Перспективи розвитку експортоорієнтованої стратегії підприємств

Рассмотрен вопрос стратегического развития экспортноориентрованной политики предприятий. Раскрыты перспективы развития международных торговых отношений Украины....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2006
1. Verfasser: Завтур, Д.О.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Кримський науковий центр НАН України і МОН України 2006
Schriftenreihe:Культура народов Причерноморья
Schlagworte:
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/36362
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Перспективи розвитку експортоорієнтованої стратегії підприємств / Д.О. Завтур // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 96. — С. 114-115. — Бібліогр.: 2 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-36362
record_format dspace
spelling irk-123456789-363622012-07-19T12:09:01Z Перспективи розвитку експортоорієнтованої стратегії підприємств Завтур, Д.О. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Рассмотрен вопрос стратегического развития экспортноориентрованной политики предприятий. Раскрыты перспективы развития международных торговых отношений Украины. Розглянуто питання стратегічного розвитку експортноорієнтовної політики підприємств. Розкрито перспективи розвитку міжнародних торгівельних відносин України. 2006 Article Перспективи розвитку експортоорієнтованої стратегії підприємств / Д.О. Завтур // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 96. — С. 114-115. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/36362 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
spellingShingle Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
Завтур, Д.О.
Перспективи розвитку експортоорієнтованої стратегії підприємств
Культура народов Причерноморья
description Рассмотрен вопрос стратегического развития экспортноориентрованной политики предприятий. Раскрыты перспективы развития международных торговых отношений Украины.
format Article
author Завтур, Д.О.
author_facet Завтур, Д.О.
author_sort Завтур, Д.О.
title Перспективи розвитку експортоорієнтованої стратегії підприємств
title_short Перспективи розвитку експортоорієнтованої стратегії підприємств
title_full Перспективи розвитку експортоорієнтованої стратегії підприємств
title_fullStr Перспективи розвитку експортоорієнтованої стратегії підприємств
title_full_unstemmed Перспективи розвитку експортоорієнтованої стратегії підприємств
title_sort перспективи розвитку експортоорієнтованої стратегії підприємств
publisher Кримський науковий центр НАН України і МОН України
publishDate 2006
topic_facet Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/36362
citation_txt Перспективи розвитку експортоорієнтованої стратегії підприємств / Д.О. Завтур // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 96. — С. 114-115. — Бібліогр.: 2 назв. — укр.
series Культура народов Причерноморья
work_keys_str_mv AT zavturdo perspektivirozvitkueksportooríêntovanoístrategíípídpriêmstv
first_indexed 2025-07-03T17:58:39Z
last_indexed 2025-07-03T17:58:39Z
_version_ 1836649567086444544
fulltext Завтур Д.О. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЕКСПОРТООРІЄНТОВАНОЇ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВ 114 Завтур Д.О. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЕКСПОРТООРІЄНТОВАНОЇ СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВ Вступ. Стратегічною метою розвитку зовнішнього сектору економіки України є відновлення внутріш- нього економічного зростання. Вагомим напрямом у здійсненні такої мети є ефективне проведення експор- тоорієнтованої політики, підприємств, що передбачає оптимізацію структури експорту, розширення асор- тименту товарів і послуг, підвищення частки високотехнологічної продукції в її загальному обсязі, пошук нових ринків збуту тощо, яка базувалась би на застосуванні основних засад стратегічного управління. Негативні тенденції в економіці України, починаючи з 2005 року, свідчать про значні темпи розвитку процесів імпортозаміщення, тобто переважання імпорту над експортом. Якщо у 2004 році, за даними Мініс- терства економіки, експорт перевищував імпорт по товарах на 3,4124 млрд. доларів США – досить позити- вне зовнішньоекономічне сальдо, то у 2005 році за 9 місяців імпорт перевищує експорт на 748,1 млн. дола- рів США по товарах (у порівнянні у січні–вересні 2004 року - позитивне сальдо 3143,4 млн.дол.) [1]. Інши- ми словами, наша українська економіка починає фінансувати виробництво інших країн. Це змушує сучас- них товаровиробників-експортерів замислюватися над новими перетвореннями і змінами у зовнішньоеко- номічній діяльності, у загальній стратегії підприємства, яка виступає не лише в якості інструменту обґрун- тування, вироблення і реалізації довгострокових цілей і завдань виробничого, науково-технічного, економі- чного, організаційного і соціального характеру, не лише як фактор, що регулює діяльність підприємства до тих пір, поки намічені цілі і завдання не будуть досягнуті, але і, одночасно, як засіб зв’язку підприємства із зовнішнім ринковим середовищем. Останнім часом посилюється увага до проблем ефективної експортної політики багатьох вітчизняних вчених, зокрема, А. Киреєва, В.Г.Андрійчука, В.Є.Новицького, Б.В.Губського та інших, які зазначають, що модернізація національного господарства неможлива без розвитку експортного потенціалу країни. Досі бракує далекоглядних теоретичних і практичних досліджень щодо конкретних рекомендацій і заходів екс- портоорієнтованої політики та методології їх використання з метою якісного розширення та інтенсифікації експортної діяльності підприємств, покращення позицій національного експорту на світових ринках. Постановка завдання. Завданням цієї статті є розробка науково обґрунтованих стратегічного розвитку експортоорієнтовної політики підприємств, удосконалення механізму регулювання розвитку інвестиційної сфери економіки України. Результати. Зазначимо, що результативна експортоорієнтована політика підприємств ґрунтується на раціональному та ефективному здійсненні таких складових зовнішньоекономічної діяльності підприємств: політики виходу на зовнішній ринок; міжнародних маркетингових досліджень; експортно-імпортних поста- вок товарів і послуг; валютно-фінансових операціях; укладанні зовнішньоекономічних договорів тощо. Як свідчить практика, такі дії підприємств підкріплюються багатьма чинниками впливу на їх успішний чи не- успішний розвиток. Це і механізм зовнішньоекономічного регулювання в країні, поточний стан експорту, політики та програми його розвитку, і використання маркетингового, стратегічного підходу при здійсненні експортної діяльності, і можливості використання експортного потенціалу підприємства, і, що сьогодні є досить важливим та головним, кадри. Аналіз стану експорту в Україні за останні роки свідчить про те, що в останні роки спостерігалась чітка тенденція скорочення обсягів експорту українських товарів на світовий ринок, що викликано низькою кон- курентоспроможністю українських товарів, непрозорістю системи стимулів розвитку експортних галузей. Відсутність належного ресурсного забезпечення країни, велике технологічне відставання від розвинених країн та низький рівень доходу робить дешеву робочу силу єдиним джерелом конкурентних переваг, що не є перспективним у довгостроковому плані. Незадовільними є структура експорту з чітким домінуванням сировинних матеріалів та напівфабрикатів та структура ринків експорту України, що характеризується ви- соким ступенем залежності від економічного стану та торгівельної політики уряду країн СНД, зокрема – Росії тощо. Негативні дії, що стримують розвиток експортоорієнтованої політики діяльності підприємств, на жаль, притаманні сьогодні сучасному механізму зовнішньоекономічного регулювання в Україні. Серед них доці- льно назвати: нераціональну експортну політику держави; конфіскаційну податкову систему; жорстко- лімітовану грошово-кредитну політику, що залишає підприємства без обігового капіталу та інвестиційних ресурсів для розвитку виробництва; невиважену зовнішньоторговельну політику. Щодо використання маркетингового та стратегічного підходу, то можна зазначити, що на рівні вироб- ничих підприємств існують переважно примітивні спроби імітації маркетингового і стратегічного підходів на основі поточного вивчення ринків та короткотермінового пристосування до їх змін, але залишаються не розвинутими стратегічні аспекти, пов'язані з довгостроковим розподілом ресурсів, удосконаленням та якіс- ним розвитком чинникових переваг в цілому по підприємству. Зокрема, більшість українських підприємств не розробляють стратегічні напрями експортного збуту продукції та не володіють інформацією про потен- ційні зовнішні ринки. У багатьох випадках на підприємствах продовжується планування експортної діяль- ності без врахування довгострокових цілей економічного розвитку. Проблеми існують і у розвитку експортного потенціалу українських підприємств: невідповідність сві- товим аналогам технічної та технологічної матеріально-виробничої бази вітчизняних підприємств призво- дить до зниження конкурентних переваг та рівня конкурентоспроможності експортної продукції; підприєм- ствам сьогодні бракує власних обігових коштів за складного механізму залучення зовнішніх джерел фінан- Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ 115 сування, проблема адаптування до динамічно змінних вимог світового ринку вимагає від підприємств по- стійного розвитку у експортоорієнтованому промислово-виробничому напрямку. Це лише деякі з них, що притаманні більшості українських експортерів. Досить мало уваги приділяється проблемам підбору кадрів, які б здійснювали основні інтелектуальні роботи щодо керівних дій підприємства. Одна людина у великому колективі нічого не зможе зробити. Будь- яка високоефективна політика, як в державі, так і на рівні підприємства, – це завжди результат роботи точ- но підібраної команди на чолі з хорошим керівником. Як зазначає Георгій Скудар, президент ЗАТ "Ново- Краматорський машинобудівний завод": "Жоден з наших президентів не мав підготовленої команди мене- джерів, котрі знали би, що потрібно робити. Її немає і зараз. Ми все ніяк не можемо зрозуміти, що управ- ління – це наука. Якщо у вас відсутні сучасні знання менеджменту і ви вмієте лише говорити – йдіть пра- цювати диктором" [2]. Тому для розвитку експортної політики підприємства потрібні досвідчені фахівці. Експортоорієнтована політика українських підприємств повинна бути довгостроковою, далекоглядною у передбаченні майбутньої експортоздатності і життєздатності підприємства. Це вимагає постановки чітких цілей і формування стратегічних напрямів її розвитку. Головні з них можна сформулювати наступним чи- ном: 1. Розробляти та реалізовувати довгострокову експортоорієнтовану стратегію підприємства, яка б перед- бачала: здійснення продуктових, технологічних, організаційно-управлінських та інфраструктурних ін- новацій, підвищення стабільності та завершеності технологічних циклів при створенні конкурентнозда- тної експортоорієнтованої продукції, покращення якості продукції, яка експортується, збільшення гли- бини її переробки, оптимізацію цінових умов, гнучке використання сукупного потенціалу підприємства залежно від кон’юнктури зовнішніх ринків, залучення зовнішніх і внутрішніх інвестицій, розвиток ін- вестиційного співробітництва, шляхи подолання основних експортних перешкод і бар’єрів; системне акумулювання даних про наявний експортний потенціал підприємства шляхом автоматизації інформа- ційно-аналітичної діяльності на основі застосування новітніх інформаційних технологій з виходом у глобальну комп’ютерну мережу Інтернет; кадрове забезпечення і навчання персоналу підприємства, що працюють з експортною продукцією тощо. 2. Нейтралізовувати (долати) вплив негативних чинників зовнішнього середовища шляхом формування захисту проти них; обмежувати вплив та кількість чинників зовнішнього середовища, що діють негати- вно, шляхом сегментації ринку та визначення тих позицій, де дія цих чинників є найслабкішою. 3. Цілеспрямовано керувати функціонуванням системи управління для досягнення стратегічних цілей та завдань експортної діяльності, розвитку внутрішнього механізму її саморегуляції та забезпечувати син- хронізацію управлінського впливу з динамікою дії негативних та позитивних чинників, тобто гнучкості експортної діяльності підприємства як процесу. 4. Використовувати стратегічне бачення щодо процесів управління керівним складом. Перелічені узагальнені стратегічні напрями розвитку експортоорінтованої політики підприємств пови- нні мати системний характер застосуватись у контексті довгострокової стратегії зовнішньоекономічної дія- льності. Висновок. Отже, експортна діяльність буде найбільш успішною тільки у тому випадку, якщо вихід підприємства на міжнародні ринки буде не лише добре продуманим, усестороннє обґрунтованим, але і витікати з довгострокових цілей. А це свідчить про тісний зв’язок із стратегічним управлінням, що сприяє стабілізації та украпленню стратегічних позицій підприємства, забезпеченню довготривалої життєздатності при зміні зовнішніх умов функціонування. Джерела та література 1. Соціально-економічне становище України за січень-вересень 2005 року // www.ukrstat.gov.ua 2. Дорожная карта успеха, или чего никак не могут понять президенты нашей страны // Зеркало недели. – №47(575). – 3–9 декабря. – 2005. http://www.ukrstat.gov.ua