Нові корпоративні стратегії комунікації в сучасній Україні
У статті аналізуються нові форми інформаційної діяльності, характерні для ПР - моделей сьогодення, та канали розповсюдження цієї інформації.
Збережено в:
| Дата: | 2006 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2006
|
| Назва видання: | Культура народов Причерноморья |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/36698 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Нові корпоративні стратегії комунікації в сучасній Україні / С.В. Демченко // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 91. — С. 46-48. — Бібліогр.: 9 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-36698 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-366982012-08-02T12:11:24Z Нові корпоративні стратегії комунікації в сучасній Україні Демченко, С.В. У статті аналізуються нові форми інформаційної діяльності, характерні для ПР - моделей сьогодення, та канали розповсюдження цієї інформації. В статье анализируются новые формы информационной деятельности, характерные для ПР - моделей настоящего, и каналы распространения этой информации. The new forms of informational activity characterizing contemporary PR-models and the ways of spreading this information are under study. 2006 Article Нові корпоративні стратегії комунікації в сучасній Україні / С.В. Демченко // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 91. — С. 46-48. — Бібліогр.: 9 назв. — укp. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/36698 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
У статті аналізуються нові форми інформаційної діяльності, характерні для ПР - моделей сьогодення, та канали розповсюдження цієї інформації. |
| format |
Article |
| author |
Демченко, С.В. |
| spellingShingle |
Демченко, С.В. Нові корпоративні стратегії комунікації в сучасній Україні Культура народов Причерноморья |
| author_facet |
Демченко, С.В. |
| author_sort |
Демченко, С.В. |
| title |
Нові корпоративні стратегії комунікації в сучасній Україні |
| title_short |
Нові корпоративні стратегії комунікації в сучасній Україні |
| title_full |
Нові корпоративні стратегії комунікації в сучасній Україні |
| title_fullStr |
Нові корпоративні стратегії комунікації в сучасній Україні |
| title_full_unstemmed |
Нові корпоративні стратегії комунікації в сучасній Україні |
| title_sort |
нові корпоративні стратегії комунікації в сучасній україні |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2006 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/36698 |
| citation_txt |
Нові корпоративні стратегії комунікації в сучасній Україні / С.В. Демченко // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 91. — С. 46-48. — Бібліогр.: 9 назв. — укp. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT demčenkosv novíkorporativnístrategííkomuníkacíívsučasníjukraíní |
| first_indexed |
2025-07-03T18:21:19Z |
| last_indexed |
2025-07-03T18:21:19Z |
| _version_ |
1836650992970498048 |
| fulltext |
Демина Е.Г.
ДУХ И РЕАЛИИ СТАЛИНСКОЙ ЭПОХИ В ПРОЗЕ Ф. ГЛАДКОВА 1920 – 1930–х гг.
46
17. Есаулов И. Соцреализм и религиозное сознание // Соцреалистический канон: сборник / общ. ред. Х.
Гюнтера и Е. Добренко. – СПб.: Академический проект, 2000. – C. 49 – 55
18. Письмо Ф.В. Гладкова в Московский Комитет РКП (б) с просьбой восстановить его в членстве в пар-
тии. // РГАЛИ. – Ф. 1052. – Оп. 4. – Д. 150. – Л.1.
19. Письмо Ф.В. Гладкова в редакцию газеты «Правда» о повести «Трагедия Любаши» // РГАЛИ. – Ф.
1052. – Оп. 5. – Д. 246.
20. Серафимович «Цемент» (роман Ф. Гладкова) // Правда. 1926. 16 февраля. (№ 38).
21. Смирнова Л.Н. Как создавался «Цемент» // Текстология произведений советской литературы. Вопросы
текстологии. – Вып. 4, 1967 М.: Наука Академия наук СССР Институт мировой литературы им. А.М.
Горького С. 140 –227
22. ХХ век. Литература. Стиль: Стилевые закономерности русской литературы ХХ в. (1900 – 1930 гг.). –
М.: Акмо–пресс, 2002. – 304.с.
Демченко С.В.
НОВІ КОРПОРАТИВНІ СТРАТЕГІЇ КОМУНІКАЦІЇ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ
Для сучасного інформаційного простору притаманною є наявність безлічі інформаційних контактів,
розмаїття інформаційних інтересів та цільових завдань учасників інформаційного ринку. Проте нові реалії
інформаційного простору вимагають перегляду типології суб’єктів інформаційної діяльності, де критерієм
виступає вже не лише різноманітність каналів та засобів розповсюдження інформації, але й змістовно–
цільова характеристика інформаційної діяльності.
До вказаної проблеми вже звертались як вітчизняні (Н.В. Костенко та В.Ф. Іванов [3], А.З. Москаленко
[7], Г.Г. Почепцов [4], В.В. Різун [5]), так і науковці з ближнього зарубіжжя (Альошина І.В. [1], І.І. Засурсь-
кий [2], А.М. Чуміков [8]). Однак всі вони не враховують взагалі, або мало враховують різновекторну спря-
мованість різних видів масової комунікації.
Так, для традиційних ЗМІ характерна орієнтація на якомога більш повне та об’єктивне віддзеркалення
дійсності, зосередженість на суспільних процесах та діяльності політичних інститутів. Інтернет як нове ін-
формаційне середовище здатен надати будь–яку потрібну інформацію і самостійно творити власну (віртуа-
льну) картину навколишнього світу.
Рекламні комунікації розглядаються як результат продукування, тиражування та розповсюдження (у
тому числі і за допомогою ЗМІ) інформації, що спрямована на цільові аудиторії, покликана сформувати або
актуалізувати потреби та можливості їх задоволення. Реклама як компонент інформаційного руху також
здатна формувати ціннісні орієнтири, впливати на характер думок та позицій. Публік рилейшнз як ідеологія
управління корпоративною та громадською думкою мають справу з інформацією для забезпечення комуні-
кації з різними суб’єктами суспільних відносин.
Інформаційні потоки у сфері зв’язків з громадськістю диференціюються перш за все в залежності від
специфіки того, хто є „споживачем” інформації та її „кінцевим споживачем”. В залежності від цього деякі
сучасні дослідники у відповідності до цільових аудиторій, на які спрямовується інформація, пропонують
виділяти в публік рилейшнз масову комунікацію, яка включає в себе інформацію для громадськості та ін-
формацію, що розміщається у ЗМІ, ділову зовнішню інформацію, до якої належать інформаційні потоки,
що адресовані акціонерам, партнерам, клієнтам і органам влади, та ділову внутрішню інформацію, до якої
відносять корпоративну інформацію для керівництва та персоналу компанії, фірми чи установи [9, 62].
Сьогодні більшість дослідників сходяться на тому, що ПР – діяльність спрямована не стільки на суспі-
льство в цілому, скільки на певні групи людей, що входять у цю спільноту. Українці могли в цьому переко-
натись під час останніх президентських перегонів, де кожна із політичних сил використовувала лише ті
стратегії, які спрацьовували лише в певному суспільному середовищі. Для ефективності цієї взаємодії важ-
ливо було не лише визначити „свою аудиторію”, а й точно знати її ідеали, інтереси, а, значить, і відповідні
до цього канали комунікації. Таким чином ПР – фахівець працює лише з одним із сегментів суспільної ма-
си.
Говорячи про масову аудиторію, вкажемо на такі її особливості:
− статистична спільність масової аудиторії знаходить своє втілення у співпадінні великої кількості
окремо взятих характеристик особистостей, що до неї входять, проте не утворюють при цьому ніякої
самостійної цілісної організації;
− випадковий характер формування масової аудиторії знаходить своє відображення у нестабільності її
складу, необов’язковості входження в неї. Ось чому границі масової аудиторії завжди відкриті і прозо-
рі;
− ситуативний характер великих аудиторій підтверджується їх зв’язками з подіями масової діяльності, з
якимись конкретними формами цієї діяльності (згадаймо строкату масу тих, хто перебував на Майдані);
− різнорідність масової аудиторії(її гетерогенність), тобто її міжгрупова природа руйнує ті бар’єри, що
існують в суспільстві (етнічні, соціально–політичні, релігійні, освітні тощо) [див.: 6]
Найбільш визнаними та такими, що виправдовують їх використання засобами комунікації по роботі з
великими та розпорошеними суспільними групами, є газети, журнали, професійні видання, FM–
47
радіостанції, ефірне та кабельне ТБ, Інтернет. Важко переоцінити їх роль та значення для формування гро-
мадської думки.
Як відомо, для ЗМІ головним товаром є новина. Проте коли йдеться про популяризацію якоїсь локаль-
ної ідеї, то доволі часто виявляється, що це новина лише для якоїсь компанії. Тільки в тому випадку, якщо
новина впливає на життя та долі значної кількості людей, на діяльність багатьох організацій, вона стає сус-
пільно значущою. Тому необхідно підходити до подій з огляду на те, чи зможуть вони стати справжньою
новиною для тієї чи іншої цільової аудиторії.
Формуючи інформаційні потоки, орієнтовані на ЗМІ, необхідно також врахувати і ту обставину, що но-
вини залишаються „свіжими” протягом короткого часу, тому їх треба розповсюджувати миттєво. Медійні
форми розповсюдження повідомлень про ПР – акції тепер називають медіарилейшнз і готують їх спеціа-
льно.
Ділова зовнішня інформація розрахована на іншу аудиторію-акціонерів, інвесторів, клієнтів, владні
структури, тобто на тих, кого з носієм інформації об’єднують ділові інтереси. Вони крім того можуть суттє-
во впливати на справи компанії чи установи аж до зміни її керівництва. Проте і ця аудиторія не є однорід-
ною (скажімо, акціонер та інвестор), тому вона теж повинна розбиватись на цільові сегменти, враховуючи
інтереси, очікування та переваги, які віддає та чи інша група споживачів інформації.
Інформаційна діяльність зі споживачами може бути зорієнтована на залучення нових споживачів,
утримання існуючих, маркетингових товарів чи послуг, відслідкування рекламацій та робота з ними тощо.
Особливо значимою є робота з державними структурами. Про це говорить, наприклад, той факт, що ця
робота в сфері публік рилейшнз вже має свою особливу назву –government relation. Інформування, на думку
фахівців, є одним з ключових моментів роботи компаній та бізнесструктур з державними організаціями:
„Бізнес мусить бути впевненим у тому, що держструктури, які регулюють його діяльність, мають достатньо
об’єктивну картину подій” [1, с.274].
Паралельно з цим повинна вестись інформаційна робота з громадськістю для забезпечення її підтримки
та балансу інформаційних потоків. Інформаційна діяльність у відносинах з державою та владними інститу-
ціями повинна сприяти вирішенню наступних завдань:
− моніторинг роботи законодавців у сферах, які зачіпають діяльність організації;
− захист інтересів організації на всіх рівнях держуправління;
− вплив на законодавство, яке торкається діяльності організації;
− забезпечення розуміння законодавцями особливостей діяльності організації.
Ще один аспект ПР – комунікації – це ділова внутрішня комунікація. Йдеться про роботу з тим, кого за-
звичай називають „внутрішньою спільнотою”, яка об’єднана корпоративними відносинами. Проте навіть
ця, на перший погляд, монолітна група насправді не є цілісною, бо включає в себе малі групи, на які розпа-
дається колектив в залежності від кола повсякдених турбот та службового становища кожного співробітни-
ка. Кожна з цих груп є цільовою аудиторією, яка потребує своєї ПР – програми.
Метою інформаційної діяльності, спрямованої на внутрішню спільноту, є:
− постійне інформування службовців про стан справ в організації, її цілі та завдання;
− надання службовцям інформації, що необхідна для успішного виконання своїх службових обов’язків;
− нагадування службовцям про необхідність дотримання та підвищення професійних стандартів, які сто-
суються якості продукції та послуг, продуктивності праці, соціальної відповідальності тощо;
− визнання успіхів та досягнень службовців.
Сьогодні в розвинутих країнах накопичено чималий досвід засобів внутрішньої комунікації. Це – інфо-
рмаційні повідомлення, фірмові журнали, допоміжні друковані матеріали (проспекти, листівки) і навіть від-
кинуті нами як рудимент колишньої системи багатотиражні газети, „газети в газеті” (тобто спеціальні вкла-
дки), „гарячі” телефонні лінії, спеціальні сайти в Інтернеті і таке інше. У кожному конкретному випадку
можливий свій набір таких засобів. Проте їх особливістю є те, що вони діють лише всередині конкретного
колективу.
Говорячи про інформаційні потоки як про частину комунікаційних стратегій публік рилейшнз, не мож-
на не враховувати і ту обставину, що ці потоки обов’язково будуть десь пересікатись, взаємодіяти між со-
бою і з так званими „сторонніми джерелами”, бо існує можливість сторонньої інформаційної активності,
яка спрямована на ті ж групи людей, фірми чи установи.
На часі все більш актуальною стає думка про розробку єдиної стратегії спілкування. Зростання зацікав-
леності населення діяльністю підприємств, фірм, бізнесових структур, все зростаюча потреба самих струк-
тур подібного роду до розробки індивідуального та неповторного стилю, який би допомагав і в конкурент-
ній боротьбі, і в роботі з власними співробітниками, змушує перебудовувати існуючі стратегії спілкування.
У майбутньому успіх ПР – акцій буде залежати від того, наскільки установа зможе привести до інтегрова-
ної концепції всю сукупність заходів по налагодженню двостороннього спілкування. Подібна інтеграція пе-
редбачає не лише координацію внутрішнього та зовнішнього спілкування, але й узгодження всіх зусиль
установи по організації спілкування. Іншими словами, підприємство чи установа повинні користуватись
„однією мовою” на всіх рівнях.
Інтегрована інформаційна діяльність означає використання різних інформаційних потоків таким чином,
щоб вони доповнювали та підсилювали один одного, сприяючи налагодженню конструктивної взаємодії.
Демченко С.В.
НОВІ КОРПОРАТИВНІ СТРАТЕГІЇ КОМУНІКАЦІЇ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ
48
Джерела та література
1. Алешина И.В. Паблик рилейшнз для менеджеров и маркетеров. – М., 1997.
2. Засурский И.И. Реконструкция России. Масс – медиа и политика в 90–е годы. – М., 2001.
3. Костенко Н., Іванов В. Досвід контент – аналізу. Моделі та практики. – К., 2003.
4. Почепцов Г.Г. Паблик рилейшнз для профессианалов. – М., 1999.
5. Різун В.В. Загальна характеристика масовоінформаційної діяльності. Лекція перша. – К., 2000.
6. Різун В.В. Маси. Тексти лекцій. – К., 2003.
7. Современная журналистика. Под. ред. А.З. Москаленко. – К.,1999.
8. Чумиков А.Н. Связи с общественностью. – М., 2000.
9. Шейгал Е.И. Семиотика политического дискурса. – Волгоград, 2000.
Жугай В.
ЗМІНИ У МЕДІА ПРОСТОРІ УКРАЇНИ ПІСЛЯ ПОМАРАНЧЕВОЇ РЕВОЛЮЦІЇ
Забезпечення права громадськості на повну та об’єктивну інформацію про факти та події є найпершим
обов’язком журналіста. Події помаранчевої революції наочно показали здатність ЗМІ мобілізувати
суспільство на опір сваволі та порушенню прав людини. Інформаційні програми „5 каналу” були одними з
небагатьох на українському телебаченні, які правдиво висвітлювали події в країні. Унаслідок впливу цього
та багатьох інших факторів, суспільство активно проявило свою незгоду з масовими порушеннями закону,
що призвело до мирної зміни влади у країні.
„5 канал” і його працівники, таким чином, виконали досить своєрідну роль у становленні нової якості
українського телебачення. Колектив каналу, проявивши громадянську мужність у формі голодування, став
детонатором громадянської непокори двох найпотужніших комерційних каналів „1+1”, „Інтер”, які також
відмовилися виконувати ганебні функції маніпуляторів.
Процеси розвитку та змін у медіа просторі будь-якої країни є своєрідними індикаторами стану еко-
номіки, демократії та рівня розвитку держави. Подане нижче дослідження дуже стисло характеризує стан та
метаморфози ЗМІ в Україні протягом періоду 2004–2006 років.
В Україні зареєстровано 20 235 друкованих видань. 1 200 телерадіокомпаній. 700 з них державні. За
різними джерелами у сфері ЗМІ у нашій країні працюють 30 – 50 тис. журналістів [ 1].
Більшість ЗМІ в Україні є недержавними. У державній власності зокрема залишилися всеукраїнські ви-
дання „Голос України” (друкований орган Верховної Ради України) та „Урядовий кур’єр” (газета Кабінету
Міністрів України). У кожному регіоні України є принаймні одна газета обласної виконавчої та законодав-
чої влади, 90% районних газет також залишаються у власності держави. Процес роздержавлення проходить
досить повільно. Він ускладнений нестачею коштів у редакцій, почасти небажанням влади позбуватися за-
собів пропаганди і самореклами. Великою мірою роздержавлення ЗМІ (особливо районних) гальмують
старші за віком журналісти, виховані радянською системою, які не вміють заробляти гроші самостійно, в
умовах ринку.
Серед найбільших за тиражем недержавних видань України газети „Факты”, „Київські відомості”,
„Сільські вісті”, „Україна молода”, „Без цензури”, „Сегодня”, „2000”, „Вечерние вести”, „День”. Елітарним,
малотиражним залишається часопис „Літературна Україна”. До якісних тижневиків належить „Дзеркало
тижня”. Але газета, яка ще недавно вважалася чи не найоб’єктивнішою в Україні, останнім часом, неприхо-
вано демонструє помітний крен симпатій до БЮТ, що унеможливлює неупереджене подання інформації.
Потужними накладами розповсюджуються російські видання „Комсомольськая правда в Украине”, „Труд”,
„Известия”, „Совершенно секретно”. Причиною такого успіху є почаcти зрусифікованість населення та
звичка старшого покоління до часописів радянського покоління, а також маргінально спрямований розва-
жальний контент цих видань. У постпомаранчевий період припинився вихід часопису „Президентський
вісник”, який видавався на кошти платників податків. Якщо до листопада 2004 року опозиційними в Ук-
раїні вважалися видання „Україна молода”, „Без цензури”, „Правда Украины” „5 канал”, ТРК „Ера”, то те-
пер до нових опозиційних ЗМІ належать нещодавно прокучмівські газети „Сегодня”, „2000”. Нинішню
владу також гостро критикують часописи „Вечерние вести”, „Свобода” (які неприховано пропагують ідеї
БЮТ), газета „Комуніст” (яку видає Компартія України). Більш помірковану позицію займає газета „Фак-
ты” (що входить до медіа холдингу Віктора Пінчука).
Серед електронних медіа опозиційними є телеканали: „КРТ”, „ТРК Україна”, „НТН”, які є власністю
активістів і симпатиків „Партії Регіонів”.
Політолог Дмитро Видрін вважає, що в Україні крізь кожне видання або телеканал визирають
„фінансові вуха тієї або іншої політичної сили”. „В Україні реалізувалася мрія Леніна про те, щоб уся преса
стала партійною”, – каже політолог [2].
Натомість комітет „Рівність можливостей” стверджує, що в українських теленовинах майже не залиши-
лося маніпулятивних технологій [ 3 ].
На нашу думку, певне маніпулювання свідомістю реципієнтів здійснює Савік Шустер у програмі „Сво-
бода слова” на телеканалі ICTV. Певну упередженість він проявляє зокрема у запрошенні гостей на кшталт
Володимира Жириновського та Костянтина Затуліна. Крім того він дозволяє під час програми названим
особам висловлювати непарламентські вислови на адресу держави Україна. До речі, МЗС України оголоси-
ло вищеназваних осіб „Персонами нон грата”. Своєрідною п’ятою колоною в українському медіа просторі є
|