Оптимізація витрат на матеріальні ресурси при допустимому рівні ризику непоставки

Досліджено процес прийняття рішення щодо оптимізації розміру виробничих витрат на матеріальні ресурси. Запропоновано рекомендації щодо формування оптимальної комбінації взаємозамінних ресурсів із врахуванням вартості при допустимому рівні ризиків. Ключові слова: матеріальні ресурси, витрати, оптимі...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2011
Hauptverfasser:	Хобта, В.М., Прохоренко, О.О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут економіки промисловості НАН України 2011
Schriftenreihe:	Економіка промисловості
Schlagworte:	НТП та організація виробництва
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/36193
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Оптимізація витрат на матеріальні ресурси при допустимому рівні ризику непоставки / В.М. Хобта, О.О. Прохоренко // Економіка пром-сті. — 2011. — № 2. — С. 159-164. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-36193
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-361932013-02-13T03:37:59Z Оптимізація витрат на матеріальні ресурси при допустимому рівні ризику непоставки Хобта, В.М. Прохоренко, О.О. НТП та організація виробництва Досліджено процес прийняття рішення щодо оптимізації розміру виробничих витрат на матеріальні ресурси. Запропоновано рекомендації щодо формування оптимальної комбінації взаємозамінних ресурсів із врахуванням вартості при допустимому рівні ризиків. Ключові слова: матеріальні ресурси, витрати, оптимізація, ризик, альтернатива. Исследован процесс принятия решения по оптимизации размера производственных затрат на материальные ресурсы. Предложены рекомендации по формированию оптимальной комбинации взаимозаменяемых ресурсов с учетом стоимости при допустимом уровне рисков. Ключевые слова: материальные ресурсы, расходы, оптимизация, риск, альтернатива. The authors study the decision-making process connected with optimization of the size of the production costs for material resources. The recommendations are offered to form the optimal combination of interchangeable resources, taking into account the value at acceptable risk levels. Keywords: material resources, costs, optimization, risk, alternative. 2011 Article Оптимізація витрат на матеріальні ресурси при допустимому рівні ризику непоставки / В.М. Хобта, О.О. Прохоренко // Економіка пром-сті. — 2011. — № 2. — С. 159-164. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 1562-109Х http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/36193 338.512.001.26 uk Економіка промисловості Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	НТП та організація виробництва НТП та організація виробництва
spellingShingle	НТП та організація виробництва НТП та організація виробництва Хобта, В.М. Прохоренко, О.О. Оптимізація витрат на матеріальні ресурси при допустимому рівні ризику непоставки Економіка промисловості
description	Досліджено процес прийняття рішення щодо оптимізації розміру виробничих витрат на матеріальні ресурси. Запропоновано рекомендації щодо формування оптимальної комбінації взаємозамінних ресурсів із врахуванням вартості при допустимому рівні ризиків. Ключові слова: матеріальні ресурси, витрати, оптимізація, ризик, альтернатива.
format	Article
author	Хобта, В.М. Прохоренко, О.О.
author_facet	Хобта, В.М. Прохоренко, О.О.
author_sort	Хобта, В.М.
title	Оптимізація витрат на матеріальні ресурси при допустимому рівні ризику непоставки
title_short	Оптимізація витрат на матеріальні ресурси при допустимому рівні ризику непоставки
title_full	Оптимізація витрат на матеріальні ресурси при допустимому рівні ризику непоставки
title_fullStr	Оптимізація витрат на матеріальні ресурси при допустимому рівні ризику непоставки
title_full_unstemmed	Оптимізація витрат на матеріальні ресурси при допустимому рівні ризику непоставки
title_sort	оптимізація витрат на матеріальні ресурси при допустимому рівні ризику непоставки
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2011
topic_facet	НТП та організація виробництва
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/36193
citation_txt	Оптимізація витрат на матеріальні ресурси при допустимому рівні ризику непоставки / В.М. Хобта, О.О. Прохоренко // Економіка пром-сті. — 2011. — № 2. — С. 159-164. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.
series	Економіка промисловості
work_keys_str_mv	AT hobtavm optimízacíâvitratnamateríalʹníresursipridopustimomurívnírizikunepostavki AT prohorenkooo optimízacíâvitratnamateríalʹníresursipridopustimomurívnírizikunepostavki
first_indexed	2025-07-03T17:42:10Z
last_indexed	2025-07-03T17:42:10Z
_version_	1836648530278612992
fulltext	УДК 338.512.001.26 Валентина Михайлівна Хобта, д-р екон. наук, проф., Олександра Олександрівна Прохоренко Донецький національний технічний університет ОПТИМІЗАЦІЯ ВИТРАТ НА МАТЕРІАЛЬНІ РЕСУРСИ ПРИ ДОПУСТИМОМУ РІВНІ РИЗИКУ НЕПОСТАВКИ Сьогодні ринок характеризується наявністю великої кількості альтернативних можливостей, які у свою чергу породжують альтернативні рішення. Для забезпечення стійкості та прибутковості свого бізнесу суб’єкт господарювання повинен за допомогою певного переліку критеріїв обрати найкращу з альтернатив, що безпосередньо відповідатиме меті підприємства. Від кількості та якості обраних чинників залежатиме ступінь обґрунтованості такого рішення. Оскільки в умовах ринкової економіки переважно метою комерційного підприємства є досягнення максимального прибутку, важко переоцінити роль рішення щодо оптимізації витрат і процесу управління ними. Витрати на сировину й матеріали займають у собівартості виробничих підприємств значну питому вагу. З огляду на обмеженість ресурсів у сучасних умовах господарювання та зростання ролі нових технологій у світі висувають нові вимоги до системи управління витратами як з боку держави, так і з боку власників підприємств. Зарубіжний досвід доводить, що в більшості випадків розмір витрат визначається як найважливіший критерій у виборі варіантів розвитку підприємств [1]. Необхідною умовою вирішення такої ситуації є вдосконалення процесу управління закупівлею та контролю використання виробничих ресурсів на підприємстві. Для отримання якісного рішення в умовах високої конкуренції підприємству необхідний комплексний алгоритм вибору ресурсів та аналізу постачальників, який забезпечуватиме певний рівень надійності. Різні світові літературні видання пропонують читачам дуже велике різноманіття досліджень та періодичних видань, присвячених теорії та практиці управління виробничими витратами. Розвиток інструментарію обґрунтування розміру виробничих витрат знаходиться у сфері наукових інтересів та- ких авторів, як: В. Андрійчук, О. Бородкін, М. Грещак, К. Друрі, Т. Литвиненко, О. Мен- друла, А. Московчук, О. Орлов, Г. Фандель, Дж. Фостер, В. Хомяков, Ч. Хорнгрен, М. Чумаченко, А. Яругов та інших науковців. Незважаючи на наявність численних теоретико-прикладних здобутків, з огляду на низьку ефективність діяльності підприємств, проблеми розробки ефективних методів та механізмів управління витратами на підприємстві потребують подальшого наукового вирішення. Метою дослідження є поглиблення теоретичних основ та розробка практичних рекомендацій щодо оптимізації структури використовуваних ресурсів, що забезпечуватиме мінімізацію витрат при допустимому рівні ризику. Управління витратами є одним із важливих напрямів управлінської діяльності. Якісне рішення щодо оптимізації виробничих витрат, як і будь-яке господарське рішення, має пройти кілька певних етапів, починаючи з діагнозу проблеми та закінчуючи реалізацією прийнятого рішення. Класична модель прийняття господарського рішення передбачає, що умови його прийняття мають бути достатньо визначеними. Маючи повну інформацію, менеджери можуть вибирати альтернативу, яка щонайкраще відповідає меті підприємства. Проте на практиці на процес прийняття рішень впливають численні обмежуючі фактори, й умови прийняття не завжди достатньо визначені. Виділяють дві основні технології прийняття рішень: інтуїтивна та раціональна. За інтуїтивної технології досвід прийняття рішень в аналогічних (подібних) ситуаціях, що накопичив даний суб’єкт управління, визначає саме рішення. За раціональної © В.М. Хобта, О.О. Прохоренко, 2011 технології прийняття рішення специфіка кожної окремої ситуації визначає окремий алгоритм прийняття. Вибір методу або моделі, за допомогою яких будуть прийматися рішення, залежить від проблеми, що постає перед менеджером. Достатньо обґрунтовані результати можна отримати за умови комбінації раціональної та інтуїтивної технологій. Існує багато методів оптимізації виробничих ресурсів. У процесі виробництва менеджерам часто доводиться приймати рішення щодо вибору комбінації ресурсів, що забезпечуватимуть певний результат. Це зумовлено існуванням багатьох видів ресурсів, які тією чи іншою мірою є взаємозамінними. Тому менеджери повинні добре знати, які ресурси можуть бути замінені іншими, які технологічно допустимі межі такої заміни і яких правил потрібно дотримуватися, щоб прийняте рішення про заміну ресурсів було економічно ефективним. Оптимізувати розмір та перелік необхідних ресурсів – означає створити систему управління, що забезпечуватиме максимальну продуктивність при необхідному мінімумі витрат у синергетичній взаємодії ресурсів. Мають бути враховані обмеження за технологією виробництва, розміром поставки, рівнем якості сировини, за вартістю зберігання та іншими факторами, що впливають на якість та вартість кінцевої продукції. У ринкових умовах економіки одним із важливих принципів прийняття рішення є зниження фактора ризику. Розроблена система поставок має забезпечувати безперервність виробничого процесу, тобто обрані постачальники мають характеризуватися певним ступенем надійності. Процес прийняття рішення щодо оптимізації розміру виробничих ресурсів можна подати у вигляді рис. 1. Першим етапом цього процесу має бути аналіз використання матеріальних ресурсів на підприємстві. Джерелами інформації для аналізу є форми статистичної звітності про наявність і використання матеріальних ресурсів і про витрати на виробництво, оперативні дані відділу матеріально-технічного постачання, відомості аналітичного бухгалтерського обліку про надходження, витрати й залишки матеріальних ресурсів, а також плани матеріально-технічного постачання, договори на поставку сировини й матеріалів. Другим етапом є формування переліку ресурсів, що забезпечують очікуваний ефект. Для підвищення рентабельності виробництва необхідно постійно знаходитись у пошуку більш ефективних ресурсів. Відповідно до наведеної схеми наступним етапом є розробка можливих комбінацій ресурсів. Необхідно встановити, які з них є взаємодоповнюючими або взаємозамінними та межі цих характеристик, далі сформувати можливі комбінації ресурсів. Відсіювання неможливих комбінацій рекомендується здійснювати, перевіряючи їх на узгодженість із такими обмеженнями: обмеження за технологією виробництва, що обумовлюють межі зменшення або збільшення норми використання певного ресурсу; обмеження за розміром поставки мають бути враховані тоді, коли підприємству виходячи з ринкової ціни та продуктивності ресурсу вигідно придбати партію ресурсу меншу за мінімальний розмір поставки. У такому випадку необхідно визначити партію закупки ресурсу на декілька виробничих циклів виходячи з можливого терміну зберігання ресурсу та вартості зберігання. Або відмовитись на користь менш ефективного варіанта з точки зору ціни на окремий ресурс, але більш ефективного з точки зору сукупних витрат; обмеження за рівнем якості сировини обумовлюють відсіювання постачальників, що не працюють із сировиною потрібного сорту. Перелік обмежень кожне підприємство формує індивідуально виходячи з видів використовуваних ресурсів та технології виробництва. Наступний етап – аналіз постачальників сировини, який займає одне із центральних місць у процесі оптимізації матеріальних ресурсів, передусім оцінка й аналіз ризиків недопоставки чи непоставки. Зупинка виробництва призводить до зростання збитків підприємства і є недопустимою ситуацією на підприємстві. Оптимальна комбінація ресурсів, що дозволяє отримати певний результат, має бути не тільки найдешевшою для підприємства, але й повинна доставлятися у строк. Визначити ступінь ризику не поставки найпростіше за допомогою інтегрованої оцінки ризиків (IOR), що розраховується за формулою IOR = (NR+TP)VR, (1) де NR – імовірність настання ризикової події; Рис. 1. Процес прийняття рішення щодо оптимізації розміру виробничих витрат на матеріальні ресурси TP – час його дії; VR – величина ризику. Кожна компанія обирає свою шкалу для розрахунків інтегрованої оцінки ризиків. Отримані результати заносяться в карту або матрицю ризиків [2]. На основі аналізу досвіду підприємств ранжувати ризики рекомендується за шкалою, наведеною у табл. 1. Кількість балів за кожною із трьох характеристик може бути різною виходячи зі ступеня диференціації. Більша диференціація подій ускладнює аналіз постачальників, але Аналіз використання матеріальних ресурсів обмеження за технологією виробництва обмеження за розміром поставки Відсіювання неможливих комбінацій відповідно до таких умов: обмеження за рівнем якості сировини Аналіз можливих постачальників сировини та визначення ризику непоставки кожного Побудова оптимізаційної моделі з урахуванням обмежень   1 min n i i i F x c x    , де сі – ціна на ресурс, хі – кількість одиниць і-го ресурсу Вибір оптимального набору ресурсів Упровадження рішення та інструктаж відповідальних осіб Визначення ступеня участі кожного з постачальників за кожним із необхідних ресурсів та середньозваженої ціни за кожним із них Перевірка моделі на чутливість і розробка рекомендацій щодо використання наданого алгоритму за певних змін зовнішнього середовища Формування переліку ресурсів, що забезпечують очікуваний ефект Розробка можливих комбінацій ресурсів, що є взаємодоповнюючими чи взаємозамінними підвищує ступінь обґрунтованості прийнятого за допомогою цієї шкали рішення. Ураховуючи кількість можливих постачальників, необхідно обрати шкалу, за якою підприємство зможе проранжувати їх достатньою мірою. За прикладом ранжування, наведеним у табл. 1, здійснимо розрахунок інтегрованої оцінки ризику можливих постачальників. Таблиця 1 Приклад ранжування ризиків Кількість балів Імовірність настання події Час впливу ризикової події Величина ризику 1 ризикова подія відбудеться з ду- же низьким ступенем імовір- ності (раз на три роки й рідше) отримують події, що відбуваються протягом тривалого періоду, і є час на реакцію і вплив на ризик незначний вплив (менше 50 тис. грн. на рік) 2 з низькою ймовірністю (не частіше одного разу на рік) для подій, що відбуваються швидко, але з розтягнутим ефектом і обмеженою можливістю їх попередження середній вплив (менше 100-150 тис. грн. на рік) 3 відбудеться з високою імовірніс- тю (ризикові події відбуваються декілька разів на рік ) передбачені для раптових подій із миттєвим ефектом великий збиток (більше 150 тис. грн. на рік) Таблиця 2 Розрахунок IOR № постачальника C, грн NR TP VR IOR 1 25,148 1 2 1 3 2 20,12 2 3 1 5 3 18,98 3 3 1 6 4 21,36 2 2 1 4 5 27,85 1 1 1 2 6 20,11 2 3 1 5 7 18,05 3 3 1 6 Найвища оцінка ризику належить постачальникам № 3 та 7, що говорить про велику ймовірність настання ризикової події та достатньо довготривалий час її дії, проте перевагою цих постачальників перед їх конкурентами є низькі ціни на ресурс. Щоб забезпечити мінімальні витрати на ресурс, підприємство має обрати постачальника, що пропонує низьку ціну та може забезпечити максимально вчасну доставку замовлень. Для зниження ризику непоставки сировини рекомендується вести статистику виконання умов і термінів відвантаження сировини, аналізувати фінансову стійкість постачальників. Крім того, надійніше працювати не з однією компанією, а з трьома-чотирма. Диверсифікація ризиків полягає у їх розпорошенні, яке може бути здійснено шляхом розбиття необхідної кількості певного виду ресурсу між декількома постачальниками для того, щоб у разі значної ризикованості одних операцій інші забезпечували підприємству стабільне функціонування. Відповідно до інтегрованих оцінок ризику можна отримати оптимальний розподіл партії одного ресурсу між декількома постачальниками, що забезпечуватимуть мінімальний рівень витрат за умови прийняття допустимого рівня ризику. Визначення міри участі кожного з постачальників за кожним з необхідних ресурсів та середньозваженої ціни кожного ресурсу – наступний етап процесу оптимізації виробничих витрат. Середньозважена ціна за кожним із видів ресурсів визначається таким чином: 1 min n i i i SC C W    , (2) де SC – середньозважена ціна на ресурс; С – ціна кожного i-го постачальника; W – питома вага кожного постачальника у сукупному розмірі необхідного ресурсу; n – кількість постачальників певного ресурсу. За допомогою функції MS Excel «Пошук рішення» здійснюється розрахунок значення питомої ваги кожного з постачальників і середньозваженої ціни на ресурс за умови, що середньозважена ціна на ресурс – цільовий осередок, що прагне до мінімуму, та розраховується за формулою 2. Визначити питому вагу кожного з постачальників ресурсу (Wi) є метою даного етапу. У діалоговому вікні надбудови «Пошук рішення» до поля змінювані осередки заносяться осередки, у яких має бути значення Wi. Програма змінить значення цих осередків у пошуках мінімальної середньозваженої ціни на ресурс з урахуванням усіх обмежень. Обмеження за функцією такі: середньозважена інтегрована оцінка ризику прирівнюється певному значенню, що вважається допустимим для підприємства, розраховується показник таким чином: 1 n s i i i IOR IOR W    , (3) де sIOR – середньозважена інтегрована оцінка ризику. Кожне підприємство самостійно встановлює допустиме значення sIOR , з огляду на зворотний зв'язок величини ризику та ціни на ресурс. У нашому прикладі граничне значення sIOR дорівнюватиме 5; питома вага кожного з постачальників Wi не може набувати від’ємного значення; сума коефіцієнтів участі кожного з постачальників дорівнює одиниці. Таким чином, обмеження набувають вигляду такої системи: 1 5 0 . 1 s i n i i IOR W W     (4) Усі наведені дані заносяться до вікна функції «Пошук рішення». Вікно й отриманий результат наведено на рис. 2. Рис. 2. Використання функції «Пошук рішення» у MS Excel Для встановлених підприємством характеристик середньозважена ціна становила 19,705 грн., за умови допустимого ризику 5sIOR  . Таким чином проводяться розрахунки й за іншими ресурсами. Наступним кроком є вибір оптимального набору ресурсів. Щоб обрати оптимальну комбінацію ресурсів, необхідно з урахуванням обмежень за технологією, розміром поставки та рівнем якості, знову скористатися функцією «Пошук рішення». Цільовою функцією виступить сукупний розмір витрат: min,i iSV SC X  (5) де SV – сукупні витрати; SCi – середньозважена ціна на і-й ресурс; Xi – кількість одиниць і-го ресурсу; i – вид ресурсу. Отже, отримано кількість необхідного ресурсу кожного виду, що забезпечить необхідний ефект за умови мінімуму витрат та певний максимум ризику. Термін зберігання ресурсу та вартість його зберігання залежать від природних властивостей ресурсу й умов його зберігання. Такі витрати теж мають бути враховані при прийнятті рішення про залучення певного виду ресурсу, тому що займають вагому частину сукупних витрат на ресурси. У розглянутому алгоритмі на етапі аналізу можливих постачальників і визначення ризику непоставки кожного розраховані експертні оцінки рівня надійності постачальників і встановлений допустимий рівень ризику непоставки. Такий метод управління ризиками полягає у прийнятті ризиків на себе. Кожне підприємство самостійно виділяє специфічні для його типу бізнесу групи ризиків та обирає відповідні методи управління ними. Як правило, використовуються такі методи управління ризиками: уникнення ризиків чи відмова від них; прийняття ризиків на себе; запобігання збиткам; зменшення розміру збитків; страхування; самострахування; передача ризиків (відрізняється від страхування) [3]. Вибір методів управління ризиками визначається загальною стратегією фірми щодо ризиків, що залежить від сумарного розміру потенційних збитків, з одного боку, і фінансових можливостей фірми – з іншого. Метод прийняття ризиків на себе вважається достатньо простим у застосуванні, але за умов неможливості зупинки виробничого процесу є неприйнятним. Застосування певних методів управління ризиками має бути достатньо обґрунтованим – від обраного методу залежатиме стабільність та ефективність діяльності підприємства в цілому. В основі наведеного алгоритму важливим показником є ціна на необхідні ресурси. Перевірка на чутливість цін на обрані ресурси дозволить при певних змінах перевіряти визначену комбінацію на оптимальність. Окремої уваги заслуговує етап упровадження рішення. Інструкції щодо виконання прийнятого рішення та використання розробленого алгоритму складання переліку ресурсів і вибору їх постачальників мають бути донесені повною мірою до безпосередніх виконавців. Висновки. Розроблений підхід до визначення оптимальної комбінації ресурсів з урахуванням цін на ресурси та рівня надійності постачальників, технології виробництва, граничного розміру поставки дозволяє підвищити ступінь обґрунтованості рішень і відповідно рівень ефективності процесу виробництва. Конструкція моделі дозволяє здійснити перевірку на чутливість до мінливості таких факторів, як ціна на ресурси, умови їх постачання та обсяг виробництва самого підприємства, що має важливе значення в динамічних умовах зовнішнього середовища підприємств. Використання наведених рекомендацій дозволить значно підвищити прибуток підприємства за рахунок зниження загальної суми витрат на виробництво. При цьому слід ураховувати, що залишається місце для подальших розробок, а наведений стислий перелік можливих обмежень має бути розширений для кожного окремого випадку для підвищення точності розрахунків. Література 1. Фатхутдинов Р.А. Конкурентоспособность организации в условиях кризиса: экономика, маркетинг, менеджмент / Р.А. Фатхутдинов. – М., 2002. 2. Анисимов О. Риск-менеджмент – благородное дело / О. Анисимов, А. Школин [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://shcolin.narod.ru/finans/corporative/ riskmanagement.htm. http://shcolin.narod.ru/finans/corporative/ 3. Кравченко В.А. Програма управління підприємницькими ризиками: зміст і етапи розробки / В.А. Кравченко [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nbuv.gov. ua/e- journals/PSPE/20081/Kravchenko_108.htm. 4. Як правильно реалізувати програми зі скорочення витрат? [Електронний ресурс] / Дані аналітики консалтингової компанії «Ернест енд Янг» 2009 р. – Режим доступу: http://www.ey.com/UA/uk/Newsroom/PR-activi- ties/Articles. 5. Адаменко Т.М. Управління затратами підприємства: розуміння з позиції процесного підходу / Т.М. Адаменко // Вісник Хмельницького національного університету. – 2009. – № 3. – Т.1. – С. 198- 202. Надійшла до редакції 14.07.2011 р. http://nbuv.gov http://www.ey.com/UA/uk/Newsroom/PR-activi-

Оптимізація витрат на матеріальні ресурси при допустимому рівні ризику непоставки

Institution

Ähnliche Einträge