Походження бюджетних повноважень Державної ради Російської імперії 1906-1916 років

Встановлюються джерела та особливості походження бюджетних повноважень запровадженої у квітні 1906 року законодавчої Державної ради - верхньої палати народного представництва Російської імперії 1906 - 1916 рр....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2005
1. Verfasser:	Зінченко, О.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Кримський науковий центр НАН України і МОН України 2005
Schriftenreihe:	Культура народов Причерноморья
Schlagworte:	Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/35377
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Походження бюджетних повноважень Державної ради Російської імперії 1906-1916 років / О.В. Зінченко // Культура народов Причерноморья. — 2005. — № 61. — С. 84-87. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-35377
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-353772012-06-29T12:18:36Z Походження бюджетних повноважень Державної ради Російської імперії 1906-1916 років Зінченко, О.В. Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Встановлюються джерела та особливості походження бюджетних повноважень запровадженої у квітні 1906 року законодавчої Державної ради - верхньої палати народного представництва Російської імперії 1906 - 1916 рр. Устанавливаются источники и особенности происхождения бюджетных полномочий учрежденного в апреле 1906 года законодательного Государственного совета - верхней палаты народного представительства Российской империи 1906 - 1916 гг. The sources and the pecularity of the origine of the budget powers of founded in April 1906 legislative State Council - upper chamber house of people representation of Russian empire 1906 - 1916. 2005 Article Походження бюджетних повноважень Державної ради Російської імперії 1906-1916 років / О.В. Зінченко // Культура народов Причерноморья. — 2005. — № 61. — С. 84-87. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/35377 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ
spellingShingle	Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Зінченко, О.В. Походження бюджетних повноважень Державної ради Російської імперії 1906-1916 років Культура народов Причерноморья
description	Встановлюються джерела та особливості походження бюджетних повноважень запровадженої у квітні 1906 року законодавчої Державної ради - верхньої палати народного представництва Російської імперії 1906 - 1916 рр.
format	Article
author	Зінченко, О.В.
author_facet	Зінченко, О.В.
author_sort	Зінченко, О.В.
title	Походження бюджетних повноважень Державної ради Російської імперії 1906-1916 років
title_short	Походження бюджетних повноважень Державної ради Російської імперії 1906-1916 років
title_full	Походження бюджетних повноважень Державної ради Російської імперії 1906-1916 років
title_fullStr	Походження бюджетних повноважень Державної ради Російської імперії 1906-1916 років
title_full_unstemmed	Походження бюджетних повноважень Державної ради Російської імперії 1906-1916 років
title_sort	походження бюджетних повноважень державної ради російської імперії 1906-1916 років
publisher	Кримський науковий центр НАН України і МОН України
publishDate	2005
topic_facet	Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/35377
citation_txt	Походження бюджетних повноважень Державної ради Російської імперії 1906-1916 років / О.В. Зінченко // Культура народов Причерноморья. — 2005. — № 61. — С. 84-87. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.
series	Культура народов Причерноморья
work_keys_str_mv	AT zínčenkoov pohodžennâbûdžetnihpovnovaženʹderžavnoíradirosíjsʹkoíímperíí19061916rokív
first_indexed	2025-07-03T16:39:42Z
last_indexed	2025-07-03T16:39:42Z
_version_	1836644599690428416
fulltext	Бакуменко Е.А. «ИЗВЕСТИЯ ЮЖНО-РУССКОЙ ЗЕМСКОЙ ОБЛАСТНОЙ ПЕРЕСЕЛЕНЧЕСКОЙ ОРГАНИЗАЦИИ» КАК ИСТОЧНИК ПО ПЕРЕСЕЛЕНЧЕСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ХАРЬКОВСКОГО ГУБЕРНСКОГО ЗЕМСТВА 1908-1914 гг. 84 лосов губернское собрание постановило отклонить эту пропозицию, а напротив, увеличить ассигнования на нужды областной организации на следующий год 12285 руб. [3, №7, с.31] это показывает, что уже на ранних этапах существования переселенческих организаций земство осознавало важность организованной помощи переселенцам. Об активном участии Харьковского губернского земства в деятельности ЮРОЗПО свидетельствует в частности оживленная переписка между губернским земством и областным бюро переселенческой орга- низации, а так же весьма приличные суммы, которые ассигновало харьковское земство ежегодно в общий фонд ЮРОЗПО. Это подтверждается архивными данными за 1913 г., когда не смотря на то, что пересе- ленческая волна начала уменьшаться и некоторые земства вообще вышли из состава областной организа- ции Харьковское губернское земство внесло в смету ЮРОЗПО 22360 руб. [7, д. 3085, л.16.]. известия по- зволяют сделать вывод о деятельности ХГЗ в рамках ЮРОЗПО по помощи переселенцам в случае чрезвы- чайных ситуаций. Когда в 1912 г. большую часть Сибири поразил неурожай, организация начала актив- ную помощь голодающим. Харьковское губернское земство ассигновало в бюро на эти нужды 23.000 руб- лей (для сравнения Чернигов выделили 15.000, а Полтава – 8.000 руб.), правда следует отметить, что большинство голодающих было из Харьковской губернии, поэтому выделение такого большого фонда вполне обосновано и прислало 2 вагона с хлебом [3, № 53, с. 102; № 54, с. 125]. Из вышесказанного можно сделать следующие выводы: «Известия ЮРОЗПО» отразили практически весь спектр деятельности переселенческого отдела Харьковского да и не только этого земств. Они и со- путствующие документы позволяют сделать вывод о том, что Харьковское земство занимало одно из пер- вых мест среди южнорусских губерний, по масштабам и значимости своей деятельности. При участии харьковских земцев были обследованы 8 областей Сибири, Все ходоки и переселенцы губернии были полностью обслужены агентами. За 1907–1914 гг. через переселенческий ХГЗ прошло 127538 переселен- цев. Наблюдатели в 1914 г. отмечали: «Ходоки и переселенцы прибывшие из союзных губерний особенно полтавцы и харьковчане выгодно отличались от прежних лет, в них чувствуется сознание куда и зачем они едут» [3, №60, с. 45] Может именно заслуга земства в том, что процент обратных переселенцев харьковчан составил всего лишь 13%. Безусловно, для создания целостной картины деятельности земства в этой об- ласти необходимо использовать весь пласт материалов по данной проблематике. А подробность изложе- ния, насыщенность фактами такого издания как «Известия Южно-Русской областной земской переселен- ческой организации» ставит их на важное место в ряду других источников. Источники и литература 1. Сазонов Г.П. Обзор деятельности земств по сельскому хозяйству. – СПб., 1896; Огановский Н.П. Ин- дивидуализация земли в России и ее последствия. – М., 1914; Кауфман А.А. Переселение и колонизации. – СПб., 1915; Чупров А.И. Аграрная реформа и ее вероятное влияние на сельско-хозяйственное производст- во. – М., 1907.; Веселовский Б.Б. История земства. – Спб., 1914. – Т.2.; Переселение из Полтавской губер- нии с 1861-1901 г. – Полтава, 1905.; Переселение из Черниговской губернии в 1909-1911 гг. и т.д. 2. Яхонтов А.П. Переселение и колонизация. – Х., 1925.; Скляров Л.Ф. Переселение и землеустройство в Сибири в годы Столыпинской реформы. – Л., 1962. 3. Известия Южно-русской областной земской переселенческой организации. – Полтава, 1908-1914. 4. Переселение крестьян Харьковской губернии Вып.1. – Х., 1908. – с.1. 5. Переселение в Сибирь из восьми губерний входящих в состав Южно-русской Областной Земской Пе- реселенческой организации. – П., 1913. 6. Переселение крестьян Харьковской губернии Вып.1-6. – Х., 1908-1915. Переселенческое движение из Харьковской губернии в 1910 г. – Х., 1912. 7. Государственный архив Харьковской области. – Ф.304 – Губернская земская управа. Опись 1. Зінченко О.В. ПОХОДЖЕННЯ БЮДЖЕТНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ ДЕРЖАВНОЇ РАДИ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ 1906-1916 РОКІВ Актуальність дослідження. Одну з найважливіших проблем державного і громадянського життя складають бюджетні повноваження центральних і місцевих органів влади. Особливо гостро ця проблема постає в умовах демократичних перетворень в системі державного устрою. Вона вимагає вивчення і вико- ристання відповідного історичного досвіду, осмислення теорії і практики. Це стосується і питання про по- ходження бюджетних повноважень Державної ради Російської імперії 1906 – 1916 рр., яке ще не знайшло комплексного дослідження ні в дорадянській, ні в радянській історіографії. Вирішення цього питання шляхом аналізу низки законодавчих актів та підготовчих матеріалів до них і складає мету нашої статті. Головним завданням дослідження є аналіз Запроваджень Державної ради 6 серпня 1905 р., Запроваджен- ня Державної ради 20 лютого 1906 р., Запровадження Державної ради 24 квітня 1906 р. та бюджетних пра- вил 8 березня 1906 р. Бюджетні повноваження обох палат народного представництва Російської імперії, яке було запрова- джено на початку 1906 р., успадкували не найкращі особливості формування державного бюджету (розпи- су) абсолютистської доби. Головна частина цих повноважень була сформульована у 2-му пункті 31-ї статті Запровадження Державної думи 20 лютого 1906 р. : “Віданню Державної думи підлягають… 2) державний розпис прибутків і витрат разом з фінансовими кошторисами міністерств і головних управлінь, а також і грошові із скарбниці асигнування, розписом не передбачені, на підставі встановлених правил” [ 9, с. 946]. Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ 85 Підготовчі матеріали з видання Запровадження Державної ради 6 серпня 1905 р. свідчать, що уклада- чами передбачалось вносити проект державного розпису прибутків і витрат на обговорення законодорад- чої Державної думи. У поданій монарху записці міністр внутрішніх справ імперії А.Г.Булигін до опрацьо- ваного ним проекту запровадження Державної думи наполягав на тому, що бюджет складає законодавчий акт не тільки у західноєвропейських країнах, але і в Росії [1, с. 49].У цій записці, зокрема, говорилось: “Внаслідок такого правового значення бюджету обговорення його всюди, не виключаючи і Росію, здійс- нюється у законодавчому порядку, а затверджений державний розпис отримує усі властивості закону не тільки за формою, але і по сутності” [1, с.49]. З такою думкою А.Г.Булигіна погодилась і Рада міністрів, яка дійшла наступного висновку: “державний розпис складає у нас акт законодавчої властивості” [1, c.49]. “Іншого рішення тяжко було й очікувати, – писав з цього приводу російський правознавець початку ХХ ст. А.А.Алексєєв, – оскільки затвердження розпису у формі закону було встановлено і відбувалось на практиці ще за старого порядку” [1, c.49]. Маніфест 6 серпня 1905 р. сповіщав про запровадження Державної думи як “особливої законодорад- чої установи, які надається попереднэ опрацювання й обговорення законодавчих пропозицій і розгляд розпису державних прибутків і витрат” [4, с. 98]. Запровадження Державної думи 6 серпня 1905 р. відно- сило до компетенції цієї установи поряд з “предметами, що потребують видання законів і штатів”, також і “фінансові кошториси міністерств і головних управлінь і державний розпис прибутків і витрат, а також грошові із скарбниці асигнування, не передбачені розписом, на підставі особливих з цього предмету пра- вил” [8,с. 105 – 106]. Якими ж були бюджетні повноваження законодорадчої Думи, було видно вже з того, що вона запроваджувалась як дорадча установа, з якої розглянуті нею справи з її постановою надходили до другої дорадчої установи – Державної ради. До того ж остання у деяких випадках могла розглядати справи і без постанови Державної думи [8, ст. 48 – 52, с. 109 – 110]. Особливо яскраво було висвітлено мотиви опрацьованого А.Г.Булигіним проекту запровадження Державної думи. У ньому говорилось: “За винятком умовних кредитів, усі останні витратні статті нашого державного розпису практично вже визначено, одні як предметно, так і за обсягом витрати, другі (госпо- дарсько-операційні витрати) хоча б предметно. Цих основних принципів наших кошторисних порядків необхідно, безперечно, повністю дотримуватись і в майбутньому, строго охороняючи їх непорушність, щоб не підірвати підвалин нашої фінансової рівноваги. З цією метою у законі належало б виразно сказати, що Державній думі не надається право так званої бюджетної ініціативи, тобто право на внесення до роз- пису, під час розгляду останнього, нових, недозволених раніш у законодавчому порядку, прибутків і ви- трат чи на скорочення прибутків і витрат, обумовлених чинними законами та штатами, оскільки у Думи не віднімається право, у порядку загального законодавчого почину, збуджувати питання про ті чи інші зміни або доповнення предметів і обсягів наших державних витрат, а також введення нових та про підвищення чи зниження існуючих прибутків, точне дотримання цих основних принципів чинних кошторисних поряд- ків забезпечить одночасно і необхідну швидкість обговорення розпису, оскільки більшість витратних ста- тей виявиться при цьому ніби то консолідованою і тому не викликатиме необхідності докладного розгля- ду” [1, с. 50-51]. Відповідно до цього і стаття 74 проекту запровадження законодорадчої Державної думи виголошувала: “Під час розгляду кошторисів Державна дума не може збуджувати питання про збільшення відомчих кошторисних кредитів чи про виключення з кошторисів витрат, внесених на підставі чинних за- коноположень, штатів та Найвищих повелінь, а також затверджених у встановленому порядку граничних бюджетів військового і морського відомств. Пропозиції, що виникають стосовно цих кредитів, можуть відноситись лише до кошторисів наступних років і отримують рух не інакше, як відповідно до ст. 62 – 67 цього запровадження” [1, с. 51]. Запровадження Державної думи 6 серпня 1905 р., порушуючи питання про її компетенцію щодо бю- джету, виголошувало, що Дума розглядатиме його “на підставі особливих з цього предмету правил” [8, с. 106]. Того ж дня монаршим указом було утворено особливу нараду з метою опрацювання таких правил. Однак розвиток революційних подій в країні показав, що більшість російського суспільства не задоволь- няється тією формою державного ладу, яка передбачалась запровадженням законодорадчої Думи, і прагне надання народним представникам законодавчих прав. Маніфест 17 жовтня 1905 р. виявився відповіддю цим прагненням. У ньому, зокрема, говорилось про намір самодержця “встановити, як непорушне прави- ло, щоб жоден закон не міг вступити в силу без ухвалення Державною Думою і щоб обранцям народу бу- ло забезпечено можливість дійсної участі у нагляді за закономірністю дій поставлених від нас властей” [3, с. 28]. Слід зазначити, що зміни поглядів верховної влади на сутність державного ладу не вплинули помітно на роботу особливої наради з укладання правил, що визначала бюджетну компетенцію Державної думи. На користь такого твердження говорить порівняння деяких проектів цих правил, що були запропоновані особливій нараді ще до появи Маніфесту 17 жовтня 1905 р. і мали на увазі законодавчу Думу, з правила- ми, що були затверджені після запровадження Державної думи 20 лютого 1906 р., тобто законодавчої установи. Так, стаття 9 проекту правил про розгляд розпису прибутків і витрат, який був запропонований статс-секретарем Департаменту державної економії Державної ради О.Кобиляцьким і виявився основою затверджених 8 березня 1906 р. бюджетних правил, виголошувала: “Постанови Державної думи не можуть мати своїм предметом пропозицій, що схиляються: 1) до скорочення або виключення кредитів, внесених до кошторисів на підставі чинних законів, штатів або Найвищих повелінь, виданих до запровадження Ду- ми, і 2) до збільшення в розписі призначень шляхом підсилення кредитів на передбачені кошторисами по- треби, або шляхом зазначення нових, не передбачених кошторисами, предметів витрат” [1, с. 53]. 20 лютого 1906 р. було видано маніфест про зміну Запровадження Державної думи та перегляд За- провадження Державної ради, який, “зберігаючи непорушними докорінні положення Основних Держав- них Законів, на підставі яких жоден закон не може мати свого здійснення без Нашого затвердження”, ух- валював, “що від часу скликання Державної Ради і Державної Думи, закон не може набути сили без ухва- Зінченко О.В. ПОХОДЖЕННЯ БЮДЖЕТНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ ДЕРЖАВНОЇ РАДИ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ 1906-1916 рр. 86 лення Радою і Думою” [2, , с. 254]. Одночасно було видано і нове Запровадження Державної думи [9].У ньому дослівно повторювалось положення про бюджетні повноваження Думи, які мали місце у Запрова- дженні Державної думи 6 серпня 1905 р. Пункт 2 статті 31 Запровадження Державної думи 20 лютого 1906 р. виголошував: “Віданню Державної Думи підлягає державний розпис прибутків і витрат разом з фінансовими кошторисами міністерств і головних управлінь, як і грошові зі скарбниці асигнування, роз- писом не передбачені. – на підставі встановлених правил” [6, с. 946]. У лютому того ж 1906 р. закінчила свою роботу і особлива нарада, укладений проект якої і було затверджено 8 березня 1906 р. монархом під назвою “Правила про порядок розгляду державного розпису прибутків і витрат та про здійснення зі скарб- ниці витрат, розписом не передбачених” [7]. Ці правила – 8 березня 1906 р. – не здійснили докорінної ломки чинного під час їх видання бюджет- ного законодавства, підвалини якого складали кошторисні правила від 22 травня 1862 р. Указ 8 березня 1906 р. говорив про затвердження цих правил наступне: “Зберігаючи в силі тимчасово до перегляду Най- вище затверджених 22 травня 1862 р. правил про укладання, розгляд, затвердження та виконання держав- ного розпису та фінансових кошторисів міністерств і головних управлінь - постанови, що містяться в цих правилах та в наступних їх доповненнях, та зміни, оскільки ці останні не скасовуються і не змінюються Найвищим указом Нашим 19 жовтня 1905 р. Правительствуючому Сенату даним про заходи щодо зміц- нення єдності у діяльності міністерств і головних управлінь, а також постановами цього указу” [7, с. 295]. “Міркування…”, що виявились підвалиною бюджетних правил 8 березня 1906 р., також підкреслювали, що “вимоги кошторисного закону 1862 р., оскільки вони не скасовуються і не змінюються Найвищим ука- зом 19 жовтня 1905 р. і новими правилами, які проектуються, повинні бути, певна річ, збережені в силі аж до їхньої зміни у встановленому порядку” [1, с.55]. Бюджетні правила 8 березня 1906 р. були спрямовані головним чином на визначення бюджетних пов- новажень нових законодавчих палат народного представництва - Державної ради і Державної думи, оскі- льки чинне кошторисне законодавство вимагало перегляду і узгодження зі змінами, які відбулись у дер- жавному ладі Російської імперії. У “Міркуваннях…” з цього приводу говорилось, що “у зв’язку з надан- ням Раді і Думі однакової участі у встановленні бюджету, правила, що укладаються Нарадою, повинні бу- ти викладені у формі, рівно обов’язковій як для Думи, так і для Ради. Особлива нарада вважала піддати обговоренню тільки ті частини кошторисного порядку, які найтісніше торкаються повноважень Державної Ради та Державної Думи під час обговорення ними розпису, а також ввести до нових правил відповідні узаконення, за допомогою яких переважно обумовлювалась би можливість своєчасного завершення роз- гляду розпису. Зміст правил, що проектуються, повинен обмежитись встановленням межі повноважень Ради і Думи щодо розгляду кошторисних пропозицій уряду та відношень Ради і Думи до асигнувань гро- шових із скарбниці коштів, розписом не передбачених” [1, с.55]. І таку межу повноважень було встановлено. У жодному з законодавчих актів, у якому у тій чи іншій мірі згадувалась бюджетна компетенція палат народного представництва, - у Запровадженні Державної думи 20 лютого 1906 р., Запровадженні Державної ради 24 квітня 1906 р., Основних державних законах і бюджетних правилах 8 березня 1906 р. – не визначались їхні законодавчі повноваження щодо бюджету. У жодному з цих законодавчих актів не зустрічались терміни “укладання”. “ухвалення”, “зміни”. Скрізь вживався один термін – “розгляд”. Самі бюджетні правила 8 березня 1906 р. називались “правилами про порядок розгляду державного розпису…”.При цьому можна зазначити, що навіть бюджетні правила 22 травня 1862 р., які запроваджувались для законодорадчої Державної ради, називались правилами “про укладання, розгляд, затвердження та виконання державного розпису…” [7, с. 295]. “Типовий взірець по- спішного законодавства перехідної доби, кошторисні правила 8 березня 1906 р., – підкреслював депутат Державної думи А.Шингарьов, – не скасували, а лише видозмінили початкові і докорінні правила 22 трав- ня 1862 р.” [11 , с. 104]. Висновки. Таким чином, законодавча Державна рада, як і Дума, не володіла правом бюджетної ініці- ативи навіть у тому обсязі, який охоплював її загальнозаконодавчу ініціативу. Усі законодавчі акти, що запроваджували народне представництво, а також нові бюджетні правила, лише обмежували бюджетні повноваження законодавчих палат. І статті Запроваджень Державної ради та Думи, і бюджетні правила (8 березня 1906 р.) мали джерелом свого походження Запровадження Булигінської законодорадчої Думи та старі кошторисні правила 1862 р. Вони надавали обом палатам право не укладання, не внесення проекту і не його ухвалення як законодавчого акту, а право “розгляду” чи “обговорення” проекту. У жодному з за- конодавчих актів не говорилось про бюджетну ініціативу, про те, хто укладає і вносить до палат бюджетні проекти. І навпаки, ці акти вводили обмеження, внаслідок яких бюджетне право носило лише номінальний характер. Джерела та література 1. Алексеев А.А. Очерк бюджетного права русских законодательных палат // Журнал министерства юс- тиции. – 1914. – № 9. – С.48. – 100; – № 10. – С. 1 – 38. 2. Манифест 20 февраля 1906 г. Об изменении Учреждения Государственного Совета и о пересмотре Уч- реждения Государственной Думы // Законодательные акты переходного времени 1904 – 1908 гг. – Спб.: Право, 1909. – С. 253 – 256. 3. Манифест 17 октября 1905 г. // Конституция Российской империи. – Спб.: Экон. тип., 1907. – С. 26 – 27. 4. Манифест 6 августа 1905 г. Об Учреждении Государственной Думы // Законодательные акты переход- ного времени. – С. 98 – 101. 5. Основные Государственные Законы (23 апреля 1906 г.) // Конституция Российской империи. – С. 54 – 74. Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ 87 6. Правила о порядке рассмотрения государственной росписи доходов и расходов, а равно о производстве из казны расходов, росписью не предусмотренных // Законодательные акты переходного времени. – С. 295 – 299. 7. Указ 8 марта 1906 г. Об утверждении правил о порядке рассмотрения государственной росписи дохо- дов и расходов, а равно о производстве из казны расходов, росписью не предусмотренных // Законода- тельные аты переходного времени. – С. 294 – 295. 8. Учреждение Государственной Думы 6 августа 1905 г. // Законодательные акты переходного времени. – С. 101 – 134. 9. Учреждение Государственной Думы (20 февраля 1906 г.) // Законодательные акты переходного време- ни. – С. 941 – 957. 10. Учреждение Государственного Совета (24 апреля 1906 г.) // Конституция Российской империи. – С. 144 – 171. 11. Шингарев А. Бюджетное право и война // Право. – 1916. – № 2. – С. 103 – 112 Змерзлий Б.В. “ЕН’И ДЮНЬЯ” – ПЕРША КРИМСЬКОТАТАРСЬКА ГАЗЕТА В КРИМСЬКІЙ АВТОНОМНІЙ РАДЯНСЬКІЙ СОЦІАЛІСТИЧНІЙ РЕСПУБЛІЦІ (1920 – 1938 рр.) З розпадом СРСР і крахом його ідеологічної системи, коли історія деяких народів практично не дослі- джувалася, або висвітлювалася в вигідному політичній кон’єктурі світлі, розпочався новий період в вітчи- зняній історичній науці в справі різнобічного об'єктивного вивчення історичної спадщини кримськотатар- ського народу. Як відомо, проблеми зародження і розвитку кримськотатарської періодичної преси на межі ХIХ – ХХ сторіч були досліджені й освітлені доктором історичних наук, професором В.Ю.Ганкевичем [1]. В той же час, розвиток національної публіцистики кримських татар у 1920–1930 роки, ще й досі є фактич- но невивченою проблемою, а наукові дослідження по цій темі відсутні, не дивлячись на великий масив джерел, що в більшій своїй частині знаходиться на збереженні в Державному архіві автономної республі- ки Крим. Мета цього дослідження – дослідити основні етапи та проблеми становлення та розвитку першої за радянських часів республіканської газети кримськотатарською мовою “Енъи дюнья”. Загальновідомо, що в 1913 р. в Криму виходило всього 9 періодичних видань з загальним тиражем 24000 примірників, в тому числі єдина газета кримськотатарською мовою “Терджиман” – 4000 примірни- ків [2, арк.37]. В період недовгого захоплення більшовиками влади в Криму в 1919 р., для більш широкого поширення ідей більшовизму в регіоні й активній пропаганді серед татарської молоді, ними видавалася кримськотатарською мовою газета “Крым Хаберлери” (Крымские известия). В роки ж революції і громадянської війни видавнича справа, хоча і досягла визначених успіхів, але під час правління генерала Врангеля, прийшла в повний розлад. Тому, з встановленням в Криму радянської влади вже в листопаді 1920 р. Окружний Комітет (надалі – ОК) РКП(б) задовольнив прохання мусульман- ської секції про видання татарською мовою 3 рази на тиждень газети “Енъи дюнья” (“Новий світ”) і затве- рдив її редакцію в кількості 6 чоловік із редактором М. Недімом. І хоча газета замислювалася як щоденна, спочатку її тираж коливався в залежності від наявності паперу. В січні 1921 р. він склав 500 примірників, в квітні – 1000, в вересні – 1500. Всього в 1921 р. газета “Енъи дюнья” вийшла в кількості 175 тис. примір- ників. В перші роки радянської влади газета ще не була масовою, так, наприклад, в Євпаторійському окрузі вона взагалі в перші роки свого існування не виписувалася. Крім того, в цей період, серед татар комуністів навіть чулися дорікання, що їх в цю газету не приймають, “а друкувалися в ній лише націоналісти”[3, арк.2]. Незабаром, для наведення в газеті революційного порядку, “Енъи дюнья” визнали органом Татбюро, ОК ВКП(б), Кримського ЦВК і Радпарткому, що, крім іншого, заклало основу для становлення її як веду- чої газети кримськотатарською мовою в Кримській АРСР [3, арк.13]. Для поліпшення поширення газети 24 березня 1923 р. було прийняте рішення РНК Криму “Про обо- в'язкову підписку на “Енъи дюнья”. В часткову зміну своєї постанови від 28 вересня 1922 р. про обов'яз- кову підписку на газету “Крысный Крым” РНК ухвалив, що зазначена в цій постанові обов'язкова підпис- ка на газету “Крысный Крым” і розміщення в цьому друкованому органі обов'язкових оголошень заміня- ється для кримських татар обов'язковою підпискою на газету “Енъи дюнья” з розміщенням в ній обов'яз- кових оголошень [3, арк.18]. В цьому ж, 1923 р. було прийняте рішення перетворити “Енъи дюнья” в щоденну газету, а також зо- бов'язати через ЦВК всі сільради, Райвиконкоми з всіма їх відділами, центральні державні і господарські органи, всіх торговців татар, всі спілки, де були робітники та службовці татари стати передплатниками га- зети “Енъи дюнья”. Зобов'язати господарські і державні органи розміщати оголошення одночасно в газеті “Енъи дюнья” [3, арк.40]. Для реалізації цього рішення в другій половині 1923 р. татсекція ОК вирішила збільшити тираж газети до 2000 примірників. Проте, вжиті заходи виявилися неефективними, і до 1925 р. газета “Енъи дюнья” стала знову щотиж- невою, з середнім тиражем 1500 примірників, що партійними органами пояснювалося слабкою агітацій- ною роботою серед татар. В зв'язку з низьким тиражем, і великими витратами на видання “Енъи дюнья” мала бюджетний дефі- цит в червні 1926 р. 427 карб. 24 коп.[4, арк.275], до липня ж положення стало критичним, як, в загалі, і всіх інших періодичних кримських видань. Відзначалося подальше зниження тиражу, що пояснювалося

Походження бюджетних повноважень Державної ради Російської імперії 1906-1916 років

Institution

Ähnliche Einträge