Правова культура сучасної України: гносеологічний аспект
Стаття присвячена питанню правового та філософського осмислення феномена правової культури, яке зумовлене як практичними проблемами трансформації посттоталітарного українського суспільства, так і теоретичними проблемами, пов’язаними зі світоглядно-методологічною переорієнтацією правознавства на гли...
Збережено в:
Дата: | 2010 |
---|---|
Автор: | |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2010
|
Назва видання: | Держава і право |
Теми: | |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/34701 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Цитувати: | Правова культура сучасної України: гносеологічний аспект / А.Г. Карась // Держава і право. — 2010. — Вип. 50. — С. 67-74. — Бібліогр.: 15 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraineid |
irk-123456789-34701 |
---|---|
record_format |
dspace |
spelling |
irk-123456789-347012012-06-05T12:18:32Z Правова культура сучасної України: гносеологічний аспект Карась, А.Г. Теорія держави і права Стаття присвячена питанню правового та філософського осмислення феномена правової культури, яке зумовлене як практичними проблемами трансформації посттоталітарного українського суспільства, так і теоретичними проблемами, пов’язаними зі світоглядно-методологічною переорієнтацією правознавства на глибоке осмислення процесів сучасного суспільно-правового розвитку. Статья посвящена вопросу правового и философского осмысления феномена правовой культуры, которое обусловлено как практическими проблемами трансформации пост тоталитарного украинского общества, так и теоретическими проблемами, связанными с мировоззренческо-методологичной переориентацией правоведения с целью глубокого осмысления процессов современного общественно-правового развития. This article dedicated to the issue of legal and philosophical interpretation of the legal culture phenomena caused by both the practical problems of post-totalitarian Ukrainian society transformation and theoretical problems of convictional methodological diversion of law with the aim to the deep rethinking of modern legal society development process. 2010 Article Правова культура сучасної України: гносеологічний аспект / А.Г. Карась // Держава і право. — 2010. — Вип. 50. — С. 67-74. — Бібліогр.: 15 назв. — укp. 1563-3349 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/34701 uk Держава і право Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
collection |
DSpace DC |
language |
Ukrainian |
topic |
Теорія держави і права Теорія держави і права |
spellingShingle |
Теорія держави і права Теорія держави і права Карась, А.Г. Правова культура сучасної України: гносеологічний аспект Держава і право |
description |
Стаття присвячена питанню правового та філософського осмислення феномена правової культури, яке зумовлене як практичними проблемами трансформації посттоталітарного українського суспільства, так і теоретичними проблемами, пов’язаними зі світоглядно-методологічною переорієнтацією правознавства на глибоке осмислення процесів сучасного суспільно-правового розвитку. |
format |
Article |
author |
Карась, А.Г. |
author_facet |
Карась, А.Г. |
author_sort |
Карась, А.Г. |
title |
Правова культура сучасної України: гносеологічний аспект |
title_short |
Правова культура сучасної України: гносеологічний аспект |
title_full |
Правова культура сучасної України: гносеологічний аспект |
title_fullStr |
Правова культура сучасної України: гносеологічний аспект |
title_full_unstemmed |
Правова культура сучасної України: гносеологічний аспект |
title_sort |
правова культура сучасної україни: гносеологічний аспект |
publisher |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
publishDate |
2010 |
topic_facet |
Теорія держави і права |
url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/34701 |
citation_txt |
Правова культура сучасної України: гносеологічний аспект / А.Г. Карась // Держава і право. — 2010. — Вип. 50. — С. 67-74. — Бібліогр.: 15 назв. — укp. |
series |
Держава і право |
work_keys_str_mv |
AT karasʹag pravovakulʹturasučasnoíukraínignoseologíčnijaspekt |
first_indexed |
2025-07-03T15:49:18Z |
last_indexed |
2025-07-03T15:49:18Z |
_version_ |
1836641429080768512 |
fulltext |
А. Г. КАРАСЬ. ПРАВОВА КУЛЬТУРА СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ:
ГНОСЕОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ
Стат тя при свя че на пи тан ню пра во во го та філо софсь ко го ос мис лен ня фе но ме на
пра во вої куль ту ри, яке зу мов ле не як прак тич ни ми про бле ма ми транс фор мації пост то
талітар но го ук раїнсько го суспільства, так і те о ре тич ни ми про бле ма ми, пов’яза ни ми
зі світо гляд номе то до логічною пе ре орієнтацією пра во знав ст ва на гли бо ке ос мис лен ня
про цесів су час но го суспільнопра во во го роз вит ку.
Клю чові сло ва: куль ту ра, пра во ва куль ту ра, ук раїнська пра во ва куль ту ра.
Ста тья по свя ще на во про су пра во во го и фи ло соф ско го ос мыс ле ния фе но ме на пра
во вой куль ту ры, ко то рое обус лов ле но как прак ти че с ки ми про бле ма ми транс фор ма ции
пост то та ли тар но го ук ра ин ско го об ще ст ва, так и те о ре ти че с ки ми про бле ма ми, свя
зан ны ми с ми ро воз зрен че с коме то до ло гич ной пе ре ори ен та ци ей пра во ве де ния с це лью
глу бо ко го ос мыс ле ния про цес сов со вре мен но го об ще ст вен нопра во во го раз ви тия.
Клю че вые сло ва: куль ту ра, пра вая куль ту ра, ук ра ин ская пра во вая куль ту ра.
This article dedicated to the issue of legal and philosophical interpretation of the legal
culture phenomena caused by both the practical problems of posttotalitarian Ukrainian soci
ety transformation and theoretical problems of convictional methodological diversion of law
with the aim to the deep rethinking of modern legal society development process.
Key words: culture, legal culture, Ukrainian legal culture.
Поняття«культура»походитьвідлатинського«culture»,щовперекладіозна
чає оброблення, виховання, поклоніння, шанування. Одночасно під культурою
розуміють усе те,що створене людиною (тобто артефакти), а не природою. У
цьому сенсі культуру визначають також як антропогенний ландшафт, тобто як
штучнесередовищепроживаннялюдей,створенениминадодачудоприродного
середовища.Слушнимєтвердження,щоправовакультураєправовимсередови
щемпроживаннялюдей.Конкретніше–цесукупністьтекстів (правовихактів),
щовідображаютьправовуреальність,атакождіяльністьзїхстворення,зберіган
ня,трансляціїтаін.1
Проблема правової культури не випадково актуалізується у сучасній
українськійдержаві.Данийфактпов’язанийзістановленняміформуваннямпра
вової системи і необхідністю надати відповідь на питання,що робить правову
системувласнеукраїнською.Безумовно,такимчинникомвиступаєправовакуль
тура.Крімтого,цепов’язанозпроцесамиглобалізаціїтаєвроінтеграції,які,руй
нуючикордониміжтрадиційнимиправовимисистемаминаціональнихдержав,
несуть загрозувтратинимисвоєїнаціональної специфіки,основоюякої є саме
правовакультура.
Такимчином,актуальністьправовоготафілософськогоосмисленняфеномена
правовоїкультуризумовленаякпрактичнимипроблемамитрансформаціїпостто
талітарногоукраїнськогосуспільства, так і теоретичнимипроблемами,пов’яза
ними зі світогляднометодологічноюпереорієнтацієюправознавствана глибоке
осмисленняпроцесівсучасногосуспільноправовогорозвитку.Вищезазначене,а
такожважливесуспільнезначенняправовоїкультуривправовомужиттіУкраїни
актуалізуєнеобхідністьвсебічногодослідженняцьогофеномена,розкриттяйого
67Юридичні і політичні науки
©КА РАСЬ Аліна Ген надіївна–здобувачІнститутудержавиіправаім.В.М.Корець
когоНАНУкраїни
змісту, аналізу шляхів розвитку в сучасних умовах реформування суспільних
відносин.
Категоріяправовоїкультуриєдоситьширокоюівключаєвсеберізноманітні
явищадуховногожиттясуспільства(цінності,ідеології,концепціїтаінше),вона
єбільшпридатноюдляправовогоаналізуніжкатегорія«традиції».Правовукуль
туруможнапредставитиякпевнусмисловуєдність,якаскладаєтьсязправових
концепцій, джерел права, правової методології і правової аргументації, легіти
маціїправа,авбільшширокомусенсі–іззагальнихправовихцінностейізагаль
ного праворозуміння. Таким чином, у понятті «правова культура», порівняно з
поняттям «правова система», акцент зміщується з інституційних моментів на
моментцінностей.Правовакультура–цепершзавсеосновацінностейтаідеалів.
Перші вказівки на необхідність поважати закон (тобто розвивати правову
культуру)зустрічаютьсявроботахПлатона,Цицерона,римськихюристів.Особ
ливе місце посідає повага до права і закону у вченнях мислителів епохи
Просвітництва та перших буржуазних революцій, у фундаментальних працях
І.КантаіГ.Гегеля.Увагукультурномувихованнюприділялиукраїнськіфілосо
фи,правознавцііполітичнідіячі—Т.Шевченко,М.Драгоманов,В.Винниченко,
М.Грушевський,М.Палієнко,Ф.Тарановський,Б.Кістяківський.
Всучаснійнауковійлітературіпитанняправовоїкультурибулодослідженоу
працях видатних українських і російських вчених О.В. Аграновської,
С.С.Алексєєва,В.Д.Бабкіна,В.А.Бачининої,К.С.Бєльської,В.О.Бурмистрова,
А.М. Величко, В.В. Головченка, В.Г. Графського, О.В. Зайчука, В.П. Зеніна,
Д.А.Керімова,М.І.Козюбри,В.В.Копейчикова,В.О.Котюка,В.М.Кудрявцева,
О.А. Лукашевої, М.І. Матузова, Г.Д. Маркової, І.Д. Мішиної, Г.О. Мурашина,
Є.В.Назаренко,В.В.Оксамитнина,П.М.Рабіновича,Р.К.Русинова,В.П.Сальни
кова,Р.А.Сафарова,О.П.Семітко,С.С.Сливкою,С.Р.Станік,О.В.Татаринцевої,
Є.І.Федика,А.Н.Шитової,Ю.В.Ячменевої,атакожіноземнимидослідниками
Р.Давидом, К. ЖоффреСпінозі, І. Анденесом, Е. Бланкенбергом, Д. Блеком,
П.Вормолдом, Дж. Джонсоном, К. Хострапом, М. Лауренсом, М. Фрідманом,
Г.Шейбергом,Д.Сарторі,М.Доганом,Ж.Зіллеромтаін.
УРадянськійУкраїніпривизначенніпоняттяправовоїкультуриувагаакцен
туваласянасуб’єктивнопсихологічниххарактеристиках:знанняособоюзаконо
давства,усвідомленнязмістуіспрямованостізаконівтапідзаконнихактів,фор
муванняповагидоних,почуттязаконностітасправедливості2.Прицьомунедо
статньовраховуваласьсвітоватеоріякультури–фундаментуправовоїкультурияк
суспільства,такікожноїлюдинизокрема.
У 8090х рокахХХ ст. з’являються цікаві праці правового,філософського,
соціологічногохарактеру,вякихвисвітлювавсяширокийспектрпроблемправо
вої культури суспільства, особи3. Це дало змогу аналізувати правову культуру
комплексноубільшширокомуплані,алечерезвисокийступіньтеоретизаціїбули
залишені поза увагою деякі практичні аспекти процесу формування правової
культуриособи.
УсучаснійУкраїніуваганауковцівзосередженанапроблеміправовоговихо
ваннягромадян,наподоланніправовогонігілізму.Аленедостатньорозроблени
мизалишаютьсяпитаннязмістовногонаповненнясистемиправовоговиховання,
визначенняпріоритетнихметодів і засобівправовиховного впливу.Отже, існує
потребаупродовженніпошукушляхівтазасобівформуванняправовоїкультури
особинасучасномуетапі.Підвищеннярівняправовоїкультуриіправосвідомості
68 Держава і право • Випуск 50
людинивизначеноякодинзосновнихнапрямківдержавноїполітикиуЗасадах
державної політики України в галузі прав людини, затверджених постановою
ВерховноїРадиУкраїнище17червня1999р.№575XIV.
Внауковійлітературіідискусіяхвживаєтьсяголовнимчиномоціночнепонят
тяправовоїкультури,вмежахякоговонарозумієтьсяякпевнийякіснийступінь
володіння правовими процесами, ступінь відповідності цим вищим еталонам.
Найбільшвідомевизначенняправовоїкультури,запропонованеВ.ІКамінськоюі
А.Р. Ратиновим. «Під правовою культурою, – пишуть вони, – передбачається
розумітисистемусуспільнихйідеальнихелементів,щовідносятьсядосферидії
праваіїхвідображенняусвідомостійповедінцілюдей»4.Уякостіелементівпра
вовоїкультуриА.Р.Ратинівпропонуєвиділяти:право;правовідносини;державні
органи й громадські організації, що забезпечують виконання права; пра
восвідомість;правовуповедінку,тобтосистемупрактичноїдіяльностілюдейпо
виконаннюйзастосуваннюправа5.
Н.М. Кейзеров уважав, що до зазначених елементів правової культури
суспільства «слід додати категорії політичної оцінки права й правової пове
дінки»6. Проте, до правової культури С.С. Алексєєв і А.П. Семитко підходять
інакше. С.С.Алексєєв виділяє чотири елементи, до яких відносить рівні пра
восвідомості, законності, досконалості законодавства, юридичної практики7.
А.П.Семиткотежвважаєзанеобхіднеакцентуванняувагинарівнірозвиткузако
нодавства, правової практики, правосвідомості при характеристиці структури
правовоїкультурисуспільства.Найогодумку,структурнимиелементамиправо
воїкультуривиступаютькомпонентиправовоїсистеми(правовітексти,діяльність,
свідомістьірозвитоксуб’єктів),узятіустаніїхрозвитку.
ТочказоруС.С.АлексєєвайА.П.Семиткопредставляєтьсявціломуперекон
ливою–тутідетьсянепростопроправовіявища,апрорівеньїхдосконалості.
Разом з тим, вона вимагає деякого корегування. З одного боку, пропонована
структуравиходитьнеповною,томущонеможназалишатизарамкамиправової
культуринормиправайправовівідносини,зіншогобоку–цяструктурапередба
чає вичленовування тих її характеристик, які не утворюють самостійних еле
ментів.Наврядчидоцільнорівеньдосконалостізаконодавстваіюридичноїпрак
тикивиділятивякостісамостійнихскладовихчастинцьогосуспільногоявища.
Безумовно, зазначені компоненти важливі й характеризують правову культуру
суспільства,алевонинесамостійнійвходятьдоскладуіншихелементівправової
культури.Наприклад,неможнавестимовупроправові відносиниабоправову
діяльністьбезурахуванняступенядосконалостізаконодавстваіюридичноїпрак
тики.Досконалістьзаконів–лишезовнішняформарівняоб’єктивногоправа.
А.В.Цукрів іА.Р. Ратинівпишуть,щоправова культура справляє організа
ційнорегулюючийвпливупитанізабезпеченнясоціальнопозитивноїповедінки,
попередження негативних проявів і усунення сприятливих їм факторів при
розв’язкусоціальнихзавданьбудьякоїсферийбудьякогорівняжиттясуспіль
ства8. Вона виступає необхідною умовою розвитку демократії, а демократія, в
кінцевомупідсумку,потрібнадля того,щобу суспільстві існувала законність і
тріумфуваласправедливість,закріплюваласьморальноздороваатмосфера.
На наш погляд, заслуговує на увагу спроба класифікації системи правових
цінностейуправовійкультурісуспільства.Поперше,цецінностігеополітичного
характеру (територіальнацілісність,рівноправністьпартнерствавміжнародних
відносинах);подруге,цінностівправоохороннійсфері (локалізаціякриміналь
69Юридичні і політичні науки
них тенденцій, установлення прийнятного для соціальної стабільності балансу
міжправомірними, тіньовимий кримінальнимимеханізмами соціальногорегу
лювання,атакожміжпублічними інтересамидержави,корпоративнимийпри
ватними інтересами, що зустрічаються в процесі правоохоронної діяльності);
потретє,цінностіправомірноїповедінки;почетверте,цінностісистемиюридич
них гарантій, що забезпечують ефективний правовий вплив на поведінку
суб’єктівправайін.9Досягненняперерахованихцінностей,упершучергу,дося
гаєтьсяправомірноюповедінкоюсуб’єктівюридичнозначимихсуспільнихвідно
син.
Варто зазначити, що структура правової культури має складний характер.
Залежновідносія(суб’єкта)правовоїкультуриїїподіляютьнаправовукультуру
суспільства,правовукультурусоціальної(професійної)групиіправовукультуру
особи. Кожному з цих суб’єктів притаманні свої цінності, характерні риси,
функціїтаіншіхарактеристики.
Правовакультурасуспільства–різновидзагальноїкультури,якаєсистемою
цінностей, досягнутих людством у сфері права, і тих,що стосуються правової
реальностіданогосуспільства.Правовакультурасуспільствазалежитьвідрівня
правовогорозвиткурізнихсоціальнихгруп,атакожвідрівнярозвиткуокремих
індивідів.Вцьомуаспектівиділяютьправовукультурунаселення,груповукуль
туруіправовукультуруособи.
Сутність правової культури суспільства визначає зміст її основних компо
нентівтаструктури.Правовакультурасуспільствапередбачає:1)встановленняв
суспільствіправа,щоозначаєстворенняцивілізованого законодавства, забезпе
чення в законодавстві та іншихнормативноправових актах державипринципу
справедливостіігуманізму,визначенняприроднихневідчужуванихправісвобод
людини,їїчестіігідності,атакожвизначеннягарантійїхздійснення;2)забезпе
ченістьправопорядку–тобтореалізаціядемократичногопроцесузаконодавстваі
правотворчостіуцілому;забезпеченняверховенстваКонституціїізаконівусис
темі нормативних актів держави; забезпечення правової законності у процесі
правовідносинтазастосуванняправадержавнимиорганами;наявністьдемокра
тичного,професійногоіпрестижногоправосуддятапрофесійноїсистемиправо
охороннихорганів,здатнихупроцесісвоєїдіяльностізабезпечитиохоронупра
вопорядку,захистправісвобод,честіігідностілюдини;3)наявністьрозвинутої
правосвідомості суспільства, масової правосвідомості соціальних груп, про
фесійноїправосвідомості,орієнтованоїнарозуміння,визнанняізахистзагально
людськихцінностейугалузіправовогорегулювання;престижнийстатусправової
думки.
Правовакультураособи–цесистемаправовихзнань,вмінь,навичок,емоцій,
почуттів,якіпроявляютьсяуправомірнійдіяльностііповедінці.Правовакульту
ранеможливабезлюдинита їїдіяльності,безпрогресивноїспрямованостіцієї
діяльності тапередовогомислення.Вонавиступаєяксоціальнеявище,щомає
яскравовираженуметуіохоплюєвсюсукупністьнайважливішихцінніснихком
понентівправовоїреальностівїїфактичномуфункціонуванніірозвиткові.
Визнаючисамостійність,ініціативуйактивністьособистості,свободувибору
своїх дій у відповідності зі сформованою обстановкою в межах дії правових
норм,правотимсамимзабезпечуєрозвитокособистості,недоторканністьїїправ
ігідності,задоволенняпотребтаінтересівутімобсязіітійякості,яківизначені
рівнемсоціальноекономічного,політичногорозвиткуданогосуспільств.Цевиз
70 Держава і право • Випуск 50
начаєсоціальнуцінністьправовоїкультуриякусьогосуспільствавцілому,такі
правовоїкультуриособистостіякїїскладовогоелемента.Тобто,чимвищещабель
розвиткуправовоїкультури,тимширшеколоосіб,якікористуютьсяблагомсво
боди,тимбагатшіякістьірозмаїттяпотреб,щозадовольняються,рівеньзабезпе
чення позитивних якостей людини, свідомого й морального використання
соціальноїсвободи,атакожтимдосконалішійгуманнішіспособизахиступраві
свободлюдини10.
Правова культура – один з факторів цивілізованого прогресу в суспільстві.
Методологічнітасоціальнотеоретичніпринципивизначенняїїсутностіпов’язані
звиявленнямставленняколективу,класу,групи,суспільствадосвогосоціального
таправовогожиття,змісту,характеруіцілейправа,характерудержави,правових
ісуспільнихпроцесів,явищ,фактів,законів,механізмів,формізасобівфункціону
вання.Тому критерієм оволодіння правовоюкультуроюможе бути тільки сама
реальнапрактичнаправовадіяльність,аледіяльністьзмістовнаірезультативна,
длядобрасуспільстваікожноїконкретноїособи.
Сутністьправовоїкультуривумовахперетворенняукраїнськогосуспільства
маєхарактеризуватисядіалектичнимсинтезомпротилежностей–об’єктивногоі
суб’єктивноговлюдині.Цеозначає,щонаіндивідуальномучигруповомурівні
правовакультура,щовиступаєтієюланкою,якапов’язуєтрискладовісуспільно
гожиття–особу,культуру,право,–повиннапоказувати:1)мірузасвоєнняосо
боюдосвідуправовогорозвиткусуспільствавминуломуітепер;якоюміроюцей
досвідвраховуєтьсявїїправовомумисленнііправовихвідносинах,чидопуска
ютьсяпомилки тапрорахункиминулого в сучасномуправовомужитті; 2)міру
оволодінняособоюкультуроюправовогомисленняяктеоретикометодологічним
інструментарієм правових знань, аналізу і оцінок політикоправового життя
суспільства; здатність особи прогнозувати результати своєї діяльності, а також
результатиполітичноїдіяльностісоціальнихгруп,владнихструктур,політичних
тагромадськихорганізацій;3)якоюміроюкультураправовогомисленнятакуль
тура правової діяльності збагачують духовнопрактичний світ особи в цілому,
сприяютьперетвореннюоб’єктивнихумовправовогожиттясуспільствазазако
намигуманізму,демократизму,громадянськоївідповідальностійобов’язку.
Уцьомузв’язкузначноїактуальностінабуваєпитанняпроз’ясуванняполіти
коправових орієнтирів громадянУкраїни. Наукові дослідження свідчать,що у
суспільстві зростає правова активність, посилюються суперечності, поляри
зуєтьсяправовасвідомістьлюдей.Ціпроцесивідчутноконтрастують ізмісцем
цінніснихорієнтаційлюдейусферігромадськоправовоїдіяльностівминулому.
Правова культура в демократичному суспільстві має бути спрямованою на
вихованнятакихлюдей,якіповажаютьзакон,алечинятьсупротивутомувипад
ку, коли їх права порушуються. Її реалізаціяможе бути дієвою, якщоу кожної
людинибудутьчіткіідеїобмеженнявладитаготовністьборотисязаконнимизасо
бамидляпідтримкицихобмежень.
Культурнийрозвитоктогочиіншогонародунезавждисупроводжуєтьсяфор
муваннямправовоїкультури,якапередбачаєосмисленнятихдержавноправових
проблем,щостоятьпередполітичнимиінститутамидлярозбудовидержави.Пра
вовакультуравизріваєнаосновізагальноїкультури.Складністьформуванняпра
вовоїкультуривУкраїнівипливаєвжезїїісторії.Є.Маланюкзазначає,що«коли
думаєш про нашу культуру, культуру нашої землі – передовсім пригадуєш, як
бурхливополітичнаісторіяпонійпроходила.Іякісторіяперіодичноперетинала
тяглістьнашоїкультури,якунеможливлювалаїїбезперервнийрозвиток»11.
71Юридичні і політичні науки
На думку українського дослідника В. Поплужного, нерозвиненість, а тим
більше втрата громадянськості, створює «чорну диру» у людській самосвідо
мості, що, фактично, означає «кінець особистості, перетворення її на якогось
притаманного «космічного» індивіда12. Компонентом громадськості, за В.
Поплужним, є правова свідомість, високий рівень якої дозволяє говорити про
людини як про вільного суб’єкта права, яка є законослухняною, дотримується
обов’язківтапідтримуєправопорядок.Разомзтим,такалюдинавимагаєвіддер
жавигарантійзахистусвоїхправісвобод.
Очевидно, що за роки незалежності України чимало змінилося як у житті
суспільства,такіусвідомостігромадян.Втім,проповневикоріненнятихдефор
маційправовоїсвідомостілюдей,якісклалисязарадянськихчасів,говоритище
зарано.«Такийконфлікт,–якзазначаютьР.ПавленкотаС.Рябов,–призводить
до появи досить цікавого типу свідомості, який можна позначити терміном
Дж.Оруелла–«двоємислення»,колиоднайтасамалюдиназдатнавиступатиза
цінностідемократичногосуспільстватаразомзтимобстоюватицінності«світло
гоминулого»13.
Недовірадосоціальнополітичних інститутівтаструктур,нееквівалентність
соціальногообміну,надзвичайнепоширеннякорупціїтахабарництвавнайваж
ливіших сферах життєдіяльності суспільства посилюють зневагу, нігілістичне
ставленнядозаконівякрегулятивноїосновиустосункахміждержавоютагрома
дянами. Така ситуація загрожує заміною демократичного принципу «всі рівні
передзаконом»–принципом«всірівніпередбеззаконням»,появоютакогофено
менуяк«соціальнийзахистгромадянвіддержави»,щонездатназахиститисвоїх
громадяннезважаючинаїхсоціальнийстатустаматеріальністатки.Зрозуміло,
що за таких умов говорити про правову культуру, тим більше про її високий
рівеньнедоводиться.
ПрагненняоформитиУкраїнськудержавуякдемократичну,правовудержаву
зрозвиненихгромадянськимсуспільством,насьогодні,переважномаєдеклара
тивний характер, форму лише зафіксованих положень у державних законах та
іншихнормативноправових документах.Серед причин – відсутність належної
увагизбокудержавидопроблемправовоїкультури.Визнаннянавищомудер
жавному рівні в якості ґрунтовних принципів нашої держави принципів демо
кратії, правової, соціальної держави, можливо, чи не єдиний крок України в
напрямкуформування та подальшого підвищення правової культури громадян.
Аджедеклараціятакихположеньбезумовнопередбачаєнаявністьправовоїкуль
тури.Разомзтим,єхибноюдумкапроте,щопроцесформуванняправовоїкуль
турибудевідбуватисясамсобоюпоміріформуваннядемократичнихінститутів,
створенняефективноїправовоїсистемитощо.Даніпроцесувзаємозалежності,і
гальмуванняодногозних,неминучепризведедонегативнихнаслідківвцілому.
На думку Л. Габелюк, правомірно стверджувати, що в якості причини, що
перешкоджає процесу формування правової культури в сучасній Україні, є
відсутністьполітичноїволіуправлячоїелітищодоактивізаціїданогопроцесу14.
Проте варто зосередити увагу на перспективах процесу формування правової
культури. Еволюція формування правової культури, як зазначає Ю.Ганжуров,
починається зі створення громадської думки «як рушійної сили суспільної
поведінки, зокрема в частині мотивації дій громадськості під час здійснення
виборчого та референдумного процесів». У ході її трансформації відбувається
заміна змісту громадської думки на категорію «знання». «Саме ця категорія, –
72 Держава і право • Випуск 50
зазначаєЮ.Ганжуров, стає провіднимчинникомформування правової культу
ри».Тож,всучаснихумовахсвоєїважливості таактуальностінабуваєпитання
проспособивпровадженнятакихзнаньусвідомістьгромадян.Іншимисловами,
визначенняформпередачіправовихзнаньнаселеннюєвизначальнимдлязагаль
ногопроцесуформуваннятапідвищенняправовоїкультури.НадумкуЮ.Ганжу
рова, функцію поширення правових знань, поряд з іншими покладеними
функціями, повинен виконувати єдиний законодавчий орган – парламент.Дану
функцію,заЮ.Ганжуровим,парламентповиненвиконуватиукількохаспектах.
Поперше,законотворчадіяльністьпарламентуповиннабутивнесенадоінфор
маційногополя,тобтомовайдепрооприлюдненнянормативноправовихактів.
Подруге, зважаючи на те,що рівень підготовки тих, хто має засвоїти правові
знання,вимагаєвідповідноїдопомогивопануванні зміступравової інформації,
тому«доречнимєпідвищенняролітлумаченняправаяккомунікативноїкатегорії
упроцесіформуванняправовоїкультуригромадян»15.
Таким чином, особливої важливості в ході формування правової культури
набуваєпроцеснабуттяправовихзнаньгромадянамикраїни.Водночас,наголоси
тинатому,щонаявність,нехайнавітьупереважноїбільшостінаселенняправо
вихзнаньнедаєпідставдляствердженняфактуоформленняправовоїкультури.
Формування правової культури вимагає цілого комплексу заходів, серед яких
провіднурольвідіграютьзаходищодозабезпеченняналежноїохорониправісво
бод громадян в усіх сферах суспільного і державного життя, створення умов
ефективногозахистувразіпорушеннязаконів.Іншимисловами,особливоїваж
ливості набуває створення соціальноекономічних, політичних, юридичних
гарантій,встановивширізноманітніправовізасобизахиступравісвобод.
Правова культура, процес її формування, функціонування та розвитку є
неодмінною умовою динамізації трансформаційних процесів, становлення в
Україніправовоїдержавиігромадянськогосуспільства.Зрілістьправовоїкульту
риєважливимчинникомздійсненнясуспільноправовоїреформивкраїні,утвер
дженняпринципуверховенстваправавусіхсферахсуспільногожиття,реалізації
правовогостатусуособистості,їїправісвобод.Розвиненийрівеньправовоїкуль
турилюдиниісуспільства,вякомуфункціонуютьефективніінститутивідтворен
няїїцінностей,єумовоюформуваннявУкраїнідемократичнихзасаджиттєдіяль
ності,багатовимірнихспособівосвоєнняособистістюсуспільноправовогобуття.
Правова культура є необхідною умовою розвитку інтелектуального, духовного
потенціалу народу, утвердження цілісної системи світоглядноціннісних
орієнтацій,передусімсучасногоюридичногосвітогляду,правовихідеалів,сучас
ногоправорозуміння.
Правовакультура,якаорганічнопоєднуєвсобінаціональніізагальнолюдські
цінності, є неодмінною передумовою наближення й інтеграції України в євро
пейський і світовий правовий простір. Нарешті, правова культура – це детер
мінанта,здатнастимулюватиправовийпрогрес,формуватисуспільноправовета
духовнеполедляреалізаціїправовихцінностей,правовогопотенціалулюдини.
1. Пля ков А.В.Общаятеорияправа.Проблемыинтерпретациивконтекстекоммуни
кативногоподхода:Курслекций.–СПб:ИздвоСПбунта,2004.–С.469.2. Алек се
ев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. – М.,
1966.–С.35;Лу ка ше ва Е.А.В.ИЛениноправовойкультуреизаконности//Социалис
тическаязаконность.–1969.–№4.–С.24;Марк си ст коЛе нин скаятеориягосударства
иправа.Основныеинститутыипонятия.–М.,1970.–С.105.3. Саль ни ков В.П.Социа
73Юридичні і політичні науки
листическаяправоваякультура:методологическиепроблемы.–Саратов,1989.–С.143;
Лу ка ше ва Е.А.Правосознание,правовоевоспитаниеиправоваякультура//Советское
государствоиправо.–1976.–№1;Кай зе ров Н.М.Политическаяиправоваякультура.
–М.,1983;Ба люк Г.И.Взаимодействиеправовойкультурыидемократии.–К,1984;Зор
чен ко Е.А.Воспитаниеправовойкультурымолодежи.–Минск,1986.4. Ка мин ская В.И.,
Ра ти нов А.Р.Правосознаниекакэлементправовойкультуры//Сб.:Правоваякультура
ивопросыправовоговоспитания.–М.,1974.–С.43.5. Ра ти нов А.Р.Структураправо
сознанияинекоторыеметодыегоисследования //Методологияиметодысоциальной
психологии.–М.,1977.–С.203.6. Кей зе ров Н.М.Политическаяиправоваякультура.
–М.,1983.–С.113.7. Алек се ев С.С.Проблемытеориииправа:курслекций.–Сверд
ловск,1972.–Т.1.–С.179180.8. Те о ре ти че с киеосновыпредупрежденияпреступнос
ти.–М.,1977.–С.106.9. Глу ша чен ко С.Б., Ро ма нов Р.А.Правокакэлементобщечело
веческойкультуры//Историягосударстваиправа.–2003.–№6.–С.2–3.10. Саль ни
ков В.П.Правоваякультура//Общаятеорияправа(курслекций)–Н.Новгород,1993.
–С.502.11. Ма ла нюк Є.Нарисизісторіїнашоїкультури.–К.,1992.–С.9.12. По плуж
ний В. Українська громадянськість і її формування (міждисциплінарний аналіз) //
Політологія.Етнологія.Соціологія:ДоповідітаповідомленняІІІМіжнародногоконгре
суукраїністів.–Х.:Око,1996.–С.271.13. Пав лен ко Р., Ря бов С.Динамікагромадянсь
когосуспільствавУкраїні//Новаполітика.–1996.–№5.–С.24.14. Га бе люк Л.Пра
вова культура: проблеми та перспективи становлення в сучасній Україні // Право
України.–2005.–№4–С.27.15. Ган жу ров Ю.Рольпарламентууформуванніправової
культуригромадянУкраїни//Людинаіполітика.–2004.–№4.–С.142–143.]
74 Держава і право • Випуск 50
Розділ 1. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА
А. Г. Карась. Правова культура суЧасноЇ УкраЇни: гносеологІЧний аспект
|