Адольф Бохенський: реалії та перспективи польсько-українських взаємин міжвоєнного двадцятиліття
Висвітлено історико-політологічні роздуми польського публіциста Адольфа Марії Бохенського над проблемою формування позитивних польсько-українських взаємин на міжнаціональному та міждержавному рівнях у Польщі 1918–1939 рр. Представлено бачення гіпотетичної польсько-української федерації. Українське п...
Gespeichert in:
| Datum: | 2011 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України
2011
|
| Schriftenreihe: | Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37008 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Адольф Бохенський: реалії та перспективи польсько-українських взаємин міжвоєнного двадцятиліття / О. Юрчук // Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість. — 2010-2011. — Вип. 3-4. — С. 42-55. — Бібліогр.: 79 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-37008 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-370082012-08-30T12:07:18Z Адольф Бохенський: реалії та перспективи польсько-українських взаємин міжвоєнного двадцятиліття Юрчук, О. Студії Висвітлено історико-політологічні роздуми польського публіциста Адольфа Марії Бохенського над проблемою формування позитивних польсько-українських взаємин на міжнаціональному та міждержавному рівнях у Польщі 1918–1939 рр. Представлено бачення гіпотетичної польсько-української федерації. Українське питання становило невід’ємну складову концепції польської геополітики А. М. Бохенського. Публіцистика А. Бохенського сприяла формуванню в польській суспільно-політичній думці підґрунтя для об’єктивної візії польсько-українських взаємин в історії. The Polish publicist Adolf Maria Bohen′ski’s historical and politological views on the problem of establishing positive intersociety and interstate Polish-Ukrainian relations in interwar Poland is elucidited. The vision of hipotetical Polish-Ukrainian federation is introduced. Ukrainian issue was an important part of A. Bohen’ski’s geopolitical concept. Adolf Maria Bohen’ski’s publicistic promoted the formation of the objective vision of historical Polish-Ukrainian relations in Polish social and political opinion. 2011 Article Адольф Бохенський: реалії та перспективи польсько-українських взаємин міжвоєнного двадцятиліття / О. Юрчук // Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість. — 2010-2011. — Вип. 3-4. — С. 42-55. — Бібліогр.: 79 назв. — укр. 2223-120X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37008 uk Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Студії Студії |
| spellingShingle |
Студії Студії Юрчук, О. Адольф Бохенський: реалії та перспективи польсько-українських взаємин міжвоєнного двадцятиліття Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість |
| description |
Висвітлено історико-політологічні роздуми польського публіциста Адольфа Марії Бохенського над проблемою формування позитивних польсько-українських взаємин на міжнаціональному та міждержавному рівнях у Польщі 1918–1939 рр. Представлено бачення гіпотетичної польсько-української федерації. Українське питання становило невід’ємну складову концепції польської геополітики А. М. Бохенського. Публіцистика А. Бохенського сприяла формуванню в польській суспільно-політичній думці підґрунтя для об’єктивної візії польсько-українських взаємин в історії. |
| format |
Article |
| author |
Юрчук, О. |
| author_facet |
Юрчук, О. |
| author_sort |
Юрчук, О. |
| title |
Адольф Бохенський: реалії та перспективи польсько-українських взаємин міжвоєнного двадцятиліття |
| title_short |
Адольф Бохенський: реалії та перспективи польсько-українських взаємин міжвоєнного двадцятиліття |
| title_full |
Адольф Бохенський: реалії та перспективи польсько-українських взаємин міжвоєнного двадцятиліття |
| title_fullStr |
Адольф Бохенський: реалії та перспективи польсько-українських взаємин міжвоєнного двадцятиліття |
| title_full_unstemmed |
Адольф Бохенський: реалії та перспективи польсько-українських взаємин міжвоєнного двадцятиліття |
| title_sort |
адольф бохенський: реалії та перспективи польсько-українських взаємин міжвоєнного двадцятиліття |
| publisher |
Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Студії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37008 |
| citation_txt |
Адольф Бохенський: реалії та перспективи польсько-українських взаємин міжвоєнного двадцятиліття / О. Юрчук // Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість. — 2010-2011. — Вип. 3-4. — С. 42-55. — Бібліогр.: 79 назв. — укр. |
| series |
Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість |
| work_keys_str_mv |
AT ûrčuko adolʹfbohensʹkijrealíítaperspektivipolʹsʹkoukraínsʹkihvzaêminmížvoênnogodvadcâtilíttâ |
| first_indexed |
2025-07-03T18:44:18Z |
| last_indexed |
2025-07-03T18:44:18Z |
| _version_ |
1836652439119331328 |
| fulltext |
Україна–Польща: історична спадщина і суспільна свідомість42
Оксана Юрчук
АДОЛЬФ БОХЕНСЬКИЙ: РЕАЛІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
ПОЛЬСЬКО-УКРАЇНСЬКИХ ВЗАЄМИН
МІЖВОЄННОГО ДВАДЦЯТИЛІТТЯ
Висвітлено історико-політологічні роздуми польського публіциста Адольфа
Марії Бохенського над проблемою формування позитивних польсько-українських
взаємин на міжнаціональному та міждержавному рівнях у Польщі 1918–1939 рр.
Представлено бачення гіпотетичної польсько-української федерації. українське
питання становило невід’ємну складову концепції польської геополітики А. М. Бо-
хенського. Публіцистика А. Бохенського сприяла формуванню в польській суспільно-
політичній думці підґрунтя для об’єктивної візії польсько-українських взаємин в
історії.
Ключові слова: політична публіцистика, українсько-польські взаємини, між-
воєнна Польща, українське питання, Ягеллонська ідея, федерація, геополітика.
Oksana Yurchuk
Adolf Bohen’ski: Polish-UkrAiniAn relAtions’s
reAlities And PersPectives of interwAr Period
The Polish publicist Adolf Maria Bohen′ski’s historical and politological views
on the problem of establishing positive intersociety and interstate Polish-Ukrainian
relations in interwar Poland is elucidited. The vision of hipotetical Polish-Ukraini-
an federation is introduced. Ukrainian issue was an important part of A. Bohen’ski’s
geopolitical concept. Adolf Maria Bohen’ski’s publicistic promoted the formation of
the objective vision of historical Polish-Ukrainian relations in Polish social and po-
litical opinion.
key words: political publicistic, Polish-Ukrainian relations, interwar Poland,
Ukrainian issue, Jagellonic idea, federation, geopolitics.
Будь-яка публіцистика, тим паче суспільно-політична, відображає час, в яко-
му вона створюється. Більше того, саме у своєрідному реагуванні на віяння часу
полягає її цінність. Тому і польська, і українська публіцистика 1920–1930-х ро-
ків характеризувалася часто надмірно емоційним баченням польсько-українських
взаємин у міжвоєнній Польщі1. Натомість на інтелектуальному тлі обох народів
все ж виокремлювалися помірковані публіцисти, здатні мінімізувати вплив істо-
ричних міфів та стереотипів на власну свідомість й проаналізувати реальний стан
польсько-українських відносин з метою окреслення позитивних перспектив вза-
ємної співпраці на майбутнє.
Одним із представників польської поміркованої інтелектуальної еліти між-
воєнного періоду був Адольф Марія Бохенський (1909–1944) – публіцист, істо-
рик, політолог, чий творчий доробок апробовано в більшості польських видань
(“Słowo”, “Droga”, “Biuletyn Polsko-Ukraiński”, “Pszegląd Wspόłczesny”, “Czas” та
ін.). Цього високоінтелектуального публіциста-неоконсерватора один із його су-
часників – редактор варшавського часопису “Бунт Млодих” Єжи Ґєдройць – вва-
жав своїм “найближчим [за духом та професіоналізмом – О. Ю.] передвоєнним
співробітником”2. Польський історик М. Круль у передмові до збірки публіцисти-
ки А. Бохенського зазначав, що саме “його [Адольфа Бохенського – О. Ю.] стат-
ті сприяли формуванню характерного стилю “Бунту Млодих”, а публіцистика Бо-
хенського зосереджувалася на складних питаннях того часу, серед яких найбільш
дражливою, безумовно, була проблема міжнаціональних стосунків на польському
південно-східному прикордонні”3.
1 Для порівняння варто ознайомитися з такими працями представників української
та польської консервативної думки: Кучабський В. Отверта відповідь польському
консерватистові / В. Кучабський. – Львів, 1932; Назарук О. “Nasza Przyszłość” у
відношенні до України / О. Назарук // Нова Зоря. – Ч. 81. – 26 жовтня 1933. – С. 5;
Його ж. Польський консерватизм у відношенні до України / О. Назарук // Нова Зоря. –
Ч. 71. – 21 вересня 1933. – С. 1–2; Його ж. Українська пpограма польських консерваторів.
Кілька критичних заміток (ІІ) / О. Назарук // Нова Зоря. – Ч. 90. – 26 листопада 1933;
Його ж. Ясно й виразно! / О. Назарук // Нова Зоря. – Ч. 88. – 15 листопада 1933. – С. 1–2;
Studnicki W. Polska polityka narodowościowa / W. Studnicki // Słowo. – Nr 44. – 24 lutego
1923. – S. 1; Його ж. Asymilacja a moralność / W. Studnicki // Słowo. – Nr 59. – 14 marca
1923. – S. 1; Cat. Wał ochronny Rzeczypospolitej // Słowo. – Nr 29. – 7 luty 1923. – S. 1–2;
Bobrzyński J. Problem ukraiński na tle rzeczywistości. Odbitka artykułu z tomu XXXIX
wrzesień-październik 1934 r. miesięcznika “Nasza Przyszłość” / J. Bobrzyński. – Warszawa,
1934. – 15 s.; Його ж. Problem Ukrainy / J. Bobrzyński // Nasza Prszyszłość. – T. 1. – 1930. –
S. 96–115.
2 Упродовж 1937–1939 рр. варшавський часопис “Бунт Млодих” виходив під назвою
“Політика”.
Ujazdowski K. M. Wstęp / K. M. Ujazdowski // Zanim powstała “Kultura”: Antologia
tekstόw Adolfa Marii Bocheńskiego poświęconych polskiej polityce wschodniej // Opracował
i wstępem opatrzył K. M. Ujazdowski. – Lublin, 2006. – С. 5. Біографію А. М. Бохенського
див.: Słownik historykόw polskich / Koncepcja i opracowanie red. M. Prosińska-Jackl. –
Warszawa. 1994. – S. 498.
3 Król M. Wstęp / M. Król// Bocheński A. M. Historia i polityka. Wybór publicystyki / Wybrał,
opracował i przedmową poprzedzil M. Król. – Warszawa, 1989. – S. 7. Див. також: Władyka W.
Publicystyka polityczna neokonserwatystów w latach 1928–1935 / W. Władyka // Rocznik Hi-
storii Czasopiśmieństwa Polskiego. – Nr 15. – Wrocław; Warszawa i in., 1976. – S. 459–473.
43Адольф Бохенський: реалії та перспективи польсько-українських взаємин…
Проблема польсько-українських відносин у міжвоєнній Польщі доволі повно
висвітлена у працях як українських4, так і польських істориків5, чого не скажеш
про дослідження поміркованої суспільно-політичної думки міжвоєнного періоду, а,
отже, й творчої спадщини Адольфа Марії Бохенського. У доробку польської істо-
ричної науки привертають увагу дослідження А. Косіцької-Паєвської6 та М. Круля7,
а також присвячене польському консерватизму дослідження В. Міха8; українська
історіографія лише нещодавно зацікавилася особистістю польського інтелектуала9.
Натомість актуальність подібних досліджень очевидна, адже історико-філософська
складова польсько-українських відносин має бути переосмиcлена сучасниками.
4 Гетьманчук М. Ризький мир: українсько-польські відносини періоду підготовки, підпи-
сання і ратифікації Ризького договору 1921 р. / М. Гетьманчук. – Львів, 1998; Кугутяк
М. Галичина: сторінки історії. Нарис суспільно-політичного руху (ХІХ ст. – 1939 рр.) /
М. Кугутяк. – Івано-Франківськ, 1993; Його ж. Українсько-польські стосунки 20–30-х ро-
ків: від конфронтації до нормалізації // Українсько-польські відносини в Галичині у ХХ ст.
Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (21–22 листопада 1996 р.) /
М. Кугутяк. – Ч. 1. – Івано-Франківськ, 1997. – С. 18–23; Литвин М. Українсько-польська
війна 1918–1919 рр. / М. Литвин. – Львів, 1998; Його ж. ЗУНР на геополітичній карті
Центрально-Східної Європи / М. Литвин // Україна: культурна спадщина, національна сві-
домість, державність. Вип. 6: Західно-Українська Народна Республіка: історія і традиції. –
Львів, 2000; Швагуляк М. “Пацифікація”. Польська репресивна акція у Галичині 1930 р.
і українська суспільність / М. Швагуляк. – Львів, 1993; Його ж. Українці і Польська дер-
жава: між конфронтацією та порозумінням (кінець 1920-х – 1935 роки) / М. Швагуляк //
Вісник Львівського університету. Серія історична. – Вип. 38. – Львів, 2003. – С. 368–405.
5 Chojnowski A. Koncepcje polityki narodowościowej rządów polskich w latach 1921–1939
/ A. Chojnowski. – Wrocław i in., 1979; Łukomski G., Partacz C., Polak B. Wojna polsko-
ukraińska 1918–1919. Działania bojowe – aspekty polityczne – kalendarium / G. Łukomski,
C. Partacz, B. Polak. – Koszalin; Warszawa, 1994; Мay E. Mniejszości narodowe w myśli po-
litycznej Narodowej Demokracji (1918–1939) / E. Мay // Mniejszości narodowe w polskiej
myśli politycznej XX wieku / Pod red. J. Jachymka. – Lublin, 1992. – S. 35–58; Papierzyń-
ska-Turek M. Sprawa ukraińska w Drugiej Rzeczypospolitej 1922–1926 / M. Papierzyńska-
Turek. – Kraków, 1979.
6 Kosicka-Pajewska A. Polska między Rosją a Niemcami. Koncepcje polityczne Adolfa Bo-
cheńskiego / A. Kosicka-Pajewska. – Poznań, 1992; Adolf Bocheński o ustroju i racji sta-
nu Rzeczypospolitej // Wstęp, wybór i opracowanie A. Kosickiej-Pajewskiej. – Warszawa,
2000.
7 Bocheński A. M. Historia i polityka. Wybór publicystyki / A. M. Bocheński / Wybrał, opraco-
wał i przedmową poprzedzil M. Król. –Warszawa, 1989; Król M. Style politycznego myśle-
nia. Wokół “Buntu Młodych” i “Polityki” / M. Król. – Paris, 1979.
8 Mich W. Problem mniejszości narodowych w myśli politycznej polskiego ruchu konserwa-
tywnego (1918–1939) / W. Mich. – Lublin, 1992.
9 Юрчук О. Українське питання в Польщі та часопис “Bunt Młodych” / О. Юрчук //
Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки та знахідки. Міжвідомчий збірник
наукових праць. – Вип. 13. – Київ, 2004. – С. 95–109; Її ж. Українське питання у польській
консервативній суспільно-політичній думці міжвоєнного періоду (1918–1939): дис. …
канд. істор. наук: 07.00.01 / О. Юрчук. – Львів, 2005. – 190 с.
Оксана Юрчук44
Політична публіцистика А. Бохенського – це складне переплетення геополі-
тичних прогнозів із конкретними пропозиціями розв’язання національної, насам-
перед української, проблеми в міжвоєнній Польщі. Про винятковий інтерес поль-
ського публіциста до української тематики свідчить також закріплений за ним
статус “неофіційного знавця українського питання”. Бачення української пробле-
ми в Польщі представлене А. Бохенським у збірках “Державний устрій та наці-
ональні інтереси” (1928), “Між Німеччиною і Росією” (1937), “Вибрані статті”
(1944) тощо10.
Перші спроби синтетичного дослідження української тематики польський пу-
бліцист здійснив у студентські роки. Вагомий вплив на зацікавлення українською
тематикою справив фактор т. зв. малої батьківщини – Східної Галичини (Бродів-
щина), де розташовувався маєток родини Бохенських. Українська тематика увін-
чала навчання Адольфа Марії у паризькій Школі політичних наук, а дипломну ро-
боту, присвячену українській революції 1917–1921 рр., опубліковано в часописі
“Pszegląd Wspόłczesny” (1931) під назвою “З історіографії української революції.
Від Христюка до Шухевича”11. Вже в цій роботі простежуються власний стиль ав-
тора, який характеризується глибоким філософським осмисленням проблеми на
тлі неупередженого трактування конкретно-історичних фактів.
У дослідженні “З історіографії української революції…” автор значну увагу
приділив проблемі формування та діяльності української еліти. До когорти дер-
жавників польський публіцист зараховував гетьмана Павла Скоропадського, іс-
торика та політика Дмитра Дорошенка, політика Симона Петлюру12. Прикладом
української воєнної звитяги та героїчної боротьби за національну справу А. Бо-
хенський назвав “національно свідомий та позбавлений авантюрності” галицький
стрілецький легіон, на його переконання, “найвірніший оплот і опору Централь-
ної Ради”13. Уособленням української військової еліти польський публіцист вважав
полковника Армії УНР Євгена Коновальця14 та генерал-полковника Армії УНР, го-
ловнокомандувача Української галицької армії Михайла Омеляновича-Павленка15.
І це при тому, що обидва безпосередньо керували українськими військами під час
національно-визвольних змагань 1917–1920 рр.
Натомість сам Адольф Марія у збройному польсько-українському протисто-
янні за володіння західноукраїнськими теренами 1918–1919 рр. бачив “головну
причину занепаду української справи”16. Звідси й різка критика діяльності кер-
манича західноукраїнської політики – диктатора ЗУНР Є. Петрушевича, якого
10 Kosicka-Pajewska A. Polska między Rosją a Niemcami. Koncepcje polityczne Adolfa Bo-
cheńskiego. – С. 76.
11 Bocheński A. M. Z historiografii rewolucji ukraińskiej. – S. 115–134.
12 Ibid. – S. 123–124.
13 Ibid. – S. 125.
14 Bocheński A. M. Z historiografii rewolucji ukraińskiej. – S. 125.
15 Ibid. – S. 127–128.
16 Bocheński A. M. Perspektywy niepodległości ukraińskiej. – S. 27. Див. також: Bocheń-
ski A. M. Z historiografii rewolucji ukraińskiej. – S. 128.
45Адольф Бохенський: реалії та перспективи польсько-українських взаємин…
польський публіцист звинувачував у недержавницькому підході до вирішення
польсько-українського протистояння17.
Зацікавила Бохенського і тогочасна українська публіцистика. Високо оціню-
вав публіцистичний талант Василя Кучабського; захоплювався науковим дороб-
ком та особистістю історика, політолога, публіциста В’ячеслава Липинського18. У
присвяченій В. Липинському статті “Український Мауррас” (1933) А. Бохенський
проводив певні паралелі з власним баченням проблем української історії та із за-
хопленням відзначав глибоке філософське осмислення історичних подій у твор-
чості українського історика19.
Ознайомлюючись з українською публіцистикою, А. Бохенський намагав-
ся осмислити глибинні причини, передумови та процеси польсько-українського
конфлікту. Типовим прикладом негативного відлуння міжнаціональого антаго-
нізму стала для Бохенського історія польсько-українського договору Петлюри–
Пілсудського 1920 р.: “Петлюра вже давно прагнув обۥєднатися з Польщею про-
ти Росії, одної та іншої [більшовицької та білогвардійської – О. Ю.], Петрушевич
прагнув [об’єднатися] радше з дияволом чи з Леніним, тільки не з Пілсудським”20.
Не зай вим буде зауважити, що в міжвоєнній Польщі польсько-українське проти-
стояння на західноукраїнських землях переважно розпалювалося під впливом зо-
внішньополітичних дій Польщі, спрямованих на утвердження власної присутнос-
ті на південно-східному прикордонні21.
Негативне ставлення до політичного керівництва ЗУНР не завадили А. Бохен-
ському оцінити здобутки західноукраїнського державотворення: “Галицькі україн-
ці … натомість зуміли відкласти усілякі [соціальні – О. Ю.] реформи ... і завдяки
цьому їх маленька держава вирізнялася досконалою організацією і змогла дев’ять
місяців чинити опір польській армії”22. Головною передумовою гідного спротиву
українців польському війську А. Бохенський вважав високий рівень національно-
го самоусвідомлення галицького українства23.
Проте в основі польсько-українського антагонізму була не лише проблема
історичних стереотипів та недавнього воєнного протистояння, а й системи зако-
нодавчого та адміністративного регулювання міжнаціональних взаємин у міжво-
єнній Польщі. Докладно цю проблему польський публіцист розкрив у збірнику
з історії польського парламентаризму “Державний устрій та державні інтереси”
(1928). А. Бохенський переконував, що багатонаціональна Польська держава по-
требує реформування виборчого законодавства на засадах двокуріальної системи
17 Bocheński A. M. Z historiografii rewolucji ukraińskiej. – S. 129–130.
18 Bocheński A. M. Ukrainski Maurras. – S. 147.
19 Bocheński A. M. Ukrainski Maurras. – S. 141.
20 Bocheński A. M. Z historiografii rewolucji ukraińskiej. – S. 131. Див. також: Bocheński A. M.
Wyprawa kijowska lekcja polityczna // Bunt Młodych. – Nr 8. – 5 maja 1934.
21 Polska idea imperialna. – Warszawa, 1938. – S 31.
22 Цит. за: Kosicka-Pajewska A. Polska między Rosją a Niemcami Koncepcje polityczne Adol-
fa Bocheńskiego. – S. 76.
23 Bocheński A. M. Perspektywy niepodległości ukraińskiej. – S. 24.
Оксана Юрчук46
(польської та національних меншин): “Участь національних меншин в ухваленні
бюджету чи інших важливих державних функціях мали би безперечно ту хорошу
сторону, що посилювала б у них почуття відповідальності за державу та почуття
повноправного громадянства”24. Адольф Марія закликав змінити виборче законо-
давство на користь прозорішої системи, а процес пошуку оптимальних рішень у
її формуванні доручити авторитетним правникам М. Бобжинському, С. Грабсько-
му, П. Дунін-Борковському тощо25.
Основні засади власної візії польсько-українських відносин 1918–1939 рр.
А. Бохенський виклав у роботі “Ормузд і Ариман” (1943–1944), яку розпочав сло-
вами: “Будь-які суперечки між обома націями, які заселяють пас між Німеччиною
та Росією, небажані. Цим націям загрожують такі великі небезпеки ззовні, що ми
повинні об’єднуватися для опору”26. Передумовою вирішення українського питання
у Польщі вважав стабілізацію міжнаціональних відносин у Східній Галичині, які
розглядав поетапно (1919–1926, 1926–1930, 1930–1934, 1934–1939), виокремлю-
ючи основні проблеми. Так, формування тла польсько-українських взаємин упро-
довж 1919–1926 рр. А. Бохенський узалежнив від перебігу польсько-української
війни 1918–1919 рр., яка негативно вплинула на “психіку обох суспільств”27. Пе-
ріод 1926–1930 рр., на думку А. Бохенського, характеризувався поразкою політи-
ки полонізації, значним поступом української кооперації на тлі обмежувальних за-
ходів польської влади та радикалізації українського суспільства. Зауважимо, що
польський публіцист прямо пов’язував практику періодичних репресивних акцій
польської влади (“пацифікацій”) проти українського населення з радикалізацією
українського суспільства та зневірою в польсько-українській співпраці28.
Характеризуючи періоди 1930–1934 рр. та 1935–1939 рр., Адольф Бохенський
зосередився на оцінці українського національного руху. Розкол всередині україн-
ського політикуму, що ознаменувався зміною політичної тактики на користь пер-
шочергової реалізації програми українського автономізму в межах Польщі, А. Бо-
хенський пов’язував із загостренням інстинкту самозбережнення українства з огля-
ду на репресії та голодомор 1932–1933 рр. в УРСР. Зауважимо, що для польсько-
го публіциста було очевидним, що голодомор найбільше і “насамперед заторкнув
Україну і коштував їй мільйони життів” та став логічним продовженням більшо-
вицької політики фізичного знищення всього українського29.
Оцінюючи радянську політику щодо українців як “загрозу українськості над-
дніпрянських земель”, А. Бохенський вважав позитивним і цілком логічним зрос-
тання угодових настроїв усередині української еліти в Польщі30. У цьому контексті
24 Kosicka-Pajewska A. Polska między Rosją a Niemcami Koncepcje polityczne Adolfa Bo-
cheńskiego. – S. 84.
25 Ibid.
26 Bocheński A. M. Ormuzd i Aryman. – S. 73.
27 Ibid. – S. 73–75.
28 Ibid. – S. 77.
29 Ibid. – S. 78.
30 Ibid.
47Адольф Бохенський: реалії та перспективи польсько-українських взаємин…
польський публіцист особливого значення надавав процесу залучення до реаліза-
ції угодової лінії УНДО греко-католицьких кіл на чолі з митрополитом Андреєм
Шептицьким, прогнозуючи визначальний вплив авторитету українського душпа-
стиря на перебіг угодового процесу першої половини 1930-х років. А. Бохенський
неодноразово називав митрополита “головною постаттю серед поміркованих чин-
ників в українському суспільстві”, вкрай корисну для стабілізації взаємин на поль-
ському південно-східному прикордонні31. Нормалізацію польсько-українських вза-
ємин 1935 р. А. Бохенський оцінював позитивно, хоч вважав українські вимоги
“претензійними” з огляду на вже існуючий у Польщі “певний ступінь політичної
свободи, яких їй не могла дати ані Росія, ані Німеччина”32.
У статті “Tres questiones de natione ac statu” (1934), присвяченій теоретичним
засадам позитивної польської державної політики в національному питанні, Бо-
хенський акцентував на “якомога вдалішому пристосуванні меншин” до польської
держави, насамперед – шляхом подолання відцентрових тенденцій на прикордонні
через забезпечення національних свобод: “Ліберальна політика сприяє посилен-
ню угодових угруповань, репресивна політика … – антидержавних угруповань”33.
Натомість реальну польську національну політику 1920-х років критикував за ко-
роткозорість та репресивність, закидаючи польській владі: “жодні зміни [всере-
дині українського політикуму – О. Ю.] ймовірніше за все не могли би зробити ні-
чого гіршого для нашої держави – як те, що робимо самі”34.
Одним із головних чинників формування польсько-українських позитивних
стереотипів А. Бохенський вважав досягнення компромісу в питанні узгодження
польського та українського націоналізмів за умови збереження польської присут-
ності на західноукраїнських землях35. Стверджуючи, що “інтегральний націона-
лізм кожної нації полягає у прагненні до забезпечення собі максимальної сили”,
тому держава повинна визначитися з методами впливу на національні прагнен-
ня меншини36. Оптимальною А. Бохенський вважав схему “солідаризації держа-
ви [титульної нації – О. Ю.] із прагненням меншин до незалежності”37. Йдеться
про максимальне наближення інтересів меншин до польських у взаємоприйнят-
ній формі, наприклад, т.зв. продуманої унії (федерації) з новоствореною україн-
ською державою. Такі пропозиції автора не що інше, як спроби розпочати диску-
сію, насамперед у пресі, з приводу перспектив польсько-української федерації.
Наголосивши на необхідності “формування такого стану речей, у якому польсько-
31 Bocheński A. M. Ormuzd i Aryman. – S. 78.
32 Ibid. – S. 82.
33 Bocheński A. M. Tres questiones de natione ac statu // Droga. – Nr 11. – 1934. – S. 971–974.
34 Bocheński A. M. Perspektywy niepodległości ukraińskiej. – S. 31.
35 Czerwiski Fr. Dwugłos w sprawie litewskiej // Polityka. – Nr 7. – 10 marca 1938. – S. 4–5.
Зауважимо, що А. М. Бохенський часом писав під псевдо Франсцішек Червіскі або
Червіньскі.
36 Kosicka-Pajewska A. Polska między Rosją a Niemcami. Koncepcje polityczne Adolfa Bo-
cheńskiego. – S. 90.
37 Ibid. – S. 91.
Оксана Юрчук48
українська співпраця перестала би бути ментально неможливою”, польський пу-
бліцист закликав польську владу до “реальної праці у сфері підтримки шкільни-
цтва, кооперації та самоврядування” на противагу “пустих заяв” про формальне
польсько-українське порозуміння38.
Польське політичне домінування в Центрально-Східному європейському
регіоні А. М. Бохенський узалежнював від нейтралізації суспільних антагонізмів
усередині Польщі. Польський неоконсерватор наголошував, що геополітичні реа-
лії вимагають від Польщі визнання права сусідніх народів, особливо українців, на
власну державність при збереженні status quo у питанні кордонів39. У військово-
політичному союзі Польщі та гіпотетичної української наддніпрянської держави
А. М. Бохенський бачив оптимальне підґрунтя для польсько-української федера-
ції, яка б забезпечила дотримання суспільно-політичних та культурно-освітніх по-
треб українців40.
Виняткового значення Адольф Марія надавав проблемі формування свідо-
місних стереотипів взаємосприйняття на основі т. зв. ментальних (психічних) сил
меншості. А. Бохенський стверджував, що чинник позитивного налаштування
меншини у випадку задоволення її національних потреб формуватиме позитивне
психологічно-ментальне тло для налагодження співпраці з Польською державою.
Відомо, що на тлі формування позитивної суспільної свідомості (суспільних на-
строїв) загроза сепаратизму мінімізується, адже “що більше держава наділяє сво-
бодами [меншини – О. Ю.], то важче здобути потрібну для боротьби з ним [держа-
ві – О. Ю.] психічну енерігію”41. Загроза ж можливої втрати національних свобод
та економічного добробуту сприятиме лоялізації меншин на перспективу.
Акцентуючи на актуальності зміни міжнаціональних свідомісних міфів і
стереотипів, найнебезпечнішим для внутрішної стабільності Польської держави
А. Бохенський вважав культивування в суспільній свідомості поляків Ягеллон-
ського міфу. На переконання польського публіциста, втілену в середньовіччі ідею
мультикультурної Ягеллонської імперії у ХХ ст. треба розглядати як небезпечний
анахронізм. Розрізняючи теоретичну та практичну складові Ягеллонського міфу,
А. Бохенський зазначав, що формально приязне ставлення поляків до національ-
них меншин як рівних громадян у ХV–ХVІ ст. на практиці призвело до тотальної
асиміляції непольського населення т. зв. кресових земель. Для польського публі-
циста було очевидним, що закладений в ягеллонській концепції міжнаціональний
38 Bocheński A. M. Tres questiones de natione ac statu. – S. 971–973.
39 Bocheński A. М. Aktualność idei jagiellońskiej // Bocheński A. M. Historia i polityka. –
S. 68.
40 Bocheński A. M. Polski imperializm ideowy // Bocheński A. M. Historia i polityka. – S. 148.
У статті йдеться про федерацію між Польщею та Україною, за змістовим наповненням
наближену до прометеїзму Ю. Пілсудського. Докладніше див.: Kulesza W. Koncepcje
ideowo-polityczne obozu rządzącego w Polsce w latach 1926–1935 / W. Kulesza. – Wroc-
ław i in., 1985; Piotrkiewicz T. Kwestia ukraińska w Polsce w koncepcjach pilsudczyzny
1926–1930 / T. Piotrkiewicz. – Warszawa, 1981.
41 Bocheński A. M. Tres questiones de natione ac statu // Droga. – Nr 11. – 1934. – S. 978.
49Адольф Бохенський: реалії та перспективи польсько-українських взаємин…
антагонізм сформував у свідомості асимільованих народів образ “найбільшого жа-
хіття і символу найагресивнішого польського імперіалізму”42.
У статті “Trudści polityczne federacji środkowoewropejskiej” (1943) автор вкотре
стверджував, що відродження Ягеллонського міфу як цілісної політичної доктри-
ни в умовах міжвоєнної Польщі неможливе: “Ягеллонську епоху, яку ми [поляки –
О. Ю.] вважаємо благословенним періодом для усіх цих [української, литовської,
білоруської – О. Ю.] націй, вони вважають проклятим часом унії з Польщею, за-
вдяки якій спольщилися їх провідні верстви”43. Тому “тепер вже не може бути
мови про повторення асиміляційних процесів цілих суспільних верств і націй, як
то було у ХV–ХVІ столітті”, – проте зауважує: “Ніщо не є таким важким для ви-
корінення зі свідомості, як наївний історизм і як віра, що те, що раз було, має по-
вторитися. І в цьому полягає велика помилка нашої федеративної пропаганди”44.
Оскільки меншини розглядають поняття “Ягеллонська ідея” як “синонім програ-
ми асиміляції під плащем гуманістичних гасел”, “перший обов’язок нашої про-
паганди – доводити, що нова федерація не матиме абсолютно нічого спільного з в
односторонньому порядку розглянутою ягеллонською унією”45.
Як прихильник лібералізації польської національної політики на тлі посту-
пової відмови від ілюзії про повторну реалізацію проекту мультикультурної імпе-
рії, А. Бохенський звертався до поляків: “Зрозуміймо, що ані Литовці, ані Україн-
ці, ані Білоруси не мають щонайменшого бажання стати поляками – і вшануємо
їх волю”46. Констатуючи, що історія співжиття поляків з іншими слов’янськими
народами – болісна для сусідів, “наповнена комплексами”, наголошував на необ-
хідності якнайшвидшого розриву федеративних сподівань із міфологемами доби
Ягеллонів47. Концепція взаємин із сусідами, українцями насамперед, як і федера-
ція, повинні опиратися на ідеологію з етичним забарвленням, яка би пропагувала
мовну, релігійну, національну толерантність48. “Необхідно позбутись у федератив-
них можливостях примарних сподівань на національну асиміляцію українців як
“абсурдних””, – неодноразово наголошував польський консерватор49. “Нова феде-
рація повинна бути цілком сучасною, а першим її завданням має бути розрив з іс-
торією, переповненою стількома болісними для наших сусідів моментами”50.
Констатуючи факт безумовного впливу європейської політичної коньюнкту-
ри на міжнаціональні взаємини всередині держави чи на міждержавному рівні,
А. М. Бохенський радив польському політикуму, насамперед проурядовим парті-
42 Bocheński A. М. Aktualność idei jagiellońskiej // Bocheński A. M. Historia i polityka. – S. 58.
43 Bocheński A. M. Trudności polityczne federacji środkowoeuropejskiej. – S. 85.
44 Ibid. – S. 86.
45 Ibid.
46 Bocheński A. М. Aktualność idei jagiellońskiej // Bocheński A. M. Historia i polityka. – S. 68.
47 Bocheński A. M. Trudści polityczne federacji środkowoewropejskiej. – S. 86.
48 Kosicka-Pajewska A. Polska między Rosją a Niemcami. Koncepcje polityczne Adolfa Bo-
cheńskiego. – S. 87.
49 Bocheński A. M. Perspektywy niepodległości ukraińskiej. – S. 25.
50 Bocheński A. M. Trudści polityczne federacji środkowoewuropejskiej. – S. 86.
Оксана Юрчук50
ям, сприяти формуванню позитивного образу Польської держави у свідомості на-
ціональних меншин51. У цьому контексті воєнно-політичний союз Польщі та гіпо-
тетичної української держави мав не стільки забезпечити нейтралітет української
irredenty в Польщі, скільки практично зняти з порядку денного питання безпеки
південно-східного прикордоння52. Йшлося про політичне домінування в Центрально-
Східній Європі сфедерованої Польщі “від моря до моря” (від Балтики до Чорно-
го моря)53. Такий підхід польського публіциста сформувався на основі переосми-
слення геополітичної складової Ягеллонського міфу на тлі критичного ставлення до
основного положення – ідеї багатокультурної імперії54. Мався на увазі т. зв. здоро-
вий імпералізм ХХ ст., під яким А. Бохенський розумів прагнення до “об’єднання
кількох держав із метою спільного захисту, без панування однієї держави чи однієї
нації над іншими і без надмірного їх втручання у внутрішні справи союзника”55.
У статті “Польський імпералізм і західноукраїнський імперіалізм” (1938) пред-
ставлено порівняльний аспект українського та польського імперіалізмів на осно-
ві програмних постулатів політичних сил. Розглядаючи прометеїзм та західноу-
країнський самостійницький рух як феномени, здатні до перманентної експансії,
А. Бохенський пропонував польській владі спрямувати зусилля т. зв. західноукра-
їнського імперіалізму на відбудову української держави над Дніпром та її подаль-
ше входження до складу польсько-української федерації незалежних держав. Пе-
редбачалося, що своєрідна угода української галицької еліти з Польщею у справі
сприяння українському державотворенню мала гарантувати польський суверенітет
на південно-східному прикордонні56. Зауважимо, що такі теоретизування А. Бохен-
ського з приводу польсько-українського порозуміння ґрунтувалися на усвідомленні
реального стану міжнаціональних взаємин у Польщі загалом, та зростаючої ролі
українського національного руху на західноукраїнських землях зокрема57.
Усвідомлюючи цілковиту неможливість експансії під гаслами етнічного ім-
пералізму з огляду на фактичну відсутність поза межами міжвоєнної Польщі ком-
пактно заселених поляками земель, А. Бохенський пропонував розширити список
“оптимальних союзників” із сусідніх народів на засадах “співправління”58. Пара-
докс, проте співпрацю польської держави та галицького незалежницького руху
А. Бохенський вважав невідворотною та необхідною умовою для реалізації стра-
тегічних завдань обох народів як у справі нівелювання міжнаціональних антаго-
51 Bocheński A. M. Teoria państwa narodowego // Bocheński A. M. Między Niemcami a Rosją.
Zbiόr dokumentόw. Warszawa, 1994. – S. 55.
52 Bocheński A. M. Teoria państwa narodowego // Bocheński A. M. Historia i polityka. –
S. 218.
53 Polska idea imperialna. – S. 12.
54 Bocheński A. M. Krytyka Jędrzeja Giertycha. – S. 69–70.
55 Bocheński A. M. Perspektywy niepodległości ukraińskiej. – S. 25.
56 Bocheński A. M. Imperializm polski a imperializm zachodnioukraiński. – S. 43. Вперше ця
стаття з’явилася під псевдо Czerwiski F. Та під назвою “Imperializm polski a imperializm
ukraiński” (Polityka, 1938).
57 Ibid. – S. 44–46.
58 Bocheński A. M. Imperializm polski a imperializm zachodnioukraiński. – S. 46.
51Адольф Бохенський: реалії та перспективи польсько-українських взаємин…
нізмів на теренах Східної Галичини, так і у справі створення “всередині Речі По-
сполитої … умов для реалізації програми західноукраїнського імперіалізму” при
збереженні польських кордонів59.
Виняткову роль у формуванні суспільних настроїв, як відомо, відіграє націо-
нальна еліта. А. Бохенський, полемізуючи з праворадикальним публіцистом Є. Гєр-
тихом щодо шляхів вирішення української проблеми, закинув автору, а в його осо-
бі радикально налаштованій частині польського суспільства, нездатність “вийти
за межі історичного авторитету Сєнкєвича”, пропонуючи подолати власну неком-
петентність в українському питанні насамперед через ознайомлення з працями
українських інтелектуалів М. Грушевського, В. Липинського, С. Томашівського,
М. Кордуби, І. Кедрина, Д. Багалія тощо60. Вбачаючи в “погордливому для наших
меншин” ставленні поляків до українців віддзеркалення негативного стереотипу
польсько-німецьких взаємин, А. Бохенський закликав відмовитися від стереотипів
минулого як передумови подолання польсько-українських антагонізмів61.
Незважаючи на критичне ставлення до української еліти, Адольф Бохенський
констатував як незаперечний факт високий ступінь її впливу на українську спіль-
ноту, а, отже, й необхідність зваженого підходу до українського політикуму. Поль-
ський публіцист зазначав, що “інтелігенція тут більш тісно пов’язана з широкими
масами, ніж у Польщі … Священики та їхні сім’ї, виховані в певній місцевості, які
зросли у тривалому співжитті з простим людом .., а, одночасно, фанатичні націо-
налісти – потуга, яку жодна сила (за винятком, може, комунізму) не зможе від се-
лянства і його ідеології відірвати”62. Найбільш активною та авторитетною части-
ною еліти вважав греко-католицьке духовенство – “головну силу, на яку опирається
українськість”, а співпрацю греко-католицького клиру і українських радикальних
сил – ґарантією убезпечення “меншості [української – О. Ю.] від комунізму”63.
Саме у феномені української національної Греко-католицької церкви Адольф Бо-
хенський бачив підґрунтя не лише збереження високої національної свідомості га-
личан, а й польсько-українського діалогу.
У 1937 р. опубліковано найвідомішу працю Адольфа Бохенського “Між Ні-
меччиною і Росією” – спочатку на шпальтах варшавської “Політики”, потім – окре-
мим виданням. Українське питання розглядалося у другому розділі – “Перспекти-
ви української незалежності”. Основні тези зазначеного розділу були попередньо
апробовані автором у статті “Незалежність та самостійність” (1935), присвяченій
проблемі федералізму як оптимального способу збереження балансу польських
державних та українських національних інтересів на рівні збереження ідентич-
ності64. Констатуючи, що для “українськості корисно зберегли частини краю та
59 Ibid. – S. 50.
60 Bocheński A. M. Krytyka Jędrzeja Giertycha. – S. 62.
61 Ibid. – S. 63–64.
62 Ibid. – S. 67–68.
63 Ibid. – S. 69.
64 Bocheński A. M. Niepodleglość czy samoistość // Bocheński A. M. Historia i polityka. –
S. 127–145.
Оксана Юрчук52
частини населення поза колективним строєм”, А. Бохенський пропонує програму
польсько-української співпраці, побудовану на його власному “розумінні спіль-
них інтересів польського та українського населення на теренах Галичини та Во-
лині. Інтересів цих національностей, що полягають у розвитку освіти, добробуті
та мирному західноєвропейському розвитку національної культури кожного гро-
мадянина держави. Лише реалізація цієї програми може принести кресам спокій,
а державі – прихильність, можливо, якнайширших верств населення”65.
Йшлося про федерацію як ідейне, а лібералізм – як практичне підґрунтя ви-
рішення українського питання з огляду на польські інтереси. Ставка на зміну по-
літичної коньюнктури в регіоні у зв’язку з неминучим ослабленням російських
впливів видавалася А. Бохенському найперспективнішою, особливо за умови роз-
паду СРСР66. На переконання А. Бохенського, що саме на часі “сформулювати про-
гноз щодо територіального розвитку Східної Європи” з акцентом на незмінності
“теперішніх східних кордонів Речіпосполитої Польської”67.
Аналізуючи питання польсько-української федерації з погляду польських на-
ціональних інтересів в умовах, як наголосив А. Бохенський, “політичного безладу”
повоєнного світу, автор сформулював чотири моделі поведінки гіпотетичної укра-
їнської держави щодо західноукраїнських територій68. Не маючи сумніву в тому,
що українці постійно прагнутимуть повернути Західну Україну у склад соборної
української держави, А. Бохенський зазначав, що лише збалансована польська по-
зиція в українському питанні як всередині Польщі, так і на зовнішньополітичній
арені сприятиме реалізації ідеї польсько-української федерації69. Йшлося про опо-
середковану підтримку державницьких прагнень українців в УРСР як важливий
чинник подолання українського сепаратизму в Польщі через маніпуляції з інстинк-
том самозбереження галицьких українців як частини українського народу70.
Відродження української державності розглядалося А. Бохенським як не-
обхідна складова досягнення “польського політичного тріумфу” в майбутньому.
Україну – “нейтралізатор Росії в регіоні” – розглядав польський публіцист як “ґа-
рант неможливості створення антипольської коаліції як на сході, так і на заході”71.
Зауваживши, що “дуже вагоме ослаблення України чи повторне її зникнення з
карти Європи не може відповідати інтересам Речіпосполитої так само, як дуже
значне послаблення Речіпосполитої не могло б відповідати інтересам України”,
Бохенський утвержував тезу про необхідність та неминучість польсько-української
співпраці72 .
65 Bocheński A. M. Krytyka Jędrzeja Giertycha. – S. 68.
66 Bocheński A. M. Perspektywy niepodległości ukraińskiej. – S. 13.
67 Ibid.
68 Ibid.
69 Ibid. – S. 14.
70 Bocheński A. M. Samoista Ukraina P[ana] Gluzińskiego. – S. 102–103.
71 Bocheński A. M. Perspektywy niepodległości ukraińskiej. – S. 17.
72 Bocheński A. M. Perspektywy niepodległości ukraińskiej. – S. 18.
53Адольф Бохенський: реалії та перспективи польсько-українських взаємин…
Визнаючи виняткову роль галицьких українців у формуванні позитивного обра-
зу Польщі як союзника перед своїми зазбручанськими співвітчизниками, А. М. Бо-
хенський дійшов висновку, що першочергове завдання Польської держави – “довес-
ти, що можемо для тих державних народів, які мешкають з нами під одним дахом,
забезпечити повноцінний культурний, політичний і господарський розвиток”73. При
цьому А. М. Бохенський вказував на доцільність використання такого тонкого ін-
струменту впливу на поведінку українців, як ментальні відмінності між галицькими
та наддніпрянськими українцями з метою формування в галичан відчуття “прире-
ченості” пожертвувати своїм правом жити у власній державі заради існування са-
мої Української держави як такої. Автор неодноразово наголошував, що польська
влада повинна створити умови для “плекання лояльності” серед української спіль-
ноти, адже, на переконання Бохенського, меншини лише тоді повністю перейма-
ються інтересами держави, коли одержують гарантії вільного національного розви-
тку74. Адольф Марія різко критикував концепцію сокальського кордону** як таку,
що сприяє сепаратизму, натомість на шляху до федерації головним завданням вва-
жав “психічне віддалення наших [тут польських – О. Ю.] провінцій від Радянської
України та якомога більше наближення їх до Західної Європи”75.
Незважаючи на тривале взаємопроникнення української та польської культур
та зближення історико-політичних традицій в середньовічній державі Ягеллонів,
та, як наслідок, усвідомлення приналежності до спільної політичної традиції, у
ХХ ст. сусідні з поляками народи не лише внутрішньо переродилися, а й підняли-
ся на вищий щабель самоусвідомлення76. У зв’язку з цим А. М. Бохенський вкрай
негативно ставився до спроб польської влади шукати свідчення приналежності
української державної традиції до польського політичного спадку, вбачаючи в цьо-
му фактор дестабілізації відносин на західноукраїнських землях77. А. Бохенський
наголошував, що лише дотримання принципу добровільності сторін створить не-
обхідні передумови для формування польсько-української федерації, яка, як зазна-
чав публіцист, саме в такому вигляді здатна принести “суттєву користь для нашої
[тут Польської – О. Ю.] держави” та одночасно “раз і назавджи унеможливить…
польський [територіальний – О. Ю.] імпералізм на сході Європи”78.
73 Bocheński A. M. Polski imperializm ideowy // Bocheński A. M. Historia i polityka. – S. 152.
До “державних народів” А. М. Бохенський зараховував українців та литовців, залиша-
ючи білорусів поза межами цього поняття. Див. також: Bocheński A. M. Perspektywy
niepodległości ukraińskiej. – S. 21, 22.
74 Bocheński A. M. Teoria państwa narodowego // Bocheński A. M. Historia i polityka. –
S. 225.
** Йшлося про впроваджену польською владою (на місцевому рівні – воєводою волинським
Г. Юзефським) політику штучного відмежування впливів національно свідомішої
Східної Галичини на Волинь з метою її якнайшвидшої полонізації.
75 Bocheński A. M. Perspektywy niepodległości ukraińskiej. – S. 26–27.
76 Bocheński A. M. Polski imperializm ideowy // Bocheński A. M. Historia i polityka. – S.240.
77 Bocheński A. M. Perspektywy niepodległości ukraińskiej. – S. 25.
78 Bocheński A. M. Perspektywy niepodległości ukraińskiej. – S. 25.
Оксана Юрчук54
Федеративна концепція Бохенського базувалася на засадах персональної унії.
На законодавчому рівні передбачалося запровадити двокуріальну систему вибо-
рів до органів влади (польська курія та курія національних меншин), згідно з якою
кількість мандатів відповідала б чисельності виборців у курії79. Освітні, суспільні
та економічні питання делегувалися самоврядним структурам певної національ-
ної групи, натомість загальні проблеми – до спільної комісії самоврядних уря-
дів, існування яких дозволило би зняти проблему поглинання однієї нації іншою.
А. Бохенський запропонував універсальну політичну ідею – не накидати нікому
польських постулатів та не здійснювати жодних важливих кроків без узгодження
із союзниками (“нічого про них без них”), натомість практичну цінність цієї кон-
цепції так не вдалося визначити у зв’язку з початком Другої світової війни, яка по-
глинула польські плани домінування в Центрально-Східній Європі.
Отже, оцінка А. Бохенським польсько-українських взаємин передбачала дві,
відмінні за емоційним забарвленням та змістовою навантагою, складові: критичне
ставлення до реальної польської політики в українському питанні упродовж всьо-
го міжвоєнного двадцятиліття та позитивне, навіть утопічне бачення польсько-
українського діалогу в майбутньому в межах польсько-української федерації. Оче-
видно, що такий проект ґрунтувався як на прагматичному аналізі геополітичних
перспектив Польщі в умовах посилення Німеччини та Росії, так і об’єктивній
оцінці національного та історичного поступу українців у період національно-
визвольних змагань 1917–1921 рр. як повновартісної нації. Федеративна концеп-
ція Бохенського – своєрідне поєднання ґрунтовного історичного аналізу та уто-
пічних філософсько-політологічних роздумів, проте йшлося радше не про форму,
а про зміст польсько-українського співіснування в Центрально-Східному регіоні
Європи. Сьогодення засвідчило, що в головному Адольф Марія мав рацію – оби-
дві сусідні нації у перспективі були приречені на співпрацю.
79 Kosicka-Pajewska A. Polska między Rosją a Niemcami. Koncepcje polityczne Adolfa Bo-
cheńskiego. – S. 88.
55Адольф Бохенський: реалії та перспективи польсько-українських взаємин…
|