Форми правління в європейських країнах: шлях до уніфікації монархії та республіки

Форми правління в європейських країнах: шлях до уніфікації монархії та республіки

Розглядаються спільні риси та розбіжності у політико­правовій взаємодії інсти­тутів державної влади в системах республіканської та монархічної форм правління в сучасній об’єднаній Європі. Вказується на уніфікаційний характер правового забезпе­чення політичного статусу глави держави в умовах парламен...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2010
Автор: Алєксєєнко, І.Г.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2010
Назва видання:Держава і право
Теми:
Політичні науки
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/35009
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Форми правління в європейських країнах: шлях до уніфікації монархії та республіки / І.Г. Алєксєєнко // Держава і право. — 2010. — Вип. 50. — С. 699-705. — Бібліогр.: 22 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-35009
record_format dspace
spelling irk-123456789-350092012-06-15T12:09:43Z Форми правління в європейських країнах: шлях до уніфікації монархії та республіки Алєксєєнко, І.Г. Політичні науки Розглядаються спільні риси та розбіжності у політико­правовій взаємодії інсти­тутів державної влади в системах республіканської та монархічної форм правління в сучасній об’єднаній Європі. Вказується на уніфікаційний характер правового забезпе­чення політичного статусу глави держави в умовах парламентської демократії. Рассматриваются общие черты и различия в политико-правовом взаимодействии институтов государственной власти в системах республиканской и монархической форм правления в современной объединенной Европе. Указывается на унифицирован­ный характер правового обеспечения политического статуса главы государства в условиях парламентской демократии. Article studies the general lines and divergences in the politician-legal interaction of institutes of the government in systems of republican and monarchic forms of board in modern incorporated Europe. It is underlined on standardization character of legal maintenance of the political status of the head of the state in the conditions of parliamentary democracy. 2010 Article Форми правління в європейських країнах: шлях до уніфікації монархії та республіки / І.Г. Алєксєєнко // Держава і право. — 2010. — Вип. 50. — С. 699-705. — Бібліогр.: 22 назв. — укp. 1563-3349 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/35009 uk Держава і право Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Політичні науки
Політичні науки
spellingShingle Політичні науки
Політичні науки
Алєксєєнко, І.Г.
Форми правління в європейських країнах: шлях до уніфікації монархії та республіки
Держава і право
description Розглядаються спільні риси та розбіжності у політико­правовій взаємодії інсти­тутів державної влади в системах республіканської та монархічної форм правління в сучасній об’єднаній Європі. Вказується на уніфікаційний характер правового забезпе­чення політичного статусу глави держави в умовах парламентської демократії.
format Article
author Алєксєєнко, І.Г.
author_facet Алєксєєнко, І.Г.
author_sort Алєксєєнко, І.Г.
title Форми правління в європейських країнах: шлях до уніфікації монархії та республіки
title_short Форми правління в європейських країнах: шлях до уніфікації монархії та республіки
title_full Форми правління в європейських країнах: шлях до уніфікації монархії та республіки
title_fullStr Форми правління в європейських країнах: шлях до уніфікації монархії та республіки
title_full_unstemmed Форми правління в європейських країнах: шлях до уніфікації монархії та республіки
title_sort форми правління в європейських країнах: шлях до уніфікації монархії та республіки
publisher Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
publishDate 2010
topic_facet Політичні науки
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/35009
citation_txt Форми правління в європейських країнах: шлях до уніфікації монархії та республіки / І.Г. Алєксєєнко // Держава і право. — 2010. — Вип. 50. — С. 699-705. — Бібліогр.: 22 назв. — укp.
series Держава і право
work_keys_str_mv AT alêksêênkoíg formipravlínnâvêvropejsʹkihkraínahšlâhdounífíkacíímonarhíítarespublíki
first_indexed 2025-07-03T16:10:27Z
last_indexed 2025-07-03T16:10:27Z
_version_ 1836642759155384320
fulltext І. Г. АЛЄКСЄЄНКО. ФОРМИ ПРАВЛІННЯ В ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇНАХ: ШЛЯХ ДО УНІФІКАЦІЇ МОНАРХІЇ ТА РЕСПУБЛІКИ Роз гля да ють ся спільні ри си та розбіжності у політи ко­пра вовій взаємодії інсти­ тутів дер жав ної вла ди в си с те мах ре с публікансь кої та мо нархічної форм правління в су часній об’єднаній Європі. Вка зується на уніфікаційний ха рак тер пра во во го за без пе­ чен ня політич но го ста ту су гла ви дер жа ви в умо вах пар ла ментсь кої де мо кратії. Клю чові сло ва: мо нарх, пра во ус пад ку ван ня, пре зи дент, ре с публіка, пар ла ментсь ка мо нархія, прем’єр­міністр. Рас сма т ри ва ют ся об щие чер ты и раз ли чия в по ли ти ко­пра во вом вза и мо дей ст вии ин сти ту тов го су дар ст вен ной вла с ти в си с те мах ре с пуб ли кан ской и мо нар хи че с кой форм прав ле ния в со вре мен ной объ е ди нен ной Ев ро пе. Ука зы ва ет ся на уни фи ци ро ван­ ный ха рак тер пра во во го обес пе че ния по ли ти че с ко го ста ту са гла вы го су дар ст ва в ус ло ви ях пар ла мент ской де мо кра тии. Клю че вые сло ва: мо нарх, пра во на сле до ва ния, пре зи дент, ре с пуб ли ка, пар ла мент­ ская мо нар хия, пре мьер­ми нистр. Article studies the general lines and divergences in the politician­legal interaction of institutes of the government in systems of republican and monarchic forms of board in modern incorporated Europe. It is underlined on standardization character of legal maintenance of the political status of the head of the state in the conditions of parliamentary democracy. Key words: the monarch, the right of succession, the president, republic, a parliamentary monarchy, the prime minister. Тен­денції­роз­вит­ку­форм­правління­в­країнах­роз­ви­не­ної­де­мо­кратії­ста­нов­ лять­знач­ний­те­о­ре­тич­ний­та­прак­тич­ний­інте­рес.­З­точ­ки­зо­ру­пріори­тетів­роз­ вит­ку­су­час­ної­політич­ної­на­уки­фор­ми­правління­є­пра­во­вим­підґрун­тя­пра­вил­ політич­ної­гри,­які­скла­да­ли­ся­століття­ми.­На­су­час­но­му­етапі­відбу­вається­втра­ та­ чітко­го­ роз­ме­жу­ван­ня­ між­ пред­мет­ни­ми­ сфе­ра­ми­те­орії­ дер­жа­ви­ та­ пра­ва­ та­ влас­не­політо­логії­як­су­куп­ності­дослідниць­ких­дис­циплін.­То­му­фор­ма­правління,­ яка­до­не­дав­на­роз­гля­да­ла­ся­як­ста­тич­на­струк­ту­ра,­яка­фор­малізує­політич­ний­та­ дер­жав­но­уп­равлінський­про­це­си­на­бу­ває­но­во­го­на­уко­во­го­ зна­чен­ня.­Оскільки­ політи­ко­інсти­туційна­ взаємодія­ ґрун­тується­ на­ національ­них­ ню­ан­сах,­ то­ в­ су­час­ний­ період­ стає­ зро­зумілим­ (особ­ли­во,­ як­що­ бра­ти­ до­ ува­ги­ політич­ну­ історію­ по­ст­ра­дянсь­ких­ дер­жав),­ що­ нор­ми­ пра­ва,­ за­кла­дені­ у­ кон­сти­туційних­ ак­тах,­ та­ які­ рег­ла­мен­ту­ють­ владні­ відно­си­ни,­ мо­жуть­ бу­ти­ дже­ре­лом­ змін­ політич­но­го­ про­це­су.­ Зо­к­ре­ма,­ фор­ма­ правління­ мо­же­ ста­ти­ чин­ни­ком­ інтен­ сифікації­ політич­них­ дій,­ а­ не­ ли­ше­ фікса­то­ром­ де­юре­ ста­ну,­ який­ склав­ся­ де­фак­то.­З­точ­ки­зо­ру­політич­ної­праг­ма­ти­ки­існує­не­обхідність­аналітич­ної­роз­ роб­ки­на­прямків­ево­люції­форм­правління­з­ме­тою­обґрун­ту­ван­ня­її­но­во­го­зна­ чен­ня.­При­кла­ди­країн,­які­вхо­дять­до­Євро­пейсь­кої­спільно­ти­є­ак­ту­аль­ни­ми­для­ су­час­ної­Ук­раїни.­Во­ни­вка­зу­ють,­що­не­за­леж­но­від­по­ва­ги­до­тра­дицій­та­ус­та­ ле­них­ норм­політич­ної­ по­ведінки,­фор­ми­правління­ ста­ють­ ди­намічни­ми­ ут­во­ рен­ня­ми,­які­ іден­тифіку­ють­су­часні­ євро­пейські­країни­як­пар­ла­ментські­де­мо­ кратії.­ Мо­дель­ доміну­ван­ня­ за­ко­но­дав­чої­ вла­ди­ над­ ви­ко­нав­чою­ та­ за­лежність­ 699Юридичні і політичні науки ©­АЛЄКСЄЄНКО Ігор Гри го ро вич –­кан­ди­дат­юри­дич­них­на­ук,­до­цент,­ завіду­вач­ ка­фе­д­ри­цивільно­го,­тру­до­во­го­та­гос­по­дарсь­ко­го­пра­ва­юри­дич­но­го­фа­куль­те­ту­ДНУ­ ім.­О.­Гон­ча­ра політич­них­рішень­від­ба­лан­су­сил­пар­ла­ментсь­кої­більшості­та­опо­зиції­ста­ють­ оз­на­ка­ми­су­час­них­євро­пейсь­ких­політій­в­більшій­мірі,­ніж­на­зва­го­ло­ви­дер­жа­ ви­–­мо­нарх­чи­пре­зи­дент.­Оскільки­обидві­по­са­ди­є­ли­ше­номіна­ль­ни­ми­за­об­ся­ гом­по­вно­ва­жень,­то­ак­ту­аль­ним­стає­пи­тан­ня­розбіжно­с­тей­та­спільних­рис­між­ ре­с­публікансь­кою­та­мо­нархічною­мо­де­ля­ми. Ро­бо­та­ми,­в­яких­за­по­чат­ко­ва­но­розв’язан­ня­да­ної­про­бле­ма­ти­ки­та­на­які­спи­ рається­ав­тор­є­ро­бо­ти­вітчиз­ня­них­ав­торів­Я.О.­Ба­рись­ка1­та­С.­К.­Бо­с­тан2.­Так,­ Я.О.­ Ба­рись­ка­ роз­гля­да­ла­ за­галь­но­те­о­ре­тичні­ ас­пек­ти­ фор­ма­ дер­жав­но­го­ правління­в­су­час­них­умо­вах,­тоді­як­С.К.­Бо­с­тан­вив­чав­те­о­ре­ти­ко­пра­вові­за­са­ ди­ фор­ми­ правління­ су­час­ної­ дер­жа­ви.­ За­рубіжні­ вчені­ Дж.­ Лейн3­ та­ Б.­ Лі4­ досліджу­ва­ли,­відповідно,­пи­тан­ня­взаємозв’яз­ку­кон­сти­туціоналізму­та­політич­ ної­те­орії­та­спе­цифіку­кон­сти­туціоналізму­в­умо­вах­гло­балізації.­Вод­но­час,­за­ли­ ша­ють­ся­ не­роз­г­ля­ну­ти­ми­ такі­ важ­ливі­ ас­пек­ти­ су­час­но­го­ ста­ну­ та­ пер­спек­тив­ роз­вит­ку­ форм­ правління­ у­ су­часній­ Європі,­ як­ політи­ко­пра­вові­ ме­ханізми­ взаємодії­ урядів­ та­ пар­ла­ментів,­ прий­нят­тя­ ни­ми­ стра­тегічних­ політич­них­ рішень. На­те­ри­торії­су­час­ної­Європі­до­чис­ла­мо­нархій­на­ле­жить­12­країн.­До­цьо­го­ чис­ла­ вхо­дять:­ Ан­дор­ра,­ Бельгія,­ Ва­ти­кан,­ Ве­ли­ко­бри­танія,­ Данія,­ Іспанія,­ Ліхтен­штейн,­ Люк­сем­бург,­Мо­на­ко,­ Нідер­лан­ди,­ Нор­вегія,­Швеція.­ У­ пе­реліку­ Ва­ти­кан­ та­Ліхтен­штейн­ є­ аб­со­лют­ни­ми­мо­нархіями.­Се­ред­ре­с­публік­ЄС­–­15­ дер­жав,­з­яких­14­з­упев­неністю­мож­на­відне­с­ти­до­пар­ла­ментсь­ких­ре­с­публік.­ Су­часні­пар­ла­ментські­мо­нархії,­відда­ю­чи­да­ни­ну­політичній­тра­диції­ і­підтри­ му­ю­чи­по­ва­гу­гро­ма­дян­до­дер­жа­ви,­фак­тич­но­ма­ло­відрізня­ють­ся­від­ре­с­публік­ –­ дру­гої­ ос­нов­ної­ фор­ми­ правління.­ У­ ре­с­публіках­ дже­ре­лом­ вла­ди­ є­ на­род­на­ більшість,­вищі­ор­га­ни­дер­жа­ви­оби­ра­ють­ся­гро­ма­дя­на­ми.­ Го­ло­вною­відмінною­ри­сою­пар­ла­ментсь­кої­ ре­с­публіки­ су­час­ної­ об’єдна­ної­ Євро­пи­є­ут­во­рен­ня­уря­ду­на­пар­ла­ментській­ос­нові­(зви­чай­но­пар­ла­ментсь­кою­ більшістю)­і­йо­го­фор­маль­на­відповідальність­пе­ред­пар­ла­мен­том.­Він­здійснює­ сто­сов­но­ уря­ду­ низ­ку­функцій:­фор­мує­ уряд­ і­ підтри­мує­ йо­го­ про­гра­му;­ ви­дає­ за­ко­ни,­ ух­ва­лені­ уря­дом­ до­ ви­ко­нан­ня;­ во­тує­ (за­твер­д­жує)­ дер­жав­ний­ бю­д­жет,­ чим­вста­нов­лює­фінан­сові­рам­ки­діяль­ності­уря­ду;­здійснює­кон­троль­над­уря­дом­ і­у­ви­пад­ку­не­обхідності­мо­же­ви­ра­зи­ти­йо­му­во­тум­не­довіри,­який­спри­чи­няє­або­ відстав­ку­уря­ду,­або­роз­пуск­пар­ла­мен­ту­й­про­ве­ден­ня­до­ст­ро­ко­вих­ви­борів;­кри­ ти­кує­ уря­до­ву­ політи­ку,­ пред­став­ляє­ аль­тер­на­тивні­ варіан­ти­ уря­до­вих­ рішень­ і­ всьо­го­ політич­но­го­ кур­су.­ Уряд­ має­ ви­ко­нав­чу­ вла­ду,­ а­ нерідко­ й­ за­ко­но­дав­чу­ ініціати­ву,­а­та­кож­пра­во­кло­по­тан­ня­пе­ред­пре­зи­ден­том­про­роз­пуск­пар­ла­мен­ту.­ (Такі­кло­по­тан­ня­пре­зи­дент­за­зви­чай­за­до­воль­няє.)­У­більшості­країн,­як­до­во­ дить­аналіз­кон­сти­туцій,­член­ст­во­в­уряді­поєднується­із­збе­ре­жен­ням­де­пу­татсь­ ко­го­ман­да­та5.­Це­доз­во­ляє­за­лу­ча­ти­в­уряд­не­тільки­лідерів­прав­ля­чих­партій,­ але­й­інших­найбільш­впли­во­вих­де­пу­татів­пар­ла­ментсь­кої­більшості­і­кон­тро­лю­ ва­ти­пар­ла­мент,­ма­ю­чи­од­но­час­но­ма­со­ву­партійну­підтрим­ку.­Хо­ча­керівник­уря­ ду­ (прем’єр­міністр,­ канц­лер6)­ офіційно­ не­ є­ гла­вою­ дер­жа­ви,­ ре­аль­но­ він­ –­ є­ пер­шою­осо­бою­ в­ політичній­ ієрархії.­Пре­зи­дент­ є­менш­впли­во­вою­по­са­дою.­ Він­мо­же­оби­ра­ти­ся­або­пар­ла­мен­том,­або­без­по­се­ред­ньо­на­ро­дом.­Йо­го­політич­ на­ва­га­май­же­не­за­ле­жить­від­ха­рак­те­ру­ви­борів­і­зви­чай­но­об­ме­жується­пред­ став­ниць­ки­ми­функціями,­ма­ло­чим­відрізня­ю­чись­від­функцій­гла­ви­дер­жа­ви­в­ пар­ла­ментсь­ких­мо­нархіях. 700 Держава і право • Випуск 50 Го­ло­вна­різни­ця­між­мо­нархією­та­ре­с­публікою­в­су­часній­Європі­по­ля­гає­в­ на­ступ­но­му:­мо­нархічна­фор­ма­дер­жа­ви­оз­на­чає,­що­вла­да­ в­ дер­жаві­на­ле­жить­ ви­що­му­носію­дер­жав­ної­вла­ди­на­ос­нові­йо­го­влас­но­го­пра­ва. У­мо­нархії­го­лові­дер­жа­ви­на­да­не­ос­та­точ­не­рішен­ня­з­усіх­най­важ­ливіших­ дер­жав­них­актів.­На­род­фор­маль­но­не­має,­згідно­за­ко­но­дав­ст­ва,­політич­ної­вла­ ди,­або­во­лодіє­нею­не­знач­ною­мірою.­На­род­у­су­часній­євро­пейській­мо­нархії­ (фор­маль­но,­ як­вва­жає­Є.­Вятр7)­ або­цілком­усу­ну­тий­від­уп­равління,­ або­бе­ре­ участь­у­ньо­му­ли­ше­в­об­ме­же­но­му­об­сязі.­Іншим­є­ста­но­ви­ще­в­ре­с­публіці.­Під­ су­час­ною­євро­пейсь­кою­ре­с­публікою­ми­бу­де­мо­ро­зуміти­та­ку­фор­му­правління­ дер­жа­ви,­ де­ вла­да­ на­ле­жить­ са­мо­му­ на­ро­ду­ (як­ су­ве­ре­ну)8.­ У­ ре­с­публіці­ сам­ на­род­пря­мо­або­за­по­се­ред­ництвом­об­ра­них­ним­пред­став­ників­уп­рав­ляє­дер­жа­ вою­і­вирішує­всі­най­важ­ливіші­дер­жавні­спра­ви.­В­цьо­му­по­ля­гає­ос­нов­на­кон­ сти­туційно­пра­во­ва­розбіжність­між­мо­нархічною­і­ре­с­публікансь­кою­дер­жа­ва­ми­ в­су­час­но­му­Євро­пейсь­ко­му­Со­юзі. Політи­ко­пра­во­вий­ста­тус­мо­нар­ха­як­го­ло­ви­дер­жа­ви­відрізняється­на­ступ­ ни­ми­ трьо­ма­ особ­ли­во­с­тя­ми.­ По­пер­ше,­ вла­да­ мо­нар­ха­ юри­дич­но­ вва­жається­ та­кою,­що­не­по­хо­дить,­як­вка­зує­Г.­Дрюрі,­від­жод­ної­іншої­вла­ди,­дер­жав­но­го­ ор­га­ну­або­ви­бор­чо­го­зібран­ня9.­По­дру­ге,­пост­гла­ви­дер­жа­ви­в­умо­вах­мо­нархії­ пе­ре­дається­в­по­ряд­ку­спад­ку­ван­ня.­Інши­ми­сло­ва­ми,­по­са­да­гла­ви­дер­жа­ви­на­ле­ жить­мо­нар­хові­ за­пра­вом­на­ро­д­жен­ня.­Вла­да­пе­ре­хо­дить­від­мо­нар­ха­до­спад­ коємця­ на­ ос­нові­ біологічних­ кров­но­ спорідне­них­ зв’язків.­ По­третє,­ вла­да­ мо­нар­ха­но­сить,­як­пра­ви­ло,­не­фіксо­ва­ний­за­ча­сом­ха­рак­тер.­Мо­нарх­обіймає­ свою­по­са­ду­довічно­і­юри­дич­но­не­мо­же­бу­ти­відсто­ро­не­ний,­зміще­ний­з­по­ста­ гла­ви­дер­жа­ви,­як­вка­зує­Б.­Геддіс,­до­кінця­своїх­днів10.­Вла­да­мо­нар­ха,­як­вже­ за­зна­ча­ло­ся,­є­спад­ко­вою.­По­ря­док­ус­пад­ку­ван­ня­пре­сто­лу­вста­нов­люється­кон­ сти­туціями­та­спеціаль­ни­ми­за­ко­на­ми,­але­мо­же­ре­гу­лю­ва­ти­ся­релігійни­ми­нор­ ма­ми­або­нор­ма­ми­зви­чаєво­го­пра­ва.­У­Європі,­згідно­Дж.­Лей­на,­на­су­час­но­му­ етапі­ існу­ють­ чо­ти­ри­ си­с­те­ми­ ус­пад­ку­ван­ня­ тро­ну:­ салічна,­ австрійська,­ ка­с­ тильсь­ка­й­шведсь­ка11­.­ Салічна­си­с­те­ма­при­пу­с­кає,­що­ус­пад­ку­ван­ня­пре­сто­лу­здійснюється­ви­нят­ко­ во­ по­ чо­ловічій­ лінії.­ Австрійська­ си­с­те­ма­ при­пу­с­кає,­ що­ жінка­ мо­же­ ста­ти­ мо­нар­хом­ тільки­ ли­ше­ у­ ви­пад­ку­ при­пи­нен­ня­ всіх­ ліній­ і­ сту­пенів­ чо­ловічо­го­ споріднен­ня.­ Ка­с­тильсь­ка­ си­с­те­ма­ на­дає­ пе­ре­ва­гу­ чо­ловічій­ статі,­ хо­ча­ й­ не­ ви­клю­чає­ схо­д­жен­ня­ жінки­ на­ пре­стол.­ Шведсь­ка­ си­с­те­ма­ пе­ред­ба­чає,­ що­ чо­ловіки­і­жінки­ус­пад­ко­ву­ють­пре­стол­на­рівних­підста­вах. Кон­сти­туції­ або­ дер­жав­но­пра­вові­ зви­чаї­ всіх­мо­нархічних­ країн­ наділя­ють­ гла­ву­ дер­жа­ви­ пра­вом­ бра­ти­ участь­ у­ фор­му­ванні­ уря­ду.­ Ступінь­ цієї­ участі­ варіюється­ в­ ок­ре­мих­ країнах­ до­сить­ знач­но.­ По­ряд­ з­ фор­му­ван­ням­ уря­ду­ мо­нарх,­як­пра­ви­ло,­бе­ре­ак­тив­ну­участь­і­у­фор­му­ванні­дер­жав­но­го­апа­ра­ту.­Кон­ сти­туції­ закріплю­ють­ пра­во­ мо­нар­ха­ при­зна­ча­ти­ цивільних­ і­ військо­вих­ служ­ бовців12.­У­Ве­ли­ко­бри­танії­відповідно­до­кон­сти­туційних­угод­ко­роль­(ко­ро­ле­ва)­ при­зна­чає­кан­ди­датів­на­вищі­дер­жавні­по­са­ди,­вклю­ча­ю­чи­по­са­ди­гу­бер­на­торів,­ дип­ло­матів,­суддів. У­пе­ре­важній­більшості­мо­нархічних­дер­жав­мо­нар­хи­є­вер­хов­ни­ми­го­ло­вно­ ко­ман­ду­ю­чи­ми­зброй­ни­ми­си­ла­ми.­Це­по­ло­жен­ня­та­кож,­як­пра­ви­ло,­фіксується­ в­ос­нов­них­за­ко­нах.­Ре­альні­по­вно­ва­жен­ня­мо­нар­ха­в­сфері­керівництва­армією­ мо­жуть­серй­оз­но­варіюва­ти­ся­за­леж­но­від­кон­крет­ної­соціаль­но­політич­ної­си­ту­ ації­ в­ тій­або­ іншій­країні,­ від­ істо­рич­них­тра­дицій,­фор­ми­правління­й­безлічі­ 701Юридичні і політичні науки інших­фак­торів.­ На­при­клад,­у­Ве­ли­ко­бри­танії­англійська­фінан­со­ва­олігархія­у­свій­час­об­ме­ жи­ла­ кон­троль­ ко­ро­ля­ над­ зброй­ни­ми­ си­ла­ми13.­Йо­му­ бу­ло­ за­бо­ро­не­но­ма­ти­ в­ мир­ний­ час­ су­хо­пут­ну­ армію.­ У­ ме­жах­ ко­ролівської­ пре­ро­га­ти­ви­ за­ли­ши­ло­ся,­ од­нак,­ре­гу­лю­ван­ня­внутрішньої­ор­ганізації­армії.­Під­юри­с­дикцією­ко­ро­ля­пе­ре­ бу­ває­та­кож­пра­во­роз­по­ря­д­жа­ти­ся­військо­во­морсь­ки­ми­і­військо­во­повітря­ни­ми­ си­ла­ми­та­пра­во­виз­на­ча­ти­їхню­чи­сельність.­Підкрес­лює­тра­диційність­інсти­ту­ ту­мо­нархії­та­кож­те,­що­у­пе­ре­важній­більшості­євро­пейсь­ких­мо­нархій­ко­ролі,­ як­ пра­ви­ло,­ є­ військо­ви­ми­ фахівця­ми­ та­ от­ри­му­ють­ освіту­ в­ привілей­о­ва­них­ військо­вих­ шко­лах14.­ Але­ під­ час­ військо­вих­ дій­ прий­нят­тя­ ни­ми­ важ­ли­вих­ рішень­ об­ме­же­не.­ У­ більшості­ пар­ла­ментсь­ких­ мо­нархій­ кон­сти­туції­ на­да­ють­ главі­дер­жа­ви­пра­во­ого­ло­шен­ня­війни­й­вста­нов­лен­ня­ми­ру15.­При­цьо­му­рішен­ ня­мо­нар­ха­за­ле­жить,­як­пра­ви­ло,­від­во­ле­ви­яв­лен­ня­за­ко­но­дав­чо­го­ор­га­ну. Су­дові­пре­ро­га­ти­ви­глав­дер­жав­та­кож­відрізня­ють­ся­пев­ною­фор­мальністю,­ що­ доз­во­ляю­ ствер­д­жу­ва­ти­ про­ тен­денцію­ до­ уніфікації­ ре­с­публікансь­кої­ та­ мо­нархічної­форм­правління.­У­сфері­су­до­вої­вла­ди­мо­нарх­має­пра­во­звільня­ти­ від­по­ка­рань,­при­зна­че­них­суд­дя­ми,­або­пом’як­шу­ва­ти­ці­по­ка­ран­ня,­за­ви­нят­ком­ тих,­які­при­зна­чені­міністрам­та­керівни­кам­інших­уря­до­вих­відомств16.­Мо­нарх­ мо­же­ здійсню­ва­ти­ пра­во­ по­ми­лу­ван­ня­ відповідно­ до­ за­ко­ну,­ яке­ не­ пе­ред­ба­чає­ за­галь­них­амністій. Стан­си­с­те­ми­стри­му­вань­та­про­ти­ваг­в­пар­ла­ментсь­ких­ре­с­публіках­не­знач­ ною­мірою­відрізняється­від­мо­нархічних.­Пар­ла­ментсь­ка­ре­с­публіка­ха­рак­те­ри­ зується­про­го­ло­шен­ням­у­кон­сти­туції­прин­ци­пу­вер­хо­вен­ст­ва­пар­ла­мен­ту,­пе­ред­ яким­ уряд­ не­се­ політич­ну­ відповідальність­ за­ свою­ діяльність.­ Фор­маль­ною­ відмінною­ ри­сою­ пар­ла­ментсь­кої­ ре­с­публіки­ є­ на­явність­ по­са­ди­ прем’єр­ міністра.­У­пар­ла­ментській­ре­с­публіці­уряд­фор­мується­тільки­пар­ла­ментсь­ким­ шля­хом­із­чис­ла­лідерів­партії,­які­ма­ють­більшість­в­нижній­па­латі.­Су­час­на­ре­с­ публікансь­ка­фор­ма­правління­ха­рак­те­ри­зується­низ­кою­рис,­ і­ на­сам­пе­ред­ тим,­ що­на­відміну­від­мо­нар­ха­пре­зи­дент­от­ри­мує­свою­вла­ду­в­ре­зуль­таті­об­ран­ня­і­ здійснює­ її­ про­тя­гом­ пев­но­го­ терміну,­ вста­нов­ле­но­го­ в­ кон­сти­туційно­му­ порядку17.­ Го­ло­вна­відмінна­оз­на­ка­су­час­ної­пар­ла­мен­тар­ної­мо­нархії­в­ЄС­(яка­на­бли­ жає­ її­ за­фор­мою­правління­до­ре­с­публіки)­–­політич­на­відповідальність­уря­ду­ пе­ред­пар­ла­мен­том­(ниж­нь­ою­па­ла­тою)­за­свою­діяльність.­Як­що­пар­ла­мент­(ни­ жня­па­ла­та)­вис­лов­лює­уря­ду­не­довіру­або­відмов­ляє­у­довірі,­уряд­по­ви­нен­піти­ у­відстав­ку­або­по­ви­нен­бу­ти­звільне­ний­мо­нар­хом18.­Од­нак­за­зви­чай­ці­по­вно­ва­ жен­ня­пар­ла­мен­ту­врівно­ва­жується­пра­вом­уря­ду­за­про­по­ну­ва­ти­мо­нар­хові­роз­ пу­с­ти­ти­ пар­ла­мент­ (ни­жню­ па­ла­ту)­ і­ при­зна­чи­ти­ нові­ ви­бо­ри­ для­ то­го,­ щоб­ конфлікт­ між­ за­ко­но­дав­чою­ і­ ви­ко­нав­чою­ вла­дою­ вирішив­ на­род:­ як­що­ він­ підтри­має­уряд,­то­в­ре­зуль­таті­ви­борів­у­пар­ла­менті­ут­во­рить­ся­більшість­із­йо­го­ при­хиль­ників,­ як­що­ж­ ви­борці­ з­ уря­дом­ не­ згодні,­ то­ і­ склад­ пар­ла­мен­ту­ бу­де­ відо­б­ра­жа­ти­ елек­то­ральні­ на­ст­рої,­ а­ уряд­ бу­де­ зміне­но.­ Та­ка­ си­с­те­ма­ відно­син­ між­мо­нар­хом,­пар­ла­мен­том­і­уря­дом­ха­рак­те­ри­зує­пар­ла­мен­тар­ний­ре­жим,­або­ пар­ла­мен­та­ризм.­ Од­нак­ цей­ дер­жав­но­політич­ний­ ре­жим­ діє­ тільки­ за­ умо­ви,­ як­що­в­пар­ла­менті­жод­на­політич­на­партія­не­має­аб­со­лют­ної­більшості­й­не­мо­же­ сфор­му­ва­ти­ од­но­партійний­ уряд.­ Та­ка­ си­ту­ація­ тра­диційно­ існує,­ на­при­клад,­ у­ Данії­і­Нідер­лан­дах19.­Ста­тус­мо­нар­ха­в­ЄС­за­рівнем­по­вно­ва­жень­та­мож­ли­во­с­ тя­ми­про­яву­політич­ної­ волі­ не­ве­ли­кою­мірою­відрізняється­ від­ ста­ту­су­пре­зи­ 702 Держава і право • Випуск 50 дентів­ євро­пейсь­ких­пар­ла­ментсь­ких­ ре­с­публік.­ Зо­к­ре­ма,­ пре­зи­дент­ Італії­ оби­ рається­пар­ла­мен­том­за­участі­де­ле­гатів­від­кож­ної­об­ласті­країни­(ст.­63).­Він­є­ го­ло­вою­дер­жа­ви­й­пред­став­ляє­національ­ну­єдність­(ст.­87)­.­Жо­ден­акт­Пре­зи­ ден­та­є­недійсним,­як­що­він­не­кон­тра­сиг­но­ва­ний­міністра­ми,­які­за­про­по­ну­ва­ли­ да­ний­за­кон,­які­є­відповідаль­ни­ми­за­цей­акт­(ст.­89).­Пре­зи­дент­при­зна­чає­Го­ло­ ву­Ра­ди­міністрів­і­за­йо­го­про­по­зицією­міністрів­(ст.­92)20.­Уряд­одер­жує­довіру­ обох­па­лат­пар­ла­мен­ту­й­кож­на­із­цих­па­лат­мо­же­ви­ра­зи­ти­йо­му­не­довіра­(ст.­94)­ і­та­ке­інше.­У­Німеч­чині­пре­зи­дент­та­кож­оби­рається­Фе­де­раль­ни­ми­збо­ра­ми,­у­ яке­вхо­дять­чле­ни­Бун­де­с­та­гу­та­пред­став­ни­ки­зе­мель­(ст.­54);­він­не­вхо­дить­ані­ до­скла­ду­уря­ду,­ні­до­за­ко­но­дав­чо­го­ор­га­ну­ФРН­або­пев­ної­землі­(ст.­55);­йо­го­ ак­ти­кон­тра­сиг­ну­ють­ся­Фе­де­раль­ним­канц­ле­ром­або­ком­пе­тент­ним­міністром­(ст.­ 59).­ Фе­де­раль­ний­ канц­лер­ як­ го­ло­ва­ уря­ду­ оби­рається­ бун­де­с­та­гом­ за­ про­по­ зицією­пре­зи­ден­та­(ст.­63)21;­фе­де­ральні­міністри­при­зна­ча­ють­ся­й­звільня­ють­ся­ пре­зи­ден­том­за­про­по­зицією­канц­ле­ра;­бун­де­с­таг­мо­же­ви­ра­зи­ти­не­довіру­канц­ ле­рові­ли­ше­шля­хом­ви­борів­більшістю­го­лосів­йо­го­спад­коємця­і­звер­нен­ня­до­ пре­зи­ден­та­ із­ про­хан­ням­ про­ відсто­ро­нен­ня­ канц­ле­ра­ від­ по­са­ди,­ а­ пре­зи­дент­ по­ви­нен­за­до­воль­ни­ти­це­про­хан­ня­і­при­зна­чи­ти­ви­б­ра­ну­осо­бу­(ст.­67).­У­Греції­ пре­зи­дент­та­кож­оби­рається­пар­ла­мен­том­(ст.­30);­жо­ден­акт­пре­зи­ден­та­не­має­ чин­ності­і­не­ви­ко­нується­без­кон­тра­сиг­нації­відповідно­го­міністра­(ст.­35);­пре­ зи­дент­ при­зна­чає­ прем’єр­міністра­ і­ за­ йо­го­ про­по­зицією­при­зна­чає­ й­ звільняє­ інших­ членів­ уря­ду­ та­ за­ступ­ників­ міністрів,­ прем’єр­міністром­ при­зна­чається­ лідер­партії,­який­має­аб­со­лют­ну­або­віднос­ну­більшість­місць­у­пар­ла­менті­(ст.­ 37);­пре­зи­дент­звільняє­уряд­від­йо­го­обов’язків,­як­що­він­по­дав­у­відстав­ку­або­ от­ри­мав­ во­тум­ не­довіри­ від­ пар­ла­мен­ту­ (ст.­ 38)22.­ Ці­ при­кла­ди­ до­во­дять,­ що­ суб’єктність­пре­зи­ден­та­у­провідних­пар­ла­ментсь­ких­ре­с­публіках­су­час­но­го­ЄС­ у­внутрішній­політиці­є­знач­но­об­ме­же­ною,­фак­тич­но­та­кою­са­мою,­як­і­в­пар­ла­ ментсь­ких­ мо­нархіях.­ За­зна­чені­ ри­си­ є­ про­ява­ми­ про­цесів­ уніфікації­ форм­ правління­ в­ умо­вах,­ ко­ли­ національні­ пар­ла­мен­ти­ ма­ють­ за­твер­д­жу­ва­ти­ ба­га­то­ за­ко­но­дав­чих­актів­за­галь­ноєвро­пейсь­ко­го­зна­чен­ня.­Пар­ла­ментсь­кий­шлях­оз­на­ чає­більш­ви­со­кий­ступінь­суспільно­го­кон­сен­су­су­та­довіри­гро­ма­дян­до­прий­ня­ тих­за­ко­но­дав­чих­актів.­Ра­тифікація­пар­ла­мен­та­ми­норм­ЄС­оз­на­чає­більш­знач­ ний­ і­ відчут­ний­ про­грес­ у­ фор­му­ванні­ єди­но­го­ за­ко­но­дав­чо­го­ та­ політич­но­го­ про­сто­ру­єди­ної­Євро­пи. От­же,­підсу­мо­ву­ючі­ви­ще­оз­на­че­не,­мож­на­ска­за­ти,­що­свідчен­ня­ми­та­ха­рак­ те­ри­с­ти­ка­ми­ уніфікації­ фор­ми­ правління­ євро­пейсь­ких­ дер­жав­ стає­ відчут­не­ зо­се­ре­д­жен­ня­вла­ди­в­ме­жах­за­ко­но­дав­чих­ор­ганів­та­відмо­ва­мо­нархів­від­будь­ якої­політич­ної­ролі,­яка­вже­має­ха­рак­тер­тра­диції­(так­са­мо,­як­інсти­тут­мо­нар­ха­ в­ ціло­му).­ Ви­ра­зом­ тен­денції­ до­ збігу­ між­ євро­пейсь­ки­ми­ ре­с­публіка­ми­ та­ мо­нархіями­слід­вва­жа­ти­такі­яви­ща,­як­роз­ши­рен­ня­пар­ла­ментсь­ко­го­кон­тро­лю­ над­ раніше­ су­то­ ви­ко­нав­чи­ми­ сег­мен­та­ми­ уп­равління:­ еко­номікою,­ військо­вою­ сфе­рою­та­сфе­рою­зовнішньої­політи­ки.­На­бут­тя­ви­со­кої­інтен­сив­ності­євроінте­ г­раційни­ми­ про­це­са­ми­ ще­ більше­ збільши­ло­ роль­ пар­ла­ментів­ як­ ор­ганів,­ як­ фор­му­ють­над­національні­інсти­туції­ЄС­та­про­тя­гом­ко­рот­ко­го­ча­су­прий­ня­ли­та­ впро­ва­ди­ли­ве­ли­ку­кількість­ре­фор­маційних­но­вацій.­В­цих­про­це­сах­пред­став­ ницькі­асам­б­леї­бу­ли­од­но­час­но­ініціато­ра­ми­і­ви­ко­нав­ця­ми,­на­да­ю­чи­ви­ко­навчій­ владі­ су­то­ технічні­ функції.­ В­ умо­вах­ євроінте­г­рації­ по­си­ла­ла­ся­ тен­денція­ до­ про­явів­пря­мої­де­мо­кратії­–­ре­фе­рен­думів.­В­усіх­важ­ли­вих­ви­пад­ках­(від­пи­тан­ ня­впро­ва­д­жен­ня­єди­ної­євро­пейсь­кої­ва­лю­ти­до­об­го­во­рен­ня­но­вої­кон­сти­туції­ 703Юридичні і політичні науки ЄС)­ініціюван­ня­національ­них­опи­ту­вань,­які­ма­ли­за­ко­но­давчі­наслідки,­здійсню­ ва­ло­ся­ пар­ла­мен­та­ми­ як­ пред­став­ни­ка­ми­ всієї­ нації.­ Втра­та­ розбіжно­с­тей­ між­ мо­нархіями­та­ре­с­публіка­ми­в­Європі­відбу­ла­ся­не­ли­ше­че­рез­за­не­пад­політич­ної­ ініціати­ви­з­бо­ку­голів­дер­жав.­Да­ла­ся­взна­ки­зміна­ба­лан­су­сил­між­тра­диційни­ ми­опо­нен­та­ми­в­національ­них­політич­них­си­с­те­мах­–­ліви­ми­та­пра­ви­ми,­кон­ сер­ва­то­ра­ми­та­лібе­ра­ла­ми.­Сто­ро­ни­ істо­рич­но­го­про­ти­сто­ян­ня­ак­тив­но­за­по­зи­ чу­ють­ досвід­ один­ од­но­го,­ змен­шу­ють­ іде­о­логічну­ «відстань».­ Це­ дає­ змо­гу­ зміни­ти­прав­ля­чу­ко­аліцію­вже­на­на­ступ­ну­ка­денцію,­у­ви­пад­ку,­як­що­прав­ля­ча­ політич­на­си­ла­втра­ти­ла­довіру­ви­борців.­В­та­ких­умо­вах­партії­цілком­адап­то­ вані­ до­ умов­ пар­ла­ментсь­кої­ ре­с­публіки,­ от­ри­му­ють­ мож­ли­вості­ уря­ду­ван­ня­ і­ то­му­ не­ зацікав­лені­ в­ зміні­ фор­ми­ правління.­ Вод­но­час,­ гру­пи­ інте­ресів­ на­ національ­но­му­ та­ за­галь­ноєвро­пейсь­ко­му­ рівнях­ та­кож­ цілком­ адап­то­вані­ до­ функціональ­но­го­ роз­поділу­між­ «об­ра­ною­на­ро­дом»­ за­ко­но­дав­чою­ інсти­туцією­ та­апа­ра­том­ви­ко­нав­чої­вла­ди,­який­за­ли­шається­незмінним.­Стабільне­функціону­ ван­ня­дер­жа­ви­за­галь­но­го­до­б­ро­бу­ту­та­кож­знач­ною­мірою­зу­мов­лює­відсутність­ по­тре­би­у­пе­ре­роз­поділі­влад­них­по­вно­ва­жень­між­гілка­ми­вла­ди­та­політич­ни­ми­ інсти­ту­та­ми.­ 1.­Ба рись ка Я. О.­Фор­ма­дер­жав­но­го­правління:­за­галь­но­те­о­ре­тич­не­досліджен­ня:­ Ав­то­реф.­дис.­...­канд.­юрид.­на­ук.­–­Л.,­2010.­–­20­с.­2.­Бо с тан С. К.­Фор­ма­правління­ су­час­ної­дер­жа­ви:­те­о­ре­ти­ко­пра­вові­за­са­ди:­Ав­то­реф.­дис...­д­ра­юрид.­на­ук.­–­К.,­2008.­ –­36­с.­3.­Lane J.­E.­Constitutions­and­political­theory.­–­Manchester:­Manchester­University­ Press,­1996.­–­Pp.­3–16.­4.­Li B.­What­is­constitutionalism?­//­Perspectives.­–­2000.­–­Vol.­1,­ No.­ 6.­ //­ [Еле­к­трон­ний­ ре­сурс]­ –­ Ре­жим­ до­сту­па:­ http://www.oycf.org/perspectives/­ 6_063000/what_is_­ constitutionalism.htm.­ 5.­ Со вре мен ные­ за­ру­беж­ные­ кон­сти­ту­ции­ /­ Сост.­В.В.­Мак­ла­ков.­–­М.:­Про­све­ще­ние,1992.­–­486­с.­6. Szoboszlai G.­Parliamentarism­ in­ the­making:­Crisis­and­political­ transformation­ in­Hungary­ //­ Institutional­design­ in­new­ democracies­/­Ed.­by­A.Lijphart­and­C.H.­Waisman.­–­Boulder:­Westview­Press,­1996.­–­Р.­22.­ 7.­ Wiatr J.­ Executive­legislative­ relations­ in­ crisis:­ Poland’s­ experience,­ 1989–1993­ //­ Institutional­design­ in­new­democracies­ /­Ed.­by­A.Lijphart­and­C.H.­Waisman.­–­Boulder:­ Westview­Press,­1996.­–­116­p.­8.­Ти хо ми ров Л.А.­Мо­нар­хи­че­с­кая­го­су­дар­ст­вен­ность.­–­ М.:­Зна­ние,­1998.–­С.­35.­9.­Дрю ри Г.­По­ли­ти­че­с­кие­ин­сти­ту­ты­с­точ­ки­зре­ния­пра­ва­//­ Са­ха­ров­H.Л.­Ин­сти­тут­пре­зи­ден­та­в­со­вре­мен­ном­ми­ре.­–­М.:­Мысль,­1994.­–­148­с.­ 10.­Geddes B.­Initiation­of­new­democratic­institutions­in­Eastern­Europe­and­Latin­America­ //­Institutional­design­in­new­democracies­/­Ed.­by­A.Lijphart­and­C.H.­Waisman.­–­Boulder:­ Westview­ Press,­ 1996.­ –­ P.­ 15­42.­ 11.­ Lane J.­E. Constitutions­ and­ political­ theory.­ –­ Manchester:­Manchester­University­Press,­1996.­–­P.­4.­12.­Gwyn W.B.­Political­culture­and­ constitutionalism­in­Britain­//­Political­culture­and­constitutionalism:­A­comparative­Approach­ /­D.P.­Franklin,­M.J.­Baun­(eds.).­–­N.Y.:­M.E.­Sharpe,­ Inc.,­1995.–­P.­15.­13.­Franklin D.­ American­political­culture­and­constitutionalism­//­Political­culture­and­constitutionalism:­A­ comparative­approach­/­D.P.­Franklin,­M.J.­Baun­(eds.).­–­N.Y.:­M.E.­Sharpe,­Inc.,­1995.­–­ P.­14.­14. Ме ду шев ский А.Н.­Де­мо­кра­тия­ и­ ав­то­ри­та­ризм:­ рос­сий­ский­ кон­сти­ту­ци­о­на­ лизм­в­срав­ни­тель­ной­пер­спек­ти­ве.­–­М.:­РОС­СПЭН,­1997.­–­C.­53.­15. Ба рен бойм П. 3000­лет­до­к­т­ри­ны­раз­де­ле­ния­вла­с­тей.­Суд­Сью­те­ра.­–­М.:­РОС­СПЭН,­2003.­–­112­с.­ 16. Чир кин В.Е.­Пре­зи­дент­ская­ власть­ //­ Го­су­дар­ст­во­ и­ пра­во.–­ 1997.­ –­№­5.­ –­С.­ 53.­ 17.­Gwyn W.B.­Political­culture­and­constitutionalism­in­Britain­//­Political­culture­and­consti­ tutionalism:­A­comparative­Approach­/­D.P.­Franklin,­M.J.­Baun­(eds.).­–­N.Y.:­M.E.­Sharpe,­ Inc.,­1995.­–­P.­14.­18.Ти хо ми ров Л.А.­Мо­нар­хи­че­с­кая­го­су­дар­ст­вен­ность.­–­М.:­Зна­ние,­ 1998.­–­С.­111.­19.­Ва слав ский Я.И.­Кон­сти­ту­ци­он­ные­ус­ло­вия­для­де­мо­кра­тии:­срав­ни­ тель­ный­ана­лиз.­–­М.:­МГИ­МО,­2008.–­С.41.­20.­Со­вре­мен­ные­за­ру­беж­ные­кон­сти­ту­ции­ /­Сост.­В.В.­Мак­ла­ков.­–­М.:­Про­све­ще­ние,­1992.­–­С.­76,­89.­21.­Пар ла ментсь ко­пре­зи­ 704 Держава і право • Випуск 50 дентсь­ка­фор­ма­правління:­Ук­раїна­та­німець­кий­досвід:­Зб.­на­ук.­праць­/­Національ­на­ Ака­демія­держ.­уп­равління­при­Пре­зи­ден­тові­Ук­раїни.­Інсти­тут­підви­щен­ня­кваліфікації­ керівних­кадрів­/­І.­В.­Роз­пу­тен­ко­(на­ук.ред.).­–­К.:­К.І.С.,­2003.­–­С.­56.­22. Со­вре­мен­ные­ за­ру­беж­ные­кон­сти­ту­ции­/­Сост.­В.В.­Мак­ла­ков.­–­М.:­Про­све­ще­ние,­1992.­–­С.­38,­23.­ 705Юридичні і політичні науки Розділ 10. ПОЛІТИЧНІ НАУКИ І. Г. АлЄксЄЄнко. Форми правлІннЯ В ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇНАХ: шлЯх до унІфІкацІЇ монархІЇ та республІки

Схожі ресурси