Проблема українсько-польського протистояння на західноукраїнських землях у роки Другої світової війни в історичній науці: демографічний зріз

Досліджено кількість жертв в етнонаціональних конфліктах на території Західної України під час Другої світової війни на підставі наукової літератури про цей період. Звернено увагу на трагічні наслідки цього протистояння для обох сторін конфлікту....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2011
Автор:	Каліщук, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України 2011
Назва видання:	Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість
Теми:	Історіографія. Бібліографія. Джерелознавство
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37024
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Проблема українсько-польського протистояння на західноукраїнських землях у роки Другої світової війни в історичній науці: демографічний зріз / О. Каліщук // Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість. — 2010-2011. — Вип. 3-4. — С. 292-306. — Бібліогр.: 83 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-37024
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-370242013-01-27T13:27:32Z Проблема українсько-польського протистояння на західноукраїнських землях у роки Другої світової війни в історичній науці: демографічний зріз Каліщук, О. Історіографія. Бібліографія. Джерелознавство Досліджено кількість жертв в етнонаціональних конфліктах на території Західної України під час Другої світової війни на підставі наукової літератури про цей період. Звернено увагу на трагічні наслідки цього протистояння для обох сторін конфлікту. The author investigates the number of ethnic-national victims in the conflict on the West Ukrainian territories during World War ІІ on the base of studyіng scientific literature. The author focuses on the consequences which appeared to be tragic for both sides. 2011 Article Проблема українсько-польського протистояння на західноукраїнських землях у роки Другої світової війни в історичній науці: демографічний зріз / О. Каліщук // Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість. — 2010-2011. — Вип. 3-4. — С. 292-306. — Бібліогр.: 83 назв. — укр. 2223-120X http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37024 uk Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історіографія. Бібліографія. Джерелознавство Історіографія. Бібліографія. Джерелознавство
spellingShingle	Історіографія. Бібліографія. Джерелознавство Історіографія. Бібліографія. Джерелознавство Каліщук, О. Проблема українсько-польського протистояння на західноукраїнських землях у роки Другої світової війни в історичній науці: демографічний зріз Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість
description	Досліджено кількість жертв в етнонаціональних конфліктах на території Західної України під час Другої світової війни на підставі наукової літератури про цей період. Звернено увагу на трагічні наслідки цього протистояння для обох сторін конфлікту.
format	Article
author	Каліщук, О.
author_facet	Каліщук, О.
author_sort	Каліщук, О.
title	Проблема українсько-польського протистояння на західноукраїнських землях у роки Другої світової війни в історичній науці: демографічний зріз
title_short	Проблема українсько-польського протистояння на західноукраїнських землях у роки Другої світової війни в історичній науці: демографічний зріз
title_full	Проблема українсько-польського протистояння на західноукраїнських землях у роки Другої світової війни в історичній науці: демографічний зріз
title_fullStr	Проблема українсько-польського протистояння на західноукраїнських землях у роки Другої світової війни в історичній науці: демографічний зріз
title_full_unstemmed	Проблема українсько-польського протистояння на західноукраїнських землях у роки Другої світової війни в історичній науці: демографічний зріз
title_sort	проблема українсько-польського протистояння на західноукраїнських землях у роки другої світової війни в історичній науці: демографічний зріз
publisher	Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України
publishDate	2011
topic_facet	Історіографія. Бібліографія. Джерелознавство
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37024
citation_txt	Проблема українсько-польського протистояння на західноукраїнських землях у роки Другої світової війни в історичній науці: демографічний зріз / О. Каліщук // Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість. — 2010-2011. — Вип. 3-4. — С. 292-306. — Бібліогр.: 83 назв. — укр.
series	Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість
work_keys_str_mv	AT kalíŝuko problemaukraínsʹkopolʹsʹkogoprotistoânnânazahídnoukraínsʹkihzemlâhurokidrugoísvítovoívíjnivístoričníjnaucídemografíčnijzríz
first_indexed	2025-07-03T18:45:16Z
last_indexed	2025-07-03T18:45:16Z
_version_	1836652499242582016
fulltext	Україна–Польща: історична спадщина і суспільна свідомість292 Оксана Каліщук Проблема українсько-Польського Протистояння на західноукраїнських землях у роки другої світової війни в історичній науці: демографічний зріз Досліджено кількість жертв в етнонаціональних конфліктах на території Західної України під час Другої світової війни на підставі наукової літератури про цей період. Звернено увагу на трагічні наслідки цього протистояння для обох сторін конфлікту. ключові слова: українсько-польські відносини, етно-соціальний конфлікт, українсько-польське порубіжжя, Українська і Польська історіографія. Oksana KalishchuK The Polish-Ukrainian ConfliCT on The WesTern Ukrainian lands dUring World War ii in The hisToriograPhy: demograPhiC asPeCT The author investigates the number of ethnic-national victims in the conflict on the West Ukrainian territories during World War ІІ on the base of studyіng scientific literature. The author focuses on the consequences which appeared to be tragic for both sides. key words: Ukrainian-Polish relations, ethnosocial conflict, Ukrainian-Polish frontier, Ukrainian and Polish historiography. Події Другої світової війни цікавили і цікавлять багатьох дослідників. Попри це ціла низка фактографічних, теоретико-методологічних, історіософських про- блем, ще й донині не з’ясовані. Історики пострадянського періоду опинилися в ситуації, коли доводилося, з одного боку, розвінчувати низку міфів, продукованих радянською історіографією, а з іншого – вивчати питання, що не були об’єктом наукових студій попередників. До того ж осмислення історії України часів Другої світової війни виходить за межі суто наукового зацікавлення. Війна 1939–1945 рр. принесла українському народові жахливі страждання і залишила в історичній пам’яті глибокий та від- чутний слід. Україна – одна з тих країн, які зазнали найбільших людських втрат під час цієї світової бійні: за різними оцінками вони становлять 7–8 млн громадян (2,5 млн військових та 5,5 млн цивільних)1. То ж не дивно, що й донині все, що стосується тих подій має чималий суспільний резонанс. Дослідники вважають, що основна частина втрат – фронтові, втрати радянських та антирадянських партизанських загонів (у боротьбі з окупантом та між собою), цивільні втрати під час боїв та бойових дій, смертність через голодне виснаження та епідемії, жертви окупаційного режиму (планомірне винищення військовополонених, ліквідація євреїв та ромів, нищення українців)2. Окрім цих чинників, треба згадати й про те, що на початку німецько-радянської війни працівники НКВС у в’язницях Бережан, Бібрки, Буська, Володимира, Дрогобича, Дубна, Жовкви, Заліщик, Золочева, Калуша, Луцька, Львова, Надвірної, Самбора, Стрия, Тернополя, Чорткова тощо знищили тисячі арештованих і депортували десятки тисяч осіб (значну частину яких під час евакуації також ліквідували, а решта опинилася в концтаборах). Ймовірно, тоді в Західній Україні було розстріляно від 40 до 50 тис. осіб3. Одним із чинників, що суттєво вплинув на демографічні та етнічні зміни у Східній Галичині та Волині, треба вважати українсько-польське протистояння. І хоча, на цьому етапі студій, як справедливо зазначають дослідники цієї проблеми (С. Макарчук4), відповісти на запитання (хоча би приблизно) скільки загинуло мирних людей – непросто. Проте в історіографії робляться спроби приблизних оцінок втрат, що повинні максимально наблизити нас до встановлення реальної кількості загиблих у цьому конфлікті. На відтворення повної картини людських втрат на українсько-польському порубіжжі, як вважають дослідники, впливає: 1. Відсутність нових даних щодо національної структури східних воєводств Другої Речі Посполитої на час спалаху війни в 1939 р. Останній перепис населен- ня проводився у 1931 р. У його правдивості не безпідставно сумнівалися з часу публікації. Окрім того, є труднощі з точним визначенням природного приросту окремих національних груп у 1931–1939 рр., враховуючи міграційні рухи, ініці- йовані польською владою. 1 Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні / В. Косик. – Париж; Нью-Йорк; Львів, 1993. – С. 456; Литвин В., Смолій В., Шпаковатий М. Ілюстрована історія Украї- ни / В. Литвин, В. Смолій, М. Шпаковатий. – Київ, 2004. – С. 217. 2 Кульчицький С. Демографічні втрати України у ХХ ст. / С. Кульчицький // Дзеркало тижня. – 2004. – 2 жовтня (№ 39). – С. 21. 3 Трофимович В. Етно-демографічні зміни у Східній Галичині та Волині в роки німецько- радянської війни / В. Трофимович // Наукові записки Національного університету “Ост- розька академія”: Історичні науки. – Острог, 2006. – С. 269. 4 Макарчук С. Цивільне населення Волині і Галичини у розрахунках і діях різних військово-політичних структур років Другої світової війни / С. Макарчук // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Вип. 10: Волинь і Холмщина 1938–1947 рр.: польсько-українське протистояння та його відлуння. Дослідження, до- кументи, спогади. – Львів, 2003. – С. 226. 293Проблема українсько-польського протистояння на західноукраїнських землях… 2. Брак даних щодо масштабів міграційних рухів у вересні–жовтні 1939 р., зде- більшого поляків і євреїв. Вибух війни сприяв мобільності суспільства, спричиненої бойовими діями й адміністративними та репресивними заходами окупантів. 3. Відсутність даних про загальні людські втрати окремих національних груп, спричинених радянською політикою 1939–1941 рр. 4. Зміни адміністративних меж Волині 1939–1941 рр. і після 1944 рр., що ускладнює порівняння доступних радянських, польських та німецьких даних. 5. Очевидні суперечності між даними деяких матеріалів, що стосуються, між іншим, радянських підрахунків загальних втрат і даними про втечі та виселення польського населення з Волині (особливо в 1944 р.) 6. Неповнота і низька вірогідність статистичних даних часів війни, які інколи виконували пропагандистські функції (підрахунки, здійснені ще під час війни, що ґрунтуються на неповних, уривчастих відомостях, публікації у пресі, офіційних тенденційних комюніке, у яких переважала пропаганда, спогади і повідомлення, що самі собою є суб’єктивними документами5. Перед безпосереднім розглядом проблеми демографічних втрат української та польської сторін протистояння на західноукраїнських землях варто звернути увагу на особливості джерельної бази предмета дослідження. Аналізуючи деякий мате- ріал, Володимир Трофимович обґрунтував недоцільність вважати достовірними дані спогадів, заснованих на емоціях та чутках, як і визнавати фрагментарність та однобічність автентичних документів ОУН і АК, що не показують всієї картини “волинських подій”6. Подібну думку висловлює польський історик Ґжеґож Грицюк про те, що значна частина висновків щодо втрат населення на Волині – це приблизні оцінки, часто-густо діаметральні, залежно від того, які джерельні матеріали взято за основу підрахунків як достовірні7. На хід дискусії впливало й те, що тривалий час українська сторона не за- ймалася вивченням цієї теми й українські історики ґрунтували свої висновки на результатах польських студій. І лише нещодавно з’явилася низка порайонних оглядів конфлікту, які дають змогу українській стороні представити його бачення. Це контрастує із ситуацією у польській історіографії, яка рясніє публікаціями на 5 Грицюк Ґ. Втрати населення на Волині у 1941–1944 рр. / Ґ. Грицюк // Україна–Польща: важкі питання. Матеріали V міжнародного семінару істориків “Українсько-польські відносини під час Другої світової війни”. Луцьк, 27–29 квітня 1999 р. – Варшава: Tyrsa, 2001. – Т. 5. – С. 249–250; Кенсік Я. Втрати населення під час польсько-українського міжнаціонального конфлікту в роки Другої світової війни / Я. Кенсік // Україна–Польща: важкі питання. Матеріали ІХ і Х міжнародних семінарів “Українсько-польські відносини під час Другої світової війни”, Варшава, 6–10 листопада 2001 р. – Луцьк, 2004. – Т. 9. – С. 39. 6 Трофимович В. Примирення не можна приурочити до певної дати / В. Трофимович // Війна і мир / [за заг. ред. Л. Івашиної]. – Київ, 2004. – С. 248. 7 Грицюк Г. Втрати населення Волині у 1941–1944 рр. / Г. Грицюк // Україна–Польща: важкі питання. Матеріали V Міжнародного семінару істориків “Українсько-польські відносини під час Другої світової війни”. – Луцьк, 27–29 квітня 1999 р. – Варшава, 2001. – Т. 5. – С. 250. Оксана Каліщук294 тему “злочинів УПА” та має складені мартирологи польських жертв у Волинському, Львівському, Станіславівському, Тернопільському воєводствах. Перші спроби визначити чисельність жертв міжетнічного конфлікту припа- дають на 40-ві роки ХХ ст., коли ще “за свіжими слідами” представники ворогу- ючих сторін намагалися визначити свої втрати. Українські історики, заперечуючи дані польських колег, наводять дані звіту АК за 1943 р., який засвідчував, що на Волині загинуло 15 тис. поляків і близько 12 тис. українців8. Так, наприклад, про звіт делегата уряду К. Банаха від 7 жовтня 1943 р. згадують, зокрема, київський дослідник проблеми Ігор Ільюшин9 та львівський історик Юрій Киричук10. Відзначимо, що цифру понад 15 тис. польських жертв на Волині названо й у польському документі кінця 1943 р. “Українська справа”11, що є аналізом та оцінкою українського питання у довоєнній Польщі та під час Другої світової війни. При цьому варто зазначити, що в ньому також йдеться про “величезні втрати” україн- ського населення. Цікаво, що відомий дослідник українсько-польських відносин часів комуністичної Польщі А. Щесняк називає втрати на Волині за 1943 р. теж у 15 тис. осіб12. Хоча задля справедливості варто відзначити, що оцінки підпілля коливалися від згаданих 15 до 40 тис., а то й до 110 тис.13. Єпископська курія у Луцьку, зокрема, подає втрати серед польського населення у 100 тис. жертв14. Серед вилучених ОУНівських документів є витяг із протоколу зустрі- чі Митрополита-Адміністратoра Святої Православної Автокефальної Церкви 8 Бондаренко К. Трагедія Волині: погляд через десятиліття / К. Бондаренко // Дзеркало тижня. – 2003. – № 6. – 15 лютого. – С. 2. 9 Ільюшин І. ОУН–УПА і українське питання в роки Другої світової війни (в світлі поль- ських документів) / І. Ільюшин. – Київ, 2000. – С. 108; Його ж. Українська повстанська армія і Армія крайова. Протистояння в Західній Україні (1939–1945 рр.) / І. Ільюшин. – Київ, 2009. – С. 235. 10 Киричук Ю., Мороховський В. Волинська трагедія 1943–1944 рр. / Ю. Киричук, В. Мо- роховський // Українсько-польські відносини в Галичині у ХХ ст.: Матеріали міжнарод- ної науково-практичної конференції (21–22 листопада 1996 р.) / [відп. ред. П. Федор- чак]. – Івано-Франківськ, 1997. – С. 283; Киричук Ю. Українсько-польський збройний конфлікт 1942–1943 рр. / Ю. Киричук // Українські варіанти. – 1999. – № 3–4 (липень– грудень). – С. 132. 11 Sprawa Ukraińska. Egzemplarz dla Pana Premiera (1943) // Zeszyty historyczne. – Paryż, 1985. – № 71. – S. 121–152. 12 Szczesniak A. Niektóre problemy stosunków polsko-ukraińskich / A. Szczesniak // Pol- ska Ludowa: materiały i studia. – Warszawa, 1968. – T. 7. – S. 71–72. 13 Цит. за: Грицюк Ґ. Втрати населення на Волині в 1941–1944 рр. / Ґ. Грицюк // Україна– Польща: важкі питання. Матеріали V міжнародного семінару істориків “Українсько- польські відносини під час Другої світової війни”, Луцьк, 27–29 квітня 1999 р. – Варшава, 2001. – Т. 5. – С. 261. 14 Popek L. Diecezja Łucka / L. Popek // Życie religijne w Polsce pod okupacją 1939–1945: metropolie wileńska i lwowska, zakony: praca zbiorowa / [рod red. Z. Zielińskiego]. – Katowice, 1992. – S. 500. 295Проблема українсько-польського протистояння на західноукраїнських землях… Полікарпа з генерал-комісаром Волині – Поділля Шене, яка відбулася 8 травня 1943 р., під час якої останній стверджував, що до цього часу вбито близько 15 тис. поляків15. За оцінками польської конспіративної періодики, до березня 1944 р. у Східній Малопольщі (Галичині) загинуло 8 тис. осіб16. Серед цифр, що називалися тоді – від 10 до 50 тис. жертв – тільки на теренах Галичини17. Хоча тут не можна оминути і відомі в історіографії дані, які звучали під час аудієнції Владислава Студніцкого у львівського губернатора Отто Вехтера (d-r Otto Wächter). Польський політик заявив, що вбито 200 тис. поляків, Вехтер відповів, що, на його думку, кількість жертв сягає до 40 тис., а присутній шеф СС і поліції ген. Тхер (gen.Thier) назвав до 100 тис. убитих18. Український історик Володимир Сергійчук вважає, що значною мірою поль- ським авторам у вивченні проблеми польських втрат в українсько-польському протистоянні у роки Другої світової війни сприяли комуністичні ідеологи з їх по- всюдним тавруванням “українських буржуазних націоналістів”. Саме в контексті комуністичної пропаганди до наукового обігу вводили такі факти, які б доводили “злочинність ОУН–УПА” і які нині фігурують на сторінках таких часописів, як “Na rubieży”19. Так, В. Івасюта (1954) вважав, що жертвами ОУН–УПА стало 685 тис. осіб (поляків та євреїв), М. Варварцев і В. Добрецова доводили чисельність жертв серед польського населення на території Волині та Галичини з 1939 р. до 860 тис. осіб. Показово, що саме ці цифри знаходимо на сторінках таких видань, як “Східні Креси потопаючі у польській крові”20. Не менш фантастичними виглядають цифри в публікаціях авторів переважно з середовища кресов’яцьких організацій. Колишній член АК Е. Яворський доводить чисельність втрат (із 1939 р.) до 1 млн поляків21. За даними Е. Пруса та Ю. Чмута, 15 Шаповал Ю. Польсько-українські взаємини під час Другої світової війни: потенціал вза- єморозуміння та історичний простір ненависті / Ю. Шаповал // Ґенеза. – 2005. – № 1. – С. 65. 16 Клімецький М. Ґенезис і організація польської самооборони на Волині та у Східній Ма- лопольщі під час Другої світової війни / М. Клімецький // Україна–Польща: важкі пи- тання. – Т. 3. – С. 65. 17 Верига В. Дорогами Другої світової війни. Легенди про участь українців у здушуванні Варшавського повстання в 1944 р. та про Українську Дивізію “Галичина” / В. Верига. – Торонто, 1998. – С. 115–116. 18 Torzecki R. Kwestia ukraińska w polityce III Rzeszy: 1933–1945 / R. Torzecki. – Warsza- wa, 1972. – S. 330. 19 Сергійчук В. Втрати населення під час українсько-польського міжнаціонального кон- флікту в роки Другої світової війни / В. Сергійчук // Україна–Польща: важкі питання. Матеріали ІХ і Х міжнародних семінарів “Українсько-польські відносини під час Другої світової війни”, Варшава, 6–10 листопада 2001 р. – Луцьк, 2004. – Т. 9. – С. 45. 20 Korman A. Ukraińska Powstańcza Armia na terenach II Rzeczypospolitej i jej stosunek do ludności polskiej / A. Korman // Kresy Wschodnie we krwi polskiej tonące / [pod red. J. So- koła, J. Sudo]. – Chicago; Poznań, 2005. – S. 158. 21 Jaworski E. Lwów: losy mieszkańcow i żołnierzy Armii Krajowej w latach 1939–1956 / E. Ja- Оксана Каліщук296 від ран, завданих сокирами, ножами, вилами, від куль, вогню та інших поранень загинуло близько 500 тис. осіб поляків22. Їх думку поділяє А. Корман, який вважає, що в результаті кривавого терору загинуло понад 500 тис. осіб (переважно жінки, малі діти і немовлята)23. На шпальтах часопису “Dziennik Polski” Й. Матусєвич стверджував, що події в південно-східних регіонах Польщі були “голокостом, в якому загинуло 500 тис. безборонних польських громадян”24. У деяких авторів мож- на побачити твердження, що цифру у 500 тис. називав Президент України Леонід Кравчук25, – це не відповідає дійсності26. Символічно, що ті ж дані міжетнічного конфлікту можна прочитати в роботах прокомуністичних авторів в Україні27. Застосовуючи в підрахунках балансовий метод, Я. Енгельгард (Jan Engelgard) приймає цифру у 300–400 тис. замордованих поляків – жертв терору лише УПА. Подібні дані наводить і Яцек Вільчур, який пише, що на Волині загинуло 60– 70 тис., а загалом УПА забила 300–400 тис.28. Ю. Туровський також стверджує, що на колишніх східних територіях Польщі загинуло близько 300 тис. польського населення (з яких 60 тис. – на Волині)29. Станіслав Сроковський – автор про- мовистої книги “Ненависть” стверджує факт вимордування упівцями від 150 тис.30 до 250–300 тис. поляків31 (у різних матеріалах). В. Кшемень (W. Krzemień) подає, що терористи ОУН–УПА, українські вояки дивізії “Галичина” та інші до worski. – Pruszków, 1999. – S. 120. 22 Допис “Від видавця” редактора Юзефа Чмута до книги: Prus Е. Herosi spod znaku try- zuba. – Konowalec – Bandera – Szuchewych / E. Prus; [przedm. J. Czmut]. – Warszawa, 1985. – S. 6. 23 Korman A. Piąte przykazanie boskie: nie zabijaj!: nieukarane ludobójstwo dokonane przez ukraińskich szowinistów w latach 1939–1945 / A. Korman. – Londyn, 1989. – S. 5. 24 Dziennik Polski. – 1994. – 29.11. – S. 2. 25 Wołyński Testament / [оpr. L. Poper, T. Trusiuk, P. Wira, Z. Wira]. – Lublin, 1997. – S. 25; Lotnik W. Nine lives: Ethnik conflict in the Polish-Ukrainian borderlands / W. Lotnik. – Lon- don, 1999. – P. 208; Korman A. Polskie ofiary i straty krwawego terroru OUN i UPA w latach 1939–1945 i następnych / A. Korman // Ludobójstwo i wygnania na Kresach: zbior refera- tów. – Katowice; Oświęcem: [s.n.], 1999. – Cz. 1. – S. 93. 26 Кічий І. До історії українсько-польських конфліктів в роки Другої світової війни (на матеріалах Волинської області) / І. Кічий // Zbrodnie NKWD na obszarze województw wschodnich Rzeczypospolitej Polskiej: Materiały I Międzynarodowej Konferencji Naukowej. Koszalin, 14 grudnia 1995 / [red. B. Polak]. – Koszalin, 1995. – S. 264. 27 Войцеховский А. Украинский фашизм (Теория и практика украинского интегрального национализма в документах и фактах / А. Войцеховский. – Київ, 2004. – С. 94. 28 Wilczur J. Jubileusz tragiczny / J. Wilczur // Słowo Powszechne. – 1992. – 17.08. 29 Turowski J. Pożoga. Walki 27 Wołyńskiej Dywizji AK / J. Turowski. – Warszawa, 1990. – S. 48. 30 Kłamstwo o Kresach zabija drugi raz / Z pisarzem Stanisławem Srokowskim rozmawia Maja Narbutt // Rzeczpospolita. – 2008. – 19.07. 31 Wielka ciemność spowiła Kresy: Przerażający opis zbrodni na Wołyniu: Fragmenty rozmowy ze Stanisławem Srokowskim, autorzem głosnej książki “Nienawiść” / Rozmawiał Stanisław Bereś // Angora. – 2007. – 28 stycznia (№ 4). – S. 56. 297Проблема українсько-польського протистояння на західноукраїнських землях… осені 1944 р. замордували лише на Волині 165 тис. поляків (на підставі німецької статистики). С. Длуський (S. Dluski) називає кількість жертв українських націо- налістів у 140 тис. поляків. Першим дослідженням з відносно цілісним аналізом кількості жертв українсько-польського протистояння польські дослідники32 називають робо- ту Юзефа Туровського та Владислава Сємашка, в якій автори стверджують про 100 тис. жертв тільки на Волині33. Авторитетний у Польщі дослідник польсько- українських відносин під час Другої світової війни Ришард Тожецький погоджу- ється з цифрою польських жертв у діапазоні від 80 до 100 тис. осіб, але не на- зиває полеглих українців. Оцінки польських націоналістів (від 300 до 500 тис. осіб) і дані Юзефа Туровського та Владислава Сємашка він вважає завищеними. Арґументуючи свою позицію щодо останніх, вчений вказував на ненадійність, на його думку, застосованої ними методики подвірного опитування свідків. Коли в лютому 1945 р. (після Ялтинської конференції глав трьох держав антигітлерівської коаліції) Вінстон Черчілль повідомив полякам у радіозверненні, що за основу східного польського кордону союзники взяли лінію Керзона, багато хто покинув Волинь. Тому встановити, хто загинув в етнічних чистках, а хто емігрував, тепер практично неможливо34. Треба зауважити, що у книзі Владислава й Єви Сємашків, виданій у 2000 р., загальні втрати поляків від рук українців зменшено до 50–60 тис. осіб35 (при цьому польські автори на 2003 р. стверджують про 36 650 осіб, що загинули 1939–1945 рр., з яких поіменно встановлено 19 400)36. Зменшення втрат удвічі і виведення цифри втрат із величезної кількості одиничних фактів створюють враження об’єктивності здійсненої роботи. Однак порівняння даних української та польської сторони щодо тих районів Волині, де це можливо нині зробити, засвідчує значну варіативність одержаних результатів: 32 Кенсік Я. Втрати населення під час польсько-українського міжнаціонального конфлікту в роки Другої світової війни / Я. Кенсік // Україна–Польща: важкі питання. Матеріали ІХ і Х міжнародних семінарів “Українсько-польські відносини під час Другої світової війни”, Варшава, 6–10 листопада 2001 р. – Луцьк, 2004. – Т. 9. – С. 36. 33 Zbrodnie nacjonalistów ukraińskich dokonane na ludności polskiej na Wołyniu 1939–1945 / [оprac. J. Turowski, W. Siemaszko]; Główna Komisja Badania Zbrodni Hitlerowskich w Pol- sce. Instytut Pamięci Narodowej, Środowisko Żołnierzy 27 Wołyńskiej Dywizji Armii Krajo- wej w Warszawie. – Warszawa, 1990. – 180 s. 34 Torzecki R. Polacy i Ukraińcy. Sprawa ukraińska w czasie II wojny światowej na terenie II Rzeczypospolitej / R. Torzecki. – Warszawa, 1993. – S. 267–268. 35 Siemaszko W., Siemaszko E. Ludobójstwo dokonane przez nacjonalistów ukraińskich na lud- mości polskiej Wołynia. 1939–1945 / W. Siemaszko, E. Siemaszko. – Warszawa, 2000. – T. 1–2. – S. 14. 36 Siemaszko E. Wypowiedź 27 maja 2003 r. podczas dyskusji panelowej “Przeszłość, która dzie- li. Eksterminacja ludności polskiej na Wołyniu i w Galicji Wschodniej w latach 1943–1945”, zorganizowanej przez Instytut Pamięci Narodowej, Uniwersytet Wrocławski i Kolegium Eu- ropy Wschodniej / E. Siemaszko // Głos Kresowian. – 2003. – № 11 (maj–czerwiec). Оксана Каліщук298 – у Володимир-Волинському р-ні: за даними В. і Є. Сємашків – 2 532, за даними Ярослава Царука – 616 поляків (різниця понад 4 рази)37; – у Горохівському р-ні: за даними В. і Є. Сємашків – 1 655, за даними україн- ських досліджень – 873 (з них жертвами упівців, ймовірно, стало 710 осіб) (різниця майже у 2 рази)38; – у Ківерцівському р-ні: за даними В. і Є. Сємашків – 1 088, за даними укра- їнського дослідника – 226 поляків (із них, на думку дослідника, лише 138 осіб – загинуло від рук упівців) (різниця майже у 5 разів)39; – у Луцькому р-ні та м. Луцьку: за даними В. і Є. Сємашків – 1 290, за укра- їнськими даними – 256 (з них оунівцями та упівцями – 173) (різниця у 5 разів)40; – у Любомльському р-ні: за даними В. і Є. Сємашків – 2 054–2 058, за даними Івана Ольховського – 1837 поляків41; – у Маневицькому р-ні: за даними В. і Є. Сємашків – 803, за українськими даними – 118 (з них упівцями – 76) (різниця у 6,8 рази)42; – у Рожищенському р-ні: за даними В. і Є. Сємашків – 1 531, за даними укра- їнських досліджень – 350 (з них упівцями – 299) (різниця у 4,4 рази)43; – у Турійському р-ні: за даними В. і Є. Сємашків – 3 372, за результатами українських досліджень – 1 032 (з них загинуло від рук упівців – 989) (різниця у 3,3 рази)44; – у Шацькому р-ні: за даними В. і Є. Сємашків – 377–477, за даними Івана Ольховського – 67 (різниця принаймні понад 5,5 раз)45. Відразу необхідно зробити декілька зауваг до наведених даних. По-перше, ми подаємо порівняння лише польських жертв конфлікту, оскільки підрахунок 37 Царук Я. Трагедія волинських сіл 1943–1944 рр. Українські і польські жертви збройного протистояння. Володимир-Волинський район / Я. Царук. – Львів, 2003. – 189 с.; Сер- гійчук В. Трагедія Волині. Причини й перебіг польсько-українського конфлікту в роки Другої світової війни / В. Сергійчук. – Київ, 2003. – С. 136–138. 38 Пущук І. Трагедія українсько-польського протистояння на Волині 1938–1944 років. Го- рохівський район / І. Пущук. – Луцьк, 2009. – С. 7. 39 Пущук І. Трагедія українсько-польського протистояння на Волині 1938–1944 років. Кі- верцівський район / І. Пущук. – Луцьк, 2008. – С.15. 40 Пущук І. Трагедія українсько-польського протистояння на Волині 1938–1944 років. Луцький район і м. Луцьк / І. Пущук. – Луцьк, 2009. – С. 6. 41 Ольховський І. Кривава Волинь. Книга перша: Українсько-польське протистояння на те- ренах Любомльського та Шацького районів у 1939–1945 роках / І. Ольховський. – Київ, 2008. – С. 240. 42 Пущук І. Трагедія українсько-польського протистояння на Волині 1938–1944 років. Ро- жищенський і Маневицький райони / І. Пущук. – Луцьк, 2009. – С. 9. 43 Пущук І. Трагедія українсько-польського протистояння на Волині 1938–1944 років. Ро- жищенський і Маневицький райони / І. Пущук. – Луцьк, 2009. – С. 9. 44 Пущук І. Трагедія українсько-польського протистояння на Волині 1938–1944 років. Ту- рійський район / І. Пущук. – Луцьк, 2009. – С. 11. 45 Ольховський І. Кривава Волинь. Книга перша: Українсько-польське протистояння на те- ренах Любомльського та Шацького районів у 1939–1945 роках / І. Ольховський. – Київ, 2008. – С. 240. 299Проблема українсько-польського протистояння на західноукраїнських землях… українських втрат, очевидно, не був предметом зацікавлення польських дослід- ників, що засвідчують разюче відмінні результати (для прикладу наведемо добре відомі в історіографії дані, щодо Володимир-Волинського району, які засвідчують розбіжність у 25 разів46). По-друге, короткого пояснення потребують дані, опри- люднені Іваном Ольховським щодо Любомльського району. Оскільки досліднику не вдалося віднайти очевидців, які б розповіли про те, що відбувалося у таких на- селених пунктах, як: Воля Островецька, Землиця, Кути, Островки, колонія Чмикос, Янківці та ін., то, як він сам зазначає, “для змалювання об’єктивної картини” він посилається на польські підрахунки. Цим пояснюються одержані результати. Власне жертвами “злочинів націоналістів” на Тернопіллі, за підрахунками Г. Команського і Щ. Сєкерки, стали від 40 до 50 тис. поляків (щоправда, у книзі задо- кументовано загибель лише 23 102 осіб, встановлено прізвища 11 058 осіб)47. Подібну цифру 40,5 тис. замордованих припускає Ч. Бляхарський, дещо інші дані називають інші автори – 14,6 тис (на підставі свідчень) чи навіть 8 тис. (Р. Котарба)48. Щ. Сєкерка, Г. Команський і К. Булчацький у своїй книжці, на підставі свідчень колишніх мешканців 1 015 населених пунктів, фіксують понад 40 тис. польських жертв на теренах Львівського воєводства49. У Станіславському воєводстві польські автори, спираючись на свідчення свідків з 430 місцевостей, називають понад 22 тис. знищених поляків50. Станіслав Ястжембський у своїй книзі оцінив польські втрати на Люблінщині у 14–15 тис.51 Дані досліджень цих авторів наведені в таблиці52: 46 Сергійчук В. Трагедія Волині. Причини і перебіг польсько-українського конфлікту в роки Другої світової війни / В. Сергійчук. – Київ, 2003. – С. 138; Гошовська В. “Пам’ятати ми- нуле заради майбутнього”. До 60-ї річниці трагічних подій на Волині у 1943–1944 рр. / В. Гошовська / Підг. С. Махун // День. – 2003. – 22 квітня (№ 73). – С. 7. 47 Komański H., Siekierka Sz. Ludobójstwo dokonane przez nacjonalistów ukraińskich na Po- lakach w województwie tarnopolskim 1939–1946 / H. Komański, Sz. Siekierka. – Wrocław, 2004. – 1184 s. 48 Kubów W. Terroryzm na Podolu / W. Kubów. – Wyd. 2 popr. i rozsz. – Warszawa, 2003. – S. 104. 49 Siekierka Sz., Komański H., Bulzacki K. Ludobójstwo dokonane przez nacjonalistów ukra- ińskich w województwie lwowskim 1939–1947 / Sz. Siekierka, H. Komański, K. Bulzacki. – Wrocław, 2006. – 1269 s. 50 Siekierka Sz. Ludobójstwo dokonane przez nacjonalistów ukraińskich na Polakach w województwie stanisławowskim 1939–1946 / Sz. Siekierka, H. Komański, E. Różański. – Wrocław, [2008]. – 879 s. 51 Jasrzębski S. Ludobójstwo nacjonalistów ukraińskich na Polakach na Lubelszczyźnie w latach 1939–1947 / S. Jasrzębski. – Wrocław, 2007. – 263 s. 52 Siemaszko E. Bilans zbrodni / E. Siemaszko // Biuletyn Instytutu Pamieci Narodowej. – 2010. – Nr 7–8. – S. 94. Оксана Каліщук300 в оє во дс тв о к -т ь м іс це во ст ей , де в ст ан ов ле но ви ни щ ен ня по ля кі в уд ок ом ен то ва на к- ть за м ор до ва ни х (з ао кр уг ле на ) ( 1) к -т ь за м ор до ва ни х, ім ен а як их вс та но вл ен о к -т ь ж ер тв о ці не на по на д вс та но вл ен е чи сл о (2 ) П ра вд оп од іб на к- ть за м ор до ва ни х по ля кі в (з ао кр уг ле на ) ( 1+ 2) Волинське 1 865 38 600 22 113 21 400 60 000 Львівське 1 007 15 400 6 397 9 395 24 800 Станіславське 422 11 700 3 843 6 700 18 400 Тернопільське 850 23 000 10 143 4 585 27 600 Разом 4 144 88 700 42 496 42 080 130 800 Відрадно, що польські історики не підтримали ці явно пропагандистські цифри жертв. Співвідношення польських та українських втрат тепер оцінюють у польській історіографії так: поляки – до 100 тис., українці – від 15 до 20 тис. Ґжеґож Мотика, один із провідних знавців теми, відзначаючи попередність та- ких оцінок, вважає, що у 1943–1948 рр., себто за весь період збройного українсько- польського конфлікту, від польських рук загинуло 15–20 тис. українців (з того чис- ла – 10–12 тис. осіб на теренах сучасної Польщі, і лише 3–8 тис. українців Волині та Східної Галичини)53. Загальне ж число польських жертв, найімовірнішим історик вважає у 80–100 тис.54 Водночас, на його думку, на Волині з польської сторони втрати становили 40–60 тис. осіб, на противагу не більше 2–3 тис. українців55. Спираючись на наукові дослідження колег, Ян Кенсік стверджує, що втрати польського населення на Волині у 1941–1944 рр. могли скласти 50–60 тис. осіб, а на теренах Львівського, Тернопільського і Станіславського воєводств – 20–25 тис. поляків. Що ж стосується українських жертв, то вони, на думку польського іс- торика (посилаючись на підрахунки Ґ. Грицюка), склали на Волині принаймні 2–2,2 тис. осіб56. 53 Мотика Ґ. Польська реакція на дії УПА: масштаб і перебіг каральних акцій / Ґ. Мотика // “Ї”: Волинь 1943. Боротьба за землю. – Львів, 2003. – Ч. 28. – С. 54. 54 Motyka G. Der polnisch-ukrainische Gegensatz in Wolhynien und Ostgalozien / G. Motyka // Die polnische Heimatarmee. Geschichte und Nythos der Armia Krajowa seit Zweiten Welt- krieg / Im Auftrag des Militärgeschichtlichen Forschungsanites herausgegeben von Bernhard Chiari unter Mitarbeit von Jerzy Kochanowski. – München, 2003. – S. 544. 55 Motyka G. W kręgu “Łun w Bieszczadach”. Szkice z najnowszej historii polskich Bieszczad / G. Motyka. – Warszawa, 2009. – S. 13. 56 Кенсік Я. Втрати населення під час польсько-українського міжнаціонального конфлікту в роки Другої світової війни / Я. Кенсік // Україна–Польща: важкі питання. Матеріали ІХ і Х міжнародних семінарів “Українсько-польські відносини під час Другої світової війни”, Варшава, 6–10 листопада 2001 р. – Луцьк, 2004. – Т. 9. – С. 43. 301Проблема українсько-польського протистояння на західноукраїнських землях… Одразу треба зазначити, що ті українські дані, які ми маємо нині, ставлять під великий сумнів таку цифру, оскільки лише на території трьох районів (Володимир- Волинського, Ківерцівського і Луцького) задокументовано понад 3000 тис. укра- їнців, які загинули під час українсько-польського протистояння. Треба вважати правдоподібним припущення професора Ярослава Ісаєвича, що на теренах Волині українців загинуло не менше, як кілька десятків тисяч57. На VII семінарі істориків, що відбувся у травні 2000 р., були оприлюднені попередні дані про жертви українсько-польського конфлікту згідно із досліджен- нями осередку “Karta”58: територія/втрати оціночна к-ть жертв к-ть жертв із встановленими особистими даними к-ть жертв, дані яких введено в базу Південно-східна Польща польські 6 500 5 300 2 800 українські 7 500 5 800 2 000 Станіславське і Львівське воєводства польські 15 000 8 000 0 українські ? ? 0 Тернопільське воєводство польські 14 800 8 000 0 українські ? ? 0 Волинь польські 35 000 19 000 1 140 українські ? ? 0 Чималу кількість жертв української “етнічної чистки” на Волині встановлює Ґжеґож Грицюк. На його думку, впродовж 1941–1944 рр. могло загинути 70 тис. поляків, з яких 35 700–60 тис. – жертви українських нападів59. Польський дослід- ник Ґжеґож Грицюк подає, за даними відповідних тогочасних польських служб, що від 1943 до середини 1944 р. у Галичині загинуло 8 820 поляків, а за весь час 57 Ісаєвич Я. Основні проблеми українсько-польських відносин у ХХ ст. / Я. Ісаєвич // У пошуках правди: Зб. матеріалів міжнародної наукової конференції “Українсько-поль- ський конфлікт на Волині в роки Другої світової війни: ґенезис, характер, перебіг і на- слідки”, Луцьк, 20–23 травня 2003 р. / [упоряд. В. Баран, М. Кучерепа, М. Моклиця, В. Гребенюк]. – Луцьк, 2003. – С. 17. 58 Документація жертв польсько-українського конфлікту в сорокових роках ХХ століт- тя (Звіт Осередку КАРТА) // Україна–Польща: важкі питання: Матеріали VII Між- народного наукового семінару “Українсько-польські відносини в роки Другої світової війни”, Луцьк, 24–26 травня 2000 р. / [наук. і заг. ред. М. Кучерепи]. – Луцьк, 2008. – Т. 7. – С. 161. 59 Hryciuk G. Przemiany narodowościowe i ludnościowe w Galicji Wschodniej i na Wołyniu w latach 1931–1948 / G. Hryciuk. – Toruń, 2005. – S. 279. Оксана Каліщук302 протиборства – від 1943 до 1946 р. – за його припущеннями, 20–24 тис. осіб60 (правда, з них поіменно встановлено лише 2 502 особи). На думку українсько- го вченого Степана Макарчука, враховуючи уважне ставлення польських служб 1943–1946 рр. до встановлення польських втрат, а також велику увагу польської історіографії до цього питання, треба вважати, що останнє число дещо менше від дійсного61. Львівський історик вважає, що втрати поляків за наслідками українсько- польського протиборства 1942–1944 рр., полеглих у боях, вивезених у Німеччину чи тих, що перебралися в корінну Польщу ще в часах німецької окупації, на теренах Волинського воєводства – це десь близько 50 тис.62. Як справедливо зазначає Ярослав Ісаєвич, для польських публікацій, присвя- чених подіям Другої світової війни, притаманне перебільшення кількості жертв з польського боку і поширення уявлення про виняткову садистичність злочинів63. При цьому він наголошує, що основна причина того, що на Волині поляків майже не залишилося були не події 1943–1944 рр., а радянська депортаційна політика64. У книзі Л. Зашкільняка і М. Крикуна “Історія Польщі”, яка вийшла наприкінці 2002 р., загальна кількість жертв українсько-польського конфлікту оцінюється в 75 тис. осіб з боку поляків і 35 тис. осіб з боку українців65. Автори взяли ці цифри з поточної польської літератури, а зниження польських втрат по всій території конфлікту пояснюється, очевидно, зниженням удвоє оцінок В. та Е. Сємашків по Волині. 60 Hryciuk G. Straty ludności w Galicji Wschodniej w latach 1941–1945 / G. Hryciuk // Polska– Ukraina: trudne pytania. – Warszawa, 2000. – T. 6. – S. 279, 290, 294. 61 Макарчук С. Цивільне населення Волині і Галичини у розрахунках і діях різних військово-політичних структур років Другої світової війни / С. Макарчук // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Вип. 10: Волинь і Холмщина 1938–1947 рр.: польсько-українське протистояння та його відлуння. Дослідження, до- кументи, спогади / [гол. ред. кол. Я. Ісаєвич]. – Львів, 2003. – С. 258. 62 Макарчук С. Втрати населення на Волині в 1941–1947 рр. / С. Макарчук // Україна– Польща: важкі питання. Матеріали IV міжнародного семінару істориків “Українсько- польські відносини під час Другої світової війни”, Варшава, 8–10 жовтня 1998 р. – Варшава, 1999. – Т. 4. – С. 304. 63 Ісаєвич Я. Українсько-польські взаємини періоду Другої світової історії: інтерпретації істориків і політиків // Українсько-польські відносини в Галичині у ХХ ст.: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (21–22 листопада 1996 р.) / Я. Ісаєвич / [відпов. ред. П. Федорчак]. – Івано-Франківськ, 1997. – С. 7; Ісаєвич Я. Українсько- польські відносини періоду Другої світової війни: інтерпретації істориків і політиків / Я. Ісаєвич // Історія в школах України. – 2003. – № 2. – С. 40. 64 Ісаєвич Я. Основні проблеми українсько-польських відносин у ХХ ст. / Я. Ісаєвич // У пошуках правди: Зб. матеріалів міжнародної наукової конференції “Українсько- польський конфлікт на Волині в роки Другої світової війни: ґенезис, характер, перебіг і наслідки”, Луцьк, 20–23 травня 2003 р. / [упоряд. В. Баран, М. Кучерепа, М. Моклиця, В. Гребенюк]. – Луцьк, 2003. – С. 16. 65 Зашкільняк Л., Крикун М. Історія Польщі: від найдавніших часів до наших днів / Л. За- шкільняк, М. Крикун. – Львів, 2002. – С. 527. 303Проблема українсько-польського протистояння на західноукраїнських землях… Інший видатний український вчений, професор Сорбонни Володимир Косик вважає, що кількість польських жертв не перевищує 30–35 тис. осіб (посилаючись на студії М. Сивіцького66), а українських – приблизно така ж67. Майже таку ж цифру втрат (36 тис.) виводить і український дослідник О. Лавер68. Нетипову оцінку масштабів українсько-польського конфлікту в роки Другої світової війни на західноукраїнських землях дає прокомуністичний історик Віталій Масловський, а саме: в 1943–1944 рр. на Волині від рук українських терористів загинули 60–70 тис. поляків; в Галичині значно більше – 140–150 тис. (разом це 200–220 тис. людських життів)69. Загалом потрібно відзначити, що українські дослідники часто-густо уника- ють називати кількість жертв протистояння на українсько-польському порубіжжі. Водночас, що стосується співвідношення українських та польських жертв, то тут більшість істориків висловлюють припущення щодо переважання польських втрат. На те, що апріорі в міжнаціональних заворушеннях більше страждає національна меншина (акцентуючи на переважанні українців на Волині) вказує Володимир Литвин70. На разючу невідповідність у кількості жертв вказує Ігор Ільюшин71, про те, що польська сторона (принаймні в Галичині та на Волині), перебуваючи у значній меншості, зазнала більших втрат говорить Володимир Трофимович72, як і Юрій Макар73. Водночас, наприклад, Іван Кічий посилаючись на слабшу орга- 66 Сивіцький М. Історія польсько-українських конфліктів / М. Сивіцький / [пер. з пол. Є. Петренка]. – Київ, 2005. – Т. 2. – С. 27. 67 Косик В. Польсько-українська трагедія під час Другої світової війни (1942–1944) / В. Ко- сик // Український визвольний рух. Зошит 2: Українсько-польський конфлікт під час Другої світової війни. Наук. зб. – Львів, 2003. – С. 107; Косик В. Українсько-польське протистояння під час німецької окупації / В. Косик // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки: Міжвідомчий зб. наук. праць. Вип. 16. Ч. 1: На пошану д-ра іст. наук, проф. С. Кульчицького з нагоди 70-річчя від дня народження та 50-річчя наук. діяльності / [відп. ред. В. Смолій]. – Київ, 2007. – С. 381. 68 Лавер О. Про людські втрати в україно-польському етнічному конфлікті в роки Другої світової війни / О. Лавер // Проблеми історії України: факти, судження пошуки: Між- відомчий збірник наукових праць. – Київ, 2003. – Вип. 9. – С. 316–317. 69 Масловський В. З ким і проти кого воювали українські націоналісти в роки Другої сві- тової війни / В. Масловський. – Москва, 1999. – С. 237; Masłowskyj W. Z kim i przeciw komu walczyli nacjonaliści ukraińscy w latach II wojny światowej? / W. Masłowskyj / [рrzekł. z ukr. jęz. Z.Małyszczycki]. – Wrocław, 2001. 70 Литвин В. Україна в Другій світовій війні (1939–1945) / В. Литвин. – Київ, 2004. – С. 248. 71 Ільюшин І. Волинська трагедія 1943–1944 рр. / І. Ільюшин. – Київ, 2003. – С. 167. 72 Трофимович В. Примирення не можна приурочити до певної дати / В. Трофимович // Війни і мир / [за заг. ред. Л. Івашиної]. – Видання перше. – Київ, 2004. – С. 348. 73 Макар Ю. Українсько-польський міжнаціональний конфлікт у роки Другої світової вій- ни: причини, перебіг, наслідки, висновки на майбутнє / Ю. Макар // Україна–Польща: важкі питання. Матеріали ІХ і Х міжнародних семінарів “Українсько-польські відноси- ни під час Другої світової війни”, Варшава, 6–10 листопада 2001 р. / [наук. ред. М. Ку- черепа]. – Луцьк, 2004. – Т. 9. – С. 363. Оксана Каліщук304 нізованість, вороже відношення як німців, так і радянських партизанів, а згодом регулярних частин Червоної армії, підрозділів НКВС і НКВБ вважає, що українська сторона зазнала значно більших втрат74. Цю позицію цілком підтверджують слова польського історика Збігнева Ковалевського, що ґрунтуються на аналізі матеріалів Міністерства внутрішніх справ про те, що без жодних сумнівів, кількість вбитих серед українців була кількакрат вищою, ніж серед поляків75. Російські автори, які дивляться на УПА, як правило, із значним суб’єктивізмом, цілком підтримують збільшення кількості жертв до 100 тис. осіб76. Російський до- слідник Олександр Гогун, поділяючи визнану вченими тезу про складність під- рахунку, загальну кількість польських жертв оцінює у діапазоні від 50 до 100 тис. осіб та в десятки тисяч українські (з них, вважає історик, лише на Волині загинуло щонайменше 25 тис. поляків та 10 тис. українців; у Галичині – від 20 до 30 тис. поляків)77. Цифри, якими оперували в польській історіографії, використовували й західно- європейські дослідники. Так, західноєвропейський історик Норман Дейвіс фіксує діапазон вбитих від 60 до 500 тис. осіб78, американський історик Тімоті Снайдер називає цифру в 70 тис. польських жертв, українців – 20 тис.79 (з яких 40–60 тис. – на Волині, 25 тис. – в Галичині80). Найбільш обґрунтованими даними втрат Павло Роберт Маґочій називає 50 тис. поляків та 20 тис. українців, та декілька сотень тисяч осіб вигнаних із власних домівок (особливо поляків з Волині)81. Мартін Гілберт у роботі, присвяченій проблемі Голокосту, вказує, що з 300 тис. поляків, що жили на Волині, 40 тис. стали жертвами українських “бандитів”82. 74 Кічий І. До історії українсько-польських конфліктів в роки Другої світової війни (на матеріалах Волинської області) / І. Кічий // Zbrodnie NKWD na obszarze województw wschodnich Rzeczypospolitej Polskiej: Materiały I Międzynarodowej Konferencji Naukowej. Koszalin, 14 grudnia 1995 / [red. B. Polak]. – Koszalin, 1995. – S. 259. 75 Ковалевський З. Польська демократична громадськість мусить знати правду про Україн- ську Повстанчу Армію / З. Ковалевський // Україна. Наука і культура / [редкол.: О. Сер- гієнко (головн. ред.) та ін.]. – Київ, 1991. – Вип. 25. – С. 81. 76 Резников В. Украинцы и русские: идеология противостояния / В. Резников // Москва. – 1996. – № 4. – С. 128–154. 77 Гогун А. Деятельность вооружённых националистических формирований на террито- рии западных областей УССР (1943–1949): Диссертация на соискание учёной степени кандидата исторических наук. – Санкт-Петербург, 2005. – Режим доступу: http://lib.oun- upa.org.ua/gogun/dis_r02.html 78 Дейвіс Н. Європа: Історія / Норман Дейвіс / [пер. з англ. П. Таращук, О. Коваленко]. – Київ, 2001. – С. 1064. 79 Snyder T. The Reconstruction of Nation: Poland, Ukraine, Lithuania, Belarus, 1569–1999 / T. Snyder. – New Haven; London, Yale University Press, 2003. – Р. 205. 80 Snyder T. Rekonstrukcja narodów: Polska, Ukraina, Litwa i Białoruś 1569–1999 / T. Snyder / [рrzeł. Magda Pietrzak-Merta]. – Sejny, 2006. – S. 191, 196. 81 Маґочій Павло Роберт. Історія України / Павло Роберт Маґочій. – Київ, 2007. – С. 545. 82 Gilbert M. Atlas of the Holocaust / M. Gilbert. – London, 1982. – 82 s.; Gilbert М. Atlas of the Holocaust / M. Gilbert. – Oxford [etc.], 1991. – 256 s. 305Проблема українсько-польського протистояння на західноукраїнських землях… Підсумовуючи демографічний аспект дослідження міжетнічного конфлікту на українсько-польському порубіжжі в роки Другої світової війни, варто висло- вити такі тези. Сучасний стан дослідження цієї проблеми не дає змоги визначити остаточну кількість втрат української та польської сторін під час конфлікту, а ті цифри, які наводять польські та українські автори, не можна вважати остаточни- ми, достеменно доведеними та підтвердженими. Суспільна значущість питання спонукає вчених до проведення науково виваженого й точного (з мінімальною похибкою) визначення втрат з обох сторін, робить неприпустимим та аморальним маніпулювання інформацією про кількість жертв протистояння, оскільки штучне збільшення чи зменшення втрат однієї або іншої сторони сприятиме подальшим взаємним звинуваченням. Отож, доводиться ще раз ствердити, що це питання далеке від остаточного вирішення. Для його вирішення потрібен ретельний нейтральний аналіз даних укра- їнської та польської сторін. Очевидно конструктивною є й позиція, яку підтримало чимало вчених, висловлена академіком Ярославом Ісаєвичем під час четвертого семінару українських та польських істориків, присвяченого “важким питанням” нашої спільної минувшини. Він зазначав, що докладне окреслення втрат, понесених обома сторонами українсько-польського конфлікту, може призвести до зворотного ефекту. “Навіть якщо ми встановимо, що було тридцять чи сто тисяч жертв, але злочин від цього меншим не стане. Сам факт співпраці є дуже позитивним, але підрахунок втрат може навіть погіршити стосунки”83. 83 Дискусія // Україна–Польща: важкі питання. Матеріали IV міжнародного семінару іс- ториків “Українсько-польські відносини під час Другої світової війни”, Варшава, 8–10 жовтня 1998 р. – Варшава, 1999. – Т. 4. – С. 310. Оксана Каліщук306

Проблема українсько-польського протистояння на західноукраїнських землях у роки Другої світової війни в історичній науці: демографічний зріз

Репозитарії

Схожі ресурси