Формування стратегії ефективного використання ресурсів в умовах євроінтеграції та світової глобалізації

В статті обґрунтовується доцільність стратегічного управління ресурсозбереженням для вирішення ряду екологічних проблем або їх попередження. Розглянуто види відповідних еколого-економічних стратегій та їх залежність від впливу зовнішнього середовища....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2006
Автор:	Ревко, Т.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Кримський науковий центр НАН України і МОН України 2006
Назва видання:	Культура народов Причерноморья
Теми:	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/36564
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Формування стратегії ефективного використання ресурсів в умовах євроінтеграції та світової глобалізації / Т.В. Ревко // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 86. — С. 44-48. — Бібліогр.: 7 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-36564
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-365642012-07-27T12:08:13Z Формування стратегії ефективного використання ресурсів в умовах євроінтеграції та світової глобалізації Ревко, Т.В. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ В статті обґрунтовується доцільність стратегічного управління ресурсозбереженням для вирішення ряду екологічних проблем або їх попередження. Розглянуто види відповідних еколого-економічних стратегій та їх залежність від впливу зовнішнього середовища. В статье обосновывается целесообразность стратегического управления ресурсосбережением для решения ряда экологических проблем или их предупреждения. Рассмотрено виды соответствующих эколого-экономических стратегий и их зависимость от влияния внешней среды. The article substantiates the expediency of the strategic management of resources saving to solve a number of ecological problems or to prevent them. Types of relevant ecological economic strategies and their dependence on the influence of outside environment are considered. 2006 Article Формування стратегії ефективного використання ресурсів в умовах євроінтеграції та світової глобалізації / Т.В. Ревко // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 86. — С. 44-48. — Бібліогр.: 7 назв. — укp. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/36564 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
spellingShingle	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Ревко, Т.В. Формування стратегії ефективного використання ресурсів в умовах євроінтеграції та світової глобалізації Культура народов Причерноморья
description	В статті обґрунтовується доцільність стратегічного управління ресурсозбереженням для вирішення ряду екологічних проблем або їх попередження. Розглянуто види відповідних еколого-економічних стратегій та їх залежність від впливу зовнішнього середовища.
format	Article
author	Ревко, Т.В.
author_facet	Ревко, Т.В.
author_sort	Ревко, Т.В.
title	Формування стратегії ефективного використання ресурсів в умовах євроінтеграції та світової глобалізації
title_short	Формування стратегії ефективного використання ресурсів в умовах євроінтеграції та світової глобалізації
title_full	Формування стратегії ефективного використання ресурсів в умовах євроінтеграції та світової глобалізації
title_fullStr	Формування стратегії ефективного використання ресурсів в умовах євроінтеграції та світової глобалізації
title_full_unstemmed	Формування стратегії ефективного використання ресурсів в умовах євроінтеграції та світової глобалізації
title_sort	формування стратегії ефективного використання ресурсів в умовах євроінтеграції та світової глобалізації
publisher	Кримський науковий центр НАН України і МОН України
publishDate	2006
topic_facet	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/36564
citation_txt	Формування стратегії ефективного використання ресурсів в умовах євроінтеграції та світової глобалізації / Т.В. Ревко // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 86. — С. 44-48. — Бібліогр.: 7 назв. — укp.
series	Культура народов Причерноморья
work_keys_str_mv	AT revkotv formuvannâstrategííefektivnogovikoristannâresursívvumovahêvroíntegracíítasvítovoíglobalízacíí
first_indexed	2025-07-03T18:10:41Z
last_indexed	2025-07-03T18:10:41Z
_version_	1836650324160413696
fulltext	Потеев Д.А. ПЕРСПЕКТИВНЫЕ НАПРАВЛЕНИЯ КАЧЕСТВЕННОГО ВОСПРОИЗВОДСТВА ТРАНСПОРТНОЙ ИНФРАСТРУКТУРЫ КРЫМА 44 плексов для контейнерных грузов (объем которых в общемировых морских перевозках достиг 85%), желез- нодорожных паромов, руды и угля, рефрижираторных грузов, а также зерновых, лесных, химических и прочих. Подобная структура портового хозяйства призвана решить проблему совместимости отечественных портовых технологий с зарубежными аналогами, что обеспечит конкурентное преимущество перед сущест- вующими портами Украины в силу их технической отсталости и отсутствия реальных перспектив развития. Формирование НПТК в Крыму в современных условиях и в перспективе будет представлять наиболее эффективную форму инфраструктурного обеспечения региона, создает необходимые материальные условия ноосферного устойчивого развития Автономной республики Крым. При этом новые виды транспорта не претендуют на доминирующую роль и не вытеснят существующие виды транспорта, а лишь помогут раз- грузить их. Крым имеет уникальные рекреационные условия, потенциал которых в значительной степени недоис- пользован прежде всего по причине неразвитой транспортной инфраструктуры. Пути развития внедорож- ных транспортных средств в долгосрочной перспективе будут определять качественно новые научно-тех- нические возможности, основанные на принципиально новых открытиях и изобретениях. Источники и литература 1. Завельский М.Г. Инфраструктура и производственная функция нестационарной экономики / Сб. трудов II Международной научной конференции, СПб, 2003г. – М.: ИСА РАН, 2003. 2. Дингес Э.В., Акулов А.И. Анализ методов технико-экономического обоснования воспроизводства объ- ектов транспортной инфраструктуры. ОИ/ Информаавтодор. Вып.1.- М., 2000. 3. О стратегии экономического развития АР Крым до 2015г. / Матер. КАН, «Стратегия», 2004, с. 33. Ревко Т.В. ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСІВ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ ТА СВІТОВОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ Виробнича діяльність виступає основою економіки будь-якої країни. Основним критерієм оцінки ви- робничих підприємств має бути рівень ефективності. Важливо, що зростанню ефективності сприяє ресур- созбереження за інших рівних умов. Економічну ефективність підприємств не можна розглядати без враху- вання зовнішніх умов, на які впливають процеси глобалізації економіки. Проблемам світової глобалізації та Євроінтеграції, екології, збереження навколишнього природного середовища присв”ячено чимало досліджень як у вітчизняній так і у світовій літературі. Підприємства через функціонування фінансового капіталу у міжнародному масштабі, міжнародну торгівлю, спеціалізацію, коо- перацію, науково-технічну співпрацю, приєднуються до європейської та світової (глобальної) системи. Во- ни ширше взаємодіють з зовнішніми суб’єктами, і сильніше підпорядковуються цілям цих суб’єктів. Ви- никають абсолютно нові завдання. Наприклад, підприємства розташовані в державах, що приймають участь в функціонуванні міжнародних структур, повинні активніше брати участь у реалізації цілей, які є предме- том діяльності цих структур (захист природного оточуючого середовища, раціоналізація міжнародних пе- ревезень, розвиток новітніх інформаційних і телекомунікаційних технологій, що дають можливість ство- рення глобальної мережі на підприємствах тощо). Необхідно дотримування рівноваги між людиною і еко- сферою, порушення якої загрожує серйозними катаклізмами, гальмуванням прогресу, а також можливістю деградації людського роду. Важливу роль в умовах глобалізації відіграють ті чи інші стратегії, які провадять підприємства. Глоба- лізаційні процеси безпосередньо впливають на вибір сучасними підприємствами стратегії розвитку. Тери- торіальна розкиданість ринків і виникнення великих територій з інтегрованою економікою часто вирішують шлях розвитку підприємств. Проблеми вичерпування природних ресурсів, забруднення навколишнього середовища і їх вплив на со- ціально-економічні відносини набувають все більшого значення для формування стратегії і тактики еколо- го-економічної політики в національному і міжнародному контексті з кінця 1960-х р., коли вчені багатьох країн стали приділяти увагу питанням погіршення якості природного середовища в зв”язку з господарською діяльністю. В доповіді Г. Брундтланд “Наше общее будущее” (1987 р.) запропоновані довгострокові стра- тегії в сфері охорони навколишнього середовища, які дозволяють забезпечити стабільний розвиток світової економіки. [1] Основні зусилля щодо удосконалення національної екологічної політики в Україні були направлені на розробку і впровадження узгодженої з міжнародними нормами стратегії використання і охорони природних ресурсів, а також гармонізації екологічних індикаторів стабільного розвитку з індикаторами і нормами кра- їн-членів ЄС. Головними досягненнями України на шляху європейської інтеграції являється активна участь в про- грамі “Навколишнє середовище для Європи”, а також розроблена “Програма інтеграції України до Євро- пейського Союзу в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки” (1999 р.). Тут серед прогресивних змін в сфері соціально-економічного і інституційного розвитку виділено включення екологічних пріоритетів в стратегію соціально-економіного розвитку. Пріоритети стратегії довгострокового стабільного економічного росту України полягають в адаптації важелів стимулю- вання інвестицій в реальний сектор економіки, відродженні і розвитку науково-технічних інновацій, Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ 45 пов”язаних з ВПК, удосконаленні фіскальної і монетарної політики для розвитку транснаціональних корпо- ративних відносин, орієнтованих на паритетну співпрацю. Вирішення стратегічних задач управління якістю природних ресурсів спрямовано на забезпечення національних пріоритетів розвитку в економічному прос- торі глобального ринку [2]. Сьогодні спостерігається наявність багатьох екологічних проблем на термінове вирішення яких не- обхідні капіталовкладення. Важаємо необхідним формування нової філософії означеної проблематики. Ви- рішення екологічних проблем у глобальному масштабі варто покласти на безпосередніх винуватців, тобто на підприємство. Найбільш дієвим засобом у цьому випадку буде стратегія та стратегічне управління. Економічні реформи впливають на методи управління підприємством та шляхи вирішення екологіч- них проблем. На наш погляд, необхідно більше уваги приділити еколого-економічним стратегіям, особли- востям формування, управління ними та їх реалізації а також ресурсозбереженню. Термін «стратегічне управління» почав використовуватися теоретиками і практиками на рубежі 60- 70-х років для того, щоб розділити управління, яке здійснюється на вищому рівні, від поточного, оператив- ного управління на рівні виробництва. Необхідність проведення такого поділу була викликана в першу чер- гу змінами умов здійснення бізнесу, швидкими змінами навколишнього ділового середовища. Основною ідеєю, яка відображає сутність переходу до стратегічного управління від оперативного, являється ідея не- обхідності перенесення центру уваги керівництва на оточення для того, щоб своєчасно і відповідним чином реагувати на зміни які в ньому відбуваються, своєчасно відповідати на виклик, кинутий зовнішнім середо- вищем. За останнє десятиліття таким викликом стало загострення екологічних проблем у всьому світі, і у від- повідь на цей виклик підприємства стали перебудовувати свою діяльність, що і привело до появи поняття «екологічна стратегія». Екологічна стратегія покликана зв”язати між собою багаточисленні аспекти еко- лого-економічного управління, і представляє багатосторонній комплексний план з досягнення цілей і задач підприємства в екологічній сфері. Вона представлена як зв”язуюча ланка між екологічною політикою і опе- ративними екологічними програмами. Екологічна стратегія залежить від великої кількості факторів і пов”язана зі стратегією підприємства в цілому. Аналіз ролі екологічної стратегії при функціонуванні підприємства дозволяє виділити слідуючі: - виконання вимог держави і громадськості в екологічній сфері, позиціонування поточного стану по від- ношенню до них; - попередження екологічних ситуацій, які можуть спричинити фінансові втрати у вигляді штрафів, ком- пенсаційних виплат, витрат на ліквідацію наслідків, облік екологічних ризиків; - дослідження ринку на предмет визначення перспективності випуску екологічно чистої продукції, за- міни технологій і вибір альтернативи, яка забезпечує гнучкість підприємства, тобто можливість пере- орієнтації у випадку зміни зовнішніх умов; - використання досягнень науково-дослідних робіт для забезпечення екологічності продукції і процесів на всіх етапах життєвого циклу; - формування маркетингової політики з врахуванням екологічних характеристик продукції, переваг еко- логічного маркування, яке забезпечує в довгостроковій перспективі стабільне положення на ринку [3]. Екологічну стратегію необхідно розглядати як динамічну сукупність п”яти взаємопов”язаних управлін- ських процесів: аналіз середовища, визначення місії і цілей, вибір стратегії, виконання стратегії, оцінка і контроль виконання. Ці процеси логічно слідують один із одного, також існує стабільний зворотній зв”язок, і обернений вплив кожного процесу на решту і на всю їх сукупність. При розробці ефективної стратегії необхідно враховувати основні області вироблення стратегії, окрес- лені одним із ведучих теоретиків і спеціалістів в області стратегічного управління М. Портером [4; 5; 6]. Перша область пов”язується з лідерством в мінімізації витрат виробництва. Для реалізації такої стратегії необхідна хороша організація виробництва і постачання, технологія і інженерно-конструкторська база, а та- кож система розподілу продукції, тобто, щоб добиватися найменших витрат, необхідно координувати все те, що пов”язано з собівартістю продукції. Що стосується екологічних аспектів виробничого процесу, то для мінімізації витрат необхідне впровадження інноваційних технологій виробництва, які попереджують забруднення навколишнього середовища. Друга область вироблення стратегії пов”язана зі спеціалізацією в виробництві продукції. Для реалізації такої стратегії необхідний високий потенціал для проведення НДДКР, наявність хороших дизайнерів, системи забезпечення високої якості і екологічних характеристик, розвинутої системи маркетингу. Третя область визначення стратегії відноситься до фіксації певного сег- менту ринку і концентрації зусиль на вибраному ринковому сегменті. Обов”язковим для проведення такої стратегії являється те, що підприємство будує свою діяльність, передусім, на аналізі потреб споживачів пе- вного сегменту. Серед складових екологічної стратегії виділяється: екологія, переваги в витратах, диференціація. Еко- логічні стратегії покликані інтегрувати екологічні аспекти і аспекти стратегії збереження конкурентоздат- ності тим, що вони намагаються знайти, по можливості, більше точок зіткнення між цими різними аспек- тами. Екологічні стратегії слугують досягненню конкурентних переваг, необхідних для забезпечення довго- строкового функціонування фірми, при максимально можливому зниженні навантаження на навколишнє середовище на протязі всього життєвого циклу продукту [5]. Розробка екологічної стратегії передбачає наявність специфічних знаннь у взаємозв”язках між її скла- довими елементами. Вплив на одну із складових викликає багаточислені зміни, по меншій мірі, в одній із двох які залишилися. Тому екологічна стратегія повинна розвиватися в балансуванні між її елементами. Характерною рисою сучасної екологічної стратегії стає екологізація всіх областей вироблення стратегії підпри- Ревко Т.В. ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСІВ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ ТА СВІТОВОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ 46 ємства. Способи реалізації екологічної стратегії підприємства класифікуються наступним чином [7]: - стратегія «кінця труби» (end of pipe) – обеззараження забруднюючих речовин відбувається в кінці тех- нологічного процесу з використанням різних установок; - стратегія «більш чистого виробництва» (cleaner production), серед яких виділяють: стратегії мінімізації відходів і рециклінг; зменшення утворення забруднюючих речовин; оцінка життєвого цикла при роз- робці «зеленої» продукції. При формуванні екологічної стратегії важливо оцінити можливості і способи зниження витрат, пов”язаних з впливом підприємства на навколишнє середовище. Вибір конкретної екологічної стратегії підприємства необхідно проводити з врахуванням економічних показників екологічної діяльності. В практиці оцінки екологічної стратегії використовують два виміри: - напрям впливу: екологічна програма основана на змінах всередині підприємства, або на зміни через власне виробництво; - ціль підприємства, яка може полягати тільки у виконанні вимог держави, досягненні конкурентної пе- реваги, або в досягненні екологічно стабільного розвитку [3]. Фактори зовнішнього середовища, які обумовлюють необхідність розробки екологічної стратегії – це забруднене довкілля, підвищення рівня екологічної освіти, збільшення доходу. З”являється необхідність у частковому державному регулюванні, спостерігається попит на екологічно чисті товари, виникають еколо- гічні напрями бізнесу, зростають вимоги до стану робочих місць, загострюється необхідність підвищувати ефективність господарювання за рахунок вирішення екологічних проблем шляхом збереження ресурсів. Все викладене ініціює необхідність розробки нової екологічної стратегії (рис. 1). Висвітлюється класифікація типів екологічної стратегії та наведені типи еколого-економічної стратегії (таблці.1. і 2.). Типи екологічної стратегії класифікують за цілями та напрямами впливу (табл. 1). Виділені такі цілі як відповідність вимогам держави, досягнення конкурентної переваги, стабільний розвиток та вирішення еко- логічних проблем. Відповідно до описаних цілей передбачено два варіанти: зміна поведінки ринку або змі- на поведінки безпосередньо суб”єкта господарювання. Наприклад, у підприємства ціллю є відповідність вимогам держави, тоді воно може змінити власну поведінку або може змінитися власне поведінка ринку че- рез зростання жорсткості державних вимог (табл. 1). Серед типів еколого-економічної стратегії виділяють стратегію ігнорування екологічних складових, ви- мушену стратегію відповідності, пасивну стратегію відповідності, стратегію конкурентних переваг, страте- гію стабільного розвитку та стратегію ресурсозбереження. Ціллю підприємства при реалізації стратегії іг- норування екологічних складових є виживання без врахування екологічного фактора. Ця стратегія характе- ризується дуже низьким рівнем економічного розвитку. Серед інститутів довкілля, які визначають страте- гію виділені державні, контрагентів та суспільно-соціальні. При стратегії ігнорування екологічних складо- вихспостерігається недостатня ефективність державного регулювання, контрагенти беруть до уваги лише економічні фактори, суспільно-соціальні інституції пасивні, що пояснюється низькою екологічною культу- рою (табл. 2). Збереження ресурсів сприяє вирішенню екологічних проблем, підвищує ефективність та конкуренто- здатність господарюючих суб”єктів, забезпечує зростання екологічності продукції, що в більшій мірі є при- вабливим для споживачів. Рис. 1.Фактори зовнішнього середовища, які обумовлюють необхідність екологічної стратегії. Державне регулювання Забруднення навко- лишнього середовища Підвищення рівня екологічної освіти Збільшення доходу Попит на екологічно чисті товари Нові тенденції бізнесу Підвищені вимоги до стану робочих місць Нова екологічна стратегія Необхідність підвищення ефективності господа- рювання Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ 47 Таблиця 1. Класифікація типів екологічної стратегії. Ціль Напрям впливу Відповідність ви- могам держави Досягнення конку- рентної переваги Стабільний розви- ток Вирішення еколо- гічних рпоблем Зміна власної поведінки Зміна власної по- ведінки для вико- нання вимог дер- жави Зміна власної по- ведінки для досяг- нення конкурент- ної переваги Зміна власної по- ведінки для досяг- нення стабільного розвитку Зміна власної по- ведінки для вирі- шення екологічних проблем Зміна поведінки ринку Зміна поведінки ринку через ініціа- лізацію зростання жорсткості вимог держави Досягнення конку- рентної переваги шляхом змін пове- дінки ринку Досягнення стабі- льного розвитку змінює поведінку ринку Вирішення еколо- гічних проблем за- вдяки зміні поведі- нки ринку Стратегії є найпростішим механізмом досягнення поставлених перед підприємством задач. Сьогодні важливими та актуальними є проблеми збереження ресурсів у світлі вирішення екологічних проблем при достатній ефективності підприємств. Тут стратегія ресурсозбереження найбільш відповідатиме поставле- ним завданням. Необхідно детальніше зупинитися на розробці теоретико-методологічних основ реалізації цієї стратегії. Наприклад, розробити дієві економічні механізми, які б сприяли її впровадженню у практичну діяльність господарюючих суб”єктів. Таблиця 2. Типи еколого-економічної стратегії. Інститути навколишнього середовища, які визначають дану страте- гію № п/п Тип еко- лого-еконо- мічної стра- тегії Ціль підприємства Державні Контрагентів Суспільно-соціа- льні Рівень економіч- ного розвитку 1 Ігнорування екологічних складових Виживання будь- якою ціною, не вра- ховуючи екологіч- них обмежень Недостатня ефек- тивність держав- ного регулювання Економічні санкції не відповідають ре- альному екологіч- ному збитку Враховуються тіль- ки економічні фак- тори Пасивність, обумо- влена низькою еко- логічною культу- рой Дуже низький 2 Примушена стратегія відповід-но- сті Виконання тимча- сово узгоджених вимог держави Високі штрафні са- нкції, примушуючі виконувати вимоги держави Врахо-вуються тільки економічні фактори Пасивність, обумов- лена низькою екологі- чною культурою Низький 3 Пасивна стратегія відповід-но- сті Збереження існую- чого положення на довгострокову пер- спективу Недостатня ефек- тивність держав- ного регулювання та відсутність мо- тивації для пода- льшого покращення Теж саме Теж саме Середній 4 Стратегія конку-рент- них переваг Досягнення конку- рен-тних переваг за рахунок екологічно чистої продукції Ефективне регулю- вання і координація Облік екологічних факторів при еко- номічній взаємодії Активна позиція при високому рівні екологічно куль- тури Високий 5 Стратегія стабільного розвитку Задоволення потреб нинішнього поко- ління без збитку для майбутнього Координація на рі- вні вибору стратегії Оцінка репутації, екологічних харак- терис-тик, якості кінцевої і проміж- ної продукції (по- слуг) Активна позиція, яка дозволяє здійс- нювати вплив і тиск Дуже високий 6 Стратегія ресурсозбе- реження Збереження викори- стовуваних в про- цесі виробництва ресурсів Розроблення та за- стосування дієвих ринкових еконо- міко-правових ме- ханізмів реалізації зазначеної стратегії Оцінка та вишуку- ван-ня напрямків поліпшення вико- ристання виробни- чих ресурсів, акце- нтуван-ня уваги на питаннях досягну- тої ефективності господарювання, вирішення проблем довкілля, збере- ження природних ресурсів тощо Повне задоволення вимог суспільства щодо якості (в тому числі екологічно- сті) споживаної продукції та до- вкілля в якому проживаємо Найви-щий Джерела та література 1. Шостак Л.Б. Теоретичні основи еколого-економічного обмеження природного ресурсокористування. – 08.08.01. – Дис.докт.екон.наук. – НАНУ Рада з вивчення продуктивних сил України. – Київ. – 2003 р.; 2. Шостак Л.Б. Механізм ініціювання економічного зростання держав постпланової економіки // Еконо- міка України. - 2001 - №11. - С. 50-56.; Ревко Т.В. ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСІВ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ ТА СВІТОВОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ 48 3. Садеков А.А. Механізми еколого-економічного управління підприємством. – 08.06.01. – Дис...докт.екон.наук. – Донецький державний університет економіки і торгівлі ім. М.Туган-Барановсь- кого. – Донецьк. – 2002 р.; 4. Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент: Учебник. – М.: Годарика, 1998. – 528 с.; 5. Пахомова Н.В., Рихтер К.К. Экономика природопользования и экологический менеджмент: Учебник. – С.Пб: Из-во С.-Петербургского университета, 1999. – 488 с.; 6. Портер М. Конкуренция: Учебное пособие. – М.: Издательский дом “Вильямс”, 1996. – 105 с.; 7. Нортон Клаус. Основы экологического менеджмента: Пер. с анг. – М.: Инфра-М, Премьер, 1994. – 309 с. Рудницкий А.О. ЭКОНОМИЧЕСКАЯ БЕЗОПАСНОСТЬ И ЭКОНОМИЧЕСКИЕ ИНТЕРЕСЫ УКРАИНЫ Постановка проблемы. Процессы постепенной либерализации хозяйственных отношений, проводимые в настоящее время в отечественном национальном хозяйстве актуализируют среди прочих проблему эко- номической безопасности регионов и государства в целом. Данная проблема – одна из составляющих ком- плекса проблем национальной безопасности государства и ее важность обуславливается тем фактом, что экспансии нового тысячелетия будут носить экономический характер не только в связи с причинами своего возникновения, но и по своим методам. Актуальность данной проблемы для Украины предопределена тем, что затянувшийся период преобра- зований национального хозяйства не позволяет обеспечить безопасность государства на должном уровне. Становление науки об экономической безопасности государства в Украине, как и на всем постсоветском пространстве, насчитывает немногим более 10 лет, но уже можно проследить положительную динамику в развитии этого направления экономической науки. Именно поэтому на первый план выходит задача уже не постановки самого вопроса об экономической безопасности, но поддержания этого сравнительно молодого направления, формирование соответствующей научной и методологической базы. Обеспечение достаточного уровня экономической безопасности служит основой для эффективного функционирования национального хозяйства, подводя прочную экономическую базу под национальный суверенитет. Обеспечение национальной безопасности государства невозможно без устойчиво функционирующей, способной отразить разноплановые внутренние и внешние угрозы эконо- мики. В рамках новой парадигмы экономическую безопасность стоит рассматривать как доминантную ха- рактеристику социо-экономической системы, которая определяет её способность поддерживать нормаль- ные условия жизнедеятельности населения, устойчивое обеспечение ресурсами развития национального хо- зяйства, а также последовательную реализацию национально-государственных интересов. Цель статьи – выявление наиболее существенных направлений экономической безопасности в рамках системы экономических интересов Украины, и поиск наиболее эффективных стратегий борьбы с угрозами стабильности национальной экономики. Для начала более четко определим значение категории „экономическая безопасность”. Термин "экономическая безопасность" – экосестейт (от англ. economical security of the state) можно трактовать в различных аспектах: 1. как характеристику степени защищенности объекта; 2. как параметр общего состояния объекта. Первый подход предусматривает сведение экономической безопасности к комплексу мер, предприни- маемыми субъектами экономической безопасности (Президент Украины; Верховная Рада Украины; Каби- нет Министров Украины; Совет национальной безопасности и обороны Украины; Национальный банк Ук- раины; суды общей юрисдикции; прокуратура Украины; местные государственные администрации и ор- ганы местного самоуправления; Служба безопасности Украины, Служба внешней разведки Украины; и другие вооруженные формирования Украины), для обеспечения стабильности функционирования объектов (экономики государства). В данном случае экономическая безопасность создаваемые государством усло- вия, гарантирующие недопущение нанесения хозяйству страны непоправимого ущерба от внутренних и внешних экономических угроз; Во втором случае, безопасность – это состояние объекта защиты, которое отличается динамичной ста- бильностью и своевременной возможностью влияния на ход событий с целью сохранения этого объекта [4]. Если попытаться обобщить уже имеющиеся определения, то можно сделать вывод, что безопасным можно считать состояние системы, которое характеризуется динамическим равновесием, т.е. вероятность изменения присущих этому субъекту качеств и параметров его внешней среды невелика, меньше опреде- ленного интервала. То есть экономическая безопасность - состояние экономики, при котором обеспечива- ется достаточно высокий и устойчивый экономический рост; эффективное удовлетворение экономических потребностей; контроль государства за движением и использованием национальных ресурсов; защита эко- номических интересов страны на национальном и международном уровнях. Она является составной частью национальной безопасности, ее фундаментом и материальной основой. Объектом экономической безопас- ности выступает как экономическая система, взятая в целом, так и ее составляющие элементы: природные

Формування стратегії ефективного використання ресурсів в умовах євроінтеграції та світової глобалізації

Репозитарії

Схожі ресурси