Нові та рідкісні для України види роду Corpinus (Pers.: Fr.) Gray. 2. Представники секції Coprinus
Публикуются сведения о находках трех новых (Coprinus echinosporus Buller, C. herinkii Pilбt et Svr и ek, C. lagopides P. Karst.) и двух редких (C. pseudoradiatus Kьhner et Joss. ex Watling, C. spilosporus Romagn.) для Украины представителей рода Coprinus (Pers.: Fr.) Gray. Для всех видов указыв...
Збережено в:
| Дата: | 2007 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України
2007
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/3654 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Нові та рідкісні для України види роду Corpinus (Pers.: Fr.) Gray. 2. Представники секції Coprinus / М.П. Придюк // Укр. ботан. журн. — 2007. — Т. 64, № 4. — С. 581-591. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-3654 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-36542009-07-10T12:01:14Z Нові та рідкісні для України види роду Corpinus (Pers.: Fr.) Gray. 2. Представники секції Coprinus Придюк, М.П. Спорові рослини та гриби Публикуются сведения о находках трех новых (Coprinus echinosporus Buller, C. herinkii Pilбt et Svr и ek, C. lagopides P. Karst.) и двух редких (C. pseudoradiatus Kьhner et Joss. ex Watling, C. spilosporus Romagn.) для Украины представителей рода Coprinus (Pers.: Fr.) Gray. Для всех видов указывается информация об их распространении и особенностях биологии, а для новых в Украине — также диагнозы и рисунки. In the paper 3 new (Coprinus echinosporus Buller, C. herinkii Pilat et Svrcek, C. lagopides P. Karst.) and 2 rare (C. pseudoradiatus K .. hner et Joss. ex Watling, С spilosporus Romagn.) for Ukraine records of the genus Coprinus (Pers.: Fr.) Gray are reported. For all species information about their distribution and peculiarities of biology is presented, and for new in Ukraine ones diagnoses and drawings are also provided. 2007 Article Нові та рідкісні для України види роду Corpinus (Pers.: Fr.) Gray. 2. Представники секції Coprinus / М.П. Придюк // Укр. ботан. журн. — 2007. — Т. 64, № 4. — С. 581-591. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. 0372-4123 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/3654 uk Інститут ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Спорові рослини та гриби Спорові рослини та гриби |
| spellingShingle |
Спорові рослини та гриби Спорові рослини та гриби Придюк, М.П. Нові та рідкісні для України види роду Corpinus (Pers.: Fr.) Gray. 2. Представники секції Coprinus |
| description |
Публикуются сведения о находках трех новых (Coprinus echinosporus Buller, C. herinkii Pilбt et Svr и ek, C. lagopides P. Karst.) и двух редких (C. pseudoradiatus Kьhner et Joss. ex Watling, C. spilosporus Romagn.) для Украины представителей рода Coprinus (Pers.: Fr.) Gray. Для всех видов указывается информация об их распространении и особенностях биологии, а для новых в Украине — также диагнозы и рисунки. |
| format |
Article |
| author |
Придюк, М.П. |
| author_facet |
Придюк, М.П. |
| author_sort |
Придюк, М.П. |
| title |
Нові та рідкісні для України види роду Corpinus (Pers.: Fr.) Gray. 2. Представники секції Coprinus |
| title_short |
Нові та рідкісні для України види роду Corpinus (Pers.: Fr.) Gray. 2. Представники секції Coprinus |
| title_full |
Нові та рідкісні для України види роду Corpinus (Pers.: Fr.) Gray. 2. Представники секції Coprinus |
| title_fullStr |
Нові та рідкісні для України види роду Corpinus (Pers.: Fr.) Gray. 2. Представники секції Coprinus |
| title_full_unstemmed |
Нові та рідкісні для України види роду Corpinus (Pers.: Fr.) Gray. 2. Представники секції Coprinus |
| title_sort |
нові та рідкісні для україни види роду corpinus (pers.: fr.) gray. 2. представники секції coprinus |
| publisher |
Інститут ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Спорові рослини та гриби |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/3654 |
| citation_txt |
Нові та рідкісні для України види роду Corpinus (Pers.: Fr.) Gray. 2. Представники секції Coprinus / М.П. Придюк // Укр. ботан. журн. — 2007. — Т. 64, № 4. — С. 581-591. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT pridûkmp novítarídkísnídlâukraínividiroducorpinuspersfrgray2predstavnikisekcíícoprinus |
| first_indexed |
2025-07-02T06:55:57Z |
| last_indexed |
2025-07-02T06:55:57Z |
| _version_ |
1836517276365357056 |
| fulltext |
ISSN 0372�4123. Укр. ботан. журн., 2007, т. 64, № 4 581
М.П. ПРИДЮК
Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України
вул. Терещенківська, 2, м. Київ, 01001, Україна
НОВІ ТА РІДКІСНІ ДЛЯ УКРАЇНИ ВИДИ
РОДУ COPRINUS (PERS.: FR.) GRAY. 2.
ПРЕДСТАВНИКИ СЕКЦІЇ COPRINUS
К л ю ч о в і с л о в а : базидіальні макроміцети, рідкісні види, нові зна�
хідки, Coprinus
Рід Coprinus (Pers.: Fr.) Gray на території України спеціально практично не
досліджували, винятком є лише кілька праць [1, 2, 13, 14]. Тим часом він стано5
вить значний науковий інтерес, оскільки його таксономія зараз зазнає великих
змін. За однією з останніх схем внутрішнього поділу цього роду, використаною і в
даній статті, він ділиться на три секції (Coprinus, Pseudocoprinus (Ku
..
hner) P.D. Orton
et Watling та Veliformes (Fr.) Penn.), в яких, своєю чергою, виділяють 11 підсекцій
(Alachuani Singer, Atramentarii (Fr.) Konrad et Maubl., Auricomi Singer, Coprinus,
Domestici Singer, Glabri J.E. Lange, Lanatuli J.E. Lange, Micacei (Fr.) Ulj et Noordel.,
Narcotici Ulj et Noordel., Nivei Cit rin, Setulosi J.E. Lange) [18]. Недавні молеку5
лярні дослідження показали, що представники підсекції Coprinus, тобто C. comatus
(O.F. M ller: Fr.) Pers. з близькими видами, а також представники роду Montagnea
Fr. насправді ближчі до представників родини Agaricaceae, ніж до Coprinaceae [22,
23, 29]. Таким чином, види даної підсекції слід відносити до родини Agaricaceae,
що має значні номенклатурні наслідки, оскільки C. comatus є лектотипом роду
Coprinus, а також всієї родини Coprinaceae. У зв'язку з цим С.А. Редхед (S.A.
Redhead) зі співавторами запропонували перевести представників останніх 105ти
підсекцій до трьох інших родів (Domestici, Micacei та Setulosi — в Coprinellus P. Karst.;
Alachuani, Atramentarii, Lanatuli та Narcotici — в Coprinopsis P. Karst.; а Auricomi та
Glabri — в Parasola Redhead, Vilgalys et Hopple), а родину Coprinaceae перейменува5
ти в Psathyrellaceae [35]. Водночас Йоргенсен (J rgensen) зі співавторами [24] зап5
ропонували перенести C. comatus з близькими видами у рід Annularius Roussel, а
назву Coprinus законсервувати, обравши C. atramenarius (Bull.: Fr.) Fr. типом і
зберігши таким чином звичну назву родини. Поки що жодна з пропозицій не наб5
рала необхідної більшості голосів, хоча друга, безумовно, здається прий5
нятнішою, оскільки навіть сам С.А. Редхед та співавтори визнають, що їх кла5
сифікація залишає ще низку нерозв'язаних питань (незрозуміла позиція C. cordis�
porus Gibbs тощо) і до того ж, далеко не всі представники роду були охоплені мо5
лекулярними дослідженнями [35]. Поки що систематика роду перебуває у стані
нестійкої рівноваги, і в найновішій на цей час монографічній обробці роду, 65му
томі «Flora Agaricina Neerlandica», яка вийшла друком у 2005 році [18], рід збері5
гається в класичному розумінні, хоча й підкреслюється, що C. comatus та близькі
до нього види таксономічно не ідентичні зі всіма іншими представниками роду
Coprinus і фактично належать до родини Agaricaceae.
© М.П. ПРИДЮК, 2007
Таким чином, є безсумнівною необхідність подальшого дослідження цього
цікавого роду, в тому числі й на території України. Досі в Україні було відомо 55
видів роду Coprinus [1—17, 19, 27, 28, 30, 32], проте 8 з них, а саме C. aphthosus Fr.,
C. deliquescens (Bull.) Fr., C. digitalis Fr., C. fuscescens (Schaeff.) Fr., C. nyctemerus Fr.,
C. papillatus (Batsch) Fr., C. porcellanus (Schaeff.) J. Schro
..
t. та C. tomentosus (Bull.) Fr.
нині вважаються сумнівними [20, 31], тобто достовірно для України зареєстрова5
но 47 видів (15 — із секції Coprinus та по 16 — з секцій Pseudocoprinus та Veliformes),
причому 6 з них знайдено протягом останніх 10 років [13]. Згодом було виявлено
ще ряд нових для нашої території представників роду, а також нові місцезнаход5
ження деяких рідкісних видів. У цій статті йдеться про види секції Coprinus (з доб5
ре розвиненим покривалом, яке складається з витягнутих, циліндричних еле5
ментів). Знайдені нами види належать до підсекцій Alachuani Singer (елементи
покривала коралоподібно розгалужені) та Lanatuli Singer (такі елементи нерозга5
лужені) [18]. З них C. echinosporus Buller, C. herinkii Pil t et Svr ek та C. lagopides P.
Karst. є новими для України, а для C. pseudoradiatus Ku
..
hner et Joss. ex Watling та C.
spilosporus Romagn. виявлені нові місцезнаходження.
Матеріали та методи досліджень
Усі зразки зібрано протягом 1999—2005 рр. і зберігаються у гербарії Інституту бо5
таніки ім. М.Г. Холодного НАН України (KW). Мікроскопічні структури вивчали
на сухому матеріалі, для чого робили поперечні зрізи пластинок приблизно на по5
ловині радіусу шапинки, які згодом досліджували у 3 %5му розчині КОН. Розміри
спор базуються на вимірах 205ти спор з кожного зразка, максимальні та мінімаль5
ні розміри базидій, цистид та інших мікроскопічних структур даються на основі
105ти вимірів у кожному випадку.
Для видів з бородавчастими спорами зроблено фотографії останніх за допо5
могою електронного сканувального мікроскопа JEOL/EO JSM56060 за прискорю5
ючої напруги 30 кВ. Зразки сухих спор попередньо напилювали золотом протягом
5—6 хвилин.
В описах видів використано такі умовні позначення: B — середня ширина
(breadth) спори анфас, L — кількість довгих пластинок (lamellae), що досягають
ніжки гриба, l — кількість коротких пластиночок (lamellulae) між двома довгими,
Ls — середня довжина (length) спори, n — загальна кількість виміряних спор, Q —
відношення (quotient) довжини спори до її ширини.
Результати досліджень та їх обговорення
Секція Coprinus
Підсекція Alachuani Singer
Coprinus echinosporus Buller, Trans. Br. mycol. Soc., 6: 363, 1920 (рисунки 1, 2)
Coprinopsis echinospora (Buller) Redhead, Vilgalys et Moncalvo, Taxon, 50: 227,
2001. — Coprinus giganteoporus Huijsman, Fungus, 25: 19, 1955.
Шапинка спочатку еліпсоподібна, жолудеподібна до ковпакоподібної, роз5
міром 7—20 � 5,5—14 мм, згодом розпростерто5конусоподібна до плоско5роз5
ISSN 0372�4123. Ukr. Botan. Journ., 2007, vol. 64, № 4582
ISSN 0372�4123. Укр. ботан. журн., 2007, т. 64, № 4 583
Рис. 1. Coprinus echinosporus Buller: a — плодові тіла, b — елементи покривала, c — хейлоцис5
тиди, d — плевроцистиди, e — базидії, f — спори. Тут і на рисунках 3, 4: масштабна лінійка
для плодових тіл =1 см, для мікроструктур = 10 мкм
Fig. 1. Coprinus echinosporus Buller; a — fruit5bodies, b — elements of veil, c — cheilocystidia, d —
pleurocystidia, e — basidia, f — spores. Here and on the figures 3, 4: bars = 1 cm for fruit5bodies,
10 μm for microstructures
Рис. 2. Спори C. echinosporus Buller
під електронним сканувальним мік5
роскопом
Fig. 2. Spores of C. echinosporus Buller
under scanning electronic microscope
простертої з випуклістю, радіальнорубчаста, краї шапинки нерідко загортаються
догори, до 35 мм завширшки. Шапинка вкрита густим волокнисто5повстистим
білим покривалом, під ним темно5коричнювато5сіра, у центрі темніша; згодом
покривало, починаючи з країв, розривається на фрагменти та зникає, зберігаю5
чись лише на верхівці шапинки. Пластинки вільні, густі (L = 30—50, l = 1—5), до
4 мм завширшки, спочатку білі, згодом шоколадно5коричневі до чорно5коричне5
вих. Ніжка 14—170 � 2—3 мм, біла, гладенька, циліндрична, трубчаста, злегка зву5
жується догори, основа ніжки булавоподібна, з залишками волокнистого покри5
вала. Споровий порошок чорний. М'якоть у шапинці сіро5бура, в ніжці біла, без
особливого запаху та смаку.
Спори (7,5—)8—10,3(—11) � 5,356,7 мкм, Ls = 9,3 ± 0,7 мкм, B = 6,1 ± 0,4
мкм, Q = 1,32—1,7, середнє Q = 1,52 ± 0,08, n = 40; мигдалеподібні, бородав5
часті, темно5коричневі, з великою центральною порою проростання 1,5—2,5
мкм завширшки. Базидії 14,5—24,0 � 6,5—9,0 мкм, 45спорові, булавоподібні,
кожна оточена 4—6 псевдопарафізами. Плевроцистиди 64—85 � 20—30 мкм,
овальні, овально5веретеноподібні до мішкоподібних. Хейлоцистиди 25—60 �
� 21—48 мкм, округлі, овальні до мішкоподібних. Елементи покривала тон5
костінні, розгалужені, з численними виростами, товщиною 3,5—13,0 мкм.
Пряжки є.
Харківська обл., Зміївський р5н, Гомольшанський НПП, Гомольшанський
масив, біля нижньої дороги до с. Коробові Хутори, дубовий ліс із кленом та ли5
пою, на гнилій деревині дуба, 21.06.2005 (KW 29826).
Поширення: Європа (Бельгія, Велика Британія, Данія, Іспанія, Італія, Нідер5
ланди, Німеччина, Норвегія, Україна, Фінляндія, Франція, Чехія, Швейцарія,
Швеція), Азія (Японія), Нова Зеландія [18, 20, 25, 31, 39, 41].
Coprinus echinosporus можна легко впізнати завдяки бородавчастим мигдале5
подібним спорам, оскільки інші представники підсекції Alachuani з бородавчасти5
ми спорами (C. lagopides та C. rugosobisporus Geesink et Imler) мають овальні спори
[18, 39]. Спори у нашого зразка помітно менші, ніж вказують К.Б. Ульє (C.B. Ulj )
та М.Е. Ноорделоос (M. Noordeloos) для даного виду (8,5—12(—13) � 6,1—8,2 мкм)
[39], і ближчі за величиною до наведених Р. Кюнером та Г. Романьєзі (9—11 � 5—
7 мкм) [25] або П.Д. Ортоном (P.D. Orton) та Р. Уотлінгом (R. Watling): (8—)8,5—10,5 �
� 5,5—7,0 мкм [31], а також до спор голотипу C. giganteoporus (9,2—10,3 � 6,4—6,9
мкм) [38].
Вид цікавий тим, що належить до своєрідної хемоекологічної групи
амонійних грибів, які пристосувалися використовувати як джерело азоту деякі ор5
ганічні сполуки, зокрема сечовину та інші амонійні солі, і в природі досить чітко
приурочені до точок з підвищеною концентрацією цих речовин. Це, зокрема,
місця розкладання трупів тварин або їх екскрементів (як твердих, так і рідких).
Сюди належать як мікро5, так і макроміцети з різних систематичних та еколого5
трофічних груп [36]. Приуроченість цих грибів до місць, де розкладалися трупи,
настільки чітка, що навіть була висунута пропозиція використовувати їх у
криміналістиці для пошуку таємних поховань [37].
ISSN 0372�4123. Ukr. Botan. Journ., 2007, vol. 64, № 4584
Coprinus herinkii Pil t et Svr ek, eska Mykol. 21: 137, 1967 (рис. 3)
Coprinopsis herinkii (Pill t et Svr ek) Redhead, Vilgalys et Moncalvo, Taxon, 50:
228, 2001.
Шапинка спочатку еліпсоподібна, 6—8 � 4—6 мм розміром, згодом розпрос5
терта, до 10 мм завширшки, дрібнорубчаста, вкрита борошнисто5повстистим сіру5
вато5білим покривалом, яке згодом розривається на волокнисті клаптики, під ним
світло5сіра, пізніше темно5сіра. Пластинки вільні, досить густі (L = 20—30, l = 0—
3), до 1 мм завширшки, спочатку білі, згодом майже чорні. Ніжка 15—25 � 0,7—
1,0 мм, біла, напівпрозора, гладенька, циліндрична, злегка звужується догори, ос5
нова ніжки булавоподібна. Споровий порошок чорний. М'якоть біла, без особли5
вого запаху та смаку.
Спори 5,8—6,7(—7) � 556,7 � 4,5—5,5 мкм, Ls = 6,4 ± 0,32 мкм, B = 6 ± 0,43 мкм,
Q = 1,0—1,2, середнє Q = 1,07 ± 0,05, n = 20; анфас округлі, яйцеподібно5округлі,
у профіль широкоовальні, гладенькі, червоно5коричневі, з центральною порою
проростання до 1,5 мкм шириною. Базидії 14—24 � 7,2—9,5 мкм, 4—спорові, бу5
лавоподібні, кожна оточена 4—6 псевдопарафізами. Плевроцистиди 50—90 � 14,5—
24 мкм, видовжено5еліпсоподібні, циліндрично5еліпсоподібні. Хейлоцистиди 43—
ISSN 0372�4123. Укр. ботан. журн., 2007, т. 64, № 4 585
Рис. 3. Coprinus herinkii Pil t et Svr ek: a — плодові тіла, b — елементи покривала, c — хейло5
цистиди, d — плевроцистиди, e — базидії, f— спори
Fig. 3. Coprinus herinkii Pil t et Svr ek: a — fruit5bodies, b — elements of veil, c — cheilocystidia,
d — pleurocystidia, e — basidia, f — spores
86 � 12—22 мкм, аналогічної форми. Елементи покривала товстостінні (1,0—1,5
мкм), сильно розгалужені, різноманітної форми, 3—10 мкм затовшки, блідо5сіру5
вато5жовтуваті. Пряжки є.
Луганська обл., Свердловський р5н, околиці с. Черемшине (поблизу дитячо5
го табору), узлісся ясеново5дубового байрачного лісу в долині р. Верхнє Провал5
ля, на сухих стеблах злаків, 19.09.2005 (KW 29829).
Поширення: Європа (Німеччина, Україна, Чехія) [20, 33, 34, 39].
ISSN 0372�4123. Ukr. Botan. Journ., 2007, vol. 64, № 4586
Рис. 4. Coprinus lagopides P. Karst.: a — плодові тіла, b — елементи покривала, c — хейлоцис5
тиди, d — плевроцистиди, e — базидії, f — спори
Fig. 4. Coprinus lagopides P. Karst.: a — fruit5bodies, b — elements of veil, c — cheilocystidia, d —
pleurocystidia, e — basidia, f — spores
Рис. 5. Спори C. lagopides P. Karst.
під електронним сканувальним мік5
роскопом
Fig. 5. Spores of C. lagopides P. Karst.
under scanning electronic microscope
Це дуже рідкісний вид, дане місцезнаходження — лише третє в Європі. Від
інших представників підсекції Alachuani його легко відрізнити за товстостінними
елементами покривала та дрібними округлими спорами. Ознаки нашого зразка
добре узгоджуються з діагнозом виду, опублікованим К.Б. Ульє та М. Ноордело5
осом (C.B. Ulj , M. Noordeloos) [39], хоча спори дещо більші, ніж вказувалося для
голотипу цього виду [34, 38, 39].
Coprinus lagopides P. Karst., Meddn. Soc. Fauna Fl. Fenn., 5: 23, 1879 (рисунки 4, 5)
Coprinus phlyctidosporus Romagn., Rev. Mycol., 10: 88, 1945. — Coprinopsis phlycti�
dospora (Romagn.) Redhead, Vilgalys et Moncalvo, Taxon, 50: 230, 2001.
Шапинка спочатку еліпсоподібна, 5—10 � 3—6 мм розміром, згодом округло5
конусоподібна до розпростертої, рубчаста, блідо5сіра, в центрі сіро5коричнева, 7—
20 мм завширшки, вкрита сірувато5білим волокнистим покривалом, яке швидко
розривається на дрібні волокнисті лусочки і зникає. Пластинки вільні, досить густі
(L = 15—35, l = 053), до 1 мм завширшки, спочатку білі, згодом сірі до майже чор5
них. Ніжка 30—53 � 0,5—1,0 мм, біла, циліндрична, основа ніжки булавоподібна.
Споровий порошок чорний. М'якоть біла, без особливого запаху та смаку.
Спори 7,2—9,1(—9,6) � 5,3—6,5 мкм, Ls = 8,5 ± 0,7 мкм, B = 6,1 ± 0,35 мкм,
Q = 1,2—1,5, середнє Q = 1,4 ± 0,07, n= 20; еліпсоподібні, бородавчасті, коричне5
во5чорні, з центральною порою проростання завширшки до 2 мкм. Базидії 12—22
� 8,058,6 мкм, 45спорові, булавоподібні, кожна оточена 355 псевдопарафізами.
Плевроцистиди 53—100 � 19—24 мкм, еліпсоподібні, мішкоподібні, циліндричні.
Хейлоцистиди 24—67 � 14—29 мкм, округлі, мішкоподібні. Елементи покривала
розгалужені, тонкостінні, товщиною 2,5—8,0 мкм. Пряжки є.
Луганська обл., Станично5Луганський р5н, околиці смт Станично5Луганське
(біля контори Луганського природного заповідника), кленово5дубовий ліс, на
опаді, 16.09.2004 (KW 29844).
Поширення: Європа (Бельгія, Велика Британія, Ірландія, Іспанія, Італія, Ні5
дерланди, Україна, Фінляндія, Франція), Азія (Південна Корея, Тайвань, Японія)
[18, 20, 21, 25, 26, 31, 39].
Досить розповсюджений в Європі, але всюди рідкісний. Його легко відрізни5
ти завдяки бородавчастим еліпсоподібним спорам та 45споровим базидіям [18,
39]. Цікаво, що, як і C. echinosporus, він належить до хемоекологічної групи амо5
нійних грибів [36, 37]. Спори у нашого зразка були помітно менші, ніж вказують
для цього виду К.Б. Ульє та М.Е. Ноорделоос (7,3—11,2 � 5,4—8,2 мкм) [39], але
близькі до наведених Р. Кюнером та Г. Романьєзі (8—10 � 6,0—7,2 мкм) [25], П.Д. Ор5
тоном та Р. Уотлінгом (8—10 � 6,0—7,5 мкм) [31] або Л. Ланконеллі (L. Lanconelli)
(7—9(—9,5) � 4,7—6,5 мкм) [26].
Coprinus spilosporus Romagn., Rev. Mycol., 16: 127, 1951.
Coprinopsis spilospora (Romagn.) Redhead, Vilgalys et Moncalvo, Taxon, 50: 231, 2001.
Рівненська обл., Дубровицький р5н, околиці с. Крупове, сосновий ліс чор5
ничний, на ґрунті, 12.07.1999 (KW 29857), близько 5 км на захід від с. Мочулище,
сосновий ліс чорничний, на ґрунті, 23.06.2004 (KW 29858).
ISSN 0372�4123. Укр. ботан. журн., 2007, т. 64, № 4 587
Інші знахідки в Україні: АР Крим, Ялтинський гірсько5лісовий природний за5
повідник [13].
Поширення: Європа (Іспанія, Італія, Литва, Німеччина, Росія, Угорщина, Ук5
раїна, Франція), Азія (Росія — Сибір) [18, 20, 39, 41].
Цей рідкісний в Європі вид можна легко впізнати завдяки товстостінним еле5
ментам покривала та округлим спорам з блідою плямою в районі супрагілярного
диска [18, 39]. Досі C. spilosporus був відомий в Україні лише з Гірського Криму
[13], і реєстрація двох нових місцезнаходжень на Поліссі, де природні умови знач5
но відрізняються від таких у Криму, дає надію на нові знахідки і в інших флорис5
тичних зонах нашої країни.
Підсекція Lanatuli Singer
Coprinus pseudoradiatus Ku
..
hner et Joss. ex Watling, Notes R. bot. Gdn Edinb., 35:
154, 1976.
Coprinus pseudoradiatus Ku
..
hner et Joss., Bull. Soc. mycol. Fr., 60: 26, 1944. — Cop�
rinopsis pseudoradiata (Ku
..
hner et Joss. ex Watling) Redhead, Vilgalys et Moncalvo, Ta5
xon, 50: 230, 2001.
Рівненська обл., Дубровицький р5н, близько 2 км на північний захід від с.
Крупове, сосновий ліс з домішкою дуба, на кінських екскрементах, 18.06.2004
(KW 29846).
Інші знахідки в Україні: Рівненська обл. (Дубровицький р5н), Сумська обл.,
Деснянсько5Старогутський НПП [13].
Поширення: Європа (Велика Британія, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Ук5
раїна, Фінляндія, Франція, Чехія), Північна Америка (США) [18, 20, 21, 25, 31, 40,
41].
У Європі досить розповсюджений, проте в Україні все ще залишається
рідкісним. Оцінити його реальне поширення на території нашої країни поки що
неможливо через брак інформації. Від інших 45спорових представників підсекції,
що теж розвиваються на гної (C. cinereus (Schaeff.: Fr) Gray, C. macrocephalus (Berk.)
Berk., C. radiatus), він відрізняється маленькими плодовими тілами та значно
дрібнішими спорами [18, 21, 31, 40].
Отже, в Україні тепер відомо 18 представників секції Coprinus. Втім, це далеко
не остаточна цифра, враховуючи, що для ряду ботаніко5географічних регіонів Ук5
раїни (Прикарпатські Ліси, Мале Полісся, Волинський Лісостеп та ін.) поки що
невідомо жодного виду цього роду [14]. Очевидно, можна очікувати на нові
знахідки, зокрема серед видів5герботрофів, які зазвичай рідко потрапляють у по5
ле зору мікологів.
Автор висловлює свою щиру вдячність проф. С.П. Вассеру за цінну інформацію,
яка допомогла у написанні даної статті.
1. Батирова Г.Ш. Копринові гриби Тернопільської області // Укр. ботан. журн. — 1989. —
46, № 1. — С. 73—74.
ISSN 0372�4123. Ukr. Botan. Journ., 2007, vol. 64, № 4588
2. Батирова Г.Ш. Нові для мікобіоти України види копринових грибів // Укр. ботан. журн. —
1990. — 47, № 5. — С. 97—98.
3. Боб'як Г. Причинки до микольогії східної Галичини. Гриби околиці Бережан // Зб. мат.5
природопис.5лікар. Секції Наук. т5ва ім. Шевченка. — Львів, 1907. — 11. — С. 1—41.
4. Бесєдіна І.С. Конспект видового складу агарикоїдних базидіоміцетів Придніпровської
низовини (в межах Лівобережного Лісостепу України). — Полтава, 1998. — 41 с. — Деп.
у ДНТБ України 02.02.98, № 865Ук 98.
5. Вассер С.П., Солдатова И.М. Высшие базидиомицеты степной зоны Украины. — Киев:
Наук. думка, 1977. — 355 с.
6. Ганжа Р.В. Матеріали до екології та флори шапинкових грибів заплавних частин доли5
ни р. Ворскли на Полтавщині // Укр. ботан. журн. — 1960. — 27, № 2. — С. 102—106.
7. Ганжа Р.В. Гриби порядку Agaricales Заворсклянських суборів // Укр. ботан. журн. —
1960. — 27, № 5. — С. 102—106.
8. Гіжицька З. Матеріяли до мікофльори України // Вісн. Київ. ботан. саду. — 1929. — Вип.
10. — С. 4—41.
9. Зерова М.Я. Наземні гриби цілинних степів Української РСР // Укр. ботан. журн. —
1956. — 13, № 2. — С. 68—77.
10. Зерова М.Я. Нові та маловідомі види агарикових грибів в Українській РСР // Укр. ботан.
журн. — 1959. — 16, № 6. — С. 75—82.
11. Зерова М.Я., Сосін П.Є., Роженко Г.Л. Визначник грибів України. Т. 5. Базидіоміцети.
Кн. 2. Болетальні, стробіломіцетальні, трихоломатальні, ентоломатальні, русулальні,
агарикальні, гастероміцети. — К.: Наук. думка, 1979. — 565 с.
12. Карпенко К.К. Нові для Української РСР види шапинкових грибів // Укр. ботан. журн. 5
1988. — 45, № 1. — С. 54—56.
13. Придюк М.П. Нові та рідкісні для України види роду Coprinus (Pers.: Fr.) Gray. 1 // Укр.
ботан. журн. — 2004.— 61, № 6. 5 С. 41—51.
14. Придюк Н.П. Род Coprinus в Украине // Грибы в природных и антропогенных экосисте5
мах: Тр. междунар. конф., посвященной 1005летию начала работы профессора А.С. Бон5
дарцева в БИН (24—28 апреля 2005 г., Санкт5Петербург). Т. 2. — СПб., 2005. — С. 109—113.
15. Саркина И.С. Аннотированный каталог макромицетов Крыма. — Ялта, 2001. — 26 с.
16. Соломахина В.М., Пруденко М.Н. Грибы (Mycobiota) Каневского заповедника // Пр.
Канів. заповідника. — 1998. — Вип. 11. — С. 1—107.
17. Срединский Н.К. Материалы для флоры Новороссийского края и Бессарабии // Зап. Но5
ворос. о5ва естествоиспытат. — 1873. — 1. — С. 1—292.
18. Arnolds E., Ulj C., Nauta M. Flora Agaricina Neerlandica. Vol. 6. Bolbitiaceae (Bolbitius,
Conocybe, Pholiotina, Agrocybe) and Coprinaceae (I): the genus Coprinus. — Boca Raton;
London; New York; Singapore: Taylor & Francis, 2005.— 227 p.
19. Bor ow E. Ein Beitrag zur Pilzflora der Provinz ernihow // Izv. Imp. Akad. Nauk. — 1869. —
13. — S. 219—245.
20. Cacialli G., Carrot V., Doveri F. Cotributio ad cognitionem Coprinorum. Monografie di pagine
di Micologia. T. 1. — Trento: Assoc. Micol. Bresadola, 1999. — 255 p.
21. Dissing H., Lundquist N. Coprinus Pers. // Nordic Macromycetes flora. Vol. 2. / L. Hansen et
H. Knudsen (eds.). — Copenhagen: Nordswamp, 1992. — Р. 228—234.
22. Hopple J.S., Vilgalys R. Phylogenetic relationships in the mushroom genus Coprinus and dark5
spored allies based on sequence data from the nuclear gene coding for the large ribosomal sub5
unit RNA: divergent domains, outgroups, and monophyly // Mol. Phylogen. Evol. — 1999. —
13. — P. 1—19.
23. J hnson J., Vilgalys R. Phylogenetic cystematics of Lepiota sensu lato based on nuclear large
subunit rDNA evidence // Mycologia. — 1998. — 90(6). — P. 971—979.
24. Jorgensen P.M., Ryman S., Gams W., Stalpers J.A. Proposal to conserve the name Coprinus Pers.
(Basidiomycota) with a conserved type // Taxon. — 2001. — 50. — P. 909—910.
25. Ku
..
hner R., Romagnesi H. Flore analitique des champignons superieurs (Agarics, Bolets,
Cantharelles). — Paris: Masson et Cil., 1953. — 557 p.
ISSN 0372�4123. Укр. ботан. журн., 2007, т. 64, № 4 589
26. Lanconelli L. Coprinus Pers. Studio dialcune specie rare o pocco note // Rivista Micol. — 1997. —
40, N 3. — P. 201—212.
27. L veill J.H. Observations medicales et enumeration des plantes recueillies en Tauride. Vojage
dans la Russie m ridionale et la Crim e pur la Moldavia execut en 1837, sous la direction de
A. Demidoff. T. II. — Paris, 1842. — P. 33—242.
28. Minter D.W., Dudka I.O. (eds.). Fungi of Ukraine. A preliminary check5list. — Egham Surrey:
CAB International, 1996. — 361 p.
29. Moncalvo J.M., Vilgalys R., Redhead S.A. et al. One hundred and seventeen clades of euagarics
// Mol. Phylogen. Evol. — 2002. — 23. — P. 357—400.
30. Moser M. Remarkable species of Agaricales collected in the Crimean Mountains (Ukraine) //
Ukr. Botan. Journ. — 1993. — 50, № 4. — P. 93—103.
31. Orton P.D., Watling R. British Fungus Flora Agarics and Boleti 2. Coprinaceae Part 1: Coprinus. —
Edinburgh: Her Majesty's Stationery Office, 1979. — 148 p.
32. Pil t A. Hymenomycetes Carpatorum orientalium // Sborn k N rodn ho Musea v Praze. 5
1940. — II.B, № 3. — P. 37—80.
33. Pil t A., Svr ek M. Revisio specierum sectionis Herbicolae Pil. et Svr. generis Coprinus (Pers.
ex) S.F. Gray // esk Mykol. — 1967. — 21 (3). — P. 136—145.
34. Redhead S.A., Traquair J.A. Coprinus sect. Herbicolae from Canada, notes on extralimital taxa,
and the taxonomic position of a low temperature basidiomycete forage crop pathogen from
Western Canada // Mycotaxon. — 1981. — 13, N 2. — P. 373—404.
35. Redhead S.A., Vilgalys R., Moncalvo J.�M. et al. Coprinus Pers. and the disposition of Coprinus
species sensu lato // Taxon. — 2001. — 50. — P. 203—241.
36. Suzuki A., Fukiharu T., Tanaka C. et al. Saprobic and ectomycorrhizal ammonia fungi in the
Southern Hemisphere // New Zealand Journal of Botany. — 2003. — 41. — P. 391—406.
37. Tibett M., Carter D.O. Mushrooms and taphonomy: the fungi that mark woodland graves //
Mycologists. — 2003. — 17. — P. 20—24.
38. Ulj C.B., Noordeloos M.E. Type studies in Coprinus subsect. Alachuani // Proc. Kon. Ned.
Akad. v. Wetensch. — 1996. — 99(152). — P. 105—124.
39. Ulj C.B., Noordeloos M.E. Studies in Coprinus IV — Coprinus section Coprinus. Subdivision
and revision of subsection Alachuani // Persoonia.— 1997. — 16, pt 3. — P. 265—333.
40. Ulj C.B., Noordeloos M.E. Studies in Coprinus V — Coprinus section Coprinus. Revision of
subsection Lanatuli // Persoonia. — 1999. — 17, pt 2. — P. 165—199.
41. Urbonas V. Lietuvos Grybai. 8.3. Agarikie iai (Agaricales), Gijabudie iai (Entolomatales). —
Vilnius: UAB «Valstie i Laikra tis», 1999. — 296 p.
Рекомендує до друку Надійшла 17.08.2006
В.П. Гелюта
Н.П. Придюк
Институт ботаники им. Н.Г. Холодного НАН Украины, г. Киев
НОВЫЕ И РЕДКИЕ ДЛЯ УКРАИНЫ ВИДЫ РОДА COPRINUS (PERS.: FR.) GRAY. 2.
ПРЕДСТАВИТЕЛИ СЕКЦИИ COPRINUS
Публикуются сведения о находках трех новых (Coprinus echinosporus Buller, C. herinkii Pil t et
Svr ek, C. lagopides P. Karst.) и двух редких (C. pseudoradiatus Ku
..
hner et Joss. ex Watling, C. spi�
losporus Romagn.) для Украины представителей рода Coprinus (Pers.: Fr.) Gray. Для всех видов
указывается информация об их распространении и особенностях биологии, а для новых в
Украине — также диагнозы и рисунки.
Ключевые словa: базидиальные макромицеты, редкие виды, новые находки, Coprinus
ISSN 0372�4123. Ukr. Botan. Journ., 2007, vol. 64, № 4590
M.P. Prydiuk
M.G. Kholodny Institute of Botany, Ukrainian National Academy of Sciences, Kyiv
NEW AND RARE FOR UKRAINE SPECIES OF THE GENUS COPRINUS (PERS.: FR.)
GRAY. 2. THE REPRESENTATIVES OF THE SECTION COPRINUS
In the paper 3 new (Coprinus echinosporus Buller, C. herinkii Pil t et Svr ek, C. lagopides P. Karst.)
and 2 rare (C. pseudoradiatus Ku
..
hner et Joss. ex Watling, C. spilosporus Romagn.) for Ukraine
records of the genus Coprinus (Pers.: Fr.) Gray are reported. For all species information about their
distribution and peculiarities of biology is presented, and for new in Ukraine ones diagnoses and
drawings are also provided.
Key words: basidial macromycetes, rare species, new records, Coprinus.
ISSN 0372�4123. Укр. ботан. журн., 2007, т. 64, № 4 591
|