Знахідки кам’яних і кременевих виробів з околиць Бару на Вінниччині
У статті проаналізована колекція кам’яних і кременевих виробів Р.Шумила, виявлена на побережжі озера Бармаки поблизу м.Бар Вінницької області. Аналіз, проведений на підставі використаної сировини, вказує на ймовірні місця її локалізації, та на те, де вона добувалась і де здійснювалось виготовлення з...
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут археології НАН України
2012
|
| Назва видання: | Волино-Подільські археологічні студії |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37043 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Знахідки кам’яних і кременевих виробів з околиць Бару на Вінниччині / В. Конопля, А. Гавінський // Волино-Подільські археологічні студії. — 2012. — Вип. 3. — С. 130-136. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-37043 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-370432012-08-31T12:08:07Z Знахідки кам’яних і кременевих виробів з околиць Бару на Вінниччині Конопля, В. Гавінський, А. У статті проаналізована колекція кам’яних і кременевих виробів Р.Шумила, виявлена на побережжі озера Бармаки поблизу м.Бар Вінницької області. Аналіз, проведений на підставі використаної сировини, вказує на ймовірні місця її локалізації, та на те, де вона добувалась і де здійснювалось виготовлення з неї виробів. Проведена також інтерпретація культурно-хронологічної приналежності предметів з колекції. 2012 Article Знахідки кам’яних і кременевих виробів з околиць Бару на Вінниччині / В. Конопля, А. Гавінський // Волино-Подільські археологічні студії. — 2012. — Вип. 3. — С. 130-136. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. XXXX-0100 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37043 uk Волино-Подільські археологічні студії Інститут археології НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
У статті проаналізована колекція кам’яних і кременевих виробів Р.Шумила, виявлена на побережжі озера Бармаки поблизу м.Бар Вінницької області. Аналіз, проведений на підставі використаної сировини, вказує на ймовірні місця її локалізації, та на те, де вона добувалась і де здійснювалось виготовлення з неї виробів. Проведена також інтерпретація культурно-хронологічної приналежності предметів з колекції. |
| format |
Article |
| author |
Конопля, В. Гавінський, А. |
| spellingShingle |
Конопля, В. Гавінський, А. Знахідки кам’яних і кременевих виробів з околиць Бару на Вінниччині Волино-Подільські археологічні студії |
| author_facet |
Конопля, В. Гавінський, А. |
| author_sort |
Конопля, В. |
| title |
Знахідки кам’яних і кременевих виробів з околиць Бару на Вінниччині |
| title_short |
Знахідки кам’яних і кременевих виробів з околиць Бару на Вінниччині |
| title_full |
Знахідки кам’яних і кременевих виробів з околиць Бару на Вінниччині |
| title_fullStr |
Знахідки кам’яних і кременевих виробів з околиць Бару на Вінниччині |
| title_full_unstemmed |
Знахідки кам’яних і кременевих виробів з околиць Бару на Вінниччині |
| title_sort |
знахідки кам’яних і кременевих виробів з околиць бару на вінниччині |
| publisher |
Інститут археології НАН України |
| publishDate |
2012 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37043 |
| citation_txt |
Знахідки кам’яних і кременевих виробів з околиць Бару на Вінниччині / В. Конопля, А. Гавінський // Волино-Подільські археологічні студії. — 2012. — Вип. 3. — С. 130-136. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| series |
Волино-Подільські археологічні студії |
| work_keys_str_mv |
AT konoplâv znahídkikamânihíkremenevihvirobívzokolicʹbarunavínniččiní AT gavínsʹkija znahídkikamânihíkremenevihvirobívzokolicʹbarunavínniččiní |
| first_indexed |
2025-07-03T18:46:12Z |
| last_indexed |
2025-07-03T18:46:12Z |
| _version_ |
1836652558542700544 |
| fulltext |
130
ВИПУСК ІІІ
Віталій КОНОПЛЯ, Андрій ГАВІНСЬКИЙ
ЗНАХІДКИ КАМ’ЯНИХ І КРЕМЕНЕВИХ ВИРОБІВ
З ОКОЛИЦЬ БАРУ НА ВІННИЧЧИНІ
У статті проаналізована колекція кам’яних і кременевих виробів Р.Шумила, виявлена на
побережжі озера Бармаки поблизу м.Бар Вінницької області. Аналіз, проведений на підставі ви-
користаної сировини, вказує на ймовірні місця її локалізації, та на те, де вона добувалась і де
здійснювалось виготовлення з неї виробів. Проведена також інтерпретація культурно-хроно-
логічної приналежності предметів з колекції.
Ключові слова: Бармаки, сокира свердлена, сокира прямокутна, сокира трапецієподібна, со-
кира біфасіальна, долото, культура кулястих амфор, трипільська культура, городоцько-здо-
вбицька культура
Час від часу науковці, вивчаючи окремі аспекти життєдіяльності первісних суспільств, ви-
користовують археологічні артефакти із приватних збірок, наглядним прикладом чому може
слугувати загальновідома колекція «ПЛАТАРу», всесторонньо опрацьована дослідниками три-
пільської культури. В цьому сенсі не стали винятком колекційні предмети з каменю та кременю,
виявлені при невияснених обставинах на побережжі озера Бармаки поблизу м. Бар Вінницької
області і люб’язно надані для опублікування їх власником п. Романом Шумило. Безперечно, для
них найголовнішою є спроба вияснення культурно-хронологічної приналежності, однак інші,
пов’язані з ними аспекти (аналіз, використаної сировини, техніка та типологія виготовлення),
цілком спроможні з’ясувати місця продукування і приналежності до ймовірних спільностей
цих знахідок.
У складі згаданої вище колекції наявні чотири свердлені сокири, що виготовлені з осадової
та вулканічних порід.
Одна з них базальтова із заокругленим обушком і має висоту 172 мм, ширину (в районі
проуха) – 80 мм та товщину (в районі леза) – 46 мм. Поперечний перетин виробу овальний.
Діаметр отвору для насаду – 22×19 мм. Бічні грані зашліфовані частково, а ширші повністю
покриті мікровиїмками від пікетажу (рис. 4, 7).
Наступні дві сокири з дбайливо зашліфованими поверхнями і прямокутним поперечним
перетином розмірами 98х56х35 мм (Рис. 4, 4) та 117х70х50 мм (Рис. 4, 9), з діаметрами свердло-
вин 25х22х мм і 23х22 мм виготовлені, відповідно, з темно-сірих габро та щільного за структу-
рою пісковику.
У четвертого виробу із темно-сірого габро верхня частина трапецієподібна (зріз обушка
прямий), а нижня, з розширеним лезом, незначно опущена до низу стосовно його поздовжньої
осі. У висоту вона сягає 156 мм при ширині 35 та 48 мм. Поперечний перетин сокири близь-
кий до півовала. Діаметр свердлини – 23×21 мм. Поверхня артефакта дбайливо зашліфована
(рис. 4, 3).
Найчисельнішу за кількістю позицію в колекції займають сокири , що різняться між собою
формою, поперечним перетином і використаною для їх продукування сировиною. За обрисами
вони відносяться до типів прямокутних та трапецієподібних, яким притаманний прямокутний
поперечний перетин.
З першим типом пов’язані вироби із світло-сірого з білими прожилками альбського креме-
ню – 85×24×23 мм (рис. 4, 2) і 130×42×25 мм (рис. 3, 9); із сірого та темно-сірого нижньосено-
манського пластового кременю, що має світло-сіру цяткову і плямисту текстуру – 103×37×15 мм
(рис. 3, 4), 140×43×42 мм (рис. 3, 5) і 151×43×44 мм (рис. 1, 3), із сіро-жовтої опоки – 90×43×29 мм
(рис. 1, 5), 105×48×27 мм (рис. 2, 2) і 119×45×28 мм (рис. 3, 6) та із чорного зі смужками світлого
забарвлення туронського кременю – 29×33×16 мм (рис. 3, 10).
Більш чисельні в цій збірці сокири другого типу, які виготовлені з тих же, окрім остан-
ньо згаданого, різновидів сировини – представників силіцитів крейд південно-західного
схилу Східно-Європейської платформи, зокрема з опоки – чотири екземпляри: два цілих –
79×34×11 мм (рис. 3, 1) і 101×46×27 мм (рис. 1: 4), один з відбитим лезом – 117×45×33 (рис. 2, 9)
та уламок нижньої частини з опуклою верхньою площиною та асиметричним у поздовжньому
профілі лезом – 36×29×14 мм (рис. 4, 6); з альбського кременю – десять екземплярів, з них сім
131
ВОЛИНО-ПОДІЛЬСЬКІ АРХЕОЛОГІЧНІ СТУДІЇ
цілих – 73×32×12 мм (рис. 2, 4), 78×36×14 мм (рис. 2, 5), 87×36×12 мм (рис. 4, 5), 118×36×21 мм
(рис. 2, 7), 119×53×16 мм (рис. 1, 6), 134×44×26 мм (рис. 1, 7), 178×70×38 мм (рис. 1, 9) та три
їх лезові частини – 68×43×18 мм (рис. 4, 7), 75×51×17 мм (рис. 3, 2), 115×84×19 мм (рис. 3, 8)
і з нижньосеноманського – вісім екземплярів, в тому числі сім цілих102×44×25 мм (рис. 1,
2), 104×37×15 мм (рис. 3, 4), 114×49×35 мм (рис. 2, 1), 116×49×23 мм (рис. 2, 3), 226×56×34 мм
(рис. 1, 1), 130×42×25 мм (рис. 3, 1), 158×71×26 (рис. 2, 8) і лезова частина, яка перепрофільо-
вана шляхом реутилізації на виріб аналогічного функціонального призначення – 66×54×22 мм
(рис. 4, 1). Злам, що перетворений на обушок, оброблений мікросколами та пікетажем.
Всі ці знахідки мають зашліфовані в більшій або меншій мірі площини, часом, включно з
обушками, суцільно.
Два долота з колекції спродуковані із світло-сірого, майже білого за кольором альбського
кременю з світло-коричневими (цегловими) прожилками, що утворюють мармуроподібну тек-
стуру. За формою, як і у поперечному перетині, вони прямокутні, а їх найбільша ширина при-
падає на середню частину корпусу внаслідок помірно дугоподібних бічних площин, котрі ма-
ють, як і ширші, дбайливо зашліфовані поверхні. У одного з предметів розміром 90×20×14 мм
відбитий кінчик леза (рис. 2, 6), а у другого промірами 81×19×15 мм обушок має гострокутове
завершення (рис. 3, 3).
Доповнюють цю збірку дві біфасіальні сокири з темно-сірого туринського кременю із світ-
лими плямами, у яких зшліфовані леза і бічні краї. Одна із них розміром 119×46×18 мм трапе-
цієподібна у плані і виготовлена з плиткоподібної конкреції, на що вказують залишки жовної
кірки на її площинах, а інша розміром 102×41×19 мм підтрикутна у плані (рис. 2, 10).
Описана вище приватна збірка артефактів з околиць м. Бар на Вінничині, не дивлячись на
специфіку комплектування, має без сумніву, певну наукову цінність, що проявилась в наступ-
ному.
Аналіз, проведений на підставі використаної сировини, вказує на ймовірні місця її локалі-
зації, та на те, де вона добувалась і де здійснювалось виготовлення з неї виробів.
Слід сказати, що на території Вінничини в достатній кількості залягають породи вулка-
нічного та осадового походження, які подекуди виходять на денну поверхню. В первісну добу,
особливо в епоху палеометалів, вони в достатній мірі використовувались населенням регіону
для забезпечення господарських потреб. Натомість, поклади високоякісного кременю, при-
датного для використання різноманітного інструментарія, тут майже відсутні, а наявні його
місцезнаходження у вигляді невеликих за розмірами конкрецій з невисокими петрофізичними
покажчиками дуже рідко розроблялись тогочасними кременярами.
Практично всі речі з колекції, за винятком сокири з пісковика, спродуковані із порід неміс-
цевого походження. Так, інші три кам’яні предмети пов’язані із базальтом і габро, найближчі
за відстанню від Бару поклади якого розміщені в межиріччі Горині та Стиру, на стику Жито-
мирської і Рівненської областей, зокрема в межах Овруччини. Вироби з них, починаючи від
періоду енеоліту та включно по ранньозалізний вік були найбільш вживаними і поширювались
від місць їх виготовлення в різні куточки Західного Побужжя, Верхнього і Середнього Дністра,
сягаючи теренів Середньої Наддніпрянщини, південно-західної Білорусі та південно-східної
Польщі.
Це ж стосується і кременевих артефактів з колекції, які за походженням пов’язані з дво-
ма регіонами Заходу України. Сокири з туронського кременю найправдоподібніше потрапили
сюди з басейну верхньої течії Горині, зокрема з порубіжжя Рівненської та Хмельницької облас-
тей, де у вказаний вище час існували виробничі осередки, котрі забезпечували не тільки власні
потреби місцевих общин, але йшли на далекосяжний експорт шляхом обміну.
Одинадцять обумовлених вище кременевих сокир виготовлені з нижньосеноманського
кременю, який у вигляді пластів або валунів зустрічається у вапняковій товщі середньої течії
Дністра на території Хмельницької області і представляє другий кремененосний регіон. Най-
більш висока концентрація цієї сировини відмічена у міжріччі рр. Жвану та Студениці, де вона
утворює окремі шари, що складені стяжіннями неправильної форми діаметром до 1 м [1, 1-
44]. Первісні кременярі опанували способи її добування і обробки вже в ранньому палеоліті
і успішно застосовували їх до появи перших артефактів виробничого призначення із заліза.
Нижньосеноманський кремінь домінував в індустріях міжріччя Південного Бугу та Дністра
і в невеликих кількостях (сокири та долота) відмічений серед пам’яток Західного Побужжя і
Верхнього Дністра.
З альбського кременю виготовлено десять сокир, який локалізується у цьому ж регіоні, але
займає обмежену територію Середнього Дністра між селами Дарабани Чернівецької і Сокіл
Хмельницької областей у вигляді пластів товщиною 0,2 – 2 м. Він використовувався в давнину
132
ВИПУСК ІІІ
в основному для отримання відщепів у якості заготовок для майбутніх знарядь праці, та з огля-
ду на низькі петрофізичні властивості не надавався для сколювання пластин. Широке викорис-
тання його настало в пізньому енеоліті, коли з нього продукувались деревообробні знаряддя,
ареал поширення яких був вузько локальним і за винятком небагатьох випадків окреслювався
територією Середнього Дністра [1, 142, 144]. З цієї сировини виготовлені згадані вище долота.
Вісім сокир спродуковані з опоки. Ця порода осадового походження генетично пов’язана з
кременем, але на відмінну від останнього має меншу твердість (шість одиниць за шкалою Моо-
са) і гірший хімічний склад (підвищений вміст в ній СаСО3 та Аl2О3), що робить її недостатньо
придатною для отримання пластинчастих сколів. Опоки залягають у верхньоальбській товщі
вапняків і найбільш поширені на території Хмельницької, Тернопільської та Чернівецької об-
ластей, виходячи на денну поверхню у відслоненнях долини Дністра і його приток [6, 43-44].
Ця сировина слугувала для виготовлення деревообробних інструментів від неоліту до пізнього
енеоліту.
Не менш важливою є інтерпретація культурно-хронологічної приналежності предметів з
колекції. З цією метою застосовано порівняльний метод з урахуванням технологічних і типо-
логічних їх покажчиків по відношенню до існуючих аналогів, насамперед із надійних щодо да-
тування комплексів.
Всі сокири з каменю і дві біфасіальні з кременю відносяться до доби бронзи, ймовірно до її
раннього періоду. Близькі до них за формою предмети відомі з поховань і поселень цього часу
не тільки Вінничини, але й суміжних територій. З огляду на використану сировину та на міс-
ця її локалізації їх доречно пов’язати з городоцько-здовбицькою культурою, південно-східний
край ареалу якої проходить на відносно недалекій відстані від терену виявлення цих предметів,
що мають в ній чисельні аналоги [4, 106, 112, 113].
Дещо складнішим видається культурно-хронологічне визначення решти знахідок з колек-
ції, котрі однозначно належать до пізнього енеоліту, зокрема до культур трипільської і куляс-
тих амфор. До першої з них зараховані всі артефакти, виготовлені з опоки, бо носії іншої її не
використовували, а також, з певною мірою вірогідності, дев’ять сокир (рис. 1, 1-3; рис. 2, 1, 3;
рис. 3, 3, 5, 9; рис. 4. 2). Останні за формою і технікою обробки мають значну кількість відповід-
ників в середовищі пізньотрипільських племен, що їх продукували насамперед в кремененос-
них районах Волині і Поділля [2, 68; 3, 95].
З культурою кулястих амфор можуть бути пов’язані два долота та тринадцять сокир (рис. 1,
5-8; рис. 2, 4, 5, 7, 8; рис. 3, 8, 10; рис. 4, 1, 5, 7), які відрізняються від попередньо описаних більш
прецезійними формами та досконалішою технікою виготовлення. Подібні вироби характерні
саме для неї і є однією із її визначальних ознак [5, 15].
Таким чином, ці предмети з колекції вказують на території їх виготовлення, свідчать про
можливі шляхи (міграційні або обмінні) потрапляння на місце виявлення та прогнозують
можливість існування тут пам’яток, як поховального, так і поселенського характеру згаданих
вище культур.
_________________________________________________
1. Конопля В. Класифікація крем’яної сировини заходу України // Наукові записки. Львів-
ський історичний музей. – Львів, 1998. – Вип. 7. – С. 139 – 157.
2. Пелещишин М. Поселення мідного віку біля сіл Костянець і Листвин у Західній Волині.
– Львів, 1997. – 121 с.
3. Пелещишин М. Пізньотрипільські поселення біля сіл Костянець і Листвин на Волині /
/ Волино-Подільські археологічні студії. – Львів: НВФ «Українські технології», 1998. – Вип. 1.
– С. 89 – 109.
4. Свєшніков І. К. Історія населення Передкарпаття, Поділля і Волині в кінці ІІІ – на початку
ІІ тисячоліття до нашої ери. – Київ: Наукова думка, 1974. – 207 с.
5. Свєшніков І. К. Культура шаровидных амфор. – Москва: Наука, 1983. – 86 с.
6. Сеньковський Ю. М. Силіцити крейди південно-західного схилу Східно-Європейської
платформи. – Київ: Наукова думка, 1973. – 155 с.
133
ВОЛИНО-ПОДІЛЬСЬКІ АРХЕОЛОГІЧНІ СТУДІЇ
Рис. 1. Вироби з кременю: 1-3, 6-8 і опоки: 5, 5.
134
ВИПУСК ІІІ
Рис. 2. Вироби з кременю: 1,3-8, 10 і опоки: 2, 9.
135
ВОЛИНО-ПОДІЛЬСЬКІ АРХЕОЛОГІЧНІ СТУДІЇ
Рис. 3. Вироби з кременю: 2-5, 7-10 і опоки: 1, 6.
136
ВИПУСК ІІІ
Рис. 4. Вироби з каменю: 3, 4, 8, 9, кременю: 6 1, 2, 5, 7 і опоки: 6
|