Методи виявлення резервів, які забезпечують економічну стійкість підприємства
Проведено групування резервів за ознаками. Розглянуто теоретичні аспекти з приводу методів дослідження резервів на підприємстві. Проаналізовано методи виявлення резервів які забезпечують економічну стійкість підприємства. Виявлено ознаки неформалізованих, неявних резервів які впливають на стійкість...
Збережено в:
| Дата: | 2006 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2006
|
| Назва видання: | Культура народов Причерноморья |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/36623 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Методи виявлення резервів, які забезпечують економічну стійкість підприємства / М.С. Федоркіна, В.М. Рапопорт // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 88. — С. 112-116. — Бібліогр.: 16 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-36623 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-366232012-07-29T12:09:35Z Методи виявлення резервів, які забезпечують економічну стійкість підприємства Федоркіна, М.С. Рапопорт, В.М. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проведено групування резервів за ознаками. Розглянуто теоретичні аспекти з приводу методів дослідження резервів на підприємстві. Проаналізовано методи виявлення резервів які забезпечують економічну стійкість підприємства. Виявлено ознаки неформалізованих, неявних резервів які впливають на стійкість підприємства. Проведена группировка резервов за признаками. Рассмотрены теоретические аспекты по поводу методов исследования резервов на предприятии. Проанализированы методы выявления резервов, которые обеспечивают экономическую устойчивость предприятия. Выявлены признаки неформализированных, неявных резервов которые влияют на стойкость предприятия. The groupment of backlogs after signs is conducted. Theoretical aspects concerning the methods of research of backlogs on an enterprise are considered. The methods of exposure of backlogs are analysed which provide economic firmness of enterprise. The signs of the unformalized, non-obvious backlogs are exposed which influence on firmness of enterprise. 2006 Article Методи виявлення резервів, які забезпечують економічну стійкість підприємства / М.С. Федоркіна, В.М. Рапопорт // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 88. — С. 112-116. — Бібліогр.: 16 назв. — укp. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/36623 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| spellingShingle |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Федоркіна, М.С. Рапопорт, В.М. Методи виявлення резервів, які забезпечують економічну стійкість підприємства Культура народов Причерноморья |
| description |
Проведено групування резервів за ознаками. Розглянуто теоретичні аспекти з приводу методів дослідження резервів на підприємстві. Проаналізовано методи виявлення резервів які забезпечують економічну стійкість підприємства. Виявлено ознаки неформалізованих, неявних резервів які впливають на стійкість підприємства. |
| format |
Article |
| author |
Федоркіна, М.С. Рапопорт, В.М. |
| author_facet |
Федоркіна, М.С. Рапопорт, В.М. |
| author_sort |
Федоркіна, М.С. |
| title |
Методи виявлення резервів, які забезпечують економічну стійкість підприємства |
| title_short |
Методи виявлення резервів, які забезпечують економічну стійкість підприємства |
| title_full |
Методи виявлення резервів, які забезпечують економічну стійкість підприємства |
| title_fullStr |
Методи виявлення резервів, які забезпечують економічну стійкість підприємства |
| title_full_unstemmed |
Методи виявлення резервів, які забезпечують економічну стійкість підприємства |
| title_sort |
методи виявлення резервів, які забезпечують економічну стійкість підприємства |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2006 |
| topic_facet |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/36623 |
| citation_txt |
Методи виявлення резервів, які забезпечують економічну стійкість підприємства / М.С. Федоркіна, В.М. Рапопорт // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 88. — С. 112-116. — Бібліогр.: 16 назв. — укp. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT fedorkínams metodiviâvlennârezervívâkízabezpečuûtʹekonomíčnustíjkístʹpídpriêmstva AT rapoportvm metodiviâvlennârezervívâkízabezpečuûtʹekonomíčnustíjkístʹpídpriêmstva |
| first_indexed |
2025-07-03T18:16:54Z |
| last_indexed |
2025-07-03T18:16:54Z |
| _version_ |
1836650714437255168 |
| fulltext |
Федоркіна М.С., Рапопорт В.М.
МЕТОДИ ВИЯВЛЕННЯ РЕЗЕРВІВ, ЯКІ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ЕКОНОМІЧНУ СТІЙКІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА
112
Федоркіна М.С., Рапопорт В.М.
МЕТОДИ ВИЯВЛЕННЯ РЕЗЕРВІВ, ЯКІ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ЕКОНОМІЧНУ
СТІЙКІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА
Актуальність. Сучасний політичний і економічний стан на Україні сприяє створенню нової системи
управління на підприємствах сфери туризму. Це, у свою чергу, робить безпосередній вплив на політику фо-
рмування системи резервів на підприємстві. В ринкових умовах ефективна система резервів вiдiграє важли-
ву роль в забезпеченні економічної стійкості підприємства, яка є провідною в її подальшому розвитку, оскі-
льки є найважливішою характеристикою стану підприємства, забезпечує стабільність його діяльності з по-
зицій короткострокової і довгострокової перспективи. Резерви дають підприємству можливість використо-
вувати наявний потенціал для забезпечення зростання обсягів конкурентноздатної продукції, послуг при
найменших витратах всіх видів ресурсів, що є необхідною умовою при ринковій економіці.
Аналіз публікацій. Аналізу резервів присвячені наукові праці А. Я. Кiбанова [2], Р. А. Коренченко [4], І.
І. Мазура, В. Д. Шапіро [5], А. Р. Радіонова, Р. А. Радіонова [9], Г. В. Савіцької [10], В. Н. Самочкiна [11],
М. С. Федоркiной [12, 16], В. В. Царьова [13], А. П. Юр’єва [15], В. М. Ячменьовой [16], але розробці меха-
нізму виявлення та оцінки не формалізованих резервів підприємства надано уваги недостатньо.
Метою дослідження є аналіз та виявлення нематеріальних резервів на підприємстві, обґрунтування ме-
тодів їх виявлення. Поставлена мета визначає завдання, які необхідно розв'язати в даній роботі: виявити ре-
зерви і класифікувати їх за різними видами; проаналізувати методи виявлення і оцінки резервів підприємст-
ва; охарактеризувати складові системи резервів підприємства.
Розкриємо економічну суть понятійного апарату. А. Н. Азріліян [1] дає визначення термінам резерви
ресурси, запаси. Ресурси організації - це основні засоби, використовувані організацією. До складу ресурсів
організації входять людські ресурси, капітал, матеріали, технологія і інформація. Запаси – це матеріали і
продукцію, складова частина оборотних фондів підприємства, відображених в активі балансу, запаси вклю-
чають сировину, допоміжні матеріали, напівфабрикати, готову продукцію і т.п. А. Н. Азріліян [1] дає декі-
лька визначень терміну «резерви». По-перше, резерви - це запас чого-небудь на випадок потреби. По-друге,
резерв - це джерело, звідки черпаються необхідні нові матеріали, сила. По-третє, резерви - це відособлена
частина активів, яка концентрується в резервних фондах як централізованих, так і децентралізованих і при-
значається для покриття непередбачених потреб, витрат для підстрахування ризиків.
Доктор економічних наук, професор В. В. Царьов [13] стверджує, що резерви - це потенційні можливо-
сті, якi упускаються фірмою або підприємством, i якi забезпечують подальше підвищення економічної (со-
ціальною, екологічною) ефективності виробництва за рахунок якнайповнішого використання у всіх сферах
діяльності підприємства досягнень науково-технічного прогресу і передового досвіду.
Щоб уникнути цієї термінологічної плутанини, Г. В. Савіцька [10] пропонує використовувати термін
«резервні фонди» як запаси матеріальних ресурсів і термін «господарські резерви» як можливості розвитку
виробництва щодо досягнутого рівня на основі використання досягнень науково-технічного прогресу.
У роботі «Роль резервів в забезпеченні економічної стійкості підприємств: теоретичний аспект» В. М.
Ячменьова, М. С. Федоркiна [12, 16] відзначають, що економічна суть резервів як чинника, що забезпечує
економічну стійкість підприємства в ринкових умовах, полягає в як найповнішому і раціональнішому вико-
ристанні потенціалу підприємства для забезпечення зростання об'ємів конкурентноздатної продукції при
найменших витратах всіх видів ресурсів.
А. Я. Кiбанов [2] дає визначення кадровому резерву, трактуючи його як потенційно активну і підготов-
лену частину персоналу організації, здатну заміщати вищестоящі посади, а також частину персоналу, що
проходить планомірну підготовку для заняття робочих місць вищої кваліфікації.
На думку І. І. Мазура і В. Д. Шапіро [5] кадровий резерв - це група керівників і фахівців, що володіють
здатністю до управлінської діяльності, відповідають вимогам, що пред'являються посадою того або іншого
рангу, піддалися відбору і що пройшли систематичну цільову кваліфікаційну підготовку.
А. П. Юр’єв [15] дає визначення туристичним ресурсам, під якими розумiє сукупність природно-
кліматичних, оздоровчих, історико-культурних, пізнавальних і соціально-побутових ресурсів відповідної
території, що задовольняють різноманітні потреби туриста. На рис. 1 зазначені ознаки класифікації резервів
підприємства.
Підводячи підсумок дискусіям навколо поняття «резерви», відзначимо, що резерви як фактор забезпе-
чення економічної стійкості підприємства - це виявлені можливості підприємства, які можна класифікувати
таким чином:
1) виявлені резерви, джерела яких використовуються в короткостроковому періоді;
2) виявлені резерви, джерела яких є стратегічними довгостроковими резервами. У перспективі ці дже-
рела:
а) можуть бути не затребувані взагалі через те, що події, які визначають потребу в даних джерелах не
відбудуться; але наявність даних резервів є обов'язковою в плані забезпечення національної безпеки;
б) є недоторканними, не можуть бути використані, оскільки є частиною державного резерву країни і
визначають економічну безпеку останньої;
в) є комерційним резервом підприємства, який використовується відповідно до стратегічного плану
розвитку підприємства.
Здійснюючи пошук резервів в туристській галузі, слід керуватися певними принципами.
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
113
Ознаки класифікації резервів підприємства
Рис. 1. Ознаки класифікації резервів підприємства.
1. Пошук резервів повинен ґрунтуватися на досягненнях науки, техніки і технології. При цьому необ-
хідно добре знати економічну суть і природу резервів, джерела і основні напрями їх пошуку, а також мето-
дику і техніку їх підрахунку.
2. Комплексність і системність пошуку резервів. Потрібне всебiчне виявлення резервів по всіх напря-
мах діяльності підприємства з подальшим їх узагальненням. Необхідно вміти виявляти і узагальнювати ре-
зерви з урахуванням взаємозв'язку явищ, що вивчаються.
3. Резерви повинні бути економічно обґрунтованими - при їх підрахунку необхідно враховувати реальні
можливості підприємства, необхідна розробка заходів щодо використання виявлених резервів.
4. Оперативність пошуку резервів. Особливо важливе скорочення часу між виявленням і освоєнням ре-
зервів.
5. Пошук резервів повинен бути планомірним, систематичним.
6. Принцип масовості пошуку резервів, тобто залучення всіх працівників до даного процесу.
Сьогодні для виявлення і підрахунку величини формалізованих (явних) резервів в аналізі господарської
діяльності підприємств використовується ряд способів, які представлені на рис. 2.
СПОСОБИ ВИЯВЛЕННЯ І ПІДРАХУНКУ ФОРМАЛІЗОВАНИХ (ЯВНИХ) РЕЗЕРВІВ
Рис. 2. Способи виявлення і підрахунку формалізованих (явних) резервів.
Розглянемо детальніше перераховані методи і визначимо, які з них можуть бути використані в турист-
ській галузі. Для того, щоб величина виявлених резервів була реальною, підрахунок резервів повинен бути
по можливості точним і обґрунтованим. Методика підрахунку резервів залежить від характеру резервів (ін-
тенсивні, екстенсивні), способів їх виявлення (явні, неявні) і способів визначення їх величини (формальний
або неформальний підхід). При формальному підході величина резервів визначається без ув'язки з конкрет-
ними заходами. Неформальний підхід (виявлення резервів по суті) ґрунтується на конкретних організацій-
но-технічних заходах.
1. Спосіб прямого рахунку застосовується для підрахунку резервів екстенсивного характеру. До резер-
вів екстенсивного характеру відносяться:
- використання додаткових ресурсів (матеріальних, трудових, земляних і ін.);
- збільшення часу використання ресурсів;
- збільшення чисельності працівників підприємства.
Даний спосіб використовується, коли відома величина додаткового залучення, або величина безумов-
них втрат ресурсів (недостача товарів, послуг, втрати від списання боргів, виплачені штрафи та ін.).
За просторовою ознакою:
- внутрішньогосподарчі;
- галузеві;
- регіональні;
- загальнодержавні
За тимчасовою озна-
кою:
- невикористані;
- поточні;
- перспективні
По характеру дії на резуль-
тати виробництва:
- екстенсивні;
- інтенсивні
За способом виявлення:
- явні;
- приховані
Спосіб
порівняння
Спосіб прямого
рахунку
Детермінований
аналіз чинника
Кореляційний ана-
ліз багаточинника
Функціонально-
вартісн аналіз
Федоркіна М.С., Рапопорт В.М.
МЕТОДИ ВИЯВЛЕННЯ РЕЗЕРВІВ, ЯКІ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ЕКОНОМІЧНУ СТІЙКІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА
114
Таким чином, спосіб прямого рахунку не може використовуватися для підрахунку резервів в санатор-
но-курортних установах, для туроператорів і турагентів даний метод підрахунку резервів не прийнятний,
оскільки продуктивність праці працівників туристичної фірми - показник досить відносний і часто не грає
головної ролі в збільшенні продажів туристських послуг.
2. Спосіб порівняння застосовується для підрахунку величини резервів інтенсивного характеру.
Резервами інтенсивного типу вважаються ті, які пов'язані з якнайповнішим і раціональнішим викорис-
танням наявного виробничого потенціалу підприємства (вдосконалення техніки, технологій; вдосконалення
організації самого процесу роботи; прискорення оборотності капіталу підприємства).
Даний метод також використовується при порівнянні фактичних даних про об'єм проведених заходів з
плановими даними. Якщо план по якому-небудь заходу не був виконаний, то це можна розглядати як неви-
користаний резерв збільшення виробництва продукції, робіт, послуг.
Так як ми не можемо знати витрати на одиницю продукції і послуг ведучих туроператорiв і санаторіїв в
Криму, то спосіб порівняння може бути застосований для підрахунку резервів в туристській галузі при ви-
конанні плану організаційно-технічних заходів (таких як впровадження нової технології обробки туристич-
них заявок, нових методів і способів лікування, модернізація діючої техніки, покупка нової техніки та ін.).
3. Кореляційний аналіз багаточинника. Даний аналіз складається з декількох етапів. На першому етапі
визначаються і відбираються найбільш істотні чинники, які надають дію на показник, що вивчається. На
другому етапі збирається і оцінюється початкова інформація, необхідна для кореляційного аналізу. На тре-
тьому етапі вивчається характер і моделюється зв'язок між чинниками і результативним показником, тобто
підбирається і обґрунтовується математичне рівняння, яке найточніше виражає суть досліджуваної залеж-
ності. На четвертому етапі проводиться розрахунок основних показників зв'язку кореляційного аналізу. І,
нарешті, на п'ятому етапі дається статистична оцінка результатів кореляційного аналізу і практичне засто-
сування.
Для підрахунку резервів підвищення рівня рентабельності використовуються такі чинники, як ма-
терiаловiддача, фондовіддача, продуктивність праці, тривалість обороту оборотних коштів підприємства, а
також питома вага продукції вищої категорії якості. Отже, застосування кореляційного аналізу багаточин-
ника для підрахунку резервів в туристській і санаторно-курортній галузях неможливе, оскільки не можна
підрахувати ряд необхідних чинників.
4. Способи детермінованого аналізу чинника: ланцюгові підстановки, інтегральний метод.
Спосіб ланцюгової підстановки дозволяє визначити вплив окремих чинників на зміну величини резуль-
тативного показника шляхом поступової заміни базисної величини кожного показника чинника в об'ємі ре-
зультативного показника на фактичну величину в звітному періоді. З цією метою визначається ряд умовних
величин результативного показника, які враховують зміну одного, потім двох, трьох і т.д. чинників, допус-
каючи, що інші не міняються. Але спосіб ланцюгової підстановки має істотний недолік. При його викорис-
танні виходять з того, що чинники змінюються незалежно один від одного. Насправді вони змінюються спі-
льно, взаємозв'язано. У зв'язку з цим величина впливу чинників на зміну результативного показника зміню-
ється залежно від місця, на яке поставлений той або інший чинник в моделі.
Також як і для кореляційного аналізу багаточинника, для детермінованого аналізу чинника необхідно
знати такі показники, як матерiаловiддача, фондовіддача, продуктивність праці, тривалість обороту оборот-
них коштів підприємства, а також питома вага продукції вищої категорії якості. Значення всіх даних показ-
ників неможливо набути в туристській галузі, тому детермінований аналіз чинника для підрахунку резервів
в туристській і санаторно-курортній галузях не застосовується.
5. Функціонально-вартісний аналіз дозволяє на ранніх стадіях життєвого циклу продукту знайти і по-
передити зайві витрати шляхом удосконалення його конструкції, технології виробництва, використання
дешевшої сировини і матеріалів і т.п. Даний спосіб підрахунку резервів для підприємств туризму і санатор-
но-курортних установ не підходить, оскільки немає умов для реалізації необхідних вимог. Таким чином,
для підрахунку формалізованих резервів на підприємствах туризму і в санаторно-курортних установах мо-
жуть бути використані метод порівняння і метод прямого рахунку.
Використання кореляційного аналізу багаточинника, детермінованого аналізу чинника, а також функ-
ціонально-вартісного аналізу для виявлення і підрахунку явних (матеріальних) резервів в туристській галузі
складно, оскільки продукція туристських підприємств не складується, підбирається клієнтам індивідуально.
Тобто можливості використання даних методів обмежені.
Дані методи не можна використовувати для оцінки неявних (нематеріальних) резервів, роль і значення
яких для підприємства часто ігнорують або недооцінюють. Хоча саме нематеріальні резерви є ключовим
чинником успіху деяких підприємств, особливо зайнятих наданням послуг.
Неформалізовані резерви впливають на прибутковість підприємства побічно, але мають велике значен-
ня для забезпечення економічної стійкості підприємства, що особливо важливе в ринкових умовах жорсткої
конкуренції, в умовах самофінансування підприємств.
Нематеріальні резерви підприємства - це його нематеріальні активи, до яких відносяться: активи, що не
мають матеріально-речовинної форми або матеріально-речовинна форма яких не має істотного значення
для їх використання в господарській діяльності; активи, здатні приносити дохід; активи, придбані з наміром
використовуватися в перебігу тривалого періоду (зверху одного року).
Нематеріальні активи можна підрозділити на чотири основні групи.
1. Інтелектуальна власність - права на об'єкти промислової власності (винаходи, моделі, товарні знаки,
ноу-хау, фірмові найменування), права на програмні продукти для ПК, бази даних.
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
115
2. Майнові права - права користування землею, природними ресурсами, підтвердженням таких прав є
ліцензія.
3. Відстрочені витрати - витрати, представлені у вигляді організаційних витрат (наприклад, послуги за
реєстрацію фірми), всі ці витрати здійснюються у момент створення підприємства.
4. Ціна підприємства (гудвiлл) - вартість ділової репутації підприємства. Гудвілл - це величина, на яку
вартість бізнесу перевершує ринкову вартість його матеріальних активів і тієї частини нематеріальних ак-
тивів, що відображена в бухгалтерській звітності. Гудвілл присутній тільки за наявності надмірного прибу-
тку і не може бути проданий окремо від підприємства.
В процесі оцінки нематеріальних активів використовуються прибутковий, витратний і порівняльний
підходи.
Розглянемо методи прибуткового підходу.
1. Метод надмірних прибутків заснований на передумові про те, що надмірні прибутки приносять під-
приємству не відображені в балансі нематеріальні активи, що забезпечують прибутковість на активи і на
власний капітал вище за середнiй рівень в цiлому по галузі. Цим методом оцінюють переважно гудвiлл.
Якщо надмірний прибуток є, це означає, що у підприємства є гудвiлл. Якщо надмірного прибутку немає, то
гудвiлл відсутній. Слід врахувати, що підприємство може не мати гудвiлл, не дивлячись на наявність над-
мірного прибутку, тому що круг клієнтів обмежений одним - двома замовниками, які можуть відмовитися
від послуг підприємства.
2. Етапи методу дисконтованих грошових потоків: а) визначається очікуваний термін корисного життя,
що залишився, тобто період, протягом якого прогнозовані доходи необхідно дисконтувати; б) прогнозують-
ся грошовий потік, прибуток, що генерується нематеріальним активом; в) визначається ставка дисконту-
вання; г) розраховується сумарна поточна вартість майбутніх доходів; д) визначається поточна вартість до-
ходів від нематеріального активу в прогнозний для поста період (якщо є необхідність); е) визначається сума
всіх вартостей доходів в прогнозований і не прогнозований періоди.
3. Метод звільнення від роялті використовується для оцінки вартості патентів і ліцензій. Власник пате-
нту надає іншій особі право на використання об'єкту інтелектуальної власності за певну винагороду (роял-
ті). Роялті виражається у відсотках від загальної виручки, отриманої від продажу товарів, проведених з ви-
користанням патентованого засобу. Розмір роялті визначається на підставі аналізу ринку. Даний метод по-
єднує в собі риси прибуткового і порівняльного підходів.
4. Методом переваги в прибутках оцінюється вартість винаходів. Під перевагою в прибутку розуміється
додатковий прибуток, обумовлений оцінюваним нематеріальним активом. Вона рівна різниці між прибут-
ком, отриманим при використанні винаходів, і тим прибутком, який виробник отримує від реалізації проду-
кції без використання винаходу. Щорічна перевага в прибутку дисконтується з урахуванням передбачува-
ного періоду його отримання.
Розглянемо методи витратного підходу, використовувані при оцінці нематеріальних активів підприємс-
тва.
1. Метод вартості створення. Його основні етапи: а) визначається повна вартість заміщення або повна
вартість відновлення нематеріального активу; виявляються всі фактичні витрати, пов'язані із створенням,
придбанням і введенням його в дію; б) визначається величина коефіцієнта, що враховує ступінь морального
старіння нематеріального активу; в) розраховується залишкова вартість нематеріального активу з урахуван-
ням коефіцієнтів техніко-економічної значущості і морального старіння.
2. Метод виграшу в собівартості містить елементів витратного і порівняльного підходів. Вартість нема-
теріального активу вимірюється через визначення економії на витратах в результаті його використання.
Порівняльний підхід в оцінці нематеріальних активів заснований на принципі ефективного функціону-
ючого ринку, на якому інвестори купують і продають активи аналогічного типу, ухвалюючи при цьому не-
залежні індивідуальні рішення. Дані по аналогічних операціях порівнюються з оцінюваними. Необхідно
зважати на, що загальні об'єми продажів об'єктів інтелектуальної власності на українському інтелектуаль-
ному ринку украй низькі. Тому застосовувати статистичний аналіз в порівняльних технологіях аналізу про-
дажів буде не зовсім правильно. Тут, скоріше, необхідно використовувати методи експертних оцінок, що
базуються на залученні до цієї роботи декількох експертів, думки яких можна було б використовувати для
ухвалення рішень про укладення угоди.
ВИСНОВКИ
Таким чином, для повного виявлення і підрахунку резервів підприємства, що працює у сфері туризму,
недостатньо застосування тільки способів підрахунку формалізованих резервів. Тільки при дотриманні да-
ної умови величина виявлених на підприємстві резервів буде правильною і обґрунтованою.
Перспективність подальшого розвитку дослідження обумовлена тим, що в ринкових умовах, при жорс-
ткій конкурентній боротьбі керівники підприємств як ніколи зацікавлені в тому, щоб їх бізнес не тільки
приносив доходи, але і був стійкий і гнучкий до змін зовнішнього середовища.
Саме система резервів забезпечує стабільність діяльності підприємства, як в короткостроковій, так і в
довгостроковій перспективі, дозволяє швидко реагувати на будь-які зміни.
В ході дослідження виявлено наступні твердження:
- доведено, що резерви - сполучна ланка між ресурсами і запасами підприємства, а також те, що резерви
– фактор забезпечення економічної стійкості підприємства;
- визначено, що існує багато методів виявлення і підрахунку явних (матеріальних) резервів на підприєм-
стві, але для підрахунку цих резервів на підприємствах туризму і в санаторно-курортних установах
найбільш придатними є метод порівняння і метод прямого рахунку;
Федоркіна М.С., Рапопорт В.М.
МЕТОДИ ВИЯВЛЕННЯ РЕЗЕРВІВ, ЯКІ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ЕКОНОМІЧНУ СТІЙКІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА
116
- виявлено, що суттєву роль і значення нематеріальних резервів для підприємства часто ігнорують або
недооцінюють. Хоча саме нематеріальні резерви - ключовий чинник успіху підприємств, зайнятих на-
данням послуг, оскільки вони мають велике значення для забезпечення економічної стійкості підпри-
ємства;
- визначено, що для повного виявлення і підрахунку резервів підприємства, що працює у сфері туризму,
необхідно використовувати як способи підрахунку формалізованих резервів (способів порівняння і
прямого рахунку), так і методи, які допомагають оцінити нематеріальні резерви (методи прибуткового,
витратного і порівняльного підходів).
Джерела та література
1. Большой экономический словарь / Под ред. А. Н. Азрилияна. – 5-е изд. доп. и перераб. – М.: Институт
новой экономики, 2002. – 1280 с.
2. Кибанов А. Я. Основы управления персоналом: Учебник. – М:: ИНФРА – М, 2002. – 304 с.
3. Колас Б. Управление финансовой деятельностью предприятия. Проблемы, концепции и методы:
Учебн. пособие / Пер. с франц. Под ред. проф. Я. В. Соколова. – М.: Финансы, ЮНИТИ, 1997. – 576 с.
4. Коренченко Р. А. Общая теория организации: учебник для вузов. – М.: ЮНИТИ – ДАНА, 2003. – 286 с.
5. Мазур И. И., Шапиро В. Д. Реструктуризация предприятий и компаний: Учеб. пособие для вузов / И. И.
Мазур, В. Д. Шапиро; Под общ. ред. И. И. Мазура. – М.: ЗАО «Издательство «Экономика», 2001. – 456
с.
6. Нацiональнi стандарти бухгалтерського облiку в Україні: Закон. Положення. Iструкції: Зб. норм.-прав.
актiв / Упоряд. Д. О. Горлов, В. Шпак. – К.: Юрiнком Iнтер, 2000. – 232 с.
7. Ойхман Е. Г., Попов Э. В. Реинжиниринг организаций и информационные технологии. – М.: Финансы
и статистика, 1997. – 336 с.
8. Оценка стоимости предприятия (бизнеса) / В. А. Щербаков, Н. А. Щербакова. – М.: Омега-Л, 2006. –
288 с.
9. Радионов А. Р., Радионов Р. А. Управление сбытовыми запасами и оборотными средствами предпри-
ятия (практика нормирования): Учебное пособие. – М.: Издательство «Дело и Сервис», 1999. – 400 с.
10. Савицкая Г. В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: 4-е изд., перераб. и доп. – Минск:
ООО «Новое знание», 1999. – 688 с.
11. Самочкин В. Н. Гибкое развитие предприятия. Анализ и планирование. – М.: Дело, 1998. – 336 с.
12. Федоркина М. С. Особенности формирования системы резервов в Украине // Культура народов При-
черноморья / Научн. журнал. – 2006. - № 74. – С. 82 – 84.
13. Царёв В. В. Внутрифирменное планирование. – СПб.: Питер, 2002. – 496с.
14. Экономико-математический энциклопедический словарь / Гл. ред. В. И. Данилов-Данильян. – М.:
Большая Российская энциклопедия: Издательский Дом «ИНФРА-М», 2003. – 688 с.
15. Юр’єв А. П. Планування туризму: Навч. посiбник (росiйською мовою). – Донецьк: ДIТБ, 2001. – 195 с.
16. Ячменёва В. М., Федоркина М. С. Роль резервов в обеспечении экономической устойчивости предпри-
ятий: теоретический аспект // Экономика и управление. – 2005. - № 2-3. – С. 64 – 67.
Дьяков И.М., Царенко Н.В.
ОЦЕНКА УРОВНЯ РЕКРЕАЦИОННОЙ ЕМКОСТИ ТЕРРИТОРИИ
Устойчивое развитие туристско-рекреационного комплекса, количество потребителей рекреационных
услуг во многом определяются возможностью регенерации и поддержания нормального состояния окру-
жающей природной среды, ее рекреационных ресурсов. В свою очередь, отрицательное воздействие на ок-
ружающую среду напрямую зависит от количества присутствующих на территории человек. Такое воздей-
ствие проявляется постепенно, в большинстве случаев путем накопления негативных факторов – загрязне-
ний, изменения ландшафтов и т.д.
Обычный мониторинг окружающей среды может лишь констатировать негативные изменения в окру-
жающей среде, в то время как необходимо выявлять и предотвращать первопричину. В соответствии с
этим, большое значение для сохранения рекреационного статуса территории играет наличие и функциони-
рование социально-экономического и экологического механизма оценки и обеспечения соблюдения рек-
реационной емкости территории. Такой механизм позволит предотвратить чрезмерные нагрузки на рекреа-
ционные территории и обеспечит их устойчивое развитие.
Существует значительное количество исследований, направленных на изучение допустимой нагрузки
на территорию, а именно максимального количества пребывающих на ней людей, при которой обеспечива-
ется сохранение природных компонентов среды и ее культурно-исторических ценностей. Наиболее извест-
ны работы В.В. Покшишевского, С.А. Ковалева, Б.Ц. Урланиса, Ю.Г. Саушкина, Р. Пенто, М. Гравитца,
Е.Е. Слуцкого, К.П. Космачева, К.М. Лосяковой [1], изучавших различные аспекты расселения. Работы та-
ких авторов, как Э.Б. Алаев [2], Владимиров В.В.[3], Микулина Е.М., Яргина З.Н., Неверов А.В. [4] посвя-
щены определению граничных факторов расселения. Различные аспекты понятия емкости природной сре-
ды, в том числе рекреационной, изучали П.П. Семенов-Тянь-Шанский, С.М. Мягкова, Ф.Н. Рянский [5],
Е.Г. Петрова [6], В.М. Разумовский [7].
|