Електоральна поведінка: теоретико-методологічні засади дослідження
Визначено основні теоретико-методологічні засади і принципи дослідження електоральної поведінки, яка реалізується під впливом низки об’єктивних раціонально-інструментальних та суб’єктивних індивідуально-психологічних чинників. Велику увагу приділено широкій джерельній базі, зокрема напрацюванням укр...
Збережено в:
Дата: | 2010 |
---|---|
Автор: | |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2010
|
Назва видання: | Держава і право |
Теми: | |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/35003 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Цитувати: | Електоральна поведінка: теоретико-методологічні засади дослідження / О.В. Косахівська // Держава і право. — 2010. — Вип. 50. — С. 758-763. — Бібліогр.: 9 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraineid |
irk-123456789-35003 |
---|---|
record_format |
dspace |
spelling |
irk-123456789-350032012-06-15T12:13:39Z Електоральна поведінка: теоретико-методологічні засади дослідження Косахівська, О.В. Політичні науки Визначено основні теоретико-методологічні засади і принципи дослідження електоральної поведінки, яка реалізується під впливом низки об’єктивних раціонально-інструментальних та суб’єктивних індивідуально-психологічних чинників. Велику увагу приділено широкій джерельній базі, зокрема напрацюванням українських дослідників електорального процесу. Анализируются основные теоретико-методологические основы и принципы исследования электорального поведения, которое реализуется под влиянием ряда объективных рационально-инструментальных и субъективных индивидуально-психологических факторов. Большое внимание уделено широкой информационной базе исследования, в частности наработкам украинских ученых - исследователей электорального процесса. The article examines key theoretical and methodological foundations and principles of the study of electoral behavior, which occurs under the influence of objective rational-instrumental and subjective individual psychological factors. Much attention is paid to the general knowledge base of research, in particular the practice of Ukrainian scientists researchers of the electoral process. 2010 Article Електоральна поведінка: теоретико-методологічні засади дослідження / О.В. Косахівська // Держава і право. — 2010. — Вип. 50. — С. 758-763. — Бібліогр.: 9 назв. — укp. 1563-3349 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/35003 uk Держава і право Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
collection |
DSpace DC |
language |
Ukrainian |
topic |
Політичні науки Політичні науки |
spellingShingle |
Політичні науки Політичні науки Косахівська, О.В. Електоральна поведінка: теоретико-методологічні засади дослідження Держава і право |
description |
Визначено основні теоретико-методологічні засади і принципи дослідження електоральної поведінки, яка реалізується під впливом низки об’єктивних раціонально-інструментальних та суб’єктивних індивідуально-психологічних чинників. Велику увагу приділено широкій джерельній базі, зокрема напрацюванням українських дослідників електорального процесу. |
format |
Article |
author |
Косахівська, О.В. |
author_facet |
Косахівська, О.В. |
author_sort |
Косахівська, О.В. |
title |
Електоральна поведінка: теоретико-методологічні засади дослідження |
title_short |
Електоральна поведінка: теоретико-методологічні засади дослідження |
title_full |
Електоральна поведінка: теоретико-методологічні засади дослідження |
title_fullStr |
Електоральна поведінка: теоретико-методологічні засади дослідження |
title_full_unstemmed |
Електоральна поведінка: теоретико-методологічні засади дослідження |
title_sort |
електоральна поведінка: теоретико-методологічні засади дослідження |
publisher |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
publishDate |
2010 |
topic_facet |
Політичні науки |
url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/35003 |
citation_txt |
Електоральна поведінка: теоретико-методологічні засади дослідження / О.В. Косахівська // Держава і право. — 2010. — Вип. 50. — С. 758-763. — Бібліогр.: 9 назв. — укp. |
series |
Держава і право |
work_keys_str_mv |
AT kosahívsʹkaov elektoralʹnapovedínkateoretikometodologíčnízasadidoslídžennâ |
first_indexed |
2025-07-03T16:10:06Z |
last_indexed |
2025-07-03T16:10:06Z |
_version_ |
1836642737353392128 |
fulltext |
О. В. КОСАХІВСЬКА. ЕЛЕКТОРАЛЬНА ПОВЕДІНКА: ТЕОРЕТИКО-
МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Виз на че но ос новні те о ре ти коме то до логічні за са ди і прин ци пи досліджен ня елек
то раль ної по ведінки, яка ре алізується під впли вом низ ки об’єктив них раціональ но
інстру мен таль них та суб’єктив них індивіду аль нопси хо логічних чин ників. Ве ли ку ува гу
приділе но ши рокій дже рельній базі, зо к ре ма на пра цю ван ням ук раїнських дослідників
елек то раль но го про це су.
Клю чові сло ва: елек то рат, елек то раль на по ведінка, елек то раль ний вибір, ме то до
логічний підхід, те орія.
Ана ли зи ру ют ся ос нов ные те о ре ти коме то до ло ги че с кие ос но вы и прин ци пы ис сле
до ва ния элек то раль но го по ве де ния, ко то рое ре а ли зу ет ся под вли я ни ем ря да объ ек тив
ных ра ци о наль ноин ст ру мен таль ных и субъ ек тив ных ин ди ви ду аль нопси хо ло ги че с ких
фак то ров. Боль шое вни ма ние уде ле но ши ро кой ин фор ма ци он ной ба зе ис сле до ва ния, в
ча ст но с ти на ра бот кам ук ра ин ских уче ных – ис сле до ва те лей элек то раль но го про цес са.
Клю че вые сло ва: элек то рат, элек то раль ное по ве де ние, элек то раль ный вы бор,
ме то до ло ги че с кий под ход, те о рия.
The article examines key theoretical and methodological foundations and principles of the
study of electoral behavior, which occurs under the influence of objective rationalinstrumen
tal and subjective individual psychological factors. Much attention is paid to the general
knowledge base of research, in particular the practice of Ukrainian scientists researchers of
the electoral process.
Key words: electorate, electoral behavior, electoral choice, methodological approach, the
theory.
Вивчення електоральної поведінки громадян є одним з актуальних завдань
української політичної науки як теоретичного, так і прикладного спрямування,
щозумовленонизкоючинників.
Поперше,востаннєдесятиліттявнашійкраїніреалізовувалисярізнорівневі
проектистратегічногойтактичногохарактеру,якіпередбачалирегулярневіднов
ленняуправлінськихорганівшляхомвиборівіззалученнямуцейпроцесякомога
численнішогонаселення,якемаєправообиратийбутиобраним.Виборці,голо
суючи за певного кандидата чи політичну партію, визначають склад виборних
органіввлади.
Подруге,необхідноюумовоюуспішностібудьякоївиборчоїкампаніїєдослі
дження й врахування соціальнопсихологічних детермінант електоральної
поведінки, оскільки поведінка електорату визначається потребами, мотивами,
цінніснимиорієнтаціями,ідеологічнимиуподобаннямивиборців.Водночасбіль
шістьсоціальнополітичнихтапсихологічнихустановок,якіколисьдетермінува
липоведінкуелекторату,змінилися.Іцейпроцесніколинезавершиться.
Потретє,кризовийстанполітичноїтасоціальноекономічноїсферукраїнсько
госуспільствавимагаєсистематичногоодержанняйосмисленняінформаціїпро
особливостісприйняттягромадянамиполітичних,економічнихісоціальнопси
хологічних аспектів суспільнополітичного життя, а також врахування їхніх
мінливих потреб, цінностей і намірів. Будьяка криза – це насамперед прояв
758 Держава і право • Випуск 50
© КО САХІВСЬКА Оль га Валіріївна – аспірантка Інституту держави і права
ім.В.М.КорецькогоНАНУкраїни
різнихсуперечностей:відневідповідностіновихцілейстаримметодамїхдосяг
неннядоновихвимог,яківисуваютьсядодержавнополітичнихлідерів.
Будьякірадикальніполітичніреформийекономічнідіївпливаютьназміну
вимогдосучаснихполітичнихреалійіполітичнихдіячів,відпрофесійнихіосо
бистіснихякостейякихзалежатьтемпирозвиткудемократичнихперетвореньіте,
яквонисприйматимутьсяусуспільстві.Ефективністьвзаємодіїполітичноголіде
райелекторатубагатовчомузумовлена,зодногобоку,тим,наскількивінусвоїй
професійнійдіяльностівраховуєвимоги,ціннісніорієнтації,потреби,проблеми
населення,азіншого–особистіснимиякостямиполітика,завдякиякимвінмає
можливістьреалізуватицівимоги.
Почетверте, зміна характеру виборів після радянської безальтернативної
моделі,економічногоегалітаризмутаідеологічноговакуумустимулювалапопит
напрогнозуваннярезультатіввиборів,щовимагалоопитуваннягромадськоїдум
ки, спрямованого на виявлення уподобань виборців. Водночас електоральна
поведінка–цескладнийсоціальнопсихологічнийфеномен,якийнеможнавив
чити тільки за допомогою опитувань – потрібно підключати спеціальні психо
логічні методи і прийоми, які лише у комплексі можуть дати інформацію для
обґрунтованогопрогнозурезультатіввиборів.Навідмінувіданалізугромадської
думкивонивимірюютьнетількивербальну,айреальнуелекторальнуповедінку.
Дослідженняелекторальноїповедінки–неновезавданняусучаснійполітичній
науці.Середдослідниківелекторальноїповедінкинасампередможнавиокремити
напрацювання зарубіжних прихильників системноструктурного, діяльнісного і
біхевіористськоготаіншогопідходів,якіґрунтуютьсяназагальнопсихологічній
теоріїдіяльності(К.АбульхановаСлавська,О.Леонтьєв,Л.Рубінштейн);теоре
тичних і прикладних дослідженнях соціальнопсихологічних феноменів у
політичнійсфері(Л.Гозман,Г.Дилігенський,К.ЄгороваГантмаш,О.Шестопал,
О. Юр’єв); психології мас і електоральної поведінки (Т.Адорно, Р.Броуді, Д.
Гранберг, Ф. Грінстайн, С. Московічи, Х. ОртегаіГассет, К. Роджерс, Дж.
Салліван,Є.Фромм,3.Фрейдта ін.),психологічнихтеоріях (Л.Виготський,Т.
Келлі,К.Левін,Д.Макгрегор,А.Маслоу,Е.Мейо,У.Оучи,Ф.Хайдер).
Дедалі більшої популярності набуває когнітивний підхід до дослідження
електоральноїповедінки(М.Бірюков,А.Даугавет,К.Завершинський,Д.Замятін,
Д.Норт,С.Попкін,Г.Пушкарьова,В.Сергєєв,Г.Саймон),якийакцентуєувагуна
розумі, свідомості, знаннях як спонукальних чинниках політичної активності.
Центральнимпоняттямпідходусталопоняття«когніція»,якепоєднуєвсобізна
ченнядвохлатинськихслів:cognitio–пізнання,пізнаваннятаcogitatio–мислен
ня, міркування. Відтак когнітивний напрям насамперед з’ясовує суб’єктивну
внутрішньодетермінованулогікуполітичноїповедінки,яказнаходитьсяупізна
вальнійсферіособистості.
Великуцінністьстановлятьконцепції,присвяченіексплікаціїрізнихаспектів
проблематики електоральної поведінки та електоральної культури (Ф.Гогель,
І.Гомеров,Е.Доунс,П.Лазарсфельд,С.Ліпсет,Г.Почепцовтаін.).
Останнім часом дослідники електорального процесу дедалі більше уваги
приділяють регіональній специфіці голосування. Електоральна регіоналістика
представлена у працях С. Барзілова, І. Гавриленко, В. Карасьова, О. Куценко,
В.Лісничого,Р.Максакової,А.Некряч,О.Радченка,О.Черепановатаін.
Активізувалисянауковідослідженняелекторальноїповедінкитапов’язанихз
нимиявищісередукраїнськихвчених.Наособливуувагузаслуговуєнизкамоно
759Юридичні і політичні науки
графічних досліджень, зокрема В. Бортнікова «Політична участь і демократія:
українські реалії», Н. Ротар «Політична участь громадянУкраїни у системних
трансформаціях перехідного періоду», Д. Табачника і О. Верника «Західні
виборчі системи:міфи, геополітика і права людини», І.Кресіної іЄ.Перегуди
«ПарламентськівиборивУкраїні:правовііполітичніпроблеми»,А.Романюкаі
Ю. Шведи «Партії та електоральна політика», О. Князєвої «Електоральна
поведінкаяксоціокультурнеявище»таін.
У працях А. Ручки досліджено зв’язок ціннісних пріоритетів громадян
України та політикоідеологічних орієнтацій («Динаміка ціннісних відданостей
населення України: 1991–2000 роки», «Політикоідеологічні диференціації та
ідентифікації»).І.Бекешіноюрозглянутополітичнудиференціаціюукраїнського
суспільствау зв’язку з електоральноюповедінкою, зокреманапарламентських
виборах («Вибори 2002: оцінки, мотивація, поінформованість виборців»,
«Партійні преференції та вибір кандидатів», «Політична структурованість
українськогосуспільства–відвиборівдовиборів»).
Зв’язокелекторальноговиборузідеологічноюідентифікацієюпроаналізова
но у працях О. Вишняка («Вибори як інститут демократії. Виборчі системи.
Виборчийпроцес:чинникитакритеріїдемократичності»,«Виборчітехнології і
електоральніперспективипарламентськихвиборів2002року»,«Динаміка ідео
логічнихідентифікаційтаелекторальнаповедінка»таін.).
Середдисертаційможнавиокремитидослідження:І.Поліщука«Електораль
нийпроцеспостсоціалістичногосуспільства:політикокультурнийвимір(напри
кладі України, Росії та Польщі)», Г. Пилипенко «Електоральний процес у
перехідних політичних системах: технологічний аспект», М. Бучина «Ресурси
виборчої кампанії та особливості їх використання в Україні», Л. Шачковської
«Електоральна формула як чинник структурування партійної системи сучасної
України», М. Гуйтора «Регіональні особливості застосування виборчих техно
логійвУкраїні(наприкладіЧернівецькоїтаЗакарпатськоїобластей)»,Т.Дешко
«Взаємозалежність між виборчою системою та партійною структуризацією
суспільства (на прикладі посткомуністичних країн та України», С. Білоусова
«Об’єктивна основа і суб’єктивні фактори електорального вибору населення в
умовах суспільства, що трансформується (на матеріалах ПівденноСхідного
регіонуУкраїни)таін.
Грунтовну оцінку феномену «помаранчевої революції» осенізими 2004 р.
даютьО.Бойко,А.Колодій,С.Кульчицький,М.Михальченко,О.Резнік,В.Сте
паненко,Т.Стецьків,Ф.Рудич.
Загальновідомо, що інтерес до виборів значно зріс після Другої світової
війни–вженаприкінці1940хроківвивченняелекторальноїповедінкиотримали
активнийрозвитокувиглядіпсефології–науки,якавивчаєповедінкуелектора
ту1.Електорат(відлат.elector–виборець)–громадяни,які,починаючизвизна
ченогонаціональнимзаконодавствомвіку,отримуютьправоголосудляучастіу
політичнихвиборах.«Виборці(електорат)–цесукупністьгромадян,кожномуз
якихвідповіднодовиборчогозаконодавстванаданоправоголосуватизапевних
кандидатівабополітичніпартіїнавиборах»2.
Практичноусімгромадянамдемократичногосуспільстванадаєтьсяправобра
ти участь у виборах.У різних країнах вік, коли громадяни стають виборцями,
відрізняється.Наприклад,вУкраїні,Росії,Франціїправоголосунадається з18
760 Держава і право • Випуск 50
років, в Японії – з 20 років. Проте значна частина людей, які цим правом
володіють,нимнекористуються.Томувченіполітологипропонуютьхарактери
зуватиелекторатякколовиборців,якіреальноголосуютьзатучиіншупартію,
абокандидата.УкраїнськийдослідникС.Білоусовпропонуєрозглядатиреальну
електоральнуповедінку(характернодляполітології)тапотенціальнуелектораль
нуповедінку(характернодлясоціології)3.Відтак,електорат–цевсігромадяни,
якімаютьправоголосу,алеможутьреалізуватийогоабонереалізувати.
Центральним поняттям електоральної теорії є поняття «електоральна
поведінка». Розуміння електоральної поведінки, яке домінує серед сучасних
політтехнологів, які приділяють їй найбільше значення у своїх розробках при
кладного плану, зводиться до сукупності дій, які відображають політичні
орієнтації виборців щодо делегування своїх повноважень певним політичним
силамчиособистостямупроцесіголосування.
Науковці Стаффордширського університету дають більш раціональне, на
нашудумку,визначення:електоральнаповедінка–цепроцесприйняттярішення
та соціальні чинники, які впливають на моделі голосування. Суголосною є
позиція російського вченого А. Соколова: «...поведінка виборців тієї чи іншої
країнивизначаєтьсяполітичноюкультуроюсуспільстватаздебільшогочинникаи
внутрішньогопорядку»4.
НадумкуукраїнськогодослідникаС.Білоуса,привабливістьтакихвизначень
у тому, що в них відображені: сам процес прийняття електорального рішення
(голосувати чи не голосувати, за кого голосувати чи голосувати проти усіх);
подруге,сукупністьзовнішніх(об’єктивнихісуб’єктивних)чинників,яківизна
чаютьелекторальнупозиціювиборця5.
Серцевиною електоральної поведінки є прийняття електорального рішення,
якому передують індивідуальнопсихологічні електоральні диспозиції –
когнітивні,емоційнійповедінкові.Електоральнаповедінкавідображаєсутність
розуміннялюдьмиреальноїполітичноїситуації,диференціаціюнаселеннящодо
політичнихсимпатійівідповіднуповедінкупідчасактуголосування.
Навиділеннізосновнихдиспозиційатитюдівелекторальноїповедінкиґрун
туютьсяосновнітеоріїприйняттяелекторальнихрішень:
– соціальноструктурні (теорія соціальної ідентифікації (П. Лазарсфельд,
Ч.Меріам, Х. Гознел, С. Райс), теорія партійної та ідеологічної орієнтації
(П.Данліві,Д.Урвін),модельпартійноїідентифікації(Дж.Сарторі),соціаль но-
еко номічна мо дель, парадигма розколів (С.М. Ліпсет, С. Роккан), «наївний»
підхід (Є. Малкін, Є. Сучков), теорія соціокультурних цінностей (А. Зиґфрід,
Жегела),модельнаціональнокультурноїідентифікації(І.Поліщук));
–диспозиційнопсихологічні(модельамериканськоговиборця(Е.Кемпбелл,
Ф.Конверс,У.Міллер),класичнаамериканськамодельдомінуванняповедінкових
установок (Р. Вольфінгер, С. Розенстоун), теорія електорату, який навчається
(Р.Роуз,Я.МакКаллістер),політичноїпідтримки(Д.Істон,Дж.Денніс),рольова
теоріяполітики (Дж.Мід,Ч.Кулі),моделіегоїстичноїелекторальноїповедінки
(Г.Бекер), концепція електоральної взаємодії (Д. Гріна і Р. Шакара), теорія
політичного обміну (П. Блау, Дж. Б’юкенен), теорія роботизації політики
(Б.Скіннер),теоріямагічноїкулі(Г.Лассуелл,У.Ліпманн),концепціябагатофак
торноїоцінкивиборів(Наффілдськашкола));
–раціональноінструментальні (ситуаційнамодель (Е.Доунс),теоріяколек
тивних дій (У. Райкер, П. Ордещук), теорія ретроспективного голосування (К.
761Юридичні і політичні науки
Родерікс,М.Фіоріна,Р.Броді,Л.Дайамонд), споживацька теорія (Х.Хіммель
вайт, М. Богданова), теорія партійних преференцій (М. Брайнін, Д. Сандерс),
теоріясоціальногокапіталу(Д.Коулман,Р.Патнем,Р.Джонстон,С.Метью);
–когнітивні(теоріязмінвустановках(К.Ховланд,Л.Фестінгер,Д.Клаппер),
теоріїселективноговпливу(М.Дефльор,С.БоллРокіч,П.Лазарсфельд),теорія
перспективи (Д. Канеман, А. Тверські, Дж. Куатрон), теорія когнітивної
мобільності(Р.Далтон),контекстуальнітеорії(Р.Хакфельд,Дж.Спрага,М.Берн
банк);метафоричнамодель (М.Осборн,В. Ріккерт,Х.Стелцнер,Дж.Лакофф,
М.Джонсон,Т.Белт,Р.Андерсон,Г.Лассуелл,Г.Завражина,А.Чудинов),політи
кокомунікативна теорія (Дж. Заллер), модель центральнопериферійного
засвоєння інформації (Ш.Чейкен, Р.Петті,Д.Качоппо,Г.Пушкарьова), теорія
мотивованого політичного мислення (М. Лодж, Ч. Тейбер), маркетингові (Д.
Видрін, Г. Дилігенський, О. Морозова, Г. Павловський, С. КараМурза, О.
Кудінов,Г.Шипілов).
Характерголосуваннязалежитьвіднизкимакрочиників,середякиххарактер
політичної системи суспільства, типполітичногорежиму, ступіньрозвиненості
виборчого права і виборчої системи, рівень соціальноекономічного розвитку,
ступіньміцностісоціальноїструктуриінаявністьчисленногосередньогокласу.
Суттєво впливають на формування електоральної поведінки стан суспільної
свідомості,політичноїкультуритаособливостіполітичноїсоціалізаціїуконкрет
номусуспільстві.
НадумкуукраїнськогодослідникаД.Видріна,«генерує»орієнтаціїелектора
ту,яківизначаютьйогоучасть,поведінку,сукупністьсоціокультурнихчинників6.
СамецієїпозиціїдотримуєтьсяукраїнськийдослідникІ.Поліщук,якийпропонує
електоральнуповедінкурозглядатикрізьпризмуелекторальноїкультури,прита
маноїтомучиіншомусуспільству.
Р.Аронвважаєполітичніпроцеси,явищаполітичноїсферижиттясуспільства
істотнимичинникамивпливунаелекторальнуповедінкуіврештірештнаелекто
ральний вибір, який є кінцевим актом політичної участі в його електоральній
формі7.С.ВербаіЛ.Пайдиференціювалиформиелекторальноїучасті:пасивні
форми політичної поведінки громадян; участь у виборах представницьких
органів;залученняіндивідівдовирішеннямісцевихпроблем;політичнаповедінка
активнихучасниківпередвиборнихкампаній; участьполітичних активістів, які
поширюють свою діяльність на всю сферу політики; участь у професійно
політичнійдіяльності8.
У традиційному соціологічнополітологічному розумінні електоральна
поведінка є результуючим проявом політичного рішення виборців. Тут можна
погодитисязукраїнськимдослідникомІ.Поліщуком,щоцякатегоріяпридатна
дляописупоточних,кон’юнктурнихпроцесівголосування.Водночаснеобхідно
з’ясувати більш глибинний рівень ментальних процесів електорату, який дасть
змогувстановитисистемнийпластйогополітологічноговизначення9.
Відтак електоральна поведінка – це процес прийняття виборцем рішення
щодоучастіувиборахтаголосуваннізатогочиіншогокандидатачиполітичну
силу, який базується на реалізації індивідуальної електоральної установки,що
передбачає врахування когнітивного, емоційного та поведінкового рівнів, і
реалізується під впливом низки об’єктивних раціональноінструментальних та
суб’єктивнихіндивідуальнопсихологічнихчинників.
762 Держава і право • Випуск 50
Вивчення електоральної поведінки дасть змогу моделювати поведінку
політиків, розробляти стратегію і тактику виборчих кампаній, удосконалювати
роботуконсультантівіполіттехнологівзкандидатами,вибудовуватироботузкон
курентамиособистостями,конкурентамипартіямита іншимиучасникамиелек
торальногопроцесу.
1.Но эль Е.Массовыеопросы:Вступлениекметодикедемоскопии.–М.:Прогресс,
1978. – С. 24. 2. Жу ков К.С., Кар ны шев А.Д. Азбука избирательной кампмнии. –
М.:ИМАпресс,2001.–С.9.3. Біло у сов С.А.Об’єктивнаосноваісуб’єктивніфактори
електорального вибору населення в умовах суспільства, що трансфомується (на
матеріалахПівденноСхідногорегіонуУкраїни):Дис.…канд.політнаук.–Мелітополь,
2002.–С.47.4. Со ко лов А. К.Вступительнаястатья /МангеймДж.Б.Политология.
Методыисследования :пер. с англ. /Дж.Б.Мангейм,Р.К.Ричард.–М.:ВесьМир,
1999.–С.13.5. Біло у сов С.А.Цит.праця.–С.4950.6. Вы дрин Д.И.Невостребованные
идеи,илиобистокахотечественнойполитологии.–К.:Лыбидь,1992.–С.89.7. Арон
Р.Демократияитоталитаризм.–М.,1993.–С.113.8. Пу га чев В.П.,Со ло вь ев А.И.Вве
дениевполитологию:Учеб.пособиедлястудентоввысш.учеб.заведений;3еизд.–
М.:Аспектпресс,1996.–С.288.9. Поліщук І.О.Електоральнийпроцеспостсоціалістич
ного суспільства: політикокультурний вимір (на прикладіУкраїни, Росії таПольщі):
Дис.…доктораполіт.наук.–Х.,2009.–С.58.
763Юридичні і політичні науки
Розділ 10. ПОЛІТИЧНІ НАУКИ
О. В. КосахІвська. Електоральна поведІнка: теоретико-методологІЧні засади дослІдженнЯ
|