Аналіз методів обліку витрат і методів калькулювання: перспективи застосування на підприємствах молочної промисловості

Метою дослідження є розгляд сутності понять "метод обліку витрат" та "метод калькулювання", аналіз їх класифікації, розкриття їх особливостей та умови їх практичного застосування на підприємствах молочної промисловості....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2006
Автор:	Майданевич, Ю.П.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Кримський науковий центр НАН України і МОН України 2006
Назва видання:	Культура народов Причерноморья
Теми:	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/36760
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Аналіз методів обліку витрат і методів калькулювання: перспективи застосування на підприємствах молочної промисловості / Ю.П. Майданевич // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 93. — С. 104-109. — Бібліогр.: 21 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-36760
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-367602012-08-03T12:09:30Z Аналіз методів обліку витрат і методів калькулювання: перспективи застосування на підприємствах молочної промисловості Майданевич, Ю.П. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Метою дослідження є розгляд сутності понять "метод обліку витрат" та "метод калькулювання", аналіз їх класифікації, розкриття їх особливостей та умови їх практичного застосування на підприємствах молочної промисловості. Целью исследования является рассмотрение сущности понятий "метод учета расходов" и "метод калькулирования", анализ их классификации, раскрытие их особенностей и условий их практического применения на предприятиях молочной промышленности. 2006 Article Аналіз методів обліку витрат і методів калькулювання: перспективи застосування на підприємствах молочної промисловості / Ю.П. Майданевич // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 93. — С. 104-109. — Бібліогр.: 21 назв. — укp. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/36760 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
spellingShingle	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Майданевич, Ю.П. Аналіз методів обліку витрат і методів калькулювання: перспективи застосування на підприємствах молочної промисловості Культура народов Причерноморья
description	Метою дослідження є розгляд сутності понять "метод обліку витрат" та "метод калькулювання", аналіз їх класифікації, розкриття їх особливостей та умови їх практичного застосування на підприємствах молочної промисловості.
format	Article
author	Майданевич, Ю.П.
author_facet	Майданевич, Ю.П.
author_sort	Майданевич, Ю.П.
title	Аналіз методів обліку витрат і методів калькулювання: перспективи застосування на підприємствах молочної промисловості
title_short	Аналіз методів обліку витрат і методів калькулювання: перспективи застосування на підприємствах молочної промисловості
title_full	Аналіз методів обліку витрат і методів калькулювання: перспективи застосування на підприємствах молочної промисловості
title_fullStr	Аналіз методів обліку витрат і методів калькулювання: перспективи застосування на підприємствах молочної промисловості
title_full_unstemmed	Аналіз методів обліку витрат і методів калькулювання: перспективи застосування на підприємствах молочної промисловості
title_sort	аналіз методів обліку витрат і методів калькулювання: перспективи застосування на підприємствах молочної промисловості
publisher	Кримський науковий центр НАН України і МОН України
publishDate	2006
topic_facet	Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/36760
citation_txt	Аналіз методів обліку витрат і методів калькулювання: перспективи застосування на підприємствах молочної промисловості / Ю.П. Майданевич // Культура народов Причерноморья. — 2006. — № 93. — С. 104-109. — Бібліогр.: 21 назв. — укp.
series	Культура народов Причерноморья
work_keys_str_mv	AT majdanevičûp analízmetodívoblíkuvitratímetodívkalʹkulûvannâperspektivizastosuvannânapídpriêmstvahmoločnoípromislovostí
first_indexed	2025-07-03T18:24:52Z
last_indexed	2025-07-03T18:24:52Z
_version_	1836651216153608192
fulltext	Логутова Т.Г. МЕТОД ОПРЕДЕЛЕНИЯ ПРИОРИТЕТНЫХ ФИНАНСОВЫХ ИСТОЧНИКОВ ДЛЯ ИННОВАЦИОННЫХ ПРЕОБРАЗОВАНИЙ ХОЗЯЙСТВУЮЩЕГО СУБЪЕКТА 104 странных инвестиций. Источники и литература 1. Статистичний щорічник Донецької області за 2005 рік / Держкомстат України. Донецьке обл. упр. Ста- тистики. – Донецьк, 2006. – 403 с. 2. Макогон Ю.В. Роль и место Донбасса в экономике Украины.// Сборник научных трудов Донецкого го- сударственного университета экономики и торговли им. М.Туган–Барановского. – Донецк, 2006. – 248– 260 с. 3. Ефимова М.Р., Петрова Е.В., Румянцев В.Н. Общая теория статистики. – М.: ИНФРА–М, 2000. – 416 с. 4. Социально-экономическое положение Донецкой области за 1999 год / Госкомстат Украины. Донецкое обл. упр. статистики. – Донецк, 2000. – 139 с. 5. Социально-экономическое положение Донецкой области за 2000 год / Госкомстат Украины. Донецкое обл. упр. статистики. – Донецк, 2001. – 142 с. 6. Соціально-економічне становище за 2001 рік / Держкомстат України. Донецьке обл. упр. статистики. – Донецьк, 2002. – 163 с. 7. Соціально-економічне становище за 2002 рік / Держкомстат України. Донецьке обл. упр. статистики. – Донецьк, 2003. – 156 с. 8. Статистичний щорічник Донецької області за 2000 рік / Держкомстат України. Донецьке обл. упр. ста- тистики. – Донецьк, 2001. – 335 с. 9. Статистичний щорічник Донецької області за 2001 рік / Держкомстат України. Донецьке обл. упр. ста- тистики. – Донецьк, 2002. – 335 с. 10. Статистичний щорічник Донецької області за 2002 рік / Держкомстат України. Донецьке обл. упр. ста- тистики. – Донецьк, 2003. – 370 с. 11. Мардас А.Н. Эконометрика. – СПб.: Питер, 2001. – 144 с. 12. Теорія статистики: Навч. посіб /П.Г. Вашків, П.І. Пастер, В.П. Сторожук, Є.І. Ткач. – К.: Либідь, 2001. – 320 с. Майданевич Ю.П. АНАЛІЗ МЕТОДІВ ОБЛІКУ ВИТРАТ І МЕТОДІВ КАЛЬКУЛЮВАННЯ: ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВАХ МОЛОЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ Постановка проблеми. Облік витрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції є ак- тивною ланкою системи управління господарським життям підприємства, що забезпечує необхідною інфо- рмацією управлінський персонал для прийняття рішень. Від достовірності, оперативності та доцільності ін- формації про витрати залежить ефективність виробничої діяльності підприємства, його спроможність ви- стояти у сучасному конкурентному середовищі та досягти бажаних результатів. Групування витрат за центрами відповідальності дозволяє об’єднати різні за економічним змістом витрати в єдині цільові групи. При цьому виникає проблема вибору методів обліку витрат та калькулюван- ня. Відсутність єдиної думки щодо їх сутності, необхідності, єдності та класифікації визначила актуальність даного дослідження. Аналіз останніх досліджень. Удосконалення обліку витрат та калькулювання собівартості постійно знаходиться в центрі досліджень. Протягом багатьох років одним із дискусійних питань вітчизняних науко- вців є визначення взаємозв’язку та класифікації методів обліку витрат та методів калькулювання. Вагомий внесок у вирішення даної проблеми здійснили: Р.А.Алборов, І.А.Басманов, проф. Ф.Ф.Бутинець, К.Друрі, В.Б.Івашкевич, В.Е.Керімов, проф. Л.В.Нападовська, проф. В.Ф.Палій, акад. М.Г.Чумаченко та ін. Метою дослідження є розгляд сутності понять «метод обліку витрат» та «метод калькулювання», аналіз їх класифікації, розкриття їх особливостей та умови їх практичного застосування на підприємствах молочної промисловості. Виклад основного матеріалу. На основі проведеного аналізу поглядів науковців на співвідношення методів обліку витрат та методів калькулювання, визначено, що погляди вчених можна згрупувати на чоти- ри групи: − методи обліку витрат та методи калькулювання є різними та відокремленими один від одного категорі- ями. Проблемами класифікації методів обліку витрат та методів калькулювання займалися: І.О.Басманов, проф. Ф.Ф.Бутинець, В.А.Луговий, проф. В.Ф.Палій, П.Я.Папковская, акад. М.Г.Чумаченко; − методи обліку витрат та методи калькулювання є ідентичними і не повинні розмежовуватися, тому вживається спільний термін «методи обліку витрат та калькулювання». Такої точки зору дотримуються П.С.Безруких, А.А.Додонов, В.П.Завгородній, А.Ш.Маргуліс, С.А.Ніколаєва, В.К.Радостовець; − доцільно використовувати лише методи обліку витрат. Так вважають В.Е.Керімов, Н.М.Ткаченко; Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ 105 − існують лише методи калькулювання. Дослідження по даному питанню належать М.Х.Жебраку, О.Є.Ніколаєвій, І.І.Покладу, Ф.Я.Суку. Питання співвідношення обліку витрат на виробництво та калькулювання, розглянуте проф. В.Б.Івашкевичем як два взаємопов’язаних та самостійно діючих процеси [8, c.34]. Дане розмежування об- ґрунтовується змістом та обсягом інформації, а також за способами її обробки на обох етапах: на етапі об- ліку витрат відбувається збір інформації та її групування залежно від встановлених цілей, а на етапі кальку- лювання – обробка за допомогою спеціальних прийомів та способів. Проф. Я.В. Соколов, Р.А. Алборов, Р.С.Каплан також стверджують, що калькулювання та облік витрат – два паралельних і, по суті, не пов’язаних процеси [6, 1, 2]. Розглядаючи наявні по даному питанню точки зору відомих авторів, проф. Палій В.Ф. вважає, що ме- тоди обліку витрат і калькулювання – це «різні методи, що виконують зовсім різні функції [16, с.196]. При цьому автор підкреслює, що метод обліку витрат повинен характеризувати, з відповідною повнотою та де- талізацією, процес їх виникнення та формування в конкретному виробничому процесі, а метод калькулю- вання – це сукупність способів аналітичного обліку витрат на виробництво за калькуляційними об’єктами та прийомів обчислення собівартості калькуляційних одиниць [16, с.223] Калькуляція товару – це лише один із кінцевих результатів обліку витрат на виробництво [16, c.10]. Отже, проф. В.Ф.Палій послідовно підкреслює відмінності обліку витрат і калькулювання, а відповідно, й методів. Цікавою є точка зору С.І.Селезньова, який під методами калькулювання розуміє економічні прийоми визначення собівартості окремих видів продукції (об’єктів калькулювання). При цьому об’єкт обліку ви- трат, на його думку, це технічні прийоми відображення витрат на виробництво окремих видів продукції (об’єктів обліку) [18, с.164]. Папковская П.Я., дотримуючись думки, що облік витрат на виробництво та калькулювання є двома сторонами єдиного цілого, підкреслює, що функція виробничого обліку, яка полягає у здійсненні контролю за витратами в процесі виробництва, може бути виконана без калькуляції. Автор вважає, що метод кальку- лювання існує самостійно, окремо від методу обліку витрат, виходячи з того, що вони мають різні предмети та способи дослідження. Такої ж точки зору щодо розподілу методів обліку витрат на виробництво і мето- дів калькулювання дотримуються також І.А. Басманов, А.П. Міхалкевич, І.М. Бєлий, П.Я. Костюк, проф. В.Ф. Палій, В.І. Сопко, акад. М.П.Чумаченко. Радостовець В.К., Сук Ф.Я., Белебеха І.О. не підтримують думку щодо необхідності використання ме- тодів обліку витрат та методів калькулювання. При цьому Сук Ф.Я. наголошує на використанні лише мето- дів калькулювання, а І.О. Белебеха вважає, що використовувати необхідно лише методи обліку витрат на виробництво. На використанні лише методів калькулювання наполягав і М.Х.Жебрак, але при цьому він уточнює, що вони занадто тісно пов’язані з порядком аналітичного обліку прямих витрат на виробництво [7, с.229]. Під методом калькулювання М.П. Кондраков розуміє систему прийомів, що використовуються для ви- значення собівартості одиниці продукції [11, с.301]. Вважаємо, що недоліком даного визначення є те, що автор наголошує на визначенні собівартості одиниці продукції, хоча сукупність калькуляційних розрахун- ків охоплює не лише обчислення собівартості одиниці різних видів продукції, але й визначення собівартості всієї товарної продукції в цілому, а також незавершеного виробництва та результатів інших господарських процесів. Однак, ряд вчених стверджують, що пропозиція класифікувати методи калькулювання є лише прости- ми арифметичними діями. Так, А.Ш. Маргуліс відмічає, що штучне відокремлення методів калькулювання від методів обліку витрат призводить до технологізації процесів розрахунку собівартості продукції та не ві- дображає економічну сутність методів обліку витрат [9, c.26]. При цьому автор наголошує, що калькулю- вання собівартості кінцевого продукту підприємства визначається системою та організацією обліку витрат. Це органічно взаємопов’язаний та взаємообумовлений процес. Вважаємо, що дане визначення є некорект- ним, адже, автор визначає, що метод – це процес, а це не відповідає сутності терміну «метод». На нашу ду- мку, більш повним є визначення П.С.Безруких, який під методом обліку витрат та калькулювання собівар- тості розуміє сукупність прийомів організації документування і відображення виробничих витрат, що за- безпечують визначення фактичної собівартості продукції і необхідну інформацію для контролю за проце- сом формування собівартості продукції [4, с.291]. Методи обліку витрат на виробництво та калькулювання, досліджені в роботі С.О. Ніколаєвої, яка до- тримується схожої думки та вважає, що під методом обліку витрат на виробництво та калькулювання собі- вартості продукції зазвичай розуміють сукупність прийомів організації, документування та відображення виробничих витрат, які забезпечують визначення фактичної собівартості продукції та необхідну інформа- цію для контролю за цим процесом [14, c.57]. Дослідження різних точок зору зарубіжних авторів по даному питанню показало, що серед них також відсутня єдина думка. Р. Мюллендорф та М. Карренбауер, а також Д. Мідлтон розмежовують методи обліку витрат та методи калькулювання. Протилежної точки зору дотримуються американські економісти Б. Нідлз, Х. Андерсон та Д. Колдуелл, наголошуючи на тому, що методи обліку витрат на виробництво та калькулю- вання ґрунтуються на одній із двох концепцій: позамовний метод обліку собівартості або попроцесний ме- тод обліку собівартості. Вважаємо, що методи обліку витрат на виробництво та методи калькулювання є двома взаємозалежни- ми процесами, які характеризуються власними способами та прийомами, користувачами, завданнями. Інфо- рмація про витрати використовується для визначення собівартості продукції. Таким чином, метод обліку Майданевич Ю.П. АНАЛІЗ МЕТОДІВ ОБЛІКУ ВИТРАТ І МЕТОДІВ КАЛЬКУЛЮВАННЯ: ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВАХ МОЛОЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ 106 витрат є сукупністю способів відображення, групування та систематизації інформації при витрати, які ви- никли у процесі досягнення поставлених цілей та забезпечують досягнення поставленої мети. Метод каль- кулювання, в свою чергу, є відображенням розподілу витрат підприємства за встановленими статтями каль- куляції для визначення собівартості певних видів або груп продукції. Таким чином, методи обліку витрат на виробництво та методи калькулювання собівартості спрямовані на досягнення різних цілей, що і доводить їх відмінність та необхідність існування кожного із них на підприємствах для організації ефективної систе- ми обліку витрат на виробництво. Відсутня єдина думка серед спеціалістів і щодо класифікації методів обліку витрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції. В спеціальній літературі до цього часу досліджуються питання кла- сифікації методів обліку витрат на виробництво та калькулювання, визначаються сфери їх застосування. При цьому, ні у офіційних документах, ні у спеціальній літературі, не вказано конкретного переліку методів обліку витрат та методів калькулювання, які є рекомендованими для використання підприємствами різних галузей промисловості. У науковій літературі одні і ті ж методи різні вчені відносять або до методів обліку витрат, або до методів калькулювання. Найбільш розповсюдженими методами обліку витрат та методами калькулювання є: попроцесний, по- передільний, позамовний, нормативний, ненормативний. Також в економічній літературі зустрічаються ще й інші: повирібний, подетальний, поопераційний, пофазний, проте важливо підібрати найбільш суттєві ознаки за основу для класифікації методів обліку витрат та методів калькулювання на підприємствах моло- чної промисловості. Проаналізувавши ознаки, за якими класифікують методи калькулювання, вважаємо доцільним класифі- кувати методи калькулювання собівартості продукції за кількома ознаками. Основними класифікаційними ознаками в даному випадку будуть: − об’єкти калькулювання; − повнота охоплення витрат. Дослідження показали, що більшість вчених виділяють нормативний, позамовний та попроцесний ме- тоди. У 60–80р.р. провідне місце займав нормативний метод. Рівень розвитку техніки та економіки всіх га- лузей промисловості, який діяв в ті часи, не відповідав особливостям та вимогам повирібного, попроцесно- го та позамовного методів. Виходячи з цього, найбільш ефективним методом був нормативний, який вва- жався провідним. За основу класифікації зазвичай обирали нормативний метод [15, c.161]. Нормативний метод – єдиний метод, який досліджувався кожним науковцем у даній сфері. Вивченню особливостей даного методу присвячені роботи О.А. Ананькіної та Н.Г. Данілочкіной, І.А. Басманова, В.Ф Васіна, проф. В.Ф. Палія та інших. Використання нормативного методу дає ряд переваг: по–перше, норми є засобом виміру фактичної ефективності роботи, по–друге, використання нормативів дозволяє отримувати інформацію не лише про фактичні витрати, але і про те, якими вони повинні бути. Галузеві особливості та специфіка окремих виробництв впливають на вибір нормативного методу облі- ку витрат для окремо взятого підприємства. Не дивлячись на це, можна виділити два основні варіанти орга- нізації нормативного обліку витрат на виробництво: 1. Облік ведеться за нормативними витратами на виробництво, а фактичні визначаються, виходячи із су- ми нормативних витрат на виробництво та відхилень від них. При цьому, на рахунках бухгалтерського обліку витрати відображаються згідно встановлених нормативів. Всі виявлені відхилення накопичу- ються, а в кінці звітного періоду додаються до нормативних витрат на виробництво. 2. Паралельний облік фактичних та нормативних витрат на виробництво. Даний варіант полягає у відо- браженні інформації про витрати на виробництво за двома оцінками: за фактичними та за нормативни- ми витратами на фактичний об’єм готової продукції, виконаних робіт, наданих послуг. Проф. В.Ф.Палій поділяє методи обліку витрат на нормативний і ненормативний. При нормативному методі витрати на виготовлення продукції обліковуються як витрати за нормами, зміни норм і відхилення від норм. На противагу нормативному, ненормативний, на думку В.Ф.Палія, використовується при обліку фактичних витрат. Погоджуємося з проф. В.Ф.Палієм в тому, що назви цих методів не відповідають суті методів. Адже, обидва методи відображають фактичні витрати. В першому варіанті – облік за відхиленнями від норм, а у другому – безпосередньо облік фактичних витрат [16, c.201]. Басманов І.А. поділяє думку проф. В.Ф. Палія щодо існування двох методів обліку витрат на виробниц- тво: нормативного та ненормативного. Що стосується методів калькулювання, то автор виділив наступні шість методів: прямого розрахунку, розподілу витрат, додавання витрат, виключення витрат, нормативний та комбінований [3, c.122]. Такий підхід до класифікації методів калькулювання привернув увагу спеціаліс- тів, що призвело до появи значної кількості наукових робіт та навчальних посібників, в яких по-новому роз- глядалась класифікація методів обліку витрат на виробництво. Залежно від вибору об’єктів калькулювання, виділяють позамовний та попроцесний методи калькулю- вання. Дослідженню позамовної та попроцесної систем калькулювання у вітчизняній та зарубіжній літера- турі приділено досить багато уваги. Даній проблемі присвятили свої роботи І.А. Басманов, П.С. Безруких, проф. Ф.Ф. Бутинець, А.А. Додонова, проф. В.П. Івашкевич, Р.С. Каплан, П.А. Костюк, А.Ш. Маргуліс, проф. В.Ф. Палій, акад. Н.Г. Чумаченко та інші. Радостовець В.К. зазначає, що позамовний метод калькулювання. полягає в тому, що облік витрат на виробництво та калькулювання собівартості здійснюються за замовленнями на виготовлення одного або, Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ 107 заздалегідь встановленої кількості однакових виробів або комплексу робіт. При цьому, прямі витрати на виробництво враховуються в розрізі замовлень, а непрямі включаються до собівартості, шляхом розподілу до прийнятої в галузі бази [17, с.10]. На підприємствах молочної промисловості позамовний метод може використовуватися лише на дрібно- серійних виробництвах, а також для обліку витрат, пов’язаних з наданням послуг, виконанням разових за- мовлень та робіт стороннім організаціям [12, c.212]. Одним із різновидів позамовного методу калькулювання є повирібний метод, сутність якого полягає у визначенні собівартості одиниці виробу. Вважаємо, що виділення такого виду методу калькулювання є до- речним лише у галузях обробної промисловості, наприклад, у машинобудуванні, швейній галузі промисло- вості. Щодо молочної промисловості, то використання даного методу буде досить трудомістким та неефек- тивним. Деякі вчені (П.А. Костюк, І.Є. Тишков, В.Ф. Палій) останнім часом наголошують на необхідності згор- тання обліку та відмови від обліку витрат на виробництво за окремими видами готової продукції. Вважаємо таку думку необґрунтованою, адже, існують галузі, в яких такий метод є найефективнішим інструментом визначення собівартості продукції. Безруких П.С. вважає, що необхідно вести аналітичний облік не за виробами, а за групами виробів [4]. Такий метод було названо інвентарно–індексним методом калькулювання собівартості продукції. Однак, на наш погляд, дана система це не більше ніж один із варіантів позамовного методу. Адже, виділяючи групи виробів, замість одиниць виробів, у якості об’єкту калькулювання, це жодним чином не змінює процедури визначення собівартості об’єктів калькулювання. Саме тому інвентарно–індексний метод калькулювання є аналогічним позамовному методу калькулювання. Виходячи з цього, можна побудувати аналітичну схему для позамовного методу калькулювання в залежності від обраних об’єктів калькулювання (за видами про- дукції, типами, одиницями). Вважаємо, що така аналітика позамовного методу є недоречною, адже вона не змінить методики визначення собівартості конкретного замовлення. Попроцесний (попередільний) метод обліку витрат на виробництво та калькулювання побудований на тому, що виробничі витрати накопичуються по процесам (переділам), де кожен виробничий підрозділ вико- нує певну частину загального процесу виробництва і передає готову продукцію або напівфабрикат для по- дальшої переробки в наступний процес (переділ). Проф. Ф.Ф. Бутинець [5] під переділом розуміє комплекс технологічних операцій, переривчастих стадій обробки, які закінчуються виходом напівфабрикату або го- тової продукції. Погоджуємося з думкою Івашкевича В.Б. в тому, що використання попередільного методу буде продуктивним у масовому виробництві однорідної продукції, коли всі носії витрат належать одному напряму витрат (виробництво електроенергії, однорідної продукції підприємств хімічної, харчової промис- ловості тощо) [8, c.219]. В молочній промисловості з одного виду сировини (молока) виготовляють різнорі- дну продукцію залежно від спеціалізації наступних виробництв. Така специфіка молочного виробництва потребує відокремленого калькулювання проміжних продуктів (напівфабрикатів). Основна умова попередільного калькулювання – забезпечення адекватності між витратами та продукці- єю за обсягом та у часі. При цьому Івашкевич В.Б. виділяє наступні варіанти попередільного калькулюван- ня залежно від видів продукції та кількості технологічних етапів: простий однопередільний, простий бага- топередільний, коефіцієнтний однопередільний, коефіцієнтний багатопередільний [8, с.220]. На нашу дум- ку, класифікація попередільного методу не впливає на методику розрахунку собівартості продукції, а відо- бражає лише рівень складності виробництва та процесу розрахунку собівартості продуції. Проф. Ф.Ф.Бутинець вказує на те, що попередільний метод на підприємстві може бути організований за одним із наступних варіантів: напівфабрикатним та безнапівфабрикатним [5]. Сутність першого варіанту полягає в тому, що на рахунках бухгалтерського обліку відображається рух напівфабрикатів, розраховуєть- ся їх собівартість та вводиться комплексна стаття «Напівфабрикати власного виробництва». При цьому со- бівартість напівфабрикатів попередніх цехів включається до витрат на виробництво напівфабрикатів насту- пних цехів. За безнапівфабрикатного варіанту, облік руху напівфабрикатів обмежується оперативним облі- ком в натуральному вираженні і, відповідно, собівартість напівфабрикатів не обчислюється. Доцільність використання того чи іншого варіанту організації попередільного методу протягом бага- тьох років підлягає дискусіям. Основний недолік напівфабрикатного варіанту, як доводять вчені, це те, що при його використанні значно збільшується обсяг та трудомісткість обліку, навіть в умовах автоматизова- ної обробки інформації. На нашу думку, напівфабрикатний варіант повинен використовуватися тоді, коли є об’єктивна необхідність в розрахунку собівартості тих напівфабрикатів, які передаються. Такою необхідні- стю є потреба у розрахунку собівартості напівфабрикатів при їх реалізації на сторону або, якщо із одних і тих же напівфабрикатів виготовляються вироби різних видів. Головним досягненням використання напів- фабрикатного способу є те, що він дозволяє вести облік витрат на виробництво безпосередньо за місцями (переділами) їх виникнення, що дає змогу вести оперативний контроль за відхиленнями від норм. Таким чином, використання напівфабрикатного або безнапівфабрикатного варіанту ведення виробничого обліку багато в чому залежить від галузевої специфіки та характеру організації виробництва. На думку В.К. Радостовця основним недоліком вище перерахованих методів є те, що собівартість про- дукції визначається лише після завершення виробничого циклу, коли неможливо вплинути на хід виробни- цтва, а відповідно, і на витрати. Цей недолік зникає при використанні нормативного методу, який дозволяє оперативно в процесі виробництва визначати відхилення від норм, виявляти причини та винних цих відхи- лень [17, с.12]. Нормативний метод дозволяє найбільш ефективно організовувати управління всією госпо- дарською діяльністю, створювати умови для підвищення продуктивності праці, знижувати собівартість продукції, збільшувати фондовіддачу та окупність основних та оборотних засобів. Майданевич Ю.П. АНАЛІЗ МЕТОДІВ ОБЛІКУ ВИТРАТ І МЕТОДІВ КАЛЬКУЛЮВАННЯ: ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВАХ МОЛОЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ 108 Виходячи з вище сказаного, очевидно, що унікальних методів не буває. Адже, кожен метод має свої пе- реваги та недоліки. Головне завдання при цьому – зрозуміти особливості методів з тим, що, нівелюючи їх негативні сторони, максимально ефективно використовувати позитивні, реалізовувати закладені в них пе- реваги. При цьому необхідно враховувати специфіку підприємства: організаційно–технологічні особливості виробництва, наявність та рівень повноти нормативної бази, фінансові й технічні можливості тощо [20, c.175]. В умовах використання безнапівфабрикатного варіанту обліку витрат на виробництво та калькулюван- ня, на підприємствах молочної промисловості, здійснюється позасистемне відображення передачі напівфа- брикатів із цеху в цех (з відділу до відділу) та їх використання у виробництві, що призводить до відсутності контролю за збереженням та рухом окремих видів напівфабрикатів, і, відповідно, відсутності можливості здійснювати контроль розрахунків та зниження собівартості продукції. Вказані недоліки безнапівфабрикат- ного та нормативного варіанту, в умовах удосконалення обліку витрат на виробництво та калькулювання, не є прийнятними. Тому, на підприємствах молочної промисловості доцільно використовувати напівфабри- катний варіант, особливо за умов побудови обліку за центрами відповідальності. Це залежить від об’єктивних умов виробництва: комплексного використання сировини та виготовлення різних видів проду- кції, пов’язаних із змінами вхідної сировини; наявності значних розмірів поворотних відходів, частина яких реалізується на сторону. Як свідчать результати проведених досліджень, на більшості молокопереробних підприємствах Криму, де використовується нормативний метод обліку витрат, на практиці використовуються лише окремі фраг- менти нормативної бази по галузі, які вже в значній мірі є застарілими; відсутні норми і нормативи, які роз- роблені безпосередньо на підприємстві. Особливо це стосується енергоресурсів, тепла, холоду, пари, води в умовах постійних енергетичних криз і проблем. Визначено, що на молочних підприємствах мають місце випадки незадокументованих відхилень від встановлених норм споживання виробничих ресурсів, що свід- чить про низький рівень первинного обліку, а також про відсутність розроблених внутрішніх облікових ре- гістрів та звітності. Вважаємо, що на практиці застосування нормативного методу обліку витрат в повному обсязі неможливе. Це зумовлює потребу поєднання окремих елементів даного методу з відповідними про- цедурами розрахунку собівартості. Вважаємо, що на підприємствах молочної промисловості найбільш ефе- ктивним буде поєднання нормативного методу обліку витрат з попередільним методом калькулювання со- бівартості. Висновки. Таким чином, проведене дослідження дає можливість зробити наступні висновки: 1. Методи обліку витрат на виробництво та методи калькулювання собівартості спрямовані на досяг- нення різних цілей, що і доводить їх відмінність і необхідність існування кожного із них на підприємствах для організації ефективної системи обліку витрат на виробництво. 2. Під методом обліку витрат будемо розуміти сукупність способів відображення, групування та систе- матизації інформації при витрати, які виникли у процесі досягнення поставлених цілей та забезпечують до- сягнення поставленої мети. Метод калькулювання, в свою чергу, є відображенням розподілу витрат підпри- ємства за встановленими статтями калькуляції для визначення собівартості певних видів або груп продук- ції. 3. Не існує єдиних для підприємств різних галузей промисловості методів обліку витрат та методів калькулювання. Для їх визначення необхідно враховувати специфіку галузі та особливості виробничого процесу. 4. Для підприємств молочної промисловості найбільш доцільним є використання попередільного на- півфабрикатного методу калькулювання та нормативного методу обліку витрат в поєднанні з попереділь- ним методом калькулювання. Джерела та література 1. Алборов Р.А. Выбор учетной политики предприятия в 1997 году. Принципы и практические рекомен- дации. Издание 2-е, дополненное и переработанное. – М.: ИКЦ «ДИС», 1997. – 128с. 2. Аткинсон Э., Р.Д. Банкер, Р.С. Каплан, М.С. Янг, Управленческий учет, 3-е издание.: Пер.с англ.. – М.: Издательский дом «Вильямс», 2005. – с. 3. Басманов И.А. Теоретические основы учета и калькулирования себестоимости промышленной продук- ции / Под ред. проф. В.А.Новака. – М.: Финансы, 1974. – 167с. 4. Безруких П.С. Учет и калькулирование себестоимости продукции. – М.: Финансы, 1974. – 320с. 5. Бутинець Ф.Ф., Давидюк Т.В., Малюга Н.М., Чижевська Л.В. Бухгалтерський управлінський облік: Підручник для студентів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. За ред. проф. Ф.Ф.Бутинця; 2–ге вид., перероб. і доп. – Житомир: ПП «Рута», 2002. – 480с. 6. Бухгалтерский учет: Учебник / И.И.Бочкарева, В.А.Бычков и др.; Под ред. Я.В.Соколова. – М.: ТК Вел- би, Изд–во Проспект, 2004. – 768с. 7. Жебрак М.Х. Производственная калькуляция // Спутник конторщика и счетовода. – 1927. – № 9 8. Ивашкевич В.Б. Бухгалтерский управленческий учет: Учеб. для вузов. – М.: Юристь, 2003. – 618с. 9. Калькуляция себестоимости в промышленности. Под. ред. проф. А.Ш. Маргулиса. – М.: «Финансы». – 1975. – 295с. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ 109 10. Керимов В.Е. Управленческий учет: Учебник. – М.: Издательско-книготорговый центр «Маркетинг», 2001. – 268с. 11. Кондраков Н.П. Бухгалтерский учет: Учебное пособие. – М.: ИНФРА–М, 1997. – 560с. 12. Мошковська О.А. Аналіз сучасного стану і перспективи застосування нормативного методу обліку ви- трат на молокопереробних підприємствах України // Наукові праці Кіровоградського національного технологічного університету: Економічні науки, вип..10, ч.ІІ. – Кіровоград: КНТУ, 2006. – с.210–214 13. Нападовська Л.В. Управлінський облік: Монографія. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. – 450с. 14. Николаева С.А. Особенности учета затрат в условиях рынка: система «директ-костинг». – М.: Финансы и статистика, 1993. – 128с. 15. Олійник О.В., Бойко С.В. Проблеми співвідношення і класифікації «методів обліку витрат» і «методів калькулювання» // Вісник ЖДТУ, 2003. – №3(25). – С.158–167 16. Палій В.Ф. Основы калькулирования. – М.: Финансы и статистика, 1987. – 288 с. 17. Радостовец В.К. Калькуляция себестоимости продукции в сельскохозяйственных предприятиях. Учеб. пособие для с.-х. вузов. – М.: «Статистика», 1976. – 166с. 18. Селезнев С.И., Тарбеев А.А. Курс бухгалтерского учета в промышленности. Книга 1. – М.: Статистика, 1969. – 272с. 19. Сук Ф.Я., Шергалієв С.Ш. Облік витрат та калькуляція собівартості сільськогосподарської продукції. – Алма–Ата, «Кайнар», 1975. – 504с 20. Фоменко А.Л. Методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції на підприємствах промис- ловості будівельних матеріалів // Вісник Хмельницького національного університету. – 2005. – №6. – с.173–177 21. Чумаченко Н.Г. Методы учета и калькулирования себестоимости промышленной продукции. – М.: Фи- нансы и статистика, 1982. – 144с. Меркушева М.В. МОТИВИРУЮЩАЯ ФУНКЦИЯ ЗАРАБОТНОЙ ПЛАТЫ И ПОДХОДЫ К ЕЕ ФОРМИРОВАНИЮ Цель исследования – разработать подходы к формированию заработной платы с целью наиболее пол- ной реализации мотивационной функции оплаты труда в современных условиях. Актуальность темы обусловлена поиском новых подходов к усилению мотивации работников управле- ния предприятия к выполнению своих функциональных обязанностей с целью обеспечения роста эфектив- ности деятельности в целом. Одной из важнейших функций заработной платы является мотивационная, которая способствует фор- мированию устойчивых мотивов к более производительному, эффективному труду. Применительно к про- мышленному персоналу предприятия, в частности к категории основных производственных рабочих, ее реализация успешно осуществляется посредством сдельной системы оплаты труда, и не представляет осо- бых сложностей в реализации. В современных условиях все более актуальным становится вопрос обоснованной мотивации специали- стов и руководителей предприятий. Особенностью деятельности указанных категорий работников является то, что их труд практически невозможно количественно измерить, эффективность деятельности проявляет- ся через наиболее полное и качественное выполнение своих функциональных обязанностей и достижения наилучших результатов деятельности предприятия в целом. На большинстве отечественных предприятий системы мотивации и стимулирования носят декларатив- ный характер и не соответствуют современным экономическим условиям, а, следовательно, не являются действенными рычагами, позволяющими повышать эффективность предпринимательской деятельности. Мы полагаем, что в условиях утверждения рыночных отношений система мотивации и стимулирования ру- ководителей и ведущих специалистов предприятия как один из инструментов, регулирующих степень ис- пользования такого ресурса предпринимательской деятельности как предпринимательские способности и тем самым влияющая на уровень эффективности должна отражать: • подходы к определению показателей эффективности функционирования, учитывающие форму собст- венности предприятия и отраслевую специфику; • подходы к формированию материальной базы системы; • подходы к её распределению; • подходы к стимулированию и мотивации деятельности различных категорий работников предприятия. При разработке системы оплаты труда руководителя предприятия следует учитывать уровень квалифи- кации работника, характер выполняемой работы (объем, самостоятельность, регулярность выполнения функций), влияние отдельных факторов (масштаба руководства, характерных особенностей выполнения работ) на условия деятельности руководителя, достигнутые результаты, их влияние на эффективность предпринимательской деятельности предприятия в целом. На большинстве предприятий существующие тарифные сетки руководителей и специалистов предпри- ятия не несут мотивационной и стимулирующей функций. В научной литературе утверждается, что соот- ношение между максимальным и минимальным уровнем оплаты труда на предприятии может находиться в

Аналіз методів обліку витрат і методів калькулювання: перспективи застосування на підприємствах молочної промисловості

Репозитарії

Схожі ресурси