Освіта, наука і виробництво у контексті вимог Болонської декларації

The way of transformation to competitive economics and the role of close interaction of education, science, and employers is substantiated. The attention is focused on improvement of personnel training as a main productive force in the context of Bologna declaration requirements.

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2007
Hauptverfasser:	Данилишин, М., Куценко, В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2007
Schriftenreihe:	№3
Schlagworte:	Статті та огляди
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/355
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Освіта, наука і виробництво у контексті вимог Болонської декларації / Б. Данилишин, В. Куценко // Вісн. НАН України. — 2007. — N 3. — С. 14-22. — Бібліогр.: 11 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-355
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-3552008-05-13T16:18:35Z Освіта, наука і виробництво у контексті вимог Болонської декларації Данилишин, М. Куценко, В. Статті та огляди The way of transformation to competitive economics and the role of close interaction of education, science, and employers is substantiated. The attention is focused on improvement of personnel training as a main productive force in the context of Bologna declaration requirements. Розбудова сучасної конкурентоспроможної держави — одне з головних завдань, що стоять перед Україною. А це потребує насамперед мобілізації інтелектуальних ресурсів. Адже серед трьох факторів виробництва, за визначенням Адама Сміта, — землі, праці і капіталу — дедалі більшого значення набуває останній, зокрема людський капітал. Справді, природні багатства активніше заміщують штучними матеріалами, родючість землі значною мірою залежить від агротехніки і добрив, несприятливий клімат нейтралізують осушенням чи зрошенням. Водночас наука й освіта стають визначальним фактором людського розвитку. Саме кваліфікована праця істотно впливає на процес суспільного виробництва і добробут населення. Наукоємні сфери діяльності набувають пріоритетності, що зумовлює необхідність структурних змін економічних інститутів Прорив України в європейську цивілізацію неможливий без нарощення освітньо-наукового потенціалу, і певну роль у цьому відіграватимуть вимоги Болонської декларації. 2007 Article Освіта, наука і виробництво у контексті вимог Болонської декларації / Б. Данилишин, В. Куценко // Вісн. НАН України. — 2007. — N 3. — С. 14-22. — Бібліогр.: 11 назв. — укp. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/355 uk №3 С. 14-22 Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті та огляди Статті та огляди
spellingShingle	Статті та огляди Статті та огляди Данилишин, М. Куценко, В. Освіта, наука і виробництво у контексті вимог Болонської декларації №3
description	The way of transformation to competitive economics and the role of close interaction of education, science, and employers is substantiated. The attention is focused on improvement of personnel training as a main productive force in the context of Bologna declaration requirements.
format	Article
author	Данилишин, М. Куценко, В.
author_facet	Данилишин, М. Куценко, В.
author_sort	Данилишин, М.
title	Освіта, наука і виробництво у контексті вимог Болонської декларації
title_short	Освіта, наука і виробництво у контексті вимог Болонської декларації
title_full	Освіта, наука і виробництво у контексті вимог Болонської декларації
title_fullStr	Освіта, наука і виробництво у контексті вимог Болонської декларації
title_full_unstemmed	Освіта, наука і виробництво у контексті вимог Болонської декларації
title_sort	освіта, наука і виробництво у контексті вимог болонської декларації
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2007
topic_facet	Статті та огляди
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/355
citation_txt	Освіта, наука і виробництво у контексті вимог Болонської декларації / Б. Данилишин, В. Куценко // Вісн. НАН України. — 2007. — N 3. — С. 14-22. — Бібліогр.: 11 назв. — укp.
series	№3
work_keys_str_mv	AT danilišinm osvítanaukaívirobnictvoukontekstívimogbolonsʹkoídeklaracíí AT kucenkov osvítanaukaívirobnictvoukontekstívimogbolonsʹkoídeklaracíí
first_indexed	2025-07-02T04:07:39Z
last_indexed	2025-07-02T04:07:39Z
_version_	1836506687191646208
fulltext	14 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 3 Розбудова сучасної конкурентоспроможної держави — одне з головних за- вдань, що стоять перед Україною. А це потребує насамперед мобілізації ін- телектуальних ресурсів. Адже серед трьох факторів виробництва, за визна- ченням Адама Сміта, — землі, праці і капіталу — дедалі більшого значення набуває останній, зокрема людський капітал. Справді, природні багатства активніше заміщують штучними матеріалами, родючість землі значною мірою залежить від агротехніки і добрив, несприятливий клімат нейтралізу- ють осушенням чи зрошенням. Водночас наука й освіта стають визначальним фактором людського розвитку. Саме кваліфікована праця істотно впливає на процес суспільного виробництва і добробут населення. Наукоємні сфери діяль- ності набувають пріоритетності, що зумовлює необхідність структурних змін економічних інститутів Прорив України в європейську цивілізацію неможливий без нарощення ос- вітньо-наукового потенціалу, і певну роль у цьому відіграватимуть вимоги Бо- лонської декларації. © ДАНИЛИШИН Богдан Михайлович. Член-кореспондент НАН України. Голова Ради по вивченню продук- тивних сил України НАН України. КУЦЕНКО Віра Іванівна. Доктор економічних наук. Завідувач відділу цієї установи (Київ). 2007. Як переконує міжнародний досвід, краї- ни, що зробили ставку на інтелекту- альні ресурси, нині є світовими лідерами економічного розвитку. Україна за останні півтора десятка років втратила чималу час- тку свого потенціалу. Так, індекс фізичного обсягу валового внутрішнього продукту (ВВП) у 2004 р. становив лише 61% від рів- ня 1990 р. (рис. 1). У розрахунку на душу населення у 2004 р. вироблений валовий регіональний продукт становив 7272,9 грн, а є регіони, де цей по- казник — значно нижчий (рис. 2). Істотно знизився і життєвий рівень насе- лення. Сьогодні одне з найактуальніших завдань — піднесення економіки України. Як свідчить досвід високорозвинених кра- їн, а також «азійських тигрів» чи «малих драконів», великих успіхів в економічному розвитку досягають ті країни, які будують Б. ДАНИЛИШИН, В. КУЦЕНКО ОСВІТА, НАУКА І ВИРОБНИЦТВО У КОНТЕКСТІ ВИМОГ БОЛОНСЬКОЇ ДЕКЛАРАЦІЇ свою економіку на знаннях, тобто роблять ставку на людський потенціал (табл. 1). Стимулювання розвитку освіти і науки в цих країнах дало можливість здійснити та- кож прорив і в сфері високих технологій. Кожен вкладений долар в освіту тут приніс десятки доларів ВВП. Сучасна соціально-економічна ситуація в Україні потребує від кожного працівника не Рис. 1. Індекс фізичного обсягу ВВП у % до 1990 р. ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 3 15 тільки постійного оновлення і поповнення знань, а й реалізації їх у виробництві. Індекс освіти характеризує підвищення грамотності дорослого населення і кіль- кості тих, що вступили до початкових, се- редніх і вищих навчальних закладів; індекс ВВП розраховують шляхом використання скоригованого за допомогою показника ку- півельної спроможності; індекс людського розвитку — інтегральний показник, який визначає середні досягнення у сфері роз- витку людського капіталу — це здоров’я, рі- вень і тривалість життя, знання. Загалом освітній рівень населення Украї- ни зростає (рис. 3), на цей показник особли- во впливає розвиток вищої освіти. У 2005 р. у країні функціонувало понад 950 вищих навчальних закладів усіх рівнів акредитації та форм власності, зокрема, 362 уні- верситети, академії, інститути, де здобували освіту 2,7 млн осіб. Тут вищу освіту отрима- ли понад 2,2 млн громадян; у коледжах, тех- нікумах, училищах — майже 500 тисяч. Рис. 2. Величина валового регіонального продукту у розрахунку на одну особу, 2004 р. Країна Індекс Рівень освіти ВВП (за ПКС) Розвиток людського потенціалу Таблиця 1. Показники розвитку людського потенціалу Норвегія 0,99 0,99 0,96 Канада 0,98 0,95 0,94 США 0,97 0,98 0,94 Японія 0,94 0,93 0,94 Велика Британія 0,99 0,93 0,94 Франція 0,96 0,93 0,93 Німеччина 0,95 0,94 0,92 Польща 0,96 0,78 0,85 Болгарія 0,91 0,71 0,80 Росія 0,95 0,74 0,79 Україна 0,94 0,65 0,78 Примітка. Джерело: Доклад о развитии человека. 2004. Культура и свобода в современном многообразном мире. — М.: Весь мир, 2004. — С. 161–162. ПКС — показник купівельної спроможності. Порівняно з 2004 р. лише за рік контин- гент студентів збільшився майже на 140 тис. осіб. І це при тому, що чисельність на- 16 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 3 ських наукових досліджень. Саме це за- безпечить її участь у створенні Європи знань і суспільства, в якому домінує еко- номіка знань . Як зазначається в документах ЮНЕСКО, високого життєвого рівня населення дося- гають ті країни, де серед зайнятих у вироб- ництві і сфері послуг 40–60% — працівни- ки з вищою освітою. В Україні цей відсоток майже вдвічі менший від нижньої межі (табл. 2). Як видно з табл. 2, освітній рівень зайня- того населення в Україні є ще недостатнім для того, щоб забезпечити високий добро- бут її громадян. Окрім того, значну частину фахівців використовують нераціонально. На обліку в центрах зайнятості перебуває близько 30 тис. випускників вищих і про- фесійно-технічних навчальних закладів. Чисельність молодих спеціалістів, які не знайшли роботу за отриманим фахом, на- багато більша, особливо серед випускників ВНЗ ІІІ–ІV рівнів акредитації за спеціаль- ностями «облік і аудит», «банківська спра- ва», «правознавство», «економіка підпри- ємства», «педагогічна освіта» та випускни- ків вищих навчальних закладів І–ІІ рівнів акредитації — фахівців із бухгалтерського обліку, операторів комп’ютерного набору, працівників сфери торгівлі та побутових послуг. Аналіз свідчить, що один лише Тер- нопільський економічний університет здат- ний забезпечити кваліфікованими бухгал- терами всі західні області України. Тим ча- сом у Тернопільській області цих фахівців готують аж 9 вишів і 8 ПТУ. Попит же на ці профілі практично вже давно задоволений. Подібна тенденція характерна і для інших Рис. 3. Динаміка кількості осіб віком 10 років і стар- ші, що мають середню та вищу освіту (на 1тис. насе- лення) Поняття «економіка знань» увів Ф. Махлуп: воно означає сучасний тип економіки, синонімом якого є інноваційне, високотехнологічне інформаційне суспільство. «Економіка знань» — це тип розвитку суспільства й економіки держави, що забезпечує їй успіх у сучасних умовах. Вид діяльності Вища освіта, рівень акредитації І–ІІ ІІІ–ІV Таблиця 2. Освітній рівень працівників різних видів діяльності, % Економіка в цілому 25,5 22,6 Сільське господарство 13,0 5,9 Транспорт і зв’язок 22,3 12,9 Промисловість 25,0 15,1 Освіта 20,5 48,6 Охорона здоров’я 43,8 20,5 Культура і мистецтво 36,2 32,9 селення і випуск учнів 10 (11) класів ден- ними загальноосвітніми навчальними за- кладами, починаючи з 2003 р., знижується (рис. 4). На кожні 10 тис. населення у ви- щих навчальних закладах І–ІV рівнів акре- дитації навчалося 578 студентів, що на 33 особи більше від попереднього року. Змі- нюється структура контингенту студентів і за галузями знань. У ВНЗ І–ІІ рівнів акре- дитації третина студентів опановує техніч- ні спеціальності, чверть — економічні. У вишах ІІІ–ІV рівнів акредитації третину становлять майбутні економісти, а майбут- ні «технарі» — тільки п’яту частину. Україна, як відомо, 19 травня 2005 р. під- писала Болонську декларацію. До 2010 р. наша держава має ввійти до єдиного Євро- пейського освітнього простору, органічно поєднуючи його з простором європей- ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 3 17 сфер діяльності. Скажімо, щорічний ви- пуск педагогічних вищих навчальних за- кладів становить 45 тис. осіб. Така пропо- зиція мала б перевищити попит у 1,5 раза. Однак на початку нового навчального року практично в кожному регіоні відчувається гостра нестача вчителів-предметників. Це пояснюється тим, що випускники педаго- гічних ВНЗ ідуть працювати у бізнесові структури, приватні фірми, де зарплата у кілька разів вища, ніж в загальноосвітніх школах. Тобто вищі навчальні заклади по- части готують практично незатребуваних фахівців. Щоб подолати цю проблему, скажімо, в освіті, слід поліпшити імідж професії вчи- теля, підвищити рівень зарплати у цій сфе- рі, знайти ефективний механізм роз в’язання житлово-побутових проблем працівників загальноосвітніх навчальних закладів. Ок- реме питання — перепідготовка кадрів. Якщо у кількості випускників педагогічних ВНЗ спостерігається чітка тенденція до зростання, то цього не можна помітити у системі перепідготовки та підвищення ква- ліфікації вчителів. Так, періодичність під- вищення кваліфікації в Україні в середньо- му становить 13 років: у промисловості — 8,1; будівництві — 28,3; на транспорті і в зв’язку — 12,1; освіті — 12,9; охороні здо- ров’я і соціальній допомозі — 11,4 року, тоді як у країнах Західної Європи, США та Японії цей показник коливається від 2 до 5 років. Наприклад, у Великій Британії особ- лива увага надається опануванню нових професій. Приміром, у 2003 р. тут здобули новий фах і підвищили кваліфікацію близь- ко 53% найманих працівників. На це було витрачено 4,5 млрд фунтів стерлінгів (206 у розрахунку на 1 особу). В Україні ж се- редньомісячні витрати підприємств на од- ного штатного працівника становили на підприємствах з чисельністю 10–49 осіб — 0,54 грн; 50–249 осіб — 0,90 грн; 250—499 осіб — 1,37 грн; 500–999 осіб — 2,46 грн. У нашій державі нерідко і самі працівни- ки не мають бажання підвищувати свій про- фесійний рівень, адже у більшості з них зар- плата не виконує своєї відтворювальної функції, не кажучи вже про те, що вона має бути стимулом для професійного зростання (рис. 5). Дирекція із загальної освіти і культури Єврокомісії за допомогою Європейського центру розвитку професійного навчання (CEВDEROP) 15 січня — 28 лютого 2003 р. провела огляд у 15 державах — членах ЄС. Мета огляду — з’ясування стану про- фесійних знань та навичок працездатного населення, його ставлення до безперерв- ної освіти. Хоча європейці й визнають осо бисті і соціальні переваги професій- ного навчання, вони все-таки здебільшо- го нарікають на відсутність часу для не- обхідного навчання, а половина респон- дентів відповіли, що не можуть вносити відповідну плату. Як підготовка кадрів, так і їхня перепід- готовка та підвищення кваліфікації мають забезпечити високу конкурентоспромож- ність робочої сили. Адже досі значна части- на працівників українських підприємств не відповідає таким критеріям. Це спричине- но багатьма факторами: • відсутністю державної стратегії у розвит- ку системи підготовки кадрів відповідно до потреб економіки; Рис. 4. Динаміка випуску учнів 10 (11) класів денни- ми загальноосвітніми навчальними закладами 18 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 3 • незацікавленістю, а нерідко і фінансовою неспроможністю роботодавців забезпе- чувати належну підготовку кадрів; • низьким рівнем стимулювання професій- ного зростання працівників; • відсутністю єдиної системи професійних кваліфікацій та стандартів із професій- ної підготовки; • відсутністю на підприємстві необхідної для цього інфраструктури. Поліпшенню якісної підготовки кадрів певною мірою сприятиме реалізація проек- ту Організації Об’єднаних Націй та МОП «Упровадження гнучких програм професій- ного навчання для безробітних», що діє в Україні від 1997 р. Як свідчить світова практика, цьому слугує також створення корпоративних університетів, які викорис- товують сучасні технології. У світі таких університетів уже близько 1600, і їхня кіль- кість швидко збільшується. Лише за остан- ні 10 років мережа цих ВНЗ зросла вчетве- ро. Корпоративні університети можуть функціонувати передусім через власні ме- режі фізичних студентських містечок, се- ред яких такі відомі у світі, як «Disney», «Touota», «Motorola» та ін. До речі, 19 бе- резня 2006 р. Президент України Віктор Ющенко заклав у Києві перший камінь у будівництво першого в нашій державі сту- дентського містечка, де загальна площа на одного його мешканця в середньому стано- витиме 16 м2 і будуть створені всі необхідні умови для життя, розвитку і відпочинку кожного студента. Заснування корпоративних університетів сприятиме розв’язанню досить гострої про- блеми — подолання розриву між попитом і пропозицією. Сьогодні попит на представ- ників багатьох професій не задовольняєть- ся, більше того, відчувається гострий дефі- цит працівників певних фахів. Наприклад, нині є великі замовлення на робітничі про- фесії. Зокрема, значні потреби у фрезеру- вальниках, електрогазозварниках, токарях, слюсарях-сантехніках, мулярах, швач ках тощо. Це свідчить про наявність про фе- сійно-кваліфікаційного дисбалансу між по- требами ринку праці та масштабами і струк- турою підготовки кадрів навчальними за- кладами, що зумовлює значні непродуктив- ні витрати державних й особистих коштів громадян, а також моральні втрати суспіль- ства. Нещодавно Уряд України ухвалив рішен- ня про організацію на базі центрів серед- Рис. 5. Взаємозв’язок освітнього рівня і рівня оплати праці ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 3 19 ньої та вищої освіти Інституту інновацій- них технологій змісту освіти. Це теж спри- ятиме поліпшенню підготовки кадрів, здат- них упроваджувати новітні технології. Вищі навчальні заклади покликані готува- ти фахівців для всіх сфер діяльності, зокре- ма для наукових установ. Досвід багатьох вітчизняних ВНЗ свідчить, що чим тісні- ший зв’язок між їхніми кафедрами та нау- ковими установами, тим результативнішою є обопільна діяльність. Поглибленню кон- тактів вищих навчальних закладів і науко- во-дослідних інститутів сприяє входження України у Болонський процес. Відповідно до його вимог здійснюється підготовка ма- гістрів, які поповнюють наукові підрозділи ВНЗ, НАН України та інші наукові устано- ви. В країні вже 45733 особи мають освіт- ньо-кваліфікаційний рівень магістра. За га- лузями знань найбільша частка припадає на фахівців у галузі економіки, комерції та підприємництва (рис. 6). Поліпшенню взаємодії вищих навчальних закладів і наукових установ сприяє створен- ня науково-освітніх комплексів (цент рів) (рис. 7). Адже це дає змогу використовувати спеціальне наукове обладнання у процесі під- готовки майбутніх фахівців. В Україні функ- ціонують 10 таких центрів. На підвищення їхньої ефективності спрямована і Державна програма «Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці на 2006—2010 ро- ки». Головним у ній є формування інфор- маційних ресурсів, тобто створення елект- ронних підручників, методичних журналів, до відників, електронних бібліотек, україн- ської національної науково-освітньої мережі «УРАН» і її під ’єд нання до європейської ме- режі «ДЖІАН». У цьому контексті підготов- лено проект указу Президента В.А. Ющенка за умовною назвою «Українська силіконова долина», що передбачає створення необхід- них умов для розробок і реалізації новітніх технологій, зразків сучасної техніки. Але це здійсненно лише за умов, що на роз- виток освіти і науки держава виділятиме від- повідні кошти. Як підтверджує світова прак- тика, якщо науку фінансують менше 1% ВВП, вона виконує лише освітню і пізнаваль- ну функції. Про економічну ж функцію вже не йдеться, це можливо лише за фінансуван- ня наукової сфери понад 1% ВВП. До речі, у країнах ЄС на розвиток науки ви діляють в середньому 2%, освіти — 10—12% ВВП. Забезпечення оптимальності у підготов- ці кадрів та їх використанні потребує Рис. 6. Випуск магістрів за галузями знань у ВНЗ ІІІ–ІV рівнів ак- редитації на початок 2005/06 навчального року aaa aaa aaa aaa aaa aaa aaaa aaaa aaaa aaaa aaaa aaaa aaaa aaaa aaaa aaaa aaaaaaaa 20 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 3 якомога точнішого визначення поточних і перспективних потреб у праців никах пев- ної фахової спрямованості, прогнозуван- ня попиту ринку на най поширеніші про- фесії і спеціальності у перспективі; ство- рення високоефективної системи про фе- сійної орієнтації, яка має супроводжувати людину все її життя — від дитячого до- шкільного закладу до підприємства, уста- нови, фірми. Основною метою Болонської декларації є забезпечення якісної вищої освіти. Якщо система освіти в країні не сприяє економіч- ному зростанню, підвищенню добробуту її носіїв і населення в цілому, то така освіта не може вважатись якісною. Якісна освіта передбачає, щоб випускник ВНЗ був здат- ним до самостійної праці, гнучкої зміни спеціалізації, формування в собі потреби постійно вчитися фахово, самовдосконалю- ватися як особистість. Сьогодні при наборі до вищих навчаль- них закладів практично немає конкурсів. Не секрет, що якість підготовки кадрів у ВНЗ залежить від рівня знань абітурієнтів. Тому студентські аудиторії мають попов- нювати насамперед учні — переможці різ- ного рівня предметних олімпіад. Підвищен- ню якості підготовки абітурієнтів сприяти- ме і зовнішнє незалежне тестування випуск- ників середньої школи. Уже в 2006 р. ним буде охоплено 40000 випускників, що ста- новить 8,2% їх загальної кількості. Однак забезпечити високу якість підго- товки випускників середніх шкіл без іс- тотного поліпшення їх матеріально-тех- нічної бази дуже проблематично. Адже нині лише 43% шкіл мають навчальні ком- п’ю терні комплекси, а в сільській місце- вості — 39%. Практично неможливо ком- п’ютеризувати навчання, якщо один ком- п’ютер припадає на 75 школярів, а доступ до Інтернету в містах має один учень із 200, на селі — один із 1000. Для порівнян- ня зазначимо, що у країнах Євросоюзу вже у 2003 р. один комп’ютер, до того ж під- ключений до Інтернету, припадав на 15 уч- нів. Тому в контексті підвищення якості підготовки кадрів першочерговим завдан- ням є виконання Державної програми «Ін- формаційні та комунікаційні технології в освіті і науці на 2006–2010 роки»; збіль- шення фінансування освіти як в абсолют- них, так і відносних величинах. Як відомо, законом про освіту на її розвиток передба- чено щороку виділяти не менше 10% вели- чини ВВП, однак ця цифра є набагато мен- шою (рис. 8). Рис. 7. Науково-освітній комплекс та його складники ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 3 21 Болонська декларація передбачає впро- вадження кредитно-модульної системи, коли статус студента визначатиметься не курсом, на якому він навчається, а обся- гом вивчених дисциплін у кредитних го- динах і отриманим середнім балом на пев- ному етапі навчання. За навчальний рік студент може отримати 60 кредитів, кожен з яких відповідає 25–30 годинам наванта- ження, включаючи аудиторні заняття, са- мостійну роботу, заліки, екзамени, інші види діяльності, визначені кафедрою. Та- кий підхід забезпечить формування у кож- ного випускника потреби постійно попов- нювати свої знання, дотримання принци- пу «освіта впродовж усього життя». Адже в сучасних умовах зміст знань оновлює- ться кожні 5 років. Разом з тим в університетах навчальний процес має постійно поєднуватися як з ма- теріальним, так і нематеріальним вироб- ництвом. Тобто освіта у ВНЗ повинна базу- ватися на наукових дослідженнях фунда- ментального і прикладного значення. Ве- лика робота в цьому напрямі здійснюється у НТУУ «Київський політехнічний інсти- тут», на частку якого припадає 20% усіх на- уково-дослідних і науково-конструктор- ських робіт, виконуваних у ВНЗ. Останнім часом у багатьох вищих навчальних закла- дах створюються інноваційні групи. В цьо- му плані заслуговує на увагу ініціатива Прикарпатського національного універси- тету, який на базі заводу «Карпати» органі- зовує високотехнологічне електронне ви- робництво. У цих ВНЗ студенти отриму- ють не лише глибокі теоретичні знання, а й можливість практичного їх втілення. Од- нак частина вищих навчальних закладів не може надати студентам якісних освітніх послуг. Багато країн розв’язують цю проблему шляхом наближення освітніх закладів до потреб ринку праці, залучення ділових кіл до створення навчальних програм і тісні- шого співробітництва з окремими підпри- ємствами, які працюють у промисловості і сфері послуг, стимулювання зацікавленос- ті роботодавців у формуванні професійної підготовки майбутніх фахівців, запрова- дження практики тристоронніх угод для тих, хто навчається за державний кошт: студент — роботодавець — вищий навчаль- ний заклад. Необхідність такого підходу (взаємодія ВНЗ, підприємства і наукової установи) зумовлена і зростанням конку- ренції з боку корпоративних і віртуальних університетів, що забезпечують слухачів актуальними освітніми програмами, а та- кож більшим попитом з боку студентів на освіту. В Європі останніми роками з’явилися «під приємницькі університети» (en tre pre- nerial university), що характеризуються ви- сокою інноваційністю як у галузі внутріш- нього управління та організації освітнього процесу, так і в питаннях налагодження тіс- них зв’язків з діловими колами, які забезпе- чують поширення інноваційної підприєм- ницької культури. Тобто в нинішніх умовах вищі навчальні заклади мають бути агента- ми соціально-економічного розвитку, дже- релами розв’язання практичних проблем ви- робництва і господарювання. У рамках тра- диційних ВНЗ необхідно поєднувати як викладацькі функції, так і науково-дослід- ницькі. Це передбачає під вищення «приваб- ливості» академічної кар’є ри для випуск- ників вишів, роз в’язання таких складних Рис. 8. Видатки на освіту у відсотках до ВВП 22 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2007, № 3 проблем, як забезпеченість права на інте- лектуальну власність, академічні свободи, плинність кадрів тощо. Адже не секрет, що Україна за роки незалежності втратила ве- лику кількість фа хівців, наукових, творчих працівників, зде більшого молодих, які виї- хали за кордон або мігрували у вітчизняні бізнесові та приватні структури. Таким чином, нова парадигма розвитку вищої освіти допоможе вищим навчаль- ним закладам проявити себе освітніми та дослід ними центрами, що беруть діяльну участь в економічному і соціальному роз- витку країни, виробляючи і поширюючи знання; диверсифікувати джерела доходів ВНЗ, налагодити тісні контакти з ділови- ми колами і суспільством у цілому, підго- тувати студентів до продуктивної праці в ринкових умовах. 1. Бубенко П.Т. Регіональні аспекти інноваційного розвитку. — Харків: «ХПІ», 2002. — 315 c. 2. Долішній М.І., Куценко В.І. Соціалізація економіки як передумова поліпшення демографічної ситуації в регіоні // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. — Львів, 2005. — Вип. 55. — С. 12—24. 3. Доповідь про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2005 році // Економіст. — 2006. — № 2 — С. 25–75. 4. Гольдберг Лоуренс. Аналітичний звіт: науково- технічний розвиток та реформи в Україні // Наука та інновації. — 2006. — № 1. — С. 53—56. 5. Маршавін Ю.М. Соціально-етичне під при єм- ни цтво як фактор продуктивної зайнятості і соціально орієнтованої економіки // Економіка держави. — 2006. — № 2. — С. 91–93. 6. Маршавін Ю.М. Шляхи врегулювання про фе- сійно-кваліфікаційного дисбалансу на ринку пра- ці // Україна: аспекти праці. — 2006. — № 1. — С. 27. 7. Наука та інноваційна діяльність в Україні: Статист. зб. — К.: Держкомстат, 2004. — 360 с. 8. Основні показники діяльності вищих навчальних закладів України на початок 2004/05 навчального року: Статист. бюл. — К., 2005. — 146 с. 9. Праця в Україні у 2002 році: Статист. зб. — К.: Держкомстат, 2003. — 186 с. 10. Чернецький Ю.О. Місце України в сучасній типології національних економік // Економічна теорія. — 2005. — № 3. — С. 3–18. 11. Шемшученко Ю., Єгоров І. Ключові напрямки та перспективи реформи Національної академії наук України // Наука та інновації. — 2006. — № 1. — С. 49–52. Б. Данилишин, В. Куценко ОСВІТА, НАУКА І ВИРОБНИЦТВО У КОНТЕКСТІ ВИМОГ БОЛОНСЬКОЇ ДЕКЛАРАЦІЇ Р е з ю м е Обґрунтовано шляхи переходу на конкурентоспро - мо жну економіку і роль у цьому процесі тісної взаємодії освіти, науки і роботодавців. Особлива увага приділена поліпшенню підготовки кадрів як головної продуктив- ної сили в контексті вимог Болонської декларації. B. Danylyshyn, V. Kutsenko EDUCATION, SCIENCE AND PRODUCTION IN THE CONTEXT OF BOLOGNA DECLARATION REQUIREMENTS S u m m a r y The way of transformation to competitive economics and the role of close interaction of education, science, and employers is substantiated. The attention is focused on improvement of personnel training as a main productive force in the context of Bologna declaration requirements.

Освіта, наука і виробництво у контексті вимог Болонської декларації

Institution

Ähnliche Einträge