Наукові засади дослідження інституту глави держави
У статті вказується на стан дослідження в наукових роботах проблематики виникнення, становлення та розвитку інституту глави української держави ХХ століття, розкриваються напрямки для подальших досліджень....
Збережено в:
Дата: | 2010 |
---|---|
Автор: | |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2010
|
Назва видання: | Держава і право |
Теми: | |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/34680 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Цитувати: | Наукові засади дослідження інституту глави держави / О.О. Житник // Держава і право. — 2010. — Вип. 50. — С. 121-127. — Бібліогр.: 27 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraineid |
irk-123456789-34680 |
---|---|
record_format |
dspace |
spelling |
irk-123456789-346802012-06-05T12:21:42Z Наукові засади дослідження інституту глави держави Житник, О.О. Історія держави і права У статті вказується на стан дослідження в наукових роботах проблематики виникнення, становлення та розвитку інституту глави української держави ХХ століття, розкриваються напрямки для подальших досліджень. В статье указывается на состояние исследования в научных работах проблематики возникновения, становления и развития института главы украинского государства ХХ века, раскрываются направления для дальнейших исследований. The article contains the status of research of the problems of origin, formation and development of the institute of the head of the Ukrainian states in the 20-th century in the scientific studies, as well as directions for father researches. 2010 Article Наукові засади дослідження інституту глави держави / О.О. Житник // Держава і право. — 2010. — Вип. 50. — С. 121-127. — Бібліогр.: 27 назв. — укp. 1563-3349 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/34680 uk Держава і право Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
collection |
DSpace DC |
language |
Ukrainian |
topic |
Історія держави і права Історія держави і права |
spellingShingle |
Історія держави і права Історія держави і права Житник, О.О. Наукові засади дослідження інституту глави держави Держава і право |
description |
У статті вказується на стан дослідження в наукових роботах проблематики виникнення, становлення та розвитку інституту глави української держави ХХ століття, розкриваються напрямки для подальших досліджень. |
format |
Article |
author |
Житник, О.О. |
author_facet |
Житник, О.О. |
author_sort |
Житник, О.О. |
title |
Наукові засади дослідження інституту глави держави |
title_short |
Наукові засади дослідження інституту глави держави |
title_full |
Наукові засади дослідження інституту глави держави |
title_fullStr |
Наукові засади дослідження інституту глави держави |
title_full_unstemmed |
Наукові засади дослідження інституту глави держави |
title_sort |
наукові засади дослідження інституту глави держави |
publisher |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
publishDate |
2010 |
topic_facet |
Історія держави і права |
url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/34680 |
citation_txt |
Наукові засади дослідження інституту глави держави / О.О. Житник // Держава і право. — 2010. — Вип. 50. — С. 121-127. — Бібліогр.: 27 назв. — укp. |
series |
Держава і право |
work_keys_str_mv |
AT žitnikoo naukovízasadidoslídžennâínstitutuglavideržavi |
first_indexed |
2025-07-03T15:44:07Z |
last_indexed |
2025-07-03T15:44:07Z |
_version_ |
1836641102487093248 |
fulltext |
О. О. ЖИТНИК. НАУКОВІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНСТИТУТУ ГЛАВИ
ДЕРЖАВИ
У статті вка зується на стан досліджен ня в на уко вих ро бо тах про бле ма ти ки
ви ник нен ня, ста нов лен ня та роз вит ку інсти ту ту гла ви ук раїнської дер жа ви ХХ
століття, роз кри ва ють ся на прям ки для по даль ших досліджень.
Клю чові сло ва: інсти тут гла ви дер жа ви, на уко ва спад щи на, фор ма дер жав но го
правління.
В ста тье ука зы ва ет ся на со сто я ние ис сле до ва ния в на уч ных ра бо тах про бле ма ти
ки воз ник но ве ния, ста нов ле ния и раз ви тия ин сти ту та гла вы ук ра ин ско го го су дар ст ва
ХХ ве ка, рас кры ва ют ся на прав ле ния для даль ней ших ис сле до ва ний.
Клю че вые сло ва: ин сти тут гла вы го су дар ст ва, на уч ное на след ст во, фор ма го су
дар ст вен но го уп рав ле ния.
The article contains the status of research of the problems of origin, formation and devel
opment of the institute of the head of the Ukrainian states in the 20th century in the scientific
studies, as well as directions for father researches.
Key words: Institute of the head of the country, scientific heritage, form of the govern
ment.
Проблема організації і діяльності державної влади, насамперед її вищих
органів, завжди була предметом особливого пізнавального інтересу представ
никіврізнихнаук.Середїїаспектівособливуувагудослідниківпривертаєінсти
тут глави держави. Аналіз літератури, присвяченої цій проблемі, показує, що
переважначастинанауковцівїїрозглядаютьвконтекстітакихпитань:теоретики
держави–механізмудержавноївладитаформидержавногоправління,консти
туціоналісти–конституційноправовогостатусувищихорганівдержавноївлади,
політологи – політичного лідерства, політичної практики, історики – проблеми
державотворенняврізніісторичнічаси.Найбільшдавнімиєпраціфілософівмис
лителів стародавнього Сходу, античності, передусім давньогрецької державно
правовоїдумки,середньовіччя,вякихзакладалисяпідвалинисучаснихуявлень
проідеальногоправителя,йогопризначенняякглавидержави.Середцихлітера
турнихджерелслідназватидавньоіндійську«Артхашастру»,авторомякоївважа
ютьКаутілля,«Бесідиівисловлювання»Конфуція,«Держава»,«Політик»,«Зако
ни»Платона,«Політика»Аристотеля,«Продержаву»,«Прообов’язки»Цицеро
на,«Державець»Макіавеллітощо.
ЕпохаНовогочасуявиласвітовіновіконцепції,теоріїдосконалоїдержавної
організації.Середнихпередусімслідназватитеоріюрозподілувлад,започатко
вануДж.Локком,Ш.Л.Монтеск’є,вконтекстіякоїірозглядавсяінститутглави
держави,визначалосяйогомісцевсистемівищихорганіввлади.
Політичнийдосвідновихформдержавноїорганізаціїперіодупершихбуржу
азнихреволюційставпредметомдлядослідженьвXІXст.Таківидатнізарубіжні
державознавці ліберального толку, як Л. Гумплович, Г. Єллінек , російські та
українські – О. Алексєєв, А. Градовський , Б. Кістяківський , Ф. Кокошкін ,
М. Коркунов , С. Котляревський , Г. Шершеневич , спираючись на історичне
минулеяксвоїхдержав,такізарубіжних,розробилиціліснусистемузнаньпро
121Юридичні і політичні науки
© ЖИТ НИК Ок са на Олек сандрівна – здобувач Інституту держави та права
ім.В.М.КорецькогоНАНУкраїни
державу,зокремайпроорганізаціювищихорганіввлади1.
Проведений аналіз наукових розробок з проблеми історичного розвитку
інститутуглавидержавивУкраїнівXXст.даєпідставивиокремитидваетапив
їїрозвитку:першийохоплюєпроміжокчасузпочаткуXXст.ідоїїсередини,а
другий–другапол.XXст.–початокХХІст.
Перший етап характеризується тим,що інститут глави держави, не будучи
предметом окремого дослідження, привертав увагу дослідників переважною
міроючерезвивченняісторіїдержавотвореннявУкраїніврізніісторичніперіо
ди–КиївськоїРусі,Козаччини,ДержавиБогданаХмельницького,революційно
визвольної доби 19171923 рр. Серед фундаментальних праць цього періоду
заслуговують на увагу передусім історичні дослідження М. Грушевського,
Д.Дорошенка,Н.ПолонськоїВасиленкотаіншихнауковців.
Окремугрупулітературнихджерелцьогоперіодускладаютьроботи,автора
миякихвиступилибезпосередніучасникиреволюційновизвольнихподій1917–
1923рр.,насиченідокументальнимматеріаломдоби,вонимаютьособливезна
чення, оскільки передають власне дух епохи боротьби українського народу за
незалежність2.
Всуспільнополітичнійтанауковійспадщиніукраїнськоїеміграціїпіслярево
люційноїдобипроблемаорганізаціїдержавноївладимайбутньоїУкраїнизнайш
лаподальшийрозвиток.В.Потульницькийвиділяєтринапрямки,представника
миякихбули:прибічникиреспубліканськоїформиправління(М.Грушевський,
Р.Лащенко,С.Шелухін);промонархічноїтенденціївдослідженніпроцесівроз
виткуукраїнськоїдержавності(В.Липинський,С.Томашівський,В.Кучабський)
іті,хторозглядалипроблемиорганізаціїдержавноївладичерезпризмуосновно
го критерію – інтересів нації та держави (С. Дністрянський, С. Рудницький,
О.Ейхельман)3.
Досліджуючи,якіМ.Грушевський,переважноісторіюукраїнськогонароду,
Р.Лащенкоусвоїйдвотомнійпраці«Лекціїпоісторіїукраїнськогоправа»(1923–
1924рр.,Прага)зробивспробувласногопоглядунаправовестановищетакомпе
тенціївіча,князя,боярськоїдуми,реальненародоправствостарихчасів,надумку
дослідника,нерідкоуособлювалосьнароднимимасамиздемократизмомвидатно
гойенергійногокнязя4.
С. Шелухін, аналізуючи і свій власний практичний досвід учасника подій
1917–1920рр.,зауважує,щотитулкнязяабогетьмананеозначавмонаршоївлади
вукраїнськійнароднійсвідомості,ашвидшепрофесіюкращогообранцядержа
ви,якийнасампереднеобхіднийдляоборониземлі.Цесвідчитьпроте,наголо
шуєавтор,щоукраїнськедержавнеправо,українськасвідомістьнезналиспадко
воїмонархічноївлади,оскількинарод–бояритакозаки–цьогоправазакнязями
йгетьманаминевизнавали,апоганихтапідступнихпроганялизверховноїпоса
ди. «Народові потрібен був немонарх, а найбільше здатний до оборони землі.
Єдинийвиняток,колихтоставгетьманомпобатькові–цеЮрійХмельницький,
алейвінбувобранийвгетьманиіставнимнезвласногоправа,ачерезобран
ня…»5.
Представники промонархічного напрямку прагнули обґрунтувати політико
правовіпідставимонархічногогетьманськоголадувУкраїнів1918р.6,спираю
чись на досвід української історії. Так, історичні традиції українськоїмонархії
С.ТомашівськийвиводивзчасівГалицькоВолинськогокнязівства,В.Липинсь
кий–козацькоїдержави,В.Кучабський–УНР,ЗУНРтаГетьманщини1918р.
122 Держава і право • Випуск 50
Таким чином, за кордоном представники української еміграції – політичні
діячіреволюції1917–1920рр.танауковціпродовжувалипошукнайбільшприй
нятнихформдержавногоустроюдлямайбутньоїУкраїни.Моделіреспублікансь
кихабомонархічнихформправлінняукраїнськоїдержави,запропонованіними,
навіть з урахуванням національної специфіки, не виходили за межі західних
зразківорганізаціїверховноївлади.
Історіографіяпроблемиісторіїукраїнськогодержавотворенняпіслявоєнного
періодупредставлена спадщиноюрадянських дослідників та дослідників пере
дусім із української діаспори. Як зазначав історик Я. Калакура, «українська
історіографіябільшеяк60роківвиявиласяконфронтаційнорозірваноюнібина
два ворогуючі табори: так званий буржуазнонаціоналістичний, представлений
здебільшого істориками української діаспори, і марксистський – в СРСР –
УРСР»7.
Радянськічасиокреслювалиінститутглавидержавиякелемент,притаманний
виключнобуржуазнимдержавам8,абожцейінститутбувпредметомдосліджен
нявконтекстіособливостейокремогорегіону9.
Здобуття незалежності Україною відкрило нову сторінку в українській
історіографії. Її характерноюознакоюстала зростаюча співпраця вітчизняних і
зарубіжнихдослідників,якапризвеладоперевиданнядокументальнихілітера
турнихджерел,надрукованихзамежамиУкраїни.
Пошукоптимальнихформвласноїдержавноїорганізації зумовивзростання
науковогоінтересуукраїнськихдослідниківдозазначеноїпроблеми.Свідченням
томуєрозмаїттянауковихпраць,щоз’являютьсявцейперіод.Внихрозкрива
ються:історичні,історикоправовівитокиінститутуглавидержави(Ю.Коломієць;
В.Шатіло,С.Серьогіна,С.Агафонов,П.Манюк,О.Струкевич,В.Головатенко
В.Сухонос,В.БараєвтаГ.Кривчик,Б.АндрусішинтаА.Козенюк,А.Павко);
процес становлення і розвитку українського конституціоналізму (Ж. Дзейко,
А. Слюсаренко та М. Томенко, О. Мироненко , В. Шаповал, В. Головченко,
В.ТаційтаЮ.Тодика,Н.Єфремова,М.Томенко,Д.Яневський);історичніособ
ливості державного будівництва часів УНР (В. Солдатенко , Ю. Павленко,
Ю.Храмов;О.Мироненко;В.ВерстюктаТ.Осташко,В.Яблонський,В.Капе
люшний) ЗУНР (Б. Тищик та О. Вічаренко О. Павлишин, М. Кобилецький, І.
ВасютатагетьманатуПавлаСкоропадського(Т.Андрусяк,Р.ПирігтаФ.Прода
нюк;В.Рум’янцев,С.Литвин,М.Ковальчук,Г.Папакін);різніаспектифункціону
ванняурядуУНРвекзилі(С.Губський;О.Малюта,Ю.Недужко).
Активнарозробкапитань,присвяченихісторіїукраїнськогодержавотворення
1917поч.20–хрр.ХХст.знайшловідображеннянасампередупідготовленихта
захищених дисертаційних працях, де в межах визначених авторами проблем
висвітлені іокремі історикоправовіаспекти інститутуглавидержавивУкраїні
(Ж.Дзейко,М.Кобилецький,Н.Єфремова,А.Хитра,Т.Подковенко,С.Бла
говісний,А.Іванова).
Окремийнапрямоквдослідженніпроблемиінститутуглавидержавипов’яза
нийзвведеннямінститутупрезидентаякформиглавидержавивколишніхпост
радянських країнах, зокрема, і в Україні. Характеризуючи в цілому здобутки
першого десятиліття (19911999 рр.) незалежності цих країн10, М. Кармазіна
зазначила,щодляпереважної їхбільшості(зокрема,білоруськихіказахстансь
ких)характернаконстатаціяфактівта,такбимовити,«м’який»(устилі«прези
дент—БатькоіГеній»)аналізнаслідківзапровадженняінститутупрезидентства,
123Юридичні і політичні науки
особливістю якого є обґрунтування «доцільності», «оптимальності», «перспек
тивності»політикитогочиіншогопрезидента,котрийвладарюєвжекількакон
ституційнихтермінів11.
В працях українських науковців, передусім, правознавців, найбільша увага
приділена теоретикоправовим та конституційноправовим аспектам проблеми.
СереднихпублікаціїтакихдослідниківякФ.Бурчак,Ю.ТодикатаВ.Яворський,
С.Серьогіна,В.Шатіло,О.Волощук,В.Мельниченко,О.Сушинський;В.Шам
раєва, дисертаційні дослідження Н. Плахотнюк, С. Cерьогіної, С. Агафонова,
О.Бойка,Д.Бєлова,В.Шатілатаін.
Вконтекстідосліджуваноїпроблемиособливуувагупривертаютьроботи,в
якихавториздійснюютьспробупроаналізуватиінститутглавидержавиУкраїнив
історичнійретроспективі.Середдослідників,зокрема,немаєєдиногопідходудо
оцінкийогоісторичнихвитоків.
С.Агафонов,ототожнюючиінститутглавидержавиіінститутпрезидентства,
щовиднонавітьзназвироботи,наголошуєнатому,щоукраїнцізнаютьінститут
главидержави(президента)зчасівКиївськоїРусі,коликнязімаливсюповноту
влади,аотже«уособлювалидержаву»12.Більшдавньоювчасітрадиціюформу
ванняупраслав’януявленьпровищувладувзагаліта інститутуглавидержави
зокремавважаютьВ.БараєвтаГ.Кривчик13.Вонипов’язуютьпоявуцьогоінсти
тутузВеликоюСкифією,примітивною,архаїчною,ранньорабовласницькоюдер
жавою,яканалежаладодавньосхідноїдержавноправовоїмоделі.Запозичуючиїї
окреміелементивженаранніхетапахзародженнядержавноправовоїорганізації,
праслав’яни,наголошуютьвчені,втойжечасвбачаливдержавіщосьнеприйнят
ней вороже.Цепризвело з часомдопрояву зовні суперечливих тенденцій: до
виборностійусуненнясаметакимшляхомглавидержави,алейводночасвизнан
нянеобмеженостійоговладипідчасїїздійснення14.
В.БараєвтаГ.Кривчик—автористатті«Інститутглавидержави:українська
традиція та сьогодення», в якій міститься багато концептуальних новаційних
положеньпророзвитокінститутуглавидержавивУкраїні.Зокрема,досліджуючи
еволюцію княжої влади як передінститут глави держави часів Київської Русі,
авторинесхильнійогоабсолютизувати.Більштого,напочатковихетапахдержа
вотвореннявонийогоназиваютьяктакий,щобувчужоземнимелементом,тодіяк
народнізбори(віче)репрезентувалимісцевенаселення,щооб’єднувалосявжене
тількиродоплемінними,алейтериторіальними(земельними)зв’язками.Подаль
шапрактикадержавотворенняукняжудобу,наїхдумку,свідчить,щонашіпред
кинестраждалинадмірноюлюбов’юдокняжоївлади,розглядалиїї,можливо,як
необхіднийтаводночасінеприємнийелементворганізаціїсуспільногожиття15.
Інститутгетьманстваавторамипропонуєтьсярозглядатияксамобутнюформу
організаціївищоївлади,анеякінститутглавидержави,оскількиобраннягетьма
на було справою не усієї нації й навіть не всього козацтва, а лише козацької
верхівки:генеральноїстаршини,полковників,іншихзнатнихкозаків16.
Досліджуючи розвиток уявлень ідеологів українського відродження (ХІХ–
поч.ХХст.)продержавнуорганізацію,авторивідзначають,щовонискладалися
підвпливом,зодногобоку,історичноїспадщиниукраїнськогодержавотворення,
азіншого,перебуванняукраїнцівускладідвохвеликихімперій:АвстроУгорсь
кої та Російської, що мало сприяло формуванню власних традицій верховного
володарювання17.
З певною долею умовності можна погодитись з висловлюваннями деяких
124 Держава і право • Випуск 50
авторівщодонаявностіідейпрозапочаткуваннясамепосадипрезидентаякглави
державимайбутньоїУкраїниупрацяхГ.Андрузького,М.Драгоманова,М.Косто
марова.Яквідомо,вконституційномупроектіМ.Драгомановабулозапропонова
но в якості глави держави конституційного монарха або виборного ГлавуВсе
російськогоДержавногоСоюзузобмеженимиповноваженнями.
Умови для реалізації українцями власних уявлень про форму державної
організаціїсклалисяпісляповаленнясамодержавствавРосії.Перебігподій,що
відбувалисявНаддніпрянськійУкраїніу19171921рр.історикиподіляютьнатри
етапи:Центральноїради,ГетьманатуіДиректорії.Історіографічнийаналізліте
ратури,документальнихджерелцього історичногоперіодусвідчитьпроте,що
лідериукраїнськогонаціональновизвольногорухуособливоїувагиорганізаціїі
діяльностівищихорганіввладинеприділяли.Переважноюміроюподії,якіроз
горталися, зумовлювали і вибір форми державної організації, що знаходило
закріплення в нормативноправових актах. І це зрозуміло, оскільки основним
питанням на порядку денному стояло питання про самовизначення України і
відродженняїїдержавності.
Однимздискусійнихвлітературіцьогоперіодуісторіїукраїнськогодержаво
твореннявиявилосяпитанняпро«президентство»М.Грушевського.Середпер
шихпублікацій,деокресленацяпроблема,називаютьвиданув1918роціброшу
руО.Назарука«Формальніпроблемиукраїнськоїдержавності»,депосадаГоло
виЦентральноїРадиототожнюєтьсяавторомзпосадоюПрезидентаУкраїнської
Республіки18. Але, як слушно зауважуєО.Мироненко, УкраїнськаЦентральна
Рада була таким собі «передпарламентом» або «перехідною представницькою
демократичноюінституцією»19.ЗадоситьвлучнимвисловомМ.Ковалевського,
зауважуєР.Пиріг,М.Грушевськийвиконував«верховнуфункціюрепрезентанта
держави»іможливосамецедалопідставиО.ЖуковськомуназватиМ.Грушевсь
кого«першимнекоронованимпрезидентомукраїнськоїдержави».
Всучаснійукраїнськійісторичнійіісторикоправовійлітературііснуютьдві
думкинастатус«президентства»М.Грушевського.Так,І.МузикатаМ.Жулинсь
кий,С.Агафонов,О.БалагуратаМ.Новикова,В.Шатілонаголошуютьнатому,
щоМ.Грушевський – першийПрезидентУкраїни(абобувобранийПрезидентом
УНР). Вважається, що підставою для такого твердження стала викладена
Д.ДорошенкомвпершомутомісвоєїІсторіїУкраїни19171923pp.тезапроте,
що Центральна Рада «вибрала професора М. Грушевського президентом
УкраїнськоїНародноїРеспубліки»20.Найповнішийреєструсіх,хтоназивавйого
президентом,склавП.Усенкоупраці«ЧибувМихайлоГрушевськийПрезиден
томУкраїни?».
До сучасних дослідників, які першими поставили під сумнівфакт обрання
М.ГрушевськогопрезидентомУНР,належитьЯ.Малик,якийнаголошував,що
«жоднимидокументамиценепідтверджується»21.Цієїждумкидотримуєтьсяі
В. Солдатенко, який стверджує,що «гідними подиву залишаються твердження
проте,начебто29квітня1918р.переднаростаннямзагрозизовнішньоговтру
чанняусправиУНР–яквиявінстинктусамозбереження–сталозапровадження
президентськогоправлінняінацюпосадубулообраноМ.Грушевського.Жодних
документальнихпідтвердженьцяверсіянемає»22.
Ю.Шемшученко23,вважає,щозасвоїмстатусомдопостапрезидентаякгла
видержавиближчепостгетьманаУкраїни;В.Капелюшний24,Р.Пиріг25розгля
даютьприхіддовладиП.Скоропадськогоякпочатокформуванняінститутуглави
125Юридичні і політичні науки
держави26.ОглядлітературипроГетьманатП.Скоропадського свідчить якпро
певні наукові здобутки у вивченні цього періоду української історії, так і про
відсутність одностайності у концептуальних підходах вітчизняної історичної і
історикоправовоїнауки27.
ПроблемаінститутупрезидентствавнезалежнійУкраїнівновітнійісторіог
рафії знаходить висвітлення в контексті загальних проблем державного
будівництва,конституційногорозвитку,атакожвполітичнихбіографіяхперших
президентів.Т.Батенкошляхомпорівняльногоаналізупростежуєпроцесформу
вання авторитарного лідера в країнах СНД, які прийшли до влади внаслідок
виборів у середині 90х (автор вирізняє спільну для всіх держав тенденцію до
встановленнярізногоступеняавторитаризмупісляпроцесууконституювання).
Отже,оглядлітературиззазначеногоаспектупроблемидаєпідставизробити
висновок,щозавиключеннямокремихстатей,проблемаінститутуглавидержави
вйогоісторичномурозвиткуХХст.несталапредметомсамостійногодосліджен
ня.Наявнінапрацюваннясвідчать,щоінститутглавидержавирозглядавсявкон
тексті більш загальних проблем державотворення, зокрема будівництва вищих
органів державної влади. Тому предметом подальших розвідок у дослідженні
інститутуглавидержавинасучасномуетапімаютьстатиполітикоправовіособ
ливостійогостатусу,щохарактеризуютьпередумовийоговиникнення,станов
леннятарозвитку,притаманніукраїнськійдержавницькійідеї.
1.Кор нев В.Н.УчениеоформахправлениявлиберальномгосударствоведенииРос
сииначалаХХвека//ЖурналРоссийскогоправа.–2001.–№6.–С.154.2.Ти щен ко Ю.
ХтотакийВинниченко?Біографічнийнарис.–К.,1917.–16с.;Ко ло мий чен ко Х.Юліан
РоманчукіКостьЛевицький//Шлях.–Ч.1.–1918.–С.5459;Ма ля ревсь кий А.П.Ско
ропадский – гетман всеяУкраины. Биографический очерк. –К.:Державна друкарня,
1918.–24с.;Ко ролів В.УкраинськийнароднийгеройСимонПетлюра.–КиївПрага,
1919.–40с.;На за рук О.РікнавеликійУкраїні.Конспектспоминівзукраїнськоїрево
люції. – Відень: Укр. прапор, 1920. – 344 с.;Дон цов Д. Історія розвитку української
державної ідеї.– Вінниця,1917. – 100 с.; Ге ник С. Петлюра Симон (10.05.1879 –
25.05.1926)//150великихукраїнців.–ІваноФранківськ:ЛілеяНВ,2001.–C.185187;
Вин ни чен ко В.Відродженнянації.У3хч.–К.:КиївВідень,1920.–535с.3.По туль
ниць кий В.А. Історія української політології (Концепції державності в українській
зарубіжнійісторикополітичнійнауці).–К.:Либідь,1992.–С.25.4.Тамсамо.–С.64.
5.Тамсамо.–С.74.6. Тамсамо.–С.105.7. Ка ла ку ра Я.С.Українськіісторикинашля
худособорностінаціональноїісторіографії//ВісникКиївськогонаціональногоунівер
ситетуіменіТарасаШевченка.Історія.–2001.–Вип.54.–С.12.8. Ми шин А.А.Цент
ральныеорганывластибуржуазныхгосударств/Московскийгосударственныйунивер
ситетим.М.В.Ломоносова.–М.:МГУ,1972.–С.951.9. Ка мин ский С.А.Институт
монархиивстранахАрабскогоВостока.–М.:Главнаяредакциявосточнойлитературы
издательства«Наука»,1981.–152с.10. Пре зи дент України:Бібліографічнийпокажчик
(19911999)/Нац.парлам.бкаУкраїни,СекретаріатВерховноїРадиУкраїни,Відділ
інформ.бібл. забезпечення; Упоряд.: Е.А.Афонін, Т.О.Яковлєва, І.А.Душ та ін. – К.,
2000.–272с.11.Кар мазіна М. ІнститутпрезидентствавУкраїні: стан іперспективи
досліджень//Політичнийменеджмент.–2004.–№5(8).–C.122136.12. Ага фо нов С.
Історичний розвиток інституту глави держави в Україні // Право України. – 2001. –
С.102.13. Ба раєв В.,Крив чик Г.Інститутглавидержави:українськатрадиціятасього
дення//Актуальніпроблемидержавногоуправління:зб.наук.пр./редкол.:С.М.Серь
огін(голов.ред.)таін.–Д.:ДРІДУНАДУ,2008.–Вип.1(31).–С.1020.14.Тамсамо.
–С.1012.15. Тамсамо.–С.15.16. Тамсамо.–С.17.17. Тамсамо.–С.17.18. На за рук
О.Формальні проблеми української державності: Герб,монетна одиниця, військовий
126 Держава і право • Випуск 50
однострій і стяги. – К., 1918. – С.6. 19. Яневсь кий Д.Н. ХІ Конституція України в
ХХсторіччі?//Філософськаісоціологічнадумка.–1991.–№8.–C.8391.20. До ро
шен ко Д.ІсторіяУкраїни1917–1923pp.–Т.1.–Ужгород,1932.–С.35.21. Ма лик Я.
МихайлоГрушевськийначоліЦентральноїРади.–Львів:ЛДУ,1995.–44с.22. Сол да
тен ко В.Ф. Де справжнє коріння сучасної української державності? (Спроба оцінки
деякихтенденційвивченняпроцесудержавотвореннявдобуреволюції1917–1920рр.)
//Україна:ретроспективаіперспектива:Зб.наук.праць.–К.,1999.–С.67.23. Шем шу
чен ко Ю.С. ПрезидентУкраїни //Юридична енциклопедія: у6 т.Т. 5:ПС /Редкол.:
Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін.; НАН України, Інт держави і права
ім.В.М.КорецькогоНАНУкраїни.–К.:Видво«Укр.енциклопедія»ім.М.П.Бажана,
2003. – С.65. 24. Ка пе люш ний В. Здобута і втрачена незалежність: Історіографічний
нарисукраїнськоїдержавностідобинаціональновизвольних змагань (1917–1921рр.)
–К.:Олан,2003.–608с.25. Пиріг Р.ЯкудержавубудувавПавлоСкоропадський//Еле
ктронний ресурс. – Режим доступу: http:www.dt.ua. 26. По туль ниць кий В.А. Історія
української політології (Концепції державності в українській зарубіжній історико
політичнійнауці).–К.:Либідь,1992.–232с.;Довідник зісторіїУкраїни.А–Я/Інститут
історичнихдослідженьЛьвівськогонаціональногоунтуім.ІванаФранка/І.З.Підкова
(ред.),І.З.Підкова(упоряд.танаук.ред.),Р.М.Шуст(ред.).–2.вид.,доопрац.ідоп.–К.:
Генеза,2001.–1136с.;Іва нис В.СимонПетлюра–ПрезидентУкраїни.–К.:Наук.дум
ка,1993.–268с.;Лит вин В.М. Украина:политика,политики,власть.Нафонеполити
ческогопортретаЛ.Кравчука.–К.:Альтернативы,1997.–335с.27. Дро бо тен ко Н.А.
Історіографія розвиткудержавотвореннянезалежноїУкраїни (90ті рр.ХХ–початок
ХХІст.)//Сумськастаровина.–2009.–№ХХVІІІХХІХ.–С.88–94.
127Юридичні і політичні науки
Розділ 2. ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА
О. О. Житник. НауковІ засади дослІдженнЯ Інституту глави держави
|