До питання про визначення політичної партії
Розглядається проблема визначення поняття «політична партія» у контексті питання критерію належності новоствореного об’єднання громадян до цього виду об’єднань. Порівнюються політологічні та юридичні (доктринальні та нормативні) визначення політичної партії. Вказується на перевантаженість функціонал...
Збережено в:
Дата: | 2010 |
---|---|
Автор: | |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2010
|
Назва видання: | Держава і право |
Теми: | |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/34709 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Цитувати: | До питання про визначення політичної партії / Н.В. Богашева // Держава і право. — 2010. — Вип. 50. — С. 232-244. — Бібліогр.: 62 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraineid |
irk-123456789-34709 |
---|---|
record_format |
dspace |
spelling |
irk-123456789-347092012-06-05T12:24:59Z До питання про визначення політичної партії Богашева, Н.В. Конституційне право Розглядається проблема визначення поняття «політична партія» у контексті питання критерію належності новоствореного об’єднання громадян до цього виду об’єднань. Порівнюються політологічні та юридичні (доктринальні та нормативні) визначення політичної партії. Вказується на перевантаженість функціонального підходу до цієї проблеми. Пропонується критеріальне визначення політичної партії. Рассматривается проблема определения понятия «политическая партия» в контексте критерия принадлежности новообразованного объединения граждан к этому виду объединений. Сравниваются политологические и юридичеcкие (доктринальные и нормативные) определения политической партии. Указывается на перегруженность функционального подхода к этой проблеме. Предлагается критериальное определение политической партии. The problem of definition of the notion “political party” is considered in the context of criterion of the newly established citizens’ association to belong to this kind of associations. Political science and legal (both doctrinal and normative) definitions of a political party are compared. It is noticed that functional approach to this problem is rather overloaded. The criterion definition of a political party is proposed. 2010 Article До питання про визначення політичної партії / Н.В. Богашева // Держава і право. — 2010. — Вип. 50. — С. 232-244. — Бібліогр.: 62 назв. — укp. 1563-3349 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/34709 uk Держава і право Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
collection |
DSpace DC |
language |
Ukrainian |
topic |
Конституційне право Конституційне право |
spellingShingle |
Конституційне право Конституційне право Богашева, Н.В. До питання про визначення політичної партії Держава і право |
description |
Розглядається проблема визначення поняття «політична партія» у контексті питання критерію належності новоствореного об’єднання громадян до цього виду об’єднань. Порівнюються політологічні та юридичні (доктринальні та нормативні) визначення політичної партії. Вказується на перевантаженість функціонального підходу до цієї проблеми. Пропонується критеріальне визначення політичної партії. |
format |
Article |
author |
Богашева, Н.В. |
author_facet |
Богашева, Н.В. |
author_sort |
Богашева, Н.В. |
title |
До питання про визначення політичної партії |
title_short |
До питання про визначення політичної партії |
title_full |
До питання про визначення політичної партії |
title_fullStr |
До питання про визначення політичної партії |
title_full_unstemmed |
До питання про визначення політичної партії |
title_sort |
до питання про визначення політичної партії |
publisher |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
publishDate |
2010 |
topic_facet |
Конституційне право |
url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/34709 |
citation_txt |
До питання про визначення політичної партії / Н.В. Богашева // Держава і право. — 2010. — Вип. 50. — С. 232-244. — Бібліогр.: 62 назв. — укp. |
series |
Держава і право |
work_keys_str_mv |
AT bogaševanv dopitannâproviznačennâpolítičnoípartíí |
first_indexed |
2025-07-03T15:49:47Z |
last_indexed |
2025-07-03T15:49:47Z |
_version_ |
1836641458838306816 |
fulltext |
Н. В. БОГАШЕВА. ДО ПИТАННЯ ПРО ВИЗНАЧЕННЯ ПОЛІТИЧНОЇ
ПАРТІЇ
Роз гля дається про бле ма виз на чен ня по нят тя «політич на партія» у кон тексті
пи тан ня кри терію на леж ності но во с тво ре но го об’єднан ня гро ма дян до цьо го ви ду
об’єднань. Порівню ють ся політо логічні та юри дичні (до к т ри нальні та нор ма тивні)
виз на чен ня політич ної партії. Вка зується на пе ре ван та женість функціональ но го
підхо ду до цієї про бле ми. Про по нується кри теріаль не виз на чен ня політич ної партії.
Клю чові сло ва: політич на партія, об’єднан ня гро ма дян, гро мадсь ка ор ганізація,
виз на чен ня політич ної партії, оз на ки політич ної партії, ме та політич ної партії.
Рас сма т ри ва ет ся про бле ма оп ре де ле ния по ня тия «по ли ти че с кая пар тия» в кон
тек с те кри те рия при над леж но с ти но во об ра зо ван но го объ е ди не ния граж дан к это му
ви ду объ е ди не ний. Срав ни ва ют ся по ли то ло ги че с кие и юри ди чеcкие (до к т ри наль ные и
нор ма тив ные) оп ре де ле ния по ли ти че с кой пар тии. Ука зы ва ет ся на пе ре гру жен ность
функ ци о наль но го под хо да к этой про бле ме. Пред ла га ет ся кри те ри аль ное оп ре де ле ние
по ли ти че с кой пар тии.
Клю че вые сло ва: по ли ти че с кая пар тия, объ е ди не ние граж дан, об ще ст вен ная ор га
ни за ция, оп ре де ле ние по ли ти че с кой пар тии, при зна ки по ли ти че с кой пар тии, цель по ли
ти че с кой пар тии.
The problem of definition of the notion “political party” is considered in the context of
criterion of the newly established citizens’ association to belong to this kind of associations.
Political science and legal (both doctrinal and normative) definitions of a political party are
compared. It is noticed that functional approach to this problem is rather overloaded. The
criterion definition of a political party is proposed.
Key words: political party, citizens’ association, public organization, definition of a
political party, features of a political party, aim of a political party.
Політичнапартія–однеізнайпомітнішихісуперечливихявищполітичного
життя ХХ – початку ХХІ століть. Політичні партії не користуються довірою
суспільства–іполітичніпартіїотримуютьголосивиборців.Основниймеханізм
здійсненнявладитоталітарноїдержавинабираєриспартії–івідродженнядемо
кратії супроводжується ростом кількості політичних партій, у яких вбачають
основниймеханізмдемократичногоздійсненнявлади.ЯкзазнаєЖ.П.Жаке,«ста
лоприроднимкритикуватиполітичніпартії.Однаквониєосновнимелементом
представницькоїдемократії»1.
Рольполітичнихпартійудемократичнійдержавізагальновизнана.Якзазна
чаютьавториНауковопрактичногокоментаряКонституціїУкраїни:«Політична
багатоманітність і багатопартійність стали невід’ємною частиною суспільно
політичногожиттяунезалежнійУкраїні.ЗакріпленняцьогопринципувКонсти
туціїозначаєнезворотністьпроцесустановленняосновправовоїдемократичної
державності, її наближення до стандартів державноправового устрою країн з
демократичноюправовоюсистемою,департіївиконуютьрольсвоєрідногопосе
редникаміжгромадянськимсуспільствомідержавноювладою»2.
Політичніпартіїскладаютьодиніздвохтипівоб’єднаньгромадян,передбаче
нийдихотомієюстатті36КонституціїУкраїнитаЗаконом«Прооб’єднаннягро
мадян»3. На відміну від збірної категорії громадських організацій, політичні
232 Держава і право • Випуск 50
©БО ГА ШЕ ВА На талія Вла ди славівна–здобувачІнститутузаконодавстваВерхов
ноїРадиУкраїни
партіїформуютьодноріднийтипоб’єднаньгромадян:українськезаконодавство
передбачаєлишеодинвидполітичнихпартій,ірізніполітичніпартіїзправової
точкизорувідрізняютьсялишезасвоїмиіндивідуальнимиознаками.
Політичніпартіївідіграютьважливурольворганізаціїтаздійсненіполітичної
влади,будучискладовимиякполітичноїсистемидержави4,такігромадянського
суспільства5.
Обидві ключові категорії у цьому твердженні – влада і партія – мають
подвійний(якполітичний,такіправовий)характер.Томуїхвивчаютьметодами
іполітичноїнауки,інаукиправа(зокрема,конституційногоправа).Іхочаконсти
туційне(державне)право–галузьправовоїнауки,якамаєсправузрегулюванням
суб’єктівполітичноїдіяльності (інодіможна зустрітипоняття«політикоправо
вийаналіз»відповіднихінститутів),підходи,методологіютаціліполітологічного
іконституційноправовоговивченняполітичнихпартійслідрозрізняти,зокрема,
іщодопредметадослідження.
У зв’язку з цим виникає потреба спеціального дослідження законодавчої
інституціалізації політичних партій як правового інституту, що є аспектом
взаємовідносинполітичнихпартійздержавою,особливощодовизнаннядержа
воюправосуб’єктностіполітичноїпартії.Середпов’язанихзцимпитаньодноюз
важливихєпроблемакритеріїввиокремленняполітичноїпартіїякспецифічного
типуоб’єднаньгромадянвмежахзагальноїкатегоріїтакихоб’єднань.Посутіце
означає,щопотрібноматинормативне(тобтозакріпленеучинномузаконодавчо
му акті) критеріальне визначення політичної партії, яке дозволятиме, зокрема,
припроведенніреєстраціїполітичноїпартіїперевіритивідповідністьоб’єднання,
заявленогонареєстрацію,дефініціїполітичноїпартії.
У літературі можна знайти багато різних визначень поняття «політична
партія». У ранній період формування явища політичної партії такі визначення
пропонувалиЕ.Берк,Б.Констан,М.Острогорський,Ґ.Єллінек,М.Вебер,Р.Міхельс.
УХХстоліттіувагупоняттюполітичноїпартіїприділялиМ.Дюверже,В.Госбах,
В.Зульцбах,Дж.Сарторі,Ж.ЛаПаломбара,М.Вайнер,В.Скшидло,А.Шумпетер
та інші.Сьогодніпроблемивизначенняполітичноїпартіївивчаютьякзполіто
логічної,такізправовоїточкизоруІ.Андрущенко,В.Бринцев,Н.Гаєва,О.Гейда,
В.Журавський, Р.Калюжний,В.Кафарський,А.Колодій,Л.Кормич, І.Кресіна,П.
Кривоцюк, В.Лемак, Д.Лук’янов, В.Мейтус, А.Мелешевич, Є.Перегуда, В.
Погорілко,М.Примуш,А.Романюк,Ф.Рудич,А.Соловйов,В.Федоренко,О.Чижо
ва,В.Шаповал,Ю.Шведа,Д.Шелест,П.Шляхтун,Ю.Юдінтаінші.Слідзазначи
ти,щопідходидовизначенняцьогонапершийпоглядцілкомзрозумілогопонят
тя істотно залежать від загального контексту, в якому це питання вивчалося
дослідником, а такожприйнятої нимметодології.Так,А.Романюк таЮ.Шведа
вказують на лінгвістичний, ноуменічний,філософськоетичний, соціальноісто
ричний,політологічнийтадержавознавчийпідходи (які,нанашудумку,можна
об’єднатиякрізніваріантифілософськополітологічногочисоціологічногопідхо
дудополітичноїпартії),атакожправовийпідхід6.Різніпідходидотакоговизна
чення, однак, не дають критеріїв чіткого відмежування політичних партій від
іншихвидівоб’єднаньгромадян.
Уційстаттімирозглянемодеяківизначенняполітичноїпартії,запропоновані
у літературі, і вкажемо на основні відмінності між політологічним і правовим
підходомдодефініціїцьогопоняття.Вмежахправовогопідходумизосередимо
увагунакритеріальнихознакахполітичноїпартіївукраїнськомуконституційно
233Юридичні і політичні науки
муправі,якізточкизорустосунківміжпартієюідержавоюдозволяютьорганам
легалізації приймати рішеннящодо ідентифікації об’єднання громадян саме як
політичноїпартії.
Політо логічні виз на чен ня політич ної партії. У політологічній літературі
виділяютьпонад200визначеньполітичнихпартій,об’єднаниху30різновидів7.
Не претендуючи на всебічний їх аналіз, розглянемо деякі з них.Серед політо
логічнихвизначеньпереважаютьдефініції,якібазуютьсянавстановленніпевних
характернихознакполітичноїпартіїяксуспільнополітичногоявища.Якзазначає
П.Шляхтун, мета такого визначення – «спроби визначити сутність політичних
партій, її місце у суспільномужитті»8. Одним з найбільш ранніх, однак часто
цитованихдосієвизначення,якеналежитьЕ.Берку:партія–це«групалюдей,які
об’єднуються на основі визнаного ними всіма принципу, щоб поставити свої
суміснізусиллянаслужбунаціональнимінтересам».В.Зульцбахназиваєцевиз
наченнянайкращим,оскільки«середознак…немаєжодноїхибної…»9.Подібне
загальне визначення політичної партії сьогодні належить С.Рябову: «Партія
політична–добровільнеоб’єднаннялюдей,щопрагнутьдомогтися здійснення
ідей,яківониподіляють,задоволенняспільнихінтересів»10.Зазначимо,щотакі
визначенняєдуженеконкретними,оскількинаведенівнихознакинадтоширокі
таможутьналежатирізнимвидамоб’єднань.
Б.Констанвизначавпартіїяк«групулюдей,щовизнаютьоднуітужполітич
нудоктрину»;О.Скрипнюквказує,щоцевизначенняупевнихваріаціяхдожило
досьогодення11.
Усучаснійполітологічнійлітературіможназнайтинизкублизькихзаформу
люваннямбільшконкретнихвизначень,якігрупуютьсяупевніпідходи.Так,іде
о логічні визначенняпідкреслюють світоглядну єдністьпартій;прикладомможе
служити таке визначення: «…партія – це політична організація, яка об’єднує
громадян однієї політичної і соціальної орієнтації, одних політичних поглядів,
зафіксованих,якправило,упрограмнихдокументах»12.
Досіможназустрітивизначення,якіпоходятьзкла со во горозуміння:«Політич
напартія–ценайбільшактивнатаорганізованачастинанаселення,якогоськла
су,класів,соціальноїверстви,верств,якавиражаєїхні інтереси»13.М.Дюверже
вважаютьродоначальником інсти туційно гопідходу,якомуналежитьтверджен
ня:«партіяєспільнотанабазіпевноїспецифічноїструктури»14;однак,нанаше
переконання,цядумканеобґрунтованоцитуєтьсяяквиз на чен няпартіїпозакон
текстом,якийакцентувавпевнийнапрямдослідженняявищаполітичнихпартій.
Найбільшпоширенимиполітологічнимивизначеннямиєтакі,щобазуються
назазначенніпевнихцілейчиформдіяльності (суспільнополітичнихфункцій)
політичнихпартій.Прицьомуфункціональнівизначеннявикористовуютьелемен
тиідеологічних,інституційнихчинавітькласовихпідходів.Дотакихвизначень
можна віднести такі: 1)«політична партія – це організована на засадах доб
ровільностігрупалюдейзіспільнимиполітичнимипреференціями,яказметою
реалізації своїх намірів прагне до здобуття чи утримання державної влади»15;
2)«політична партія – це спільність людей, об’єднаних ідеологічно та
організаційнозметоюзавоювання (врезультатівиборівабо іншимишляхами),
утриманняівикористаннядержавноївладидляреалізаціїінтересівтихчиінших
соціальних груп, верств, етнічних та інших спільностей»16; 3)«політична
партія– відносно стійка політична організація, що об’єднує політичних одно
думців,активнихприхильниківякоїсьполітичноїпрограмитаідеології,якіпраг
234 Держава і право • Випуск 50
нутьвтілитицюпрограму(ідеологію)вжиттячерезздобуттятаздійсненнядер
жавноївлади,атакожчерезіншіформиполітичноїактивності…»17;4)«політич
напартія–цедобровільнейорганізаційнооформленеоб’єднаннягромадян,яке
виражаєінтересичастинисуспільстваіпрагнедоїхзадоволенняшляхомздобут
тя, утриманняй використання державної влади»18; 5) «партія сформувалася як
спеціалізована,організаційновпорядкованагрупа,щооб’єднуєнайбільшактив
нихприбічниківтихчиіншихцілей(ідеологій,лідерів)іслужитьдляборотьби
зазавоюваннятавикористаннявищоїполітичноївлади»19;6)«політичнапартія
–цеполітичнаорганізація,засновананапевнихідеологічнихпринципах,щомає
власні структури і ставить за мету здобуття та утримання державної влади,
реалізуючиінтересисвоїхчленівісимпатиків»20.
Однієюзхарактернихособливостейфункціональнихвизначеньєнамагання
виявити сутність окремого суспільнополітичного явища політичної партії, яка
вжеіснуєідіє,увсіййогорізнобічності.Звідсипоєднанняувизначеннірізнопла
новихознак(рис,функцій,цілей),якіхарактеризуютьрізністорониякформуван
ня,такідіяльностіпартії,однаквластивінелишепартіям.Квінтесенцієютакого
підходуможнаназвативизначення,запропонованеЖ.ЛаПаломбароютаМ.Вай
нером,якевключаєкритеріїорганізаційний,часовий(достатнятривалістьісну
вання),прагненнявладитавизначенняспособівїїдосягнення(«черезвиборичи
якимсьіншимспособом»)21.Такийпідхіддодефініціїможебутикориснимдля
політичноїнауки;однакневсі ізнаведенихкритеріївможутьстосуватисяполі
тичної партії як правового інституту. Наприклад, не можна стверджувати, що
певнеоб’єднаннягромадянстаєпартієюлишепісляпевногочасусвогоіснуван
ня.
Іншимнеправовим,однакневід’ємнимелементомнаведенихвизначеньєфор
мулювання«прагненняздо бу тивладу»чинавіть«за во ю ва тивладу».Такіфор
мулювання,характернідляпубліцистичногоопису,підкреслюютьполітологічний
(інавітьполітичний)аспектявищаполітичноїпартіїзабудьякого(утомучислі
авторитарногочинавітьтоталітарного)характерувладивдержаві.Однакцяфор
муланепридатнауконституційноправовомуконтексті,оскількивказанівислов
лювання не несуть змістовного правового навантаження; вони носять відбиток
уявленьпро«боротьбузавладу»будьякимиметодами(утомучислінасильниць
кими),характернимидля«революційної»ідеологіїтапрактики.Усучаснійкон
ституційнійправовійдержавіпартії,якімаютьзаметузавоюваннявладинекон
ституційнимиметодами(зокрема,шляхомнасильства),немаютьправанаісну
вання (див.статтю37КонституціїУкраїни);єдинимлегальнимшляхомформу
ваннявладиєдемократичнівибори,внаслідокякихпартії«приходятьдовлади»,
ане«завойовують»її.
Пра вові виз на чен ня політич ної партії. Умежахправовогопідходудовивчен
няполітичнихпартійдоцільнорозрізнятидо к т ри нальнівизначення(тобтоті,які
наводятьсяунауковійчинавчальнійлітературі) таза ко но давчі (якімістятьсяу
нормативноправовихактах).Прицьомуслідвзятидоуваги,що«юридичнакате
горія«політичнапартія»неможебутиповністютотожноюпоняттю,сформульо
ваномуполітологічноюнаукою»22.
Водночасслідзауважити,щобагатоавторівюристіввикористовують(часомз
певнимимодифікаціями)політологічнийпідхіддовизначенняполітичнихпартій;
так,визначення,наведенеупідручникузполітології23,дослівноповторюєтьсяу
підручникузконституційногоправа24.Іншимиприкладамиможутьбутитаківиз
235Юридичні і політичні науки
начення:1)«політичнапартія–цеактивнатаорганізованачастинасуспільства,
об’єднанаспільнимиінтересами,цілямичиідеалами,якамаєзаметувибороти
державнувладучирішучевпливатинаїїздійснення»25;2)«політичнапартія–це
організованагрупаосіб,якідобровільнооб’єдналися,визнаютьподібніполітичні
засади,вираженівпрограмі,щоєосновоюдіяльності,спрямованоїдоздобуття
чиутриманнявладивдержаві»26;3)«політичнапартія–цегромадськеоб’єднан
ня,створенедляучастівполітичномупроцесізметоюзавоюванняіздійснення
державної влади конституційними засобами, діє на постійних засадах і має
політичну програму»27; 4) «політична партія є добровільним і організаційно
оформленимоб’єднаннямгромадян,щовиражаєінтересичастинисуспільстваі
прагнедоїхзадоволенняшляхомодержання,утриманняівикористаннядержав
ної влади»28; 5) «політичнапартія –це створюване звичайнонаосновіпевних
настановідеологічногохарактеруоб’єднаннягромадянзвизначеноюорганізацією
іубільшостівипадків–зфіксованимчленством,головноюметоюякоговизнана
демократичнаборотьбазавладутаучастьуїїздійсненні»29.Слідзазначити,що
останнєвизначення,будучиблизькимдополітологічних,усежнайбільшезнаве
денихвідповідаєконституційноправовомуконтекстудемократичноїдержави.
Особливо широке визначення, яке включає низку різносторонніх ознак
політичної партії, пропонує В. Чиркін як «юридичну дефініцію»: «політична
партія–цедобровільнастійкасамовряднаорганізаціягромадян,якіналежатьдо
певного угрупування суспільства, створена на основі спільності переконань і
цілей її членів, яка діє на основі принципів демократії і гласності, має своїм
основнимзавданнямнеотриманняприбуткучизадоволенняпрофесійних,світо
глядних,культурнихтаіншихзапитівсвоїхчленів,аучастьуформуванніівира
женніполітичноїволінародуівборотьбізадержавнувладу,тискунанеїмирни
ми,конституційнимиспособами»30.
Неважкобачити,щоуцьомувизначенніВ.Чиркінперелічуєознаки,функції
тацілі,характернінелишедляполітичнихпартій,айдляусіхоб’єднаньгрома
дян–добровільністьтасамоврядність;неприбутковість31,тискнавладумирними
способами;деякі зних,якужезазначалося,ненесутьправовогонавантаження
(стійкість організації) абомають характер побажань («діє на основі принципів
демократіїтагласності»).
Д.Лук’янов, конструюючи власне («нормативне», за його висловом) визна
чення політичної партії, підкреслює необхідність його побудови через родове
поняття–об’єднаннягромадян32.Такийслушнийлогічнийхіддозволяєнеповто
рювати у дефініції політичної партії ознаки цього більш загального консти
туційноправового інституту.Наступнимкрокомдослідниквважаєзанеобхідне
встановити видові ознаки, якими політична партія відрізняється від інших
об’єднань громадян. Такими ознаками (критеріями) визнається вимога реєст
раціїоб’єднаннягромадяняк«юридичнийкритерій»(авторвважає,щосамецим
йоговизначеннявідрізняєтьсявідполітологічного33та«політичнийкритерій»–
наявністьпевноїзагальнонаціональноїпрограмирозвиткусуспільства.Упідсум
ку дослідник приходить до визначення «політичної партії як зареєстрованого
органамидержавноївладиувстановленомузакономпорядкуоб’єднаннягрома
дян, які є прихильниками певної загальнонаціональної програми розвитку
суспільства,реалізаціяякої здійснюєтьсяшляхомвиборівдоорганівдержавної
владичиіншоїполітичноїдіяльності,незабороненоїзаконом»34.
Зауважимо,щоєдиний істотноновийелементзапропонованогоД.Лук’яно
236 Держава і право • Випуск 50
вим визначення порівняно з наведеними вище полягає у вимозі реєстрації
політичноїпартії.Слідпогодитися,щоприрозглядіполітичноїпартії,якаіснуєі
діє,такавимогапотрібна.Однакнеможемопогодитисязнормативнимхаракте
ромтакоговизначеннянелишетому,щотакевизначеннямалоббутизафіксова
нимунормативномуакті(зрештою,йогоможнарозглядатиякпро по зиціющодо
нормативноговизначення),алейтому,щойогонормативнезакріпленняпризво
дитиме до непорозумінь при утворенні і реєстрації політичної партії. Дійсно,
громадянинеможутьут во ри ти чипідтри ма ти ут во рен ня уже зареєстрованої
партії;самеут во ре на,однакщене за реєстро ва напартіязвертаєтьсядооргану
легалізаціїщодореєстрації.Такимчином,приходимодовисновку,що«зареєстро
ваність»неможерозглядатисяякоз на каполітичноїпартії,алишеякви мо гадо
неї.
Тепер звернемося до за ко но дав чо го виз на чен ня політичної партії, оскільки
саменормативнадефініціяєпідставоюдляправовоїоцінкимісцяоб’єднаннягро
мадян у громадянському суспільстві, політичній системі держави, визначення
обсягуйогоправосуб’єктності.
Найбільшраннє в українському законодавстві визначення політичної партії
міститься у статті 2 Закону«Прооб’єднання громадян»35.Стаття 2 Законудає
визначення поняття: «Політичною партією є об’єднання громадян – прихиль
ників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають
головною метою участь у виробленні державної політики, формуванні органів
влади,місцевоготарегіональногосамоврядуванняіпредставництвовїхскладі».
Такимчином,поняттяполітичноїпартіїякокремоговидуоб’єднаннягрома
дян визначається вказаним Законом через два критерії: поперше, наявність
спільної для громадян – членів об’єднання «загальнонаціональної програми
суспільногорозвитку»,щодаєпідставипретендуватинаучастьувиробленнідер
жавної політики; подруге, участь уформуванні органів влади через представ
ництво.
Конституція України, всупереч твердженню Н. Гаєвої36, не дає визначення
політичноїпартії,обмежуючисьвказаннямїїдвохосновнихфункцій–сприяння
формуваннюівираженнюполітичноїволігромадянтаучастьувиборах.Автори
НауковопрактичногокоментарядоКонституціїУкраїни37укоментарідостатті
36використовуютьвизначенняполітичноїпартії,наведенеустатті2Закону«Про
політичніпартіївУкраїні»38:«Політичнапартія–цезареєстрованезгідноззако
номдобровільнеоб’єднаннягромадян–прихильниківпевноїзагальнонаціональ
ноїпрограмисуспільногорозвитку,щомаєсвоєюметоюсприянняформуваннюі
вираженнюполітичноїволігромадян,береучастьувиборахтаіншихполітичних
заходах».
Порівнянняцього законодавчоговизначення ізрозглянутимвищевизначен
ням,наданимстаттею2Закону«Прооб’єднаннягромадян»,вказуєнаїхістотну
відмінність.
Наявність двох відмінних визначень політичної партії, зафіксованих у двох
різнихзаконах,викликаєдискусіющодотого,котрезнихслідвважатичинним
нор ма тив ним. Це складова дискусії щодо чинності спеціальних норм Закону
«Про об’єднання громадян», присвячених політичним партіям, після набрання
чинностіЗаконом«ПрополітичніпартіївУкраїні».Вонабазуєтьсянаположенні
частини третьої статті 1 Закону «Про об’єднання громадян», згідно з яким дія
цьогоЗаконунепоширюєтьсянатіоб’єднання,порядокстворення ідіяльності
237Юридичні і політичні науки
якихвизначаєтьсявідповіднимзаконодавством,атакожнанечіткомуформулю
ванністатті3Закону«ПрополітичніпартіївУкраїні»,якастверджує,щопартії
«провадятьсвоюдіяльністьвідповіднодоКонституціїУкраїни,цьогоЗакону, а
такожіншихзаконівУкраїни…».Більшетого,уприкінцевихположенняхЗакону
«ПрополітичніпартіївУкраїні»немаєвказівкищодовтратичинностіположень
Закону«Прооб’єднаннягромадян»,спеціальноприсвяченихполітичнимпартіям.
Дійсно,положенняіприписидвохзаконівчастомаютьколізійнийхарактер,
протедеякі їхположенняможутьвважатисявзаємнодоповняльними.Улітера
турііснуютьдвіточкизорузприводусумісностіцихдвохзаконів.
Найбільш поширена точка зору стверджує, що з прийняттям Закону «Про
політичні партії в Україні» ця категорія об’єднань громадян врегульована
спеціальнимзакономітимсамимвиведеназпіддіїЗакону«Прооб’єднаннягро
мадян». Як стверджуютьВ.Погорілко та В.Федоренко, Закон «Про політичні
партії в Україні» «фактично спростував дію» Закону «Про об’єднання грома
дян»39.Д.Лук’яноввважає,щоситуаціюпроспіввідношенняцихдвох законів
слідвирішувати«задопомогоюдоктринальногоправила–новийзаконвідміняє
старий,якщовінвиданийзодногоітогожпитання»40;отже,найогодумку,Закон
«ПрополітичніпартіївУкраїніфактичноскасувавдіюЗакону«Прооб’єднання
громадян»участині,щостосуєтьсяполітичнихпартій.
ІншупозиціюзцьогоприводузаймаєВ.Кафарський.Дослідниквважає,що
обидвавказанізаконирегулюютьінститутполітичнихпартій:«Так,ЗаконУкраї
ни «Про об’єднання громадян» регулює партійну діяльність та враховує їх
відмінністьвідгромадськихорганізацій.ЗаконУкраїни«Прополітичніпартіїв
Україні»регулюєосновнісферидіяльностіполітичнихпартій:умовиїхстворен
ня,внутрішнюструктуру…»41.
Нанашудумку,більшконструктивноюєпозиція,якавизнаєпоширеннядії
Закону «Про об’єднання громадян» на політичні партії. Визнання відповідних
нормнечиннимиозначалобруйнуваннявнутрішньоїструктуриЗакону,робилоб
йогомалоефективним.Водночасучастинінорм,якістворюютьколізіюзнорма
миЗакону«ПрополітичніпартіївУкраїні»,слідвизнатипріоритетністьостаннь
ого як на підставі доктринального правила щодо переваги нової в часі норми
передстарою,таківнаслідокіншогодоктринальногоправила,заякимспеціаль
нийзакон(внашомувипадку–«ПрополітичніпартіївУкраїні»)маєперевагунад
загальним(«Прооб’єднаннягромадян»).
НадумкуВ.Кафарського,визначенняполітичноїпартії,наданеЗаконом«Про
об’єднання громадян», більшою мірою відповідає міжнародним стандартам,
оскільки в дефініції Закону «Про політичні партії» не відображене «основне
завданняпартії–участьуформуванніорганівдержавноївладитамісцевогосамо
врядування і вплив на їхню діяльність»42. Подібну позицію поділяють автори
аналізуЗакону«ПрополітичніпартіївУкраїні»43.
З цією точкою зору не погоджується Н. Гаєва, яка вважає, що слід надати
перевагувизначеннюполітичноїпартії,наведеномууЗакон«Прополітичніпартії
в Україні», яке, крім того, спирається на положення статті 36 Конституції
України44.
На нашу думку, слід виходити з того, що чинне нормативне визначення
політичної партії надано Законом «Про політичні партії в Україні» (див. вище
щодошляхурозв’язаннязаконодавчихколізійміжцимЗакономтаЗаконом«Про
об’єднаннягромадян»).Водночасвважаємо,щоякздоктринальної,такізпрак
238 Держава і право • Випуск 50
тичноїточкизоруобидвазаконодавчівизначеннянеєдосконалими;зокрема,як
ужезгадувалося,хибноюєвказівкаунормативномувизначенністатті2Закону
«ПрополітичніпартіївУкраїні»на«зареєстрованість»партії.
Основнимнедолікомнаведенихвищенормативнихтадоктринальнихвизна
ченьпоняття«політичнапартія»вважаємовикористаннязапозиченогоізполіто
логії так званогофункціонального підходу, в якому дефініція політичної партії
будуєтьсянапевномуперелікуїхосновнихфункцій;класичнимзразкомостаннь
огоєвизначенняЖ.ЛаПаломбаритаМ.Вайнера,згаданевище.
Багатоелементне визначення політичної партії, характерне не лише для
України,алейдляРосії,критикуєтьсяВенеціанськоюКомісією–дорадчиморга
ном Ради Європи; у своїй Доповіді про створення, організацію та діяльність
політичнихпартій2003рокуКомісіязастерігає:«Чимскладнішевизначення,тим
більшоюбудезагрозавтратитистатусполітичноїпартії таспеціальнийконсти
туційнийзахистположеньпроосновнісвободивираженняпоглядівтаоб’єднань,
якщовиникненедотриманняодногоелементавизначення»45.
Дійсно,такомубагатоелементномувизначеннюневідповідатимутьполітичні
партії, які усвідомлено чи вимушено відмовляються від деяких з наведених
функцій(наприклад,участіуполітичнихзаходахтипудемонстрацій,пікетівчи
іншихмирнихзборів,проведеннямобілізаційнихзаходівупозавиборчийперіод,
тискунавладупозапарламентськимиметодами),атакожпартії,якіпредставля
ютьсоціальнігрупи–меншини,атомусвідомі,щонеможуть«взятивладу»в
державі. Щоправда, важко погодитися з Д. Лук’яновим, який вважає, що
«недоцільножорсткоприв’язуватиіснуванняполітичнихпартійдовиборів»46.На
нашу думку, участь у виборах є конституційною функцією політичних партій,
томуполітичнапартіянеможепостійноігнорувативиборибезвтратисвоєїкон
ституційноїсуті.
Вважаємо,що нормативне визначення політичної партії повинно бути кри
теріаль ним,тобтотаким,якедавалобможливістьорганулегалізаціївизначити,
чи об’єднання громадян, яке звернулосящодо реєстрації, дійсно є політичною
партією.Такевизначеннямаєбутимінімаль но не обхідним,тобтоміститилишеті
критерії,безякихпрокваліфікаціюутвореногооб’єднаннягромадянякполітич
ноїпартіїнеможебутимови.
Дослідники неодноразово пропонували підходи, які дозволяли б відділити
політичні партії як тип об’єднань громадян від іншого типу – громадських
організацій.Водночасдослідникивизнають,щонормативнівизначенняполітич
ноїпартіїтагромадськоїорганізаціїнедосконаліучастиніїхрозмежування47.
Основною метою громадських організацій є задоволення і захист спільних
інтересівсвоїх членів;якзазначеноустатті3Закону«Прооб’єднаннягромадян»:
«Громадськоюорганізацією є об’єднання громадян для задоволення та захисту
своїхзаконнихсоціальних,економічних,творчих,вікових,національнокультур
них,спортивнихтаіншихспільнихінтересів».
Істотно,щовцьомуперелікунезгаданіполітичніінтереси.Зазначенеформу
лювання викликає певну дискусію щодо можливості створення гро мадсь кої
ор ганізаціїдляреалізаціїпевнихполітич нихінтересів(тобтоінтересів,яківихо
дятьзамежіпереліченихустатті3Закону«Прооб’єднаннягромадян»).
Хочачастинапершастатті36КонституціїУкраїнидаєперелік«інтересів»,які
можутьзадовольнятисяоб’єднаннямигромадян,спільнийдляполітичнихпартій
ігромадськихорганізацій,авториНауковопрактичногокоментарядоКонституції
239Юридичні і політичні науки
Українизазначають:«Єдинимінтересомполітичноїпартіїєполітичнийінтерес…
Тому політична партія утворюється спеціально для участі в політичній діяль
ності,щойвідрізняє їївід іншихоб’єднаньгромадян…,котріформуютьсядля
здійсненнябудьякихінших,аленеполітичнихінтересів»48.
Водночастакапозиціянеєзагальноприйнятою.Ю.Юдінвказує,щоупост
соціалістичнихдержавахвизначилисядвапідходидоцієїпроблеми.Прихильни
киодного знихвважають,щонезавершеністьпроцесуформуваннястабільних
політичнихпартійнедаєможливостіпозбавлятигромадськіорганізаціїправана
участь у виборах. Прихильники іншого підходу вважають неприпустимим
здійснення громадськими організаціями політичної діяльності, характерної
тількиполітичнимпартіям49.
Специфічнапозиціястосовноправаоб’єднаньгромадянвисуватикандидатів
навиборахвисловленаросійськимдослідникомЛ.Карапетяном.Спираючисьна
конституційнеположенняпрорівністьусіхоб’єднаньгромадянпередзаконом(в
КонституціїУкраїнитакеположенняміститьсяучастиніп’ятійстатті36),автор
стверджує,щонаданняправависуватикандидатівнавиборахлишеполітичним
партіям «суперечить…вимозі рівного права усіх громадських об’єднань перед
законом,насампередпередКонституцією…»50.
Зтакимтвердженнямнеможнапогодитися.Дійсно,частинап’ятастатті36
КонституціїУкраїнипроголошуєрівністьпередзакономусіхоб’єднаньгромадян.
Однактакарівністьнасампередозначаєформальноправоверівнеставленнядер
жави до усіх об’єднань громадян і повинна розглядатися як складова свободи
об’єднань.Очевидно,щорівністьоб’єднаньгромадянслідрозумітивмежахвста
новленого законом регулювання окремих типів і видів об’єднань громадян.
Навітьумежахкатегоріїгромадськихорганізаційнеможейтимовапрорівність
прав і можливостей, наприклад, професійної спілки та об’єднання споживачів;
деякимгромадськиморганізаціямзакономпередбаченафінансовапідтримкадер
жави (наприклад, громадські організації інвалідів), а іншим не передбачена.
Політичніпартіїмаютьспецифічнісуспільніфункції,аотже,івідповідніможли
вості.
Такимчином,формальноправоварівністьоб’єднаньгромадянпередзаконом
передбачаєрівністьправіможливостейоб’єднаньгромадянодноготипуівиду.
Зокрема,рівнимиправамикористуютьсяусіполітичніпартії;рівногоставленняз
бокудержавивправіочікуватиусіпрофспілки.Однакправаіможливостіпартій
тапрофспілокрізні,оскількирізнимиєїхсуспільніфункції,аневнаслідокпору
шенняконституційногопринципурівності.
Українська правова і політична думка пройшла певну еволюцію у цьому
відношенні. На думку В. Кафарського: «Діяльність громадської організації не
обмежується і може бути політичною»51. Практика українського суспільного і
політичногожиттядемонструєнеодноразовіприкладиактивноїучастіуполітич
номужиттігромадськихорганізацій,якіберутьучастьурізнихполітичнихакціях
(мітингах,пікетах,демонстраціях),здійснюютьгромадськуекспертизудіяльності
органіввлади,активнообговорюютькандидатівісуб’єктівїхвисуваннянавибо
рахінавітьберутьучастьуспостереженніпідчасвиборчогопроцесу(стаття76
ЗаконуУкраїни«Про виборинароднихдепутатівУкраїни»52.Свого часу Закон
України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських
голів»уредакції1998року53(втративчинність1жовтня2005року)надававпра
во (сьогодні відсутнє) висування кандидатів на місцевих виборах також і гро
240 Держава і право • Випуск 50
мадським організаціям. Однак слід погодитися з зауваженням Ю.Юдіна, що
«Наданняїм(громадськиморганізаціям.–Н.Б.)правабратиучастьувиборчому
процесі…призводитьдостиранняпринциповоївідмінностіміжнимиіполітич
нимипартіями,анапрактиці–донадмірноїполітизаціїсуспільствазусіманега
тивниминаслідками,щовипливаютьізцього»54.
Як слушно зауважує Н. Гаєва, доцільно проводити розмежування між
політичнимипартіямиігромадськимиорганізаціями,виходячиізправаполітич
нихпартійбра ти участь у фор му ванні ор ганів вла ди шля хом ви борів55,щоозна
чаєнасампередпра во ви су ва ти кан ди датів,якогонемаютьгромадськіорганізації.
Однак відсутність чітких нормативних положень з цього приводу, на її думку,
«ускладнюєпроведеннячіткоговідмежуванняполітичнихпартійвідгромадських
організацій»56. Водночас слід зауважити, що виборче законодавство України
достатньочіткорозмежовуєполітичніпартії та громадські організації: перші у
разівисуваннякандидатівстаютьсуб’єкта ми ви бор чо го про це су,другінавітьпри
наявностіправанаподання спостерігачівпра во суб’єктності увиборчомупро
цесіне на бу ва ють57.
О.Ващукпропонуєзакритерійрозмежуванняцихдвохтипівоб’єднаньгро
мадян обрати «кваліфікуючі ознаки політичних партій», до яких дослідниця
відносить:а)метудіяльності;б)наявністьспільнихполітичнихпоглядівучленів
тавизнаннянимипевноїсистемицінностей,сформульованихуполітичнійпро
граміпартії;в)наявністьобов’язковогоформальногочленствавпартії58.Подібні
критеріїпропонуєтакожН.Гаєва59.Неважкозауважитибраккритеріальностіцих
«кваліфікуючихознак».Так,неясно,якимчином,зокрема,можевстановлювати
органлегалізаціїфактнаявностічивідсутності«спільнихполітичнихпоглядів»
(увсіхчибільшості?)членівновоутвореноїполітичноїпартії.Фіксованечленство
маютьбагато громадськихорганізацій;принаймнівонодопускаєтьсячастиною
третьоюстатті12Закону«Прооб’єднаннягромадян».Щожстосуєтьсямети,то
вонадійсноможестатикритеріальноюознакою,однаклишеякщоїївідповідним
чиномконкретизувати.
Дихотомічність поділу об’єднань громадян на політичні партії і громадські
організації,передбаченаКонституцієюУкраїнитаЗаконом«Прооб’єднаннягро
мадян», вимагає єди но го критерію їх розрізнення; адже при наявності кількох
критеріальнихознакподілєдиногомасивувідбувавсябнабільшукількістьтипів.
Вважаємо, що слід погодитися з Н. Гаєвою, яка вважає, що саме участь у
виборах є найважливішою кваліфікаційною ознакою політичних партій.Однак
цюознакуслідконкретизуватизоглядунате,щогромадськіорганізації,якуже
згадувалося вище, також (хоча і в дещо іншій ролі) можуть бути залучені до
виборчогопроцесу.Минаголошуємонатому,щоправополітичнихпартійбра ти
участь у фор му ванні ор ганів вла ди шля хом ви борів означає насамперед пра во
ви су ва ти кан ди датів,якогонемаютьгромадськіорганізації.Узв’язкузцимсаме
право висувати кандидатівна виборах вирізняєполітичніпартії зпоміж інших
об’єднань громадян і є визначальним для шуканого єдиного кваліфікаційного
критерію.
Цікаво,щотакапозиціяпоширенаузарубіжнихджерелах.Вонаблизькадо
наданогоДж.Сарторі«електорального»визначення,сформульованоговполіто
логічнихтермінах:«партія–цетакаполітичнагрупа,якаприсутняувиборчому
процесійспроможнависунутичерезвиборикандидатівнапублічніпосади»60.
Найбільшчіткотакевизначенняуправовихтермінахсформульованеудоку
241Юридичні і політичні науки
ментахВенеціанськоїКомісії.У прийнятомуВенеціанськоюКомісією у грудні
2008рокудокументі–Кодексіналежноїпрактикищодополітичнихпартій–про
понуєтьсятакевизначення:«…політичнапартіяєоб’єднання,завданнямякогоє
висуваннякандидатівнавиборах,щоббутипредставленоюуполітичнихінсти
туціях та здійснювати політичну владу на будьякому рівні – національному,
регіональномучимісцевомуабонавсіхтрьохрівнях»61.
ЩебільшлаконічнаічіткадефініціянаведенавіншомудокументіВенеціансь
кої Комісії: «…політична партія – це об’єднання осіб, одною з цілей якого є
участьвуправлінніпублічнимисправамичерезвисуненнякандидатівнавільних
ідемократичнихвиборах»62.
Нанашудумку,останнєвизначенняздатневиконатифункціюшуканогокри
терію:поперше,партія–цеоб’єднан ня гро ма дян (зусімаосновнимийогоозна
ками);подруге,їїспецифічноюметоюєнепростоучастьуформуваннідержав
ноїполітики,утомучислічерезвибори,асамеви су ван ня кан ди датівнавиборах;
потретє, така ціль немусить бути єдиною, однак є обов’язковою.При такому
підходінаявність спільної системицінностей, вираженоїупрограмі, таоргані
заційної структури, заснованої на фіксованому членстві, стають ви мо га ми, які
висуваютьсязаконодавствомдополітичноїпартії.
Такимчином,будьякеоб’єднан ня гро ма дян,якеста витьсобізаметуучасть
у ви бо рах че рез ви су ван ня кан ди датів, повинно кваліфікуватися як політич на
партія. Навпаки, об’єднання громадян, яке не ста вить собі такої мети, має
кваліфікуватисяякгро мадсь ка ор ганізація.
1.Жак ке Ж.П.Конституционноеправоиполитическиеинституты.–М.,2002.–
С.65.2.Кон сти туція Ук раїни.Науковопрактичнийкоментар/В.Б.Авер’янов,О.В.Ба
танов,Ю.В.Баулінтаін.;Ред.кол.:В.Я.Тацій(гол.редкол.),Ю.П.Битяк,Ю.М.Грошевой
та ін. –Х.:Право;К.: ІнЮре, 2003. –С.80.3.Бо га ше ва Н.В. Свобода об’єднань та
конституційнийінститутоб’єднаньгромадян//Виборитадемократія.–2010.–№4(26).
– С.48. 4. Кон сти туційнопра вові за са ди становлення української державності /
В.Я.Тацій,Ю.М.Тодика,О.Г.Данильянтаін.;заред.В.Я.Тація,Ю.М.Тодики.–Х.:Пра
во, 2003. – С.83;Лук’янов Д.В. Політичні партії в системі взаємодії громадянського
суспільстватадержави(рольтаправоверегулювання).–Х:Право,2007.–С.11.5.Кон
сти туційнопра вові за са ди становлення української державності. – С.79; Ле мак В.
Політичніпартіїякінститутгромадянськогосуспільства:проблемиправовогорегулю
ваннявУкраїні//ПравоУкраїни.–2010.–№7.–С.1823.6.Ро ма нюк А., Шве да Ю.
Партії та електоральна політика. – Львів: ЦПД «Астролябія», 2005. – С.4041.
7.Лук’янов Д.В. Цит. праця. – С.34. 8.Шлях тун П.П. Політологія (теорія та історія
політичноїнауки).–К.:Либідь,2002.–С.326.9. Зульц бах В.Основыобразованияполи
тическихпартий.–М.:Европа,2006.–С.167.10.Ря бов С.Політологія:словникпонять
ітермінів.–К.:КМАкадемія,2001.–С.164.11.Скрип нюк О.В.Курссучасногоконсти
туційногоправаУкраїни:академічневидання.–Х.:Право,2009.–С.169.12.Політич на
си с те ма су час ної Ук раїни:особливостістановлення,тенденціїрозвитку:Навч.посіб/
За ред. Ф.М.Рудича.. – К.: Парламентське видво, 2002. – С.9. 13. Кор мич Л.І.,
Ше лест Д.С.Громадськіоб’єднаннятаполітичніпартіїсучасноїУкраїни:Навч.посіб
ник.–К.:АВРІО,2004.–С.201.14.Дю вер же М.Политическиепартии.–М.:Академи
ческийпроект;Королев;Парадигма,2005.–С.18.15.Wojtaszczyk K.A.Pаrtiepolityczne
wpaсstwiedemokratycznym.–Warszawa:Wydawnictwa szkolne ipedagogiczne,1998.–
S.89.16.Політо логія/О.І.Семків,В.А.Шпилюк,А.І.Пашуктаін.;заред..О.І.Семківа.–
Львів:Світ,1993.–С.287.17.Ос но ви де мо кратії / За заг.ред.А.Ф.Колодій.–Львів:
Астролябія,2009.–С.512.18.Шлях тун П.П.Цит.праця.–С.326327.19.Со ло вь ев А.И.
242 Держава і право • Випуск 50
Политология: Политическая теория. Политические технологи. – М.: Аспект Пресс,
2010.–С.207.20.Чи жо ва О.М.Рольполітичнихпартійусистемівладнихвідносинта
діяполітичногопрагматизму//Державаіправо.Вип.36.–К.,2007.–С.583;Ка люж ний
Р.А., Ан д ру щен ко І.Г. Історичніаспективиникненняполітичнихпартійтадеякіобме
женнящодоїхутворенняідіяльності//БюлетеньМіністерстваюстиціїУкраїни.–2008.
–№4(78).–С.33.21.Ро ма нюк А., Шве да Ю. Цит.праця.–С.4445.22.Лук’янов Д.В.
Цит.праця.–С.114.23.Шлях тун П.П.Цит.праця.–С.326327.24.Шлях тун П.П.Кон
ституційнеправоУкраїни.–К.:ОсвітаУкраїни,2010.–С.550.25.Кон сти ту ци он ное
(государственное) право зарубежних стран. Общая часть / Рук. авт. колл. и отв. ред.
Б.А.Страшун. – М.: Норма, 2005. – С.317. 26. Prawo konstytucyjne RP (instytucje
wybrane) / J.Buczkowski (red.), Ј.Buczkowski, K.Eckhardt. – Przemyњl:WSAZ, 2004. –
S.25.27.Юдин Ю.А.Политическиепартиииправовсовременномгосударстве.–М.:
ФОРУМ – ИНФРАМ, 1998. – С.50. 28. За кон Ук раїни «Про вибори Президента
України»:Науковопрактичнийкоментар/Зазаг.ред.С.В.КіваловаіМ.О.Баймуратова.
–К.:Консультант,2004.–С.67.29.Ша по вал В.М.Сучаснийконституціоналізм:Моно
графія.–К.:Юридичнафірма«Салком»;ЮрінкомІнтер,2005.–С.277.30.Чир кин В.Е.
Конституционноеправо зарубежныхстран.–2еизд.,перераб.идоп.–М.:Юристъ,
2000. – С.115. 31.Бо га ше ва Н.В. Цит. праця. – С.55. 32.Лук’янов Д.В. Цит.праця. –
С.115.33.Тамсамо.34.Тамсамо.–С.153.35.За кон Ук раїни«Прооб’єднаннягрома
дян» //ВідомостіВерховноїРадиУкраїни. – 1992. –№34. –Ст. 504.36.Гаєва Н.П.
Щодо визначення конституційних термінів «політична партія», «громадська
організація»,«об’єднаннягромадян»//Конституційнізасадидержавотворенняіправо
твореннявУкраїні:проблемитеоріїіпрактики:До10річчяКонституціїУкраїниі15ї
річниці незалежності України. Зб. наук. статей / За ред. Ю.С.Шемшученка; упор.
І.О.Кресіна,В.П.Нагребельний,Н.М.Пархоменко.–К.:Інтдержавиіправаім.В.М.Ко
рецькогоНАНУкраїни,2006.–С.179.37.Кон сти туція України.Науковопрактичний
коментар.–С.200.38.За кон Ук раїни«ПрополітичніпартіївУкраїні»//ВідомостіВер
ховної Ради України. – 2001. –№ 23. – Ст.118. 39.В.Ф. По горілко, В.Л. Фе до рен ко.
АктуальніпроблемирозвиткуконституційногозаконодавстваУкраїни//Правовадержа
ва.Вип.14.–К.,2003.–С.122.40.Лук’янов Д.В. Цит.праця.–С.112.41.Ка фарсь кий
В.І.ПолітичніпартіїУкраїни:конституційноправоверегулюванняорганізаціїтадіяль
ності.–К.:Логос,2008.–С.171.42.Тамсамо.–С.32.43.Аналіз ЗаконуУкраїни«Про
політичніпартії вУкраїні» /В.Замніус,Д.Ковриженко,Д.Котляр,Г.Асланян //Парла
мент.–2001.–№5.–С.18.44.Гаєва Н.П.Цит.праця.–С.181.45.До повідь проство
рення, організацію та діяльність політичних партій (CDLAD (2004) 004), прийнята
Венеціанською Комісією на 57 пленарній сесії (Венеція, 1213 грудня 2003 року) //
Виборитадемократія.–2010.–№4(26).–С.71.46.Лук’янов Д.В. Цит.праця.–С.116.
47.Гаєва Н.П.Цит.праця.–С.181;Ка фарсь кий В.І.Цит.праця.–С.33.48.Кон сти туція
Ук раїни. Науковопрактичний коментар. – С.194.49.Юдин Ю.А. Цит. праця. – С.43.
50.Ка ра пе тян Л.М.ПолитическиепартиивсудьбеРоссии.–СПб:Юридическийцентр
Пресс, 2009. – С.33. 51.Ка фарсь кий В.І. Цит.праця. – С.33. 52. За кон Ук раїни «Про
виборинароднихдепутатівУкраїни»(вредакціїЗаконуУкраїнивід7липня2005року
№2777IV)//ВідомостіВерховноїРадиУкраїни.–2005.–№3839.–Ст.449.53.За кон
України«Провиборидепутатівмісцевихрадтасільських,селищних,міськихголів»//
ВідомостіВерховноїРадиУкраїни.–1998.–№34.–Ст.15.54.Юдин Ю.А.Цит.пра
ця.–С.43.55.Гаєва Н.П.Цит.праця.–С.180181.56.Там са мо.–С.180.57.На уко во
практичний коментар Закону України «Про вибори народних депутатів України» /
Н.В.Богашева,О.В.Задорожній,Ю.Б.Ключковськийтаін.;заред.Ю.Б.Ключковсько
го.–К.:Парламентськевидво,2006.–С.50.58.Ва щук О.М.Конституційноправовий
статусгромадськихорганізаційУкраїни//Державаіправо.Вип.22.–К.,2003.–С.322.
59.Гаєва Н.П.Поняттятасутністьполітичноїпартії//Правовадержава.Вип.16.–К.,
2005.–С.231,233.60.Sartorі G.PartiesandPartySystems.AFrameworkforAnalysis.–
243Юридичні і політичні науки
Cambridge: Cambridge Univ. Press, 1976. – Р.69. 61.Ко декс належної практики щодо
політичнихпартій(CDLAD(2009)002),ухваленийВенеціанськоюКомісієюна77пле
нарній сесії (Венеція, 1213 грудня 2008 року) // Вибори та демократія. – 2009. –
№4(22).–С.57.62.Керівні принципи таПояснювальнадоповідьщодозаконодавства
прополітичніпартії:окреміаспекти(CDLAD(2004)007rev),ухваленіВенеціанською
Комісієюна58пленарнійсесії(Венеція,12–13березня2004року//Європейськийдемо
кратичнийдоробокугалузівиборчогоправа:МатеріалиВенеціанськоїКомісії,Парла
ментськоїАсамблеї,КомітетуМіністрів,Конгресумісцевих ірегіональнихвладРади
Європи/Заред.Ю.Ключковського.–К.:Логос,2009.–С.321.
244 Держава і право • Випуск 50
Розділ 3. КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО
Н. В. БОГАШЕВА. ДО ПИТАННЯ ПРО ВИЗНАЧЕННЯ ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ
|