Крымский фактор в становлении общественного идеала Л. Украинки
В статье рассмотрено воздействие крымских впечатлений на процесс становлення общественного идеала выдающейся украинской поэтессы Леси Украинки преимущественно в первый период ее творчества....
Gespeichert in:
| Datum: | 2005 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Russian |
| Veröffentlicht: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2005
|
| Schriftenreihe: | Культура народов Причерноморья |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/35868 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Крымский фактор в становлении общественного идеала Л. Украинки / С.В. Дудушкина // Культура народов Причерноморья. — 2005. — № 63. — С. 104-108. — Бібліогр.: 17 назв. — рос. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-35868 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-358682012-07-06T12:07:59Z Крымский фактор в становлении общественного идеала Л. Украинки Дудушкина, С.В. Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ В статье рассмотрено воздействие крымских впечатлений на процесс становлення общественного идеала выдающейся украинской поэтессы Леси Украинки преимущественно в первый период ее творчества. У статті розглянутий вплив кримських вражень на процес становлення суспільного ідеалу видатної української поетеси Лесі Українки переважно у перший період її творчості. In article is considered influence of the crimeam impressions on process of the formation of the public ideal of the prominent ukrainian poetess Lesi Ukrainki mainly at the first period her creative activity. 2005 Article Крымский фактор в становлении общественного идеала Л. Украинки / С.В. Дудушкина // Культура народов Причерноморья. — 2005. — № 63. — С. 104-108. — Бібліогр.: 17 назв. — рос. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/35868 ru Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Russian |
| topic |
Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| spellingShingle |
Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Дудушкина, С.В. Крымский фактор в становлении общественного идеала Л. Украинки Культура народов Причерноморья |
| description |
В статье рассмотрено воздействие крымских впечатлений на процесс становлення общественного идеала выдающейся украинской поэтессы Леси Украинки преимущественно в первый период ее творчества. |
| format |
Article |
| author |
Дудушкина, С.В. |
| author_facet |
Дудушкина, С.В. |
| author_sort |
Дудушкина, С.В. |
| title |
Крымский фактор в становлении общественного идеала Л. Украинки |
| title_short |
Крымский фактор в становлении общественного идеала Л. Украинки |
| title_full |
Крымский фактор в становлении общественного идеала Л. Украинки |
| title_fullStr |
Крымский фактор в становлении общественного идеала Л. Украинки |
| title_full_unstemmed |
Крымский фактор в становлении общественного идеала Л. Украинки |
| title_sort |
крымский фактор в становлении общественного идеала л. украинки |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2005 |
| topic_facet |
Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/35868 |
| citation_txt |
Крымский фактор в становлении общественного идеала Л. Украинки / С.В. Дудушкина // Культура народов Причерноморья. — 2005. — № 63. — С. 104-108. — Бібліогр.: 17 назв. — рос. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT duduškinasv krymskijfaktorvstanovleniiobŝestvennogoidealalukrainki |
| first_indexed |
2025-07-03T17:20:16Z |
| last_indexed |
2025-07-03T17:20:16Z |
| _version_ |
1836647151534342144 |
| fulltext |
Богуславська Ю.Ю.
ХАРАКТЕР ПРОСТОРОВОГО РОЗТАШУВАННЯ ЕТНОСІВ ПО ТЕРЕНАХ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
104
ключенням кількох районів: Балтського, Савранського, Березівського, Біляївського та Овідіопольського
районів.
Зона розселення болгар в Одеській області майже повністю обмежується Буджаком. За його межами
невеликі групи болгар історично мешкають лише у трьох районах (Великомихайлівський, Іванівський,
Комінтернівський), утворюючи витягнуту з північного заходу на південний схід смугу. Та й на теренах
Буджаку нечисленними є компактні болгарські поселення в Саратському, Татарбунарському, Кілійському
районах, а у Білгород-Дністровському районі їх взагалі нема. Знаходячись у іноетнічному середовищі,
болгари найчастіше розселяються компактними громадами, що дозволяє їм у значній мірі зберегти тради-
ційну культуру.
Найбільш “болгарськими” районами Одеської області є Арцизький, Болградський, Ізмаїльський, Ре-
нійський, Тарутинський. У цих районах болгари складають помітний відсоток не лише серед сільського, а
також і серед міського населення (наприклад, у місті Болград – 42,7%, в смт. Тарутино – 43,3%, в смт. Су-
ворово Ізмаїльського району – 76,5%). У Болградському районі більш ніж половина сіл є моноетнічними
болгарськими анклавами (57,1%). Великою є чисельність болгар і в поліетнічних населених пунктах вка-
заних районів, причому зазвичай болгарська громада в межах такого поселення навіть територіально на-
магається триматись дещо відокремлено від інших.
Зона розселення гагаузів у Буджаку в цілому співпадає з областю розповсюдження болгар. У містах та
селищах міського типу гагаузів дуже мало, лише у смт. Серпневе та смт. Березино Тарутинського району
їх кількість є більш-менш значною (відповідно 28,5% та 9,8%). Основна маса гагаузів мешкає у Болград-
ському та Ренійському районах, де існують моноетнічні гагаузькі поселення. Гагаузькі громади тримають-
ся відокремлено навіть від близьких до них за культурою болгар, незважаючи на велику кількість зміша-
них болгаро-гагаузьких поселень на теренах досліджуваного регіону, у яких тим не менш існують окремі
болгарські та гагаузькі квартали (наприклад, с. Червоноармійське Болградського районі, дослідження в
якому проводились нами у складі експедиції ОДУ).
Таким чином, використання математичних методів при аналізові статистичних даних дозволяє зроби-
ти певні узагальнення. Різниця простежується не тільки на рівні мікрорегіонів, але й у характері розпо-
всюдження народів на всьому терені, що розглядається. Вищенаведені дані фіксують той факт, що поліет-
нічність Одеської області поступово наростає з північного сходу на південний захід, помітно посилюю-
чись у прикордонній смузі та у Буджаку, який історично є своєрідним “етнічним котлом”, коридором,
яким проходили шляхи етнічних міграцій за трьома основними напрямками – східному (з євразійського
степу), північно-західному (зі східно-європейських лісостепових областей) та південно-західному (з Бал-
кан). Якщо північно-східні райони Одеської області в цілому можна вважати українськими, то область у
зоні кордону України з Молдовою є ареалом українсько-молдавської етнокультурної взаємодії, а чорно-
морське узбережжя – зоною активних українсько-російських контактів. На теренах Буджаку дисперсне
розселення багатьох етносів призводить до значної складності етнічних процесів, які неможливо однозна-
чно розділити на прості складові. Процеси асиміляції були взаємними та двобічними, тож провести чіткі
межі стає неможливим. Отримана строката картина ще раз свідчить, що Одеська область є маргінальною
зоною, в якій тісно взаємодіють різні етнічні групи. При цьому в умовах постійних контактів відбувається
взаємопроникнення культур, однак місцями зберігаються також ізольовані ареали. В цілому населення
краю розташовано нерівномірно і райони сильно відрізняються один від одного за етнічним складом.
Література
1. Берг Л.С. Население Бессарабии: этнографический состав и численность (С 10-верстной этнограф. ка-
ртой) // Труды комиссии по изучению племенного состава населения России. – Ч.6. – Петроград, 1923.
– 59 с.
2. Бутович В.Н. Материалы для этнографической карты Бессарабской губернии. – Киев, 1916.
3. Защук А.И. Этнография Бессарабской области // ЗООИД. – Т.5. – Одесса: Городская типография,
1863. – С.491-588.
4. Корнилович С.И. Статистическое описание Бессарабии собственно так называемой или Буджака с
приложением генерального плана его края. – Аккерман, 1899.
5. Свиньин П. Описание Бессарабской области // ЗООИД. – Т.6. – Одесса, 1867. – С.175–320.
6. Сергійчук В. Етнічні межі і кордони України: південь // Наука і суспільство. – 1993. – №3–4. – С.10-
15.
7. Скальковский А.А. Опытъ статистического описанія Новороссійскаго края. – Ч.1. Географія, этно-
графія и народосчисленіе Новороссійскаго края. – Одесса: въ типографіи Л. Нитче, 1850. – 336 с.
Дудушкина С.В.
КРЫМСКИЙ ФАКТОР В СТАНОВЛЕНИИ ОБЩЕСТВЕННОГО ИДЕАЛА Л.УКРАИНКИ
В последние 20 лет активизировалось изучение творческого наследия выдающейся украинской по-
этессы, оригинального мыслителя – Ларисы Петровны Косач (1871–1913), вошедшей в историю отечест-
венной и мировой литературы под псевдонимом Леся Украинка. Обращение к ее творчеству приобрело
заметный размах как за рубежом, так и в самой Украине. Оживление интереса к классику украинской ли-
тературы за рубежом было вызвано теми революционными изменениями, которые произошли после рас-
пада СССР в бывших союзных республиках, включая Украину. Ученые и общественные деятели Европы
стремились заново прочитать, осмыслить историю и культуру Украины, в том числе творчество Леси Ук-
раинки. Это особенно относится к представителям украинской диаспоры, обосновавшейся в Канаде, Ве-
ликобритании, США, Германии и других странах (П. Одарченко, Л. Онишкевич, М. Тарнавская и другие).
Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ
105
Появление большого количества работ современных отечественных исследований о Лесе Украинке
вызвано очевидной необходимостью существенного пересмотра выводов советского литературоведения.
Как известно, филологи советской Украины стремились разглядеть в произведениях Леси Украинки неук-
лонное приближение к марксистским взглядам на общественное развитие, либо прямо элементы таких
взглядов. Безусловно, это, с одной стороны, модернизировало позиции талантливой украинской поэтессы,
а с другой – нарушало принцип историзма, формально признаваемой советской историографией.
Многие работы советских авторов ( О. Бабышкин, В. Иваненко, Л. Мищенко,О. Билецкий, В. Кура-
шова и др.) настойчиво проводили мысль о том, что Леся Украинка уже с 1890-х годов постепенно осваи-
вала труды основоположников марксизма и все активнее участвовала в работе социал-демократических
организаций Украины, с чем согласиться без серьезных оговорок, конечно, нельзя.
В связи с этим, следует коротко остановится на проблеме общественного идеала Леси Украинки в
трактовке предшествующей историографии. В первых откликах на идейное содержание поэзии Леси Ук-
раинки, исходившие от известных интеллектуалов Украины конца ХIХ – начала ХХ века И. Франко, М.
Павлыка, С. Ефремова, М. Грушевского и других подчеркивалась приверженность высоким духовным
ценностям, гражданственность, патриотизм, национальная направленность ее поэзии. Позднее, в связи с
утверждением в Украине советской власти и марксистской идеологии и методологии, отечественные фи-
лологи, историки, философы приступили к поиску в творчестве Леси Украинки убедительных доказа-
тельств признания ею правоты исторического материализма и «пролетарского дела». Тем самым достиже-
ния дореволюционной науки были незаслуженно отвергнуты и заменены в значительной степени поверх-
ностными, а то и прямо фальсифицированными выводами.
Начало ХХI века в украинской гуманитаристике ознаменовано стремлением нового поколения иссле-
дователей более углубленно изучить творческое наследие Леси Украинки с применением новейших теоре-
тических принципов (М.М. Шимчишин, Л.Д. Чикур, М. Кармазина, С. Павлычко, И.П. Бетко, В. Гуменюк,
А. Бычко и др.) [17;16;8;3 и др]. Они справедливо акцентировали внимание на синтезе в творчестве зрелой
Леси Украинки национальных и общечеловеческих ценностей, ее обращении к нетленным духовно-
культурным приобретениям человечества.
Однако, лишь немногие авторы ( О. Бабышкин, С. Кочерга, В. Панченко и др.) [1;10;14 и др]. посвя-
тили свои разработки как пребыванию Леси Украинки в городах Крыма, так и влиянию крымских впечат-
лений на ее мировоззрение и творчество. В частности, предшествующие авторы недостаточно уделили
внимание влиянию крымского фактора на становление социального и художественного мировоззрения
Леси Украинки, в том числе и на изменения в ее общественном идеале, которые произошли под влиянием
многих месяцев жизни в Евпатории, Ялте и других городах.
На рубеже Х1Х–ХХ веков под влиянием ускоренного процесса развития буржуазного общества в
Российской империи в целом, и в Украине в частности, обострились социальные противоречия, и на пове-
стку дня общественной мысли вышел вопрос о характере и специфике дальнейшего социального развития.
В произведениях писателей и мыслителей (Ф. Достоевский, Н. Чернышевский, Н Михайловский, Л. Тол-
стой, А. Чехов, Н. Бердяев, П. Новгородцев и др.) с особой остротой обозначились поиски соответствую-
щего эпохе общественного идеала. В одной из крайне немногих специальных работ об общественном
идеале, написанной в начале ХХ века прогрессивным философом П.И. Новгородцевым, говорилось: в об-
щественном идеале « прежняя общественная философия видела свой высший предел, на этом она утвер-
ждала силу своих предсказаний и твердость надежд» [13]. Представители украинской литературы и укра-
инской общественной мысли, естественно не остались в стороне от этого общего движения. В полной ме-
ре это относится и к Л. Украинке. Она развивала идейные достижения таких видных деятелей украинской
общественной мысли классической литературы, как П. Мирный, М. Коцюбинский, И. Франко, М. Драго-
манов, П. Грабовский и др. В их произведениях блестяще воплотились идеи социальной справедливости,
добра, красоты, подверглась суровой критике капиталистическая действительность, искажавшая благо-
родные основы человеческой личности. Продолжая эту линию украинской реалистической литературы,
Леся Украинка стремилась найти собственный путь в деле служения Украине и ее многострадальному на-
роду. Несомненно, это потребовало от нее, как и от ее отечественных предшественников четко опреде-
литься с представлением об оптимальном устройстве общественной жизни.
С первых своих произведений, написанных еще в ранние годы, Леся Украинка, преодолев неизбеж-
ную подражательность, уже в 17–18 лет избирает для своих произведений высокие гражданские мотивы.
Это прослеживается в таких произведениях, как «Жалібний марш” (1888), „ На роковини Шевчен-
ка”(1889), „Завітання”(1888), „Співець”(1889), „ Чого то часами, як сяду за діло”(1888), „Мій шлях”(1889),
„ Contra spem spero!» (1890) и других. До своей поездки в Крым юная Леся Украинка, несомненно, нахо-
дилась в напряженном поиске тех идей и мыслей, которые были в состоянии придать ее стихотворениям
высокое гражданское звучание. Цель поэзии Леси Украинки – при помощи своего вдохновенного слова
добиться создания благоприятных условий для свободного развития человека, своего народа и Украины в
целом. Обращаясь к ее наследию 1880–1890 гг., мы убеждаемся, что она целеустремленно старалась об-
рести наиболее адекватный эпохе и собственным устремлениям идеал человеческой личности и общества.
Первая встреча Леси Украинки с морем произошла в 1888 году во время ее поездки в Акерман. Под
впечатлением от этой поездки она создала известный цикл стихотворений „Подорож до моря”. В нем на-
ряду с проникновенными и пронизанными искренним патриотизмом картинами родной Волыни, мы
встречаем совершенно неведомые в прежних стихотворениях Леси мотивы, навеянные морскими впечат-
лениями. Главное, что обращает на себя внимание, – это невольное соединение национальных и общече-
ловеческих мотивов. Причем, вполне очевидно, что национальные чувства получают от данного соедине-
ния более глубокое развитие и обогащение. Море, как уникальное природное явление, рождало в Лесе Ук-
раинке чувство не испытанной ранее свободы, простора, человеческого достоинства, красоты, а главное,
конкретизировало ее представления об общественном идеале. Все это еще не вылилось в законченные
Дудушкина С.В.
КРЫМСКИЙ ФАКТОР В СТАНОВЛЕНИИ ОБЩЕСТВЕННОГО ИДЕАЛА Л.УКРАИНКИ
106
формы, а представляло собой изложенные на бумаге в небольшом количестве строф яркие впечатления о
пусть и нереальном, но все-таки „земном рае”.
Море, море! Без краю просторе,
Руху повне і разом спокою!
Забуваю і щастя, і горе –
Все наземне, – з’єднатись з тобою
Я жадаю на час, на годину,
Щоб не бачить нічого на світі,
Тільки бачить осяйну долину
І губитись в прозорій блакиті!
Покидая Акерман после краткого пребывания, Леся Украинка в одном из стихотворений выражала
глубокое сожаление о том, что скоро ее снова обступит жалкая будничность и жизнь, преисполненная го-
рем. Она писала:
Прощай, синє море,
Безкрає, просторе, –
Ви, гордії, вільнії хвилі![15, с. 54,57]
Несмотря на явные идейные приобретения, после первой встречи с морской стихией, Леся Украинка,
однако, сознавала неотчетливость, незавершенность своей мечты о лучшем будущем для украинского на-
рода. В стихотворении «Завітання» она, в частности писала:
Людська недоля будила не розпач в мені, а бажання
Кращої долі, яснішої, - той ідеал мені сяяв
В погляді яснім, і серце за ним поривалося линуть.
Він подивився на мене журливо – і серцем я вчула,
Що у небесні простори не сила моя ще полинуть... [15,с. 57]
В самом начале своего приезда в Крым на лечение поэтесса пыталась обобщить собственное понима-
ние совершенного общественного устройства. В 1890 году в одном из стихотворений она отмечала:
Коли втомлюся я життям щоденним,
Щоденним лихом, що навколо бачу,
Тоді я думку шлю в світа далекі,
Блукає погляд мій в країні мрії.
Що бачу я в далекому просторі?
Леся Украинка представила себе, как в будущем какой-то старик рассказывает внукам о своей тяже-
лой прошлой жизни: „Про давнину справдешні байки править,/ Про те, що діялось на нашім світі.” В этом
своего рода программном произведении юная Леся Украинка подвергла критике окружавшую ее жизнь.
Ту жизнь, в которой один народ беспощадно эксплуатировал другой, где половина человеческого рода не
называлась людьми, где ничего не было известно о свободе слова, где шел войною брат на брата, где пат-
риотизмом называлась ненависть к чужестранцам, где богатством считали награбленные имения, где пра-
вом считали деспотическое своеволие. Фактически Леся Украинка в цитированном отрывке дает легко уз-
наваемый образ капиталистической России и Украины. Особенно стоит отметить, что автор в качестве
наиболее приемлемого противодействия людским страданиям избирает, среди прочих, и христианскую
заповедь любви к ближнему:
Загинув би напевно люд нещасний,
Якби погасла та маленька іскра
Любові братньої, що між людми
У деяких серцях горіла тихо.
Во время беседы с внуками в глазах деда светилась «туга ідеалу”. Один из мальчиков сидел, задумав-
шись над услышанным, и дедушка его спросил, о чем он думает; тот ответил, что он видит „ в просторі
...країну/ Осяйну, неначе світло ідеалу,/Неначе світло правди... о дідусю!/ В нас на землі нема такого раю!
Питаєш ти, що бачу я в просторі?
Прийдешність бачу я, віки потомні!” [15, с. 96 –98]
Таким образом, 19-летняя Леся Украинка, отрицая антигуманность и бездуховность буржуазного об-
щества ее времени, вдохновлялась утопическим идеалом, сознавая его неосуществимость в реальности.
Тем не менее, нужно отметить, что в изложении украинской поэтессы мы различаем многие черты дости-
жений европейской цивилизации, восторжествовавшие много десятилетий после ее кончины.
О. Бабышкин, С.Кочерга и другие исследователи, в частности краеведы Крыма, в книгах, статьях, вы-
ступлениях на конференциях детально раскрыли страницы жизни и деятельности Леси Украинки в Кры-
му. Наша задача состоит в другом – не повторяя сделанного ранее, остановиться кратко на идейном значе-
нии крымских впечатлений в творчестве украинской поэтессы.
Первые месяц-два тяжело больная Леся Украинка посвятила обременительным процедурам грязеле-
чения в Саках, что, понятно, не способствовало творчеству [9, с. 23;7, с. 9].
Вспоминая свой первый крымский этап, Леся Украинка в цикле «Кримські спогади» писала в 1891 го-
ду, что она на протяжении нескольких месяцев жизни в Крыму « не була щаслива й на годину». Однако
личные физические страдания не заслонили для нее уникальной красоты полуострова. Поэтому она сочла
необходимым после приведенных горьких слов как бы извиниться перед Крымом:
Та я за те докірливого слова
Тобі не кину , сторона прекрасна!
Не винна ти, що я не маю долі,
Не винна ти, що я така нещасна! [15, с. 108]
О глубоком впечатлении, произведенном на Лесю Украинку Крымом, свидетельствует стихотворение
Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ
107
«Байдары» (1891). Направляясь из Севастополя в Ялту, она, въезжая на Южный берег Крыма через Бай-
дарские ворота, была буквально поражена открывавшейся перед ней картиной. Ничего подобного ранее ей
не приходилось видеть:
Немов заслона впала і відкрила
Натури дивні, краснії дари,
Що досі від людських очей ховались.
Несомненно, что крымский неповторимый пейзаж и в это мгновение и, очевидно, познее стал симво-
лом идеала красоты, свободы и возможности достижения земного блаженства. Поэтому из ее уст и вырва-
лись эти удивительные строки:
Щоб тута жити, треба мати крила!
Вже люди, певне, від тії пори
Тут не живуть, як з раєм попрощались.
***
Чи се той світ, загублений, таємний.
Забутий незабутній рай наземний,
Що так давно шукають наші мрії? [15, с. 115;1, с. 24]
В «Кримських спогадах» Леся Украинка конкретизировала значение крымских впечатлений на ее ми-
ровосприятие. В стихотворениях „Тиша морська”, «Грай, моя пісне!”,” Безсонна ніч”, „На човні” и других
автор использовала эти впечатления для осмысления проблем реальной действительности. Основным
средством такого осмысления стало для Леси Украинки сравнение пороков общественной жизни с уточ-
ненным, благодаря крымским ощущениям, общественным идеалом. Неслучайно в стихотворении „Него-
да”, написанным в Евпатории в 1891 году, автор, описывая шторм на Черном море поздним вечером, при-
зывает морскую стихию, которая в данном случае выступает для нее в роли карающей руки, иначе говоря,
представителя общественного идеала, разом покончить с невзгодами земного бытия :
Сильне море! Зберися на силі!
Ти потужне, нема тобі впину, –
Розжени свої буйнії хвилі,
Затопи сю нещасну країну![15, с. 113]
Однако столь пессимистический взгляд на современную ей действительность не привел Лесю Укра-
инку к безнадежности и отчаянию. Наоборот, поездки в Крым убедили Лесю Украинку не только в резкой
противоположности социального идеала и действительности, но и укрепили ее в вере в человеческую силу
и возможности противостоять разрушительной социально-политической стихии. Тяжелая болезнь научила
Лесю Украинку как преодолевать страдания, так и воспевать мужество и стойкость в человеческом отно-
шении к жизни. Именно эта черта лирики Леси Украинки чрезвычайно высоко ценилась многими украин-
скими мыслителями конца Х1Х – начала ХХ века.
С.А.Ефремов в „Історії українського письменства”, уделяя особое внимание именно гражданственно-
сти творчества Леси Украинки, заметил: „...Леся Українка лишається, проте, найсучаснішим з наших
письменників, справжнім „поетом під час облоги” – співцем того лютого часу, що так яскраво з її творів
позирає. Вміла вона дошкулити ворога своїм дужим словом, вдихнути бадьорість і волю до активності й
діла у своїх; та вміла ж і просто зачепити натхненною піснею щоденні струни в душі людській”[6, с. 406].
Главное место в гражданской лирике и вообще во всем творчестве Леси Украинки занимала проблема
национального угнетения украинского народа, его стремления к свободе и независимому существованию.
Украинская идея особенно четко проведена в стихотворении „Мрії” [15,с. 202], написанном в Ялте в 1897
году.
В существующей исторической и филологической литературе немало места уделялось причастности
Леси Украинки к марксистской идеологии и социал-демократическому движению. Так, О.К.Бабышкин
писал: « Герой поезії Лесі Українки – її ровесник, ровесник тих борців, що підняли над світом червоний
прапор соціалистичної революції. Це покоління, що породило Володимира Ілліча Леніна... Ці люди були
близькі і рідні поетесі, вона взяла участь в перших соціал-демократичних організаціях, з яких утворилася
РСДРП”[2, с. 10].
С этим выводом известного украинского исследователя в полной мере согласиться трудно, посколь-
ку, с нашей точки зрения, Леся Украинка, конечно, находилась под влиянием социалистических идей, как
и многие представители украинской интеллигенции той эпохи. Но для них главное в социализме – это
идея социальной справедливости, равенства и свободы. В определенной степени подобное восприятие со-
циалистической идеологии превращало ее в утопическую систему воззрений. Как известно, Леся Украин-
ка приобщилась к социалистической идеологии под влиянием участников первых социал-
демократических организациях в Украине С.К. Мержинского и П.Л. Тучапского. По свидетельству това-
рищей революционеров, Мержинский был „ революционером-романтиком, горячей, пылкой натурой, ис-
полненной альтруизма, горячей любви к людям, жаждущей подвига и борьбы. Болезненно впечатлитель-
ный, он страдал от всекого проявления насилия и несправедливости ...”[4,с. 14] Сама Леся Украинка, как
отмечает современная исследовательница А. Диба, старалась быть самостоятельной и независимой в от-
ношении к каким-либо идеям и учениям, что относится в равной мере и к марксизму [5,с. 17]. Поэтому
представляется недостаточно обоснованным причисление Леси Украинки к приверженцам – пусть недос-
таточно последовательным – российского варианта социал-демократизма. Как справедливо заметила
М.М.Кармазина, отличительной чертой” ... українських прихильників соціалізму був різний ступінь гли-
бини їхньої соціалістичної симпатії, а крім того, різними були й іпостасі соціалізму, що викликали ці
сімпатії. На українських теренах зіткнулися й законкурували російський варіант марксизму й драго-
манівський соціалізм” [8, с. 289] Поэтому можно предположить, что социалистические убеждения Леси
Украинки были ближе к общественно-политической концепции М.П. Драгоманова, чем „Манифесту Ком-
Дудушкина С.В.
КРЫМСКИЙ ФАКТОР В СТАНОВЛЕНИИ ОБЩЕСТВЕННОГО ИДЕАЛА Л.УКРАИНКИ
108
мунистической партии” или программным документам российских социал-демократов. В частности, В.
Гуменюк вполне обоснованно писал о том, что Лесю Украинку „вкрай непокоїть нехтування етичними
принципами, яке вона спостерігає у соціал-демократичному середовищі” [3,с. 22].
Таким образом, пребывание Леси Украинки в Крыму содействовало становлению и детализации ее
общественного идеала, утверждению ее на позициях общечеловеческих ценностей, упрочении ее веры в
возможности человеческой личности противостоять всяческим проявлениям социального зла. В конечном
итоге такой общественный идеал укреплял в ней стремление к активному участию в общественно-
политической и национально-культурной жизни Украины.
Литература
1. Бабышкин О.Леся Украинка в Крыму. – Симферополь: Крымиздат, 1956. – 105 с.
2. Бабышкин О.К.Леся Українка//Українка Леся.Твори: У 10 т. – К.:Держ.вид-во худож.літ.,1963. – Т.1.
3. Гуменюк В.Шлях до „Одержимої”.Творче становлення Лесі Українки-драматурга. – Сімферополь:
„Таврія”,2002. – 232с.
4. Дейч А.Леся Украинка, ее мемуаристы и критики //Леся Украинка в воспоминаниях современников. –
М: Из-во «Худ..лит-ра»,1971. – 511с.
5. Диба А. Сподвижники: Леся Українка у колі соціал-демократів. – К: Основні цінності, 2003. – 173с.
6. Єфремов С. Історія українського писменства. – К.,1991.
7. Іваненко В.Г. Крим у житті і творчості Лесі Українки.// Українка Леся. Кримські спогади: Вірші,
поєми, проза, листи. – Сімферополь: ”Таврія”, 1986. – 303 с.
8. Кармазіна М.Леся Українка. – К.: Видавничий дім „Альтернатива”, 2003. – 416 с.
9. Кочерга С. Іфігенія в Тавріді. Сторінки кримського літопису Лесі Українки. Нарис. – Сімферополь:
Кримське навчально-педагогічне державне видавництво, 1998. – 112 с.
10. Кочерга С. Леся Украинка и Александр Олесь: неизвестная встреча // III Дмитриевские чтения. Исто-
рия Южного берега Крыма: Факты ,документы, коллекции, литературоведение, мемуары (Сборник
научных трудов). – Симферополь: Таврия-Плюс, 1999. – 118 с.
11. Кочерга С.Леся Украинка: Новый ракурс(Ялтинские письма в парижском архиве Леси Украинки) //
VII Дмитриевские чтения. История Южного берега Крыма: Факты ,документы, коллекции, литерату-
роведение, мемуары (Сборник научных трудов).-Симферополь: Таврия-Плюс, 2004. – 164с.
12. Мищенко Л.И.Леся Украинка: Пособие для учителей. – К.:Радянськая школа, 1986. – 303 с.
13. Новгородцев П.И.Об общественном идеале.
14. Панченко В. Під сонцем Криму, під сліпучим оком...//Українська мова й література в середніх школах,
гімназіях, ліцеях й колегіумах. – 2001. – №6. – С.21–28.
15. Українка Л. Твори: У 10 т. – К.: Держ.вид-во худож.літ-ри,1963. – Т.1. – 624с.
16. Чикур Л.Д.Національне й загальнолюдське в естетичній інтерпретації Лесі Українки ( на матеріалах
ліричних творів). Автореф.дис...к.філол.наук. – Одеса, 2000.
17. Шимчишин М.М.Основини й особливості рецепції творчості Лесі Українки в англоязичному світі (
Великобританії, Канаді, США).Автореф.дис..к. філол.наук. – К., 2000.
Зінченко О.В.
РОСІЙСЬКІ ДЕРЖАВНІ РАДНИКИ І “ПРОГРЕСИВНИЙ БЛОК”
(серпень 1915 – лютий 1917).
Актуальність дослідження витікає зі ступеню висвітленості порушеної проблеми, її важливості у пе-
ребігу подій напередодні падіння монархії в Росії та особливостей історіографії. “Утворення і доля про-
гресивного блоку, підкреслював у спогадах П.Н.Милюков, – складає, певна річ, окремий епізод в історії
розвитку передреволюційних настроїв. Його політичне значення полягає в останній спробі знайти мирний
вихід з положення, що з кожним днем все більше грізнішало. Застосований для цього засіб полягав у ство-
ренні, у межах законодавчих установ, більшості народного представництва, яка взяла б у свої руки керів-
ництво подальшими подіями” [1, с.176 – 177]. Мета статті – виявити роль державних радників у створен-
ні парламентського “прогресивного блоку”, опрацюванні й ухвалі його програмних постанов та спробах
втілити їх в життя. Головне завдання пов’язане з детальним аналізом програми і декларацій “прогресив-
ного блоку”, окремих заяв державних радників, матеріалів засідань “блоку”, законодавчих актів, архівних
матеріалів та інших джерел.
В історичній літературі неодноразово зазначалось, що як в період функціонування в Російській імпе-
рії двопалатного народного представництва на початку ХХ ст., так і за радянських часів, історики приді-
ляли певної уваги Державній думі і майже зовсім не цікавились Державною радою. Таке твердження ціл-
ком стосується і питання про участь державних радників у створенні та діяльності парламентського “про-
гресивного блоку”. До останнього входили шість фракцій Державної думи (кадети, центристи, ліві октяб-
ристи, земці-октябристи, прогресисти, прогресивні націоналісти) та три фракції Державної ради (центрис-
ти, академісти, позапартійні). Проте в історичній літературі “прогресивний блок” розглядався, як думське
об’єднання, а причетність до нього державних радників замовчувалась чи згадувалась лише побіжно. Так,
А.Г.Шляпников у своїх спогадах писав про “прогресивний блок” Державної думи” [26, с.278, 284]. Вказа-
на тенденція була властивою радянській історіографії 30 – 70 років ХХ ст., зокрема, як невеликим журна-
льним статтям [1, 8], так і монографіям, що були спеціально присвячені проблемам “прогресивного блоку”
[7, 18] або зачіпали їх побіжно [5, 25]. Не уникнула такої тенденції і емігрантська література [11, 13].Отже,
виникає потреба у встановленні історичної істини. Мета статті – визначити внесок державних радників у
створення “прогресивного блоку”, опрацювання та ухвалу його програми та у спроби втілити останню в
життя. Головне завдання дослідження пов’язане з детальним аналізом програми блоку, змісту його засі-
|