Розстріли польських професорів у Львові в липні 1941 року: історичні факти, юридичні звинувачення, політичні інсинуації

Розстріли польських професорів у Львові в липні 1941 року: історичні факти, юридичні звинувачення, політичні інсинуації

Спростовано радянський міф про участь батальйону "Нахтіґаль" у вбивствах польських інтелектуалів на початку німецько-радянської війни. Пояснено, чому і як було створено цей міф і основні причини його створення. Доказано, що проти ночі на 5 липня 1941 р. спеціальна оперативна команда нацист...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2011
Автор: Боляновський, А.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України 2011
Назва видання:Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість
Теми:
Студії
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37012
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Розстріли польських професорів у Львові в липні 1941 року: історичні факти, юридичні звинувачення, політичні інсинуації / А. Боляновський // Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість. — 2010-2011. — Вип. 3-4. — С. 107-146. — Бібліогр.: 83 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-37012
record_format dspace
spelling irk-123456789-370122012-08-30T12:07:25Z Розстріли польських професорів у Львові в липні 1941 року: історичні факти, юридичні звинувачення, політичні інсинуації Боляновський, А. Студії Спростовано радянський міф про участь батальйону "Нахтіґаль" у вбивствах польських інтелектуалів на початку німецько-радянської війни. Пояснено, чому і як було створено цей міф і основні причини його створення. Доказано, що проти ночі на 5 липня 1941 р. спеціальна оперативна команда нацистських органів безпеки стратила багатьох відомих польських науковців і діячів культури на Вулецьких пагорбах у Львові. The article refutes the Soviet myth about participation of Nachtigall Battalion in murders of Polish intellectuals at the beginning of German-Soviet war. The author explains why and how this myth was created and main reasons of its creation. The article also proves that on the night of July 4–5, 1941, a special operative command of Nazi security services executed many prominent Polish scientists and cultural figures in the Vuletski Hills in Lviv. 2011 Article Розстріли польських професорів у Львові в липні 1941 року: історичні факти, юридичні звинувачення, політичні інсинуації / А. Боляновський // Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість. — 2010-2011. — Вип. 3-4. — С. 107-146. — Бібліогр.: 83 назв. — укр. 2223-120X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37012 uk Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Студії
Студії
spellingShingle Студії
Студії
Боляновський, А.
Розстріли польських професорів у Львові в липні 1941 року: історичні факти, юридичні звинувачення, політичні інсинуації
Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість
description Спростовано радянський міф про участь батальйону "Нахтіґаль" у вбивствах польських інтелектуалів на початку німецько-радянської війни. Пояснено, чому і як було створено цей міф і основні причини його створення. Доказано, що проти ночі на 5 липня 1941 р. спеціальна оперативна команда нацистських органів безпеки стратила багатьох відомих польських науковців і діячів культури на Вулецьких пагорбах у Львові.
format Article
author Боляновський, А.
author_facet Боляновський, А.
author_sort Боляновський, А.
title Розстріли польських професорів у Львові в липні 1941 року: історичні факти, юридичні звинувачення, політичні інсинуації
title_short Розстріли польських професорів у Львові в липні 1941 року: історичні факти, юридичні звинувачення, політичні інсинуації
title_full Розстріли польських професорів у Львові в липні 1941 року: історичні факти, юридичні звинувачення, політичні інсинуації
title_fullStr Розстріли польських професорів у Львові в липні 1941 року: історичні факти, юридичні звинувачення, політичні інсинуації
title_full_unstemmed Розстріли польських професорів у Львові в липні 1941 року: історичні факти, юридичні звинувачення, політичні інсинуації
title_sort розстріли польських професорів у львові в липні 1941 року: історичні факти, юридичні звинувачення, політичні інсинуації
publisher Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України
publishDate 2011
topic_facet Студії
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37012
citation_txt Розстріли польських професорів у Львові в липні 1941 року: історичні факти, юридичні звинувачення, політичні інсинуації / А. Боляновський // Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість. — 2010-2011. — Вип. 3-4. — С. 107-146. — Бібліогр.: 83 назв. — укр.
series Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість
work_keys_str_mv AT bolânovsʹkija rozstrílipolʹsʹkihprofesorívulʹvovívlipní1941rokuístoričnífaktiûridičnízvinuvačennâpolítičníínsinuacíí
first_indexed 2025-07-03T18:44:33Z
last_indexed 2025-07-03T18:44:33Z
_version_ 1836652454365626368
fulltext 107Україна–Польща: історична спадщина і суспільна свідомість Андрій Боляновський РОЗСТРІЛИ пОЛьСькИх пРОФЕСОРІВ у ЛьВОВІ В ЛИпнІ 1941 РОку: ІСТОРИчнІ ФакТИ, юРИдИчнІ ЗВИнуВачЕння, пОЛІТИчнІ ІнСИнуацІї спростовано радянський міф про участь батальйону “нахтіґаль” у вбив- ствах польських інтелектуалів на початку німецько-радянської війни. Пояснено, чому і як було створено цей міф і основні причини його створення. Доказано, що проти ночі на 5 липня 1941 р. спеціальна оперативна команда нацистських орга- нів безпеки стратила багатьох відомих польських науковців і діячів культури на вулецьких пагорбах у львові. ключові слова: польські вчені, нацистські органи безпеки, батальйон “Нахтіґаль”. Andrii Bolianovs’kyi The ShOOTINGS Of The POlISh PROfeSSORS IN lvIv, July 1941: hISTORIcal facTS, JuRIdIcal accuSaTIONS, POlITIcal INSINuaTIONS The article refutes the Soviet myth about participation of Nachtigall Battalion in murders of Polish intellectuals at the beginning of German-Soviet war. The author explains why and how this myth was created and main reasons of its creation. The article also proves that on the night of July 4–5, 1941, a special operative command of Nazi security services executed many prominent Polish scientists and cultural figures in the Vuletski Hills in Lviv. Key words: Polish scholars, Nazi security services, Nachtigall Battalion. убивство: причини, організатори, виконавці, жертви Протягом 45 років після закінчення Другої світової війни інтерпретація окре- мих її трагічних подій поступово перейшла з наукової сфери в міфотворчу площину й стала предметом політичних та публіцистичних спекуляцій в Радянському Союзі. Проблема перевірки багатьох безпідставних легенд постала особливо гостро після розпаду СРСР, коли було з’ясовано невідповідність правді приписування радян- ською пропагандою нацистам злочинів НКВС, а саме розстрілів тисяч польських офіцерів у Катині в Білорусі й у Харкові в Україні у 1940 р. і багатьох тисяч людей у Вінниці в 1938 р., у Львові та інших містах Галичини та Волині у третій декаді червня 1941 р. й в інших містах України, Білорусі та країн Балтії. Комуністичні пропаганда й спецслужби, фальсифікуючи документи й заяви “свідків”, припису- вали ці злочини нацистам до розпаду СРСР1 (наприклад, злочини НКВС у Катині окремі російські автори приписували нацистам аж до 2010 р.2, коли вище керів- ництво РФ на рівні Президента й Державної Думи визнали факт організації та розстрілів польських офіцерів органами НКВС за особистою санкцією Йосифа Сталіна й рішенням Політбюро ЦК ВКП(б)). Подібно, шляхом підбору працівни- ками комуністичних органів безпеки відповідних сфальсифікованих “свідчень” й “доказів”, відбулося також фабрикування справи проти сформованого з українців у складі Вермахту батальйону “Нахтіґаль”, вояків якого звинувачували у вбивствах польських учених та євреїв у Львові в липні 1941 р. У зв’язку з виявленням і роз- секреченням пов’язаних із цими подіями архівних документів і появою великої кількості публікацій на цю тему видається доцільним доповнити вже відомі факти новими виявленими архівними та іншими інформаційними матеріалами й на їх підставі узагальнити попередні напрацювання. Передовсім хотілося б відповіс­ ти на кілька принципових запитань, а саме: за яких обставин загинули польські вчені, як відбувалася фальсифікація радянськими органами безпеки версії­міфу про причетність до їх смерті батальйону “Нахтіґаль” й що спричинило спекуляції на болісній для польського суспільства темі, використовуючи яку, комуністична пропаганда спекулювала на ранах історичної пам’яті поляків? На сьогодні з усією впевненістю можна ствердити, що головними замовниками вбивства польських учених Львова були особисто райхсфюрер СС Генріх Гіммлер і німецький генерал­губернатор окупованої Польщі Ганс Франк. Вирішено від- мовитися від ідеї їх депортації до концтаборів, як це було у випадку краківських польських інтелектуалів, яких довелося незабаром звільнити через небажаний гучний резонанс, коли на їх захист виступили представники наукових еліт багатьох країн світу. Ще 30 травня 1940 р. на засіданні керівників СС і поліції німецької Генеральної губернії окупованих польських областей відкрито обговорено проб­ лему екстермінації польської інтелігенції, яку треба було “ліквідувати на місцях”. Франк того дня дав зрозуміти, що для цілковитого поневолення польського народу треба знищити частину представників його суспільної еліти, яких не потрібно депортувати до концентраційних таборів у Райху, й треба вирішити цю проблему найпростішим способом: “Неможливо описати, скільки клопотів ми мали з кра- ківськими професорами. Якби ми владнали цю справу на місці, вона мала б цілком інший перебіг. Дуже прошу Вас, панове, більше нікого не скеровувати до концен- траційних таборів у Райху й здійснювати ліквідацію на місці або застосовувати передбачене розпорядженнями покарання. Будь­який інший спосіб поведінки буде 1 Верт А. Россия в войне 1941–1945 / А. Верт. – Москва, 1967. – С. 467; Бабий Яр под Катынью? (Публикация А. Прокопенко, А. Сухинина) // Военно­исторический жур- нал. – Москва, 1990. – № 11; № 12. – С. 30–38. 2 Слободкин Ю. Катынь: Как и почему гитлеровцы расстреляли польских офицеров / Ю. Слободкин. – Москва, 2005. – С. 3–23; Косолапов Р., Першин В., Рыченков С., Саха- ров В. Немцы в Катыни. Документы о расстреле польских военнопленных осенью 1941 года / Р. Косолапов, В. Першин, С. Рыченков, В. Сахаров. – Москва, 2010. Андрій Боляновський108 обтяжливим для Райху і додатковим ускладненням для нас. Ми використовуємо тут зовсім інші методи і мусимо використовувати їх і надалі”3. Що було формальним приводом для розстрілів співробітниками гітлерівських органів безпеки вчених­поляків і чому нацисти наказали розстріляти тільки час- тину з них, а не всіх? Після вступу до Львова керівники нацистських карально­ поліційних структур, керуючись директивами Г. Франка і керівництва німецької поліції безпеки і служби безпеки (СД) (Sicherheitspolizei und des Sicherheitsdienst (SD)) Райху й Генеральної губернії, вирішили стратити лише приблизно 25 з майже 200 львівських професорів (серед них 160 поляків, 31 українець, 8 євреїв, із яких 52 працювали в університеті, 62 – у політехніці, 30 – у медичному інституті й 16 – у зооветеринарному). Очевидно, було вирішено використати вбивство тільки невеликої групи польських учених як інструмент залякування – стратити одних, щоби тримати у страсі й покорі тих, кого оминули екзекуції. Якими були критерії для відбору жертв екзекуцій? Формально нацисти трактували ліквідацію обраних для страти представників польської інтелігенції як відповідь на терор сталінської адміністрації і кару без суду та слідства тій категорії осіб, які співпрацювали з ра- дянськими інстанціями (як контраргумент на інкримінацію їм убивств польських учених нацисти, очевидно, готували той мотив, що ці люди варті смертної кари, оскільки співпрацею з комуністами стали колабораціоністами більшовиків, які розстріляли десятки тисяч поляків й сотні тисяч поляків депортували на Сибір). Іншим польським інтелектуалам інкримінували те, що свого часу вони працю- вали в Німеччині, але відтак “зрадили” й відверто почали спів працювати з біль- шовиками. Іншими словами, головним мотивом для затримання й розстрілу цих людей була виразно задекларована ними лояльність до панівного у СРСР режиму або активне співробітництво з радянськими владними структурами. Завдяки цій співпраці наприкінці 1940 р. до списків кандидатів до Рад депутатів трудящих потрапили відомі польські науковці Львова (професори Якуб Парнас, Ян Ґрек, Ян Ленартовіч, Стефан Банах, Стефан Руднянський, Станіслав Мазур, Роман Віткєвіч, Станіслав Пілат, Каспер Вайґель) й у результаті виборів 15 грудня до Міської ради Львова, крім 274 українців, увійшли 140 поляків і 73 представники інших націо- нальностей. Тим часом колишній триразовий прем’єр­міністр Польщі професор Казімєж Бартель їздив до Москви на переговори щодо надання кращих можливос- тей національно­культурного розвитку для поляків Західної України. Відображаючи настрої цієї частини польської наукової та політичної еліти, 26 червня 1941 р. Ванда Василевська у зверненні до польського населення в газеті “Червоний пра- пор” (“Czarwony Sztandar”) закликала поляків Львова й західних областей України і Білорусі не забувати, що за них “бореться вояк Червоної армії” й закликала їх воювати “за народи Союзу”. Очевидно, не випадково заарештували тих вісьмох професорів із групи польських діячів науки і культури, які влітку 1940 р. відвідали Москву і саме польські інтелектуали, хоч якось причетні до радянсько­польської 3 Okupacja i ruch oporu w Dzienniku Hansa Franka. T. 1: 1939–1942. – Warszawa, 1970. – S. 217–218. 109Розстріли польських професорів у Львові в липні 1941 року: історичні факти… співпраці, були першими об’єктами для фізичного знищення нацистським караль- ним підрозділом4. У процесі з’ясування обставин убивства польських учених у Львові в липні 1941 р. виникає ще одне запитання: хто склав списки жертв для знищення? За підхопленим польськими комуністами першим радянським міфом про розстріли львівських професорів­поляків, їх списки для німців нібито підготували україн- ські націоналісти. У СРСР головним публіцистом, який вивчав обставини вбивств польських учених, був Володимир Бєляєв, який у 1944 р. писав, що їх розстріля- ли співробітники ґестапо5. За 10 років після цього в написаній у співавторстві з Михайлом Рудницьким книзі, спрямованій проти українських націоналістів, він знову жодним словом не згадав про будь­яку причетність Організації українських націоналістів під проводом Степана Бандери (ОУН­Б) до вбивств польських учених, хоча й висунув нічим і ніким не доведену версію, нібито їх списки були складені заздалегідь членами ОУН6 (на що у споминах натякала учасниця тих подій Кароліна Лянцкоронська на підставі слів одного зі співробітників нацистських органів без- пеки7). Однак допоки немає доказів, цю версію можна вважати тільки одним із недоведених варіантів розвитку подій. Насправді списки польських учених, яких мали розстріляти, швидше за все були складені на основі доступного для співробітників нацистських органів без- пеки довідника телефонів довоєнного періоду м. Львова без участі українців. Дані про польських професорів (місце проживання, сімейний і майновий стан тощо), очевидно, було уточнено через перекладача гауптшарфюрера СС і колишнього по- чесного консула Голландії у Кракові Пітера Ніколааса ван Ментена (Pіеter Nikolaas van Menten), що полегшили його зв’язки з місцевими поляками. Ментен, у між- воєнний період відомий в місті як колекціонер творів мистецтва, був особисто зацікавле ний в арештах тієї частини польських професорів, які були їх колекціо- нерами, оскільки розраховував їх привласнити, що йому згодом частково вдалося (відомо, наприклад, що на підставі довіреності органів СД Ментен купив речі й меблі професора Тадеуша Островського (зокрема, твори мистецтва), які перевіз до свого помешкання у Кракові)8. Зважаючи на те, що у списках було зазначено навіть 4 Кальба М. ДУН в розбудові УПА. Видання Дружин Українських Націоналістів (ДУН). (Курені “Нахтіґаль” і “Ролянд”) / М. Кальба. – Детройт; Тернопіль, 2005. – С. 84–86. 5 Bielajew W. Losy uczonych lwowskich / W. Bielajew // Nowe Widnokręgi. – Nr 23/24. – 1944. – S. 11; Bielajew W. Uczeni płoną na stosach / W. Bielajew // Czerwony Sztandar. – Nr 80. – 2 grudnia 1944. 6 Загадка вулецких холмов // Беляев В., Рудницкий М. Под чужими знаменами / В. Беля- ев, М. Рудницкий. – Москва, 1954. – С. 84–107. 7 Niemcy we Lwowie. Zeznanie hrabiny d­r Karoliny Lanckorońskiej // Orzel Bialy. – Nr 46– 48. – Londyn, 1948; Lanckorońska K. Wspomnienia wojenne / K. Lanckorońska. – Warszawa, 2002. – S. 184. 8 Knoop H. The Menten Affair. Transl. from the Dutch by R. and M. Rudnik / H. Knoop. – New York, 1978; Szulc W. Śledztwo w sprawie P. N. Mentena / W. Szulc // Biuletyn Głownej Komisji Badania Zbrodni Hitlerowskich w Polsce (GKBZHwP). – Warszawa, 1979. – T. 29. – S. 272–287. Андрій Боляновський110 дати народження деяких науковців (наприклад, професора Ґ. Лонґшама де Бер’є та його синів), не виключено, що ці списки склали польські етнічні німці (фольксдой- че), які постійно проживали у Львові й зі встановленням німецької окупаційної адміністрації пішли до неї на службу. Ще одну версію про списки у 1974 р. запро- понував воєводський віце­прокурор у Варшаві Ян Трачевський. Покликаючись на акти процесу статс­секретаря Генеральної губернії доктора Вальтера Бюлера9, він як доказ навів зізнання професора інженера Романа Давідовського, які той зробив у 1946 р. Згідно з ними арештам львівських професорів сприяв керівник головно- го управління у справах освіти і науки уряду ГГ Адольф Ватцке (Watzke), який мав на місці уточнити попередні дані на тих інтелектуалів, які співпрацювали з більшовиками або з тієї чи іншої причини були невигідні нацистській окупаційній владі. Відразу після зайняття Львова Вермахтом він приїхав до міста і зустрівся з проректором Львівської політехніки професором Влодзімєжем Круковським, зажадав від нього прізвища професорів політехніки й записав їх у нотатнику10. Згідно з іншим міфом співробітників КДБ СРСР, у розстрілах польських про­ фесорів нібито брали участь вояки батальйону “Нахтіґаль” (українська назва – Курінь ім. Євгена Коновальця як частина Дружин українських націоналістів (ДУН), другою військовою частиною яких був батальйон “Роланд”). Насправді головним організатором фізичного знищення представників польської інтелігенції Львова була Оперативна команда “Б” поліції безпеки і СД (Einsatzgruppe B der Sicherheitspolizei und des SD), яку очолював доктор права Отто Раш (Rasch). Завданням команди, діяльність якої детально не задокументовано, було “очищувати” намічену для окупації територію від “особливо небезпечних осіб”, якими вважали переважно інтелектуалів, учених, відомих педагогів і діячів комуністичної партії. Для цього наприкінці червня 1941 р. командувач поліції безпеки і СД у Кракові бригадефю- рер СС Карл Ебергард Шьонґарт (Schöngarth) для “чисток” у Галичині сформував і особисто очолив Оперативну команду спецпризначення “Лємберґ” (німецька назва Львова) (Einsatzkommando z.b.V. Lemberg – Eko z.b.V. Lemberg), до якої увійшло 230 службовців німецької поліції безпеки і служби безпеки (СД): 50 з Варшави, 30 з Любліна і 150 з Кракова, які прибули до Львова зранку 2 липня11. Безпосередніми організаторами і виконавцями затримань й учасниками або співучасниками вбивств польських учених були шеф штабу Шьонґарта штандартенфюрер СС Франц Гайм (Heim), гауптштурмфюрери CC Ганс Крюґер (Krüger) і Курт Ставіцький (Stawizki), унтерштурмфюрер СС Вальтер Кучманн (Kutschmann), гауптшарфюрер СС Фелікс Ландау (Landau) та інші члени згаданої Оперативної команди спецпризначення, серед яких був голландець П. Н. Ментен. Арешти здійснювало кілька груп, до яких у середньому входили офіцер і 1–2 підстаршин поліції безпеки та СД (за деякими 9 Див.: Akta Okręgowej Komisji Badania Zbrodni Niemieckich w Krakowie w sprawie b.zastępca Franka i szefa Rządu GG Józefa Bühlera. – T. 1–25 // Instytut Pamięci Narodowej w Warszawie (IPN), Archiwum Głownej Komisji Badania zbrodni przeciwko Narodowi Polskiemu w Polsce (AGKBZpNP). 10 Кальба М. ДУН в розбудові... / М. Кальба. – С. 85–86. 11 Klein P. (Hg.) Die Einsatzgruppen in der besetzten Sowjetunion 1941/42. Die Tätigkeits­ und Lageberichte des Chefs der Sicherheitspolizei und des SD / P. Klein. – Berlin, 1997. – S. 73. 111Розстріли польських професорів у Львові в липні 1941 року: історичні факти… даними теж по 2 солдатів чи підстаршин таємної польової поліції)12. Першим 2 липня арештували Казімєжа Бартеля13. Затримання решти польських професорів розпочалися після 22­ї години проти ночі на 4 липня. Всього тоді було затримано 28 науковців, а також членів їх родин та людей, які перебували в них удома на час приходу службовців нацистських органів безпеки; з цієї групи живим залишився тільки професор Францішек Ґроєр (Groër). За твердженням німецького дослідника Дітера Шенка, в ніч з 3 на 4 липня група Оперативної команди спецпризначення забрала з їх квартир усього 52 людей. Серед них були співробітники львівських університету, медінституту, політехніки, міської лікарні й зооветеринарного ін- ституту (колишньої польської Академії ветеринарної медицини). Затримані були також їхні дружини, діти віком понад 18 років, а також присутні на той час друзі, співмешканці й хатня обслуга (з будинку професора Островського, наприклад, за- брали семеро осіб). Короткі допити супроводжувалися приниженнями, образами й жорстоким ставленням (наприклад, коли в сина доктора Станіслава Руффа під час допиту від хвилювання стався епілептичний припадок, його розстріляли на очах батьків)14. Гітлерівці пограбували квартири науковців і знищили або вивезли цінні на- укові матеріали вчених. Після короткочасних допитів в одному з приміщень по- літехніки (т. зв. Бурсі Абрагамовичів) більшість із них розстріляли на Вулецьких пагорбах. Польських учених розстрілювали не разом, а окремими групами. Насамперед розстріляно вісім професорів із групи вчених, які влітку 1940 р. від- відали Москву15. Першими були страчені поляки, причетні до спроб налагодження польсько­радянської співпраці (ті люди, які у 1940 р. були кандидатами до Рад депутатів трудящих – Станіслав Мазур, Роман Віткєвіч, Станіслав Пілат, Каспер Вайґель та інші), а згодом також колишній прем’єр Польщі Казімєж Бартель, який теж їздив до Москви. Е. Шьонґарт доручив виконання розстрілу гауптштурмфюрерові СС Г. Крюґеру, за наказом якого з членів цієї команди укомплектовано виконавчий відділ, який очолив унтерштурмфюрер СС В. Кучманн. Факт вбивств польських учених Львова зафіксував у нотатнику гауптшарфюрер СС Ф. Ландау16. Він вів щоденник, який після війни призвів до засудження його автора судом присяжних 12 Wachs Ph.­Ch. Der Fall Theodor Oberländer (1905–1998). Ein Lehrstück deutscher Geschichte / Ph.­Ch. Wachs. – Frankfurt/Main; New York, 2000. – S. 84–85. 13 Kałbarczyk S. Okoliczności smierci profesora Kazimierza Bartla we Lwowie w lipcu 1941 r. / S. Kałbarczyk // Biuletyn Głównej Komisji Badania Zbrodni przeciwko Narodowi Polskiemu. – Warszawa, 1992. – T. 34. – S. 112–123. 14 See H. Dieter Schenk Der Lemberger Professorenmord. Bonn: Dietz Verlag J. H. W. – 260 Seiten / H. See // BIG Business Crime. – 2007. – Nr 4. – S. 39. 15 Kamieński W. W sprawie wyjazdu profesorów lwowskich w r. 1940 do Moskwy / W. Kamieński // Życie Literackie. – 1972. – XXII, nr 17(1056). – S. 7; Żeleński W. Podróże profesorów lwowskich w r. 1940 do Moskwy / W. Żeleński // Wiadomości. – Nr 1523. – Londyn, 8 czerwca 1975. – S. 4. 16 Langbein H. …wir haben es getan. Selbstporträts in Tagebüchern und Briefen 1939–1945 / H. Langbein. – Wien u.a., 1964. – S. 56–60. Андрій Боляновський112 у Штуттґарті до довічного ув’язнення. Згідно з його записами, від 2 до 4 липня члени карального підрозділу нацистських органів безпеки заарештували і проти ночі на 5 липня приблизно між 4­ю і 5­ю годинами ранку розстріляли 32 польських учених й усіх тих їхніх родичів та людей, які в момент арешту перебували в їхніх квартирах17. Ландау 5 липня записав у щоденнику: “Через годину о 5­й годині ранку приблизно за 200 метрів від нашого житлового будинку було розстріляно інших 32 поляків з інтелігенції та руху опору після того, як вони викопали собі могилу [Eine Stunde später um 5 Uhr morgens werden weitere 32 Polen der Intelligenz und Wiederstandsbewegung nachden sie ihr Grab gescharrett haben, ungefähr 200 Meter von unseren Wohngebaude, erschossen]”18. Усього співробітники нацистських карально­поліційних служб розстріляли понад 40 поляків, у тому числі 23 професорів, а іншими жертвами терору були члени їхніх родин і особи, які перебували в їх квартирах на момент арешту й “по- трапили під руку” співробітникам поліції безпеки і СД. Зранку 5 липня й в наступні дні було вбито загалом 45 затриманих. Cеред них були: 1) професор і завідувач кафедри метрології Львівського університету доктор Каспер Вайгель (Weigel); 2) син цього ж професора, 33­річний магістр права Юзеф Вайґель; 3) власник кондитерського магазину “Баєр і С­ка” Валіш (Walisch) (вік 40­45 років), якого забрали з квартири професора Влодзімєжа Сєрадзького; 4) 61­річний професор і завідувач кафедри загальної механіки Львівської політехніки доктор Казімєж Ветуляні (Vetulani); 5) 55­річний професор Роман Віткєвіч (Witkiewicz), завідувач кафедри меха- нічних вимірів Львівської політехніки; 6) 43­річний професор і завідувач кафедри інфекційних хвороб свійських тварин Львівського зооветеринарного інституту Едвард Гамерський (Hamerski); 7) 51­річний професор хірургічної клініки Львівського медінституту доктор Генрик Гіляровіч (Hilarowicz); 8) 40­річний керівник очної клініки Львівського медінституту доктор Єжи Ґжендзєльський (Grzędzielski); 9) 66­річний професор кафедри внутрішніх хвороб Львівського медінституту доктор Ян Ґрек (Grek); 10) 57­річна дружина професора Ґрека Марія; 11) 44­річний завідувач кафедри хірургії Львівської міської лікарні професор доктор Владислав Добжанєцький (Dobrzaniecki); 17 Torzecki R. Polacy i Ukraińcy. Sprawa ukraińska w czasie II wojny światowej na terenie II Rzeczypospolitej / R. Torzecki. – Warszawa, 1993. – S. 118–119; Pohl D. Nationalsozialistische Judenverfolgung in Ostgalizien 1941–1944. Organisation und Durchführung eines staatlichen Massenverbrechens. 2. Auflage / D. Pohl. – München, 1997. – S. 51, 53, 69; Kulczyńska M. Raport Karli Lanckorońskiej / M. Kulczyńska // Odra. – 1977. – Nr 4. – S. 7. 18 Langbein H. …wir haben es getan... / H. Langbein. – S. 58–59; IPN. – AGKBZpNP. – W­27. – T. 14. 113Розстріли польських професорів у Львові в липні 1941 року: історичні факти… 12) 66­річний завідувач кафедри французької літератури Львівського універси- тету в 1939–1941 рр. доктор Тадеуш Желенський (більше відомий завдяки псевдо- німові “Бой”, далі – Бой­Желенський), якого забрали з квартири професора Ґрека; 13) 29­річний викладач Вищої духовної семінарії у Львові ксьондз доктор Владислав Коморніцький (Komornicki), заарештований у квартирі професора Т. Островського; 14) 57­річний професор доктор Влодзімєж Кон, завідувач кафедри математики факультету наземної і водної інженерії Львівської політехніки; 15) син професора Кона, 29­річний асистент Львівського університету інже- нер Юстас Кон; 16) син того ж професора, випускник хімічного факультету Львівського уні- верситету інженер Емануель Кон; 17) 36­річний майстер­швець, чоловік домогосподині професора Добжа­ нєцького Євген Костецький; 18) 53­річний професор кафедри електронних вимірювань Львівської полі- техніки доктор Влодзімєж Круковський (Krukowski); 19) 60­річний професор доктор Антоні Ломніцький (Łomnicki), заві дувач кафедри математики факультету механіки Львівської політехніки; 20) 56­річний професор Роман Лонґшам (в різних книгах також Лонґшамп, Лонґшампс або Лонґшамо) де Бер’є (Longchamps de Bérier), завідувач універси- тетської кафедри цивільного права, ректор університету в 1938–1939 рр.; 21) випускник університету, 25­річний син цього професора Броніслав; 22) випускник університету, 23­річний син згаданого професора Зиґмунт; 23) 18­річний син цього ж професора Казімєж; 24) 19­річний Адам Мєнсовіч (Mięsowicz), онук професора Соловія, якого забрали разом із його дідом; 25) 63­річний професор доктор Вітольд Новіцький (Nowicki), завідувач ка- федри патологічної анатомії Львівського медінституту; 26) 27­річний син цього професора Єжи, доктор медичних наук, асистент кафедри гігієни Львівського медінституту; 27) 60­річний професор доктор Тадеуш Островський (Ostrowski), завідувач кафедри хірургії Львівського медінституту; 28) 59­річна дружина цього професора Ядвіґа; 29) 60­річний професор доктор Станіслав Пілат (Pilat), завідувач кафедри технології нафти і природних газів Львівської політехніки; 30) 67­річний професор клініки педіатрії Львівського медінституту доктор Станіслав Проґульський (Progulski); 31) 29­річний син професора, інженер­електрик і фотограф Анджей; 32) 40­річна Марія Рейманова (Reymanowa), медсестра соціального страху- вання, яку забрали з квартири професора Островського; 33) 74­річний керівник клініки внутрішніх хвороб Львівського медінституту, почесний професор Роман Ренцький (Rencki); 34) 69­річний керівник відділення хірургії єврейського шпиталю у Львові доктор медицини Станіслав Руфф (Ruff), якого забрали з квартири проф. Островського; Андрій Боляновський114 35) 30­річний син доктора Руффа інженер Адам Руфф; 36) 55­річна Ганна Руфф (Руффова), дружина доктора Руффа; 37) 70­річний професор доктор Влодзімєж Сєрадзький (Sieradzki), завідувач кафедри судової медицини Львівського медінституту, 38) 82­річний ординатор відділу акушерства і гінекології Загального шпиталю у Львові професор доктор Адам Соловій (Solowij); 39) 57­річний завідувач кафедри математики факультету наземної і водної інженерії Львівської політехніки Влодзімєж Стожек (Stoźek); 40) 44­річний доктор права Тадеуш Тапковський (Tapkowski); 41) 59­річний завідувач кафедри стоматології Львівського медінституту про- фесор доктор Aнтоні Цєшинський (Cieszyński). Крім них 5 липня 1941 р. були страчені 34­річна вчителька англійської мови Катажина (Kathy) Демко, яку забрали з квартири професора Т. Островського, і 49­річний завідувач кафедри акушерства і гінекології міського Загального шпи- талю доктор Станіслав Мончевський (Mączewski). 12 липня були вбиті викладачі Інституту радянської торгівлі (колишньої польської Академії зовнішньої торгівлі) 53­річний професор і доктор економіки Генрик Коровіч (Korowicz) й 51­річний професор математики доктор Станіслав Рузєвіч (Ruziewicz)19. 26 липня був роз- стріляний 59­річний завідувач кафедри геометрії Львівської політехніки, професор доктор Казімєж Бартель. За наказом від 5 жовтня 1943 р. спеціальна команда № 1005 (Sonderkommando 1005) поліції безпеки і СД у Львові, яка була укомплектована зі вцілілих у ґетто євреїв і яку очолював гауптштурмфюрер СС Вальтер Шаллок (Schallock), викопала залишки трупів польських професорів і проти ночі на 8 жовтня спалила їх у Кривчицькому лісі, щоби знищити докази нацистських злочинів20. Результати розслідування і вивчення обставин убивств Тривалий час про вбивства польських інтелектуалів нічого не знав навіть польський еміграційний уряд. Тільки у серпні 1941 р. польське підпілля дізналося, що у Львові польських “професорів заарештувало ґестапо”21. До уряду Польщі інформація про нацистські розстріли дійшла із запізненням у два місяці. У по- відомленні департаменту преси та інформації делеґатури польського уряду на край про події 16–31 серпня 1941 р. констатовано: “Німецький терор. Львів. Німці заарештували всіх професорів університету та політехніки. Після цього їх посту- пово звільнювано. Розстріляно проф. політ[ехніки] Казімєжа Бартеля та Пілата”. 19 Spis aresztowanyсh profesorów wyższyсh uczelni lwowskich z rodzinami i współmieszkańcami zamordowanyсh pżez hitlerowców we Lwowie w lipcu 1941 r. // Albert Z. Kaźń profesorów lwowskich, lipiec 1941. Studia oraz relacje i dokumenty zebrane i oprac. przez Zygmunta Alberta / Z. Albert. – Wrocław, 1989. – S. 189–191. 20 Державний архів Львівської області. – Ф. П­3 (Львівський обласний комітет Кому­ ністичної партії України). – Оп. 1. – Спр. 278. – Арк. 39 зв. Про знищення цією коман- дою масових могил див.: Wieliczker L. Brygada śmierci / L. Wieliczker. – Łódż, 1946. 21 Archiwum Akt Nowych w Warszawie (AAN). – Sygn. 203 – Armija Krajowa (AK)/XV­34. 115Розстріли польських професорів у Львові в липні 1941 року: історичні факти… Згадано, що інші нібито ще перебувають у в’язниці22. Після того, як польський еміграційний уряд повідомив уряди інших країн про арешти польських професо- рів, про це швидко дізналися у світі. Вже 27 серпня 1941 р. перша згадка про них була опублікованою в повідомленні газети “Нью­Йорк Таймc”(New York Times): “Згідно з інформацією, отриманою польським урядом у Лондоні, ґестапо розстрі- ляло у Львові проф. Казімєжа Бартеля, колишнього прем’єра Польщі й видатного вченого. 60 професорів Львівського університету та політехніки, де викладав проф. Бартель, були заарештовані й про їх подальшу долю нічого невідомо...”23. Детальнішу інформацію про вбивство польських професорів у Львові вперше взнала мистецтво знавець Кароліна Лянцкоронська, заарештована 12 травня 1942 р. у Станиславові (нині Івано­Франківськ). Г. Крюґер під час допиту, впевнений у майбутній страті Лянцкоронської, визнав, що брав участь у вбивстві львівських професорів24. У грудні 1943 р. у повідомленні департаменту інформації і преси делеґатури польського уряду знову згадано “вбитих німцями львівських професо- рів”, більшість з яких заарештовано “3 липня 1941 р., тобто безпосередньо після вступу до Львова німецьких військ” й “немає сумніву, що були вбиті ґестапо”25. Більшого розголосу факт убивств польських інтелектуалів набув після того, як у серпні 1944 р. у радянській пресі з’явилися перші повідомлення про злочини нацистів26. Незабаром були підготовлені офіційні висновки про розстріл польських професорів27. На їх підставі 28 грудня в московській газеті “Ізвєстія” (“Известия”) опубліковано звіт із висновками про діяльність Державної надзвичайної комісії з розслідування злочинів німецько­фашистських окупантів у Львівській області від перших до останніх днів німецької окупації Львівщини. Майже одночасно 30 груд- ня цей звіт надруковано англійською мовою в газеті “Радянські воєнні новини” № 1047, яку видавало посольство СРСР у Лондоні. В інформації посольства назва­ но організаторів й учасників цих убивств, серед яких були шеф німецької поліції Генріх Гіммлер як організатор й спеціальна оперативна команда (Einsatzkommando) нацистських органів безпеки як виконавець. Незабаром в офіційному бюлетені посольства СРСР у Лондоні “Радянські воєнні новини” від 30 грудня 1944 р. було констатовано: “Вже перед зайняттям Львова підрозділи ґестапо мали складені за вказівками німецького уряду списки найбільших інтелектуалів, які мали бути 22 AAN. – Sygn. 202 – Delegatura Rządu Rzeczypospolitej na Kraj/III/8. – T. 1. – K. 48. 23 New York Times. – New York. – 1941. – 27 August. 24 Niemcy we Lwowie. Zeznanie hrabiny d­r Karoliny Lanckorońskiej // Orzel Bialy. – Nr 46– 48. – Londyn, 1948; Lanckorońska K. Wspomnienia wojenne / K. Lanckorońska. – Warszawa, 2002. – S. 184. 25 Straty w gronie profesorów lwowskich // AAN. – 202/III/196. – K. 7–8. 26 На траурних зборах у Львівському державному університеті // Вільна Україна. Ор- ган Львівського обкому КП(б)У, обласної і міської Рад депутатів трудящих. – Львів. – 1944. – 19 серпня. – С. 2. 27 Повідомлення Надзвичайної державної комісії з розслідування злодіянь німецько­ фашистських загарбників на території Львівської області // ДАЛО. – Ф. Р­368. – Оп. 3. – Спр. 133­а. – Арк. 2–5. Андрій Боляновський116 знище ні [Even before the seizure of Lvov, the Gestapo detachments were in possession of lists, drawn up on the instructions of the German Government, of the most intellectuals, who were to be destroyed]”. Стверджено, що у вбивствах брали участь “CC [the S.S.]”, “ґестапо арештувало [the Gestapo arrested]” цих професорів, “ґестапівці вбили [Gestapo men humiliated]”, “німці ескортували [the Germans escort]” й “німці вбили [the Germans had killed]”, “ґестапівці … розстріляли їх [the Gestapo men ... shot them]” тощо28. У різдвяному номері “Радянських воєнних новин” було розміщено список 33­х жертв нацистського терору, розстріляних у липні 1941 р. (головно львівських про- фесорів), інформацію про що незабаром опублікували у США та Великій Британії. На підставі цього списку після війни у м. Вроцлаві (до якого переселено багатьох поляків зі Львова) встановили пам’ятник з викарбуваними прізвищами й імена- ми вбитих професорів із помилково занесеними до нього прізвищами Мауриція Аллерганда і Соломона Чертковера – євреїв за національністю, які насправді не були заарештовані й розстріляні у липні 1941 р. (Чертковер працював для Львівської єврейської поліції (служби порядку) (Judische Ordnungsdienst) і для Єврейської Ради – Юденрату (Judenrat), тоді як Аллерганд відмовився від співпраці з гітле- рівцями, не погодився очолити Юденрат й залишив у середині 1942 р. щоденник і детальний обширний звіт про перші вісім місяців нацистської окупації Львова). У вже процитованій інформації не було жодної згадки ні про батальйон “Нахтіґаль”, ні про його вояків. Про них не згадано також у скурпульозно підготовлених актах радянської Надзвичайної комісії з розслідування злочинів німецько­фашистських окупантів у Львівській області, результати діяльності якої було використано в актах звинувачень Міжнародного військового трибуналу в Нюрнберзі. Очевидно, що якби спецслужби та юристи Радянського Союзу мали навіть найменший доказ участі “Нахтіґалю” у знищенні польської наукової еліти Львова, вони, очевидно, згадали би про це і у 1944 р., і у 1945 р. під час Міжнародного військового суду над головними воєнними злочинцями в Нюрнберзі, у процесі роботи якого радянські представники подали кілька документів, котрими звинува- тили українських націоналістів у причетності до підготовки нападу гітлерівської Німеччини на Польщу у вересні 1939 р. і на Радянський Союз у червні 1941 р. (пе- редовсім протоколи допитів представників кадрової еліти Абверу генерала Ервіна Лагузена та полковника Ервіна Штольце). Натомість на одному із засідань цього суду 15 лютого 1946 р. у поданому представниками СРСР звіті Надзвичайної дер- жавної комісії з розслідування німецьких злочинів на території Львівської області було зачитано інформацію, яка доказувала, що замовниками, організаторами й ви- конавцями вбивств представників польської інтелігенції у Львові були функціонери карально­поліційних структур нацистської Німеччини. Того дня помічник голов- ного обвинувачувача від СРСР Лев Смірнов зацитував поданий раніше документ “СРСР­6” “Повідомлення надзвичайної державної комісії «Про злочини нім- ців на території Львівської області»”: “Ґестапо заарештувало членів Союзу 28 The Lvov Evidence. Massacre of Prominent Intellectuals // Soviet War News. Published by the Press Department of the Soviet Embassy in London. – London. – 1944. – Saturday, December 30. – No. 1047. – P. 2. 117Розстріли польських професорів у Львові в липні 1941 року: історичні факти… радянських письменників, авторів численних літературних праць: професора Тадеуша Бой­Желенського, професора Медичного інституту Романа Ренцького, ректора університету, професора судової медицини Владіміра Сєрадзького, доктора юрис­ пруденції Романа Лонґшам­де­Бер’є із трьома його синами, професора Тадеуша Островського, професора Яна Ґрека, професора хірургії Генрика Гіляровіча”. Далі подано свідчення Ф. Ґроєра, якому вдалося уникнути смерті: “Коли 3 липня 1941 року о 12 годині ночі мене заарештували й посадили у вантажну машину, в ній вже були професори Ґрек, Бой­Желенський ті інші. Нас повезли в дім «Бурса Абрагамовичів». Ґестапівці, які вели нас коридором, знущалися над нами, під- штовхували прикладами гвинтівок, смикали за волосся та били по голові... Пізніше я бачив, як з гуртожитку «Бурса Абрагамовичів» німці вивели під конвоєм п’ять професорів, четверо з яких несли скривавлений труп убитого німцями під час допиту сина відомого хірурга Руффа. Молодий Руфф був також фахівцем. Уся ця група професорів під конвоєм пройшла в напрямку до Кадетської гори. Через 15–20 хвилин я почув залп із гвинтівок у тому напрямі, куди повели професорів”. Свої свідчення надав теж мешканець Львова Б. О. Ґольцман, який бачив, як “есесівці” привели групу польських учених (серед них чотирьох професорів) у двір будинку № 8 на вул. Артишевського29. Серед передрукованої у СРСР 1/4 частини матеріалів Нюрнберзького проце- су була інформація про діяльність Надзвичайної комісії з розслідування злочинів німецько­фашистських окупантів у Львівській області, опублікована відразу ж після закінчення цього процесу англійською та німецькою мовами. Документи з цього процесу видали у 3­му томі багатотомного видання, в якому розмістили детальні повідомлення про розстріли польських інтелектуалів. У них, зокрема, зазначено: “Відділи ґестапо ще до захоплення Львова мали cкладені за наказом німецького уряду списки найвидатніших представників інтелігенції, призначених для знищен- ня. Відразу ж після захоплення міста Львова почалися масові арешти й розстріли. Ґестапо заарештувало … [вказано прізвища 38 осіб – А. Б.]”. Констатовано, що “вбивства радянських громадян здійснювалися не випадковими бандитськими групами німецьких офіцерів та солдатів”, а згідно з планами, затвержденими по- ліцією і СС30. Процитовані документи мають особливо важливе значення, оскільки є кращим доказом проти звинувачень “Нахтіґалю” у вбивстві польських учених у Львові у липні 1941 р., безпідставність яких підтверджують матеріали Міжнародного вій- ськового трибуналу над головними воєнними злочинцями в Нюрнберзі. На процесі мовилося про “ґестапівців” без перечислення винуватців поіменно і зацитований документ був доказом у справі звинувачення загалом СС як організації й зокрема нацистських органів безпеки, що входили до її складу. У висновку Нюрнберзького 29 Trial of the Major War criminals before the International Military Tribunal Nuremberg 14 November 1945 – 1 October 1946. – Vol. VII. – Nuremberg, 1947. – P. 490–492. 30 Нюрнбергский процесс. Сборник материалов в 7 т. – Т. 3. – Москва, 1958. – С. 43–45; Нюрнбергский процесс. Сборник материалов. В 8 т. – Т. 5. – Москва, 1991. – С. 118– 119. Андрій Боляновський118 трибуналу винними у вбивстві львівських професорів назвали німецькі карально­ поліційні інстанції і довший час ці злочини більше нікому не інкримінували. Інформацію про організацію й виконання вбивств польських учених відділом співробітників оперативної команди німецької поліції безпеки і служби безпеки підтверджують також інші джерела воєнного періоду. Одне з них – щоденник того часного жителя Львова Яцека Вільчура. 9 липня 1941 р. він однозначно назвав виконавцями вбивств у Львові спецкоманду німецької поліції. Деякі твердження в щоденнику Вільчура, однак, виявилися предметом для спекуляцій та звинува­ чень окремих польських памфлетистів (Алєксандра Кормана, Едварда Пруса та інших). Згаданий очевидець, зокрема, назвав організаторів вбивств “пташниками”, мотивуючи вживання цього терміна тим, що на їхніх машинах було зображено птахів. Вільчур, однак, жодним словом не згадав про зображення солов’їв або про вояків батальйону “Нахтіґаль” як виконавців цих розстрілів (цілком вірогідно, що автор згаданого щоденника в ті дні побачив просто­напросто різні форми орла зі свастикою – офіційної військової відзнаки Вермахту). Загалом свідчення Вільчура, що містять часто суперечливу інформацію, сумнівні щодо їх достовірності й правдивості (мимоволі навіть складається враження, що оригінал щоденника був суттєво “підкорегований” як автором, так і редакторами у версії для друку). Зокрема, Вільчур занотував, що “ці німці мають список із прізвищами й адре­ сами”, але відразу ж після цього додав, нібито “крім того українці допомагають їм з інформацією”. Проте виникає цілком очевидний сумнів щодо правдивості цих слів, оскільки співробітники нацистських органів безпеки, подібно до своїх “більшовицьких колег”, не залишали свідків скоєння вбивств серед населення. Очевидно, якщо співробітники каральної групи мали списки з точними даними про людей, яких вони затримували й страчували, в них не було жодної потреби послуговуватися допомогою місцевих українців, котрі відтак могли би бути свід­ ками організації вбивств й в разі поразки Райху у війні свідчити проти вбивць на суді. У щоденнику після визнання факту того, що організаторами вбивств були німці зі спецкоманди німецької поліції, згадано, нібито серед вояків карального підрозділу було “більше всього українців” й “українці та німці зі спеціальної групи вбивають людей у різних частинах міста”. Однак, критично аналізуючи деякі твердження цього учасника подій, потрібно враховувати деякі принципові застереження. По­перше, неперевірена цим автором й непідтверджена іншими джерелами інформація або почуті ним десь чутки не можуть бути переконливим доказом. По­друге, він не приховував своєї антипатії до українських націоналістів й української допоміжної поліції у структурі німецької поліції, що серед іншого зумовлювалося його негативним досвідом з українською поліцією. По­третє, обов’язково треба брати до уваги й те, що іншою інформацією Вільчур фактично спростував сам себе, остаточно “розставивши усі крапки над «і»” в записі про події від 9 липня 1941 р.: “Німці зайняли тюремні приміщення на вул. Лонцького, Замарстинівській, Казімєжівській. У будинок на вул. Пельчинській звозять учителів, письменників, офіцерів. У Львові діє якась спеціальна група, яка не вбиває звичайних євреїв або звичайних поляків. Ті німці мають список із прізвищами та адресами… Усіх 119Розстріли польських професорів у Львові в липні 1941 року: історичні факти… заарештованих звозять спочатку до себе, потім на єврейський цвинтар на вул. Янівській. Розстрілює їх спеціальна група… Ті німці ходять у зеленуватих мундирах, а в деяких на манжетах рукавів вшиті чорні смужки. У деяких вишиті [руни] «SS», але є й такі, котрі не носять жодних відзнак... Ставлять людей під пагорбом і стріляють з карабінів й автоматів. Після кожної черги пострілів офіцер або підстаршина, який командує екзекуцією, підходить до людей, які лежать, й кожному стріляє у голову. Найгірше тим, кого вбивають у приміщеннях поліції та спеціальних груп. Тих перед смертю ще й б’ють”31. Домисли про причетність українців до вбивств польских учених не під- тверджують також радянські документи включно до 1958 р. Зокрема, від осені 1944 р. співробітники більшовицьких органів безпеки затримали й допитували кількох вояків батальйону “Нахтігаль”, які згодом обіймали командні посади в УПА – Олександра Луцького, Віктора Харківа, Володимира Павлика, Омеляна Польового. У 1944–1946 рр. після тривалих допитів слідчими їх було засуджено, а саме Луцького до смертної кари, а всіх інших – до тривалого ув’язнення за участь у боротьбі УПА проти Радянського Союзу. Нині архівні кримінальні справи на них зберігаються в Галузевому державному архіві Служби безпеки України у Києві (ГДА СБУ). У жодній із вказаних кримінальних справ немає згадок про участь батальйону “Нахтігаль” у вбивствах мирного населення, хоча радянські слідчі повинні були б з’ясувати про причетність підсудних саме до таких злочинів32. Справа проти Теодора Оберлендера і батальйону “нахтіґаль”: фальсифікація доказів і свідчень Перші повоєнні роки у світі супроводжувалися кампаніями оприлюднення інформації про воєнні злочини й осудженням причетних до їх скоєння. Однак не- покараними так і залишилися масові злочини НКВС, серед них і розстріли поляків у Катині й Харкові, а також українців і поляків в інших містах Західних Білорусі й України у 1940–1941 рр., які радянські установи приписували нацистам. Радянський Союз був зацікавлений у приховуванні правди про справжніх виконавців цих убивств, оскільки після краху Третього Райху поширення правди про ці злочини могло сприяти виникненню в очах поляків з СРСР образу “ворога № 1”. 3 березня 1959 р. тогочасний голова Комітету державної безпеки при Раді Міністрів СРСР (далі – КДБ СРСР) Алєксандр Шелєпін поінформував Нікіту Хрущова: “Усього за рішеннями спеціальної трійки НКВС СРСР було розстріляно 21 857 осіб, із них: у Катинському лісі (Смоленська область) 4 421 людина, у Старобельському таборі по- близу Харкова 3 820 осіб, в Осташковському таборі (Калінінська область) 6 311 осіб і 7 305 осіб були розстріляні в інших таборах і тюрмах Західної України і Західної Білорусії”. Керівник КДБ констатував, що “стосовно розстріляних у Катинському лісі є офіційна версія, підтверджена проведеним за ініціативою радянських органів 31 Див.: Wilczur J. Do nieba nie mozna od razu. Dramatyczne zapiski z okupowanego Lwowa / J. Wilczur. – Warszawa, 2002. 32 Галузевий державний архів Служби безпеки України у Києві (ГДА СБУ). – Ф. 5 (Кри- мінальні справи на нереабілітованих осіб). – Спр. 67418. – T. 1–2; Ф. 6 (Кримінальні справи на реабілітованих осіб). – Спр. П­36445; Спр. П­212513. Андрій Боляновський120 влади у 1944 році розслідуванням [спеціальної] комісії”. З метою уникнути не- потрібного для Комуністичної партії Радянського Союзу розголосу про скоєний злочин, організатори і виконавці якого тоді ще були живими, він порадив знищити архівні справи на розстріляних осіб й уникати “розконспірації проведеної операції з усіма небажаними для нашої держави наслідками”33. За півроку після того, коли А. Шелєпін наказав знищити справи, що були доказа- ми дійсно скоєних злочинів НКВС у Катині, відбулася фабрикація “офіційної версії” інших подій, метою якої було приписати сформованому з українських націоналістів у складі Вермахту батальйону “Нахтіґалю” злочини, насправді скоєні німецькими карально­поліційними відділами. Це було спричинено двома головними причинами, а саме внутрішньополітичними і зовнішньополітичними обставинами. По­перше, на той час після спричиненої “хрущовською відлигою” амністії в Західну Україну із заслання й таборів ГУЛАГу повернулися тисячі репресованих учасників боротьби ОУН­Б і УПА й, незважаючи на загрози арешту “за поширення антирадянської агі- тації та пропаганди”, багато з них розповідали правду про діяльність українського підпілля та його збройних формувань й критикували комуністичний режим. Щоб не допустити популяризації цієї інформації, радянські органи безпеки в Західній Україні розгорнули активну пропагандистську кампанію, метою якої було формування не­ гативного образу “українських буржуазних націоналістів” cеред місцевих жителів. По­друге, після смерті Йосифа Сталіна “країнами соцтабору” прокотилася хвиля стихійних протестів, що розпочалася у Східній Німеччині й закінчилася повстанням 1956 р. в Угорщині, криваво придушеним радянськими військами. Хоч на той час хвиля протестів дещо спала, за умов “холодної війни” між країнами Заходу і СРСР для Радянського Союзу цілком реальною загрозою була можливість виникнення спільного фронту поневолених народів. Українські націоналісти (після російських) залишалися найбільшою національною групою серед політичних еміграцій народів Радянського Союзу і саме тому керівництво КДБ докладало всіх зусиль, щоб не допустити створення поза межами цієї країни альянсу антикомуністичних сил під егідою Антибільшовицького Блоку Народів (АБН) або будь­якої іншої міжнародної організації політичних емігрантів. Щоб не допустити такого об’єднання єдиного антикомуністичного фронту, КДБ СРСР видавало великими накладами брошури й невеликі книги різними мовами, щоб формувати негативний стереотип українських націоналістів головно серед росіян, поляків і євреїв – як громадян СРСР, так і емі- грантів та громадян інших держав. Метою цієї кампанії було творення в історичній пам’яті польського суспільства з членів ОУН і вояків УПА образу “ворога № 2” в роки Другої світової війни після нацистської Німеччини, котру трактували як “ворога № 1” польського народу в той період. 33 Особая папка. Совершенно секретно. Товарищу Хрущеву Н. С. Председатель Комитета Государственной Безопасности при Совете Министров СССР А. Шелепин 3 марта 1959 года. н. 632­сч // Российский государственный архив социально­политической истории в Москве (РГАСПИ). – Ф. 17 (Центральный комитет КПСС (ЦК КПСС) (1898, 1903– 1991)). – Оп. 166. – Д. 621. – Л. 128–129. 121Розстріли польських професорів у Львові в липні 1941 року: історичні факти… Були й інші причини для організації політичної кампанії з метою компроме- тації батальйону “Нахтіґаль”. На той час восени 1959 р. керівництво КДБ СРСР санкціонувало вбивство Степана Бандери. Очевидно було, що у зв’язку з цим у за- хідній пресі міг би виникнути непотрібний для СРСР резонанс, публікації про “руку Москви” й звинувачення на адресу його спецслужб у вбивстві лідера україн ських націоналістів. Саме тому скандал із вигаданою інформацією про участь батальйону “Нахтіґаль” у вбивствах групи представників польської інтелігенції та євреїв за- здалегідь був організований співробітниками КДБ як контрзахід на можливе зви- нувачення у вбивстві С. Бандери, а інформація про нацистські розстріли польських учених та галицьких євреїв спецкомандою поліції безпеки і СД як контрзахід на можливу появу інформації про розстріли політв’язнів співробітниками НКВС у Львові та інших містах Галичини. Іншими словами, головною метою гучної про- пагандистської кампанії було приписати вбивства НКВС нацистам і батальйону “Нахтіґаль”, вбивство польських професорів – батальйону “Нахтіґаль”, а вбивство С. Бандери – неонацистам нібито за те, що він “забагато знав”. Кампанію започат- кували у СРСР й поширили на залежні Німецьку Демократичну Республіку (НДР) і меншою мірою на Польську Народну Республіку (ПНР), де до осені 1959 р. у працях з історії Польщі періоду Другої світової війни також не було згадок про причетність батальйону “Нахтіґаль” до вбивств польських професорів у Львові34. Першим об’єктом для інкримінації злочинів воякам батальйону “Нахтіґаль” було обрано Теодора Оберлендера – колишнього заступника командира цієї вій- ськової формації з політичних питань (політичного радника). Однак, очевидно, що в СРСР невдоволення спричинили не стільки його військове минуле й міфічні зло- чини “Нахтіґалю”, скільки його воєнна й особливо повоєнна політична діяльність у 1950­х роках у період розгортання “холодної війни” між Радянським Союзом і країнами Заходу. Теодор (повне ім’я Теодор Еріх Ернст Еміль Отто) Оберлендер, який був спеціалістом із дослідження Сходу (Ostforschung), ніколи не приховував своїх антикомуністичних переконань. Фаховий експерт зі східноєвропейських питань у Німеччині в період перебування при владі нацистів, Оберлендер був ві- домий завдяки послідовним антикомуністичним поглядам й критиці гітлерівської лінії окупаційної політики на Сході Європи у 1941–1943 рр., що відобразилося у його меморандумах із пропозиціями зміни цієї політики, пересланих владним установам Третього Райху35. Після війни й створення ФРН Т. Оберлендер стримував вивезення до СРСР політичних біженців, які у воєнні роки співпрацювали з німецькими інстанціями й не бажали виїзжати до Радянського Союзу, владні органи якого домагалися їх 34 Див., наприклад: Cyprian T., Sawicki J. Nie oszczędzać Polski / T. Cyprian, J. Sawicki. – Warszawa, 1959; Cyprian T., Sawicki J. Nazi Rule in Poland 1939–1945 / T. Cyprian, J. Sawicki. – Warszawa, 1961. 35 Der Osten und die deutsche Wehrmacht: sechs Denkschriften aus den Jahren 1941–43 gegen die NS­Kolonialthese. Hrsg. von der Zeitgeschichtlichen Forschungsstelle Ingolstadt (Zeitgeschichtliche Bibliothek; Bd. 2). – Asendorf, 1999. Андрій Боляновський122 видачі36. Від 1953 р. він, зокрема, працював федеральним міністром у справах переміщених осіб, біженців та жертв війни у другому та третьому кабінетах канц лера Конрада Аденауера й був депутатом парламенту ФРН (Бундестаґу)37. Cаме тому в СРСР у період “холодної війни” головним об’єктом для звинува- чень проти “Нахтіґалю” було обрано Т. Оберлендера, якого заодно звинуватили в замовленні вбивства Степана Бандери, котрого він нібито знищив як єдиного свідка у справі “злочинів” згаданого військового формування у Львові38. Ця теза була основною квінтесенцією документального сюжету кіножурналу “Свідок”, головним консультантом якого виступив член Компартії Німеччини від 1920 р., член Політбюро Центрального комітету Соціалістичної єдиної партії Німеччини й професор Берлінського університету Альберт Норден. 30 жовтня 1959 р. студія “ДЕФА” презентувала цей сюжет у Східному Берліні (згодом протягом січня– квітня повідомлення про справу Оберлендера були відзняті в інших номерах цього кіножурналу, а саме у № 7, 8, 12, 14, 23, 35)39. Ця неправда набула розпов­ сюдження в памфлетах, опублікованих із метою поширення “чорного піару” проти батальйону “Нахтіґаль”. Насправді Бандера 3 і 4 липня 1941 р. узагалі не був у Львові, оскільки у Кракові його допитували представники німецьких установ на окупованій території Польщі (державний підсекретар Ернст Кундт, полковник Альфред Бізанц та представник Абверу Ріхард Фель), невдовзі помістили під “домашній арешт” працівники нацистських органів безпеки (СД), а 15 жовтня 1959 р. його вбив агент радянських органів безпеки40. Головним автором версії про участь “Нахтіґалю” у вбивствах цивільних жи- телів Львова та інших міст Галичини в липні 1941 р. був заступник начальника 2­го управління КДБ СРСР Федір Щербак. Саме за його вказівками у рамках під- готовки до кампанії дезінформації проти Т. Оберлендера та батальйону “Нахтіґаль” 36 Про політичний фон кампанії проти Т. Оберлендера див.: Lemke M. Kampagnen gegen Bonn / M. Lemke // Vierteljahreshefte für Zeitgeschichte. – H. 41. – München, 1993. – S. 164. 37 Див.: Bayern und sein Flüchtlingsproblem. – München, 1953; Die Überwindung der deu­ tschen Not. – Darmstadt, 1954; Das Weltflüchtlingsproblem: Ein Vortrag gehalten vor dem Rhein­Ruhr­Club am 8. Mai 1959. Sonderausg. des Arbeits­ u. Sozialministers des Landes Nordrhein­Westfalen. – Bonn, 1959. 38 Красная звезда. Военно­прессовый орган министерства обороны СССР. – Москва. – 1959. – 3 октября. – № 223; 1959. – 20 октября – № 240; Беляев В. Тайное всегда ста- нет явным / В. Беляев // Литературная газета. – Москва. – 1959. – 24 октября; Neues Deutschland. – Berlin. – 1959. – 19. Okt. – Nr. 288. 39 Der Augenzeuge. – B 88 / 1959. – Produktion: DEFA­Studio für Wochenschau und Dokumentarfilme, Berlin/Ost [DEFA]. – Kinostart: 30.10.1959 // Bundesarchiv­Filmarchiv, Berlin; Fritz Bauer Institut – Cinematographie des Holocaust. – ID FBW003322. – Wochenschau; Land/Jahr: DDR, 1959; Jordan G. “Der Augenzeuge” // Jordan G., Schenk R. (Hg.); Filmmuseum Potsdam (Hg.). Schwarzweiß und Farbe. DEFA­Dokumentarfilme 1946­ 89. – Berlin, 1996. 40 Див.: Московські вбивці Бандери перед судом. Збірка матеріялів за редакцією Данила Чайковського. – Мюнхен, 1965. 123Розстріли польських професорів у Львові в липні 1941 року: історичні факти… співробітники КДБ пришвидшеними темпами збирали матеріали і свідчення для обґрунтування тези про причетність цієї військової частини до злочинів нацист- ських карально­поліційних відділів у Львові. 2 жовтня Щербак переслав 2­му управлінню КДБ при Раді міністрів УРСР (далі – КДБ УРСР) вказівку здійснити збір матеріалів про участь Оберлендера та батальйону “Нахтігаль” в організації масового знищення цивільного населення у Львові в липні 1941 р.41 6 жовтня 2­ге управління КДБ УРСР отримало другу вказівку про це ж від Щербака42. Після цього відповідне розпорядження було передане начальнику управління КДБ УРСР Львівської області полковникові Володимиру Шевченку, який у відпо- відь 13 жовтня надіслав 2­му управлінню КДБ УРСР письмовий запит із проханням надати з Києва інформацію про всі наявні там матеріали щодо участі особового складу батальйону “Нахтіґаль” у розстрілах мирного населення43. Водночас вирі­ шено було зібрати інформацію про “Нахтіґаль”, залучаючи передовсім колишніх агентів НКВС, які перебували у Львові та інших містах Галичини у липні 1941 р. зокрема і в період німецької окупації загалом. 16 жовтня управління КДБ УРСР у Львівській області підготувало “план агентурно­оперативних заходів щодо збо- ру доказів про злочинну діяльність батальйону «Нахтіґаль» під командуванням Оберлендера у місті Львові”44. Однак перші результати інтенсивного пошуку “доказів”, який заторкнув Львівську, Тернопільську та Хмельницьку області, де мали б пам’ятати про “зло- чини” “Нахтіґалю”, не дали бажаних для радянського керівництва результатів. 16 жовтня 2­ге управління КДБ УРСР отримало письмову відповідь від управління КДБ УРСР у Хмельницькій області щодо відсутності інформації про участь вояків батальйону “Нахтіґаль” у знищенні мирного населення в м. Сатанів. У довідці управ- ління КДБ УРСР Хмельницької області, зокрема, констатувалося: “…Встановлено, що в першій половині липня 1941 року із Західної України через Сатанів шосейною дорогою до Хмельницька рухався на велосипедах та автомобілях озброєний загін 41 2 управление КГБ при СМ УССР. Вх. № 11138. 8.X.1959 г. Сов.секретно. Справка. Верно: ст. оперуп. 2 Упр. КГБ УССР майор // Галузевий державний архів Служби без- пеки України у Києві (ГДА СБУ). – Ф. 1 (2­ге управління МДБ­КДБ УРСР). – Оп. 4 (1964 р.). – Пор. № 3. – Спр. 8 (Разная переписка по линии 8­го отдела 2 Управле- ния КГБ УССР. Переписка, связанная с проверкой лиц по запросам других органов и материалы исследования преступной деятельности Оберлендера). – Т. 5. – Арк. 55. 42 2 управление КГБ при СМ УССР. Вх. № 11031. 3. X. 1959 г. Сов.секр. Справка. Ст. опе- руп. 2 Упр. КГБ УССР майор // ГДА СБУ. – Ф. 1. – Оп. 4 (1964). – Пор. № 3. – Спр. 8. – Т. 5. – Арк. 57. 43 2 управление КГБ при СМ УССР. Вх. № 11347. 14.X.1959 г. Сов. секретно. Справка. Ст. о/упол. 3 отд. 2 Упр. КГБ при СМ УССР майор (Арсеев) 13. Х. 59 года // ГДА СБУ. – Ф. 1. – Оп. 4 (1964). – Пор. № 3. – Спр. 8. – Т. 5. – Арк. 79. 44 Совершенно секретно. Экз. № 2. “Утверждаю” п/п Начальник Управления КГБ при Со- вете министров УССР по Львовской области полковник (В. Шевченко). “16” октября 1959 г. План агентурно­оперативных мероприятий по сбору доказательств о преступ- ной деятельности батальона “Нахтигаль” под командованием Оберлендера в городе Львове // ГДА СБУ. – Ф. 1. – Оп. 4 (1964). – Пор. № 3. – Спр. 8. – Т. 5. – Арк. 88–89. Андрій Боляновський124 українських націоналістів у німецькій формі. Загін у Сатанові не затримувався. Розстрілів ним радянського партійного активу та їх сімей не встановлено”45. 20 січня 1960 р. начальник управління КДБ УРСР Тернопільської області Золотоверхий надіслав листа своєму керівництву в Київ про відсутність в області матеріалів, які підтверджували б участь особового складу батальйону “Нахтіґаль” у винищенні мирного населення у Тернополі. В цій інформації, яку в Києві отримали 2 лютого, констатувалося: “В актах Надзвичайної державної комісії, що констатували злочини німців на території Тернополя і Тернопільської області, батальйон «Нахтіґаль» і зокрема Оберлендер не згадуються”. Очевидно, такі відповіді не могли задоволь- нити керівництво КДБ, яке після цього дало чітку вказівку: “Встановлених свідків злочинів «Нахтіґалю» треба підготувати для допиту працівниками прокуратури, про що будуть дані вказівки прокуратурою СРСР. При підготовці до допитів свідків потрібно використовувати опубліковані статті про злочини «Нахтіґалю»”46. Оскільки жодних прямих доказів й підтверджень участі “Нахтіґалю” у вбив- ствах польських професорів у Львові або інших злочинах виявлено не було, спів- робітники КДБ у підготовці процесів, прес­конференцій і пропагандистських кампаній проти Т. Оберлендера та “Нахтіґалю” приділили основну увагу відпо- відній “підготовці” “свідків”, покази яких мали надати правдоподібність версії Ф. Щербака. 13 листопада Щербак повідомив у Київ і Львів, що “виявлених очевид- ців злодіянь батальйону «Нахтіґаль» треба підготувати для допиту співробітниками прокуратури, про що будуть видані вказівки прокуратурою СРСР”. 16 листопада старший оперуповноважений 3­го відділу 2­го управління КДБ майор Мельниченко в таємному листі керівництву КДБ у Львові наказав: “При підготовці до допитів свідків потрібно використати опубліковані у пресі статті про злочини «Нахтіґаля». Роботу зі встановлення інших очевидців злодіянь, їх документації та здобуття додаткових матеріалів продовжити”47. У процесі реалізації цих заходів було від- повідно “підготовлено” перших “свідків”. 19 жовтня 1959 р., зокрема, управління КДБ УРСР Львівської області підготувало клопотання на адресу заступника на- чальника 2­го управління КДБ СРСР Щербака підтримати пропозицію викорис- тання свідчень мешканця м. Львова 82­річного поляка Ґабріеля Сокольніцького, який погодився свідчити на прес­конференції у Берліні про участь Оберлендера та військовослужбовців батальйону “Нахтіґаль” “у винищенні мирного населення у Львові в липні 1941 р.” за умови організації відвідин ним навчальних закладів 45 2 управление КГБ при СМ УССР. Вх. № 11482. 17. 10. 1959 г. Совершенно секретно. Справка // ГДА СБУ. – Ф. 1. – Оп. 4. – Спр. 8. – Т. 5. – Арк. 80. 46 Українська РСР. Управління Комітета державної безпеки при Раді Міністрів Україн- ської РСР у Тернопільській області м. Тернопіль. 30 января 1960 года. № 2/1/154. Сов. Секретно. Экз. № 2. Вх. 442. Начальнику 3 отдела 2 Главного управления КГБ при Со- вете Министров Союза ССР гор. Москва. Начальнику 3 отдела 2 Управления КГБ при Совете Министров Украинской ССР гор. Киев // ГДА СБУ. – Ф. 1. – Оп. 4 (1964). – Пор. № 3. – Спр. 8. – Т. 5. – Арк. 123–126. 47 2 Управление КГБ при СМ УССР. Вх. № 12549. 16. 11. 1959 г. Совершенно секретно. Справка. Ст. оперуполномоч. 3 отдела 2 Упр. Майор /Мельниченко/ 16. 11. 1959 // ГДА СБУ. – Ф. 1. – Оп. 4. – Спр. 8. – Т. 5. – Арк. 86. 125Розстріли польських професорів у Львові в липні 1941 року: історичні факти… та підприємств електротехнічної промисловості в Берліні, а також сина і доньки в Польщі48. 9 грудня 2­ге управління КДБ УРСР отримало вказівку заступника на- чальника 4­го управління КДБ СРСР про залучення до участі у прес­конференції з питання злочинів батальйону “Нахтігаль” академіка Остапа Парасюка й заступника міністра торгівлі УРСР Кузика й одержання від них відповідних свідчень49. Загалом співробітники КДБ для звинувачень зібрали значну доказову базу, що, однак, здебільшого була вельми сумнівною або принаймні полемічною за змістом. Зокрема, усього від 7 жовтня до 5 листопада 1959 р. було знайдено 15 свідків в Ізраїлі, Польщі та НДР (зокрема, 5 в Ізраїлі, 4 у Варшаві, 1 в Кракові, 3 у Східній Німеччині) й решту теж з­поза меж Львова. Сумніви виникли через сам той факт, що потрібно було аж 18 років, щоб довідатися про всі згадані злочини, а “свідчення” про них вдалося зібрати за один місяць. У Львові знайшли лише трьох свідків, тоді як решта перебували у місті тільки тимчасово під час його окупації німецькими військами. Свідків розшукували по цілому світі, але тільки не у Львові, де мешкало ще багато очевидців подій у місті в роки Другої світової війни. Причиною цього було те, що співробітники радянських спецслужб побоювалися, що ці люди ще дуже добре пам’ятають ті часи й можуть розповісти правду про події та розстріли НКВС у Львові напередодні вступу туди німецьких військ. 22 жовтня 1959 р. на прес­конференції Комітет німецької єдності оголосив Оберлендера винним як “одного з головних підбурювачів війни” та нацистської політики винищування, котрий “як командир спеціальної фашистської військової одиниці несе повну від- повідальність за вбивства у Львові та багатьох інших містах”. Тим часом за місяць зібрано всі “докази”, на основі яких “Комітет німецької єдності” видав книгу “Правда про Оберлендера: коричнева книга про злочинне фашистське минуле боннського міністра”, що достатньо повно відображала аргументи звинувачення й була готовим актом обвинувачення проти Оберлендера50. Під час кампанії проти Т. Оберлендера і “Нахтіґаля” не фігурували прізвища діячів нацистської поліції безпеки і СД, які були справжніми організаторами й ви­ конавцями масових убивств цивільних жителів у Львові в липні 1941 р. Для дис- кредитації українського національно­визвольного руху співробітники радянських органів безпеки звинуватили вояків батальйону “Нахтіґаль” у вбивствах цивільного населення у Львові тільки після смерті організаторів розстрілів польських учених. Як наслідок такої ситуації усі згадані справжні німецькі виконавці вбивств польських професорів ніколи не були піддані судовому переслідуванню за скоєння саме цього злочину. Наприклад, вищі за рангами організатори вбивств Ф. Гайм із групи бригаде- 48 Сов. секретно. Справка. Вх. № 14114. Верно: Ст. о/упол. 3 отдела 2 Упр. КГБ при СМ УССР майор (Арсеев). 18/Ч­59 года // ГДА СБУ. – Ф. 1. – Оп. 4 (1964). – Пор. № 3. – Спр. 8. – Т. 5. – Арк. 83. 49 4 Упр. КГБ при СМ УССР. Вх. № 7586. 17. ХІІ. 1959 г. Сов. секретно. Справка. Зам. нач. 2 отдела 4 упр. КГБ при СМ УССР подполковник (Новенко) // ГДА СБУ. – Ф. 1. – Оп. 4 (1964 р.). – Пор. № 3. – Спр. 8. – Т. 5. – Арк. 129. 50 Die Wahrheit über Oberländer. Braunbuch über die verbrecherische faschistische Vergangenheit des Bonner Ministers. Herausgegeben vom Ausschuss für Deutsche Einheit. – Berlin, 1960. – S. 3–205. Андрій Боляновський126 фюрера СС К. Е. Шьонґарта помер у 1943 р. від раку, а сам Шьонґарт був засуджений згідно з рішенням британського суду і страчений 16 травня 1946 р. за інший злочин. У процесах проти “Нахтіґалю” також не фігурували як безпосередні виконавці або очевидці розстрілів польських інтелектуалів К. Ставіцький (який помер у 1959 р.) та Ф. Ландау, якого після війни американські окупаційні органи влади виявили й заарештували у м. Лінц в Австрії, але він зумів утекти до ФРН, де до 1958 р. керував власною фірмою під вигаданим ім’ям та прізвищем “Бруно Яшке” й у 1963 р. був засуджений Земельним судом у Штуттґарті до пожиттєвого ув’язнення51. Підсумком фабрикації компромату проти “Нахтіґалю” була проведена 5 квітня 1960 р. у Москві прес­конференція, на якій головував академік Трохим Лисенко – псевдовчений, який знищив ґенетику у своїй країні й завдав непоправної шкоди прак- тичному розвитку вчення науковця зі світовим іменем – академіка Ніколая Вавілова. На прес­конференції за заздалегідь розробленим в КДБ сценарієм виступили свідки, які, крім правдивої інформації, розповідали вигадані факти й зміст виступів яких було заздалегідь погоджено зі співробітниками радянських органів безпеки. На її початку зачитали повідомлення Надзвичайної державної комісії зі встановлення і розслідування злочинів німецько­фашистських загарбників, сповнене неправдивими твердженнями. По­перше, було сказано, нібито списки намічених жертв були заздале- гідь підготовленими у 2­му відділі Абверу в Кракові (хоча насправді їх склали співро- бітники нацистських поліції безпеки і служби безпеки (СД)). Німецькі документи за 1941 р., однак, переконливо свідчать, що ні дислоковані у Львові частини Вермахту, ні оперативно підпорядкований йому український батальйон не підлягали директивам СС й виконували суто військові функції. Наприкінці травня 1941 р. командування 17­ї армії звернулося до ГА “Південь” з проханням про підпорядкувнння йому “1­го батальйону полку спецпризначення № 800 та спеціальної формації «Нахтіґаль» [Sonderformation Nachtigall]”, щоб захопити “Львів і близькі околиці з метою зайнят­ тя і забезпечення наявних там закладів у справах доріг, господарства та устаткувань (залізниці, водопостачання, фабрики, поштові й телеграфні установи)”52. Штаб командування 17­ї армії у листі від 28 червня командуванню 49­го армійського кор- пусу чітко відокремив завдання німецьких частин, що мали вступити до Львова, від завдань оперативних груп поліції безпеки і СД, що мали увійти до міста після його зайняття Вермахтом: “а) частини батальйону № 800 (до якого додано “Нахтіґаль” – А. Б.) для окупації найважливіших центрів міста і тому подібного [Teile Btl. 800 fuer Besetzung der wichtigsten Stadtzentren und dergleichen]; б) спецкоманда СД для акцій у Львові за власним особливим дорученням без участі війська [Sonderkommando SD zum Einsatz in Lemberg nach eigenen Sonderauftrag ohne Beteilung der Truppe]”53. 51 Die Verbrechen der Einsatzgruppen in der Sowjetunion // Rückerl A. (Hrsg.) NS­Prozesse. – Karlsruhe, 1971. – S. 80f. 52 Armeeoberkommando 17. A.H.Qu., den 29.5.41. Abt.Ia/Ic Nr.282/41 gKdos Geheim. Betr.: Einsatz e. Btl. d. Rgt.800 z.b.V. Für d.Oberkommando Chef d.Stabes gez.: Müller // Bundesarchiv­Militärarchiv in Freiburg (BA­MA). – RH 20 (Oberkommandos von Armeen und Armeeabteilungen)­17/276. 53 Schreiben Nr 3573. An Gen. Kdo. XXXXIX. A. K. Sonderanweisung “Lemberg” // BA­ MA. – RH 24 (Generalkommandos)­49/14. – Bl. 85. 127Розстріли польських професорів у Львові в липні 1941 року: історичні факти… На згаданій прес­конференції як “свідки вбивств польських професорів” фігурували колишній член ОУН­Б Ярослав Шпіталь та один­єдиний колишній вояк батальйону “Нахтіґаль” Григорій Мельник, а також жителі Львова Теодор Сулим та Іван Макаруха (з невідомих причин у Москві перед журналістами не виступив третій “відібраний” як свідок колишній вояк батальйону Іван Паньків, про якого згадав у виступі Мельник). “Виявлені” і “відповідно підготовлені” “свідки” Михайло Гресько, Теодор Сулим та Іван Макаруха виступали з цієї справи на організованій в Москві прес­конференції і на суді у Східному Берліні, де відбувся процес проти колишнього політичного радника командира батальйону “Нахтіґаль” Т. Оберлендера (з невідомих причин на прес­конференції не було згаданих як свідків Ґроєра, Ломницької і Рудницького). Мельник говорив заздалегідь завче- ну інформацію за попередньо затвердженим співробітниками КДБ сценарієм в обмін на його амністію у СРСР за службу в батальйоні “Нахтіґаль”. Заява, яку він виголосив, була “сумішшю правди й неправди”. Задля правдоподібності свідчень колишній вояк батальйону розповів до деталей обставини його творення й назвав місцевості, через які просувалася ця військова частина. Водночас він заявив, що батальйон брав участь у вбивствах цивільного населення, але на підставі змісту слів його заява видається сумнівною. Мельник, зокрема, заявив про групу з 80 вояків (які нібито стратили польських професорів), але назвав тільки трьох, котрі нібито призналися, що особисто розстріляли польських учених включно з К. Бартелем. Однак це не відповідало правді, оскільки батальйон був у Львові до 7 липня, а Бартеля розстріляли 26 липня 1941 р. Мельник теж повідомив, м’яко кажучи, дуже сумнівну інформацію, коли заявив, що для розстрілів у різних місцевостях Західної України з “Нахтігалю” сформували групу чисельністю 380 вояків, тоді як у його складі налічувалося усього приблизно 360 осіб. Свідки Мельник і колишній член ОУН Ярослав Шпіталь помилялися в датах і цифрах, а з десятків та сотень звинувачуваних змогли назвати прізвища тільки трьох осіб, тоді як решта свідків висловлювалися ще менш конкретно (наприклад, М. Гресько стверджував, що про розстріли, здійснені нібито українськими націоналістами з “Нахтіґалю”, він “взнав від сусідів”). Г. Мельник і Я. Шпіталь, амністовані й тим самим залежні від диктату органів безпеки СРСР, змушені були говорити те, що від них хотіли почути як вдячність за їх офіційну реабілітацію, про факт якої було згадано під час прес­ конференції. Перед її закінченням головуючий, зокрема, відповідаючи на запитання журналістів, заявив, що свідки Г. Мельник та Я. Шпіталь не були покарані й за “явку з повинною”, і за “розкаяння в антирадянській діяльності” їх реабілітували й працевлаштували за спеціальністю (Мельника – лікарем у клініці у Львівському медичному інституті, Шпіталя – інструктором фізкультури у м. Трускавець)54. 6 квітня 1960 р. згадані свідчення, незважаючи на їх недостовірність, як “до- кази” переклали німецькою мовою і переслали до м. Людвіґсбурґ для Асоціації жертв нацизму, що подала документи до суду. Свідчення Г. Мельника, Я. Шпіталя й І. Паньківа передали архіву Головної комісії з розслідування гітлерівських 54 Кровавые злодеяния Оберлендера. Отчёт о пресс­конференции для советских и иностранных журналистов, состоявшейся в Москве 5 апреля 1960. – Москва, 1960. – С. 13–23, 44, 53. Андрій Боляновський128 злочинів у Польщі (нині архів Головної комісії з розслідування злочинів проти поль- ського народу при Інституті національної пам’яті у Варшаві) й з часом до архівів “Штазі” в НДР й інституту “Яд Вашем” для використання під час написання праць з цілеспрямованого очорнювання діяльності ОУН і УПА55. Зібрані сфальсифіковані свідчення колишніх вояків військової частини “Нахтіґаль”, звинуваченої в масо- вих убивствах польських професорів та антиєврейських погромах у липні 1941 р., також були передані до Верховного суду НДР, що 29 квітня 1960 р. у справі № 1087 звинуватив “Нахтіґаль” у розстрілах польських учених у Львові проти ночі на 5 липня 1941 р. і вбивствах євреїв і поляків у Львові, Золочеві, Сатанові, Юзвині та Михалполі. Однак зізнан ня свідків ставлять під сумнів їх достовірність. Наприклад, свідок­жінка Кухар заявила, нібито 7 липня 1941 р. зранку бачила розстріли людей з другого поверху й коли у 1959 р. побачила фотографію Оберлендера, то відразу впізнала головного офіцера, який керував розстрілом, але це видається малоймо- вірним: по­перше, зранку того дня батальйон вирушив зі Львова й був у дорозі, а, по­друге, факт того, що вона відразу впізнала людину, яку бачила 18 років тому на значній віддалі з другого поверху й на все життя запам’ятала, теж сумнівний. Згадуваний свідок­поляк Ґабріель Сокольніцький, поїздку котрого до Польщі й НДР, як зазначено раніше, було організовано за матеріальної допомоги КДБ, повідомив про вбивства польських професорів, але не підтвердив, що його здійснили вояки “Нахтігалю”. Інші свідки говорили, що згадані вояки скоювали ці та інші злочини на підставі того, що “усі про те знали” або “усі про це чули”, або “усі про те говорили”. Свідок Горчак, наприклад, заявив, що жінка, яка мала добрі зв’язки з німцями, котрі планували арешти і винищення людей, назвала йому їхні прізвища (серед них були Катцманн, Пйонтек, Блюм, Ґебауер, Рокіта, Гжімєк) і додала, що головним серед них був Оберлендер, але не змогла розповісти жодних деталей про цю людину56. Суд у НДР, що відбувся за відсутності звинуваченого й без переконливих свідчень та доказів, мав не стільки юридичне, скільки майже виключно пропагандистсько­ політичне значення. Суд без належних правових підстав і доказів визнав винним Оберлендера, якого заочно засудили до пожиттєвого ув’язнення57. Однак загалом радянським органам безпеки вдалося досягнути бажаного політичного ефекту у результаті пропагандистської кампанії, спрямованої проти вояків збройної формації “Нахтіґаль”. 6 травня 1960 р. начальник управління КДБ при Раді міністрів УРСР у Львівській області полковник В. Шевченко надіслав голові КДБ УРСР генерал­майорові В. Нікітченку листа, в якому відзвітував: “З метою компрометації Оберлендера і українських націоналістів, зібрані УКДБ 55 Instytut Pamieci Narodowej, Archiwum Glownej Komisji Badania Zbrodni przeciwko Na­ rodowi Polskiemu KBZHwP, W­27 (zeznania świadków: Grygorija Melnika, Szpitala i Iwana Pankiwa); Berlin, d. 17. 4. 1960. Aussage d.Grigorii Melnik // Yad Vashem Archives in Tel­Aviv. – Record Group 032. – File No. 112. – Tr. 10, 3100: 8. Копію див. теж: Archiv d.Bundesbehörde für Stasi­Unterlagen (BStU), Außenstelle Schwerin, Görslow. 56 Кальба М. “Нахтігаль” (курінь ДУН): у світлі фактів і документів / М. Кальба. – Денвер, 1984. – С. 85. 57 DDR­Justiz und NS­Verbrechen. Nazi Crimes on trial. “Glossary” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www1.jur.uva.nl/junsv/JuNSVEng/DDRCasenrsfr.htm 129Розстріли польських професорів у Львові в липні 1941 року: історичні факти… матеріали широко використовувалися в місцевій і центральній пресі, кінохроніці, а також на прес­конференції в Москві. Крім цього, були виявлені і відповідно під- готовлені свідки, які виступали у цій справі на прес­конференції в Москві і на суді в Берліні”. Шевченко додав до листа список співробітників радянських органів безпеки, яким “з урахуванням досягнутих позитивних результатів у проведенні спеціальних заходів щодо Оберлендера” запропонував виявити подяку за “під- готовку свідків”. Зокрема, він висловив прохання “нагородити нагрудним знаком “Почесний співробітник Держбезпеки” майора Ніколая Грігорьєва й “оголосити подяку та нагородити цінним подарунком” старшого оперуповноваженого 2­го управління КДБ УРСР майора Т. Мельниченка, начальника відділення Управління КДБ Львівської області підполковника Федора Фоменка й старшого оперуповно- важеного 2­го відділу цього ж управління капітана Константіна Носачєва, котрі, як було зазначено в документі, “безпосередньо займалися збором документів, ви- явленням і підготовкою свідків”58. У відповідь 25 травня від імені й за дорученням голови КДБ УРСР В. Нікітченка його заступник Борис Шульженко надіслав листа до голови КДБ СРСР А. Шелєпіна, у якому підтримав пропозицію В. Шевченка про нагородження співробітників КДБ, які готували матеріали у справі злочинів особового складу батальйону “Нахтіґаль”59. У відповідь 2 серпня заступник голови КДБ СРСР Пьотр Івашутін у листі Шульженку підтримав прохання нагородити цих оперативних співробітників КДБ (які готували матеріали у справі збору звинувачень проти особового складу батальйону “Нахтіґаль”), яке відбулося 19 серпня60. Реакція діячів Оун-Б на звинувачення “нахтіґалю” у вбивствах польських учених У публікаціях, спрямованих проти ОУН­Б, їх автори інкримінування україн- ським націоналістам розстрілів польських інтелектуалів серед іншого пояснювали антипольською позицією цієї організації. Однак це було очевидним викривленням фактів й одним із елементів формування в польському суспільстві з українських націоналістів образу першого ворога. На користь того, що для ОУН не було вигідно 58 Українська РСР, Управління Комітету Державної безпеки при Раді Міністрів Української РСР по Львівській області. Совершенно секретно. Экз. № 1. 6 мая 1960 г. № 2/3116. гор. Львов. Председателю Комитета государственной безопасности при Совете Мини- стров УССР генерал­майору товарищу Никитченко В. Ф. Город Киев. Начальник управ- ления КГБ при Совете министров УССР по Львовской области полковник (В. Шевчен- ко) // ГДА СБУ. – Ф. 1. – Оп. 4(1964 р.). – Пор. № 3. – Спр. 8. – Т. 5. – Арк. 195–196. 59 Копия. 25 мая 60. Совершенно секретно. экз. № 2. Председателю Комитета госбезо- пасности при Совете Министров Союза ССР товарищу Шелепину А. Н. г. Москва. п/п Председатель КГБ при СМ УССР генерал­майор В. Никитченко [підпис] Шульжен- ко // ГДА СБУ. – Ф. 1. – Оп. 4 (1964 р.). – Пор. № 3. – Спр. 8. – Т. 5. – Арк. 197–198. 60 Совершенно секретно. экз. № 1. СССР Комитет Государственной безопасности при Совете Министров СССР. 2 августа 1960. № 2129/И гор. Москва. Заместителю председателя Ко- митета госбезопасности при Совете Министров Украинской ССР полковнику тов. Шуль- женко Б. С. Зам. председателя Комитета госбезопасности при Совете Министров СССР (Ивашутин) // ГДА СБУ. – Ф. 1. – Оп. 4 (1964 р.). – Пор. № 3. – Спр. 8. – Т. 5. – Арк. 199. Андрій Боляновський130 терором налаштовувати проти українців польську меншину, свідчить той факт, що представники українського підпілля, не бажаючи додаткового польського фронту своєї боротьби, від початку німецько­польської війни намагалися порозумітися з представниками польського підпілля, оскільки і перші, і другі зазнали спільних переслідувань спочатку від співробітників більшовицьких і згодом нацистських каральних органів61. Задекларовану в документах позицію керівництва ОУН­Б, яку воно займало щодо поляків та євреїв на початку німецько­радянської війни, після її закінчення підтвердив у споминах член Проводу ОУН­Б Лев Ребет: “Крім за- гальних вказівок­інструкцій для похідних груп, окреме місце зайняли перестороги не дати себе втягнути до будь­яких протиєврейських чи протипольських виступів і не допустити до них, бо наше завдання – боротьба за самостійну державу. Ці пере- стороги скоро виявилися дуже актуальними, бо ґестапо відразу почало в Україні організовувати терор проти польського населення і протиєврейські погроми, до яких, завдяки дисципліні українського населення, не дійшло”62. Після невдалих спроб досягти українсько­польського консенсусу протягом 1942 р. у Галичині упродовж березня–червня 1943 р. було проведено переговори між представниками українського і польського підпілля з метою порозуміння, в яких з українського боку взяв участь член Бюро Проводу ОУН­Б Зенон Матла (псевдо “Дніпро”), а з польського – комендант Львівського Обшару АК генерал Казімєж Єнджей Савіцкі (Kazimierz Jędrzej Sawicki), (псевда “Прут”, “Опір” (“Prut”, “Opór”)). 14 березня відбулася друга розмова, під час якої Матла виразно дистанці- онував ОУН­Б від будь­яких закидів щодо причетності до нацистських розстрілів польських учених. Український представник заявив, що ОУН­Б стоїть на позиціях безкомпромісної боротьби проти більшовицької Росії, яку вважають своїм голов ним ворогом, а тому не виступає категорично проти боротьби українців проти СРСР на боці Німеччини. “З [осені] 1939 р., – заявив він, – ОУН застосовує у своїй політиці засаду неатакування Польщі. З цією думкою шукала порозуміння з польською конспірацією у Варшаві та Кракові, але спроби налагодження стосунків не дали результатів через неприхильну позицію поляків. У кожному разі після вступу німців до Львова українці старалися, наскільки це було можливо, не проводити зі свого боку антипольського курсу, а усі антипольські кроки німців намагали- ся пом’якшувати”63. В іншому польському звіті про переговори було сказано: “«Дніпро» звертає увагу, що їхня позиція у ставленні до львівських професорів була постійно позитивною, оскільки [вони] зуміли перешкодити в липні 1941 р. арешту й ліквідації львівських професорів, що було заплановано. Завдяки їм багато заарештованих тоді поляків і польок були звільнені. За бажання може подати їх прізвища”64. Однак польський представник, очевидно, не надав тоді принципового значення заяві Матли й не попросив представника ОУН надати документи на під- твердження його слів, унаслідок чого польське підпілля не з’ясувало це питання. 61 Див., наприклад: Torzecki R. Polacy i Ukraińcy… / R. Torzecki. – S. 96–109. 62 Ребет Л. Світла і тіні ОУН / Л. Ребет. – Мюнхен, 1964. – C. 99. 63 AAN. – 202/III/129. – K.18. 64 Tam że. – 203/XV–42. 131Розстріли польських професорів у Львові в липні 1941 року: історичні факти… Полеміка довкола справи Т. Оберлендера й звинувачень проти військової час- тини “Нахтіґаль” не обмежувалася публікаціями в засобах масової інформації та прес­конференцією у СРСР, кількома кіносюжетами, прес­конференцією й окремою брошурою у НДР й появою книги Г. Рашгофера, публікацій у “Шпіґелі” й кількох памфлетів у ФРН. Свою реакцію виявили також колишні українські організатори і військовослужбовці цієї формації. Головною відповіддю провідних діячів ОУН­Б на звинувачення проти згаданої військової частини була поява брошури “Злочини комуністичної Москви в Україні вліті 1941 року”. У передмові мовилося про те, що більшовицькі пропагандисти “пустили в світ підлу провокацію, ніби масакру українських в’язнів у містах Західньої України вчинили ... українські націоналісти, а зокрема український батальйон при німецькому війську т. зв. «Нахтіґаль»”. Було стверджено: “Щоб підтримати цю провокацію якимось доказами, пишуться статті, надаються радіоавдиції, організуються пресові конференції, на яких виступають зі самооскарженнями вчорашні нібито члени українського підпілля чи батальйону «Нахтіґаль», і з наказу своїх МВДівських опричників брешуть без кінця і міри навіть не дивлячись на те, чи їх зізнання взагалі покриваються з загальновідомими по­ діями”. У вміщеному в цій же брошурі тексті доповіді, виголошеній 7 травня 1960 р. у Нью­Йорку, провідний діяч ОУН­Б у 1940–1945 рр. Микола Лебедь необхідність спростувань закидів проти “Нахтіґалю” пояснив так: “Цього року комуністична Москва повела широку клеветницьку акцію довкола куреня «Нахтіґаль». Вона намагається переконати, що цей український курінь займався нібито погромами польського населення у Львові в липні 1941 року. Я хочу ствердити наступне: курінь не мав жодного відношення до будь­яких терористичних актів у Львові, чи деінде в місцях його постою”. Польських вчених, за словами Лебедя, ліквіду- вали співробітники нацистських органів безпеки, які заарештували Я. Стецька та Р. Ільницького й згодом арештували актив ОУН­Б на території всієї України. У тому ж збірнику було вміщено заяву колишнього офіцера батальйону і про- відного діяча ОУН­Б Юрія Лопатинського, який ствердив: “Я хочу спростувати брехливі наклепи большевицької пропаганди про цей курінь, які мають на меті очорнити український визвольний рух за часів Другої світової війни”. Він заявив: “Польських учених розстріляло у Львові «СС Зондеркомандо Ґаліцієн», яке прибуло до Львова ліквідувати акт 30 червня і мало свої власні пляни ліквідації місцевого населення згідно з напрямними, опрацьованими нацистським проводом. Курінь «Нахтіґаль», що підлягав Вермахтові, не міг мати нічого спільного із виконанням цих плянів. Про знищення польських професорів «Зондеркомандом» свідчать також польські свідки, як, наприклад, пані Хомсова, приятелька родини проф. Бартля, на сторінках «Дзєнніка Польського» і «Дзєнніка Жолнєжа» в Лондоні, проф. львівської політехніки – Сокольніцкий… На закінчення хочу ствердити, що Москва добре знає, хто помордував у Львові в’язнів у тюрмах і хто замордував польських професорів, як знає також, що курінь «Нахтіґаль» створено українською стороною виключно для визвольної боротьби і що цей курінь, поза виконуванням своїх обов’язків на фронті, не заплямував себе будь­яким вислужницьким вчинком. Москві відомо, що велика більшість старшин і бійців куреня «Нахтіґаль» впали в боротьбі УПА проти німецьких і совєтських окупантів за визволення українського Андрій Боляновський132 народу. Щоб протидіяти в боротьбі УПА проти большевицького загарбника України та знеславлювати пам[’ять] Головного Командира Р. Шухевича­Чупринки, Москва приступила до фальшування найновішого періоду історії України, подібно як це вона робить з усім нашим історичним минулим. Наклепи і знеславлювання куреня «Нахтіґаль» власне служать цій меті”65. Від початку 1960 р. велику кількість споминів про події в Галичині в червні 1941 р., зокрема про терор НКВС, вмістила в дописах преса української діаспори (пресові органи “Українські Щоденні Вісті”, “Шлях перемоги” та інші). Очевидець подій у Львові в червні–липні В. Петришин, наприклад, засвідчив: “По 3­тім липні 1941 я довідався про те, що німецька поліція виарештувала визначних польських учених, професорів і т. д. Між тими ученими заарештовано і мойого знайомого по праці, з яким я працював у Львові за часів совєтської окупації. Я заінтересувався долею мойого товариша по праці, але, на жаль, я нічого не міг довідатися поза тим, що його арештувала німецька поліція… Стверджую, що ані я, ані мої знайомі з різних дільниць міста не замітили в тих перших днях окупації трупів на вулицях, ані повішених людей на бальконах. Всі ми знали, що виарештовано понад 30 най- визначніших поляків, в тім зовсім неполітичних людей, як, напр., мій товариш по праці, але ми, включно з українськими націоналістами, які прибули з Ґенерального Губернаторства, не знали нічого про їх дальшу долю. Ми були переконані, що їх вивезли або вивезуть до концентраційних таборів”66. Міфи про причетність “Нахтіґалю” також чітко заперечили в опублікованих згодом споминах вояки батальйону Роман Бойцун67 та Мирослав Кальба. Останній, наприклад, згадував: “Шухевич зі своїм куренем «Нахтіґаль» увійшов до Львова 30 червня 1941 року, о годині 4:30 ранком. Під час збірки вояки одержали суворий наказ від свого командира сот. Р. Шухевича: «Не виконувати жодних наказів німців чи командирів інших частин, крім наказів наших частин». І ще один: «Не беріть нічиєї крові на свої руки. Не допускайтеся жодних злочинів чи пімсти на наших ворогах, поляках чи жидах. Це не наша справа займатися тим». А його наказ для нас був святим обов’язком”68. процес у ФРн, його висновки і подальші розслідування Щоб зайвий раз не акцентувати на тенденційності розслідувань у СРСР й з метою уникнути звинувачень в упередженості висновків щодо критики процесу у НДР, подальший пошук відповіді на питання щодо причетності чи непричет- ності батальйону “Нахтіґаль” до вбивства польських інтелектуалів слід шукати у зарубіжних джерелах, максимально віддалених географічно і ментально від 65 Злочини комуністичної Москви в Україні вліті 1941 року. – Вінніпег, 1960. – C. 3–8. 66 Петришин В. Батальйон “Нахтігаль” у Львові / В. Петришин // Вільна Україна. – Ч. 26. – Дітройт, 1960. 67 Бойцун Р. Леґіон ДУН (Дружин Українських Націоналістів) / Р. Бойцун // Вісті Комба- танта. – Торонто, 1982. – Ч. 5–6. – С. 47–51. 68 Кальба М. Роман Шухевич як провiдник, командир, людина / М. Кальба // Літопис УПА. Т. 45. Генерал Роман Шухевич − “Тарас Чупринка”, Головний Командир УПА. – Торон- то; Львiв, 2007. – С. 355. 133Розстріли польських професорів у Львові в липні 1941 року: історичні факти… зацікавлених сторін, а тому вартих довіри, зокрема, у німецьких документах того часу й рішеннях незалежних судових або прирівнених до них інстанцій. Особливої згадки заслуговує процес у справі проти Т. Оберлендера у ФРН, що мав бути наступним етапом політичної кампанії проти цього міністра уряду К. Аденауера. Після судового процесу проти Т. Оберлендера у НДР західнонімецький суд провів власне незалежне детальне розслідування і в жодному випадку не знайшов достатніх доказів для підтвердження злочинів, які приписували “Нахтіґалеві”. Тим часом, коли у СРСР і НДР інкримінували батальйону “Нахтіґаль” нескоєні ним злочини й поширювали іншу дезінформацію про нього, у ФРН слідство у справі по- шуку справжніх виконавців вбивств польських учених тривало. Ще 1 грудня 1959 р. Центральне бюро земельного управління юстиції з питань розслідування націонал­ соціалістичних злочинів у м. Людвіґсбурґ (Zentralstelle der Landesjustizverwaltungen zur Aufklärung nationalsozialistischer Verbrechen in Ludwigsburg) розпочало слідство у справі вбивства польських професорів у відповідь на запит магістра інженера Вальдемара Брюккеля (Brückel) з м. Цюріх за дорученням вдови одного з убитих науковців Влодзімєжа Круковського Гелени69. У 1960 р. над Т. Оберлендером, звинуваченим у виданні наказу про вбивство євреїв і представників польської інтелігенції у Львові, відбувся судовий процес у Західній Німеччині, який цілковито його виправдав, а звинувачення визнав без- підставними. Після оголошення 29 квітня 1960 р. вироку Верховного Суду НДР Оберлендер подав у відставку (пішов з поста міністра 3 травня), але продовжував захищатися, стверджуючи, що докази в його справі у НДР були сфальсифіковані. Земельний суд у Бонні (Landesgericht in Bonn) розглянув запропоновані йому Верховним Судом НДР матеріали, щоб винести свою ухвалу щодо причетності Оберлендера до інкримінованих йому у НДР злочинів, і 26 вересня 1960 р. визнав надані докази недостатніми для звинувачення й підозру участі у вбивствах тисяч людей необґрунтованою і на цій підставі закрив справу. Слідчими встановлено, що “більшість членів «Нахтіґаля», хоча й знали про скоєні співробітниками НКВД жахливі вбивства (а серед убитих були і члени родини деяких солдатів), як прави- ло, дотримувалися зразкової дисципліни”. На суді працювала спеціальна слідча комісія, що заслухала свідків і визнала безпідставність закидів, зроблених проти формування “Нахтіґаль” й Оберлендера. Німецькі слідчі не виключали, що вояки батальйону “Нахтіґаль”, прізвищ яких не встановлено, на власний розсуд могли брати участь у вбивствах та погромах, без відома і всупереч чітким заборонам командирів цієї формації, але цієї версії не було доведено під час процесу. Тоді ж німецький командир батальйону полку “Бранденбурґ” Вільгельм Гайнц засвідчив: “Щодо активності групи «Нахтіґаль» під час її перебування у Львові, що була під моєю командою, то я ніколи не давав наказу чи доручення офіцерам того батальйону чи командирові Герцнеру на розстріли, брутальність щодо людей чи крадіжки”70. 69 AAN. – Sygn. 1941 – Zbiór Władysława Żeleńskiego – materiały do historii zbrodni na profesorach lwowskich w lipcu 1941 r. – T. 6. – K. 12. 70 Ісаєвич Я., Науменко К. На шляху до правди. Убивство польських професорів у Львові (липень 1941): кому вигідні фальсифікації / Я. Ісаєвич, К. Науменко // Екстракт 150. У двох частинах / [за заг. ред. Л. Івашиної]. Вид. 1­ше. Ч. 1. – Київ, 2009. – C. 666. Андрій Боляновський134 В опублікованій тоді ж у часописі “Дас Шпіґель” статті про справу Т. Оберлендера на підставі даних суду було однозначно стверджено: “Урешті­решт оперативна група ґестапо в ніч з 3 на 4 липня заарештувала приблизно 30 польських професорів Львівського університету, які від того часу пропали”. Оберлендер, від- повідаючи на закиди проти нього й повідомивши, що за шість днів перебування у Львові “Нахтіґаль” виконував функції вартового контролю та охорони об’єктів, заявив: “Я можу сказати, що протягом шістьох днів, коли «Нахтіґаль» був у Львові, він не зробив жодного пострілу і що мені невідомо ні одного акту будь­якої його насильницької діяльності... Я постійно був у Львові й можу Вам сказати, що у Львові «Нахтіґаль» у ті шість днів не зробив жодного пострілу”71. 26 вересня 1960 р. Земельниий суд Бонна закрив справу, визнавши недо- статніми надані докази72. Оберлендер виграв процеси проти часописів “Die Tat” (Франкфурт) і “Die Volksstimme” (Відень) за наклепи проти нього73. Незважаючи на виправдання й недоказаність інкримінованої йому провини у ФРН, політичний скандал вплинув на його політичну кар’єру й призвів до того, що Оберлендера з “політично­етичних міркувань” зняли з посади федерального міністра, хоча на цьому його політична діяльність не припинилася й у 1963–1968 рр. він знову був переобраний депутатом Бундестаґу. На початку процесу проти Т. Оберлендера суд також звернувся з пропозиці- єю створити незалежну міжнародну комісію для встановлення правди про події у Львові в липні 1941 р. до сторонніх спостерігачів й скерував листа Вольфґанґові Мюллеру, який був генеральним секретарем німецької секції Об’єднання опору за Європейський Союз (Union de la Resistance pour une Europe unie – URPE) – органі- зації у Дюссельдорфі, до якої входили видатні діячі антинацистських національних рухів опору періоду Другої світової війни та відомі інтелектуали. До створеної після цього комісії увійшли норвезький адвокат Ганс Каппелен, колишній міністр закордонних справ Данії і голова її парламенту Олє Бйорн Крафт, голландський соціаліст Карел ван Стаал, бельґійський професор права Флор Пеетерс і швей- царський юрист і член парламенту Курт Шох. З метою уникнути впливу на їхні 71 The Guardian. – 16 march 1960; Nachtigall in Lemberg // Der Spiegel. – 1960. – Nr 6. – S. 23–26. 72 Закиди щодо батальйону “Нахтіґаль” спростовано у висновку Верховного прокурора Земельного суду в Бонні у справі звинувачень проти цієї військової частини від 5 серп- ня 1960 р.: Beglaubigte Abschrift. Der Oberstaatsanwalt. – 8 Js 344/59. Bonn, den 5.8.1960. Dr. Drügh. [Stempel:] Der Oberstaatsanwalt beim Landesgericht in Bonn. D // Archiv d.Institut für Zeitgeschichte in München. – Akt. 2677/61. – Bl. 1–73. 73 Див. спогади сучасника тих подій: Albert Z. Lwowski wydział lekarski w czasie okupacji Hitlerowskiej 1941–1944. (Prace wrocławskiego Towarzystwa Naukowego. – Seria B. Nr 189) / Z. Albert. – Wrocław, 1975; Stetzko J. The Truth About Events in Lviv, West Ukraine in June and July 1941. An open letter to the Rheinscher Merkur, Cologne / J. Stetzko // Ukrainian Review. – Vol. 10. – No. 3, Autumn 1963. – P. 62–79. Джерела наклепів проти куреня пояс- нено й спростовано в праці: Raschhofer F. Der Fall Oberländer / F. Raschhofer. – Tübingen, 1962. Див. також памфлет: Ziesel K. Der rote Rufmord. Eine Dokumentation zum Kalten Krieg. 2. Aufl. / K. Ziesel. – Tübingen/Neckar, 1961. 135Розстріли польських професорів у Львові в липні 1941 року: історичні факти… висновки німецьких чи будь­яких інших зацікавлених сторін, члени цієї комісії під час зібрання протягом 27–28 листопада 1959 р. вирішили, що вони будуть здійснювати свою діяльність у Гаазі (Голландія). Комісія взяла інтерв’ю у свідків, заново переглянула різні офіційні документи від листопада 1959 р. до березня 1960 р. і зробила однозначний висновок: “Після чотирьох місяців розслідувань та оцінки 232 заяв свідків з усіх причетних кіл можна встановити, що звинувачення батальйону “Нахтіґаль” і тогочасного лейтенанта, а тепер федерального міністра Оберлендера не мають фактичних підстав”74. Одночасно з судом у Бонні до німецького правосуддя звернулася ще одна людина. Вдова вбитого під час розстрілів польських учених львівського професора В. Круковського Гелена звернулася до Земельного cуду у Гамбурзі у квітні 1960 р. з вимогою відкрити кримінальну справу і розслідувати вбивство її чоловіка та інших поляків, які проти ночі на 4 липня 1941 р. були затримані й розстріляні у Львові. Справа була передана в Гамбурзьку прокуратуру, що до і після того займа- лася розглядом подібних справ (серед іншого саме ця прокуратура розслідувала справу про т. зв. Матч смерті в Києві). У процесі розслідування злочинів у Львові німецький суд встановив, що масове вбивство євреїв і польських професорів вчи- нили члени спецгрупи оперативної команди нацистських органів безпеки. Під час обговорення тих трагічних подій теж було згадано масові вбивства в’язнів, скоєні НКВС у Львівських тюрмах до того часу, коли німецькі війська увійшли до міста. Від 1964 р. до 1994 р. прокуратура м. Гамбурґ проводила слідство, щоб притягну- ти до кримінальної відповідальності виконавців цього злочину. Однак справжні винуватці внаслідок затягування слідства або померли, або через критичний стан здоров’я більше не підпадали під покарання. Суд над Т. Оберлендером і висновки міжнародної комісії, які визнали Оберлендера і вояків батальйону “Нахтіґаль” невинними у злочинах, вчинених у Львові в липні 1941 р., не спинили комуністів й окремих авторів від поширювання наклепницьких вигадок про них. В одному випадку Оберлендер вніс судову скаргу на свого наклепника, письменника Бернта Енґельмана, якого суд визнав винним (оскільки він не зміг довести, що вигадки про Оберлендера і “Нахтіґаль” є правдивими) і змусив заплатити грошове від- шкодування за образу честі і гідності75. З часу закінчення судових процесів проти Т. Оберлендера кожне поновлен- ня слідства відбувалося на вимогу польського юриста Владислава Желенського та родичів убитих професорів. Перелом у з’ясуванні обставин убивства львів- ських професорів здійснила К. Лянцкоронська, яка 31 травня 1967 р. скерувала до Центрального бюро земельного управління юстиції з питань розслідування націонал­соціалістичних злочинів у м. Людвіґсбурґ лист зі звинуваченням в орга- нізації вбивств Г. Крюґера та В. Кучманна. Слідство вступило в останню фазу щой­ но за 6 років у 1973 р., коли Владислав Желенський подав заяву про необхідність 74 Zwart J. Lemberg 1941 und Oberländer: Das Ergebnis einer Untersuchung / J. Zwart. – Amstelveen, 1960. – S. 19–31. 75 Hunczak T. Shukhevych and the Nachtigall Battalion: Moscow Fabrications about the Ukrainian Resistance Movement / T. Hunczak [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.mfa.gov.ua/data/upload/news/uno/ua/23507/shukhnachtigallbattalion.doc Андрій Боляновський136 ведення слідства аж до цілковитого з’ясування всіх подробиць вбивства львівських професорів й засудження усіх ще живих виконавців цього злочину. Цю заяву під- тримала своїми підписами група представників наукового світу, серед яких були не тільки поляки, а й німці та євреї. Наслідком міжнародного резонансу справи було оголошення судом акту звинувачення 52­х функціонерів оперативної команди спец­ призначення під командуванням К. Е. Шьонґарта (1/4 її службовців), серед яких були безпосередні виконавці В. Кучманн, який проживав під чужим ім’ям в Арґентині, та Г. Крюґер, який відбував покарання за організацію масових убивств євреїв у Станіславові й навколишніх місцевостях. У 1975 р. посольство ФРН у Буенос­ Айресі звернулося зі зверненням до уряду Арґентини з вимогою забезпечити допит Кучманна, чого, однак, не відбулося через його переховування. 16 травня 1983 р. старший прокурор Земельного суду в Гамбурзі Дун (Duhn) прийняв постанову при- пинити слідство через неможливість допиту Кучманна76. Cмерть Кучманна в серпні 1986 р. спричинила практичне припинення слідства у справі з’ясування обставин убивства польських професорів у липні 1941 р. й покарання вбивць. Розслідування тривало понад шість років і у травні 1966 р. прокурор Гамбурґа фон Бєлов закрив справу. В офіційній відповіді від 2 травня 1966 р. Г. Круковській з приводу її звернення щодо виявлення й осуду вбивць її чоловіка та інших польських викладачів вищих навчальних закладів Львова він зробив однозначний висновок: “Встановлено, що викладачі вищих шкіл, які працювали у Львові – частково разом із членами родин або жителями їх помешкань – у ніч із 3 на 4.7.1941 були заарештовані у їх квартирах малою командою СД. Серед жертв (усього 38 осіб) перебував також ректор політехніки у Львові проф. д­р інженер Круковський. Заарештовані в ранні години 4.7.1941 були розстріляні малою командою... Можливо, що доктор Шьонґарт під час розстрілів професорів на чолі команди, що здійснювала розстріли, поставив гауптшарфюрера СС [Горста] Вальденбурґера”. Бєлов вказав у висновку, що відпо- відальні за смерть польських професорів райхсфюрер СС Г. Гіммлер і Г. Франк, без- посередні учасники (які видавали накази і керували розстрілом) бригадефюрер СС К. Шьонґарт, штандартенфюрер СС Ф. Гайм і гауптшарфюрер СС Г. Вальденбурґер уже мертві, а тому сенсу в подальшому розслідуванні немає: “Німецькі злочинці, відповідальні за розстріл львівських професорів, як із певністю встановлено, більше не є живими... Після Гіммлера та Франка відповідальними за вбивство львівських професорів є бригадефюрер СС Шьонґарт та штандартенфюрер Гайм, який при службовому бюро був керівником відділу СД. Про смерть Гіммлера та Франка відомо. Д­р Шьонґарт 16.3.1946 був страчений як воєнний злочинець на підставі вироку британського військового суду. Штандартенфюрер СС Гайм у січні 1943 р. помер від раку… Оскільки доктор Шьонґарт, Гайм і Вальденбурґер більше не є живі, процес мусить бути припинений”77. У листі також було згадано про “українців”, одягнених у форму німецьких військових перекладачів, які нібито брали участь у розстрілі. Проте, по­перше, в цьому документі мовилося про неідентифікованих людей, прізвища яких не було 76 AAN. – Sygn. 1941. – T. 6. – K. 71. 77 Albert Z. Kaźń profesorów lwowskich... / Z. Albert. – S. 303–305. 137Розстріли польських професорів у Львові в липні 1941 року: історичні факти… встановлено (інакше було б названо принаймні підрозділ), тобто звинуватити когось конкретного на підставі цієї відповіді неможливо. По­друге, відповідальність за роз- стріл фон Бєлов поклав на військовослужбовців СС, названих поіменно, на чому він наполягав, як на офіційному висновку. Тому про провину вояків “Нахтіґалю” взагалі не було мови (тим більше, що вони не носили уніформ військових перекладачів). Справа проти Т. Оберлендера й батальйону “Нахтіґаль” була рідкісною в історії юриспруденції і її унікальність полягала в тому, що її вели проти одного й того ж обвинуваченого в судах двох різних країн й по ній було винесено цілком протилежні присуди. У НДР у Східному Берліні процес закінчився за відсутнос- ті звинуваченого вироком смерті із заміною вироку присудом до пожиттєвого ув’язнення. Водночас у ФРН у Бонні процес за відсутності переконливих свідчень й доказів для звинувачення після уважного й ретельного ведення судової процедури оголосив усі закиди проти звинуваченого безпідставними й звільнив підсудного від будь­яких звинувачень. Останнім кроком у юридичному розгляді цього питання було звернення Т. Оберлендера до Земельного суду в Берліні, зроблене вже після об’єднання Німеччини. Оскільки судові системи НДР і ФРН були уніфіковані, їх судові рішення екстраполювалися на територію всієї Німеччини й у разі суперечності їх висновків розбіжності мали вирішувати нові слідства або судові процеси. Оберлендер подавав апеляції і врешті добився скасування вироку, головним аргументом на користь чого був той факт, що у НДР у 1960 р. “головний процес усупереч законодавству відбувся за відсутності підсудного [die Hauptverhandlung gesetzwidrig in Abwesenheit des Betroffenen durchgeführt wurde]”. 24 листопада 1993 р. Земельний cуд у Берліні про- голосив, що звинувачення Верховного Суду НДР проти Оберлендера не є чинним і визнав рішення цього суду нелегітимним, назвавши основною причиною цього те, що судовий процес не можна проводити заочно78. Земельний суд послався лише на процедурні порушення показового процесу при відміні рішення Верховного Суду НДР й не визнав докази сфабрикованними КДБ, що було доказано на під- ставі різних джерел. Остаточна офіційна реабілітація Оберлендера й скасування висунутого у НДР звинувачення щодо нього відбулася в об’єднаній Німеччині у рік його смерті в 1998 р. Повністю ця історія зі всіма її наслідками була викладена у книзі Філіпа­Крістіана Вахса “Справа Оберлендера”, двічі виданій вже після смерті звинуваченого79. У 2002 р. за матеріалами цієї книги був знятий документальний фільм “Засуджений заочно. Справа Оберлендера” (“In Abwesenheit Verurteilt. Der Fall Oberländer”). Отже, вигадки про участь батальйону “Нахтіґаль” у вбивствах представників польської інтелігенції і євреїв чітко заперечують і спростовують документи різного походження. Різні юридичні інстанції прийняли 5 рішень з цього питання: 1) Нюрнберзький трибунал, під час якого винними було названо інстанції СС й жодним словом не згадано “Нахтіґаль”; 78 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.verfolgte­schueler.org/1990­now.htm 79 Wachs Ph.­Ch. Der Fall Theodor Oberländer (1905–1998). Ein Lehrstück deutscher Geschichte / Ph.­Ch. Wachs. – Frankfurt am Main, 2000. Андрій Боляновський138 2) Верховний Суд НДР, за рішенням якого винним названо “Нахтіґаль”, але у 1993 р. це рішення було скасоване; 3) Земельний суд у Бонні, згідно з висновком якого “Нахтіґаль” не був винен в інкримінованих йому злочинах; 4) Слідча комісія прокуратури Гамбурга, відповідно до висновку якої винними були названі Г. Гіммлер, Г. Франк, К. Е. Шьонґарт, Ф. Гайм, Г. Вальденбурґер, тоді як власне про “Нахтігаль” не згадано; 5) Земельний суд у Берліні, що відмінив рішення Верховного суду НДР. Проте політичні спекуляції навколо імені Т. Оберлендера не вщухли й міф про вбивство польських учених батальйоном “Нахтіґаль” не затих і його відгомін лунав до початку ХХI ст. Одним з ініціаторів його “реанімації” був Союз нащад- ків Львівських професорів, вбитих ґестапо у липні 1941 р. (Związek Potomków Lwowskich Profesorów Zamordowanych przez Gestapo w Lipcu 1941); у квітні 2005 р. у листі членів цього об’єднання до президента Віктора Ющенка вояків “Нахтіґалю” згадано як виконавців згаданого вбивства80. 25 лютого 2003 р. комісія відділу Інституту національної пам’яті у Жешуві ініціювала останнє слідство у справі “гітлерівських злочинів” проти львівських науковців­поляків, яке 22 червня 2007 р. було припинене з формулюванням “із причини нез’ясованості того, ким були ви- конавці [z powodu niewykrycia sprawców]”81. Висновки Таким чином, документи різного походження переконливо доводять, що роз- стріли польських учених і членів їхніх родин у липні 1941 р. здійснив каральний підрозділ нацистських органів безпеки. Їх убивство було втратою не тільки поль- ської громади Львова чи Галичини, а й міжнародної наукової спільноти, гідними репрезентантами якої ці люди були у першій половині XX ст. Розстріл професорів­ поляків увійшов в історію як цинічний злочин без кари, здійснений співробітниками поліційних структур націонал­соціалістичної Німеччини без слідства й суду. Різноманітні джерела свідчать про непричетність батальйону “Нахтіґаль” до вбивства польських учених. Версія про участь цієї формації у згаданому злочині була передовсім “ситуативним міфом” КДБ із метою добитися політичної ком­ прометації Т. Оберлендера й у перспективі – одним зі сфабрикованих компроматів проти українських націоналістів. Для КДБ ця кампанія була також зручним еле- ментом формування образу українських націоналістів як патологічних ксенофобів, терористів і “пособників фашизму” з одночасним замовчуванням злочинів НКВС і факту широкомасштабної співпраці СРСР із нацистською Німеччиною, сприяння Радянським Союзом ведення війни А. Гітлером на Західному фронті й забезпечення господарських потреб Райху під час підготовки до німецько­радянської війни82. 80 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: lwowscy_profesorowie.republica.pl/list_do_ juszczenki_pol.htm 81 IPN, Archiwum GKBZPNP, oddział w Rzeszowie. – Sygn. akt S 5/03/Zn. 82 Про витоки цієї співпраці див.: Fleischhauer I. Der Pakt. Hitler, Stalin und die Initiative der deutschen Diplomatie 1938–1939 / I. Fleischhauer. – Berlin [u.a.], 1990. 139Розстріли польських професорів у Львові в липні 1941 року: історичні факти… Звинуваченням українських вояків батальйону “Нахтіґаль” у нескоєних злочинах комуністичні спецслужби фактично створювали фальшиве алібі для співробітників гітлерівських каральних оперативних команд, знімали відповідальність зі справж­ ніх виконавців вбивств і цим давали “козир” й “документальний аргумент” для публікацій неонацистів й солідаризувалися з тими з них, які взагалі приписували злочини у Львові на початку німецько­радянської війни виключно більшовицьким органам безпеки. Організовуючи кампанію проти Т. Оберлендера й батальйону “Нахтіґаль”, ра- дянські спецслужби намагалися “вбити кількох зайців одним пострілом”, а саме: 1) скомпрометувати перед країнами Заходу уряд Західної Німеччини (який пішов на зближення зі США) шляхом приписування нездійснюваних злочинів його міністру Т. Оберлендеру й добитися його усунення із займаної ним посади; 2) “заретушувати” інформацію про розстріли органами НКВС польських офіцерів у Катині в 1940 р. та мешканців Львова наприкінці червня 1941 р. і “перекрити” її інформацією про страту групи польських інтелектуалів та євреїв у липні 1941 р., приписуючи функціонерам гітлерівського режиму та українським націоналістам злочини НКВС, скоєні раніше функціонерами сталінського режиму; 3) завдати ще одного удару по іміджу ОУН в Україні й світі в рамках широко­ масштабної кампанії дискредитації очорнювання “українського буржуазного націо­ налізму” й дискредитувати в очах політиків Заходу тих українських націоналістів, які були причетними до творення батальйону “Нахтіґаль”; 4) погіршити можливості порозуміння й запобігти співпраці польської та української політичної еміграції на антикомуністичній платформі; 5) добиватися від країн Заходу видачі вояків “Нахтіґалю” (котрі проживали на еміграції у цих країнах) під претекстом їх звинувачення в участі у воєнних злочинах (на Нюрнберзькому процесі Абвер не визнано злочинною організацією й служба у його формуваннях сама собою не могла бути підставою для екстра- диції людини з країни, яку вона обрала місцем свого проживання після закінчення Другої світової війни). Причиною доволі тривалого побутування легенди про причетність батальйону “Нахтіґаль” до вбивств польських учених та євреїв було те, що бездержавні укра- їнці не створили своїх комісій з розслідування злочинів нацистських окупантів. Натомість подібні комісії створили росіяни в Радянському Союзі, євреї й поляки, окремі політичні діячі яких вважали одним із головних своїх ворогів український націоналізм. Вигадки про причетність українців до вбивства польських учених десятиліттями використовували політичні сили, незацікавлені у політичному збли- женні України і Польщі як один із “каменів спотикання” на шляху до українсько­ польського порозуміння. Спростування цієї легенди, очевидно, сприятиме руйну- ванню одного з багатьох негативних міфів про українців у польському суспільстві й подальшому розвиткові добросусідських відносин українського і польського народів, пов’язаних між собою міцними історичними, політичними, культурними та економічними зв’язками. Андрій Боляновський140 додаток витяг із висновку прокурора у Бонні від 5 серпня 1960 р. відносно розслідування причетності батальйону “нахтіґаль” до вбивства польських учених та членів їх родин у львові у липні 1941 р.83 Завірена копія Верховний прокурор ­ 8 Йа 344/59 ­ Бонн Слідство 1.) Замітка: Т. I, арк. 6 фф I. Короткий вступ. 31.7.1959 Центральне бюро Земельного управління юстиції у м. Людвіґс­ бурґ і Верховний прокурор у Бонні отримали заяву про здійснений злочин, а саме, нібито у той час, коли у Львові перебував батальйон “Нахтіґаль”, було вбито 3000 представників польської інтелігенції. Нібито вже у першу ніч після окупації Львова німецькими військами (30.6.1941) батальйон “Нахтіґаль” розстріляв сотні жителів міста, у тому числі багатьох євреїв. Оскільки звинувачення стосувалося депутата Бундестаґу й федерального міністра професора доктора Оберлендера, який був “гауптманом і політичним керівником” батальйону “Нахтіґаль”, з огляду на § 46 конституції ФРН було відкрито справу № 8 Js 141/59. /.../ 3. Убивство польських професорів у Львові. Т. II, арк. 99 Акція арештів, здійснена за наказом керівника оперативної групи докто- ра Раша, охопила також майже усіх польських професорів, які працювали у Львові, та членів їхніх родин. Ці професори були заарештовані малою коман- дою СД у ніч з 3 на 4 липня 1941 р. в їхніх помешканнях, а саме на підставі списків, складених уже перед початком походу проти Росії. Велика частина арештованих польських професорів була застрілена безпосередньо згідно з ними у Львівському окрузі. Деякі професори, серед них проф. Ґроєр, були звільнені. Проф. Бартель, колишній польський прем’єр­міністр, був страчений тільки 22.7.1941* за особливим наказом Гітлера. 83 Справа процесу проти Т. Оберлендера охоплювала кілька томів й один тільки висновок прокурора в Бонні в справі лише батальйону “Нахтіґаль” – 73 сторінки. У цій статті з огляду на обмеженість об’єму публікації вузькими рамками статті як додаток опублі- ковано тільки авторський переклад українською мовою того витягу з висновку, що сто- сується безпосередньо розгляду звинувачень у вбивствах польських учених у Львові. Періодично на сторінках висновку вказано посилання на літературу, а також томи й аркуші справи слідства у справі звинувачень проти батальйону “Нахтіґаль”. * Насправді 26 липня 1941 р. – А. Б. 141Розстріли польських професорів у Львові в липні 1941 року: історичні факти… Т. II, арк. 63, 74 BA 8 AR 141/59 Не виникає також жодних сумнівів щодо того, що арешт і екзекуції польських професорів були здійснені однією з названих оперативних команд СД, хоча не може бути встановлено, якій з оперативних команд було доручене їх виконання. Т. II, арк. 99 Польський граф Бнінський (особистого знайомого і сусіда за помешкан- ням якого польського професора Ґроєра тоді також заарештували, але швидко після цього звільнили), який незабаром після цього сам був заарештований і особисто пережив ці події, з упевненістю засвідчив, що члени команди, котра проводила арешти, носили уніформи не Вермахту, а СД. Арешти, на його дум- ку, відбулися на підставі заздалегідь складених списків, оскільки команда, що проводила арешти, як він пізніше дізнався, також здійснила обшук квартир професорів, які на той час загинули. Проф. Ґроєр, який останнім часом про- живає у Варшаві, так само підтвердив у своїх письмових заявах про пережиті ним події під час його арешту, що його арешт здійснило ґестапо. Арк. 163 (посилання), BA I 8 AR 141/59 та “Коричнева книга” в папці арк. 161 Т. I Польський емігрант Левицький*, який поза сумнівом протистояв націонал­соціалістичному режимові та його колишнім прихильникам, у вже згаданому документальному повідомленні про Львів у польському журналі “Культура” також прийшов до висновку, що арешти й страти польських про- фесорів у Львові проводила оперативна команда СД. Там сказано: Т. I, арк. 152–154 “Безпосередньо після окупації Львова регулярними військовими частинами до міста прибула також “Оперативна команда «Галичина» [Einsatzkommando Galizien]”. Її командиром був бригадефюрер СС Ебергардт Шьонґарт (імовірно після війни розстріляний англійцями). Його заступником був такий собі Гайнц Гайм**, штандартенфюрер. “Оперативна команда «Галичина»” складалася з відіб­ раних службовців поліції безпеки і служби безпеки. Згідно із заявою свідків серед них була група фольксдойче та українців, доданих до групи як перекладачі. Одним із завдань “Оперативної команди «Галичина»” були розстріли групи польських інтелектуалів. Сьогодні важко сказати, якими міркуваннями керувалися, складаючи поіменний список кола цих осіб. Імовірно, що певну роль при цьому відіграли повідомлення по радіо і у пресі. Це може стосуватися особи проф.Тадеуша БОЙ­ЖЕЛЕНСЬКОГО і всесвітньовідомого професо- ра Казімєжа БАРТЕЛЯ. Їх імена від 1939 р. до 1941 р. при будь­якій нагоді цитували у пресі і на польському радіо. Це ж, однак, не можна говорити про * Мова йде про українця Бориса Левицького, який у міжвоєнний період був громадяни- ном Польщі – А. Б. ** Насправді Франц Гайм – А. Б. Андрій Боляновський142 інших страчених. Тут йде мова переважно про учених, які взагалі не займалися політикою. Різні очевидці, які у той час перебували у Львові, а точніше перед початком німецько­радянської війни перебували у Кракові, дотримуються тієї думки, що нацистам під час складання іменних списків польських інтелекту- алів допомагали українці з націоналістичних кіл, зацікавлені у деполонізації Львова. Ця думка видається правдоподібною. Немає, однак, жодних сумнівів з приводу того, що провина за ці злочини, як також за інші, лежить у першу чергу на гітлерівських окупантах як носіях фашистських ідей, а також як на- тхненниках цих злочинів. Видається теж, що у цьому випадку з ними помічники нацистів різних “забарвлень” й національностей здійснили подібні злочини. Зрозуміло, що ніхто не має наміру обороняти останніх спільно з помічниками української національності й що їх також треба трактувати як злочинців. Арешт польських професорів відбувся у ніч на 3 липня. Він був здійсне- ний особами в уніформах ґестапо. Більшість заарештованих були забрані до теологічного інституту імені Абрагамовича й групами розстріляні у різних місцях між Кадетською та Валецькою вулицями. Загалом не відбулося жодного допиту, але з безсумнівно надійних документів випливає, що відразу ж після арешту з професорами поводилися дуже жорстоко. Ехо розстрілу польських професорів прокотилося також на Нюрнбер зькому процесі. Серед опублікованих у Радянському Союзі в багатьох томах документів Нюрнберзького процесу в 3­му томі на сторінках 243–245 ми знаходимо точні повідомлення. “Вже перед окупацією Львова за наказом німецького уряду частини ґестапо склали поіменні списки керівних пред- ставників інтелігенції, які були заплановані для ліквідації. Відразу ж після окупації Львова почалися масові арешти й екзекуції. Ґестапо заарешту вало ... (далі йдуть імена 38 львівських професорів). Цей документ має особливе значення. Cправа у тому, що під час Нюрнберзького процесу ніхто не стверджував, що ОБЕРЛЕНДЕР і батальйон “Нахтіґаль” є відповідальними за ці злочини. Хоча й у цьому повідомленні не дуже чітко йде мова про Оперативну групу “Ц” й у ньому бригадефюрера СС Шьонґарта помилково названо коман- диром “Оперативної команди «Галичина»”, в основному у ньому правильно сказано про акцію арешту польських професорів й про відповідальність за вбивство цих осіб. Арк. 118 (посилання). BA I 8 AR 141/59 У наданій польською Генеральною прокуратурою “пресовій документа- ції” було зроблено (очевидно з політично­полемічних підстав) спробу звинува- тити у вбивстві польських професорів командування батальйону “Нахтіґаль”, зокрема, професора доктора Оберлендера. З цією метою без найменших доказових даних було стверджено, що арешт польських професорів було здійснено частиною “таємної польової поліції”, підпорядкованою докторові Оберлендеру, а частиною, що взяла участь у cтраті, був український батальйон “Нахтіґаль”. В іншому місці цієї “документації” сказано: Арк. 119 a.a.O. 143Розстріли польських професорів у Львові в липні 1941 року: історичні факти… Арк. 124 a.a.O. “Щоб втілити військові й політичні завдання провокування українського повстання у Західній Україні, Абвер­2 вишколив велику оперативну групу, до якої входили такі частини Абверу: батальйон полку “Бранденбурґ” (під- порядкований Абверові), український батальйон “Нахтіґаль”, відділ “таємної польової поліції” та “загін Абверу” [Abwehrtrupp] – мала частина, що склада- лася з офіцерів та унтер­офіцерів Абверу й була відповідальною за політичне керівництво акцією. Професор був відповідальним за проведення усієї акції. Він сам заявив, що він тоді був “прямим представником адмірала Канаріса” (The Guardian, 18 березня 1960). Польське повідомлення жодним словом не згадувало про “процес опе- ративних команд” на підставі документальних даних і зізнань засуджених на ньому осіб, а також встановленої і доказаної діяльності оперативних груп і підпорядкованих їм оперативних команд в окупованих східних областях загалом і масові вбивства єврейських громадян у Львові у перші дні липня 1941 р. зокрема. На підставі цього можна лише зробити висновок, що поль- ська “документація” не прагнула встановлення об’єктивної дійсності, а тільки переслідувала пропагандистську мету. V. Cхідні публікації до справи Оберлендера. До актів справи № 8 AR 141/59 додано дві публікації: Т. I Арк. 163 A 8 AR 141/59: 1. Правда про Оберлендера (“Коричнева книга”), видана Комітетом ні- мецької єдності у Східному Берліні. BА I 8 AR 141/59: 2. Інформаційний матеріал Західного пресового агентства (Zachodnia Agencja Prasowa) до публікації “Оберлендер у Львові 30.6 до 7.7.1941”, пере- даної генеральним прокурором Польської Народної Республіки (див.). У них уміщено письмові заяви багатьох колишніх жителів Львова й частково осіб, які ще тепер проживають у Львові щодо подій у місті після його окупації німецькими військами. Від виклику й допиту цих свідків відмовилися з наступних причин. Допити цих свідків, як це вже сталося з єврейськими свідками, котрі тепер проживають в Ізраїлі, мали би здійснити компетентний прокурор й згодом суддя, якщо б їх покази мали значення. Лише таким чином може бути з’ясована об’єктивна вартість їх заяв як доказу. Виклик свідків із країн східного блоку для прокурорського або судового допиту у Федеральній республіці досі не практикували. Так, на суд присяжних кримінального про- цесу проти колишніх вартівників концтаборів Зорґе та Шуберта № 8 KLs 1/58 запрошені польські свідки не прибули, хоча вони на попередньому процесі самі у письмових заявах cвідчили безпосередньо прокуратурі. Частина свідків уже була допитана у совєтській зоні тамтешнім Верховним судом під час процесу проти доктора Оберлендера, що відбувся Андрій Боляновський144 від 20 до 29.4.1960 у Східному Берліні. Також із цих підстав не можна брати до уваги те, що цим свідкам буде надано дозвіл на в’їзд у Федеративну рес- публіку для їх повторного допиту, оскільки вони є виключно польськими та російськими громадянами. Щодо вартості цих письмових заяв – йдеться не про протоколи допитів – випливає наступне: Більша частина цих заяв, особливо тих, автори яких належать до інте- лігентського прошарку й тому дуже обережно сформульовані, в основному підтверджують результати дізнання. “Коричнева книга” С. 104: Заява польського професора Сокольніцького, яка стосується акції проти польських професорів, містить посилання на те, що арешти здійснило “ґес- тапо” й що професор Бартель був розстріляний не відразу, а через 10 днів (фактичний день смерті – 22.7.1941). У його заяві жодним словом не згадано частину “Нахтіґаль”. Т. I, Арк. 63, 74 d. BA 8 AR 141/59 На противагу до цього заява вдови вбитого проф. Бартеля, зроблена кореспондентові часопису “Нова Німеччина”, містить таке твердження: “Коричнева книга” С. 106: “Фактом є те, що науковці Львова були вбиті німецькими фашистами, а саме військовослужбовцями так званого батальйону “Нахтіґаль” у перші дні їхнього вторгнення до Львова. Коли мій чоловік, якого заарештували вже 2 липня 1941 р., на кілька днів пережив своїх по­бандитськи вбитих колег, цьому було кілька причин. Фашисти намагалися зробити з мого чоловіка Квіслінґа. Коли їм це не вдалося, його також знищили”. Зроблене у першому реченні твердження про те, що проф. Бартель був вбитий військовослужбовцями батальйону “Нахтіґаль”, не ґрунтувалося на жодному фактичному посиланні. Наскільки безпідставним є це тверджен- ня випливає з того, що батальйон “Нахтіґаль” у день смерті проф. Бартеля 22.7.1941 перебував у районі Вінниці. У письмовій заяві колишнього директора міської бібліотеки у Львові Еміля Маслака дослівно сказано: “Коричнева книга” С. 117: “Я пережив день вступу німецьких військ у ніч з 29 на 30 червня 1941 р. й наступні дні у Львові. Я особисто бачив ексцеси. 3 липня у провулку Чайки та на Теодорівському майдані у Львові я бачив розстріляних чоловіків та жінок. Я також бачив по- близу тюрми на вулиці Замарстинівській ряд єврейських городян, які були криваво вбиті”. Ці твердження, які не містять жодного посилання на частину “Нахтіґаль”, передають тільки малу частину погромів. 145Розстріли польських професорів у Львові в липні 1941 року: історичні факти… Заява професора доктора Кораного, який у той час був доцентом Львівського університету, однозначно вказує на дії оперативної команди СД: “Коричнева книга” С. 106, 107: “Негайно після тогочасного падіння Львова фашистська зондеркоманда прибула до міста. За списками, які мала команда, вночі забрали з їх помеш- кань й повели для страти вчених, серед яких був відомий письменник Т. Бой­ Желенський. Забрали переважно професорів технічного вищого навчального закладу Львова й медичного факультету, а також ректора Львівського універ- ситету професора Лонґшама де Бер’є разом із трьома його синами”. Зумисно лише частково подані у “Коричневій книзі” покази пані Шкурпеллю­Вайсер в основному підтверджують результати дізнання... Заяви інших львівських мешканців Сулима, Зайделя, Ґорчака, Сироїда та Велічкера містять лише загальні звинувачення проти “німців” (яких теж названо “фа- шистами”, “гітлерівськими фашистами” і т. п.) без будь­якого конкретного звинувачення конкретних частин або батальйону “Нахтіґаль”. Заяви решти трьох згаданих осіб, які особливо звинувачують батальйон “Нахтіґаль”, можна охарактеризувати як несуттєві у формі пропагандистськи витриманих тверджень, що не мають будь­якої об’єктивної вартості як докази, оскільки в них повністю відсутні перевірені фактичні твердження... Також про опубліковані в інших польських публікаціях заяви свідків, оскільки вони звинувачують батальйон “Нахтіґаль”, на підставі їх змісту не можна говорити як про такі, що мають вартість об’єктивних доказів. У публікації № 1 опубліковано скорочену заяву Ріхтера Урі: “… Після кривавої боротьби 30 червня 1941 р. вони увірвалися до Львова. Як можна було очікувати, люди Бандери марширували в перших лавах німців, які увірвалися до Львова. Вони носили німецькі уніформи, їх очолював їх вождь полковник Бандера і їх вітали оплесками місцеві жителі, які їх очі- кували. Місто святково прибрали німецькими прапорами зі свастиками й блакитно­жовтими гербами”. Ця заява в основному не відповідає об’єктивній правді. На підставі повідомлення про події від 3.7 і 7.7.1941 однозначно випливає, що Бандера 2.7.1941 був заарештований у Генеральній губернії і незабаром після цього був транспортований під так званий “почесний арешт” до Берліна, куди він прибув 6.7.1941. /…/ Бонн, 5.8.1960 Д­р Дрюґг Archiv d.Institut für Zeitgeschichte in München. – Akt. 2677/61. – Bl. 1, 58–66, 72–73. Пер. з нім. Андрій Боляновський146

Схожі ресурси