Вплив бюджетних інструментів на економічний розвиток регіонів України

В статье проанализировано влияние бюджетных инструментов на выравнивание экономического развития регионов Украины и предложены пути по снижению дифференциации экономического развития регионов....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2006
1. Verfasser:	Лаврентьєв, М.М.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Кримський науковий центр НАН України і МОН України 2006
Schriftenreihe:	Культура народов Причерноморья
Schlagworte:	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/36378
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Вплив бюджетних інструментів на економічний розвиток регіонів України / М.М. Лаврентьєв // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 96. — С. 52-55. — Бібліогр.: 2 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-36378
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-363782012-07-19T12:08:38Z Вплив бюджетних інструментів на економічний розвиток регіонів України Лаврентьєв, М.М. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ В статье проанализировано влияние бюджетных инструментов на выравнивание экономического развития регионов Украины и предложены пути по снижению дифференциации экономического развития регионов. У статті проаналізовано вплив бюджетних інструментів на вирівнювання економічного розвитку регіонів України та запропоновані шляхи по зниженню диференціації економічного розвитку регіонів. There is the influence of budget instruments on the leveling economic development of Ukrainian regions and the ways to go down differentions of regional economic development. 2006 Article Вплив бюджетних інструментів на економічний розвиток регіонів України / М.М. Лаврентьєв // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 96. — С. 52-55. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/36378 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
spellingShingle	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Лаврентьєв, М.М. Вплив бюджетних інструментів на економічний розвиток регіонів України Культура народов Причерноморья
description	В статье проанализировано влияние бюджетных инструментов на выравнивание экономического развития регионов Украины и предложены пути по снижению дифференциации экономического развития регионов.
format	Article
author	Лаврентьєв, М.М.
author_facet	Лаврентьєв, М.М.
author_sort	Лаврентьєв, М.М.
title	Вплив бюджетних інструментів на економічний розвиток регіонів України
title_short	Вплив бюджетних інструментів на економічний розвиток регіонів України
title_full	Вплив бюджетних інструментів на економічний розвиток регіонів України
title_fullStr	Вплив бюджетних інструментів на економічний розвиток регіонів України
title_full_unstemmed	Вплив бюджетних інструментів на економічний розвиток регіонів України
title_sort	вплив бюджетних інструментів на економічний розвиток регіонів україни
publisher	Кримський науковий центр НАН України і МОН України
publishDate	2006
topic_facet	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/36378
citation_txt	Вплив бюджетних інструментів на економічний розвиток регіонів України / М.М. Лаврентьєв // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 96. — С. 52-55. — Бібліогр.: 2 назв. — укр.
series	Культура народов Причерноморья
work_keys_str_mv	AT lavrentʹêvmm vplivbûdžetnihínstrumentívnaekonomíčnijrozvitokregíonívukraíni
first_indexed	2025-07-03T17:59:35Z
last_indexed	2025-07-03T17:59:35Z
_version_	1836649625512050688
fulltext	Коршикова К.О., Махмудова Г.Р. ОПРЕДЕЛЕНИЕ ЭФФЕКТИВНОСТИ ИНВЕСТИЦИОННОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ В ДОНЕЦКОЙ ОБЛАСТИ 52 их объем остается недостаточным [4, c.83]. Выводы и предложения. Таким образом, полученный практический опыт реализации специального режима инвестиционной деятельности в СЭЗ и на территориях приоритетного развития позволяет опреде- литься с некоторыми моментами, изменение или дальнейшее развитие которых должны послужить допол- нительным рычагом или трамплином к повышению эффективности использования специального режима инвестиционной деятельности. Тем более, что и мировой опыт применения специального режима хозяйст- вования на отведенных для этих целей конкретных территориях свидетельствует, что, создавая условия экономической деятельности, отличные от общепринятых в данном государстве, отдельные территориаль- ные преобразования выступают своеобразным «локомотивом» национальной экономики, способным вытя- нуть из трудного положения весь хозяйственный комплекс, не говоря уже об отдельных городах, даже та- ких специфических, как шахтерские. В настоящий момент в Украине отмечается низкий уровень компетентности представителей исполни- тельной власти, отсутствие у них необходимых организаторских и управленческих навыков, хотя в послед- нее время стало заметным повышение качества подготовки высшего управленческого звена Украины. Для активизации инвестиционной деятельности в мелких городах и поселках необходимо провести ряд меро- приятий: − установить конкретные условия либерализации, четко спроецированные на определенный срок; − стабилизировать законодательное поле; − реформировать административную систему; − усилить борьбу с коррупцией; − усовершенствовать налоговую систему; − правильно оценить и продемонстрировать потенциальным инвестором достоинства мелких городов и поселков. Кроме того, местные власти должны усилить работу по привлечению инвесторов в экономику, оказы- вать полную поддержку предприятиям, которые осуществляют реинвестиции, шире практиковать инфор- мационные мероприятия (выставки, ярмарки, форумы, выпуск рекламных изданий и т. п.) в интересах ре- гиона [3, c.50]. Источники и литература 1. Орлов П. // Определение эффективности инвестиций // Финансы Украины – 2006г. – №1 – с.51. 2. Закон Украины «О специальных экономических зонах и специальном режиме инвестиционной дея- тельности в Донецкой области» // Голос Украины. – №8. – 1999. 3. Василенко В. // Условия повышения эффективности специального режима инвестиционной области // Экономика Украины – 2005г. – №3 – с.47. 4. Паршиков А. // Об эффективности инвестирования территорий приоритетного развития // Экономика Украины – 2004г.– №3 – с.83. Лаврентьєв М.М. ВПЛИВ БЮДЖЕТНИХ ІНСТРУМЕНТІВ НА ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК РЕГІОНІВ УКРАЇНИ Розглядаючи стратегію економічного розвитку України, необхідно звернути увагу на той факт, що не- зважаючи на те, що економіка країни характеризується як стабільна і вже 6 останніх років спостерігається зростання реального ВВП, в країні спостерігається значна диференціація регіонального економічного роз- витку. Необхідність впливу держави на зміну цієї ситуації є очевидною. Одним із вагомих інструментів державного впливу на економічний розвиток регіонів є податково– бюджетні важелі, які дозволяють зменшити диференціацію економічного розвитку регіонів України. Метою роботи є аналіз впливу бюджетних інструментів на вирівнювання економічного розвитку регіо- нів України. Неможливість абсолютної рівності економічного розвитку регіонів можна обґрунтувати відповідними обставинами. По-перше, немає абсолютно однакових регіонів за потенціалом природних, людських та інших ресур- сів. Врахування відмінностей потенціалів регіонів – це об'єктивна вимога при виробленні стратегії економі- чного розвитку регіонів. По-друге, соціально-економічна диференціація регіонів певною мірою пов'язана з перевагами інфра- структури (наприклад, транспортного положення), наявністю природних ресурсів, але нівелюється за допо- могою системи оцінок відповідних ресурсів. Врахування трудомісткості і дефіцитності ресурсів хоч і вирі- внює умови господарювання на відповідній території, але не може й не має забезпечувати повної рівності. Не може тому, що в умовах ринкової економіки лише невелика частина цінового механізму перебуває в межах органів влади. Не повинне тому, що існує небезпека втрати стимулів прискорення економічного роз- витку на тих територіях, де воно об'єктивно потребує менших витрат суспільної праці. Проблемами економічного розвитку регіонів займаються такі відомі українські вчені як Буковинський С.А., Геєць В.М., Лібанова Е.М., Луніна І.О., Полозенко Д.В., Чугунов І.Я. та інші. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ 53 Проблема вирівнювання – це проблема розподілу і перерозподілу бюджетних ресурсів як на державно- му так і на регіональному рівнях. Податково-бюджетні важелі мають дуже суттєвий вплив на економічний розвиток регіонів. У держави є як важелі прямої дії у вигляді централізованих державних видатків в об'єкти загальнодер- жавного значення, розвиток державного сектору економіки, так і засоби непрямого регулювання економіч- ного розвитку регіонів за допомогою податкової та грошово-кредитної політики. Розглядаючи податково-бюджетні важелі, можна стверджувати, що це певна сукупність економічних інструментів, що впливають на розвиток регіонів. Наприклад, система різних видів податків, що практично визначають таку систему перерозподілу доходів підприємств і громадян країни, яку держава вважає (на пе- вному етапі розвитку економіки) оптимальною для формування прибуткової частини бюджету та збере- ження у підприємств і підприємців ринкових стимулів до роботи та отримання прибутків. Змінюючи рівень непрямих податків, держава впливає на фонд споживання в цілому та на рівень цін. Податки є головним за- собом мобілізації фінансових коштів для покриття державних інвестицій, які в свою чергу створюють умо- ви для активізації приватних інвестицій. Але треба зауважити, що практика надання економічно необґрун- тованих податкових пільг (створення спеціальних вільних економічних зон, пріоритетних галузей, звіль- нення від податків галузей народного господарства або окремих підприємств, використання спеціальних режимів оподаткування, надання відстрочок зі сплати податків і обов'язкових платежів до бюджету, спи- сання та реструктуризація податкової заборгованості тощо), на жаль, не сприяла підвищенню активізації ін- вестиційних процесів та залученню іноземних інвестицій. Більш обґрунтованим є надання податкових пільг молодим галузям, які мають реальні можливості стати конкурентоспроможними і потребують державної підтримки. З точки зору економічного розвитку депресивних регіонів, важливим бюджетним важелем є бюджетні інвестиції. Зміна ситуації на краще не можлива без великих капіталовкладень (державних та місцевих про- грам розвитку) у розвиток депресивних регіонів. Враховуючи те, що власної внутрішньої інвестиційної бази для швидкого розвитку не вистачає, необхідно знаходити інші джерела. В цьому напрямі використання ви- датків бюджету, а саме бюджетних інвестицій є достатньо актуальним. Перехід до інноваційної моделі розвитку економіки України потребує укріплення інвестиційної складо- вої бюджетних видатків [1]. В останні роки інвестиції в основний капітал за рахунок усіх джерел фінансу- вання зросли з 13,89 % ВВП (23,6 млрд. грн.) у 2000 р. до 21,92 % ВВП (93,1 млрд. грн.) у 2005 р (табл. 1). Таблиця 1. Інвестиційна складова бюджетних видатків (% від ВВП) 2000 2001 2002 2003 2004 2005 Інвестиції в основний капітал, всього 13,89 15,95 16,46 19,31 17,83 21,92 За рахунок коштів Державного бюджету 0,71 0,87 0,83 1,35 2,30 1,20 За рахунок коштів місцевих бюджетів 0,57 0,65 0,60 0,79 1,03 0,92 Джерело: авторські розрахунки за даними Держкомстат України. Але, якщо розглядати інвестиції за рахунок бюджетних коштів, то вони є незначними в порівнянні з за- гальним обсягом інвестицій і складають приблизно 10 %. Найбільшого значення вони досягли за останні 6 років у 2004 році і складали 18,68 % від загальної кількості. Розглядаючи Державний бюджет України на 2005 р. не можна вважати його зорієнтованим на інвести- ційний розвиток. Інвестиції в основний капітал у розмірі 5,1 млрд. грн. (1,2 % ВВП) є недостатнім для за- безпечення прискореного розвитку економіки (у розвинених країнах тільки бюджетні витрати на розвиток науки складають від 2 до 2,5% ВВП). До того ж значна частка державних інвестицій (більш ніж 50%) не має прямої залежності з реалізацією інвестиційних проектів, програм. Більшість коштів були направлені на бу- дівництво та реконструкцію адміністративних приміщень, надання субвенцій місцевим бюджетам, при- дбання житла для військовослужбовців тощо[2]. Ситуація в 2006 році кардинально не змінилась навіть від- соткова частка інвестицій за рахунок коштів Державного бюджету за даними 3 кв. (3,1 млрд. грн.) зменши- лась до 0,9 % до ВВП (350, 5 млрд. грн. за 9 міс.). Стосовно місцевих бюджетів, то їх частка відносно ВВП на протязі 2000–2004 рр. весь час збільшува- лась, але в соціальному бюджеті 2005 р., в якому збільшено соціальні видатки, вона зменшилась. Приріст інвестицій в основний капітал за 2005 р. (3915 млн. грн.) складає всього 371 млн. грн. в порівнянні з 2004 р. (3544 млн. грн.), що у 3,9 рази нижче за попередній рік, в якому приріст відносно 2003 р. (2095 млн. грн.) становив 1449 млн. грн. Аналізуючи дані за 3 кв. 2006 р. частка інвестицій в основний капітал за рахунок місцевих бюджетів (2948 млн. грн.) відносно ВВП скоротилась до 0, 71 %. Така тенденція останніх 2 років негативно впливає на використання такого важеля як бюджетні інвестиції для економічного розвитку регіо- нів. Відомо, що без достатнього інвестування необхідних програм розвитку, особливо у депресивні регіони, швидкого економічного розвитку їх ми не побачимо і відповідно і надалі будемо спостерігати диференціа- цію економічного розвитку регіонів. Тому виникає нагальна потреба направляти бюджетні кошти на фінансування інвестиційних програм розвитку найменш розвинутих регіонів, для прискорення виконання середньострокових інвестиційних про- грам, особливо, якщо в таких програмах виникають проблеми по її вчасному завершенню із–за недостат- нього фінансування. Для розробки дієвої політики капіталовкладень місцевим органам влади потрібно перш за все збалансу- вати інвестиційні потреби та цілі капіталовкладень з програмами розвитку регіонів. Лагодієнко В.В. СУЧАСНІ ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНОГО АГРОПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА НА ПРОДОВОЛЬЧОМУ РИНКУ 54 В Україні органи місцевого самоврядування намагаються розподілити дуже обмежені ресурси для ви- рішення широкого кола проблем. Найчастіше кошти виділяються без проведення попереднього аналізу ефективності їх використання, а відсутність узагальненої інформації щодо капітальних витрат ускладнює визначення пріоритетів. Розглядаючи місцеві бюджети, капітальні видатки спостерігаються як у складі загального фонду бю- джету так і у складі бюджету розвитку. До складу загального фонду зазвичай включаються капітальні вида- тки розпорядників бюджетних коштів, що плануються за рахунок коштів загального фонду в межах асигну- вань одного бюджетного року. Перехід до середньострокового та довгострокового планування бюджету за програмно–цільовим методом дозволить розпорядникам бюджетних коштів включати більш масштабні проекти капіталовкладень до видаткової частини загального фонду. На сучасному етапі єдина методика формування бюджету розвитку відсутня. Однак, об’єкти капітало- вкладень, що потребують багаторічних витрат через високу кошторисну вартість та вимагають наявності кількох джерел фінансування, доцільно включати до бюджету розвитку. Отже, питання планування капітальних вкладень на середньо– або довгострокову перспективу набува- ють особливої актуальності. Відновлення обсягів та оптимізація структури державних капітальних вкладень – один з важливих на- прямків забезпечення економічного розвитку регіонів. Доцільним є збільшення обсягів державного фінан- сування інноваційно–інвестиційної діяльності депресивних регіонів. В Україні на забезпечення таких про- грам використовують незначні кошти. Взагалі використання бюджетних коштів на фінансування техноло- гічних інновацій є незначним (табл. 2). Таблиця 2. Джерела фінансування технологічних інновацій, млн. грн. Фінансування технологічних інновацій: 2000 2001 2002 2003 2004 2005 за рахунок власних коштів 1399,3 1654,0 2141,8 2148,4 3501,5 5045,4 за рахунок державного бюджету 7,7 55,8 45,5 93,0 63,4 28,1 за рахунок іноземних інвесторів 133,1 58,5 264,1 130,0 112,4 157,9 інші джерела 217,0 203,1 562,4 688,4 857,3 520,2 Всього 1971,4 1971,4 3013,8 3059,8 4534,6 5751,6 Джерело: Держкомстат України (http://www.ukrstat.gov.ua) Необхідно посилити контроль за якістю інноваційного продукту (наприклад, НДР), особливо, якщо йо- го створено (розроблено) за державні кошти. Ще одним важелем у вирівнюванні економічного розвитку регіонів є надходження до бюджету від при- ватизації. В плані джерел бюджетних інвестиційних ресурсів важливим є політика використання надходжень до бюджету від приватизації державного майна. Наприклад, недосконалий розподіл надлишку цих коштів над запланованими надходженням, коли виникає питання термінового розподілу одержаних коштів за напрям- ками, запропонованими урядом. Одержані ресурси використовувались в таких випадках не на створення сприятливих загальноекономічних умов для успішного функціонування виробництва в ринкових умовах (наприклад, на будівництво та створення мережі автомобільних шляхів або залізниць, на створення інших об'єктів виробничої інфраструктури), а на погашення заборгованості з виплати заробітної плати (на збанк- рутілих та ліквідованих підприємствах АПК та на державних підприємствах), збільшення пенсій та соціа- льних виплат, компенсації втрат громадянам від знецінення грошових заощаджень тобто проїдання[2]. Надходження від приватизації необхідно направляти не на проїдання, а використовувати на інновації (інвестиції в інноваційні проекти), та на збільшення обсягів бюджетів розвитку, особливо, якщо кошти по- повнюють бюджети розвитку тих регіонів, де знаходились приватизовані об’єкти, а також направляти бі- льшу їх частину до бюджетів розвитку найменш розвинутих регіонів. Підводячи підсумки треба сказати, що податково–бюджетні важелі повинні формуватися та обґрунто- вуватися, враховуючи особливості етапу розвитку країни, її економічних можливостей, бути узгодженні зі стратегією інноваційного розвитку економіки, а також бути узгоджені між собою та пріоритетами, які при- йняті на законодавчому та на урядовому рівнях. Використовуючи бюджетну інвестиційну політику, при вирішені проблеми диференціації економічного розвитку регіонів, необхідно враховувати досвід передових країн, але не забувати, що її зовнішнє і внутрі- шнє середовище є унікальним і шляхи досягнення економічного розвитку повинні бути повністю адаптова- ні до стану економіки країни. В бюджетній інвестиційній політиці економічного розвитку регіонів повинні бути визначені: − оптимальні обсяги бюджетного інвестиційного фінансування; − пріоритетні статті витрат бюджетних коштів; − чітка процедура розподілу ресурсів; − учасники бюджетного процесу, а саме зіставлення, прийняття, виконання і контролю за виконанням бюджетних інвестиційних програм; − методи визначення ефективності діяльності по управлінню державними витратами. Необхідне: http://www.ukrstat.gov.ua Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ 55 − запровадження програм розвитку регіонів на середньострокову перспективу з урахуванням пропозицій органів місцевого самоврядування щодо науково обґрунтованих пріоритетних напрямків регіона- льного розвитку, впровадження механізмів забезпечення інвестицій в інноваційні проекти з боку орга- нів місцевого самоврядування; − надання державних гарантій (як на загальнодержавному, так і на місцевому рівнях) з метою забезпе- чення впровадження інноваційних проектів підприємствами та їх об'єднаннями; − впровадження дійових механізмів реалізації державного замовлення на розробку та впровадження ін- новаційних проектів. Джерела та література 1. Луніна І.О. Формування місцевих бюджетів у контексті завдань адміністративно-територіальної рефо- рми. – Економіка України. – № 1. – 2006. – С. 23–31. 2. Державна фінансова політика та прогнозування доходів бюджету України /М.Я. Азаров, Ф.О. Ярошен- ко, Т.І. Єфименко та ін. – К.: НДФІ. – 2004. – 712 с. Лагодієнко В.В. СУЧАСНІ ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНОГО АГРОПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА НА ПРОДОВОЛЬЧОМУ РИНКУ Постановка проблеми. Україна здавна є землеробською країною, характеризується надзвичайно спри- ятливими економічними та природними умовами для розвитку сільського господарства і має великий спо- живчий ринок продуктів харчування. Формування потужного, з розвиненою структурою агропромислового виробництва продовжувалось в Україні століттями. Протягом усієї історії розвитку країни саме агропроми- слові підприємства займали провідне місце в її господарстві. І навіть у другій половині ХХ століття при ве- ликій структурній диверсифікації виробництва агропромисловий комплекс залишався одним з провідних міжгалузевих виробничих комплексів в Україні. Тому вивчення особливостей розвитку агропромислового виробництва в різних економічних умовах є завжди актуальним. Стан вивчення проблеми. Питанням ефективного функціонування агропромислового виробництва та його регулювання на регіональному рівні присвячені роботи українських вчених: П.П. Борщевського, П.І. Гайдуцького, Б.М.Данилишина, М.І. Долішнього, О.М. Онищенка, І.І.Лукінова, П.Т. Саблука, В.Ф. Семено- ва, Д.М. Стеченка, В.В. Юричишина та інших. Ці публікації вносять певний вклад у розробку низки про- блем стосовно агропромислового виробництва. Проте проблемам розвитку агропромислового виробництва регіону на продовольчому ринку приділено ще недостатньо уваги. На деяких аспектах ми і акцентуємо ува- гу Завдання і методика досліджень. Мета досліджень полягає у визначенні аспектів негативного розвитку агропромислового виробництва на продовольчому ринку та розробку пропозицій по їх подоланню. Теоре- тичною та методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання і системний підхід до вив- чення економічних процесів; монографічний; законодавчі, нормативно-правові акти. Результати досліджень. Темпи зростання сільськогосподарського виробництва є неприйнятно низьки- ми, оскільки визначають: − по-перше, перетворення сільської місцевості в зону застійної бідності; − по-друге, критичний ріст залежності країни від імпорту продовольства; − по-третє, загальний стримуючий вплив сільського господарства на динаміку соціально-економічного розвитку. Основними факторами, що обумовили інертний розвиток і низьку конкурентноздатність агропромис- лового виробництва регіонів є: − погіршення ринкового середовища й різкі коливання ринкової кон'юнктури в агропродовольчій сфері, що приводять до завищених ризиків бізнесу й появі мотиваційного бар'єра. Спостерігаються істотні се- зонні коливання цін на основних агропродовольчих ринках; − низький рівень доступу сільгоспвиробників і всього сільського населення до ринків земельних, фінан- сових, матеріально-технічних й інформаційних ресурсів, високі трансакційні витрати ринкових угод. До 70–80% у ціні продовольчих товарів для кінцевого споживача становлять витрати інфраструктури й торгівлі, що ще більше знижує рівень рентабельності й інвестиційні можливості сільгоспвиробників; − незавершеність процесу формування економічно активних суб'єктів аграрного бізнесу. В агропромис- ловому виробництві тривають зміни організаційно-правових форм господарювання. Процес формуван- ня, інтегрованих агропромислових структур, що поєднують виробництво, переробку й реалізацію про- дукції, сприяє припливу інвестицій у галузь, її технологічному відновленню, знижує ризики невико- нання контрактів, але одночасно росте ступінь монополізації ринків, ущемляється економічна само- стійність сільськогосподарських товаровиробників, їх земельні й майнові права, що знижує їхню моти- вацію;

Вплив бюджетних інструментів на економічний розвиток регіонів України

Institution

Ähnliche Einträge