистості
title_full_unstemmed	Глобалізаційні аспекти соціокультурної ідентичності особистості
title_sort	глобалізаційні аспекти соціокультурної ідентичності особистості
publisher	Кримський науковий центр НАН України і МОН України
publishDate	2004
topic_facet	Вопросы духовной культуры – ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/34518
citation_txt	Глобалізаційні аспекти соціокультурної ідентичності особистості / Л.С. Воробйова // Культура народов Причерноморья. — 2004. — № 52, Т. 1. — С. 125-128. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.
series	Культура народов Причерноморья
work_keys_str_mv	AT vorobjovals globalízacíjníaspektisocíokulʹturnoíídentičnostíosobistostí
first_indexed	2025-07-03T15:34:51Z
last_indexed	2025-07-03T15:34:51Z
_version_	1836640520178237440
fulltext	Вопросы духовной культуры – ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ 125 кої нації – генеральна ідея й Д.Донцова. Справді, без діяльності еліти модерна нація нездатна на повно- цінне розв'язання життєвих проблем. Однак слід пам'ятати слушну думку Д.Донцова про те, що творчий потенціал “ініціативної меншості” має бути спричинений не хитрістю, не спритом, не демократичним ду- рисвітством, навіть не фаховим вишколенням чи начитаністю або розумом інтелігента, а передусім мудрі- стю. Мудрість є першою, невід'ємною прикметою елітарного духу, є тією підвалиною національної само- свідомості, з якої виростає знання граничних основ буття особистості і соціуму. Отож, без філософії, як способу самосвідомості, як узагальнюючої форми народної мудрості, плідна діяльність еліти з формуван- ня націоконсолідуючих ідей, на думку Донцова, просто-таки неможлива. Адже українська філософія вияв- ляється чи не найбільш причетною до сфери, де реконструюється дух нації у найкращих власних традиці- ях. Європейське суспільство лише наприкінці XX ст. змогло виробити нові планетарні орієнтири духов- ного життя завдяки поверненню до старої, традиційної мудрості, зокрема відродження ідей персоналізму, гуманізму, демократизму, діалогізму. Отже, запорука життєздатності українського народу та його держави – у потенціалі еліти, оптимізація якого можлива лише на шляхах оновлення філософії у зазначеному нами сенсі. Висновок. Проблеми еліти є актуальними в Україні, це доведено часом, і потребує уваги всього суспі- льства, її потрібно плекати. З нової генерації еліти мають з’явитися нові лідери, здатні вирішувати про- блеми розвитку України, реалізувати українську національну ідею. Саме виховання є ключовим моментом у формуванні майбутньої національної еліти. Джерела та література 1. Арон Р. Демократия и тоталитаризм. – М.: Текст, 1993. – 312 с. 2. Атаманюк З.М. Концепція національної еліти в соціально-філософській думці української діаспори: Д.Донцов і В.Липинський // Перспективи. - 2000. - № 2 (10). - С. 78-84. 3. Атаманюк З.М. Соціально-філософські концепції української національної еліти . - Дис.на здобуття наукового ступеня канд.філос.наук. - Одеса., 2003. - 188 с. 4. Дичковська Г.О. Теорія еліт і сучасні проблеми державотворення // Матеріали міжнародної наукової конференції "Національна еліта та інтелектуальній потенціал України". - Львів, 1996. – С. 15-16. 5. Кухта Б. Феномен політичного лідера. - Львів: Кальварія, 2000. - 232 с. 6. Липинський В. Листи до братів-хліборобів про ідею і організацію українського монархізму. - Нью- Йорк: Булава, 1954. - 470 с. 7. Лисяк-Рудницький І. Між історією і політикою: статті до історії та критики української суспільно- політичної думки. - Торонто: Сучасність, 1997. - 443 с. 8. Полонська-Василенко Н.Д. Історія України. - К.: Либідь, 1995. - 672 с. 9. Українська суспільно-політична думка в ХХ столітті: Документи і матеріали (упор. Т.Гунчак, Р.Сольчаник). - К.: Сучасність, 1983. - Т.1. - 510 с. Воробйова Л.С. ГЛОБАЛІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ОСОБИСТОСТІ Соціокультурне ціннісно-нормативне середовище сьогодні зазнає значних змін під впливом глобаль- них процесів. У науковій літературі досить докладно описаний вплив нових технологій – глобальних за своєю природою – на диференціацію виробництва і споживання, на прискорення темпів змін в соціальних стосунках і політичному житті соціумів. (див.: Белл Д., Бродель Ф., Бурдьє П., Валлерстайн И., Гідденс Э., Інглегарт Р., Кастельс М., Луман Н., Тоффлер О., Турен А., Уолц К., Хендич та ін.) Загалом цей аналіз стосувався розгляду різних аспектів життя соціуму і індивідів західного постіндус- тріального суспільства. Питання ж впливу світових глобальних тенденцій на вітчизняний соціокульту- рний простір людини довгий час не поставали темою фахових досліджень. І тільки останнім часом зазначена тематика стала широко охоплюватись пострадянським суспільствознавством [1 – 6]. Особливої актуальності набуло сьогодні соціально-філософське осмислення процесів становлення і розвитку нових особистісних ціннісних орієнтацій в українському суспільстві під впливом глобалізації, бо саме індивіду глобалізація й «обіцяє» небачений досі стиль життя. Метою нашої роботи є аналіз впливу глобалізаційних чинників на усталене ціннісно-нормативне се- редовище сучасного індивіда та виявлення специфіки нової ієрархії в системі соціокультурної ідентичнос- ті особистості. В статті розглядаються соціокультурні аспекти формування ціннісного середовища в умовах глобалі- зації та глобалізаційні чинники соціокультурної ідентифікації особистості в проекції на сьогоднішнє укра- їнське суспільство. Загалом напрями розповсюдження глобалізаційних процесів і явищ та їх вплив на різні сфери життя українського суспільства достатньо широко розглянуті українськими філософами, соціологами і соціальними психологами [4, 5]. Більшість дослідників констатує, що проблеми соціокультурної ідентичності на рівнях індивідуа- льних і надідивідуальних в сучасних культурологічних і макросоціологічних моделях розглядаються в руслі двох тенденцій. У першому випадку мова йде про «прогресуючу» ідентичність, ґрунтовану на цінностях , які привнесла інформаційна революція і постіндустріальна епоха загалом, в іншому – про ідентичність, що вибудовується за допомогою інверсії до культурних джерел. Тобто, що вплив глоба- лізації на ціннісну свідомість може здійснюватись двома шляхами – реорганізацією структури цінніс- ної свідомості зі зміною ієрархії базових цінностей і введенням нових додаткових модернізацій- Воробйова Л.С. ГЛОБАЛІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ОСОБИСТОСТІ 126 них цінностей. Для західної свідомості перший тип реорганізації – уже «пройдений етап». Тому увага західних дослі- дників зосереджена в основному довкола виявлення тих нових модернізаційних цінностей, що несуть нові глобальні технології і методи їхньої організації. І хоча сформовані досі уявлення про глобалізацію і пост- індустріальне суспільство асоціюються насамперед з новими технологіями, домінуванням сфери послуг і інформації, останнім часом мова все більше йдеться саме про роль нових принципів організації професійної діяльності в формуванні нових пріоритетів особистості в соціумі. Відтак все більшої ваги набуває суб’єктивний чинник і в реорганізації механізмів взаємозв’язків індивіда і суспільства. Дж.Г. Мід в роботі «Дух, самість і суспільство» зазначив: «Реакція «Я» передбачає адаптацію, що впливає не тільки на означену самість (самоідентичність – прим., авт.) але також на соціальне середовище, яке допома- гає констатувати цю «самість»; тобто вона передбачає картину розвитку, де індивід одночасно як впливає на своє середовище, так і зазнає впливу з його боку. …Індивід не може ввійти до певної соціальної групи без того, щоб дещо не змінити характеру такого утворення» [7]. Тож для нас є цікавими, насамперед ті дослідження, де на перший план серед інших соціокультурних трансформацій виноситься проблема співвіднесеності людини і виробництва, формування умов, за яких індивідуальність стає значимішою від суспільної організації. Зрозуміло, що таке може трапитись лише в тому разі, коли основою соціального прогресу стане не ма- сове матеріальне виробництво, а індивідуалізоване створення інформації і знань. Інформація – цей, згідно Д. Беллу, основний виробничий ресурс постіндустріального суспільства, «народжує владу вищого рівня», не тільки більш довершену, ніж владу грубої сили чи капіталу, але і найбільш демократичну за своїм хара- ктером [8]. В рамках описуваної моделі значення такої трансформації стає фундаментальним для економічної, соціокультурної і політичної структур будь-якого сучасного суспільства і для кожного його індивіда. У виробництві виникає новий тип працівника, що підриває основи приватної власності і принципи функціо- нування традиційної корпорації; у соціальній сфері суспільство зазнає фрагментування, і проста більшість уже не володіє ані достатнім моральним, ані достатнім економічним правом прийняття рішень; у політич- ній сфері інформаційна революція глобалізує процеси, які відбуваються, і обмежує ту владу і ті можливос- ті національної держави, що раніше вбачались внутрішньо іманентними. Сьогодні відомо, що зростання прошарку соціально мобільного населення, орієнтованого вже не на задоволення своїх первинних матеріальних потреб, а на «постматеріальні потреби», викликало знач- ні зміни в системі суспільних і особистісних цінностей. В міру комп'ютеризації багатьох традиційних операцій «люди виявляються зайнятими тільки там, де необхідні людські оцінки, судження і твор- чість... головним стає не фізична сила, а здатність до інновацій» [9]. Відповідно, і залучені в процес виробництва суб'єкти втрачають суто матеріальну мотивацію своїх дій, так властиву колишнім суспі- льствам. З розвитком господарських систем зростає вже досягнутий більшістю членів суспіль- ства рівень добробуту, унаслідок чого тягар безпосереднього (матеріального ) нестатку зме- ншується. Дослідники вважають, що після того, як людина досягає матеріального добробуту, що дозво- ляє їй не замислюватись над задоволення звичних потреб, вона починає пошук самовираження поза тра- диційними стереотипами поведінки, про що Ч.Тейлор зазначав в «Етиці автентичності»: «Висловлюючи самобутність, я також визначаю самого себе. Я реалізую потенціал, що належить виключно мені» – Саме ця ідея лежить в основі сучасного ідеалу автентичності й мети здійснення себе, або самореалізації, в якій він зазвичай втілюється. Саме ця ідея надає моральної сили культурі автентичності, включно з її здегра- дованими, абсурдними та тривілізованими формами. Вона надає сенсу уявленню про те, що можна «ро- бити свою справу» і можна «відбутися» [10]. Сучасні соціологи дуже обережно підходять до дослідження вказаного феномена, відзначаючи не усунення матеріальної мотивації взагалі, а виникнення цілком визначеного зрушення – від максиміза- ції матеріального споживання до забезпечення більш високої «якості життя», зауважуючи те, що до- даткове збільшення грошових доходів вже не чинить колишнього впливу на поведінку індивіда. Шкала пріоритетів у сучасному суспільстві дуже швидко змінюється. Низка соціологічних дослі- джень, покликаних з'ясувати вектори і межі поширення «постматеріалістичних» цінностей, показала, що вже до середини 80-х років якісним показником основних переваг того чи іншого виду діяльності виступає почуття задоволення від здійсненої роботи [11]. Нова корпорація, яку Тапскотт називає «мережною корпорацією» [12], в свою чергу, підпорядковує свої цілі прагненням своїх співробітників і інтере- сам суспільства таким чином, що з'являється можливість говорити про неї не тільки як про еконо- мічний, але і як про «соціологічний» інститут. Виникає система управління, заснована на широкій участі як менеджерів, так і виконавців. Разом зі зміною системи мотивації з’являється і нова, більш гли- бинна система цінностей. По сьогодні основною соціокультурною основою типології цінностей було їхнє співвіднесення з тим типом цивілізації, у надрах якої виникла дана цінність, або до якого вона перевжно себе відносить. Саме під цим культурно-генетичним кутом зору цінності розрізняються на традиційні цінності – цінності су- спільства традиційного типу, орієнтовані на збереження і відтворення давно сформованих цілей і норм життя, та сучасні цінності – цінності суспільств типу modernity, орієнтовані на інновації і прогрес у досягненні раціональних цілей. Крім того, варто враховувати і існування загальнолюдських цінностей. Наслідки глобалізаційних процесів для соціально-економічних і соціо-культурних структур західних країн спонукають пильніше простежити за змінами в ціннісно-нормативному середовищі українського суспільства, викликаними факторами глобального порядку. Це завдання значно ускладнене тим, що після 1991 р. українське суспільство середовище зазнало дуже значних трансформацій, пов'язаних зі зміною ідеологічної системи і реорганізація соціокультурної структури під впливом факторів глобалізації відбува- Вопросы духовной культуры – ФИЛОСОФСКИЕ НАУКИ 127 ється одночасно з внутрішньою суспільною перебудовою, викликаною переходом до іншого типу соціаль- них і економічних відносин. Дослідження перехідних – тих, що зазнають модернизації – суспільств, свідчать, що становлення в них нових цінностей – складний і суперечливий процес. Зокрема, тому, що він відбувається не на «чисто- му місці» і не на «уламках» нормативно-ціннісного середовища, яке розпадається, хоча таким суспільст- вам зазвичай притаманні посилення аномалій і випадків ненормативної поведінки. Нові цінності виника- ють у розладженому, але живому і діючому нормативно-ціннісному середовищі. Основою його живучості стає усталеність фундаментальних («вищих») цінностей, пов'язаних з релігією і глибокими культурними традиціями і водночас – відсутність масових установок на збереження «старих цінностей» [13]. Заново сформована система цінностей може стати життєздатною тільки в тому випадку, коли нові її елементи є більш узагальненими, ніж заміщені ними. Ці останні не відкидаються – «нова» цінність включає «стару» як окремий випадок. М.Фергюсон виділив чотири способи, за допомогою яких змінюється наша свідомість під впливом нової інформації. Перший – найбільш легкий – зміна за методом виключення нового. Другий – зміна за допомогою наростання, коли індивід може і не усвідомлювати змін, що відбуваються. Третій тип – “маят- никова зміна” – відмова від однієї системи поглядів на користь іншої, протилежної. Змушена вибирати між конфліктуючими поглядами, свідомість витісняє ту інформацію, яка, імовірно, буде розбіжною з «пануючою точкою зору». І, нарешті, четвертий тип змін – це справжня трансформація свідомості, «па- радигмальна зміна» . Дослідження процесів трансформацій ідентичності перехідних спільнот свідчать, що фаза пристосу- вання до тривалого глобального соціально-економічного переструктурування соціуму зазвичай ділиться на три послідовні етапи [14]. Перший – це первинне пристосування до ситуації виживання, перебудова “старої” системи цінностей і норм відповідно до реально чинної (соціалізація і ресоціалізація населення). Другий – це етап персоналізації, здійснення життєвих виборів на підставі власних потреб та інтересів, вла- сної індивідуальності в усталеному соціумі. Третій – етап інтеграції, суб’єктивного прилучення себе до певного середовища, прийняття його як свого, відчуття конгруентності (тотожності) з ним, бажання жити в ньому, консолідуватися з іншими. На думку фахівців, за більшістю критеріїв сьогоднішнє українське суспільство перебуває лишень на першому етапі – етапі адаптації. Лишень перехід до другої стадії можна буде вважати початком стабіліза- ції нормативно-ціннісної системи. З переходом до третьої фази – інтеграції та конгруентності – можна бу- де казати про усталення новоствореного порядку і оновлене суспільство. За даними соціальних-психологів і соціологів, переважна більшість українських громадян досі пере- бувають в стані соціальної невизначенності, недостатності, незадоволеності собою та навколишнім - “ на- віть так звані “нові українці”… не почуваються щасливими… Психічна інфляція, яка призводить до атро- фії індивідуальності, ототожнення з соціальною роллю “нового багатія… з необмеженими можливостя- ми….. позбавляє людину соціального імунітету, соціальної відповідальності…. занурює до історично на- бутих найгірших архетипів колективного підсвідомого” [14]. З іншого боку, результати соціологічних досліджень свідчать [15], що « як це не парадоксально…. узагальне- ний образ "сучасного життя" у свідомості людей формується не під впливом реальних проявів життя. Таким чин- ником стає не усвідомлення і оцінка його конкретних проявів, а стереотипізація уявлень через співставлення особистістю життя "тоді" і "тепер". Причому саме це співставлення не є і не може бути достатньо об'єктивним, зважаючи на те, що події, які підтверджують саме негативні стереотипи, скоріше привертають до себе увагу і ле- гше осмислюються, ніж події, які "не вкладаються" в стереотипи або суперечать їм». Можна стверджувати, що загальновизнаною серед соціологів і соціальних психологів сьогодні є точка зору, згідно з якою засвоєння нових культурних моделей розпочинається на поверхневому рівні. Якісний ана- ліз мережі трансляцій центральних каналів телебачення й основних рубрик низки тиражних всеукраїнсь- ких газет сьогодні підтверджує ту величезну увагу, що приділяється насамперед поширенню нових куль- турних моделей, зокрема, стилю життя нових українців і т.і. Так само чітко констатується загальний спад творчого потенціалу, інтересу до культуротворчості і значеннєвих пошуків, роздробленість і розпушеність найосвіченіших груп, а також скорочення культурної дистанції між колишніми прошарками суспільст- ва, значне звуження трансляцій тих каналів культурної комунікації, які відтворюють справді високомисте- цьку культуру, опираючись при цьому на дію механізмів письмової культури. Водночас освічені прошар- ки населення країни, які були носіями значимих зразків і навичок культури і пов’язували з ними свій соці- альний статус і культурний авторитет, в умовах довготермінового переходу до іншого типу суспільного устрою багато в чому вже втратили свої позиції і явно знизили продуктивність. «Нині, зокрема, наражає- мось на вельми специфічну ситуацію, яка ще десяток років тому не була актуальною для більшості насе- лення, - поведінку виживання за умов усезагальної суспільної кризи, коли масовими стали матеріальні нестатки та злидні, руйнування професійно-статусної структури, безробіття, соціальна незаангажова- ність багатьох професій і людських талантів тощо, коли змістилося саме поняття норми, нормального, тобто загально прийнятного, усталеного життя» [16]. Тож закономірно, що «... в результаті змінилася і філософська оцінка концепції ієрархічності людсь- кого буття. …сьогодні на перший план виходить дискурс онтології людини і актуалізується проблема проміжних форм реальності, тобто буття, що його засвідчує, вдостовірює цивілізація, подаючи його як олюднену дійсність. Це буття, локалізоване між двома безоднями – нескінченністю Космосу та бездонніс- тю людської психіки, - утворює особливий, “серединний” світ людини [17]. На нашу думку, наведені вище зауваги якнайкраще відбивають той обшир проблематики, а відповід- но, і вимірів, що лежать у проблемній площині між поняттями “соціокультурна ідентичність особистості” і “глобалізаційні трансформації суспільства”, які конче мають охопити і суспільствознавчі науки для «олю- днення» української дійсності. Воробйова Л.С. ГЛОБАЛІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ОСОБИСТОСТІ 128 Вважаємо також, що виявлення і специфічних особливостей нової ієрархії цінностей з урахуванням тенденцій особистісної ідентифікації на етапі перехідного періоду сприятиме розробці оптимальних соці- окультурних стратегій розбудови громадянського суспільства в Україні. Джерела та література 1. Панарін О.С. Искушение глобализмом. – М. Русский национальній фонд, 2000. - 328с. 2. Удовик С.Л. Глобализация: семиотические подходы. М. Рефлек-бук, К: Ваклер, 2002. – 480 с. 3. Бек У. Что такое глобализация ? М., 2001. 4. Особистість у контексті глобалізації. Матеріали круглого столу // Соціологія: Теорія, методика, маркетінг. – 2002. - № 2. – С. 3-123. 5. Людина і культура в умовах глобалізації // Збірник наукових статей К.: Видавець ПАРПАН, 2003. – 400 с. 6. Ю.Н. Пахомов, С.Б. Крымский, Ю.В. Павленко. Пути и перепутья современной цивилизации - К., 1998. 7. Джорж Г. Мід. «Дух, самість і суспільство». - К.: Український центр духовної культури, 2000. - С. 416. 8. Bell D. The Cultural Contradictions of Capitalism. - N.Y., 1996. - P. 162. 9. Davidson J.D. Lord William Rees-Mogg. The Sovereign Individual.-N.Y., 1997. 10. Ч. Тейлор. Етика автентичності. - К.: «Дух і Літера» 2002. – С. 128. 11. 11. Мюнх Р. Социологический анализ новой диалектики и динамики развития информационного обще- ства. – М.: 1999. 12. Тапскотт Д. Электронно-цифровое общество: Плюсы и минусы эпохи сетевого интеллекта. – М.: 1999. 13. Ferguson M. The Aquarian Conspiracy: Personal and Social Transformation in the 1980. - London. - P.72. 14. Донченко, Ю. Романенко. Архетипи соціального життя і політика//Глибинні регулятиви психополіти- чного повсякдення. - К. Либідь, 2001. – 334 с. 15. Злобіна О.Г., Тихонович В.О. Особистість сьогодні: адаптація до суспільної нестабільності. - К.: 1996, - 100 с. 16. Соболєва Н.І. Соціологія субєктивної реальності. К.: 2002, - 296с. 17. Кримський С. Запити філософських смислів // Ціннісно-смисловий універсум людини. - К.: Вид. ПАРАПАН. 2003. Дзьобань О.П ДО ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКОГО РОЗУМІННЯ БЕЗПЕКИ СУСПІЛЬСТВА Актуальність розуміння феномена безпеки стосовно забезпечення безпеки України виникла не сьо- годні. Ще на початку 90-х років, після катастрофи СРСР було поставлене питання про адекватність систе- ми забезпечення безпеки тим умовам, у яких знаходиться українське суспільство1. Результати аналізу досліджень з даної проблеми. Більшість досліджень, присвячених розпаду СРСР, аналізувала переважно внутрішні й зовнішні причини цього процесу [1]. Однак, коли обговорюва- лася проблема формування нової системи забезпечення безпеки, з’ясувалася неадекватність традиційних уявлень про безпеку, які, сформувавшись під впливом ідеологічних постулатів, не відображають суть фе- номена. На жаль, теоретичні дискусії, що розгорнулися в першій половині 90-х років, до кінця століття згасли, поступившись місцем політичним баталіям. Проблема так і залишилася невирішеною як у теоре- тичному, так і в практично-політичному плані. Разом з тим збереження колишніх стереотипів фактично призводить до відтворення системи забезпечення безпеки, що існувала і вже виявила свою слабкість і не- ефективність. Більше того, неадекватні уявлення про безпеку можуть призвести до глобальних катастро- фічних наслідків. Зокрема, японський дослідник К.Мушакодзі дійшов висновку, що в основі загальнопла- нетарної надзвичайної ситуації, “яка робить продовження життя у колишньому його виді глибоко пробле- матичним”, лежить саме “криза нашого визначення безпеки і наших уявлень про неї” [2, с. 5]. Небезпека повторення сумного досвіду СРСР в Україні і навіть, можливо, у більш глобальних масш- табах викликає необхідність приведення уявлень і, відповідно, системи забезпечення безпеки України у відповідність з об’єктивною природою феномена безпеки, що і є метою даної статті. В даний час, згідно з положеннями Закону України “Про основи національної безпеки України”, наці- ональна безпека визначається як “захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспі- льства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам” [3]. Ця дефініція одержала широке поширення, що пояснюється не тільки законодавчим статусом. Ототожнення безпеки з захищеністю у віт- 1 Тема даної статті безпосередньо пов’язана з соціально-філософськими дослідженнями в межах комплексної ці- льової програми НДР “Соціально-філософські і філософсько-правові проблеми розвитку суспільства”, яку здійс- нює кафедра філософії Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого (державний реєстрацій- ний номер 0186.0.070870), а також з науковими проблемами, над якими працює автор статті в межах дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук.

Глобалізаційні аспекти соціокультурної ідентичності особистості

Institution

Ähnliche Einträge