Русинське питання: спроби законодавчого врегулювання
На прикладі вирішення русинського питання розглядаються спроби законодавчого напрацювання механізму самоідентифікації національних меншин в Україні. Аналізуються загрози міжетнічній стабільності у випадку не вирішення цієї проблеми....
Збережено в:
Дата: | 2010 |
---|---|
Автор: | |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2010
|
Назва видання: | Держава і право |
Теми: | |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/34889 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Цитувати: | Русинське питання: спроби законодавчого врегулювання / К.М. Вітман // Держава і право. — 2010. — Вип. 50. — С. 660-665. — Бібліогр.: 10 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraineid |
irk-123456789-34889 |
---|---|
record_format |
dspace |
spelling |
irk-123456789-348892012-06-10T12:22:00Z Русинське питання: спроби законодавчого врегулювання Вітман, К.М. Політичні науки На прикладі вирішення русинського питання розглядаються спроби законодавчого напрацювання механізму самоідентифікації національних меншин в Україні. Аналізуються загрози міжетнічній стабільності у випадку не вирішення цієї проблеми. На примере решения русинского вопроса рассматриваются попытки законодательной наработки механизма самоидентификации национальных меньшинств в Украине. Анализируются угрозы межэтнической стабильности в случае не решения этой проблемы. The legislative attempts to enact the procedure of national minority self-identification in Ukraine are investigated. The treats to interethnic stability in the case of failure to resolve this problem are analyzed. 2010 Article Русинське питання: спроби законодавчого врегулювання / К.М. Вітман // Держава і право. — 2010. — Вип. 50. — С. 660-665. — Бібліогр.: 10 назв. — укp. 1563-3349 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/34889 uk Держава і право Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
collection |
DSpace DC |
language |
Ukrainian |
topic |
Політичні науки Політичні науки |
spellingShingle |
Політичні науки Політичні науки Вітман, К.М. Русинське питання: спроби законодавчого врегулювання Держава і право |
description |
На прикладі вирішення русинського питання розглядаються спроби законодавчого напрацювання механізму самоідентифікації національних меншин в Україні. Аналізуються загрози міжетнічній стабільності у випадку не вирішення цієї проблеми. |
format |
Article |
author |
Вітман, К.М. |
author_facet |
Вітман, К.М. |
author_sort |
Вітман, К.М. |
title |
Русинське питання: спроби законодавчого врегулювання |
title_short |
Русинське питання: спроби законодавчого врегулювання |
title_full |
Русинське питання: спроби законодавчого врегулювання |
title_fullStr |
Русинське питання: спроби законодавчого врегулювання |
title_full_unstemmed |
Русинське питання: спроби законодавчого врегулювання |
title_sort |
русинське питання: спроби законодавчого врегулювання |
publisher |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
publishDate |
2010 |
topic_facet |
Політичні науки |
url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/34889 |
citation_txt |
Русинське питання: спроби законодавчого врегулювання / К.М. Вітман // Держава і право. — 2010. — Вип. 50. — С. 660-665. — Бібліогр.: 10 назв. — укp. |
series |
Держава і право |
work_keys_str_mv |
AT vítmankm rusinsʹkepitannâsprobizakonodavčogovregulûvannâ |
first_indexed |
2025-07-03T16:00:43Z |
last_indexed |
2025-07-03T16:00:43Z |
_version_ |
1836642147498983424 |
fulltext |
К. М. ВІТМАН. РУСИНСЬКЕ ПИТАННЯ: СПРОБИ ЗАКОНОДАВЧОГО
ВРЕГУЛЮВАННЯ
На при кладі вирішен ня ру синсь ко го пи тан ня роз гля да ють ся спро би за ко но дав чо го
на пра цю ван ня ме ханізму са моіден тифікації національ них мен шин в Ук раїні. Аналізу
ють ся за гро зи міжетнічній стабільності у ви пад ку не вирішен ня цієї про бле ми.
Клю чові сло ва: ру си ни, національ на мен ши на, етнічна гру па, ет но національ на
політи ка.
На при ме ре ре ше ния ру син ско го во про са рас сма т ри ва ют ся по пыт ки за ко но да
тель ной на ра бот ки ме ха низ ма са мо иден ти фи ка ции на ци о наль ных мень шинств в
Украи не. Ана ли зи ру ют ся уг ро зы ме жэт ни че с кой ста биль но с ти в слу чае не ре ше ния
этой про бле мы.
Клю че вые сло ва: ру си ны, на ци о наль ное мень шин ст во, эт ни че с кая груп па, эт но на
ци о наль ная по ли ти ка.
The legislative attempts to enact the procedure of national minority selfidentification in
Ukraine are investigated. The treats to interethnic stability in the case of failure to resolve this
problem are analyzed.
Key words: rutheni, national minority, ethnic group, ethnonational policy.
Українськіетнополітологинеодноразовоконстатувалиоднузголовнихпро
блем етнонаціональної політики–недосконалість законодавчої бази, наслідком
чого є неврегульованість багатьох питань сфери етнонаціональних відносин.
Серед них особливо гостро постає питання напрацювання процедури набуття
громадянами, які ідентифікують себе як представників національної меншини,
цього статусу. Відповідно до Закону «Про національні меншини вУкраїні» до
національнихменшинналежатьгрупигромадянУкраїни,якінеєукраїнцямиза
національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та
спільностіміжсобою1.НаціональніменшиниУкраїни,окрімзагальновизнаних
правлюдини,наділеніспеціальнимиправами.Середнихправонакористування
інавчаннярідноюмовою,розвитокнаціональнихкультурнихтрадицій,викорис
таннянаціональноїсимволіки,відзначеннянаціональнихсвят,сповідуваннясвоєї
релігії,задоволенняпотребулітературі,мистецтві,ЗМІ,створеннянаціональних
культурнихінавчальнихзакладів,збереженняжиттєвогосередовищаумісцяхїх
історичногой сучасногорозселення.Спеціальні або їхщеназиваютьособливі,
компенсаційні права покликані вирівняти становище національних меншин
порядзнацією2.Щобузагальномупідсумкузабезпечитипринципрівноправного
задоволення етнокультурних та інших прав, пов’язаних з національною
належністю,всіхгромадянУкраїни.
Відповідно за Закону «Про національніменшини вУкраїні», відносини які
виникаютьзприводуреалізаціїгромадянамиУкраїниправісвобод,пов’язанихз
їх належністю до національних меншин, регулюються також Конституцією.
ОднакніКонституція,ні вищезгаданий закон,нібудьякий іншийнормативно
правовийабополітичнийактнедаютьвідповідінаключовепитання–якісаме
етноспільнотивважаютьсянаціональнимименшинамивУкраїні.ОсновнийЗакон
лишегарантуєнаціональнимменшинамзахистїхмовізобов’язуєдержавуспри
660 Держава і право • Випуск 50
© ВІТМАН Ко с тян тин Ми ко лай о вич – доктор політичних наук, професор
Національногоуніверситету«Одеськаюридичнаакадемія»
яти розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх
національнихменшинУкраїни.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про національні меншини в Україні»,
Українапідтримуєрозвитокнаціональноїсамосвідомостійсамовиявленнягро
мадян.Тобтоформальноукраїнськаетнонаціональназаконодавчабазадозволяє
будьякій етногрупі оголосити себе національноюменшиною на підставі наяв
ностіпочуттянаціональногосамоусвідомленнятаспільностіміжсобою.Однак
сам факт існування такої групи не означає автоматичного поширення на неї
національного та міжнародного законодавства про захист прав національних
меншин.
Спроби запровадити процедуру набуття етногрупою статусу національної
меншинивУкраїнівпроектахКонцепціїетнонаціональноїполітикиУкраїнине
реалізувалися,документдосінеприйнято.Відсутністьправовихмеханізміввре
гулювання цього питання провокує міжнаціональну напруженість в Україні.
Наприклад,русини,незадоволеністатусометнографічноїгрупи,відсамогоздо
буття Україною незалежності претендують на статус національної меншини в
Україні3.Вони апелюють до того,щоу всіх державахЄвропейськогоСоюзу, в
яких проживає меншина, вона має статус національної меншини. За даними
Всесвітньогоконгресурусинів,Україна–єдинаєвропейськадержава,яканевиз
наєрусинівнаціональноюменшиною,цимсамимдискримінуючиїїіпорушуючи
правогромадяннасамоідентифікацію.
В2006р.КомітетООНзліквідаціїрасовоїдискримінаціїухваливрезолюцію,
вякійвисловивстурбованістьвідсутністюофіційноговизнаннявУкраїнірусинів,
поприїхні«істотнівідмінностіміжрусинамийукраїнцями».Україніякучасниці
Міжнародної Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації було
рекомендованорозглянутицепитаннятадо6квітня2010р.доповістипровико
наннязгаданоїрекомендації.Однаквирішенняцієїпроблеминаофіційномурівні
невідбулося.
Кілька разів, у 1992 і 2002 роках, Закарпатська обласна рада зверталася до
Києва з проханням визнати русинів окремою національністю, але офіційної
відповідітакожнеотримала.Зауважимо,щов1991р.одночаснозвсеукраїнським
референдумом щодо проголошення незалежності України відбувся обласний
референдумзпитаннявідновленняавтономіїЗакарпаття(області,депроживають
русини) у складіУкраїни. Русини апелювали до того,що вже двічі мали авто
номію, відповідно до закону Угорщини «Про автономію русинської нації, що
проживаєнатериторіїУгорщини»1919р.тавідповіднодоконституційногозако
нуЧехословаччини«ПроавтономіюПідкарпатськоїРусі»від1938р.Вобласному
референдумі взяли участь 82,7%жителів Закарпатської області, з них за авто
номізацію Закарпаття проголосували 78%. Безумовно, автономію у Закарпатті
підтрималинелишерусини,айугорці,якієнайбільшоюменшиноюврегіоні.
Алеуцьомувипадкупрагненняугорськоїнаціональноїменшинитарусинської
етнографічноюгрупиповністюспівпадали.
Рішення про відновлення в Закарпатській області статусу автономної рес
публікивскладіУкраїни,прийнятенамісцевомуреферендумінабралоюридич
ної сили4 грудня1991р.післяопублікуваннярезультатівреферендуму.Закар
патська обласна рада на початку 1992 року прийняла Звернення до Верховної
РадиУкраїни«ПровнесеннязмінідоповненьдоКонституціїУкраїни»,вякому
закликала внести імплементувати результати народного волевиявлення в текст
661Юридичні і політичні науки
тодішньої редакції Конституції: 1 ч. ст.77 доповнити словами: «В Україні є
спеціальнасамовряднаадміністративнатериторіяЗакарпаття»;2ч.ст.75допов
нитиположенням«СпеціальнасамовряднаадміністративнатериторіяЗакарпаття
є складовою частиною України і самостійно вирішує питання, віднесені до її
відання»4.
Алеце зверненнябулопроігноровано.Представникирусин запевняють,що
керівництвоУкраїнибоїтьсявідокремленняЗакарпаття,томузнехтувалорезуль
татами народного волевиявлення на місцевому референдумі. Також прагнення
автономізуватисявмежахЗакарпатськоїобластізсамогоздобуттянезалежності
сталопричиноютривалогоневизнаннярусиннаціональноюменшиною,запев
няютьлідерирусинськогорухузасамовизначення.
Відтак,русинипішлиіншим,політичнимшляхомвисуненняультиматумівта
дестабілізаціїміжетнічноїситуаціїдержаві,вякійпроживають.В2008роцівм.
МукачевовідбувсяДругийконгреспідкарпатськихрусинів,наякомубулопрого
лошено створення автономної республіки під назвою «Підкарпатська Русь» та
прийнято «Акт проголошення відтворення русинської державності». Конгрес
зажадаввідвладиоголошеннятериторіїЗакарпаттяавтономноюреспублікоюта
перейменуванняїїв«ПідкарпатськуРусь».Підчасзаходурусинистверджували,
що Україна неправомочно на території Підкарпатської Русі утворила свою
областьіпридушуєнаціональнуменшину,вважаючиїїсубетносом,похіднимвід
українськоїнації5.
Врусинськихзаявахтадокументахможназустрітинавітьзвинуваченнявлади
Україниветноцидірусин.Так,покликаючисьза«Малуенциклопедіюетнодержа
вознавства»,П.Годьмаш,експертвгалузіправрусинівУкраїни,заявляє,щовла
да проводить етнонаціональну політику, спрямовану на знищення русинів. Це
знищеннядосягається«задопомогоюкомплексузаходівпозруйнуваннюсистем
нихзв’язківвсерединінароду,підштовхуючийогопредставниківдопереходув
іншуетнічнуякість.Головналініявполітиціетносу–знищенняосновнихознак
етносу–етнічноїтериторії,мови,культури, історичноїпам’ятітасвідомості»6,
яканачебтозастосовуєтьсящодорусин.
Водночас, якби українським законодавством було передбачено механізм
самоідентифікаціїгрупигромадянякнаціональноїменшини,русинамнедовело
сяйтинатакікрайніполітичнізаходи,демонструючисепаратистськітенденції.В
неофіційнихзаявахлідерирусинськогорухузізнаються,щонабуттяЗакарпатсь
коюобластюавтономії–цепрограмамаксимумїхньогоруху,програмамінімум
–набуттястатусунаціональноїменшинитазабезпеченнязадоволенняетнокуль
турнихправ,яківипливаютьзцьогостатусу.
Держкомнацрелігійбачитьнаступнийвихідззаконодавчоїлакуни.Оскільки
законодавчоюбазоюетнонаціональноїполітикинепередбаченоведенняреєстру
національних меншин, і при цьому нею індивідам не заборонено «виявляти
почуттянаціональногосамоусвідомленнятаспільностіміжсобою»,іншимисло
вамиреалізовувати«правовільнообиратитавідновлюватинаціональність»,тому
центральний виконавчий орган з формування та реалізації державної етно
національноїполітикиУкраїнизапропонуваввключитивідповідніетноспільноти,
які претендуютьна статуснаціональнихменшин, доперелікунаціональностей
підчаснаступногоперепису,якийплануєтьсяпровестиу2011р.Аджестатис
тичніданіщодоетнічногоскладунаселеннядержавизбираютьсятількипідчас
переписівнаселення.
662 Держава і право • Випуск 50
Ідеювисунулиезіди,якіпішлисамецимшляхомнаціональноїідентифікації,
попрохавши включити себе до переліку національностей наступного перепису
населення.Представникиетнічноїгрупипереконані,щоцедозволитьз’ясувати
кількістьезідів,щопроживаютьнатериторіїУкраїни.Івкінцевомупідсумкуста
непереконливимаргументомдлятого,щобідентифікуватисебеякнаціональну
меншинуідомогтисявизнаннястатусу.Однакуцьомувипадкунеобхіднозроби
тизастереження:неслідплутати«національність»з«національноюменшиною»
інаслідками,яківипливаютьзцьогостатусуідляезідів,ідлядержави.Поняття
«національність»практичнонефігуруєуетнополітичномузаконодавствіізберег
лосяякпережитокрадянськоїсистеми.Однакукраїнськіетнополітологивважа
ють,щозадоволеннязаконодавчообґрунтованоївимогиезідівдозволитьзапобігти
висуненню політичних (територіальних, сепаратистських) ультиматумів і не
рекомендуютьїїігнорувати.
Слід додати, що розуміння науковців та політиків категорії «національної
меншини»суттєворізниться.Так,депутатизКомуністичноїпартіїУкраїнизапро
понувалилегітимізуватистатусрусинівшляхомприйняттяпостановипарламенту
№7242,вякійзазначенонаступне:
1. Вважати за необхідне при визначенні соціальнодемографічного складу
населенняУкраїнивиділятиосіб,якіідентифікуютьсеберусинами,вокремуза
національністюгрупугромадянУкраїни.
2.КабінетуМіністрівУкраїни,місцевиморганамвиконавчоївлади,органам
місцевогосамоврядуваннярозробити і здійснитисистему заходів, спрямованих
назадоволенняетнокультурнихісоціальнихпотребрусинівякодногозкорінних
народівУкраїни7.
В пояснювальній записці до документу зазначено, що переписи населення
свідчать,щочисельнагрупагромадянУкраїни,щопроживаютьпереважновКар
патськомурегіоні,вважаютьсеберусинами,протеофіційнорусинивУкраїніне
визнаютьсязаокремунаціональність.АневизнаннявУкраїнірусинівокремою
національністюзумовлюєневдоволеннягромадян,породжуєсоціальнунапругу,
спричиняєполітичніконфлікти,щосуперечитьКонституції,законамУкраїни,її
міжнародним угодам і зобов’язанням. В Компартії переконані, що русинам як
автохтонамКарпатськогорегіону,притаманнаунікальнакультура,етнічніособ
ливості, традиції, менталітет, відчуття самобутньої національної групи, тому
вони,відповіднодовітчизняногоіміжнародногозаконодавства,маютьправона
вільну етнічну самоідентифікацію і розвиток. «Юридичне визнання національ
ності »русини» має за мету відновити історичну справедливість, сприяти
реалізаціїконституційнихправісвободзначноїчастининаселенняКарпатського
регіону,подолати і запобігтипроявамйогодискримінації заетнічноюознакою,
походженнямтаіншимиособливостями»,зазначеновпояснювальнійзаписцідо
документу8.
Ініціаторипроектупостановивважають,щоцьогодокументудостатньо,щоб
«визнати національність «русин», закріпити цей статус у матеріалах перепису
населення, офіційних документах, доручити органам влади забезпечити повне
задоволеннягромадянськихправіетнокультурнихпотребцієїсоціальноїспільно
ти.»Аналізуючицюзаконодавчу ініціативуетнополітологиможутьпривітати її
лишеякпершузаконодавчуспробуврегулюванняпроцедуринабуттяетноспільно
тамистатусунаціональнихменшин.
Однаквищезазначенийдокументнемаєнічогоспільногознаданнямрусинам
663Юридичні і політичні науки
цього статусу. Почнемо з того, що науковці стоять на позиціях, що не кожна
національність,зазначенаупереписінаселення,вважаєтьсянаціональноюменши
ною.ВідповіднодоЗаконуУкраїни«ПронаціональніменшинивУкраїні»об’єк
тамизахистутаносіямиправнаціональнихменшинєсаме«національніменши
ни»,ане«національності».ЯкслушнозазначаєІ.Миговичусвоїйдоповіді«Руси
нивУкраїні:статус,проблемитаперспективи»,відповіднодоостанньогоперепи
сувУкраїніпроживаютьпредставники132національностей,щозначатьсявдер
жавномуреєстрі.Знихлише46спільнотєнаціональнимименшинами,бомають
власнудержавність абонаціональні автономії в іншихдержавах, рештаналічує
лишепокількатисяч,атойсотніосіб,тобтоєетнічнимигрупами9.
Відповіднодозагальновизнаногоуетнополітологіїтаміжнароднійпрактиці
визначення,національноюменшиноювважається,спільнотагромадяндержави,
які не є представниками нації за походженням, виявляють почуття етнічного
самоусвідомлення та спільності між собою, є частиною етносу, який має
національнудержавуабоавтономіюзамежамидержавипроживання.Русинита
багатоіншихетноспільнотневідповідаютькритеріямвизначення,зафіксованого
убільшостіміжнародноправовихдокументівззахиступравменшин.
ТомуКомуністичнапартіяУкраїнихибновважає,щопостановоюпровизнан
нярусинівнаціональністю,етногрупіавтоматичнобуденаданостатусунаціональ
ної меншини. Термінологічний апарат постанови також свідчить про тотальне
нерозумінняпідвалинвзаємодіїдержавитаетноспільнот(національнихменшин
таетнічнихгруп).Авториплутають«національності»нелишез«національними
меншинами»,ай«корінниминародами»,пропонуючиорганамвлади«розробити
і здійснити систему заходів, спрямованих на задоволення етнокультурних і
соціальних потреб русинів як одного з корінних народів України». У випадку
прийняттяцьогодокументурусинивимагатимутьнелишестатусунаціональної
меншини,айкорінногонароду,оскількицимтермінометногрупатакожпозначе
наутексті.Коріннийнародякетноспільнотасуттєвовідрізняєтьсявіднаціональ
ноюменшини.ВідповіднодоКонвенціїМОП№169«Прокоріннінародиінаро
ди,щоведутьплеміннийспосібжиттявнезалежнихдержавах»1989р.вміжна
родномуправікорінниминародамивважаються:
народи,щоведутьплеміннийспосібжиттявнезалежнихкраїнах,соціальні,
культурнітаекономічніумовиякихвідрізняютьїхвідіншихгрупнаціональних
спільнот.Становищецихнародіврегулюєтьсяповністюабочастковогоїхвласни
мизвичаямиаботрадиціями;
народи,які єнащадкамитих,хтонаселявкраїнуабогеографічнуобластьу
періодїїзавоюванняабоколонізаціїабовперіодвстановленнянинішніхдержав
нихкордонів.Цінароди,незалежновідїхправовогостановища,зберігаютьдеякі
абоусісвоїтрадиційнісоціальні,економічні,культурнііполітичніінститути10.
Вукраїнськомузаконодавствітакожвідсутняпроцедуранабуттяетноспільно
тамистатусукорінногонародуякінаціональноїменшини.Переваженабільшість
науковців вважає, що в Україні відсутні корінні народи, оскільки національні
меншинитаетнічнігрупи,якіпретендуютьнацейстатус,невідповідаютьвище
зазначенимкритеріямКонвенції,оскількинепровадятьтрадиційнийспосібжит
тяіїхсоціальнівзаємовідносининерегулюютьсязвичаямитатрадиціями.Неод
норазовонавітьпропонувалося вилучити термін«коріннінароди» зОсновного
закону.
664 Держава і право • Випуск 50
З внутрішніх документів русинів випливає, що набуття статусу корінного
народувонивважаютьнабагатовигіднішим,аніжнаціональноїменшини.Адже
корінні народи користуються потужною підтримку міжнародного права, яке
гарантує їмпідтримкудержави,збереженнявласногосередовища,втомучислі
правоназемлю,наякійвонитрадиційнопроживаютьабогрошовукомпенсацію
за її відчуження. Однак русинські лідери усвідомлюють, що здобути статус
корінногонароду їх етнічній групі буденабагато складніше, аніжнаціональної
меншини,томуневисуваютьцихвимогвідкрито.Цьогостатусуофіційновима
гаютьлишекримськітатари,незадоволеністатусомнаціональноїменшини,дру
гоїзачисельністювАРКрим,якувонивважаютьтериторієювласногосамовиз
начення.
Аналізякзаконодавчих,такіполітичнихспробнаданнярусинськійетнічній
групістатусунаціональноїменшинидозволиввиявитинизкусуперечностей,які
загрожуютьнелишеправовоюплутаниною,айпорушеннямміжетнічноїзлагоди
вкраїні.Середних–свідомеабонавмиснеототожненнякатегорій«національ
ності»,«національноїменшини»та«корінногонароду»;спробипідвищенняста
тусу однієї етногрупи в окремому законодавчому порядку, що означає дис
кримінацію інших етногруп, замість прозорого законодавчого врегулювання
процедуринабуттястатусунаціональноїменшини,однаковоюміроюдоступної
дляіншихетноспільнот.
1.За кон України«ПронаціональніменшинивУкраїні»[Електроннийресурс]/Вер
ховна Рада України. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/ main.
cgi?nreg=2494–12.2. Ри ма рен ко Ю.І, Шкляр Л.Є., Ри ма рен ко С.Ю.Етнодержавознавст
во. Теоретикометодологічні засади: Підручник. – К.: Ін–т держави і права ім. В.М.
КорецькогоНАНУкраїни,2001.–С.128.3.Ми ша нич О.Політичнерусинствоіщоза
ним:Наук.публіцистичніпраці.–Ужгород:Гражда,1993.–С17.4. Про політи куетно
цидустосовнотоїчастинирусинів,яків1946р.опинилисьвскладіУкраїни//Елект
роннийресурс/РеспубликаПодкарпатскаяРусь.–Режимдоступу:http://podkarpatrus.
livejournal.com/628554.html.5. АктвосстановлениягосударственностиПодкарпатской
Русьи[Електроннийресурс]/РеспубликаПодкарпатскаяРусь.–Режимдоступу:http://
getskop.livejournal.com/150387.html. 6. Про політи ку етноциду стосовно тої частини
русинів,яків1946р.опинилисьвскладіУкраїни[Електроннийресурс]/Республика
ПодкарпатскаяРусь.–Режимдоступу:http://podkarpatrus.livejournal.com/628554.html.
7. По ста но ваВерховноїРадиУкраїни«ПрорусиніввУкраїні»[Електроннийресурс]/
Верховна Рада України. – Режим доступу: http://gska2.rada.gov.ua/ pls/zweb_n/
webproc4_1?id=&pf3511=38749.8. По яс ню валь назапискадоПостановиВерховноїРади
України «Про русинів в Україні» [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. –
Режим доступу: http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id= &pf3511=38749. 9.
Ми го вич І.РусинивУкраїні:статус,проблемитаперспективи(Здоповідінанауковій
конференції,присвяченійМіжнародномуднюзахиступравкоріннихнародівсвіту,м.
Свалява,9 серпня2008року) / [Електроннийресурс] /Віче.–Режимдоступу:http://
www.viche.info/journal/1391/.10. Кон венція МОП№169«Прокоріннінародиінароди,
щоведутьплеміннийспосібжиттявнезалежнихкраїнах»[Електроннийресурс]/Вер
ховна Рада України. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/ main.
cgi?nreg=993_188.
665Юридичні і політичні науки
Розділ 10. ПОЛІТИЧНІ НАУКИ
К. М. ВІтман. Русинське питаннЯ: спроби законодавЧого врегулюваннЯ
|