Розвиток підприємства: поняття та види

Сучасні умови діяльності багатьох підприємств характеризуються наявністю конкуренції, динамічністю ринкової кон'юнктури, суттєвими змінами у макросередовищі, які представлені тенденціями НТП, швидким застаріванням знань, виникненням нових сфер економіки, змінами способу виробництва - переходу в...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2006
Автор:	Погорєлов, Ю.С.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Кримський науковий центр НАН України і МОН України 2006
Назва видання:	Культура народов Причерноморья
Теми:	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/36617
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Розвиток підприємства: поняття та види / Ю.С. Погорєлов // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 88. — С. 75-81. — Бібліогр.: 27 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-36617
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-366172012-07-29T12:09:50Z Розвиток підприємства: поняття та види Погорєлов, Ю.С. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Сучасні умови діяльності багатьох підприємств характеризуються наявністю конкуренції, динамічністю ринкової кон'юнктури, суттєвими змінами у макросередовищі, які представлені тенденціями НТП, швидким застаріванням знань, виникненням нових сфер економіки, змінами способу виробництва - переходу від індустріальної до постіндустріальної економіки тощо. Современные условия деятельности многих предприятий характеризуются наличием конкуренции, динамикой рыночной конъюнктуры, существенными изменениями в макросреде, которые представлены тенденциями НТП, быстрой устарелостью знаний, возникновением новых сфер экономики, изменениями способа производства - перехода от индустриальной к постиндустриальной экономике и тому подобное. 2006 Article Розвиток підприємства: поняття та види / Ю.С. Погорєлов // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 88. — С. 75-81. — Бібліогр.: 27 назв. — укp. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/36617 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
spellingShingle	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Погорєлов, Ю.С. Розвиток підприємства: поняття та види Культура народов Причерноморья
description	Сучасні умови діяльності багатьох підприємств характеризуються наявністю конкуренції, динамічністю ринкової кон'юнктури, суттєвими змінами у макросередовищі, які представлені тенденціями НТП, швидким застаріванням знань, виникненням нових сфер економіки, змінами способу виробництва - переходу від індустріальної до постіндустріальної економіки тощо.
format	Article
author	Погорєлов, Ю.С.
author_facet	Погорєлов, Ю.С.
author_sort	Погорєлов, Ю.С.
title	Розвиток підприємства: поняття та види
title_short	Розвиток підприємства: поняття та види
title_full	Розвиток підприємства: поняття та види
title_fullStr	Розвиток підприємства: поняття та види
title_full_unstemmed	Розвиток підприємства: поняття та види
title_sort	розвиток підприємства: поняття та види
publisher	Кримський науковий центр НАН України і МОН України
publishDate	2006
topic_facet	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/36617
citation_txt	Розвиток підприємства: поняття та види / Ю.С. Погорєлов // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 88. — С. 75-81. — Бібліогр.: 27 назв. — укp.
series	Культура народов Причерноморья
work_keys_str_mv	AT pogorêlovûs rozvitokpídpriêmstvaponâttâtavidi
first_indexed	2025-07-03T18:16:29Z
last_indexed	2025-07-03T18:16:29Z
_version_	1836650688675840000
fulltext	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ 75 − музеї (живопису, краєзнавчі,етнографічні, літературні, історичні); − старовинні церкви та монастирі; − меморіальні цвинтарі; − замки та печери; − історичні та архітектурні пам’ятки; − тематичні парки; − ресторани з національною кухнею та традиційною архітектурою; − матеріальне оточення в сільському зеленому туризмі – це перш за все народні промисли (ткацтво, ви- шиванка, килимарство, в’язанка, художня обробка шкіри, гончарство, гутництво, художній метал, дере- вообробка, художнє плетіння, іграшки, писанкарство). Основною компонентою комплексу маркетингу залишається Р1 (people – персонал). Тому постає пи- тання підготовки сучасних менеджерів розваг у вищих навчальних закладах. В Прикарпатському інституті ім. М. Грушевського МАУП в навчальних планах за спеціалізацією “Менеджмент сільського зеленого ту- ризму” передбачені навчальні дисципліни: організація дозвілля в сільській місцевості; етнографія та народ- ні промисли; основи ведення домашнього господарства і гостинності. Плануються також ввести факульта- тивні спецкурси “Менеджмент анімації ” та “Менеджмент розваг” для підготовки менеджерів туризму, го- тельного бізнесу і курортної сфери. Таким чином в роботі встановлено взаємозв’язок інфраструктури розваг та маркетингу-мікс туристич- ного бізнесу, що надає можливість підвищити його економічну ефективність та забезпечити якісний відпо- чинок і дозвілля туристів. Подальшою перспективою досліджень є вивченя впливу сфери розваг на просу- вання туристичного продукту. Джерела та література 1. Уоркер Дж. Р. Введение в гостеприимство: Учеб. пособие / Пер. с англ. – 2-е изд. – Москва: ЮНИТИ- ДАНА, 2002. – 607 с. 2. Скобкин С.С. Маркетинг и продажи в гостиничном бизнесе: Учебно-практич. пособие. – Москва: Юристъ, 2001. – 224 с. 3. Матюхін В.О., Кашуба Я.М. Інноваційний навчальний проект туристичного менеджменту // Наукові праці МАУП, Київ. – 2002. – вип.3. – С.327-329. 4. Матюхин В.А. Инновационный учебный проект «Менеджмент курортной сферы» //Культура народов Причерноморья Крымский научный центр НАН Украины. – 2002. – № 34. – С.203-206. 5. Матюхин В.А. Разработка учебного проекта «Менеджмент сельского зеленого туризма» // Междуна- родный форум «Молодежь. Спорт. Туризм». Квартальновские научные чтения (научный альманах). – Москва, 2004. – С.483-485. Погорєлов Ю.С. РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВА: ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ Постановка проблеми. Сучасні умови діяльності багатьох підприємств характеризуються наявністю конкуренції, динамічністю ринкової кон’юнктури, суттєвими змінами у макросередовищі, які представлені тенденціями НТП, швидким застаріванням знань, виникненням нових сфер економіки, змінами способу ви- робництва – переходу від індустріальної до постіндустріальної економіки тощо. До числа таких характери- стик в економіці України, зважаючи на її перехідний характер, слід додати проблеми роздержавлення влас- ності, глобалізаційні процеси, зміну діяльності фінансових інститутів, посилення конкуренції між націона- льними та транснаціональними компаніями на національному ринку тощо [18,25]. У разі постійних змін в економіці підприємство в умовах ринку аби відповідати вимогам покупців, успішно конкурувати, має адап- туватися або, навіть, випереджати такі зміни. На необхідність такої адаптації вказував ще І. Ансоф в [2], розглядаючи рівні турбулентності зовнішнього середовища та відповідні ним необхідні дії підприємства. На сьогоднішній день більшість підприємств має не просто пристосовуватись до змін у зовнішньому сере- довищі, причому не тільки змін, які викликані діями суб’єктів мікросередовища, але випереджати такі змі- ни. Якщо необхідність таких змін розглядати на більш абстраговано, то необхідність адаптації підприємст- ва, його випереджаючої керованої еволюції, управління змінами можна розглядати як необхідність розвит- ку підприємства, що зумовлює необхідність більш пильної уваги до поняття розвитку, його видів тощо. Аналіз досліджень та публікацій. Поняття розвитку підприємства та управління розвитком в сучасних економічних дослідженнях знайшло певне відображення у сучасній економічній науці. Зокрема, достатньо докладно розглянуті питання інноваційного розвитку підприємства [5,6], моделювання управління розвит- ком [7,20], управління розвитком на стратегічному рівні [18,19]. Слід, однак, зазначити, що типології роз- витку, зазвичай, практично в усіх роботах достатньої уваги не приділяється. Більш того, зазвичай акценту- ють увагу на питанні управління розвитком, а не суто на питаннях розвитку. Безумовно, питання управлін- ня заслуговують на необхідну увагу, але вивченню зв’язків між суб’єктом та об’єктом управління (в дано- му випадку об’єктом управління, звичайно, постає розвиток) має передувати детальне вивчення сутності самого об’єкта управління, особливо, якщо йому іманентний високий рівень складності та внутрішньої структурованості. Певним винятком з числа робіт, які присвячені управлінню розвитком, може слугувати Погорєлов Ю.С. РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВА: ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ 76 робота, в якій розглянуті різні точки зору щодо загальнофілософського розуміння розвитку [15]. Але, по- перше, слід зазначити, що С.В. Мочерний, хоча й надає досить повне визначення категорії розвитку, трак- тує його тільки як принцип, а, по-друге, не включає в зміст розвитку процеси становлення системи та її пе- реходу в якісно інший стан [15, с. 114], що представляється вельми дискусійним. Такі автори як А.В. Чер- них, Ф.І. Хміль, О.Д. Коршунова, В.С. Пономаренко, О.І. Пушкар, В.М. Тридід розглядають поняття стало- го розвитку, керованого розвитку, організаційного розвитку тощо [12,18,23,24], досить мало приділяючи увагу аналізу поняття розвитку на рівні підприємства взагалі та по-різному розуміючи названі типі розвит- ку. У зв’язку з наявністю сукупності неузгоджених точок зору щодо розуміння категорії розвитку підпри- ємства, певними протиріччями між ними та відсутністю конкретизації типів розвитку для рівня підприємст- ва метою статті є розкриття поняття розвитку підприємства та його систематизація за певними критеріями. Виклад основного матеріалу. Поняття розвитку в сучасній науці знайшло значне відображення і має глибоке, хоча й не повністю узгоджене філософське обґрунтування. Перші еволюційні та стрибкоподібні уявлення щодо розвитку як зміни частини буття зустрічаються ще в роботах Анаксімандра, Емпедокла та Демокрита [3]. Аристотель запропонував розуміти розвиток як певний принцип, згідно з яким сутність явища є елементом, що є необхідним в системі цілого [14]. Надалі розуміння розвитку конкретизувалося, зокрема в німецькій класичній філософії. Удосконалення науки і виникнення теологічного світогляду у середні віки призвело до виникнення різ- них термінів, які є близькими до категорії розвитку, певним чином синонімічними, характеризуючи окре- мий тип розвитку або розвиток щодо певних об’єктів, але все ж таки є не тотожними, і тому потребують пояснення щодо своєї суті. Разом із поняттям розвитку (а іноді і замість нього) використовуються поняття експлікації, генезису, еволюції, еманації, діахронії. Експлікація (розгортання) – це прояв частин даності, які через ций прояв отримують певну самостій- ність та можуть бути розрізнені один від одного [1]. Поняття експлікації більшою мірою використовувалося в теології як вираження саморозгортання Абсолюту, але воно знайшло відображення й в суто філософських ідеях (наприклад, у Лейбніца). Останнім часом поняття експлікації значно розширилося і переважно втра- тило свій філософський зміст саморозгортання Абсолюту або буття, наприклад в [21], і тому може викорис- товуватися тільки для конкретизації певного типу розвитку, який зумовлений винятково внутрішніми якос- тями суб’єкту розвитку, причому в кожний етап часу суб’єкт розвитку зберігає свою єдність із первісним станом. Тобто фактично, поняття розвитку є ширшим, оскільки може бути викликано не тільки внутрішні- ми якостями суб’єкту, але й певним зовнішнім імпульсом. Поняття еманації ввів Плотін для пояснення виникнення світу шляхом розповсюдження певної первіс- ної енергії Абсолюту, і конкретизував, що по мірі віддалення від першопричини стан буття погіршується. У подальшому поняття еманації поширилося у фізиці і втратило в загальнонауковому контексті свій зв'язок із розвитком, зберігаючи його тільки в філософії (неоплатонізм, гностізицм) [21]. На сьогоднішній день по- няття еманації обґрунтовано можна віднести тільки до ідеалістичних напрямів в філософії, воно використо- вується в фізиці, а в інших галузях знань широкого застосування не знаходить. Поняття еволюції первісно є близьким за змістом до поняття експлікації (лат. Evolutio – розгортання), близьким до поняття розвитку і визначається як безперервні поступові кількісні зміни, які відповідно до ді- алектики переходять в якісні [21]. У той же час, як на то вказує В. Феллер, деякі автори, наприклад Е. Трельч, пропонує розділяти поняття розвитку та еволюції за галузями знань. Однак, він принципово їх не розділяє за змістом і відносить поняття розвитку до сфери історії та філософії, а поняття еволюції – до біо- логії та техніки [22]. На сьогоднішній день фактично, характеризуючи розгортання в різних формах та певні зміни, поняття еволюції в загальнонауковому контексті використовується частіше, ніж поняття експлікації, іноді, навіть рівноцінно до поняття розвитку. Однак, варто зазначити, що повністю прирівняти поняття роз- витку та еволюції не можна, оскільки еволюція характеризує тільки один з можливих типів розвитку – певні поступові зміни, а існують розглянуті ще в Античній філософії й трансформістські зміни, тобто поняття розвитку є ширшим. Іноді замість розвитку використовується поняття генезису, яке походить з древньогрецької мови і ви- значається як виникнення або процес формування [21]. Розділити розвиток та генезис можна на підставі ви- знання буття того об’єкту, до якого використовуються ці поняття. Поняття генезис характеризує стан «до- об’єкта», тобто того, що існувало до визнання об’єкта і спричинило його формування. Але поняття генезису не можна вживати, характеризуючи подальші зміни вже сформованого об’єкту (точніше, можна використо- вувати, але стосовно «після-об’єкту», причиною формування якого стануть зміни об’єкту). У той же час по- няття розвитку охоплює як процес становлення об’єкту, так і його подальших змін. Але принципово розви- ток конкретного об’єкту починається із його визнання і не може існувати до того, тобто розвиток «до- об’єкту» існує і приводить до формування об’єкту, але розвиток об’єкту не може існувати до існування са- мого об’єкту. Тобто фактично розвиток включає генезис, але ці поняття мають дещо різну об’єктну прина- лежність: розвиток, якщо не конкретизувати об’єкт, характеризує і його становлення, і його подальші зміни, а генезис характеризує тільки становлення об’єкту. Зважаючи на це, можна зробити висновок, що поняття розвитку та генезису перетинаються, але стосовно конкретного об’єкту розвиток не повністю включає його генезис. Специфічним видом розвитку є діахронія, яка представляє собою історичну послідовність розвитку мо- вних явищ [21]. Слід зазначити, що за порядком словоформування (dia (через)+chronos (час)) принципово діахронія має більш широкий смисл, ніж той, з яким вона вживається в лінгвістиці, але поширення в інших галузях науки діахронія як поняття, що характеризує певні зміни, не знайшло. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ 77 Еманація Слід вказати на співвідношення між поняттями розвитку та руху, оскільки сукупність змін суб’єкта по- роджує його певний рух (звичайно, не в фізичному, а в характеристичному смислі). Рух є більш широким поняттям, яке охоплює поняття розвитку. У той же час всякий розвиток є рухом, оскільки він представле- ний змінами, тобто рухом суб’єкту у характеристичному смислі. Але не всякий рух є розвитком, тому що для руху існуючі умови розвитку не є обов’язковими і їхнє порушення приводить до відмови у визнанні змін або руху розвитком. Більш детально розбіжності між рухом та розвитком представлені в [4]. Співвід- ношення між розглянутими поняттями представлено на рис. 1. Поняття еманації, еволюції, експлікації та діахронії повністю входять до поняття розвитку, оскільки фактично представляють собою його різні типи, або використовуються сумісно, або замість поняття розви- тку в окремих галузях знань. Поняття руху є більш широким, оскільки не передбачає виконання певних розглянутих умов, які є обов’язковими для розвитку, наприклад, умови єдності та вдосконалення. Слід під- креслити, що на рис. 1 показано тільки співвідношення поняття розвитку із іншими поняттями – ієрархічне та змістовне. Співвідношення між поняттями еманації, еволюції та діахронії не розглядалися, тому відсут- ність перетинання відповідних контурів на рис.1 не можна сприймати як відсутність понятійних зв’язків між відповідними поняттями, оскільки такі зв’язки свідомо не розглядалися. У той же час зрозуміло, що всі розглянуті поняття включаються до поняття руху. У ХХ столітті поняття розвитку знайшло значне відображення в економіці, причому як на макрорівні – у формі економічного зростання в роботах Дж. М. Кейнса, Дж. Міда, У. Ростоу [9,10,17], так і на мікрорівні – в контексті організаційної екології М. Ханнана, Г. Керрола та Дж. Фрімена [26,27] та еволюційної еконо- міки Р. Нельсона та С. Уінтера [16]. На сьогоднішній день вже існує декілька визначень розвитку підприємства. Так, Е.М. Коротков, роз- глядаючи розвиток на рівні підприємства, трактує його як «…сукупність змін, які ведуть до появи нової якості і зміцнення життєвості системи, її здатність чинити опір руйнівним силами зовнішнього середови- ща» [11, с. 296]. В.А. Забродський та М.О. Кизим дають більш розширене визначення розвитку, конкрети- зуючи його щодо економіко-виробничої системи. За їхньою точкою зору, розвиток економіко-виробничих систем представляє собою процес переходу економіко-виробничої системи у новий, більш якісний стан шляхом нагромадження кількісного потенціалу, зміни й ускладнення структури і складу, наслідком чого є підвищення її здатності чинити опір руйнівному впливу зовнішнього середовища та ефективність функціо- нування [8]. В менеджменті отримали поширення поняття «сталий розвиток підприємства», «керований розвиток підприємства», «організаційний розвиток». Так, А.В. Черних під сталим розвитком підприємства пропонує розуміти обумовлений впливом факторів внутрішнього і зовнішнього середовища та такий, що характери- зується збільшенням його потенціалу, попиту на продукції, масштабу діяльності, можливістю забезпечити безперервний процес виробництва та зберігати платоспроможність протягом тривалого періоду часу процес змін, які трапляються у функціонуванні підприємства [24]. А.В. Черних не тільки надає поняття сталого розвитку, але й показує його взаємозв'язок із характеристиками підприємства, такими як адаптивність, гну- чкість, організованість, сталість, надійність, економічна безпека, стабільність тощо [24]. Однак, слід зазна- чити, що причинно-наслідковий характер такого зв’язку залишається недослідженим і потребує додатково- го аналізу. Під керованим розвитком підприємства пропонується розуміти виділену в складі підприємства систе- му, в якій об’єднані процеси реструктуризації та реінжинірінгу, інноваційні та інвестиційні процеси, що ве- дуть до кількісних та якісних змін у всіх функціональних галузях підприємства, а також контури управлін- ня на основі зворотніх зв’язків, де вирішуються завдання стратегічного й тактичного управління, а також запускаються механізми самоорганізації оперативного управління розвитком [18, с. 10]. Рух Розвиток Генезис Еволюція Діахронія Експлікація Рис. 1. Співвідношення між поняттями розвитку Погорєлов Ю.С. РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВА: ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ 78 Достатньо поширеним слід визнати поняття організаційного розвитку, концепція якого виникла ще в 60-і роки ХХ століття. Ф.І. Хміль дає поняття організаційного розвитку, трактуючи його як «довготерміно- ву роботу в організації щодо удосконалення процесів вирішення проблем і оновлення» та пов’язуючи із проведенням змін в організації [23, с. 173]. О.Д. Коршунова пропонує під організаційним розвитком вважа- ти процес формування, накопичення та використання стратегічних здатностей з метою забезпечення зовні- шньої адаптації та внутрішньої інтеграції підприємства на ринках праці, капіталу та товарів відповідно до інтересів різних груп суб’єктів ринку [12]. Вона підкреслює, що розвиток не є синонімічним зростанню, оскільки розвиток пов'язаний не тільки із кількісними змінами в діяльності підприємства як зростання, а бі- льшою мірою є пов’язаним із якісними змінами. Саме отримання нових якостей та компетенцій є ознакою розвитку організації. Більш того, результатом організаційного розвитку є збільшення потенціалу організації з позиції формування нових здібностей [12]. Представляється можливим стверджувати, що домінантою понять організаційного розвитку, керовано- го розвитку та сталого розвитку є все ж таки єдине поняття розвитку підприємства, яке, незважаючи на на- явність певних точок зору щодо його розуміння, а може й завдяки їй, зважаючи на різність висловлених то- чок зору, потребує певної конкретизації, яку пропонується здійснювати із використанням контент-аналізу. Аналіз існуючих точок зору щодо розуміння сутності розвитку взагалі та суто розвитку підприємства [4,8,11,12,15,16,18,23,24] дозволив виділити елементи або складові визначення розвитку підприємства. Во- ни представлені на рис. 2. Варто зазначити, що, мабуть, складові розвитку мають різну вагомість у його ви- значенні та визнанні, але це питання потребує додаткового дослідження, і тому для першого наближення у розумінні поняття розвитку пропонується обмежитися простим їхнім перерахуванням, яке дозволить уточ- нити і конкретизувати поняття розвитку підприємства. Складові поняття розвитку підприємства Кількісні та якісні зміни Поліпшення Процесний характер Довготривалість Сукупність процесів Збільшення потенціалу підприємства Адаптація до зовнішнього середовища Внутрішня інтеграція підприємства Здатність протидіяти негативним впливам зовнішнього середовища Підвищення життєздатності підприємства Рис. 2. Складові визначення розвитку підприємства Варто стисло охарактеризувати кожну з виділених складових поняття розвитку підприємства. Перш за все, розвиток передбачає наявність кількісних та якісних змін, які ведуть до певного поліпшення. Безумов- но, поліпшення представляє собою відносну характеристику і для виявлення або підтвердження наявності розвитку вимагає певної конкретизації, але для визначення поняття розвитку можна обмежитися тільки ви- знанням такого поліпшення. Розвиток підприємства має процесний характер, тобто є розподіленим у часі, причому розвитку, як процесу, властива довготривалість, зважаючи на певну інерційність підприємства як об’єкту розвитку та наявність часового лагу між імпульсом розвитку та відповідними йому змінами. Слід зазначити, що розподіленість у часі та довготривалість аксіоматично не приводять до визнання властивості поняттю розвитку підприємства таких складових як безперервність або постійність. Адже розвиток підпри- ємства принципово може бути непостійним, тобто таким, що не обов’язково присутній у кожний момент часу існування підприємства. Умова можливості відсутності існування розвитку у кожний момент часу іс- нування підприємства дозволяє стверджувати, що розвиток не обов’язково буде безперервним. Тобто без- перервність та постійність розвитку та умови його визнання таким потребують більш докладних дослі- джень. За своїм змістом розвиток підприємства, як випливає з аналізу приведених точок зору, є сукупністю процесів, які сумарно ведуть до збільшення потенціалу підприємства. Явними формами прояву таких про- цесів виступають кількісні та якісні зміни, адаптація до зовнішнього середовища підприємства та внутрі- шня інтеграція підприємства. Нарешті результативний прояв розвитку для підприємства полягає в реаліза- ції кількісних та якісних змін, збільшенні потенціалу підприємства, забезпеченні здатності підприємства протидіяти негативним впливам зовнішнього середовища та підвищенні життєздатності підприємства. За результатами проведеного контент-аналізу поняття розвитку підприємства у первісному наближенні пропонується розуміти як довготривалу сукупність процесів кількісних та якісних змін в діяльності підпри- Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ 79 ємства, які приводять до поліпшення його стану шляхом збільшення потенціалу підприємства, адаптації до зовнішнього середовища та внутрішньої інтеграції, що сприяє підвищенню здатності підприємства протиді- яти негативним впливам зовнішнього середовища та його життєздатності. Оскільки категорія розвитку є достатньо складною, причому як на загальнонауковому рівні, так і в га- лузі економіки, представляється доцільним розглянути критерії систематизації розвитку та його різномані- тні типи. Типологію розвитку підприємства пропонується здійснювати за двома групами критеріїв. Перша група критеріїв належить до розвитку взагалі – як міжнаукового, філософського і навіть загальнонаукового поняття. І тому такі критерії вважаються загальнонауковими. Така група критеріїв є достатньою мірою роз- робленою. Друга група критеріїв належить саме до підприємства як об’єкта розвитку. Систематизацію розвитку представлено в табл. 1. Слід надати такий коментар. У таблиці розглянуті критерії систематизації розвитку та зазначено на відповідні їм типи розвитку. Крім того, зазначено характер кожного критерію систематизації: загальний (тобто загальнонауковий, дійсний в усіх галузях знань) чи спе- ціальний (тобто такий, який відповідає використанню такого критерію тільки в одній галузі знань). Причо- му спеціальні критерії виділено саме для економічного розуміння розвитку. З самого початку виникнення розуміння розвитку ще в античній філософії традиційним став його роз- поділ за критерієм характеру змін на екстенсивний (еволюційний) та інтенсивний (трансформістський). При цьому екстенсивний розвиток є проявом та зростанням вже існуючого стану об’єкта, а інтенсивний розви- ток –виникненням нових форм. В економіці екстенсивність та інтенсивність розвитку отримали дещо іншу інтерпретацію: під екстенсивним розвитком зазвичай розуміють такий розвиток, що спрямований на вико- ристання більшої кількості ресурсів, збільшення масштабу діяльності, обсягу продажів тощо. Під інтенсив- ним розвитком розуміють такий розвиток, який представлений використанням іншої технології або способу виробництва. Тобто в економіці екстенсивний розвиток має переважно кількісний характер, а інтенсивний – якісний. При цьому, однак, слід зазначити, що аксіоматично приймається синонімічність понять «розвиток» та «зростання», що не можна визнати повністю коректним, оскільки поняття зростання базується тільки на кількісних змінах об’єкта, а поняття розвитку включає в себе як кількісні, так і можливі якісні зміни. Таблиця 1. Систематизація розвитку Критерій систематизації Види розвитку Характер критерію Характер змін Екстенсивний (еволюційний) та інтенсивний (трансформістський) Загальний Джерело або першопричина розвитку Екзогенний та ендогенний Загальний Масштаб та складність об’єкта Індивідуальний та загальний Загальний Форма Прямолінійний, драбинно-поступальний, ламаний, хвилеподібний, спіралеподібний Загальний Представлення суб’єкту розвитку Прожективний, непрожективний Спеціальний (тільки за умов ви- ділення суб’єкта розвитку) Виділення вектору розвитку Векторний, квазі-хаотичний Спеціальний (розвиток підприємства) Кількість виділених векторів Одновекторний, багатовекторний, фронтальний Спеціальний (розвиток підприємства) Комплексність змін Однопроектний, односферний, багатосферний та холічний Спеціальний (розвиток підприємства) Кількісна характеристика змін Прогресія, дегресія, пульсація та незмінність Спеціальний (розвиток підприємства) Залежно від джерела або першопричини виділяють розвиток екзогенний та ендогенний. Іноді екзоген- ний розвиток, тобто такий, який визначається зовнішніми відносно об’єкту, що розвивається, причинами, вважають несправжнім [1]. У той же час така точка зору є неоднозначною, оскільки само поняття розвитку не конкретизує необхідне джерело або рушійні сили змін, що відбуваються. Ендогенним є такий розвиток, джерело та першопричина якого знаходиться всередині об’єкта або системи, що розвивається. Зазвичай, рушійною силою ендогенного розвитку є протиріччя всередині об’єкта розвитку, виникнення й поширення яких приводить до його якісних змін. Для екзогенного розвитку основою також може бути протиріччя, але це протиріччя знаходиться поза межами об’єкта розвитку – у зовнішньому середовищі або між об’єктом та зовнішнім середовищем. Залежно від складності об’єкта розвиток може бути індивідуальним та загальним [1]. Індивідуальний розвиток в науці – це розвиток окремої істоти або окремого неподільного об’єкта, причому, звичайно, що неподільність об’єкта розглядається не з критерію атомарності: сам об’єкт може мати складну структуру, але його окремі частини не формують цілісності на рівні об’єкта. Поняття загального розвитку використо- вується стосовно складної системи – фізичної, біологічної або соціальної. Розвиток може мати різні форми: бути прямолінійним, драбинно-поступальним, ламаним, хвилеподіб- ним, спіралеподібним тощо [13, с. 256]. Форма розвитку визначається характером змін, інтенсивністю у ча- сі, періодичністю змін та їхньою повторюваністю. Причому зрозуміло, що мається на увазі саме повторю- ваність, а не циклічність. Загальна систематизація типів розвитку є необхідно докладною, однак до існуючих загальних критеріїв розвитку представляється можливим додати ще один, який, однак, виникатиме тільки у разі виділення та Погорєлов Ю.С. РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВА: ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ 80 відокремленням суб’єкта та об’єкта розвитку. Тобто тоді, коли розвиток об’єкта буде викликаний, принай- мні частково, не тільки його внутрішніми властивостями, потенціалом розвитку, який закладений в самому об’єкті розвитку, саморозвитком, але певним зовнішнім одиничним або періодичним імпульсом або впли- вом. Розвиток щодо представлення суб’єкта розвитку про стан об’єкта розвитку в часі і його зміни може бу- ти прожективним та непрожективним. Такий розподіл розвитку спирається ще на ідеї Платона щодо світу речей та світу ідей, які стали основою розвитку Європейського світогляду і значним чином вплинули на розвиток планування, фактично зробивши його основою в управлінні. Суть прожективного розвитку поля- гає у тому, що самим змінам об’єкта розвитку передує формування представлення майбутнього його стану у суб’єкта розвитку (у свідомості, якщо суб’єктом розвитку виступає людина або група людей), яке надалі проектується на об’єкт розвитку у кожний момент часу, дозволяючи нівелювати можливі відхилення реаль- ного стану об’єкта в процесі розвитку від представлення такого стану. Тобто за умов прожективного під- ходу до розвитку передбачається, що об’єкт розвитку перейде від свого поточного стану до певного пред- ставленого та описаного майбутнього через сукупність заздалегідь визначених змін. Причому автентичність реального стану та «уявленого стану» забезпечується використанням «критеріїв істини» – кількісно та якіс- но виражених ознак або характеристик об’єкта розвитку. На відміну від прожективного розвитку непрожек- тивний розвиток спирається на ідеї східної та китайської філософії і передбачає зміни об’єкта розвитку без створення конкретного попереднього образу змін, спираючись на найкращий з можливих варіантів його змін, який визначається співвідношенням внутрішніх якостей об’єкта та очікуваних змін у зовнішньому се- редовищі. Дещо спрощуючи сутність кожного з прожективного та непрожективного розвитку, слід зазначити, що перший може ще бути названий цілеплановим, оскільки його використання передбачає встановлення чітко визначеної цілі та плану дій з її досягнення. Другий є ситуативним, оскільки його наявність не передбачає заздалегідь визначених дій, а спирається на інтуїцію (якщо говоримо про характер або інструменти впливу суб’єкта розвитку), найкраще використання минулого стану об’єкта розвитку та очікувані зміни у зовніш- ньому середовищі. Конкретизація поняття розвитку до такого об’єкта як підприємство дозволяє запропонувати такі крите- рії класифікації його розвитку як виділення вектора розвитку, кількість виділених векторів, комплексність змін, кількісна характеристика змін. Розвиток сам по собі, як вже було розглянуто, потребує певного цільо- вого руху. Тому розвиток підприємства за виділенням вектору розвитку може бути векторним або квазі- хаотичним. Під вектором розвитку пропонується розуміти сукупність безперервних послідовних змін стану об’єкта розвитку за умов збереження його єдності та цілісності, які обмежені певними обов’язковими умо- вами або надцілями. Векторний розвиток передбачає наявність та конкретизацію вектора розвитку у формі цілей або надцілей. Квазі-хаотичний розвиток здійснюється без формалізації вектора розвитку. Навіть при квазі-хаотичному розвитку підприємства такий вектор існує, але він або знаходиться поза межами суб’єкта розвитку, або не конкретизується в системі управління підприємством. Якщо розвиток є векторним, то за кількістю виділених векторів розвитку пропонується виділити одно- векторний, багатовекторний та фронтальний розвиток. Одновекторний та багатовекторний розвиток перед- бачають наявність відповідної кількості векторів. Під фронтальним пропонується розуміти такий розвиток підприємства, при якому виділяється декілька векторів, які є односпрямованими або, як мінімум, несупере- чливими, і охоплюють різні функціональні підсистеми підприємства або його поведінку на різних ринках. За критерієм комплексності змін пропонується розрізняти однопроектний, односферний, багатосфер- ний та холічний розвиток підприємства. Однопроектний розвиток підприємства передбачає виконання од- ного окремого проекту, який спрямований на вирішення окремого завдання, що суттєвим чином не вплине на діяльність підприємства в цілому. Безумовно, реалізація такого завдання може привести до формування певних змін в діяльності підприємства, однак, в цілому підприємство в більшості випадків суттєво не змі- ниться. Односферний та багатосферний розвиток підприємства пов’язані, відповідно, із одним або декіль- кома видами його діяльності або функціональними підсистемами. Односферний розвиток може включати декілька різноспрямованих або односпрямованих проектів розвитку, які, однак, знаходяться в межах однієї сфери діяльності підприємства – виробництва, фінансової сфери, соціальної сфери тощо. Багатосферний розвиток передбачає зміни одночасно або послідовно в декількох сферах діяльності підприємства. Холіч- ний розвиток означає розвиток підприємства в цілому, коли навіть за умов збереження цілісності підприєм- ства та його єдності наступний його стан значним чином відрізняється від попереднього. Причому най- більш ймовірно, що, така відмінність буде мати не тільки кількісний, але й якісний характер. До характерних рис підприємства належить циркуляція капіталу та формування певного результату ді- яльності – продукції в натуральному та вартісному вимірниках, а також прибутку. Тому зважаючи на сино- німічність поняття розвитку і поняття зростання, одним з критеріїв розвитку підприємства слід назвати змі- ну масштабу діяльності або кількісну характеристику змін. За критерієм кількісної характеристики змін можна виділити такі типи зростання як прогресія, дегресія, пульсація та незмінність. Ці типи розвитку ха- рактеризують зміну масштабу діяльності підприємства. Відповідно до того, що певні ознаки підприємства та показники, що їх характеризують можуть бути визначені як стимулянти, а певні – як дестимулянти, зро- зуміло, що прогресія відповідає збільшенню показників-стимулянтів, які характеризують певні риси або ознаки діяльності підприємства, та зменшенню показників-дестимулянтів. Дегресія на відміну від прогресії відповідає зменшенню показників-стимулянтів та збільшенню показників-дестимулянтів. Пульсація відпо- відає послідовним періодичним коливанням стану підприємства у формі позитивних та негативних змін. Незмінність означає постійність кількісних показників стану підприємства. Слід підкреслити, що дегресія та незмінність є також типами розвитку, тому що негативні зміни або відсутність жодних змін, що можуть бути кількісно вимірені, можуть супроводжуватися позитивними якісними змінами. Оскільки розвиток пе- редбачає якісні зміни (за наявності інших умов та ознак), то принципово й зменшення масштабу діяльності Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ 81 теж можна вважати за певних умов розвитком підприємства. ВИСНОВКИ Розвиток підприємства є достатньо складним поняттям, яке на підставі проведеного контент-аналізу пропонується розуміти як довготривалу сукупність процесів кількісних та якісних змін в діяльності підпри- ємства, які приводять до поліпшення його стану шляхом збільшення потенціалу підприємства, адаптації до зовнішнього середовища та внутрішньої інтеграції, що сприяє підвищенню здатності підприємства протиді- яти негативним впливам зовнішнього середовища та його життєздатності. Проведений аналіз різних понять, що використовуються як синонімічні до поняття розвитку, дозволяє стверджувати, що саме розвиток є най- більш широким поняттям, яке включає поняття еволюції, еманації, діахронії, експлікації та частково гене- зису. У той же час розвиток входить до поняття руху. Проведена систематизація розвитку за критеріями характеру змін, джерела або першопричини розвит- ку, масштабу та складності об’єкта, форми розвитку, а також представлення суб’єкта розвитку щодо об’єкта розвитку є традиційною і відображає виділені в сучасній науці типи розвитку. Запропоновані нові критерії систематизації розвитку – виділення вектору розвитку, кількість виділених векторів, комплексність змін, загальна характеристика змін – дозволяють конкретизувати типи розвитку підприємства. Проблематику визначення розвитку не можна вважати вичерпаною, оскільки для більш точного визна- чення розвитку має цінність історичний аналіз. Контент-аналіз розвитку представляє інтерес не тільки щодо розвитку окремого підприємства, але й щодо категорії розвитку в цілому. Для конкретизації сутності розви- тку представляють інтерес питання умов, механізмів та принципів розвитку, вирішення яких дозволить більш точно встановити сутність та зміст розвитку підприємства, а також забезпечити умови для його прак- тичної реалізації. Джерела та література 1. http://galactic.org.ua/clovo/p-r2.htm 2. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия – СПб.: ПИТЕР, 1999. – 325 с. 3. Асмус В.Ф. Античная философия. – 3-е изд. – М.: Высшая школа, 2003. – 400 с. 4. Босенко В.А. Всеобщая теория развития. – К.: Екс Об, 2001. – 311 с. 5. Гриньов А.В. Інноваційний розвиток промислових підприємств: концепція, методологія, стратегічне управління. – Харків: ІНЖЕК, 2003. – 308 с. 6. Гриньова В.М., Козирева О.В. Соціально-економічні проблеми інноваційного розвитку підприємств: Монографія. – Харків: ІНЖЕК, 2006. – 192 с. 7. Громяк С.И. Моделирование стратегий развития малых предприятий в условиях переходной экономики: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.03.02. – Львов: Львов. нац. ун-т им. И.Франко, 2001. – 20 с. 8. Забродский В.А, Кизим Н.А. Развитие крупномасштабных экономико-производственных систем. – Харьков: Бизнес Информ, 2000. – 72 с. 9. История экономических учений (современный этап): Учебник /Под общ. ред. А.Г. Худокормова. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 720 с. 10. Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег. – М.: Прогресс, 1978 – 289 с. 11. Коротков Э.М. Концепция менеджмента. – М.: Дека, 1997. – 304 с. 12. Коршунова Е.Д. Моделирование процесса адаптивного управления организационным развитием пред- приятия инвестиционно-промышленной сферы // Менеджмент в России и за рубежом. – 2004. – №2. – С. 34-39. 13. Краткий философский словарь / Под. ред. А.П. Алексеева. – М.: Проспект, 1997. – 217 с. 14. Лосев А.Ф. История античной философии в конспектном изложении. – 3-е изд. – М.: ЧеРо, 2005. – 192 с. 15. Мочерний С.В. Методологія економічного дослідження. – Львів: Світ, 2001. – 416 с. 16. Нельсон Р., Уинтер С. Эволюционная теория экономических изменений. – М.: Финстатинформ, 2000. – 474 с. 17. Пезенти А. Очерки политической экономии капитализма. Т.2. – М.: Прогресс, 1976. – 352 с. 18. Пономаренко В.С., Пушкар О.І., Тридід О.М. Стратегічне управління розвитком підприємства: Навча- льний посібник. – Харків: ХДЕУ, 2002. – 640 с. 19. Пономаренко В.С., Тридід О.М., Кизим М.О. Стратегія розвитку підприємства в умовах кризи: Моно- графія. – Харків: ІНЖЕК, 2003. – 328 с. 20. Потрашкова Л.В. Моделирование управления развитием предприятия: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.03.02. – Харьков: Харьковский государственный экономический университет, 2002. – 20 с. 21. Словарь иностранных слов / Под. ред. И.В. Алехина и Ф.И. Петрова. Изд. 4-е, переработанное и допол- ненное. – М.: Государственное издательство иностранных и национальных словарей, 1954. – 853 с. 22. Феллер В. Введение в историческую антропологию. – М: КноРус, 2005. – 672 с. 23. Хміль Ф.І. Основи менеджменту: Підручник. – К.: Академвидав, 2003. – 608 с. 24. Черных А.В. Механізм устойчивого развития предприятия в период активной инвестиционной деятель- ности: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.00.05. – Белгород: Белгородский государственный техниче- ский университет, 2006. – 20 с. 25. Чухно А.А. Постіндустріальна економіка: теорія, практика та їх значення для України. – К.: Логос, 2003. – 616 с. 26. Carroll G.R. Organizational Ecology // Annual Review of Sociology. – 1984. – №10. – p. 71-93. 27. Hannan, M.T. and Freeman J. Organizational Ecology. – Cambridge. MA: Harvard University Press, 1989. – 241 р. http://galactic.org.ua/clovo/p-r2.htm

Розвиток підприємства: поняття та види

Репозитарії

Схожі ресурси