Передумови проведення реструктуризації промислових підприємств України
Підприємства України на даному етапі економічного розвитку опинились в умовах глибокої кризи. Низка, а загалом більшість, збанкрутували або визнали себе не рентабельними і припинили господарську діяльність. У статті доведено, що одним з виходів із ситуації, що склалась є проведення реструктуризації...
Збережено в:
| Дата: | 2005 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2005
|
| Назва видання: | Культура народов Причерноморья |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/35319 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Передумови проведення реструктуризації промислових підприємств України / Ю.В. Банах // Культура народов Причерноморья. — 2005. — № 61. — С. 25-28. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-35319 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-353192012-06-26T12:25:58Z Передумови проведення реструктуризації промислових підприємств України Банах, Ю.В. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Підприємства України на даному етапі економічного розвитку опинились в умовах глибокої кризи. Низка, а загалом більшість, збанкрутували або визнали себе не рентабельними і припинили господарську діяльність. У статті доведено, що одним з виходів із ситуації, що склалась є проведення реструктуризації промислових підприємств. Однак перш ніж інвестувати ресурси в бажаний проект реструктуризації необхідно його дослідити, узгодити з можливостями підприємства та оцінити ефективність. Предприятия Украины на данном этапе экономического развития оказались в условиях глубокого кризиса. Большинство из них обанкротились или признали себя не рентабельными и прекратили хозяйственную деятельность. В статье изложено, что одним из выходов с ситуации что сложилась есть проведение реструктуризации промышленных предприятий. Однако прежде чем инвестировать ресурсы в определенный проект реструктуризации необходимо его исследовать, согласовать с возможностями предприятия и оценить эффективность. Today problems about innovation process very urgent in the Ukraine. The role of introduction innovation projects in the Ukrainian's organizations is considered. In the article also propose a new approach on a inculcate the innovation projects. Its approach basic on a research a new project, agreement with biasness possibility and estimate its efficacy. 2005 Article Передумови проведення реструктуризації промислових підприємств України / Ю.В. Банах // Культура народов Причерноморья. — 2005. — № 61. — С. 25-28. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/35319 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| spellingShingle |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Банах, Ю.В. Передумови проведення реструктуризації промислових підприємств України Культура народов Причерноморья |
| description |
Підприємства України на даному етапі економічного розвитку опинились в умовах глибокої кризи. Низка, а загалом більшість, збанкрутували або визнали себе не рентабельними і припинили господарську діяльність. У статті доведено, що одним з виходів із ситуації, що склалась є проведення реструктуризації промислових підприємств. Однак перш ніж інвестувати ресурси в бажаний проект реструктуризації необхідно його дослідити, узгодити з можливостями підприємства та оцінити ефективність. |
| format |
Article |
| author |
Банах, Ю.В. |
| author_facet |
Банах, Ю.В. |
| author_sort |
Банах, Ю.В. |
| title |
Передумови проведення реструктуризації промислових підприємств України |
| title_short |
Передумови проведення реструктуризації промислових підприємств України |
| title_full |
Передумови проведення реструктуризації промислових підприємств України |
| title_fullStr |
Передумови проведення реструктуризації промислових підприємств України |
| title_full_unstemmed |
Передумови проведення реструктуризації промислових підприємств України |
| title_sort |
передумови проведення реструктуризації промислових підприємств україни |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2005 |
| topic_facet |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/35319 |
| citation_txt |
Передумови проведення реструктуризації промислових підприємств України / Ю.В. Банах // Культура народов Причерноморья. — 2005. — № 61. — С. 25-28. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT banahûv peredumoviprovedennârestrukturizacíípromislovihpídpriêmstvukraíni |
| first_indexed |
2025-07-03T16:36:12Z |
| last_indexed |
2025-07-03T16:36:12Z |
| _version_ |
1836644379215790080 |
| fulltext |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
25
3. Деятельность фермерских хозяйств Крыма (по материалам обследования за 2003 год). Госкомстат
Украины. Управление статистики и сельского хозяйства и окружающей среды. – Симферополь, 2004. –
С. 10.
4. Махортов Ю. А. Становление и развитие фермерских хозяйств Луганской области // Економіка АПК. –
2002. – №7. – С. 44 – 48.
Банах Ю.В.
ПЕРЕДУМОВИ ПРОВЕДЕННЯ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ
УКРАЇНИ
Постановка проблеми. У складний для України період становлення ринкових відносин украй важли-
вим є збереження промислового комплексу, його структурне перетворення і забезпечення подальшого на-
уково-технічного розвитку [1,с. 9]. Створення інноваційної сфери у вітчизняній економіці є важливим за-
вданням та умовою становлення економічної незалежності нашої держави.
Аналіз останніх досягнень та результатів. Враховуючи актуальність проблеми реструктуризації
економіки, з її інноваційним вирішенням, в цілому світі цією проблематикою займається велика кількість
науковців, дослідників та практиків. Аналіз літературних джерел [2, 3] свідчить про спроби знайти
найоптимальніший варіант виходу з кризи, економічного розвитку суспільства та процвітання
підприємств, яким є реструктуризація підприємства.
Метою проведення реструктуризації є створення повноцінних суб'єктів підприємницької діяльності,
здатних ефективно функціонувати за умов переходу до ринкової економіки та виробляти кон-
курентоспроможну продукцію, що відповідає вимогам товарних ринків. Отже, процедуру реструктуризації
можна визначити як комплекс заходів, спрямованих на відновлення стійкої технічної, економічної та фі-
нансової життєздатності підприємств.
Постановка завдань. Принципова реструктуризація підприємств і галузей часто є шансом подолання
складнощів та подальшого стрімкого розвитку підприємств. Однак кожне підприємство є особливим, не-
повторним, з своїми можливостями та слабкостями. Тому передумовою реструктуризації є поглиблений
аналіз стану чи діяльності підприємства та проведення вступної економічної оцінки.
Виклад основного матеріалу. Доброю практикою є те, щоб розвинутий економічний аналіз випере-
дити техніко-економічною оцінкою і оцінкою фінансового результату, яка взагалі є оцінкою ефективності
господарювання майном і капіталами фірми. Отримані результати цієї оцінки трактується як основа для
формулювання гіпотез на тему недоліків існуючого стану і умов, необхідних для виправлення ситуації
[4,5]. На цій основі будується концепція окремих досліджень, маючи початкову інформацію щодо напрям-
ку пошуків.
Щоб вступна техніко-економічна оцінка була успішною, вона повинна бути швидкою, простою, лег-
кою для проведення.
На основі проектної практики можна стверджувати, що вступні орієнтовні результати можна отрима-
ти після аналізу мінімум 5 найважливіших факторів техніко-економічного аналізу з восьми представлених
нижче, з тим, що представлені фактори в позиції 2, є обов’язковими:
1) Рівень власних коштів порівняно з внутрішнім бюджетом коштів для окремих центрів коштів.
2) Абсолютна (загальна) продуктивність фірми або виробничої системи, а також:
- продуктивність капіталу в загальному;
- продуктивність постійного майна;
- продуктивність обігового майна, в тому числі обіговість запасів.
3) Порівняння (ідентифікація) і оцінка використовуваних технологій.
4) Порівняння і оцінка організацій і управління продукцією.
5) Порівняння і оцінка новаторської сили підприємства (нововведень).
6) Порівняння і оцінка систем управління персоналом і мотивації.
7) Якість типу продукту, якість виробництва, якість сервісу і задоволення клієнтів.
8) Інші важливі техніко-економічні фактори для оцінки конкретної фірми (установи), не згадувані вище.
Якщо управління фірмою підтримується управлінською бухгалтерією і контролем, можливим і суттє-
вим напрямком виправлення рентабельності (платоспроможності) фірми є втримання коштів на раціона-
льному рівні. В основі цієї системи лежить припущення, що за кожну частину коштів або його елемент
повинна відповідати певна клітинка або особа. Ця відповідність пов’язана з попереднім визначенням бю-
джету у формі проекту бюджету безпосередніх коштів, а також проміжних коштів як змінних, так і по-
стійних. Бюджетування до сьогодні є основним засобом економічного управління.
Попереднє опрацювання доброго бюджету було часто проявом таланту і багатогодинної праці. Сього-
дні використання комп’ютерів, симуляції (висновки щодо збереження дійсних об’єктів через спостере-
ження комп’ютерних програм, що симулюють це збереження) чергових варіантів бюджету установи є що-
денною необхідністю. Без конкретного планування майбутнього немає доброго господарювання.
Основу економічної піраміди творять бюджети, так звані Місця Виникнення Коштів (МВК) і бюджети
окремих контрагентів (проектів). Величина і раціональність використання проміжних коштів, нагрома-
джених в МВК (яких може бути багато) становлять базу встановлення різних ставок (наприклад за годину
праці людини чи машини). Зате “бюджетні” кошти безпосередньо разом з оцінкою праці людей і машин,
охоплюючи також кошти проміжні, є оцінкою основи рентабельності підписаних і реалізованих контрак-
тів. З погляду цілей фірми визнається, що основними бюджетними одиницями можуть бути центри дохо-
дів і центри коштів. Ці перші представляють з одного боку торговельні точки, забезпечені відповідною
Банах Ю.В.
ПЕРЕДУМОВИ ПРОВЕДЕННЯ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ
26
технічною допомогою, а з другого – виробничі одиниці. Внутрішні розрахунки поміж окремими центрами
доходів, центрами коштів, відділами чи установами відбуваються згідно визначених правил внутрішнього
продажу, дуже часто з фазою цінових введень умов (торгівлі, ціноутворення). “Бюджетні” одиниці після
закінчення повного циклу опрацювання бюджету, який охоплює між іншим декількаразову дискусію на
тему цілей і засобів, являють своє рішення контролюючим одиницям (керівництву установи, управлінню
спілки). Стандартно вимагається місячне представлення ряду даних від плану маркетингових дій, через
плани коштів з поділом на МВК, рахунок результатів, проекції балансів, інвестиційні плани, ремонтні і
т.д. до фінансового плану. Щоб уникнути впливу фактора часу і інфляції на результат, а також для отри-
мання порівняльності результатів з різних періодів, в деяких фірмах використовуються дві валюти, напри-
клад долар і гривня, або євро і гривня.
Отримані контрольні результати реалізації процесу бюджетування можна оцінювати за 5-бальною
шкалою (5 – дуже добре, 1 – погано). Ці результати використовуються в подальшому ході ціноутворення.
В цьому випадку випадає звернути увагу, що кошти насправді не є вже фінансовою категорією або
стало (точною) економічною. В умовах управлінської бухгалтерії і фінансового контролю кошти стають
техніко-економічною категорією.
На підприємствах, де існує бюджетування коштів, слід провести традиційне оцінювання. Навпаки, в
установах, які використовують бюджетні засоби, обов’язковим є порівняння досягнутих результатів влас-
не з цим бюджетом.
Продуктивність є другою суттєвою техніко-економічною категорією. Головна (основна) формула про-
дуктивності, показана нижче, є поясненням процесу управління системою виробництва та послуг в ринко-
вій економіці.
або
де РЗ – загальна продуктивність.
Дуже часто спостерігаємо на практиці і обчислюємо часткову продуктивність Рчаст
Хчаст – означає загальні витрати, які складають один або кілька елементів вектора входу.
Табл.1. Приклади вимірювань часткової продуктивності
Часткові одиниці
вимірювання
Приклади вираження
Продуктивність праці - кількість виробів (тон продукції) на робочу годину всіх працюючих груп на
підприємстві;
- продукція в гривнях на роботогодину, обчислювано одиницею валюти;
- вартість продукції в гривнях на одиницю кошту праці всіх працюючих (фонд
праці + податки від виплат + соціальні кошти);
- продаж на одиницю кошту праці обчислюваної один. валюти;
Продуктивність машин
і механізмів (основних
засобів)
- - кількість виробів (тон продукції) на існуючу роботогодину;
- - кількість виробів, тон продукції на пропрацьовану роботогодину;
- - вартість продукції в гривнях на одиницю кошту простою і діяльності машини;
Продуктивність
постійного капіталу
- кількість одиниць виробів (тон продукції) на одиницю витрат в гривнях;
- вартість продажу на одиницю витрат в гривнях;
Продуктивність запасів - вартість готової продукції, доставленої на склад (магазин) на одиницю
“заморожених” оборотних засобів в матеріалах і запасах на даний час;
- вартість готової продукції, доставленої на склад, на одиницю “заморожених”
постійних засобів в будинках, машинах, механізмах, обладнанні;
Продуктивність енергії - кількість одиниць виробів (тон) на 1 кВт встановленої потужності;
- кількість одиниць виробів (тон) на 1 кВт год. використаної потужності;
- кількість одиниць виробів (тон) на одиницю оплати за енергію;
- вартість продукції на одиницю використаного тепла, спаленого твердого чи
рідкого палива.
Вектори виходу і входу повинні вимірятись і виражатися в тих самих одиницях або іншим загально
прийнятим методом для уникнення різної інтерпретації (пояснення) результатів. Елементи входу і виходу
можуть наприклад вимірятися годинами, доларами, гривнями, а також штуками, або іншими натуральни-
ми або умовними одиницями. Загальна продуктивність, вимірювана відношенням цілого вектора виходу
до цілого вектора входу, може виражатися в грошових одиницях або більш складним методом, наприклад
кількістю (цифрою) тон виготовленої продукції на грошову одиницю зроблених витрат.
,
)витрати(Х
)ефект(Y
зР =
,
x...x
y...y
зР
n
n
1
1=
,
X
YР
част
част =
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
27
Загальна продуктивність віддзеркалює одночасно технологічний рівень виробництва, методи органі-
зації продукції і управління, професійність працюючих, а також зміни в капітальних витратах і інші повід-
омлення в сфері проектування, як і в сфері експлуатації виробничої системи.
Одиниці вимірювання часткової продуктивності громадяться звичайно на поодиноких витратах. Бюро
Статистики Праці США використовує для аналізів часткові продуктивності наступну формулу:
де Y – загальний економічний ефект;
Х5 – загальний час праці, використаний на виробництво всіма групами працюючих.
В таблиці 1. подані інші приклади загально використовуваних часткових одиниць вимірювання про-
дуктивності.
Однак одиниці вимірювання загальної продуктивності більш загально використовувані, ніж часткової
продуктивності. Причиною цього є знана закономірність відносності часткових оцінок, з якої виникає
концепція на покращення продуктивності у вузькому діапазоні, наприклад покращення продуктивності
праці безпосередньо виробничих працівників, або також покращення використання електричної енергії.
Звертається ще раз увага на врахування дослідження впливу інфляції. Особливо помилковим є невра-
хування впливу інфляції на ріст вартості продажу відносно минулих років. Тому також слід його корегу-
вати за допомогою цінового індексу або обчислювати згідно цін відносно постійних (долар, Євро).
На основі отриманих результатів обчислень загальної і часткової продуктивності можна сформулюва-
ти для кожного фактора оцінку в шкалі 1–5, подібно як зроблено це попередньо.
Наступним важливим кроком є ідентифікація і оцінка використовуваних технологій, в тому числі:
- ідентифікація, оцінка технології, організація і управління продукцією;
- ідентифікація і оцінка новаторської сили підприємства;
- ідентифікація і оцінка системи управління персоналом і мотивації.
Ідентифікація і оцінка має відповідь на питання:
- де знаходиться критична точка росту?
- що слід потім зробити, щоб цю точку подолати?
- як це роблять найкращі?
Відповіді на два перші запитання можна сформулювати на основі вже проведених досліджень. Відпо-
відь же на питання третє пов’язується з умінням користуватися технікою benchmarking.
На початку ідентифікації згаданих факторів слід критично придивитися до поточної ситуації підпри-
ємства (установи) методом max-study. Дуже частим випадком є те, що збудовані в минулому потужності
підприємства мають малу ринкову ефективність. Виникають витрати, спричинені конфліктами на стику
праці відділів. Важче стає керувати підприємством. Наростають конфлікти, працівники задають важкі за-
питання, переживаючи про майбутнє підприємства. Здається, що вже нічого не “належить до себе”, хоча
підприємство ще постійно розширюється і отримує доходи. Одне стає зрозумілим: щоразу менш вдається
використання потенціалу росту і ринкових шансів для власного підприємства.
В результаті проведеного комплексного аналізу підприємств України було зроблено наступні узагаль-
нення:
- організаційна структура підприємств часто не відповідає сучасним ринковим умовам, потребує
принципової зміни, більш активної участі в ринку, підвищенні гнучкості;
- недостатньо задовольняються потреби ринку, котрий потребує принципово нових товарів і модерні-
зації існуючих;
- підприємства на використовують всіх маркетингових можливостей, не враховують життєвих циклів
продукції, не приділяється достатньо уваги якості і технології виготовлення продукції;
- система повноважень що існує на підприємствах направлена в основному на оперативну діяльність і
не дозволяє перейти до стратегічного управління та планування;
- не визначена загальна мета діяльності підприємства;
- відсутня політика по збереженню кадрового потенціалу, не задіяні ефективні механізми мотивації
працівників;
- не розроблена стратегія розвитку підприємства і фінансова політика, не проводиться облік фінансо-
вих потоків, що погіршує фінансове становище підприємств;
- відсутня офіційно сформульована і затверджена організаційна культура підприємства.
Одночасно з проведенням вступної економічної оцінки аналізу діяльності підприємства необхідно ус-
відомити реальні цілі і наміри сторін, що були ініціаторами реструктуризації, а саме: чи прагнуть вони до
тривалого розвитку бізнесу, чи готові інвестувати в процес реструктуризації і модернізації, чи готові при-
ймати активну участь в управлінні підприємством і т.д. Від цього буде залежати вибір стратегії реструкту-
ризації.
Висновки. Провівши вступну економічну оцінку аналізу підприємства можна впевнено та принципо-
во провести поглиблений аналіз з метою дослідження тих вузьких місць в діяльності підприємства, які
обмежують та призупиняють його діяльність, ріст чи розвиток. Внаслідок проведеного аналізу робимо
оцінку виявлених недоліків в діяльності підприємства і формуємо проект реструктуризації. Узгодивши йо-
го з критеріями відповідності конкретному підприємству можна прийняти рішення про його подальше
впровадження та доцільності проведення реструктуризації, чи його економічну недоцільність на даному
підприємстві. Відповідно приймається рішення про інвестування проекту реструктуризації.
,
X
YРчаст
5
=
Банах Ю.В.
ПЕРЕДУМОВИ ПРОВЕДЕННЯ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ
28
Багато неефективних операцій, що не приносять реальної користі є і у виробництві, і в постачанні, і в
науково – конструкторських проектних роботах, і у всій решті складових бізнесу. Курс на таке його рефо-
рмування, коли створюються умови для продуктивної, творчої роботи для кожного співробітника, кожно-
го підрозділу за рахунок усунення робіт і ланок, що нічого не дають в загальний бюджет господарської
структури, є на сьогодні найефективнішим. Дуже важливо, щоб процес реструктуризації був, зрештою,
направлений на те, щоб не тільки кожна ланка бізнесу діяла продуктивно, але і на те, щоб вся система була
націлена на отримання максимального ефекту господарської діяльності, тобто того ефекту, який неможли-
во одержати кожному окремо, але реально досягти за рахунок сумісних зусиль, організованих оптималь-
ним чином.
Якщо реструктуризація проводиться як логічний і добре спланований процес, то вона дозволяє досить
швидко зупинити падіння бізнесу і почати його поступове відтворення. Разом з тим закладається основа
для генерації стійкої стратегії розвитку і збільшення росту підприємства в майбутньому.
Джерела та література
1. Черваньов Д.М., Рейкова Л.І. Менеджмент. – К., 1999.
2. Krawiec F. Zarządzanie projektem innowacyjnym produktu i usługi. – Warszawa, 2000.
3. Афонін А.С., Нестерчук В.П. Технологія реструктуризації підприємства. – К., 2000.
4. Szatkowski K. Ekonomiczne uwarunkowania działalności innowacyjnej. // Zarządzanie innowacjami
technicznymi i organizacyjnymi. –Warszawa, 2001.
2. Kelley T. Sztuka innowacji. – Kraków, 2003.
Безматерных В.Г.
О НЕКОТОРЫХ АСПЕКТАХ ПРОБЛЕМЫ ФОРМИРОВАНИЯ РЫНКА ТРУДА В
УКРАИНЕ И В КРЫМУ
Постановка проблемы. Проблема формирования рынка труда в современной Украине является од-
ной из важнейших. Становление рынка труда отображает диалектику системы управления экономикой в
последние десять лет. Специфика социального развития общества и влияние процессов мировой экономи-
ки в значительной степени обусловили характер современного национального рынка труда: недостаточ-
ную развитость важных структурных компонентов, отсутствие продолжительное время адекватного меха-
низма его регулирования, существовавший патернализм государства в сфере занятости и много другого
представляли собой значительное несоответствие рыночной экономике.
Недостаточно развитыми были экономические, правовые и административные регуляторы, которые
должны обеспечить единые нормы в формировании рабочей силы, осуществление ее современной мо-
бильности и не только на национальном уровне. Все это в целом тормозило или искажало объективные
процессы развития рыночных отношений.
Формирование развитого рынка труда в Украине, поддержание соответствующего уровня занятости
является одной из основных макроэкономических проблем переходного периода и потому требует изуче-
ния и анализа.
Анализ последних публикаций. Проблемы формирования и функционирования рынка труда в пере-
ходной экономике Украины в последние годы освещались в научных трудах следующих ученых:
Д.Богини [1], С.Злупко [3], О.Павловской [4], Л. Шевченко [7]. Вместе с тем, многие вопросы еще не раз-
решены, остаются дискуссионными.
Целью статьи является анализ проблем формирования рынка труда в современной Украине, изучение
особенностей формирования рынка труда на национальном уровне и в частности в Крыму, разработка
перспектив регулирования.
Результаты. В настоящее время ситуация на отечественном рынке труда характеризуется многими
отрицательными тенденциями. Только на протяжении 2003 года уровень безработицы на зарегистриро-
ванном рынке труда Украины составлял 3,7%, нагрузка на одно рабочее место – 7 человек [5]. В Крыму
нагрузка на одно рабочее место в целом по республике составляла – 9 человек, но по отдельным регионам
этот показатель гораздо хуже. Так, в г. Армянске он составлял – 33 человека, в Судаке – 11, в Белогорском
районе – 62, в Нижнегорском – 56, в Раздольненском – 48, в Черноморском – 40, В Красногвардейском –
33, в Кировском – 30, в Первомайском – 27, в Сакском – 20, в Советском – 14, в Бахчисарайском –14 [6].
Формирование рынка труда в Украине за последние годы проходит в условиях резкого роста предло-
жения рабочей силы и почти адекватного сокращения спроса на нее. Так, в 2003 г. спрос на рабочую силу
на зарегистрированном рынке труда составлял 142, 1 тыс.чел, в то время как предложение – 1003,6
тыс.чел. Наибольший дисбаланс между предложением и спросом на нее наблюдался в Херсонской, Ровен-
ской, Ивано-Франковсковской, Черновицкой, Черкасской, Волынской, Львовской и Тернопольской облас-
тях [5].
Следует сказать, что безработица в Украине имеет стойкий характер. По данным Госкомстата Украи-
ны, средняя продолжительность поиска работы в 2003 г. составляла 9 месяцев, а продолжительность неза-
нятости – 18 месяцев [5]. В Крыму средняя продолжительность поиска работы в 2003 году составила – 8
месяцев, но те, кто ищут работу свыше 7 месяцев, составляют около 60%, из них свыше года – 28,6% [6].
Кроме этого остаются значительными объемы вынужденной неполной занятости населения.
Значительного распространения особенно в монофункциональных городах приобрело такое явление
как семейная безработица. В 200З г. в причинах и структуре безработицы 33,2% составляли лица, уволен-
|