Інвестиції в інтелектуально-креативний капітал: аналоги та відмінності

В статье исследуется возможность применения теории инвестиций в человеческий капитал для обоснования процессов образования капитала интеллектуального креатора индивида. Рассматриваются подходы к формированию производительных сил производителя научных знаний, которыми признаются способность к творчес...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2007
Автор:	Шкурупій, О.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Кримський науковий центр НАН України і МОН України 2007
Назва видання:	Культура народов Причерноморья
Теми:	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/35136
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Інвестиції в інтелектуально-креативний капітал: аналоги та відмінності / О.В. Шкурупій // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 99. — С. 127-132. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-35136
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-351362012-06-20T12:20:25Z Інвестиції в інтелектуально-креативний капітал: аналоги та відмінності Шкурупій, О.В. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ В статье исследуется возможность применения теории инвестиций в человеческий капитал для обоснования процессов образования капитала интеллектуального креатора индивида. Рассматриваются подходы к формированию производительных сил производителя научных знаний, которыми признаются способность к творчеству и новаторству. Предоставляется характеристика механизма капиталовложений, который предопределяет отмеченные процессы и приводится описание его действия. В статті досліджується можливість застосування теорії інвестицій в людський капітал для обгрунтування процесів утворення інтелектуально-креативного капіталу індивіда. Розглядаються підходи до формування продуктивних сил виробника наукових знань, якими визнаються здатність до творчості та новаторства. Надається характеристика механізму капіталовкладень, який зумовлює зазначені процеси та наводиться опис його дії. 2007 Article Інвестиції в інтелектуально-креативний капітал: аналоги та відмінності / О.В. Шкурупій // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 99. — С. 127-132. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/35136 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
spellingShingle	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Шкурупій, О.В. Інвестиції в інтелектуально-креативний капітал: аналоги та відмінності Культура народов Причерноморья
description	В статье исследуется возможность применения теории инвестиций в человеческий капитал для обоснования процессов образования капитала интеллектуального креатора индивида. Рассматриваются подходы к формированию производительных сил производителя научных знаний, которыми признаются способность к творчеству и новаторству. Предоставляется характеристика механизма капиталовложений, который предопределяет отмеченные процессы и приводится описание его действия.
format	Article
author	Шкурупій, О.В.
author_facet	Шкурупій, О.В.
author_sort	Шкурупій, О.В.
title	Інвестиції в інтелектуально-креативний капітал: аналоги та відмінності
title_short	Інвестиції в інтелектуально-креативний капітал: аналоги та відмінності
title_full	Інвестиції в інтелектуально-креативний капітал: аналоги та відмінності
title_fullStr	Інвестиції в інтелектуально-креативний капітал: аналоги та відмінності
title_full_unstemmed	Інвестиції в інтелектуально-креативний капітал: аналоги та відмінності
title_sort	інвестиції в інтелектуально-креативний капітал: аналоги та відмінності
publisher	Кримський науковий центр НАН України і МОН України
publishDate	2007
topic_facet	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/35136
citation_txt	Інвестиції в інтелектуально-креативний капітал: аналоги та відмінності / О.В. Шкурупій // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 99. — С. 127-132. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.
series	Культура народов Причерноморья
work_keys_str_mv	AT škurupíjov ínvesticíívíntelektualʹnokreativnijkapítalanalogitavídmínností
first_indexed	2025-07-03T16:17:10Z
last_indexed	2025-07-03T16:17:10Z
_version_	1836643182135214080
fulltext	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ 127 иска наилучшего решения устраиваются коллективные обсуждения путей ее решения. Результатом такого коллективного анализа обычно является выработка общего пути решения проблемы, который принимается всеми членами группы как результат совместного творчества и целенаправленно проводится в жизнь, т. е. внедряется в производство. Важная роль в подготовке и проведении таких обсуждений отводится руково- дителю кружка качества, которым обычно является неформальный лидер данной группы. Руководители кружков проходят подготовку на специальных семинарах, где их обучают основам психологии, умению ор- ганизовывать обсуждение, а также специальным дисциплинам, необходимым для выявления и анализа про- изводственных проблем. Используя богатый арсенал методов, предлагаемых как наукой западного менеджмента вообще, так и собственно японской школой управления, руководство компаний в Японии основной упор делает на то, чтобы привить работникам навыки анализа и решение проблемы, возникающих в ходе их производствен- ной деятельности. Руководство японских компаний добилось больших успехов в привлечении рабочих к решению производственных проблем. Так, по имеющимся оценкам, около 65 % персонала крупных япон- ских компаний вовлечено в процесс повышения качества продукции, в то время как на предприятиях США этот показатель не превышает 10-15 % [14]. Экономическая эффективность работы кружков качества высока [15]. Так, по имеющимся оценкам, го- довая экономия от одного предложения в крупной японской компании в среднем составляет около 5 тыс. дол., а на каждого члена кружка приходится 50–60 предложений в год. Помимо чисто экономического эф- фекта, в процессе работы кружков повышается квалификация персонала, стимулируется творческая актив- ность работников, улучшается морально-психологический климат в коллективе, т.е. создается необходимый образовательный и квалификационный фундамент для творческой деятельности [10]. Важную роль в воспитании и стимулировании творческой активности производственного персонала играют в японских компаниях управляющие среднего уровня (мастера, бригадиры), на которых возлагается непосредственное руководство группами рабочих, организация их деятельности в повышении производи- тельности и эффективности труда. Так, по оценкам западных специалистов, высокий уровень производст- венной отдачи японских рабочих во многом обусловлен тем, что они привыкли к управлению высокого ка- чества, так как лучший менеджмент обеспечивает им лучшую мотивацию, более высокую степень удовле- творенности трудом, возможность повышать свой образовательный и квалификационный уровень. Из этого и вытекает высокая производительность труда и лучшее качество. Выводы. На развитие методологии менеджмента качества значительное влияние оказали социально- экономические трансформационные явления, которые происходили в 30-50-е годы 20 столетия в США, в ряде европейских стан, Японии, а также, научно-техническая революция второй половины 20 столетия. Наибольшее влияние на развитие методологии управления качества этого периода оставили американские и японские ученные: Деминг Э., Джуран Дж. М., Фейгенбаум А., Исикава К., Тагучи Ч., Каору И., Джордж С., Ваймерских А., Харршгтон Дж.. Объединяющее различные подходы менеджмента качества является создание рационального менеджмента, который, в свою очередь, является достоинством отдельных людей и практики конкретных компаний. Источники и литература 1. Деминг Э. Выход из кризиса. – М.; Экономика, 1985. – 201 с. 2. Джуран Дж. М. Качество и прибыль. – М.: Изд-во стандартов, 1970. – 198 с. 3. Фейгенбаум А. Контроль качества продукции. – М.: Экономика, 1986. – 214 с. 4. Исикава К. Японские методы управления качеством. – М.: Экономика, 1988. – 208 с. 5. Джордж С., Ваймерских А. Всеобщее управление качеством. – М.: Изд-во РЛД, 2002. – 486 с. 6. Вахрушев В. Принципы японского управления. – М.: ФОЗБ, 1992. – 248 с. 7. Семь инструментов качества в японской экономике. – М.: Изд-во стандартов, 1990. – 220 с. 8. Милънер Б. 3., Олейник Я. С., Рогшнко С. А. Японский парадокс. – М.: Мысль, 1985. – 218 с. 9. Николаева Э. К, Кружки качества на японских предприятиях. – М.: Изд-во стандартов, 1990. – 146с. 10. Матрусова Т. Н. Япония: материальное стимулирование в фирмах. – М.: Наука, 1992. – 194 с. 11. Каору И. Японские методы управления качеством. – М.: Экономика, 1988. – 172 с. 12. Эти невероятные японцы / С. Н. Паркинсон, М. К. Растомджи, С. А. Сапре. – М.: ФОЗБ, 1992. – 202 с. 13. Харршгтон Дж. Управление качеством в американских корпорациях. – М.: Экономика, 1990. – 184 с. 14. Щахмалов Ф. И. Американский менеджмент: Теория и практика. – М.: Наука, 1993. – 208 с. 15. Кравцевиц А.И. Общественное предпринимательство в Японии. – М.: Наука, 1988. – 244 с. Шкурупій О.В. ІНВЕСТИЦІЇ В ІНТЕЛЕКТУАЛЬНО-КРЕАТИВНИЙ КАПІТАЛ: АНАЛОГИ ТА ВІДМІННОСТІ Вступ. В наш час – на межі ХХ–ХХІ ст. – відбуваються глобальні соціально-економічні перетворення, які обумовлюють перехід людства на новий якісний рівень розвитку. Формується новий системний уклад, домінантами якого є інформація, знання, наука, інновації, технології. Сучасний зразок прогресивного руху суспільства утворюється під впливом гуманістичних тенденцій в економічній теорії та господарській прак- тиці. Всезагального поширення дістали наукові дослідження, пов’язані з вивченням ролі людського факто- ру в системі економічних відносин. В основу більшості концепцій і моделей покладена теорія інвестування Шкурупій О.В. ІНВЕСТИЦІЇ В ІНТЕЛЕКТУАЛЬНО-КРЕАТИВНИЙ КАПІТАЛ: АНАЛОГИ ТА ВІДМІННОСТІ 128 в людський капітал (Т. Шульц, Г. Беккер, Дж. Мінсер та ін.) [1, 2, 3]. Емпіричний досвід підтвердив, що мі- крорівневі процеси інвестування в людський капітал ведуть до позитивних макроекономічних змін, які сприяють підвищенню сукупної продуктивності праці та економічному зростанню. «Затратний» бік людського капіталу активно досліджується в межах сучасної економічної науки. Зва- жаючи на науково-практичний інтерес до проблем продукування наукових знань, які на сучасному етапі ви- знаються рушійною силою суспільного розвитку, особливо актуальними є проблеми, пов’язані з визначен- ням таких механізмів інвестування, які призводять до формування науковця – інакше продуцента наукових знань, людини, яка активно діє у полі науки. Постановка завдання. Метою роботи є визначення умов формування інтелектуально-креативного ка- піталу, який визначається нами як сформована в результаті інвестицій в людину, здатність індивіда до тво- рчої новаторської діяльності, що є основою створення унікальних матеріальних і духовних благ та забезпе- чує можливість отримання доходу в разі використання суб’єктом своїх інтелектуальних здібностей у систе- мі соціально-економічних відносин. Завданням – є аналіз інвестицій в людський капітал і майновий, які сприяють формуванню інтелекту людини та його креативної складової. Результати. В системі сучасних економічних відносин наука перетворилася на виробничі сили суспі- льства, де визначальна роль відводиться людині, яка є виробником наукових знань. Отримані на основі ана- лізу даних економічного розвитку різних країн результати свідчать, що тіснота кореляційного зв’язку між валовим внутрішнім продуктом у розрахунку на одну людину та кількістю науковців становить 0,99. Ефек- тивність науки визначають насамперед люди науки. Вплив інвестицій як факторного признаку ефективності – дещо менший, але за абсолютним значенням ступінь кореляції між асигнуваннями на науку і динамікою валового внутрішнього продукту у розрахунку на душу населення – висока (коефіцієнт кореляції 0,81). Як відзначають науковці, зазначені параметри взаємопов’язані між собою тому, що збільшення чисельності осіб, зайнятих в галузі, природно залежить від матеріальних перспектив [4, с. 191, 192]. Інвестиціями зумовлена інтенсивність матеріальних, інформаційних, кадрових потоків, спрямованих в науку. В формі задоволення галузевих потреб інвестиції носять системний характер. У межах науково- технологічної сфери процеси інвестування підпорядковуються об’єктивно існуючим потребам інтеграцій- ного поєднання інтелектуального капіталу особистостей (безпосередньо людського капіталу за зазначеною спеціалізацією та інтелектуально-креативного, які не відособлюються), природного капіталу, матеріально- речового, створеного на основі попередньої праці та інформаційного. За певних припущень, можна по аналогії розглядати процеси капіталовкладень, які формують творчу компоненту інтелектуального капіталу особистості. В цьому зв’язку на згадування заслуговує ідея складно- го капіталу, яка в сучасних наукових дослідженнях набуває поширення. Категорія складного капіталу трак- тується як сукупність благ, яку має в розпорядженні людина (або які вона може використати) і, яка пред- ставляє собою природну енергію у різних формах, людські здібності (знання та інші властивості), уречев- лене багатство у матеріальному та нематеріальному вигляді засобів, ресурсів та інформації. [5, с. 36]. Отже, людина представляє собою складний капітал [5, с. 311]. З огляду на це, на розгляд потребують два аспекти: а) зв'язок між людськими капіталом та майновим як складовими виробничих сил суспільства та б) зв'язок між людськими капіталом та майновим як елементами складного капіталу індивіда. Завдяки її інтелекту підвищується роль речового капіталу (пасивного фактору) як складової продуктив- них сил [5, с. 311]. В системі сучасних економічних відносин інтелект набув статусу визначального фактору виробництва. Як показують дослідження, інвестиції в людський капітал зростають значно вищими темпами порівняно з капіталовкладеннями в матеріально-речові елементи національного багатства саме з цієї при- чини [6, c. 66]. Разом з тим, на нашу думку, необхідно відзначити і зв'язок зворотного порядку. Властивості індивіда, який є учасником виробничого процесу, мають бути певним чином сформовані. Формування здій- снюється на основі інвестицій, зумовлених досягнутим рівнем розвитку суспільства, а отже виходячи з «ємності» створеного за рахунок попередньої праці матеріально-речового капіталу, можливостей залучення природного й інформаційного ресурсів тощо. На рівні індивіда прямий факторний вплив (людина → майновий капітал) і зворотній (майновий капітал → людина) викликають також і динамічні, і структурні зміни. Механізм факторних переваг, який діє відно- сно індивіда, майже аналогічний тому, що має місце в діяльності фірми. Оптимум зумовлюють зміни цін – ті, що формують нагромадження людського капіталу, і ті, що формують прирощення капіталу у інших фор- мах (ціни на нерухомість, банківський процент тощо). Має значення також додача цінності, яку отримує ін- дивід від інвестицій за відповідним напрямом: мк лк мк лк MU MU Р P = (1), де лкР – ціна людського капіталу; мкР – ціна майнового капіталу; лкMU – гранична корисність люд- ського капіталу; мкMU – гранична корисність майнового капіталу. Складний капітал індивіда, інтелектуальний капітал, його сутнісна складова інтелектуально-креативний капітал (у т.ч. капітал наукових знань) є належністю людини – його власністю. Виходячи з того, що влас- ність за широким трактуванням терміну розглядається як ресурс, положенням теоретичного аналізу необ- хідно прийняти, вимогу ефективного використання цього ресурсу. Згідно неокласики поведінка всіх раціо- нально діючих агентів економічних відносин мікрорівня підпорядкована правилу рівноваги. Зазначене по- ложення набуло більшої досконалості з введенням в систему неокласичного аналізу поняття «пластичний Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ 129 капітал» і дослідженнями, що мали відношення до виробничої функції. Була доведена варіативність замі- щення факторів, що вводяться (праці і капіталу) та визначені моделі – жорстка (clay-clay), напівжорстка (putty-clay) і м’яка (putty-putty). Такий підхід є принципово виправданим і з точки зору формування ресурсного потенціалу людини та оптимізації відповідних інвестицій. Важливість теорії пластичного капіталу полягає в можливості реалізації процесного підходу із визначенням певних стадій (етапів життєвого циклу людини) та в застосуванні відпо- відного типу моделей за ознакою їх жорсткості / м’якості. Наприклад, така ситуація може появлятися у ви- гляді неліквідності елементів майнового капіталу або як фактично зроблені в період дитинства індивіда зо- внішні інвестиції в освіту, культурний розвиток та ін. Тобто, за витратами, що були фактично зроблені, мо- же слідувати безальтернативна жорсткість в капітальних складових, які знаходяться у власності індивіда (жорстка модель «clay-clay»). Або навпаки, може існувати ситуація, що припускає можливість зміни обсягів залучених ресурсів як до, так і після зроблених інвестицій - м’яка модель (putty-putty), яка відображає най- більшу гнучкість при прийнятті інвестиційних рішень і засновується на інформації щодо системи цінностей індивіда та граничної корисності інтелектуального капіталу та майнового. Проте за обставин наближених до реальності визначення рівноваги в поведінці суб’єкта суттєво ускладнюється наявністю факторів непов- ноти інформації та очікувань. Застосування своїх продуктивних властивостей виробником наукових знань, індивідом, який реалізує себе в творчості – відноситься до видів людської діяльності, що найбільшим чином підпадають під їх вплив. Користуючись терміном «складний капітал» і погоджуючись, що сама людина може бути представлена таким чином (тобто, як власник повної сукупності благ – власних здібностей та уречевленого багатства), ін- телектуальний капітал можна трактувати як відповідну складноутворену підсистему, в якій здатність до творчості ідентифікується як капітальна компонента – інтелектуально-креативний капітал особистості (рис. 1). Рис. 1. Утворення складного капіталу Прийняте в цілому положення про складний капітал розглядається нами як основа обґрунтування кросс-інвестицій в інтелектуально-креативний капітал індивіда та визначення спрямування інвестиційних потоків. Креативні (творчі) можливості індивіда та зокрема властивості виробника наукових знань і його когні- тивні ресурси (здатність до наукового пізнання) утворюються за інвестиційного посередництва в освіту, охорону здоров’я, мобільність, доступ до інформації та ін. Від інвестицій в перелічені складові інтелектуа- льного капіталу механізм витрат, які робляться з метою перетворити вміння людини творити на капітал, відрізняє непрямий характер таких капіталовкладень. Перетворення на капітал креативної компоненти інте- лектуального запасу індивіда здійснюється на основі інвестицій в зазначені складові, що формують людсь- кий капітал. Утворення інтелектуально-креативного капіталу, який відображає формування творчості як ак- тиву, відбувається шляхом вторинного ефекту від інвестування. Механізм інвестування, опосередкований вкладеннями в людський капітал, реалізується, перш за все, за напрямами фінансування процесів з набуття знань через канали освіти та інформації, досвіду та ін. Можна, безперечно, з огляду на схильність людини до певного виду праці цілеспрямовано формувати за рахунок інвестицій інтелектуально-креативний капітал науковця, інженера, митця тощо, але безпосередньо стимулювати розвиток творчості за рахунок прямих грошових інвестицій нереально. Адресність фінансування все одно буде опосередкована витратами на отримання знань, розширення кругозору, естетичний, культурний розвиток та ін. Тобто, позитивний ефект у вигляді підвищення продуктивності «новатора» – людини творчої праці, може бути лише наслідком при- рощення інвестицій в людський капітал носія. Майновий капітал також бере участь у формуванні інтелектуально-креативного капіталу індивіда. З огляду на побудову моделі виробника наукових знань, через нього насамперед опосередковуються інвести- ції в матеріалізовані форми людського знання, які є продуктами інтелектуальної діяльності (книги, програ- мні продукти, комп’ютерна техніка та багато ін.) та в нематеріалізовані форми, такі як відокремлена від ре- чової форми інформація, що нагромаджена у природній або штучній пам’яті і передана індивіду. майновий капітал інтелектуальний капітал інтелектуально- креативний капітал людський капітал СКЛАДНИЙ КАПІТАЛ Шкурупій О.В. ІНВЕСТИЦІЇ В ІНТЕЛЕКТУАЛЬНО-КРЕАТИВНИЙ КАПІТАЛ: АНАЛОГИ ТА ВІДМІННОСТІ 130 Як правило, інвестиційні потоки, формують інтелектуально-креативний капітал індивіда одночасно і через людський капітал, і через майновий (рис. 2) Рис. 2. Інвестиційні потоки при формуванні складного капіталу на рівні індивіда. В аспекті досліджень ефективності використання ресурсів та оптимізації витрат необхідним спряму- ванням аналітики є диференціація джерел фінансування із виділенням інвестицій в людський капітал ендо- генного та екзогенного походження. Ендогенні інвестиції в людський капітал – це капіталовкладення, зроб- лені на основі самофінансування; екзогенні інвестиції – капіталовкладення, зроблені за рахунок коштів держави, спеціальних фондів, господарюючих суб’єктів, родини та ін. Виведення параметрів моделі творчого індивіда пов’язано з описом потреб та умов їх оптимізації, які реалізуються за здійснення кросс-інвестицій відповідно типів фінансування (внутрішнього та зовнішнього). Важливо зазначити, що сам факт фінансування потреб індивіда зокрема набуття освіти, отримання не- обхідної інформації тощо, автоматично не призводить до формування у користувача такими інвестиціями інтелектуально-креативного капіталу. Найважливіші складові продуктивних сил – творення, новаторство – виникають в науці й взагалі в усіх галузях економіки та сферах людської діяльності лише тоді, коли у інди- віда виникає, по-перше, бажання, а, по-друге, вміння скористатися інвестиціями. Таким чином на залеж- ність між капіталовкладеннями в утворення людського капіталу і розвитком творчих здібностей особистос- ті істотно впливає суб’єктивна поведінка тієї людини, яка виступає об’єктом інвестування. Узагальнено ре- зультати факторної взаємодії відображені в табл. 1. Таблиця 1. Результати факторної взаємодії суб’єктивних та об’єктивних умов здійснення крос-інвестицій в інтелектуально-креативний капітал індивіда Здійснення інвестицій Наявність бажання індивіда до формування інтелектуа- льно-креативного капіталу Наявність природної здат- ності індивіда до форму- вання інтелектуально- креативного капіталу Результат факторної взає- модії Ендогенні інвестиції + + + + + + - - × + + × × - + × × - - × Екзогенні інвестиції + + + + + + - - + - + - × + + × × - + × × - - × Примітка: «+» – позитивний вплив чинника або позитивне значення отриманого результату; «-» – нега- тивний вплив чинника або негативне значення отриманого результату; «×» – відсутність дії чинника або відсутність результату. Щодо бажання скористатися інвестиціями. З огляду на неокласичні умови теоретичного аналізу потрі- ІНТЕЛЕКТУАЛЬНО- КРЕАТИВНИЙ КАПІТАЛ МАЙНОВИЙ КАПІТАЛ ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ СКЛАДНИЙ КАПІТАЛ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ 131 бно припустити, що людина, яка веде себе раціонально, має чітко визначену мету й прагне максимізації кі- нцевого результату за певною цільовою функцією – буде налаштована на ефективне використання вхідних ресурсів, що формуються за рахунок капіталовкладень. Тобто не розглядається процес поведінки суб’єкта з достатньо розвинутим інтелектом, який мав природні здібності, прагнув подальшої досконалості, отримав для цього необхідні інвестиційні надходження, але не захотів скористатися ними. В цілому, опис першої з суб’єктивних ознак оптимізації вибору творчої людини (бажання) теоретично засновується на положенні економікс про раціональність. Проте багатофакторна підпорядкованість діяль- ності продуцента наукових знань зумовлює урахування в моделі його поведінки не лише сутнісної раціона- льності (substantive rationality), а й процедурної (procedural rationality). Процедурна складова раціональності враховує припущення про те, що можливості передбачення людини, яка приймає рішення, обмежені вна- слідок того, що вона не володіє повною інформацією про предмети вибору. Що до вміння індивіда скористатися інвестиціями. Розвивати або знаходити в собі здатність до творчо- сті, є якістю, що набувається головним чином завдяки отриманню тих благ, що надають освіта та інформа- ція. Але, все ж таки з причини індивідуальних людських відмінностей результат формування інтелектуаль- но-креативного капіталу у кожному з випадків буде різним. Люди можуть отримати одну й ту саму освіту, користуватися однаковою інформацією, але при цьому одні з них на основі однакових за обсягом капіталь- них витрат здатні розвинути свої творчі якості, а інші ні. Теоретична експлікація, вміння як суб’єктивного фактору вибору, який здійснює виробник наукових знань (або будь-яка людина аналогічного типу поведінки, що реалізує себе в сфері творчої праці) також ба- зується на принципі раціональності. Тобто, якщо індивід навіть має бажання і умови для творчості (у ви- гляді фактично отриманих капіталу знань, речового капіталу, інформаційного та ін.), але внаслідок відсут- ності сформованого механізму креативної поведінки не в змозі скористатися нагромадженими ресурсами, то згідно домінуючого принципу раціональності він і не буде намагатися це зробити. Самореалізація інди- віда відбудеться в іншій формі, більшою мірою відповідною можливостям індивіда. При побудові моделі елімінується стан умовності ситуації, (якими були б наслідки подій, що відбулись, якби індивід хотів або міг щось змінити) і розглядається лише фактор реальності або обґрунтованої вірогід- ності за теперішнього та майбутнього часу. Якщо інвестором при створення інтелектуально-креативного капіталу є сам індивід, то збалансування потреб і можливостей та з’ясування оптимуму знаходиться лише в його компетенції. За наявності природ- них здібностей, схильності до творчості та суб’єктивних бажань самореалізації, кросс-інвестиції в людсь- кий та майновий капітал індивіда, безумовно, принесуть позитивний результат. За наявності лише бажання реалізувати себе в творчості – витрати індивіда будуть марними. Відсутність результату виявиться і при відсутності ендогенних інвестицій, якщо такі ситуації зумовлені об’єктивними факторами. Формування інтелектуально-креативного капіталу виробника наукових знань, як і будь-якої творчої особистості, здійснюється практично протягом всього життя індивіда, але ендогенні інвестиції в людський капітал мають місце здебільшого в життєвих циклах старшого віку. Фінансування із зовнішніх джерел може здійснюватися як за внутрішнім спонуканням сторони, при- ймаючої інвестиції, так і з ініціативи сторони, що їх надає. Вибір же завжди за власником джерел інвесту- вання. Екзогенні інвестиції в людський капітал можуть мати місце незалежно від віку людини, проте масо- вість зовнішніх витрат здебільшого відзначається в дитинстві, в підлітковому періоді, а також певною мі- рою в роки юності індивіда (при навчанні в старших класах загальноосвітніх шкіл, коледжах, інститутах, університетах тощо). Вони здійснюються за вибором родини, держави, громадських фондів та ін., але не самого індивіда. З причини відсутності повної визначеності обопільних інтересів, бажань й можливостей сторін та непе- редбаченості результату очікувань для екзогенних інвестицій, що формують інтелектуальний капітал і є на- ціленими на утворення капітальної форми творчості, характерна більша міра ризику порівняно ендогенних інвестицій. Коли інтереси сторін («інвестиційного донора» і «інвестиційного реципієнта») співпадають, і при цьо- му у людини, інтелектуально-креативний капітал якої виступає як об’єкт інвестування, є природні інтелек- туальні здібності і вона сама сприяє їх розвитку – результат зроблених капіталовкладень (за інших рівних умов) буде найбільш оптимальним. Суспільство отримає працівника певної галузі з високим ступенем тво- рчої віддачі, об’єктивованої у вигляді новітніх знань та матеріально-речових інновацій. Якщо ж позитивно орієнтований інтерес інвестора не співпадає з інтересом іншої сторони або людина неспроможна скористатися інвестиціями (сформувати і розвинути свої творчі здібності) – зроблені витрати не виправдаються, оскільки індивід так і не стане продуцентом новацій. За цих обставин може статися така ситуація, за якої зроблені інвестиції стануть втраченим капіталом і перейдуть у категорію незворотних ви- трат (sunk cost). Випадки, за яких індивід певним чином проявляє свої можливості і бажання щодо творчої праці, але не має змоги зробити належні інвестиції сам і не отримує їх зовні, мають характер соціальних проблем. При- чини їх виникнення, як правило, зумовлені суспільним устроєм, громадсько-політичним порядком в країні та можливостями економіки. Висновки. Аналітичні підходи до обґрунтування сутності та механізму утворення інтелектуального ка- піталу творчої особистості, яка реалізує себе в галузі наукової діяльності, ґрунтуються на теорії інвестицій в людський капітал і за головними концептуальними положеннями відповідають їй. Разом з тим творча праця (зокрема наукова) є наслідком феноменальних процесів, властивих інтелекту людини. Забезпечення функції творчої праці, пов’язано процесом інвестуванням, який має особливості. Головними з відмінностей є харак- Шкурупій О.В. ІНВЕСТИЦІЇ В ІНТЕЛЕКТУАЛЬНО-КРЕАТИВНИЙ КАПІТАЛ: АНАЛОГИ ТА ВІДМІННОСТІ 132 тер капіталовкладень та механізм їх здійснення. За результатами дослідження з’ясовано, що креативна ком- понента інтелектуального капіталу формується через здійснення кросс-інвестицій в людський капітал, а та- кож у майновий. Джерела зазначених капіталовкладень можуть бути як ендогенного так і екзогенного по- ходження. Механізм капіталовкладень суттєво залежить від діяльності суб’єктів мікрорівня, враховує пове- дінку сторін («донора» і «реципієнта» інвестицій) та погоджується з обмеженнями, що визначені інститу- тами. Враховуючи виключно високу значимість людини наукової праці в системі економічних відносин но- вого типу, дослідження процесів інвестування за адресністю формування інтелектуально-креативного капі- талу, варті поглиблення у подальших наукових розвідках. Джерела та література 1. Schultz T.W. Investment in People: The Economics of Population Quality. Berkeley and Los Angeles, CA University of California. 1989. – P. 4-74. 2. Беккер Г. Человеческое поведение: экономический подход. Избранные труды по экономической тео- рии. – М.: ГУ ВШЭ, 2003. – 672 с. 3. Управление человеческими ресурсами / Под ред. М. Пула, М. Уорнера. – СПб.: Питер, 2002. – С. 115- 116. 4. Яблонский А.И. Модели и методы исследования науки. – М.: Эдиториал УРСС, 2001. – 400с. 5. Каменецкий В.А. Капитал (от простого к сложному) / В.А.Каменецкий, В.П. Патрикеев. – М.: ЗАО «Из- во Экономика», 2006. – 583с. 6. Сухарев О.С. Теоретические основы инвестиций в человека и инноваций (эволюционная парадигма): Монография. – М.: Центр эволюционной экономики ИЭ РАН – Брянск: Изд-во Брянского госуниверси- тета, 2004. – 119с.

Інвестиції в інтелектуально-креативний капітал: аналоги та відмінності

Репозитарії

Схожі ресурси