Економічна природа та сутність рекреаційної діяльності
В статье представлено аналитическое исследование экономической природы и сущности рекреационной деятельности. Выделены основные исторические этапы ее развития, раскрыта социально-экономическая при-рода рекреационных потребностей населения, дана характеристика и авторское определение рекреационной ус...
Збережено в:
| Дата: | 2004 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2004
|
| Назва видання: | Культура народов Причерноморья |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/36138 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Економічна природа та сутність рекреаційної діяльності / О.В. Бобирєва // Культура народов Причерноморья. — 2004. — № 55, Т. 3. — С. 75-78. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-36138 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-361382012-07-12T12:07:55Z Економічна природа та сутність рекреаційної діяльності Бобирєва, О.В. В статье представлено аналитическое исследование экономической природы и сущности рекреационной деятельности. Выделены основные исторические этапы ее развития, раскрыта социально-экономическая при-рода рекреационных потребностей населения, дана характеристика и авторское определение рекреационной услуги. In the article the analytic research of recreation activity economical nature is presented. The analysis of evolution development and socio-economic essence of recreation needs is offered. The author definition of recreation service is given. 2004 Article Економічна природа та сутність рекреаційної діяльності / О.В. Бобирєва // Культура народов Причерноморья. — 2004. — № 55, Т. 3. — С. 75-78. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/36138 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
В статье представлено аналитическое исследование экономической природы и сущности рекреационной деятельности. Выделены основные исторические этапы ее развития, раскрыта социально-экономическая при-рода рекреационных потребностей населения, дана характеристика и авторское определение рекреационной услуги. |
| format |
Article |
| author |
Бобирєва, О.В. |
| spellingShingle |
Бобирєва, О.В. Економічна природа та сутність рекреаційної діяльності Культура народов Причерноморья |
| author_facet |
Бобирєва, О.В. |
| author_sort |
Бобирєва, О.В. |
| title |
Економічна природа та сутність рекреаційної діяльності |
| title_short |
Економічна природа та сутність рекреаційної діяльності |
| title_full |
Економічна природа та сутність рекреаційної діяльності |
| title_fullStr |
Економічна природа та сутність рекреаційної діяльності |
| title_full_unstemmed |
Економічна природа та сутність рекреаційної діяльності |
| title_sort |
економічна природа та сутність рекреаційної діяльності |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2004 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/36138 |
| citation_txt |
Економічна природа та сутність рекреаційної діяльності / О.В. Бобирєва // Культура народов Причерноморья. — 2004. — № 55, Т. 3. — С. 75-78. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT bobirêvaov ekonomíčnaprirodatasutnístʹrekreacíjnoídíâlʹností |
| first_indexed |
2025-07-03T17:38:46Z |
| last_indexed |
2025-07-03T17:38:46Z |
| _version_ |
1836648315165343744 |
| fulltext |
75
Бобирєва О.В.
ЕКОНОМІЧНА ПРИРОДА ТА СУТНІСТЬ РЕКРЕАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Рекреаційна діяльність (від лат. recreatio, що означає відновлення здоров’я) виникла і розвивалася як
істотна необхідність у задоволенні рекреаційних потреб населення. У свою чергу, рекреаційні потреби є
об’єктивною категорією, що обумовлена рівнем витрат фізичної та психічної енергії людини в процесі
життєдіяльності, насамперед під час праці та, відповідно, природною потребою компенсації цих затрат.
Існують певні потреби суспільства і особистості в рекреаційній діяльності, тому рекреаційні потреби
можна поділити на суспільні, групові та особисті [1, с. 7]. Всі ці групи перебувають у діалектичній єдності
та впливають одна на одну.
Суспільні рекреаційні потреби – потреби суспільства у відтворенні фізичних та психічних сил насе-
лення, всебічному його розвитку.
Особисті рекреаційні потреби – потреби конкретної особистості в знятті втоми, укріпленні здоров’я,
спілкуванні з природою, пізнанні культури та історії, розвагах, спілкуванні з іншими людьми. Особисті
рекреаційні потреби є індивідуальним попитом на так чи інакше організовану рекреаційну діяльність сус-
пільства.
Групові рекреаційні потреби – посідають проміжне становище між суспільними та особистими рекре-
аційними потребами, бо, з одного боку, вони акумулюють інтереси окремих особистостей, а з іншого – є
конкретним втіленням суспільних рекреаційних потреб. Особливу форму групових потреб у рекреаційній
діяльності представляють територіальні громади.
Рекреаційні потреби зумовлено низкою чинників, у першу чергу, соціально-економічними, вони як і
інші є похідною від всієї системи історичних умов розвитку суспільства. Але рекреаційний попит не по-
вністю відображає рекреаційні потреби населення. Так, не є рекреаційним попитом потреби в рекреацій-
них послугах, вартість яких перевищує платоспроможність конкретної особистості чи сім’ї, або ця потреба
не може бути реалізована через відсутність конкретної пропозиції.
За цих умов питання про сутність рекреаційної діяльності є дуже суперечливим. Узагальнюючи здо-
бутки радянських та вітчизняних вчених з визначення цього питання можна чітко дослідити два головних
підходи до його розкриття. Зокрема, Н.С.Мироненко, І.Т.Твердохлібов, Ю.Н.Лобанов, Ю.Б.Хромов,
В.Кривошиїв та І.Зорін визначають рекреаційну діяльність як діяльність людини у вільний час, що здійс-
нюється з метою відтворення його фізичних сил, а також для всебічного розвитку, яка порівняно з іншими
видами діяльності характеризується відносною різноманітністю поведінки і власне цінністю самого про-
цесу. Такі вчені, як В.К.Мамутов, А.І.Амоша, А.С.Лис, Д.Шимон схильні розглядати рекреаційну діяль-
ність як розвиток державою, суспільними та іншими організаціями системи заходів, головна ціль яких –
задоволення рекреаційних потреб членів суспільства.
На нашу думку, наявність двох, на перший погляд, суперечливих поглядів на рекреаційну діяльність
дозволяє якнайкраще зрозуміти її природу. Перша група вчених довела, що рекреаційна діяльність – це,
передусім самодіяльність, безкоштовне самозадоволення особистих рекреаційних потреб людини у віль-
ний час, що характеризується самоцінністю самого процесу. Друга група вчених вважає, що рекреаційна
діяльність – це система заходів, які розвиваються державою та іншими організаціями, для задоволення ре-
креаційних потреб населення. Якщо не враховувати відбиток політекономії соціалізму, що спостерігається
в цьому узагальненні, то під системою заходів, спрямованих на задоволення рекреаційних потреб насе-
лення, можна розглядати асортимент рекреаційних послуг, а діяльність з надання рекреаційних послуг –
рекреаційну діяльність як вид економічної діяльності підприємств.
Незважаючи на велике соціальне значення рекреаційної діяльності як для суспільства, так і для окре-
мої особистості, головним джерелом її розвитку сьогодні стають відносини попиту та пропозиції між ви-
робниками та споживачами рекреаційних послуг, між рекреаційними підприємствами та їх клієнтами. На-
явність рекреаційної самодіяльності в суспільстві можна розглядати як альтернативний вид діяльності у
сфері задоволення рекреаційних потреб населення, а її обсяг та рівень має зворотну пропорційність до рі-
вня життєзбереження населення.
Еволюція рекреаційної діяльності дуже давня. На основі аналізу літературних джерел [2, 3, 4, 5] нам
вдалося виявити історичну послідовність розвитку рекреаційної діяльності в економічних системах та ви-
ділити головні її періоди. Узагальнені дані цього аналізу можна представити таким чином:
- античний період (близько 500 р. до н. е. до 395 р. н. е.) – визначення істотності рекреаційних потреб
для людини, їх впливу на формування громадської свідомості та культурний розвиток суспільства, наслід-
ком якого було громадське та державне фінансування будівництва об'єктів рекреаційного призначення
(стадіонів, амфітеатрів, цирків тощо), безкоштовність їх використання для громадян, створення та уза-
гальнення головних видів рекреаційної діяльності: відпочинку і розваг, культури та спорту, а також "етики
рекреаційної діяльності", що успадкувала наша цивілізація;
- середньовічний період (400 р. н.е. – 17 ст.) – введення владою церкви суцільної заборони на рекреа-
ційну діяльність населення поза межами релігійних обрядів і свят, наслідком якої стало припинення куль-
турного розвитку суспільства, закріплення привілеїв правлячих класів на споживання рекреаційних послуг
та відпочинок;
- період відродження (17 ст. – сер. 19 ст.) – поширення серед багатьох верств населення революційних
ідей Вольтера і Руссо про істотні права кожної людини на користування матеріальними та культурними
благами суспільства призвело до прямування розвитку рекреаційної діяльності в бік масового споживання:
рекреаційні послуги стали об'єктом купівлі-продажу, а не лише соціальним привілеєм, почалось форму-
вання рекреаційної інфраструктури, організовуються перші рекреаційні підприємства;
Бобирєва О.В.
ЕКОНОМІЧНА ПРИРОДА ТА СУТНІСТЬ РЕКРЕАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
76
- індустріальний період (сер. 19 ст. – 20 ст.) – підвищення інтенсивності праці зумовило необхідність
масового забезпечення споживання рекреаційних послуг, ринок яких став об'єктом державного регулю-
вання і контролю; у соціалістичних країнах рекреаційне обслуговування населення проводилося функціо-
нальними підрозділами виробничих підприємств; на початку 20 ст. сфера рекреаційних послуг стала не-
від'ємною складовою економічних систем і являла собою комплексне сполучення видів діяльності в галу-
зях відпочинку й розваг, культури та спорту;
- постіндустріальний період (кінець 20 ст.) – сучасний стан рекреаційної діяльності характеризується
високими показниками економічної ефективності, це підтверджує думку давньогрецьких філософів про те,
що рекреаційні потреби населення є природними, а їх задоволення – чинник культурного та інтелектуаль-
ного розвитку суспільства, збереження здоров'я та довголіття; проте це має місце лише в економічних сис-
темах, які вийшли на постіндустріальну стадію розвитку.
Визначення періодів розвитку рекреаційної діяльності дає змогу поєднати історичне та логічне в пи-
танні визначення економічної природи та сутності рекреаційної діяльності. За цих умов, рекреаційна дія-
льність як істотна необхідність у задоволенні рекреаційних потреб населення виникла на перших щаблях
людської цивілізації, бо вже за 500 р. до н.е. давньогрецьким філософам вдалося дуже змістовно визначи-
ти її соціальну сутність. Розвиток суспільного поділу праці призвів до уособлення рекреаційної діяльності
в окремий вид. Вже у 17 ст. рекреаційна діяльність стала прибутковою, а рекреаційні послуги – об’єктом
купівлі-продажу, до того ж часу можна віднести виникнення перших рекреаційних підприємств. Нестрим-
не підвищення інтенсивності праці, що відбулося внаслідок індустріальної революції, визначило головний
напрям діяльності рекреаційних підприємств – забезпечення масового споживання рекреаційних послуг у
суспільстві. Поступово до рекреаційної діяльності приходять поняття диверсифікації, стандартизації та
якості.
Рекреаційна самодіяльність перестала бути єдиною альтернативою у сфері задоволення рекреаційних
потреб населення вже на початку І ст. н.е. Давньоримське гасло «Хліба та видовищ» відображає сутність
багатьох видів рекреаційної діяльності і в наші часи. Запропонувавши безкоштовну альтернативу рекреа-
ційної самодіяльності Давньоримська імперія згуртувала своїх громадян, зробивши їх більш керованими.
Але рекреаційна самодіяльність назавжди залишалася в суспільстві як альтернатива платному споживан-
ню рекреаційних послуг, до якої, незалежно від рівня доходів, звертаються всі, бо саме вона є органічною
складовою життя кожної людини.
Отже, сутність рекреаційної діяльності полягає у відтворенні психічної та фізичної енергії людини,
розтраченої в процесі життєдіяльності. Під час наростання інтенсивності виробництва та поглиблення су-
спільного поділу праці рекреаційні діяльність стала окремим видом трудової діяльності з відповідними
йому засобами виробництва, фахівцями відповідної кваліфікації та технологією обслуговування, що
об’єднувались у рекреаційні підприємства.
Кінцевим результатом рекреаційної діяльності підприємств є задоволення потреб населення шляхом
надання їм рекреаційних послуг.
Методологічно вірним вважається підхід до визначення терміну «рекреаційні послуги» через розкрит-
тя економічної категорії послуг.
Виникнення послуги і як виду діяльності, і як економічних відносин починається з того часу, коли
людина почала обмінюватися результатами діяльності, праці, коли більш-менш склалася певна форма від-
носин обміну: du ut facias, fascio ut facias, fаcio ut des, du ut des (“даю, щоб ти зробив”, “роблю, щоб ти зро-
бив”, “роблю, щоб ти дав”, “даю, щоб ти дав”), тобто, коли склалися виробничі у своїй генезі відносини,
що припускають досить високий ступінь суспільного поділу праці [6; 48].
Свого часу К.Маркс визначив категорію послуги не що інше, як „...ту особливу споживчу вартість, що
доставляє дана праця, подібно всякому іншому товару, але особлива споживча вартість цієї праці одержа-
ла тут специфічну назву «послуги», оскільки праця робить послуги не як річ, а як діяльність…” [7; 413].
Роками дослідники та аналітики розробляли критерії для визначення послуг, що відрізняли б їх від то-
варів [8, 9]. Основними та найчастіше вживаними характеристиками послуг є:
- невідчутність – на відміну від товарів у речовинній формі послуги не можна спробувати на смак, на
дотик, їх не можна ні побачити, ні почути до самого моменту їхнього надання;
- невіддільність від джерела й об'єкта послуги – у більшості ситуацій надання послуги вимагає прису-
тності і того, хто її надає, і того, кому вона надається, і не тільки службовці, але й клієнти повинні знати
обов'язкові умови, за яких послуга може бути надана;
- мінливість якості – послуги надаються та споживаються одночасно, багато що залежить від стану
того, хто надає послугу;
- незбережність – послуги не можуть зберігатися. Якщо ті, хто надають послугу, намагаються макси-
мізувати прибуток, вони повинні лавірувати між своїми можливостями і поточним рівнем попиту, оскіль-
ки втрати через незапитаність компенсувати неможливо.
Послуга, як і товар у речовій формі, – це відповідь економічного середовища на індивідуальні, групо-
ві, суспільні потреби населення. Але задоволення потреб населення відповідними послугами суттєво від-
різняється від виробництва товарів. Сутність господарської діяльності сервісних підприємств полягає в
задоволенні будь-яких потреб населення шляхом відповідної професіональної діяльності, шляхом надання
послуг.
Узагальнити особливості господарської діяльності сервісних підприємств можна на основі аналізу
особливих рис послуг щодо їх сприйняття споживачем. Так, неосяжність послуги підприємства долають
заходами, спрямованими на матеріалізацію послуги, невіддільність від джерела й об'єкта послуги – захо-
дами управління не тільки персоналом, але й споживачами, незбережність – адаптацією виробничих мож-
77
ливостей підприємства до кон'юнктури ринку, мінливість якості – заходами, спрямованими на подолання
боязні ризику у споживачів. Приведені заходи накладають відповідний відбиток на технологічний цикл
виробництва певного виду послуг, який, у свою чергу, обумовлюється сутністю потреби, яку має задово-
льнити послуга.
Як вже відмічалося, рекреаційні потреби є об’єктивною категорією, що обумовлена рівнем затрат фі-
зичної та психічної енергії людини в процесі життєдіяльності, насамперед під час праці, та, відповідно,
природною потребою компенсації цих затрат.
Аналізуючи наукові теорії [3–5; 10–14], предметом яких є вивчення механізму компенсації та відтво-
рення енергетичних витрат людини під час життєдіяльності, нами визначено, що головним критерієм їх
відтворення є отримання задоволення. Найбільш змістовно механізм відтворення життєвих сил людини
визначено в теоретичних дослідженнях таких соціальних явищ як гра, відпочинок, рекреація, які з самого
початку еволюційного розвитку суспільства існували для одержання задоволення, не залежно від того, чи
були вони самоціллю, чи лише засобом. Тому, саме задоволення як початкова і кінцева мета будь-якої іг-
рової або рекреаційної діяльності та відпочинку нами виділена як міра узагальнення цих трьох соціальних
явищ. Схематично це зображено на рис.1.
Гра – це вид діяльності, який людина вибирає самостійно для одержання задоволення в процесі ігро-
вої участі; для неї характерні безпосередність, спонтанність, самовираження і додання індивідуального
значення світу гри.
Рис. 1. Задоволення – стрижень механізму відтворення енергетичних затрат людини
Рекреація, на відміну від гри, несе велике соціальне навантаження, оскільки сфера рекреаційної діяль-
ності допомагає «забирати молодь з вулиці», «формує сумлінних громадян», «відновлює трудові ресурси і
підвищує продуктивність праці», рівень її розвитку є показником суспільного добробуту. Вона представ-
лена терапевтичною рекреацією, індустріальною рекреацією, рекреаційними радами в органах державного
управління і науково-дослідних інститутах.
Рекреація – відтворення як властивість психофізіологічної природи людини, заснована на явищі го-
меостазу й адаптована Стіверсом [14] для соціально-економічного використання, в індивідуальному
сприйнятті існує як процес відновлення, відбудови, своєрідного «перезарядження акумуляторів», що від-
бувається за межами сну. Рекреація, як і сон, є процесом відновлення.
Відпочинок, що розглядається як вільний час, вид діяльності, стиль життя і тощо, сполучає в собі гру і
рекреацію. У філософському розумінні може розглядатися як шлях або засіб для досягнення особистої
свободи.
Таким чином, гра, рекреація, відпочинок і розваги, тотожні за своєю сутністю, можуть бути об'єднані
на основі єдиного функціонального критерію в загальне поняття рекреаційної діяльності, яке буде більш
ємним за умов інтеграції цих трьох індивідуальних значень.
Визначені на основі інтеграції індивідуальних значень гри, рекреації та відпочинку функціональні
ознаки рекреаційної діяльності, що мають втілюватися в рекреаційній послузі, виглядають таким чином:
1) добровільність – це вільна участь у грі, самостійний вибір рекреаційних послуг або виду відпочин-
ку й розваг;
2) самовираження – кожне із зазначених явище припускає індивідуальне або колективне самовира-
ження учасника або учасників;
3) задоволення – гра дає задоволення під час дії, рекреація і відпочинок приносять задоволення різно-
го ступеня, залежно від сприйнятливості самого індивіда;
4) якість – як міра одержуваного досвіду в процесі споживання рекреаційних послуг має першорядне
значення як для споживача, так і для того, хто надає послугу;
5) самоініціювання – гра, відпочинок, рекреація в чистому вигляді здійснюються завдяки внутріш-
ньому спонукальному імпульсу індивіда;
6) відсутність примусу: тільки сучасний видовий асортимент рекреаційних послуг має потребу у рек-
ламний підтримці, проте такої, що не виходить за межі інформативності;
7) грайливість – гра, навіть дуже серйозна, завжди містить елемент грайливості й веселощів, рекреація
гра
відпочинок рекреація
задоволення
Бобирєва О.В.
ЕКОНОМІЧНА ПРИРОДА ТА СУТНІСТЬ РЕКРЕАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
78
містить велику кількість елементів, що відчувають значний конкурентний тиск і вимагає для реалізації ви-
сокий рівень професіоналізму, тому більше схожа на працю, хоча і містить елемент гри; відпочинок і роз-
ваги більш демократичні в цьому відношенні, і тому більш грайливі та жартівливі;
8) вид діяльності – будь-який вид діяльності може розглядатися як гра, відпочинок або рекреація в індиві-
дуальному сприйнятті, проте рекреація більш соціально регламентована завдяки інституціональному структу-
руванню;
9) одержання індивідуального позитивного досвіду – найбільш могутня сполучна ланка, що поєднує
гру, відпочинок і рекреацію, хоча у всіх цих явищах має різний ступінь прояву;
10) зупинка часу – при істинному прояві явищ гри, рекреації і відпочинку учасники не помічають пе-
ребігу часу. Якщо відпочинок і обмежений вільним від основних занять часом, то в наданні рекреаційних
послуг для одержання належного ефекту необхідно уникати тиску часом на клієнта.
Проаналізувавши загальні ознаки послуги, сутність рекреаційних потреб населення та функціональні
ознаки рекреаційної діяльності, що їх задовольняють, вважаємо доцільним сформулювати авторське ви-
значення рекреаційної послуги.
Рекреаційна послуга – це праця втілена в ту чи іншу споживчу вартість, яка спроможна задовольнити
наступні потреби населення:
- у відтворенні фізичної, психічної, інтелектуальної та творчої енергії розтраченої в процесі життєдія-
льності, насамперед під час праці;
- в отриманні задоволення та позитивного життєвого досвіду;
- у розвитку та вдосконаленні фізичних, творчих та інтелектуальних здібностей;
- у забезпеченні підтримки здоров’я та профілактики захворювань.
Рекреаційна послуга є кінцевим результатом діяльності у сфері задоволення рекреаційних потреб на-
селення, має основні характеристики, властиві будь-якій послузі: неосяжність, незбереженість, невідділь-
ність від об’єкта і джерела, мінливість якості. Економічний ефект від надання рекреаційних послуг вира-
жається в прибутку рекреаційних підприємств, підвищенні продуктивності праці, зростанні сукупного
ВВП і нематеріального капіталу нації.
Таким чином, рекреаційна діяльність підприємства – це його цілеспрямована дія, що призводить до
задоволення рекреаційних потреб населення. Вона потребує таких початкових даних, як людський інте-
лект, інформація, обладнання та матеріали, внаслідок сполучення яких надаються рекреаційні послуги.
Процес надання рекреаційних послуг передбачає взаємодію чотирьох елементів: споживача, працівника
рекреаційного підприємства, технології надання потрібного виду рекреаційної послуги та фізичного ото-
чення. Сукупність цих елементів та їх функціональні взаємозв’язки складають структуру господарчої дія-
льності рекреаційного підприємства або його систему виробництва, ефективність функціонування якої за-
лежить від управління.
Джерела та література
1. Лис А.К., Размещение производительных сил экономических регионов. – М.: Наука, 1975. – 72 с.
2. Морен Э. Утраченная парадигма: природа человека. – К.: КАРМЭ-СИНТО, 1995. – 210 с.
3. Kelly J.R., Leisure. – New Jersey: Eagle wood Cliffs, 1982. – 105 p.
4. Kaplan M., Leisure Theory and Policy. – New York: Willy – Press, 1985. – 178 p.
5. Mercer D., The Concept of Recreation Needs // Journal of Leisure Research, № 1, New York, 1989, pp, 37-
41.
6. Волков Ю.Ф., Социально-экономическое содержание обслуживающей деятельности // Экономика
строительства. – 1998. – № 8. – С. 42–52.
7. Маркс К., Энгельс Ф., Сочинения. – Т. 25.
8. Котлер Ф., Боуэн Дж., Мейкенз Дж., Маркетинг. Гостеприимство и туризм: Учебник для вузов/пер. с
англ. Под ред. Ноздревой Р.Б. – М.: ЮНИТИ, 1998. – 787 с.
9. Хаксвер К., Рендер Б., Рассел Р., и др., Управление и организация в сфере услуг, 2-е изд./ Пер. с англ.
под ред. Кулибановой В.В. – Спб.: Питер, 2002. – 752 с.
10. Shiller F., One of the Estetic Education of Man. – New York: Frederic Ungar, 1987. – 270 p.
11. Groose K., Play of Man. – New w York: Appelton, 1996. – 410 p.
12. Nash J.B., Philosophy of Recreation & Leisure. – New York: Harper & Row, 1996. – 370 p.
13. Patrick G.W., The Psychology of Relaxation. – Boston: Houghton Mifflin, 1989. – 170 p.
14. Stivers J.S., Princeples & Practices of Recreation Services. - New York: Mac Millan, 1995. – 370 p.
Бороденко Л.И.
СОЦИАЛЬНО-ЭКОНОМИЧЕСКОЕ РАЗВИТИЕ КИРОВСКОГО РАЙОНА
Постановка проблемы. Многие районы Автономной Республики Крым находятся не на самой высо-
кой позиции по уровню своего социально – экономического развития. Перед местными поселковыми со-
ветами стоит задача, как поступить, чтобы улучшить социально-экономическое развитие своего района. В
данной статье описывается Кировский район, который не относится к территориям приоритетного разви-
тия, хотя имеет все основания для применения к нему данной программы; и делается предположение, как
использовать имеющийся потенциал района.
Цель работы: продемонстрировать социально-экономическое развитие Кировского района и показать
|