Вартість підприємств: порівняльна характеристика методів її оцінки
Gespeichert in:
| Datum: | 2009 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2009
|
| Schriftenreihe: | Культура народов Причерноморья |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/34556 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Вартість підприємств: порівняльна характеристика методів її оцінки / О.Я. Базілінська // Культура народов Причерноморья. — 2009. — № 152. — С. 7-8. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-34556 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-345562012-06-04T12:21:41Z Вартість підприємств: порівняльна характеристика методів її оцінки Базілінська, О.Я. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ 2009 Article Вартість підприємств: порівняльна характеристика методів її оцінки / О.Я. Базілінська // Культура народов Причерноморья. — 2009. — № 152. — С. 7-8. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/34556 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| spellingShingle |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Базілінська, О.Я. Вартість підприємств: порівняльна характеристика методів її оцінки Культура народов Причерноморья |
| format |
Article |
| author |
Базілінська, О.Я. |
| author_facet |
Базілінська, О.Я. |
| author_sort |
Базілінська, О.Я. |
| title |
Вартість підприємств: порівняльна характеристика методів її оцінки |
| title_short |
Вартість підприємств: порівняльна характеристика методів її оцінки |
| title_full |
Вартість підприємств: порівняльна характеристика методів її оцінки |
| title_fullStr |
Вартість підприємств: порівняльна характеристика методів її оцінки |
| title_full_unstemmed |
Вартість підприємств: порівняльна характеристика методів її оцінки |
| title_sort |
вартість підприємств: порівняльна характеристика методів її оцінки |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/34556 |
| citation_txt |
Вартість підприємств: порівняльна характеристика методів її оцінки / О.Я. Базілінська // Культура народов Причерноморья. — 2009. — № 152. — С. 7-8. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT bazílínsʹkaoâ vartístʹpídpriêmstvporívnâlʹnaharakteristikametodívííocínki |
| first_indexed |
2025-07-03T15:37:21Z |
| last_indexed |
2025-07-03T15:37:21Z |
| _version_ |
1836640677265408000 |
| fulltext |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
7
Базілінська О.Я.
ВАРТІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ: ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДІВ ЇЇ
ОЦІНКИ
Вступ. Перехід на ринкові умови господарювання, активний розвиток підприємництва, ріст конкурен-
ції викликає необхідність покращувати ефективність управління підприємствами. Керівництво українських
підприємств починає усвідомлювати, що найбільш ефективне управління спрямоване на підвищення варто-
сті підприємства, а не на створення прибутку у короткостроковій перспективі.
Постановка завдання. Наукові розробки, пов’язані з оцінкою вартості підприємства та з підвищенням
вартості, активно досліджуватись українськими практиками та вченими, зокрема Бланком І.О., Момот Т.В.,
Поддєрьогіним А.М., Терещенко О.О. та іншими. Дана тема є широко розробленою серед західних науко-
вців. Питанням вартості підприємства, її підвищенням займались Коупленд Т., Коллер Т., Мурин Дж, Джо-
рдан Б., Кеовн А., Скот Д. та інші. Незважаючи на високий рівень опрацювання, вони не дозволяють досяг-
ти високих результатів в оцінці вартості вітчизняних підприємств, оскільки не відображають специфіку ри-
нкових відносин в нашій країні. Тому виникає необхідність в модифікації методів оцінки вартості підпри-
ємств, адаптації до вітчизняних умов господарювання. Метою статті є дослідження підходів та методів до
оцінки вартості підприємств, а також застосовності існуючих методів для оцінки вартості вітчизняних під-
приємств.
Результати дослідження. Вартість – еквівалент цінності об'єкта, виражений у грошовій формі [1]. Різ-
ні концепції сутності підприємства обумовлюють існування різних концепцій вартості підприємства. Так,
вартість підприємства може розглядатися як сукупна вартість активів підприємства, як вартість накопиче-
ного досвіду, як вартість створеного на підприємстві прибутку. При оцінці вартості підприємство доцільно
розглядати як об’єкт, що виробляє певні блага для суспільства і приносить користь своєму власникові. Від-
повідно вартість підприємства розглядатиметься як грошовий еквівалент користі, яку створює підприємст-
во для свого власника. В залежності від користі, яку створює підприємство, виокремлюють різні види вар-
тості підприємства: балансова, ринкова, ліквідаційна, вартість відтворення, вартість заміщення, інвестицій-
на вартість та деякі інші.
Оцінка вартості підприємства полягає у визначенні грошового еквіваленту корисності від використання
підприємства. Існують три основні підходи до оцінки вартості підприємства: порівняльний; витратний;
дохідний [2]. Дані три підходи до оцінки вартості майна та майнових прав застосовуються Американською
Громадою Оцінщиків (ASA). Такі ж підходи використовуються і в європейській та російській практиці.
Українське законодавство акумулювало досвід розвинених країн та сусідів і також визначили ці три підхо-
ди основними, згідно з якими майно, майнові права і комплекси (в тому числі підприємства) повинні оці-
нюватись в Україні [3]. Варто відзначити, що українським законодавством, зокрема Національними станда-
ртами №1 “Загальні засади оцінки майна і майнових прав” визначені лише основні підходи та методи, од-
нак немає конкретних формул, згідно з якими оцінюється вартість.
На сьогодні в теорії та на практиці не існує єдиного методу, який би міг бути застосований для оцінки
вартості будь-якого підприємства. По-перше, це спричинено тим, що метод оцінки вартості підприємства
залежить від мети здійснюваної оцінки (оцінювання вартості з метою виходу на IPO, для оцінки ефективно-
сті діяльності менеджменту тощо). По-друге, кожен метод має свої недоліки і може застосовуватися у
окремих випадках. Вагомою причиною, чому єдиний метод для визначення вартості саме українських під-
приємств відсутній, є також специфічні реалії української економіки.
Так, використання методів порівняльного підходу є обмеженим для оцінки вартості українських під-
приємств оскільки фондовий ринок України є відносно молодим і ще не розвиненим. Дані методи ґрунту-
ються на коригуванні вартості підприємств-аналогів. За вартість підприємств-аналогів береться ринкова ва-
ртість підприємства на фондовому ринку, яка може бути неточною. Крім того для України характерна від-
носно невелика кількість підприємств, купівля-продаж яких здійснювалась на фондових ринках, а також
підприємств, акції яких вільно котуються на фондовому ринку. Таке явище спричинює те, що для певного
підприємства неможливо буде знайти підприємство-аналог із встановленою ринковою ціною.
Методи дохідного підходу теж мають певні обмеження для застосування в Україні. Це спричинено тим,
що для їх застосування необхідно мати значення майбутніх грошових потоків підприємства. Якщо майбутні
грошові потоки підприємства були розраховані у детальних бізнес-планах розвитку підприємства з чітким
обґрунтуванням усіх показників, то безперечно методи дохідного підходу є найкращим для здійснення оці-
нки вартості підприємства. Однак, в реальності більшість українських підприємств не має детальних планів
розвитку.
Методи витратного підходу є досить простими для розрахунку. Для використання цих підходів необ-
хідно знати ринкові ціни на певні активи, інформація про які є доступною, тому методи витратного підходу
можуть використовуватись для оцінки вартості українських підприємств без обмежень.
Отже, перед здійсненням оцінки вартості підприємства повинні враховуватись: мета здійснення оцінки,
переваги та недоліки кожного методу, можливість застосування методу для оцінки вартості даного типу
підприємства та обмеження, що накладені на застосування методу реаліями української економіки.
Висновки. Результати показали, що для оцінки вартості українських підприємств найбільш застосов-
ними є метод дисконтування грошових потоків та ринковий метод. При цьому оцінка вартості збиткових
підприємств може бути здійснена за допомогою методу на основі активів. Ринковий метод та метод дискон-
тування грошових потоків мають свої переваги та недоліки. Ринковий метод найкраще застосовувати для
Базілінська О.Я.
ВАРТІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ: ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДІВ ЇЇ ОЦІНКИ
8
оцінки нових підприємств, адже у новоствореного підприємства відсутні показники фінансової діяльності
за минулі роки. Однак ринковий метод може застосовуватися лише за умов добре розвиненого фондового
ринку, відсутності проблеми ефективності ринку, наявності підприємства-аналога. Метод дисконтування
грошових потоків є найкращим, адже він відображає принцип корисності: підприємство вартує стільки, скі-
льки прибутку воно може згенерувати. Однак поки що даний метод не може бути цілком застосований для
оцінки вартості українських підприємств. Використання цього методу передбачає здійснення прогнозу
майбутніх фінансових показників діяльності підприємства, який у більшості випадків здійснюється шляхом
аналізу часових рядів. В свою чергу застосування часових рядів для здійснення прогнозу показників фінан-
сової діяльності українських підприємств не можливе оскільки даних не достатньо для побудови часового
ряду. Таким чином, на сьогодні оцінка вартості українських підприємств може відбуватися шляхом комбі-
нування методу дисконтування грошових потоків та ринкового методу.
Джерела та література
1. Дієва Н.М., Дедіков О.І. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2007. –
328с.
2. Мельничук Д.Б. Механизм оценки состояния системы стратегического управления предприятием// Ме-
неджмент в России и за рубежом. – 2002. – №2, http://www.dis.ru/manag/arhiv/2002/2/11.html.
3. Павловец В. Введение в оценку стоимоси бизнеса// Экономика и менеджмент современного предпри-
ятия: проблемы и перспективы. – 2006. – №7. – С.8-16.
Воропаєва О.В.
РИНОК ЗЕРНА ЯК ЧИННИК ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОДОВОЛЬЧОЇ
БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ
Постановка проблеми. Найважливіше значення для досягнення високого рівня економічної безпеки
країни має вирішення питання щодо забезпечення продовольчої безпеки суспільства, досягнення міжнарод-
них стандартів споживання. Адже продукти харчування, задовольняючи першочергові потреби населення,
належать до тих ресурсів, без яких існування нації неможливе. Наявність продовольчої проблеми в світовій
економіці пов’язано з особливістю агропромислового сектору, незбалансованістю попиту і пропозиції в рі-
зних країнах світу та регіонах.
Аналіз останніх досліджень і публікацій . Значний внесок у розробку теорії забезпечення продовольчої
безпеки, зробили такі українські та зарубіжні вчені як О.І. Гойчук, І.С. Чорнодід, А.П. Гайдуцький, В.А.
Муштай, О.В.Шумкова, Н.М. Ткачова, Л.І. Абалкін, З.М. Ільїна та ін. Здебільшого у публікаціях з дослі-
джуваної проблеми з’ясовуються питання щодо сутності, місця і значення продовольчої безпеки у системі
загальноекономічної безпеки держави (І.С. Чорнодід, Н.М. Ткачова) [1,2]; аналізується структура та рівні
продовольчої безпеки (О.І. Гойчук) [3]. В.В.Юрчишин та П.Т. Саблук розглядають реформування АПК як
основу продовольчого забезпечення країни [4]. А.П. Гайдуцький робить наголос на важливості залучення
інвестицій у економіку країн для розв’язання продовольчої проблеми [5]. Однак, необхідно констатувати,
що недостатньо уваги приділяється дослідженню окремих продовольчих ринків, в тому числі ринку зерно-
вих культур, який треба розглядати як один із головних чинників забезпечення продовольчої безпеки дер-
жави. Прогнозування особливостей його розвитку дозволяє створити умови для запобігання кризових явищ
і підвищення ефективності функціонування економіки країни загалом.
Ціль статті – розглянути ринок зернових культур, як один із чинників забезпечення продовольчої
безпеки країни; визначити динаміку та темпи розвитку основних складових ринку зерна в Україні.
Виклад основного матеріалу. Як слушно стверджує Н.М. Ткачова, продовольча безпека – це такий рі-
вень продовольчого забезпечення населення, який гарантує соціально-політичну стабільність у суспільстві,
виживання і розвиток нації, особи, сім’ї, стійкий економічний розвиток [2, с. 51].
В розвинених економках матеріальні потреби індивідів практично задоволені, особливо це стосується
виробництва продуктів харчування, які розглядаються в якості мінімальних державних стандартів (прожит-
ковий мінімум, мінімальна заробітна платня), та знаходяться в основі формування допустимих границь рів-
ня життя. За аналогією з ієрархією потреб А. Маслоу, доки індивід не в силах задовольнити свої первинні
потреби − в безпеці, їжі тощо, у нього не виникне потреб більш високого порядку − у саморозвитку, само-
виразі тощо. Ось чому забезпечення продовольчої безпеки країни є основою життєзабезпечення, а отже і
важливішою передумовою підвищення рівня та якості життя.
Необхідність забезпечення продовольчої безпеки вимагає підтримання відповідного рівня продоволь-
чого самозабезпечення та зниження рівня продовольчої залежності від імпорту, що передбачає використан-
ня державної підтримки вітчизняних виробників сільськогосподарської продукції та вживання заходів ім-
портного контролю з метою захисту власних виробників від іноземної конкуренції [3, с. 120]. Надійність
забезпечення продовольчої безпеки полягає як у достатньому самозабезпеченні продуктами харчування, так
і в наявності коштів для їх імпорту в необхідних обсягах за умов мінімальної потенційної вразливості про-
довольчого забезпечення населення в разі виникнення ускладнень з імпортом продовольства (відсутність
валюти, зростання цін, ембарго тощо).
Система національної безпеки повинна базуватися на принципах самозабезпеченості, незалежності, до-
ступності та якості [3, с. 120]. Ці якісні характеристики у свою чергу слід враховувати при формуванні дер-
http://www.dis.ru/manag/arhiv/2002/2/11.html
|