Лабораторія психології масової комунікації та медіа освіти

В статті викладається нова теоретична модель медіакультури як процесу перетворення знань на всіх рівнях – від окремої особи до суспільства в цілому. Абсорбційні здатності діючих в культурному полі суб'єктів охоплюють повний цикл функціонування знань. Пропонуються критерії медіакультури, заснова...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2007
1. Verfasser:	Найдьонова, Л.А.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Кримський науковий центр НАН України і МОН України 2007
Schriftenreihe:	Культура народов Причерноморья
Schlagworte:	Точка зрения
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/35224
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Лабораторія психології масової комунікації та медіа освіти / Л.А. Найдьонова // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 120. — С. 176-178. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-35224
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-352242016-11-13T16:58:21Z Лабораторія психології масової комунікації та медіа освіти Найдьонова, Л.А. Точка зрения В статті викладається нова теоретична модель медіакультури як процесу перетворення знань на всіх рівнях – від окремої особи до суспільства в цілому. Абсорбційні здатності діючих в культурному полі суб'єктів охоплюють повний цикл функціонування знань. Пропонуються критерії медіакультури, засновані на інноваційно-абсорбційній моделі: повнота цыклу, вибірковість, оцінковість, енергетизованість і прагматизованість. Излагается новая теоретическая модель медиакультуры как процесса превращения знаний на всех уровнях – от конкретной личности до общества в целом. Адсорбтивные способности действующих в культурном поле субъектов охватывают полный цикл функционирования знаний. Предлагаются критерии медиакультуры, основанные на инновационно-адсорбтивной модели: полнота цикла, избирательность, оценочность, энергетизированность, прагматизированность. A new theoretical model of media culture as a process of knowledge transformation on the personal and societal levels is presented. Subjects' absorptive capacity deal with whole circle of knowledge. Media culture criteria are proposed: fullness, selectivity, energetic power, pragmatic mean. 2007 Article Лабораторія психології масової комунікації та медіа освіти / Л.А. Найдьонова // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 120. — С. 176-178. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/35224 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Точка зрения Точка зрения
spellingShingle	Точка зрения Точка зрения Найдьонова, Л.А. Лабораторія психології масової комунікації та медіа освіти Культура народов Причерноморья
description	В статті викладається нова теоретична модель медіакультури як процесу перетворення знань на всіх рівнях – від окремої особи до суспільства в цілому. Абсорбційні здатності діючих в культурному полі суб'єктів охоплюють повний цикл функціонування знань. Пропонуються критерії медіакультури, засновані на інноваційно-абсорбційній моделі: повнота цыклу, вибірковість, оцінковість, енергетизованість і прагматизованість.
format	Article
author	Найдьонова, Л.А.
author_facet	Найдьонова, Л.А.
author_sort	Найдьонова, Л.А.
title	Лабораторія психології масової комунікації та медіа освіти
title_short	Лабораторія психології масової комунікації та медіа освіти
title_full	Лабораторія психології масової комунікації та медіа освіти
title_fullStr	Лабораторія психології масової комунікації та медіа освіти
title_full_unstemmed	Лабораторія психології масової комунікації та медіа освіти
title_sort	лабораторія психології масової комунікації та медіа освіти
publisher	Кримський науковий центр НАН України і МОН України
publishDate	2007
topic_facet	Точка зрения
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/35224
citation_txt	Лабораторія психології масової комунікації та медіа освіти / Л.А. Найдьонова // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 120. — С. 176-178. — Бібліогр.: 3 назв. — укр.
series	Культура народов Причерноморья
work_keys_str_mv	AT najdʹonovala laboratoríâpsihologíímasovoíkomuníkacíítamedíaosvíti
first_indexed	2025-07-03T16:26:36Z
last_indexed	2025-07-03T16:26:36Z
_version_	1836643775986794496
fulltext	Найдьонова Л.А. ЛАБОРАТОРІЯ ПСИХОЛОГІЇ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ ТА МЕДІА ОСВІТИ 176 Найдьонова Л.А. ЛАБОРАТОРІЯ ПСИХОЛОГІЇ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ ТА МЕДІА ОСВІТИ Інформаційна епоха існування людства набирає потужності. Нові комунікаційні й інформаційні техно- логії змінюють умови навчання, праці, відпочинку. В інформаційну епоху змінюється статус мас-медіа: із посередників між суб'єктами соціальної взаємодії, розповсюджувачів і тиражувальників інформації для ау- диторії, мас-медіа перетворюються на самостійних акторів, творців віртуальної реальності. Медіа вже стали невід'ємною частиною загальної культури людства, що створює нові виклики й науковій психологічній спі- льноті. Потребують ретельного дослідження психологічні механізми масової комунікації, функціонування інформаційних мереж і нових середовищ, впливу інформаційного простору на психіку людини і багато ін- ших аспектів, які вимагають цілісного охоплення і сприяють інтеграції нової галузі – медіапсихології. Клю- човим і системоутворюючим поняттям в тематичному полі цієї нової дисципліни може стати медіакульту- ра. На теоретичне осмислення явища і принципове окреслення цього поняття спрямовано нашу роботу. Поняття культура має безліч визначень і відповідно, медіакультура – не може мати менше. Серед цього розмаїття прийнято виділяти два принципово різні підходи, які умовно можна позначити як результативний і оцінковий. Згідно першому будь-яка культура (в тому числі й медіа) є атрибутом людства чи певної його частини і складається із сукупності матеріальних і духовних цінностей, створених людством протягом його історії. Метафорично цей підхід можна уявити в образі музею, в якому зберігаються створені цінності (це можуть бути не обов'язково матеріальні предмети, але й певні норми стосунків, правила поведінки і кодек- си честі, тобто соціальні уявлення, регулятиви, загалом знання). Кожна частинка людства (певне суспільст- во чи спільнота, чи навіть сім'я як найменша складова) має свою версію створених і накопичених ціннос- тей, вони можуть бути різні, але вони не можуть бути порівняні за принципом оцінки (цей кращий чи цей гірший). З розповсюдженістю різноманітних мас-медіа частиною загальнокультурного багатства стає і ме- діакультура, яка може бути притаманна певному суспільству, регіону, верстві населення. В межах першого визначення медіакультури адекватною методологією є типологізація і картування – створення мапи розта- шування різних типів культур. Методи дослідження – насамперед якісні, ідеографічні, навіть етнографічні, які охоплюють й психологічні реалії медіакультури, що загалом складають предмет медіапсихології в ши- рокому смислі слова. Другий підхід до визначення культури полягає в принципово оцінковому ставленні: це рівень, ступінь досконалості якої-небудь галузі господарської або розумової діяльності, рівень розвитку суспільства в пев- ну епоху. Метафорою цього підходу може слугувати, наприклад, градусник – як символ вимірювальної шкали, що надає можливість оцінювання. Так вже склалося, що в мові, яка є тканиною існування культури закріплено обидва ці різні значення за одним і тим же словом, і тому будь-які подальші роздуми чи дослі- дження з приводу медіакультури мають зважати на цю обставину. Постановка проблеми медіакультури в межах цих двох підходів має відмінні мету, завдання і складності. Результативний підхід спирається на простір взаємодії і перетину загалом паритетних культур, наприклад, та людина, яка принципово не корис- тується медіа, не орієнтується і т.д., є також носієм певної протестної медіакультури. Згідно іншого підхо- ду ми спираємось на імпліцитні чи експліцитні (явні чи неявні) критерії, завдяки яким маємо можливість оцінити рівень медіакультури різних носіїв певної спільноти. Не вдаючись в методологічні тонкощі, можна стверджувати, що адекватною цьому другому підходу до медіакультури має бути методологія вимірювання і експертного оцінювання. При чому, для експертів варто обов'язково мати на увазі й чітко рефлексувати власну приналежність до певної культури (в першому значенні), оскільки "наївна" оцінка представників іншої культури може бути не адекватною. Попри все, залишається питання – а якими саме мають бути кри- терії оцінювання медіакультури? Чи мають бути ці критерії однаковими для особистості, групи, організації, суспільства? На який саме образ, зразок, прототип, ідеал має спиратись оцінка медіакультури? Метою нашої роботи є пошук теоретичної моделі медіакультури, на основі якої можуть бути розробле- ні критерії оцінювання як окремої особи так і певної групи чи спільноти, а то й суспільства в цілому. Для побудови теоретичної моделі використаємо процесуальний підхід до медіакультури як процесу ви- роблення і споживання знань. Сучасні трансформації глобалізованого світу полягають не лише в пришвид- шеному русі до інформаційної епохи, але й входженні в економіку знань. Знання на відміну від інформації включають вірування, прихильність, стосуються дії і смислів. Традиційне розуміння знань як абсолютної статичної сутності, відбитій формальною логікою, сьогодні знання трактуються як динамічний процес до- ведення персональних вірувань до істини. Люди взаємодіють в певних історичних і соціальних контекстах поділяючи інформацію, із якої вони конструюють соціальні знання, як реальність, що і складає основний процес створення культури і медіакультури зокрема. Якщо ми визначимо основні складові цього процесу, то рівень медіакультури може бути виміряно виходячи із оцінки повноти їх представленості, розгорнутості, диференційованості, рефлексованості і керованості. Найбільш цікавими й евристичними для задачі побудови критеріїв медіакультури ми вважаємо досяг- нення прикладної психології менеджменту знань. Дві концепції слугували передумовами побудови нашої теоретичної моделі: абсорбційної здатності (В.Кохена і Д.Левінтала [1]); конверсії знань (І.Нонаки і Г.Такеучі [2]). У 1989 році для позначення "здібності фірми ідентифікувати, асимілювати і експлуатувати знання із середовища" [1, с. 569-70] було введено поняття абсорбційної здатності. Пізніше С. Жара і Г. Георг виділя- ють чотири здібності, як складові абсорбційної здатності організації, що грають різну але взаємодоповню- ючу роль у забезпеченні організаційних здобутків: надбання, асиміляція, трансформація, експлуатація ТОЧКА ЗРЕНИЯ 177 знань [3]. Перевагою цієї моделі є повнота охоплення всього циклу перетворення суб'єктом знань, враху- вання взаємодії суб'єкта із середовищем, етапно-модульна побудова процесу функціонування знань. Крім того, модель надає можливість підходити на єдиних засадах до оцінки абсорбційної здатності суб'єктів різ- ного рівня – від окремої особи до міжкорпоративних чи державних утворень. Недоліком цієї моделі є домі- нування споживацької позиції при розгляді процесу трансформації знань, що не дає змоги дати відповідь на питання створення нового в культурі. Модель конверсії знань, навпаки, не охоплює повного циклу процесу обміну знань із зовнішнім сере- довищем, але концентрує увагу на механізмах створення нових знань у взаємодії неявних і явних їх форм. До неявних, tacit , суб'єктивних знань японські автори відносять тілесний досвід, симультанні знання "тут і тепер", "аналогові" знання практики. До явних експліцитних, об'єктивних знань - раціональні думки, послі- довні знання про "там і тоді", "цифровані" знання теорій. В основі концепції покладено уявлення про те, що "ядром створення знань є змішування неявних знань і явних знань через такі процеси, як: соціалізація (коли неявні знання конвертуються в неявні), екстерналізація (неявні – в явні), комбінація (явні – в явні), інтерна- лізація (явні – в неявні)" [2, с. 65]. Створення відбувається як спіраль знань у переходах соціалізації – екс- терналізації – комбінації – інтерналізації і знову соціалізації на новому рівні. Модель описує процес вироб- ництва знань в творчій спільноті в межах успішних інноваційно зорієнтованих організацій. На основі інтеграції цих двох евристик і їх екстраполяції в проблемне поле медіакультури ми пропону- ємо інноваційно-абсорбційну модель медіакультури (ІАММ). Вона описує процес створення і усотування суб'єктом певних знань, які складають основну тканину культури. Виділяємо чотири принципові складові в цьому процесі: виклик, актуалізація, генерація, експлуатація. Назви цих блоків досить умовні, оскільки ко- жен із перерахованих в ньому процесів може ставати провідним і визначати зміст, даючи назву блоку. Рис. 1. Інноваційно-абсорбційна модель медіакультури Блок "виклик" об'єднує такі процеси як пошук, сканування, ідентифікація потрібних знань. Для іннова- ційних процесів важливо, що на цьому етапі інформація зустрічається з потребою власною чи іншого су- б'єкта. Найчастіше, використовуючи термін пошук інформації, ми уявляємо його в межах усвідомленої по- треби і поставленого завдання, але медіапростір не є лише засобом постачання інформації. В ньому існує потенціал впізнавання нових можливостей і збурення нових ідей, які приводять до побудови задуму поста- новки задачі. Тому в цей блок поєднуємо не тільки цільовий пошук а й фонове сканування в ході задово- лення інших потреб, зокрема, рекреаційних, що також задовольняються у відповідності із культурними но- рмами певної спільноти. Саме взаємодія із зовнішнім медіа середовищем забезпечує провокацію й іденти- фікацію в потоці неявних знань потребу в нових знаннях. За змістом це можуть бути різні потреби – в рекламованому косметичному засобі, який захотілося ви- пробувати самому, бо усвідомлена потреба покращити стан власної шкіри, чи у потребі виробити новий тип інвалідного візка для параолімпійців, або взяти участь у накопичені коштів на гама-ніж для дитячої онколі- карні. Розмаїття змісту збурених потреб в нових знаннях залежить від культурного контексту в першому, результативному, розумінні цього слова, і не може бути описане, принаймні в межах цієї роботи. Але сут- ність абсорбції полягає в тому, що усотується виклик. Традиційно в межах першого блоку розташовуюється більшість моделей медіаосвіченості, зокрема, зорієнтованих на розвиток критичності мислення при скану- ванні інформаційних медіа-потоків. Але варто зважити на неприродність переоцінювання експліцитних знань, що забезпечуються критичним мисленням і недооцінки неявних (неусвідомлюваних чи напів- усвідомлюваних) знань, які отримуються із медіа, і теж складають культурне багатство. Операціоналізуєть- ся цей блок через різні аспекти вибірковості у ставленні до медіа. Другий блок ми умовно назвали "актуалізація", в ньому відбувається набування знань, потрібних для опанування виклику, переробка, структурування отриманих знань, співвіднесення з наявними знаннєвими ресурсами, засвоєння й інтеграція. Ці процеси найбільше схожі із традиційним розумінням навчання як за- ВИКЛИК пошук, сканування, ідентифікація МОБІЛІЗАЦІЯ надбання, асиміляція, інтеграція ІННОВАЦІЯ трансфер, експлуатація, розвідка ГЕНЕРАЦІЯ інкубація, конвертація, трансформація, Найдьонова Л.А. ЛАБОРАТОРІЯ ПСИХОЛОГІЇ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ ТА МЕДІА ОСВІТИ 178 своєння нових знань, проте в процесуальному розумінні медіакультури ми виходимо за межі учбової діяль- ності чи соціалізації. В інтеграції нових знань навіть окремою особою відбувається творення нових конфі- гурацій культури. Без створення цих живих інтерпретативних конфігурацій культура існувати не може, а полишається лише зібранням фізичних об'єктів. Медіакультура будучи зітканою із знаків, символів, неяв- них і явних знань, цілком залежить від суб'єктних інтерпретацій. Операціоналізувати цей блок можна через різні аспекти оцінковості в ставленні до медіа. Третій блок охоплює аспекти ініціації творчості завдяки медіавпливу. При цьому, процесуально мо- жуть бути ініційовані будь-яка із стадій творчого процесу. Відволікання від творчого процесу в медіа може сприяти ефективній інкубації (виношування і визрівання) ідей. Ця стадія особливо важлива для інтуїтивних механізмів творчості. Переведення неявних знань в явні, характерне для цього блоку, може відбуватись в різних формах – і створення медіа текстів, і переводу цих віртуальних образів в змісти реальної комунікації чи навіть ідеї стосовно предметної діяльності. Операціоналізація цього блоку досягається через аспекти но- визни і енергетизованості життєвого світу суб'єкта завдяки медіа. І, нарешті, четвертий блок охоплює аспекти експлуатації знань, відповідаючи на питання "що з цим ро- бити" і "навіщо воно треба". Ми знову повертаємося до виявленої потреби і відповідаємо на виклик, зами- каючи цикл творення медіакультури. Крім експлуатації знань в межах традиційного підходу отримання об- меженої вигоди, цей блок може бути реалізований як впровадження інновацій, заснованих на нових згене- рованих ідеях. Важливою складовою, що забезпечує перехід до наступного циклу є розвідка, експеримен- тування і проби на межі новостворених знань. Вигода розуміється в данному випадку в психологічному, а не комерційно-економічному плані: будь яка суб'єктивна виправданість може вважатись вигодою. Так, втрата грошей, крах бізнесу і т.п. може обернутись психологічною вигодою оновлення життєвих стосунків із значущими іншими, чи припинення своєї внутрішньої запеклої боротьби із самим собою. Загалом опера- ціоналізація цього замикаючого цикл блоку може бути досягнута через аспекти прагматизації (в широкому смислі) ставлення до медіа. На завершення викладу інноваційно-абсорбційної моделі медіакультури, пропонуємо звернути увагу на один проблемний аспект відбиття процесуальності. На перший погляд здається, що в двох останніх блоках рідіють ряди суб'єктів. Складається враження, що не всі актори, що сканували медіапростір, доходять до кінця циклу, маючи можливість практично експлуатувати ідеї, повернути їх в інформаційний простір, ско- риставшись засобами масової комунікації: не всі ж будуть журналістами. Вихід із цього протиріччя може бути знайдений в двох площинах. По-перше, інтенсивний розвиток техніки в найближчому майбутньому дасть можливість значно розширити коло акторів мас-медіа. Вже сьогодні технологія ЖЖ в інтернеті (жит- тєвих журналів) дає можливість окремим авторам конкурувати по масштабу охоплення аудиторії із провід- ними друкованими виданнями. Телебачення набуває все більш інтерактивного характеру. Бурхливий роз- виток мобільного зв'язку дає змогу вже зараз багатьом мати мобільну відеокамеру і вихід в інтернет. Мо- жемо продовжити цю логіку нарощування технічних можливостей, уявивши вседоступність цих засобів, чим знімається протиріччя. Хоча, на нашу думку, не варто переоцінювати ці тенденції, оскільки професій- ний принцип побудови медіа і комерціоналізація мають свої стримуючі і стабілізуючі механізми, крім того, технічні можливості вже й сьогодні випереджають розвиток людських потреб. Друга площина передбачає вихід на філософський рівень аналізу взаємозв'язку мас-медіа із реальністю. Навіть не користуючись мас- медіа, як засобом, будь-яка людина може створити інформаційний прецедент, на який відреагує журналіст- ська чутливість. Медіа не є зануреним в себе замкнутим явищем віртуального світу, принципова відкри- тість реальності слугує підгрунтям правомірності циклічного, вірніше спірального, моделювання медіаку- льтури як процесу. На рівні такого групового суб'єкта, як людство між блоками не буде логічної помилки втрати одиниці суб'єктності. При використанні ж моделі для суб'єктів інших рівнів, маємо провести додат- кові мисленеві експерименти. Підводячи підсумок викладенню теоретичної моделі медіакультури як інноваційно-абсорбційного про- цесу перетворення знань, визначимо критерії медіакультури. Головним принципом оцінки є повнота участі суб'єкта в процесі, яка може бути оцінена через залученість його у всі блоки (виклику, актуалізації, генера- ції та експлуатації знань). Виявлення якості таких характеристик, як вибірковість, оцінковість, енергетизо- ваність і прагматизованість ставлення до медіа складають критерії медіакультури, на основі яких можуть розроблятись системи і методи оцінювання її рівня у різних верств населення. Джерела та література 1. Cohen, W.M. and Levinthal, D.A. (1990) Absorptive Capacity: A New Perspective on Learning and Innova- tion // Administrative Science Quarterly, 35 (1): 128-52. 2. Nonaka J., Takeuchi H. (2006) Organizational Knowledge Creation // Creative Management and Development / Ed. By Jane Henry. – London: Sage. – p. 64-81. 3. Zahra, S.A. and George, G. (2002) Absorptive Capacity: A Review, Reconceptualization, and Extension // Academy of Management Review, 27 (2): 185-203.

Лабораторія психології масової комунікації та медіа освіти

Institution

Ähnliche Einträge