Куди йдемо?

З парламентських слухань на тему «Національна ідентичність в Україні в добу глобалізаційних викликів: проблеми та шляхи збереження», що відбулися у Верховній Раді 9 грудня 2009 року....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автори:	Мовчан, П., Жулинський, М., Стріха, М., Заєць, І., Масенко, Л., Верстюк, В., Скляр, В., Кот, С.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України 2009
Назва видання:	Україна. Наука і культура
Теми:	Суспільство
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37063
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Куди йдемо? / П. Мовчан, М. Жулинський, М. Стріха, І. Заєць, Л. Масенко, В. Верстюк, В. Скляр, С. Кот // Україна. Наука і культура. — 2009. — Вип 35. — С. 24-61. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-37063
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-370632012-09-06T12:07:32Z Куди йдемо? Мовчан, П. Жулинський, М. Стріха, М. Заєць, І. Масенко, Л. Верстюк, В. Скляр, В. Кот, С. Суспільство З парламентських слухань на тему «Національна ідентичність в Україні в добу глобалізаційних викликів: проблеми та шляхи збереження», що відбулися у Верховній Раді 9 грудня 2009 року. 2009 Article Куди йдемо? / П. Мовчан, М. Жулинський, М. Стріха, І. Заєць, Л. Масенко, В. Верстюк, В. Скляр, С. Кот // Україна. Наука і культура. — 2009. — Вип 35. — С. 24-61. — укp. 0206-8001 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37063 uk Україна. Наука і культура Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Суспільство Суспільство
spellingShingle	Суспільство Суспільство Мовчан, П. Жулинський, М. Стріха, М. Заєць, І. Масенко, Л. Верстюк, В. Скляр, В. Кот, С. Куди йдемо? Україна. Наука і культура
description	З парламентських слухань на тему «Національна ідентичність в Україні в добу глобалізаційних викликів: проблеми та шляхи збереження», що відбулися у Верховній Раді 9 грудня 2009 року.
format	Article
author	Мовчан, П. Жулинський, М. Стріха, М. Заєць, І. Масенко, Л. Верстюк, В. Скляр, В. Кот, С.
author_facet	Мовчан, П. Жулинський, М. Стріха, М. Заєць, І. Масенко, Л. Верстюк, В. Скляр, В. Кот, С.
author_sort	Мовчан, П.
title	Куди йдемо?
title_short	Куди йдемо?
title_full	Куди йдемо?
title_fullStr	Куди йдемо?
title_full_unstemmed	Куди йдемо?
title_sort	куди йдемо?
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Суспільство
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37063
citation_txt	Куди йдемо? / П. Мовчан, М. Жулинський, М. Стріха, І. Заєць, Л. Масенко, В. Верстюк, В. Скляр, С. Кот // Україна. Наука і культура. — 2009. — Вип 35. — С. 24-61. — укp.
series	Україна. Наука і культура
work_keys_str_mv	AT movčanp kudijdemo AT žulinsʹkijm kudijdemo AT stríham kudijdemo AT zaêcʹí kudijdemo AT masenkol kudijdemo AT verstûkv kudijdemo AT sklârv kudijdemo AT kots kudijdemo
first_indexed	2025-07-03T18:46:58Z
last_indexed	2025-07-03T18:46:58Z
_version_	1836652606733156352
fulltext	КУДИ ЙДЕМО? Ç ïàðëàìåíòñüêèõ ñëóõàíü íà òåìó «Íàö³îíàëüíà ³äåíòè÷í³ñòü â Óêðà¿í³ â äîáó ãëîáàë³çàö³éíèõ âèêëèê³â: ïðîáëåìè òà øëÿõè çáåðåæåííÿ», ùî â³äáóëèñÿ ó Âåðõîâí³é Ðàä³ 9 ãðóäíÿ 2009 ðîêó. Ïàâëî ÌÎÂ×ÀÍ, íàðîäíèé äåïóòàò Óêðà¿íè, ãîëîâà ï³äêîì³òåòó ç ïèòàíü òâîð÷î¿ ä³ÿëüíîñò³, ìèñòåöòâ, êóëüòóðíî-ïðîñâ³òíèöüêî¿ òà ìîâíî¿ ïîë³òèêè Êîì³òåòó Âåðõîâíî¿ Ðàäè Óêðà¿íè ç ïèòàíü êóëüòóðè ³ äóõîâíîñò³, ãîëîâà Âñåóêðà¿íñüêîãî òîâàðèñòâà «Ïðîñâ³òà», ³í³ö³àòîð ñëóõàíü. Я свою тему означив як «Камо гря� деши, Україно?». Не було б по� треби перейматися двома взаємозумовлюваними і взаємопов’я� зуваними проблемами: «глобалізація» і «самоідентифікація», якби ми не усвідомлювали, що світ стрімко і принци� пово змінився після зміни його двополяр� ного стану на однополярний. Змінюються стрімко географічні кордони соціальних та культурних сис� тем. Західна модель розвитку екстрапо� люється на всі інші існуючі традиційні моделі, однополюсний світовий лад виз� нається зразковим, оптимальним, про� гресивним і єдино можливим. Західний тип культури — найдоцільнішим, со� ціальні стандарти — незаперечними, знеосіблення як загальноетнічні, так і особистісні, неминучими. Парламентські слухання повинні хоча б частково дати відповідь на за� питання: «Камо грядеши?» Що нас, українців, які впродовж тисячоліть зберігали свою ідентичність, зберіга� ючи мову, культуру, традиції , національну кухню, звичаї, історію, свою міфологію, чекає попереду, що нас, українців, які здобули свою ре� альну незалежність в кінці XX сто� річчя, чекає, які бар’єри, які пере� шкоди нам необхідно долати нині, якими себе бачимо ми у загально� європейському контексті, не кажучи вже про загальносвітовий? Усвідомлюю, що ми не зможемо дати вичерпну відповідь на всі запи� тання, пов’язані з інтенсивними світо� вими глобалізаційними процесами, але мусимо з’ясувати, які криються небезпеки для таких пізньосформо� ваних держав, як Україна, в тому вирі, в який вона засмоктується. Чи справді ця світова модель є єдино прийнятною, чи вона є оптимальною як для людства, так і для нас як його складової?! Чи цивілізаційні зіткнен� ня, що тривають щоденно, не спри� чиняться до загальносвітової катас� трофи? І ще одне, не другорядне для нас запитання: чому употужнюється світова антиглобалізаційна хвиля і що лежить у її підгрунті? Які мотиви цих масових протистоянь? 24 Але найпосутніше запитання: як нам, українцям, які підлягають двом хвилям знеосіблення, русифікації й космополітизації, — вистояти перед цими тайфунами? Що нам необхідно чинити вже сьогодні? Які мусять бути внесені корективи в наші засадничі національні проекти, як, наприклад, в Конституцію, де тепер нам запропо� новано в преамбулі таку прогло� балізаційну формулу: «Український народ — громадяни України всіх національностей», що нагадує призабуту тезу в Конституції СРСР. Хочу відразу заспокоїти своїх опонентів з табору «москвоцен� тристів», що цими самими проблема� ми «перейнята» і політична еліта Росії. Тому відсилаю їх до праць відомого російського філософа і політолога Олександра Панаріна, який глоба� лізаційний процес називає «лібераль� ним джихадом». Концепція «відкритого суспіль� ства» у сфері національної ідеології та культури — а мене передовсім цікавлять ці дві сфери — створила небачено сприятливі умови для гло� бальної експансії американської ма� сової культури і підриву традиційно національних мов і культур, які впро� довж тисячоліть забезпечували всім, у тому числі й нам, національну ідентичність. Проте перш ніж зануримось у проблеми, які постали перед нами в XXI сторіччі, ми повинні хоча б побіжно торкнутися тих аспектів де� націоналізаційних явищ, яких зазна� вала і зазнає подосі Україна з боку нашого північного сусіда, котрий безцеремонно ще з часів Петра I по� збавляє нас історичного етноніму «руси», «русичі», а відтак і чіткої істо� рико�географічної означеності «Русь», замінивши його на меншо� вартісне «Малоросія»… Але і цю проблему самонаймену� вання як одного із важливих чинників самоідентифікації було подолано на� шими попередниками ще в XIX сторіччі… Без підсилення ідентифікаційно� го фактора ми можемо забути про спільний європейський дім, де не існує вже кордонів, де єдина валюта, де спільна армія, де чітко простежу� ються тенденції до керування еко� номічними центрами з єдиного цен� тру. В Європі зникають класичні ознаки державності, залишаються «константними національні мови і культури», — зазначає колишній міністр культури Росії Михайло Швид� кой, теперішній голова міждержавного фонду гуманітарного співробітництва країн СНД. Продовжу його цитату («Литгазета» ¹ 43. X.2009 р.) і ви зро� зумієте, чому: «Ми живемо в період глобалізації, в період культури спожи� вацького суспільства. Вона не амери� канська, не європейська, не російська, вона — космополітична. Чим більше універсалізуючих процесів, тим гостріша необхідність збереження са� мобутності кожної окремої культури». З цим висновком Швидкого може солідаризуватися кожен, підтверджу� ючи правильність узагальнень про існуючі світові цивілізаційні стандарти: однакові готелі, автобани, глянцеві журнали, таблоїди, телепрограми — чи в Пекіні, чи в Москві, чи у Варшаві. Проте коли заходить мова про Україну, відразу російським політи� ком�інтелектуалом робляться відхи� 25 лення. Цитую за оригіналом для особливо «обдарованих» в Україні: «Украинцы боятся раствориться в русском, и, определяясь со своей национальной идентичностью, де� лают резкие движения. Русская культура имеет мощное влияние на украинскую, и этого нельзя от� рицать.(Послухайте, який надваго� мий аргумент наводиться! — П.М.). Ведь на украинском книжном рын� ке, к примеру, русский язык доми� нирует». І я запитую шановних учасників парламентських слухань: хіба лише на українському книжковому ринку домінує не українське рідне слово, яке є найважливішим чинником самоідентифікації? А інформаційний простір? А кіноринок? А ринок те� лепродукту? А шоу�бізнес? Не роби� тиму повного переліку тих національ� них питомо українських сфер, звідки за останнє десятиріччя інтенсивно витіснялося українське слово. Ви їх добре знаєте. Мене просто вражає ця роз� двоєність мислення російського лібе� рала, який закликає в Росії захищати свою мову, культуру, історію, а щодо нас, українців, пропонуються інші підходи: «Зачем украинцам, отка� зываясь от русского языка, обед� нять себя». І дає нам пораду: будьте прагматиками — бережіть російську мову, яку нам нав’язували, витісняю� чи свою рідну, починаючи від часів Мазепинської поразки і до поразки УНР, забороняючи все українське сотнями указів та циркулярів.. Виникає цілком логічне запитання до адептів подібної концепції не стільки до тих, хто за межами України, а хто серед нас: чому ви, прагматики, не вивчаєте української мови в Ук� раїні, а воюєте за свої колонізаційні принципи, поширюючи тезу, що Украї� на — це тимчасове явище, що ми втра� тимо державу (теза постхолуйського періоду тих колишніх комсомольських діячів, які позиціонують себе як вороги нашої держави, як меншовартісні «ма� лороси», які їдуть до Дніпропетровська чи Запоріжжя (географічного осеред� дя України) і переходять на чужу мову, запобігаючи ласки перед колонізато� рами нашого краю, які добре ус� відомлюють, що російська мова є в Україні нині не лише засобом зросійщення, а й глобалізаційного зне� осіблення). 26 ÏÀÂËÎ ÌÎÂ×ÀÍ Ãàëèíà Ñåâðóê. Êíÿãèíÿ Îëüãà. Êåðàì³êà. 1981 Слухаючи мову багатьох депу� татів, особливо з партії регіонів, я за� уважую, що вони — більшість з них! — володіючи українською мо� вою, принципово артикульовано вда� ються до російської мови, нав’язуючи багатомільйонній українській нації не лише чужу мову, чужу історію, чужу культуру, прагнучи розчленувань, розділень, знеосіблень, денаціона� лізації українського масиву, який зберіг себе всупереч репресіям, го� лодоморам і лінгвоцидам. І зрозуміло, чому ліберал М.Швид� кой нам по�приятельськи нашіптує на вушко: «недопустима своего рода украинизация» історії, «пересмотр очевидного» (це для нього очевидного з часів перемоги більшовиків) «урав� нивания, к примеру, Героев Совет� ской армии и националистов». У Росії не бачать того вже очевидного факту, як червоноармійці урівняні з де� нікінцями, колчаковцями, з власовця� ми. Не бачать, як російська Церква канонізує самодержців і керівників білого руху… Ось така вона, логіка лібералів: націоналізм — це погано, а шовінізм — це добре… І те, що очолювана депутатом Держдуми Росії Н.Нарожницькою комісія з питань «правильної росій� ської історії» при президентові Дм.Медведєву почала видавати серію історичних праць із фальсифікації історії за аналогом комісії часів Кате� рини ІІ та совдепії, не засуджується російськими ліберал�демократами... Ось кілька витягів з наукових праць членів цієї комісії С.Баранова та Д.Конова «Русская нация» (Совре� менный портрет. — М., 2009 р.): «Нельзя согласиться с мнением, что на Украине нет своей культу� ры, но вся она российского проис� хождения. Однако культура Укра� ины несколько отдельна от обще� русской — это культура народности в процессе становле� ния, но отнюдь не нации». Правда, «глибока наукова думка» доби Дм.Медведєва?! Не менш «глибокими» постулюваннями є наступне: «Укра� їнці не асимілюють в масовому по� рядку представників інших етносів, хоча поокремішні випадки асиміляції, без сумніву, є. Це свідчить про те (вслухайтесь!), що український етно� генез не є домінантним вектором ет� ногенезу на Україні, а українська держава (ці слова я переадресовую окремо до В.Литвина) фактично не є національною державою, так само як і український етнос не є самодостат� ньою нацією, до якої можна було б приєднатися». Після такого «глибокого і модер� ного» аналізу — не менш «модерна» прагматична рекомендація керівниц� тву Росії (цитую з оригіналу): «Необ� ходимо объединение основных тер� риторий русского этноса в единое, на начальном этапе конфедератив� ное пространство в составе: Рос� сии, Белоруссии и Украины. Уже до юридического закрепления такой конфедерации сама работа по со� зданию такого геополитического пространства значительно укре� пит и оформит русский этнос». Я не можу не звернути увагу всього свідомого українства на ті за� грози, які йдуть з Півночі у зв’язку з тим, що наступного року ми будемо робити вибір, підтримуючи чи не підтримуючи тих, хто хоче офіційно ÊÓÄÈ ÉÄÅÌÎ? 27 впровадити в Україні другу державну мову, посівши президентське крісло. Ці «глобалізаційні технології» по�московському продукують що� денно в Росії кілька наукових центрів, які безперешкодно розпов� сюджуються, тиражуються в Україні. Чому я звертаю на ці явища вашу увагу, шановні учасники парламент� ських слухань? А тому, що свого часу українські політеліти дослуха� лись до подібних рекомендацій, які мали місце майже сто років тому. Саме тому я змушений вдаватися до цитат «великих прагматиків» початку ХХ сторіччя з Росії. Ось, наприклад, візьмемо професора О.Будиловича, який у своєму слові на урочистостях у Санкт�Петербурзькому Слов’ян� ському благодійному товаристві ви� голосив наступне: «Русское племя уже издревле раскололось по типу, быту и культуре на два самостоя� тельных народа: северорусский и южнорусский, или как теперь чаще выражаются, великорусский и украинский». Це — констатуюча частина тодішніх інтеграторів. Го� ловний висновок: «Мы должны дать дружный отпор тем «украинцам», которые — по святой ли простоте, или по интригам врагов, или, нако� нец, по корыстному желанию стать из вторых в городе первыми в деревне — упражняются теперь в раскалывании то «немецким топо� ром», то «польской пилою» самого ядра нашей земли». («Украинская бо� лезнь русской науки». М., 2004. Изд�во «Имперская традиция»). Це цитата з однієї з багатьох праць, присвячених «украинской бо� лезни русской нации», в передмові до якої упорядник перевершує відвертістю і самого Геббельса: «По своей сути украинство является серьёзнейшей болезнью Православ� ной цивилизации в целом. Именно эта болезнь явила миру и хорватов, и косоваров — сербов, предавших Православие. Наши южнорусские се� паратисты — «украинцы», такие же предатели Православной циви� лизации, как и русского единства». Порятунок один — розчиняйтесь, братове, і якомога скоріше в гло� балізаційному світі по�московському. Не можна забувати, чим закінчилися в 20�х роках минулого сторіччя за� гравання з теоретиками, подібними до теперішніх М.Смоліна та К.За� туліна, які складають реальні реко� мендації для Путіна. Маю на увазі і Скрипника, і Коцюбинського, і Шу� мського, й усі мільйони українців, за� мордованих згодом Голодомором. Чи нас нічого не вчить історія? Адже глобалізаційні процеси почалися саме на початку XX сторіччя.Згадаю принагідно і висловлювання відомого дисидента Олександра Зінов’єва, який у праці «Глобальный человей� ник», написаній у Мюнхені 1996 ро� ку, зазначав, що наш XX вік був, можливо, найдраматичнішим в історії людства з точки зору людських доль, ідей, соціальних систем і цивілізацій. «Але попри все це, він був віком лю� дських пристрастей і почувань, — віком надій і відчаю, ілюзій та про� зрінь, спокус і розчарувань, радощів і горя, любові та зненависті. Це був, можливо, останній людський вік. На зміну йому насувається лава віків не� людської або постлюдської історії, 28 ÏÀÂËÎ ÌÎÂ×ÀÍ історії без надій і без відчаю, без ілюзій і без прозрінь, без спокус і без розчарувань, без радощів і без горя, без любові і без зненависті». Проте задовго до О.Зінов’єва ве� ликий наш земляк Микола Бердяєв — 1922 р.(!) — у своїй розвідці «Воля до життя і воля до культури» застерігав європейців від того, що їх очікує, на� голошуючи, що між культурою і цивілізацією — велика прірва. Цивілізація намагається здійснити «життя». Цивілізація створює могутні держави, такі як США, могутній капіталізм і пов’язаний з ним соціалізм, вона здійснює волю до світової могутності та організації. «Але в могутній Німеччині, — писав він, — ніколи не буде вже Гете, не буде німецьких ідеалістів, не буде ве� ликих романтиків, не буде великої філософії і великого мистецтва, — «все стане в ній технічним, технічною буде і філософська дум� ка…», «метод завоювання візьме гору над інтуїтивно�цілісним проникненням в буття. Неможливий уже Шекспір і Байрон в могутній цивілізації Брита� нської імперії. Це ж стосується й Іта� лії». Висновок М.Бердяєва простий: в цих поборюваннях цивілізацією куль� тури — трагедія і культури, і ци� вілізації, і трагедія європейців. На початку XX сторіччя ще не існувало термінів «глобалізація» та «самоідентифікація», тому філософ вживає поширені у філософії терміни «культура» і «цивілізація». Отже, ця опозиційна пара існує спередвіків, але такого фатального виміру вона набула лише в XX сторіччі, сторіччі прискореної технізації, індустр� іалізації, а тепер уже й інформати� зації… Не треба викреслювати з цьо� го ряду і процесу колективізації, що супроводжувався нечуваною дефор� мацією особистості та суспільства в цілому, яке відривалось від мораль� но�духовних джерел, деформацією, пов’язаною з насильницьким обез� божнюванням, дехристиянізацією та атеїзмом. Отже, глобалізація — це відповідні й революційні злами, де� мографічна алхімія, завданням якої було витворення нової спільноти — радянської. І все це освячувалося но� вою релігією, релігією прогресу, батьком якої, як ми знаємо, був філо� соф Коген. Культура тому і винищувалась, винародовлювались її носії на всьому ÊÓÄÈ ÉÄÅÌÎ? 29 Ãàëèíà Ñåâðóê. Àãàï³ò. Êåðàì³êà. 1974 просторі нової імперії — СРСР. А культура, як відомо, пов’язана з культом пращурів, з традиціями і переказами, вона виповнена священ� ною символікою, яку необхідно де� сакралізувати, — в ній, культурі, нам дані «знаки і натяки на іншу духовну реальність» (М.Бердяєв). Тому кожна культура є культурою духу, в підгрунті якої — творча робота, в ній присутня жива доля нації, її історія, тому вона безкорислива і безцінна в найвищих її виявах. А цивілізація — завжди «зацікавлена», бо покликана задовольняти життєві потреби, потурати насолодам, задо� воленням. Тому цивілізація прагне до могутності, до субординації, до організації самого життя, самої куль� тури, культури на замовлення, культури, в якій дедалі помітнішою стає цивілізаторська складова. В культурі — сучасній — великі релігійні символи десакралізуються. З поразкою високої культури підно� ситься фактор «економізму», тобто комерціалізації культури, що пород� жує всеохопний маскульт, поклика� ний знеособити кожну етнічну оди� ницю, розмити етноси, які були стій� кими завдяки кристалізації високих духовних змістів кожної національної культури. На зламі XX–XXI сторіч всі футу� рологічні суперечки точилися навколо двох прогнозів: Фукуями та Семюеля Хантінгтона. Перший у відомій праці «Кінець історії» 1989 року стверджу� вав, що із завершенням глобального конфлікту двох систем і зникненням комунізму весь світ стане світом де� мократії, лібералізму та вільного рин� ку. І цивілізація всього світу уподібниться до американської. Цей своєрідний науковий міф з перебігом часу був спростований Хантінгтоном, який сповіщав, що замість міждержав� них воєн нас очікують великі між� цивілізаційні конфлікти, вкладаючи в поняття цивілізація ще й культурно� релігійний зміст. Через 20 років за цими прогноза� ми ми можемо впевнено стверджува� ти, що світ ніколи не стане америка� нським, оскільки він, на відміну від «коктейлю США», сполучений зі свої� ми давніми культурами, мовами та власною історією, отже, з належним 30 ÏÀÂËÎ ÌÎÂ×ÀÍ Ãàëèíà Ñåâðóê. Ìèêîëà Íàáåðåæíèé. Êåðàì³êà. 1989 рівнем самоусвідомлення і патріотич� ними візіями. Фукуяма 20 років тому ототожнював модернізацію світу з вестернізацією. І потужний еко� номічний стрибок Далекосхідних країн спростував цю тезу, який, влас� тиво, і відбувся завдяки високому ступеню самоідентифікаці ї як японців, так і китайців... Уся ж прак� тика українського державотворення грунтується не на національних заса� дах, пріоритетних, як це відбувається навіть в африканських країнах, на� приклад, Судані. Головні ж критерії й мотивації наших перетворень впро� довж 18 років — це ринок, реформи, конкурентність в усіх сферах, включ� но з культурою. І всі вони зводяться виключно до економічних показників, які з кожним роком все падають і па� дають... Ці показники спримітизову� ють, атомізують суспільство, яке стає не суспільством духовно�спорідне� ного життя, а спільнотою виживання, убогодухого самозбереження, а не духопіднесення. А світ цікавий не лише цивілізаційними всеуніфікуючи� ми глобальними здобутками, а пере� довсім культурними набутками, куль� турним різноманіттям. І не існує куль� тур головних чи другорядних, культур важливих чи малозначущих. Польський антрополог Броніслав Ма� линовський ще 1912 року заявив, що не існує ієрархії культур, а отже, й ієрархії мов. Усі вони — від Все� вишнього. І мови даються кожному ет� носові як космічна програма, як завдан� ня бути собою, тобто виконувати своє земне призначення. Тома Аквінський сказав: «Бог у різноманітності». Кожна з існуючих культур у пев� них умовах і за певних обставин створює відмінну систему цінностей цілком логічних і функціональних, і наближених до довершеності. Саме тому цей постулат різноманітностей розвитку людства і рівнозначностей та рівноцінностей культур є найваж� ливішим для людства. Всі культури відкриті, взаємо� віддзеркалювані... Проте глоба� лізаційні мілітарні режими намага� ються розтрощити ці системи дзер� кал, аби в кожні порожні рамки втиснути свій політичний колаж: «наше покоління вибирає колу...» Електронно�інформаційні рек� ламні технології ніколи не замінять культурної комунікації всередині кожного етносу. На схилі віку Папа Іван Павло II, будучи немічним, потратив частину свого серця на те, аби переконати різні суспільства стати відкритими для куль� тур, для душ, для порозуміння і спо� ріднення в Єдиному Творцеві. А це означало — долання суспільних, ци� вілізаційних відчужень, долання винят� ковості і зверхностей одних над други� ми. Адже ці зверхності і винятковості є вкрай згубними як для носіїв цих винят� ковостей, так і для меншовартісних. Замислимось на хвилинку. Чи ми, живучи у відмінних мовно�культур� них координатах, будемо шукати способів приниження інших, відмов� ляючи їм у праві бути собою, засяга� ючи фактично на Господню волю, чи ми будемо прагнути пошуків, мов� но�культурних віддзеркалень? Які є єдино прийнятними, і які убезпечать не лише нас, українців, а й усе лю� дство від майбутніх катастроф? Це шлях вибору, який мусять зробити як США, так і Росія. І цей вибір, на мій ÊÓÄÈ ÉÄÅÌÎ? 31 погляд, буде вирішальним для гло� балізованого світу. Якщо ж замість мовно�культур� них діалогів запанує мова військових статутів і наказів, де під слово «ворог» підверстується «чеченець», «грузин», «українець» чи «татарин», то справді світ дійде до глобальної катастрофи. І за наявності різної пагубної зброї — атомної, хімічної, біологічної — спра� ва це не така вже й складна. Ми, зачаровані словом «демок� ратія», здали в архів усі існуючі загро� зи для нас, молододержавників, ото� тожнивши це слово зі словом автома� тичної рефлексі ї «мир», не усвідомлюючи того, що Європа вже не один раз, підставляючи Україну, підставлялася сама. Уроки Вейма� рської республіки потрібно врахову� вати не лише українцям, а й росіянам, не забуваючи, що в них в підчерев’ї употужнюється неймовірної сили модернізований Китай. Планетарне співтовариство гло� балізоване лише фактором часу, яке нараховує шість мільярдів сущих, розділене несамохітно мовами, куль� турами, релігіями, історіями; сущих, котрі не мають ані спільної шкали цінностей, ані спільного авторитету, ані загальної влади, живуть у віднос� ному мирі. І кожна спроба переділу сфер впливу вкрай небезпечна. І будь�яка спроба зазіхань на моє право бути українцем, визначеним, ще раз нагадаю, самим Богом, є вик� ликом Творцеві Світу. Ніхто не має мандата від Всевишнього на свою зверхність ані щодо мене особисто, ані щодо мого рідного слова, моєї культури, моєї нації. Поважайте наші права — адже це ви на нашій, Богом даній, землі, а не навпаки… Хоча ми й запізнилися з відродженням своєї держави, але це не дає права фіна� нсово�олігархічним колам ігнорувати Українську державу, послаблюючи цілеспрямовано всі її механізми, всі її правові засади. Ці кола є складовими транснаціональних угруповань, які прибрали до рук усі виробничі, всі аграрні, інформаційні сфери, і проек� тують всі політичні процеси, внаслідок яких в Україні дедалі менше стає українського, галь� мується всіма можливими засобами цілком природний потяг нації до самоідентифікації. Але Господнього плану ніхто не скасовував і не скасує… І це сто� сується не лише нас, українців. Гло� балізований світ рухається до посту� пового елімінування місця і ролі кож� ної держави. Космічного ж плану ніхто не спроможний відхилити. Тому бути собою є космічним заповітом. Сучасний глобалізований світ об� тяжений нерозв’язуваними, здавало� ся б, суперечностями. Він вимагає при сучасному способі виробництва уніфікації стандартів життя, а також при уніфікації політичної системи не� рівномірності розподілу цивілізаційних здобутків. Поглиблювана прірва між так званим золотим мільярдом і реш� тою п’ятьма мільярдами може спри� чинитися до неминучих зіткнень… Але це справа, яка немовби нас не стосується… Справді, для нас важ� ливо, як нам зберегти свою само� бутність, як повернути своє обличчя, прагнучи одночасно до уніфікуючих принципів єдиної Європи. Як нам, прагнучи стати частиною політичної Європи, зберегти своє духовне осе� 32 ÏÀÂËÎ ÌÎÂ×ÀÍ реддя там? У цьому прискорюваному уніфікуючому, знеосіблюючому гло� балізаційному процесові молодим дер� жавам буде важко захищати себе, якщо ми нині не подолаємо інерцію плавання за течією… Потрібно про це говорити на повен голос. Далі так три� вати не може, панове претенденти на папаху. Думайте час від часу і про Україну. Мовно�культурний ландшафт ще ніколи не руйнувався так інтенсив� но, як тепер. Виглядає, що наша до� ля — це безкінечний шлях випробову� вань та трагедій… Ми мусимо усвідомити, що справді оцарилася нова пост� індустрійна доба, де фактично сфор� мований новий світогляд, нова еко� номічна система, нові міждержавні стосунки, де домінують ті народи, які перетрансформувалися в нації, ство� ривши в попередні сторіччя свої національні держави. Легітимізація української нації відбулася при її цілковитому обе� ззброєнні як у мілітарній, так і у всіх інших сферах — виробничій, аг� рарній, інформаційній, науковій, освітній… Нам, українцям, відведена роль віслюків, що біжать за жмутом сіна, який теліпається весь час перед писком: роль вічнодоганяючих і всезалежних… Європа постійно вимагатиме в України дедалі нових стандартів, а Росія завжди шантажуватиме, ви� магаючи призупинення так званої українізації історії, культури, освіти, тобто в тих сферах, де найменше на сьогодні присутня «українізація», без якої самоідентифікація немислима. Хоча наш національний дух ще не притлумлений остаточно, але еко� номічно ми витиснуті з того поля, на якому здійснюється розподіл праці й ринків… Тому найактивніша укра� їнська людність шукає собі місця за межами України, де для них створені найдискримінаційніші умови. І незва� жаючи на ці обставини, українці як за межами України, так і в самій Україні доволі романтично трактують наше національне майбуття, тяжіючи один до одного і витворюючи самозахисні структури збереження своєї ідентич� ності, чому, власне, і були присвячені попередні парламентські слухання… Як ми пересвідчилися останніми роками, глобалізаційні процеси впи� сують усі держави в іншу систему ÊÓÄÈ ÉÄÅÌÎ? 33 Ãàëèíà Ñåâðóê. Ôåâðîí³ÿ. Êåðàì³êà. 1983 координат, в інші економічні системи й умови існування. Нам просто не� обхідно усвідомити, що ніхто й ніколи не сприятиме нашому історичному вияву бути собою як на загально� національному рівні, так і на індивіду� альному. Ринок співчуття не знає, конкуренція ні з ким не дружить. Соціальний дарвінізм — головний принцип існуючого світоладу. Великими і славними є не ті, хто успадкував тисячолітні культурні на� бутки, традиції, артефакти, а той, хто володіє статками і споживає най� більше благ. До критеріїв оцінки суспільств і націй не належать, на пре� великий жаль, ані високий рівень ду� ховності, ані загальнодоступна освіта, ані мистецьке різноманіття, ані кате� горії зла і добра, ані справедливості. Система ліберальних репресій якраз і стосується згаданих мною ка� тегорій, щоб притлумити надихаючі цінності або витіснити їх з великого національного простору у вузький, приватний, що, власне, і відбувається стрімко в новій Україні, де прищеп� люється конформізм, впроваджують� ся масово в активні політичні періоди, аби проблеми «справедливості» чи «кривдності» були зняті з порядку денного, тому і стверджують, що п’я� тирічної давності майданна самоіден� тифікація, мовляв, неможлива… Але я переконаний, що попри всі зусилля лібералів і русифікаторів скасувати національну ідентичність, яка вбирається з молоком матері, яка набуває статусу звичаєвості й ство� рює вищу цінність, скасувати немож� ливо. Адже людині властиво за своєю природою стверджувати не тільки своє «я», але і «ми», і природно відстоювати в дихтомії «ми — вони». Російська мова перетворилася на інструмент, хоч як це дивно, світово� го лібералізму, який прагне демонту� вати колективну національну пам’ять, зруйнувати мовноінформаційний український простір, знецінити, висміяти українські традиції. І зро� зуміло — чому. Ця «так би мовити» культурна підсвідомість, на якій за� вжди відбувалась самоідентифікація, заважає впровадженню універсаль� ної нової соціокультурної системи «купи — продай». Адже не все купу� ється і не все продається… Це те, що освячене сакралізованою пам’яттю. Тому й відбувається штурм наших ду� ховних основ, тому й не існує укра� їнського кінематографа, своїх на� 34 ÏÀÂËÎ ÌÎÂ×ÀÍ Ãàëèíà Ñåâðóê. Ìèëîí³ã. Êåðàì³êà. 1974 ціональних героїв, тому сакральні національні святині антикваризують� ся по маєтках безрідних скороба� гатьків, які ніколи не підуть шляхами Ханенків і Терещенків, і ніколи не вживуться в утрачений культурно� історичний контекст. Для них цей ан� тикваріат — не високі символи, а набір цінників. Прилучення до ко� лективної культурної пам’яті, як стверджує О.Панарін, народжує ге� роїв, а присуспільнення до спадків в індивідуальному вимірі — породжує антикварів як агентів постін� дустріального ринку… Нація є охо� ронцем суспільної історичної свідо� мості, тобто власної колективної ідентичності, тому так репресуються всі ділянки, всі механізми цієї ідентич� ності. Тому ми маємо таке співвідно� шення на книжкових ринках. Одна українська книжка до 10 росій� ських… Тому Палац «Україна» задов� го до Майдану перетворився на палац «Росія», тому всі глянцеві щомісячни� ки, щоквартальники всуціль не українські, тому всі електронні носії інформації, включно з DVD, як і мере� жа Інтернет, — не українські. Але енергія витісненої національ� ної спільноти нікуди не зникає — вона стискається в квазари, нація — великий мовчун, яку відсунули, відчужили від системи сучасних ко� мунікацій, монополізованих «галасли� вою меншістю», для якої територіальної влади не існує. Планетарні сили звільнилися від простору, що і створило беззахисність глобального характеру. Як стверджує польський пуб� ліцист Ришард Капустинський («Зна� мя», ¹ 10 за 2009 р., с.6): «Сучасна людина втратила почуття «безпеч� ності», втратила прихисток, де могла сховатися. В будь�якому місці її може сягнути якась сила, яку вона не спро� можна навіть «ідентифікувати». Глобалізуються і страхи, і загро� зи… Не хто інший, сам Джордж Сорос зізнається: «Раніше ми були впевнені в загальному правилі, що демократичні країни шукають миру. Після прези� дентства Буша це правило більше не діє, якщо воно взагалі колись діяло». (Газета «День», 12 лист.2009 р.). Отже, безпекові проблеми як міждержавні, так і міжособистісні — відкриті… Глобалізаційний простір вимагає глобалізованого контролю. І ми ще не усвідомлюємо, що сьогодні для загальнопланетарного контролю людства вже існують відповідні тех� нології та глобальні інфраструктури, які з допомогою комп’ютерів і цен� тралізованого банку даних можуть здійснювати контроль над кожним сущим. Така можливість, як зазначає філософ Армін Різі, стане ре� альністю, коли персоналії всіх грома� дян і дані про їхні заощадження запи� суватимуть на мікрочипах. І приво� дом для переходу на таку технологію стане, наприклад, брак готівкових грошей в обігу. За таких умов жодна людина не зможе нічого ані купити, ані продати без чийогось дозволу. Підстав для такого глобального кон� тролю предостатньо. Фахівці назива� ють шість найважливіших небезпек для світу. По�перше, це поглиблювана бід� ність у багатьох кінцях світу і пов’я� зана з цим деградація природного се� редовища. Адже на біжучий день вже понад 1,5 млрд людей не мають доступу до здорової питної води. ÊÓÄÈ ÉÄÅÌÎ? 35 Відповідне опустелювання суп� роводжує сучасну людину, адже вже третина Іспанії за останні два деся� тиріччя перетворилася на пустелю. До третьої категорії належать постійні міждержавні війни і грома� дянські конфлікти. До четвертої — поширення зброї, хімічно�біологічної, можливо, навіть ядерної. П’ята — організована злочин� ність, пов’язана з наркотиками і ра� боторгівлею. Аж на шостому місці — загроза тероризму. Саме тому все більше виникає обгрунтування для такого тотального мікрочипового контролю. І теперішня світова фінансова криза є прелюдією до цього глобального проекту, мрія для тих, хто прагне оволодіти всім світом і хто нині найбільше говорить про «мир у всьому світі»… Отже, глобалізація передбачає числову ідентифікацію, себто прак� тику глобального абсолютного запе� речення Бога, що, зрештою, і під� тверджує Божественне одкровення Івана Богослова, а саме так, «одкро� венням» перекладається грецьке сло� во «Апокаліпсис», згідно з яким люди світового прикінеччя матимуть від� повідні (незримі!) накреслення на руці чи на своєму чолі… І я погоджу� юся з думкою Арміна Різі, що ці про� роцтва дивним чином збуваються… На доказ цього він наводить широке впровадження замість паперових анонімних грошей нових віртуаль� них: відтинків магнітних стрічок та мікрочипів… Підготовка до повної ліквідації готівки йде стрімкики темпами. Чим частіше люди користуються пласти� ковими картками, тим більш дивними, підозрілими і старомодними є ті, хто користується готівкою… Не буду широко розводитися на цю тему, яка є чи не найактуальнішою для всього людства… Висновок один. Но� вий світовий лад, який неухильно гло� бально впроваджується у світі, все�таки гарантує мир і безпеку, але за це треба 36 ÏÀÂËÎ ÌÎÂ×ÀÍ Ãàëèíà Ñåâðóê. ²êîíîïèñåöü Àë³ìï³é. Êåðàì³êà. 1975 дорого платити: своєю свободою, своїм людським, національним набутком, який з душею, з Божественною іскрою набу� вається через самоідентичність… Бог, як і людина, виноситься за дужки. Такий висновок процесу гло� балізації. Отже, ми тепер уважніше при� дивлятимемося до того, що чинять з нами дві рівноправлячі сили як ззовні України, так і зсередини: роблять нас безбатченками, іванами безрідними, руйнують нашу мову, культуру, освіту, історію. Тепер під цим кутом зору чи� тайте «одкровення» і Д.Табачника… Проте нам своє робить, аби не ста� лося того, від чого застерігав свого часу великий російський письменник Ф.М.Достоєвський словами одного із героїв роману «Бесы» Петра Верховен� ського, в прізвище якого закладено відповідний зміст: ось що він каже (не дослівно) Ставрогіну: гори зрівняти — річ нехитра. Ми напустимо сум’яття, пи� яцтво, брехню, та ще доноси і небачену розпусту. Ми кожного генія задушимо в пелюшках. О, наші — це лише ті, хто ріже і палить. Я всіх їх зрахував! Учи� тель, який глумиться разом з дітьми над їхнім Богом, їхньою колискою, — наш. Адвокат, який захищає освіченого вбив� цю, — також наш. Адміністратори, літе� ратори — о, наших багато, дуже багато, вони самі про це не знають! Ми лише одними голими ідейками переможемо! Їх, нечестивців, слуг дияв� ольських, — за висловом митрополита Іларіона, — багато, але і нас немало. Та ще й не треба забувати, що з нами Бог. Ми існуємо у власному енергетичному полі, яке оброблялося тисячоліттями, плекаючи рідне слово, у власних тра� диціях і парадигмах. І тому рідне слово є для нас механізмом самоідентифікації. Домом буття нашого, і не такий уже й вузький наш культурний простір. Лише необхідна нова мовно�культурна політика з огляду на висловлені мною загрози, отже, потрібна і власна усвідомлена, а не стихійна, цілеспрямо� вана політика розвитку українського слова, адже ми всі, уркаїнці — «лого� центричні», обожнюємо слово і через нього самі певною мірою обожнюємося, бо змінюємося, стаємо самими собою, тобто самоідентифікуємось, уникаючи небезпечних мутацій, що можуть спри� чинитися і до «антропологічної кризи», за висловлюванням відомої російської пись� менниці Олесі Ніколаєвої, яка на нещо� давній зустрічі з прем’єром Росії сказала, що зараз відбувається в Росії «явне зди� чавіння і варваризація російської люди� ни». Найстрашніше те, що у нас, як і в Росії, у свідомості молоді замість естетич� них, моральних парадигм, замість національних українських архетипів створюється «чорна дірка» невігластва, яку заповнюють каламуттю агресивного маскульту, що нав’язує свої стереотипи поведінки, свої сленги і слогани, свої рефлексії, виповнюючи їхні душі мерзен� ною безпросвітною пошлістю. Якщо й надалі так триватиме, то навіщо нам уже оця територія, яка сама себе не усвідомлює, не отямлює і мчить невідомо куди, територія, по якій ни� шпоритимуть нові варвари, куцодумні, із сутінковими душами? Проте цього ніколи не станеться хоча б тому, що ми озвучуємо існуючі в світі проблеми. ÊÓÄÈ ÉÄÅÌÎ? 37 � Ìèêîëà ÆÓËÈÍÑÜÊÈÉ, àêàäåì³ê Íàö³îíàëüíî¿ àêàäåì³¿ íàóê, ãîëîâà Íàö³îíàëüíî¿ ðàäè ç ïèòàíü êóëüòóðè ³ äóõîâíîñò³ ïðè Ïðåçèäåíòîâ³ Óêðà¿íè Коли Тарас Шевченко за два роки до передчасного завершення свого земного життя заповідав: Воскресну нині! Ради їх, Людей закованих моїх, Убогих, нищих... Возвеличу Малих отих рабів німих! Я на сторожі коло їх Поставлю слово. — то думав він про духовне пробуджен� ня української людини, про набуття нею національної гідності й честі, про відродження національного духу. Пригадуєте, в Івана Франка: Вірю в силу духа І в день воскресний твойого повстання. Це із поеми «Мойсей», написаної Франком в 1905 році заради возвели� чення високої правоти самопожертви в ім’я духовного прозріння тих, кого слід вивести з пустелі рабства та національної правоти. Наші політики завзято проштри� кують один одного словесними спи� сами в намаганні подати суспільству своє розуміння національної ідеї, тоді як і Шевченком, і Франком, і Лесею Українкою національна ідея осмис� лювалася та образно виражалася як проблема духовного вибору і мо� ральної свободи, як енергія любові до свого народу і повсякчасна го� товність до самопожертви в ім’я реалізації національного ідеалу. А дух народу нашого ослабле� ний, знесилений боротьбою за вижи� вання і відразою до політично спеку� лятивної демагогії цинічних «держав� ників». Український народ так і не набув віри, бо влада її не культивува� ла, оскільки була зайнята передусім приватизацією політики та комер� ціалізацією власної влади. А народ без віри не набуде національної гідності, бо саме на вірі вирощується дух нації, національний характер. Пам’ятаєте, як Микола Гоголь висло� вився: «Справжня національність пе� ребуває... в самому дусі народу». Поняття «народний дух», «душа» на� роду, які лежать в основі філософії на� ціональної ідентичності, належать німецькому філософові та природознав� цю ХVIII століття Гердеру. Що ж зумов� лює специфіку народного духу (Volksgeist) кожної нації? За Гердером, людину як особистість формують «два світи» — світ природи і світ духу, втілені в мові, в психології та людських ціннос� тях, передусім мова організовує і єднає через культуру і завдяки культурі ці два світи, бо мова, як згодом визначить інший німецький вчений Гумбольдт, «це дух нації». Культурно організований «дух народу» втілюється у форму «нації– держави» (Геґель) і є виявом інсти� туційної форми свободи народу. Саме Геґель обґрунтував правом сенс державності як форми культур� ної цілісності. Філософ наголошував: «Народ, що не організувався в Дер� жаву — просто народ, позбавлений, власне, історії». Ми організувалися в державу, ми не позбавлені власної історії, хоча її вповні не знаємо, але 38 ми опинилися на порозі небезпечної для збереження держави межі, коли реальною загрозою є духовне і мо� ральне виродження, суспільна дезінтегрованість та соціальна конфліктність. Очевидним є тривож� не наростання процесу дегуманізації українського суспільства, зараження його бацилами аморальності, безду� ховності, прагненням досягти збага� чення будь�якими засобами, коли хи� зування багатством, як і приховуван� ня багатства, набутого нечесним шляхом, жорстокість, насильство, цинічне розкошування руйнують ба� зові цінності нації. Безперечно, треба все робити для того, щоб формувати суспільство як «суцільний культур� ний організм» (Іван Франко). Іван Франко ще в 1905 році закликав ук� раїнську інтелігенцію «витворити з величезної етнічної маси україн� ського народу українську націю, суцільний культурний організм, здібний до самостійного культурного й політичного життя...» Ця «величезна дійова задача» (Франко) особливо гостро постала нині, в умовах незалежності, коли на наших очах розмивається наш націо� нальний образ, руйнуються наші ба� зові цінності і трансформуються під панросійську національну ідентич� ність. Йде активне поширення інших цінностей, ідеалів, змістів, культур� них кодів і зразків, особливо мови — всього того, що й формує іден� тичність. Говоримо «формує» і зразу ж самі себе запитуємо: які ж ме� ханізми формування національної ідентичності задіює українська вла� да? І чи існує якась система, інсти� туційна структура, якийсь держав� ний орган, спроможний конструюва� ти власну національну ідентичність? Коли Європа майже півстоліття поступово, але цілеспрямовано фор� мує єдиний європейський культур� ний фундамент, творить, за словами ідеолога європейської інтеграції Ро� берта Шумана, «специфічну духовну близькість» на основі єдиного інфор� маційного та культурно�символічного простору, то ми вряди�годи лише не� сміливо заявляємо свої права на український культурно�інформацій� ний простір, який буквально «пере� ораний» російськими мас�медіа, ро� сійською і американською поп�куль� турою, кінопродукцією... Мусимо з гіркотою визнати, що українська влада виявилася нездатною забезпечувати захист національного культурно�інформаційного простору, а отже, активно і системно формувати національну ідентичність, зберігати, захищати, розвивати і поширювати власні ідеали та цінності. Слід усвідомлювати, що форму� вання національної ідентичності — це процес, який проходить в кожній мо� дерній державі, бо він забезпечує де� мократичний розвиток кожного суспільства, і отже можливий лише в постійній взаємодії держави, інсти� тутів громадянського суспільства та національної еліти. Уніфікуючі хвилі глобалізації за� ливають наші національні береги в той час, коли ми ще далекі від за� вершення процесу формування національної ідентичності. Натомість ми мали б прискорювати створення наднаціональної європейської іден� тичності на основі сформованої національної ідентичності, яка б гар� ÊÓÄÈ ÉÄÅÌÎ? 39 монійно розвивалася в європейській культурній сфері. Україна як суверенна держава стоїть перед серйозним модер� нізаційним викликом, який зосеред� жений на трансформації української національної ідентичності в умовах глобалізації. Оскільки процеси інтег� рації та глобалізації активно вплива� ють не лише на національну еко� номіку, але передусім на соціогума� нітарну сферу, є нагальною необ� хідність формування цілісної політики гуманітарного розвитку України. Це зумовлюється тим, що в останні деся� тиріччя активізувався вплив багатьох суб’єктів міжнародної політики — транснаціональних корпорацій, міжнародних урядових і неурядових організацій, наддержавних утворень (СНД, ЄС, НАТО) — на формування ідентичності шляхом поширення власних цінностей, ідеалів, змістів, культурних та ідеологічних текстів і мови, нових моделей самоіденти� фікації тощо. Якщо в економічному вимірі су� часна Україна повинна динамічно на� рощувати частку інтелектуального продукту в національному вироб� ництві і практично визначати інно� ваційність як домінантну модель еко� номічного розвитку, то в соціогу� манітарному розвитку пріоритетним має бути максимальне розкриття по� тенціалу кожної людини і соціуму в цілому, створення сприятливих умов для реалізації інтелектуальних, культурних, духовних можливостей людини і нації. Передусім держава зобов’язана формувати політику можливостей для людини як головно� го національного ресурсу в освіті, науці, культурі, в її професійній реалізації взагалі, забезпечувати при цьому адресність охорони здоров’я і соціального захисту, впроваджува� ти пріоритети здорового способу життя, гармонізації людського і при� родного середовища, підтримки сім’ї та сприяння народжуваності. Очевидно, що реалізація цілісної політики гуманітарного розвитку не� можлива без формування демокра� тичного, консолідованого суспіль� ства, досягнення найвищих рівнів 40 ÌÈÊÎËÀ ÆÓËÈÍÑÜÊÈÉ Ãàëèíà Ñåâðóê. Ìèòóñà. Êåðàì³êà. 1974 свободи особистості і утвердження людської і національної гідності. Все залежатиме від того, чи буде здатна українська влада забезпечити рівний та всеосяжний доступ до основних громадянських прав і свобод, стати координатором дій різних суб’єктів суспільства, сформувати сприятливу для розвитку суспільства і особис� тості правову і нормативну базу. Важливо виробити інтегративні ме� ханізми, соціальні стандарти та мо� делі поведінки, цінності толерант� ності і суспільної консолідації, на основі яких і відбувається трансфор� мація національної ідентичності в контексті європейської інтеграції. У людини зокрема, і суспільства в цілому має сформуватися потреба і вміння спільного, в атмосфері пова� ги і взаєморозуміння толерантного співжиття так, щоб при цьому зберігалися культурна, етнічна, мов� на, релігійна різноманітність. Держа� ва зобов’язана з цією метою забезпе� чувати розвиток і якнайповніше ви� користання культурного потенціалу нації в багатогранних зв’язках із іншими національними культурами, розвивати міжкультурну взаємодію, щоб забезпечити належне місце України в європейському і світовому гуманітарному просторі. Від цього багато залежатиме, наскільки буде прискорений процес перетворення України на інтегральну складову європейського соціокультурного середовища завдяки долученню до культурних і духовних явищ і про� цесів об’єднаної Європи. Формування сучасної моделі гу� манітарного розвитку України має стати пріоритетним завданням дер� жави, оскільки, як свідчить досвід країн Центральної і Східної Європи, завдяки інтеграції до європейських політичних, економічних, наукових, освітніх, культурних сфер ці країни і демонструють динамічний розвиток. Тому держава зобов’язана виробити і задіяти механізми «конструювання» національної ідентичності задля об’єднання різних етнічних і соціаль� них груп у єдину цілісність, в «суцільний культурний організм, здібний до самостійного культурного і політичного життя» (Іван Франко). ÊÓÄÈ ÉÄÅÌÎ? 41 Ãàëèíà Ñåâðóê. Ãóëåâè÷³âíà-Ëîçêà. Êåðàì³êà. 1976 Необхідною і визначальною складо� вою трансформації української національної ідентичності є націо� нальний соціогуманітарний простір. Важливою складовою соціогу� манітарного простору, дієвим меха� нізмом його формування є інформа� ційно�комунікаційний простір, бо пе� редусім завдяки засобам масової інформації та комунікації і поширю� ються в суспільстві різні типи іден� тичності — національний, етнічний, релігійний, ґендерний, професій� ний... В цьому плані зростає роль і завдання гуманітарних наук, які зо� бов’язані оперативно включатися в реалізацію важливого для держави завдання — формування модерної української ідентичності, зміцнення міжетнічного миру, громадянської солідарності, суспільної єдності. Тільки системна акцентація на національних пріоритетах гуманітарного розвитку динамізує формування сучасної мо� делі конкурентоспроможної нації, ба� зованої на прискореному нарощенні інтелектуально�духовного потенціалу суспільства та науково�технологічних інновацій. Водночас Україна має роз� в’язувати надзвичайно складну про� блему політичної консолідації та гомо� генізації суспільства, без чого важко сподіватися на віднайдення власного шляху національного розвитку, ста� новлення української політичної нації, утвердження модернізаційного харак� теру української національної ідеї, створення спільного культурно�сим� волічного простору та формування по� ряд з українською національною іден� тичністю європейської ідентичності. Єдність та політична консолідація суспільства — одне з пріоритетних завдань держави, без розв’язання якого залишається проблематичною повноцінна, на рівноправних засадах інтеграція України у європейські та загальносвітові процеси, системи взаємодії та співжиття. Отже, перед� усім слід вибудувати національний Дім буття для всіх громадян Украї� ни — створити національну державу. Це завдання і поставив в 1905 році Іван Франко в «Одвертому листі до галицької української молодежі»: здо� бути незалежність України, що озна� чало «здвигнення нашої національної будови в усій її цілості». Ми досягли незалежності, утвер� джуємо її, але ми ще не витворили 42 ÌÈÊÎËÀ ÆÓËÈÍÑÜÊÈÉ Ãàëèíà Ñåâðóê. Äîáðîäåÿ Êè¿âñüêà. Êåðàì³êà. 1973 з «величезної етнічної маси укра� їнського народу» «суцільний культур� ний організм» — українську націю зі своєю системою цінностей і пріоритетів, з власною мовою, міфо� логією, свідомістю і символізмом. Тому формування національної іден� тичності для нас, для української вла� ди, громадських інституцій, націо� нальної еліти — завдання першочер� гове, невідкладне. І в цьому плані ніяк не оминути питання націоналізму в тому європейському розумінні й тлумаченні, яке базується на націо� нальній свідомості, на національному чутті, почуванні, а головне — на по� риванні до свободи і державного са� моздійснення нації. Як визначає ав� тор книги «Національна ідентичність», англійський фахівець з питань виник� нення й розвитку націй і націоналізму Ентоні Сміт, націоналізм: «...я визна� чу націоналізм як ідеологічний рух за досягнення й утвердження неза� лежності, єдності та ідентич� ності від імені населення, яке, за за� думом кількох своїх членів, має становити реальну або потен� ційну «націю» (Ентоні Д. Сміт. Національна ідентичність. — К.: «Основи»). Учений вважає, що «націоналізм — це головним чином культурна док� трина», яка слугує передусім для до� сягнення «єдності та ідентичності нації». Отже, націоналізм можна роз� глядати не лише як різновид політич� ної ідеології, але як культурну док� трину, як «форму культури», а саму націю — як «тип ідентичності, чиє значення і пріоритет зумовлений цією формою культури». Формування національної іден� тичності як колективного феномена спрямоване передусім на творення єдності, суспільної солідарності, на досягнення консолідації народу. Без такої єдності, без згоди і злагоди дер� жава не утвердиться. Більше двох ти� сяч літ тому славетний філософ Луцій Анней Сенека в одному зі своїх «Моральних листів до Луцілія» наво� див мудрі слова мужнього Марка Агріппи: «Згодою розростаються малі держави, незгодою — руйнуються навіть найбільші». Ìàêñèì ÑÒÐ²ÕÀ, çàñòóïíèê ì³í³ñòðà îñâ³òè ³ íàóêè Óêðà¿íè Чи є Україна унікальна в сьогод� нішніх глобалізаційних умовах? Таж глобалізація стосується всіх. Чи є для нас обтяжувальний фак� тор? Безумовно — так. Ми ввійшли в глобалізацію в умовах незавершено� го націєтворення, (пам’ятаєте термін Чижевського «спізніле націєтворен� ня»?) і маємо пройти сьогодні те, що пройшли інші європейські нації сто� ліття чи два століття тому. Чи маємо ми шанс це пройти? Безу� мовно, так! Згадаймо Францію. Згадаймо, що врешті�решт навіть по наполе� онівських війнах понад половина мешканців Франції не вважали себе ÊÓÄÈ ÉÄÅÌÎ? 43 � французами, а, насамперед, мешканцями Нормандії, чи то Іль�де�Франсу, і згадай� мо, як шкільна освіта на кінець ХІХ століття вже зробила з французів націю. Згадаймо, що величезна роль у цьому завжди належить національній еліті. Українці так само не виняток. Згадаймо київських княжників почат� ку XVII століття з їхньою концепцією тяглості від княжої Русі до козацької гетьманщини. Згадаймо врешті�решт Громади — київську, одеську, хар� ківську. Згадаємо НТШ у Львові з їхньою подвижницькою просвітниць� кою і науковою роботою. Згадаємо історичну школу Антоновича, Грушев� ського, Крип’якевича — це все ті чин� ники, які сприяли українському на� цієтворенню. Сьогодні обов’язок державної влади, власне, використати ці ци� вілізовані, прийняті світовим співто� вариством інструменти для того, щоб завершити процес сучасного модер� ного націєтворення, для того, щоб нейтралізувати ті ризики глобалізації, про які вже говорилося. Дуже коротко про те, що зробле� но останнім часом саме в царині ос� віти і науки. Науки так само — через те, що саме в науковій сфері лежить осмислення націєтворчих процесів. І тут ми, може, досягли найбільшого: українська гуманітаристика протягом останніх двох десятиліть увірвалася в світову гуманітаристику, стала інтегрованою її частиною. Наша на� ука не загумінкова, не для хатнього вжитку, і тут слово глобалізація я вживаю в цілком позитивному значенні для цього. Освіта. Протягом останніх трьох років міністерство реалізує дуже, я сказав би, вперто програму по� ліпшення вивчення української мови, яка реалізується від нових підруч� ників. Справді підручників нових в усьому — від змісту до врешті�решт поліграфічного оформлення, до того, наскільки вони відповідають санітар� ним нормам при користуванні ними, до шкільного режиму. Згадаймо навіть одне єдине — це постійне ви� користання української мови у на� вчальному процесі, яке стало врешті� решт предметом стількох дискусій. Міністерство так само звертає вели� чезну увагу на те, щоб було інтегро� вано до загальноукраїнського проце� су представників національних мен� шин. Боронь Боже, не йдеться про якусь їхню примусову асиміляцію чи якесь сприяння асиміляції неприму� совій. Я можу сказати, що в умовах сьогоднішньої скрути міністерство стежить, аби в першу чергу було над� руковано малотиражні підручники для наших меншин. Але водночас вперше за добу неза� лежної України надруковано серію термінологічних словників — російських, угорських, румунських, молдовських, польських, кримськотатарських, які ма� ють допомогти учням користуватися фа� ховою термінологією під час проведення зовнішнього незалежного оцінювання, яке цього року, ви пам’ятаєте, здійснюва� тиметься українською мовою. Цього року вперше в школах з вик� ладанням мовою національних меншин запроваджено вивчення окремих дис� циплін українською мовою. За цей крок міністерство критикував багато хто, але політики, а не ті, хто вчиться укра� їнською мовою. Якраз представники меншин дуже схвально в масі своїй це 44 ÌÀÊÑÈÌ ÑÒÐ²ÕÀ сприйняли, оскільки це дає їм мож� ливість краще оволодіти мовою і краще почуватися в освітньому процесі. Нова концепція історії — всього тільки українська концепція історії. Нам за� кидали, що немає в підручниках Ку� ликової битви. Вона є, але в курсі світової історії, там, де вона має бути. У курсі української історії — те, що стосується історії української. І я переконаний, що спільними зусиллями держави, виконавчої вла� ди, законодавчої і громадянського суспільства ми зуміємо пройти той шлях, який пройшли щасливіші євро� пейські нації сто чи двісті років тому. ²âàí ÇÀªÖÜ, íàðîäíèé äåïóòàò, çàñòóïíèê ãîëîâè Êîì³òåòó ç ïèòàíü åêîëîã³÷íî¿ ïîë³òèêè, ïðèðîäîêîðèñòóâàííÿ, ë³êâ³äàö³¿ íàñë³äê³â ×îðíîáèëüñüêî¿ êàòàñòðîôè Дехто вважає, що європейці, а отже й українці, ввійшли в по� стнаціональну еру, що глоба� лізація зменшує роль нації, що гряде епоха ліберального глобалізму. Як на� слідок, ідеологія динамічного консер� ватизму, що обґрунтовує розвиток на етнічній основі, начебто стрімко втра� чатиме свою силу. Іншими словами, стверджується, що національний ет� нічний фактор являтиме собою явище світової історії, що відходить. І нібито особливу цінність матимуть не окремі держави, а наднаціональні інститути та космополітичні ідеології. Однак увесь досвід ХХ століття й те, що нині спос� терігається на європейському конти� ненті (згадаймо хоч би жорстку бо� ротьбу з міграцією, утвердження і за� хист єдиної державної мови), свідчить про цілком протилежне. А саме, що ХХІ століття стане часом широкої реалізації національних модер� нізаційних проектів. І тільки ті народи, які постійно поглиблюватимуть і роз� виватимуть національну ідентичність, забезпечать собі конкурентоздатність та гідне «місце під сонцем» у майбут� ньому. Отже ми, українці, маємо та� кож подбати про свою національну ідентичність на всіх її рівнях. Перше. Потрібно наполегливіше і послідовніше утверджувати європе� йську концепцію національної дер� жави. В усі роки незалежності саме вибір українцями національного типу держави найбільше піддається ата� кам та спробам ревізії. Кому не дово� дилось чути з найвищих трибун, що Україна є державою багатонаціо� нальною. А звідси і той набір ре� цептів, який не можна сприйняти за жодних умов: дві державні мови, фе� дералізм, мультикультурність. Поряд з цим бачимо чимало спроб спеку� ляцій і зловживання легітимними пра� вами національних меншин з метою обмежити національний розвиток ти� тульної нації. Але українська держава прого� лошена в річищі європейської тра� ÊÓÄÈ ÉÄÅÌÎ? 45 � диції державотворення, якій власти� вий саме національний тип держави. Це означає, що традиція і звичаї ти� тульної, в нашому випадку укр� аїнської, нації кладеться в основу суспільної організації при гаранту� ванні прав національних меншин. Саме така концепція, сформована в Декларації про державний суве� ренітет України, покладена в основу всіх законодавчих актів, включно з Конституцією. В Декларації пер� ший розділ називається «Самовизна� чення української нації». А в Консти� туції прописано, що національний синьо�жовтий прапор, тризуб, гімн «Ще не вмерла Україна», українська мова є державними символами. І це не має підлягати жодній ревізії. Твердження, що Європа зі ство� ренням Європейського Союзу від� мовляється від національної традиції державотворення, є не чим іншим, як спекуляціями. ЄС — це спосіб солідарної конкуренції цивілізаційно близьких європейських національних держав з іншими світовими потугами. І ця солідарність простежується з дуже широкого кола питань: від еко� номічних та екологічних до міграційних та геополітичних. Друге. Особливої уваги вимагає утвердження української мови в Україні як єдиної державної, як основи націо� нальної ідентичності та єдності нації. В сучасну інформаційну пост� індустріальну добу мова, окрім куль� турно�духовної основи, відіграє й ду� же важливу раціональну функцію, зокрема економічну. Не секрет, що передові країни використовують мову, як потужний інструмент захис� ту національної економіки, зокрема як нетарифний інструмент захисту внутрішнього ринку, національної промисловості та робочої сили. Ось чому США, Франція, Індія, Росія, низка інших держав в останні роки на законодавчому рівні вжили заходів з інституціалізації єдиної дер� жавної мови. То у відповідності до яких світо� вих тенденцій нам нав’язують (із се� редини і ззовні) другу державну мову? Третє. Необхідно пам’ятати та� кож, що національна ідентичність базується на історично вироблених традиційних способах господарю� вання, які слід модернізувати, а не руйнувати. Українська традиція праці на землі сягає глибини тисячоліть. Тож збереження і розвиток українського села, традиції праці на землі, береж� ного ставлення до природи є життєво важливими для української ідентич� ності в будь�які часи, включно з ін� формаційною добою. Органічна для українців в усі віки потреба в гармонійних стосунках з природою є суперактуальною в наш час і може стати однією з наших кон� курентних переваг. Я лише вкрай коротко озна� чив деякі засади сучасної ідеології ди� намічного консерватизму, що єдиний здатний протистояти примітивізуючій ліберальній глобалізації, що руйнує різноманітність і багатство світу. Ідея динамічного консерватиз� му полягає в розвитку зовнішніх форм, що зберігає сутність і цілісність націо� нального духу і буття, і при цьому підіймає їх на новий вищий рівень, адекватний викликам сучасної доби. 46 ²ÂÀÍ ÇÀªÖÜ Усі успішні приклади модернізації в ХІХ–ХХ століттях — від європе� йських країн і США до Японії та Південної Кореї, а нині Китаю — мали чітко виражений національний характер, засадниче базувалися на національній специфіці, світогляді та історії конкретних націй. Отже, наша відповідь на виклики глобалізації — це національна фор� мула модернізації, яка базуватиметь� ся на умілому використанні та роз� витку того багатющого потенціалу, що є в традиціях, ментальності та інших чеснотах, вироблених і нако� пичених поколіннями нашого народу. Ëàðèñà ÌÀÑÅÍÊÎ, ïðîôåñîð ÍàÓÊÌÀ Хочу почати свій виступ з вислову чоловіка, який не був українцем за місцем народження і за батьками, але який свідомо обрав Україну своєю другою батьківщиною й ідентифікував себе з українцями. Це Джеймс Мейс — і йому належать такі слова: «Це сувора діалектика — щоб піти далі, треба знати звідкіля йти. Щоб стати європейцем, треба стати українцем. Щоб стати громадянином світу, треба стати українцем і євро� пейцем. І цей шлях самоідентифікації треба пройти. І починати треба сьо� годні і тепер, бо завтра буде пізно». Ці слова Джеймс Мейс сказав у 2000 році. Минуло майже десятиліття, а ми, як і раніше, лише на початку шля� ху до самоідентифікації. За 18 років незалежності ми могли б уже пройти принаймні половину цього шляху. Адже він давно відомий, і його прой� шли всі європейські країни. Національна ідентичність фор� мується на основі національної мови і культури, на історичній пам’яті і на� родних традиціях. Цілісність національ� ної держави забезпечує поширення на її території однієї державної мови — мови того етносу, якому належить го� ловна роль у постанні держави і який дав їй назву. Державна мова виконує не тільки комунікативну функцію, а й функцію національної консолідації і суверенітету, оскільки національна мова не тільки відображає національ� ну свідомість, а й формує її. Такий шлях побудови національних держав пройшли всі європейські народи. Українцям треба лише скористатися їхнім досвідом, як це зробили, на� приклад, в Литві, Латвії й Естонії. Натомість Україна ще не стала Україною, а тому й вхідна брама до Європейського Союзу на сьогодні перед нами зачинена. Однією з причин цього є тяжка спадщина радянської доби — розмита, нечітка національна свідомість, подвійна російсько�українська ідентичність знач� ної частини населення, особливо в схід� них і південних регіонах. Свого часу, окреслюючи різницю між національною свідомістю українців Галичини і українців центральних і східних областей напередодні першої ÊÓÄÈ ÉÄÅÌÎ? 47 � світової війни, видатний історик Іван Лисяк�Рудницький писав: «В Галичині лінія, що розділяла поляків та українців, була чітка і ясна, незважаючи на часті змішані шлюби. Треба було бути або поляком, або українцем, але не обома відразу. Тим часом російсько�українська дифе� ренціація залишалася мінливою і час� то розпливчастою». Така ж нечітка, роздвоєна іден� тичність властива багатьом україн� цям і сьогодні. Вона виявляється і в мові — в поширенні змішаних укра� їнсько�російських форм усного мов� лення, так званого суржику, і в куль� турі, яскравим прикладом чого може бути співоча творчість Михайла Попла� вського, і в практиці телевізійних про� грам з двома різномовними ведучими. Зросійщення України — це той ланцюг, який прив’язує її до комуніс� тичного минулого. Щоб упевнитись у цьому, достатньо порівняти ситуацію з пам’ятниками Леніну і топонімією, ут� вореною від імен комуністичних вож� дів — катів українського народу, на Заході і Сході країни. Якщо у Львові пам’ятник Леніну давно демонтували і замінили всі радянські назви, то в До� нецьку більшовицький ідол стоїть непо� рушно й не замінено жодної кому� ністичної назви вулиці. Я б хотіла зупинитися також на проблемі національних меншин. Коли в Європі поставали національні дер� жави, на мовно�культурні права національних меншин ніхто не зва� жав. Головним було — створити од� норідне мовно�культурне середови� ще, щоб консолідувати населення в межах своєї держави. Наприклад, у Франції поняття «національних мен� шин» взагалі було вилучено з політич� ної культури. Після Французької ре� волюції було проголошено, що ко� жен, хто проживає на території Франції і приймає її національні цінності, є громадянином цієї держа� ви, незважаючи на етнічне поход� ження. В системі освіти була поши� рена лише французька мова. Мови національних меншин, та й то лише як предмет, почали вивчати тільки в кінці XX століття. Освіта є головною ланкою у вихо� ванні національної свідомості. У цьому зв’язку потребує схвалення й підтрим� ки позиція міністра освіти і науки Івана Вакарчука, зокрема, його діяльність, спрямована на те, щоб знанням дер� жавної мови були охоплені всі випус� кники і середніх, і вищих навчальних закладів. Це послідовна державницька політика, яка відповідає практиці євро� пейських країн. У цьому плані боротьбу депутатів східних і південних областей з наказа� ми Міністерства освіти і науки не мож� на розглядати інакше, як протидію процесам формування консолідованої української політичної нації. До фактів такої протидії нале� жить, зокрема, нинішня вимога Кри� мського парламенту скасувати наказ міністерства щодо проведення зовнішнього незалежного оцінюван� ня знань випускників 2010 року тільки українською мовою. Позиція кримських депутатів веде до дезінтег� рації країни і розвитку небезпечних сепаратистських тенденцій не тільки в Криму, а й в таких областях, як Буковина і Закарпаття. Те, що радянський підхід до роз� в’язання національних мовно�куль� 48 ËÀÐÈÑÀ ÌÀÑÅÍÊÎ турних проблем з боку багатьох політиків зберігається досьогодні, можна бачити у програмах нинішніх претендентів на посаду президента. Свідченням цього є не тільки обіцян� ки надати російській мові статусу другої державної в програмах очільників регіоналів і комуністів, що було очікуваним, а й деякі пункти з програм інших претендентів. Так, Сергій Тігіпко обіцяє у своїй передвиборчій програмі «повернути російській мові статус мови між� національного спілкування». Дивно, що аналогічний пункт містить і програма Володимира Литвина у такому формулюванні: «визначення засад функціонування російської мови як мови міжнаціонального спілкування в усіх сферах суспільного життя». Щоправда, голова Верховної Ради поряд з цим обіцяє «наповнити реальним змістом статус української мови як державної». Але ж це озна� чає поєднання непоєднуваного. Адже надання російській мові стату� су мови міжнаціонального спілкуван� ня позбавить державний статус укр� аїнської мови його реального змісту. Нагадаю, що в Радянському Союзі російська мова не мала статусу дер� жавної, а була мовою міжнаціональ� ного спілкування. І цього було дос� татньо для її домінування на всій те� риторії СРСР. Підсумовуючи, хочу сказати, що попри все ми маємо свою незалежну державу вже 18 років. Процес фор� мування цілісної української нації все ж відбувається і має, на мою думку, незворотний характер. Але загрози й виклики, що стоять перед Україною, ще великі. Âëàäèñëàâ ÂÅÐÑÒÞÊ, çàñòóïíèê ãîëîâè ²íñòèòóòó íàö³îíàëüíî¿ ïàì’ÿò³ Людина як соціальна істота є носієм багатьох ідентичностей, які інтегрують її в певний життєвий простір. Однією з найваж� ливіших є національна ідентичність. Україна — молода держава, яка виникла на розламі комуністичної то� талітарної системи. Нові терито� ріальні обриси, нова структура вла� ди, нова еліта, ринкові відносини, зовнішня політика, система освіти, зрештою паспорт — усе це визначає державу, її характер, а її мешканцям допомагає ставати громадянами України. Зрозуміло, що йдеться не про штамп в паспорті, а про глибоке (пере)осмислення власного буття і буття країни. Окрім державно� політичних складових, проблема ідентичності має і не менш вагомі соціокультурні. Велика роль в її фор� муванні відводиться історичній пам� ’яті. Власне історична пам’ять чи не найефективніший засіб протистоян� ня уніформізації, можливість вписати себе в мозаїку світовї культури. Історична пам’ять — це складний комплекс уявлень про минуле країни і ї ї народу, який формується взаємодією систем освіти, культури, ÊÓÄÈ ÉÄÅÌÎ? 49 � виховання, академічної науки і за� собів масової інформації. Важко ска� зати, хто чи що відіграє в цьому про� цесі формування головну роль: шко� ла, музей, бібліотека, інтернет чи телевізор. Не так важливо, в якій послідовності ми будемо відтворюва� ти цей механізм, як те, наскільки су� голосно і скоординовано його деталі працюватимуть. Уявімо себе на місці молодої людини, школяра, який читає у підручниках з історії України про жахливі для України наслідки то� талітарного комуністичного режиму, і в той же час, проживаючи на вулиці імені В.Леніна, щодня споглядає його пам’ятник на найкращому майдані сво� го населеного пункту, а з телевізійного екрану часто мусить дивитися старі ра� дянські фільми, які романтизують і про� пагують будівництво соціалізму та ко� мунізму. Неважко зрозуміти, до чого це може призвести. Держава повинна мати чітку політику в сфері національної пам’яті і послідовно проводити її в життя. На жаль, така політика сьогодні фраг� ментарна, стосується лише окремих історичних явищ і не завжди по� слідовна. Минуле, його інтерпретація дедалі більше стають об’єктом відвертої інформаційної війни, забез� печення постійної присутності сусід� ньої держави в українському інтелек� туальному просторі. Усвідомлюючи всі можливі небез� пеки, які має подібне використання історії, Український інститут націо� нальної пам’яті намагається своєю діяльністю їх мінімізувати. Приклад такої діяльності Інститу� ту — програма моніторингу шкільних підручників з історії. За узгодженням з МОН, при Інституті два роки тому була створена робоча група з провідних істориків України, яка провела вже п’ять сесій, на яких було ретельно протестовано сучасні вітчизняні під� ручники на предмет: чи соціокультурний образ укра� їнського суспільства, як його пода� ють підручники, здатен викликати у молодого покоління емоційне відчуття причетності до власної істо� рії та культури; чи підручники практикують ан� тропологію історії, іншими словами, чи вони «олюднюють історію», чи роз� кривають в різні епохи приватний простір людини, характерний для ук� раїнців спосіб життя, вияви їх ініціатив, чи «політизують», описуючи історію виключно через державно�політичні системи, війни, битви; чи в підручнику присутня від� критість до іншого, чи навпаки він пропагує етноцентризм; і нарешті, як підручник прищеп� лює критичне мислення, яке запо� бігає маніпуляції свідомістю учня — майбутнього громадянина. Висновки, зроблені під цим кутом зору, були не дуже втішними, наші підручники не завжди відповідають сучас� ним вимогам. Саме тому робоча група два роки працювала над концепцією історич� ної освіти, яка має привести до корекції шкільних програм історії, наповнити їх су� часними викликами, стати орієнтиром для створення нових підручників. Історія відіграє виключну роль у формуванні національної ідентично� сті. Тим часом нерідко в засобах масо� вої інформації можна зустріти нарікан� ня на понижений, навіть колоніальний статус України, відсутність власної дер� жави впродовж багатьох століть, що гальмувало розвиток української нації, власне, такі нарікання прозвучали і на сьогоднішніх слуханнях. Як фаховий історик, маю виступити на захист на� шої історії. Історії, яку цілком можна 50 ÂËÀÄÈÑËÀÂ ÂÅÐÑÒÞÊ вивчати без брому, історію, в якій достатньо славних сторінок та по� вчальних моментів, історії, якою мож� на і треба пишатися. Думаю, що ці комплекси меншовартості з приводу власного минулого породжуються не зовсім добрим знанням світової історії. Напевно в принципі не існує таких країн і таких історій, які були б сто� відсотково успішними. Всі держави пе� режили історичні злети і падіння. Більшість європейських країн власну державність отримали в XIX–ХХ століття. Скажімо, Ісландія — 1944 року, а Ізраїль ще пізніше — 1948 року. В цьому сенсі Україна має нормальну історію. Вона проголосила себе неза� лежною державою 1918 р. Для формування сучасної укр� аїнської ідентичності є вкрай важли� вою тема порахунку з тоталітаризмом і переосмислення історії XX століття. Не одна Україна, а чимало держав Європи пройшли через це випробу� вання. Ми не можемо викреслити це століття із своєї пам’яті, тому що воно було надзвичайно травматичним. Ка� тастрофу, якої зазнала Україна, важ� ко собі уявити. Більшовицький ре� жим завдав неймовірного удару по природній тяглості суспільного жит� тя. Терор, репресії, розкуркулення, депортації, голодомор, жахи двох світових воєн, це мільйони понівече� них людських доль, передчасно і не� справедливо знищених життів. Хіба ми можемо забути про ці жертви? Хіба маємо на це право? Більшість заходів Українського інституту національної пам’яті, про які зараз нема можливості говорити, спрямована на увічнення пам’яті жертв тоталітаризму. Однак окреми� ми політичними силами в суспільство запускаються думки, що тема Голо� домору є надуманою, що, мовляв, вона нав’язується Президентом і дер� жавними структурами, що вона є травматичною історією, а нам пот� рібна успішна. Саме поняття успіш� ності здається дуже сумнівним. Чи була успішною історія Радянського Союзу, який, проіснувавши 75 років, розвалився під тягарем соціальних і національних проблем, бо був зве� дений на гнилих ідеологічних фунда� ментах та тоталітарній практиці. Інший приклад, Німеччина і її народ, які пережили гіркоту поразок в двох світових війнах, добу нацизму, поділ країни на дві частини, взяли на себе провину та спокуту за Голокост. Чи це не травматична історія? Безумов� но, травматична, але чи німецька історія стала на заваді сьогоденній успішності цієї країни? Давайте гля� немо на історію єврейського народу, одного з найдревніших. В ній позірно нема нічого успішного, безліч випро� бувань. Чи Ізраїль сьогодні не� успішна країна? Історія, не менш ніж економіка, прагматична і функціо� нальна, вона забезпечує життєвий і ментальний простір, основу ідентич� ності. Успіх чи не успіх історії, як на мене, полягає в тому, чи здатні ми ви� нести уроки з власного минулого, чи здатні ми критично його оцінити, чи готові ми відстоювати власні на� ціональні цінності, сформовані в гли� бинах минулих епох. Батьків не оби� рають, їх шанують, з їхньою допомо� гою і під опікою вибудовують і реалізують власні життєві стратегії. Так і з країною — Україною, яка дісталась нам у спадок від минулих поколінь і яку ми маємо зберегти для прийдешніх. Чудовою країною, з ба� гатою і глибокою історією. Історією цілком достатньою, щоб зрозуміти свою світову самобутність і навіть унікальність. Лише шануймо її. ÊÓÄÈ ÉÄÅÌÎ? 51 Âîëîäèìèð ÑÊËßÐ, äîöåíò Íàö³îíàëüíîãî òåõí³÷íîãî óí³âåðñèòåòó «Õàðê³âñüêèé ïîë³òåõí³÷íèé ³íñòèòóò» Зараз дуже популярний міф про 130 етносів. Але якщо спитати: назвіть хоч перші 50, навряд чи хто відповість. Це міф. Україна не є поліетнічною державою. 78 відсотків населення становлять українці, у 95 відсотках її районів, 468 із 490, укра� їнці становлять більшість серед усьо� го населення. В Україні є одна велика за чисельністю етнічна меншина. Раніше, в дев’ятнадцятому столітті, їх було три. Євреї, поляки і росіяни (близько 2 мільйонів), — зараз одна. У 1989 році росіян було 11 мільйонів, а зараз — 8, на 26 відсотків менше. Не за рахунок вимирання чи міграції, а за рахунок зміни етнічної самоіден� тифікації. Ті росіяни, які походили зі змішаних сімей, записалися в 89�му році росіянами, а в 2001 році стали українцями. Але переписатися лег� ше, ніж змінити мову. Стереотипи мовної поведінки дуже тривкі. Тому в нас збільшилося число так званих російськомовних українців. Починаючи з 1994 року, етнічний склад населення, а особли� во його мовна структура, із важливої наукової проблеми постійно пере� творюється в засіб політичної бо� ротьби. Особливої популярності ці проблеми набувають під час вибор� чих кампаній і використовуються як передвиборчі технології. Виникнення міфу пов’язане з опублікуванням результатів Всеук� раїнського перепису населення 2001 року, де був поданий перелік з 132�х найменувань. До цього, в матеріалах перепису 1989 року, опублікованих ЦСУ СРСР в 1991 році, були пред� ставлені 17 найбільших за чисель� ністю етносів України, понад 30 тис. осіб кожен. У матеріалах перепису, опублікованих у 1991 році новоство� реним Міністерством статистики України, налічувалося 51�е наймену� вання етносів, з чисельністю кожного понад 1000 осіб. Насправді ж, як свідчать ма� теріали архіву Держкомстату України, за переписом населення 1989 року в Україні нараховувалося 128 етносів. Проведення перепису забезпечувало ЦСУ СРСР за єдиними стандартами. ЦСУ УРСР був не самостійним орга� ном, а технічним підрозділом ЦСУ СРСР. При проведенні перепису 1989 року найменування етносів викладені не в алфавітному порядку, а за їхньою «ієрархією» в складі СРСР, по� діляючись на сім груп. До першої групи входили 15 ти� тульних етносів союзних республік. У кожній з решти шести груп етноси розміщувалися в алфавітному поряд� ку. До другої групи входили 29 ет� носів, які дали назви автономним рес� публікам, включаючи також 10 з Да� гестану. Третя група складалася з 6�ти етносів, які мали автономні об� ласті. Четверта група — 8 етносів, які дали назви національним округам. До п’ятої групи входили 19 корінних на� родів Півночі Європейської частини Росії та Сибіру. 16 етносів Європе� йської частини СРСР, Кавказу та Се� редньої Азії становили шосту групу. 52 До останньої сьомої групи належали «іноземці», 35 етносів — вихідців з�за меж СРСР. У цій групі опинилися «афганці» та «народи Індії та Пакиста� ну», що було визначенням не етнічно� го походження, а громадянства цих країн. До речі, за переписом 2002 року, в Російській Федерації «аф� ганців» перейменували в пуштунів, а «народи Індії та Пакистану» в «ін� дійців хіндомовних». Тому 17 найбільших за чи� сельністю етнічних меншин Украї� ни за методикою перепису 1989 року опинилися в чотирьох різних групах. 6 — у першій групі (росіяни, білору� си, молдовани, вірмени, азербай� джанці та грузини), татари — у другій, євреї — в третій, кримські татари, ци� гани та гагаузи — в шостій. Ще 6 ет� носів України опинилися в сьомій групі «іноземців»: болгари, угорці, ру� муни, поляки, греки та німці. При проведенні перепису 2001 року в Україні зберігався перелік ет� носів 1989 року, але замість поділу на групи, вони розміщувалися в ал� фавітному порядку після українців. До 128 найменувань було додано ще чоти� ри: шведи, турки�месхетинці, канадці та чілійці, всього 132 етноси. Тобто, Все� український перепис населення 2001 року проводився на основі методології Всесоюзного перепису 1989 року у визначенні етнічного складу населення України і фактично був його калькою. Але, на відміну від перепису 1989 року, публікація матеріалів перепису 2001 року стосовно етнічного складу насе� лення була повнішою. Чисельність кожної з національ� них меншин різна, але вона переви� щувала в 2001 році 30 тис. осіб. Це — росіяни, білоруси, молдовани, кримські татари, болгари, угорці, ру� муни, поляки, євреї, вірмени, греки, татари, цигани, азербайджанці, гру� зини, німці та гагаузи. Але лише для кримських татар і частково для гага� узів територія України є історичною Батьківщиною. Більшість гагаузів мешкають в Молдові. Шість меншин походять з країн, які межують з Укра� їною: росіяни, білоруси, молдовани, угорці, румуни та поляки. Чотири з них мали ще в ХХ ст. статус доміна� нтної меншини: угорці — на Закар� патті, румуни — на Буковині та При� дунав’ї, поляки — в Галичині та Во� лині, росіяни — на всій території України до 1991 року. За часом перебування на тери� торії України етнічні меншини сут� тєво різняться. Беззаперечно до тра� диційних (історичних) меншин нале� жать молдовани, румуни, болгари, угорці, поляки, євреї, греки, цигани, гагаузи. Росіяни, білоруси та вірме� ни, за формальними ознаками нале� жать до традиційних меншин, але фактично складаються переважно з мігрантів другої половини ХХ ст. та їхніх нащадків у першому поколінні, тобто є новітніми етнічними менши� нами. За переписом населення 2001 року лише 59,55 % росіян та 25,77 % білорусів народилися в Україні. Пе� реважно з мігрантів та їх нащадків складаються ще три етноси — азер� байджанці, грузини та татари. З точки зору адаптації в укр� аїнське суспільство в неоднозначно� му становищі опинилися меншини, депортовані за часів сталінського то� талітаризму, передусім це стосується кримських татар та німців. Майже на ÊÓÄÈ ÉÄÅÌÎ? 53 50 років вони опинилися не за своєю волею за межами України. Тому пе� реселення до України лише для стар� шого покоління, дитинство чи мо� лодість яких минули на її території, стало справді поверненням на істо� ричну батьківщину. Середнє та мо� лодше покоління фактично належить до новітніх меншин. Отже, лише 17 етносів можна включити до традиційних та новітніх меншин України, що за чисельністю мають сприятливі умови для са� мовідтворення у власному етнічному середовищі. Всі інші етноси, за не� значним винятком (караїми, кримчаки, чехи, словаки, албанці, естонці та шве� ди), належать до новітніх етносів, які з’явилися в Україні не так давно — лише в ХХ ст., насамперед у другій його половині. Поява переважної більшості етносів цієї групи стала пря� мим наслідком перебування України у складі СРСР. Виняток становлять представники азійських етносів, які опинилися на теренах України за часів Незалежності як іноземці. Усі етнічні меншини України, за винятком росіян, є регіональними. Жодна не домінує за чисельністю се� ред усього населення окремих облас� тей. Росіяни також не мають суцільної етнічної території в Україні. За винят� ком Криму, вони становлять абсолют� ну більшість лише в трьох містах об� ласного підпорядкування в Донбасі (Макіївці, Краснодоні та Стаханові) та в трьох прикордонних районах: Крас� нодонському та Станично�Лугансько� му Луганської області та Путивльсько� му Сумської області, причому серед усього населення Путивля більшість становлять українці. До речі, в прикор� донних районах Росії ще в 20�х рр. ХХ ст. українці становили більшість серед усього населення (Північна Сло� божанщина, Західна Донщина, а та� кож Кубань). Територіальне розміщення росіян в Криму також не має ознак суцільних етнічних земель. Вони становлять аб� солютну більшість лише серед насе� лення Севастополя та міського насе� лення АР Крим. Серед сільського насе� лення цієї автономії росіяни становлять відносну більшість. Із 14 районів АР Крим, абсолютну більшість росіяни становлять в 5�ти. Отже, розселення росіян в більшості областей України належить до дисперсного типу. Чотири етнічних меншин Украї� ни мають ареали компактного розсе� лення в 1–2 областях, причому не на всій території цих областей, а лише в окремих районах, де вони становлять більшість серед загальної чисель� ності населення. Зокрема, угорці ста� новили абсолютну більшість серед усього населення Берегівського ра� йону Закарпатської області, руму� ни — в новоствореному Герцаївсько� му районі Чернівецької області. Мол� довани були в абсолютній більшості в Новоселицькому районі Чернівецької області та у відносній більшості в Ренійському районі Одеської області. Болгари становили абсолютну більшість населення Болградського та відносну більшість Арцизького та Та� рутинського районів Одеської області. Ще три меншини: кримські тата� ри, греки та гагаузи, хоча й мали аре� али компактного розселення, але не домінували за чисельністю в жодно� му районі. Кримські татари розселені в районах АР Крим, греки — в 54 ÂÎËÎÄÈÌÈÐ ÑÊËßÐ Маріуполі та сусідніх з ним районах Донецької області, а гагаузи — в Болградському та Ренійському райо� нах Одеської області. Більшість кри� мських татар, угорців, гагаузів, ру� мунів, молдован та болгар були зосе� реджені не в містах, а в селах. Серед решти 11�ти меншин пере� важає міське населення і відповідно дисперсний тип розселення. Найбільшою за чисельніс� тю етнічною меншиною в Україні є росіяни. За даними перепису кіль� кість їх — 8 334 141 особи. До здобуття Україною незалеж� ності українці залишалися підпоряд� кованою більшістю, а росіяни мали статус домінантної меншини. Прямим проявом такого становища було те, що росіяни в Україні не зазнавали мовної асиміляції, і навпаки, українці, хоча й становили більшість, асимілю� валися за мовою. У середовищі інших етносів в Україні переважали проце� си мовного зросійщення, а не мовної українізації. Для значної частини росіян, на� самперед у містах східних та південних областей, досі важко визнати своє становище як етнічної меншини. Тоб� то, хоч як це парадоксально на пер� ший погляд, найбільша за чисельністю етнічна меншина в Україні є не істо� ричною, а якраз новітньою. Головна її відмінність від інших новітніх меншин полягає не лише в чисельності, але і в збереженні домінантного становища в урбаністичному середовищі на Півдні та на Сході України. Серед 11�ти меншин, чисель� ність яких зазнала в цей час істотного скорочення за 1989�2001 рр., перше місце посідали євреї. Їхня чисельність зменшилася на 78,70 % (382 735 осіб). Скорочення числа євреїв в абсо� лютних показниках було навіть більшим, ніж усіх етнічних меншин, окрім росіян, разом взятих. Ці зміни стали результатом масової міграції євреїв, особливо на початку 90�х рр. Міграційні процеси вплинули також на зменшення чисельності німців на 9,64 % (3 650 осіб) та греків — на 7,15 % (7 046 осіб). Частка всіх разом узятих пред� ставників інших 114 етносів серед за� гальної чисельності населення України в 2001 році становила 0,37 %. Отже, протягом 1989–2001 рр. від� булися суттєві зміни в етнічному складі населення України. За 1989–2001 рр. зросла чисельність та частка українців серед загальної чисельності населення України. Тобто спостерігалася тенденція до зростання етнічної однорідності, а не «поліетнічності» населення України. ÊÓÄÈ ÉÄÅÌÎ? 55 Ãàëèíà Ñåâðóê. Ðîäèíà. Êåðàì³êà. 1969 56 12 ÷åðâíÿ 2009 ðîêó. Ñîô³éñüêèé ñîáîð ó Êèºâ³. Â³äêðèòòÿ âèñòàâêè Ãàëèíè Ñåâðóê. Æèâîïèñ, ãðàô³êà, êåðàì³êà Ôîòî Âîëîäèìèðà ÃÓÐÈ Ñåðã³é ÊÎÒ, êåð³âíèê öåíòðó äîñë³äæåíü ïðîáëåì ïîâåðíåííÿ òà ðåñòèòóö³¿ êóëüòóðíèõ ö³ííîñòåé ²íñòèòóòó ³ñòîð³¿ ÍÀÍ Óêðà¿íè Однією з передумов збереження національної ідентичності в умовах глобалізації є опертя на твердий фундамент нашої національ� ної спадщини. І не лише тієї, що ще існує, а й тієї, яка була втрачена Україною за різних обставин і в різні часи в умовах відсутності власної держави. І яку ще можна та потрібно повернути нашому народові, повер� нути на рідну землю. Ця тема є надзвичайно широкою і багатоплановою. Історичний шлях українського народу до омріяної незалежності і власної державності, свободи та де� мократії був позначений багатьма трагічними втратами. Серед найбільш болючих з них — втрата незліченних культурних скарбів — безцінних національних реліквій, які в гіркий період бездержавності бурхливим потоком вивозилися з України, збага� чували музейні, бібліотечні та архівні збірки імперських столиць і розпоро� шувалися по цілому світові, безслідно гинули та по�варварському розгра� бовувалися внаслідок війн, що відбу� валися на її території. Унікальні архе� ологічні знахідки минулих епох, безцінні мозаїки та фрески, ікони та цілі іконостаси, царські врата олтарів, козацькі клейноди, шедеври майстрів українського та світового живопису, архівні документи, ста� родруки та рукописи — всі ці духовні скарби виявилися розпорошеними поза межами України, виведеними з національного життя, культурного та наукового обігу. Ця обставина вкрай негативно позначилася на ду� ховному бутті українців, їх само� усвідомленні та самоідентифікації, відчутті себе повновартісною євро� пейською нацією. Масштаби цих втрат є такими, що їх можливо порівняти з гуманітарною катастрофою, наслідки якої з кожним десятиліттям і з кожним роком відчу� ваються усе гостріше. Ці втрати не мають термінів давності, з ними не� можливо примиритися, вони є «попе� лом, що стукає в серце» кожного українця. Наш народ завжди добре розумів і усвідомлював ціну втраченого. Тому щоразу, коли в Україні підносилася хвиля національного піднесення, зно� ву і знову поставало питання про по� вернення національних історичних та культурних реліквій. Так було в роки визвольних зма� гань 1917–1920 років, коли одним з перших питань, які розглядалися Українською Центральною Радою на самому початку її створення, була справа повернення з Росії клейнодів українського козацтва. Згодом по� вернення національних реліквій ста� ло одним з ключових напрямків діяль� ності Української Держави Павла Скоропадського, коли у 1918 р. при українській мирній делегації на пере� говорах з РСФРР було створено спеціальну Культурну комісію, яка розробила концептуальні засади та ÊÓÄÈ ÉÄÅÌÎ? 57 підготувала проект договору про по� вернення в Україну культурних цінностей, склала розлогі списки історичних та мистецьких реліквій, на які претендувала українська держа� ва. Боротьба за повернення культур� них цінностей увійшла в історію як складова частина доби «українського відродження» в 20�х рр. ХХ ст., коли вже за радянської влади в нових об� ставинах поновилися україн� сько�російські переговори про долю українських культурних цінностей в Росії, була створена спеціальна Па� ритетна комісія, яка ухвалила рішення на користь України. Тоді до українських музеїв та архівів повернулися тисячі визначних пам’яток національної культури. Рівень суспільного усвідомлення значущості цього питання в перші роки Незалежності засвідчив окре� мий запис в затвердженій парламен� том Конституції України: «Держава забезпечує збереження історичних пам’яток та інших об’єктів, що ста� новлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами» (ст. 54). Закон України «Про власність» у ст 1. стверджує, що «…національні, культурні та історичні цінності, в тому числі й ті, що знаходяться за її межами, є власністю народу Украї� ни». Більш розлого ця норма зафіксо� вана в законі «Про ввезення, вивезен� ня і повернення культурних ціннос� тей». Згідно з ним, до культурних цінностей України поміж інших нале� жать і «незаконно вивезені культурні цінності України, що перебувають за межами її території; культурні цінності, евакуйовані з території України під час війн і збройних кон� фліктів і не повернуті назад; куль� турні цінності, тимчасово вивезені з території України і не повернуті в Україну» (ст. 3). Ці категорії національного культурного надбання за законом підлягають неодмінному поверненню в Україну (ст.4). Відповідно до історичних обста� вин, можна виокремити такі основні напрямки державної політики в даній сфері: — розшук та повернення націо� нальних реліквій, втрачених україн� ським народом в умовах відсутності власної держави; 58 ÑÅÐÃ²É ÊÎÒ Ãàëèíà Ñåâðóê. Ìèòðîïîëèò ²ëàð³îí. Êåðàì³êà. 1977 — повернення та передача в Украї� ну культурних цінностей, що за різних обставин були вивезені або створені представниками української діаспори і перебувають поза її межами; — розшук та реституція в Украї� ну культурних цінностей, втрачених в роки Першої та Другої світових війн та в результаті їх наслідків, а та� кож в умовах інших війн та інтер� венцій на території України, що мали місце у ХХ ст.; — розшук та реституція в Украї� ну культурних цінностей, вивезених за межі її території внаслідок неза� конного експорту та контрабанди, неповернення з виставок тощо. Державна політика в даній сфері є доволі широким та складним комплек� сом, який включає в себе принципову позицію держави, спрямовану на роз� шук та повернення втрачених куль� турних цінностей, відповідне організаційне, законодавче та норма� тивне забезпечення, організацію пози� тивного інформаційного поля, ефек� тивне використання міжнародно�пра� вових норм, активну дипломатичну зовнішньо�політичну діяльність, технічне забезпечення повернення культурних цінностей в Україну. Тому я хочу заторкнути важливе питання концептуальних засад дер� жавної політики у сфері повернення та реституції культурних цінностей. Це питання забезпечення цілес� прямованості, тяглості та наступності в діяльності державних органів та установ, дотичних до цієї справи. На жаль, доводиться констатува� ти: при зміні політичних та відомчих команд радикально змінюються век� тори їх діяльності, те, що належало до пріоритетів, раптово опиняється у забутті. Але ж тут мова йде про вічні цінності, загальнонаціональні реліквії, позиція держави щодо яких визначена у Конституції, законах, підзаконних актах, рішеннях держав� них органів і установ, і, зрештою, у міжнародних угодах України! Як ÊÓÄÈ ÉÄÅÌÎ? 59 Ãàëèíà Ñåâðóê. ßðîñëàâíà. Êåðàì³êà. 1964 правило, жодні з таких документів не скасовуються і не зазнають ради� кальних змін. Вони просто de faсto перестають виконуватися. При цьому іноді повністю перекреслюються ті досягнення, над якими роками пра� цювали попередні когорти україн� ських дипломатів, діячів культури, науковців. Як приклад наведу ситуацію щодо долі мозаїк та фресок, інших пам’яток Михайлівського Золотовер� хого собору в Києві, що перебувають поза межами України. Ще зовсім недавно, в середині 90�х років минулого століття, коли велося відновлення цієї святині, за� снованої за доби Київської Русі і зруйнованої в трагічні 30�ті роки ко� муністичним режимом, доля тих не� багатьох безцінних мозаїк та фресок, що перед знищенням собору були демонтовані з його стін, хвилювала всю країну. Це питання піднеслося на загальнонаціональний рівень, об’єднало все суспільство і його еліту, незалежно від соціального ста� тусу та політичних поглядів. Тоді вда� лося встановити, що принаймні 26 оригіналів ХІ–ХІІ ст. зі стін собору — мозаїки, фрески, рельєфи — зберіга� ються в музеях Росії. Документально було доведено, що ці реліквії потра� пили за межі України за обставин, які дозволяють ставити питання про їх повернення на рідну землю — части� на з них була без жодних дозволів таємно вивезена у 1936 р., части� на — не повернена після Всесоюзної виставки у Москві 1938 року, при� свяченої 750�річчю «Слова о полку Ігоревім», в тому числі — слав� нозвісна мозаїка «Святий воїн Дмитро Солунський». Та найбільше цих реліквій — щонайменше 18 — були серед вивезених нацистами українських музейних скарбів і при поверненні з Німеччини після війни замість Києва опинилися в Росії. Відомо, що тема українських культурних цінностей в Росії тра� диційно була серед найскладніших в українсько�російських взаєминах після розпаду СРСР. З великим тру� дом протягом 90�х років була на� працьована певна нормативна база, яка, хоч і не є ідеальною, проте доз� воляє на двосторонньому рівні вирішувати складні проблеми, які тут можуть виникати. Через непрості рішення як з української, так і, особ� ливо, з російської сторони, була створена спеціальна двостороння спільна українсько�російська комісія експертів з питань мозаїк та фресок Михайлівського собору, що перебу� вають на території Російської Феде� рації. Комісія почала працювати в грудні 1998 р. і працювала чесно, рівноправно та об’єктивно. Як наслідок, за підсумками трьох за� сідань та на підставі погоджених про� токолів, до України протягом 2001 та 2004 років повернулися 11 фресок з Державного Ермітажу. Це був успіх для обох сторін, але головно для України, яка в цьому випадку не лише вперше самостійно знайшла втрачені реліквії, але й змогла повернути їх. Тоді в найближчому часі можливі були позитивні рішення ще як мінімум щодо 5 чудових фресок та 1 мозаїки. Всі підстави для цього існували й існують. Але раптом все зупинилося — від 2004 року жодні подальші перегово� 60 ÑÅÐÃ²É ÊÎÒ ри і засідання на рівні експертів не проводяться. Як один з ініціаторів і учасник усіх попередніх перего� ворів в цій справі, я не можу поясни� ти, чому саме з українського боку нічого не робиться для їх продовжен� ня. Більше того, неодноразово звер� таючись до різних високих україн� ських інстанцій в цій справі, я відчу� вав існування якоїсь невидимої мовчазної стіни, подолати яку досі не вдається. Можливо, якщо комітет Верхов� ної Ради з питань культури і духов� ності невідкладно ініціює спеціальний круглий стіл, чи засідання з даного питання, тоді ми зможемо принаймні почути мотивацію наших дипломатів та Міністерства культури і туризму, та й влади Києва, чому не виявля� ється жодного зацікавлення в про� довженні справи повернення реліквій Михайлівського Золотоверхого собо� ру в Україну. Україна лише почала свій неза� лежний шлях, попереду в неї лежить велика дорога повернення до євро� пейської цивілізації. Збираючись у цю дорогу, нам перш за все треба зберегти, зібрати і взяти з собою нашу унікальну культурну спадщину, яка є основою нашої ідентичності та самоусвідомлення. Знову приходить час збирати каміння — фундамен� тальне каміння нашої спадщини. У цьому ми як нація відповідаємо і пе� ред минулими, і перед прийдешніми поколіннями українців. ÊÓÄÈ ÉÄÅÌÎ? 61 Ðÿòóéìî! Ïëàêàò õóäîæíèêà Ãåîðã³ÿ ØÅÂÖÎÂÀ << /ASCII85EncodePages false /AllowTransparency false /AutoPositionEPSFiles true /AutoRotatePages /None /Binding /Left /CalGrayProfile (Dot Gain 20%) /CalRGBProfile (sRGB IEC61966-2.1) /CalCMYKProfile (U.S. Web Coated \050SWOP\051 v2) /sRGBProfile (sRGB IEC61966-2.1) /CannotEmbedFontPolicy /Error /CompatibilityLevel 1.4 /CompressObjects /Tags /CompressPages true /ConvertImagesToIndexed true /PassThroughJPEGImages true /CreateJDFFile false /CreateJobTicket false /DefaultRenderingIntent /Default /DetectBlends true /ColorConversionStrategy /LeaveColorUnchanged /DoThumbnails false /EmbedAllFonts true /EmbedJobOptions true /DSCReportingLevel 0 /EmitDSCWarnings false /EndPage -1 /ImageMemory 1048576 /LockDistillerParams false /MaxSubsetPct 100 /Optimize true /OPM 1 /ParseDSCComments true /ParseDSCCommentsForDocInfo true /PreserveCopyPage true /PreserveEPSInfo true /PreserveHalftoneInfo false /PreserveOPIComments false /PreserveOverprintSettings true /StartPage 1 /SubsetFonts true /TransferFunctionInfo /Apply /UCRandBGInfo /Preserve /UsePrologue false /ColorSettingsFile () /AlwaysEmbed [ true ] /NeverEmbed [ true ] /AntiAliasColorImages false /DownsampleColorImages true /ColorImageDownsampleType /Bicubic /ColorImageResolution 300 /ColorImageDepth -1 /ColorImageDownsampleThreshold 1.50000 /EncodeColorImages true /ColorImageFilter /DCTEncode /AutoFilterColorImages true /ColorImageAutoFilterStrategy /JPEG /ColorACSImageDict << /QFactor 0.15 /HSamples [1 1 1 1] /VSamples [1 1 1 1] >> /ColorImageDict << /QFactor 0.15 /HSamples [1 1 1 1] /VSamples [1 1 1 1] >> /JPEG2000ColorACSImageDict << /TileWidth 256 /TileHeight 256 /Quality 30 >> /JPEG2000ColorImageDict << /TileWidth 256 /TileHeight 256 /Quality 30 >> /AntiAliasGrayImages false /DownsampleGrayImages true /GrayImageDownsampleType /Bicubic /GrayImageResolution 300 /GrayImageDepth -1 /GrayImageDownsampleThreshold 1.50000 /EncodeGrayImages true /GrayImageFilter /DCTEncode /AutoFilterGrayImages true /GrayImageAutoFilterStrategy /JPEG /GrayACSImageDict << /QFactor 0.15 /HSamples [1 1 1 1] /VSamples [1 1 1 1] >> /GrayImageDict << /QFactor 0.15 /HSamples [1 1 1 1] /VSamples [1 1 1 1] >> /JPEG2000GrayACSImageDict << /TileWidth 256 /TileHeight 256 /Quality 30 >> /JPEG2000GrayImageDict << /TileWidth 256 /TileHeight 256 /Quality 30 >> /AntiAliasMonoImages false /DownsampleMonoImages true /MonoImageDownsampleType /Bicubic /MonoImageResolution 1200 /MonoImageDepth -1 /MonoImageDownsampleThreshold 1.50000 /EncodeMonoImages true /MonoImageFilter /CCITTFaxEncode /MonoImageDict << /K -1 >> /AllowPSXObjects false /PDFX1aCheck false /PDFX3Check false /PDFXCompliantPDFOnly false /PDFXNoTrimBoxError true /PDFXTrimBoxToMediaBoxOffset [ 0.00000 0.00000 0.00000 0.00000 ] /PDFXSetBleedBoxToMediaBox true /PDFXBleedBoxToTrimBoxOffset [ 0.00000 0.00000 0.00000 0.00000 ] /PDFXOutputIntentProfile () /PDFXOutputCondition () /PDFXRegistryName (http://www.color.org) /PDFXTrapped /Unknown /Description << /ENU (Use these settings to create PDF documents with higher image resolution for high quality pre-press printing. The PDF documents can be opened with Acrobat and Reader 5.0 and later. These settings require font embedding.) /JPN <FEFF3053306e8a2d5b9a306f30019ad889e350cf5ea6753b50cf3092542b308030d730ea30d730ec30b9537052377528306e00200050004400460020658766f830924f5c62103059308b3068304d306b4f7f75283057307e305930023053306e8a2d5b9a30674f5c62103057305f00200050004400460020658766f8306f0020004100630072006f0062006100740020304a30883073002000520065006100640065007200200035002e003000204ee5964d30678868793a3067304d307e305930023053306e8a2d5b9a306b306f30d530a930f330c8306e57cb30818fbc307f304c5fc59808306730593002> /FRA <FEFF004f007000740069006f006e007300200070006f0075007200200063007200e900650072002000640065007300200064006f00630075006d0065006e00740073002000500044004600200064006f007400e900730020006400270075006e00650020007200e90073006f006c007500740069006f006e002000e9006c0065007600e9006500200070006f0075007200200075006e00650020007100750061006c0069007400e90020006400270069006d007000720065007300730069006f006e00200070007200e9007000720065007300730065002e0020005500740069006c006900730065007a0020004100630072006f0062006100740020006f00750020005200650061006400650072002c002000760065007200730069006f006e00200035002e00300020006f007500200075006c007400e9007200690065007500720065002c00200070006f007500720020006c006500730020006f00750076007200690072002e0020004c00270069006e0063006f00720070006f0072006100740069006f006e002000640065007300200070006f006c0069006300650073002000650073007400200072006500710075006900730065002e> /DEU <FEFF00560065007200770065006e00640065006e0020005300690065002000640069006500730065002000450069006e007300740065006c006c0075006e00670065006e0020007a0075006d002000450072007300740065006c006c0065006e00200076006f006e0020005000440046002d0044006f006b0075006d0065006e00740065006e0020006d00690074002000650069006e006500720020006800f60068006500720065006e002000420069006c0064006100750066006c00f600730075006e0067002c00200075006d002000650069006e00650020007100750061006c00690074006100740069007600200068006f006300680077006500720074006900670065002000410075007300670061006200650020006600fc0072002000640069006500200044007200750063006b0076006f0072007300740075006600650020007a0075002000650072007a00690065006c0065006e002e00200044006900650020005000440046002d0044006f006b0075006d0065006e007400650020006b00f6006e006e0065006e0020006d006900740020004100630072006f0062006100740020006f0064006500720020006d00690074002000640065006d002000520065006100640065007200200035002e003000200075006e00640020006800f600680065007200200067006500f600660066006e00650074002000770065007200640065006e002e00200042006500690020006400690065007300650072002000450069006e007300740065006c006c0075006e00670020006900730074002000650069006e00650020005300630068007200690066007400650069006e00620065007400740075006e00670020006500720066006f0072006400650072006c006900630068002e> /PTB <FEFF005500740069006c0069007a006500200065007300740061007300200063006f006e00660069006700750072006100e700f5006500730020007000610072006100200063007200690061007200200064006f00630075006d0065006e0074006f0073002000500044004600200063006f006d00200075006d00610020007200650073006f006c007500e700e3006f00200064006500200069006d006100670065006d0020007300750070006500720069006f0072002000700061007200610020006f006200740065007200200075006d00610020007100750061006c0069006400610064006500200064006500200069006d0070007200650073007300e3006f0020006d0065006c0068006f0072002e0020004f007300200064006f00630075006d0065006e0074006f0073002000500044004600200070006f00640065006d0020007300650072002000610062006500720074006f007300200063006f006d0020006f0020004100630072006f006200610074002c002000520065006100640065007200200035002e00300020006500200070006f00730074006500720069006f0072002e00200045007300740061007300200063006f006e00660069006700750072006100e700f50065007300200072006500710075006500720065006d00200069006e0063006f00720070006f0072006100e700e3006f00200064006500200066006f006e00740065002e> /DAN <FEFF004200720075006700200064006900730073006500200069006e0064007300740069006c006c0069006e006700650072002000740069006c0020006100740020006f0070007200650074007400650020005000440046002d0064006f006b0075006d0065006e0074006500720020006d006500640020006800f8006a006500720065002000620069006c006c00650064006f0070006c00f80073006e0069006e0067002000740069006c0020007000720065002d00700072006500730073002d007500640073006b007200690076006e0069006e0067002000690020006800f8006a0020006b00760061006c0069007400650074002e0020005000440046002d0064006f006b0075006d0065006e007400650072006e00650020006b0061006e002000e50062006e006500730020006d006500640020004100630072006f0062006100740020006f0067002000520065006100640065007200200035002e00300020006f00670020006e0079006500720065002e00200044006900730073006500200069006e0064007300740069006c006c0069006e0067006500720020006b007200e600760065007200200069006e0074006500670072006500720069006e006700200061006600200073006b007200690066007400740079007000650072002e> /NLD <FEFF004700650062007200750069006b002000640065007a006500200069006e007300740065006c006c0069006e00670065006e0020006f006d0020005000440046002d0064006f00630075006d0065006e00740065006e0020007400650020006d0061006b0065006e0020006d00650074002000650065006e00200068006f00670065002000610066006200650065006c00640069006e00670073007200650073006f006c007500740069006500200076006f006f0072002000610066006400720075006b006b0065006e0020006d0065007400200068006f006700650020006b00770061006c0069007400650069007400200069006e002000650065006e002000700072006500700072006500730073002d006f006d0067006500760069006e0067002e0020004400650020005000440046002d0064006f00630075006d0065006e00740065006e0020006b0075006e006e0065006e00200077006f007200640065006e002000670065006f00700065006e00640020006d006500740020004100630072006f00620061007400200065006e002000520065006100640065007200200035002e003000200065006e00200068006f006700650072002e002000420069006a002000640065007a006500200069006e007300740065006c006c0069006e00670020006d006f006500740065006e00200066006f006e007400730020007a0069006a006e00200069006e006700650073006c006f00740065006e002e> /ESP <FEFF0055007300650020006500730074006100730020006f007000630069006f006e006500730020007000610072006100200063007200650061007200200064006f00630075006d0065006e0074006f0073002000500044004600200063006f006e0020006d00610079006f00720020007200650073006f006c00750063006900f3006e00200064006500200069006d006100670065006e00200071007500650020007000650072006d006900740061006e0020006f006200740065006e0065007200200063006f007000690061007300200064006500200070007200650069006d0070007200650073006900f3006e0020006400650020006d00610079006f0072002000630061006c0069006400610064002e0020004c006f007300200064006f00630075006d0065006e0074006f00730020005000440046002000730065002000700075006500640065006e00200061006200720069007200200063006f006e0020004100630072006f00620061007400200079002000520065006100640065007200200035002e003000200079002000760065007200730069006f006e0065007300200070006f00730074006500720069006f007200650073002e0020004500730074006100200063006f006e0066006900670075007200610063006900f3006e0020007200650071007500690065007200650020006c006100200069006e0063007200750073007400610063006900f3006e0020006400650020006600750065006e007400650073002e> /SUO <FEFF004e00e4006900640065006e002000610073006500740075007300740065006e0020006100760075006c006c006100200076006f0069006400610061006e0020006c0075006f006400610020005000440046002d0061007300690061006b00690072006a006f006a0061002c0020006a006f006900640065006e002000740075006c006f0073007400750073006c00610061007400750020006f006e0020006b006f0072006b006500610020006a00610020006b007500760061006e0020007400610072006b006b007500750073002000730075007500720069002e0020005000440046002d0061007300690061006b00690072006a0061007400200076006f0069006400610061006e0020006100760061007400610020004100630072006f006200610074002d0020006a0061002000520065006100640065007200200035002e00300020002d006f0068006a0065006c006d0061006c006c0061002000740061006900200075007500640065006d006d0061006c006c0061002000760065007200730069006f006c006c0061002e0020004e00e4006d00e4002000610073006500740075006b0073006500740020006500640065006c006c00790074007400e4007600e4007400200066006f006e0074007400690065006e002000750070006f00740075007300740061002e> /ITA <FEFF00550073006100720065002000710075006500730074006500200069006d0070006f007300740061007a0069006f006e00690020007000650072002000630072006500610072006500200064006f00630075006d0065006e00740069002000500044004600200063006f006e00200075006e00610020007200690073006f006c0075007a0069006f006e00650020006d0061006700670069006f00720065002000700065007200200075006e00610020007100750061006c0069007400e00020006400690020007000720065007300740061006d007000610020006d00690067006c0069006f00720065002e0020004900200064006f00630075006d0065006e00740069002000500044004600200070006f00730073006f006e006f0020006500730073006500720065002000610070006500720074006900200063006f006e0020004100630072006f00620061007400200065002000520065006100640065007200200035002e003000200065002000760065007200730069006f006e006900200073007500630063006500730073006900760065002e002000510075006500730074006500200069006d0070006f007300740061007a0069006f006e006900200072006900630068006900650064006f006e006f0020006c002700750073006f00200064006900200066006f006e007400200069006e0063006f00720070006f0072006100740069002e> /NOR <FEFF004200720075006b00200064006900730073006500200069006e006e007300740069006c006c0069006e00670065006e0065002000740069006c002000e50020006f00700070007200650074007400650020005000440046002d0064006f006b0075006d0065006e0074006500720020006d006500640020006800f80079006500720065002000620069006c00640065006f00700070006c00f80073006e0069006e006700200066006f00720020006800f800790020007500740073006b00720069006600740073006b00760061006c00690074006500740020006600f800720020007400720079006b006b002e0020005000440046002d0064006f006b0075006d0065006e0074006500720020006b0061006e002000e50070006e006500730020006d006500640020004100630072006f0062006100740020006f0067002000520065006100640065007200200035002e00300020006f0067002000730065006e006500720065002e00200044006900730073006500200069006e006e007300740069006c006c0069006e00670065006e00650020006b0072006500760065007200200073006b00720069006600740069006e006e00620079006700670069006e0067002e> /SVE <FEFF0041006e007600e4006e00640020006400650020006800e4007200200069006e0073007400e4006c006c006e0069006e006700610072006e00610020006e00e40072002000640075002000760069006c006c00200073006b0061007000610020005000440046002d0064006f006b0075006d0065006e00740020006d006500640020006800f6006700720065002000620069006c0064007500700070006c00f60073006e0069006e00670020006600f60072002000700072006500700072006500730073007500740073006b0072006900660074006500720020006100760020006800f600670020006b00760061006c0069007400650074002e0020005000440046002d0064006f006b0075006d0065006e00740065006e0020006b0061006e002000f600700070006e006100730020006d006500640020004100630072006f0062006100740020006f00630068002000520065006100640065007200200035002e003000200065006c006c00650072002000730065006e006100720065002e00200044006500730073006100200069006e0073007400e4006c006c006e0069006e0067006100720020006b007200e400760065007200200069006e006b006c00750064006500720069006e00670020006100760020007400650063006b0065006e0073006e006900740074002e> >> >> setdistillerparams << /HWResolution [2400 2400] /PageSize [612.000 792.000] >> setpagedevice

Куди йдемо?

Репозитарії

Схожі ресурси