До питання про сутність споживчого кредиту
Необходимо отметить, что комплексное и разностороннее исследование потребительского кредита в отечественной экономической литературе в основном приходится на 70-80-тые годы, что объясняется возросшими объемами предоставления потребительских кредитов в этот период....
Gespeichert in:
| Datum: | 2004 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2004
|
| Schriftenreihe: | Культура народов Причерноморья |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/36227 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | До питання про сутність споживчого кредиту / О.П. Бондар // Культура народов Причерноморья. — 2004. — № 56, Т. 1. — С. 93-97. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-36227 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-362272012-07-17T12:08:47Z До питання про сутність споживчого кредиту Бондар, О.П. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Необходимо отметить, что комплексное и разностороннее исследование потребительского кредита в отечественной экономической литературе в основном приходится на 70-80-тые годы, что объясняется возросшими объемами предоставления потребительских кредитов в этот период. Необхідно відзначити, що комплексне і різнобічне дослідження споживчого кредиту у вітчизняній економічній літературі в основному припадає на 70-80-і роки, що пояснюється зрослими обсягами надання споживчих кредитів у цей період. 2004 Article До питання про сутність споживчого кредиту / О.П. Бондар // Культура народов Причерноморья. — 2004. — № 56, Т. 1. — С. 93-97. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/36227 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| spellingShingle |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Бондар, О.П. До питання про сутність споживчого кредиту Культура народов Причерноморья |
| description |
Необходимо отметить, что комплексное и разностороннее исследование потребительского кредита в отечественной экономической литературе в основном приходится на 70-80-тые годы, что объясняется возросшими объемами предоставления потребительских кредитов в этот период. |
| format |
Article |
| author |
Бондар, О.П. |
| author_facet |
Бондар, О.П. |
| author_sort |
Бондар, О.П. |
| title |
До питання про сутність споживчого кредиту |
| title_short |
До питання про сутність споживчого кредиту |
| title_full |
До питання про сутність споживчого кредиту |
| title_fullStr |
До питання про сутність споживчого кредиту |
| title_full_unstemmed |
До питання про сутність споживчого кредиту |
| title_sort |
до питання про сутність споживчого кредиту |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2004 |
| topic_facet |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/36227 |
| citation_txt |
До питання про сутність споживчого кредиту / О.П. Бондар // Культура народов Причерноморья. — 2004. — № 56, Т. 1. — С. 93-97. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT bondarop dopitannâprosutnístʹspoživčogokreditu |
| first_indexed |
2025-07-03T17:46:03Z |
| last_indexed |
2025-07-03T17:46:03Z |
| _version_ |
1836648773885886464 |
| fulltext |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
93
росов, который будет проводить специализированная компания - победитель тендера на выполнение дан-
ного вида работ. С учетом накопленного опыта, к такой компании будут предъявлены следующие требо-
вания: научно обоснованная методика проведения исследования (обоснование количества и состава опра-
шиваемых); опросный лист должен охватывать различные аспекты пребывания туристов (в том числе во-
просы, мотивации, замечания и предложения по организации обслуживания и т.д.); исследование должно
проводиться круглогодично, с упором на летний сезон; исследование должно охватывать все курортные
зоны Крыма, а также те регионы в Украине и за ее пределами, из которых наблюдается наибольший поток
отдыхающих; отчет по проведенному исследованию должен содержать не только полученные данные, но
и их анализ и трактовку. Кроме этого, результаты исследований должны быть оформлены и представлены
в унифицированном виде, в соответствии с общепринятыми международными требованиями. Это позво-
лит проводить постоянный мониторинг состояния спроса на крымский турпродукт, наличия и сильных
сторон конкурентных Крыму мест отдыха, а также предоставлять полученные результаты заинтересован-
ным сторонам (например, потенциальным инвесторам, Министерству курортов и туризма для принятия
организационных решений; различными предприятиям, связанным с туризмом и т.д.).
Для исследования предложения предлагается организовать (сформировать) группу из специалистов -
экспертов по различным аспектам туристской и хозяйственной деятельности предприятия, которые будут
в ней работать на привлеченной основе. Эксперты на основании своего опыта, квалификации и профес-
сионализма смогут дать объективную оценку качеству предоставляемых туруслуг того или иного пред-
приятия.
Система показателей оценки экономического состояния (или конкурентоспособности) предприятия, с
помощью которой потом эксперты вынесут свое заключение о состоянии и перспективах улучшения дея-
тельности предприятия, кроме типовых коэффициентов финансово-хозяйственного анализа и стандартных
отраслевых по форме ТУР-1, должна содержать и специальные. К последним можно отнести такие, как
наличие собственной территории (площадь всего, в том числе под зданиями, свободная, занятая зелеными
насаждениями, кустами, деревьями); уровень загрязнения окружающей среды (пляжа, территории, возду-
ха); наличие/отсутствие собственного водоснабжения, стоянки; исправные телевизоры, современная ме-
бель; собственные средства развлечения отдыхающих; свой транспорт (наличие, степень комфортности);
количество персонала на 1 отдыхающего, качественная оценка персонала, собственная кухня и качество
приготовления пищи и др.
Систематизация оценки реальной привлекательности оказываемых услуг крымскими турпредприя-
тиями обеспечит методикой и расчетным инструментарием самооценку и сравнительный конкурентный
анализ, будет способствовать правильному подбору целевого рынка, а целенаправленное совершенствова-
ние деятельности и ее обеспечения позволят увеличить эффективность деятельности предприятий, а также
удовлетворенность отдыхом у туристов.
Источники и литература
1. Дурович А.П., Копанев А.С. Маркетинг в туризме: Учеб. пособие/Под общей ред. З.М. Горбылевой. –
Мн.: «Экономпресс», 1998. – 400с.
Бондар О.П.
ДО ПИТАННЯ ПРО СУТНІСТЬ СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУ
Постановка проблеми й зв'язок з науковими програмами. Важливе місце у задоволенні виникаю-
чих потреб населення й у підвищенні його життєвого рівня займає споживчий кредит. Уточненню кола
відносин, що стосуються споживчого кредиту, та визначені його межі і присвячена дана стаття. Робота ви-
конана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри банківської справи КЕІ КНЕУ.
Мета дослідження. Уточнення окремих теоретичних положень споживчого кредиту шляхом групу-
вання існуючих поглядів відносно його сутності та розробки власного визначення.
Зміст статті. Необхідно відзначити, що комплексне і різнобічне дослідження споживчого кредиту у
вітчизняній економічній літературі в основному припадає на 70–80-і роки, що пояснюється зрослими об-
сягами надання споживчих кредитів у цей період.
На вивчення даної проблеми були спрямовані праці В.С. Захарова [1], Ю.С. Крупнова [2], Г.К. Маха-
радзе [3], С.Н.Ні [4], В.А. Черненко [5] і ряду інших авторів. Особливо слід зазначити дослідження україн-
ських економістів М.Д. Алексієнка і В.А. Ольшанського [6], які здійснили глибокий аналіз існуючих точок
зору про зміст споживчого кредиту й обґрунтували власне бачення його сутності.
На наш погляд, при визначенні сутності споживчого кредиту необхідно виходити з наступних основ-
них положень:
• По-перше, споживчий кредит виступає однією з форм кредиту. Тому його визначення має вклю-
чати всі необхідні загальні для форм кредиту як економічної категорії характеристики.
• По-друге, у визначенні споживчого кредиту повинна чітко відображатися структура кредиту.
Структура є тим, що залишається стійким і незмінним у кредиті і включає його суб’єкти в особах креди-
тора і позичальника, а також об'єкт передачі — позичену вартість. Тому визначення сутності споживчого
кредиту повинне містити усі типи кредиторів і позичальників, які є сторонами у цьому кредиті, а також усі
форми позиченої вартості.
• По-третє, пізнання сутності споживчого кредиту припускає розкриття його основи, що представ-
ляє собою найбільш глибоку частину сутності споживчого кредиту, те, чим вона визначається і чим вона
Бондар О.П.
ДО ПИТАННЯ ПРО СУТНІСТЬ СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУ
94
виділяється як форма економічної категорії "кредит". Основа споживчого кредиту знаходить своє відо-
браження через цільову спрямованість кредиту. Адже сама назва "споживчий" походить від слів "спожи-
вання", "споживач", тобто даний кредит спрямований на особисте споживання.
Зроблений нижче аналіз існуючих у літературі підходів до визначення сутності споживчого кредиту
дозволив нам здійснити їхню класифікацію в залежності від цільової спрямованості кредиту. За даним
критерієм виділені чотири підходи до основи споживчого кредиту (рис.1).
Перший підхід щодо змісту споживчого кредиту відображають погляди М.Г. Антонова і М.А. Песселя
– авторів книги "Грошовий обіг, кредит та банки": "Споживчий кредит. Він виступає у виді позичко-
вих коштів, наданих банками, підприємствами чи державою населенню. Основні види банківського креди-
ту – продаж товарів із розстрочкою платежу, позички на кооперативне житлове, індивідуальне будівницт-
во, на господарське обзаведення, розвиток фермерства, на операції ломбардів" [7, с. 37]. З даного вислов-
лення випливає, що всі кредити, надані населенню, носять характер споживчих. Але кредити на розвиток
фермерства, підприємницьку діяльність приватним підприємцям спрямовані не на задоволення споживчих
потреб населення, а виробничих. Джерелом погашення даних кредитів будуть виступати доходи, одержані
від їхнього використання. Також не можна погодитись з цими авторами й щодо складу суб'єктів кредит-
них відносин. Адже, крім банків і підприємств, кредитором можуть виступати кредитні установи небан-
ківського типу і населення, причому останній вид кредитних відносин під час нерозвиненості банківського
споживчого кредитування одержує значне поширення.
Рис. 1. Підходи до сутності споживчого кредиту в залежності від його цільової спрямованості.
Також у даному трактуванні існує ряд положень, які звужують сутність кредиту взагалі і його спожи-
вчої форми, зокрема. Адже не тільки позичкові кошти можуть надаватися в кредит, але й власні кошти
кредитора. Помилково, на наш погляд, характеризувати кредит тільки як надання коштів, тому що воно
закономірно сполучено зі зворотним рухом позиченої вартості. Надання кредиту може провадитися тільки
заради використання споживчих властивостей об'єкта, що позичається, і його наступного повернення до
вихідної точки.
На думку В.М. Саутенкова: "Кредит, що надається громадянам, носить характер споживчого, тому що
служить засобом задоволення споживчих потреб населення" [8, с. 15]. У даному визначенні автором за-
стосований логічний принцип від загального до частки, але в той же час має особливість – кредитування
громадян. Це визначення має недоліки, зумовлені тим, що не всі кредити громадянам служать задоволен-
ню їх споживчих потреб.
Другий підхід до сутності споживчого кредиту акцентує увагу на використанні позичкових коштів для
придбання споживчих товарів і послуг. Ця точка зору одержала поширення й в Україні. Так, у "Фінансо-
вому словнику" дається наступне визначення: "Кредит споживчий – кредит, що надається банком фізичній
особі для придбання предметів особистого споживання, переважно тривалого користування (транспортних
засобів, меблів, теле- та радіоапаратури)" [9, с. 184]. Ми не можемо погодитися з даним визначенням ось
чому. У ньому знайшли відображення не всі різновиди споживчого кредиту, а тільки один банківський.
Та й представлений тільки одним видом — кредитом на придбання предметів особистого споживання.
Комерційними банками, крім зазначеної мети, споживчі кредити можуть надаватися і на поточні потреби,
на витрати капітального характеру (купівлю, будівництво, ремонт житла і т.д.) і багато інших цілей.
В.Т. Сусіденко вважає, що "головною відмінною рисою споживчого кредиту є цільова форма кредиту-
Кредитування насе-
лення на задоволен-
ня всіх споживчих
потреб
Кредитування не-
виробничих витрат
населення і підпри-
ємств
Кредитування на-
селення на при-
дбання споживчих
товарів і послуг
Кредитування на-
селення на всі по-
треби
Підходи до сутності
споживчого креди-
ту
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
95
вання фізичних осіб. Необхідно зазначити, що споживчий кредит може виступати у двох формах: у формі
кредиту покупцеві товару з боку торговельного підприємства у вигляді відстрочки платежу або у формі
кредиту на покупку товару, який надається банком " [8, с. 52].
Хоч тут трохи й розширені сутнісні межі споживчого кредиту, але автору не вдається охопити усі іс-
нуючі види даного кредиту.
Останні думки спираються на трактування споживчого кредиту економістами більшості економічно
розвинених країн, що споживчими називають лише позички, надані на придбання споживчих товарів чи
оплату послуг. Кредити ж на купівлю, будівництво і ремонт житла, іпотечні кредити ними до споживчих
не відносяться. На думку західних економістів, відносно довгостроковий характер, значні розміри і певна
виробнича спрямованість даних кредитів, викликає необхідність їхнього відокремлення й окремим балан-
совим рядком у звітності комерційних банків. Такий підхід, на наше переконання, не точно відображає
поняття "споживчий кредит", оскільки використання позичкових коштів за цими кредитами спрямоване на
цілі споживання і не ставить своєю метою одержання додаткового доходу.
На наш погляд, у порівнянні з наведеними нижче трактуваннями, найбільш повне і вдале визначення
споживчого кредиту було дано М.Д. Алексієнком і В.А. Ольшанським, відповідно до якого даний кредит
"виражає сукупність економічних відносин між соціалістичними підприємствами, організаціями і насе-
ленням, а також між самим населенням із приводу надання громадянам для цілей особистого споживання
вартості (у грошовій, товарній чи натуральній формі) у тимчасове користування на умовах зворотності і зі
сплатою процента" [6, с. 124]. У ньому чітко показані суб'єкти кредитних відносин, виділені форми пози-
ченої вартості, відображена сутнісна основа споживчого кредиту. Разом з тим, сплата відсотка хоч і стає
невід'ємним правилом сучасної системи кредитування, але не є обов'язковим. Можна привести безліч при-
кладів безпроцентних позичок – це кредити друзям, родичам, кредити підприємств своїм працівникам на
невідкладні цілі і т.д. Тому сплата відсотка є не сутнісною ознакою кредиту, а принципом (основним пра-
вилом) кредитування.
У цьому визначенні, як і в попередніх, позичальником при споживчому кредиті виступає тільки насе-
лення. Чи так це?
Допомогу в одержанні відповіді на це питання нам зробить четвертий підхід до сутності споживчого
кредиту.
На думку Ю.С. Крупнова до споживчого відноситься кредит, який "наданий банками у грошовій фор-
мі господарським суб'єктам і населенню на різного роду витрати невиробничого характеру" [2, с. 54]. Дане
трактування не претендує на визначення споживчого кредиту, але в ньому виділені його нові сутнісні ри-
си. По-перше, позичальниками можуть виступати не тільки населення, але і суб'єкти господарювання:
підприємства і громадські організацій. По-друге, метою надання кредиту є покриття витрат невиробничо-
го характеру. До виробничих витрат автор відносить "витрати, пов'язані із здійсненням індивідуальної
трудової діяльності, розвитком колективного садівництва й городництва, веденням особистого підсобного
господарства" [2, с. 54]. На наш погляд, частину названих витрат (розвиток садівництва й городництва, ве-
дення особистого підсобного господарства) носить більше споживчий, ніж виробничий характер. Адже
продукти праці, отримані в результаті зроблених витрат, будуть спрямовуватися на особисте споживання.
Джерелом погашення даного виду кредитів будуть також поточні доходи громадян, а не доходи, одержу-
вані від зроблених вкладень.
Помилково також вважати об'єктом споживчого кредиту населенню тільки основні фонди домашньо-
го господарства, оскільки його об'єктом можуть виступати поточні потреби, послуги, які пов'язані з ліку-
ванням, навчанням і т.д.
Цих же підходів до змісту споживчого кредиту дотримуються й О.І. Лаврушин [10, с. 185] та І.М. Ла-
зепка, котрий у підручнику "Гроші та кредит" визначив споживчий кредит як "кредит, який надається
юридичним чи фізичним особам на споживчі потреби" [11, с. 412].
На наш погляд, варто погодитися з думками Ю.С. Крупнова, О.І. Лаврушина й І.М. Лазепки про те,
що споживчий кредит може надаватися не тільки населенню для задоволення споживчих потреб, але і під-
приємствам для цілей непродуктивного характеру, що не створюють нової вартості. Тому джерелом пога-
шення даних кредитів будуть доходи підприємств не від використання кредиту, а від виробничої чи іншої
діяльності.
У сучасному господарстві кредит надається не просто у формі грошей, а у формі грошей як капіталу.
А це обумовлює їхнє використання позичальником з метою одержання прибутку. Тому кредит підприємс-
тву на невиробничі цілі вступає в протиріччя з його змістом і кредит з фактора економічного росту пере-
творюється в інструмент загострення диспропорцій у розвитку економіки.
Незважаючи на вищезазначену негативну сторону і незначні обсяги, кредит, наданий підприємствам
на цілі споживання, все ж таки має місце. Тому при визначенні сутності споживчого кредиту цей його різ-
новид потрібно враховувати.
У той же час, на наш погляд, цілий ряд факторів викликає сумнів у доцільності віднесення кредитів,
що надаються підприємствам на невиробничі цілі, до розряду споживчих.
По-перше, це істотне розходження організації кредитного процесу комерційними банками при креди-
туванні населення і підприємств на невиробничі витрати. Це і відмінність у джерелах погашення креди-
тів, методиках оцінки кредитоспроможності, формах контролю за використанням і погашенням кредиту і
т.д.
По-друге, система бухгалтерського обліку в комерційних банках не виділяє окремим рядком кредити
підприємствам на невиробничі витрати.
По-третє, необхідно враховувати історичні традиції в підходах до сутності споживчого кредиту, які до
Бондар О.П.
ДО ПИТАННЯ ПРО СУТНІСТЬ СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУ
96
позичальників відносять тільки населення.
Виходячи, зі сказаного вище, ми вважаємо за доцільне виділяти споживчий кредит у широкому і ву-
зькому сенсі.
Важливе місце у дослідженні сутності споживчого кредиту займають структура кредиту і характер
кредитних відносин між кредитором і позичальником із приводу позиченої вартості .
Можна виділити п'ять типів кредитних відносин, у яких населення виступає позичальником коштів на
цілі особистого споживання: 1) держава – банк – населення; 2) кредитний інститут (банк) – населення; 3)
банк – підприємство (організація) – населення; 4) підприємство (організація) – населення; 5) населення –
населення.
Перший тип кредитних відносин характеризує ті відносини, за яких держава, використовуючи як по-
середника банківські установи, надає кредит населенню за рахунок коштів державного чи місцевого бю-
джетів. У такий спосіб населення одержує пільгові кредити на будівництво і придбання житла, навчання
у вищих закладах освіти і т.д.
Другий тип кредитних відносин стосується тих відносин, у яких кредитування громадян здійснюється
банком у непрямому порядку, тобто через посередника. Посередником можуть бути торгові підприємства,
що здійснюють продаж товарів з відстрочкою платежу, а комерційні банки, у свою чергу, купують у них
зобов'язання споживачів. Цей вид кредиту одержав дуже широке поширення в економічно розвинених
країнах. У ряді випадків банки кредитують підприємства (організації), а ті у свою чергу надають кредити
своїм працівникам. Цей вид кредиту в даний час мало розповсюджений, хоч у Радянському Союзі мав ши-
роке застосування. У даному типі кредитних відносин позичена вартість виступає у товарній формі.
Третій тип кредитних відносин представлений відносинами, що виникають безпосередньо між під-
приємством (організацією), що виступає в ролі кредитора, і населенням, що є позичальником. В основно-
му ці відносини представлені кредитами, наданими безпосередньо підприємством населенню при реаліза-
ції своїх товарів чи послуг. Найбільш яскравим прикладом є надання в кредит населенню телефонно-
телеграфних і комунально-побутових послуг відповідними підприємствами й організаціями. У ряді випа-
дків підприємства (організації) прямо видають кредити своїм працівникам. Зазвичай, такі кредити нада-
ються на невідкладні потреби і без сплати відсотка. Позичена вартість виступає як у товарній (при про-
дажі товарів у кредит), так і у грошовій формі (при кредитуванні підприємствами своїх працівників).
При четвертому типі кредитних відносин кредиторами споживчих потреб населення виступають різні
кредитні інститути: комерційні банки, ломбарди, будівельні товариства, кредитні спілки. Основну нішу
тут займають комерційні банки, що надають кредит населенню на поліпшення житлових умов, будівниц-
тво садових будинків, гаражів, господарське обзаведення, купівлю споживчих товарів і послуг, а також на
задоволення інших споживчих потреб.
Особливістю цього типу кредитних відносин є переважно грошова форма позиченої вартості, хоч
зустрічається і товарна форма, наприклад, при кредитуванні в рамках системи будівельних заощаджень.
П'ятий тип кредитних відносин становлять відносини, що складаються між окремими громадянами з
приводу їхньої участі в кредитній угоді і як кредитора, і як позичальника. Історично даний тип виник на
початку розвитку кредитних відносин, коли в одних суб'єктів відчувався надлишок предметів споживан-
ня, а в інших виникала потреба у тимчасовому їхньому використанні. Кредит між приватними особами
часто носить дружній характер, позичковий відсоток встановлюється у меншому розмірі, ніж при банків-
ському кредитування, а у більшості випадків він зовсім не сплачується; рідко коли укладається договір
позички, іноді використовується боргова розписка, однак в окремих випадках і вона не застосовується.
Елемент довіри тут набуває підвищеного значення.
Є й інша сторона, коли даний кредит приймає форму лихварського. У цьому випадку позичальником
сплачується підвищений відсоток за кредит, кредитор нав'язує жорсткі умови виконання позичальником
узятих на себе зобов'язань.
Для цього типу кредитних відносин характерний рух позиченої вартості у всіх трьох формах: грошо-
вій, товарній і натуральній.
Рух позиченої вартості у тій чи іншій формі присутній всім розглянутим типам кредитних відносин.
Передана позичальнику у тимчасове користування вартість має особливу споживчу вартість, що дозволяє
йому задовольнити назрілі потреби до того моменту, коли будуть здійснені необхідні грошові заоща-
дження. Відсотки, що сплачуються, за користування кредитом є платою за можливість у даний час задо-
вольнити свої потреби, які без використання кредиту могли б бути отримані тільки у майбутньому. Пози-
чена вартість через установлені терміни й у повному обсязі повинна обов'язково повертатися кредитору.
Саме її зворотність забезпечує існування кредитних відносин.
Усе зазначене вище дозволяє сформулювати сутність споживчого кредиту у вузькому сенсі, як на-
дання державою, підприємствами, кредитними інститутами і окремими громадянами позичкової вартості
(у грошовій, товарній і натуральній формі) населенню для використання її на споживчі потреби на основі
повернення і, як правило, зі сплатою відсотків.
Для споживчого кредиту в широкому сенсі, окрім вище зазначених п'яти типів кредитних відносин,
характерний шостий тип: банк – підприємство (організація). Цей тип кредитних відносин виявляється при
кредитуванні банком не виробничих цілей підприємств (організацій), а сфери споживання. При викорис-
танні позички підприємство не ставить ціллю створити нову додаткову вартість, одержати прибуток.
Сплата відсотка за користування кредитом буде провадитися за рахунок відповідних фондів економічного
стимулювання підприємства. Сюди відносяться банківські кредити підприємствам на будівництво житло-
вих будинків і об'єктів культурно-побутового й оздоровчого призначення і т.д.
Звідси випливає визначення сутності споживчого кредиту в широкому сенсі, як надання державою,
підприємствами, кредитними інститутами і окремими громадянами позиченої вартості (у грошовій, товар-
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
97
ній, натуральній формах) населенню і підприємствам (організаціям) для використання на споживчі витра-
ти на основі зворотності і, як правило, зі сплатою відсотків.
Обидва визначення споживчого кредиту не претендують, зрозуміло, на безперечність і повне вира-
ження сутності, але, на наш погляд, вони в достатній мірі відображають їхню структуру, виділяють осно-
ву сутності і не виходять за рамки сутності кредиту як економічної категорії.
Джерела та література
1. Захаров В.С. Потребительский кредит в СССР. – М.: Финансы и статистика, 1986. – 80 с.
2. Крупнов Ю.С. Проблемы планирования долгосрочного кредита в СССР: Дис. на соискание ученой
степени к.э.н. – М.: МФИ, 1987. – 211 с.
3. Махарадзе Г.К. Потребительский кредит: проблемы, перспективы развития // Известия АН Латвий-
ской ССР. – 1989. - № 1. – С. 17-28.
4. Ни С.Н. Потребительский кредит в СССР: Автореф. дис. канд. экон. дис. – М., 1974. – 21 с.
5. Черненко В.А. Развитие потребительского кредита в России. – СПб.: Изд-во Санкт-Петербург. ун-та
экономики и финансов, 1994. – 101 с.
6. Алексеенко М.Д., Ольшанский В.А. О сущности потребительского кредита // Хозрасчет, финансы и
статистика, 1991. – Вып.32. – С. 120-124.
7. Антонов Н.Г., Пессель М.А. Денежное обращение, кредит и банки. – М.: Финстатинформ, 1995. – 272
с.
8. Сусіденко В.Т. Організація і методи управління кредитною діяльністю комерційного банку. – Вінни-
ця: Логос, 1997. – 238 с.
9. Загородній А. Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник – Львів: Вид-цтво Держ. ун.
"Львівська політехніка", 1996. – 384 с.
10. Деньги, кредит и банки: Учебник / Под ред. О.И.Лаврушина. - М: Финансы и статистика, 1998. – 448
с.
11. Гроші та кредит: Підручник / М.І. Савлук, А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За заг. ред.
М.І.Савлука. – К.: КНЕУ, 2001. – 602 с.
Ванюшкин А.С.
ВЫЯВЛЕНИЕ ПРОБЛЕМ РАЗВИТИЯ ДО СОЗДАНИЯ ИНТЕГРАЦИОННЫХ
ОБЪЕДИНЕНИЙ
Мировая практика интеграционного процесса показывает наличие проблем, тормозящих его развитие,
практически по каждому интеграционному объединению. Поэтому актуальной задачей является система-
тизация этих проблем и разработка методов, позволяющих их выявить до формирования интеграционного
объединения. Анализ источников [1, 2, 3] позволяет выделить характерные проблемы для каждого из 4-х
этапов интеграции.
1. На стадии зоны свободной торговли.
Вызванный снижением тарифов рост внутриинтеграционной торговли может быть неравномерным по
странам, входящим в зону свободной торговли.
ХАС
ХАВ ХВС
ХВА ХСВ
ХСА
Рис. 1. Направления товарных потоков между странами, входящими в зону свободной торговли.
Например, возможен такой вариант.
До отмены внутренних тарифов: Х ав ≈ X ac ≈ X ba ≈ X bc ≈ X ca ≈ X cb.
После отмены внутренних тарифов: Х ав > X ac > X ba > X bc > X ca > X cb.
В этом случае максимальный выигрыш у страны А, меньший – у страны В, и наименьший – у страны
С. Естественно предположить, что последние 2 страны могут быть недовольны такими результатами, что
не будет способствовать в конечном итоге укреплению интеграции.
2. На стадии таможенного союза. Введение общих внешних импортных тарифов не только снижает
удельный вес торговли с другими странами, но и усиливает неравномерность торговли между странами
объединения. Это становится видно на следующем примере.
Обозначим: Х – экспорт; М – импорт; Т m – импортный тариф.
Х М t m a Х М t m b Х М t m c
транзит транзит
транзит
Рис. 2. Направления товарных потоков между странами до образования таможенного союза.
А В С
А В С
|