Першочергові умови активізації інноваційної діяльності як основи товарної політики сучасних підприємств

Наведено стислий аналіз сучасного стану інноваційної діяльності в Україні та правових передумов активізації інноваційного розвитку підприємства. Ключові слова. інновації, інноваційна діяльність, інноваційний розвиток, інноваційна активність, інноваційний процес, інноваційний прорив, товарна політик...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2011
1. Verfasser:	Телишевская, Л.И.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут економіки промисловості НАН України 2011
Schriftenreihe:	Економіка промисловості
Schlagworte:	Інвестиційні та інноваційні процеси
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/36200
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Першочергові умови активізації інноваційної діяльності як основи товарної політики сучасних підприємств / Л.И. Телишевская // Економіка пром-сті. — 2011. — № 2. — С. 188-192. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-36200
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-362002013-02-13T03:38:21Z Першочергові умови активізації інноваційної діяльності як основи товарної політики сучасних підприємств Телишевская, Л.И. Інвестиційні та інноваційні процеси Наведено стислий аналіз сучасного стану інноваційної діяльності в Україні та правових передумов активізації інноваційного розвитку підприємства. Ключові слова. інновації, інноваційна діяльність, інноваційний розвиток, інноваційна активність, інноваційний процес, інноваційний прорив, товарна політика. Приведен краткий анализ современного состояния инновационной деятельности в Украине и правовых предпосылок активизации инновационного развития предприятия. Ключевые слова: инновации, инновационная деятельность, инновационное развитие, инновационная активность, инновационный процесс, инновационный прорыв, товарная политика. The paper presents a brief analysis of present innovative activities in Ukraine and legal preconditions for activating enterprise’s innovation development. Keywords: innovations, innovative activities, innovation development, innovation process, innovation breakthrough, product policy. 2011 Article Першочергові умови активізації інноваційної діяльності як основи товарної політики сучасних підприємств / Л.И. Телишевская // Економіка пром-сті. — 2011. — № 2. — С. 188-192. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 1562-109Х http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/36200 330.341.1:658.589 uk Економіка промисловості Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Інвестиційні та інноваційні процеси Інвестиційні та інноваційні процеси
spellingShingle	Інвестиційні та інноваційні процеси Інвестиційні та інноваційні процеси Телишевская, Л.И. Першочергові умови активізації інноваційної діяльності як основи товарної політики сучасних підприємств Економіка промисловості
description	Наведено стислий аналіз сучасного стану інноваційної діяльності в Україні та правових передумов активізації інноваційного розвитку підприємства. Ключові слова. інновації, інноваційна діяльність, інноваційний розвиток, інноваційна активність, інноваційний процес, інноваційний прорив, товарна політика.
format	Article
author	Телишевская, Л.И.
author_facet	Телишевская, Л.И.
author_sort	Телишевская, Л.И.
title	Першочергові умови активізації інноваційної діяльності як основи товарної політики сучасних підприємств
title_short	Першочергові умови активізації інноваційної діяльності як основи товарної політики сучасних підприємств
title_full	Першочергові умови активізації інноваційної діяльності як основи товарної політики сучасних підприємств
title_fullStr	Першочергові умови активізації інноваційної діяльності як основи товарної політики сучасних підприємств
title_full_unstemmed	Першочергові умови активізації інноваційної діяльності як основи товарної політики сучасних підприємств
title_sort	першочергові умови активізації інноваційної діяльності як основи товарної політики сучасних підприємств
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Інвестиційні та інноваційні процеси
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/36200
citation_txt	Першочергові умови активізації інноваційної діяльності як основи товарної політики сучасних підприємств / Л.И. Телишевская // Економіка пром-сті. — 2011. — № 2. — С. 188-192. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.
series	Економіка промисловості
work_keys_str_mv	AT teliševskaâli peršočergovíumoviaktivízacííínnovacíjnoídíâlʹnostíâkosnovitovarnoípolítikisučasnihpídpriêmstv
first_indexed	2025-07-03T17:42:37Z
last_indexed	2025-07-03T17:42:37Z
_version_	1836648557711458304
fulltext	УДК 330.341.1:658.589 Лідія Іванівна Телишевська, канд. екон. наук, професор Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури ПЕРШОЧЕРГОВІ УМОВИ АКТИВІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК ОСНОВИ ТОВАРНОЇ ПОЛІТИКИ СУЧАСНИХ ПІДПРИЄМСТВ Останніми роками практично в усіх промислово розвинутих країнах світу зріс інтерес до управління інноваційними процесами на підприємствах задля приведення до сучасних вимог товарної політики. Динаміка науково-технічного прогресу в сучасних умовах призводить до таких глибоких змін, що пасивна, сповільнена реакція на розвиток науки і техніки й викликані цим розвитком вимоги до діяльності підприємств означають наростаюче відставання. Уже зараз технічний рівень більшості підприємств України відстає як мінімум на півстоліття від західних країн [6]. Тому навіть для збереження досягнутої ефективності виробництва і тим більше для її підвищення завданням підприємства має бути постійна орієнтація на поліпшення якості і своєчасну заміну застарілої продукції, мінімізацію запасів товарно-матеріальних ресурсів, гнучкість і мобільність технологічних процесів тощо. Щоб досягти рівня виробництва з такими параметрами, підприємствам необхідно постійно впроваджувати інновації та змінювати товарну політику, здійснювати адаптовані до ринкових умов техніко-технологічні інноваційні перетворення, а це пов’язано з необхідністю поглиблення теорії та практики використання й розвитку інноваційного потенціалу. Вивченню проблематики інновацій, інноваційної діяльності, інноваційного розвитку присвячено дослідження багатьох учених-економістів. Вагомий внесок в розвиток теорії інновацій внесли такі відомі вчені: О. Амоша, Л. Балабанова, В. Гриньова, П. Друкер, П. Завлін, С. Іллєнкова, С. Іл- ляшенко, А. Казанцев, В. Кардаш, В. Медин- ський, Л. Мінделі, П. Орлов, Б. Санто, В. Семиноженко, Б. Твісс, М. Туган-Баранов- ський, Л. Федулова, Дж. Хікс, Й. Шумпетер, О. Ястремська та інші. Але на шляху трансформації наукових досліджень і розробок у промислову практику має місце безліч перепон та невизначеностей. Метою статті є стислий аналіз сучасного стану інноваційної діяльності в Україні та правових передумов активізації інноваційного розвитку підприємства. Цілі й основні напрями управління інноваційним процесом на певних підприємствах принципово відомі: розробка планів та програм інноваційної діяльності на базі підібраних до розробки інноваційно- інвестиційних проектів відповідно до товарної політики й забезпечення їх фінансовими та матеріальними ресурсами, моніторинг за станом розробки й реалізації прийнятих планів і програм, координація інноваційної діяльності у виробничих підрозділах і забезпечення їх кваліфікованими кадрами і створення тимчасових груп для своєчасного та якісного вирішення інноваційних проблем. Досвід розвинених країн і нинішній стан економіки в нашій країні свідчить, що найважливішою необхідною умовою економічного зростання й підвищення якості життя є інноваційна діяльність, в основі якої лежать інновації. Тому для забезпечення ефективного функціонування в ринковій економіці постає невідкладне вирішення проблеми формування механізму управління інноваційним розвитком та різке і значне, не бачене дотепер підвищення інноваційної активності підприємств. А для цього мають досліджуватись передумови результативності реалізації інновацій підприємствами й національним господарством у цілому. Бо відповідно до © Л.І. Телишевська, 2011 міжнародних стандартів інновація визначається як кінцевий результат інноваційної діяльності, який дістав втілення у вигляді нового або вдосконаленого продукту, упровадженого на ринку, нового або удосконаленого технологічного процесу, що знайшов використання у практичній діяльності. За визначенням нового економічного словника [2], інновації – введення чогось нового, модернізація, реформа; внесення засобів у нову технологію, нові форми організації та управління, що охоплюють не тільки окремі підприємства, а і їх сукупність, галузі. Існують різні думки вчених щодо визначення інновацій. Інноваційна діяльність має прикладну спрямованість, циклічність, наявність специфічних учасників через фінансові й інформаційні потоки, а нерідко і спеціалізованих агентів, які беруть участь у всіх або в окремих етапах реалізації інноваційного процесу. Інноваційний процес не буде повністю завершеним, якщо він зупиниться на одній із проміжних стадій (як в основному і відбувається в сучасних умовах) – зародження (усвідомлення потреби і можливості інновацій), освоєння (упровадження у виробництво, експеримент); дифузія (тиражування), рутинізація (реалізація нововведень у стабільних умовах господарювання). Причому економіка підприємств, регіонів, галузей у ситуації, що склалася, потребує не окремих елементів інновацій чи вдосконалень, спроможних лише поліпшити якість уже існуючих видів продукції, технології виробництва, певних досягнень суспільного життя, а необхідні інновацій у широкому розумінні їх змісту. Так, на думку Й. Шумпетера [7], реалізація інновації є введення нового товару, нового методу виробництва, відкриття нового ринку, завоювання нового джерела сировини, упровадження нової організаційної структури в будь-якій галузі. Схожої точки зору дотримується й Ла Гєрре, який визначає інновацію як будь- яку зміну у внутрішній структурі господарського організму. Саме широке створення і реалізація всіх типів інновацій – товарної, технологічної, маркетингової, ринкової, управлінської, соціальної та екологічної дозволить наблизитись до інноваційного прориву. Як зазначено в роботі [6], теорія інноваційного прориву невід’ємна від теорії технологічних укладів. Технологічна багатоукладність виробництва стає однією з головних структурних проблем української економіки і, як наслідок, обмежених можливостей окремих підприємств. В економіці розвинених країн зараз домінують технології п’ятого технологічного укладу й формуються – шостого. Для нашої країни найбільш характерний третій уклад (приблизно 60%), практично вдвічі нижче, але теж велика частка четвертого укладу (35%), зовсім мала частка п’ятого укладу (3,9%) і зовсім незначна – шостого укладу (до 0,1%). А це означає, що в таких умовах недоцільно й навіть небезпечно орієнтуватись на часткову реалізацію малозначущих інновацій (за вузьким підходом до їх визначення), що не можуть суттєво вплинути на рівень розвитку економіки. Одним із найбільш важливих показників, що характеризують інноваційну сферу країни, регіону, області, є частка інноваційно активних підприємств. Так, якщо аналізувати період від 1995 до 2010 р., то можна зробити висновок про негативну тенденцію зменшення частки інноваційно активних підприємств в загальній кількості промислових підприємств України з 26% у 1995 р. до 8% у 2010 р. [3, 4]. За цей же час частка інноваційної продукції в загальному обсязі промислової продукції впала до 4,8%. Питома вага виконаних наукових і науково- технічних робіт незначна в загальному обсязі ВВП і в 1996 р. становила 1,36%, а в 2009 р. зменшилась до 0,95%. Порівняно з 1991 р. кількість винахідників і раціоналізаторів зменшилась у понад 20 разів. Ступінь зно- шеності основних фондів у науці становить майже 45%. Витрати держави на роботу одного вченого в Україні втричі менші, ніж у Росії, у 18 разів менші, ніж у Бразилії, у 34 – ніж у Південній Кореї, у 70 разів менші, ніж у США. До того ж треба зазначити, що зменшення інноваційної активності, у першу чергу, спричинено браком у підприємств власних коштів і великою вартістю кредитних ресурсів [5]. Останнім часом, а особливо в умовах кризи найбільш актуальним як для великих промислових підприємств, так і для пред- ставників середнього бізнесу є скорочення витрат. У вирішенні такого складного завдання гарантом стабільності та підтримки може виступити держава, яка має створити умови для забезпечення постійного трансферту знань у виробництво. Минулий досвід ряду розвинених країн – Фінляндії, Данії, Кореї – свідчить, що реформи, спрямовані на розвиток інноваційної сфери, суттєво підсилюють економічний потенціал навіть в умовах кризи. Остання може стимулювати економічну реструктуризацію, оскільки під час скорочення персоналу на підприємствах до лав безробітних потрапляють раціоналізатори, які в подальшому знаходитимуть нову роботу на більш успішних підприємствах. Саме такі компанії скоріше всього становитимуть основу економічного розвитку в Україні після кризи. При цьому вітчизняним підприємцям слід ураховувати поведінку своїх зарубіжних конкурентів, які також зацікавлені в реалізації власних інноваційних проектів за рахунок українських учених. Протягом останніх п’яти років ученими-економістами, політиками та громадськими діячами неодноразово зазначалось, що для стимулювання інноваційної діяльності у промисловій галузі необхідні: мотивація працівників до здійснення інноваційної діяльності, зменшення міграції вчених, законодавчі зміни у сфері інноваційної діяльності щодо пільг і стимулів (зниження податків для підприємств, які розвиваються та виходять на шлях розробки й реалізації інноваційних технологій і продуктів, удосконалення амортизаційної політики), розширення джерел фінансування інноваційних проектів, тісна співпраця з іноземними підприємствами, обмін досвідом; активізація діяльності технопарків шляхом державної підтримки, розширення практики надання інноваційно активним підприємствам середньострокових кредитів із зниженням процентної ставки тощо. В умовах конкурентної боротьби інноваційна політика є ключовим фактором захисту економічних інтересів не тільки для розвинутих держав, а і для країн, що розвиваються. Для забезпечення інноваційного розвитку держава має діяти у двох основних напрямах: надавати достатній обсяг коштів із державного бюджету та створювати ефективну систему податкових пільг для пріоритетних напрямів інноваційного розвитку, використовуючи ще нереалізовані можливості нижчих технологічних укладів – третього та четвертого й активно розвиваючи п’ятий і шостий уклади. Стосовно вітчизняної економічної ситуації, то слід зазначити, що криза 2008-2009 рр. майже унеможливила перший напрям державних дій щодо підтримки інноваційної діяльності, а про ефективність другого – немає чітких підтверджень із практичного боку. Як вважає В. Семиноженко [6], «потрібен інноваційний прорив на становленні шостого технологічного укладу і вибрати такі його напрямки, завдяки яким країна може вийти в лідери. Вибір цієї стратегії цілком змінює відношення до пріоритетних напрямків інноваційного розвитку, що вимагає скоригувати і державну політику зі стимулювання інноваційної діяльності підприємств». З огляду на накопичений досвід технологічних проривів і суть їх концепції, у період структурної перебудови необхідно створити в економіці конкурентоспроможні підприємства нового технологічного укладу, що зміцнить позиції цієї країни на світовому ринку. Для цього необхідними соціально- економічними і наукового-технічними передумовами має бути наявність розвиненого промислового потенціалу, наявність інтелектуального та інформаційного потенціалу. До того ж важливим є узгодження позиції щодо вибору пріоритетів інноваційної політики як на рівні підприємств, так і на загальнодержавному рівні. В Україні створено досить обширну законодавчу базу для впровадження інновацій – закони «Про інноваційну діяльність», «Про наукову та науково- технічну діяльність», «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій», «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні», «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків». Однак інноваційний розвиток у нестабільних умовах кризової економіки має ряд особливостей і пов’язаних із ними проблем, які ускладнюють пошук і обґрунтування варіантів, прийнятних для конкретного суб’єкта господарювання в конкретній ринковій ситуації. Чисельність варіантів інноваційного розвитку ускладнює ці проблеми, вони існують для всіх суб’єктів інноваційного процесу. Якщо звернути увагу на законодавчі акти останніх років, то можна навести зміни, внесені до діючого законодавства стосовно підтримки інноваційної діяльності в Україні. Аналіз деяких з них наведено нижче. Так, постановою Верховної Ради України від 21.10.2010 р. № 2632-VІ схвалено Рекомендації парламентських слухань на тему: «Стратегія інноваційного розвитку України на 2010-2020 рр. в умовах глобалізаційних викликів» [5], згідно з якою особливе значення у процесах функціонування національної інноваційної системи має організація та стимулювання процесів оновлення технологій, передачі наукових розробок із сфери знань у виробничу сферу, що може бути досягнуто за допомогою подальшого розвитку системи освіти, ринку інтелектуальної власності, створення інноваційної інфраструктури, фінансового та податкового стимулювання науково-технічної діяльності тощо. Для реалізації цієї стратегії учасники парламентських слухань рекомендували: активізувати формування законодавчої бази сучасної політики інноваційного розвитку економіки, формування конкурентоспроможного вітчизняного сектору науково-дослідних і дослідно- конструкторських робіт, підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції, формування ринку інтелектуальної власності та структурної перебудови виробництва шляхом активного розвитку інноваційної інфраструктури, створення та сприяння функціонуванню технологічних і наукових парків, бізнес- інкубаторів, інноваційних венчурних та інвестиційних фондів і фінансово-кредитних установ, територій пріоритетного розвитку тощо; прискорити розгляд проектів законів України про внесення змін до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», про індустріальні (промислові) парки, про внесення змін до Закону України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків». Постановою Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2010 р. № 937 внесено зміни до пункту 10 Порядку використання у 2010 р. коштів Стабілізаційного фонду для державної підтримки реалізації інноваційних та інвестиційних проектів у реальному секторі економіки, у тому числі через механізм здешевлення кредитів. На жаль, закони, що стосуються науково-технічного та інноваційного розвитку, так і не стали повноцінним законодавчим фундаментом інноваційної діяльності в нашій країні. Саме тому, разом із Програмою економічних реформ на 2010- 2014 рр., розробленою Комітетом з економічних реформ при Президенті України, яка має надзвичайне значення щодо адаптації України до сучасних вимог, необхідна реалізація й іншого пакета реформ – інноваційного. Програма економічних реформ містить перелік заходів, з яких необхідно почати. Oдна із запланованих цілей – створення єдиного державного органу управління на- уково-технічною та інноваційною сферою – вже досягнута. Серед інших першочергових завдань можна відмітити те, що найближчим часом передбачено пріоритетне фінансуван- ня державних цільових наукових і науково- технологічних програм на конкурсних принципах і створення умов для надання необхідної підтримки науковій сфері країни та освіті, щоб вивести на новий більш якісний рівень розвитку. Слід зауважити, що науковому сектору України потрібні й системні рішення, спря- мовані не тільки на підтримку, а на створення нової якості економічних і суспільних відносин, орієнтованих на вироблення нових знань і використання інноваційних технологій. Необхідний фундамент для подальшого розвитку в цьому напрямі сьогодні майже сформовано. Про такі процеси свідчить те, що: сформульовано основні закони, створено координаційний механізм, працюють наукові школи і напрями. Проте всі ці ланки функціонують на даному етапі не скоординовано та децентралізовано. Таким чином, нині спостерігаються певні позитивні тенденції стосовно підтримки на законодавчому рівні інноваційної діяльності, що дасть можливість поліпшити стан справ щодо інновацій та ефективність використання інвестиційних ресурсів і існуючого потенціалу підприємств. Із цих позицій є можливими такі висновки [1]: «Здійснюючи глибоке реформування законодавчої бази наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, розроблювачам інноваційних проектів варто чітко визначити стратегічні пріоритети. Саме на їх основі потрібно вибудовувати нову правову ідеологію у сфері науки й освіти, що має бути адаптованою до сучасного стану економіки, до державних проблем і потреб громадян України». Усе це підтверджує необхідність приведення внутрішніх можливостей цих суб’єктів у відповідність до зовнішніх умов інноваційного розвитку. Для цього слід постійно відстежувати достатність мотивації інноваційних проектів, як тих, що реалізуються, так і перспективних, і у випадку їх ослаблення вносити відповідні корективи до інноваційної діяльності суб’єкта господарювання й вибір напряму його розвитку. З огляду на ситуацію, що склалась у країні, невідкладними умовами активізації інноваційної діяльності й удосконалення товарної політики сучасних підприємств у найближчі роки є подальше вдосконалення законодавчої бази та контроль за її виконанням, чітке визначення стратегічних пріоритетів як на рівні держави, так і безпосередньо підприємствами, розвиток інфраструктури інвестиційного ринку і зниження вартості інвестицій в інновації, а отже, підвищення рівня маркетингових досліджень на кожному з підприємств. Література 1. Амоша О.І. Проблеми інтеграції науки і освіти в контексті сучасного інноваційного розвитку / О.І. Амоша, А.І. Землянкін, Г.В. Моісеєв // Інновації: проблеми науки та практики: моногр. – Х.: ВД «ІНЖЕК», 2006. – С. 27-52. 2. Новый экономический словарь / авт.-сост. В.Н. Коропухина, Д.В. Остапенко; под общ. ред. П.Я. Юрковского. – Изд. 2-е. – Ростов н/Д: Феникс, 2007. – 432 с. 3. Офіційний сайт Держкомстату України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua. 4. Офіційний сайт Міністерства економіки України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://me.kmu.gov.ua. 5. Офіційний сайт Міністерства промислової політики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://industry.kmu. gov.ua/control/uk/index. 6. Семиноженко В.П. Структурна революція в економіці як категоричний імператив сучасної політики України / В.П. Семиноженко // Інновації: проблеми науки та практики: моногр. – Х.: ВД «ІНЖЕК», 2006. – С. 9-26. 7. Шумпетер Й. Теория экономического развития (Исследование предпринимательской прибыли, кредита, процента и цикла конъюнктуры) / Й. Шумпетер; пер. с нем. – М.: Прогресс, 1982. – 453 с. Надійшла до редакції 29.07.2011 р. http://www.ukrstat.gov.ua http://me.kmu.gov.ua http://industry.kmu

Першочергові умови активізації інноваційної діяльності як основи товарної політики сучасних підприємств

Institution

Ähnliche Einträge