Методологія вітчизняної кримінально-правової науки: становлення історичного методу та проблеми наступності
Аналізуються методологічні проблеми кримінально-правової науки, зокрема процес становлення історичного методу та його ролі у вивченні питань наступності в кримінальному праві....
Збережено в:
Дата: | 2010 |
---|---|
Автор: | |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2010
|
Назва видання: | Держава і право |
Теми: | |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/34893 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Цитувати: | Методологія вітчизняної кримінально-правової науки: становлення історичного методу та проблеми наступності / О.В. Харитонова // Держава і право. — 2010. — Вип. 50. — С. 515-522. — Бібліогр.: 38 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraineid |
irk-123456789-34893 |
---|---|
record_format |
dspace |
spelling |
irk-123456789-348932012-06-10T12:13:03Z Методологія вітчизняної кримінально-правової науки: становлення історичного методу та проблеми наступності Харитонова, О.В. Кримінальне право, кримінальний процес та криміналістика Аналізуються методологічні проблеми кримінально-правової науки, зокрема процес становлення історичного методу та його ролі у вивченні питань наступності в кримінальному праві. Анализируются методологические проблемы уголовно-правовой науки, в частности процесс становления исторического метода и его роли в изучении вопросов преемственности в уголовном праве. The paper is devoted to an analysis of methodological problems of a criminal legal science, namely, an establishing process of historical method and its role in studying succession issues in a criminal law. 2010 Article Методологія вітчизняної кримінально-правової науки: становлення історичного методу та проблеми наступності / О.В. Харитонова // Держава і право. — 2010. — Вип. 50. — С. 515-522. — Бібліогр.: 38 назв. — укp. 1563-3349 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/34893 uk Держава і право Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
collection |
DSpace DC |
language |
Ukrainian |
topic |
Кримінальне право, кримінальний процес та криміналістика Кримінальне право, кримінальний процес та криміналістика |
spellingShingle |
Кримінальне право, кримінальний процес та криміналістика Кримінальне право, кримінальний процес та криміналістика Харитонова, О.В. Методологія вітчизняної кримінально-правової науки: становлення історичного методу та проблеми наступності Держава і право |
description |
Аналізуються методологічні проблеми кримінально-правової науки, зокрема процес
становлення історичного методу та його ролі у вивченні питань наступності в кримінальному праві. |
format |
Article |
author |
Харитонова, О.В. |
author_facet |
Харитонова, О.В. |
author_sort |
Харитонова, О.В. |
title |
Методологія вітчизняної кримінально-правової науки: становлення історичного методу та проблеми наступності |
title_short |
Методологія вітчизняної кримінально-правової науки: становлення історичного методу та проблеми наступності |
title_full |
Методологія вітчизняної кримінально-правової науки: становлення історичного методу та проблеми наступності |
title_fullStr |
Методологія вітчизняної кримінально-правової науки: становлення історичного методу та проблеми наступності |
title_full_unstemmed |
Методологія вітчизняної кримінально-правової науки: становлення історичного методу та проблеми наступності |
title_sort |
методологія вітчизняної кримінально-правової науки: становлення історичного методу та проблеми наступності |
publisher |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
publishDate |
2010 |
topic_facet |
Кримінальне право, кримінальний процес та криміналістика |
url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/34893 |
citation_txt |
Методологія вітчизняної кримінально-правової науки: становлення історичного методу та проблеми наступності / О.В. Харитонова // Держава і право. — 2010. — Вип. 50. — С. 515-522. — Бібліогр.: 38 назв. — укp. |
series |
Держава і право |
work_keys_str_mv |
AT haritonovaov metodologíâvítčiznânoíkrimínalʹnopravovoínaukistanovlennâístoričnogometodutaprobleminastupností |
first_indexed |
2025-07-03T16:00:58Z |
last_indexed |
2025-07-03T16:00:58Z |
_version_ |
1836642162513543168 |
fulltext |
О. В. ХАРИТОНОВА. МЕТОДОЛОГІЯ ВІТЧИЗНЯНОЇ КРИМІНАЛЬНО-
ПРАВОВОЇ НАУКИ: СТАНОВЛЕННЯ ІСТОРИЧНОГО МЕТОДУ ТА
ПРОБЛЕМИ НАСТУПНОСТІ
Аналізуються ме то до логічні про блеми криміна ль нопра во вої на уки, зокрема про цес
ста нов лен ня істо рич но го ме то ду та йо го ролі у вив ченні пи тань на ступ ності в
криміна ль но му праві.
Клю чові сло ва: криміна ль нопра во ва на ука, істо рич ний ме тод, на ступність.
Ана ли зируются ме то до ло ги че с кие про блемы уго лов нопра во вой на уки, в частности
про цес с ста нов ле ния ис то ри че с ко го ме то да и его ро ли в изу че нии во про сов пре ем ст
вен но с ти в уго лов ном пра ве.
Клю че вые сло ва: уго лов нопра во вая на ука, ис то ри че с кий ме тод, пре ем ст вен
ность.
The paper is devoted to an analysis of methodological problems of a criminal legal sci
ence, namely, an establishing process of historical method and its role in studying succession
issues in a criminal law.
Key words: criminal legal science, historical method, succession.
Усучаснихумовахрозвиткуюридичноїнауки,утомучислікримінальнопра
вової,їїметодологічніпроблемискладаютьодинзосновнихнапрямківнаукових
досліджень.
Невід’ємною частиною методологічних проблем будьякої науки є питання
проїїметоди,тобтоті«способи,прийоми,задопомогоюякихпізнаютьсяявища
об’єктивноїдійсності,щоскладаютьпредметконкретноїнауки»1.Загальновизна
но,щосерйознетеоретичнедослідженнябудьякогоправовогоявищанеможливо
без історичного методу пізнання2. Тому цілком обґрунтованим уявляється
виділення історичного (генетичного) методу, який розкриває переважно гене
тичнізв’язкиівідносиниоб’єктаправовоїдійсності,щорозвивається,конкретні
умовийогостановленняірозвитку,уякостіодногозосновнихметодівкриміна
льноправової науки. Історичнийметодорієнтуєна те,щобупроцесі пізнання
простежувалисяєдність,зв’язокякіснорізнихетапів,щопройшлоусвоємуроз
виткудосліджуванеявище.Зв’язокданогокримінальноправовогоявищавйого
походженні,змініірозвиткузіншимидозволяєзробитивисновокпронаступність
управі,утомучислікримінальному,якпронайважливішутенденціюрозвитку
всієїправовоїматерії.
Історичнийметодпокликанийпояснитипроблеминаступностівкриміналь
номуправі,атомуйогопризначенняможебутидеталізовановиділеннямнаступ
них конкретних завдань: 1) більш повного, усебічного, глибокого осмислення
існуючихкримінальноправовихпонять,їхньогомісцяіролівнауцізадопомо
©ХА РИ ТО НО ВА Оле на Во ло ди мирівна–кандидатюридичнихнаук, ст.викладач
НаціональноїюридичноїакадеміїУкраїниіменіЯрославаМудрого
Розділ 8. КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО,
КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС ТА
КРИМІНАЛІСТИКА
гоюзв’язкусьогоденнязминулим;2)оцінкинакопиченихзнаньзпоглядувизна
ченняперспективрозвиткунауки;3)привнесеннявнаукукримінальногоправа
новихзнань,щозбагачуютьвжеіснуючівнійпоняття,сприяютьвиникненнюі
розвитковіновихтеорій,категорій,концепцій.Отже,наступністьуправі,утому
числікримінальному,виступаєякзакономірністьйогорозвитку,руху.Завданняж
історичногометодуполягаєневзбереженнізастарілогоматеріалу,автому,щоб,
простежившиіснуючийматеріалдойогокоренівівідкинувшизастаріліідеї,збе
регтипозитивнийдосвід,нагромадженийпопереднімипоколіннями,ідатисилу
новомузнанню,прагненнюдопрогресу.
Ідеївикористанняісторичногометодувкримінальномуправівиниклинена
порожньомумісці,вонималивитокисвогорозвиткувістотнихзмінахувченнях
проправо,щовідбувалисявЄвропіісвіті.Так,наприкінціXVIIIст.відполеміки
здоктриноюприродногоправавідштовхнулисяприхильникиновогонапрямкув
юриспруденції,якийодержавназву історичноїшколиправа.Основніпостулати
цієї школи про історичну обумовленість і унікальний характер права кожної
країни,висловленіїїзасновникомФ.К.Савін’ї,вжевсерединіXIXст.булипере
творені у вченні реалістичної школи права Р. Ієринга. Непохитною лишилася
тількиідеязакономірногорозвитку,проте,якщоФ.К.Савін’їзосереджувавсяна
тезіпробезперервністьісторії,Р.Ієрингголовнуувагузвертавнаумовионовлен
няправа,визнаючилюдськудіяльністьоднимзосновнихйогофакторів.Цент
ральне місце у поглядах Р. Ієринга становили твердження, що розвиток права
здійснюється через протиріччя і боротьбу, і що юридичні норми створюються
свідомоюдіяльністюлюдини.Задопомогоюцихпостулатівученийпідкреслював
в ідеї розвитку ознаку здатності до змін,момент створення новихформ, задля
реалізації яких потрібні творчість і боротьба. Саме ці головні риси дозволили
послідовникамР.Ієрингахарактеризуватийоготеоріюякпрогресивну3.Подібні
зміни,щовідбувалисявпоглядахнаправовзагалі,немоглинеодержатипевного
відображенняувітчизнянійнауцікримінальногоправа.
УсерединіXIXст.вроботахкриміналістівцарськоїРосії,таких,наприклад,
як І.Данилович4, Г. Гордєєнко5,Д.Семеновський6,О.Жиряєв7,П.Колосовсь
кий8, О. ЧебишевДмитрієв9 та ін., можна знайти деякі спроби звернутися до
використанняісторичногометодуврозробцівітчизняногокримінальногоправа.
Однакціспробивиявилисядоволіслабкими,іосновнимнайбільшвідчутнимїх
результатомбулолишеформулюваннязавданьісторичноговивченнякриміналь
ногоправаізбираннясамогоматеріалудлямайбутньогоосмислення.
Втакихнепростихумовах,колиглибокихтасамобутніхдослідженьвгалузі
кримінальногоправапрактичнонеіснувало,протескасуваннякріпосногоправаі
судовареформадещосприялилібералізаціїсуспільногожиттятаствореннюумов
длянауковихпошуків,в60ірр.XIXст.розпочинавсвоюнауковудіяльністьО.Ф.
Кістяківський(18331885),видатнийукраїнськийкриміналіст,професоркафедри
кримінального права Київського університету Св. Володимира, якого по праву
можнаназватифундаторомвітчизняноїкримінальноправовоїнауки.
Дослідженняпрацьученогоприводитьдовисновку,щовінусесвоєнедовге,
алеплідненауковежиттябувпослідовнимприхильникомвикористанняісторич
ного методу в кримінальному праві, досліджуючи чинне кримінальне право в
найтіснішомузв’язкузйогоісторією.«Тількиісторія,заявляввін,можедати
пояснення причин як сучасного стану кримінального права, так і стану його в
попередніперіоди»10.Відстоюючиідеюісторичноїнаступностівкримінальному
516 Держава і право • Випуск 50
праві, він підкреслював, що «…наука є історичний продукт, зростанню якого
поступовосприяютьцілігенерації»11.
Зоглядунате,щовдругійполовиніXIXст.«розробкакримінальногоправа
за допомогою історичного методу… була лише в зародковому стані»12, праці
О.Ф.Кістяківського,вякихстверджуваласянеобхідністьвикористання історич
ногометодувкримінальномуправі,являлисобоюспробузбагатитивітчизняну
наукуновоюісторичноюметодологією,якавцейчас інтенсивнорозвиваласяв
європейськійнауці.Так,виразнийісторичнийхарактермали,зокрема,двінаукові
статтіО.Ф.Кістяківського:«ВпливБеккаріанаросійськекримінальнеправо»13і
«Виклад засад кримінальногоправа заНаказом ІмператриціКатерини II»14.Ці
статті,останнязякихбулапробноюлекцією,прочитаноювченимуКиївському
університетідляодержаннязванняприватдоцента,єплодомтривалоговивчення
працьМонтеск’єіБеккаріаякджерелНаказу15.Завданнямавторабулодосліджен
няодногоздоситьважливих,алезовсімнедослідженихутойчаспитаньвісторії
нашогокримінальногоправа,асаме:визначенняступенязапозиченьіоригіналь
ностівдумкахКатериниII,викладенихуНаказі,атакожвпливназванихмисли
телівнавітчизнянекримінальнезаконодавство.
На думку Л. БілогрицьКотляревського, «ця задача була виконана Кістя
ківськимзуспіхом;наукаросійськогокримінальногоправанеповинназабувати
цієїзаслугипокійного»16,оскількивінвпершевюридичнійлітературіпостатей
но вказав, які статтіНаказу більшчименшбуквально запозиченіКатериною з
двохтворів:«Прозлочиниіпокарання»Беккаріаі«Продухзаконів»Монтеск’є.
О.Ф.Кістяківськийзазначав,що,недивлячисьнапевнумеханістичністьіповер
ховістьтаінодінавітьперекручуванняпросвітницькогуманістичнихідей,Наказ,
хочаінедосягбезпосередніхрезультатів,немігнездійснитивпливунасуспільну
свідомість. Дійсною причиною неуспіху Наказу учений називав «розумовий,
моральнийісуспільнийстанросійськогонароду»,якийвсвоємурозвиткущене
дійшов до сприйняття ідей просвітницької філософії. Проте, завдяки Наказу в
суспільстві почалися відповідні зрушення в цьому напрямку. В подальшому в
науковій літературі на аналогічних позиціях стояли ТаганцевМ., Зарудний С.,
ОшеровичБ.,якіпогоджувалисьзО.Ф.КістяківськимувизнаннізаНаказомролі
документу, що певним чином підготував суспільну свідомість до майбутніх
реформ.
Окрімвженазванихробіт,О.Ф.Кістяківськийщенеодноразовоповертавсяу
своїх дослідженнях до праць Монтеск’є і Беккаріа. У статті «Найголовніші
моментирозвиткунаукикримінальногоправа»(1873),в«Елементарномупідруч
никузагальногокримінальногоправа»(1875),перевиданомув1882і1891році,
ОлександрФедорович докладніше всіх інших, навіть іноземних, криміналістів
розробив «історію росту кримінальнополітичних вчень, причому з особливою
увагоюпоставивсядописьменниківборцівзасвободудумкиісовістіізабезус
таннийрухнаукивперед,усуперечсамовдоволеномунеуцтву ірутині,щосхи
ляєтьсяпередусякимчиннимправом»17.
АналізО.Ф.КістяківськимперекладуІ.СоболєватворуБеккаріа«Прозлочи
ниіпокарання»18іС.Зарудного«Беккаріапрозлочиниіпокараннявпорівнянні
зглавою10юНаказуКатериниIIісучаснимиросійськимизаконами»19свідчать
прознайомствовченогонетількиззазначенимтвором,але ізтакзваноюБек
карієвською літературою (виданнями Беккаріа з коментарями, матеріалами,
517Юридичні і політичні науки
додаткамитаін.),«розробкаякої,–яквважавО.Ф.Кістяківський,–далабдуже
повчальні результати для історії науки кримінального права»20. Робота
О.Ф.Кістяківського«Дослідженняпросмертнукару»,щовийшлав1867році і
булавідзначенаступенеммагістра,єоднієюзнайбільшяскравихробітученого,
де,надумку І.Лучицького,найбільшповно і рельєфновідобразилось«усвідо
мленнянеобхідностіпрививченніпитаньправаслідуватиновимнауковиммето
дам»21.Змістцієїнауковоїпрацісвідчить,щоО.Ф.Кістяківськийбувпротивни
ком смертної кари. Причому показано це не декларацією і посиланнями на її
несправедливість, а глибоким дослідженням проблеми в широкому історико
порівняльному плані. «Узявшись за дослідження цього предмета, – писав
О.Ф.Кістяківський,язвернувбільшучастинуувагиіроботинаісторичнийбік
смертноїкари,назв’язокцьогопокаранняізсуспільнимірозумовимрозвитком
людини.Придослідженніятурбувавсянепроте,щобзаявитимоюособистудум
ку,ащобвідшукатипогляднародівнацепокарання»22.
Л.БілогрицьКотляревський–ученьО.Ф.Кістяківського–у«Нарисінаукової
діяльностіпроф.О.Ф.Кістяківського»писав,щовисокезначення«Дослідження
просмертнукару»«значноюміроюпояснюєтьсятимметодом,зякимОлександр
Федорович узявся до справи... Цінні результати тут міг принести тільки філо
лофськоісторичнийметод,щовстановлюєзв’язокцьогопокаранняізсуспільним
ірозумовимрозвиткомлюдини»23.
Виявившисебев«Дослідженніпросмертнукару»нетількивякостіпереко
наногопротивникацьогопокарання,алеіякпослідовногоприхильникавикорис
танняісторичногометодувкримінальномуправі,О.Ф.Кістяківськийзарекомен
дував себе як науковець, «який цілком зрозумів,що вивчати кодексиминулого
можнаітребанетак,яквивчаємомисучаснікодекси,азіншоїнауковоісторич
ної точки зору,щоюристовімало знати ті або іншіписані закони, анеобхідно
знатизвичаїіпоглядиіпервісних,дикихнародів,інароднихмасузагалі»24.
Намагаючисьпідкреслитисуспільноісторичнуприродукримінальноправо
вихінститутів,ученийв«Елементарномупідручникузагальногокримінального
права»провівдокладнийісторичнийаналізпроцесурозвиткукримінальногопра
ва,якимпідтвердиввисловленунимупередмовідумкупроте,щовстановлений
Р.Ієрингомзагальнийзаконрозвиткуправаякорганічногоявища,подібногомові
і релігії, цілком застосовний і до галузі кримінального права, яке є тільки
закріпленнямвідносин,створенихсуспільством.О.Ф.Кістяківськийпідкреслю
вав,щоісторіякримінальнихзаконодавствнадаєбезсумнівнідоказивпідтверд
женнятогоположення,щосучасніпоняттяпрозлочиніпокаранняєпліддовго
строковогожиттянародів,іщонаїхстворенняпішлитисячоліттяпраціізусиль.
«КримінальнеправоЄвропиутомувигляді,уякомувоноіснуєтепер,–гово
риввін,–з’явилосянераптом;воноєнакопиченароботабагатьохстолітьібезлічі
поколінь»25. Назвавши свій підручник підручником загального кримінального
права,О.Ф.Кістяківськийаналізувавуньомуроботизкримінальногоправазточ
кизоруприсутностівнихелементаузагальнення,узалежностівідтого,більш
менш окремо працював народ над розвитком свого права, або він був спад
коємцем відкриттів і удосконалень, здійснених у кримінальному праві іншими
народами.«Перевіркустворенняузагальненьшляхомнаступності,–говориввін,
–мизнаходимовісторії.Грекисприйняливідомучасткуготовихузагальненьу
єгиптян та інших народів Сходу. Римляни запозичили їх у греків; поява
італійськихкриміналістівуXII іXIIIстоліттяхможливабулапідтієюумовою,
518 Держава і право • Випуск 50
щовонипершівиявилисяспадкоємцямиузагальненьримськогоправа.Німецькі,
французькііголландськікриміналістипершівченнякримінальногоправазапози
чили через італійських криміналістів у римлян і з канонічного права. Дотепер
наукакримінальногоправавНімеччині,ІталіїіФранціїпостійнозвертаєтьсядо
римського права,щоб знайти в ньому підтвердження своїх положень або при
наймнінакреслитигенезистієїабоіншоїустанови»26.Таканаступність,заслова
миО.Ф.Кістяківського,єєдиноюумовоюпрогресу.
О.Ф. Кістяківський, спираючись на правову теорію Р. Ієринга, намагався
відшукатиісторичнепоясненнягенезисукримінальногоправа.Вінпідкреслював,
щопроцесрозвиткуівидозміникримінальногоправаєпроцесорганічний,тобто
такий, що відбувається по незмінних законах, властивих природі людських
суспільств.Творчеосмислення«ієринговського»вченняпроправопризвелопро
фесора до висновку, що у процесі цього розвитку і видозміни «немає нічого
довільного,немаєстрибків,раптовостіінесподіванок;усевньомупідкоряється
загальному,властивомувсійприроді,законупоступовогорозвитку,згіднозяким
одна формація явищ народжується з іншої, згідно з яким найближче наступне
малочимвідрізняєтьсявідостанньогопопереднього,аледедвікрайніформації,
невтрачаючиїхньоїродовоївластивості,докорінноміжсобоюрозрізняються»27.
Твердапереконаністьвченогоунаступностівісторичнійзмініправовихявищ,у
визначенніїївідомимизаконамиоб’єктивноївластивості,упоступовостірозвит
куоднихформправовогожиттязінших,щоїмпередують,дозволилиІ.Фойниць
комуназватиО.Ф.Кістяківського«однимізнайбільшранніхпредставниківдокт
риниеволюціонізму»28внашійкримінальноправовійнауці.
ВодночасІ.Фойницькийпідкреслював,щонезважаючинатевеличезнезна
чення,якеО.Ф.Кістяківськийвідводивісторичномумоментувнауцікриміналь
ного права, ім’я, ним залишене, не є ім’я історика права. Таке ім’я належить
дослідникамчасівминулих,щозаймалисянимивинятководлявизначенняправо
воголадуминулогоправовогожиття.«О.Ф.Кістяківський,–писавучений,–не
бувісторикомправатомувже,щовінзаймавсяминулимнедляминулого;останнє
цікавило його не саме по собі, а тільки як ступінь для розуміння сьогодення.
Поглядйогоспрямованийнасьогоденняітількидляйогоз’ясуваннязвертається
доминулого…Фактиісторіїмаютьдляньогозначеннятількипоказникапоглядів
народунадосліджуванийінститутізміниїх…,історичнийматеріалслужитьдля
ньогоосновоюнетількидляз’ясуваннясьогодення,алеідлявідповідіпромай
бутнє; з нього він робить висновок не тільки про те, що є, але і що повинно
бути…»29.
Подібні оцінки сучасниківО.Ф.Кістяківського повноюмірою актуальні і з
позицій дня нинішнього. Хоча першість у висловленні ідей про використання
історичного методу в кримінальному праві належить не О.Ф. Кістяківському,
однак він, блискуче використовуючи підготовлене підґрунтя, був першим, хто
об’єднав розрізнені переконання його сучасниківкриміналістів, і, послідовно
спираючисьнаісторичнийметодівідстоюючинеобхідністьйогозастосуванняз
метою більш глибокого і усебічного вивчення кримінальноправової матерії,
зумів аргументовано довести ідеюпро історичну наступність у кримінальному
праві.ОсобливазначущістьвикладенихО.Ф.Кістяківськимідейпідтверджується
тим,що,незважаючинасловеснудеклараціювідмовивіднаступностіміждоре
волюційною і радянською кримінальноправовою наукою, історія її розвитку
свідчить, що наступність незмінно «пробивала» собі дорогу, закріплюючи те
519Юридичні і політичні науки
позитивне, що було накопичено роботою попередніх поколінь, і даючи мож
ливістьрозвиватисяновелам,щодиктуютьсясучасністю.
Хоча,надумкупрофесораМ.І.Бажанова,сама«проблеманаступностівправі
відноситьсядочисламалорозроблених»і«лишевостаннірокиз’явилисяспроби
висвітлитицютему,тайтолишевпланіпостановкипитання»30,законопроектні
роботи,щопроводилисьвУкраїнівзв’язкузприйняттямКК2001р.,зробилиїї
актуальністьочевидною.
Ідійсно,розробкаіприйняттяКримінальногокодексуУкраїни2001р.потягли
засобоюпорівнянняположеньранішедіючогоіновогокримінальногозаконодав
стваУкраїни,і,отже,зновувикликалиінтересдопроблеминаступності,яка,як
указує В.О. Навроцький у роботі «Наступність кримінального законодавства
України (порівняльний аналізККУкраїни 1960 і 2001р.)», «вимагає подальшої
розробкиідокладноговизначення»31.
Аналогічний інтерес до проблеми наступності спостерігається і у науці
кримінальногоправаРФ,девисловлюєтьсяідеяпронеобхідність«поновлювати
зв’язокчасів»32.«Требапіднятисянарівеньдумкитихученихюристів,–пише
проф. І.Я. Козаченко, – чия праця була обірвана фатальним 1917роком. Треба
освоїтицебагатствоусвітлісучаснихпроблем,теорійідатикримінальнійюрис
пруденції нове життя, що є неодмінною умовою переходу Росії з тоталітарно
авторитарногорежимувправовий»33.
Констатація посилення уваги до проблеми наступності потребує розуміння
того, що наступність у праві в самому загальному виді означає використання
попередньогоправовогодосвіду.Атакийпопереднійдосвідможебутивикорис
танийуправотворчості,управозастосовчійпрактиці,унауці,усистеміюридич
ноїосвітиінавітьувикладанніконкретнихюридичнихдисциплін.Зцьоговип
ливає,щонаступністьукримінальномуправі–ценастількибагатограннаізна
чимапроблема,щовисвітленняхочабдеяких її аспектів, таких,наприклад, як
наступністьукримінальноправовійнауціікримінальномузаконодавстві,стано
витиме значний науковий інтерес. Оцінюючи перспективи наукової розробки
даноїпроблематики,слідзазначити,щоякщопитанняпронаступністьукриміна
льному законодавстві одержало певне висвітлення в роботах сучасних
криміналістівМ.І.Бажанова34,Ю.В.Бауліна35,В.К.Грищука36,Л.Л.Круглико
ва37,В.О.Навроцького38, то питання про наступність у розвитку кримінально
правовоїнаукизалишаєтьсяпрактичнозовсімнедослідженим.
Отже,проблеманаступностівправінадзвичайноактуальнанасьогоднішній
день, і її дослідження, на наш погляд, можна збагатити зверненням до робіт
О.Ф.Кістяківського,якийстоявувитоківрозробкизазначеногопитанняінамітив
перспективи його розвитку. А оскільки розуміння проблеми наступності в
кримінальномуправінерозривнопов’язанезвикористаннямісторичногометоду,
тохотілосябпобажати,щобвикористанняісторичного(генетичного)підходуяк
дослідницькогоприйому,щостановитьодинзбазовихелементівметодологічної
основироботинадрозв’язаннямсучаснихпроблемтеоріїіпрактикикриміналь
ногоправа,неперетворилосянапростезверненнявласнедохронологіїрозвитку
тогочиіншогоправовогоінститутуабоцитуваннякласиківкримінальноправо
вої науки, а являло б собою серйозне глибоке осмислення явищ, що стали
об’єктомісторичногоаналізу,інавіть,можливо,новеосмисленняметодологічних
аспектівсамогоісторичногопідходу.
520 Держава і право • Випуск 50
1.Криміна ль не правоУкраїни: Загальна частина:Підручник для студентівюрид.
спец. вищ. закладів освіти / М.І. Бажанов,Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За ред.
М.І.Бажанова,В.В.Сташиса,В.Я.Тація.–К.Х.:ЮрінкомІнтерПраво,2001.–С.19.
2. За валь нюк В. Принцип історизму в право і державознавстві // Право України. –
1998.–№ 2 . – С. 123;Ке д ров Б.М. История науки и принципы ее исследования //
Вопросыфилософии.–1971.–№9.–С.78;Но ви ков А.И.Ометодахисторикофило
софского исследования // Проблемы методологии науки и научного творчества: Сб.
статей/Подред.В.А.Штоффаипроф.А.М.Мостепаненко.–Л.:ИздвоЛГУ,1977.–
С.166–167;Селіва нов В.Проблемаметодологічноїобгрунтованостівітчизняногоправо
знавства//ПравоУкраїни.–1998.–№12.–С.3443.3. Нов го род цев П.И.Историческая
школаюристов,еепроисхождениеисудьба.ОпытхарактеристикиосновшколыСави
ньивихпоследовательномразвитии.–М.,1896.–С.150.4. Да ни ло вич И.Оходеуго
ловногозаконоведениявообщеипреимущественновГермании//ЖурналМинистерст
ванародногопросвещения.–1837.–Ч.14.–С.340341.5. Гор де ен ко Г.Вчемдолжно
состоятьученоеуголовное законоведение вРоссиивнастоящее время?–Х., 1838. –
С.23;Фельд штейн Г.С.ГлавныетечениявисториинаукиуголовногоправавРоссии.
–Ярославль:ТипографияГубернскогоправления,1909.–С.591.6. Се ме нов ский Д.О
ходеидействиизаконодательстванаблагосостояниеобщественное.–М.,1838.–С.8.
7. Жи ря ев А.Уголовноеправо //Юридическийвестник. – 1863. –Вып. 31. –С. 7.8.
Ко ло сов ский П.Очеркисторическогоразвитияпреступленийпротивжизнииздоровья
порусскомуправу.–М.,1857.–С.8.9. Че бы шевДми т ри ев А.Вступительнаялекция,
читаннаявКазанскомуниверситете6сентября1860г.//Юридическийжурнал.–1860.
–№2.–С.66.10. Ан то ло гия мировойправовоймысли.В5тит.Т.4.РоссияXIXIX
вв./Рукльнауч.проектаСемигинГ.Ю.;Отв.ред.СкрипилевЕ.А.–М.:Мысль.,1999.
–С.709.11. Ки с тя ков ский А.Ф.УголовноеправоИталии.(Пессинаисовременноедви
жениеитальянскогоуголовногоправаинауки) //Судебныйжурнал.–1873.–№4.–
С.46.12. Ки с тя ков ский А.Ф.Элементарныйучебникобщегоуголовногоправасподроб
нымизложениемначалрусскогоуголовногозаконодательства.Частьобщая.–3еизд.
–К.:Тип.Иогансона,1891.–С.31.13. Ки с тя ков ский А.Ф.ВлияниеБеккарианарусское
уголовноеправо//ЖурналМинистерстваюстиции.–1864.–№9.–С.459470.14. Ки с
тя ков ский А.Ф.ИзложениеначалуголовногоправапоНаказуИмператрицыЕкатерины
II//Университетскиеизвестия.–1864.–№10.–С.121.15. Мовайдепромонарший
Наказ,данийвякостікерівництваКатериноюIIспеціальнійКомісіїпоствореннюново
гокримінальногоУложення.Комісіяпроіснувалаз1767до1774р.,сформулювалалише
декількарозділівКримінальногоуложення.16. Бе ло грицКот ля рев ский Л. Очеркнауч
нойдеятельностипроф.А.Ф.Кистяковского //Киевскаястарина.–1885.–Кн.6.–С.
242.17. Чу бин ский М.Статьи и речи по вопросам уголовного права и процесса:Сб.
статей.–Х.:ТипоЛитография«Печатноедело»,1906.–С.206.18. Ки с тя ков ский А.Ф.
ЦезарьБеккариа.Опреступленияхинаказаниях,переводИв.Соболева(разборсочине
ния)//Критическоеобозрение.–1879.–С.1726.19. Ки с тя ков ский А.Ф.Обзорсочине
нияС.Зарудного«Беккариаопреступленияхинаказанияхвсравнениисглавою10ю
НаказаИмператрицыЕкатериныIIиссовременнымирусскимизаконами» //Журнал
гражданскогоиуголовногоправа.–1880.–Кн.1.–С.159167.20. Ки с тя ков ский А.Ф.
ЦезарьБеккариа.Опреступленияхинаказаниях,переводИв.Соболева(разборсочине
ния) //Критическоеобозрение.–С.19.21. Лу чиц кий И.ТрудыА.Ф.Кистяковскогов
областиисториииобычногоправа//Киевскаястарина.–1895.–Кн.1.–С.78.22. Ки с
тя ков ский А.Ф. Исследование о смертной казни. – Тула:Автограф, 2000. – С. 6. 23.
Бе ло грицКот ля рев ский Л. Очерк научной деятельности проф.А.Ф. Кистяковского //
Киевская старина. – 1885. –Кн. 6. –С. 243244.24. Лу чиц кий И.А.Ф.Кистяковский
(Некролог)//Киевскаястарина.–1885.–Кн.2.–С.411.25. Ки с тя ков ский А.Ф.Эле
ментарныйучебникобщегоуголовногоправасподробнымизложениемначалрусского
уголовногозаконодательства.Частьобщая.–3еизде.–К.:Тип.Иогансона,1891.–С.
119.26. Інсти тутрукописуНаціональноїбібліотекиУкраїниіменіВ.І.Вернадського.
521Юридичні і політичні науки
–Ф.61.–№352.–А.11.27. Ки с тя ков ский А.Ф.Элементарныйучебникобщегоуголов
ного права с подробным изложением начал русского уголовного законодательства.
Часть Общая. – 3е изде. – К.: Тип. Иогансона, 1891. – С. 120. 28. Фой ниц кий И.
А.Ф.Кистяковский как криминалист // Киевская старина. – 1895. – Кн. 1. – С. 94.
29. Тамсамо.–С.91.30. Ба жа нов М.И.Квопросуопреемственностивуголовномпра
ве // Проблемы законности: Респ. межведомств. научн. сб. Вып. 30. / Отв. ред. В.Я.
Таций.–Х.:Нац.юрид.акад.Украины,1995.–С.114.31. На вроць кий В.О.Наступність
кримінального законодавства України (порівняльний аналіз КК України 1960 та
2001р.).–К.:Атіка,2001.–С.25.32. Уго лов ное право.Общаячасть.Учебникдлявузов
/ Отв. ред.: И.Я. Козаченко и З.А.Незнамова. – М.: НормаИнфраМ, 1999. – С. XI.
33. Тамсамо.34. Ба жа нов М.И.Квопросуопреемственностивуголовномправе//Про
блемызаконности:Респ.межведомств.научн.сб.Вып.30./Отв.ред.В.Я.Таций.–Х.:
Нац.юрид.акад.Украины,1995.–С.114121.35.Ба у лин Ю.В.Пределыпреемственно
стивразвитииуголовногозаконодательства//Историяразвитияуголовногоправаиее
значениедлясовременности:МатериалыVМеждународнойнаучнопрактическойкон
ференции, состоявшейся на юридическом факультете МГУ им М.В. Ломоносова
26–27мая2005г.–М.:ЛексЭст,2006.–С.3337.36. Гри щук В.К.Кодифікаціякриміна
льногозаконодавстваУкраїни:проблемиісторії,методологіїтатеорії:Автореф.дис....
драюрид.наук.–К.,1992.–С.1920.37. Круг ли ков Л.Л.ОвосприятииидейУголовно
гоуложения1903г.вОбщейчастисовременногороссийскогоуголовногоправа//Исто
рияразвитияуголовногоправаиеезначениедлясовременности:МатериалыVМежду
народнойнаучнопрактическойконференции,состоявшейсянаюридическомфакульте
те МГУ им М.В. Ломоносова 2627 мая 2005 г. – М.: ЛексЭст, 2006. – С. 222226.
38. Нав роць кий В.О.НаступністькримінальногозаконодавстваУкраїни(порівняльний
аналізККУкраїни1960та2001р.).–272c.
522 Держава і право • Випуск 50
Розділ 8. КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО, КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС ТА КРИМІНАЛІСТИКА
О. В. Харитонова. МетодологІЯ вІтЧизнЯноЇ кримІнально-правовоЇ науки: становленнЯ ІсториЧного методу та проблеми наступностІ
|