Правове регулювання та правотворчість: співвідношення понять
Охарактеризовано підходи до розуміння таких важливих категорій юридичної науки як правове регулювання та правотворчість, на загальнотеоретичному рівні виокремлено критерії розмежування правового регулювання та правотворчості....
Збережено в:
Дата: | 2010 |
---|---|
Автор: | |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
2010
|
Назва видання: | Держава і право |
Теми: | |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/35262 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Цитувати: | Правове регулювання та правотворчість: співвідношення понять / Т.І. Тарахонич // Держава і право. — 2010. — Вип. 49. — С. 9-16. — Бібліогр.: 39 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraineid |
irk-123456789-35262 |
---|---|
record_format |
dspace |
spelling |
irk-123456789-352622012-06-24T12:17:30Z Правове регулювання та правотворчість: співвідношення понять Тарахонич, Т.І. Теорія держави і права Охарактеризовано підходи до розуміння таких важливих категорій юридичної науки як правове регулювання та правотворчість, на загальнотеоретичному рівні виокремлено критерії розмежування правового регулювання та правотворчості. Охарактеризованы подходы к пониманию таких значимых категорий юридичес кой науки, как правовое регулирование и правотворчество, на общетеоретическом уровне выделено критерии разграничения правового регулирования и правотворчества. The article reveals main features of the existing approaches to understanding of such an important categories of the legal science, such as legal regulation and lawmaking, as well as provides the criteria for differentiation of legal regulation and lawmaking on general theo retical level. 2010 Article Правове регулювання та правотворчість: співвідношення понять / Т.І. Тарахонич // Держава і право. — 2010. — Вип. 49. — С. 9-16. — Бібліогр.: 39 назв. — укp. 1563-3349 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/35262 uk Держава і право Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
collection |
DSpace DC |
language |
Ukrainian |
topic |
Теорія держави і права Теорія держави і права |
spellingShingle |
Теорія держави і права Теорія держави і права Тарахонич, Т.І. Правове регулювання та правотворчість: співвідношення понять Держава і право |
description |
Охарактеризовано підходи до розуміння таких важливих категорій юридичної
науки як правове регулювання та правотворчість, на загальнотеоретичному рівні виокремлено критерії розмежування правового регулювання та правотворчості. |
format |
Article |
author |
Тарахонич, Т.І. |
author_facet |
Тарахонич, Т.І. |
author_sort |
Тарахонич, Т.І. |
title |
Правове регулювання та правотворчість: співвідношення понять |
title_short |
Правове регулювання та правотворчість: співвідношення понять |
title_full |
Правове регулювання та правотворчість: співвідношення понять |
title_fullStr |
Правове регулювання та правотворчість: співвідношення понять |
title_full_unstemmed |
Правове регулювання та правотворчість: співвідношення понять |
title_sort |
правове регулювання та правотворчість: співвідношення понять |
publisher |
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України |
publishDate |
2010 |
topic_facet |
Теорія держави і права |
url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/35262 |
citation_txt |
Правове регулювання та правотворчість: співвідношення понять / Т.І. Тарахонич // Держава і право. — 2010. — Вип. 49. — С. 9-16. — Бібліогр.: 39 назв. — укp. |
series |
Держава і право |
work_keys_str_mv |
AT tarahoničtí pravoveregulûvannâtapravotvorčístʹspívvídnošennâponâtʹ |
first_indexed |
2025-07-03T15:55:31Z |
last_indexed |
2025-07-03T15:55:31Z |
_version_ |
1836641820065398784 |
fulltext |
9Юридичні і політичні науки
Т.І. ТАРАХОНИЧ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА ПРАВОТВОРЧІСТЬ:
СПІВВІДНОШЕННЯ ПОНЯТЬ
Оха рак те ри зо ва но підхо ди до ро зуміння та ких важ ли вих ка те горій юри дич ної
на уки як пра во ве ре гу лю ван ня та пра во творчість, на за галь но те о ре тич но му рівні ви о
крем ле но кри терії роз ме жу ван ня пра во во го ре гу лю ван ня та пра во твор чості.
Ключовіслова: пра во ве ре гу лю ван ня, пра во творчість, за со би пра во во го ре гу лю ван
ня, пра во вий вплив.
Оха рак те ри зо ва ны под хо ды к по ни ма нию та ких зна чи мых ка те го рий юри ди че с
кой на уки, как пра во вое ре гу ли ро ва ние и пра во твор че ст во, на об ще те о ре ти че с ком
уров не вы де ле но кри те рии раз гра ни че ния пра во во го ре гу ли ро ва ния и пра во твор че ст ва.
Ключевые слова: пра во вое ре гу ли ро ва ние, пра во твор че ст во, сред ст ва пра во во го
ре гу ли ро ва ния, пра во вое вли я ние.
The article reveals main features of the existing approaches to understanding of such an
important categories of the legal science, such as legal regulation and lawmaking, as well as
provides the criteria for differentiation of legal regulation and lawmaking on general theo
retical level.
Keywords: legal regulation, lawmaking, instruments of legal regulation, legal influence.
Процесиглобалізаціїтадиференціаціївсучасномусвітівплинулинаісторич
носформованідержавноправовіінститутитаправовусистемувцілому.Вумо
вахсучасногорозвиткусуспільстватадержави,особливемісценалежитьюри
дичнійнауці,якаповиннаматирозвинутийтасистематизованийпонятійнокате
горійний апарат.Формування правових понять повинно здійснюватисьшляхом
формалізації знань в сфері державноправових явищ. Даний процес знаходить
свійвиявувідстороненні,абстрагуваннівіднесуттєвихнетиповихвластивостей
данихявищ;увиявленнізакономірностейрозвитку,незмінноїїхповторюваності
(алгоритм)тавстановленнінайбільшсуттєвихтазагальних(типових)ознак,при
таманнихвсьомукласу(виду,типу)цихявищ1.Важливемісцевданомуаспекті
належитьпроцесуправотворчостітаправовогорегулювання,якіповинніврахо
вувати зазначені особливості та вдосконалювати традиційні механізми свого
впливунасуспільнівідносинивконкретнихісторичнихумовах.
Окреміаспектищодоправовогорегулюваннятайогоспіввідношеннязтакою
категорією як правотворчість досліджувались у радянській та пострадянській
науковій літературі, прощо свідчать праці: С.С. Алексєєва, В.Д. Бабкіна, С.В.
Бобровник, Є.В. Бурлая, А.М. Вітченко , В.М. Горшеньова, С.Д. Гусарєва,
Д.А.Керімова,М.І.Козюбри,Л.А.Луць,М.І.Матузова,О.М.Мельник,В.С.Нер
сесянца, Н.М. Оніщенко, Е. М. Пенькова, П.М. Рабіновича, О.Д. Тихомирова,
Н.Н.Тарасова,В.Д.Сорокіна,В.М.Сирих,В.М.Селіванова,О.І.Ющикатощо.
Метою даної статті є отримання об’єктивних знань щодо співвідношення
категорій«правоверегулювання»та«правотворчість».
Нанашудумку,аналізспіввідношенняданихкатегорійпотрібноздійснювати
черезпідходидовизначенняцихпонять.
Вюридичнійлітературівідсутнєєдинерозуміннякатегорії«правоверегулю
© ТА РА ХО НИЧ Те тя на Іванівна – кандидат юридичних наук, старший науковий
співробітникІнститутудержавиіправаім.В.М.КорецькогоНАНУкраїни
Розділ 1. Теорія держави і права
10 Держава і право • Випуск 49
вання». Зважаючинапринципнаступності в аналізіправовихкатегорій, спро
буємоузагальнитиіснуючіточкизорущодокатегорії«правоверегулювання»,та
виокремитиосновніпідходищодоїїрозуміння.Більшістьнауковцівсхиляються
додумки,щоправоверегулювання–цевпливправанасуспільнівідносини,який
здійснюється через можливість використання відповідної системи засобів, які
маютьюридичнийхарактертазабезпечуютьупорядкуваннясуспільнихвідносин.
Так,С.С.Алексєєваналізуючикатегорію«правоверегулювання»підкреслює,що
цездійснюванийзадопомогоюправовихзасобів(юридичнихнорм,правовідно
син,індивідуальнихприписівтаін.)результативний,нормативноорганізований
вплив на суспільні відносини з метою їх упорядкування, охорони, розвитку у
відповідностідовимогекономічногобазису,суспільнихпотребданогосоціально
го устрою2.П.М.Рабіновичпідправовимрегулюваннямрозуміє здійснюваний
державою за допомогою всіх юридичних засобів владний вплив на суспільні
відносинизметоюїхупорядкування,закріпленняохорониірозвитку3.А.В.Маль
ко,розглядаючиправоверегулюванняякоднуізформвпливуправанасуспільні
відносини,зазначає,щоцездійснюванийзадопомогоювсієїсистемиюридич
нихзасобіввпливнасуспільнівідносинизметоюїхупорядкування4.Дануточку
зоруподіляєР.К.Русінов,якийпідправовимрегулюваннямрозумієцілеспря
мований вплив на поведінку суб’єктів та суспільні відносини за допомогою
правових(юридичних)засобів5.В.І.Червонюкпідкреслює,щоправоверегулю
вання–це здійснюванедержавою задопомогоюправа та сукупностіправових
засобівупорядкуваннясуспільнихвідносин,їхюридичнезакріплення,охороната
розвиток6.О.Ф.Скакунзауважує,щоправоверегулювання–цездійснюванегро
мадянськимсуспільствомідержавоюзадопомогоюусієїсукупностіюридичних
засобів упорядкування суспільних відносин, їх закріплення, охорона, захист і
розвиток7.
Поняття «правове регулювання» відображає динаміку права, його силу та
енергію,спрямованунадосягненняправовогорезультату,вирішеннятихжиттєвих
ситуацій,яківимагаютьвпливуправа;воноздійснюєтьсязадопомогоюсистеми
засобів, які утворюють не просто комплекси, багатоелементні утворення, а
послідовно з’єднані ланцюги певної структури,що знаходиться у динаміці8.У
цьомуконтекстіцікавоюєдумкаЮ.С.ШемшученкотаС.В.Бобровник,яківва
жають,щоправоверегулювання–цеодинзосновнихзасобівдержавноговпливу
насуспільнівідносинизметоюїхупорядкуваннявінтересахлюдини,суспільства
тадержави9.
Викладенедозволяєстверджувати,щорозумінняправовогорегулюванняяк
впливуправанасуспільнівідносини,якийздійснюєтьсячерезможливістьвико
ристання відповідної системи засобів, дозволяє розглянути правотворчість як
процес,якийпередуєправовомурегулюванню.
СвоєріднуточкузорущодорозумінняданоїкатегоріїмаєТ.Н.Радько,підкрес
люючи,щоправоверегулювання–церегламентаціясуспільнихвідносинчерез
загальнообов’язковіправилаповедінкитазаснованінанихприписиіндивідуаль
ногохарактеру,забезпеченівнеобхіднихвипадкахдержавнимпримусом10.
Деякінауковцівтермін«регулювання»відносятьлишедоправаяксистеми
норм та деяких інших специфічних правових засобів ( правовідносин, актів
реалізаціїнормправа).Вонинепогоджуютьсязіснуючимрозуміннямрегулюван
нясуспільнихвідносинякжорсткогоівладногоїхнормуваннядержавою,зако
ном, оскільки, на їх думку, категорія «регулювання» не є тотожною примусу,
жорсткомуівладномуприпису.Нормаправавстановлюєлишемодельвідносин,
10 Держава і право • Випуск 49
11Юридичні і політичні науки
вякійсуспільніінтересиповинніспіввідноситисьзінтересамичленівсуспільства,
причомуправошироковикористовуєтакізасобивпливунаповедінкулюдейяк
стимулювання,заохочення,наданняправтощо11.С.А.Комароврозглядаєправове
регулюванням суспільних відносин лише як одну із форм впливу права на
суспільнівідносини,впливузадопомогоюспецифічнихправовихзасобів:норм
права,правовідносин,актівреалізації12.
Порядізтрадиційнимпідходомдорозумінняправовогорегулюванняяксис
темизасобів,якіздійснюютьрегулятивнийвпливнасуспільнівідносини,вюри
дичній літературі правове регулювання розглядається також як спрямовуюча і
закріплююча діяльність держави в особі її уповноважених органів і посадових
осіб, а також суспільства, яка здійснюється в процесі підготовки і прийняття,
зміниівідміниправовихнорм,наступноїїхреалізаціївконкретнихсуспільних
відносинах, а також застосування заходівдержавногопримусудоправопоруш
никівзметоювстановленняіпідтримкистабільноготаефективногоправопоряд
ку з метою забезпечення збереження та стабільного оптимального розвитку
суспільстватаособи13.Узагальнюючиданийпідхід,В.М.Сирих,підкреслює,що
правове регулювання – це єдність трьох взаємопов’язаних компонентів: право
творчості,правореалізаціїтазастосуванняюридичноївідповідальності14.Вдано
му контексті правотворчість розглядається як один із компонентів правового
регулювання.
Своєрідний підхід до визначення правового регулювання висловлювала
Н.Л.Гранат,яказазначала,щоправоверегулювання–цечастина(аспект)діїпра
ва,якахарактеризуєспеціальноюридичний(неінформативнийтаціннісномоти
ваційний)впливправанаповедінкутадіяльністьйогоадресатів,алебезпосеред
ньознимщенепов’язана15.
Ряд науковців розглядають правове регулювання через правовий вплив,
підкреслюючи,щоцепроцес,якийпередбачаєбезпосереднійправовийвпливна
юридичнозначимісуспільнівідносини16.
Неставлячипередсобоюзавданняаналізувативесьспектрдумокіпідходів,
зазначимолише,щопоняттяправоверегулюванняєскладнимтабагатогранним,
йогоможнахарактеризуватияк загальнотеоретичне, так іміжгалузевепоняття.
Викладенедозволяєпідкреслити,щоправоверегулювання–ценасампередком
плекснанауковакатегорія,якахарактеризуєтьсяякправовийвпливнасуспільні
відносини,щоздійснюєтьсячерезсистемуюридичнихзасобів,способів,формта
методівзметоюприведенняїхувідповідністьзпотребамисуспільства,забезпе
ченняуньомупорядкутастабільності.
Важливимаспектомдослідженнязазначеноїпроблемиєвизначенняспіввідно
шенняміжпоняттями«правоверегулювання»та«правотворчість».
Звернемоувагунарозуміння категорії«правотворчість»юридичнійлітера
турі.
Ряд науковців під правотворчістю розуміють легалізовану, організаційно,
юридично урегульовану систему державних та недержавних структур, яка на
підставідосягненьнаукиіпотребпрактикисистемноготуєпроективідповідних
джерел права17. На думкуВ.І. Червонюка, правотворчість – це спеціалізована
діяльність компетентних органів держави (чи інших уповноважених законом
органівтаосіб)повиданнюнормативнихправовихактів18.Вінпідкреслює,що
цеформадіяльностідержави,спрямовананавидання,змінучивідмінуправових
норм,авнеобхіднихвипадкахназдійсненняїхсистематизації.Самевнорміпра
11Юридичні і політичні науки
12 Держава і право • Випуск 49
ва закріплюються ті інтереси, які є результатом узагальнення індивідуальних
інтересівсуб’єктів.
Своєрідну точку зору щодо розуміння правотворчості висловлює С.С.
Алексєєв.,підкреслюючи,щоправотворчість–цеоб’єктивнообумовлена,тащо
завершуєпроцесформуванняправадержавнадіяльність, врезультаті якоїволя
пануючогокласунабуваєхарактерузакону,юридичнихнорм19.Вченийзазначає,
щоправотворчістьєпевноюформоюдіяльностіорганівдержави,яказдійснюється
колисформувалисявідповідніпотребивсуспільствітазнайшлисвоєвідображен
нявпевнихінтересах.
Поділяючи дану точку зору,М.Г.Матузов.,О.В.Малько підкреслюють,що
правотворчість – це діяльність насамперед державних органів по прийняттю,
змінітавідмініюридичнихнорм.Середсуб’єктівправотворчостіпорядздержав
ними органами, вони виокремлюють недержавні структури, (органи місцевого
самоуправління, профспілки і т. д.), наділені відповідними повноваженнями, а
такожгромадянприприйняттязаконівнареферендумах.Науковцірозглядають
правотворчістьякзавершальнийетапправоутворення,якийвключаєприродно
історичний процес формування права, в межах якого відбувається аналіз та
оцінка правової дійсності, формування поглядів та концепційщодо здійснення
правовогорегулювання,атакожрозробкатаприйняттянормативнихприписів20.
А.В.Васильєвпідправотворчістюрозумієспеціальнудіяльністьдержавних
таіншихорганівпоствореннюнормправауформірізнихнормативно–правових
актів.Вінпідкреслює,щоправотворчістьмаєоб’єктивнутасуб’єктивнусторони.
Об’єктивнасторонаполягаєвтому,щовпроцесіправотворчостізабезпечується
впорядкування суспільних відносин, що виникають та існують незалежно від
наявності чи відсутності права. Суб’єктивна сторона передбачає вираз та
закріплення в праві певних інтересів, а також чітке, правильне формулювання
текстунормативноправовогоакту21.
М.Ю.Осіповпідкреслює,щосутністьправотворчостізнаходитьсвійвияву
створенні, зміні чи відміні правових норм (функціональна сторона) та являє
собоюдіяльністьдержавитауповноваженихсуб’єктів(онтологічнасторона)22.
Сьогоденняюридичноїнаукивимагаєзагальнотеоретичногоаналізукритеріїв
розмежуванняправовогорегулюваннятаправотворчості.
Однимізтакихкритеріївєпідходи,якімаютьмісцевюридичнійнауціщодо
праворозуміння.
Усучаснійнауцісформувалисятаспівіснуютьрізноманітніконцепціїтатипи
праворозуміння, які відображають специфіку різноманітних форм суспільної
свідомостітаздійснюютьсвійвпливінарозуміннякатегорій«правоверегулю
вання»,«правотворчість»,їхсутність,зміст,ознакитамісцевсистемінаукових
категорій.Враховуючи,щоправорозуміннякатегоріяінтегративна,вонавиступає
базисноюосновоюдлярізноманітнихправовихконструкцій,загалом,таправово
го регулювання, правотворчості, зокрема. Але право в цілому не є простою
сукупністюправовихявищ,йогорозуміннянезводитьсядопростихформйого
буття, а являє собою певну внутрішнє зв’язану та закономірно обумовлену їх
систему23.
Слідпідкреслити,щочерезрозумінняправа, якюридичної абстракції, вия
вившинайбільшзагальнійоговластивості,якієдостатнімидлярозумінняйого
сутності,виникаєможливістьпізнатиконкретніправовіявища,наприклад,зміст
категорій«нормаправа, якодного із засобівправового регулювання, їїмісце в
12 Держава і право • Випуск 49
13Юридичні і політичні науки
механізміправовогорегулювання,взаємодіюзіншиминормамиправа.Пізнавши
більшглибшесутністьправа,виникаєможливістьпізнатиірегулятивніможли
востінормиправа,їїздатністьвпорядковуватисуспільнівідносини.Якужезазна
чалося, серед теоретиків права найбільшпоширеною є точка зору,що правове
регулювання–цесукупністьзасобіврегулятивноговпливунасуспільнівідноси
ни,середякихважливемісценалежитьнорміправа.Данийпідхіддорозуміння
правовогорегулюваннявідповідаєпозитивістськомутрактуваннюправа.
Розглядаючи правотворчість як державну діяльність, яка завершує процес
формуванняправа,створенняправовихнорм,їхвдосконалення,змінучивідміну,
слід підкреслити, що розуміння правотворчості в даному контексті також
відповідаєпозитивістськомутрактуваннюправа,якийрозглядаєправоякрезуль
татдіяльностідержави,їїорганів,зводитьйогосутністьтазмістдозакону.
Слідзазначити,щоправоверегулюваннявдеякійміріпов’язанеізприродно
правовимиконцепціямиправа,якірозглядаютьфеноменправазточкизоруйого
ціннісного аспекту, наскільки повно його норми, які є засобами регулятивного
впливу, відображають в своєму змісті права і свободи людини і громадянина,
охороняютьтазабезпечуютьїхвиконання,визначаютьякправореальноіснуєта
діє.
Природноправоватапозитивноправовашколиправорозуміннявсвоїхдокт
ринахвикористовуютьрізніпринципи:ціннісноорієнтаційнийчираціонально
конструктивний,етичнийчирозумовий24.Зазначеніпринципи,якієхарактерни
мидляцихшкілправорозуміння,знаходятьсвоєвідображеннявпроцесіправо
творчостічиправовогорегулювання.
Сучаснерозумінняпоняттяправанеповинневестиякдозапереченнянорма
тивногохарактеруправа, так ідорозумінняйоголишеякюридичногоаспекту
праваабозакону–однієїізформцьогоаспекту.Розумінняправанемаєпідстав
дожорсткогопротиставленнязаконуіправа.Навпаки,воновимагаєвизначення
законувправовомувимірі25.
Даному завданнювідповідає інтегративнийпідхіддоправа, якодин із спо
собів теоретичного пізнання та практичного освоєння соціальноправової
дійсності,якийдозволяєзібратитаоб’єднатиназагальнійосновівсікомпоненти
права – ідеї, норми, відносини (дії), відобразити тим самим природноправову
природуправа,йогонормативність,обов’язковість,діяльніснийхарактер.Зточки
зоруінтегративногопідходу,правоєправовоюідеєю,щознаходитьвідображення
внормі(законі)іфактичнихправомірнихдіях–правовомупорядку26.
Правоверегулюваннятакожтіснимчиномпов’язанезінтегративноютеорією
права, оскільки поряд із розумінням правового регулювання як сукупності
засобів,якіздійснюютьвпливнасуспільнівідносини,ряднауковціврозглядають
правоверегулюванняяквпливдержавинаповедінкуучасниківсуспільнихвідно
синзметоюпідкоритиповедінкуокремихсуб’єктіввстановленомувсуспільстві
правопорядку27.
Порядіззазначенимишколамиправорозумінняіснуютьііншішколи,яківтій
чиіншіймірівпливаютьнарозуміннятакихважливихкатегорійюридичноїнауки
якправоверегулюваннятаправотворчість.
Другимкритеріємякийрозмежовуєправоверегулюваннятаправотворчістьє
предметправовогорегулюваннятаправотворчості.
Поняттяпредметаправовогорегулюванняохоплюєтіправовізасвоєюприро
дою суспільні відносини, учасники яких можуть бути наділені суб’єктивними
13Юридичні і політичні науки
14 Держава і право • Випуск 49
правами та юридичними обов’язками, тобто бути суб’єктами конкретних пра
вовідносин.Предметправовогорегулюванняявляєсобоюзакріплену(відображе
ну,виражену,сформульовану)нормамиправасуттєву,сформовану,стабільнута
постійнуструктурулюдськоїдіяльності,їїокремихвидівзметоюїїконсервації
таохорони(захисту)відпорушень,атакожподальшогорозвитку28.Ряднауковців,
підкреслюючи,щопоняттяпредметаправовогорегулюванняохоплюєрізнівиди
суспільнихвідносин,діїіндивідів,колективівлюдей,якіоб’єктивноможутьбути
врегульованіправомівданихумовахвимагаютьюридичноговпливу,зазначають
,щоневсідії,відносинисоціальнихсуб’єктівможутьбутиоб’єктомправового
впливу,алишетаїхчастина,якамаєнормативнийхарактер,тобтовониєтипо
вими для даних умов, повторюються, відрізняються масовим (потенційним чи
реальним) проявом, піддаються державноправовому контролю, можуть бути
формалізованітощо29.
Предметомправотворчостієактиправотворчості,щознаходятьвиразвнор
мативноправовомуакті,нормативномудоговорічисудовомупрециденті30.
Наступнимкритеріємспіввідношенняправовогорегулюваннятаправотвор
чостієїхфункції.
Враховуючи,щофункціїправа–цесоціальнепризначенняправа,напрямки
правовоговпливунасуспільнівідносини31,слідзазначити,щоправоверегулю
ваннятіснимчиномпов’язанізфункціямиправа,щодаєможливістьвиокремити
регулятивнутаохороннуфункціїправовогорегулювання.
В. Косович підкреслює, що для правового регулювання характерними є
функції об’єктивного юридичного права та виокремлює регулятивно статичні
функціїправовогорегулювання(закріплювальна,витіснювальна,стимулювальна,
обмежувальна,регламентуючатощо)32.
Своєрідні функції виконує і правотворчість. Правотворчість є спеціалізова
ноюдіяльністюкомпетентнихорганів,яказавершуєпроцесформуванняправата
спрямовананастворенняправовихнорм,вякихзнаходитьвідображеннязагальні
потребитаінтереси,вюридичнійлітературівиокремлюютьпевніфункціїправо
творчості.Середнихслідзазначити:формуванняновихправовихнорм,внесення
зміндодіючого законодавствашляхомсистематизації, відміна застарілихнорм
права33.
Наступнимкритеріємзіставленняправовогорегулюваннятаправотворчостіє
їхпринципи.
В юридичній літературі до загальних принципів правового регулювання
відносять:принципсвободи,формальноїрівностіучасниківвідносин,щорегу
люються, єдність та диференціація правового регулювання, справедливості34.
В.М.Сирихвиокремлюєгрупипринципів,якіхарактернідлятієїчиіншоїстадії
правовогорегулювання,асаме:правоутворюючі–принципинауковості, демо
кратизму,справедливості,гуманізму,законності,системності;правоорганізуючі
– федералізм, законність, системність; правореалізуючі – справедливості,
гуманізму,законності,обґрунтованості,системності,гласностітощо35.
ДопринципівправотворчостіВ.І.Червонюквідноситьпринципгуманізму,
демократизму,законності,науковості,компетентності,ресурсноїтаіншоїзабез
печеностіправотворчогопроцесу36.ДанусистемупринципівМ.Г.Матузов,О.В.
Малько доповнюють принципами гласності та оперативності37, В.М. Сирих
принципомсистемності38.
Серед критеріїв співвідношення правового регулювання та правотворчості
14 Держава і право • Випуск 49
15Юридичні і політичні науки
можнавиокремитиїхелементнубудову.
В юридичній літературі до елементів правового регулювання відносять:
об’єкттапредметправовогорегулювання,способиправовогорегулюванняметод
правовогорегулювання,ціліправовогорегулювання,механізмправовогорегулю
вання,принципиправовогорегулювання.Правотворчістьокрімзазначенихеле
ментів,включаєсуб’єктівправотворчості,втомучисліправотворчоїініціативи.
Також зазначається, що суб’єктів правового регулювання не існує, оскільки в
науковійлітературієзагальнепоняттясуб’єктправа39.
Наведені положення дають змогу узагальнити, що правове регулювання та
правотворчість–явищаправовоїдійсності,якієсистемними,складними,багато
аспектними категоріями, вониутворюють самостійніпонятійніряди, активно
взаємодіютьтаобумовлюютьодинодного.
1. Па нов Н.И. Методологические аспекты формирования понятийного аппарата
юридическойнауки//Правоведение.–2006.–№4.2. Алек се ев С.С.Общаятеорияпра
ва:Учебник.–2еизд.,перераб.идоп.–М.:ТКВелби,ИздвоПроспект,2008.–С.211.
3. Рабіно вич П.М.Основизагальноїтеоріїдержавиіправа.–К.,1995.–С.151.4. Маль
ко А.В.Стимулыиограничениявправе.–2еузд.,перераб.идоп.–М.:Юристъ,2004.–
С.26–27.5. Те о рия государстваиправа/Подред.В.М.Корельского,В.Д.Перевалова.–
М.:НормаИнфа,1998.–С.257.6. Чер во нюк В.И.Теориягосударсттваиправа:Учеб
ник.–М.:ИнфаМ,2006.–С.308.7. Ска кун О.Ф.Теоріядержавиіправа:Підручник.
–К.:Алерта;КНТ;ЦУЛ,2009.–С.251.8. Алек се ев С.С.Восхождениекправу.Поиски
ирешения.–М.:ИздвоНОРМА,2001.–С.317.9. Шем шу чен ко Ю.С., Бо б ров ник С.В.
Правове регулювання //Юридична енциклопедія. –К.:Видво «Українська енцикло
педія»ім..М.П.Бажана.–Т.5.–С.40–41.10. Радь ко Т.Н.Теориягосударстваиправа:
учеб.–2еизд.–М.:Проспект,2009.–С.472.11. Об щаятеориягосударстваиправа.
Академическийкурсвтрехтомах/Отв.ред.М.Н.Марченко.–3еизд.,перераб.идоп.–
М.:Норма,2007.–Т.3:Государство,право,общество.–С.95.12. Ко ма ров С.А.Общая
теориягосударстваиправа:Учебник.7еузд.–СПб.:Питер,2008.–С.414.13. Про бле
мы теориигосударстваиправа:Учебник/Подред.В.М.Сырых.–М.:Эксмо,2008.–С.
194. 14. Сы рых В.М. Логические основания общей теории права. Т. 1. Элементный
состав.–2еизд.стер.–М.:ЗАОЮстицинформ,2004.–С.150.15. Те о рия государст
ваиправа:учебник/Подред.В.Я.Кикотя,В.В.Лазарева.–3еизд.,перераб.идоп.–
М.:ИД«Форум»:ИНФАМ,2008.–С.282.16. Те о рия государстваиправа:Учебник/
Под ред. Р.А. Ромашева. – СПб.: Издво Р.Асланова «Юридический центр Пресс»,
2005.–С.385.17. Дро бяз ко С.Г., Коз лов В.С.Общаятеорияправа:Учеб.пособиедля
вузов.–М.:Амалфея,2005.–С.227.18. Чер во нюк В.И.Теориягосударстваиправа:
Учебноепособие.–М.:ИНФАМ,2003.–С.163.19. Алек се ев С.С.Общаятеорияпра
ва:учеб.–2еизд.,перераб.идоп.–М.:ТКВелби,ИздвоПроспект,2008.–С.226.
20. Ма ту зов Н.И., Маль ко А.В.Теорияглсударстваиправа:Учебник.–3еизд.–М.:
Издательство«Дело»АНХ,2009.–С.292.21. Ва си ль ев А.В.Теориягосударстваипра
ва:курслекций.–М.:Флинта:МПСИ,2006.–С.81.22. Оси пов М.Ю.Осоотношении
правовогорегулированияиправотворчества//Правоведение.–№3.–2009.–С.35–36.
23. Ке ри мов Д.А.Методологияправа:предмет,функции,проблемыфилософииправа.
–4еизд.–М.:ИздвоСГУ,2008.–С.157.24. Бур лай Є.В.Дуалізм«природного»та
«позитивного»вправіякфілософськапроблема//Проблемифілософіїправа.–Т.1.–
2003.– С. 83–85. 25. Селіва нов В.М. Нетотожність права і закону ( методологічний
аспект)//ПравоУкраїни.–2005.–№5.–С.78.26. Чер во нюк В.И.Теориягосударства
иправа:Учеб.пособ.–М.:ИНФА–М,2003.–С.83.27. Гор ше нев В.М.Способыи
организационныеформыправовогорегулирования.–М.,1972.–С.19–21.28. Силь
чен ко Н.В.Проблемыпредметаправовогорегулирования//Государствоиправо.–2004.
–№12.–С.62.29. Те о рия государстваиправа:ученик /Подред.В.Я.Кикотя,В.В.
15Юридичні і політичні науки
16 Держава і право • Випуск 49
Лазарева.–3еизд.,перераб.идоп.–С.285.30. Оси пов М.Ю.Осоотношенииправо
вогорегулированияиправотворчества//Правоведение.–№3.–2009.–С.39.31. Те о
рия государстваиправа:ученик/подред.В.Я.Кикотя,В.В.Лазарева.–3еизд.,пере
раб.идоп.–С.293. 32. Ко со вич В.Правовийвпливіправоверегулювання:критерії
розмежування//ВісникЛьвівськогоуніверситету.–Серіяюридична.–2008.–Вип.46.
–С.23.33. Чер во нюк В.И.Теориягосударстваиправа:Учеб.пособ.–М.:ИНФАМ,
2003.–С.163.34. ОсиповМ.Ю.Осоотношенииправовогорегулированияиправотвор
чества//Правоведение.–№3.–2009.–С.39.35. Про бле мы теориигосударстваипра
ва: учебник /Под ред.В.М.Сырых. –М.:Эксмо, 2008. –С. 204.36. Чер во нюк В.И.
Теориягосударстваиправа:Учебник.–М.:ИНФА–М,2006.–С.380–383.37. Ма ту
зов Н.И.,Маль ко А.В.Теориягосударстваиправа.:Учебник.–М.:Юристь,2001.–С.
299.38. Сы рых В.М.Теориягосударстваиправа:Учебникдлявузов.–3еизд.,пере
раб.,идоп.–М.:ЗАОЮстицинформ,2007.–С.188190.39. Оси пов М.Ю.Осоотноше
нииправовогорегулированияиправотворчества//Правоведение.–№3.–2009.–С.38.
16 Держава і право • Випуск 49
Розділ 1. Теорія держави і права
Т.І. Тарахонич. Правове регулювання та правотворчість: співвідношення понять
|