Вертикальний контекст як значеннєвий компонент сатиричного тексту: система символів сатиричного тексту (на матеріалі англійської художньої літератури ХХ сторіччя)

В статье рассматривается проблема вертикального контекста как смыслового компонента сатирического текста. Система вертикального контекста исследуется сквозь призму возникновения сатирической модальности....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2006
Автор:	Розова, І.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Кримський науковий центр НАН України і МОН України 2006
Назва видання:	Культура народов Причерноморья
Теми:	Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/36653
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Вертикальний контекст як значеннєвий компонент сатиричного тексту: система символів сатиричного тексту (на матеріалі англійської художньої літератури ХХ сторіччя) / І.В. Розова // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 89. — С. 81-83. — Бібліогр.: 9 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-36653
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-366532012-08-01T12:10:52Z Вертикальний контекст як значеннєвий компонент сатиричного тексту: система символів сатиричного тексту (на матеріалі англійської художньої літератури ХХ сторіччя) Розова, І.В. Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ В статье рассматривается проблема вертикального контекста как смыслового компонента сатирического текста. Система вертикального контекста исследуется сквозь призму возникновения сатирической модальности. В роботі розглянуто значеннєві характеристики вертикального контексту. Система символів вертикального контексту дозволяє досліджувати сатиричний текст крізь призму створення сатиричної модальності. The article focuses on the problem of a symbolic system of the up-right context of a satirical text. The symbols of the up-right context are being submitted through their close relation with satirical modality presentation. 2006 Article Вертикальний контекст як значеннєвий компонент сатиричного тексту: система символів сатиричного тексту (на матеріалі англійської художньої літератури ХХ сторіччя) / І.В. Розова // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 89. — С. 81-83. — Бібліогр.: 9 назв. — укp. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/36653 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ
spellingShingle	Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ Розова, І.В. Вертикальний контекст як значеннєвий компонент сатиричного тексту: система символів сатиричного тексту (на матеріалі англійської художньої літератури ХХ сторіччя) Культура народов Причерноморья
description	В статье рассматривается проблема вертикального контекста как смыслового компонента сатирического текста. Система вертикального контекста исследуется сквозь призму возникновения сатирической модальности.
format	Article
author	Розова, І.В.
author_facet	Розова, І.В.
author_sort	Розова, І.В.
title	Вертикальний контекст як значеннєвий компонент сатиричного тексту: система символів сатиричного тексту (на матеріалі англійської художньої літератури ХХ сторіччя)
title_short	Вертикальний контекст як значеннєвий компонент сатиричного тексту: система символів сатиричного тексту (на матеріалі англійської художньої літератури ХХ сторіччя)
title_full	Вертикальний контекст як значеннєвий компонент сатиричного тексту: система символів сатиричного тексту (на матеріалі англійської художньої літератури ХХ сторіччя)
title_fullStr	Вертикальний контекст як значеннєвий компонент сатиричного тексту: система символів сатиричного тексту (на матеріалі англійської художньої літератури ХХ сторіччя)
title_full_unstemmed	Вертикальний контекст як значеннєвий компонент сатиричного тексту: система символів сатиричного тексту (на матеріалі англійської художньої літератури ХХ сторіччя)
title_sort	вертикальний контекст як значеннєвий компонент сатиричного тексту: система символів сатиричного тексту (на матеріалі англійської художньої літератури хх сторіччя)
publisher	Кримський науковий центр НАН України і МОН України
publishDate	2006
topic_facet	Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/36653
citation_txt	Вертикальний контекст як значеннєвий компонент сатиричного тексту: система символів сатиричного тексту (на матеріалі англійської художньої літератури ХХ сторіччя) / І.В. Розова // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 89. — С. 81-83. — Бібліогр.: 9 назв. — укp.
series	Культура народов Причерноморья
work_keys_str_mv	AT rozovaív vertikalʹnijkontekstâkznačennêvijkomponentsatiričnogotekstusistemasimvolívsatiričnogotekstunamateríalíanglíjsʹkoíhudožnʹoílíteraturihhstoríččâ
first_indexed	2025-07-03T18:18:38Z
last_indexed	2025-07-03T18:18:38Z
_version_	1836650824224210944
fulltext	Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ 81 Розова І.В. ВЕРТИКАЛЬНИЙ КОНТЕКСТ ЯК ЗНАЧЕННЄВИЙ КОМПОНЕНТ САТИРИЧНОГО ТЕКСТУ: СИСТЕМА СИМВОЛІВ САТИРИЧНОГО ТЕКСТУ (на матеріалі англійської художньої літератури ХХ сторіччя) Сатиричний текст у дзеркалі інтерпретації – це словесний художній твір, який представляє реалізацію концепції автора, створену його творчою уявою індивідуальну картину світу, втілену в тканину художнього тексту за допомогою цілеспрямовано відібраних відповідно до задуму мовних засобів (у свою чергу, також інтерпретуючих дійсність), і адресований читачеві, який інтерпретує його відповідно до власної соціо- культурної компетенції [Бабенко 2003, с.64]. Вертикальний контекст забезпечує багатомірність і гетерогенність змістового простору сатиричного тексту, виявляючи різні форми „субтекстового симбіозу” [Лотман 1981, с.105]. При вертикальному розгля- ді сатиричний текст можна характеризувати як „пристрій, на вхід якого подаються тексти, що колись цир- кулювали в культурі, які, перетинаючи його внутрішні кодові межі, трансформуються в нові повідомлення” [Лотман 1981, с.105]. Актуалізуючи в новому тексті той або інший шар культури, вертикальний контекст становить інтерес не просто в плані наявності вихідного тексту, але й у плані його модифікації, тобто вер- тикальний контекст характеризується настановою на створення принципово нового і інформаційно наси- ченого тексту [Levinson 2000, с.355]. Об’єктивно існуючи в сатиричному тексті, вертикальний контекст виявляє себе як категорія імпліцит- ності. Однак це не означає, що вертикальний контекст ніяк не виражається, інакше це явище не сприймало- ся при читанні художнього твору. Вертикальний контекст може бути декодований на основі наявних у тексті сигналів, що носять як вер- бальний так і невербальний характер. Набір таких сигналів не однаковий у сатиричних текстах малих і ве- ликих форм, але, незважаючи на різнотипність, усі сигнали вертикального контексту містять вказівку на збільшення змісту, унаслідок чого постають як стимулятори асоціативного пошуку в процесі рецензії. При цьому вербальні сигнали вертикального контексту, організуючи проекцію в навколишній текст сфери куль- тури, можуть семантично компресувати цілі тексти, що характерно для цитат, алюзій, епіграфів, символів, ключових слів, наприклад: Were you now? I’ve seen Oxford and Cambridge and Eton and Harrow. That’s me all over; That’s what I like see? I appreciate art. There’s plenty coloured people come over here and don’t see nothing but a few night clubs. I read Shakespeare, said pokey: Hamlet, Macbeth, King Lear. Ever read them? Yes, said the Doctor, ‘as a matter of fact, I have! ‘My race, said Chokey, is essentially an artistic race. We have the child’s love of song and colour and the child’s natural good taste. All you white folks despise the poor coloured man… (Waugh, Decline and Fall, 67) Прочитання мовних одиниць крізь призму іншого культурного коду вказує на двоплановість їхньої се- мантики, оскільки вони включаються як мінімум у два семантичних, простори, одночасно належачи тексто- ві – джерелу і новому текстові. Тому вербальні сигнали вертикального контексту являють собою своєрідні латентні тексти, що здійснюють кореляцію різних культурних парадигм у процесі формування смислового простору нового тексту [Софронова 1993, с.133]. Вступаючи в складні смислові відношення між собою і цілим текстом, сигнали вертикального контекс- ту можуть складати багатоступінчасті асоціативні-смислові ланцюжки, що розгортаються по вертикалі, які утворюють потенційний, неявний, неочевидний текст як „певну зв’язку сукупність внутрішніх тем і преди- катів” [Toolan 2001, c.245]. У нашому дослідженні сигналами вертикального контексту постають символи. Символи являють со- бою „особливу систему, особливу мову будь-якої культури” [Шама 2000, с.364]. Символ характеризується сукупністю таких властивостей, як асоціативність, антропоцентричність, емоційність культурна детермінованість, багатозначність, контекстуальна обумовленість. Завдяки цьому прочитання сатиричного тексту через символи, у ньому присутні, дає можливість глибше зрозуміти будь- який із контекстів на будь-якому рівні мовностилістичного аналізу (мікротекстовому, текстовому або гіпер- текстовому). Зокрема символіка істотно прояснює систему персонажів сатиричного тексту, особливості йо- го хронотопу, композиції сюжету. В оповіданні І.Во „Bella Fleace gave a Party” художній простір замкнутий в основному стародавнім бу- динком, де вже протягом багатьох років живе родина Флісів, наприклад: The present home had been built on extravagant lines in the middle of the eighteenth century, when the family, though enervated, was still wealthy and influential. It would be tedious to trace its gradual decline from fortune: enough to say that it was due to no heroic debauchery. The Fleaces just got un obtrusively poorer in the way that families do who make no effect to help themselves. (Waugh, The Complete Short Stories, 105) Саме місце розташування будинку в системі символічних координат свідчить про те, що цей locus сприяє контактові двох світів, свого (світу дійсних і колишніх мешканців) і чужого (світу спадкоємців). Насамперед, Fleacetown є символічною межею зіткнення двох світів, а сама господарка будинку – символ його колишньої величі, наприклад: Розова І.В. ВЕРТИКАЛЬНИЙ КОНТЕКСТ ЯК ЗНАЧЕННЄВИЙ КОМПОНЕНТ САТИРИЧНОГО ТЕКСТУ: СИСТЕМА СИМВОЛІВ САТИРИЧНОГО ТЕКСТУ (на матеріалі англійської художньої літератури ХХ сторіччя) 82 They know Bella, though she did not know them. She had become a by – word in the neighbourhood, a much – valued joke. (Waugh, The Complete Short Stories, 106) У наведеному прикладі лексична одиниця a by – word є формальним знаком імпліцитної сатиричної модальності, тобто автор скептично ставиться до „шляхетності” героїні, яка нехтує спілкуванням з оточую- чими. Символіка має прогностичну функцію, тобто за нею можна заздалегідь визначити трагічний хід подій у сатиричному тексті. Ця гіпотеза знаходить підтвердження у введенні певних лексичних і стилістичних за- собів, описі топосу, уведенні додаткових деталей топосу, наприклад: It was under one of her brother’s paintings – Abraham lincoln in his box at the theatre – that Miss Fleace was sitting one colourless morning in November when the idea came to her to give a Christmas party. (Waugh, The Complete Short Stories, 105) Портрет Авраама Лінкольна – символ прихильності сімейним традиціям, символ колишньої величі і ба- гатства, символ поступового „вмирання” будинку. Символіка деталей безпосередньо узгоджується із символікою імені власниці будинку: Miss Annabel Rochford-Doyle-Fleace. Багатокомпонентність імені вказує на приналежність персонажа до знатного ірланд- ського роду. Ім’я „визначає особистість і окреслює ідеальні межі її життя” [Флоренський 1999. с.115]. В імені давнього роду Флісів закладена можливість веліти керувати всім, що відбувається у будинку, саме Бе- лі належить заслуга ретельної підготовки до Різдвяного Балу, наприклад: In all these works Bella was indefatigable. She trotted from draning – room to hall, down the long gallery, up the staircase, admonishing the hireling servants lending a hand wind the lighter objects of furniture, sliding, when the time came, up and down the mahagony floor of the drawing room to work in the French chalk. And in the evenings Bella sat up far into the night turning the pages of cookery books comparing the estimates of rival caterers, inditing long and defailed letters to the agents for dance bands and most important of all, draning up her list of guests and addressing the high double piles of engraved cards that stood in her escritoire. Bella had her list painfully compiled from works of reference. Riley’s more up-to date social knowledge and her own suddenly animated memory. Many of those whose names were transcribed were dead or bedridden; some whom she just remembered seeing as small children were reaching retiring age in remote corners of the globe; many of the houses she wrote down were blackened shells burned during the troubles and never rebuilt; some had “no one living in them, only farmers”. But at last, none too early the last envelope was addressed… There had been several notable and deliberate omissions from that list… (Waugh, The Complete Short Stories, 109) Введення в оповідь великої кількості запрошень, зміст яких вступає з „благими намірами” господарки будинку є показником імлицитної сатиричної модальності, тобто презирливого негативного ставлення ав- тора до манірності та пихатості „шляхетної” леді. Коло гостей чітко обкреслене, тому поява надалі людей незапрошених є індикатором символічно мертвого простору будинку, наприклад: The Mock stocks and the Gordons stood aghast; saw the mad eyes of their hostess, her crimson dress; the ball room beyond, looking immense in its emptiness; heard the dance music echoing through the empty house. The air was charged with the scent of chrysan the mums. And then the drama and unreality of the scene were dispelled. Miss Fleace suddenly sat down, and holding out her hands to her butler, “I don’t quite know what’s happening”. He and two of the hired footmen carried the old lady to a sofa. She spoke only once more. Her mind was still on the same subject. “They came uninvited, those two… and nobody else”. A day later she died. (Waugh, The Complete Short Stories, 112) Символічна антинорма оповідання виражається через безліч символічних ситуацій. Таким чином, символіка сатиричного тексту дозволяє розглядати сатиричний текс т як частину націо- нальної культури. Саме через символи приходить глибоке розуміння образів, відображених автором у сати- ричному тексті. Дослідження показує, що особливістю символів вертикального контексту сатиричного тексту є те, що вони містять згорнуту, максимально компресовану інформацію, яка у процесі рецепції може бути розгорну- та до обсягу цілих текстів, а може залишитися частково або цілком лакунізованою. Остання обставина за- лежить від обсягу культурного тезаурусу читача і ступеня його збігу з культурним тезаурусом автора. Вертикальний контекст моделює фрагмент світу з позицій конкретної культурної свідомості. Він буду- ється на основі загальнокультурних знань і акумулює в собі духовні цінності людства, що є домінуючими в ціннісній шкалі конкретної творчої особливості. У цьому зв’язку зміст сатиричного тексту споконвічно роз- гортається як культурно-смисловий простір, організація якого ускладнена більш-менш значимими для ав- тора культурними парадигмами. Характер такої взаємодії визначається культурним тезаурусом автора як представника певного етномовного колективу. Література: Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ 83 1. Бабенко Л.Г., Казарин Ю.В. Филологический аналіз текста (Практикум). – М.: Академический проект, Екатеринбург. Деловая книга, 2003. – 400с. 2. Лотман Ю.М. Текст как динамическая система// Структура текста – 81: Тез. Симпозиума АН СССР – ин-т славяновед и балканистики. – М., 1981. – С.104-105. 3. Софронова И.Н. Художественный текст как культурно-смысловое пространство/Язык и культура. – Ки- ев. Изд-во Киевского гос.университета им. Т.Шевченко, 1993. – С.130-134. 4. Флоренский П. Имена. – М.:Эксмопресс; Харьков:Фолио. 1999. – 180 с. 5. Шама И.Н. Через символы культуры к пониманию образов художественного текста//Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київського державного лінгвістичного університету. Філологія, педагогіка і психо- логія в антропоцентричних парадигмах. Філологія. Педагогіка. Психологія. – Вип. 3А. – Видавничий центр КДЛУ. – Київ, 2000.– С.364–370. 6. Levinson C. Presumptive meanings. The Theory of generalized Conversational Implicature. – Cambridge. Massachussets, London: MII, 2000. – 480 p. 7. Toolan M.I. – Narrative: A Critical Linguistic Introduction. – London/New York:Routledge, 2001. – 260 p. 8. Waugh E. The Complete Short Stories – London.: David Campbell Publishers Ltd, 1999. – 592 p. 9. Waugh E. Decline and Fall – London.: David Campbell Publishers Ltd, 1999. – 273 p. Рочняк Е.В. ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ПРИЕМА КОНТРАСТА В ПРОИЗВЕДЕНИЯХ Р. ВАГНЕРА Манипуляция как элемент социального взаимодействия возникла давно и не вдруг. Безусловно, она имеет свои предпосылки и исторические прецеденты. Однако актуальность проблемы особенно возросла за последние 30-40 лет, превратившись в одну из глобальных проблем современного общества. Активный ин- терес к ней ученых разных специальностей свидетельствует о переходе моментов манипулятивного взаи- модействия на качественно новый уровень. Одним из тех, кто стоял у истоков сознательного использования манипулятивных технологий и прие- мов для воздействия на публику и не скрывал этого, был немецкий композитор и мыслитель Р. Вагнер. Не удивительно, что его наследие переживает сегодня своеобразный ренессанс. В монографиях, статьях, фило- софских очерках и других публикациях находим немало интересных наблюдений, ученых выводов, серьез- ных обобщений, отчасти затрагивающих и социально-философскую проблематику, в основном, характери- зующих эстетические взгляды Р. Вагнера (работы Э.В. Ильенкова, А.Ф. Лосева, Г.Г. Макаренко, С.А. Маркус, Н.Л. Самосюк, А.А. Филиппова). Исходя из выше сказанного, целью нашей статьи является рассмотрение манипулятивных средств воз- действия, используемых Р. Вагнером в музыкальных произведениях, а точнее, ввиду ограниченности объе- ма работы, одного из них – приема контраста. Освещение проблемы влияния Р. Вагнера на формирование теоретических положений процесса мани- пуляции массовым сознанием, а также успешное практическое использование им в своих произведениях конкретных техник и приемов суггестивного воздействия является достаточно новым направлением в со- временной социальной философии. Хотя еще в 1969 г. авторитетный немецкий философ, социолог и музы- кальный критик Т. Адорно в своей работе „Философия новой музыки” высказывает мысль о том, что Р. Вагнер умеет „манипулировать порывами души, находя им глубинные технические корреляты … [1, с. 274]”. Эта идея по своей сути довольно точно совпадает с точкой зрения Ф. Ницше касательно средств, кото- рыми Р. Вагнер добивается своего эффекта: „... подозрительным образом они напоминают средства, коими добиваются успеха гипнотизеры (выбор темпов, тембров своего оркестра; отвратительная манера увиливать от логики и квадратуры ритма; притворный, кокетливый, прикидывающийся таинственным характер – од- ним словом, истерия – его „бесконечной мелодии”). И состояние, в которое, например, вступление к „Лоэн- грину” вводит слушателя, а тем паче слушательницу, по сути ли оно отлично от сомнамбулического экста- за? [2, с. 150]”. Спектр аналогий из социальной и психологической сфер, приводимых различными исследователями, свидетельствует о несводимости вагнеровской рецепции к кругу явлений сугубо музыкальной культуры. Весьма показательна реакция аудитории на музыку Р. Вагнера: слушатели неоднократно описывают свои впечатления как экстремальный психический опыт, нередко провоцировавший изменённые состояния соз- нания. Размышляя над природой столь необычного воздействия произведений композитора, психиатр М. Нордау предполагает действие в них суггестивных техник, в ряду которых называл, в частности, эффект контраста [3]. Как известно, основой психического влияния контраста является ориентировочная реакция как „особый отклик на неожиданность, который заключается в автоматическом обострении внимания, в активизации восприятия, в повышении тонуса мышц и уровня жизнедеятельности [4, с.224]”. Функции ориентировочной реакции – „заражение” слушателя эмоциональными параметрами произведения и акцентуация более важ- ных его моментов. „Заражающее действие основано на свойстве поднимать тонус организма и активность восприятия... функция (контраста) основана на свойстве моментально приковывать внимание слушателя [4, с. 225]”.

Репозитарії

Схожі ресурси