Організаційно-економічний механізм активізації інноваційно-інвестиційної діяльності

У статті розглянуті основні напрямки активізації інноваційно-інвестиційної діяльності за допомогою організаційно-інвестиційного механізму, розглянуті сучасні можливості створення сприятливих умов для інноваційно-інвестиційної діяльності....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2005
Hauptverfasser:	Пожуєва, Т.О., Довженко, Ю.С.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Кримський науковий центр НАН України і МОН України 2005
Schriftenreihe:	Культура народов Причерноморья
Schlagworte:	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/36461
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Організаційно-економічний механізм активізації інноваційно-інвестиційної діяльності / Т.О. Пожуєва, Ю.С. Довженко // Культура народов Причерноморья. — 2005. — № 74, Т. 1. — С. 110-115. — Бібліогр.: 14 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-36461
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-364612012-07-24T12:07:22Z Організаційно-економічний механізм активізації інноваційно-інвестиційної діяльності Пожуєва, Т.О. Довженко, Ю.С. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ У статті розглянуті основні напрямки активізації інноваційно-інвестиційної діяльності за допомогою організаційно-інвестиційного механізму, розглянуті сучасні можливості створення сприятливих умов для інноваційно-інвестиційної діяльності. 2005 Article Організаційно-економічний механізм активізації інноваційно-інвестиційної діяльності / Т.О. Пожуєва, Ю.С. Довженко // Культура народов Причерноморья. — 2005. — № 74, Т. 1. — С. 110-115. — Бібліогр.: 14 назв. — укp. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/36461 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
spellingShingle	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Пожуєва, Т.О. Довженко, Ю.С. Організаційно-економічний механізм активізації інноваційно-інвестиційної діяльності Культура народов Причерноморья
description	У статті розглянуті основні напрямки активізації інноваційно-інвестиційної діяльності за допомогою організаційно-інвестиційного механізму, розглянуті сучасні можливості створення сприятливих умов для інноваційно-інвестиційної діяльності.
format	Article
author	Пожуєва, Т.О. Довженко, Ю.С.
author_facet	Пожуєва, Т.О. Довженко, Ю.С.
author_sort	Пожуєва, Т.О.
title	Організаційно-економічний механізм активізації інноваційно-інвестиційної діяльності
title_short	Організаційно-економічний механізм активізації інноваційно-інвестиційної діяльності
title_full	Організаційно-економічний механізм активізації інноваційно-інвестиційної діяльності
title_fullStr	Організаційно-економічний механізм активізації інноваційно-інвестиційної діяльності
title_full_unstemmed	Організаційно-економічний механізм активізації інноваційно-інвестиційної діяльності
title_sort	організаційно-економічний механізм активізації інноваційно-інвестиційної діяльності
publisher	Кримський науковий центр НАН України і МОН України
publishDate	2005
topic_facet	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/36461
citation_txt	Організаційно-економічний механізм активізації інноваційно-інвестиційної діяльності / Т.О. Пожуєва, Ю.С. Довженко // Культура народов Причерноморья. — 2005. — № 74, Т. 1. — С. 110-115. — Бібліогр.: 14 назв. — укp.
series	Культура народов Причерноморья
work_keys_str_mv	AT požuêvato organízacíjnoekonomíčnijmehanízmaktivízacííínnovacíjnoínvesticíjnoídíâlʹností AT dovženkoûs organízacíjnoekonomíčnijmehanízmaktivízacííínnovacíjnoínvesticíjnoídíâlʹností
first_indexed	2025-07-03T18:04:20Z
last_indexed	2025-07-03T18:04:20Z
_version_	1836649924782981120
fulltext	Кузьмін О.Є., Ходикіна І.Ю., Подольчак Н.Ю. РОЗВИТОК ФІНАНСОВОГО МЕХАНІЗМУ ІНВЕСТУВАННЯ ОСВІТНЬОЇ СФЕРИ 110 Рис. 2. Удосконалення фінансового механізму інвестування освітньої сфери Пожуєва Т.О. Довженко Ю.С. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ АКТИВІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙНО- ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В умовах виходу економіки України з кризового стану надзвичайно важливого значення набуває ак- тивізація інноваційно-інвестиційної діяльності, оскільки без цього неможливо здійснити прогресивні структурні зрушення в економіці, провести оновлення реального сектору, підвищити конкурентоспро- можність та забезпечити сталий соціально-економічний розвиток держави. Проблемам інноваційно-інвестиційної політики присвячено дослідження багатьох відомих вітчизняних та іноземних учених-економістів. Фундаментальний аналіз інвестиційного процесу в умовах ринку проводиться у працях Дж. М. Кейнса, І. Фішера, Л. Койка, Д. Йоргенсона, В. Міта, Л. Т. Гайера та інших. За умов формування ринкових відносин дана проблема розробляється багатьма вітчизняними вченими, про що свідчать роботи В.П. Александрової, О.М. Алимової, О.І. Амоши, М.С. Ге- расимчука, М.П. Денисенка, СІ. Дорогунцова, А.О. Заїнчковського, М.І. Іванова, І.І. Лукінова, О.М. Па- ламарчука, А.А. Пересади, С.Ф. Покропивного, С.Я. Салиги, А.І. Сухорукрва, Н.В. Тарасової, М.Г.Чумаченка, Г.А. Швиданенко, В.Я. Шевчука та інших [14, с. 190-191]. Однак чимало питань удоско- налення організаційно-економічного механізму й активізації інноваційно-інвестиційної діяльності за- лишаються невисвітленими і потребують теоретичного, методичного й практичного вирішення. Нинішній механізм регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності поки що не повною мірою відповідає сучасним вимогам і не має необхідної комплексної методологічної бази. Не відпрацьовано кон- цептуальні питання й такі напрями, як регулювання фінансового аспекту інвестиційного процесу відтворе- Фінансовий механізм інвестування освітньої сфери Джерела інвестування освітньої сфери Зовнішнє: державне фінансування; отримання грантів та фінансової допо- моги; допомога спонсорів, збільшення статутного фонду власником (власни- ками) навчальних закладів, довгостро- кове кредитування та лізинг Внутрішнє: прибуток отриманий від: розміщення вільних коштів на рахунок депозит у банках; здача в оренду при- міщень; реалізація наукових продуктів та проектів; освітянські послуги а інша підприємницька діяльність незаборо- нена чинним законодавством Організаційно-економічні методи інтенсифікації інвестування освітньої сфери Закриття неперс- пективних спеці- альностей та вкладання коштів у перспективні освітньо-наукові проекти Економія на витратах шля- хом оптиміза- ції роботи ад- міністрацій ВНЗ Збільшення державного фі- нансування, створення асо- ціацій ВНЗ для проведення спі- льних тендерів Численні євро- пейські гранти, фондові допо- моги та спон- сорські кошти для українських ВНЗ Внутрішні резерви для інвестування Зовнішні можливості для інвестування Одержання кредитів та використання лізингових послуг для закупівлі су- часного обладнання Зміна механізмів взаємовідносин між структурними підрозділами на основі запровадження між ними ринкових принципів Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ 111 ння капіталу, формування ресурсів і джерел інвестування, функціонування повноцінного ринку цінних паперів [3, с. 2-3]. Одним із шляхів вирішення цієї важливої проблеми є створення сприятливого інноваційно- інвестиційного клімату, який забезпечив би залучення та раціональне використання коштів, їх інвес- тування в так звані точки зростання - найбільш ефективні високотехнологічні виробництва, які ство- рять умови для запуску інвестиційного мультиплікатора та розвитку суміжних виробництв. Активіза- ція інноваційно-інвестиційної діяльності - вагомий чинник сталого економічного розвитку України та ви- рішення основних соціальних завдань, підвищення рівня життя населення. При цьому особливо важливою проблемою сьогодення є удосконалення науково-методичних основ механізму активізації інноваційно- інвестиційної діяльності в Україні [5, с. 414]. Все це визначається терміном "інновація" (нововведення). Він почав широко застосовуватися в прак- тичній діяльності у другій половині XX ст. До складу інноваційної діяльності входять наукова праця, створення і впровадження технології, продукту [6, с. 11]. Розвинені країни в основному застосовують інноваційну стратегію "нарощування", використовуючи для цього власний науково-технічний потенціал, створюючи на цій базі нові продукти, матеріали, техноло- гії. В Україні шляхи "нарощування" істотно скоротилися, про що свідчать такі показники: у розрахунку на кожного вченого витрати (зарплата, комунальні витрати, устаткування, матеріали тощо) становлять лише кілька тисяч американських доларів, у США - 200 тисяч, тобто в десятки разів більше. За ви- тратами на цивільні дослідження у відсотках від внутрішнього валового продукту наша держава не входить навіть в двадцятку розвинених країн. За час реформ, починаючи з 1990 р., витрати на НДДКР зни- зилися в декілька разів [9, с. 12]. Частка використання наукомістких технологій в Україні на рубежі XXI ст. у світовому масштабі складала менше 1 %, тоді як частка США - 39, Японії -- 30 і Німеччини -16 % [11, с. 2]. На зміну постіндустріальній економіці в розвинених країнах приходить економіка, побудована на глибоких, усебічних знаннях, її риси: "вибуховий" характер, по-новому організовані сфери послуг, що відрізняються мобільним поширенням знань, інформаційними і телекомунікаційними технологіями. Ре- зультативність досліджень і розробок визначається кількістю виданих патентів на винаходи, свідоцтвами на корисні моделі, проектами на нові товари, матеріали, послуги, передовими виробничими технологія- ми, "ноу-хау" згідно Міжнародної Патентної Класифікації [13, с. 17]. Оцінюючи реальний рівень науково-технологічної та інноваційної діяльності в Україні, можна гово- рити, що Україні загрожує небезпека залишитися осторонь глобальних процесів постіндустріального характеру. Лише здійснення структурної перебудови економіки за пріоритетного розвитку науки, технологій, освіти, охорони здоров'я, забезпечення соціального захисту людини як носія знань, як впрова- джувача інновацій, дасть змогу підвищити конкурентні переваги України у світовому господарстві [11, с. 2]. Згідно даним офіційної статистики питома вага інноваційно активних підприємств у промисловості в 2000 р; становила лише 14,8 % (близько 1,5 тис), причому зміна форми власності не стала запорукою впровадження інновацій, натомість відповідний показник для підприємств недержавної форми власності не набагато вищий - 17,4 %. Питома вага інноваційне активних підприємств 1994-2000 рр. зменшилася в 1,8 раза [10, с. 10]. Кількість впроваджених прогресивних технологічних процесів у 2000 р. ледь перевищила 1400, причому з них лише 430 характеризуються як маловідходні, ресурсозберігаючі та безвідходні, тоді як у 1991 р. ці показники становили відповідно 7303 та 1825 [10, с. 10]. Тобто впровадження технологіч- них процесів за десятиліття зменшилося більш ніж у п'ять разів, у тому числі маловідходних, ресурсо- зберігаючих - більш ніж у чотири рази. Поширеним напрямом інноваційної діяльності у 2000 р. було оновлення продукції (1,4 тис. підпри- ємств; 15,3 тис. нових видів продукції), переважно споживчого характеру (12,5 тис, найменувань). Галузе- вий спектр обновлюваної продукції характеризується таким чином: близько 40 % - легка промисловість, 27,5 % - харчова і лише 17 % - машинобудування й металообробка [10, с. 11]. Не відбулося кардинальних змін в інноваційній діяльності і в 2001 р. Лише 1503 промислових під- приємства (14,8 % загальної кількості) виявили інноваційну активність, кожне четверте з них впрова- джувало нові технологічні процеси [2, с 120]. Кожен третій із цих процесів є маловідходним, ресурсозбе- рігаючим або безвідходним. Низький рівень інноваційної активності певним чином позначається на галузевій структурі промисло- вого виробництва й оновленні основних фондів. Деформація галузевої структури промисловості України за роки незалежності визначається більш ніж двократним збільшенням питомої ваги сировинних і енергомістких галузей виробництва (близько 60 % у 2000 р.) при двократному скороченні питомої ваги галузей машинобудування до 13 %. Наближається до критичної межі ситуація у сфері оновлення основних фондів: якщо в 1995 р. коефі- цієнт оновлення становив 5,9 %, то у 2000 р. - 2,4 %. Зношення основних виробничих фондів досягло 423 %, тоді як у 1991 р. воно дорівнювало 36,5 %. До того ж у промисловості цей показник залишився в ці- лому практично незмінним: у 1991р. - 49,7 %, у 2000 р. - 50,1 %, хоча й знижувався у 1994 р. до 28,3 %. Вищим за середній у 2000 р. був ступінь зносу в таких галузях, як заготівля (55,4 %), транспорт (50,2 %), будівництво (48,7%), зв'язок (47,4 %). Єдина галузь, де за період незалежності ступінь зношуваності зменшився до 32,6 %, - це торгівля та громадське харчування [21, с. 15]. Не краща ситуація й зі спрацьованістю основних невиробничих фондів, рівень якої збільшився з 24,2 % у 1991 р. до 34,7 % у 2000 р. При цьому небезпечним для інноваційного розвитку України є зростання Пожуєва Т.О. Довженко Ю.С. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ АКТИВІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 112 ступеня спрацьованості невиробничих, основних фондів у науці й науковому обслуговуванні до 45,7 % [13, с. 15]. Для підготовки й реалізації комплексної системи організаційного управління інноваційними про- грамами і проектами велику увагу слід приділити вивченню й аналізу досвіду розвинених країн (США, Німеччини, Великобританії, Австралії, Японії) в галузі трансферту технологій, фінансування, державної підтримки й стимулювання розвиненої інноваційної діяльності, включаючи високі технології, одержання на цій основі позитивного результату [6, с. 10]. Складність регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності полягає в тому, що вона охоплює різ- нобічні сфери економічного життя - науково-технічний прогрес, державне управління економікою, бан- ківсько-фінансову діяльність, комерційний розрахунок підприємств, ціноутворення тощо. Найчастіше проблему інвестування зводили до методів розподілу ресурсів капітальних вкладень. У зв'язку з цим в інвестиційний процес включали лише фондоутворюючі галузі. У цьому розумінні формування матеріа- льно-технічної бази розглядалося у відриві від розширеного відтворення [7, с. 2]. Нинішній механізм регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності, поки що не повною мірою відповідає сучасним вимогам і не має необхідної комплексної методологічної основи. Не відпрацьовані концептуальні положення та такі напрями, як: регулювання фінансового аспекту інвестування, форму- вання ресурсів і джерел інвестування, повноцінне функціонування ринку цінних паперів. У сучасних умовах забезпечення сталого економічного розвитку залежить від здійснення активної ін- новаційно-інвестиційної політики та поведінки суб'єктів інноваційно-інвестиційної діяльності. Саме то- му необхідно здійснювати виважену інноваційно-інвестиційну політику як з урахуванням інтересів су- б'єктів цього процесу, так і усвідомлення ними відповідальності за долю держави та її місця у світовій співдружності. Тому в основу здійснення процесів Інвестування пропонуємо покласти принцип: "інноваційно-інвестиційного партнерства". Його суть полягає в активізації інвестування на основі консенсусу між суб'єктами інноваційно-інвестиційного процесу з приводу формування сприятливого ін- вестиційного клімату й здійснення узгодженої політики [12, с. 38]. Партнерами в інвестиційній сфері виступають суб'єкти: органи державного управління, підпри- ємці, фінансові інституції, а також населення. У цьому партнерстві" кожному з учасників відводить- ся певна роль. Так, органи державного управління розробляють організаційні, економічні й правові основи цього інституту і підтримують сприятливий інноваційно-інвестиційний клімат з обов'язковим по- силенням стимулюючих функцій податків, захисту майнових прав як стратегічних інвесторів, так і дрібних; це створює надійні передумови для того, щоб активізувати акумуляцію коштів населення на ін- вестиційні цілі. Підприємці мають забезпечити прискорення інноваційно-інвестиційної діяльності в узго- джених напрямах структурної перебудови, а фінансові інституції -підтримувати стабільність націона- льної валюти та забезпечувати прийнятне кредитування пріоритетних напрямів розвитку економіки. Насе- лення активізує накопичення коштів для інвестування. Схема інвестиційного партнерства з визначенням учасників, сфер діяльності, заходів щодо реалізації цього принципу наведена на рис. 1. Таким чином, ін- новаційно-інвестиційне партнерство є принципом здійснення інноваційно-інвестиційної політики. Він пе- редбачає узгодження суб'єктами інвестиційних відносин цілеспрямованої інноваційно-інвестиційної дія- льності, покликаної забезпечити її активізацію для якісних зрушень у розвитку національної економіки. Виходячи з цих позицій запропонуємо блок-схему організаційно-економічного механізму активізації інве- стування, подану на рис. 2. У ній - три блоки. Перший: загальносистемні умови інноваційно-інвестиційної діяльності. Другий: регулятивні фактори забезпечення інвестування. Третій блок - напрями активізації інноваційно-інвестиційної діяльності [1, с. 47] Важливим елементом процесів інвестування є забезпечення сприятливого інноваційно- інвестиційного клімату. Для цього необхідно застосовувати такі методологічні положення як: інноваційно- інвестиційний клімат має забезпечувати баланс інтересів усіх учасників інноваційно-інвестиційної дія- льності, бути стабільним і досить гнучким; для різних інвестицій необхідний відповідний режим їх сти- мулювання; інвестиції покликані забезпечувати впровадження у виробництво інноваційних факторів роз- витку; інвестиції мають бути чітко збалансовані з процесами відтворення робочої сили завдяки створенню необхідної кількості робочих місць, які б ефективно функціонували; інноваційно-інвестиційна дія- льність не повинна порушувати комплексні властивості економічної стійкості й безпеки господарсь- ких систем, а також екологічних умов регіонів [10, с. 10]. Таким чином, інноваційно-інвестиційний клімат визначається як сукупність соціальних, політич- них, економічних, юридичних та інших факторів, що визначають ступінь ризику капіталовкладень і мож- ливість їхнього ефективного використання [4, с. 150]. Застосування запропонованих методологічних підходів дає змогу характеризувати інноваційно- інвестиційний клімат як особливу підсистему, яка створює передумови для найкращого використання су- спільно-економічних відносин у розвитку продуктивних сил через активну інвестиційну діяльність. Ви- ходячи з такого розуміння категорії інноваційно-інвестиційного клімату, пропонується його структура, наведена на рис. 3. Обсяг інвестицій залежить від рівня й структури сукупного попиту; норми банківсь- кого відсотка; граничної ефективності капіталу; стану й механізму регулювання грошово-кредитної сис- теми та умови трансформації заощаджень в інвестиції; рівня розвитку фондоутворюючих галузей як мате- ріально-речовинної складової інвестиційного процесу; потенційна динаміка структурної перебудови еко- номіки [12, с. 38]. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ 113 Рис. 1. Схема інноваційно-інвестиційного партнерства Важливим інвестиційним ресурсом є гроші, які в умовах нормального функціонування фінан- сово-кредитного механізму можуть допомогти сформувати основний капітал реального сектора. З ура- хуванням ролі сучасної грошової системи ієрархія управління інвестиційними процесами має такий вигляд: попит - інвестиції - гроші. Тобто на першому плані - усунення деформацій попиту й створення умов для його росту, що сприяє збільшенню інвестицій. Відповідно до позитивної динаміки інвестицій і попиту припустимою є розширена пропозиція грошей. Внаслідок пожвавлення виробництва мають бути створені об'єктивні умови для того, щоб зростаючий потік інвестицій спрямовувався на вдосконалення галузевої й технологічної структури економіки, і тільки в цьому випадку можливий мультиплікативний ефект [8, с. 10]. Пожуєва Т.О. Довженко Ю.С. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ АКТИВІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 114 Рис. 2. Схема формування організаційно-економічного механізму активізації інвестування Рис. З. Схема формування інноваційно-інвестиційного клімату Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ 115 Зараз в Україні намітилися зміни на краще, але тільки – намітилися. Щодо інвестицій, то їх все ще недостатньо навіть для простого відтворення, не кажучи про розширення. Надію дає те, що серед пріоритетних економічних завдань глава держави в своєму посланні до Верховної Ради зазначив, що до 2011 р. мають зберегтися темпи економічного зростання на рівні від 5 до 6,5 % щорічно. Зокрема передба- чається, що в 2002-2004 рр. Україна повинна забезпечити зріст ВВП на рівні 5-6 %, інвестиції в ос- новний капітал - 10-12 %, інфляції – 7-9 %, приріст доходів населення - 6-7 %. У цей період необ- хідно завершити формування базових інституцій ринкової економіки, створити середовище здорової й ефективної конкуренції, – сказано в посланні [3, с. 2-3]. Із вищенаведеного можна зробити такі висновки: 1. Головною метою державного управління інвестиційно-інноваційними процесами в Україні в умовах сьогодення є спрямування інвестицій у проривні інноваційні проекти, створення умов для фінансової та інтелектуальної капіталізації. Мезоекономічне управління інвестуванням доцільно ґрунтувати на ефективному попиті населення на товари широкого вжитку та промислових підприємств на засоби виробництва й інновації [14, с. 23]. 2. Парадигма стратегічного управління інвестуванням у сучасних умовах повинна враховувати тен- денції інформатизації та інтелектуалізації постіндустріальної економіки за допомогою реальних і віртуальних комунікацій на основі інформаційної відкритості, соціалізації, гуманізації і демо- кратизації, які спрямовані на задоволення активних потреб соціуму в процесі капіталовкладень та залучення його представників до формування стратегій функціонування та розвитку підпри- ємств. 3. Здатність підприємства до розвитку за оптимальною для галузі чи станом зовнішнього сере- довища інноваційною стратегією великою мірою забезпечується його інноваційним по- тенціалом. Величина інноваційного потенціалу залежить є стільки від розмірів матеріально- технічної бази підприємства чи ступеня прогресивності технології, скільки від здатності системи менеджменту своєчасно виявляти нові можливості, що криються у середовищі господарювання і забезпечувати їх ефективну реалізацію. Джерела та література 1. Ансофф И. Стратегическое управление. - М.: Зкономика, 1989. - С.47. 2. Бабенко М. В. Воздействие зкономических условий на предприятие. - М.: МАКСПресе, 2001.- СІ 7-120. 3. Безработньїх стало больше // Киевский регион. - 2002. - 23-29 мая. - С. 2-3. 4. Государственное регулирование инвестиций. - М: Наука, 2000. - С.150. 5. Денисенко М. П. Організаційно-економічний механізм інвестування - К.: Науковий світ, 2001.- С.361-414. 6. Денисенко Н., Довгалов Ю. Зкономика проектирования в условиях ускорения научно-технического прогресса. - К.: Будівельник, 1989. - С.10-11. 7. Діаманти - світу, прибутки - Україні // Уряд, вісник. - 2002. -12 квіт. - С 2. 8. Друкер П. Ф. Рьшок: как вьійти в лидерьі. Практика й принципи. - М.: Воок сЬатЬегіпіетаііопаі, 1992. - С.10. 9. Корнай Я. Юридические обязательства, проблема их соблюдения и мягкиебюджетньїе ограничения // Вопр. зкономики. -1998. - № 9. - сі2 10. Крейдич І. До питання про інвестиційну привабливість регіонів // Економіст. - 2001. -№9.-С.10-11. 11. Президент Леонид Кучма: Курс на евроинтеграцию является естественньїм следствием обретения Украиной независимости // Факти и комментарии. - 2002. - 1июня. - С. 2. 12. Разгон В. Й. Инвестиции в основной капитал и проблема зкономического роста в России / Авто- реф. дис. д-ра зкон. наук. - Иваново: Ивановский гос. ун-т, 1999. - С.38. 13. Хаустов В., Панфилова Т. Інноваційні процеси в Україні: реалії і перспективи розвитку // Економіст. - 2002 - № 3. - С. 15-17. 14. Пожуєва Т.О. Інвестиційна політика України // Вісник Технологічного університету Поділля (Хме- льницький державний університет). - 4.1, Т.2. - №4 - Хмельницький, 2004.-С. 190-195

Організаційно-економічний механізм активізації інноваційно-інвестиційної діяльності

Institution

Ähnliche Einträge