Кераміка «terra sigillata» з с. Зимне на Волині

Стаття присвячена публікації чотирьох керамічних посудин типу «terra sigillata», знайдених на дні р. Луги у с. Зимне Володимир-Волинського району Волинської області. Попередній аналіз цих знахідок дозволяє віднести їх до Понтійського центру виробництва такого посуду. Вірогідним шляхом потрапляння ці...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2012
Автори:	Панишко, С., Стемковський, В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2012
Назва видання:	Волино-Подільські археологічні студії
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37045
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Кераміка «terra sigillata» з с. Зимне на Волині / С. Панишко, В. Стемковський // Волино-Подільські археологічні студії. — 2012. — Вип. 3. — С. 146-152. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-37045
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-370452012-08-31T12:07:56Z Кераміка «terra sigillata» з с. Зимне на Волині Панишко, С. Стемковський, В. Стаття присвячена публікації чотирьох керамічних посудин типу «terra sigillata», знайдених на дні р. Луги у с. Зимне Володимир-Волинського району Волинської області. Попередній аналіз цих знахідок дозволяє віднести їх до Понтійського центру виробництва такого посуду. Вірогідним шляхом потрапляння цієї колекції на Волинь була готська експансія у Північне Причорномор’я. 2012 Article Кераміка «terra sigillata» з с. Зимне на Волині / С. Панишко, В. Стемковський // Волино-Подільські археологічні студії. — 2012. — Вип. 3. — С. 146-152. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. XXXX-0100 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37045 uk Волино-Подільські археологічні студії Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
description	Стаття присвячена публікації чотирьох керамічних посудин типу «terra sigillata», знайдених на дні р. Луги у с. Зимне Володимир-Волинського району Волинської області. Попередній аналіз цих знахідок дозволяє віднести їх до Понтійського центру виробництва такого посуду. Вірогідним шляхом потрапляння цієї колекції на Волинь була готська експансія у Північне Причорномор’я.
format	Article
author	Панишко, С. Стемковський, В.
spellingShingle	Панишко, С. Стемковський, В. Кераміка «terra sigillata» з с. Зимне на Волині Волино-Подільські археологічні студії
author_facet	Панишко, С. Стемковський, В.
author_sort	Панишко, С.
title	Кераміка «terra sigillata» з с. Зимне на Волині
title_short	Кераміка «terra sigillata» з с. Зимне на Волині
title_full	Кераміка «terra sigillata» з с. Зимне на Волині
title_fullStr	Кераміка «terra sigillata» з с. Зимне на Волині
title_full_unstemmed	Кераміка «terra sigillata» з с. Зимне на Волині
title_sort	кераміка «terra sigillata» з с. зимне на волині
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2012
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37045
citation_txt	Кераміка «terra sigillata» з с. Зимне на Волині / С. Панишко, В. Стемковський // Волино-Подільські археологічні студії. — 2012. — Вип. 3. — С. 146-152. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.
series	Волино-Подільські археологічні студії
work_keys_str_mv	AT paniškos keramíkaterrasigillatazszimnenavoliní AT stemkovsʹkijv keramíkaterrasigillatazszimnenavoliní
first_indexed	2025-07-03T18:46:19Z
last_indexed	2025-07-03T18:46:19Z
_version_	1836652565017657344
fulltext	146 ВИПУСК ІІІ Сергій ПАНИШКО, Володимир СТЕМКОВСЬКИЙ КЕРАМІКА TERRA SIGILLATA З С. ЗИМНЕ НА ВОЛИНІ Стаття присвячена публікації чотирьох керамічних посудин типу «terra sigillata», знайде- них на дні р. Луги у с. Зимне Володимир-Волинського району Волинської області. Попередній аналіз цих знахідок дозволяє віднести їх до Понтійського центру виробництва такого посуду. Вірогідним шляхом потрапляння цієї колекції на Волинь була готська експансія у Північне При- чорномор’я. Ключові слова: «terra sigillata», червонолакова кераміка, кубок, блюдо, чашка, ойнохоя Червонолакова кераміка, або «terra sigillata» є однією із яскравих ознак поширення рим- ської культури у варварському світі. Вона виготовлялась як у самій Італії, так і у римських провінціях, зокрема, східних [2; 3]. На пам’ятках римського часу Північного Причорномор’я такий посуд є звичною знахідкою. Натомість у північно-західних регіонах України та суміжних районах Польщі він трапляється нечасто. Поодинокі знахідки фрагментів посуду цього типу, причому, виготовленого у західних провінціях Імперії, на пам’ятках римського часу відомі у Звенигородці, Черепині, Лепесівці Підберізцях та Сокільниках-1 [10, 17, 81, 83; 7, 24; 12, 41]. Значно рідше трапляються знахідки червонолакової кераміки східного походження. На фоні цього, унікальною є нещодавно опу- блікована миска чандарлійського виробництва з Грудека Надбужного [16, 89-98]. У останній час дрібні фрагменти червонолакової кераміки виявлені іще на кількох поселеннях, наприклад, у Хрінниках [8, 61-62], однак відсутність відповідних публікацій не дозволяє пов’язати її з кон- кретними виробничими центрами. Практично всі дослідники, що вивчають пам’ятки римського часу констатують нечислен- ність знахідок фрагментів, не говорячи про цілі форми, червонолакової кераміки за межами «Imperium Romanum». Тому, пропонована попередня публікація чотирьох цілих та повністю реставрованих форм римського червонолакового посуду (кубок, блюдо, чашка і глечик-ойно- хоя) із с. Зимне Володимир-Волинського району Волинської області (рис. 1), сприятиме вста- новленню характеру взаємовідносин тогочасного населення Волині з римським світом та роз- ширить джерельну базу дослідження цього посуду, як культурного феномену. Додаткової акту- альності публікації додає та обставина, що цей комплекс, можливо, пов’язаний з понтійським виробництвом, дослідження якого нині активно розвивається. У 2011 році до фондів Володимир-Волинського історичного музею від краєзнавця Гнатюка Анатолія Степановича надійшли дві червонолакові посудини: реставроване (склеєне) блюдо (інвентарний № КВ – 10623/ А – 1356) та кубок зі слідами кріплення втраченої ручки (інвен- тарний № КВ – 10675/ А – 1358). При цьому у його приватній колекції залишились чашка з під- клеєним невеликим фрагментом вінчика та цілий глечик-ойнохоя. За інформацією краєзнавця, ці предмети були підняті з дна р. Луги у районі с. Зимне. На момент виявлення всі вони були цілі, а пошкодження отримали у ході виїмки з мулистого дна річки. Кубок (рис. 2) гончарний, із округлим кулеподібним корпусом, на якому простежуються місця кріплення однієї невеликої петлеподібної ручки, і злегка відігнутим назовні вінчиком, на кільцевому піддоні. На шийці сформований поздовжній пасок. Діаметр по краю вінчика – 6,5 см, піддона – 3,5 см, максимальний тулуба – 9 см. Висота кубка – 10 см. Тісто високої якості, без видимих домішок, однорідне, світло-коричневого кольору. Лак блискучий, червоного насиче- ного кольору темніший за тісто, вкриває поверхню кубка зі всіх сторін. Подібні кубки відомі з Херсонесу [5, 76, рис. 48, 1; 14, рис.7, 1], Танаїсу [1, 75-76, Табл. XXIV, 4], могильника біля села Брянське у Бахчисарайському районі [13, 125, рис. 11, 9]. Такі форми знайдено на некрополі у с. Завітне (Альма-Кермен) [11, 144; рис. 6, 1-3]. У Причорномор’ї вони датуються II – першою половиною III ст. н. е. Найбільшого поширення такі форми кубків набули на некрополі Херсонесу і пізньоскіф- ських могильниках Південно-Західного Криму, що дозволило Н. А. Богдановій вважати їх «кубками херсонеського типу». В. І. Кадєєв відносить їх до типу 3 [6, 97, рис. 12, 3]. Е. Кюнельт називає такі форми «фракійськими кубками» і відносить їх походження до егейського просто- 147 ВОЛИНО-ПОДІЛЬСЬКІ АРХЕОЛОГІЧНІ СТУДІЇ ру, не вказуючи на точне місце виготовлення [11, 139]. Блюдо (рис. 3) гончарне, зі звуженими до низу стінками та плоским, горизонтально віді- гнутим назовні вінчиком, на кільцевому піддоні. У центрі дна має бугорок діаметром 1, 2 см. Діаметр по краю вінчика – 21 см, піддона – 6,5 см, висота блюда – 4,3 см. Тісто дуже високої якості, без видимих домішок, однорідне. Лак матовий, червоного насиченого кольору. У ниж- ній частині блюда лак має характерні «підтьоки», а на піддоні він взагалі відсутній. Останнє є характерною ознакою понтійської сигілляти [4, 144]. За Д. Б. Шеловим тарілки з горизонтально відігнутим краєм побутували тривалий час, з кінця I ст. до н.е. і аж до кінця античної епохи [15, 135]. Чашка (рис. 4) гончарна, із округлими стінками, ледь загнутим до середини вінчиком, на кільцевому піддоні. Діаметр по краю вінчика – 13,5 см, піддона – 5,8 см, висота чашки – 5,5 см. Тісто однорідне, високої якості, разом з цим воно має видимі ознаки органічних домішок у вигляді дрібних пустот на поверхні. Лак матовий, світлочервоного кольору, темніший за тісто, вкриває поверхню зі всіх сторін, однак його якість всередині чашки краща, ніж із-зовні. На зо- внішній поверхні посудини добре простежується вапнякова патина. Подібні чашки відомі з некрополя та округи Херсонесу [5, 66, рис. 40,3], некрополя Танаїсу [1, 76, 81, табл. XXIII, 4, XXIV, 1]. В. І. Кадєєв відносить чашки такої форми і подібної якості до типу 1 місцевого Херсонеського виробництва і розглядає їх як наслідування зразків, датуючи їх I – 30-ми роками II ст. н. е. [6, 91, рис. 10,1]. Т. М. Арсен’єва та В. М. Зубар датують такий по- суд II – III ст. н. е. [1, 76, 81; 5, 66]. Глечик-ойнохойя (рис. 5) гончарний, яйцеподібної форми, з короткою шийкою та плоским дном. Висота глечика – 23,0 см, діаметр корпусу – 14,0 см, денця – 9,5 см. Вінчик, що має ледь помітні сліди приліплювання до вже готового корпусу глечика, оформ- лений у вигляді трилисника з одним зливом. Ручка глечика приєднана до вінчика та верхньої частини корпусу. На поверхні у окремих місцях простежуються відбитки тканини, а на денці – сліди зрізання готового виробу з гончарного круга ниткою. На корпусі видно слабо вираже- ні широкі горизонтальні канелюри. Тісто світлокоричневого кольору, відносно низької якості, пористе, з окремими включеннями білої слюди. Лак на зовнішній поверхні глечика представле- ний окремими невеликими плямами. Всередині глечика, на дні, знаходиться шматок глиняного тіста, що потрапив туди до випалювання виробу. Подібні глечики відомі на некрополі Херсонесу [5, 73]. Знайдений у с. Зимно глечик близь- кий до типу 7, виділеного В.І. Кадєєвим [6, 95]. Ці форми датуються II – III ст. н. е. Хоча дана публікація має вцілому попередній характер, спробуємо оцінити інформацій- ний потенціал даної колекції. Насамперед, щодо її датування, то існування описаних форм вкладається у період II – першої половини III ст. н. е. Встановити точніше час її появи на Волині поки що важко, однак, думаємо, це був період близько середини III ст. До такої думки схиляє надійне датування ряду об’єктів у регіоні, що містили вартісні римські імпорти. Це поховання з Грудека Надбужного другої половини III ст. н.е., що містило червонолакову миску чандарлій- ського виробництва [16, 89] та святилище першої половини III ст. н.е. у Хрінниках з фігуркою Сарапіса [8, 61-62]. Щодо походження колекції, то відсутність рельєфного оформлення та ряд інших ознак вказує на її східне виробництво. До нашого часу у басейні Вісли знайдено тільки дві червоно- лакові миски, що походять із Східного Середземномор’я. Причому вони відносяться до різних груп. Миска із Гебултова біля Кракова належить до так званої східної сигіляти В, що продуку- валась у долині Меандру, а миска із Грудека Надбужного біля Грубешова до східної сигілляти С, що виготовлялась у Чандарлі [16, 89]. Обидва ці центри виробництва розміщувались біля Пергаму у Малій Азії. Кераміка із Зимного не схожа на східну сигіляту С, що була у II – III ст. н. е. основним посу- дом, що ввозився у Північне Причорномор’я. Окрім різниці у формах вона не містить включень золотистої слюди, що за К. Домжальським [16, 94] є однією із головних ознак чандарлійської кераміки. Колір лаку на ній також швидше не бронзовий, а червоний. За рядом ознак, насамперед, відсутності лаку на нижніх частинах посуду, зимнівська ке- раміка може бути віднесена до так званої Понтійської сигілляти, яка, вироблялась у кількох, поки що достовірно не встановлених центрах по берегах Чорного моря. Несхожість зимніської колекції з основними опублікованими формами Понтійської сигілляти не може виступати не- переборною проблемою у такій її інтерпретації, оскільки, за Д.В. Журавльовим набір її форм значно ширший, аніж виділені Дж. Хейсом [3, 35]. Понтійська сигіллята з’явилась близько се- редини I ст. н. е. і домінувала на ринках Північного Причорномор’я до середини III ст. н. е. 148 ВИПУСК ІІІ Відзначимо, що Понтійська сигіллята мала локальне поширення і за межами Причорно- мор’я трапляється у обмеженій кількості, хоча, вона відома навіть у Північній Африці. Її поява у Середньому Побужжі у III ст. н. е. найкраще пояснюється становленням так званого «понтій- ського шляху», що зв’язував вихідний пункт руху готів к Балтійському Помор’ї з Причорно- мор’ям та Кримом. Ця дорога проходила через Грубешівську улоговину, де існувала своєрідна, багата на знахідки, масломенцька група пам’яток [9, 81]. Очевидно, саме її носії залишили по собі червонолакову кераміку, знайдену у с. Зимне. На думку К. Домжальського, миска чандарлійського виробництва з Грудека Надбужного, потрапила на Волинь у результаті нападів готів на понтійські регіони, про що свідчить рідкість знахідок такої кераміки на понтійському шляху. Він вважає, що гладка, не оздоблена рельєф- ним орнаментом, східна кераміка не була атрактивним товаром для місцевого варварського населення у процесі торгівлі [16, 97]. Знахідка зимнівської колекції, зважаючи на її чисельність, дозволяє відвести торгівлі більшу роль у появі такої кераміки на Волині. Певні попередні висновки можна зробити аналізуючи склад колекції та стан її збереженос- ті. Насамперед констатуємо, що відкритим залишається питання закритості цього археологіч- ного комплексу. Добра збереженість країв піддонів та слідів зрізання ниткою на денці глечика-ойнохої вка- зує на обмежене використання цього посуду у побуті. Те, що посуд дійшов до нашого часу у археологічно цілому вигляді вірогідно свідчить про його культове, можливо, поховальне при- значення. Такі форми, як правило, зустрічаються на могильниках, однак у даному випадку будь яка інформація про сліди поховань, які б супроводжували знахідку кераміки, відсутня. Звертає на себе увагу і сам склад «сервізу» – жодна із форм у ньому не повторюється, тут представлені абсолютно різні форми посуду. Думаємо, вирішенню цих складних питань сприятиме врахування особливостей знахідки колекції у воді, на дні р. Луги. При цьому, першою аналогією, що спадає на думку, із місцем знахідки зимнівської колекції червонолакового посуду, є відомий Піщанський скарб грецького бронзового посуду на р. Супій, який був товаром загиблого торговця. Не виключаючи поді- бного трактування зимнівської колекції, все ж зауважимо, що вона більше нагадує предмети із культового місця на березі річки (заболоченої заплави), де вони у вигляді жертви опускались у воду. Поряд з місцем знахідки кераміки розміщене багатошарове поселення, що має потужний шар римського часу. Традиція подібних жертв була характерною для германців. Така доля могла спіткати не тільки зимнівську кераміку, але і три мечі, виявлені у річках Гучві та Сеньосі, причому, один із них був ритуально скручений [9, 83]. На користь культового характеру описаної колекції якимось чином може свідчити оригі- нальна ліпна підлощена миска (рис. 6), що надійшла до Володимир-Волинського музею (інвен- тарний № КВ – 10674/ А – 1357) разом з кубком та червонолаковою мискою, і, за повідомленням Гнатюка А.С., була знайдена поряд із ними. Діаметр ліпної миски по краю вінчика становить 19 см, а її висота – 4 см. Цій мисці непросто знайти аналогії у місцевій кераміці, натомість, вона практично точно за розмірами та формою (за виключенням піддону) копіює описане вище чер- воно лакове блюдо. Негативним відбитком, тобто, вдавлюванням, скопійований навіть бугорок у центрі дна червонолакової миски. Видається, що таке співпадіння не випадкове, а ліпна миска могла бути виготовлена як наслідування престижного імпортного червоно лакового блюда. Ліпна миска має чіткі ознаки ритуальних дій: графіто у вигляді хреста на дні та паралельно обламані краї, що можливо, є слідами ритуальної порчі посуду. Розміщення та характер зламів вказує на цілеспрямовані зусилля у прагненні надати їм паралельний напрямок. Таким чином, знахідка колекції кераміки типу «terra sigillata» у с. Зимно доповнює наші уявлення про взаємозв’язки місцевого населення з римським світом, характер керамічного ви- робництва у понтійському регіоні, та шляхи поширення античного посуду на просторах Схід- ної Європи. ______________________________________________ 1. Арсеньева Т.М. Некрополь Танаиса. – М., 1977. – 152 с. 2. Домжальский К. Из истории исследования краснолаковой керамики восточного произ- водства // Эллинистическая и римская керамика в Северном Пнричерноморье. I // Труды ГИМ. – М., 1998. Вып. 102. – С. 17 – 30. 3. Журавлев Д.В. Краснолаковая керамика Северного Причерноморья римского времени: основные итоги и перспективы изучения (краткий обзор отечественной литературы) // Элли- нистическая и римская керамика в Северном Пнричерноморье // Труды ГИМ. – М., 1998. Вып. 102. – С. 31 – 51. 149 ВОЛИНО-ПОДІЛЬСЬКІ АРХЕОЛОГІЧНІ СТУДІЇ 4. Журавлев Д.В. Краснолаковые понтийские тарелки с вертикальным бортиком из могиль- ника Бельбек IV// Херсонесский сборник. Выпуск XIV. Сблрник научных статей. – Севастополь: Издательский дом «Максим», 2005. – С. 141 – 168. 5. Зубарь В.М. Некрополь Херсонеса Таварического I – IV вв. н. э. – К.: 1982. – 140с. 6. Кадеев В.И. Очерки истории экономики Херсонеса Таврического в I – IV веках н. э. – Харьков, 1970. – 164 с. 7. Козак Д.Н. Пшеворська культура у верхньому Подніпров’ї та Західному Побужжі. – К., 1984. – 132с. 8. Козак Д. Божество Сарапіс із поселення готів на Волині // Археологія. – 2006. – № 3. – С. 60 – 65. 9. Коковський А. Дві битви за Грубешівську улоговину на схилку старожитності // Архео- логічні дослідження Львівського університету 2007. Вип. 10. – С. 60 – 91. 10. Кропоткин В.В. Римские импортные изделия в Восточной Европе (II в. до н. э. – Vв. н. э.). САИ – Вып. Д 1 – 27. – М.,1970. – 280с. 11. Кюнельт Э. Краснолаковая керамика егейского происхождения из некрополя у с. За- ветное //Древняя Таврика. Посвящается 80-летию Татьяны Николаевны Высотской. Сб. науч. работ / Под общ. Ред. Ю. П. Зайцева, В. И. Мордвинцевой. – Симферополь: Универсум, 2007. – С. 139 – 148. 12. Онищук Я. Провінційно-римські імпорти та їх значення в культурах римського часу волино-подільського пограниччя // Бюллетень Львівського філіалу Національного науково-до- слідного реставраційного центру України. – Львів, 2008. – №1(10). – С.40 – 45. 13. Пуздровский А.Е., Труфанов А.А., Юрочкин В.Ю. Охранные работы в Бахчисарайском раене // Археологические исследования в Крыму 1995 г. – Симферополь: Сонат, 2007. – С. 117 – 125. 14. Ушаков С.В. Керамический комплекс Херсонеса Таврического // Материалы по археоло- гии и истории античного и средневекового Крыма (по материалам BSP – Причерноморского проекта у «Базилики 1935 г.») // Материалы по Археологии и Истории Античного и Средне- векового Крыма. – Вып. 2. – Севастополь – Тюмень: 2010. – С. 7 – 26. 15. Шелов Д.Б. Танаис и Нижний Дон в первые века нашей эры. – М.: Наука, 1972. – 337 с. 16. Domżalski K. Małoazjatyckie naczynie terra sigillata z grobu w Gródku nad Bugiem, pow. Hrubi- eszowski//Nowe znaleziska importów rzymskich z ziem Polski II, Том 2. – Warszawа, 2001. – S. 89 – 98. 150 ВИПУСК ІІІ Рис. 1. Локалізація сучасних сіл Зимне та Грудек Надбужний на карті північно-східної частини Римської Імперії III ст. н. е.: А – с. Зимне; Б – с. Грудек Надбужний. Рис. 2. Зимне. Кубок «terra sigillata». 151 ВОЛИНО-ПОДІЛЬСЬКІ АРХЕОЛОГІЧНІ СТУДІЇ Рис.3. Зимне. Блюдо «terra sigillata». Рис.4. Зимне. Чашка «terra sigillata». 152 ВИПУСК ІІІ Рис.5. Зимне. Глечик-ойнохоя «terra sigillata». Рис.6. Зимне. Ліпна тарілка.

Кераміка «terra sigillata» з с. Зимне на Волині

Репозитарії

Схожі ресурси