Пріоритетні напрями активізації інвестиційної активності регіонів України

В статье рассматриваются возможные направления и методы активизации инвестиционной деятельности регионов Украины, изучается и анализируется региональный инвестиционный климат....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2006
1. Verfasser:	Мітал, О.Г.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Кримський науковий центр НАН України і МОН України 2006
Schriftenreihe:	Культура народов Причерноморья
Schlagworte:	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/36381
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Пріоритетні напрями активізації інвестиційної активності регіонів України / О.Г. Мітал // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 96. — С. 59-65. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-36381
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-363812012-07-19T12:08:39Z Пріоритетні напрями активізації інвестиційної активності регіонів України Мітал, О.Г. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ В статье рассматриваются возможные направления и методы активизации инвестиционной деятельности регионов Украины, изучается и анализируется региональный инвестиционный климат. У статті розглядаються можливі напрями і методи активізації інвестиційної діяльності регіонів України, вивчається і аналізується регіональний інвестиційний клімат. The paper considers possible directions and methods activation of investment activity in regions of Ukraine and studied and is analyzed regional investment climate. 2006 Article Пріоритетні напрями активізації інвестиційної активності регіонів України / О.Г. Мітал // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 96. — С. 59-65. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/36381 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
spellingShingle	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Мітал, О.Г. Пріоритетні напрями активізації інвестиційної активності регіонів України Культура народов Причерноморья
description	В статье рассматриваются возможные направления и методы активизации инвестиционной деятельности регионов Украины, изучается и анализируется региональный инвестиционный климат.
format	Article
author	Мітал, О.Г.
author_facet	Мітал, О.Г.
author_sort	Мітал, О.Г.
title	Пріоритетні напрями активізації інвестиційної активності регіонів України
title_short	Пріоритетні напрями активізації інвестиційної активності регіонів України
title_full	Пріоритетні напрями активізації інвестиційної активності регіонів України
title_fullStr	Пріоритетні напрями активізації інвестиційної активності регіонів України
title_full_unstemmed	Пріоритетні напрями активізації інвестиційної активності регіонів України
title_sort	пріоритетні напрями активізації інвестиційної активності регіонів україни
publisher	Кримський науковий центр НАН України і МОН України
publishDate	2006
topic_facet	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/36381
citation_txt	Пріоритетні напрями активізації інвестиційної активності регіонів України / О.Г. Мітал // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 96. — С. 59-65. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.
series	Культура народов Причерноморья
work_keys_str_mv	AT mítalog príoritetnínaprâmiaktivízacííínvesticíjnoíaktivnostíregíonívukraíni
first_indexed	2025-07-03T17:59:45Z
last_indexed	2025-07-03T17:59:45Z
_version_	1836649635746152448
fulltext	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ 59 Задачами планування економічного розвитку морських торговельних портів, що необхідно вирішити для повної і об’єктивної оцінки розвитку, є наступні: − оцінка показників і динаміки економічного розвитку, виявлення сталих і перспективних економічних зв’язків, визначення проблем економічного характеру; − оцінка показників і динаміки соціального розвитку, визначення проблем соціального характеру; − оцінка екологічних проблем; − оцінка виконання попередніх програм розвитку, виявлення причин, що не дозволили досягти поставле- них задач; − оцінка ресурсного, виробничого, фінансового, інвестиційного, інноваційного потенціалу економічного розвитку. Висновки та пропозиції. Результатом дослідження стала розробка концептуальних основ формування механізму стратегічного планування економічного розвитку морських торговельних портів. Визначено об’єкт, предмет, систему принципів і факторів, які слід враховувати при обгрунтуванні економічного роз- витку портів. Розроблено механізм і визначено задачі прогнозування і планування економічного розвитку морських торговельних портів, що необхідно вирішити для повної і об’єктивної оцінки розвитку. Перспектива подальших досліджень. Подальші дослідження слід спрямовувати на розробку моделей економічного розвитку системи морських портів України. Джерела та література 1. Воловик Е. Транспорт и проблемы национальной экономики // Экономист. – 2002. – №10. – С.32–37. 2. Блудова Т. Глобалізація транспортної системи та поняття “транзитний потенціал країни” // Економіка України. – 2006. – №10. – С.73–78. 3. Фащевський М., Чернюк Л. Геоекономічний потенціал розвитку продуктивних сил України // Економі- ка України. – 2002. – №7. – С.32–36. 4. Буркинский Б.В, Котлубай М.И. Современные тенденции глобализации и регионализации рынка транс- портных услуг // Экономические инновации. Выпуск 10: Тенденции глобализации и регионализации социально-экономического развития (экономические трансформации, экономика и экология). Сборник научных работ. – Одесса: Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, 2001. – С.15–22. 5. Буркинський Б., Котлубай М., Котлубай О. Про роздержавлення морських торгових портів України // Економіка України. – 2006. – № 11. – С.12–18. 6. Иванов В. О перспективах морских портов Украины // Порты Украины. – 2006. – №3. – С.16–18. 7. Лесник А. Программа совершенствования управления и развития портового хозяйства Украины // По- рты Украины. – 2003. – №5. – С. 10–12. 8. Соболев Ю., Дикань В. Успехи перевозок – в объединении усилий // Голос Украины. – 2003. – №67. 9. Степанов О. О стратегии развития портов Украины // Судоходство. – 2003. – № 9–10. – С.31. 10. Чекаловець В., Олефір І., Пустовіт О. Реструктуризація портового господарства України: проблеми, принципи та основні напрямки // Економіст. – 2004. – №2. – С. 42–45. 11. Ансофф И. Стратегическое управление: Сокр. пер. с англ. / Науч. ред. и авт. предисл. Л.И. Евенко. – М.: Экономика, 1989. – 519 с. 12. Закон Украины “О государственном прогнозировании и разработке программ экономического и социа- льного развития Украины” 23 марта 2000 г. № 1602–ІІІ // Відомості ВР України. – 2000. – № 25. – С.195. Мітал О.Г. ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ АКТИВІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ АКТИВНОСТІ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ Однією з головних функцій держави в ринковій економіці є сприяння економічному розвитку країни. Формуючи інститути розвитку, які стимулюють впровадження новітніх технологій та здійснення інно- ваційної діяльності, держава створює умови для інвестиційної активності та економічному розвитку. Актуальність цього дослідження полягає в полягає у висвітлені проблем створення сприятливого інве- стиційного клімату. Зростаюча роль регіонів у соціально-економічному розвитку країни, децентралізація управління еко- номікою зумовлюють посилення відповідальності органів державної виконавчої влади за створення сприят- ливого інвестиційного клімату в регіонах. Мета дослідження полягає в запровадженні нових аспектів покращення інвестиційного клімату регіонів України. Новизною є рекомендації щодо розробки та впровадження нових напрямів щодо покращення інве- стиційного клімату регіонів України. Об’єктом є інвестиційний процес у регіонах України. Поняття інвестиційного клімату відрізняється складністю і комплексністю та розглядається як на мак- ро– так і на мікроекономічному рівнях. Для аналізу інвестиційної привабливості регіонів вирішальне значення має саме макроекономічний рівень, який містить у собі показники політичного, економічного й соціального середовища для інвестицій. Мітал О.Г. ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ АКТИВІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ АКТИВНОСТІ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ 60 Мікроекономічний рівень виявляє себе через двосторонні відносини фірми-інвестора й конкретних державних органів, постачальників, покупців, банків а також профспілок і трудових колективів приймаю- чого регіону. Макро- і мікрорівні інвестиційного клімату переважно сприймаються інвесторами як єдине ціле, ос- кільки, наприклад будь які зусилля державних органів по формуванню привабливого інвестиційного клімату можуть бути блоковані з боку конкретних дійових осіб регіону. Інвестиційний клімат регіону це – сукупність політичних, соціальних та економічних чинників, які бере до уваги інвестор, приймаючи рішення про здійснення інвестицій. Найвагомішими серед цих чинників є економічні параметри регіону, котрий залучає інвестиції. Перелік конкретних показників, що характеризують інвестиційний клімат залежить від форми інве- стицій, самого інвестора, терміну та умов інвестування. Для міжнародних кредитно-фінансових установ не- обхідною умовою інвестування здебільшого є державна гарантія. Приватні інвестори у своїх рішеннях ке- руються насамперед параметрами розвитку кредитно-фінансової системи регіону-одержувача (показник за- боргованості, доступність банківського кредитування, виконання попередніх боргових зобов’язань тощо). Для осіб, котрі здійснюють портфельні інвестиції, обов’язковими умовами є наявність відповідного інве- стиційного середовища (розвинутий фондовий ринок з елементами обслуговувальної інфраструктури) та можливість репатріації доходів. Інвесторів, котрі здійснюють пряме інвестування, крім фінансових показ- ників, цікавлять ще й характеристики внутрішнього ринку регіону-одержувача (місткість ринку, купівельна спроможність населення, доступ до ринку, інфраструктура ринку), ресурсна база, рівень податків, наявність пільг для інвесторів, торговельна політика. У роботі [2] наведено результати проведеного анкетування іноземних інвесторів щодо мотивів прий- няття інвестиційних рішень. Таблиця 1. Перелік мотивів для прийняття інвестиційного рішення. Характер мотиву № п/п Мотив Дуже важливий Важливий Не дуже важливий Не суттєвий Не сто- сується діяльності інвестора 1 Нижча вартість робочої сили 1 6 6 7 – 2 Довший робочий Тиждень 1 2 3 13 1 3 Довший строк експлуатації обладнання 1 – 3 9 7 4 Нижчий рівень оподаткування – 6 4 12 – 5 Не дуже жорсткі вимоги до екологічного стану – – 5 10 5 6 Кращі можливості для організації закупівель і матеріального забезпечення 2 3 1 9 5 7 Вихід на нові ринки збуту 12 7 1 – – 8 Забезпечення потенційних ринків збуту 13 7 – – – 9 Збереження та розвиток наявних ринків збуту 5 4 2 9 – 10 Спрощені адміністративні процедури 1 2 1 16 – 11 Подолання бар’єрів для імпорту 2 5 2 1 10 12 Підвищення конкурентоспроможності продукції організацією виробництва в країні її збуту 1 5 – 6 8 Згідно цього анкетування найголовнішими мотивами було названо збутові. Вагомими мотивами висту- пили вартість робочої сили, рівень подолання бар’єрів для імпорту.[2] Існують різні підходи до оцінки інвестиційного клімату національної економіки, які розрізняються за- лежно від цілей дослідження, по кількості аналізованих показників, їх якісних характеристиках, по вибору самих показників. Існує універсальна методика оцінки інвестиційного клімату, розроблена Б.Тойном, П.Уолтерсом та інші, що охоплює максимальну кількість характеристик та дозволяє глибоко і всебічно оцінити ситуацію в регіоні в існуючий момент і судити про можливості її подальшого розвитку. Вітчизняні вчені пропонують оцінювати інвестиційний клімат в Україні на основі виділення резуль- туючого підприємницького ризику, складовими якого виступають: соціально-політичний ризик, внутрішньоекономічний ризик, зовнішньоекономічний ризик. На мій погляд оцінку інвестиційного клімату регіонів доцільно проводити за бальною системою, пере- вагою якої є можливість кількісного зіставлення основних характеристик інвестиційного клімату і виділення показника, що результує, який враховує величини всіх складових і є критерієм привабливості регіону. Узагальнену методику оцінки інвестиційного клімату за бальною системою надає І.А Бланк. Згідно йо- му інвестиційна привабливість регіонів України оцінюється на основі ранжування по наступним п’ятьом синтетичним показникам: − рівень загальноекономічного розвитку регіону; − рівень розвитку інвестиційної інфраструктури регіону; − демографічна характеристика регіону Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ 61 − рівень розвитку ринкових відносин та комерційної інфраструктури регіону; − рівень криміногенних, екологічних та інших ризиків. [1] Найбільш повну систему оцінки інвестиційного клімату регіону розробила Орловська Ю.В 1. Виробничий потенціал. 1. Фінансові ризики. 2. Трудовий потенціал. 2. Економічні ризики. 3. Рівень розвиненості ринкових відносин. 3. Соціальні ризики. 4. Рівень розвиненості комерційної 4. Кримінальні ризики. інфраструктури. 5.Екологічні ризики. 5.Рівень споживчих можливостей. 6.Рівень інвестиційної активності. 7. Рівень розвитку інфраструктури. 8.Інноваційний потенціал. Рис.1. Склад показників оцінки інвестиційної привабливості за методою Орловської Ю.В. [3] Проаналізуємо поточний стан економічної активності регіонів України. Таблиця 2. Загальноекономічний розвиток регіонів України Темпи приросту (зниження) обсягів промислової продукції Темпи зростання обсягів продукції сільського господарства Область Січень 2007р. до січня 2006р.% Січень 2007р. до січня 2006р.% Україна 15,8 6,9 Автономна Республіка Крим 14,0 11,2 Вінницька 13,6 4,0 Волинська 33,8 4,5 Дніпропетровська 19,7 16,0 Донецька 11,7 0,9 Житомирська 14,6 1,1 Закарпатська 45,8 0,5 Запорізька 21,9 7,6 Івано–Франківська 3,5 8,0 Київська 15,8 5,5 Кіровоградська 24,3 0,967 Луганська 15,9 1,4 Львівська 19,6 2,6 Миколаївська 0,7 1,5 Одеська 11,3 0,984 Полтавська 16,0 30,6 Рівненська 31,7 3,4 Сумська 8,2 0,932 Тернопільська 19,1 0,981 Харківська 6,1 2,4 Херсонська 16,5 4,1 Хмельницька 5,0 13,2 Черкаська 27,0 15,5 Чернівецька 8,1 0,4 Чернігівська 12,4 4,4 м.Київ 22,2 – м.Севастополь 38,3 – За даними Держкомстату. Під впливом різноманітних місцевих факторів структура господарських комплексів України відзна- чається значною диференціацією. Історично склалася група індустріально розвинених регіонів (Донецький, Дніпропетровський, Луганський, Запорізький) характеризуються значною питомою вагою промисловості. Одночасно в цих регіонах різко знижений відносний рівень територіального зосередження сільського гос- подарства. Друга група регіонів визначається переважанням у своїй структурі сільськогосподарської галузі. До неї відносяться Закарпатський, Тернопільський, чернівецький, Волинський, Рівненський, Вінницький, Хмельницький та Чернігівський регіони. Розглядаючи поточну ситуацію в промисловості можна дійти до висновку що найбільш привабливим є Закарпатський, Волинський, Рівненський регіони та м. Севастополь Інвестиційний клімат регіону. Інвестиційний потенціал Інвестиційні ризики Мітал О.Г. ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ АКТИВІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ АКТИВНОСТІ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ 62 регіони-аутсайдери Миколаївський, Івано-франківський та Хмельницький. У сільськогосподарському сек- торі найбільш розвиненими є Полтавський, Дніпропетровський, Черкаський та Хмельницький регіони, ма- лорозвинені –Чернівецький, Донецький та Сумський регіони. Згідно цих даних кожен інвестор має обрати перспективний для себе напрямок, промисловість, чи сільське господарство і провести власну оцінку при- вабливості. Таблиця 3. Рівень споживчих можливостей. Назва регіонів Середня заробітна плата за регіонами за місяць (січень) у 2007 році (в розрахунку на одного штатного працівника, грн.) Заборгованість із виплати заробітної плати за регіонами у 2007 році (станом на 1 число, млн. грн) за лютий міс. Україна 1112 894,9 Автономна Республіка Крим 1002 49,8 Вінницька 822 32,9 Волинська 825 5,0 Дніпропетровська 1229 48,0 Донецька 1280 196,8 Житомирська 830 26,9 Закарпатська 884 3,3 Запорізька 1166 31,3 Івано–Франківська 988 8,4 Київська 1117 23,6 Кіровоградська 865 39,8 Луганська 1119 90,7 Львівська 953 34,2 Миколаївська 1007 27,9 Одеська 1061 31,9 Полтавська 1025 18,4 Рівненська 907 9,4 Сумська 913 27,4 Тернопільська 760 22,9 Харківська 1029 66,9 Херсонська 826 12,3 Хмельницька 831 32,4 Черкаська 879 23,8 Чернівецька 859 4,8 Чернігівська 820 14,1 м. Київ 1865 9,6 м.Севастополь 1065 2,4 За даними Держкомстату. Найбільший показник середньої заробітної плати у м. Києві, Донецькому, Дніпропетровському, Запо- різькому регіонах, а найменша заборгованість по виплаті зарплати у м. Севастополь, Закарпатському, Во- линському, Івано-Франківському регіоні. Регіонами –аутсайдерами по купівельній спроможності виступа- ють Тернопільський, Чернігівський, Вінницький та Херсонський. Це показує на значну частку ризику для вкладення коштів інвесторами. Найбільший прибуток отримали підприємства м. Києва, Донецький, Дніпропетровський, Харківський регіони, найбільш прибутковими щодо загальної кількості підприємств виявилися Кіровоградський, Чер- каський, Донецький та Івано-франківський регіони, а найбільша кількість збиткових підприємств знаходи- тися у Автономній республіці Крим, Харківському, Чернігівському та Херсонському регіонах. Що стосуєт- ься рівня розвитку ринкових відносин то найбільш перспективними є м. Севастополь, Донецький, Жито- мирський та Харківській регіони, регіони-аутсайдери у цій категорії – Чернігівський, Харківський та Лу- ганський. Стосовно фінансових ризиків, найбільш ризиковими є Автономна республіка Крим, Херсонський, чер- каський та Львівський регіони згідно тенденції збільшення розміру довгострокової заборгованості у по- рівнянні з 2006 роком. Найменший ризик для інвесторів у Хмельницькому, Дніпропетровському, Мико- лаївському та Луганському регіонах. Згідно даних найбільше використано інвестиційних ресурсів у м. Києві, Донецькому, Дніпропетровсь- кому та Харківському регіонах, а найменше у м. Севастополі, Херсонському, Чернівецькому, та Сумському регіонах. Проведений кореляційно-регресійний аналіз зумовленості динаміки змін аналізованих показ- ників показав існування між ними певної залежності. Величина коефіцієнту кореляції довгострокової кре- дитної заборгованості підприємств та використання капітальних інвестицій складає R = 0,988, прибутку підприємств та використання капітальних інвестицій R = 0,975, заборгованості із виплати заробітної плати та використання капітальних інвестицій R = 0,973. Дещо менший зв’язок просліджується між середньою заробітною платою та використанням капітальних інвестицій R = 0,279. Це свідчить про те, що рівень ви- користання капітальних інвестицій у регіонах став вагомим фактором зростання економічного добробуту Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ 63 регіону. Підводячи підсумки мі бачимо, що існують дуже великі регіональні диспропорції, які необхідно змен- шувати завдяки активній державній підтримці регіонального розвитку. До регіонів, які можна віднести до лідерів майже по усім показникам належать – Донецький, Дніпропетровський, Харківський та м. Київ. До регіонів з нерозвиненим інвестиційним потенціалом можна віднести Херсонський та Чернігівський. Таблиця 4. Рівень розвитку ринкових відносин та фінансові ризики Довгострокова кредиторська за- боргованість п.ідприємств на 1 січня 2007 року П.ідприємства, які одержали прибуток П.ідприємства, які одержали збиток млн. грн. у % до 1 жовт- ня 2006р. Роздрібний то- варооборот, млн.грн. фінансовий результат млн. грн у % до за- гальної кіль- кості підприємств фінансовий результат млн. грн у % до загаль- ної кількості п.ідприємств Україна 518098,2 99,6 9929,1 91074,4 69,1 20837,6 30,9 Автономна Рес- публіка Крим 8735,5 113,9 309,8 1166,3 62,5 568,3 37,5 Вінницька 5703,8 97,2 1099,3 68,0 332,8 32,0 Волинська 13673,2 99,8 220,0 554,7 66,4 219,5 33,6 Дніпропетровська 70680,8 91,0 190,7 11876,8 66,4 1923,8 33,6 Донецька 75448,9 101,8 918,7 13869,2 73,5 3473,2 26,5 Житомирська 3102,3 107,3 840,9 575,5 65,5 284,5 34,5 Закарпатська 2653,4 105,6 174,5 326,7 80,2 194,8 19,8 Запорізька 12599,4 97,3 235,2 3961,2 68,4 634,9 31,6 Івано–Франківська 7454,0 105,3 381,0 401,9 72,4 229,2 27,6 Київська 17645,4 110,5 186,4 2587,8 71,8 734,9 28,2 Кіровоградська 3285,3 97,4 342,1 411,4 76,6 196,2 23,4 Луганська 21302,2 96,3 141,1 1878,1 66,7 1302,6 33,3 Львівська 16050,9 111,6 296,5 1882,4 69,4 768,0 30,6 Миколаївська 6676,6 93,9 553,0 1315,0 70,0 476,1 30,0 Одеська 18573,1 123,9 190,7 2574,4 71,1 700,3 28,9 Полтавська 10789,4 101,9 574,2 1900,5 70,9 398,5 29,1 Рівненська 4204,1 103,3 221,8 725,2 69,0 150,8 31,0 Сумська 4179,7 99,4 166,0 597,3 66,3 290,4 33,7 Тернопільська 2239,1 100,1 165,4 247,1 69,7 153,0 30,3 Харківська 30798,9 98,7 129,8 5026,3 64,7 1439,8 35,3 Херсонська 5023,1 112,6 767,9 319,9 66,2 334,3 33,8 Хмельницька 3769,2 88,6 159,9 704,8 67,4 159,2 32,6 Черкаська 6512,2 98,3 165,7 916,9 76,0 313,0 24,0 Чернівецька 1833,6 102,7 163,7 229,3 67,6 102,0 32,4 Чернігівська 2679,2 110,6 123,5 385,3 65,2 241,0 34,8 м.Київ 160855,7 97,7 161,0 35346,6 69,6 5052,8 30,4 м.Севастополь 1629,2 104,3 2054,9 194,5 66,9 163,7 33,1 За даними Держкомстату. Аналізуючи отримані дані можна побачити що на поточний момент в Україні існує ряд перешкод щодо інвестування у регіональну економіку: − велика заборгованість вітчизняних підприємств; − недостатнє використання отриманих інвестиційних ресурсів; − відсутність підтримки інвесторів з боку органів державної влади; − нерозвиненість механізмів профілактики та зниження рівня ризику через систему взаємного захисту, гарантій та страхування інвестицій ( у тому числі із залученням державних інвестицій); − недостатнє стимулювання з боку держави фінансово–кредитних установ суто інвестиційної спрямова- ності; − невиконання урядом взятих на себе зобов’язань; − незадовільний стан транспортної інфраструктури та комунікацій. Велика проблема, що перешкоджає створенню привабливого інвестиційного клімату – слабке впровад- ження новітніх технологій. Підприємства не мають чітко визначених програм щодо застосування інно- ваційних технологій, а також не усвідомлюють потреби в них. Отже, при затвердженні бюджетних програм допомоги підприємництву необхідно вжити заходів щодо підсилення зацікавленості підприємців у новітніх технологіях. Також в Україні практично не задіяно такий метод залучення коштів як первинна емісія цінних паперів. Існуюче співвідношення відкритих і закритих акціонерних товариств не можна вважати сприятливим для пожвавлення інвестиційної діяльності. Слабко задіяний механізм управління капіталом через контрольні пакети акцій, основною перешкодою його діяльності є неоптимальне співвідношення відкритих і закритих акціонерних товариств. Для активізації інвестиційних процесів в регіонах можна запропонувати розробити державну інве- стиційну стратегію, яка може ґрунтуватися : − створенні на проблемних територіях (регіонів–аутсайдерів) спеціальних режимів підтримки інновацій (за типом технопарків); Мітал О.Г. ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ АКТИВІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ АКТИВНОСТІ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ 64 − субсидіюванні утворення нових підприємств в регіонах – аутсайдерах; − субсидіюванні до 25% від вартості всіх капітальних вкладень в перші три роки на придбання підприємствами землі, будинків, устаткування за умов створення нових робочих місць та збігу профілю діяльності підприємства з пріоритетними напрямками інвестиційної стратегії для групи регіонів– аутсайдерів; − розробці заохочувальних заходів для іноземного інвестування. Таблиця 5. Рівень розвитку інвестиційної інфраструктури. Освоєно (використано) капітальних інве- стицій за 2006 р. Кількість суб’єктів ЄДРПОУ за регіонами Украї- ни станом на 1 січня 2007 р. тис.грн. у % до загального обсягу Україна 1133200 79711866 100,0 Автономна Республіка Крим 47593 2657630 3,3 Вінницька 28453 1540239 1,9 Волинська 17266 1233357 1,6 Дніпропетровська 92382 7213328 9,0 Донецька 83955 8585305 10,8 Житомирська 21933 1223019 1,5 Закарпатська 18979 1429100 1,8 Запорізька 44357 2618597 3,3 Івано–Франківська 23331 1731893 2,2 Київська 41871 3850756 4,8 Кіровоградська 22718 1116717 1,4 Луганська 40772 3484217 4,4 Львівська 58163 4002289 5,0 Миколаївська 35769 1840497 2,3 Одеська 67857 3965370 5,0 Полтавська 34173 3492883 4,4 Рівненська 17576 1427031 1,8 Сумська 22604 965859 1,2 Тернопільська 20113 747018 1,0 Харківська 71050 5771213 7,2 Херсонська 28028 899585 1,1 Хмельницька 24805 1347826 1,7 Черкаська 25814 1868274 2,3 Чернівецька 14687 904288 1,1 Чернігівська 18486 1121959 1,4 м. Київ 198996 14154513 17,8 м. Севастополь 11469 519103 0,7 За даними Держкомстату. Держава може сприяти оздоровленню регіонального інвестиційного клімату через цільові комплексні програми, які базуються на принципах програмно-цільового планування. Найбільш важливими з цих прин- ципів є: − цілеспрямування розроблюваних заходів; − системний підхід у розробці і реалізації програм; − комплексність, тобто взаємне ув’язування окремих елементів програм; − ресурсна забезпеченість. Для цілей підтримки високої інвестиційної активності регіонів держава повинна розробляти загально регіональну інвестиційну програму. Ця програма має пов’язуватися з показниками бюджету розвитку. Але формування бюджету розвитку саме по собі не може вирішити проблему активізації регіональної інвестиційної діяльності. Необхідно вдосконалити механізм його реалізації, що дозволив би виконувати ви- даткові статті поза залежністю від поточного виконання Держбюджету. Для забезпечення цього за бюдже- том розвитку мають бути закріплені відповідні джерела. Бажано створити регіональні інвестиційні устано- ви, завданням яких може стати управління розподілом витрат. Це стосується в першу чергу до значних за обсягом інвестиційних проектів, які рідко фінансуються з одного джерела, а тому залучаються кошти як з державного так із регіонального бюджетів. Кошти бюджету розвитку спрямовуються, в першу чергу на прямі державні інвестиції, що надаються по конкурсу пріоритетним інвестиційним проектам. Другий напрям витрат бюджету розвитку – кредитування операцій по експорту високотехнологічної української продукції, реалізація програм модернізації або конверсії підприємств оборонного комплексу.. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ 65 Вагомим інструментом для активізації інвестиційної діяльності регіонів є бюджетні важелі. При їх за- стосуванні держава має спиратися на наступні принципи: − виділення бюджетних коштів переважно для реалізації державних пріоритетів, програм, що спрямовані на здійснення структурної перебудови економіки, за адресним принципом; − фінансування об’єктів, будівництво яких починається за рахунок бюджетних коштів, на конкурсній ос- нові; − надання переваги раніше розпочатому будівництву, технологічному переобладнанню і реконструкції діючих підприємств. − Розширення мішаного фінансування інвестиційних проектів. Висновки. На сучасному етапі розвитку економіки України виникла об’єктивна необхідність ак- тивізації інвестиційної діяльності. Такі процеси, як структурне та якісне оновлення виробництва і створення ринкової інфраструктури відбуваються практично повністю шляхом інвестування. Чим інтенсивніше воно здійснюється, тим швидше проходить відтворювальний процес, тим активніше відбуваються активні рин- кові перетворення. Провідна роль у активізації економічного розвитку держави належить її регіонам. Саме розвиток регіональної економіки та зменшення територіальної економічної диференціації сприяє сталому еко- номічному прогресу в країні. Актуальність досліджень регіональних аспектів інвестиційної діяльності зу- мовлюється зростаючим впливом регіональної економіки на діяльність держави в цілому. Головним фактором розвитку регіонального інвестиційного процесу є привабливий інвестиційний клімат в регіоні. Існують різні підходи до оцінки інвестиційного клімату національної економіки, які розрізняються залежно від цілей дослідження, по кількості аналізованих показників, їх якісних характери- стиках, по вибору самих показників. У статті наведено приклад аналізу інвестиційного клімату регіонів та надано рекомендації щодо дер- жавних заходів по його покращенню. Джерела та література 1. Бланк І.А Інвестиційний менеджмент. – МП «ІТЕМ» Лтд. 1995 2. Інвестування української економіки: Монографія/ За ред. А.І. Сухорукова – К.: Нац. Інститут проблем міжнародної безпеки, 2005. 3. Орловська Ю.В. Стратегічне управління інвестиціями в регіональний розвиток.–К.:Знання України 2006. 4. 4.Недашківський М.М, Данілов О.Д. Інвестиційні процеси в Україні: Навч.посібник. Академія ДПС України.2001. 5. Пересада А.А. та інш. Інвестування: навч.–метод. Посібник для самост. вивч. дисц.– К.: КНЕУ, 2001. 6. http://www.ukrstat.gov.ua/ Пашкова Е.Н. ОСОБЕННОСТИ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ПРЕДПРИЯТИЙ С ИНОСТРАННЫМ КАПИТАЛОМ ПИЩЕВОЙ И ПЕРЕРАБАТЫВАЮЩЕЙ ПРОМЫШЛЕННОСТИ РЕГИОНА Внешнеэкономическая деятельность предприятий играет существенную роль в функционировании и развитии экономики регионов и страны в целом. Для Белгородской области внешнеэкономическая деятельность – важная составляющая успешного со- циально-экономического развития региона в новых условиях. Эти связи интенсивно развиваются как на правительственном уровне с рядом государств, так и на уровне прямых контактов зарубежных и белгород- ских производителей. Региональные внешнеэкономические связи оказывают как прямое, так и косвенное воздействие на отраслевую структуру экономики региона. Прямое влияние внешнеэкономической деятель- ности на экономику региона проявляется в основном через поступление посредством импортных поставок в регион продукции производственно–технического назначения, новейших технологий. Косвенное воздейст- вие проявляется через поступления на региональные предприятия высококачественного сырья, оборудова- ния, технологий. Кроме того, увеличение экспортных поставок позволяет пополнить бюджет, увеличить количество рабочих мест. Внешнеэкономические операции предприятия Белгородской области осуществ- ляют на протяжении многих лет. Благодаря отмене государственной монополии на ведение внешнеэконо- мической деятельности, у предприятий появилось право на самостоятельное ведение экспортно-импортных операций. В 2005 году во внешнеэкономической деятельности области участвовало более 2000 предприятий и ор- ганизаций различных форм собственности из них 252 предприятия и организаций с иностранным капита- лом, что по сравнению с 2001 годом в 5 раз больше. Среднесписочная численность без совместителей уве- личилась на 37% и составляет 46711 человек, фонд заработной платы вырос на 11,1%, что 7257 млн. руб- лей, оборот организаций в фактически действующих ценах составил 92450,2 млн. рублей. http://www.ukrstat.gov.ua/

Пріоритетні напрями активізації інвестиційної активності регіонів України

Institution

Ähnliche Einträge