Правове положення місцевого населення Кримського півострова у 1941-1945 рр. за німецько-фашистським і радянським законодавством
У статті автор аналізує правове положення місцевого населення на окупованій фашистськими військами території Криму з погляду німецького і радянського законодавства, що діяло під час Другої Світової війни. Автор приходить до висновку, що радянське керівництво рахувало всіх радянських громадян, що зал...
Gespeichert in:
| Datum: | 2005 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2005
|
| Schriftenreihe: | Культура народов Причерноморья |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/35847 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Правове положення місцевого населення Кримського півострова у 1941-1945 рр. за німецько-фашистським і радянським законодавством / А.В. Мельніков // Культура народов Причерноморья. — 2005. — № 63. — С. 119-121. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-35847 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-358472012-07-06T12:07:38Z Правове положення місцевого населення Кримського півострова у 1941-1945 рр. за німецько-фашистським і радянським законодавством Мельніков, А.В. Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ У статті автор аналізує правове положення місцевого населення на окупованій фашистськими військами території Криму з погляду німецького і радянського законодавства, що діяло під час Другої Світової війни. Автор приходить до висновку, що радянське керівництво рахувало всіх радянських громадян, що залишилися на окупованій фашистськими загарбниками території СРСР, потенційними зрадниками Батьківщини або посібниками ворога і що за німецьким законодавством правовий статус Кримських німців, болгар, румун, Молдавії, угорців, італійців, кримських татар істотно відрізнявся від положення греків, російських, вірмен, українців, євреїв і т.п. В статье автор анализирует правовое положение местного населения на оккупированной фашистскими войсками территории Крыма с точки зрения немецкого и советского законодательства, действовавшего во время Второй Мировой войны. Автор приходит к выводу, что советское руководство считало всех советских граждан, оставшихся на оккупированной фашистскими захватчиками территории СССР, потенциальными изменниками Родины или пособниками врага и что по немецкому законодательству правовой статус Крымских немцев, болгар, румын, молдаван, итальянцев, крымских татар существенно отличался от положения русских, украинцев, евреев и т.п. In the article an author analyses legal position of local population on the territory of Crimea occupied by fascist troops from point of the German and soviet legislation operating in the Second World war-time. An author comes to conclusion, that soviet guidance counted all soviet citizens remaining on the territory of USSR occupied by fascist invaders, by the potential traitors of Motherland or accomplices of enemy and that on the German legislation legal status of Crimean Germans, Bulgarians, Romanian, Moldavians, Hungarians, Italians, Crimean Tatars substantially differed from position of Greeks, Russian, Ukrainians, Jewries, etc. 2005 Article Правове положення місцевого населення Кримського півострова у 1941-1945 рр. за німецько-фашистським і радянським законодавством / А.В. Мельніков // Культура народов Причерноморья. — 2005. — № 63. — С. 119-121. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/35847 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| spellingShingle |
Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Мельніков, А.В. Правове положення місцевого населення Кримського півострова у 1941-1945 рр. за німецько-фашистським і радянським законодавством Культура народов Причерноморья |
| description |
У статті автор аналізує правове положення місцевого населення на окупованій фашистськими військами території Криму з погляду німецького і радянського законодавства, що діяло під час Другої Світової війни. Автор приходить до висновку, що радянське керівництво рахувало всіх радянських громадян, що залишилися на окупованій фашистськими загарбниками території СРСР, потенційними зрадниками Батьківщини або посібниками ворога і що за німецьким законодавством правовий статус Кримських німців, болгар, румун, Молдавії, угорців, італійців, кримських татар істотно відрізнявся від положення греків, російських, вірмен, українців, євреїв і т.п. |
| format |
Article |
| author |
Мельніков, А.В. |
| author_facet |
Мельніков, А.В. |
| author_sort |
Мельніков, А.В. |
| title |
Правове положення місцевого населення Кримського півострова у 1941-1945 рр. за німецько-фашистським і радянським законодавством |
| title_short |
Правове положення місцевого населення Кримського півострова у 1941-1945 рр. за німецько-фашистським і радянським законодавством |
| title_full |
Правове положення місцевого населення Кримського півострова у 1941-1945 рр. за німецько-фашистським і радянським законодавством |
| title_fullStr |
Правове положення місцевого населення Кримського півострова у 1941-1945 рр. за німецько-фашистським і радянським законодавством |
| title_full_unstemmed |
Правове положення місцевого населення Кримського півострова у 1941-1945 рр. за німецько-фашистським і радянським законодавством |
| title_sort |
правове положення місцевого населення кримського півострова у 1941-1945 рр. за німецько-фашистським і радянським законодавством |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2005 |
| topic_facet |
Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/35847 |
| citation_txt |
Правове положення місцевого населення Кримського півострова у 1941-1945 рр. за німецько-фашистським і радянським законодавством / А.В. Мельніков // Культура народов Причерноморья. — 2005. — № 63. — С. 119-121. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT melʹníkovav pravovepoložennâmíscevogonaselennâkrimsʹkogopívostrovau19411945rrzanímecʹkofašistsʹkimíradânsʹkimzakonodavstvom |
| first_indexed |
2025-07-03T17:19:04Z |
| last_indexed |
2025-07-03T17:19:04Z |
| _version_ |
1836647076561158144 |
| fulltext |
Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ
119
25. Там же. – Л.119.
26. Там же. – Д. 19. – Л. 143.
27. Там же. – Д. 21 . – Л. 54.
28. Там же. – Л. 55.
29. Там же. – Д. 19. – Л. 57.
30. Там же. – Л.95.
31. Там же. – Д. 23. – Л.22.
32. Там же. – Д. 22 . – Л. 37.
33. Там же. – Л. 37–38.
34. Там же. – Д. 23 . –Л. 113.
35. Там же. – Л. 112.
Мельніков А.В.
ПРАВОВЕ ПОЛОЖЕННЯ МІСЦЕВОГО НАСЕЛЕННЯ КРИМСЬКОГО ПІВОСТРОВА У
1941–1945 РР. ЗА НІМЕЦЬКО-ФАШИСТСЬКИМ І РАДЯНСЬКИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ
Друга світова війна є однією з найтрагічніших сторінок в історії. Ця війна залишила в розрусі весь Єв-
ропейський континент. Україна постраждала від військових дій і окупації більше багатьох інших країн.
Актуальність вивчення суті окупаційного режиму зростає з кожним роком. Багато в чому це зв'язано з
браком енергетичних ресурсів на планеті: останніми роками декілька високорозвинутих країн під приво-
дом скидання диктаторського режиму і боротьби з міжнародним тероризмом фактично окупували Ірак.
Історико-правовий аспект німецько-фашистського окупаційного режиму на території Криму цікавив
деяких вчених, дослідників і раніше [1]. Наукова новизна даної статті полягає в незначній кількості дослі-
джень правового положення місцевого населення Кримського півострова у вказаний період [2]. При цьому
в деяких роботах розкриваються окремі сторони нацистського окупаційного режиму: організаційна, фіска-
льна, житлова, господарська, ідеологічна [3]. Проте, майже ніде не проводиться аналіз правового статусу
місцевого населення на окупованій фашистами території по німецьких і по радянських нормативно-
правових актах, що діяли під час Другої світової війни. Тому предметом статті є правове положення міс-
цевого населення Криму у 1941–1945 рр. За мету роботи ставиться дослідження статусу місцевого насе-
лення Криму, з погляду німецько-фашистського і радянського законодавства.
В ході відступу Червоної Армії у 1941 р. була евакуйована на схід значна частина населення Криму.
Більшою мірою це торкнулося громадян СРСР слов'янського походження, оскільки близько 52 тисяч нім-
ців в серпні 1941 р. радянська влада вислала за межі півострова і лише незначна їх частина повернулася
під час окупації [4, с.108]. Проте, багато жителів Криму не змогли або не побажали евакуюватися. Серед
тих, що залишилися – частина створила партизанський опір, вела підпільну боротьбу проти фашизму, а
частина населення, незадоволена більшовицькою ідеологією, залишилася в окупованих містах і районах.
У планах німецько-фашистського командування Кримський півострів завжди займав особливе місце
[5, с. 48–65]. Формально він входив до складу генерального комісаріату «Таврія» рейхськомісаріату
«Україна». Проте, нацисти бажали створити в тут «рай для німців» – Кримську Рів'єру – державу «Фатер-
лянд». Це обґрунтовувалося тим, що цивілізація була привнесена сюди готськими племенами, нащадками
яких були німці. Вони проводили активну роботу по збору будь-яких фактів, що підтверджували наявність
вікової німецької культури на півострові [6].
Уряд Третього рейху надавав значну увагу багатонаціональній Криму. Фашисти розмежовували росі-
ян і українців, особливо виділяли євреїв, кримських татар і так зване – «фольксдойче» (етнічних німців,
що жили поза Німеччиною). Для безпеки Третього рейху фашистські лідери вважали за необхідне зни-
щення етнічних росіян різними способами від масових розстрілів, отруєнь вихлопними газами в «душогу-
бках» і до активної пропаганди плюсів стерилізації [7]. Окремі інструкції віддавали перевагу «політично
благонадійним» українцям в призначенні на посаді в порівнянні з такими ж російськими [8, с. 337–346].
Ортськомендант м. Сімферополя неодноразово пропонував українцям і татарам, які були зареєстровані як
росіяни, по їх бажанню і за наявності доказів поводитися з клопотанням в комісію при Головному управ-
лінні поліції м. Сімферополя для отримання нових паспортів з вказівкою їх національності [9. с. 32–34].
Проте українське населення, у відмінність, наприклад, від німецького або татарського, не користувалося
якимись особливими пільгами або привілеями. З боку німецьких окупаційних властей робилися досить
обмежені послаблення по відношенню до українців. Наприклад: було створено при Сімферопольському
міському управлінні Бюро допомоги українському населенню [10].
Одним з перших нововведень окупаційних властей стало те, що місцеве населення (незалежно від на-
ціональності) було обмежене в свободі пересування не тільки за межі населеного пункту, але і усередині
нього. Так, коменданти Кримських міст і районів заборонили жителям виходити на вулицю в темний час
доби, тобто з 17 до 6 годин ранку – восени і взимку, і з 20 до 4 годин ранку весною і влітку [11, с. 9, 22,
52–53, 95]. За порушення – сувора кара, яка часто закінчувалася смертю для порушника.
Правовий статус німця – приналежність до німецької національності – строго охоронявся ортськомен-
датурамі, оскільки це надавало певні пільги по оплаті за житло, по придбанню деяких товарів, наприклад,
м'яса, по соціальному забезпеченню, підвищеній оплаті праці, по обслуговувані у німецьких крамницях,
по отриманню у власність земельних ділянок і т.п. [12]. Так, в м. Сімферополі була розстріляна Нелля Ба-
уєр за підробку документів, завдяки яким вона одержала приналежність до німецької нації [13, с.39].
Румуни і болгари були прирівняні в правовому статусі до німців [14, с.40]. 9 вересня 1942 р. комен-
дант м. Сімферополя зобов'язав всіх румун і болгар з'явитися в польову жандармерію міської комендату-
ри, довести приналежність до своєї нації і одержати відповідне посвідчення. 7–12 жовтня 1942 р. цю ж
процедуру необхідно було пройти всім італійцям [15]. До привілеїв можна також віднести надання румун-
Мельніков А.В.
ПРАВОВЕ ПОЛОЖЕННЯ МІСЦЕВОГО НАСЕЛЕННЯ КРИМСЬКОГО ПІВОСТРОВА У 1941–1945 РР. ЗА
НІМЕЦЬКО-ФАШИСТСЬКИМ І РАДЯНСЬКИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ
120
ським урядом подарунків на паску всім сім'ям румун і молдаван [16]. Проте, не залежно від національнос-
ті спеціальні загони СС і СД (эйнзаць-команди) знищували патріотів радянської влади, партизан, політко-
місарів і т.п. У деяких загонах служили разом з німцями, румунами і росіяни, українці, білоруси. Окупа-
ційні власті проводили набір спеціальних воєнізованих загонів з кримських татар для служби в Криму [17,
з. 289]. Ці загони систематично проводили «вилазки» у ліс проти партизан та їхніх баз.
Правове положення єврейського населення було безправним і дуже плачевним: повсюдні масові роз-
стріли і пограбування, примушення до рабської праці.
Таким чином, правовий статус Кримських німців, болгар, румун, молдаван, італійців, кримських татар
(громадян СРСР) істотно відрізнявся від положення росіян, українців, білорусів, євреїв і т.п.
Судова практика [18, с. 497] військових трибуналів СРСР показала, що військові трибунали кваліфі-
кували як зраду Батьківщині всяке сприяння, надане радянськими громадянами фашистам в період тимча-
сової окупації, не залежно від характеру цього сприяння, що фактично позбавляло їх яких-небудь прав.
Така кваліфікація у ряді випадків була неправильною і не відповідала Указу Президії Верховної Ради
СРСР від 19 квітня 1943 р., який проводив відмінність між зрадниками Батьківщини і посібниками воро-
га. У зв'язку з цим 25 листопаду 1943р. Пленум Верховного суду СРСР роз'яснив, що радянські громадя-
ни, які в період німецько-фашистської окупації, у тому числі і Кримського півострову, служили в органах
гестапо або на відповідальних адміністративних посадах (бургомістри, начальники поліції, коменданти і
т.п.), доставляли нацистам відомості, які мали військову або державну таємницю; видавали або пересліду-
вали партизан, військовослужбовців Червоної Армії, радянських активістів і членів їх сімей; брали безпо-
середню участь у вбивствах або насильстві над населенням, грабежах і винищуванні майна громадян або
юридичних осіб, а також дезертири, – підлягали відповідальності за зраду Батьківщині. Указом Президії
Верховної Ради СРСР від 19 квітня 1943 р. дані діяння каралися смертною стратою через повішення [19, с.
146–147]. Особи, що виконували завдання німецьких окупантів по збору продовольства, фуражу і речей
для потреб німецької армії, відновленню підприємств промисловості, транспорту і сільського господарст-
ва або надаючи їм інше активне сприяння, за відсутності в їх діях ознак зради Батьківщині, підлягали від-
повідальності як посібники німецько-фашистським окупантам і каралися посиланням на каторжні роботи
строком від 15 до 20 років. Слід зазначити, що добровільна явка з повинною, за відсутності тяжких нас-
лідків злочинної діяльності обвинуваченого, розглядалася як пом'якшувальна вину обставина.
Розгляд всіх вищезгаданих кримінальних справ покладався на військово-польові суди (військові три-
бунали) при дивізіях діючих армій в наступному складі: голова військового трибуналу (голова суду), на-
чальник особливого відділу дивізії і заступник командира дивізії по політичній частині. У судовому про-
цесі обов'язково брав участь прокурор дивізії. Вироки цих судів затверджувалися командиром дивізії і ви-
конувалися негайно, що відповідало Указу Президії Верховної Ради СРСР від 19 квітня 1943 р., який част-
ково змінив Положення про військові трибунали в місцевостях, оголошених на військовому положенні, і в
районі військових дій, затверджених Указом Верховної Ради СРСР від 22 червня 1942 р. У останньому
передбачалося, що про кожен вирок, що присуджує до вищої міри покарання (розстрілу), військовий три-
бунал повідомляв по телеграфу Голову Військової Колегії Верховного Суду СРСР і Головного Військово-
го Прокурора Червоної Армії. У разі ж неотримання протягом 72 годин з моменту вручення телеграми ад-
ресату телеграфного повідомлення від вищезгаданих посадовців про припинення виконання покарання
вирок виконувався [20, с. 52].
Радянський уряд вів рішучу боротьбу і з членами сімей зрадників Батьківщині. Так, ухвалою ДКО №
ГОКО – 192сс від 24 червня 1942 р. «Про членів сімей зрадників Батьківщини» встановлювалося, що пов-
нолітні члени сімей зрадників Батьківщини, осуджених до вищої міри покарання за шпигунство на ко-
ристь Німеччини і її союзників, за дезертирство, зраду, сприяння фашистам, службу в каральних або адмі-
ністративних органах німецьких окупантів і за спробу зради Батьківщині, підлягають арешту і посиланню
у віддалені місцевості СРСР строком на п'ять років [21, с. 483]. Членами сім'ї зрадника Батьківщині вва-
жалися: батьки, чоловік, дружина, діти, брати і сестри, якщо вони проживали спільно із зрадником Батькі-
вщині до моменту здійснення злочину або до моменту мобілізації в армію у зв'язку з початком війни. За-
стосування репресій відносно вищезгаданих осіб було покладене на органи НКВС на підставі судових ви-
років або рішень Особливої наради при НКВС СРСР.
Не підлягали залученню до кримінальної відповідальності радянські громадяни, що посідали адмініс-
тративні посади на окупованій території у тому числі і Криму, якщо було встановлено, що вони надавали
допомоги партизанам, підпільникам і частинам Червоної Армії, або саботували виконання вимог німець-
ких властей, допомагали населенню в захованні запасів продовольства і майна, або іншими способами
сприяли боротьбі з окупантами. Також в цю категорію входили дрібні службовці адміністративних уста-
нов, робітники і фахівці, що займалися своєю професією (лікарі, ветеринари, агрономи, інженери, вчителі і
т.п.), якщо вони не зробили вищеописаних злочинних дій [22, с. 47–49].
Таким чином, радянське керівництво рахувало всіх радянських громадян, що залишилися на окупова-
ній німецько-фашистськими загарбниками території СРСР, потенційними зрадниками Батьківщини або
посібниками ворога. Самостійно довести свою невинність, на наш погляд, було дуже не просто. Агроно-
ми, інженери лікарі, і т.п., що служили у окупаційних органах місцевої влади (міських управліннях або
районних управах) вважалися як мінімум сприяючими німцям, тобто посібниками ворога. Обставини, що
виключали винність таких осіб, повинні були підтвердити партизани, підпільники, інші громадяни, яким
була надана допомога. Проте, часто їх просто вже не було в живих. Тому, на наш погляд, правосуб'єкт-
ність цих громадян була істотно обмежена. Німецькі ж окупаційні власті строго дотримувалися політиці
слов'янського і єврейського геноциду, затвердженої, зокрема, в Генеральному плані «Ост». Проте у Криму
для фольксдойче, етнічних союзників рейху (румун, болгар, угорців і т.п.) і осіб, що сумлінно служили під
Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ
121
час війни фашистам, існували відносно сприятливі умови життя.
Література і джерела
1. Мюллер Н. Вермахт и оккупация (1941–1944). О роли вермахта и его руководящих органах в осуще-
ствлении оккупационного режима на советской территории. – М., 1974; Романько О. В. Мусульман-
ские легионы во Второй мировой войне. – М.: ООО «Издательство АСТ»: ООО «Транзиткнига», 2004;
Мельников. Д., Черная. Л. Империя смерти: аппарат насилия в нацистской германии 1933-1945. – М.,
1987; Крымская АССР (1921–1945) / Сост. Ю.И. Горбунов. – Симферополь: Таврия, 1990.
2. Рекотов П. В. Німецько-фашистський окупаційній режим на території України (1941–1944 рр.). – К.,
1997.; Брошеван В. Симферополь 1941–1944: историко-документальный очерк о городе Симферопо-
ле в годы Великой Отечественной войны. – Симферополь, 1994; Мельников А.В. Военно-
полицейская власть на оккупированной территории Крымского полуострова в годы Великой Отече-
ственной войны// Материалы ХII Международной конференции историков права «Етнонаціональні
чинники в історії державно-правового будівництва. – Симферополь, 2004; Романько О. Крым, 1941–
1944 гг.: Оккупация и коллаборационизм: Сборник статей и материалов. – Симферополь: «Магистр»,
2004;
3. Гуркович В. М. Окупаційний режим в Криму (1941–1944). – Сімферополь: Таврія, 1996.; Мельников
А. В. О некоторых вопросах финансово-хозяйственной политики Третьего рейха на территории
рейхскомиссариата «Украина»//Материалы I Всеукраинской научно-практической конференции
«Науковий потенціал України». – К., 2005; Романько О. В. Добровольческие формирования из граж-
дан СССР в германских вооруженных силах на территории Крыма (1941–1944). Этапы создания и
деятельности // Культура народов Причерноморья. – 1998. – № 5; Мельников А. В. Жилищные пра-
воотношения на оккупированном фашистами Крымском полуострове // Культура народов Причер-
номорья. – 2005. – № 57.
4. Гуркович В. М. Окупаційний режим в Криму (1941–1944). – Сімферополь: Таврія, 1996.
5. Преступные цели – преступные средства. Документы об оккупационной политике Германии на тер-
ритории СССР (1941–1945). – М., 1985.
6. Голос Крыма. – 1942. – 20 вересня.
7. Преступные цели – преступные средства: Документы об оккупационной политике фашистской Гер-
мании на территории СССР (1941–1944). – М., 1985. – С. 81–84; Куманев Г.А. 1941–1945: Краткая
история, документы, фотографии. – М., 1982. – С. 89
8. Україна в Другій світовій війни у документах. Збірник німецьких архівних матеріалів. Т. І / Упоряд.
В. Косик. – Львів, 1997.
9. Гуркович В. М. Окупаційний режим в Криму (1941–1944). – Сімферополь: Таврія, 1996.
10. Голос Крыма. – 1942. – 7 липня.
11. Гуркович В. М. Окупаційний режим в Криму (1941–1944). – Сімферополь: Таврія, 1996.
12. Центральний державний архів громадських об'єднань України. – Ф. 166. – Оп. 3. – Спр. 131. – Арк.
346; державній архів у Автономній Республіці Крим. – Ф. П–156. – Оп. 1. – Спр. 24. – Арк. 31; Голос
Крыма. – 1942. – 26 березня; Евпаторийские известия. – 1942. – 14 березня.
13. Гуркович В. М. Окупаційний режим в Криму (1941–1944). – Сімферополь: Таврія, 1996.
14. Там само. – С. 40.
15. Голос Крыма. – 1942. – 7 жовтня; там само. – 1942. – 11 жовтня.
16. Там само. – 1943. – 25 квітня.
17. Романько О. В. Добровольческие формирования из граждан СССР в германских вооруженных силах
на территории Крыма (1941–1944). Этапы создания и деятельности // Культура народов Причерномо-
рья. – 1998. - № 5. – С. 289.
18. Хрестоматія з історії держави і права України. – Т.2. Лютий 1917 р. – 1996 р.: Навч. посіб. для
юрид. вищих навч. закладів і фак.: У 2 т. / В. Д. Гончаренко, А. Й. Рогожин, О. Д. Святоцький; За ред.
члена-кореспондента Академії правових наук України В. Д. Гончаренка. – К.: Ін Юре. – 1997.
19. Реабілітація репресованих: законодавство та судова практика / За редакцією В.Т. Маляренка. – К.,
1997.
20. Колосков А.Г., Гевуркова Е.А. История отечества в документах. 1917– 1993 гг. – Т.3. 1939 – 1945 гг.
– М.:ИЛБИ, 1995
21. Хрестоматія з історії держави і права України. – Т.2. Лютий 1917 р. – 1996 р.: Навч. посіб. для
юрид. вищих навч. закладів і фак.: У 2 т. / В. Д. Гончаренко, А. Й. Рогожин, О. Д. Святоцький; За ред.
члена-кореспондента Академії правових наук України В. Д. Гончаренка. – К.: Ін Юре. – 1997.
22. Реабілітація репресованих: законодавство та судова практика / За редакцією В.Т. Маляренка. – К.,
1997.
Яблоновская Н.В.
РАБОТА РЕДАКЦИИ ГАЗЕТЫ “КЫЗЫЛ КРЫМ” И КРЫМСКОТАТАРСКОЙ
РЕДАКЦИИ ПРИ ВСЕСОЮЗНОМ РАДИОКОМИТЕТЕ ВО ВРЕМЯ ОККУПАЦИИ
КРЫМА
История крымскотатарских средств массовой информации первой половины ХХ в., как и другие темы,
связанные с крымскими татарами, долгое время находилась на периферии интересов отечественных уче-
ных. В 1990-е гг., в результате процессов демократизации, проходящих в украинском обществе в целом и
в украинской науке в частности, В. Ганкевичем, И. Керимовым, С. Червонной, Р. Музафаровым и др. были
проведены серьезные исследования крымскотатарской прессы Крыма. Однако тема функционирования
|