Щоденник війни
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України
2009
|
| Назва видання: | Україна. Наука і культура |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37093 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Щоденник війни / Г. Лук’янова // Україна. Наука і культура. — 2009. — Вип 35. — С. 295-389. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-37093 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-370932013-01-27T23:46:22Z Щоденник війни Лук’янова, Г. Пам'ять. Мистецтво. Час 2009 Article Щоденник війни / Г. Лук’янова // Україна. Наука і культура. — 2009. — Вип 35. — С. 295-389. — укp. 0206-8001 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37093 uk Україна. Наука і культура Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Пам'ять. Мистецтво. Час Пам'ять. Мистецтво. Час |
| spellingShingle |
Пам'ять. Мистецтво. Час Пам'ять. Мистецтво. Час Лук’янова, Г. Щоденник війни Україна. Наука і культура |
| format |
Article |
| author |
Лук’янова, Г. |
| author_facet |
Лук’янова, Г. |
| author_sort |
Лук’янова, Г. |
| title |
Щоденник війни |
| title_short |
Щоденник війни |
| title_full |
Щоденник війни |
| title_fullStr |
Щоденник війни |
| title_full_unstemmed |
Щоденник війни |
| title_sort |
щоденник війни |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Пам'ять. Мистецтво. Час |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/37093 |
| citation_txt |
Щоденник війни / Г. Лук’янова // Україна. Наука і культура. — 2009. — Вип 35. — С. 295-389. — укp. |
| series |
Україна. Наука і культура |
| work_keys_str_mv |
AT lukânovag ŝodennikvíjni |
| first_indexed |
2025-07-03T18:48:45Z |
| last_indexed |
2025-07-03T18:48:45Z |
| _version_ |
1836652720803545088 |
| fulltext |
Ïðî â³éíó, ïðî îêóïàö³þ íàïèñàíî âæå òàê áàãàòî. Çäàâàëîñÿ á — ùî
ìîæíà äîäàòè äî ñêàçàíîãî? ×èì çäèâóâàòè?
Òå, ùî òóò ïðîïîíóºòüñÿ ÷èòà÷åâ³, ìຠñâîþ îñîáëèâ³ñòü ³ íåàáèÿêó
ö³íí³ñòü. Öå íå ðîçïîâ³äü î÷åâèäöÿ ïîä³é ³ öå íå ñïîãàäè ïðî â³éíó, íàïè-
ñàí³, êîëè âæå âñå ïîçàäó, íå ðîçì³ðêîâóâàííÿ ïðî ïî䳿 ïðîìèíóëîãî ÷àñó.
Öå ùîäåííèê, ñïðàâæí³é ùî-äåííèê âîºííîãî ÷àñó — â³ä ïî÷àòêó â³éíè ³ äî
äíÿ âèçâîëåííÿ Êèºâà.
Ó ñïîãàäàõ ùîñü çàáóäåòüñÿ, à ùîñü ìèìîâîë³ íàáóäå ³íøèõ îáðèñ³â ÷å-
ðåç ï³çí³ø³ âðàæåííÿ.
Ó ùîäåííèêó (õî÷, çâè÷àéíî, íå äåíü ó äåíü âåëèñÿ çàïèñè) — âñå òóò
³ çàðàç. Âñå — íå çàõîëîëå â³ä ÷àñó. Âñå ãàðÿ÷å. ² ñòðàøíå. Âñå êðèõêå íå-
ìèñëèìî. Ðîçóì ùå íàìàãàºòüñÿ ÿêîñü âïîðÿäêóâàòè ñâ³ò, çíàéòè â íüîìó
ïðè÷èííî-íàñë³äêîâ³ çâ’ÿçêè, à ñåðöå â³äìîâëÿºòüñÿ ìèðèòèñÿ ç òàêîþ
ðåàëüí³ñòþ.
 ñîðîê ïåðøîìó Ãàíí³ Ëóê’ÿíîâ³é ìèíóëî ï’ÿòäåñÿò ø³ñòü. ×îëîâ³ê
³ ñèí íà â³éí³. Äî÷ö³ ñ³ìíàäöÿòü ðîê³â. Âîíà íå õî÷å íàðàæàòè ä³â÷èíó íà
á³äó. ² áî¿òüñÿ íå âáåðåãòè ¿¿ òóò. Çà ñåáå ñòðàõó íåìà.
Êè¿â — ð³äíå, äîðîãå ¿é ì³ñòî. Òóò âîíà íàðîäèëàñÿ ³ æèëà ìàéæå âåñü
÷àñ. Ç ïåðåðâàìè — íà íàâ÷àííÿ â Ïåòåðáóðç³, íà çàñëàííÿ — â Ñîëüâè÷å-
ãîäñüêó òà íà ó÷èòåëüñüêó ïðàöþ — òî â Âåðõíüîäí³ïðîâñüêó, òî â Íîâî-
ãðàä³-Âîëèíñüêîìó, òî â Ïîëîííîìó.  Ïîëîííîìó çíàéøëà ð³äíó äóøó —
Íèêàíîðà Ïàäóíà.
Êîëèñü, ó þíîñò³, âîíà âåëà ùîäåííèê. Àëå ïåðåä â³éíîþ — âæå í³.
² ï³ñëÿ â³éíè — òàê ñàìî, õ³áà çð³äêà ùîñü õîò³ëîñÿ çàïèñàòè.
Íå òàê — â îêóïîâàíîìó ì³ñò³. Áî öå ïèñàëîñÿ ÿê ñâ³ä÷åííÿ. Íå çíàòè
áóëî, ÷è âäàñòüñÿ ïåðåæèòè öå âñå ³ âö³ë³òè. Àëå ïðî âñå, ùî òóò
䳺òüñÿ, ìàâ õòîñü ó ñâ³ò³ çíàòè. Âîíà ìóñèëà âèêîíàòè öþ âçÿòó íà ñåáå
ïîâèíí³ñòü. Áî — õòîçíà — ìîæå é í³êîìó á³ëüøå áóäå ðîçïîâ³ñòè ñâ³òîâ³
ïðî òå, ùî â³äáóâàºòüñÿ, ïðî íàðóãó íàä ëþäüìè, íàä æèòòÿì, íàä
çäîðîâèì ãëóçäîì…
Ó Ëóê’ÿíîâèõ ãîâîðèëè ðîñ³éñüêîþ, ó Ïàäóí³â — óêðà¿íñüêîþ. ijòè ïèñà-
ëè â ëèñòàõ: «Ëþáèé òàòêó…», à íà äðóã³é ñòîðîí³ àðêóøà — «Äîðîãàÿ
ìàìî÷êà…» Àëå é äî ìàìè íåð³äêî çâåðòàëèñü óêðà¿íñüêîþ, à ÷àñîì, ÿê òå-
ïåð áè ñêàçàëè — ïî ïðèêîëó — íàâ³òü ôðàíöóçüêîþ ÷è í³ìåöüêîþ.
Ùîäåííèê ïèñàâñÿ òî óêðà¿íñüêîþ, òî ðîñ³éñüêîþ. Ãîòóþ÷è éîãî äî
äðóêó, ùå â ÷àñè «ïåðåñòðîéêè», Ëåñÿ Ïàäóí-Ëóê’ÿíîâà, äî÷êà Ãàííè
Êëèì³âíè, ïåðåêëàëà óêðà¿íñüêîþ ðîñ³éñüê³ çàïèñè.
Îëåíà ÑÅÐòªÍÊÎ
294
На нашій, не своїй землі
22 червня 1941 року, 10 година ранку.
Сьогодні з самого ранку хвилювання. Ніхто не знає точно: чи це
звичайна для останнього часу в Києві тривога — тренування
жителів, чи щось серйозне. Всі збуджені, жителі збираються
в дворі і переказують різноманітні чутки, вживаючи слово
«війна».
Година дня. Все ясно. Жахливо в своїй ясності: війна! Моло'
тов виголосив промову'звернення до всіх громадян: гітлерівська авіація з ран'
нього ранку бомбила міста й аеродроми нашої країни в дуже багатьох місцях і
містах (бомбили й аеродром поблизу Жулян — перший полустанок від
Києва). Гітлерівські війська, війська Румунії та інших сателітів перейшли
вдосвіта 22 червня державний кордон і просуваються в середину нашої краї'
ни. Напад для нас несподіваний і тому небезпечний.
25 червня 1941 р.
У місті велике сум’яття. Із заходу різними видами транспорту прибувають
біженці. Декотрі їдуть далі. Багато осідають в Києві поки що. Юрко і Леся1 далі
складають екзамени в своїх інститутах, але інститути готують до евакуації.
День і ніч б’є наша артилерія. Гармати стоять перед Батиєвою горою. При
кожному залпі батарей я бачу з вікна, як з жерл гармат вилітає вогонь. Німці
десь близько, за горою. За чутками, вони спустили десантників у Голосіїв.
Вони біля самого порогу Києва з цього боку від Сталінки.
18 липня 1941 р.
…Третю добу в Києві затишшя. Німці зайняті, очевидно, в інших місцях.
Кажуть, що кілька днів тому летіли в напрямку Харкова; що двічі за цей час
уже бомбардували Москву. Київ бомблять від 4'ої години ранку 22 червня.
295
1
ijòè àâòîðêè. — Ðåä.
А потім регулярно двічі на день бомбили різні об’єкти. Нібито вдень 25 червня
розбили два цехи авіазаводу — загинуло багато робітників. З настанням пов'
ного місяця (в перших числах липня) унадилися літати і вночі в злодійські го'
дини — від першої до третьої. Щоденно полювали на мости, а також на поїзди
та піші колони, що евакуювалися з Києва в першій половині липня.
В цей період Київ являє собою страшне видовисько: вулицями мчать ван'
тажівки, на них сидять на клунках і валізах групи жінок, чоловіків і дітей, які
втікають від гітлерівського війська, що наближається. Панікою охоплені
євреї; відходили і від’їздили сім’ї партійців, службовців НКВС та військових.
(Із 22 окремих квартиронаймачів нашого будинку 7 виїхали зі своїми сім’ями).
Поряд з цими київськими біженцями рухаються незліченні групи охопле'
них панікою людей із зайнятих німцями областей. Зараз німці поблизу Ново'
града'Волинського, в Білорусії вони взяли було Жлобин та Рогачів (які тепер
відбито назад); на північному заході німці на Порховсько'Псковському на'
прямку, а південніше — на Смоленському. Про Бессарабію не знаємо, але два
чи півтора тижні тому німці перейшли Прут, і були бої в двох напрямках: на
Бєльци та Могилів'Подільський.
Від самого початку війни німці енергійно висаджують десанти в тил нашої
армії. Таким чином, їхні війська від Києва далеко, кілометрів за 200, а десанти
(з танкетками, яких нібито, за чутками, до 400 спущено) за 60 км від Києва.
Безперервною хвилею впродовж багатьох днів (тиждень тому особливо)
йшло пересування наших моточастин. Потім, після призначення тиждень тому
головнокомандувачем Південно'західного фронту т.Будьонного з’явилися нові
війська: будьоннівці, козаки.
Київ взагалі спорожнів. Можливо, більше половини мешканців виїхало.
Установи вивезені. Найважливіші заводи також буцімто виїхали, тобто вивез'
ли своє устаткування і робочу силу. Великі ешелони робітників, студентів
призваних пішки виходили з Києва. Київ порожній. Ті, що лишилися, звика'
ють до перманентних бомбардувань і обстрілів зенітками ворожих літаків.
Черги за огірками й капустою, що стоять без прикриття перед фанерними
рундуками на базарах, здригаються, трохи розсипаються, але в основі лиша'
ються стояти, коли кружляє ворожий аероплан і з тріском розриваються над
їхніми головами зенітні снаряди. Ночами найважливіші об’єкти Києва захище'
но загородженням з аеростатів. Минулої ночі в тій частині неба, де аеростати,
чергові нашого будинку бачили полум’я, і світло на висоті довго не згасало.
Кілька днів тому німці полювали й на хлібні заводи. На Лук’янівці бомба
впала в двір дитячої лікарні для скарлатинозних (поруч із хлібозаводом). Діти
не постраждали, але вікна й двері повиривало. Дітей, переляканих, заплака'
них, перевезли до іншої лікарні, але тим часом їхній медперсонал чомусь не
був з ними на новому місці, і тому догляд за ними був ускладнений.
Продукти є. За хлібом бували черги, тепер немає. За м’ясом черги, картоплі
мало, майже немає. Капуста, огірки, морква бувають. У бакалійних лавках дають
рис, цукор, іноді згущене молоко. Масла було достатньо, тепер важче з ним.
296 ÃÀÍÍÀ ËÓÊ'ßÍÎÂÀ
ÙÎÄÅÍÍÈÊ Â²ÉÍÈ 297
Ñòîð³íêà ùîäåííèêà
У місті вже вирито протитанкові рови впоперек декотрих вулиць; у деяких
місцях зроблено загородження з колод (поблизу Євбазу2). Спорожніле місто
готове до всього, але, за чутками, Будьонний Києва німцям не віддасть.
19 липня 1941 р.
Сьогодні отримала листівку від сина Юрка, який пішки з своїм інститутом3
вийшов 12 липня з Києва. 14'го він був у Борисполі. До Лубен ітимуть, а тоді
сядуть у поїзд.
20 липня 1941.
Київ у центрі перегороджено барикадами з мішків з піском, складених
у 3 ряди і в 10 шарів, упоперек вулиць Леніна біля Театральної, бульвару
Шевченка і вулиці Короленка; ріг Караваєвської та Короленка також являє
собою перепону: рів метрів два з половиною глибиною. Вихід з вулиці Чкало'
ва4 (колишня Столипінська) до Євбазу завалено колодами. Мабуть подібні пе'
решкоди є і в інших місцях. Отже, Київ не буде, коли що, відданий без бою.
Трамвайні вагони переобладнано для воєнних потреб: лав всередині
немає — їх прибрано. Краї тротуарів, покришки колодязів електромережі, ка'
налізації та водогону пофарбовано в білий колір, на деревах, стовпах —
подвійні, потрійні поперечні смуги. Білі смуги на трамвайних, тролейбусних
вагонах, автомобілях — все це для того, щоб люди могли орієнтуватися, коли
вони йдуть вулицями при затемненні. Правила затемнення виконуються. Лю'
дей, які порушили світломаскування, віддано до суду й засуджено на два роки
ув’язнення.
Упродовж багатьох ночей гітлерівці бомбили від першої до третьої ночі
різні об’єкти, але мости, на які вони полюють, не ушкоджено.
23 липня 1941.
Я виходжу з дому, іду вздовж вулиці; з обох боків (Предславинської ву'
лиці) під деревами — «щілини»; більшість прикрито дошками, колодами, зем'
лею. Багато з них мають двері коло сходинок.
Червоноармійською вулицею вихором мчать легкові автомашини, зама'
щені (щоб не блищали), вантажні машини з військами, бочками з бензином,
на декотрих встромлено зелені гілки (маскування!), а багато так. Мчать в обох
напрямках, і на Сталінку (колишню Деміївку) і від неї.
Сідаю в трамвай. В трамваях тепер завжди вільно: добре, якщо 50% меш'
канців лишилося, решта — переважно євреї, сім’ї партійців і військових давно
втекли; сиділи в поїздах по 2–3 доби, чекаючи відправлення та … німецьких бомб.
298 ÃÀÍÍÀ ËÓÊ'ßÍÎÂÀ
2
ªâðåéñüêèé áàçàð. — Ðåä.
3
Êè¿âñüêèé ³íñòèòóò ³íæåíåð³â öèâ³ëüíî¿ àâ³àö³¿. — Ðåä.
4
Òåïåð âóëèöÿ Îëåcÿ Ãîí÷àðà. — Ðåä.
Хліба в місті вдосталь, молоко є по 2 крб. 50 коп. літр, картоплі сьогодні
скільки завгодно по 2 крб. — 1,5 крб. за кг, і державна була по 1 крб. за кіло.
Капусти, моркви, цибулі вдосталь. Крупа є, рис часто давали — в деякі дні,
днів 10 тому навіть скільки хочеш, а потім по нормі стали давати 0,5 кг,
а масла 100 грамів.
Під’їжджаю трамваєм на площу Калініна (колишня Думська). Її перего'
роджено також, паралельно Хрещатику, мішками з піском, там замасковано
гармати і зроблено амбразури для них. З лівого боку загорожу вже наглухо
зроблено, праворуч — залишено отвір для проходу й проїзду. На вулиці Мар'
кса (колишня Миколаївська) знову барикада з мішків. Скверик на розі вулиць
Маркса й Мерінгівської5 увесь покопирсано: верхній шар землі забрано для
мішків, вази з огорожі сквера скинуто і вони валяються поблизу. Іду
Мерінгівською, а потім Новою6 вулицею. Всюди біля під’їздів та воріт купки
людей, переважно жінок і дітей: читають газети, книжки, декотрі жінки щось
шиють… нібито мирна картина, і тут поблизу ці мішки, вантажні машини й
військові напоготові. В кінці Нової вулиці біля виходу на площу Спартака7 —
знову мішки перегороджують шлях. Але мені треба в дім біля цієї перепони.
Заходжу, стою на балконі 3'го поверху моїх знайомих. Піді мною море лип у
цвіту, повітря напоєне пахощами, а просто переді мною на даху штабу на
Банковій вулиці — зенітка, праворуч на 6'поверховому будинку — друга. Біля
них люди стежать за небом… Зрідка пролітають аероплани — то дуже висо'
ко, то поземним летом, і тоді сталевий спів їхній вражає мої вуха…
Повертаюся від знайомих додому, поспішаю сісти в свій трамвай, перетинаю
Хрещатик — на ньому ціла валка підвід (в кожну запряжено по парі селянських
конячок) із пресованим сіном. Валка рухається в напрямку Бессарабки. Магази'
ни всі зачинено, абсолютно всі — 9'та година. Ніякі кіоски також уже не торгу'
ють. На 10 годин 30 хвилин усякий рух цивільних осіб припиняється. Місто за'
нурюється в абсолютну темряву. Що принесе Києву ця ніч?
Вчора вже місяць війни минув. Згідно зі зведеннями Інформбюро, бої то'
чаться на Житомирському напрямку, а вчора ще були під Новоградом'Волин'
ським… А десанти давно, за чутками, за 60 кілометрів від Києва. Десанти —
це сіль, яку ворог сипле на нас.
21 липня 200 літаків намагалися налетіти ввечері, пізніше 10'ої години на
Москву. Ті, що прорвалися, скинули бомби, запалили пожежі, вбили й пора'
нили людей. Військові та промислові об’єкти не ушкоджено. Пожежі загаси'
ли. Тривога тривала п’ять з половиною годин. Потім і на Ленінград також був
замах, проте жоден літак не прорвався. На душі тривога, а проте біженство
зовсім не приваблює. Багато хто втік до Харкова, а його бомбили вже, крім
ÙÎÄÅÍÍÈÊ Â²ÉÍÈ 299
5
Òåïåð âóëèöÿ Çàíüêîâåöüêî¿. — Ðåä.
6 Òåïåð âóëèöÿ Ñòàí³ñëàâñüêîãî. — Ðåä.
7
Òåïåð ïëîùà ²âàíà Ôðàíêà. — Ðåä.
того, багато біженців там
не мають притулку, ні
хліба… Страшно й тут
(страшно за Лесю), але й
відпустити Лесю не менш
страшно — захворіє, зго'
лодніє — пропаде.
У Києві сім діб уже
без бомб.
30 липня 1941.
Київ мертвий. А втім,
ні, не мертвий, а спо'
рожнів, збезлюднів (поло'
вина жителів, безумовно,
пішла, а в центрі ще
більше), затих, причаївся,
озброївся зенітками на
дахах високих будинків,
перегородився тисячами
мішків із землею в десят'
ках місць центру впопе'
рек вулиць, заставився
вздовж тротуарів ящика'
ми, бочками, корзинками,
кошиками, відрами, міш'
ками відкритими з піском
та найрізноманітнішими за
величиною й формами по'
судинами з водою, почи'
наючи від колосальних чанів (чи то з винного, чи з чинбарного виробництва
забраних) і до дитячих ванночок…
Вже більш як тиждень гітлерівці щовечора атакують Москву двома сотня'
ми літаків (з яких, проте, прориваються лише одиниці) і запалюють Москву; в
Берліні ж поширюють чутки, що вся Москва горить. Населення Москви
організовано чекає на запалювальні бомби, чергують на горищах, дахах та в
інших місцях, багато їх гасять, проте все ж трапляються й пожежі. Бомби ски'
дають безладно. Наприклад, зо два десятки бомб влучило в будинок'музей
Л.М.Толстого. Всі ці бомби загасили чергові співробітники музею.
300 ÃÀÍÍÀ ËÓÊ'ßÍÎÂÀ
Ïîâ³òðÿíèé á³é íàä ì³ñòîì.
Ìàëþíîê Ãåîðã³ÿ ÌÀËÀÊÎÂÀ
За чутками, німці за
40 км від Києва давненько
вже. Всі ті, хто лишився в
Києві, живуть цим новим
незвичним воєнним побу'
том, з тривогами, з об’ява'
ми по радіо: «Над містом
одномоторний літак воро'
га» або: «Літак ворога пе'
ребуває над містом у зоні
обстрілу». Мешканці нашо'
го двору (і діти) спочатку
ховаються в будинки, а
потім, коли трохи зенітки
постріляють, усі, не чека'
ючи навіть жодних радіо'
розпоряджень, знову ви'
сипають у двір — літо! Хто
пере, хто плете, хто шиє,
хто відпочиває…
Щодня, щовечора Київ
чекає на щось недобре.
Минули, щоправда, давно
10 днів, протягом яких
Гітлер, за планом своїм,
мав захопити всю Україну;
минуло вже й 28 липня,
коли, за доповненим і вип'
равленим планом, він на'
мірювався взяти Київ; та
все ж загроза і небезпека
й далі над нами…
31 липня 1941.
Київ спустошений. Великі заводи, деякі потерпілі (авіазавод), деякі вцілілі,
вивезені разом з кваліфікованими робітниками; дрібні, місцевої промисло'
вості, закриті, або працюють не повністю. Наприклад, вчора поновила роботу
паперова фабрика на Шулявці, працюють трамвайні майстерні. Вузи виве'
зені: університет у Харків, авіаінститут також, індустріальний — в Ташкент.
Ті, що лишилися в Києві, переважно без роботи.
Вмить Київ заповнився товкучками, де купами лежить ношене взуття, но'
шений одяг, калоші, білизна, посуд і всілякі речі домашнього вжитку, щось для
кустарів (дерев’яні цвяшки для шевської справи). Звичайно, багато про'
ÙÎÄÅÍÍÈÊ Â²ÉÍÈ 301
Ñòîð³íêà ùîäåííèêà
давців — перекупщики; дуже імовірно, що частина речей винесена із зачине'
них, та незамкнених квартир. Подібний випадок вже стався в нашому дворі.
Багатьох продуктів немає в продажу: цукру, круп, борошна. Скрутно
з гасом. Овочі деякі ще є. Картопля 3 крб за кг. Державний продаж картоплі
буває зрідка. М’ясо буває, але небагато й недешево.
Не вабить біженство, і не обіцяє нічого приємного й наступна осінь і зима,
якщо лишимося живі.
Наш Союз уже має угоду про спільну боротьбу проти гітлеризму з Англією та
урядами Чехословаччини і Польщі, що перебувають у Лондоні. Цими днями нашим
військам здалися частини мотобригади словацької армії. Мотобригада мала 15 ти'
сяч людей і 600 автомашин. Скільки перейшло до нас, точно не можна з’ясувати
(із газети), тому що німці по них стріляли і багатьох, напевне, вбили.
Повідомляють, що німці приковують кулеметників до кулеметів і в інших
випадках. Наші військові частини знаходили прикутих виснажених людей,
яким німці'культуртрегери не лишили, відходячи, навіть шкоринки хліба. Німці
не підбирають своїх поранених із відірваними кінцівками (наказ такий). Поло'
нених у наказах рекомендується розстрілювати, бо ділитися з ними їжею
гітлерівці не мають бажання.
302 ÃÀÍÍÀ ËÓÊ'ßÍÎÂÀ
Êè¿â ãîòóºòüñÿ äî áîþ ç âîðîãîì
Сьогодні повідомляється, що наліт на Ленінград (другий?) невдалий —
жоден літак гітлерівський не пробився туди.
Галіфакс цими днями в своїй заяві пообіцяв, що незабаром Берлін стане
подібним до деяких районів Лондона… А в Рейнській та Рурській областях,
завдяки руйнівній роботі англійської авіації («літаючі фортеці» американсько'
го виробництва), воєнну промисловість Німеччини вже підірвано, і навіть наці
з керівних посад з Гамбурга, Кельна, Франкфурта втекли на південь, подалі
від бомб.
9 серпня 1941.
Удень і вночі б’є наша артилерія. Німці тут за горою зовсім близько. Вони
вже давно тут у Голосієві (кажуть, зайняли голосіївські окопи за допомогою
десантних військ), але бог артилерії їм страшний, і вони сидять та чекають.
Строки їхнього урочистого вступу в Київ давно минули, але їхній божевільний
єфрейтор, усамітнившись на природі десь у Пруссії — трохи невдоволений.
Всі європейські столиці вже в нього в кишені, а тут під українською столицею
така затримка. Більшовики не виконують гітлерівських планів! Бомбардувати
Київ він не хоче: він показав уже, як беруть столиці, візьме й цю — не руйну'
ючи! Будинки придадуться для охочих переселитися nach Osten німців, що
ÙÎÄÅÍÍÈÊ Â²ÉÍÈ 303
Ïðàöåþ ñîòåíü òèñÿ÷ ëþäåé ñòâîðþâàëîñü ê³ëüöå îáîðîííèõ ñïîðóä íàâêîëî ì³ñòà
сидять уже на валізах, вони мають досвід роботи в колоніях, але поки що
безробітні: після Версальського миру колоній у Німеччини не лишилося.
Ой, як б’ють наші гармати. Стіл дрижить — писати неможливо!
Сьогодні прокинулася, а у мене за вікном під каштанами гармата і два мо'
лоденькі артилеристи — щілину собі викопали тут просто, в палісаднику. Ка'
жуть — довелось їм сюди відійти.
Ходила в місто. На душі важко. На Хрещатику і на багатьох інших вулицях
— барикади з мішків із землею, протитанкові рови, їжаки; магазини перетво'
рені на доти.
11 серпня 1941.
Важко в Києві… 6 серпня німці йшли вже на Жуляни, і ввечері наша арти'
лерія через Байкову гору почала по них бити. Ну, артилерія з цього боку гори
стоїть (вогонь з гармат при пострілі я дуже добре бачила сьогодні з Володи'
мирського базару при яскравому світлі сонця). А от що робиться там, за го'
рою, — не видно. Тіьки вантажівки з пораненими, що безперервно йдуть зі
Сталінки Червоноармійською вулицею, красномовно говорять про те, яких
втрат зазнає наша армія, даючи відсіч німцям. Пораненим надають допомогу
і в нашій поліклініці (на розі Лабораторної та Червоноармійської), і в цен'
тральній на Бессарабці і, очевидно, в багатьох інших.
Червоноармійською безперервно рухаються військові в обох напрямках.
8 серпня говорили з полегшенням, що ворога відігнано назад, а тепер знову,
певно, він натискає. Артилерія біля Байкової гори працює безперервно…
Мешканці зі Сталінки пішли. Кажуть, ніби всі. Відходять жителі й з нашого ра'
йону. Часом дуже страшно. Невелику частину речей я перевезла до знайо'
мих. Треба ще перевезти. Якщо звідси стріляють, то й сюди можуть ось'ось
почати… Багато людей втікають або до центру міста або зовсім виїздять із
Києва. З харчами погано. Що на нас чекає? Але ще страшніше стати біженця'
ми. Від Никанора і Юрка8 звісток немає.
Позавчора, повертаючись додому, побачила під каштанами перед моїм
вікном 2 гармати, впряжені в гусеничні трактори… Вони простояли цілу добу,
люди відпочивали. Та й під іншими деревами на нашій Предславинській вулиці
останніми днями вантажні машини довго відстоювалися. Хлопчаки обліпили ці
дві гармати, бігали, як цуценята, за артилеристами, не набагато старшими за
них (1918 р., 1921 р. народження), потім хлопчики на вулиці грали в футбол
під акомпанемент вильоту й розриву справжніх «м’ячів»… Клумба з посадже'
ними мною настурціями витолочена. Вікна у нас дрижать, дрижить підлога і
стіни, та й вся земля здригається від потужних пострілів… Що з нами буде?
Приїздив цими днями у Лондон, а потім у Москву Гаррі Гопкінс, особис'
тий представник Рузвельта, домовлятися з англійським і радянським урядами
про допомогу. Вже збирав кербуд гроші з нас на танки, які «ми купили у
Американських Штатів», — так висловився кербуд. Але якщо навіть ми їх і ку'
пили, то їх, звісно, ще тут немає.
304 ÃÀÍÍÀ ËÓÊ'ßÍÎÂÀ
8
×îëîâ³êà é ñèíà àâòîðêè. — Ðåä.
У вчорашній газеті подробиці вбивства гітлерівцями у Львові 6000 людей.
Вбивали, розстрілювали, вішали, мордували, гвалтували, закопували живими
в землю одразу десятки людей!.. Що ж це таке?! Вбивали, мучили жінок,
дітей…
20 серпня 1941.
Гуркоче на південному заході від Києва; артобстріл знову... 6'го серпня
німці йшли на Жуляни; крім того, вони були в Голосієві — десант ніби, за чут'
ками. І там, і там ішли важкі бої; возили поранених з поля бою від Сталінки
Червоноармійською. Позавчора вночі 25 снарядів німецьких (усна передача)
розірвалися поблизу Сталінки; зі Сталінки багато людей виїхало ближче до
центру. Декому дали кімнати; декотрі перебралися тимчасово до знайомих;
дехто сидить у школах, зі своїми пожитками; кілька днів тому безперервно
йшли і їхали звідти з клунками. Ранками, коли затихає канонада, тисячі людей
прямують назад від центру до Сталінки, до своїх жител (у багатьох — городи і
сади, а це зараз дуже істотно). Вчора ввечері я знову спостерігала цей по'
квапливий рух сотень людей з невеликими клумаками й сітками від Сталінки
до центру на нічліг, бо канонада посилювалася. Фронт зовсім близько, десь за
Голосієвим. Кажуть, що в Голосієві було повно трупів, що Жуляни ще димлять.
ÙÎÄÅÍÍÈÊ Â²ÉÍÈ 305
Âóëèö³ Êèºâà ïåðåãîðîäèëè áàðèêàäè ç ì³øê³â ç ï³ñêîì
Сусідка з нашого двору вчора (з нагоди свята Спаса) пішла на кладовище
провідати могилу дочки. Біля кладовища і на ньому було повно війська; також у
Поліцейському скверику і в скверику на Володимирському базарі. Сьогодні
вранці переказували, що вчора ввечері і вночі наші війська біля Голосієва були
нібито обстріляні з тилу панцерним німецьким пароплавом, що підібрався до
Києва… Вже тиждень тому казали, що в Ржищеві, Трипіллі німці. Три дні тому
говорили, що Кременчук сильно потерпів від бомб, горить; що три пароплави з
пораненими згоріли, що Одесу шалено бомблять. Офіційні повідомлення
останніх днів: здано Первомайськ, Миколаїв, Кіровоград (колишній Єлисавет'
град), Кривий Ріг. (Пишу, а стіл дрижить від канонади!)
Увечері повідомляли про запеклі бої на всьому багатотисячокілометрово'
му фронті, особливо на Гомельському та Новгородському напрямках.
15 серпня Сталіна відвідали Штейнгардт (посол США) та Кріппс (посол
Англії) та вручили йому особисте послання Рузвельта й Черчілля, в якому
повідомляється про відправлені вже з американських портів пароплави, які
везуть нам спорядження, і що й надалі пароплави відправлятимуться за умови,
що радянський уряд погодиться на скликання в Москві наради з представ'
ників СРСР, США і Англії для детальнішого з’ясування, що нам потрібно і як
ефективніше витрачати спільні ресурси трьох країн, які «хоч і величезні, але об'
межені», з метою перемогти нацистську Німеччину.
За повідомленням із Швейцарії, Гітлер після трьох тижнів перебування на
східному фронті виїхав до Німеччини й перебуває там під лікарським наглядом.
Розум його не в порядку. Його лікар їздив до Швейцарії на консультацію зі зна'
менитими психіатром та психологом.
Гітлер і далі має себе за непогрішимого (в плані війни з СРСР, очевидячки). Від
нього приховують неприємності війни. От жах! Явно психопатичний суб’єкт, і за
порухом його руки стільки крові ллється! Що може бути абсурднішим і жах'
ливішим водночас?!
Канонада діє на нерви. Прикручу лампу й вийду на вулицю, подивитися
на відблиски вогнів від гарматних пострілів на південному заході.
31 серпня 1941.
На південному заході від Києва триває артобстріл. Словом, Київ оточено
(та не цілком). Пароплави нікуди з Києва не йдуть. За чутками, весь дніпров'
ський торговельно'пасажирський флот знищений бомбами гітлерівців у до'
розі. Біля Києва не можна було бомбити, бо зенітки не дали б. Казали про по'
топлення пароплава «Совнарком», на якому з Кременчука евакуювали 1000
поранених в Дніпропетровськ. За чутками, загинули всі. Зараз (я була на
пристані) ніяких пароплавів біля Києва немає і ніякі нікуди не пливуть. Ще
тиждень тому йшли в Остер. Тепер тільки зрідка підпливають човни
з пораненими. Кажуть, що німці не шкодують бомб і на човни.
Дніпропетровськ кілька днів тому залишено нами, отже німці загрожують
Донбасу.
306 ÃÀÍÍÀ ËÓÊ'ßÍÎÂÀ
Завтра 1 вересня. Хоч уже німці пропустили терміни захвату столиць,
проте називають 1 вересня новим терміном вступу їхніх військ у Київ і
Ленінград.
Від Києва на деяких напрямках вони близько: за Жулянами, в Пирогові.
Київ заповнений новими людьми з передмість та ближніх сіл: Совки, Корчува'
те, Пуща'Водиця очищені від людей. Люди з вузлами в школах, установах, ве'
ликих будинках. На вулицях багато жінок і дітей.
Місто так давно перегороджене барикадами з мішків з землею, що з дея'
ких мішків проткнулися зелені вруна кукурудзи й трави. Тепер ці барикади на
Хрещатику огороджують дошками.
В газеті «Комуніст» від 29 серпня вміщено опис, як ми билися за україн'
ське місто Н. (я думаю, що йдеться про Миколаїв). Як поступово наші війська
відступали до міста, зайняли позиції в межах міста, а потім за допомогою гар'
мат, мін, куль вели боротьбу всередині міста, захищаючи кожну вулицю, кож'
ний будинок… Бій на вулицях міста Н. тривав 16 годин. Вбито в місті та на
підступах до нього 10 тисяч німців.
ÙÎÄÅÍÍÈÊ Â²ÉÍÈ 307
Çâàðåí³ ç ðåéîê «¿æàêè» ìàþòü çàñòóïèòè äîðîãó òàíêàì âîðîãà
Гітлер, мабуть, оду'
жав, бо приймав у своїй
ставці іспанського яко'
гось дипломата. За газет'
ними повідомленнями, він
заклопотаний оволодін'
ням базами на Атлан'
тичному узбережжі Євро'
пи та Африки для підго'
товки стрибка в Америку
після перемоги в Європі.
Подібну підготовку роби'
ли агенти Гітлера в Ірані;
за газетними повідомлен'
нями, для нападу через
Іран на радянську азер'
байджанську нафту і на
англійську Індію. Але 25
серпня радянські й анг'
лійські війська окупували
Іран, випередили тут
німців.
За чутками, на Уралі
та в Заволжжі фор'
мується велика радянська
армія, яка буде спорядже'
на Америкою та Англією і
яка буде готова для
війни… на весну 1942
року.
Що буде з нами до весни? Що буде з нашими чоловіками, синами?
Гітлер хоче умертвити мене, мій нарід, мою країну, але цього не буде! Я буду
всіма засобами опиратися, щоб він мене не отруїв, щоб не знищив моєї країни.
Що ж краще — втікати з Києва? Мені? Інваліду? Навряд чи я далеко втечу!
Ні! Краще лишитися тут. Тут наша мільйонна армія. Місто підготовлене до ву'
личних боїв. Місто буде триматися. «Рідний Київ! Будь спокійний, тебе не
віддамо ворогу» — так через весь газетний аркуш стоїть заклик. І я, сидячи
тут, можу бути корисною при облозі, а якщо загину — ну то що ж? Я загинула
при облозі мого рідного міста.
308 ÃÀÍÍÀ ËÓÊ'ßÍÎÂÀ
Íà òàíêîíåáåçïå÷íèõ íàïðÿìêàõ
ÙÎÄÅÍÍÈÊ Â²ÉÍÈ 309
З «Нотаток домогосподарки»
14 вересня 1941.
12 тижнів війни нашої з гітлерівцями… Спочатку з продуктами було
задовільно, а іноді й добре. Але в міру того, як потерпали найближчі
села (а зараз противник зовсім близько, був у Голосієві, був на околиці
Сталінки, де, за чутками, багато будинків зруйновано; сьогодні німецькі
снаряди впали, не розірвавшись, на Червоноармійську вулицю — на
130 школу поблизу Митрофанівської та на стадіон недобудований, —
тобто снаряд перелетів через наш район), овочі подорожчали на базарі.
Державна ж торгівля овочами недостатня. Іноді давали картоплю по
1 крб. за 1 кг, частіше капусту, огірки, помідори й яблука, але це з со'
тенними чергами. Людей у Києві багато, хоч у липні панікерів багато
виїхало, але з передмість та навколишніх сіл людей евакуйовано ближче
до центру, отже багато порожніх квартир та установи в центрі знову за'
селено. У вільному продажу картопля до сьогодні була по 2 крб.50
коп. — 3 крб. за 1 кг. Сьогодні картоплі на базарі не було. Десяток се'
реднього розміру помідорів коштує 6–8 крб. Одна груша вагою грамів
200 коштує 2 крб.50 коп., 10 яблук невеличких карбованців 6–8, деся'
ток сливок 2 крб.50 коп. — 3 крб.50 коп. І до того ж, це все в недос'
татній кількості, швидко розхапується. Курка коштує до 60 крб., курча
тримісячне 20–25 крб.
В магазинах бакалейних та кондитерських поступово полиці спо'
рожніли. Крупів, борошна, цукру давно немає. Цукерки й патоку (сиро'
вина з кондфабрики) також уже розпродано. Консервів взагалі цієї
зими було в продажу дуже мало. Лише нев’янучі краби і зараз ще є по'
декуди, а також сірники. Іноді дають олію, пшоно, але це часом і з ти'
сячними чергами; так, приміром, днів п’ять тому я була в черзі номером
669, а позаду мене було не менше 6 чи 7 сотень; щоб отримати номе'
рок, я витратила години півтори і щоб отримати олію (0,4 кг) іще годи'
ни 2, хоча можна було б і менше, та вгадати темп видачі важкувато. Ри'
зикнеш — прогавиш і не отримаєш. Хліб з 1 вересня дають за списками.
Громадян прикріплено до магазинів. До сьогодні давали по 600 грамів
на душу.
В універмазі, який на початку серпня (чи в кінці липня) було закри'
ли, був продаж різних товарів і мануфактури. Останнім часом працював
із 5 лише перший поверх. Можна було купити якісь металеві вироби,
канцприладдя, галантерейні дрібниці тощо.
Багато продуктових магазинів зачинено. Вітрини багатьох не зачи'
нених магазинів взято в дощаті футляри, наповнені шлаком.
Чи доведеться мені ще раз писати в цьому зошиті?
15 вересня 1941.
Німецькі снаряди не тільки зруйнували будинки на Сталінці, але вже літа'
ють і в наш район. Снаряд влучив у фабрику імені Боженка, на експеримен'
тальний завод (порожній), на Володимирський базар, нібито навіть на Бесса'
рабку, на стадіон новий (поблизу Червоноармійської), в 130'ту школу на
Червонормійській вулиці (обидва останні, за чутками, не розірвалися). Ось
і зараз бахкають десь. Останнім часом я зовсім паралізована цим бахканням,
втрачаю душевний спокій, мучусь, що Леся лишилася тут зі мною. Яка доля
чекає на неї? Якщо вірити повідомленням нашої преси про поведінку німців,
то жодні середньовічні жахи не зрівняються з теперішніми в цій війні.
Кажуть, що Лубни вже два дні тому залишені нашими військами. Залишені
Чернігів, Кременчук, нібито й Бахмач, Ніжин. Тоді, виходить, ми в вогненному кільці.
На Хрещатику та інших великих вулицях дедалі більшу кількість вітрин
беруть у міцні футляри з дощок, заповнені шлаком. Особливо бойовий вигляд
має Хрещатик поблизу вулиці Маркса. Київські парки — бівуаки воєнні. Про'
летарський сад відкрито для публіки, але публіки там малувато. Я ходжу туди,
дивлюся на Дніпро, далеке Задніпров’я. Простір, краса, чисте повітря трохи
відновлюють мою душевну рівновагу. Інші парки (навпроти університету або
верхня частина Першотравневого) закриті для відвідування.
Сценка: біля магазину «Санітарія і гігієна» під дощем швиденько фор'
мується черга; підвезли одеколон; багато ящиків. Серед публіки, що утворила
чергу, такі типи, вживання котрими одеколону як гігієнічного засобу не вик'
ликає довіри. Вони його вживають усередину… Сьогодні чекають на Черво'
ноармійській біля аптеки. Військовий виходить, випиває флакон квіткового
одеколону, кидає флакон у ящик з піском, призначений для гасіння запалю'
вальних бомб (наші ліниві громадяни «пристосували» вже ці численні ящики
з піском на вулицях під ящики для сміття — недопалки, плювки, папірці,
лушпиння — все там).
Англійці, відпочиваючи після тривалих німецьких бомбардувань, весь тя'
гар яких перенесено на наш Союз, із радощів мітингують, нам вітання надси'
лають, але про німецьке можливе вторгнення не забувають і зміцнюють свою
боєздатність. Черчілль (прем’єр'міністр) в останній промові, роблячи огляд
воєнний та міжнародний, застерігає від зайвого оптимізму, проте закінчує
тим, що «англійський народ сам господар своєї долі й хазяїн своєї душі».
17 вересня 1941.
Зараз пишу біля вікна. Вечір. Сідає сонце. Під каштанами стоять дві вантажні
машини з шістьма бочками пального на кожній. Шофери військові — хлопчики ле'
жать на траві прямо під моїм вікном і грають в шашки (кишенькового розміру).
Трохи оддалік на Предславинській вулиці під деревами інші машини. А вчора арти'
лерія тут стояла — резерви. Вчора весь день багато мотопіхоти й артилерії руха'
лося в напрямку Сталінки по Червоноармійській вулиці. В усіх парках і скверах
також резерви. А з південного заходу бахкає артилерія…
310 ÃÀÍÍÀ ËÓÊ'ßÍÎÂÀ
Сьогодні я не ночувала вдома, а в центрі, у великому будинку. Повернув'
шись, я побачила картину наслідків артилерійського німецького обстрілу на'
шого кутка, де є якісь «об’єкти». Будинок на розі Ділової та Червоно'
армійської весь по фасаду з боку Ділової втратив шибки вікон по всій дов'
жині на всіх чотирьох поверхах. Снаряд розірвався біля входу на відстані
одного метра від дверей парадного. Осколками зроблено до 20 вибоїн
в зовнішній стіні. Потім на Поліцейській в верхніх поверхах великого будинку
та ж картина. В школі № 32 — те ж саме.
Від пів на першу до третьої години ночі регулярно два дні підряд німці об'
стрілюють Київ. Числа 11'го ходили чутки, що гітлерівці в листівках рекомен'
дували до 16 вересня Київ здати. Якщо ж ні — обстрілюватимуть. Втім, вони і
раніше 16 вересня це почали: на фабрику Боженка днів 4 тому влучив сна'
ряд, а також у хлібзавод на Тверській, в житловий будинок на Саксагансько'
го, 17, на Бессарабку, Рогнединську та інші.
Сум’яття в моїй душі. Бути в кільці такому місту з численним населенням і
такою масою війська — це явище виняткове. І закінчиться воно, безсумнівно,
дуже трагічно. Душа моя в тривозі й за дочку.
За чутками, Одесу і Ленінград бомблять запалювальними бомбами, там
пожежі. Сьогодні переказували анекдотичну чутку: нібито на Святошинсько'
ÙÎÄÅÍÍÈÊ Â²ÉÍÈ 311
Ç íàáëèæåííÿì ôðîíòó íà äîðîãàõ ç’ÿâèëèñü ëþäè ç ä³òüìè ³ âáîãèì äîìàøí³ì ñêàð-
áîì — á³æåíö³
му фронті німці захопили в полон Будьонного і заявили йому, що його відпус'
тять, якщо він здасть Київ… Ця чутка носить сліди провокації з боку ворога з
метою внести розгубленість у ряди військ.
Вересень 1941. Про кліщі, що охопили площу діаметром до ста кілометрів,
говорять весь вересень. А коли вже (за чутками, звичайно) кліщі зімкнулися,
тоді мільйонна армія, що захищала Київ, отримала наказ відходити з Києва че'
рез Дніпро на схід. А чутки ж були правильні. Кільце замкнене. Отже…
22 вересня 1941.
18'го надвечір, узявши деякий харч і речі, я пішла з Лесею з нашого району
на ночівлю в центр до своєї тітки. Підійшовши до бульвару, ми побачили сіру
картину відступу радянських військ із Святошинського напрямку. Люди йшли,
дивлячись просто вперед, з обличчями зелено'сірими, запорошеними, з очима,
які сто разів бачили смерть… Артилерія, обоз, мотопіхота… Сльози навернули'
ся мені на очі, душа моя вся тремтіла: увесь величезний 20'літній період життя
мого, життя моєї країни відходив у вічність…Але я в той момент повторювала
собі, що вони повернуться. Я сиділа на лаві на бульварі й плакала.
312 ÃÀÍÍÀ ËÓÊ'ßÍÎÂÀ
Ñòîð³íêà ùîäåííèêà
Ночівля у тітки була більш'менш спокійною, бо ми були у великому міцно'
му будинку, але артилерійська стрілянина тривала. «Це б’ють німці по тих, що
відступають», — говорила я собі. Вночі ж чути було вибухи. Ввечері 18 верес'
ня з балкона 4'го поверху ми бачили грандіозну пожежу, що почалася ще
вдень. Казали, що горить ТЕЦ поблизу вокзалу, потім, що горить паровозне
депо та залізничні майстерні.
19 вересня вранці я проходила повз університет. За ніч у ньому та в
сусідніх будинках повибивано вікна вибухами; на тротуарах валяються стака'
ни від снарядів, мідні, обпалені, зім’яті, розірвані. Це вночі підривали ящики із
снарядами в Шевченківському парку навпроти університету. На протилежно'
му боці в музеях російського, західно'європейського та східного мистецтва —
така сама картина. Біля музеїв цілі купи підірваних снарядів, а ще більше —
непідірваних у самому парку.
25 вересня 1941.
19 вересня вдень почали входити німці. Першими влетіли мотоциклісти, за
ними — інші види транспорту. В цей час горів костел — прекрасна готична
будівля. За чутками, там була підпалена одежа й меблі, конфісковані у засуд'
жених по колишніх процесах.
18 вересня та 19 вересня громадяни деякі грабували й розбивали вітрини
магазинів, склади. Тягали борошно, несли олію, патоку в відрах, розтягали га'
лантерейний дріб’язок. Та найганебніше: розбили, розсипали і розтягли
бібліотеку імені Гоголя на Червоноармійській вулиці.
20 вересня з’явилися накази суто воєнного характеру та стосовно побу'
ту. Велено знести назад узяті самовільно продукти, мануфактуру, приймачі
тощо. Приймачі потім видавали, під наглядом німецьких військових, громадя'
нам, що здавали їх 3 місяці тому, на пред’явлення паспорта й квитанції —
лише українцям. В юрбі людей, що простягали вгору руки з паспортами і кви'
танціями, Леся побачила даму, гарно вдягнену, яка зверталася до німецького
солдата: «Пане солдате! Іх бін украініше!»
Ми не дочекалися честі отримати приймач швидко, а в черзі стояло не
менш як дві сотні людей. Вирішено було 24 вересня піти зранку до центру, де,
як говорили, видаватимуть приймачі. Проте вранці 24'го почали вибухати бу'
динки в центрі, починаючи від рогу Хрещатика й Прорізної. Страшні стовпи
диму стояли над містом. Вибухи тривали вчора і вночі та сьогодні. Стовп диму,
який видно з нашого двору, — менший, але горять щораз нові й нові будинки,
вибухаючи. До 19 вересня люди нескінченною вервечкою тікали з околиць,
що обстрілювалися, переважно їхали трамваєм до центру; з 19 вересня вони
пішки вже (трамваї, тролейбуси стоять від 18 вересня, коли було висаджено
електростанцію і припинилася подача електрики і води) тягли безкінечно свої
клумаки назад на околиці міста…
До вчорашнього дня у відносинах між національностями було спокійно.
Сьогодні вже багато євреїв ішло під конвоєм німців. На Бессарабці знайома
ÙÎÄÅÍÍÈÊ Â²ÉÍÈ 313
бачила вбитого молодого єврея в калюжі крові, при ньому записка: «Спійма'
ний при підпалі будинку». Там саме якийсь молодий хлопець підвів сивоборо'
дого єврея до німця, говорячи, що цей єврей підпалював.
Вересень–жовтень 1941.
Після пожежі німці публічно повісили поблизу Бессарабського критого
ринку двох чоловіків. До їхнього одягу пришпилено записки: «Підпалювачі».
На вулиці валявся труп старого, за зовнішнім виглядом — єврея; також за'
писка: «Підпалювач».
2 жовтня 1941.
Щойно повернулася з центру міста… Центру немає. Є лише руїни… Хре'
щатик, Прорізна, Миколаївська, Мерінгівська, Лютеранська, Нова, Інститут'
ська, Пасаж — згоріли, висаджені в повітря. Купи руїн (замість радіоцентру,
цирку, будинків на розі Прорізної і багатьох інших) або стіни з наскрізними
прольотами вікон… Адже від 18 вересня водогін, висаджений при відході ра'
дянських військ, не працював; води не було, гасити пожежу було нічим; крім
того, весь час тривали вибухи. Кажуть про підкладені міни, пекельні машини,
про підпали; інші ж говорять, що пізніше, в розпалі пожежі, і військові німці
висаджували деякі будинки, щоб перекрити шлях вогню; 25 вересня, близько
12 години ночі, їхав автомобіль центральними вулицями міста, і людина в ру'
пор кричала, щоб мешканці від 12 години ночі до 5'ої години ранку вийшли з
будинків цього обширного району. Мешканці будинків, що не горіли, і близь'
ко й далеко розташованих, хто з речами, хто майже без речей, вийшли
і розмістилися навколо цього центрального району в скверах, на бульварах,
у парках, на площі та просто на вулицях з клумаками, начинням, з ліжками,
матрацами, диванами; декотрі зробили намети з гілок, дощок, бо майже
тиждень були на бівуачному становищі вдень і вночі, а одна ніч була дощова.
Весь центральний район — спочатку правий бік Фундуклеївської до Во'
лодимирської, лівий бік Володимирської до огорожі садиби колишнього Ми'
хайлівського монастиря; від Бессарабки вгору в Липки до Виноградної, а там
у Липках вже не знаю які ще вулиці, — очеплено німецькими солдатами весь
час. Потім район очеплення ще розширено до правого боку бульвару Шев'
ченка, Великої Васильківської до Рогнідинської, по лівому боці Рогнідинської
до Малої Васильківської. В цьому обширному районі німецькі військові обшу'
кували будинки, шукаючи міни. За чутками, їх знаходили. Тим часом німці
розпорядилися поспішити з полагодженням артезіанського водогону, і в ніч
на 28 (?) вересня пожежа припинилася, знищивши стільки прекрасних бу'
динків, меблів, одягу, білизни, їстівних припасів і, можливо, й людей. Заслони
військові знімали поступово: 29'го вересня мешканців допущено на Мало'
Житомирську вулицю, що лишилася не зачепленою вогнем, Рогнідинську,
Михайлівську, на правий бік Софіївської. На Кругло'Університетську
допустили лише вчора, 1 жовтня, надвечір.
314 ÃÀÍÍÀ ËÓÊ'ßÍÎÂÀ
На правий бік Софіївської мали допустити 30 вересня ввечері. Сьогодні вже
по всьому цьому страшному району я з Лесею проходили. На Мерінгівській театр
Червоної Армії згорів, але статуї в нішах вестибюля ззовні вціліли. Вціліли деякі
вивіски, таблички, вцілів червоний полотняний плакат упоперек Миколаївської ву'
лиці на її початку. Напроти готелю «Континенталь» біля тротуару стоїть кошик
з тарілками, один матрац пружинний, уцілілий від вогню, і багато пружин від
згорілих матраців. На горбку між Кругло'Університетською та Лютеранською ву'
лицями всередині кварталу були речі, що їх винесли люди з довколишніх будинків.
І будинки згоріли, і винесені речі також — ліжка, швейні машини, одяг, ватяні ков'
дри — про ці речі нагадують обгорілі рештки. Біля руїн тиняються кішки: розпач
у їхніх очах. Вони знають, напевне, що десь тут їхній теплий куточок, тиняються,
а знайти його не можуть, бо замість нього купи щебеню.
Всередині будинку 4'ої поліграфічної фабрики (ріг Думської площі, буди'
нок колишнього Дворянського Зібрання), очевидно, стався вибух: машини
в безладді, не тільки шибок, а й віконних рам немає, але будинок вцілів, міцної
будови, не згорів.
Дума вціліла. Частина Хрещатика від цього рогу до Володимирської гірки
неушкоджена. Це правий бік Хрещатика. А з лівого боку цілі — від Пролетар'
ського саду — Будинок оборони, ще 2–3 поруч, а 7, 9, 11 (здається) згоріли
ще раніше, невдовзі після 19 вересня. Німці для гасіння цих трьох будинків
ÙÎÄÅÍÍÈÊ Â²ÉÍÈ 315
Íåáåçïåêà òåïåð ï³äñòåð³ãຠ³ ç íåáà
протягли шланг з Дніпра, але, за усними переказами, шланг хтось по'
шкідницькому перерізав в 6'х місцях.
По місту 28 вересня було розклеєно оголошення на синьому папері, текст
якого починався так: «Всі жиди міста Києва та його околиць повинні з’явитися
29 вересня на 8 годину ранку на ріг вулиць Мельника і Дегтярівської (поблизу
кладовища). Мати при собі документи, гроші, цінності, теплий одяг, білиз'
ну…». Затим було попередження, що хто не з’явиться, буде розстріляний, хто
їх сховає або їхні цінності — також буде розстріляний; хто заволодіє їхнім
майном і квартирою — також буде покараний.
І от тепер ніде не видно нікого з євреїв. Всі вони туди попрямували. Про
їхню долю, долю чоловіків, жінок, дітей — нічого не відомо.
В Києві буває розклеєна і здається навіть буває в продажу українська,
здається, житомирська газета «Українське слово». В номері її від 24 вересня
повідомлялось про захоплення в полон 380 000 радянських бійців, про роз'
гром 50 радянських дивізій; про бомбардування Ленінграда, Харкова (отже,
ці міста не були в руках німців, як про це поширювалися чутки 10–20 верес'
ня). 24 вересня вийшла київська газета «Щоденні вісті», там були статті, в яких
гостро критикувався радянський лад на Україні. Потім упродовж кількох днів
вибухів і пожеж вона не виходила, тому що, мабуть, ніде було її робити.
В газеті «Українське слово» від 1 жовтня читаємо про візит Бівербрука й
Гаррімана в Москву до Сталіна. Вони повідомили, що американську допомогу
Радянському Союзу буде надано дуже швидко; говорилося в газеті і про ви'
могу Америки й Англії допустити на фронт з радянського боку воєнних екс'
пертів, які бажали б, крім фронту, знати взагалі про таємні плани радянського
уряду. В бесіді Бівербрука, Гаррімана й Сталіна брали участь Молотов
і Літвінов'Фінкельштейн (вперше читаю про це друге прізвище).
7 жовтня1941.
Вони повернулися, ті, кого я бачила на бульварі Шевченка 18 вересня,
точніше, їх завернули: 4 жовтня Леся бачила на Подолі нескінченний марш
полонених радянських військ, голова маршу була вже на Червоній площі, а
хвіст все ще завертав і завертав з набережної на Олександрівську… Майже
всі в шинелях, дуже рідко в цивільному одязі; посеред усієї маси окрема гру'
па — роздягнуті до білизни (одні — в трусах, інші — в кальсонах), босі, без
шапок євреї; їх підганяють канчуками німецькі конвоїри… Видовище це в
цілому і зокрема справило на Лесю сильне враження.
Чутки: 5 жовтня, а також і вчора, 6 жовтня, ходила чутка про те, що Мо'
лотов поїхав у Берлін з пропозицією миру; всі зібрані 29 вересня євреї (чо'
ловіки, жінки, діти) забиті9; подробиці: спочатку вони йшли в черзі, віддавали
документи, гроші, цінності; потім у другій черзі віддавали верхню теплу оде'
жу; потім в третій черзі віддавали верхній одяг, лишаючись в білизні; нарешті,
316 ÃÀÍÍÀ ËÓÊ'ßÍÎÂÀ
9 ϳçí³øå ïåðåêàçóâàëè, í³áèòî çìèëîñòèâèëèñÿ íàä ÿêèìîñü ïðîôåñîðîì-ìåäèêîì
ºâðåºì. — Àâò.
в останній черзі йшли до якогось яру, де їх розстрілювали з кулеметів і авто'
матів, а по іншій версії — яр був замінований, а потім з людьми висаджений.
Все це в усних переказах. Так воно чи ні — нам невідомо10. Деяка частина
киян вважає це відплатою за вбитих політичних в’язнів у тюрмі (за чутками,
всіх політичних напередодні 18 вересня чи 19 вересня в тюрмах і підвалах
Софіївського подвір’я та інших енкаведистами вбито). Розказують, що дру'
жина оперного співака Михайла Донця, заарештованого на самому початку
війни, знайшла в одному з підвалів його спотворений труп.
Читаємо газету «Українське слово». 3 жовтня — повідомлення про захоп'
лення німецько'фінськими військами Петрозаводська, про бомбардування
німецькою авіацією воєнних споруд Ленінграда, Москви, воєнного заводу під
Харковом, про нальоти німецької авіації на Англію…
1 жовтня після майже двотижневої перерви з’явилася вода в водопроводі — ар'
тезіанський водогін полагоджено. 5 жовтня з’явилася електрика в нашій квартирі. 6
жовтня електрика також була вдень, а ввечері знову не було11.
ÙÎÄÅÍÍÈÊ Â²ÉÍÈ 317
З «Нотаток домогосподарки»
7 жовтня 1941.
Доводиться ще писати. 18 вересня останній раз продавали хліб в
магазинах і працювали пекарні. Тоді ж, а, може, й пізніше, хлібні заводи,
за чутками, висаджено. 19 вересня вступили в Київ німці. Сьогодні вже
19'тий день сидимо без хліба, і сухарі кінчаються. Що далі? Була в Про'
летарському саду, бачила дим із коминів подільських млинів. За газетни'
ми відомостями, там виявлено запаси зерна, яке мали облити гасом при
відступі радянських військ із Києва, та виявилося, що воно облите лише
водою. Чутки поширювалися, що десь на складі виявилося отруєне мас'
ло, цукор. За наказом, що його було вивішено воєнною німецькою вла'
дою на 2'й чи 3'й день після їхнього вступу, населення повинно прий'
мати радянські й німецькі гроші. Проте радянські гроші беруть неохоче,
а німецькі — звідкіль?
Німецькі солдати продовольством забезпечені і дуже рідко щось ку'
пують. Селяни переважно на обмін згоджуються. Я вже виміняла: чере'
вики Юрка на 7 кг квасолі + 6 кг гороху + 1,5 пшона + живий півень.
Другий обмін: ношені шерстяні штани за 2 відра картоплі. Продають за
гроші так: 1 бурячок за 5 рублів, 1 морква — 5 рублів, 10 картоплин —
10
Ëþäè, ÿê³ æèâóòü ïîáëèçó ÿðó, ãîâîðèëè ïðî òå, ùî ÷óòè áóëî ñòðàøí³ êðèêè ê³ëüêà äí³â.
11
Îñâ³òëåííÿ åëåêòðè÷íîãî íå áóëî âïðîäîâæ óñ³º¿ îêóïàö³¿. Ò³ëüêè ç îñîáëèâîãî äîçâîëó
í³ìö³â îñâ³òëåííÿ åëåêòðè÷íå äàâàëè.
318 ÃÀÍÍÀ ËÓÊ'ßÍÎÂÀ
15 рублів, 1 літр молока — 20–25 рублів, відро картоплі — 50 рублів,
у селян з підводи іноді. З’явилося багато перекупників. Обмін продуктів
селянами іде переважно на промтовари: одяг, взуття, мило, сіль, цукор.
Коли гітлерівське командування розклеїло по місту афішки з запро'
шенням євреям з’явитися з документами та коштовними речами на Лук’я'
нівку до єврейського кладовища, не тільки не'євреї, але й самі євреї не
припускали думки, що їх хочуть убити. Серед євреїв, які залишилися
в Києві, були лікарі, інженери; було багато старих, жінок, дітей.
В більшості вони не були політично активними, тому не припускали дум'
ки, що їх принижуватимуть, убиватимуть, адже вони не скоїли нічого
і не виказували ворожнечі до німців, які зайняли місто. А тому що
в афішках обіцяли розстріл тим євреям, які не прийдуть, то логічно було
зробити висновок, що тих, хто прийде до єврейського кладовища (яке
по сусідству з величезним яром з назвою «Бабин Яр»), цих не розстрілю'
ватимуть. А що ж буде? Цього ніхто не знав. Оптимісти думали, що їх ку'
дись відведуть, відвезуть. Куди? Для чого? Ніхто не знав.
Лук’янівка — окраїнний район. Від центру туди — кілька кілометрів.
А з інших околиць? Дістатися важко. Добиратися треба тільки пішки.
Ніякого міського транспорту немає — всього 10 днів, як німці захопили
Київ. І люди попленталися на Лук’янівку. Старі йшли туди довго, кілька
годин, сідаючи дорогою на що трапиться, щоб перепочити. Зовсім не'
дужі не змогли вийти з квартир. За кілька днів у різних місцях на вулиці
можна було бачити (наприклад, ріг Червоноармійської та Саксагансько'
го) ліжко, і на ньому лежить хвора стара; на ношах важко дихає старий
(вулиця Федорова, біля паркана «Козачого двору»), просто на вулиці
вмирає в маренні стара (одна з вулиць, що перетинає вулицю Саксага'
нського). Хто і куди прибирав їх з вулиць? Невідомо! А не'єврейське на'
селення? У тій самій зловісній афішці обіцяно було розстріл тому, хто за'
ховає у себе цінності євреїв або самих євреїв.
Прибулі до єврейського кладовища євреї були згруповані за віком.
У них забрали всі цінності. З них зняли верхній одяг. Їх залишили в
білизні. Їх розставляли вздовж краю яру і косили автоматами. Коли вони
попадали в яр, їх засипали землею за допомогою вибуху. Чи зостався
хтось живий у цій бойні? Розказували потім, що окремі люди якось ли'
шилися живі і ніби їм вдалося звідти вийти. Місце цієї бойні дуже відда'
лене. Говорили потім, що мешканці з ближніх вулиць нібито чули крики.
Не відразу жителі Києва дізналися про долю євреїв, і ще довго люди
не вірили, що євреїв убито, бо це масове вбивство 80 тисяч ні в чому не
винних людей, в більшості старих, не вміщалося в свідомості людей, зда'
валося страхітливим, просто неможливим.
13 жовтня 1941.
В «Українському слові» за 11 жовтня в телеграмі від 9 жовтня з Берліна
читаємо текст промови'звернення до німецьких солдатів Гітлера, виголошеної
в ніч з 1 на 2 жовтня. Перелічуючи воєнну здобич («світ ще ніколи не бачив
нічого подібного»): 2 400 000 полонених, 17 500 захоплених чи знищених
танків, 14 200 літаків, 21 600 гармат; територія, захоплена німецькими, ру'
мунськими, фінськими, угорськими, італійськими, словацькими військами,
вдвічі більша за Німеччину 1933 року — і при цьому втрати німців («хоч як це
тяжко для окремих товаришів і їх родин») не дорівнюють ще й 5% жертв
світової минулої війни — фюрер висловлює задоволення, що сам 22 червня
напав на Радянський Союз і не дав йому можливості кинути на Німеччину
сили — «розміри озброєнь, виготовлених цим противником, були такі ве"
летенські, що вони перевершували всі найгірші побоювання» і «Бог оборо"
нив нашу країну і всю Європу: якби цей варварський ворог рушив на нас
свої тисячі танків раніше, ніж ми його випередили, вся Європа загинула
б, бо лави цього ворога складаються переважно не з солдатів, а зі звірів».
Потім він звертає увагу своїх солдатів на той «рай робітників і селян», який
вони могли побачити на власні очі, на злидні страшні, які він вважає результа'
том 23'річного панування большевизму, «який в своїх найглибших основах
подібний лише до найзвичайнісінької форми капіталізму. В обох випад"
ках носії цієї системи одні і ті ж — жиди і тільки жиди». «За кілька
тижнів три промислових райони, що мають вирішальне значення, пе"
рейдуть до ваших рук», — констатує фюрер. Ці райони — Москва,
Ленінград і Донбас. Оглядаючи тил, фюрер каже: «Великі райони передано
до рук цивільної влади. Там життя якнайшвидше відновлюється на за"
садах розумних законів. Там стоять напоготові величезні склади продо"
вольства, пального, боєприпасів». В кінці промови: «За ці три з половиною
місяці, мої солдати, кінець кінцем створено передумови для останнього
потужного удару, який ще до початку зими має розтрощити ворога»,
підготуватись, «щоб поставити ворога в таке становище, коли йому
можна завдати смертельного удару».
Хліба спочатку для населення зовсім не було, про це ніхто не турбувався.
Потім організувалася кооперація. Призначено вже було день (10 жовтня),
коли мали почати видавати. Магазин «Трикотажки» повний хліба — люди ба'
чать через вікно. Але… немає розпорядження від німецького командування.
Тільки з його благословення можна продавати.
Вчора, 12 жовтня, стояла хвилин 20 в черзі перед магазином «Трикотаж'
ки» навпроти кіно. Магазин зачинений, але видно, що всередині хліб є (завезе'
ний ще 10 жовтня). Говорили, що будуть давати лише за 10 жовтня, проте
деякі люди, і я в тому числі, надіялися, що даватимуть і за 11 жовтня. І от
«з дозволу німецького командування» хліб для населення по карточках почали
давати 10 жовтня під вечір. Відразу ж утворилися сотенні черги. Але отрима'
ÙÎÄÅÍÍÈÊ Â²ÉÍÈ 319
ли лише десятки людей. 11 жовтня одержали за 10 жовтня, 12 жовтня —
неділя, святковий день. Говорили, що «до особливого розпорядження (оче'
видно, німецького командування) хліб не видається за подальші числа».
Норма: 200 г на людину. Коштує він 13 копійок за 100 г. Безперечно, значна
домішка гороху.
Газети заповнені статтями, в яких згадується стан справи з постановкою
музичної освіти (в консерваторії, яка згоріла 25 вересня, було 90% євреїв у
викладацькому складі), літератури, літературної критики. Євреї'композитори
вносили чужі українській народній музиці й пісні інтонації при обробці та
аранжуванні. Організується опера, музична драма, українська драма. Прова'
диться відбір репертуару. Ведуться вже й дебати (стаття Ревуцького) про те,
щоб не зводити репертуар до етнографії лише, а розсунути його межі до
включення західноєвропейських класиків. Посилаються на Лесю Українку,
твори якої мали не вузькоетнографічну тематику, але широку, історичну,
західноєвропейську.
Стоячи вчора в черзі за хлібом (безрезультатно), я бачила незліченну
кількість вантажних машин, що їхали Великою Васильківською виключно в
напрямку на Деміївку, тобто з Києва. Німці на них везли в бочках бензин,
якісь величезні цинкові труби, котли, нікельовані ліжка, стільці, матраци; про'
їжджало ще більше вантажних фургонів типу залізничних вагонів, закритих
брезентом. Взагалі вантажні машини у німців переважно закриті брезентом, в
стінах якого часто буває по кілька віконець; потім проїхало з десяток зручних
автобусів з німецькими людьми — здається, штурмовиками. Куди було везено
все це майно? Про те нам, цивільним особам не дано знати...
На кожну школу — податок: зібрати півтори тонни каштанів. Очевидно,
це будуть інгредієнти для хліба, що випікають для нас, туземців.
Із дедалі більшим подивом читаю в «Deutsche Ukraine Zeitung» статтю
економіста якогось, що розпатякує нахабно про те, що весь апарат, закон'
сервований від часу Версальського договору для управління колоніями, гото'
вий приступити до роботи на Україні.
25 жовтня 1941.
Згідно з учорашнім повідомленням із головної квартири фюрера —
Сталіно зайняте німецькими військами, які оточили зі сходу, півдня й заходу
Донбас.
Москва й Ленінград зазнають жорстоких бомбардувань. Зовнішнє кільце
укріплень навколо Москви німцями прорване. За чутками, вчора бої вже йшли
на вулицях Москви. Якщо ці чутки й передчасні, то все одно небезпека, зро'
зуміло, найвідчутніша для Москви. Спроби армій, що захищають Ленінград,
прорватися на схід кілька разів німцями відвернуті. Вязьма, Брянськ, Калуга,
Калінін, Орел, Таганрог — в руках німців. Радянський уряд переїхав на 880 км
на схід. Тижнів два'три і європейська частина нашої країни буде складовою
частиною Великонімеччини, як її називають в газеті «Українське слово».
320 ÃÀÍÍÀ ËÓÊ'ßÍÎÂÀ
За вчорашніми газетними повідомленнями розвідувальні радянські загони
з’явилися в Афганістані. Чи не думають німці, підкоривши Росію, посунути че'
рез Кавказ або інакше, в Індію? Те, про що мріяв Наполеон, може, здійснить
Гітлер, і тоді зустрінуться німецька і англійська армії знову на суходолі Індії?
Мурманськ ще тримається, але яке він може зараз мати значення — не
ясно.
За газетними повідомленнями, втрати мільйонів радянських військ людьми
(нібито полоненими, вбитими і пораненими — 6 мільйонів), літаками, танками,
гарматами не зможуть бути відновлені Англією та Америкою, такі вони великі.
23 жовтня вивішено оголошення: «Як репресивні заходи з приводу акту
саботажу розстріляні 100 мешканців Києва»; друге оголошення закликало
всіх власників голубів знищити їх до 26 жовтня. Хто порушить цю постанову,
буде розстріляний. Незабаром після приходу німецьких військ у Київ було
оголошено розпорядження коменданта про знесення всіх протигазів в певні
пункти. Громадяни зносили їх і кидали — виросли величезні купи.
Продовжують виявляти і збирати євреїв, що ухилилися від явки 29 верес'
ня. За чутками, близько 80 тисяч, що з’явилися 29 вересня, були розстріляні.
До Києва прибувають багатолюдні загони полонених. Серед маси сірих
шинелей вирізняються групи людей голих (спочатку їх було роздягали до білиз'
ни, а потім наголо) — євреїв. Коли вони проходять, їх безперервно б’ють… По'
бої дістаються й сірим шинелям, коли хтось із юрби кине їм цигарку чи шкорин'
ку хліба. Конвойні мають в руках гумові палиці, батоги, (крім зброї). Обличчя
полонених чорні або сірі, зуби оскалені від голоду, очі не мають спокійного
людського погляду. Я бачила партію, яка йшла вже з Києва в концентраційний
табір Німеччини. Скільки цих змучених людей дійде до табору?
ÙÎÄÅÍÍÈÊ Â²ÉÍÈ 321
Ãóðêî÷óòü, íàáëèæàþòüñÿ… ˳íîãðàâþðà Ãåîðã³ÿ ÌÀËÀÊÎÂÀ
322 ÃÀÍÍÀ ËÓÊ'ßÍÎÂÀ
З «Нотаток домогосподарки»
25 жовтня 1941.
Вже другий місяць сидимо без хліба. 10 жовтня отримали хлібні
картки і відразу ж побігли до булочної. Діло було надвечір. Стояла вели'
чезна черга. Але о 6 годині вечора магазин зачинили, видавши хліб (по
200 грамів на душу) кільком десяткам. 11 жовтня ми отримали хліб за 10
жовтня; а потім зовсім не отримували. Спочатку на хлібній лавці вивішу'
вали: «Хліба не буде сьогодні», і біля лавок юрмилися люди, а потім
нічого не вивішували. Чутки ходили, що на хлібзаводі хтось закваску от'
руїв; що взагалі виявлені на складах запаси зерна виявилися отруєні
миш’яком; що на відновленій німцями залізничній колії партизани пусти'
ли 2 поїзди під укіс, розібравши рейки; що доводиться годувати багато
полонених (останніми днями за підрахунками в пресі, полонених більше
3'х мільйонів, і через Київ їх проходить колосальна кількість). Хоч би
що там було, хліба немає. Сухарі давно вийшли. Печемо іноді коржі.
Вчора ввечері складали нові списки для хлібних карток. З’явилася надія
на хліб.
Селяни слабо підвозять продукти в місто і при тому на обмін. Тому
що у багатьох громадян виявилося багато зайвих речей, і за 4 пуди кар'
топлі один селянин отримав нового кожуха, а інший за півпуда житньо'
го борошна нові передки та підошви до чобіт, третя за добрий светр
просила пригорщу борошна і т.под., то обміняти щось із ношеного одя'
гу, який є у мене, дуже важко, тобто дають мало. Кажуть, що від учора
в’їзд до Києва підводам уже без перепусток і що багато підвід уже вчора
їхало до центру. Перевіримо сьогодні і спробуємо добути, що можна.
Цими днями купила 6 малесеньких бурячків за 7 рублів, 2 моркви се'
реднього розміру по рублю. У знайомих нам пощастило абонуватися на
півлітра козячого молока через день. Платимо 10 рублів за літр, тобто
дуже дешево (в порівнянні з базарною ціною, яка доходить до 30 рублів
за літр, а головне, на базарі переважно на обмін дають молоко). Сало
і масло лише на обмін і буває рідко. На базарі цими днями німець забрав
у якоїсь жінки масло (конфіскував). Чи мав він на це право, ніхто не знає.
Іншим разом те ж саме: німецький солдат вистежував селянок з концен'
трованими продуктами і забирав їх. Чи платив — не знаю. Селянки підко'
рялися, продукти віддавали. Юрба скупчувалась навколо і мовчки диви'
лась. Одного разу довелося купити за гроші (10 рублів) 2 десятки кар'
топлі за посередництвом німецького партійця'військового з червоною
пов’язкою — на ній чорний хрест в білому крузі — на лівому рукаві. До
возу вишикувалася черга душ сто. Селянин сидів на возі, зло кривив
рота, лаявся: «Якби я таке знав, вивернув би її десь на дорозі… » Та,
звісно, німецький фашист не розумів селянина, хоч і говорив польською
2 листопада 1941.
Із газети «Українське слово» від 18.X: «Фюрер Великонімеччини сказав:
«Совєтський Союз був одною"єдиною в світі фабрикою зброї, яка працю"
вала коштом життєвих засобів людини. Одна"єдина фабрика зброї про"
ти Європи». Ця ж газета (одна'єдина, яку ми зараз читаємо, якщо не рахува'
ти німецької «NachrichtenbIatt», що має виходити щосереди і щонеділі)
сповіщає, що під час пожежі 24–27 вересня у центрі Києва згоріли 200 бу'
динків, 3 театри (дитячий, радіо і Червоної Армії), 5 готелів, 5 найкращих рес'
торанів та кафе, поштамт, цирк, два універмаги, понад 100 найкращих крам'
ниць, консерваторія та музична школа (згорів великий орган та близько 200
роялів та піаніно), два пасажі, ломбард, будинок архітекторів та вчених, дру'
карня, 8'ма взуттєва фабрика, центральна міська залізнична станція, середня
школа; багато бібліотек, важливих документів, коштовних речей загинуло. На
протязі 3 кілометрів з обох боків забудованих вулиць повністю знищена
Мерінгівська, Нова, майже повністю Хрещатик, Пушкінська, Лютеранська,
Миколаївська, Прорізна, Ольгінська, частини Думської площі, Інститутської
вулиці, Музичний завулок. Збитки — 500 млн рублів (вартість будинків), точніше
— 1–1,5 мільярда, якщо додати вартість рухомих речей та взагалі всякого облад'
нання. Деякі з цих відомостей взяті мною з газети «Українське слово» від
21.X.1941 р., а більшість з них — з моїх власних безпосередніх вражень і спос'
ÙÎÄÅÍÍÈÊ Â²ÉÍÈ 323
мовою. Він на мигах показував йому, щоб той не турбувався, що він усі
гроші йому віддасть, і справді, продавши мішок (по десятку на людину в
черзі), він перерахував гроші 270 карбованців і вручив їх хазяїну кар'
топлі. Той чемно усміхнувся, але гроші взяв без видимого задоволення.
Так і продовжував німець власними руками відпускати по десятку кар'
топлин, беручи їх з мішка.
Ледве розвидниться, і навіть раніше, бо рух дозволяється з 5 години
ранку за німецьким часом, сотні безробітних людей з лопатами та
мішками ідуть із власної ініціативи за місто на колгоспні поля і копають
собі картоплю. Доводиться іти кілометрів за 20–25 і то вже витопта'
но'вибрано. Дочка Леся також ходила — принесла щось із півпуда, але
дуже дрібної та поганої. Під час цих картопляних вилазок бувають
трагічні випадки: на картопляних та капустяних полях, траплялося, ви'
бухали міни. Розказували про 7 загиблих, потім про окремі випадки
каліцтва рук, ніг. Ті, що ходили по картоплю, бачать на дорогах і снаря'
ди, і гранати, і уламки автомобілів, і могили німецьких вояків з добре
зробленими хрестами, і кості в купах лахміття непохованих наших
воїнів. На Деміївці поблизу залізничної колії, що ремонтувалася, ми
з Лесею побачили біля паркана декілька закритих і відкритих ящиків:
в них лежали міни для мінометів.
324 ÃÀÍÍÀ ËÓÊ'ßÍÎÂÀ
Ñ
å
ð
ï
í
å
â
³
ä
í
³
³
í
î
÷
³
Ë
³í
î
ãð
à
â
þ
ð
à
Ã
å
î
ð
ã³
ÿ
Ì
À
Ë
À
Ê
Î
Â
À
тережень. Отже, в Києві просторе поле для праці інженерно'технічних
робітників українських та німецьких. Розширять Хрещатик — він був зовсім
вузький, якраз у тому місці, де почалась пожежа — на розі Прорізної.
Москва під градом бомб. Із Ленінграда марно намагаються прорватися дивізії
на схід. В 20'х числах жовтня Тимошенко відкликаний. Жуков замість нього, Жу'
ков відає і обороною Москви. «Укр.слово» іронізує, що Сталін «запізно відкрив но'
вий воєнний талант, бо 260 совєтських дивізій уже знищено». Дипломатичний
корпус виїхав з Москви до Казані приблизно 15–17 жовтня.
Усна передача: Сталін нібито виголосив по радіо промову, де визнав, що
«помилився в українському народі, що він не чекав такої зради».
З розмов на вулиці
— Ну що ж! Все одно Україна не може сама собою управляти, то вже не'
хай краще Гітлер.
— Україні, на вашу думку, не треба бути самостійною. Ну, а Данія?
Бельгія? Голландія? Норвегія? Ці теж не можуть самі собою управляти?! — що
ви говорите!
ÙÎÄÅÍÍÈÊ Â²ÉÍÈ 325
З «Нотаток домогосподарки»
У жовтні місяці мешканці Києва одержали всього 2 рази хліб по
200 г на душу: 10.X і 31.X. Дехто каже, що знову дадуть хліб лише че'
рез 5 днів. Варимо горох, квасолю, іноді борщ; їмо найчастіше без кар'
топлі, іноді з картоплею, вареною в лушпі. Багато людей ходить пішки
у ближчі, а найчастіше в далекі села (приміром, на Білоцерківщину),
щоб там за принесені з собою речі (білизну, одяг, взуття, мануфактуру,
мило) виміняти борошна, жирів. У Київ привозять мало, самі селяни, а
транспорту в новонароджених київських кооперативних організацій
нема. На гроші можна купити найлегше металеві речі, посуд, полагод'
жене взуття і галоші. З харчів найлегше за гроші купити петрушку,
скибку гарбуза. Десяток невеликих картоплин коштує 10–15 рублів.
Дві голівки часнику — 5 руб., десяток цибулин середнього розміру — 25
руб., шклянка гороху — 8 руб., шклянка цукрового піску (як кажуть, бо я
цукру на базарі не бачила) — 35 руб., кусок господарчого мила — 120
руб., звичайна пачка махорки — 60 руб., старі галоші — 80 руб. і т.п.
Щодо обміну, то тут повнісіньке свавілля. Через те, що у багатьох
громадян опинились в руках речі, що належали людям, евакуйованим з
Києва або забитим, і ці речі не нажиті працею, їм не шкода знецінювати,
вони їх міняють за ніщо. Нового кожуха селянин дістає за 4 пуди кар'
7 листопада 1941.
Усна передача: Блюхер (про якого теж усно ще задовго до війни переда'
вали, що він втік до Китаю) повернувся до Сибіру, став на чолі сильної Дале'
косхідної армії, дав відсіч японцям і йде проти німців. Скільки тут правди —
Аллах відає! Бо є й інша чутка, що Блюхера нема давно на світі. Принаймні
відомо, що й він, «як і всяка самостійно мисляча, енергійна людина, не корис'
тувався прихильністю Сталіна і до Сталіна з’являтися без особистої охорони
уникав» (про що читаєш в «Українському слові» від 1–2.XI.1941 у статті
«Таємниці Кремлівського Двору»).
Тим часом, 17.X взято німцями Одесу, 24.X — Харків, позавчора —
повідомлення про зайняття Курська, про посилене бомбардування Москви та
Ленінграда з Кронштадтом, про потоплення багатьох пароплавів з утікачами з
Криму та південних портів на Чорнім морі, про дальше зайняття Донбасу —
Сталіно уже 20.X зайнято німецькими та італійськими військами, про падіння
Калуги та Твері (Калініна) і про величезні зруйнування динамітом заводів
Донбасу, вартістю у багато мільярдів рублів, большевиками при відступі.
Жахливе враження робить газетне повідомлення про скупчення близько 8
мільйонів евакуйованих між совєтсько'німецьким фронтом і Волгою…
Цікава стаття в «Українському слові» — «Большевицька звізда гасне» з цита'
тами іспанського філософа Ортеги Гассета, який пише, що «ця країна (Сов.
Союз) потребувала ще сотні літ на те, щоб могти претендувати на вла"
ду. Тому що вона хвилево не має жодного власного імперативу, вона мусить
чіплятись за доктрину європейського марксизму. Ця фікція їй вистарчає,
бо вона має надмір молоді. Юнак не потребує до життя ніяких причин,
йому вистарчає ілюзій». Отже, цей Гассет відмовляє нашому народові у праві
мати самому собі владу над собою. Він визнає тим, що наш нарід мусить ще за'
лишатися в рабстві. Цікаво те, що автор статті згадує про заповіт Леніна, де він
остерігав большевицьку партію перед брутальністю Сталіна. А ми звикли до тієї
326 ÃÀÍÍÀ ËÓÊ'ßÍÎÂÀ
топлі, нові валянки з галошами — за 1 пуд муки (а то й дешевше), за нові
панчохи дають гарбуз, за простирадло дають 1 кг, а то й 1 фунт масла і
т.п. Масло й яйця дуже вподобали «переможці», за ними вони й полюють
по базарах, обшукуючи (бачила сама і про подібні випадки чула з дос'
товірних джерел) пазухи жінок…
З 29 по 30 жовтня були підпали на 4 базарах: Володимирському, Га'
лицькому, Бессарабському, Житньому (?). З 30 на 31.X знову підпал на
Лук’янівському і Володимирському. На Володимирському згоріло
(в ріжних кінцях базару) за ці 2 рази декілька ларків і фотопавільйон, якого
уже було привели до ладу після пограбувань магазинів 18–19 вересня,
коли більшовики відступали, а німці наступали. До того були пожежі на
розі Короленка і Фундуклеївської в ніч на 30 і на розі Маріїнської і Кузнеч'
ної — на 31 жовтня. Горіло на горищі. Але швидко погасили.
думки, пропагованої пресою радянською, що Сталін — любимий учень Леніна.
Автор пише, що большевицька революція, наче Сатурн, пожерла своїх власних
дітей, яких цілими мільйонами Сталін відправив на той світ через штучний голод,
концтабори, тюрми і безпосередньо.
Жах, сум, пригнічення зараз у душі в мене і в багатьох від того, що ми пережили
й переживаємо. Доводиться лише надіятися на нашу молодь, яка творитиме життя.
Вчора бачилася з двома молодими чоловіками з Полонного — один з них
прийшов (трохи дорогою німці підвозили) до Києва виручати тяжко хворого
брата з полону, але натрапив замість хворого на другого свого брата, здоро'
вого, лікаря, теж полоненого, що працював за наказом за своїм фахом у Бо'
риспільському шпиталю для поранених полонених. Так от цей молодий лікар
(закінчив медінститут 1939 року) мав лікувати 20 поранених, але брак харчу'
вання ставав на перешкоді, багато гине. Їжа для поранених: 150 грамів хліба
на день і два рази гаряча юшка.
Розказали, що на селі у них лишилося все, як було. Німці до них прийшли
за тиждень до жнив. Колгоспний лад лишився. Жнива й обробка піль прой'
шла організовано, добре. Хліб зараз колгоспники одержують за картковою
системою: дорослий робітник — 300 грамів, утриманець — 200 грамів. На
ринку можна купити жита (50 руб. за пуд) і змолоти легко. Масло коров’яче
можна купити за 30 руб. (зараз у Києві з'під поли 600 руб. кіло масла, та й то
на нього ніхто не натрапляє). Гроші ходять, як раніше. Німці встановили, щоб
усе лишалося, як було, до закінчення війни. Мене це здивувало. Бо колгоспи
під Києвом, як казали самі колгоспники, нібито розпалися.
ÙÎÄÅÍÍÈÊ Â²ÉÍÈ 327
З «Нотаток домогосподарки»
29 листопада 1941.
В кінці жовтня і в першій половині листопада ціни на продукти на
базарі були дуже високі: шклянка гороху — 7–9 руб., шклянка пшона —
до 15 руб., квасолі — до 12 руб.; житнього борошна — до 12 � руб.,
цукрового піску — 35 руб., повидла — 50 руб., десяток невеликих кар'
топлин — до 15 руб. (пуд картоплі — 200 руб.), сала або масла 100 г —
до 60 руб., буханець хліба — до 120 руб., невелика головка капусти
(може, � кг) — 30 руб. Але після наказу про податки, які стягатимуться
з сільського та міського населення, і встановлення таблиці твердих цін
на харчові продукти — ціни почали знижуватися. Зараз шклянка гороху
— до 4 руб., пшона — 7 руб., пуд картоплі — до 130 руб., пуд житньої
муки — до 200 рублів.
Кооперація розгортає туго свою діяльність. В деяких районах Києва
уже споживча кооперація видавала картоплю, сіль, шпинат, томатний
сік (залишки ще радянського виготовлення), а в нашому Ярославському
кооперативі тільки вчора перший раз видали � кг солі.
Хліб у листопаді дали три рази по 200 г на душу.
29 листопада 1941.
За цей проміжок часу від 7 до 29.XI сталось багато подій і в Києві,
і в нашій країні.
По'перше, були з 29 на 30.X нічні підпали рундуків та магазинів на база'
рах та будинків. На Володимирському базарі одночасно з двох кінців були
підпали, наступної ночі — знову. Я бачила ранком руїни від згорілих дерев’я'
них базарних будівель.
В той же час приблизно були пожежі в деяких будинках: в ніч на 30.X —
на розі вулиць Леніна і Короленка, в ніч на 31.X — на розі Саксаганського
і Кузнечної.
За акти саботажу було розстріляно німецькою владою спочатку 100 меш'
канців Києва, а потім, після підпалів базарів, 300 мешканців. І було попереджено,
що надалі в разі вибухів і підпалів буде покарано більше людей. Настрій у людей
пригнічений. Поновили німці у дворах чергування мешканців будинків. Мені теж
доводилося чергувати — вік і моя глухота до уваги не беруться.
За цей період від вибуху перетворився на руїну великий будинок на розі
Короленка в кварталі Софійського собору, а ще перед тим вибухнув Успен'
ський собор в Лаврі, новозбудований палац Верховної Ради (поруч з ко'
лишнім імператорським палацом — тепер музеєм Шевченка у Липках) і пре'
красний растреллівський будинок Думи… Зараз у центрі міста справжнє кла'
довище: сум огортає душу, коли йдеш повз мертві будинки. Душа цих
будинків — життя і діяльність людей в них — відлетіла. Залишилася лише «те'
риторія», завалена уламками стін, купами цегли, заліза, скла. Намагаюсь яко'
мога не ходити тими вулицями — не витримує душа цього руйнування. Райони
окраїнні хоч зовнішнім виглядом залишилися, як були, проте, і на нашій
окраїнній вулиці на розі Лабораторної і Предславинської об 11 годині ранку
виникла пожежа через необережність двірника, що прибирала помешкання
після відходу німців з цього будинку і палила солому. Пожежу ліквідувала
пожежна команда, але ми, мешканці цього району, були охоплені жахом,
поки не довідались, що це нещасний випадок.
Зараз мало німців у місті, вони розміщені не в центрі міста, а десь на околицях.
Так, наприклад, виселені мешканці Святошина, щоб звільнити будинки для них.
Були чутки, що протягом цих трьох тижнів радянська авіація робила на'
льоти і скидала бомби на залізничний вузол Гребінка (де за цими чутками за'
гинуло багато військових) поблизу Лубен, на Білу Церкву, на аеродром Хото'
ва, на Дарницю, Борщагівку. Кажуть, що у листівках були погрози українцям:
не хотіли, мовляв, воювати, не будете зимувати.
Під Москвою боротьба триває. Чутки різні розпросторюються про успіх
цієї боротьби. Але в пресі цілком твердо повідомляють: про наближення
німців до Москви, про взяття Солнєчногорська в 50 км на південний захід від
Москви; про руйнації залізничних колій навколо Москви; про загрозу каналу
Волга — Москва; про хаос і голод у Москві; про розстріли за маловажні про'
вини; про розстріли тих, хто намагається втекти з Москви (щодня населення
328 ÃÀÍÍÀ ËÓÊ'ßÍÎÂÀ
кличуть захищати столицю, цивільному населенню роздано зброю); про руй'
нації, спричинені німецькою авіацією — декілька бомб попало навіть у Кремль
і біля Мавзолею — звідки тіло Леніна вивезено кудись за Москву; про вибухи
кількох мін, закладених під вулицями Москви (акти саботажу). Ці повідомлен'
ня від 28 листопада, а 27 листопада повідомлялось про протест США Радян'
ському Союзові з приводу отруєння у Куйбишеві — нова столиця
Радянського Союзу — американського військового кореспондента Вільсона.
Ленінград, що деякий уже час, з 29 серпня, оточений німецькими війська'
ми («залізний перстень робиться щоразу вужчим» — задоволено констатує
кореспонденція), живе теж жахливим, мабуть, життям. Спроби радянських
військ прориватися за допомогою танкових колон, а також на транспортних
літаках, зазнають невдач, за повідомленнями «Українського слова».
Декілька днів тому «Українське слово» повідомило, що офіційно утворено
18 листопада Остланд з Естонії, Литви, Латвії, частини Білорусі і «Імперський
комісаріат Україна». Головним розпорядником, імперським керівником
міністерства для всієї східної завойованої території є Розенберг12, найближ'
чий співробітник Гітлера, знавець України і Росії (народився на Сході Європи,
жив довгий час в Україні і вчився в Одесі), а головним правителем імперського
комісаріату України призначено Коха.13
ÙÎÄÅÍÍÈÊ Â²ÉÍÈ 329
Õðåùàòèê ãîðèòü. Âåðåñåíü 1941 ðîêó ˳íîãðàâþðà Ãåîðã³ÿ ÌÀËÀÊÎÂÀ
12 Êíèæêè Àëüôðåäà Ðîçåíáåðãà: «Miò XX ñòîë³òòÿ», «Êðîâ ³ ÷åñòü», «Îñíîâí³ ³äå¿
íàö³îíàë-ñîö³àë³çìó», «Óêðà¿íà — âóçîë ñâ³òîâî¿ ïîë³òèêè».
13 «Åð³õ Êîõ — äåðæàâíèé êîì³ñàð äëÿ Óêðà¿íè, áëèçüêèé ñï³âðîá³òíèê óòëåðà ³ Ðîçåíáåðãà,
â³äîìèé í³ìåöüêèé åêîíîì³ñò ³ çíàâåöü ñïðàâ Ñõîäó ªâðîïè, äîâãîð³÷íî ïðàöþâàâ ÿê îáëàñíèé
(æóïíèé) ïðîâ³äíèê â Êåí³ãñáåðç³» (ç ãàçåòè «Óêð.ñëîâî» ÷.62 â³ä 20.XI.1941 — ïåðåäîâà
ñòàòòÿ).
Цими днями опубліковано в пресі таблицю твердих цін на харчі, але,
оскільки це кооперативна торгівля у самім зародку, то люди живуть тим, що
купують на базарі, де ціни знизилися за останні два тижні, але не відповідають
зовсім вищезгаданій таблиці. Приміром, картопля мусить бути по твердих
цінах 55 копійок за кілограм, а продають на базарі по карбованцю.
Відродження приватної торгівлі і дрібних підприємств поки що досить
викривлене — спекулянтів багато ухопилося за можливість індивідуальної на'
живи. Розвелась велика кількість комісійних крамниць. Крамниця на Фундук'
леївській, 32, бере на комісію речі із 7%, але дефіцитні речі вона купує, а не
бере на комісію, і платить так, що заробляє 100%; приміром, громадянка при'
несла дуже добрий докладний словник німецько'російський. Ледве'ледве до'
моглася у власника крамниці 50 рублів (він навіть 30 давав!). І тут же, як вона
тільки'но вийшла, продав його за 100 рублів!
14 грудня 1941.
«Червоний Хрест» перевантажений працею: з усіх місцевостей Київщини
приходять (часто здалека пішки) жінки, щоб подати заяву про розшук близь'
ких — чоловіків, синів, братів. Прийшлі віддають часто продукти (сало, бо'
рошно) за талончики. Талончики даються на три дні. Отже, щоб не чекати,
селянки запропонують, що мають, а міські жінки (мабуть, і спекулянтки уже
там влаштовуються в чергах) «уступають» талончики. Але кажуть, що полоне'
них уже не відпускають на волю, жінки в черзі гомонять: «Німці на нас
розсердились і не дають нам наших чоловіків».
Є чутки, що з полонених, яким пощастило дійти живими до концен'
траційних таборів Німеччини, утворюватимуть військові частини. А тим часом
у багатьох таборах для полонених тут на Україні (Хорол, Баришпіль, Кремен'
чук, Шепетівка, Дарниця, Житомир та багато інших) смертність дуже висо'
ка — виснажені, роздягнені люди гинуть від холоду й голоду, від дизентерії та
захворювань на легені. «150–200 померлих щоранку вивозять з табору» (усна
передача).
У Києві порожньо, сумно, мертво. Про центр міста й казати нема чого —
там справжнє кладовище. Але й у тих частинах міста, що не спалені, однаково
порожньо й сумно. Більшість облич людей на вулицях жовті, змарнілі. Учи'
телі, навіть ті, що вже працюють в школах та мають призначення до гімназій,
по два місяці не одержують платні, працюють в холодних класах (морози до'
ходили до 230, а опалення не працює, особливо центральне).
Програми шкіл і гімназій змінені в порівнянні з програмами радянськими.
Зовсім немає російської мови, російської історії; введено Закон Божий, домо'
водство для дівчат; обов’язкова всюди німецька мова; французька та
англійська скасовані. Жіночі та чоловічі гімназії окремі. З вузів працює
медінститут. Університет і політехнічний (колишній індустріальний) — поки
що ні. Академія наук готується до консервації — приміщення не опалюється,
хоч і приєднане до ТЕЦ, яка вже працює з 25.X.
330 ÃÀÍÍÀ ËÓÊ'ßÍÎÂÀ
Професори і викладачі
живуть прикро, пенсій не
дають (нема розпоряджен'
ня від німецького команду'
вання).
Хліб останнім часом
видають два рази на тиж'
день по 200 грамів на
душу, а працівники уста'
нов, крім того, мають на
тиждень 1,5 кг. Позавчо'
ра після опублікування
в газеті «Українське сло'
во» твердих цін на продук'
ти і речі широкого вжит'
ку, на базарах — єдиних
місцях, де життя вирує
(особливо на колишньому
Євбазі — Галицькому ба'
зарі), — почали вимагати
продажу по твердих
цінах, а тому продуктів
мало виносять. Гадаю, що
влада проведе свої заходи
щодо зменшення і стан'
дартизації цін — але
жертви неминучі.
21 грудня 1941.
Запровадження в жит'
тя твердих цін на харчові продукти та на речі широкого вжитку не здійснило'
ся. Кілька днів людей ганяли, люди неохоче виносили продукти, а то й зовсім
не було базару. Людей, що живуть від склянки гороху до склянки пшона, охо'
пив жах перед голодною смертю. Але через кілька днів після опублікування
таблиці твердих цін з’явилося в газеті від 14.XII оголошення влади, що з огляду
на деякі друкарські помилки в постанові Генералькомісара про ціни від 2.XII,
розпорядження це в повному об’ємі не буде поки що застосовуватися. Отже,
на базарах залишилося, як було: склянка пшона — 6 рублів, склянка разової
пшеничної муки — 6 руб., склянка цукрового піску (якогось чудернаць'
ÙÎÄÅÍÍÈÊ Â²ÉÍÈ 331
«Ò³êàé, îáëàâà!»
Ìàëþíîê Ãåîðã³ÿ ÌÀËÀÊÎÂÀ
кого!) — 25 руб. (але цукор — рідкісна річ), сало — щось близько 250 руб. за
1 кг, а продають його, зрозуміло, не кілограмами, а малесенькими шматочками по
20, 50 грамів; 1 кг хліба спекулянти продають за 100 рублів, буває й дешевше.
Транспорт, як і раніше, слабкий. Везуть на конях, на благеньких
сільських возиках; можна побачити й волів, які спокійно несуть свої рогаті го'
лови по сумних київських вулицях, везучи картоплю чи що там для голодного
населення. Після 5'тонних вантажних автомобілів, що перед війною, а почас'
ти й на початку війни, з легкістю і швидкістю мчали гомінкими вулицями, везу'
чи десятки мішків з цукром та борошном, враження від цих воликів таке, ніби
ти сів на машину часу і бачиш перед собою не 1941'й, а 1841'й рік!
З 7 грудня почалась війна між Японією і Америкою та Англією. Японія
оголосила їм війну, а напала, очевидно, раніше. 5 лінкорів Америки потопле'
но, 5 пошкоджено, 40 підводних човнів знищено, близько півтисячі літаків
теж. Крейсери та інші військові судна знищені… Отже, повний розгром аме'
риканського Тихоокеанського військового флоту. Це повідомлення газети
«Нове українське слово»; багато збитків зробила Японія і Англії, потопивши
військові судна — лінкори, крейсери тощо. Японія зробила десант на
Філіппінах, Гавайських островах, оточила Сінгапур з трьох боків, атакує Гон'
конг з моря і з повітря; у Гонконзі бушують пожежі; війська Чан Кайші, які му'
сили там діяти з наказу Англії, зазнали краху; в Гонконзі воду видають пайка'
ми. Японці зайняли острови Гуам і Уейк. Американці збираються судити тих
332 ÃÀÍÍÀ ËÓÊ'ßÍÎÂÀ
Êè¿â. Êîíöòàá³ð íà âóëèö³ Êåðîñèíí³é. 1941 ð³ê Ìàëþíîê Ìèêîëè Ñ˲Ï×ÅÍÊÀ
своїх вищих військових, що відповідають за розгром лінкорів (команди
лінкорів по суботах відпускались увечері на берег, отже у неділю о шостій го'
дині ранку військові судна ці не були у бойовій готовності, бо команда ще
спала після розгулу на березі).
На «східньому» фронті, тобто на фронті совєтському, уже тижнів зо два
йде відхід німецьких військ на нові позиції. «Нове українське слово» сповіщає
під шапкою «Позиційна війна» у ч.5 від 19.XII про нову фазу боротьби, про не'
обхідність спрощення і скорочення лінії фронту у зв’язку з переходом на по'
зиційну війну; сповіщається також і про жваве коментування усіма німецьки'
ми газетами повідомлень штабу німецького Верховного командування про це.
Аналогічні повідомлення і про фінсько'совєтський фронт. Цікаво, що
в «Українському слові» від 10.XII у статті, за підписом А.В., «Англійцям варто
пригадати»… читаємо: «…Німецьке командування… виробило… свою найдос'
коналішу тактику так званого «бліцкріга». На відміну від методів віджилої по'
зиційної війни, яких дотримується й зараз Англія, німецькі вояки безнастанно
просуваються вглиб території противника…» Отже, зима примусила перейти
до цієї віджилої позиційної війни. Принаймні ні Москва, ні Ленінград, відріза'
ний уже 4 місяці, оточений позиціями з затишними бункерами (ямами, в яких
стіни з дощок, на стінах малюнки і фото; є груби, ліжка і т.п. речі комфорту),
ще не взяті німцями, які економлять свій людський матеріал і певні, що й без
людських жертв з боку німців обидві столиці будуть в їхніх руках. А тим часом
в обох столицях, за повідомленнями преси, становище прикре; у Ленінграді
багато вмирає від голоду й холоду, їх ховають у спільних могилах. Чутки, що
ходять уже з тиждень, твердять, що Харків нібито залишений німцями. Важко
цьому вірити! Кажуть, що Одесу бомбардують.
Київська газета змінила назву (і певний напрям освітлення подій) з 14
грудня. Із дальших, після 14 грудня, нумерів газети «Нове українське слово»
можна було зрозуміти, що якась група людей, що прийшла слідом за німецкою
армією до Києва із заходу, узявши різкий тон крайнього українського
націоналізму, здалась в силу цього шкідливою, і її з редакції вичищено. Хто
саме вони? Хто вичищений? Невідомо з преси, але, очевидно, серед них є по'
ети, які (між іншим) не задумувались над тим, щоб в одну купу збити «всяких
Достоєвських, Горьких» та інших великих російських письменників, бо вони
російські, а до Москви, вчили вони, треба ставитись лише вороже, бо вона
країну гнітила. Большевизм ототожнювали з російським народом і кликали на
боротьбу з ним; упивались героїкою тисячолітньої давності: Святославом,
Олегом, Володимиром та іншими первісними князями Київської Русі, яку
навіть називали Україною. Отже, тепер нова редакція, засуджуючи цей
крайній український націоналізм, кличе до спільної з російським народом бо'
ротьби проти «жидобольшевизму», як висловлюються зараз у київській пресі.
Іноді, проте, кажуть м’якше — «юдейство». Листок «Літаври»14, що виходив раз
ÙÎÄÅÍÍÈÊ Â²ÉÍÈ 333
14 «Ë³òàâðè» — ë³òåðàòóðíî-ìèñòåöüêèé òèæíåâèê, âèõîäèâ ó 1941–1942 ðîêàõ ïðè ãàçåò³
«Óêðà¿íñüêå ñëîâî» çà ðåäàêö³ºþ Îëåíè Òåë³ãè â îêóïîâàíîìó Êèºâ³.
на тиждень і де містили свої твори ці невідомі особи, що прийшли із заходу до
Києва, теж припинено. Обіцяють, що літературний відділ матиме свої
сторінки або листок.
21 грудня вийшов замість «Останні вісті» — «Последние новости»
російською мовою.Тон цієї газетки дуже неприємний — нагадує літературу
«Союза русского народа» недоброї пам’яті…
Три дні тому преса (тобто «Нове українське слово» — бо воно наша єдина
преса) повідомила про візит Александра Керенського до Рузвельта. Тема
його бесіди з Рузвельтом — невідома.
10 січня 1942.
Уже більше місяця повідомлення з Остфронту одного тону: запеклі жор'
стокі бої, відбиття «безглуздих» атак ворога, величезні втрати ворога людь'
ми — гори трупів совєтських вояків перед неприступними німецькими по'
зиціями; раніше повідомлялося про вирівнювання німцями лінії фронту, про
вбивання з цією метою клинів, які були півтора місяця тому зроблені німець'
кою армією у совєтську територію. В той же час в усній передачі багато всьо'
го: і про зміну совєтського режиму, про утворення нової трійки диктаторів —
Ворошилова, Кузнєцова і ще когось, про усунення євреїв від командних
постів у Сов.Союзі, про те, що Керенський уже в Сов.Союзі, що лозунг «за
Сталіна» змінено на лозунг «за землю», яку нібито хтось обіцяв уже сов.грома'
дянам у приватну власність… Чуток багато, а які вони мають підстави?
Тим часом морози люті, а через Київ із заходу проходять все нові й нові
підкріплення з народів Європи — болгари, румуни, італійці, німці. Деякі
з’єднання мають не дуже імпозантний вигляд. Але більшість бадьоро марши'
рують на Остфронт для остаточного знищення уже оголошеного знищеним
большевизму. Сумнів викликає у багатьох людей те, що фюрер взяв на себе
командування Східним фронтом, незважаючи на великі перемоги німців і ве'
личезне просування їх вперед. Німці вже були у передмістях Москви; зараз, як
пишуть і кажуть, вони далі — кілометрів за сто від Москви. У газеті «Нове
українське слово» висвітлюється ця справа так, що Гітлер не хоче брати
Москви і Ленінграда з їх голодним пролетаріатом. Нехай, мовляв, Сталін їх
годує. А потім ці столиці самі легко впадуть. Підстав для такого твердження є,
проте, чимало. Економічні труднощі Сов.Союзу безперечні. До того ж і вій'
ськове спорядження, втрачене вже в небаченій у світовій історії кількості, по'
новити там нелегко. Шляхи ж постачання англійської і американської зброї
(якщо ці країни справді щиро хотіли б допомогти) блоковані: в Архан'
гельську — кригою (порт замерз), у Владивостоці — японцями, оскільки вони
уже пресою вважаються, після дивовижної поразки американського тихооке'
анського флоту, хазяями на Тихому океані. Залишається шлях через Перську
затоку з «пересядками». Отже, перспективи для Сов.Союзу не рожеві. До того
ще й Зовнішня Монголія (МНР) і Тува вийшли, за пресою, з'під впливу
334 ÃÀÍÍÀ ËÓÊ'ßÍÎÂÀ
Сов.Союзу, і таким чином,
Далекий Схід, Приамур’я
легко можуть бути відріза'
ними від Сов. Союзу тим,
хто пройде через МНР.
У газеті «Нове україн'
ське слово» тривають на'
падки на емігрантів, що
прийшли із Заходу, втер'
шись у довір’я німців, за
те, що вони у голодних
киян'старожилів забира'
ють кусок хліба (найвищі
оклади у емігрантів) і що,
тим часом, вони хочуть,
щоб між українцями і нім'
цями виникли суперечки.
Така нападка була і
6.1.42 в статті «Дзеркало»
з приводу проведеного в
Києві примусового зби'
рання теплих речей: ко'
жухів, валянок і т.п. для німецької армії. Виявилось із цієї статті, що натиск,
який на нас зробили кербуди, двірники і тому подібні люди, що примусили нас
віддавати теплі речі (або 100 руб., а у деяких вимагали 200 і навіть 500
руб.!!), що натиск цей незаконний, що німці чекали і бажали добровільного
знесення теплих речей, що винні в цьому натиску оті самі емігранти! (Хто
вони, ці емігранти, — так нам, киянам, і невідомо — ми ж їх не знаємо.)
20 січня 1942.
У Києві було вже декілька наказів влади: про здачу радіоприймачів (на по'
чатку грудня) і частин їх, особливо лямп (звичайно, що ж радіоприймач без
лямп!), потім про реєстрацію полагоджених автомобілів, потім заклик до здачі
кольорових металів, потім після 10.I заклик до українських чоловіків та жінок
їхати на працю до Німеччини…
На цей заклик, мабуть, відгукнулося досить багато людей (кажуть, проте,
що переважно молодь, а німці бажали б літніх кваліфікованих робітників), бо
наступного дня був уже другий заклик, в якому повідомлялося, що жінки мо'
ÙÎÄÅÍÍÈÊ Â²ÉÍÈ 335
Ñåðåä êè¿âñüêèõ ðó¿í.
Ìàëþíîê
Ìèêîëè Ñ˲Ï×ÅÍÊÀ
жуть негайно їхати, а чоловіки мусять таку поїздку заробити: 6 тижнів працю'
вати на Дніпрі на відбудові зруйнованих мостів. Але ж умови праці там можна
собі уявити при сталих морозах нижче –200. Ці морози стоять другий місяць,
тільки полегшення було з місяць тому. Робітники — переважно полонені,
одягнені і взуті дуже невідповідно важким умовам праці на кризі… Там уже
збудовано тимчасовий рейковий шлях просто на кризі Дніпра (біля Чорто'
рию), отже, переїзд через Дніпро безперервний.
На одному з київських заводів, де поновлено роботу, працюють різко
відмежовано: кияни в одних цехах, німці — в других. Харчування їх різко
відмінне і, зрозуміло, в окремих залах їдальні.
Мадяри'солдати проходили і проходять через Київ на фронт (у числі ве'
ликої кількості нових і нових підкріплень, що йдуть із заходу на схід). Один
з них, купуючи на базарі їжу («Це тільки німців добре харчують, а нас не так»)
і дитячі валянки (щоб відправити до Угорщини, де морози дошкуляють теж не
дуже добре вдягненому населенню), сказав: «Ну, який же тут, на Україні, го'
лод? Це не голод. От у нас в Угорщині — справді голод!»
Я гадаю, що та різниця, яка існує для німців і ненімців, є велика політична
помилка німецької влади, недогляд міністра пропаганди, і навряд чи ця різниця
сприятиме ентузіазму в військових справах з боку ненімців.
Німецький націонал'соціалізм не на експорт! — отже, нехай не думають
інші народи, що Німеччина в цьому випадку їм приклад і взірець.
Ні! Дойчлянд, Дойчлянд ��uber alles — над усе!
24 січня 1942.
За пресою, лінія німецьких військ на Східному фронті не зламана, хоч її
ламають щодня совєтські війська, яких підпускають на 200, а то й 100 метрів,
а потім знищують вогнем куле', міно', гранатометів, і перед позиціями німців,
зробленими могутньою технічною організацією Тодта, виростають гори
трупів, а стіна позицій, об яку розбиваються тисячі «совєтських рабів» (вираз
кореспондента «Нового українського слова»), дістала назву «кривавої стіни».
Десанти совєтських військ біля Теодосії закінчились після 2'х, а може й
більше, тижнів перемогою німців, які забрали собі знову Теодосію після ву'
личних боїв. В телеграмах часто згадується про авіабомбардування колон
совєтських військ на шляхах постачання, поїздів, населених пунктів (числен'
них!!) і т.п. Різні кореспонденти європейських газет (і американських) нази'
вають атаки совєтських військ безглуздими, бо вже майже 2 місяці лінія, що її
випрямили німці, проходить через Твер, Орел, Курськ, Харків. Пишуть, що ці
атаки совєтських військ мають лише політичне значення для внутрішніх справ
СРСР, утворюючи для совєтського громадянина ілюзію плодотворного
совєтського наступу (цій ілюзії сприяв факт відтягування клинів та зубців
німецького фронту назад). Німці впевнені в собі. Чекають лише весни і тоді
поведуть наступ, і поженуть большевиків за Урал, ініціативу візьмуть з насту'
пом тепла в свої руки. Тим часом преса захлинається від обурення, що «юдей'
336 ÃÀÍÍÀ ËÓÊ'ßÍÎÂÀ
сько англосаксонський капіталізм» злигався з «жидівським большевизмом», що
головна провина за війну лягає на Рузвельта, але журналісти заспокоюють
тим, що, по'перше, уже вся Європа переможена, що большевизм уже конає
(є плакат, де величезний меч з фашистською емблемою притиснув скривавле'
ний розчавлений большевизм до самої землі), і що, по'друге, хоч Англія, США
і СРСР всі вкупі і мають ще великі сили і засоби ведення війни, але всі ці ре'
сурси розкидані по всьому світі. Незважаючи на це, фюрер взяв на себе ко'
мандування Східним фронтом (одночасно із початком позиційної війни). Під
Новий рік фюрер виголосив промову, в якій він звертається до німецького на'
роду, до націонал'соціалістів, до націонал'соціалісток, до товаришів по партії
(для чого тавтологія?) і висловлює свою тверду віру в остаточну перемогу над
англосаксонською плутократією, що відштовхнула уже двічі його простягнуту
з пропозицією миру руку, згадує про 3 вересня 1939 року, тобто про день
оголошення йому війни Францією і Англією (але не згадує про 1 вересня
1939 року), спростовує твердження, нібито він, Гітлер, хотів завоювати весь
світ («хіба Данціг є цілий світ?») — словом, він не хотів війни («Німецький нарід
повірить мені, що я з більшою охотою вибрав би мир, ніж війну, бо мир озна'
чає для мене цілий ряд завдань, які ощасливили б нас»), звертається до
німецьких жінок і дітей, щоб вони йому подякували за те, що він не пустив
большевиків у Німеччину, ну і, зрозуміло, лає Рузвельта, який базікав біля
каміна про те, що «вони (німці націонал'соціалісти) не хотіли жити в такому
світі, як ми (американці) бажали». Далі фюрер шкодує, що йому заважали
раніше, а тепер війна загальмує виконання планів. Гітлер згадує про досяг'
нення «за 1933–1939 рік в галузі культури, освіти, господарської відбудови й
насамперед соціального оформлення нашого життя». Гітлер шкодує, «що
виникла ця війна, не тільки тому, що моєму німецькому народові, як і іншим
народам, вона коштувала жертв, але також тому, що вона забирає час у тих,
які взялися за велику соціальну і цивілізаторську справу і хочуть її здійснити».
15 лютого 1942.
Два з половиною місяці, тобто найморозніші місяці, тривали атаки
совєтських військ на німецькі позиції, але, за пресою, лінія німецька залиши'
лась на місці. Наступ совєтських військ, які втратили велику кількість людей,
що утворили цілі гори трупів перед німецькими позиціями, слабшає (за пре'
сою). А з половини лютого, за чутками, німці перейдуть у наступ.
Весь час через Київ у східному напрямі проходили піші ешелони із своїми
обозами — болгари, мадяри, італійці, румуни. Німецькі частини бадьоріші,
а мадяри далеко від них відстають: кажуть, що харчування німецьких вояків
і всяких інших, яких вони сюди посилають, різко відрізняється. Один час було
дуже мало вояків у самому Києві — всі йшли за Дніпро (бо мости не полагод'
жені були), а там уже їх вантажили знову у вагони залізниці. Тим часом міст
на Подолі зробили з крижин, і на ньому, поклавши шпали і рейки, здобули
можливість, не перевантажуючи, перевозити через Дніпро війська.
ÙÎÄÅÍÍÈÊ Â²ÉÍÈ 337
Робітників для будування цього крижаного мосту беруть на біржі праці, а та'
кож з військовополонених. Умови праці там при грудневих і січневих скаже'
них морозах для напівроздягнених і голодних людей були такі страшні, що
праця на мостах зробилась синонімом каторги і смерті…
На заводах умови тяжкі: добрий майстер виробляє сот вісім, а прожитко'
вий мінімум при спекулянтських базарних цінах — тисячі дві. Але на заводах
не тільки голод заважає робітникові працювати ефективно, але й суворі роз'
прави. Позавчора робітникові 52 років, що був спійманий на злочині (прив’я'
зав собі до спини пляшечку з бензином, щоб узяти її додому), було присудже'
но розстріл, замінений на прохання директора заводу… 25 різками… Позав'
чора, зібравши всіх робітників до цеху, поставили лавку, поклали цю літню
людину і примусили колишнього комуніста бити його… На восьмому ударі він
крикнув… Лікар, що мусив бути присутнім при екзекуції, після крику
покараної людини втік з цеху. На якому ударі закінчилася екзекуція —
невідомо…
Биття в обличчя — за куріння, за сидіння у вбиральні більше «норми», за
відмову робити те чи інше за наказом — стало звичайною річчю…
У великі морози гнали по вулиці полонених матросів у майках, трусах,
шкарпетках. Одного матроса, що зупинився взяти цигарку у перехожого,
конвойний німець вдарив по голові… І далі в такім роді. Очевидці звернулись
до Українського Червоного Хреста, просили протестувати перед німецьким
командуванням проти такого знущання над людьми нашої країни (усна пере'
дача). Кажуть, що верхівка Українського Червоного Хреста знята в результаті
цього протесту (між іншим, Український Червоний Хрест переіменовано
в Комітет взаємодопомоги, уже з місяць)…
Тиждень тому (можливо, 7 лютого) була очеплена міська управа і заа'
рештовано голову управи Багазія і 26 службовців. Кажуть, що їх, а також
нібито ще сотню заарештованих людей звинувачують в націоналізмі та «са'
моснабженії». Отже, та мала решта інтелігенції, що лишилась ще цілою, роз'
тає, як сніг, у променях сонця Нової Європи.
Ще 2 грудня було встановлено тверді ціни на харчі і на речі широкого
вжитку, але бракувало організованого транспорту, щоб провести це в життя
(кажуть, що велика кількість вантажних машин, полагоджених для кооперації,
взята для пекучіших потреб людьми «власть имущими»). Тепер категорично
проводиться це розпорядження в життя. Отже, базари безлюдні. Спекулянти
сховалися, продуктів не виносять. Кажуть, що по дорогах українська поліція
відбирає продукти, що їх несуть або везуть у місто (працюють «загороджу'
вальні загони»). Багато людей, що жили шклянкою гороху або пшона (найпо'
ширеніші предмети нашого сучасного харчування), яку здобували сьогодні і
на сьогодні, попали у безвихідне становище, себто зовсім не мають їжі. Ка'
жуть, що розстрілюють і продавців і покупців за підвищення цін. Уже 10 днів
точиться ця боротьба. Біля їдалень, що відпускають жалюгідний обід за твер'
дими цінами, — черги на морозі. Кажуть, що в Одесі і Житомирі з місяць
338 ÃÀÍÍÀ ËÓÊ'ßÍÎÂÀ
тяглася боротьба, і політика твердих цін перемогла, і молоко, наприклад,
у Житомирі коштує 1 руб.80 коп. літр…
Кажуть, нібито і арешт Багазія з іншими співробітниками міської управи
відбувся у зв’язку з тим, що міська управа не зуміла викоренити спекуляцію
харчовими продуктами. Ще в кінці січня було закрито владою комісійні крам'
ниці за лихварські ціни.15
На 9.II було призначено продаж конфіскованих владою в комісійній крам'
ниці (Хрещатик, 50) речей населенню міста Києва. 10.II власники цих речей
(за винятком золотих і срібних речей, які без ніяких оплат конфісковані
німецькою владою) мусили прийти одержати гроші за своїми квитанціями. І
от, наприклад, за річ, оцінену при здачі речі у 400 руб., власниця одержала 70
руб., а за річ у 700 руб. — одержала 90 рублів.
Ці операції торговельні провадили уже німецькі купці, також і у відчине'
них крамницях Німецького торговельного товариства продають солідні, добре
відгодовані німецькі купці (що володіють нашою мовою). Таким чином,
українці виявляються нездатними вести торгівлю на Україні.
ÙÎÄÅÍÍÈÊ Â²ÉÍÈ 339
Ñòðàøíà çèìà îêóïàö³¿
15 Îäíà ç âåëèêèõ êîì³ñ³éíèõ êðàìíèöü, «Òîðã³âåëüíèé ä³ì Î.Î.Êîâàëåíêà», ùî áðàâ í³áèòî
ñêðîìíèõ 7% êîì³ñ³éíèõ, òåæ çàêðèòà. Ó Î.Î.Êîâàëåíêà, êàæóòü, âèÿâèëîñü 2 ì³ëüéîíè
ãðîøåé ³ 2 êã çîëîòà.
На зміну тій тенденції, яку проводили співробітники «Українського слова»,
тенденції великодержавності України, починаючи з Ярослава Мудрого, — з’я'
вилася в «Новому українському слові» нова тенденція: «Земля наша велика й
багата, але порядок в ній залежав тільки від німців». Так виявляється, що колись на
території України готи (предки німців) жили. Затим варяги (знову таки германська
парость) покликані були до Києва самими слов’янами, і тільки тоді встановився у
слов’ян порядок. Як тільки не німецької крові ставали володарі, то відразу ж підпа'
дала слов’янська країна під владу сусідів (наприклад, Галичина, в якій перевелися
князі варязького походження, підпала під владу Литви й Польщі). Потім розквіт
російської московської держави, куди з Києва перебралися князі варязького по'
ходження. Особливого розквіту досягає Російська імперія за розумної німкені Ка'
терини II і т.д. Тобто: «земля наша велика й багата, але ладу в ній немає; приходьте
володіти і правити нами».
Люди, що ходили на села за продуктами, бачили по дорозі багато замер'
злих, що сиділи на саночках (сіли відпочити й заклякнули); попадалися й
групи замерзлих…
Від людей, вивезених німцями на роботу в Німеччину, їхні сім’ї ще й досі
не одержали звісток про їх прибуття на місце. Тому по місту поширилися чут'
ки, що з поїздом сталася катастрофа під Козятином, що багато замерзло в ва'
гонах і т.п. Кажуть, завтра вивісять на біржі праці списки тих, хто доїхав до
Німеччини.
26 березня 1942.
Потроху відкривається завіса Ізіди — Нової Європи, і якщо хто сумнівався
в істинних рисах її обличчя в зображенні преси до 22.VI.1941, то тепер з при'
крістю констатує, що портрет був правдоподібний. Звичайно, для людей, що
прийняли позитивні риси устрою 1917–1941 років, різким дисонансом зву'
чить відокремлювання, привілейованість керівної нації. Навіть найбільш ан'
тибільшовицько настроєний робітник з подивом читає табель платні, від
2.XII.1941 року, м.Рівне, за роботу, за яким до заробітньої платні для тубільця
додається 50% для оплати представника керівної нації (не кажучи про дуже
велику різницю в харчуванні: українські робітники на київських заводах, на'
приклад, не знають жирів, м’яса, молока, овочів, борщу, капусти), а жінки, які
виконують однакову з чоловіками роботу, отримують на 20% менше, і до
їхньої оплати прирівняно й євреїв, яких однак немає в Києві — вони ви'
корінені 29 вересня 1941 року і в наступний час (коли виловлювали тих, хто
заховався й не прийшов на оголошене запрошення до Лук’янівського кладо'
вища, де в якомусь Бабиному Яру 80 тисяч їх знайшли свою могилу. Потім та
ж доля уразила і всіх вихрестів).
Може бути, звичайно, що необхідно з пропагандистськими цілями по
відношенню до своєї нації це робити — звідки нам знати? Але що це
розрізнення не прихиляє сердець підкорених народів — це ж ясно. Треба
себе дуже впевнено почувати, щоб на таке відважитися.
340 ÃÀÍÍÀ ËÓÊ'ßÍÎÂÀ
ÙÎÄÅÍÍÈÊ Â²ÉÍÈ 341
«Ðîçêâ³ò òîðã³âë³» ˳íîãðàâþðà Ãåîðã³ÿ ÌÀËÀÊÎÂÀ
Школи попрацювали з місяць чи півтора і з 15 грудня закриті. Цілі юрми
підлітків і дітей чекають біля мадярських казарм, доки мадяри дадуть їм за
гроші цигарки, які потім наші підлітки на розі всіх вулиць продають, заробляю'
чи собі на харчі. Зараз проводиться нова робота з підготовки навчання в 1–4
класах народної школи. Складено програми й примітивні підручники, і після
того, як вони будуть надруковані… перерване навчання відновиться.
Гімназії були ще восени підготовлені до відкриття: знайдено приміщення, на'
брано педагогічні штати, набрано учнів, складено УНДІП’ом [Український науко'
во'дослідний інститут педагогіки] програми. Затримка була лиш за отриманням
дозволу німецького командування, який не надійшов. Нині знову провадиться
робота по підготовці до відкриття навчання в 1'4 класах народної школи.
Діти й підлітки, що вже мають освіту за 4 класи, працюватимуть. Основні
місця для роботи — Німеччина та південь України, де були великі радгоспи
(комбайни, трактори й інші машини частково вивезено, частково зіпсовано
або забрано для інших потреб, а головне, мабуть, що немає пального; тому
оброблятимуться поля вручну). Кажуть, що з сіл і містечок вже направлено
робітників на південь; зараз провадиться реєстрація і набір у Києві. Крім того,
щоденно в пресі є оголошення про транспортні поїзди в Німеччину і запро'
342 ÃÀÍÍÀ ËÓÊ'ßÍÎÂÀ
Çàì³íîâàí³ çàçäàëåã³äü áóäèíêè â öåíòð³ Êèºâà áóëè ï³ä³ðâàí³ ï³ñëÿ ïðèõîäó îêóïàíò³â
шення українським чоловікам і жінкам: «Їдьте до прекрасної Німеччини».
В ¹ 14 «Последних новостей» (щотижнева газета в Києві російською мовою)
надруковано: «В связи с большим наплывом желающих ехать на работу
в Германию состав транспортного поезда, отходящего 25 марта 1942 года,
увеличен. Поэтому несколько сотен мужчин и женщин могут уехать в Герма'
нию еще 25 марта, если заявят о своём желании не позже воскресенья или
понедельника». Початок цієї цитати дещо розходиться з кінцем.
У пресі було опубліковано листа однієї жінки, яка поїхала до Німеччини
з першим транспортом 22 січня. Вона пише про білосніжні постелі в дуже
чистих бараках (схожих скоріше на будинок відпочинку), про радіо, рояль,
розваги; повідомляє меню сніданку й обіду (поживного, ситного і смачного);
працює від 6 години ранку до 3 години дня в білому халаті, білій хусточці,
білих шовкових рукавичках; отримує 22 марки на тиждень, з яких 10 марок
вираховують за житло, їжу і т.п.
Мати одного молодого чоловіка, що виїхав з першим транспортом, отри'
мує 150 карбованців на місяць, 1� кг хліба і � кг пшона на тиждень (це факт),
тому що вона слаба й безпомічна.
ÙÎÄÅÍÍÈÊ Â²ÉÍÈ 343
Ïåðåõðåñòÿ Ïðîð³çíî¿ ³ Ïóøê³íñüêî¿ âóëèöü
Зараз у пресі багато пишеться про сільськогосподарчі роботи. За новим
земельним законом Рейхскомісара для України (текст якого чомусь так і не
опубліковано), замість колгоспів будуть громадські господарства, тому що,
хоч цей новий закон і стосується індивідуального користування землею, але
зараз, з огляду на відсутність інвентаря, а також через те, що у селян немає
досвіду індивідуального ведення господарства, переведення господарства на
індивідуальний принцип неможливе. Крім того, право на індивідуальне корис'
тування землею треба заробити — показати свою роботу в громадському гос'
подарстві. Хто покаже — той потім отримає. А хто отримає, але не впо'
рається — у того землю відберуть, може йти в наймити. Крім того, братиметь'
ся до уваги і його політичне обличчя. Проте обіцяють, де можливо буде, то й
тепер уже окремих селян наділятимуть землею. Присадибну землю селянин
уже й тепер може використовувати на свій розсуд, і худоби може тримати,
скільки хоче; і навіть, де можливо, будуть збільшені присадибні ділянки. Ра'
зом з тим у статтях газети (дуже багато статей — це переклад з німецької з
газет «Deutsche Ukraine Zeitung», «Volkischer Beobachter» та ін.) доводиться
доцільність «хліборобських спілок», поширених у Німеччині.
8 квітня 1942.
У нинішній час Київ охоплено лихоманкою: адміністрація провадить гаря'
чу роботу з організації «добровільних» випроваджень до Німеччини в більших
масштабах. Весь Київ охоплений хвилюванням.
344 ÃÀÍÍÀ ËÓÊ'ßÍÎÂÀ
Ïîí³âå÷åíå ì³ñòî
23 лютого на Бессарабці були повішені публічно 3 чоловіки з табличками
«За підрив військової могутності й саботаж»; 30 березня знову повішені
публічно 3 чоловіки з табличкою «за спекуляцію» на Бессарабці і, кажуть, ще
й на Лук’янівськім базарі.
На базарах стало біднувато, іноді й зовсім порожньо. Ця боротьба за
тверді ціни відбивається трагічно на багатьох сім’ях, особливо безробітних,
яких переважна більшість. Багато інтелігенції та робітників (навіть тих, хто
працює) не можуть прожити без продажу різних своїх домашніх речей. Поя'
си свої ми ще тісніше стягуємо. За чутками, в квітні тижнева норма хліба буде
700 грамів (в березні була 550 г), проте, хоча вже 8 квітня, хліба за квітень ми
ще не отримали, навіть хлібних карток нам ще не дали.
З Донбасу рухаються люди на Курськ, з'під Смоленська — на південь, на
Херсонщину, з'під Харкова та з Харкова (фронт від нього за 70'100 км) — в
Полтаву і далі на захід. Ідуть пішки. Дітей везуть у будках, поставлених на не'
великі санки. Іноді зараз ідуть по коліна в талій воді. Ідуть шляхами й підлітки
від 16 років, мобілізовані в організованому порядку на роботу в південних об'
ластях, на шляхах чорно від них. Проте, кажуть, в Полонне, наприклад, по'
вернули відправлених було звідти підлітків, з тої, як кажуть, причини, що там
вони не потрібні. Кажуть, що «веселі» будинки на Україні відкриті, і в них
дівчата від 14 до 20 років.
ÙÎÄÅÍÍÈÊ Â²ÉÍÈ 345
Òàêèì áóâ Õðåùàòèê ñîðîê òðåòüîãî
Публічний будинок на Чоколівці. Контингент — польські дівчата. Їх вер'
бували в Польщі на роботи на Україні. Мимоволі виникає порівняння: чи не
така ж доля спіткає декотрих українських дівчат, завербованих на роботу
в «прекрасну» Німеччину?..
1942 рік.
Магазини поступово займають німецькі фірми. На Червоноармійській по'
руч з аптекою влаштувалася фірма Сіменс, обставила вивісками вітрини.
У комісійних крамницях товпляться німецькі військові. Вишукують
цінності й рідкісні речі.
На восьми колонах університету розкинув свої гофровані крила
гітлерівський орел з хвостатим хрестом у лапах. Німці думають, що гофрова'
ний орел надійно захистить університет від радянських студентів.
Мурманськ та залізницю до нього дуже часто бомблять, а в морі біля ньо'
го працюють підводні човни і топлять спорядження, що підвозять до Мурман'
ська, Мальта знаходиться також під цілодобовим бомбардуванням, але все ще
тримається.
Що принесе світові весна, разом із якою, очевидно, «пожвавиться» й аре'
на боїв і боєнь?
346 ÃÀÍÍÀ ËÓÊ'ßÍÎÂÀ
ϳñëÿ â³éíè íà öüîìó ì³ñö³ áóäå ãîòåëü «Ìîñêâà» (òåïåð — «Óêðà¿íà»)
4 травня 1942.
Київ порожніє. 4 квітня опублікована відозва до працездатних киян з за'
прошенням «віддячити визволительці Німеччині» тим, щоб добровільно їхати
до Німеччини на роботу. Але цю добру волю взяв на себе, розписавшись за
киян, київський магістрат, і була проведена розкладка по будинкоуправ'
ліннях. З нашого двору, де з довоєнних 67 мешканців лишалося ледве 30,
намічено було 7 осіб. Хто намічав? Двірник каже, що це справа кербуда, але
навряд чи зміг сам кербуд розібратися в цьому питанні без допомоги двірника,
яка твердила якось, що вона знає, хто чим дихає…
Тоді після цих розкладок почалося щось страшне. Багато хто кидав своє
житло і від’їздив на село; декотрі ховалися; декотрі протестували, вже приве'
дені під конвоєм, і за це їх били…
Про режим у таборах в Німеччині друкують екстазні листи в газеті, де пи'
шуть про м’ясний бульйон, м’ясні другі страви, заварні креми, масло і тому
подібне, від чого кияни відвикли. Іноді бувають листи і крім тих рожевих,
опублікованих в газеті. Листи людського страждання, документи у великій
кількості читаю. З 30 квітня складали вже списки і дітей обох статей від 14 до
18 років… 2 дні тому вже відійшов перший поїзд хлопчиків. Дівчаток
відправлятимуть трохи пізніше…
ÙÎÄÅÍÍÈÊ Â²ÉÍÈ 347
Êîíñåðâàòîð³ÿ. Çèìà 1942
10 травня 1942.
Я виходжу з дому, проходжу повз будинок номер 2 на нашій Предсла'
винській вулиці. Замість 102'ої школи — казарми мадярів. Вже три дні копа'
ють роками втоптану землю мадяри з жовтими пов’язками на руці вище ліктя.
Це угорські євреї, згідно з встановленою нацистами модою, відмічені і від'
різнені. Ці люди мені нагадують смертників в 1907 році в Лук’янівській тюрмі.
Ці також приречені, але мають відстрочку для використання їхньої фізичної
сили. Таких смертників зараз багато по українських містах і містечках. Так
в Полонному було залишено, не вбито 105 євреїв (повідомлення від полон'
ського жителя, жовтень 1941 р.), в Умані залишено 200 найсильніших фізич'
но (відомість за травень 1942 р.). Це дає підставу припустити, що й в інших
містах і селах може бути так. Згадую 5% норму прийому євреїв до школи за
царату і сумно зітхаю. Яка гуманність була за царського режиму.
Іду далі Поліцейською вулицею повз «Козачку», що також зайнята мадяра'
ми. Їхня захисного кольору форма чимось нагадує тих, що відходили 18 ве'
ресня. Самі мадяри переважно добродушні, до населення — спокійні. На пар'
кані біля тої ж 102'ої школи висять дітлахи, у кожного — кастрюлька. Мадяри
дають їм залишки обіду, роздачі самої я не бачила. Місяць тому цей самий
паркан облягали підлітки 14–17 років і старші — чекали, щоб мадяри винесли
для продажу цигарки. Тепер значна частина київських (та й з усієї України)
підлітків, очевидно, в дорозі до прекрасної Німеччини та до інших країн. Ка'
жуть, наприклад, про відправку дітей до Норвегії, одержано лист від підлітка
з Греції… Дітей підкорених країн тасують, як карти! (На Євбазі увагу привер'
тав тоненький підліток. Виявилося, що це француз із числа пригнаних
гітлерівцями в Київ)… Що це — злість? Бажання розрідити населення
окупованих місцевостей? Дехто згадує яничар!
348 ÃÀÍÍÀ ËÓÊ'ßÍÎÂÀ
З «Нотаток домогосподарки»
10 травня 1942.
У грудні, січні, лютому видавали по 400 г хліба на душу на цілий
тиждень, тобто людина не одержувала й 2 кг хліба на місяць. В березні
видавали по 550 г на тиждень, у квітні 700 г на тиждень. Крім цього,
іноді 100 г дріжджів тим, хто працює. На день народження фюрера 20
квітня дано (з оповіщенням у газеті) по 500 г на душу білого борошна.
Паї в кооперативі не повертають і нічого не дають із продуктів. Ціни на
базарі дедалі ростуть. Шклянка пшона 12–16 рублів. Одне яйце 7�
руб., 1 літр молока 40 руб., хліб і борошно дуже дорогі, нібито 1 кг
хліба 80 руб., 1 пуд картоплі до 360 рублів, 10 картоплин великих 25
руб. і т.д.; 1 пуд житнього борошна 1200–1300 рублів, 1 кг сала 550
руб. Щодо одягу і взуття, то вони хоч і в великій кількості, але дорого,
хоча, кажуть, що ситець, сатин, які коштували по 150–200 рублів за
метр, зараз бувають по 80 рублів.
А «Нове українське
слово» ласкаво запрошує
«юних киян та киянок»:
«Їдьте до прекрасної
Німеччини! Там ви здобу'
дете добру кваліфікацію!»
Цими днями я бачила біля
будинку Ярославської
райуправи цих юних
киян — це були зовсім
маленькі 14'літні хлопчи'
ки, з яких їхні матері не
зводили прощальних по'
глядів, затягнутих пеле'
ною тривалих щедрих
сліз… За яким правом?
За яким правом?! —
б’ється докучлива думка.
Іду далі по Великій
Васильківській повз ви'
щезгадану райуправу.
Ось уже другий місяць
там часто можна бачити
сцени розлук… Над будинком висів маленький вицвілий жовто'блакитний
прапорець і великий червоний з різким знаком свастики. Жовто'блакитний
потім зник, а червоний сильно злиняв. До 1 травня, яке теж святкували (ло'
зунг на плакатах: «День 1 травня — свято для кожного робітника. Війна боль'
шевизму!»), повісили високо могутній новий червоний із свастикою прапор,
а з боків вхідних дверей 2 маленькі: один український, другий — німецький.
Іду далі повз кіно (колишнє «Ехо», потім «Рот Фронт», тепер знову «Ехо»).
Там оголошено фільм: «Hurra! ich bin papa!» з більш спокійним епічним пере'
кладом: «Я маю сина». Яке відвідування взагалі — не знаю, але іноді бачила ба'
гато людей біля входу.
Далі ось колишня бібліотека імені Гоголя. Вона 18–19 вересня розграбо'
вана населенням… Цю ганьбу я щоразу, проходячи тут, відчуваю. Зараз там
жевріє якась діяльність по передбачуваному відкриттю «Універсальної крам'
ниці учителів»… Адже школи зимою попрацювали місяць'півтора і з грудня за'
чинені. А гімназії на 100% підготувалися до відкриття (і вивіски є; читаю, на'
ÙÎÄÅÍÍÈÊ Â²ÉÍÈ 349
Ïàì’ÿòíèê
Ìèõàéëó Ãë³íö³
приклад «10'та (?!) Українська Державна Жіноча Гімназія»), але так і не доче'
калися поруху магічної палички, не відкривалися зовсім. Український
науково'дослідний інститут педагогіки зачинено, будинок забрано для
воєнної організації, майно перевезено і перевозиться в будинок Педагогічно'
го інституту на бульвар… Вчителі шкіл нібито отримують проценти, тобто
частину заробітної нормальної платні, а педагогічний персонал гімназій, які
зовсім не відкривалися (та й для кого ж їх відкривати, коли не тільки підлітки,
але й діти поїхали, їдуть і поїдуть до прекрасної Німеччини «здобувати
кваліфікацію»), отримував якісь крихти за якоюсь дивною шкалою. Наприк'
лад, в одній гімназії майбутній викладач латини (!) і ще двоє викладачів отри'
мували 3 місяці по 300 карбованців, і за інерцією ще й за 4'й отримали, та й за
5'ий може ще одержать, а інші викладачі в черзі; отримувати б платню мусіли
вже інші 3 викладачі, але от інерція діє, вчителі, розуміється, нарівні з іншими
професіями розумової праці, притягалися до фізичних робіт та різних інших.
Вчительки та жінки'лікарі відомі як прибиральниці в різних установах та
підприємствах…
«Ленінська кузня». Поліклініка. Голландського робітника в порядку пере'
тасування націй перекинуто з Голландії на Україну. Він показує своє по'
свідчення з фотокарткою, де він знятий до окупації Голландії Гітлером. З фото
дивиться повновидий гарний сильний чоловік, а тепер він — змучений,
виснажений, хворий.
17 травня 1942.
14 травня біля будинку Ярославської райуправи — групи матерів
з дітьми — дівчатками від 14 років; відправляють їх до Німеччини для набуття
там кваліфікації і виховання в них сильних характерів і інстинктів.
В «Новому українському слові» від 14 травня епіграф Гітлера з його про'
мови, виголошеної 27 квітня 1923 року (очевидно, по свіжому сліду ознайом'
лення з Ніцше): «Те, що треба зробити далі, це змінити наше виховання. Сьо'
годні ми страждаємо від надмірної освіти. Але надмірні розумники — вороги
дії. Те, що нам потрібно — це інстинкт і воля».
Це помилкова назва — націонал'соціалізм, треба було б — націонал'анти'
соціалізм. При соціалістичних в справжньому розумінні слова принципах не
повинні бути порушені природні етичні закони і загальмовані ті інстинкти, які
є позитивними факторами в розвитку людини, як наприклад, родинний
інстинкт і етичне право матері любити і виховувати свою дочку. Це все пору'
шено брутально, деспотично, анархічно. В кращому випадку це робиться за'
ради «любові до дальнього», тобто до тих нащадків (звичайно, германських),
які житимуть в майбутньому часі й для розвитку яких треба готувати грунт,
робити відбір. Готувати грунт — це значить готувати дисциплінованих без'
словесних рабів, які мають виробляти хліб і інші необхідні для підтримання
фізичного існування (а тепер і для війни) речі, в той час, як вища раса, після
того, як віддзвенять похідні марші, віділлються річки крові й згниють задушені
350 ÃÀÍÍÀ ËÓÊ'ßÍÎÂÀ
тіла ворогів, візьметься за
культурну роботу по
влаштуванню Нової Євро'
пи, позбавленої всіх вад
капіталістичного англо'
саксоно'юдо'больше'
вицького суспільства. Ро'
бити відбір — це сприяти
всіма засобами і безпосе'
редньому і опосередкова'
ному (голод, перепони
розмноженню, а то й сте'
рилізація різних форм
і видів) знищенню не'
потрібних народів. Щоп'
равда, ця справа не легка,
та й, крім того, є ж іще й
монгольські народи — які
абсолютно не відповіда'
ють типу ніцшеано'гер'
манської «над'людини»
(стрункий, білявий, біло'
шкірий, блакитноокий…),
та що ж робити? Дово'
диться поки що вдоволь'
нитися програмою mini'
mum, тобто знищенням
юдеїв, як найбільш ак'
тивних політично, розумо'
во розвинутих (ось тут'то собака заритий!), і тих неарійських народів, що під но'
гами плутаються, порушили прекрасну рівновагу (Західна Європа — індустріаль'
на, Східна самим Богом визначена як аграрна, а російські комуністи за останні 25
років мали нахабство перетворити Східну Європу також в індустріальну, знизив'
ши дещо її аграрність), розмножуються (слов’янські народи) швидше за германців
і взагалі самим своїм існуванням по сусідству створюють великі перешкоди на
шляху історичних завдань, які поставив собі Гітлер, і за розв’язання яких ще й че'
рез 1000 років вдячні нащадки обожнюватимуть тих сильних, позбавлених забо'
бонів людей, які зараз творять цю історію. А для цієї справи всі засоби придатні:
милосердя до слабкого, безоружного — геть! (Ніцше), гуманність — гальмо —
геть! Не можна взяти ворога зброєю — душити! Не можна душити задушливими
газами — душити відсутністю кисню в повітрі! Все, все годиться! Все пробачать ці
вдячні нащадки, громадяни Нової Європи, тому що все зроблено для них, для цих
надлюдей.
ÙÎÄÅÍÍÈÊ Â²ÉÍÈ 351
Ó Êèºâ³ ïîðîæíüî ³ ìåðòâî
З 8 травня на Керченському півострові в результаті застосування нового
виду зброї (подробиці преса ще не може «з цілком зрозумілих причин» повідо'
мити) німці мають великий успіх: 40 тисяч полонених, 500 гармат, 250 літаків
та багато іншого знищеного. Вчора говорили, що Керч взято, говорили, що
новий вид зброї — це якийсь спосіб (нібито) позбавлення повітря кисню…
Цими днями таємниця ця, можливо, відкриється, і ми вже не за чутками
дізнаємося про неї. Так чи інакше, але переможний наступ німців на залишки
радянських військ забезпечений…
26 травня 1942.
Іду звичайною дорогою з дому «в місто», тобто до центру. Проходжу повз
колишній Троїцький народний дім, зайнятий в останні роки, було, оперетою,
що носила спочатку пристойну назву Музичної комедії. Після приходу німців
незабаром на цьому будинку з’явилася велика жовтоблакитна вивіска: «Укра'
їнський театр імені Затиркевич'Карпинської». Але… «не расцвел и отцвел
в утре пасмурных дней…» цей театр; в ньому не було дано жодної вистави.
Так і висіла вивіска з півроку. Нещодавно вона знята і замінена: «Український
вар’єте'театр». Ну, мимо.
Вулиця Велика Васильківська вже чиста, широка, порожня… Ожив'
ляється лише сірими й коричневими уніформами німецьких і угорських
військових та розцвічується нашими, тобто також їхніми панночками в літніх
платтях.
Піднімаюся важко цією вулицею вгору до Караваєвської, проводжаючи
недобрим поглядом порожні вагони трамвая, яким не можна користуватися,
хоч вони в різних напрямках ходять.
Ось і колишній Миколаївський, Шевченківський парк. В ньому досі ле'
жать купи гарматних снарядів… Багатьох дерев в ньому після вибухів складу
снарядів з 18 на 19 вересня 1941 року бракує. Але він трохи впорядко'
вується, навіть маргаритки де'не'де рядочками вздовж доріжок висаджені.
Але все це йде слабо. На будинку Університету, порожньому й мертвому,
мертві більма фанер на вікнах. Одноголовий фанерний орел, що тримав у
кігтях хвостатий хрест в колі і розпростер, було, свої крила на всіх восьми ко'
лонах з 20 квітня, вже полетів в невідомому напрямку.
Ходжу по нашому не своєму Києву. Погано вдягнені туземці, добре одяг'
нуті володарі. Продають куцу, зі сліпим друком та з загадковими плямами
замість рисунків українську газету і прекрасно видану, на пристойному па'
пері, повного формату, на 8 сторінках німецьку газету. Тираж останньої та'
кий великий, що цілі в’язки продавали на базарах як обгортковий папір. Але…
це дрібниці.
Ось у ворота Управління залізниці входить натовп робітників обох ста'
тей — прибиральниці, натирачі підлог, куховарки, робітники майстерень —
з тубільців, а в парадні двері — переможці…
352 ÃÀÍÍÀ ËÓÊ'ßÍÎÂÀ
17 червня 1942.
Сонний день, сонна
погода, сонний Київ,
сонні гази. Ходять чутки
про сонні гази, секрет
воєнних успіхів. Я їду
трамваєм, потім іду сон'
ною Малою Житомир'
ською вулицею. Проте не
лише вона сонна, весь
Київ такий, анемічний,
мертвий. Мешканці част'
ково на сході, частково
під землею, частково на
заході висловлюють свою
подяку за звільнення від
большевизму. Проходжу
Володимирською гір'
кою — безлюддя! Зу'
стріла там двох калік, за'
мислених, зачарованих
простором Задніпров’я,
двох підмітальниць надто
поважного віку, літню
даму — інтелігентного
вигляду, що лежала в зне'
мозі на лавці, з підкладе'
ним під голову пальто —
і все! Інші живі істоти
там — лише зелені. Щедро
підсолоджують повітря
акації в повному розквіті, високі трави на схилах навряд чи скосять — нікому.
Чудове місце! Але сонне. Чи не заворожила казкова паличка і Київ? Гример,
що накладає новий грим на обличчя пристарілої Європи, змінив свій пензлик
на паличку диригента. Підняв її — полетіли орли, тримають у кігтях сегнерові
колеса; ще помах — сегнерові колеса послали струмені, і все заціпеніло, за'
вмерло, як у казці «Спляча красуня» — чи не від Харкова дійшли сонні гази і
сюди, в прекрасний Київ?
Диригент диригує далі. Керч, Харків з ганнібалівським розгромом, на черзі
Севастополь, радянський Метакс — лінія, форти, підземні укріплення, бунке'
ри та інше, що німці люто громлять всіма засобами. Німці чекають швидкого
падіння Севастополя, а тоді порти на Чорному морі, що лишаються, вже не
лякають їх.
ÙÎÄÅÍÍÈÊ Â²ÉÍÈ 353
Ñêð³çü ðó¿íè
Тим часом між Туреччиною та Німеччиною нав’язались поліпшені стосун'
ки. Німеччина дає кредити Туреччині на закупівлю в неї озброєння.
Entjudung (знищення євреїв) іде своєю чергою. Угорські євреї, частина
з них у військовій угорській формі, частіше в одноманітних піджачках та ве'
лосипедних штанах, проходять часом повз моє вікно з лопатами. Вони ж
і возії, вони ж тягають воду з колодязів. В минулому ж вони, на вигляд,
інтелігенти. Звичайно, не в тім справа, що їх примушують працювати,
а по'перше, в тім, що ця робота — лише невелика відстрочка їх загибелі,
а по'друге, — дивна річ: і більшовики і націонал'соціалісти твердять про ве'
лич, благородство, честь, радість праці і працею — цим джерелом радості,
честі карають людей, які повинні сприйняти цю честь як щось таке, що має
мало честі — принизливе…
1942 рік.
Ми принижені. Німці дивляться на нас згори вниз або й зовсім навіть не
бачать. Ми нижча раса — папуаси Східної Європи. Чоловіки німці оправля'
ються на вулиці, не звертаючи уваги на жінок, які проходять. Есесівці не
тільки через домоуправління набирають робочу силу для «прекрасної» Німеч'
чини. Вони роблять облави по базарах, по кіно і театрах.
354 ÃÀÍÍÀ ËÓÊ'ßÍÎÂÀ
Äî â³éíè òóò áóâ öèðê
Декотрі жінки почали носити окуляри, змінили зачіски, гірше звичайного одя'
гаються, щоб не привернути до себе уваги гицелів. Вони й справді орудують, як
гицелі: стоїть закрита вантажна машина, а вони, наловивши собі жертв по вулиці,
заштовхують їх туди… Чи можна буде це колись пробачити їм або забути?!
Вивозять і чотирнадцятилітніх до Німеччини — там їх перевиховають, знищать
комуністичний дух, зроблять їх покірними рабами — такий диявольський задум
людожерів.
«Nur f��ur Deutsche!» Колись давно я з обуренням читала, що у великих ки'
тайських містах на будинках готелів, на воротях громадських парків красува'
лися написи: «Вхід собакам і китайцям заборонено». Тубільці'китайці волода'
рями'імперіалістами німцями, англійцями та іншими прирівнювалися до собак.
Навіть вироблений свого часу на нашому підприємстві крем для обличчя
«Сніжинка», який продавався в аптеці, — «nur f��ur Deutsche»!
10 липня 1942.
Село Забеління. З 19 червня я «на лоні природи». Приїхала сюди вантаж'
ною машиною з кооператорами, які привозять коси, лопати, ікони, а вивозять,
що бог дасть із харчових продуктів. Тут, звичайно, спокійніше і ситніше, ніж у
Києві. Немає напружено'голодного стану духу, типового для мене в Києві, за'
лежного головним чином від нестачі хліба. Але зовсім не всі сільські жителі
живуть з хлібом. І тут також багато старців і багато людей, особливо з навко'
лишніх сіл, що приходять сюди щось міняти. За шерстяну юбку, досить нову,
аршинів чотири шириною, отримують 30 фунтів пшениці, за сурову з набив'
ним узором скатертину — 10 фунтів гороху та відро картоплі і т.п.
ÙÎÄÅÍÍÈÊ Â²ÉÍÈ 355
Âóëèöÿ Êàðëà Ìàðêñà (íèí³ — àðõ³òåêòîðà Ãîðîäåöüêîãî)
356 ÃÀÍÍÀ ËÓÊ'ßÍÎÂÀ
Äóìñüêà ïëîùà. 1943 ð³ê
ÙÎÄÅÍÍÈÊ Â²ÉÍÈ 357
Доля євреїв тут дещо варійована: після знищення їх у великій кількості —
залишені з декількох містечок та сіл зібрані тут в гетто на каменоломнях. Там
їхній побут різний: фахівці'ремісники (кравці, шевці, шкіряники) живуть ма'
теріально краще; інтелігенції — лікарів, педагогів та інших — не залишено;
а всі інші, коли мають змогу вийти, — старцюють. Треба думати, що для того,
щоб покінчити з цим «злом», 22 червня [1942 року] була відзначена тризною
річниця: шістсот взяті з гетто і розстріляні…
Тих, яких залишили, використовують. Ремісники працюють в майстернях,
куди їх ведуть в строю під конвоєм. Їх іноді беруть на різні роботи, отже, зни'
щення відстрочено для використання їх як таких, що можуть робити щось ко'
рисне…
28 липня 1942.
Сиджу під грушею і спостерігаю безкінечні поїзди в обох напрямках. На'
вантажені більше — від Шепетівки. Багато вугілля, товстих колод, готові фер'
ми мостів та інші частини їх, а ще більше закритих товарних вагонів з невідо'
мим вмістом; іноді проходили ешелони з новими молотарками; пасажирські
поїзди везуть військових, що відпочили на батьківщині; а в зворотньому на'
прямку — поїзди санітарні, з полоненими, «завербованими» робітниками і по'
їзди цистерн в обох напрямках, одні повні, другі порожні; везли цими днями
навіть цілі пароплавчики від Шепетівки…
358 ÃÀÍÍÀ ËÓÊ'ßÍÎÂÀ
Neue Ordnung — íîâèé ïîðÿäîê
2 серпня 1942. Село Забеління.
Листи — людського страждання документи — у великій кількості читаю.
Головне поки що — нестача їжі. Одна пише про те, що їй у господаря добре,
дали окрему кімнату з електричним освітленням, на перині спить, периною
вкривається: їсти дають 5 разів на день. Друга скаржиться, що цілісінький
день спаржу з вогкої землі витягає (у великім спаржевім господарстві,
Spargelkohlzucht), по картоплі ходить, на картоплі спить, картоплею вкри'
вається, картоплю зварену в мундирах 3 рази в день їсть, а до того раз на
тиждень отримує буханку (кирпич) хліба, 100 (чи 150) г масла або маргарину
та 100 чи 150 г повидла; скаржиться, що від роботи все тіло болить, що на пе'
реобтяження їх працею ніхто не звертає уваги, просить свою сестру і дочку
піти в церкву, поставити свічки Миколаю Угоднику та Матері Божій, щоб їм
ще побачитись. Що вона дуже грішна, і тому покарав її Бог.
Третя пише батькам, щоб кинули все та пішли до районшефа і до гебітсота'
мана просити їх допомогти вирватись звідти: бо одинадцять корів тричі на день
сама мусить видоїти, та ще верхи на коні в поле сіно громадити їде, та ще щось,
а годують найбільше кофеєм: «Якщо я вам мила, тату й мамо, то намагайтесь
мене визволити» (вона закінчила семилітку і вчилась у медичній школі); попала
вона чи то в Голландію, чи поблизу неї. Далі Люба Д. пише десь з місцевості Ве'
зермюнде, що їм дали значки OST, що платять їй мало, бо приймають її за русь'
ÙÎÄÅÍÍÈÊ Â²ÉÍÈ 359
Áàáèí ßð
ку, просить батьків дістати документ про її національність; з цим документом
вона сподівається мати більше до себе пошани.
Дівчина, що попала на працю десь біля Бремена, звертається у листі до
районшефа з аналогічним проханням. Колишній ветеринарний лікар, молодий
хлопець, теж, за його словами, «добре попався»: він працює на фабриці у ве'
ликому місті (Магдебург чи Ерфурт), теж сподівається визволитись, розрахо'
вуючи на якісь документи. Ось і «живий лист» сидить за столом якось і їсть.
Він добровільно в числі перших ще зимою чи ранньою весною виїхав, взявши
з собою чимало речей, одягу, до Німеччини. Спочатку все було ввічливо, по'
рядно. Але як він та його товариші побачили, що в тому приміщенні, куди їх
привели, не було навіть ліжок і, особливо, як швидко вставляли грати до вікон
приміщення і як вони ретельно охоронялись — то настрій їх упав. Незабаром
у цього хлопця виявилась епілепсія і його відправили назад, і ось, їдучи до
себе в Харків, він забрів сюди поїсти. Частину своїх речей він обміняв на їжу
в Німеччині. Судячи з того, як він себе тримав, він належить до інтелігенції.
Поводження з ними в Німеччині не було делікатне.
Сьогодні читала лист з Bad Liebenstein`a, Th��uringen, на поштовій печатці
реклама: bessert Blut, Herz, Nerven (поліпшує кров, серце, нерви); ця реклама
нібито сміється зі змісту листа, безперервного зойку; їх, дівчат 45, живе
в однім гуртожитку, яким завідує «пані». Сплять вони по двоє в однім ліжку,
360 ÃÀÍÍÀ ËÓÊ'ßÍÎÂÀ
Âèñàäæåíà â ïîâ³òðÿ Êèºâî-Ïå÷åðñüêà ëàâðà
ковдрами окремими вкриваються. Перуть собі по суботах своє шмаття. Мила
не дають, а «сиплять у воду якусь соду». Виходити не вільно, «так, як у кар’єрі»
(тут у кар’єрі єврейське гетто зараз). «Щоб ти знала, ріднісінька моя сестро,
що я тут роблю, то згадай, від чого помер наш батько», інформує вона сестру,
батька вбито на війні. Я порадила цій сестрі підбадьорювати у листі сестру,
а не скаржитись самій.
Ще одна дівчина сповіщає батьків, що ті гроші, 60 марок, що вони їй дали
для купівлі в Німеччині якихось корисних речей, вона вкладає у свій лист
і відсилає їм — бо там можна вільно купити лише гачок до плетіння, або голку,
чи гудзик, а одяг, взуття та інші корисні речі по картках, яких вони ще не ма'
ють. Значки OST вони носять. Показував нам значок цей хлопець з Харкова,
про якого я згадувала. Писати дозволяють 2 рази на місяць.
Ще читала 2 листи від хлопця, що працює в тому ж курортному місті на фаб'
риці машинок для стрижки волосся (можна собі уявити, які «машинки» ще додат'
ково там виробляють!). Він вільно ходив у місто в неділю; хазяїн фабрики їм обіцяв
купити шляпи, костюми тощо, щоб пристойними виходили на вулицю. Чи справді
вони дістали одяг, щоб бути пристойними, про це довідаємось з третього листа,
якого ще нема; але з другого листа незаперечно видно, що хлопцеві не солодко,
що після праці він «ходить, як сонна курка», що взагалі йому важко звикнути до
темпу праці, але зауважує, що німецькі робітники дуже охоче показують їм, що
треба робити під час праці на верстаті.
ÙÎÄÅÍÍÈÊ Â²ÉÍÈ 361
Ðó¿íè Óñïåíñüêîãî ñîáîðó
В травні німці оволоділи містом Керч і, оточивши армії, що прорвалися на
південь від Харкова, взяли в полон знову величезну кількість і торжествували
перемогу над невдалим наступом Тимошенка.
7 липня добили Севастополь з його двохсоттисячним гарнізоном і верками
триповерховими типу Maginot (Мажіно). Половину гарнізону взято в полон,
половину знищено.
Потім німці взяли (знову, мабуть) Курськ, Луганськ, Вороніж, Ростов, пе'
рейшли Дон, захопили Батайськ, б’ються біля Калача, що знаходиться в най'
глибшій точці коліна Дону, де Дон підходить до Волги, до Сталінграда, на 80
кілометрів; бомблять вже щось і в Сталінграді, а головне — відрізали Москву від
Кавказу. Бої там ідуть. Якась запекла боротьба йшла біля мостів Волхова, Воро'
нежа, Ростова; на Волхові та в Ростові німці нібито вже перемогли, а в Воронежі,
що лежить в розвилці між ріками Дон і Вороніж, боротьба ще триває. При цьому
весь час повідомляється про величезні втрати людьми, танками, літаками з боку
радянських військ і про незначні втрати з боку німців. Так, під Севастополем
нібито постраждало 23 тисячі німців, із них вбитими всього щось близько тисячі,
в той час як радянських бійців вбито кілька десятків тисяч.
5 серпня 1942. Село Забеління.
Зразок у пресі торжествуючого глумління тріумфуючого переможця. Зобра'
жено поїзд, що впав з рейок під укіс внаслідок влучання в нього німецької бомби.
362 ÃÀÍÍÀ ËÓÊ'ßÍÎÂÀ
Áóäèíîê ¹ 40 íà Âåëèê³é Æèòîìèðñüê³é. Òóò æèëè ïðîôåñîð À.Â.Ïðàõîâ, õóäîæíèêè
Â.Ì.Âàñíåöîâ òà Ì.Â.Íåñòåðîâ.  ÷àñè îêóïàö³¿ òóò ïîñòà÷àëè õàð÷àìè ôîëüêñäîé÷³â
Напис: «Bomben als
Weichesteller»16, а підпис:
«Immer wieder meldet der
OKW'Bericht (Oberkom'
mando der Wehrmacht) die
Zerschlagung wichtiger
Verbindungslinien im
Hinterland der Feindes. Hier
ein Volltreffer auf einem
b o l s c h e w i s t i s c h e n
Eisenbahnzug, der aus den
Gleisen geworten wurde»
(DUZ, 25. Juni 1942)17.
Вчора приходила
старенька жінка, висна'
жена, плаче, — вона
чекає на сина; його по'
винні повернути з Німеч'
чини через хворобу; він
«завербований» туди
кілька місяців тому. Вона
дізналася, що дівчина,
яку одночасно з ним
відправили з Німеччини
і яка вже повернулася,
просиділа в Брест'Литов'
ську, чекаючи 5 днів, і ба'
чила (а може й сама по'
терпіла) биття з боку
прислужників (кажуть, польських) великодушних переможців.
Товариш Валіка18, що потрапив на роботу до Німеччини на вагоноремонт'
ний завод, також пише про ляпаси, якими нагороджують і російсько'україн'
ських і своїх німецьких (нібито!) робітників.
Вчора пройшов від Шепетівки поїзд з товарними вагонами, щільно зачи'
неними, з написом — Italia. Цікаво, яким шляхом могли вони потрапити на
Україну і чому? Адже це союзники? Слідом за цим поїздом також від Ше'
петівки пройшов ешелон з гарматами.
ÙÎÄÅÍÍÈÊ Â²ÉÍÈ 363
Ðåñòîðàí, êîíäèòåðñüêà,
¿äàëüíÿ — ò³ëüêè äëÿ
í³ìö³â
16
Áîìáè ÿê ñòð³ëî÷íèê.
17 «Çíîâó ïîâ³äîìëÿº Âåðõîâíå êîìàíäóâàííÿ í³ìåöüêèìè çáðîéíèìè ñèëàìè ïðî çðóéíóâàííÿ
âàæëèâèõ ë³í³é ñïîëó÷åííÿ â çàï³ëë³ âîðîãà. Îñü ïðÿìå âëó÷àííÿ áîìáè ó áîëüøåâèöüêèé
ïî¿çä, ÿêèé ñêèíóòî ç ðåéîê».
18
Âàëåíòèí Áîáðîâíèê, íåá³æ Íèêàíîðà Ïàäóíà, ÷îëîâ³êà àâòîðêè. — Ðåä.
Вчора одержано повідомлення про дальше просування німців на Кавказ:
зайнято Ворошиловськ, тобто Ставрополь…
29 серпня 1942. Село Забеління.
З одного боку — тріумфальна хода німецьких військ, що підняли вже на
Ельбрусі (5000 м висоти) фашистський прапор, взяли вже в кліщі Сталінград
і бомблять його вдень і вночі; упродовж 10 годин відбиття «з кривавими для
противника втратами» англо'американсько'канадсько'деголлівського десанту
в Дьєппі, потопили десятки і сотні тисяч брутто'тонн на морях; а з другого
боку: Черчілль летить (у першій половині серпня) через Каїр — Тегеран до
Москви, по дорозі в Каїрі зміщує командування, в Москві має зі Сталіним і Ко
бесіду, що триває близько 11 годин, бенкетує в Кремлі ледве не під 19 сер'
пня, тобто день десанту в Дьєппі. Також дещо незрозуміле й те, що купівель'
на вартість рубля, заміненого з липня місяця українським карбованцем, падає.
Може, причина та, що німці зовсім забороняють базари, тобто забороняють
селянам вивозити й виносити продукти на базар — до 30 вересня.
За повідомленням від середини серпня із Києва 10 картоплин коштують
35 р., 1 літр молока до 50 р., 1 кг масла близько 700 р. Одним словом, не'
потрібна інтелігенція приходить і прийде до свого неприродного кінця, а Київ
тим часом провентилюється для прийняття представників раси переможців.
Все буде добре, пристойно, а головне — не буде клопоту: неспокійне, обда'
роване різними інтелектуальними здібностями єврейство спочиває в Бабино'
му та інших ярах Лук’янівки, українська інтелігенція, тихою сапою голоду
підкошена, спочиває і спочине в ярах Байкових; аналогічно і в інших містах,
а також в інших державах Нової Європи. Тоді можна буде в більших масшта'
бах закласти розплідники для юберменшів, і світ розділиться на два табори: не'
великої частини людей найчистішої раси, вихованих за цілком визначеною про'
грамою, які мають (во славу спеціально розвинутих в них інстинктів) наказува'
ти, і величезної частини — робочих бджіл, яких можна буде завдяки
досягненням медицини зовсім просто зробити таки зовсім робочими безстате'
вими бджолами… Тоді ця величезна маса розмножуватися не буде. Давати'
муть нащадків лише ��Ubermensch’і та ті, хто до них ближчий за чистотою раси.
Ось програма на тисячу років. Пристосування дарвінізму до виду homo sapiens
стане справою історичної необхідності, а ті, хто здійснить операцію цього при'
стосування, обезсмертять своє ім’я на тисячі років. Дійсно, тут є ради чого ли'
шитися без сім’ї, не мати власних дітей, і все своє життя віддати ідеї…
Полонне.
Щодня проїжджають поїзди з «беретами»; поїзди наглухо замкнені з
військовополоненими радянськими. Через високе загратоване віконечко вгорі
товарного вагона просовується рука з казанком: «пити!» Гітлерівські конвойні
відганяють прикладами жінок, які підбігають, щоб линути води в казанок. —
«Цурюк!» — грізний окрик. Бере жінку на мушку, з криком жаху вона відбігає.
364 ÃÀÍÍÀ ËÓÊ'ßÍÎÂÀ
З розширеними очима стежить за цією сценою група жінок на відстані. Іноді
жінки можуть підкинути в казанок і щось їстівне, та що? Краплина в морі…
«Громадські господарства». Землю в індивідуальне користування буде
дано лише тим, хто доведе свою вдячність за «звільнення» і свою відданість
німцям зрадою.
19 вересня 1942.
Ось уже три місяці я в селі. Звичайно, задушлива петля голоду була для
мене тут послаблена в порівнянні з Києвом, але ж це все ілюзії, бо тутешні
умови — це просто деталі однієї і тієї ж певної системи. Сумна епоха, сумна
історія.
Чи не є щось диявольське в тій холодно'продуманій системі задушення, під
яку підпала вся Європа — і ті країни, що воюють, і ті, що висловили протест, і ті,
що не протестували, покірні (нібито), і нейтральні, що не воюють іще? Якщо
сама по собі війна завжди приносить розруху, хвороби, голод, спустошення, то
що буде в результаті цієї війни, яка ведеться з метою відбору?
Ідея відбору пронизує все. 8'го чи 9'го вересня євреї, що лишалися в По'
лонському гетто, всі були викликані до Шепетівки. Йшли пішки (близько
30 км). Дорослі несли на руках дітей. Туди ж були направлені й інші. Всі
вони, близько тисячі, забиті. Дітей убивали прикладами. Від цієї долі кілька
(за чутками, семеро) з Полонського гетто втекли.
В Житомирі також цього дня, 8'го чи 9'го вересня, очевидно, мали євреї
зазнати такої ж долі, і в місті, ідучи з роботи, кинулися втікати в різні боки. Це
було на Московській вулиці. Їх ловили, стріляли, вбито кілька перехожих.
Зараз у Полонному говорять про тих, котрі втекли. Одного молодого
єврея затримали й сильно побили пастушки. Якийсь чоловік його визволив від
них, звелів йому йти до села, але єврей пішов до лісу. Другий єврей перехову'
вався в льоху зруйнованого будинку за залізничною лінією. В льох увійшла,
рятуючись від дощу, сільська дівчина, яка ледве втекла від ножа єврея
(з розповідей жінок).
В Житомирському генеральному окрузі забили всіх людей з циганського
табору. За чутками, словаки, що стоять там, протестували. За протест німці
відправили їх на північ Житомирщини полювати на тамтешніх партизанів
(останніх називають бандитами).
Вересень–жовтень 1942.
Німець боїться великих міст, треба їх обезлюднити; тому в узгодженні з
іншими причинами вивозяться з Києва і старе і мале, «завербоване» на роботу
до Німеччини.
Інші міста, більш зруйновані, самі собою вмирають і вимруть. У містах за
найнесприятливіших умов утворюється з причин, які націонал'соціалісти
відкидають чи якими нехтують, коло людей, яких треба знищувати, викоріню'
вати. Досвід колоніальної політики й економіки в німців у минулому чималий,
ÙÎÄÅÍÍÈÊ Â²ÉÍÈ 365
і відразу ж після захоплення певної території вводяться в дію відповідні
організації, контори, товариства, банки і т.ін.; у містах відразу ж відмежо'
вуються райони, вулиці, ресторани f��ur Reichsdeutsche, іноді ще й для
Volksdeutsche. В Рівному, теперішній столиці України і резиденції ре'
йхскомісара для України, — місті, за чутками, сильно розбитому німецькими
бомбами, ледве чи не першого ж дня війни, тобто 22.VI.1941 р. (за словами
лікаря, що був саме в той час, пораненого там, після нальоту німецьких ескад'
рилій від Рівного лишилося м’ясо, щебінь і пилюка…), — в Рівному, за
повідомленням, що я прочитала в «DUZ» у перших числах вересня 1942 року,
силами голландських робітників'будівельників (мабуть завербованих на зра'
зок київських), що живуть в рівненському таборі, вже збудовано квартал
будинків, цілком відповідних західноєвропейському стилю з усіма
пристосуваннями для культурного життя.
В Києві ж голландські будівельники поки що не потрібні. Їхню роботу
давно виконали російсько'українські робітники епох царської та радянської
Росії, і там великі райони заставлено більш ніж комфортабельно обладнаними
будинками в західноєвропейському стилі. Затримка лише за переселенням у
ці райони будівників Нової Європи; переселення поки що провадиться в неве'
ликому обсязі, в масштабі адміністративно'поліцейського обслуговування, а
найближчим часом для тубільців будуть залишені деякі райони, наприклад,
яка'небудь Оболонь (запахи якої супроводжували, наприклад, моє дитинство
та отроцтво), Шулявка і т.п. Можна б і зовсім тубільців позбутися, але ж вони
мають виконувати чорну роботу.
22 жовтня 1942.
З 26 вересня я знову в Києві, і знову піддаюся разом із населенням спаз'
мам планомірного задушення.
9 жовтня ознаменоване особливо: розклеєно наказ про притягнення до
роботи в Німеччині всіх бездітних жінок віком від 16 до 45 років, а також тих
цього віку, діти яких досягли 16 років. Так що в нас у дворі чоловік і син однієї
громадянки вже місяців три в Німеччині, а тепер повинна їхати туди ж ця гро'
мадянка 42 років та її дві дочки — 18 та 17 років…
В цей день говорили про самогубства серед жінок в Києві.
Чи даремні жахи тих, кого вербують їхати в прекрасну (епітет оголошень
у «Новому українському слові») Німеччину? Чи не є цей жах наслідком воро'
жої більшовицької агітації?
Кажуть, що вже у вересні отримані списки українців і росіян, завербова'
них до Німеччини і вбитих там бомбами під час нальотів англійських бомбо'
возів. Називають цифри: 5 тисяч повернутих сюди паспортів, деякі кажуть —
п’ятнадцять тисяч. Таким чином, громадяни України вже рівноправні в справі
оборони Нової Європи від демократії, плутократії та іншого…
В «DUZ» від 20.X.1942 р. є промова Геббельса, міністра пропаганди
Reichsdeutschland’а, виголошена 18.X. Тут уже все ясно і ніщо не завуальова'
366 ÃÀÍÍÀ ËÓÊ'ßÍÎÂÀ
но. «Der Raum, der wir als Volk besiedeln, ist zu eng. Wir k��onnen uns auf diesem
Raume nicht ern��ahren, also mu� er ausgeweitet werden… haben wir im Osten so
viel Land erobert, wie Deutschland, Frankreich und England zusammen
anheimatlichem Territorium besitzt».19 Все просто і ясно.
Так само проста і безпосередня була промова Герінга, військового
міністра Німеччини, який виступив услід за Гітлером 30.IX.1942 в Спортпалаці
в Берліні. В ній він в першу чергу доводив «народові»20 німецькому (20000
була аудиторія) всю доцільність принесення жертв при завоюванні Сов.Сою'
зу, особливо України. «Eier, Butter und Mehl gibt es dort in einem Ausma�, wie
Sie es nicht vorstellen k��onnen»,21 — захлинався він від захвату. Далі він пояс'
нює, що у «совєтів» забрано кращі землі (Україна — пшениця, яйця, м’ясо,
масло; Донбас — вугілля, руда; Центральна чорноземна область — зерно,
м’ясо; Кубань — 3,5 мільйона гектарів соняшника, пшениця і виноград, та
з Божою допомогою буде досягнута бакинська нафта, а до майкопської вже
дісталися. — Г.Л.), а інші совєтські землі він їм великодушно залишає: «das
ÙÎÄÅÍÍÈÊ Â²ÉÍÈ 367
Ç ð³äíîãî ì³ñòà Ìàëþíîê Ìèêîëè Ñ˲Ï×ÅÍÊÀ
19 Ïðîñò³ð, ÿêèé ìè ÿê íàð³ä çàñåëþºìî, çàíàäòî ò³ñíèé. Ìè íå ìîæåìî ïðîãîäóâàòè ñåáå íà
öüîìó ïðîñòîð³, òîìó â³í ïîâèíåí áóòè ðîçøèðåíèé… ìè çàõîïèëè íà ñõîä³ òàê áàãàòî çåìë³,
ñê³ëüêè ͳìå÷÷èíà, Ôðàíö³ÿ ³ Àíãë³ÿ ìàþòü ðàçîì íà ñâî¿é ð³äí³é òåðèòîð³¿.
20 Íà òàê³ ç³áðàííÿ äîïóñêàþòüñÿ ëèøå íàö³.
21 ߺöü, ìàñëà ³ áîðîøíà òàì º â òàê³é ê³ëüêîñò³, ùî âè ñîá³ íàâ³òü óÿâèòè íå ìîæåòå.
Sumpfgelande ist f��ur uns uninteressant; da k��onnen sie selbst stecken bleiben. Wir
wollten uns nicht in dieser Richtung ausdehnen, um selber drau�en als Kriechtiere zu
leben, sondern wir haben das genommen was zweckm��a�ig ist»22 (Starker Beifall)
17 листопада 1942.
Поки 8 листопада Гітлер виголошував промову з приводу події 9.XI.1923
(похід націонал'соціалістів, в фельдгеернгалле — на Берлін? На Мюнхен?),
в цей час американці висадили десант в Алжирі. Тоді Гітлер змушений був ви'
голосити нову промову, звернену до французького народу, в якій він поясню'
вав, чому він звелів німецьким військам пройти через неокуповану частину
Франції, а саме: йому необхідно, з метою охорони Франції, зайняти Марсель
та інші важливі стратегічні пункти на півдні Франції (одночасно й італійці оку'
пували Ніццу і далі на захід), тому що він одержав відомості, що англо'амери'
канці висадили б на півдні Франції десант; тут же він виявив свою велико'
душність і дозволив Петену перебратися з Віші до Версаля для кращого керу'
вання Францією, а також послужливо й вибачаючись запевняв французів, що
він ніколи нічого від них не хотів, що він, хоча й терпів невигоди, свято
дотримувався умов перемир’я. Я не я, і кінь не мій, і я не візник…
В сьогоднішній газеті є повідомлення про те, що німецькі й італійські
війська висадилися в Тунісі для того, щоб перешкодити американцям від
Алжиру, а англійцям від Єгипту взяти в кліщі Роммеля, що планомірно тепер
відступає. Словом, ще піділлято олії у вогонь війни.
В Сталінграді стратегічної мети німці, як вони кажуть, досягли: перерізали
Волгу й топлять судна з нафтою, що йдуть Каспійським морем і Волгою. Але
Сталінград ще не захоплено повністю, і преса порівнює Сталінград із Верде'
ном, проте німці цього порівняння не приймають.
В Києві багато дерев’яних будинків розібрані на паливо, іноді й кам’яні
будинки також руйнують, розтягають.
У п’ятницю 13 листопада були скликані на загальні збори студенти медінсти'
туту; до них з’явився німець'шеф і виголосив промову (зрозуміло, німецькою мо'
вою), що всі вони (4 тисячі осіб!)… вважаються завербованими на роботу
в Німеччину і о 2'й годині в неділю 15 листопада мусять з’явитися на Львівську ву'
лицю (відомий всьому Києву приємний будинок!). Попередньо у всіх студентів
були забрані їхні матрикули, а їм видані тимчасові посвідчення.
Можна собі уявити, що відчули ці 4 тисячі молодих людей! Можна собі уя'
вити, з яким ентузіазмом вони поїдуть до Німеччини. Кажуть, що й з іншими
навчальними закладами те ж саме. А ще раніше консерваторія наказала довго
жити… Та навіщо ці інститути?.. Українське населення повинно бути
простою фізичною силою…
До Київської опери на спектаклі — вхід тільки для німців.
368 ÃÀÍÍÀ ËÓÊ'ßÍÎÂÀ
22 Áîëîòà äëÿ íàñ íå ñòàíîâëÿòü ³íòåðåñó, òàì ìîæóòü âîíè ñàì³ ëèøàòèñÿ. (Áóðõëèâ³
îïëåñêè).
ÙÎÄÅÍÍÈÊ Â²ÉÍÈ 369
Çà Äí³ïðîì – Êè¿â
18 листопада 1942.
В «Новому українському слові» від 15.XI є пояснення причини закриття
«Полімедикума» (так німці звуть Київський медінститут), а саме — «порушення
довір’я німецької влади: було прийнято лише близько 1300 зареєстрованих
студентів, а кількість незареєстрованих перевищувала це число. Далі було
встановлено, що поки велика частина студентів допомагала збирати врожай,
шкурники і ледарі мали можливість скласти іспити». Справа в тому, що ще
в липні місяці цього року «Полімедикум» було фактично закрито — навіть
сесію не було закінчено, тому що всіх студентів обох статей було забрано на
сільськогосподарські роботи. Кажуть, що деякі студенти навіть ще й тепер
в селі на роботі. В кінці своєї промови на зборах студентів «Полімедикума»
представник генерального комісара повідомив, що всяка спроба ухилитися
від виконання трудової повинності потягне за собою серйозні наслідки.
21 грудня 1942.
Живемо лише тим, що, мовляв, «якось воно буде», опираючись на нічим не
обгрунтовану надію. Цілком очевидно, з яким старанням і наполегливістю ве'
деться тотальна війна, і ми, слов’яни, згідно з планом маємо або вмерти або
370 ÃÀÍÍÀ ËÓÊ'ßÍÎÂÀ
² îñü â³í, öåé äåíü — 6 ëèñòîïàäà 1943 ðîêó. Íàø³ â Êèºâ³
сильно ослабнути (колосальна смертність чоловіків на театрах війни, мізерна
народжуваність тепер і передбачувана не менш мізерна і надалі)…
Багато дотепників запевняють, що в нашому туземному хлібі є й каштани,
які збирали діти — по півтонни на школу, і качани кукурудзяні (без зерен),
і тільки кілька відсотків проса. Зараз деякі гумористи кажуть вже про борош'
но з деревини, яке підмішують до хліба. На розі Поліцейської та Великої Ва'
сильківської (пекарня мадярів) славно пахне справжнім хлібом! Запах, від
якого ми вже з нашим туземним хлібом відвикли…
На вулицях багато людей в шинелях: сизо'сірі німецькі, руді'тютюнові
угорські, чорні з сірим (жінки на базарі називають їх чорногузами) україн'
ських поліцаїв (ходять з короткими паличками, зброї на них немає), папу'
го'зелені мобілізованих українців… Туземне населення здебільшого одягнуто
бідно й рвано. Трамвай не возить пасажирів цивільних туземних. Іду і я пішки.
В газетному кіоску на розі Совської (та й взагалі ніде) єдиної київської га'
зети не продають і ніде в вітринах не вивішують (як це було весною). Іноді
трапляються рознощики цієї газети, але вони беруть втричі дорожче. (Україн'
ська газета куца, з сліпим друком, з загадковими плямами замість рисунків,
а німецька — на пристойному папері, повного формату, на 8 сторінках. Ти'
раж останньої такий великий, що цілі в’язки продавали на базарі як обгортко'
вий папір). На газету можна підписуватися на пошті тільки по ордеру, але,
кажуть, що не завжди вдається.
ÙÎÄÅÍÍÈÊ Â²ÉÍÈ 371
Á³ëÿ ñïàëåíîãî óí³âåðñèòåòó
На Васильківській вулиці трапляються магазини випадкових речей,
кафе'закусочні, фотографії, перукарні, продовольчі магазини, де туземне на'
селення одержує хліб, пшоно. Будь'яких інших продуктових немає. На Ва'
сильківській далі Караваєвської — німецька книгарня, німецька аптека,
німецький магазин… Сюди вхід для рейхсдойче… Далі на Хрещатику ще
кілька магазинів і кафе, а в цілому — порожнеча.
26 січня 1943.
Ось і прийшов новий рік — другий рік війни для нас; чи йде полум’я війни
на спад? Невідомо.
Вже півроку «Сталінград» стоїть в щоденних повідомленнях. Адже ще 26
серпня 1942 року німці закидали запалювальними та фугасними бомбами це
місто, а потім «спостерігали» море вогню.
27 січня 1943.
Починаючи з суботи 23 січня, тут в Києві з’явилися побілені автомобілі,
очевидно, з фронту, з поля. Досі всі німецькі, угорські та українські машини
372 ÃÀÍÍÀ ËÓÊ'ßÍÎÂÀ
Òåïåð óñ³ äîðîãè — íà Áåðë³í Ôîòî Âîëîäèìèðà ÞIJÍÀ
мали звичайний колір. Я бачила цілу колону — десятків зо два побілених авто'
мобілів, супроводжуваних мотоциклами, яка пройшла через Київ і зупинилася
на великому Деміївському мосту'віадуці.
На минулому тижні багато хто (і я) бачили на вантажних машинах великі
металеві бомби. Ходили чутки, що ці бомби начинялися маслом, цукром та
іншим і їх вантажили на Києві–2 цілий поїзд для відправки на схід, щоб скида'
ти з аеропланів оточеним німецьким частинам десь на Кавказі. Кажуть, що
при бомбах були парашути.
10 лютого 1943.
Гроза насувається зі сходу. Це вже не дранг нах остен, а задкування.
Після більш як 2'місячної облоги — оточення радянськими військами
Сталінграда з 6'ою німецькою армією, румунськими та кроатськими23
дивізіями, що знаходилися всередині. Долю прапора з свастикою на сталін'
градському будинку ГПУ розділив і той, що був піднятий на Ельбрусі.
16 лютого 1943.
Око війни'циклопа наближається до Києва. Ознаки: стрибки базарних
цін з кінця січня (ціни астрономічні: 1 стакан солі 150 рублів, 1 пуд картоплі
700 р., 1 пуд разовки 3000 р., 1 стакан пшона 45 р., 1 кг сала 1700 р. і т.п.);
через місто проходить багато війська, головним чином із'за Дніпра. Привок'
зальні вулиці заповнені воєнними шинелями, причому дивне явище: останнім
часом воєнні купують хліб на базарах.
Проходили через Київ залізничні ешелони з біженцями — представниками
цивільної української влади з Харкова; проїжджали вже в кінці січня грузови'
ки з фольксдойчами — біженцями з Кавказу та Харкова — все це транзитом
кудись на Кам’янець'Подільський, Вінницю, Умань.
Вчора поблизу військового штабу на Львівській вулиці бачили партії
мобілізованих селян (з Ворзельського району), яких німці відправляли на захід.
20 лютого 1943.
В Києві метушня. По Києву рух значно посилився, але не настільки, щоб
дуже змінилося його поранене обличчя. Проходять в різних напрямках
найрізноманітніші колони: то вантажних машин, критих, як звичайно, брезен'
том, пофарбованих набіло; то німецьких танків, форма яких чомусь труно'
подібна; то групи солдатів — і німецьких, і італійських, і угорських — майже
завжди не в строю, без зброї, часто з ковдрами, рюкзаками. Солдатів часто
спиняють зустрічні офіцери: перевірка документів.
На вантажних машинах — багато цивільних Reichsdeutsche, що населили,
було, безмежні російські степи. Про відсутність комфорту для приїжджих
сюди німців із здриганням писала преса. Ну, тепер вони повернуться до своїх
звичних цивілізованих умов і під сильним захистом своєї могутньої армії змо'
ÙÎÄÅÍÍÈÊ Â²ÉÍÈ 373
23
Õîðâàòñüêèìè. — Ðåä.
жуть вести життя в культурних умовах. Проте, це ненадовго. Коли сонце сто'
ятиме високо в небі, настане пора нового німецького наступу… А поки що
німецькі дами кутаються в варварські кожухи з овечої шкури, сидячи на своїй
поклажі на грузовиках, що їдуть на захід.
Із мирно'живучого далеко'тилового міста Київ перетворюється в місто,
близьке до фронту. Що чекає на нього? Які драматичні моменти ще мають
пройти кияни? Голод, міни, примусова евакуація? А дороги зараз всі мокрі,
так що за насильницької евакуації на 100% можна захворіти, застудивши ноги
в дірявому взутті.
Але місто й далі якось живе, навіть жартує…
28 лютого 1943.
Трагедія для Києва вся ще попереду. Настрій мінливий. Тим часом Ганді
в n'ий раз сидить у в’язниці, в четвертий раз оголошує голодну забастовку —
і вмирає. Віце'король Індії, незважаючи на клопотання депутацій, не відпус'
кав його на волю. Одна з депутацій отримала пропозицію переконати Ганді не
перешкоджати Англії втягувати індусів у війну, тоді Ганді звільнять. Але депу'
тація відповіла, що Ганді, дізнавшись, якою ціною його звільнили б, мучився б,
що тисячі індусів пішли гинути на війні, і депутація не візьме цього на себе.
374 ÃÀÍÍÀ ËÓÊ'ßÍÎÂÀ
Ñêîð³øå äîäîìó!
1 березня 1943.
Дуже тривожні повідомлення, подуви терору. Недобре навкруги! Все
смерть, смерть, смерть! Коли вона перестане косити?! Кажуть про великі
арешти комуністів, кандидатів та їхніх родин з дітьми. Чим викликаний цей
прилив терору? В чому винні маленькі та й доросліші діти?
13 березня 1943.
Тиждень 22–28 лютого пройшов у Києві (а як по інших містах України?)
під знаком арештів комуністів та кандидатів цілими сім’ями: чоловік, дружина,
діти, сестра дружини, брат чоловіка… Їх виводили з квартир, не даючи нічого
з собою взяти. Чутка визначала їх долю Бабиним Яром…
«Око» циклопа пішло назад. Київські властителі піднеслися духом. Вже
третій тиждень, як німці на південному фронті перейшли в наступ.
Тому що становище в Києві стабілізувалося, немає грузовиків з
фольксдойчами, речами, вівчарками, що мчать на захід, то відновилося виве'
зення людей до Німеччини. Вчора на кондитерській фабриці після вербовки
там 170 людей, яких просто з фабрики відправляли в залізничні вагони, троє
жінок вистрибнули з вікон 2'го поверху на вулицю. Одна розбила собі голо'
ву, друга — ноги, а третя зосталася ціла і втекла. Невдячні ці українки і нетя'
мущі — не приймають честі взяти участь у будівництві Нової Європи!
ÙÎÄÅÍÍÈÊ Â²ÉÍÈ 375
Ïîïåðåäó — çèìà. Ó çðóéíîâàíîìó ì³ñò³. Áåç âîäè, áåç òåïëà ³ áåç ñâ³òëà
Сьогодні я бачила чотирьох полонених кубанських козаків. На них
російські сірі шинелі, вушанки, на синіх штанях — широкі червоні лампаси, на
зразок колишніх козачих. Вони були верхи на конях. З дивним почуттям
зустріла я їх на безлюдній окраїнній Китаївській вулиці! Дуже дивно мені було
їх бачити! Боже ж мій! яких тільки кольорів шинелі не носять колишні ра'
дянські воєнні в німецькому Києві!
14 березня 1943.
Люди з лампасами — кубанські козаки і кавказці. Їм залишили їхню фор'
му, але, зрозуміло, дали роботу. Кажуть, що вони 12 березня оточили конди'
терську фабрику, коли там провадився набір робочої сили для Німеччини. Та'
ким чином і цим полоненим були доручені, поряд із стабільною українською
поліцією, поліцейські функції.
14 березня 1943.
Анекдоти, незважаючи на весь жах, що твориться війною, складаються:
Гітлер викликає дух Наполеона: «Скажи, хто переможе в цій війні?» — «А хто
воює?» — «Ми, німці, з більшовиками». — «З більшовиками? Не знаю таких». —
Ну, з цими, росіянами». — «З росіянами?! Лягай поруч зі мною».
376 ÃÀÍÍÀ ËÓÊ'ßÍÎÂÀ
Ïîâåðíåííÿ Ìàëþíîê Ìèêîëè Ñ˲Ï×ÅÍÊÀ
28 березня 1943.
Ще чутки: кубанських козаків, які здалися добровільно в полон давно і
були в Києві, послали кудись вниз по Дніпру для боротьби з партизанами, але
по дорозі вони розправилися з німцями, що їх супроводжували, і приєдналися
до партизанів. А партизани біля Дніпропетровська нібито мають цілу армію,
так само, як десь на північ від Києва в Білорусії, де вони перебувають ще
з зими.
28 квітня 1943.
На Страсному тижні в Києві зірваний в двох місцях (на биках) залізнич'
ний Дарницький міст.
На вулицях Києва зустрічаються невеликі групи німецьких солдатів без'
збройних, позаду яких крокує озброєний німець. Кажуть, що бачили навіть
дуже великі подібні групи; ніби це ті, що відмовилися воювати.
На 20 квітня було видано для 1'ої та 2'ої категорії (які взагалі не одержу'
ють ні меляси, ні цукру) по 500 грамів цукру піску доброї якості; обіцяли ще,
за чутками, дати борошна, але цього поки що не було.
5 травня 1943.
По Києву провадиться мобілізація трьох років народження (1925, 1924,
1923) обох статей незалежно від місця роботи (за винятком службовців
німецьких установ), незважаючи на їхній родинний стан (жінки з немовлята'
ми). Самий цвіт з ще вцілілого українського молодняка призивається. А при'
близно місяць тому склали списки 14'літніх підлітків обох статей.
Що ж до нашого харчування, то завдяки вільному продажу на базарах
деякі люди якось перебиваються, але сказати, що більшість людей мають не'
обхідний мінімум харчування, ніяк не можна. Особливо це помітно на робо'
чих. При 11'годинному робочому дні хліб, в якому значна частина полови, так
що хліб блищить, а буханець при легенькому натиску розсипається, як
пісок, — такий хліб ніякою мірою не може відновити силу, а тільки зіпсує шлу'
нок, особливо, якщо необережно з’їсти шматок хліба, не запиваючи водою,
чи не заїдаючи супом. Хліб — це найчутливіше місце нашого харчування, а та'
кож, звичайно, нестача жирів і цукру, що не так згубно відбивається, як су'
часний хліб. Час від часу доводиться його продавати на базарі і замість нього
купувати так званий «німецький» хліб, який в 2–3 рази дорожчий.
11 травня 1943.
Прийшла гроза, приходить щовечора і розряджається над Києвом бомба'
ми. А в цей час Київ причепурений ніжною рукою весни. Так пахнуть дерева,
люди несуть букети бузку… А ввечері, ось зараз, можуть знову вибухнути
бомби. Прекрасний наш Київ очікує гірка доля багатьох великих та малих
міст, вже перетворених на мертві кладовища…
ÙÎÄÅÍÍÈÊ Â²ÉÍÈ 377
26 травня 1943.
Тиждень з 8 по 15 травня пройшов під знаком повітряних нальотів на
Київ. Але не встигли кияни пережити враження від нальоту, та й взагалі мож'
на ж чекати повторення, як 16 травня нова подія: по місту на минулому тижні
були розклеєні великі афіші, що сповіщали про доповіді на тему «Німецька
мати». Коли театри (колишній Музкомедії та колишній Російський драматич'
ний) були заповнені публікою, прийшло гестапо, веліло негайно очистити зал
(Музкомедії), впустило собаку'шукача, той накинувся на художника, що ви'
хопив браунінг, поранив кількох людей і сам був убитий; в підвалі знайшли
пекельну машину великої потужності. В зв’язку з цим розклеєні нові великі
оголошення, що закликають населення здати вибухівку або вказати, де вона є.
23 травня на Деміївці вдосвіта були виведені з будинків всі жителі двох за'
вулків: Мишоловського та Витянського і вишикувані вздовж яру. Перед ними
провели якогось чоловіка, закутого в кайдани. Він, проходячи, вказав на двох
дівчат. Одну дівчину після допиту тут же відпустили додому (так само як і ви'
ведених жителів — але що вони пережили?!), а другу заарештували.
Кажуть, що це в зв’язку з убивством німця, що прогулювався на Байково'
му кладовищі на Великдень з дівчиною. Четверо вбили його.
5 червня 1943.
2 червня був великий наліт на Київ від 10 до 12 години ночі. На мене цей
наліт, ракети, що їх випускали, розриви зенітних снарядів, повітряні хвилі від
розриву бомб справили враження (особливо, завдяки спалахам) якогось са'
танинського шабашу під лагідним зоряним небом спокійної червневої ночі…
Сьогодні опубліковано розпорядження про відновлення приватної влас'
ності на землю. А завтра'післязавтра (між іншим, на ці два дні заборонені ба'
зари) чекають, за чутками, возведення гетьмана України на престол. Звідки
його візьмуть і як могло б це статися — незбагненно.
28 липня 1943.
Ніякого гетьмана ніхто не возводив. Це все політичні німецькі діячі, про'
їжджаючи чи приїжджаючи до Києва, змінюють течію його життя. Тим часом
і опубліковане 6 червня не так розпорядження, як обіцянка приватної влас'
ності на землю щось мало допомагає: партизанський рух так посилився, що
навіть за визнанням преси цілі партизанські армії утворилися в тилу і, добре
постачені, зводячи укріплення, бункери і т.п., довго чинять опір, поки німець'
ким регулярним частинам вдасться за допомогою артилерії і авіації зломити
його. А втім, незважаючи на повідомлення преси про ліквідацію партизан'
ських таборів, їх все ще, за чутками, багато, наприклад поблизу Остра,
Чернігова та інших міст. Ріка Десна служить фронтом для партизанів з одного
боку, а німцям з допоміжними частинами (здається, мадярів залучили також
для цих операцій) — з другого.
378 ÃÀÍÍÀ ËÓÊ'ßÍÎÂÀ
ÙÎÄÅÍÍÈÊ Â²ÉÍÈ 379
«Òðîôåéíà êîìàíäà» 1943 ðîêó. ˳íîãðàâþðà Ãåîðã³ÿ ÌÀËÀÊÎÂÀ
З київської аптеки (на Деміївці) зник, навантаживши грузовик медикамен'
тами, завідуючий цією аптекою. В Центральному аптечному управлінні також
зник, забравши медикаменти, дружину і дітей, завідуючий (ніби фольксдойч).
Куди вони зникли?
Київську центральну українську лабораторію на Некрасовській вулиці
цими днями оточили і заарештували весь службово'медичний персонал, а та'
кож і людей, що прийшли здавати аналізи.
Сім’я Х. сидить за чаєм. Зовнішні двері не замкнені. Раптом заходить невідо'
мий, ні слова не кажучи, проходить повз родину, стрибає у відчинене вікно і зни'
кає. Всі в зачудуванні. Хтось, прийшовши до тями, встає замкнути двері, але там
уже гестапо. Усіх, хто пив чай, заарештовують: вони переховували партизан (!),
хоча вони заявляють категорично, що ніколи не бачили досі цю людину…
До зубного лікаря Y. заходить невідомий і, не кажучи ні слова, ховається
за піаніно. Поки здивований лікар отямився, входить гестапо. Обшукують
кімнату, знаходять невідомого, який тим часом, перерізавши собі артерії на
руках, стікає кров’ю… Це все в Києві.
З 5 липня іде наступ радянських військ. Відгомін цього повідомлення ми
бачимо в Києві: побільшало карет з червоними хрестами, які розвозять пора'
нених німців по шпиталях — раніше й нещодавно відкритих.
Вважаються мобілізованими й можуть бути притягнуті до праці всі особи
обох статей від 14 до 65 років, тобто й автор цих записок, що має артеріоскле'
роз, астму, хронічний катар горла, хворобу серця та багато іншого…
380 ÃÀÍÍÀ ËÓÊ'ßÍÎÂÀ
Áóäèíîê ì³ñüêî¿ Äóìè ï³ä ÷àñ â³éíè íå çàçíàâ çíà÷íèõ ðóéíóâàíü, îäíàê çãîäîì éîãî
çíåñëè ³ òåïåð â³í ëèøèâñÿ ò³ëüêè íà ñòàðèõ ôîòîãðàô³ÿõ. Íà öüîìó ì³ñö³ – òåïåð
Ìàéäàí Íåçàëåæíîñò³ — áîââàí³º ñêëÿíèé êóïîë ï³äçåìíîãî òîðãîâåëüíîãî öåíòðó…
31 серпня 1943.
Райхскомісаром України видано наказ про мобілізацію до трудової повин'
ності українських підлітків 1926 та 1927 років народження. Знову стогнуть
і плачуть тисячі українських матерів.
В українській газеті від 29.VII опубліковано повідомлення поліції безпеки
про видачу якогось шофера, що втік з київської в’язниці: «худорлявого, круг'
лолицього, з чорними очима, у засмальцьованих ватних штанях, босого…». За
його голову призначено 10 000 карбованців і обіцяють, що «прізвище особи,
яка повідомить про злочинця, буде збережене в повній таємниці».
13 вересня 1943.
Події останніх днів — евакуаційний настрій в Києві у зв’язку з наближен'
ням фронту. Що на нас чекає? Від чого ми загинемо? Від бомби, пожежі, від
холоду, вигнані з своїх жител? Від голоду — в довгій облозі в своїх житлах?
Друга сенсаційна подія — перемир’я, укладене італійським урядом Ба'
дольйо з англійцями.
15 вересня 1943.
Через Київ весь час з ближнього аеродрому перелітають на схід п’ятірки
літаків, опорожнюються десь на близькому фронті й повертаються за новим
смертоносним вантажем.
Провадиться евакуація німецьких установ і фірм. За ними вивезуть
українські установи. А жителі, передбачається, самі підуть, бо Київ буде цен'
тром боїв, і, звичайно, жодна з сторін в розпалі бою його не пощадить. Отже
всі в неспокої — що робити?!
19 вересня 1943.
Неділя. Гарна погода. Льотна — в повітрі німецькі бомбовози, стрекочучи
безперервно, мчать свій страшний вантаж над містом на схід і на північ, за
Дніпро й на Десну.
Через місто по вулицях відходять на захід колони німецьких військ. Рівно
два роки тому вони 19.IX.1941 року входили ще густішими колонами з заходу
і особливо з півдня і мчали за Дніпро. Як тоді, так і тепер настрій у тих, хто за'
лишається в Києві, тривожний. Що чекає на нас? Багато хто, майже всі, не
чекають великодушності, а чекають вигнання з Києва. Настирливо весь час
повторюють (усна передача), що села, міста спалюються.
З Володимирського собору всі книжкові та газетні архіви перевезені в
Братський монастир на Поділ.
23 вересня 1943.
Вечір. Всі кияни охоплені тривогою: всі бояться, що нас виженуть з наших
жител, а місто знищать; декотрі бояться, що ми самі тікатимемо від пожежі. Дуже
небагато хто боїться бомбардування. Переказують, ніби радянська сторона по'
ставила німцям ультиматум: очистити Київ до 23.IX, інакше загрожують зірвати сім
ÙÎÄÅÍÍÈÊ Â²ÉÍÈ 381
міст, якщо буде знищений Київ. Сьогодні переказують чутку, що німці дадуть бій
на лівому березі Дніпра; фронт — десь за Броварами.
На Лівобережжі видно заграву від пожеж: кажуть, що при відступі все
спалюється. Сьогодні йшло через Київ багато чоловіків від 14 до 65 років —
вони примусово взяті з Лівобережжя. На їхньому одязі люди бачили написані
фарбою номери.
Через Київ проходять біженці з підводами. Кажуть про листівки, скинуті з
радянського літака, в яких киянам рекомендують не виходити з Києва і нічого
не боятися. Кажуть про доповідь Молотова, який нібито сказав, що не повто'
ряться в Києві помилки, допущені в інших містах і що населення Києва має
спокійно чекати.
Але хоч які є чутки, а думка одна гризе мозок — що нас чекає загибель. Ще'
мить серце, коли дивишся на звичну обстановку, на те все, що зветься «вдома», і
дивишся так, як дивляться на приреченого на смерть, і ти відчуваєш, що, позбув'
шись своїх звичних речей, ти назавжди втратиш це відчуття «вдома», яке так
потрібне нам, особливо людям похилого віку. І ми приєднаємося до десятків
мільйонів європейських біженців… Вийдемо з мішками на спині, але чи далеко
дійдуть такі, як я? Придорожна канава — ось кінцева станція мандрівки, що має
відбутися… Люди називають дату такого виходу з Києва — 25.IX24
382 ÃÀÍÍÀ ËÓÊ'ßÍÎÂÀ
«Îðèñÿ æ òè, ìîÿ íèâî…»
24 Âæå 23.09, êîëè çðîáëåíî öåé çàïèñ, äåÿê³ ëþäè ïåðåñåëÿëèñÿ ç ñâî¿õ êâàðòèð íà ³íø³
âóëèö³. 24.09 öå çðîáèëà ³ ÿ, ïåðåñåëèâøèñü ³ç çíàéîìèìè äî íåçíàéîìèõ ìåí³ ëþäåé. 25.09
î 9 ãîäèí³ âå÷îðà ïåðåñåëåííÿ çã³äíî ç íàïèñàíèì ³ îïóáë³êîâàíèì (ðîçêëåºíèì) íàêàçîì
ìຠñê³í÷èòèñÿ. Íî÷óâàëè ìè â í³÷ ç 25 íà 26 âåðåñíÿ íà «íîâîñ³ëë³». Îäíàê, ùå 26 ³ 27.09
ìîæíà áóëî ïåðåòÿãóâàòè ç äîìó íà íîâå ì³ñöå ïðîæèâàííÿ ðå÷³. Îäí³ ëþäè ïåðåòÿãóâàëè
ñâ³é ñêàðá, äðóã³ — í³, áî íåâ³äîìî, ùî ç íàìè äàë³ áóäå.
Äí³ âèãíàííÿ
25.09–12.11.1943 р.
Київ, Жилянська вулиця, 19, кв.5, потім станція Мотовилівка
Південно�Західної залізниці, село Борова
28 вересня 1943.
Ось тепер'то ми потрапили в око циклопа воєнного. З тим, як фронт на'
ближався до Дніпра, кияни з трепетом чекали на зіткнення. 24 вересня вже по
Києву поповзли чутки про виселення жителів з майбутньої зони боїв. Зона ця
відмежована Дніпром з одного боку й Мишоловським шосе, вулицями Ва'
сильківською та Саксаганського, Євбазом, Дмитрівською, Татарською, Поло'
вецькою та північною частиною Кирилівської вулиці, тобто, простіше кажучи,
майже весь Київ. Тут і весь Печерськ, і Липки, і Нове Строєніє (східна части'
на від Васильківської вулиці), і весь Поділ… Отже, поза цією зоною мало що
лишилося. І ось туди й текло три дні все населення Києва з вузлами, чемода'
нами, вщерть навантаженими тачками, возиками, дитячими колясками, зрідка
з кінними підводами й грузовиками…
Правда, дещо подібне ми бачили кілька разів у 1941 році: то з периферії
втікали до центру з вузлами (при наближенні німців з південного заходу), то з
центру втікали під час київської велетенської пожежі з вибухами мін в кінці
вересня 1941 року — проте то був не такий масштаб.
У нашій південній частині Києва найбільш «людоємкими» виявилися вулиці
Бульйонська, Кузнечна. Небагатьом вдалося переправитися в Забайків’я,
Совки, Голосієве та ін. Отже, скученість була жахлива, що може стати причи'
ною небажаних явищ, на зразок епідемії… Чи довго буде так — трудно гадати,
але, мабуть, немало часу, поки становище на фронті зробить той чи інший
поворот, або три сотні тисяч киян…
Зараз нас турбують пожежі в Задніпров’ї та в Києві. 23 чи 22 вересня горіла
Слобідка, наступного вечора — Труханів острів, 24.09 — на Подолі, 27.09 — в
двох місцях: присутствєнні місця та лівіше якась Слобідка, звідки перед тим були
виселені жителі (їх бачили в Києві сьогодні вранці). Годині о шостій ранку ми
були дуже збентежені якимось віддаленим, але потужним вибухом. За чутками,
це висаджено німцями Старо'Наводницький міст через Дніпро…
Ось ці виселення і пожежі важким тягарем лежать на наших серцях, до
краю виснажених багаторазовими дводенними рейсами з наших квартир на ті
місця в чужих квартирах, де ми зараз перебуваємо. Що чекає на нас? Що
приготувала нам доля?
29 вересня 1943.
Бойова зона з боку Васильківської вулиці вже 25 вересня набула
відповідного вигляду: в’їзд на Лабораторну вулицю і на всі ті, що входять
у зону, які я бачила (Совська, Жилянська, Маріїнська, Кузнечна з Маріїнської) пе'
ÙÎÄÅÍÍÈÊ Â²ÉÍÈ 383
рекопані ровами, на дні яких стирчать залізні балки; рови прикриті деревами,
саме тут зрубаними, а поперек вулиці — колючий дріт в кілька рядів. Всюди
лежать мотки дроту. На Володимирському базарі — кремового кольору гар'
мата з довгим грізним жерлом.
Вчора частенько стріляла німецька артилерія на південний схід. Постріли
боляче били в наші барабанні перетинки та примушували дрижати стіни бу'
динків та шибки вікон.
На Васильківській вулиці подекуди зрізані до кореня тротуарні дерева,
подекуди вибиті вітрини, наприклад, у будинку колишніх Троїцьких лазень.
Вже виставлено пости на вулицях, що ведуть у зону, і сьогодні ми вже не мог'
ли, 27 та 28'го, піти в нашу квартиру і взяти додатково дрова та речі, що там
лишилися. Книжки мої лишилися там. Я не знаю, чи доцільно перетягати
більш як 1000 штук? Я не знаю, де вони в більшій небезпеці. Я не знаю, чи не
виселять нас далі. Я не знаю нічого про те, яка доля на всіх нас, біженців,
чекає. Одне тільки точно й відчутно, що я вже біженка, що я вже вигнана
війною з свого житла, чого я так весь час боялася! Але таке біженство за 6
всього кварталів від дому — все ще напівбіженство. Кілька разів на день на'
стрій в залежності від чуток змінюється від самої райдужної надії, що ми по'
вернемося до своїх жител, які нам уявляються раєм, — до відчаю й туги, що
стихійна зла воля пожене звідси за десятки кілометрів, хоч і незрозуміло,
навіщо це було б потрібно…
3 жовтня 1943.
30.09 по місту було розклеєно оголошення, що починалося словами: «На'
селення, що виселюється з міста Києва, може користуватися лише шляхом
Київ — Васильків — Біла'Церква. Користуватися іншими шляхами суворо
забороняється. І т.д.»
Над нами висить дамоклів меч чи смерті, чи вигнання з міста зовсім — так
думають і цього бояться люди, особливо ті, хто старий, слабий і не витримає
багатоверстового маршу…
В забороненій зоні хтось квартири грабував, розбивав шибки, вікна й
двері. Моя квартира також піддалася розгрому, і сьогодні я чула, що бачили,
як з моєї квартири виносили книжки. Я виявилася зрадницею книжок, не
винесла їх завчасно…
Подальші розпорядження властей стосуються явки на біржу всіх, хто не
працює, від 14 до 65 років. Міський комісар Берндт оголошує: «…І сьогодні
діє наш старий принцип: хто не хоче працювати, не має їсти»…
Сьогодні вранці, вночі і вчора ввечері потужна артилерійська стрілянина з
Байкової гори, іноді залпами. Сьогодні в газеті розпорядження про додаткове
виселення з Мишоловки, Деміївки (по ліву сторону від Васильківської вулиці),
Голосієва, Приорки, селища Шевченка…
Сьогодні арештовують людей, що заходять в заборонену зону. Очевидці
бачили кілька заарештованих груп.
384 ÃÀÍÍÀ ËÓÊ'ßÍÎÂÀ
10 жовтня 1943.
Ось уже два тижні ми, біженці з Києва, сидимо на своїх клунках в чужих
квартирах на околиці у вузькій смузі між залізницею і Великою Васильківською
вулицею, границею забороненої зони. Наші залишені житла, вже погромлені
всередині, деякі з вибитими вікнами, зламаними дверима, розкритими повиламу'
ваними шафами, скринями… Ми не витримуємо іноді заборони і, незважаючи на
дріт, що закриває з Васильківської входи в наші вулиці, провідуємо наші сумні
квартири, з тужливим жахом споглядаємо хаос із викинутих з шаф книжок,
ганчір’я, пляшок, всякого дріб’язку, розкиданого по підлозі…
Ось він лежить переді мною, наш красень Київ з його зеленими, ледь по'
золоченими осінню вулицями, з німими будинками й дворами.. Кров випусти'
ли з вулиць'жил велетня, замість неї туди вливається щодня й щоночі щось
інше.
Із багатьох квартир узяті не тільки носильні речі, а й обстановка: меблі
вантажать на фургони. …Ми живемо «затиснені на вузькій смузі», говорячи
мовою сучасних воєнних зведень; ми затиснуті в кулаці, з якого або будемо
викинуті за десятки кілометрів або в якому можемо бути розчавленими…
11 жовтня 1943.
В Києві базар не припинявся ні на день, незважаючи на наш трагічний по'
бут. Ціни під час виселення і вслід за ним були фантастичні (наприклад, 1 літр
молока 500–600 рублів), а потім ніби дещо стабілізувалися, приміром: 1 літр
молока 200 карб., 10 картоплин — 25–30 карб., тачка двоколісна з залізними
колесами (ручний візок з ящиком розміром 100х70 см) оцінюється
(і купується) за 6 тисяч, 8, 10 і навіть 18 тисяч.
На тротуарах нашого гетто, і особливо в дворах, складено з цегли огнища,
а то й залізні пічки для варіння їжі та випікання перепічок (хліба населення по'
збавлене ці два минулі тижні. Хліб і деякі продукти отримують ті, хто працює
на воєнні потреби, службовці в лікарнях, на водокачці тощо, установах дуже
нечисленних).
15 жовтня 1943.
Кожний наш день пофарбований наново в залежності від подій, розпо'
ряджень властей та чуток.
13.10 по місту поширювалася відозва міського комісара Берндта до жи'
телів Києва, в якій вказувалося, що в Києві більше 100 000 безробітних, а «хто
не працює, той не їсть», отже, вони будуть вивезені залізницею в Західну
Україну, де їм дадуть роботу і харчі.
Вчора ж, 14 жовтня, одержані усні повідомлення про пожвавлення діяль'
ності радянської на Правобережжі, про зруйнування Ірпінського моста (на
залізниці Київ — Коростень), про бої поблизу Пущі'Водиці, взагалі на північ
від міста, про кубанських козаків (полонених), що перейшли до червоних
і допомагали їм.
ÙÎÄÅÍÍÈÊ Â²ÉÍÈ 385
Сьогодні говорять про те, що Ірпінь визволено радянськими військами, що
залізничні шляхи і мости зіпсовані й на інших дорогах (це пояснюють тим, що
більшовики, дізнавшись про підготовлену німцями евакуацію київського
міського населення, хочуть цьому перешкодити). Багато жителів, незважаю'
чи на страшне лихо, що загрожує Києву та нашим життям, уявляють еваку'
ацію гіршою за пожежі й бомби… ось до чого дійшло!
Ціни на базарі впали: 1 пуд картоплі купували за 100 карбованців, літр
молока за 120 крб.; носильні речі також впали в ціні.
16 жовтня 1943.
Вчора читала цікаву листівку німецькою мовою від імені Національного
Комітету Вільної Німеччини, підписану Союзом німецьких офіцерів і персональ'
но 30 генералами, командуючими армійськими корпусами, піхотними дивізіями,
полковниками, лікарями, радниками військових судів, командуючими танковими
дивізіями, є й один піп. Звертаються до генералів, офіцерів, солдатів німецьких;
вказують, що при евакуації російських міст і сіл німецькі солдати за наказом
Адольфа Гітлера чинять руйнування, спустошення, грабують населення й на'
сильно виганяють його до Німеччини, при цьому особливо відзначаються части'
ни СС і зондеркоманди; нагадують, що за ці злочини дорого заплатить німецький
нарід. «Кожному сьогодні ясно, що Німеччина програла війну. Тому руйнування
навіть з воєнної точки зору більше себе не виправдовують. Вони лише служать
одній цілі: збільшити ненависть російського народу… Гітлер хоче зробити наро'
ди своїми співучасниками. Але не Гітлер буде відбудовувати зруйноване,
а німецький нарід… Хто не хоче бути співучасником і хоче зменшити ганьбу на'
шого народу, той не повинен виконувати ці злочинні накази… В той день, коли
впаде влада Гітлера, має тільки він та його поплічники, а не німецький нарід, ста'
ти як обвинувачені перед судом історії…»
7 листопада 1943. Село Борова біля станції Мотовилівка.
30 жовтня я з моїми товаришами по вигнанню з Києва приїхали сюди.
В Києві, починаючи приблизно з 20 жовтня, а може й раніше, вже неможливо
було думати лишитися. Жилянською вулицею, а також іншими вулицями,
куди ми, кияни, були зігнані з усього міста німцями, що дбали про нашу
цілість, їздив радіоавтомобіль і оповіщав приблизно так: «Мешканці цієї ву'
лиці! Виходьте і виїздіть з міста. Тимчасово можуть лишитися лише ті, що ма'
ють нарукавну пов’язку. Хто залишиться з інших, буде суворо покараний».
І люди везли своє майно в тачках, на візочках, розтікалися в усіх напрям'
ках. Спочатку затримувалися на Солом’янці, в Протасовому Яру, на Шулявці,
але й звідти їх виганяли не тільки за допомогою рупора радіоавтомобіля —
групи німецьких жандармів обходили двори й квартири. Особливо трагічним
було становище хворих, калік та кволих… Але й вони виходили з будинків, їх
підганяли німецькі жандарми. Опираючись на дві палиці, несли вони в своїх
торбинках за спиною не більше, як одну пару білизни… і брели… Куди —
386 ÃÀÍÍÀ ËÓÊ'ßÍÎÂÀ
вони не знали. Дуже ба'
гатьом було зовсім
нікуди, а йти треба, йти
від загрози смерті —
розстрілу. 26 жовтня го'
ворили про три вантажні
машини зі старими, що не
повиходили зі своїх
основних квартир, тобто
із забороненої ще з 24 ве'
ресня зони. А тим часом
хтось грабував і громив
наші залишені в цій забо'
роненій зоні квартири.
Ніна Михайлівна, яка
просиділа дві доби в своїй
квартирі в цій зоні, бачи'
ла які бригади проходили
хвиля за хвилею пе'
ревіряти вміст гардеробів,
скринь, комодів… Сидіти
тут було нестерпно з багатьох причин. Головна — боялись, що німці перед
відходом поженуть і нас, а ще тяжче — заберуть молодих, а зі мною ж дочка…
Про Київ говорили, що більшовики на Куренівці, що там бої вуличні
і повітряні, що на Подолі велика пожежа, що ловлять людей (чоловіків). Ще 29
жовтня говорили, що під час облави від Деміївки до Ділової вулиці багато людей
схоплено, їх завели в костел… Отже, за таких обставин, явної загрози й кари,
населення в масі своїй виходило й виїздило поїздом з Києва «добровільно».
Ми 29 жовтня перебралися зі своїми речами до знайомих наших знайомих
побіля самого вокзалу, о 2 годині ночі в суцільній темряві пройшли на вокзал, за
порадами тих, хто раніше їздив, погрузилися в вагон, о 5 годині з хвилинами
ранку виїхали і близько 8 години ранку прибули робочим поїздом сюди…
Наступного й у подальші дні цей поїзд уже зустрічали на станції
Мотовилівка з «пошаною»; оточували німці, всіх вивантажували, і людей обох
статей до 50 років забирали собі… Очевидицею цього я була 2'го листопада.
Уникнули полону лише три жінки з немовлятами та кілька спритних людей, які
якось проскочили під вагонами поїзда, що стояв поруч.
ÙÎÄÅÍÍÈÊ Â²ÉÍÈ 387
Ôîòî â äåíü Ïåðåìîãè.
Ïðàâîðó÷ Þðêî Ïàäóí,
ñèí àâòîðêè
388 ÃÀÍÍÀ ËÓÊ'ßÍÎÂÀ
Ëèñòè Íèêàíîðà Ìèõàéëîâè÷à äî Êèºâà
Раптом учора вранці почалася в німців паніка. Говорили про взяття Києва
радянськими військами (за 45 хвилин!); про звільнення Боярки; що
в Василькові бій (це добре було чути тут!). Німці тутешні заметушилися,
поскладалися, і ополудні, полишивши своїх курей, качок, свиней,
гранати і снаряди, пішли, але в Фастів не потрапили, бо Фастів
теж з учора вже в радянських руках. Потім у Мотовилівці
почалось пекло. Зірвали лісопильний та інші заводи, а потім
старанно бомбили… Увечері, вже в темряві люди чули шум
від пересування машин, мотоциклів, чули крики «ура» на
адресу червоних, що проїздили дорогою біля базару.
Потім знову було бомбардування. Сьогодні вранці
перед садибою біля колодязя бачили
червоноармійця і розмовляли з ним: «Сорок
кілометрів пройшли від Києва до Мотовилівки.
Так у Київ і не заходили, не побачили —
який такий Київ, за який стільки наших
товаришів полягло»…
За вікном дощ. Шумлять дерева.
Але от крики. Хтось виходить
надвір. Чути наші пісні?! Пісні
з дороги долинають дедалі
гучніше… Іще одна
вибігає з кімнати,
повертається
захекана: «Наше
військо по
дорозі йде,
артилерія
їде!...»
ÙÎÄÅÍÍÈÊ Â²ÉÍÈ 389
Никанор Михайлович почув про визволення Києва в госпіталі по радіо,
і відтоді щодня посилав на Предславинську «трикутники», сподіваючись, що
якийсь з них дійде.
Надвечір 12 листопада Ганна Климівна з Лесею поверталися в Київ. Йшли
через зруйноване місто до свого спустошеного дому.
<<
/ASCII85EncodePages false
/AllowTransparency false
/AutoPositionEPSFiles true
/AutoRotatePages /None
/Binding /Left
/CalGrayProfile (Dot Gain 20%)
/CalRGBProfile (sRGB IEC61966-2.1)
/CalCMYKProfile (U.S. Web Coated \050SWOP\051 v2)
/sRGBProfile (sRGB IEC61966-2.1)
/CannotEmbedFontPolicy /Error
/CompatibilityLevel 1.4
/CompressObjects /Tags
/CompressPages true
/ConvertImagesToIndexed true
/PassThroughJPEGImages true
/CreateJDFFile false
/CreateJobTicket false
/DefaultRenderingIntent /Default
/DetectBlends true
/DetectCurves 0.0000
/ColorConversionStrategy /CMYK
/DoThumbnails false
/EmbedAllFonts false
/EmbedOpenType false
/ParseICCProfilesInComments true
/EmbedJobOptions true
/DSCReportingLevel 0
/EmitDSCWarnings false
/EndPage -1
/ImageMemory 1048576
/LockDistillerParams false
/MaxSubsetPct 100
/Optimize true
/OPM 1
/ParseDSCComments true
/ParseDSCCommentsForDocInfo true
/PreserveCopyPage true
/PreserveDICMYKValues true
/PreserveEPSInfo true
/PreserveFlatness true
/PreserveHalftoneInfo false
/PreserveOPIComments true
/PreserveOverprintSettings true
/StartPage 1
/SubsetFonts true
/TransferFunctionInfo /Apply
/UCRandBGInfo /Preserve
/UsePrologue false
/ColorSettingsFile ()
/AlwaysEmbed [ true
]
/NeverEmbed [ true
]
/AntiAliasColorImages false
/CropColorImages true
/ColorImageMinResolution 300
/ColorImageMinResolutionPolicy /OK
/DownsampleColorImages true
/ColorImageDownsampleType /Bicubic
/ColorImageResolution 300
/ColorImageDepth -1
/ColorImageMinDownsampleDepth 1
/ColorImageDownsampleThreshold 1.50000
/EncodeColorImages true
/ColorImageFilter /DCTEncode
/AutoFilterColorImages true
/ColorImageAutoFilterStrategy /JPEG
/ColorACSImageDict <<
/QFactor 0.15
/HSamples [1 1 1 1] /VSamples [1 1 1 1]
>>
/ColorImageDict <<
/QFactor 0.15
/HSamples [1 1 1 1] /VSamples [1 1 1 1]
>>
/JPEG2000ColorACSImageDict <<
/TileWidth 256
/TileHeight 256
/Quality 30
>>
/JPEG2000ColorImageDict <<
/TileWidth 256
/TileHeight 256
/Quality 30
>>
/AntiAliasGrayImages false
/CropGrayImages true
/GrayImageMinResolution 300
/GrayImageMinResolutionPolicy /OK
/DownsampleGrayImages true
/GrayImageDownsampleType /Bicubic
/GrayImageResolution 300
/GrayImageDepth -1
/GrayImageMinDownsampleDepth 2
/GrayImageDownsampleThreshold 1.50000
/EncodeGrayImages true
/GrayImageFilter /DCTEncode
/AutoFilterGrayImages true
/GrayImageAutoFilterStrategy /JPEG
/GrayACSImageDict <<
/QFactor 0.15
/HSamples [1 1 1 1] /VSamples [1 1 1 1]
>>
/GrayImageDict <<
/QFactor 0.15
/HSamples [1 1 1 1] /VSamples [1 1 1 1]
>>
/JPEG2000GrayACSImageDict <<
/TileWidth 256
/TileHeight 256
/Quality 30
>>
/JPEG2000GrayImageDict <<
/TileWidth 256
/TileHeight 256
/Quality 30
>>
/AntiAliasMonoImages false
/CropMonoImages true
/MonoImageMinResolution 1200
/MonoImageMinResolutionPolicy /OK
/DownsampleMonoImages true
/MonoImageDownsampleType /Bicubic
/MonoImageResolution 1200
/MonoImageDepth -1
/MonoImageDownsampleThreshold 1.50000
/EncodeMonoImages true
/MonoImageFilter /CCITTFaxEncode
/MonoImageDict <<
/K -1
>>
/AllowPSXObjects false
/CheckCompliance [
/None
]
/PDFX1aCheck false
/PDFX3Check false
/PDFXCompliantPDFOnly false
/PDFXNoTrimBoxError true
/PDFXTrimBoxToMediaBoxOffset [
0.00000
0.00000
0.00000
0.00000
]
/PDFXSetBleedBoxToMediaBox true
/PDFXBleedBoxToTrimBoxOffset [
0.00000
0.00000
0.00000
0.00000
]
/PDFXOutputIntentProfile ()
/PDFXOutputConditionIdentifier ()
/PDFXOutputCondition ()
/PDFXRegistryName ()
/PDFXTrapped /False
/Description <<
/CHS <FEFF4f7f75288fd94e9b8bbe5b9a521b5efa7684002000410064006f006200650020005000440046002065876863900275284e8e9ad88d2891cf76845370524d53705237300260a853ef4ee54f7f75280020004100630072006f0062006100740020548c002000410064006f00620065002000520065006100640065007200200035002e003000204ee553ca66f49ad87248672c676562535f00521b5efa768400200050004400460020658768633002>
/CHT <FEFF4f7f752890194e9b8a2d7f6e5efa7acb7684002000410064006f006200650020005000440046002065874ef69069752865bc9ad854c18cea76845370524d5370523786557406300260a853ef4ee54f7f75280020004100630072006f0062006100740020548c002000410064006f00620065002000520065006100640065007200200035002e003000204ee553ca66f49ad87248672c4f86958b555f5df25efa7acb76840020005000440046002065874ef63002>
/DAN <FEFF004200720075006700200069006e0064007300740069006c006c0069006e006700650072006e0065002000740069006c0020006100740020006f007000720065007400740065002000410064006f006200650020005000440046002d0064006f006b0075006d0065006e007400650072002c0020006400650072002000620065006400730074002000650067006e006500720020007300690067002000740069006c002000700072006500700072006500730073002d007500640073006b007200690076006e0069006e00670020006100660020006800f8006a0020006b00760061006c0069007400650074002e0020004400650020006f007000720065007400740065006400650020005000440046002d0064006f006b0075006d0065006e0074006500720020006b0061006e002000e50062006e00650073002000690020004100630072006f00620061007400200065006c006c006500720020004100630072006f006200610074002000520065006100640065007200200035002e00300020006f00670020006e0079006500720065002e>
/DEU <FEFF00560065007200770065006e00640065006e0020005300690065002000640069006500730065002000450069006e007300740065006c006c0075006e00670065006e0020007a0075006d002000450072007300740065006c006c0065006e00200076006f006e002000410064006f006200650020005000440046002d0044006f006b0075006d0065006e00740065006e002c00200076006f006e002000640065006e0065006e002000530069006500200068006f006300680077006500720074006900670065002000500072006500700072006500730073002d0044007200750063006b0065002000650072007a0065007500670065006e0020006d00f60063006800740065006e002e002000450072007300740065006c006c007400650020005000440046002d0044006f006b0075006d0065006e007400650020006b00f6006e006e0065006e0020006d006900740020004100630072006f00620061007400200075006e0064002000410064006f00620065002000520065006100640065007200200035002e00300020006f0064006500720020006800f600680065007200200067006500f600660066006e00650074002000770065007200640065006e002e>
/ESP <FEFF005500740069006c0069006300650020006500730074006100200063006f006e0066006900670075007200610063006900f3006e0020007000610072006100200063007200650061007200200064006f00630075006d0065006e0074006f00730020005000440046002000640065002000410064006f0062006500200061006400650063007500610064006f00730020007000610072006100200069006d0070007200650073006900f3006e0020007000720065002d0065006400690074006f007200690061006c00200064006500200061006c00740061002000630061006c0069006400610064002e002000530065002000700075006500640065006e00200061006200720069007200200064006f00630075006d0065006e0074006f00730020005000440046002000630072006500610064006f007300200063006f006e0020004100630072006f006200610074002c002000410064006f00620065002000520065006100640065007200200035002e003000200079002000760065007200730069006f006e0065007300200070006f00730074006500720069006f007200650073002e>
/FRA <FEFF005500740069006c006900730065007a00200063006500730020006f007000740069006f006e00730020006100660069006e00200064006500200063007200e900650072002000640065007300200064006f00630075006d0065006e00740073002000410064006f00620065002000500044004600200070006f0075007200200075006e00650020007100750061006c0069007400e90020006400270069006d007000720065007300730069006f006e00200070007200e9007000720065007300730065002e0020004c0065007300200064006f00630075006d0065006e00740073002000500044004600200063007200e900e90073002000700065007500760065006e0074002000ea0074007200650020006f007500760065007200740073002000640061006e00730020004100630072006f006200610074002c002000610069006e00730069002000710075002700410064006f00620065002000520065006100640065007200200035002e0030002000650074002000760065007200730069006f006e007300200075006c007400e90072006900650075007200650073002e>
/ITA <FEFF005500740069006c0069007a007a006100720065002000710075006500730074006500200069006d0070006f007300740061007a0069006f006e00690020007000650072002000630072006500610072006500200064006f00630075006d0065006e00740069002000410064006f00620065002000500044004600200070006900f900200061006400610074007400690020006100200075006e00610020007000720065007300740061006d0070006100200064006900200061006c007400610020007100750061006c0069007400e0002e0020004900200064006f00630075006d0065006e007400690020005000440046002000630072006500610074006900200070006f00730073006f006e006f0020006500730073006500720065002000610070006500720074006900200063006f006e0020004100630072006f00620061007400200065002000410064006f00620065002000520065006100640065007200200035002e003000200065002000760065007200730069006f006e006900200073007500630063006500730073006900760065002e>
/JPN <FEFF9ad854c18cea306a30d730ea30d730ec30b951fa529b7528002000410064006f0062006500200050004400460020658766f8306e4f5c6210306b4f7f75283057307e305930023053306e8a2d5b9a30674f5c62103055308c305f0020005000440046002030d530a130a430eb306f3001004100630072006f0062006100740020304a30883073002000410064006f00620065002000520065006100640065007200200035002e003000204ee5964d3067958b304f30533068304c3067304d307e305930023053306e8a2d5b9a306b306f30d530a930f330c8306e57cb30818fbc307f304c5fc59808306730593002>
/KOR <FEFFc7740020c124c815c7440020c0acc6a9d558c5ec0020ace0d488c9c80020c2dcd5d80020c778c1c4c5d00020ac00c7a50020c801d569d55c002000410064006f0062006500200050004400460020bb38c11cb97c0020c791c131d569b2c8b2e4002e0020c774b807ac8c0020c791c131b41c00200050004400460020bb38c11cb2940020004100630072006f0062006100740020bc0f002000410064006f00620065002000520065006100640065007200200035002e00300020c774c0c1c5d0c11c0020c5f40020c2180020c788c2b5b2c8b2e4002e>
/NLD (Gebruik deze instellingen om Adobe PDF-documenten te maken die zijn geoptimaliseerd voor prepress-afdrukken van hoge kwaliteit. De gemaakte PDF-documenten kunnen worden geopend met Acrobat en Adobe Reader 5.0 en hoger.)
/NOR <FEFF004200720075006b00200064006900730073006500200069006e006e007300740069006c006c0069006e00670065006e0065002000740069006c002000e50020006f0070007000720065007400740065002000410064006f006200650020005000440046002d0064006f006b0075006d0065006e00740065007200200073006f006d00200065007200200062006500730074002000650067006e0065007400200066006f00720020006600f80072007400720079006b006b0073007500740073006b00720069006600740020006100760020006800f800790020006b00760061006c0069007400650074002e0020005000440046002d0064006f006b0075006d0065006e00740065006e00650020006b0061006e002000e50070006e00650073002000690020004100630072006f00620061007400200065006c006c00650072002000410064006f00620065002000520065006100640065007200200035002e003000200065006c006c00650072002000730065006e006500720065002e>
/PTB <FEFF005500740069006c0069007a006500200065007300730061007300200063006f006e00660069006700750072006100e700f50065007300200064006500200066006f0072006d00610020006100200063007200690061007200200064006f00630075006d0065006e0074006f0073002000410064006f0062006500200050004400460020006d00610069007300200061006400650071007500610064006f00730020007000610072006100200070007200e9002d0069006d0070007200650073007300f50065007300200064006500200061006c007400610020007100750061006c00690064006100640065002e0020004f007300200064006f00630075006d0065006e0074006f00730020005000440046002000630072006900610064006f007300200070006f00640065006d0020007300650072002000610062006500720074006f007300200063006f006d0020006f0020004100630072006f006200610074002000650020006f002000410064006f00620065002000520065006100640065007200200035002e0030002000650020007600650072007300f50065007300200070006f00730074006500720069006f007200650073002e>
/SUO <FEFF004b00e40079007400e40020006e00e40069007400e4002000610073006500740075006b007300690061002c0020006b0075006e0020006c0075006f00740020006c00e400680069006e006e00e4002000760061006100740069007600610061006e0020007000610069006e006100740075006b00730065006e002000760061006c006d0069007300740065006c00750074007900f6006800f6006e00200073006f00700069007600690061002000410064006f0062006500200050004400460020002d0064006f006b0075006d0065006e007400740065006a0061002e0020004c0075006f0064007500740020005000440046002d0064006f006b0075006d0065006e00740069007400200076006f0069006400610061006e0020006100760061007400610020004100630072006f0062006100740069006c006c00610020006a0061002000410064006f00620065002000520065006100640065007200200035002e0030003a006c006c00610020006a006100200075007500640065006d006d0069006c006c0061002e>
/SVE <FEFF0041006e007600e4006e00640020006400650020006800e4007200200069006e0073007400e4006c006c006e0069006e006700610072006e00610020006f006d002000640075002000760069006c006c00200073006b006100700061002000410064006f006200650020005000440046002d0064006f006b0075006d0065006e007400200073006f006d002000e400720020006c00e4006d0070006c0069006700610020006600f60072002000700072006500700072006500730073002d007500740073006b00720069006600740020006d006500640020006800f600670020006b00760061006c0069007400650074002e002000200053006b006100700061006400650020005000440046002d0064006f006b0075006d0065006e00740020006b0061006e002000f600700070006e00610073002000690020004100630072006f0062006100740020006f00630068002000410064006f00620065002000520065006100640065007200200035002e00300020006f00630068002000730065006e006100720065002e>
/ENU (Use these settings to create Adobe PDF documents best suited for high-quality prepress printing. Created PDF documents can be opened with Acrobat and Adobe Reader 5.0 and later.)
>>
/Namespace [
(Adobe)
(Common)
(1.0)
]
/OtherNamespaces [
<<
/AsReaderSpreads false
/CropImagesToFrames true
/ErrorControl /WarnAndContinue
/FlattenerIgnoreSpreadOverrides false
/IncludeGuidesGrids false
/IncludeNonPrinting false
/IncludeSlug false
/Namespace [
(Adobe)
(InDesign)
(4.0)
]
/OmitPlacedBitmaps false
/OmitPlacedEPS false
/OmitPlacedPDF false
/SimulateOverprint /Legacy
>>
<<
/AddBleedMarks false
/AddColorBars false
/AddCropMarks false
/AddPageInfo false
/AddRegMarks false
/ConvertColors /ConvertToCMYK
/DestinationProfileName ()
/DestinationProfileSelector /DocumentCMYK
/Downsample16BitImages true
/FlattenerPreset <<
/PresetSelector /MediumResolution
>>
/FormElements false
/GenerateStructure false
/IncludeBookmarks false
/IncludeHyperlinks false
/IncludeInteractive false
/IncludeLayers false
/IncludeProfiles false
/MultimediaHandling /UseObjectSettings
/Namespace [
(Adobe)
(CreativeSuite)
(2.0)
]
/PDFXOutputIntentProfileSelector /DocumentCMYK
/PreserveEditing true
/UntaggedCMYKHandling /LeaveUntagged
/UntaggedRGBHandling /UseDocumentProfile
/UseDocumentBleed false
>>
]
>> setdistillerparams
<<
/HWResolution [2400 2400]
/PageSize [612.000 792.000]
>> setpagedevice
|