Передумови проведення реструктуризації промислових підприємств України

Підприємства України на даному етапі економічного розвитку опинились в умовах глибокої кризи. Низка, а загалом більшість, збанкрутували або визнали себе не рентабельними і припинили господарську діяльність. У статті доведено, що одним з виходів із ситуації, що склалась є проведення реструктуризації...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2005
Автор: Банах, Ю.В.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Кримський науковий центр НАН України і МОН України 2005
Назва видання:Культура народов Причерноморья
Теми:
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/35319
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Передумови проведення реструктуризації промислових підприємств України / Ю.В. Банах // Культура народов Причерноморья. — 2005. — № 61. — С. 25-28. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-35319
record_format dspace
spelling irk-123456789-353192012-06-26T12:25:58Z Передумови проведення реструктуризації промислових підприємств України Банах, Ю.В. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Підприємства України на даному етапі економічного розвитку опинились в умовах глибокої кризи. Низка, а загалом більшість, збанкрутували або визнали себе не рентабельними і припинили господарську діяльність. У статті доведено, що одним з виходів із ситуації, що склалась є проведення реструктуризації промислових підприємств. Однак перш ніж інвестувати ресурси в бажаний проект реструктуризації необхідно його дослідити, узгодити з можливостями підприємства та оцінити ефективність. Предприятия Украины на данном этапе экономического развития оказались в условиях глубокого кризиса. Большинство из них обанкротились или признали себя не рентабельными и прекратили хозяйственную деятельность. В статье изложено, что одним из выходов с ситуации что сложилась есть проведение реструктуризации промышленных предприятий. Однако прежде чем инвестировать ресурсы в определенный проект реструктуризации необходимо его исследовать, согласовать с возможностями предприятия и оценить эффективность. Today problems about innovation process very urgent in the Ukraine. The role of introduction innovation projects in the Ukrainian's organizations is considered. In the article also propose a new approach on a inculcate the innovation projects. Its approach basic on a research a new project, agreement with biasness possibility and estimate its efficacy. 2005 Article Передумови проведення реструктуризації промислових підприємств України / Ю.В. Банах // Культура народов Причерноморья. — 2005. — № 61. — С. 25-28. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/35319 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
spellingShingle Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
Банах, Ю.В.
Передумови проведення реструктуризації промислових підприємств України
Культура народов Причерноморья
description Підприємства України на даному етапі економічного розвитку опинились в умовах глибокої кризи. Низка, а загалом більшість, збанкрутували або визнали себе не рентабельними і припинили господарську діяльність. У статті доведено, що одним з виходів із ситуації, що склалась є проведення реструктуризації промислових підприємств. Однак перш ніж інвестувати ресурси в бажаний проект реструктуризації необхідно його дослідити, узгодити з можливостями підприємства та оцінити ефективність.
format Article
author Банах, Ю.В.
author_facet Банах, Ю.В.
author_sort Банах, Ю.В.
title Передумови проведення реструктуризації промислових підприємств України
title_short Передумови проведення реструктуризації промислових підприємств України
title_full Передумови проведення реструктуризації промислових підприємств України
title_fullStr Передумови проведення реструктуризації промислових підприємств України
title_full_unstemmed Передумови проведення реструктуризації промислових підприємств України
title_sort передумови проведення реструктуризації промислових підприємств україни
publisher Кримський науковий центр НАН України і МОН України
publishDate 2005
topic_facet Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/35319
citation_txt Передумови проведення реструктуризації промислових підприємств України / Ю.В. Банах // Культура народов Причерноморья. — 2005. — № 61. — С. 25-28. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.
series Культура народов Причерноморья
work_keys_str_mv AT banahûv peredumoviprovedennârestrukturizacíípromislovihpídpriêmstvukraíni
first_indexed 2025-07-03T16:36:12Z
last_indexed 2025-07-03T16:36:12Z
_version_ 1836644379215790080
fulltext Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ 25 3. Деятельность фермерских хозяйств Крыма (по материалам обследования за 2003 год). Госкомстат Украины. Управление статистики и сельского хозяйства и окружающей среды. – Симферополь, 2004. – С. 10. 4. Махортов Ю. А. Становление и развитие фермерских хозяйств Луганской области // Економіка АПК. – 2002. – №7. – С. 44 – 48. Банах Ю.В. ПЕРЕДУМОВИ ПРОВЕДЕННЯ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ Постановка проблеми. У складний для України період становлення ринкових відносин украй важли- вим є збереження промислового комплексу, його структурне перетворення і забезпечення подальшого на- уково-технічного розвитку [1,с. 9]. Створення інноваційної сфери у вітчизняній економіці є важливим за- вданням та умовою становлення економічної незалежності нашої держави. Аналіз останніх досягнень та результатів. Враховуючи актуальність проблеми реструктуризації економіки, з її інноваційним вирішенням, в цілому світі цією проблематикою займається велика кількість науковців, дослідників та практиків. Аналіз літературних джерел [2, 3] свідчить про спроби знайти найоптимальніший варіант виходу з кризи, економічного розвитку суспільства та процвітання підприємств, яким є реструктуризація підприємства. Метою проведення реструктуризації є створення повноцінних суб'єктів підприємницької діяльності, здатних ефективно функціонувати за умов переходу до ринкової економіки та виробляти кон- курентоспроможну продукцію, що відповідає вимогам товарних ринків. Отже, процедуру реструктуризації можна визначити як комплекс заходів, спрямованих на відновлення стійкої технічної, економічної та фі- нансової життєздатності підприємств. Постановка завдань. Принципова реструктуризація підприємств і галузей часто є шансом подолання складнощів та подальшого стрімкого розвитку підприємств. Однак кожне підприємство є особливим, не- повторним, з своїми можливостями та слабкостями. Тому передумовою реструктуризації є поглиблений аналіз стану чи діяльності підприємства та проведення вступної економічної оцінки. Виклад основного матеріалу. Доброю практикою є те, щоб розвинутий економічний аналіз випере- дити техніко-економічною оцінкою і оцінкою фінансового результату, яка взагалі є оцінкою ефективності господарювання майном і капіталами фірми. Отримані результати цієї оцінки трактується як основа для формулювання гіпотез на тему недоліків існуючого стану і умов, необхідних для виправлення ситуації [4,5]. На цій основі будується концепція окремих досліджень, маючи початкову інформацію щодо напрям- ку пошуків. Щоб вступна техніко-економічна оцінка була успішною, вона повинна бути швидкою, простою, лег- кою для проведення. На основі проектної практики можна стверджувати, що вступні орієнтовні результати можна отрима- ти після аналізу мінімум 5 найважливіших факторів техніко-економічного аналізу з восьми представлених нижче, з тим, що представлені фактори в позиції 2, є обов’язковими: 1) Рівень власних коштів порівняно з внутрішнім бюджетом коштів для окремих центрів коштів. 2) Абсолютна (загальна) продуктивність фірми або виробничої системи, а також: - продуктивність капіталу в загальному; - продуктивність постійного майна; - продуктивність обігового майна, в тому числі обіговість запасів. 3) Порівняння (ідентифікація) і оцінка використовуваних технологій. 4) Порівняння і оцінка організацій і управління продукцією. 5) Порівняння і оцінка новаторської сили підприємства (нововведень). 6) Порівняння і оцінка систем управління персоналом і мотивації. 7) Якість типу продукту, якість виробництва, якість сервісу і задоволення клієнтів. 8) Інші важливі техніко-економічні фактори для оцінки конкретної фірми (установи), не згадувані вище. Якщо управління фірмою підтримується управлінською бухгалтерією і контролем, можливим і суттє- вим напрямком виправлення рентабельності (платоспроможності) фірми є втримання коштів на раціона- льному рівні. В основі цієї системи лежить припущення, що за кожну частину коштів або його елемент повинна відповідати певна клітинка або особа. Ця відповідність пов’язана з попереднім визначенням бю- джету у формі проекту бюджету безпосередніх коштів, а також проміжних коштів як змінних, так і по- стійних. Бюджетування до сьогодні є основним засобом економічного управління. Попереднє опрацювання доброго бюджету було часто проявом таланту і багатогодинної праці. Сього- дні використання комп’ютерів, симуляції (висновки щодо збереження дійсних об’єктів через спостере- ження комп’ютерних програм, що симулюють це збереження) чергових варіантів бюджету установи є що- денною необхідністю. Без конкретного планування майбутнього немає доброго господарювання. Основу економічної піраміди творять бюджети, так звані Місця Виникнення Коштів (МВК) і бюджети окремих контрагентів (проектів). Величина і раціональність використання проміжних коштів, нагрома- джених в МВК (яких може бути багато) становлять базу встановлення різних ставок (наприклад за годину праці людини чи машини). Зате “бюджетні” кошти безпосередньо разом з оцінкою праці людей і машин, охоплюючи також кошти проміжні, є оцінкою основи рентабельності підписаних і реалізованих контрак- тів. З погляду цілей фірми визнається, що основними бюджетними одиницями можуть бути центри дохо- дів і центри коштів. Ці перші представляють з одного боку торговельні точки, забезпечені відповідною Банах Ю.В. ПЕРЕДУМОВИ ПРОВЕДЕННЯ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ 26 технічною допомогою, а з другого – виробничі одиниці. Внутрішні розрахунки поміж окремими центрами доходів, центрами коштів, відділами чи установами відбуваються згідно визначених правил внутрішнього продажу, дуже часто з фазою цінових введень умов (торгівлі, ціноутворення). “Бюджетні” одиниці після закінчення повного циклу опрацювання бюджету, який охоплює між іншим декількаразову дискусію на тему цілей і засобів, являють своє рішення контролюючим одиницям (керівництву установи, управлінню спілки). Стандартно вимагається місячне представлення ряду даних від плану маркетингових дій, через плани коштів з поділом на МВК, рахунок результатів, проекції балансів, інвестиційні плани, ремонтні і т.д. до фінансового плану. Щоб уникнути впливу фактора часу і інфляції на результат, а також для отри- мання порівняльності результатів з різних періодів, в деяких фірмах використовуються дві валюти, напри- клад долар і гривня, або євро і гривня. Отримані контрольні результати реалізації процесу бюджетування можна оцінювати за 5-бальною шкалою (5 – дуже добре, 1 – погано). Ці результати використовуються в подальшому ході ціноутворення. В цьому випадку випадає звернути увагу, що кошти насправді не є вже фінансовою категорією або стало (точною) економічною. В умовах управлінської бухгалтерії і фінансового контролю кошти стають техніко-економічною категорією. На підприємствах, де існує бюджетування коштів, слід провести традиційне оцінювання. Навпаки, в установах, які використовують бюджетні засоби, обов’язковим є порівняння досягнутих результатів влас- не з цим бюджетом. Продуктивність є другою суттєвою техніко-економічною категорією. Головна (основна) формула про- дуктивності, показана нижче, є поясненням процесу управління системою виробництва та послуг в ринко- вій економіці. або де РЗ – загальна продуктивність. Дуже часто спостерігаємо на практиці і обчислюємо часткову продуктивність Рчаст Хчаст – означає загальні витрати, які складають один або кілька елементів вектора входу. Табл.1. Приклади вимірювань часткової продуктивності Часткові одиниці вимірювання Приклади вираження Продуктивність праці - кількість виробів (тон продукції) на робочу годину всіх працюючих груп на підприємстві; - продукція в гривнях на роботогодину, обчислювано одиницею валюти; - вартість продукції в гривнях на одиницю кошту праці всіх працюючих (фонд праці + податки від виплат + соціальні кошти); - продаж на одиницю кошту праці обчислюваної один. валюти; Продуктивність машин і механізмів (основних засобів) - - кількість виробів (тон продукції) на існуючу роботогодину; - - кількість виробів, тон продукції на пропрацьовану роботогодину; - - вартість продукції в гривнях на одиницю кошту простою і діяльності машини; Продуктивність постійного капіталу - кількість одиниць виробів (тон продукції) на одиницю витрат в гривнях; - вартість продажу на одиницю витрат в гривнях; Продуктивність запасів - вартість готової продукції, доставленої на склад (магазин) на одиницю “заморожених” оборотних засобів в матеріалах і запасах на даний час; - вартість готової продукції, доставленої на склад, на одиницю “заморожених” постійних засобів в будинках, машинах, механізмах, обладнанні; Продуктивність енергії - кількість одиниць виробів (тон) на 1 кВт встановленої потужності; - кількість одиниць виробів (тон) на 1 кВт год. використаної потужності; - кількість одиниць виробів (тон) на одиницю оплати за енергію; - вартість продукції на одиницю використаного тепла, спаленого твердого чи рідкого палива. Вектори виходу і входу повинні вимірятись і виражатися в тих самих одиницях або іншим загально прийнятим методом для уникнення різної інтерпретації (пояснення) результатів. Елементи входу і виходу можуть наприклад вимірятися годинами, доларами, гривнями, а також штуками, або іншими натуральни- ми або умовними одиницями. Загальна продуктивність, вимірювана відношенням цілого вектора виходу до цілого вектора входу, може виражатися в грошових одиницях або більш складним методом, наприклад кількістю (цифрою) тон виготовленої продукції на грошову одиницю зроблених витрат. , )витрати(Х )ефект(Y зР = , x...x y...y зР n n 1 1= , X YР част част = Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ 27 Загальна продуктивність віддзеркалює одночасно технологічний рівень виробництва, методи органі- зації продукції і управління, професійність працюючих, а також зміни в капітальних витратах і інші повід- омлення в сфері проектування, як і в сфері експлуатації виробничої системи. Одиниці вимірювання часткової продуктивності громадяться звичайно на поодиноких витратах. Бюро Статистики Праці США використовує для аналізів часткові продуктивності наступну формулу: де Y – загальний економічний ефект; Х5 – загальний час праці, використаний на виробництво всіма групами працюючих. В таблиці 1. подані інші приклади загально використовуваних часткових одиниць вимірювання про- дуктивності. Однак одиниці вимірювання загальної продуктивності більш загально використовувані, ніж часткової продуктивності. Причиною цього є знана закономірність відносності часткових оцінок, з якої виникає концепція на покращення продуктивності у вузькому діапазоні, наприклад покращення продуктивності праці безпосередньо виробничих працівників, або також покращення використання електричної енергії. Звертається ще раз увага на врахування дослідження впливу інфляції. Особливо помилковим є невра- хування впливу інфляції на ріст вартості продажу відносно минулих років. Тому також слід його корегу- вати за допомогою цінового індексу або обчислювати згідно цін відносно постійних (долар, Євро). На основі отриманих результатів обчислень загальної і часткової продуктивності можна сформулюва- ти для кожного фактора оцінку в шкалі 1–5, подібно як зроблено це попередньо. Наступним важливим кроком є ідентифікація і оцінка використовуваних технологій, в тому числі: - ідентифікація, оцінка технології, організація і управління продукцією; - ідентифікація і оцінка новаторської сили підприємства; - ідентифікація і оцінка системи управління персоналом і мотивації. Ідентифікація і оцінка має відповідь на питання: - де знаходиться критична точка росту? - що слід потім зробити, щоб цю точку подолати? - як це роблять найкращі? Відповіді на два перші запитання можна сформулювати на основі вже проведених досліджень. Відпо- відь же на питання третє пов’язується з умінням користуватися технікою benchmarking. На початку ідентифікації згаданих факторів слід критично придивитися до поточної ситуації підпри- ємства (установи) методом max-study. Дуже частим випадком є те, що збудовані в минулому потужності підприємства мають малу ринкову ефективність. Виникають витрати, спричинені конфліктами на стику праці відділів. Важче стає керувати підприємством. Наростають конфлікти, працівники задають важкі за- питання, переживаючи про майбутнє підприємства. Здається, що вже нічого не “належить до себе”, хоча підприємство ще постійно розширюється і отримує доходи. Одне стає зрозумілим: щоразу менш вдається використання потенціалу росту і ринкових шансів для власного підприємства. В результаті проведеного комплексного аналізу підприємств України було зроблено наступні узагаль- нення: - організаційна структура підприємств часто не відповідає сучасним ринковим умовам, потребує принципової зміни, більш активної участі в ринку, підвищенні гнучкості; - недостатньо задовольняються потреби ринку, котрий потребує принципово нових товарів і модерні- зації існуючих; - підприємства на використовують всіх маркетингових можливостей, не враховують життєвих циклів продукції, не приділяється достатньо уваги якості і технології виготовлення продукції; - система повноважень що існує на підприємствах направлена в основному на оперативну діяльність і не дозволяє перейти до стратегічного управління та планування; - не визначена загальна мета діяльності підприємства; - відсутня політика по збереженню кадрового потенціалу, не задіяні ефективні механізми мотивації працівників; - не розроблена стратегія розвитку підприємства і фінансова політика, не проводиться облік фінансо- вих потоків, що погіршує фінансове становище підприємств; - відсутня офіційно сформульована і затверджена організаційна культура підприємства. Одночасно з проведенням вступної економічної оцінки аналізу діяльності підприємства необхідно ус- відомити реальні цілі і наміри сторін, що були ініціаторами реструктуризації, а саме: чи прагнуть вони до тривалого розвитку бізнесу, чи готові інвестувати в процес реструктуризації і модернізації, чи готові при- ймати активну участь в управлінні підприємством і т.д. Від цього буде залежати вибір стратегії реструкту- ризації. Висновки. Провівши вступну економічну оцінку аналізу підприємства можна впевнено та принципо- во провести поглиблений аналіз з метою дослідження тих вузьких місць в діяльності підприємства, які обмежують та призупиняють його діяльність, ріст чи розвиток. Внаслідок проведеного аналізу робимо оцінку виявлених недоліків в діяльності підприємства і формуємо проект реструктуризації. Узгодивши йо- го з критеріями відповідності конкретному підприємству можна прийняти рішення про його подальше впровадження та доцільності проведення реструктуризації, чи його економічну недоцільність на даному підприємстві. Відповідно приймається рішення про інвестування проекту реструктуризації. , X YРчаст 5 = Банах Ю.В. ПЕРЕДУМОВИ ПРОВЕДЕННЯ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ 28 Багато неефективних операцій, що не приносять реальної користі є і у виробництві, і в постачанні, і в науково – конструкторських проектних роботах, і у всій решті складових бізнесу. Курс на таке його рефо- рмування, коли створюються умови для продуктивної, творчої роботи для кожного співробітника, кожно- го підрозділу за рахунок усунення робіт і ланок, що нічого не дають в загальний бюджет господарської структури, є на сьогодні найефективнішим. Дуже важливо, щоб процес реструктуризації був, зрештою, направлений на те, щоб не тільки кожна ланка бізнесу діяла продуктивно, але і на те, щоб вся система була націлена на отримання максимального ефекту господарської діяльності, тобто того ефекту, який неможли- во одержати кожному окремо, але реально досягти за рахунок сумісних зусиль, організованих оптималь- ним чином. Якщо реструктуризація проводиться як логічний і добре спланований процес, то вона дозволяє досить швидко зупинити падіння бізнесу і почати його поступове відтворення. Разом з тим закладається основа для генерації стійкої стратегії розвитку і збільшення росту підприємства в майбутньому. Джерела та література 1. Черваньов Д.М., Рейкова Л.І. Менеджмент. – К., 1999. 2. Krawiec F. Zarządzanie projektem innowacyjnym produktu i usługi. – Warszawa, 2000. 3. Афонін А.С., Нестерчук В.П. Технологія реструктуризації підприємства. – К., 2000. 4. Szatkowski K. Ekonomiczne uwarunkowania działalności innowacyjnej. // Zarządzanie innowacjami technicznymi i organizacyjnymi. –Warszawa, 2001. 2. Kelley T. Sztuka innowacji. – Kraków, 2003. Безматерных В.Г. О НЕКОТОРЫХ АСПЕКТАХ ПРОБЛЕМЫ ФОРМИРОВАНИЯ РЫНКА ТРУДА В УКРАИНЕ И В КРЫМУ Постановка проблемы. Проблема формирования рынка труда в современной Украине является од- ной из важнейших. Становление рынка труда отображает диалектику системы управления экономикой в последние десять лет. Специфика социального развития общества и влияние процессов мировой экономи- ки в значительной степени обусловили характер современного национального рынка труда: недостаточ- ную развитость важных структурных компонентов, отсутствие продолжительное время адекватного меха- низма его регулирования, существовавший патернализм государства в сфере занятости и много другого представляли собой значительное несоответствие рыночной экономике. Недостаточно развитыми были экономические, правовые и административные регуляторы, которые должны обеспечить единые нормы в формировании рабочей силы, осуществление ее современной мо- бильности и не только на национальном уровне. Все это в целом тормозило или искажало объективные процессы развития рыночных отношений. Формирование развитого рынка труда в Украине, поддержание соответствующего уровня занятости является одной из основных макроэкономических проблем переходного периода и потому требует изуче- ния и анализа. Анализ последних публикаций. Проблемы формирования и функционирования рынка труда в пере- ходной экономике Украины в последние годы освещались в научных трудах следующих ученых: Д.Богини [1], С.Злупко [3], О.Павловской [4], Л. Шевченко [7]. Вместе с тем, многие вопросы еще не раз- решены, остаются дискуссионными. Целью статьи является анализ проблем формирования рынка труда в современной Украине, изучение особенностей формирования рынка труда на национальном уровне и в частности в Крыму, разработка перспектив регулирования. Результаты. В настоящее время ситуация на отечественном рынке труда характеризуется многими отрицательными тенденциями. Только на протяжении 2003 года уровень безработицы на зарегистриро- ванном рынке труда Украины составлял 3,7%, нагрузка на одно рабочее место – 7 человек [5]. В Крыму нагрузка на одно рабочее место в целом по республике составляла – 9 человек, но по отдельным регионам этот показатель гораздо хуже. Так, в г. Армянске он составлял – 33 человека, в Судаке – 11, в Белогорском районе – 62, в Нижнегорском – 56, в Раздольненском – 48, в Черноморском – 40, В Красногвардейском – 33, в Кировском – 30, в Первомайском – 27, в Сакском – 20, в Советском – 14, в Бахчисарайском –14 [6]. Формирование рынка труда в Украине за последние годы проходит в условиях резкого роста предло- жения рабочей силы и почти адекватного сокращения спроса на нее. Так, в 2003 г. спрос на рабочую силу на зарегистрированном рынке труда составлял 142, 1 тыс.чел, в то время как предложение – 1003,6 тыс.чел. Наибольший дисбаланс между предложением и спросом на нее наблюдался в Херсонской, Ровен- ской, Ивано-Франковсковской, Черновицкой, Черкасской, Волынской, Львовской и Тернопольской облас- тях [5]. Следует сказать, что безработица в Украине имеет стойкий характер. По данным Госкомстата Украи- ны, средняя продолжительность поиска работы в 2003 г. составляла 9 месяцев, а продолжительность неза- нятости – 18 месяцев [5]. В Крыму средняя продолжительность поиска работы в 2003 году составила – 8 месяцев, но те, кто ищут работу свыше 7 месяцев, составляют около 60%, из них свыше года – 28,6% [6]. Кроме этого остаются значительными объемы вынужденной неполной занятости населения. Значительного распространения особенно в монофункциональных городах приобрело такое явление как семейная безработица. В 200З г. в причинах и структуре безработицы 33,2% составляли лица, уволен-