Удосконалення оцінки конкурентоспроможності підприємства в умовах глобалізації
В статье предложены совершенствование подходов к оценке конкурентоспособности предприятий в условиях интеграции экономики Украины в мировое экономическое пространство. Освещаются институционные составные конкурентоспособности предприятия. Анализируются совпадение и расхождение экономических интересо...
Збережено в:
| Дата: | 2007 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2007
|
| Назва видання: | Культура народов Причерноморья |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/34955 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Удосконалення оцінки конкурентоспроможності підприємства в умовах глобалізації / А.І. Акмаєв, Н.В. Коваленко // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 99. — С. 7-10. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-34955 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-349552012-06-13T12:11:27Z Удосконалення оцінки конкурентоспроможності підприємства в умовах глобалізації Акмаєв, А.І. Коваленко, Н.В. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ В статье предложены совершенствование подходов к оценке конкурентоспособности предприятий в условиях интеграции экономики Украины в мировое экономическое пространство. Освещаются институционные составные конкурентоспособности предприятия. Анализируются совпадение и расхождение экономических интересов учреждений в процессе функционирования предприятия. У статті запропоновано вдосконалення підходів до оцінки конкурентоспроможності підприємств в умовах інтеграції економіки України у світовий економічний простір. Висвітлюються інституційні складові конкурентоспроможності підприємства. Аналізуються збіг та розбіжність економічних інтересів інституцій у процесі функціонування підприємства. The article offers methods of improvement which estimate an enterprise's competitiveness under conditions of Ukrainian economy integration into the world economic space. There are main parts of enterprise competitiveness. There is an analysis of coincidences and divergences of economic interests on the ground of an enterprise's activity. 2007 Article Удосконалення оцінки конкурентоспроможності підприємства в умовах глобалізації / А.І. Акмаєв, Н.В. Коваленко // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 99. — С. 7-10. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/34955 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| spellingShingle |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Акмаєв, А.І. Коваленко, Н.В. Удосконалення оцінки конкурентоспроможності підприємства в умовах глобалізації Культура народов Причерноморья |
| description |
В статье предложены совершенствование подходов к оценке конкурентоспособности предприятий в условиях интеграции экономики Украины в мировое экономическое пространство. Освещаются институционные составные конкурентоспособности предприятия. Анализируются совпадение и расхождение экономических интересов учреждений в процессе функционирования предприятия. |
| format |
Article |
| author |
Акмаєв, А.І. Коваленко, Н.В. |
| author_facet |
Акмаєв, А.І. Коваленко, Н.В. |
| author_sort |
Акмаєв, А.І. |
| title |
Удосконалення оцінки конкурентоспроможності підприємства в умовах глобалізації |
| title_short |
Удосконалення оцінки конкурентоспроможності підприємства в умовах глобалізації |
| title_full |
Удосконалення оцінки конкурентоспроможності підприємства в умовах глобалізації |
| title_fullStr |
Удосконалення оцінки конкурентоспроможності підприємства в умовах глобалізації |
| title_full_unstemmed |
Удосконалення оцінки конкурентоспроможності підприємства в умовах глобалізації |
| title_sort |
удосконалення оцінки конкурентоспроможності підприємства в умовах глобалізації |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/34955 |
| citation_txt |
Удосконалення оцінки конкурентоспроможності підприємства в умовах глобалізації / А.І. Акмаєв, Н.В. Коваленко // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 99. — С. 7-10. — укр. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT akmaêvaí udoskonalennâocínkikonkurentospromožnostípídpriêmstvavumovahglobalízacíí AT kovalenkonv udoskonalennâocínkikonkurentospromožnostípídpriêmstvavumovahglobalízacíí |
| first_indexed |
2025-07-03T16:07:12Z |
| last_indexed |
2025-07-03T16:07:12Z |
| _version_ |
1836642555250343936 |
| fulltext |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
7
Акмаєв А.І., Коваленко Н.В.
УДОСКОНАЛЕННЯ ОЦІНКИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ
ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
Вступ. Інтеграція України у світову економічну спільноту тісно пов'язана з інноваційним економічним
зростанням і розвитком конкурентного середовища.
В епоху глобалізації і інтернаціоналізації економіки одним з основних критеріїв, який визначає місце
країни в міжнародному економічному просторі, є конкурентоспроможність національних товаровиробни-
ків. Сутність поняття національної конкурентоспроможності визначають як становище національного това-
ровиробника на внутрішньому й зовнішньому ринках, зумовлене економічними, соціальними й політични-
ми факторами. В умовах відкритої економіки конкурентоспроможність також може бути визначена як здат-
ність національного підприємства протистояти міжнародній конкуренції на власному та світовому ринках.
Тому, у теперішній час акцент у питаннях конкурентоспроможності переміщається безпосередньо на під-
приємства. При вступі на новий ринок, визначенні стратегії, ухваленні рішення про реструктуризацію під-
приємства, здійсненні інвестицій потрібна об'єктивна оцінка його конкурентоспроможності.
Глобалізація світової економіки, зміна парадигми розвитку конкуренції з промислової на інформаційну,
трансформація системи споживчих очікувань детермінують концептуально інший підхід до забезпечення
конкурентоспроможності підприємств.
Рівень конкурентоспроможності підприємства характеризує стратегію і тактику його діяльності на ри-
нку, вибір шляхів підвищення технічного рівня та якості продукції.
Проблематиці формування міжнародної конкурентоспроможної системи присвячено багато наукових
праць. Серед них доцільно відзначити Ж.-Ж.Ламбека, М.Портера, С.Фішера, Д.Хайєка. Серед російських
теоретиків можна назвати В.Іноземцева, В.Кочетова, О.Некіпелова. Цікаві та ґрунтові публікації у сфері
міжнародної конкурентоспроможності належать О.Білорусу, І.Бураковському, В.Геєцу, Б.Губському,
М.Дудченку, Ю.Козаку, А.Кредісову, М.Крижановському, Д.Лук’яненку, Ю.Макогону, В.Новицькому,
В.Оніщенку, Є.Панченку, Ю.Пахомову, А.Поручнику, А.Рум’янцеву, В.Сіденку, С.Соколенку,
Н.Татаренко, А.Філіпенку, О.Швиданенку, а також іншим авторам.
Для України питання забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств у нових умовах є
особливо актуальним. Складається ситуація, коли нарощування обсягів виробництва українськими підпри-
ємствами відбувається одночасно з випереджальним зростанням постачань імпортної продукції. Тому ви-
никає потреба вдосконалення механізму управління конкурентоспроможністю підприємства.
Постановка завдання. Метою цієї статті є удосконалення підходів до оцінювання конкурентоспро-
можності підприємств в умовах інтеграції економіки України у світовий економічний простір.
Результати. Ефективна інтеграція національної економіки у світову можлива лише за умови досягнен-
ня підприємствами країни високого рівня конкурентоспроможності.
Підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства будь–якої форми власності, його стале функ-
ціонування й елементарне виживання в ринковому середовищі – фундаментальна проблема сучасної еко-
номіки. Від ії розв’язання багато в чому залежать якість відтворювальних процесів, прибутковість підпри-
ємств, їх адаптація до ринкових умов і подальше економічне зростання.
В умовах лібералізації економіки України принципово змінюється підхід до оцінювання конкуренто-
спроможності підприємства.
Визначення поняття конкурентоспроможності підприємства (фірми) – це проблема не тільки вітчизня-
ної, але й світової економічної науки.
Аналіз визначень конкурентоспроможності підприємства показує, що різні вчені по різному трактують
це поняття (таблиця 1).
Аналізуючи подану таблицю, можна зауважити, що деякі визначення зводять поняття конкурентоспро-
можності підприємства до випуску конкурентоспроможної продукції, фактично тим самим ототожнюючи ці
два поняття, що, на нашу думку, не є правильним.
Окремі визначення не враховують значення потенційних можливостей фірми в оцінці її конкурентосп-
роможності, це теж, на наш погляд, не досить повно розкриває сутність економічної категорії, яка розгляда-
ється .
На наш погляд при оцінюванні конкурентоспроможності підприємства, крім потенційних можливостей
фірми в поточному часі, треба враховувати й перспективні потенційні можливості підприємства. Особливо
це актуально для вітчизняних підприємств, оскільки деякі з них сьогодні є неконкурентоспроможними че-
рез нестачу фінансових ресурсів, неефективний менеджмент та інші причини. Проте за умови появи нового
ефективного власника та інноваційного розвитку таких підприємств уможливлюється підвищення рівня їх
конкурентоспроможності в подальшому.
Акмаєв А.І., Коваленко Н.В.
УДОСКОНАЛЕННЯ ОЦІНКИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
8
Таблиця 1. Зміст поняття «конкурентоспроможність підприємства» у різних дослідженнях.
Автор, назва роботи Зміст визначення
1 2
Інститут менеджменту і розвитку (IMD)
World Competitiveness Yearbook 2000, IMD.
www.imd.ch/wcy/ranking
Конкурентоспроможність – реальна і потенційна можли-
вість фірми за наявних умов проектувати, виготовляти,
збувати товари, які за ціновими й неціновими характерис-
тиками привабливіші для споживачів, ніж товари їхніх
конкурентів.
М.Портер
Портер, Майкл Э. Конкуренция.: Пер. с англ. –М.: Издате-
льский дом “Вильямс”, 2003. – 496 с
Конкурентоспроможність підприємства – здатність успі-
шно оперувати на конкретному ринку (регіоні збуту) в пе-
вний період шляхом випуску й реалізації конкурентосп-
роможних виробів і послуг.
Азоєв Г.Л., Зав’ялов П.С., Лозовский Л.Ш., Поршнєв А.Г.,
Райзберг Б.А. Маркетинг. Словарь / Азоев Г.Л., Завьялов
П.С., Лозовский Л.Ш., Поршев А.Г., Райзберг Б.А. – М.:
ОАО “НПО “Экономика”, 2000. – 362 с.
Конкурентоспроможність – спроможність фірми, компанії
конкурувати на ринках з виробниками та продавцями ана-
логічних товарів, забезпечуючи більш високу якість, до-
ступні ціни, створюючи зручності для покупців, спожи-
вачів.
Айгінер К.
A framework for the evaluating the competitiveness of
countries Structural change and Economic Dynamics – № 9. –
Р.160
Конкурентоспроможність – здатність підтримувати частки
ринків, водночас збільшуючи свій прибуток, поліпшувати
соціальні стандарти та стандарти навколишнього середо-
вища
Кіперман Г.Я.
Рыночная экономика: Словарь. / Под общ. Ред.
Г.Я.Кипермана. – М.: Республика, 1993. – 524 с.
Конкурентоспроможність – здатність протистояти на рин-
ку іншим виробникам і постачальникам аналогічної про-
дукції (конкурентам) як за ступенем задоволення своїми
товарами або послугами конкретної суспільної потреби,
так і за ефективністю виробничої діяльності.
М. Ерліх і Дж. Хайн.
The competitive position of us Exporters. – №4.The
conference Board.–1996.–№101.– Р.7.
Конкурентоспроможність – це спроможність країни або
фірми продавати свої товари.
ФатхутдіновФ. Конкурентоспособность: экономика, стра-
тегия, управление.– М.:Инфра, 2000.– С.23
Конкурентоспроможність – властивість об’єкта, що харак-
теризується ступенем реального або потенційного задово-
лення ним конкретної потреби в порівнянні з аналогічни-
ми об’єктами, які представлені на ринку.
Перцовський М. І.
Международный маркетинг: Учеб. пособие /
Н.И.Перцовский, И.А.Спиридонов, С.В.Барсукова; Под
ред. Н.И.Перцовского – –М.: Высшая школа, 2001 г. – 239
с.
Конкурентоспроможність –можливість ефективної госпо-
дарської діяльності і її практичної прибуткової реалізації в
умовах конкурентного ринку. Це узагальнювальний пока-
зник життєстійкості підприємства, його уміння ефективно
використовувати свій фінансовий, виробничий, науково–
технічний і трудовий потенціали.
Хруцький В. Є., Корнєєва І.В.
Хруцкий В.Е., Корнеева И.В. Современный маркетинг:
настольная книга по исследованию рынка. – М.: Финансы
и статистика, 2002. – 528 с.
Конкурентоспроможність – це здатність успішно оперува-
ти на конкретному ринку (регіоні збуту) в певний час
шляхом випуску й реалізації конкурентоспроможних ви-
робів і послуг.
Білорус О., Майценко Ю. Конкурентоспроможність у су-
часному глобальному світі // Економічний часопис ХХІ.–
2002.–№9.–с.12
Конкурентоспроможність – це динамічний процес, де ко-
жний, власне, конкурує з кожним.
Деякі фахівці при визначенні конкурентоспроможності враховують інтереси окремих інституцій, як–то
споживачів та покупців продукції. Але в жодному з визначень не беруться до уваги інтереси власників під-
приємства.
Слід зауважити, що окремі формулювання конкурентоспроможності підприємства враховують звичайні
або модифіковані показники його прибутковості, але, на наш погляд, інтереси власника не обмежуються
виключно отриманням прибутку. Адже залежно від особливостей функціонування підприємства в той чи
той час кожен власник має свої інтереси. Наприклад, збільшення частки ринку, інноваційний розвиток під-
приємства, його диверсифікація, отримання доходу від інших своїх фірм, які є постачальниками ресурсів
для цього підприємства або реалізують його продукцію, тощо.
На нашу думку, урахування інтересів власників є неодмінною складовою оцінки конкурентоспромож-
ності підприємств.
Як правило, конкурентоспроможність підприємства розглядається дослідниками безінституційно, ви-
ходячи з інтересів гіпотетичного підприємства. При цьому випускається з поля зору, що діяльність підпри-
ємств пов’язана, забезпечується або залежить від багатьох інституцій, тобто держави, регіональної влади,
власників, менеджерів, фінансових установ, профспілок, персоналу підприємства тощо, які мають свої інте-
реси й погляди на конкурентоспроможність. Тому, на наш погляд, поняття конкурентоспроможності є від-
носним.
Під конкурентоспроможністю підприємства пропонується розуміти економічну категорію, яка має ін-
ституційний характер і відображає можливості реалізації економічних інтересів інституцій (держави, регіо-
http://www.imd.ch/wcy/ranking
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
9
нальної влади, власників, працівників підприємств та ін.) шляхом забезпечення такої позиції підприємства
на ринку, яка дозволяє реально та потенційно, поточно та перспективно успішно суперничати з виробника-
ми товарів–аналогів.
Виходячи з базових інтересів кожної інституції, можна розглядати окремо сутність конкурентоспромо-
жності підприємства. Розглянемо деякі можливі збіги та розбіжності поглядів інституцій та деяких
суб’єктів на конкурентоспроможність підприємств з огляду на їх інтереси.
Наприклад, держава та регіональна влада вважає підприємство конкурентоспроможним у тому разі,
якщо воно стійко функціонує, здійснює відрахування в державний та місцевий бюджети, різні фонди, якщо
діяльність підприємства не тільки не призводить до зростання рівня безробіття в країні та регіоні, а й
сприяє створенню нових робочих місць, якщо підприємство не є боржником із заробітної плати, має стій-
кий збут продукції, яку виробляє .
Приватний власник розглядає підприємство як конкурентоспроможне, якщо воно стабільно функціо-
нує, успішно конкурує, отримує прибуток, якщо діяльність підприємства сприяє реалізації економічних ін-
тересів власника, у тому числі і через інші установи й підприємства.
Акціонери, які мають контрольні пакети акцій конкурентоспроможними, можуть вважати й безприбут-
кові або малоприбуткові підприємства, оскільки вони можуть реалізовувати наявні економічні інтереси че-
рез інші свої фірми, які, можливо, є головними постачальниками ресурсів для цих підприємств або реалізу-
ють їх продукцію. У той же час дрібні акціонери таких підприємств зацікавлені у довгостроковій прибутко-
вості підприємств, яка буде сприяти виплаті високих дивідендів та забезпечувати зростання ринкової варто-
сті акцій.
Менеджери великих корпорацій сприймають підприємство, як таке, що успішно конкурує, навіть за мі-
німального прибутку, тому що рівень їхньої заробітної плати залежить насамперед від обсягу продажу.
Профспілки оцінюють підприємство конкурентоспроможним, якщо на ньому ефективно вирішуються
соціальні проблеми працівників.
Працівники, конкурентоспроможність підприємства насамперед визначають за наявністю робочих
місць та рівнем заробітної плати.
Конкуренти підприємства його стійкість вимірюють часткою внутрішнього або зовнішнього ринку, яку
воно запосідає.
Держава, регіон, працівники зміну неефективного власника можуть розглядати як запоруку підвищення
конкурентоспроможності підприємства, у той же час попередній власник у цій втраті власності передовсім
вбачатиме втрату конкурентоспроможності.
Можна нескінченно продовжувати таку низку поглядів на конкурентоспроможність підприємства ви-
ходячи з інституційних інтересів.
Доречно буде припустити, що через те, що вчені, даючи визначення цього поняття, ураховують несумі-
сні інституційні позиції, саме тому й існує така велика кількість визначень конкурентоспроможності.
У статусі інституцій, які формують зміст категорії «конкурентоспроможність підприємства» можна
розглядати державу, регіон, приватних та колективних власників, акціонерів, працівників підприємства, по-
тенційних власників тощо.
Кожна інституція може мати свої погляди на оцінку конкурентоспроможності підприємства, але деякі
складові конкурентоспроможності є спільними для більшості інституцій.
При зіставленні складових конкурентоспроможності підприємства, виходячи з економічних інтересів
різних інституцій, можна виокремити три основні їх групи: збігові, близькі, антагоністичні. Схематично
збіг та розбіжність економічних інтересів інституцій та суб’єктів у процесі функціонування підприємства
показано на рисунку (рис.1).
Наприклад, конкурентоспроможність підприємства визначається насамперед конкурентоспроможністю
товару, який воно виробляє. Тому конкурентоспроможність товару на зовнішньому або внутрішньому рин-
ках можна розглядати як збігову складову його конкурентоспроможності з точки зору держави, регіональ-
них інтересів, власників підприємства, акціонерів, менеджерів, працівників, тощо. Підвищення конкуренто-
спроможності товару відповідає економічним інтересам усіх інституцій, які розглядаються. У той же час
значне зростання прибутковості підприємства і дивідендних виплат з позиції цих інституцій і суб’єктів мо-
жна розглядати як близьку складову конкурентоспроможності підприємства.
Повертаючись до вище наведеного прикладу, треба підкреслити, що поява нового ефективного власни-
ка підприємства виступає як антагоністична складова забезпечення конкурентоспроможності підприємства
для попереднього власника, однак для інших інституцій вона може бути збіговою або близькою, а діяль-
ність самого підприємства при цьому може набути довгострокової сталості.
Висновки. Таким чином, запропонований інституційний підхід до оцінювання конкурентоспроможно-
сті підприємства, враховує теоретичні, практичні та інституційні аспекти, що дозволяє в умовах глобаліза-
ції економіки отримати більш повну й більш об’єктивну оцінку конкурентоспроможності підприємства.
Акмаєв А.І., Коваленко Н.В.
УДОСКОНАЛЕННЯ ОЦІНКИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
10
Рис. 1. Схема збігу та розбіжності економічних інтересів інституцій
у процесі функціонування підприємства.
1,2…..n – площини економічних інтересів окремих інституцій;
I – площина збігових економічних інтересів інституцій;
II – площини близьких економічних інтересів інституцій;
III – площини антагоністичних економічних інтересів інституцій.
Башкіров О.В.
СПЕЦИФІКА УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ ПОРТФЕЛЯ ЦІННИХ ПАПЕРІВ
Постановка проблеми. Однією з передумов успішного функціонування будь якої фінансово-кредитної
установи є її спроможність керувати у певних макроекономічних та фінансових умовах власними ризиками.
Для Національного банку України, як для центрального банку країни, який є уособленням надійності і га-
рантом стабільності національної грошово-кредитної системи, менеджмент ризиків набуває особливого
значення.
З 2003 року, у рамках програми RAMP (Reserve Advisory & Management Program), Національний банк
України запровадив цінні папери до управління золотовалютними резервами.
Запровадження цінних паперів до управління золотовалютними резервами Національного банку Украї-
ни дозволило знизити показники кредитного та операційного ризиків, а також підвищити рівень ліквідності
і доходність золотовалютних резервів. В той же час, з запровадженням цінних паперів до золотовалютних
резервів, виникла необхідність професійної оцінки ризику портфеля цінних паперів, одержаної дохідності,
ефективності управління портфелем тощо.
Мета дослідження. Метою цієї статті є представлення результатів дослідження основних методів і ін-
струментів оцінки ризикованості портфеля цінних паперів банку.
Викладення основного матеріалу.
Ризик – це можливість отримання збитків або недоотримання прибутку внаслідок виникнення деякої
події, яка негативно впливає на очікувані потоки грошових коштів і фінансовий стан установи.
Управління ризиком є процесом вироблення компромісу, направленого на досягнення балансу між ви-
годами від зменшення ризику і необхідними для цього затратами, і передбачає прогнозування виникнення
ризикових подій, проведення їх детального аналізу, оцінку можливих наслідків і вибір методів та способів
зниження ризику, що дозволяє певною мірою знизити ступінь ризику і уникнути ймовірних втрат.
Ні один з видів ризику неможливо усунути повністю. Більше того, діяльність на фінансових ринках за
ринкової економіки за своєю природою передбачає гру на змінах процентних ставок, валютних курсів та ін.
Задача менеджменту ризику полягає в обмеженні негативного впливу ризику шляхом встановлення оп-
тимального співвідношення ризикованості та прибутковості операцій.
Метою ефективного управління ризиками для банківських установ є захист прибутку і капіталу банку
[1].
Основним, специфічним видом ризику для портфеля цінних паперів є ринковий ризик [2,3].
Одним з основних інструментів ризик-менеджера для виміру ринкового ризику портфеля цінних паперів
банку є дюрація. Як правило, фахівці з питань ризик-менеджменту розрізняють наступні основні типи розра-
n
III
II
I
1
2
|